1. « Життя іде і все без
коректур.
І час летить, не
стишує галопу...»
Л.Костенко
2. "Від творчості
вчителя до творчого
потенціалу учнів"
З досвіду роботи
вчителя історії
Оникіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області
Прилипко Людмили Вікторівни
26. 1. Альбом зі шкільного музею Оникіївської ЗШ І-
ІІІ ступенів "Літопис Великої Вітчизняної
війни"
2. Альбом зі шкільного музею Оникіївської ЗШ І-
ІІІ ступенів "Ювілейний рік"
3. Матеріали, що були отримали внаслідок
безпосереднього спілкування учнів з
ветеранами Великої Вітчизняної війни
(Хачатурян Артем спілкувався з Переудою Л.П.)
4. Спогади ветеранів Переуди Л.П., Булата С.П.,
Гаврилова А.М.
5. Листи, які зберігались у шкільному музеї
(листування з родичами Яковлева М.Я.,
Ширинова Х.Ф.)
6. Біографічні відомості про ветеранів, які
були отримали в Оникіївській сільській раді.
7. Маловисківщина у роки Великої
Вітчизняної війни 1941-45 років
8. Книга пам’яті України Т4
9. Книга пам’яті України Т7
10.Щоб пам’ятали. Кіровоградщина в роки
Великої Вітчизняної війни (1941-1945):
Історико-публіцистичний нарис./ Даценко
Василь Всеволодович. / - Кіровоград: ТОВ
“Імекс-ДДТ”, 2009. - 304 с.
11.Книга скорботи України
12.http://www.obd-memorial.ru/html/index.html -
узагальнений банк даних "Меморіал"
32. В рамках тижня історії
учнівський проект
“ Моє село..єдине,
виняткове.
Хоча б тому вже, що
воно моє ”
Листопад 2013 р - Січень 2014 р
33. За результативність у роботі, значний
особистий внесок у справу навчання
та виховання підростаючого
покоління
Грамота відділу освіти, молоді та
спорту Маловисківської РДА
Серпень 2013 року
34. Участь у обласному конкурсі
“ Формула успіху молодого
педагога “
Листопад 2013 року
Диплом переможця І
етапу обласного
творчого конкурсу
“ Формула успіху
молодого педагога ”
36. Не замикайся у своєму вчителюванні
Будь природним, не
прикидайся
Комплексний
характер учительської
праці
37. Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки…
Л.Костенко