Хвороби соняшника_Darmenko Оleg

Дерменко О.П. Хвороби соняшника: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 1
Дерменко О.П.
ХВОРОБИ СОНЯШНИКА
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО
ДІАГНОСТИКИ ТА ЗАХОДІВ
ЗАХИСТУ

УДК 632.3/.4:632.93:633.854.78
ББК 44
У рекомендаціях детально описано діагностичні ознаки
найпоширеніших і небезпечних хвороб соняшника. Охарактеризовано
морфологічні, біологічні та екологічні особливості збудників інфекційних
хвороб. Наведено можливі втрати (недобір) урожаю в наслідок сильного
розвитку окремих хвороб. Проаналізовано заходи захисту соняшника від
хвороб з урахуванням моніторингу та прогнозу їх розвитку. Описано
сучасну систему захисту рослин.
Довідник ілюстрований оригінальними фото (автор – О. Дерменко),
що допоможуть безпосередньо в полі вчасно виявити і вірно діагностувати
хвороби.
Для фахівців із захисту рослин, агрономів, фермерів, студентів
профільних вишів.
Рекомендації підготував: Дерменко Олег Петрович, кандидат с.-г.
наук, доцент кафедри фітопатології ім. акад. В.Ф. Пересипкіна НУБіП
України
Рекомендовано до друку вченою радою факультету захисту рослин,
біотехнологій та екології
© Дерменко О.П., 2017

ЗМІСТ
ІНФЕКЦІЙНІ ТА НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ СОНЯШНИКА ...........4
Пліснявіння насіння .........................................................................5
Гниль проростків ..............................................................................6
Біла гниль (склеротініоз) .................................................................7
Сіра гниль ........................................................................................11
Іржа ..................................................................................................13
Борошниста роса .............................................................................15
Альтернаріоз ....................................................................................16
Фомопсис .........................................................................................18
Фомоз ...............................................................................................20
Септоріоз .........................................................................................22
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) .............................23
Вертицильозне в’янення .................................................................25
Вовчок соняшниковий .....................................................................27
Фітотоксичність гербіцидів ..............................................................29
МОНІТОРИНГ І ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ХВОРОБ СОНЯШНИКА....31
ЗАХОДИ ЗАХИСТУ СОНЯШНИКА ВІД ХВОРОБ ...........................33
Додаток 1 .........................................................................................35
Додаток 2 .........................................................................................36

ІНФЕКЦІЙНІ ТА НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ СОНЯШНИКА
В останні роки виробництво насіння соняшнику в Україні складає
більше 10-12 млн. т, а соняшникової олії – 4,9-5,5 млн. т при потребі
останньої для внутрішнього ринку біля 0,5 млн. т. Це дозволяє нашій
державі експортувати олію і шрот у майже 90 країн світу і залишатися
лідером у цьому секторі економіки, оскільки 55% світового експорту
соняшникової олії належить Україні.
Проте урожайність соняшника в Україні (1,9-2,2 т/га) майже вдвічі
нижча, ніж у середньому в Європі, а зазначені показники валового
виробництва досягаються значними посівними площами цієї технічної
культури (5,1-5,5 млн. га). Окрім агрокліматичних умов, однією з основних
причин того, що біологічний потенціал соняшника використовується
менше, ніж на 50% є значне поширення хвороб.
На соняшнику виявлено біля 70 патогенів (65 з яких – збудники
грибних хвороб), але важливе економічне значення мають приблизно 30
фітопатогенів різної етіології. Найпоширенішими і небезпечними
вважаються хвороби насіння і проростків, альтернаріоз, біла гниль,
борошниста роса, вертицильозне в’янення, вовчок соняшниковий, іржа,
несправжня борошниста роса (пероноспороз), септоріоз, сіра гниль, фомоз,
фомопсис, вовчок. Хвороби призводять до недобору в середньому 20-25%
урожаю (у роки епіфітотій – до 50% і більше), погіршення товарної якості і
посівної придатності насіння.
Кошик: альтернаріоз, біла і сіра гнилі,
пліснявіння, несправжня борошниста роса
Листя: альтернаріоз, борошниста роса,
вертицильоз, іржа, несправжня борошниста
роса, септоріоз, фомоз, фомопсис
Стебло: альтернаріоз, біла гниль,
вертицильоз, фомоз, фомопсис
Корінь (коренева шийка): біла гниль, гниль
проростків, фомоз, вовчок соняшниковий
Найпоширеніші хвороби на окремих органах соняшника

ПЛІСНЯВІННЯ НАСІННЯ
Збудники – гриби родів Penicillium, Aspergillus, Mucor, Rhizopus, Botrytis,
Fusarium, Alternaria та ін.
Діагностичні ознаки
На поверхні ураженого насіння з'являється наліт різного кольору –
білого, рожевого, сірого, чорного, зеленого та ін. – залежно від збудника
хвороби (рис. 1-3). Наліт може бути пухким, щільним, плівкоподібним або
у вигляді дернинок. Міцелій грибів може проникати і всередину насіння.
Рис. 1-3. Розвиток пліснявих грибів на поверхні насіння
Біолого-екологічні особливості збудників хвороби
Швидше уражується травмоване або пошкоджене насіння.
Оптимальними умовами для розвитку пліснявих грибів є температура 24-
30˚С і вологість 85-100%. У зерносховищах збудники пліснявіння можуть
розвиватися при температурі вище 10˚С і вологості насіння більше 15%.
Основними джерелами інфекції є ґрунт, рослинні рештки і уражене
насіння.
Шкодочинність хвороби
Плісняві гриби знижують схожість насіння, з ураженого насіння
розвиваються ослаблені сходи. Внутрішня інфекція призводить до
відмирання і загнивання насіння.
В ураженому насінні накопичуються небезпечні токсичні речовини
(мікотоксини). Вони можуть проявляти мутагенну, тератогенну,
канцерогенну, імуннодепресивну дію, спричинювати алергічні реакції. У
разі використання такої продукції в харчових або кормових цілях вона
може бути причиною отруєння людей і тварин, тому вміст токсинів
регламентується стандартами (табл. 1).
1. Максимально допустимий рівень вмісту мікотоксинів у
соняшниковій продукції: насіння, олія, ядра насіння і шрот (ДСТУ)
Мікотоксини Максимально допустимий рівень, мг/кг
Афлотоксин В1 0,005
Т-2 токсин 0,1
Зеараленон 1,0
Дезоксиніваленол (ДОН, вомітоксин) 1,0
Заходи захисту
 протруювання насіння;
 оптимальні строки та глибина посіву;
 вчасне збирання урожаю з наступним просушуванням зерна;
 зберігання урожаю у сховищах з технологічним регулюванням умов
зберігання.

