Інформація як економічний ресурс: парадокси постіндустріальної економіки (Гудима О.)

1. ІНФОРМАЦІЯ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ
РЕСУРС: ПАРАДОКСИ
ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Гудима Ольга,
ФЕтаУ,2 курс,ЕМО-
201,olyagudyma@gmail.com
(науковий керівник :
Гребешкова О.М.,к.е.н.,доцент)

2. Актуальність
 На нинішньому етапі розвитку єдиної світової цивілізації головною
детермінантою розвитку світової економіки стають знання і поява
новітніх ресурсів.
 У зв’язку з цими глобальними змінами у науковій літературі з кінця
80-х років ХХ ст. на зміну концепції «суспільства добробуту»
приходять такі поняття, як «суперіндустріальне» і
«посткапіталістичне» суспільство, «турбокапіталізм», «постмодерніті» і
т.п.
 «XXI століття – це епоха постіндустріального устрою. Він не стане
винятковим у певного кола країн, а торкнеться всього людства.”

3. Місце лідера у світовій економіці XXI сторіччя належатиме
постіндустріальній господарській системі. Фундаментальною
основою цієї епохи є якісно новий тип технологічного та
господарського укладу, в якому роль головного виробничого
ресурсу починають відігравати інформація та знання.

4. Постановка завдання
 Метою дослідження є
визначення сутності
інформації та знань як
економічного ресурсу та їх
специфіки у постіндустріальній
економіці, а також аналіз
факторів,
які в сукупності здатні дати
більш адекватне уявлення про
те, як разюче сучасна
господарська система
відрізняється від економіки
індустріального суспільства,
що домінувала у планетарному
масштабі протягом минулого
сторіччя.

5. Результати дослідження
 Для позначення нового сектора економіки, що сформувався в
останні десятиріччя і все більш явно домінує в житті сучасного
суспільства, в західній літературі широко використовуються два
терміни: knowledge economy, тобто економіка, заснована на
знаннях, або – не так точно, та більш глибоко, – “економіка
знань”, та іnformation economy, тобто економіка, заснована на
інформації – “інформаційна економіка”.

6. Поняття «інформаційна економіка»
має два аспекти:
 інформаційною економікою (ІЕ) називають існуючий у
постіндустріальних суспільствах тип господарських відносин
між людьми. На перший план у постіндустріальному
суспільстві, в інформаційній економіці виходять людина як
індивід, її інтелект, а найбільш важливими, визначальними
ресурсами стають інформація та знання людини.
 А з іншого боку, ІЕ є окремою економічною дисципліною,
Своїм розвитком цей відносно молодий науковий напрямок
зобов'язаний працям Дж. Стіглера, Дж. Стігліца, К. Ерроу, В.
Іноземцева, К. Вальтуха та інших економістів і соціологів. В
той же час цілісна концепція інформаційної економіки ще не
сформува-лася[3,ст.137].

7. • Відтак можна дійти висновку, що інформація, як і будь-який інший виробничий
ресурс, може бути і є об’єктом власності, й тут інформаційна економіка має
схожість із індустріальною; навпаки, знання, на відміну від будь-якого іншого
виробничого ресурсу, можуть бути і є лише об’єктом володіння, і так
утворюють основу якісно нової господарської системи. Перетворення
інформаційної економіки на економіку знань остаточно відводить господарську
систему від властивої індустріальному суспільству об’єктивної основи у
сферу стійко наростаючого суб’єктивізму. Саме в цьому, на мій погляд, якісна
відмінність економіки знань від інформаційної економіки.
• Найважливішим ресурсом сучасного
суспільства служить не інформація
як відносно об'єктивне єство, а знання,
тобто інформація, засвоєна людиною
і не існуюча зовні його свідомості. Саме цей "суб'єктивний" характер
сучасної економіки і визначає деякі нові тенденції, які ще недавно
могли б показатися фантастичними. Індустріальна епоха, змінивши
аграрну, стала для людства гігантським кроком вперед: вперше виник
значущий сектор суспільного виробництва, в якому склалися відносно
незалежні від сил природи співвідношення між витратами праці і його
результатами. Залучення в процес масового матеріального
виробництва все наростаючого об'єму сировинних ресурсів, енергії і
робочої сили приводило до пропорційного зростання суспільного
багатства.

