1. Художня культура світу
11 клас
Садово – паркове
мистецтво
(Основні
поняття, принципи, види, історія
розвитку)
КЗО “СЗШ № 119”
2. Парк – спеціальна природна чи штучна
обмежена територія , виділена переважно
з метою рекреації, відпочинку.
В побуті слова "парк" та "сад" далеко не розійшлися .
Тому широко використовується словосполучення
"садово-паркове мистецтво" .
Однак сад існує для постачання фруктів ,тоді як парк
може мати садову ділянку, а може не мати її .
3. Садово –
паркове
мистецтво
-це мистецтво створення
парків, скверів, садів та
інших озеленювальних
об’єктів для задоволення
соціально-функціональних
та естетичних потреб
людини.
-На відміну від садово-
паркового мистецтва сфера
ландшафтного мистецтва
значно ширше, вона полягає в
організації багатьох
компонентів просторового
середовища життєдіяльності
людини.
4. Структурні компоненти створення
парків
Природні Штучні
• Клімат • Архітектурні
споруди
• Рельєф • Інженерні споруди
• Вода • Скульптура
• Елементи
• Рослинність
благоустрою
5. Принципи створення парків
сформувалися протягом історичного розвитку мистецтва
Регулярний Ландшафтний
( геометричний) (живописний)
• Особливості: побудований • Особливості : має в своїй
на симетрічній основі фігур основі принцип натураль-
(прямокутники, квадрати, ін.) ності в природі, втілює ідею
. вічного оновлення природи.
• Давній Єгипет, Давня
Греція, Давній Китай, Японія , Корея
Рим, європейські сади та Зараз широко використо-
парки вується в Європі
10. Історія садово-паркового мистецтва
• Перші відомості про садово-паркове мистецтво
датується 3000-2500 років до н.е.
• Особливе значення надавалося паркам при різних
спорудах: храмах, палацах, садибах.
• Планування садів в Давньому Єгипті було обов’язково
регулярного типу , оскільки це полегшувало зрошення
рослин.
• У Стародавній Греції в садах вперше з'являється
скульптура та архітектурні споруди - колонада і вівтарі
для різних церемоній.
• У давньоримських садах були використані складні
гідротехнічні споруди - штучні водойми й фонтани.
11. Історія садово-паркового мистецтва
• Регулярні сади в арабських країнах складалися з
двох половин - квіткової (Гюлістан) і плодової
(Бустан).
• На Піренейському півострові, завойованому
арабами, склався особливий тип невеликого саду в
дворику при замку.
• Після відвоювання земель арабської Іспанії цей тип
садів поширився католицькою Іспанією і пішов у
середньовічну Європу.
• На відміну від європейських, сади в Японії, Китаї і
Кореї будувалися за принципом пейзажної
композиції, що втілює ідею вічного оновлення
природи.
12. Історія садово-паркового мистецтва
• Перші парки в Європі з'явилися в добу Середньовіччя.
Вони створювалися багатими феодалами для того, щоб
виділити певну територію для полювання і залишити
її недоторканою для інших феодалів чи простолюду .
• Перша в історії концепція регулярного саду була
розроблена лише в епоху Відродження італійським
архітектором Джакомо Віньолем.
• Епоха розквіту паркового будівництва пов'язана з
пануванням стилів бароко і класицизму особливо.
• В цей же час склалися і основні принципи паркового
будівництва.
• У садах XVI ст. і регулярних парках XVII-XVIII ст. будови
та дерева виділялися на тлі насаджень, підстрижених
у вигляді рівних стінок - шпалер.
13. Основні види парків
• терасові - з розташуванням ділянок на різних
рівнях, з драбинами і каскадами;
• регулярні «французькі» - з
боскетом, алеями, портерами і водоймищами
геометрично правильних форм;
• пейзажні «англійські» - мальовнича
композиція на зразок природного ландшафту, з
галявинами;
• мініатюрні сади - у давньоримських
перистилю, іспано-мавританських дворах;
японські сади - символічні композиції з
води, рослин і каміння.
14. Типологія парків
Національні парки
Громадські парки (Заповідники)