ГНИЛЬ ПРОРОСТКІВ
Збудники – гриби Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary, Botrytis cinerea Pers.,
Fusarium spp., Verticillium spp., Rhizoctonia spp., Alternaria spp. та ін.
Під час проростання насіння або у фазу сходів на сім’ядолях,
підсім’ядольному коліні, гіпокотилі з’являються плями, що спричинюють
недорозвиненість або загнивання і відмирання проростків (рис. 4-5).
Уражені ділянки тканин стають водянистими, рослини легко
надламуються.
Рис. 4-5. Темно-бурі плями на проростках соняшника
Біолого-екологічні особливості збудників хвороби
Більшість збудників хвороби – сапротрофні мікроорганізми, тому
важливе значення у проникненні їх у рослину мають екологічні умови та
фізіологічний стан соняшника. Розвитку хвороби сприяє раннє висівання
насіння у вологий непрогрітий ґрунт.
Основні джерела інфекції – уражене насіння, ґрунт, рослинні
рештки соняшнику або попередника.
Ураження проростків призводить до ослаблення рослин, а їх
загнивання і відмирання – до зрідження посівів. В обох випадках це
негативно впливає на урожайність соняшника.
 сівозміна;
 оптимальні строки та глибина посіву;
 створення оптимальних умов для росту рослин (зокрема, розпушення
ґрунту, забезпечення рослин макро- і мікроелементами).

БІЛА ГНИЛЬ (СКЛЕРОТІНІОЗ)
Збудник – гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary
Одна з найпоширеніших хвороб соняшника, особливо в роки з
тривалими вологими періодами впродовж вегетації. Може проявлятися у
вигляді відмирання сходів з появою на них білого нальоту, в’янення
рослин, розм’якшення і загнивання кореневої системи (прикоренева форма
хвороби, контролюється важко), загнивання і трухлявіння паренхімної
тканини стебел (стеблова форма) і кошиків (кошикова форма), ураження
насіння. Прикоренева форма часто проявляється при порушенні сівозміни,
на полях із значним запасом інфекції. Листки уражуються лише в
молодому віці – до фази формування кошика.
Але в основному біла гниль розвивається на кошику, починаючи з
фази цвітіння і прогресує до збирання урожаю. Спори збудника найкраще
проростають на фізіологічно старіючих пелюстках квіток соняшника.
Стимулює розвиток патогенна пилок і нектар суцвіття.
На уражених рослинах з нижнього боку кошиків з’являються
спочатку світло-коричневі мокрі плями, що легко продавлюються (рис. 6).
У вологих умовах вони швидко розростаються, охоплюючи більшу
частину кошика. Згодом на поверхні плям розвивається білий наліт (рис.
7). Тканина у місцях ураження руйнується, оголюючи провідні пучки (рис.
8-9), а в порожнині кошика формуються численні чорні склероції різної
форми. Склероції (від грец.: skleros – твердий) – це щільно переплетені
гіфи гриба із запасом поживних речовин, вкриті захисним шаром
пігментованих клітин. Розмір і кількість склероціїв залежать від погодних
умов у період їх формування. Так, у вологу прохолодну погоду склероції
крупніші, і їх кількість більша, ніж у суху і жарку пору. В останньому
випадку вони дрібніші і формується їх менше.
Міцелій гриба, пронизуючи всю товщу кошика, виходить на його
поверхню і розростається на насінні. Часто між насінням формуються
склероції у вигляді решітки (сітки). Їх можна виявити і в самому насінні.
Насіння з ураженого кошика випадає, призводячи до значних втрат
урожаю (рис. 10).
Стеблова форма білої гнилі проявляється у вигляді видовжених
темно-бурих плям, в основному в області пазух листків (рис. 11). У вологу
погоду плями стають мокрими і на них теж розростається білий наліт. При
сильному розвитку хвороби стебло надламується, а міцелій гриба проникає
в корінь, спричинюючи його мацерацію (від лат.: maceratio –
розм’якшувати – роз’єднання клітин у тканинах в наслідок руйнування
міжклітинної речовини). Верхівки рослин нахиляються, листя в’яне.

Рис. 6. Перші симптоми білої гнилі
на кошику (світло-коричневі плями)
Рис. 7. Початок розростання
білого нальоту на кошику
Рис. 8-9. Руйнування тканин кошика в наслідок сильного розвитку білої
гнилі
Рис. 10. Випадіння насіння з ураженого
кошика
Рис. 11. Проявлення білої
гнилі на стеблі і черешку
соняшника

Біолого-екологічні особливості збудника хвороби
Збудник білої гнилі розвивається при температурі від 1-2 до 30-31˚С
(оптимальна 18-26˚С), вологості (оптимальній) 60-80%, частих опадах, на
посівах біля великих водойм, з поганим провітрюванням. При вологості
нижче 55% рослини грибом не уражуються. Потрапивши на соняшник,
патоген продукує ферменти (зокрема, пектинестеразу), а також щавлеву
кислоту. Під їх впливом відбувається гідроліз пектинових речовин і
мацерація тканин рослини, а щавлева кислота додатково захищає уражені
тканини від конкурентного розвитку інших фітопатогенів.
У весняно-літній період при температурі 18-24˚С у достатньо
зволоженому ґрунті склероції проростають, утворюючи міцелій. Контакт
кореневої системи соняшника з міцелієм гриба призводить до зараження
рослин або відмирання сходів. При температурі 12-22˚С (але не вище 25-
28˚С) і помірній вологості (60-80%) на склероціях формуються
блюдцевидні плодові тіла гриба (апотеції) з сумками і сумкоспорами в них.
Останні розносяться вітром по посівах соняшника, проростають при
температурі 18-26˚С та вологості повітря не нижче 80% і уражують
рослини.
Під час вегетації соняшника гриб може поширюватися також
міцелієм, який потрапляє з уражених рослин на здорові за допомогою
вітру, комах або птахів.
Основним джерелом поширення білої гнилі є склероції (зимуюча
стадія гриба). Як уже зазначалося, вони формуються на поверхні і
всередині уражених тканин, а після збирання урожаю разом з рослинними
рештками потрапляють у ґрунт і партію насіння (рис. 12-14). Залежно від
глибини залягання у ґрунті, життєздатність склероціїв зберігається до 8
років.
Рис. 12-14. Склероції у вигляді «сітки» (ліворуч), зібрані з тильного боку
кошика (в центрі) і сформовані на стеблі (праворуч)
Крім соняшника, гриб Scl. sclerotiorum уражує багато інших культур
(овочеві, ріпак, бобові та ін.), а також бур’яни (капустяні, види осоту та ін.)
– усього понад 360 видів рослин, що можуть бути додатковим джерелом
інфекції. Не виявлено білої гнилі на зернових колосових культурах і
багаторічних злакових травах, тому вони є кращими попередниками для
соняшника.