8.  Сьогодні набирає силу інший процес: використання знань помножує
результати набагато більш ефективно, ніж застосування будь-якого
іншого виробничого чинника, але при цьому самі знання знаходяться
зовні безпосереднього контролю з боку суспільства в цілому. Перехід від
індустріального суспільства до постіндустріального знижує дію обставин
на людину, обумовлених соціальним середовищем; в той же час
особливого значення набувають внутрішні сили самої особи, які у
відомому значенні можна розглядати як новий вияв сил природи, і в
цьому аспекті постіндустріальна соціальна система радикально
відрізняється і від аграрного, і від індустріального суспільств. [5, с.25].
Заставою її прогресу стає розвиток самої людини, а це ніколи не
бралося до уваги класичною економічною теорією, що сформувалася як
наука про закономірності виробництва матеріальних і нематеріальних
благ, але не особи. Тому з традиційної точки зору економіка
постіндустріального суспільства представляється економікою
парадоксів. Що ж це за парадокси?

9.  В умовах індустріального господарства, коли вартість благ
багато в чому відображала витрати, необхідні для їх
відтворювання, існувала пропорційність між витратами і
результатами виробничої діяльності. Сьогодні інформаційні
блага швидше копіюються, ніж відтворюються, оскільки
більшість з них проведена в результаті унікальної
діяльності малокваліфікованих зусиль. Тому зниження цін
на продукцію високотехнологічного сектора відбувається
набагато швидше, ніж в традиційних галузях промисловості.
Другий парадокс виявляється при порівнянні темпів
зростання продуктивності праці і динаміки технологічних
досягнень. Високі темпи інформаційної революції не тільки
обумовлюють відсутність зростання цін на
високотехнологічну продукцію, але і вимагають все більш
підготовлених і високооплачуваних працівників, що знижує
показники фондовіддачі навіть
при швидкому зростанні вартості самих виробничих
фундацій.
Третій, самий показовий парадокс укладений в тому, що
сучасна постіндустріальна економіка може демонструвати
господарський розвиток при постійному зниженні інвестицій.
Останні традиційно вважалися певною частиною
національного продукту,
що відволікається від споживання і, що направляється на
розширення виробництва; сьогодні виявляється, що
найважливіший елемент економічного зростання - це
накопичення людського капіталу, яке може бути по своїй
суті більш "інвестиційним", ніж нарощування матеріальних
чинників виробничого потенціалу.

10. Висновки.
 Сьогодні здатність створювати і використовувати знання, що,
у свою чергу, знаходить прояв у впровадженні нових
технологій, стає ключовим фактором при визначенні
конкурентоспроможності національних економік, а також
критерієм оцінки бідності і процвітання як між країнами, так і в
межах окремих країн. З огляду на це в розвинутих країнах
уже сьогодні відбуваються істотні зміни в організації освіти.
Глобалізація економіки зумовлює інтернаціоналізацію освіти.
Це потребує розроблення загальних стандартів кваліфікації,
які б забезпечували її однаково високий рівень для всіх
регіонів світового ринку, оскільки інформаційне суспільство
реально розвивається вже сьогодні, а без розуміння його
принципів і механізмів функціонування ефективний
економічний розвиток у XXI ст. буде важкодосяжним.

11. Література
 1. Крапивний І.В. Теорії постіндустріального
економічного розвитку/І.В.Крапивний//Механізм
регулювання економіки, 2010, № 4 ,169 с.
 2,6. Іноземцев В. Парадокси постіндустріальної
економіки(інвестиції, продуктивність і господарське
зростання в 90-і роки)/ В.Іноземцев.// Поступ,
№89(533),Л.: Брама, 2000.
 3. Ніколаєв Є.Б. Інформація та знання як категорії
економічної науки.//Формування ринкової
економіки [Текст] : Зб. наук. праць / О.О. Бєляєв, В.М.
Данюк. - К. : КНЕУ, 2004. – 600
 4,5. Коваленко О.М. Інформація та знання у процесі
створення вартості: історія та сучасність//
Формування ринкової економіки [Текст] : Зб. наук.
праць / О.О. Бєляєв, В.М. Данюк. - К. : КНЕУ, 2004. - 600