Ступінь ураження соняшника білою гниллю залежить від стійкості
гібрида, вологості і температури повітря та ґрунту. Інтенсивність
проявлення прикореневої форми гнилі залежить від кількості опадів у
першій половині вегетації, а кошикової – від опадів у період цвітіння і
дозрівання. Часто спостерігається вікова стійкість соняшника проти
хвороби, коли рослини сильніше уражуються у фазах проростків і
дозрівання кошиків, ніж у фазу бутонізації.
За епіфітотійного (стрімкого) розвитку хвороби шкодочинність білої
гнилі дуже висока. Це проявляється у формуванні порожніх і щуплих
(невиповнених) насінин та зниженні урожайності до 60% і більше. Значно
погіршуються посівні і товарні якості насіння: схожість знижується на 50%
(через зруйнований зародок), олійність – на 8-17%, а склероції гриба
надають майбутній олії гіркуватого присмаку. Лушпинність ураженого
насіння зростає на 9%.
Існує прихована (латентна) форма ураження гниллю: на соняшнику
видимі симптоми хвороби відсутні, але проявляється відставання рослин у
рості і формування кошиків меншого діаметру. Недобір урожаю з таких
рослин може перевищувати 25%.
В оригінальному насінні наявність склероцій не допускається, в
елітному їх кількість не повинна перевищувати 5 шт./кг, а в
репродуктивному насінні – не більше 10 шт./кг (ДСТУ 6068).
 вирощування стійких (відносно стійких, толерантних) гібридів;
 протруювання насіння (хоча контролюється недостатньо);
 дотримання сівозміни з повернення соняшника на попереднє поле не
раніше, ніж через 4 роки; якщо в сівозміні є ріпак, соя, горох, то
соняшник висівають через 6-8 років;
 просторова ізоляція від інших культур, що уражуються білою гниллю і
полями, де соняшник вирощували минулого року;
 знищення рослинних решток, падалиці і бур’янів як резерваторів
інфекції;
 дотримання рекомендованої технології вирощування соняшника (вибір
гібриду, строки посіву, глибина загортання насіння, норма висіву і т.д.);
 забезпечення рослин фосфорно-калійними добривами і
мікроелементами (бор, кобальт, марганець, мідь, молібден, цинк та ін.)
без надлишку азотних добрив;
 застосування фунгіцидів;
 десикація посівів у фазу початку побуріння кошиків при вологості зерна
30-35%, особливо при розвитку хвороби на кошиках більше 10%.

СІРА ГНИЛЬ
Збудник – гриб Botrytis cinerea Pers. (Botryotinia fuckeliana (de Bary) Whetzel)
Особливо небезпечна у період достигання соняшника, що
супроводжується інтенсивними опадами. Тоді на нижньому боці кошиків
утворюються спочатку мокрі брудно-коричневі плями, інколи з червоно-
бурим відтінком і облямівкою (рис. 15). Плями поступово розростаються і
вкриваються попелясто-сірим нальотом міцелію і конідіального
спороношення гриба (рис. 16). На міцелію можуть з’являтися дрібні плоскі
склероції, діаметром 1-3 мм і товщиною 1-2 мм.
Рис. 15. Перші ознаки розвитку
сірої гнилі на кошику
(темно-бура пляма)
Рис. 16. Формування попелясто-
сірого нальоту на ураженій
частині кошика
Розростаючись по тканинах квітколожа, збудник проникає в
насіннєву оболонку і ядро. Це призводить до пліснявіння і трухлявіння
насіння, а також погіршення його технічних і посівних якостей (рис. 17-
18). Крім цього, B. cinerea уражує сходи і стебла рослин. На проростках
з’являються видовжені, водянисті, бурі плями, часто з сірим нальотом.
Проростки в’януть, загнивають і відмирають.
На молодих рослинах біля основи стебла і черешків розвиваються
бурі плями з сірим нальотом, а пізніше – з дрібними чорними склероціями.
Уражена частина стебла руйнується, а рослина надламується.
Оптимальна температура для розвитку міцелію гриба складає 17-
25˚С, проте може розвиватися у діапазоні від 2-7 до 30-34˚С. Обов’язкова
умова росту міцелію і утворення конідіального спороношення – висока
вологість повітря (95-98%). Конідії проростають при наявності крапельної
вологи і температурі 2-30˚С (оптимальна 17-27˚С). У сухому стані за

температури 25-30˚С конідії зберігають життєздатність кілька місяців. Це
дозволяє інфекції накопичуватися протягом вегетації і навіть після
пригнічення хвороби у сухий період її розвиток відновлюється в наслідок
рясних опадів.
Рис. 17-18. Розростання сірого нальоту по всій поверхні ураженого
кошика
Склероції гриба формуються при пониженій температурі (4-13˚С), а
проростають при 19-26˚С. У результаті утворюється міцелій і розвивається
конідіальне спороношення. При температурі 2-13˚С на склероціях
з’являються апотеції діаметром 1,5-7,0 мм, з сумками і сумкоспорами.
Життєздатність склероціїв у ґрунті зберігається більше року, а в насінні –
більше трьох років.
Джерелами інфекції сірої гнилі соняшника є міцелій гриба у
рослинних рештках (в основному в коренях) і склероції на
післязбиральних рештках, у ґрунті і насінні. Сірою гниллю уражується
також багато інших культур (овочеві, ягідні, декоративні, дикорослі), що
можуть бути додатковим джерелом інфекції.
При масовому ураженні рослин сіра гниль спричинює недобір 25-
50% урожаю. Олійність насіння знижується на 10%, а його лушпинність
збільшується на 7%. Погіршується якість олії в наслідок значного
зростання її кислотного числа. Насіння уражених рослин непридатне для
посіву через незадовільну енергію проростання і схожість. Зрідження
посівів може перевищувати 60%.
Наявність склероцій білої та сірої гнилей в оригінальному насінні не
допускається, в елітному їх кількість не повинна перевищувати 5 шт./кг, а
в репродуктивному насінні – не більше 10 шт./кг (ДСТУ 6068).
Аналогічні заходам захисту соняшника від білої гнилі.

ІРЖА
Збудник – гриб Puccinia helianthi Schwein. Це однодомний облігатний паразит,
тому всі типи його спороношення, характерні для іржастих грибів, розвиваються на
одній рослині – соняшнику.
Навесні на верхньому боці сім’ядолей і перших справжніх листків
посівів або падалиці з’являються оранжеві випуклі плями з кулястими
спермогоніями і дрібними спорами в них – спермаціями. На нижньому
боці листків розвиваються дрібні оранжеві еції. Останні щільно
прилягають одне до одного і виявляються в основному на падалиці. Після
ураження соняшника еціоспорами на справжніх листках формуються
іржаво-коричневі дрібні подушечки – уредініопустули з уредініоспорами.
Це найшкодочинніший тип спороношення гриба, оскільки призводить до
розривів епідермісу листків, посилення транспірації, втрати рослиною
води і передчасного відмирання листків. Збудник хвороби може
розвиватися за скороченим циклом – без утворення еціального типу
спороношення (рис. 19-20).
Рис. 19-20. З’явлення перших пустул іржі на верхньому боці листків
У другій половині вегетації на нижньому боці листків з’являються
темно-коричневі або чорні теліопустули з теліоспорами в них (рис. 21-22).
Це зимуюча стадія гриба.
Уредініоспори одноклітинні, округлі або яйцеподібні, світло-бурі, з
дрібними шипами на поверхні. Протягом вегетації формується кілька
поколінь уредініоспор, що значно посилює наростання інфекції. У
несприятливих умовах їх життєздатність зберігається до шести місяців.

Теліоспори двоклітинні, еліптичні або булавоподібні, з довгою
ніжкою. Під час збирання врожаю вони потрапляють у ґрунт і на рослинні
рештки. Після перезимівлі теліоспори проростають, утворюючи по дві
базидії з чотирма базидіоспорами на кожній. Останні легко поширюються
вітром і призводять до первинного ураження молодих рослин. За
сприятливих для розвитку гриба умов, від моменту ураження рослин
базидіоспорами до появи уредініопустул з уредініоспорами проходить 15-
18 днів.
Рис. 21-22. Масовий розвиток теліопустул на нижньому боці листків
Проростання уредініоспор, розвиток хвороби і утворення нових
уредініопустул найінтенсивніше відбувається при температурі 18-20˚С
(можливий діапазон 6-28˚С) і наявності крапельної вологи.
Джерелом інфекції іржі соняшника є теліоспори на рослинних
рештках. Гриб P. helianthi уражує також бур’ян нетребу звичайну
(Xanthium strumarium L.), який може бути додатковим джерелом інфекції.
Іржа призводить до зменшення асиміляційної поверхні рослин і
збільшення транспірації рослин. Це проявляється у передчасному усиханні
листя. При сильному розвитку хвороби розмір кошика зменшується на 7-
15%, урожайність – на 14-38%, маса 1000 насінин – на 10-19%, олійність –
на 4-12%.
 вирощування стійких гібридів;
 знищення післязбиральних рослинних решток, падалиці соняшника і
бур’янів.

БОРОШНИСТА РОСА
Збудник – облігатний паразит Erysiphe cichoracearum f. helianthi Jacz.
Хвороба проявляється у другій половині вегетації соняшника у
вигляді білого борошнистого нальоту на верхньому боці листків (рис. 23).
Рис. 23. Білий наліт на листку – ознака
борошнистої роси
Рис. 24. В’янення і початок
відмирання ураженого листка
З часом наліт набуває брудно-білого вигляду або відтінків сірого,
рожевого чи коричневого кольорів. Наліт складається з поверхневого
міцелію і конідіального спороношення гриба. За допомогою конідій, які
формуються у вигляді ланцюжків, відбувається поширення збудника
хвороби по посівах соняшника. Починаючи з фази цвітіння, на міцелію
формуються чорні кулясті клейстотеції (плодові тіла гриба) з сумками і
сумкоспорами в них.
Розвитку хвороби сприяє тривала суха погода, що чергується з
помірним зволоженням, вологість повітря 60-75% і помірна температура
повітря (18-23˚С).
Джерелом інфекції борошнистої роси соняшника є клейстотеції на
рослинних рештках (листках). Фізіологічно сумкоспори достигають
навесні і спричинюють первинне ураження рослин. Додатковим джерелом
інфекції можуть бути уражені рослини топінамбуру (Helianthus tuberosus
L.), на яких гриб також паразитує.
Шкодочинність хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної
поверхні листків і руйнуванні хлорофілу. Сильний розвиток хвороби
призводить до в’янення листків, пожовтіння і передчасного їх відмирання
(рис. 24). Разом з ними відмирають також вегетативні частини патогенна
(міцелій і конідії), оскільки гриб є облігатним паразитом. У цьому випадку
життєздатність зберігають лише сформовані плодові тіла збудника
хвороби – клейстотеції.
Аналогічні заходам захисту соняшника від іржі.

АЛЬТЕРНАРІОЗ
Збудники – гриби роду Alternaria: Alt. helianthi (Hansf.) Tubaki & Nishih. або Alt.
alternata (Fr.) Keissl. (синонім: Alt. tenuis Nees)
Проявляється на всіх надземних органах соняшника у вигляді
плямистостей. Перші симптоми можуть з’явитися вже на сім’ядолях і
молодому листі, але за звичай вони діагностуються значно пізніше – під
час цвітіння або після нього. На листках плями темно-коричневі або чорні,
різної форми (округла, кутаста або неправильна), часто з жовтою
облямівкою (рис. 25). Діаметр поодиноких плям – до 2-3 см, але після
злиття вони значно збільшуються у розмірах. На стеблах плями видовжені,
еліпсоїдні, розміром 1-5 см, в основному – не в області прикріплення
черешків, а між ними (рис. 26).
Рис. 25. Діагностичні ознаки
альтернаріозу на листку соняшника
(у верхньому куті – конідія збудника)
Рис. 26. Видовжені
чорні плями на стеблі
Схожі, але дещо дрібніші плями розвиваються на чашолистках,
пелюстках і зворотному боці кошиків соняшника (рис. 27). У вологу

погоду плями розростаються, зливаються і вкриваються темно-оливковим
нальотом конідіального спороношення грибів.
Рис. 27. Розвиток альтернаріозу на кошику соняшника
Особливо стрімкий розвиток хвороби спостерігається у другій
половині вегетації культури при частих дощах і рясних росах. Розвитку
хвороби сприяє температура 24-27˚С і вологість вище 70%. Дощовий
період і посуха, що настає за ним, посилюють розвиток альтернаріозу.
Джерелами інфекції є конідії і міцелій грибів на рослинних
рештках, рідше – на насінні.
За епіфітотійного розвитку хвороби листки, стебла і кошики майже
повністю вкриваються плямами, рослини передчасно відмирають і
засихають. Недобір урожаю може складати від 20-25% до 80%. Насіння в
уражених кошиках щупле, невиповнене, погіршуються його технологічні і
посівні якості: зниження олійності урожаю на 5% (можливо до 30%), а в
наслідок ураження зародку схожість насіння знижується на 15-25%.
 збирання урожаю за вологості насіння 10-12% (частота обертання
молотильного барабану 300-350 об./хв.);
 пізні строки збирання призводять до розвитку спороношення гриба на
кошиках і заспорення насіннєвого матеріалу.

ФОМОПСИС
Збудник – гриб Phomopsis helianthi Munt.-Cvetk., Mihaljč. & M. Petrov (Diaporthe
helianthi Munt.-Cvetk., Mihaljč. & M. Petrov)
На території України хвороба вперше була виявлена у 1985 році,
проте нині поширена в усіх районах вирощування соняшника. Фомопсис
проявляється у вигляді плямистості на листках, черешках, стеблі і навіть
кошику. Перші симптоми можуть з’явитися вже на початку вегетації, але
на практиці хвороба діагностується після цвітіння на нижніх листках і
поступово поширюються по рослині догори.
З країв листкової пластинки, а потім між жилками розвиваються
темно-бурі плями з хлоротичною (жовто-зеленою) облямівкою (рис. 28-
29). Вони швидко розростаються у напрямку центральної жилки,
охоплюють увесь листок і переходять на черешок, а далі – на стебло.
Уражена тканина темніє і відмирає, а листки всихають (рис. 30).
Рис. 28-29. Розвиток фомопсису на листках
На стеблі плями часто з’являються біля основи черешків, часто в
районі середніх ярусів листків (рис. 31-32). Пошкоджена паренхіма стебла
має світло-бурий колір, т.з. колір капучино (для порівняння: при розвитку
фомозу – плями чорні), а після висихання стає взагалі світло-сірою або
сріблястою. Довжина плям може досягати 20 см. У місцях ураження стебло
стає порожнистим і розм’якшується без ознак загнивання. В уражених
тканинах формуються численні пікніди. Сильний розвиток хвороби може
призвести до надламування стебел і вилягання рослин.
На кошику фомопсис проявляється рідко. Тоді на нижньому
(тильному) його боці з’являються темно-коричневі плями, які після
розростання набувають сіруватого відтінку. Уражена тканина
розм’якшується, а насіння легко відділяється від кошика. Уражене насіння
невиповнене, з сірувато-бурим відтінком.

Рис. 30-32. Відмирання листя і плямистість на стеблах
Пікніди гриба дрібні, у вигляді чорних сферичних крапок,
формуються в ураженій тканині хаотично або рядами. У них розвиваються
одноклітинні, безбарвні пікноспори, схожі на загнуті голки. Проте, за
літературними даними, вони не здатні проростати та уражувати рослини.
Крім пікнідіального спороношення, гриб в уражених рештках формує
сумчасту стадію у вигляді перитеціїв округлої або неправильної форми.
Вони дозрівають навесні (за температури вище 10˚С) і аскоспори,
поширюючись за допомогою дощу і вітру, спричинюють нове ураження
рослин.
Масовому розвитку хвороби сприяє температура 25-27°С, відносна
вологість повітря в межах 90%, дощове літо.
Основним джерелом інфекції фомопсису є уражене насіння,
додатковим – рослинні рештки з перитеціями гриба.
Раннє ураження рослин, спричинене в основному насіннєвою
інфекцією, призводить до відмирання соняшника або передчасного його
дозрівання. Тому залежно від стійкості гібрида, погодних умов, часу появи
і ступеня розвитку хвороби недобір урожаю може коливатися в межах 20-
50. Маса 1000 насінин зменшується у 1,5-2 рази, олійність знижується на
2-15% (до 25%), погіршується жирно-кислотний склад олії.
Виділення грибом токсинів призводить до закупорення і руйнування
судинної системи, що проявляється у масовому відмиранні рослин,
особливо у спекотну погоду.
 знищення післязбиральних рослинних решток, падалиці соняшника і
бур’янів;
 протруювання насіння (контролюється недостатньо);
 застосування фунгіцидів.

ФОМОЗ
Збудник – гриб Phoma oleracea var. helianthi-tuberosi Sacc. (Leptosphaeria
lindquistii Frezzi)
Хвороба проявляється переважно від фази 3-4 пар листків (ВВСН 16-
18). На листках з’являються темно-бурі або коричневі язикоподібні плями
вздовж центральних жилок, що поступово охоплюють всю його поверхню
(рис. 33). Уражене листя в’яне, засихає, але не опадає і звисає не стеблі.
Типові ознаки фомозу діагностуються вже після цвітіння соняшнику,
коли розвиваються чорні плями на стеблі навколо місця прикріплення
черешка. Вони різної форми, з чіткою межею, синьо-чорного кольору (рис.
34). Тканина стебла в місці ураження не розм’якшується, але при
глибокому проникненні руйнується паренхіма, що може спричинити
надламування. Після розростання плями зливаються, охоплюють значну
частину стебла у вигляді суцільної чорної смуги знизу догори (рис. 35).
Рис. 33-35. Симптоми фомозу на листку і стеблах
Біля кореневої шийки плями еліпсоїдні, темно-коричневі, за
сприятливих умов швидко розростаються і охоплюють нижню частину
стебла («чорна ніжка» стебла).

Подібні плями можна інколи виявити й на кошику, але вони
виразкові, уражена тканина розм’якшується без загнивання, а згодом –
пробковіє.
В усіх уражених органах під епідермісом гриб утворює пікніди, що
розміщуються концентрично.
Розвитку фомозу сприяє температура близько 25˚С, наявність на
рослинах краплинної вологи (дощ, роса), будь-яке їх ослаблення
(пошкодження) і вологість ґрунту вище 60%. Інкубаційний період
коливається в залежності від погодних умов і стійкості гібрида від 1 до 3-х
тижнів.
Джерела інфекції – міцелій і перитеції на уражених рослинних
рештках, що залишилися на поверхні ґрунту, рідше – уражене насіння.
Первинне зараження листя відбувається аскоспорами. В подальшому гриб
дифузно рухається в напрямку черешка і стебла.
Недобір урожаю при ранньому ураженні може досягати 40% в
наслідок зменшення асиміляційної поверхні листків, їх в’янення,
засихання і, як наслідок – невиповненості зерна.

СЕПТОРІОЗ
Збудник – гриб Septoria helianthi Ellis & Kellerm.
Хвороба може уражувати всі надземні органи соняшника, проте
розвивається переважно на сім’ядолях і листках. Проявляється спочатку на
нижніх ярусах і поступово поширюється догори. Інтенсивний розвиток
септоріозу спостерігається у другій половині вегетації у вигляді округлих
або неправильної форми плям з нерівними краями, діаметром 0,5-1,0 см
(рис. 36-37). Спочатку вони жовті, потім бурі і темно-бурі з світлою
облямівкою. На верхньому їх боці формуються пікніди у вигляді чорних
крапок. У суху погоду уражена тканина випадає, листок стає
перфорованим.
Рис. 36-37. Проявлення септоріозу на листках
Під час вегетації гриб поширюється пікноспорами. Розвитку хвороби
сприяє волога погода і температура 22-28˚С.
Джерела інфекції – уражені рослинні рештки з пікніками гриба.
Проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, що
суттєво зменшує продуктивність і олійність соняшника.
 знищення падалиці соняшнику як резерватора інфекції;

НЕСПРАВЖНЯ БОРОШНИСТА РОСА (ПЕРОНОСПОРОЗ)
Збудник – гриб Plasmopara halstedii (Farl.) Berl. & De Toni
Розвивається впродовж усієї вегетації рослин у вигляді різних форм
дифузного (системного) або локального (місцевого) ураження: білий наліт
на сім’ядолях, їх деформація, карликовість або навіть відмирання рослин з
масою спор для вторинного зараження, хлоротичні плями на листках з
нальотом на нижньому боці (рис. 38-39), темно-зелені плями на
прикореневій частині стебла, ураження кошика з відмиранням квіток або
формування щуплих сім’янок (рис. 40). Можливий латентний розвиток
хвороби, що значно ускладнює її візуальну діагностику.
Рис. 38-39. Ознаки пероноспорозу на верхньому боці листка (ліворуч) і
наліт спороношення збудника на нижньому (в центрі і праворуч)
Рис. 40. Уражений кошик з нальотом спороношення гриба

Найпоширенішою формою проявлення несправжньої борошнистої
роси є різні за розміром, частіше кутасті світло-зелені плями, що
обмежуються з жилками. З нижнього боку в місцях уражень з’являється
спочатку білий, пізніше сірувато-білий повстяний наліт нестатевого
спороношення збудника хвороби (зооспорангії та зооспорангієносці
гриба). Таке листя згодом некротизується і відмирає. Ця форма є наслідком
вторинного місцевого ураження і проявляється переважно у другій
половині вегетації.
Під час вегетації рослин гриб поширюється за допомогою
зооспорангіїв. Вони проростають у краплинній волозі, формують
джгутикові зооспори, які після активного руху розвиваються у цисти і
проростають інфекційною гіфою. Зараження рослин відбувається через
продихи. В ураженій тканині патоген статевим способом формує ооспори.
У збудника відомо кілька десятків рас, які пристосовані до окремих
сортів і гібридів соняшника. Хвороба інтенсивно розвивається за високої
вологості повітря (понад 70%) і помірної температури (в межах 15-18˚С).
Інтенсивне формування нестатевого спороношення і утворення ооспор, як
правило, відбувається після рясних дощів.
Основні джерела інфекції – уражені рештки соняшника з ооспорами
гриба, ооспори у ґрунті, уражене насіння (причина дифузного розвитку
хвороби), уражена падалиця культури. У ґрунті ооспори зберігають свою
життєздатність кілька років (до 7–10 років).
Проявляється у зрідженні посівів соняшника в результаті відмирання
дифузно уражених рослин, суттєвому зниженні асиміляційної поверхні в
наслідок передчасного відмирання уражених листків, зниженні
продуктивності рослин, погіршенні посівних і технологічних якостей
насіння. Недобір урожаю насіння, залежно від інтенсивності ураження,
досягає 0,2-1,0 т/га (або до 50%).
Розвиток несправжньої борошнистої роси на соняшнику посилює його
ураження збудниками інших хвороб, зокрема білої гнилі.
 сівозміна і просторова ізоляція;
 протруювання насіння фунгіцидами системної дії (проте однаково
контролюється недостатньо);

ВЕРТИЦИЛЬОЗНЕ В’ЯНЕННЯ
Збудник – гриб Verticillium dahliae Kleb.
Можливе ураження сходів у вигляді побуріння підземного стебла і
сім’ядолей. Проте чіткі типові ознаки вілту можна виявити, починаючи з
фази бутонізації у вигляді в’янення і пожовтіння окремих ділянок листка
між жилками. З часом уражені ділянки відмирають, а плями залишаються
оточеними жовтою облямівкою (рис. 41-42). Спочатку уражуються нижні
листки, хвороба поступово поширюється догори.
Рис. 41-42. Різний ступінь розвитку вертицильозу на окремих листках
Провідна система стебла ураженої рослини, закупорюється,
руйнується і чорніє (це помітно на поперечному зрізі). З часом його
серцевина зсихається. Таким чином поступово уражується вся рослина, аж
до кошика і насіння (рис. 43).
Це ґрунтовий поліфаг, уражує майже 700 видів рослин. У ґрунті за
сприятливих умов розвивається як сапротроф, а після проникнення у
рослину – як паразит. Рослини уражуються в основному через місця
механічних пошкоджень на кореневих волосках.
На полі гриб поширюється конідіями, а в рослині – міцелієм та
оїдіями, що спричинюють закупорку її судин і системне ураження.
Розвитку хвороби сприяють важкі за механічним складом ґрунти, низька

температура в період сходів, помірна (22˚С) – у фазу цвітіння-початок
дозрівання насіння, нестача ґрунтової вологи і повітряна посуха.
Рис. 43. Відмирання рослини, спричинене вертицильозним в’яненням
Джерела інфекції – мікросклероції у ґрунті, на уражених рослинних
рештках і насінні.
При ранньому уражені рослини відмирають. При більш пізньому
(фаза бутонізації) зменшується розмір кошиків, недобір урожаю може
досягати 50%, погіршується якість олії.
 вирощування стійких (відносно стійких) гібридів;
 якісний обробіток ґрунту, у т.ч. післясходовий;
 оптимальні строки сівби і глибина загортання насіння;

ВОВЧОК СОНЯШНИКОВИЙ
Вовчок (Orobanche spp.) – однорічна перехреснозапильна квіткова
рослина, кореневий облігатний паразит. Відомо більше 100 видів вовчка,
але на соняшнику в основному паразитує звичайний (соняшниковий)
вовчок (O. cumana Wall.). Іноді зустрічається гіллястий вовчок (O. ramosa
L.), що паразитує на багатьох культурах. Крім цього, відомо 8
фізіологічних рас вовчка соняшникового (A-H), що відрізняються за
здатністю уражувати різні генотипи.
У фазу початку цвітіння соняшника на поверхні ґрунту, біля
надземної маси рослини, розвиваються м’ясисті безбарвні стебла паразита,
на яких згодом формуються квітки (рис. 44).
Рис. 44. Квітконоси вовчка біля соняшника
На одній рослині може утворитися кілька квітконосів. Вони
з’являються не одночасно і на різній відстані від рослини-господаря. Це
залежить від розвитку коренів у горизонтальному напрямку. Стебла прямі,
товсті, нерозгалужені, з широколанцетними плівчастими лусками,
бурувато-фіолетові, висотою 40-65 см. Корені сформовані у вигляді
присосок (гаусторіїв). Квітки світло-фіолетові, зібрані у колосовидне
суцвіття у пазухах верхніх лусочок. Плід – двостулкова коробочка. Цвіте і
плодоносить у липні-вересні.

Біолого-екологічні особливості паразита
Розмножується насінням, якого достигає до 100-500 тис. шт. (у
кожній коробочці – до 2 тис. насінин). Насіння округле, темно-коричневе,
дуже дрібне (маса 1000 шт. – 0,01 г).
Зародок насінини недорозвинений, недиференційований на корінь і
стебло, без сім’ядолей, складається лише з групи клітин, що оточені
клітинами із запасними поживними речовинами. Насіння проростає під
впливом кореневих виділень рослини-господаря при вологості ґрунту 70-
85% ПВ і температурі 10-35°С (оптимальна 15-20°С). У перезволоженому
ґрунті швидко втрачає схожість.
При проростанні із зародка насінини розвивається нитковидний,
дещо звивистий проросток, який присмоктується до кореня рослини-
господаря і потовщується у місці прикріплення. Згодом формуються соски,
що проникають у кору кореня до деревини. Після цього розвиваються
судини і з’єднуються з судинами кореня рослини.
Основне джерело поширення вовчка – насіння паразита, яке у
ґрунті зберігає свою життєздатність до 8-20 років (залежно від глибини
залягання).
Шкодочинність вовчка
Найбільшої шкоди завдає в південних районах, особливо у
посушливі роки. Вовчок поглинає воду і поживні речовини з рослини-
господаря, спричинює порушення обміну речовин, посилення розвитку
інших хвороб, недорозвиненість рослин і як наслідок – значний недобір
урожаю (до 30-70%). При цьому важливе значення має кількість
квітконосів паразита на уражених рослинах: якщо їх біля 60 або більше, то
урожай може бути повністю відсутнім.
Селекційно-насіннєві:
 вирощування імунних гібридів соняшника.
Агротехнічні:
 сівозміна з поверненням соняшника на попереднє місце через 6-7 років;
 провокаційне вирощування кукурудзи, сої, льону або сприйнятливого
соняшника, злакових і бобових трав на зелений корм (силос, сидерат) з
метою скошування квітконосів паразита до формування насіння;
 оранка хоча б один раз на 5 років;
 міжрядні культивації.
Хімічні:
 виробнича система Clearfield (Clearfield Plus).
Біологічні:
 розсіювання пупаріїв мушки-фітомізи у період з’явлення квітконосів
паразита, личинки якої живляться насінням вовчка;
 застосування біопрепаратів на основі гриба Fusarium orobanches Jacz.

ФІТОТОКСИЧНІСТЬ ГЕРБІЦИДІВ
на прикладі інгібіторів ALS (сульфонілсечовини)
Листя світлішає, стає дещо ширшим і коротшим, гофрованим, у
центральній частині знебарвлюється (рис. 45-46). Рослини відстають у
рості.
Рис. 45-46. Ознаки фітотоксичності гербіцидів на листках соняшника
Причинами фітотоксичності можуть бути неоптимальні норми
внесення гербіциду, чутлива фаза розвитку культури у момент обробки,
несприятливі (стресові) погодні умови для детоксикації препарату в

рослинах (низька температура або значний перепад денних і нічних
температур, посуха або перезволоження), пригнічений стан рослин
(нестача елементів живлення, ураження хворобами, пошкодження
шкідниками).
Нормальний ріст і вигляд рослин з часом відновлюється, але при
значній інтоксикації можлива деформація кошика або він взагалі не
розкривається (рис. 47). Особливо це потрібно враховувати при обробці у
фазу закладання кошика (2-5 пара справжніх листків залежно від групи
стиглості).
Рис. 47. Аномальний розвиток кошика соняшника
Оперативні заходи відсутні, можливі лише превентивні:
 суворе дотримання рекомендацій виробників щодо застосування
гербіцидів;
 обов’язково враховувати погодні умови за дві доби до та після
застосування гербіцидів;
 нормалізація фізіологічного стану рослин (органічні добрива, зрошення
тощо).

МОНІТОРИНГ І ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ХВОРОБ СОНЯШНИКА
Ефективність системи захисту соняшника залежить від вчасного
виявлення перших ознак хвороб і прогнозу подальшого їх розвитку. Тому
облік хвороб потрібно проводити постійно протягом всього вегетаційного
періоду (табл. 2).
2. Строки обліку хвороб соняшника
Фаза розвитку
рослин
ВВСН Хвороби, що потрібно обліковувати (моніторинг)
Повні сходів
(сім’ядолі повністю
розгорнуті)
10 Несправжня борошниста роса (пероноспороз), гнилі
4-6 справжніх
листків
14-16
Пероноспороз, кореневі гнилі, перші ознаки фомопсису,
септоріозу та альтернаріозу на справжніх листках,
бактеріози. Визначають інтенсивність розвитку хвороб
з метою обґрунтування доцільності застосування
фунгіцидів
Бутонізація 51-59
Несправжня борошниста роса, біла і сіра гнилі,
альтернаріоз, фузаріоз, бактеріальні хвороби, перші
ознаки фомопсису на стеблах, вертицильозне і
фузаріозне в’янення, вірусні хвороби
Цвітіння – молочна
стиглість
61-79
Іржа, фомоз, біла і сіра гнилі, септоріоз, фомопсис,
вовчок. Визначають інтенсивність розвитку хвороб з
метою обґрунтування доцільності застосування
фунгіцидів
Пожовтіння кошика
(початок дозрівання)
81-86
Хвороби, що проявилися раніше, а також суха гниль
кошиків, вугільна гниль. Враховуючи ступінь ураження
рослин і погодні умови, планують передзбиральну
десикацію посівів і строки збирання урожаю
Повна стиглість
(бурий кошик)
89-91
Завершальний облік усіх хвороб і вовчка перед
збиранням урожаю, оцінюють їх інфекційний запас в
агроценозах
При обліку хвороб соняшника на різних ділянках поля відбирають
10 проб по 10 рослин у кожній в трьохкратній повторності. Таким чином
на окремому полі аналізують не менше 300 рослин. Визначають
поширення (Р,%) і розвиток (R,%) кожної хвороби окремо за формулами:
100
N
n
Р  і ,100
ВN
bn
R




де: n – кiлькiсть уpaжених хвopoбoю рослин (шт.),
N – зaгaльнa кiлькiсть oблiкoвих рослин (шт.),
 bn – сума дoбуткiв кiлькoстi уражених рослин на вiдпoвiдний бал
уpaження,
В – найвищий бал шкали обліку.

Розвиток хвороби або інтенсивність ураження рослин визначає
співвідношення площі плямистостей (некрозів, нальоту, пустул, гнилей) до
загальної площі уражених органів рослини, виражений у процентах або
балах. Більшість хвороб обліковують за 5-бальною шкалою: 0 – симптоми
хвороби відсутні, 1 – уражено до 40% поверхні органів рослини, 2 –
уражено до 80% поверхні, 3 – уражено до 100% поверхні, 4 – повне
відмирання рослини (в’янення або зламування стебла).
Для обліку розвитку фомопсиса, враховуючи особливості
проявлення і розвитку хвороби, застосовується спеціальна 4-бальна шкала:
0 – симптоми хвороби відсутні; 1 – некрози на листках, черешках і стеблах
займають до 50% їх поверхні; 2 – часткове в’янення листя, некрози
повністю окільцьовують стебло і з’являються на кошику, рослина втрачає
тургор; 3 – повне в’янення або засихання рослини, або зламування
ураженого стебла.
Ступінь ураження соняшника гнилями визначають за 6-бальною
шкалою (табл. 3).
3. Шкала для визначення ступеня ураження соняшника білою і сірою
гнилями
Бал Ступінь ураження
% ураження поверхні
Листків і стебел Кошика
0 Ураження відсутнє 0 0
1 Початковий 1-10 1-10
2 Слабкий 11-25 11-25
3 Середній 26-50 26-50
4 Сильний >50 51-75
5 Дуже сильний Відмирання рослин >75
Відомо, що на онтогенез соняшника та поширення і розвиток хвороб
суттєво впливає температура і кількість опадів. Інтегрованим показником
цих факторів є гідротермічний коефіцієнт (ГТК, коефіцієнт Г.Т.
Селянінова), що визначається за формулою ,10
t
P
ГТК  де: Р – сума опадів
(мм) за період з середньодобовими температурами повітря вище 10˚С, t –
сума середньодобових температур за цей період.
Соняшник добре розвивається при показнику ГТК 1,0-1,5 (достатнє
зволоження). Проте при ГТК≥1,0 різко зростає ймовірність ураження
культури різними хворобами, особливо білою і сірою гнилями. За меншого
зволоження можливий розвиток лише окремих хвороб, зокрема
альтернаріозу, сухої гнилі кошиків, вертицильозного в’янення, вовчка
соняшникового. Для побудови оптимальної системи захисту соняшника
від хвороб показники ГДК розраховують регулярно (подекадно) протягом
усієї вегетації культури.

В онтогенезі соняшника відмічаються критичні періоди найвищої
сприйнятливості до окремих хвороб. Так, від фази сходів до 4-6 справжніх
листків рослини інтенсивно уражуються несправжньою борошнистою
росою і гнилями, від фази 6 справжніх листків до повної бутонізації –
фомопсисом, септоріозом і альтернаріозом, під час цвітіння – збудниками
фузаріозного і вертицильозного в’янення, в кінці цвітіння соняшник
інфікується збудником фомозу, у фазу пожовтіння кошика – сухою
гниллю, а від появи перших язичкових квіток на кошиках і до повної
стиглості – білою і сірою гнилями. Тому показники ГДК протягом 10-15
днів у зазначені критичні періоди сприйнятливості до хвороб вважаються
прогностичними для планування або оптимізації заходів захисту
соняшника.
ЗАХОДИ ЗАХИСТУ СОНЯШНИКА ВІД ХВОРОБ
Оптимальна науково обґрунтована система захисту соняшника від
хвороб можлива лише при поєднанні різних заходів: вибір гібриду,
попередника, препаратів для протруювання насіння, строків і норми
висівання, агротехніки, фунгіцидів, строків і способів збирання урожаю,
його зберігання.
Середньостиглі гібриди і сорти соняшнику (тривалість періоду від
сходів до повної стиглості 92-132 дні) характеризуються високою
урожайністю і олійністю насіння. Проте, на відміну від скоростиглих, вони
дозрівають у другій половині вересня і пізніше, коли настає дощовий
період, тому сильніше уражуються хворобами перед збиранням урожаю.
Рекомендується підбирати районований сортимент посівного матеріалу з
різним періодом дозрівання.
Для зниження ґрунтової інфекції збудників хвороб і оптимізації
фітосанітарного стану посівів важливо проводити ротацію соняшника у
сівозміні з поверненням його на попереднє місце не раніше, ніж через 4-5
років і насиченням до 20%. Кращими попередниками вважаються зернові
колосові культури. Натомість після ріпаку, буряка і бобових культур
соняшник висівати не рекомендують, оскільки ці культури уражуються
однаковими хворобами. Для обмеження розвитку деяких хвороб, зокрема
фомопсису, білої і сірої гнилей, роль сівозміни без застосування
фунгіцидів вважається мінімальною.
Одночасність появи сходів і формування оптимальної густоти посіву
залежать від строків посіву і глибини загорання насіння. Соняшник
рекомендується висівати у зволожений ґрунт за температури на глибині
залягання насіння 10-12˚С. Строки посіву особливо впливають на розвиток
несправжньої борошнистої роси і пліснявіння насіння. Надмірне
зволоження ґрунту або понижена температура призводять до зрідження

посівів і сприяють масовому ураженню сходів хворобами, зокрема сірою
гниллю і несправжньою борошнистою росою. Висівання протруєного
насіння в добре підготовлений кондиційний ґрунт на задану глибину
забезпечує високу енергію його проростання, польову схожість і
зменшення ураження хворобами сходів.
Догляд за посівами соняшника повинен забезпечувати оптимальні
мікрокліматичні умови для подальшого росту і розвитку рослин та
обмеження поширення хвороб. Для цього проводять боронування посівів у
фазу 2-3 справжніх листків на глибину 5-6 см, міжрядні культивації із
внесенням гербіцидів, фітопрочистки насіннєвих посівів, обробки
фунгіцидами товарних і насіннєвих посівів.
Обприскування соняшника фунгіцидами рекомендують проводити у
фазу ВВСН 51 (початок бутонізації, фаза «зірочки»). Перевагами такого
превентивного заходу є можливість використання звичайного
обприскувача, достатня біомаса рослин для зменшення втрат робочого
розчину, контроль хвороб листя і стеблових форм білої гнилі та
альтернаріозу. Серед недоліків – недостатній захист культури від хвороб
кошика.
Тому часто, враховуючи погодні умови і прогнозування розвитку
пероноспорозу, білої гнилі, фомопсису, септоріозу та ін. хвороб
профілактичну обробку доводиться починати раніше – у фазу 6-8 листків
(ВВСН 16-18, висота рослин 60-80 см). Тоді повторне обприскування
фунгіцидами потрібно здійснити у фазу початок-середина цвітіння (ВВСН
61-65) з метою максимального контролю хвороб на кошику.
Для прискорення дозрівання соняшника, обмеження подальшого
розвитку хвороб і накопичення їх інфекції проводять передзбиральну
десикацію посівів при вологості насіння 30-35% (фаза початку дозрівання,
після повного наливу насіння). Збирають урожай у стислі строки (5-6 днів)
у фазу бурого кошика у 80-90% рослин (або через 7-8 днів після десикації)
при середній вологості насіння 12-14%. Насіння невідкладно очищають і
досушують до вологості 7-8%.
Для прискорення мінералізації уражених рослинних решток
соняшника, зменшення запасу інфекції хвороб і насіння бур’янів
проводять подрібнення і загортання рослинних решток.

Додаток 1
Перелік основних препаратів, рекомендованих для захисту
соняшника від хвороб («Перелік …»)
Назва препарату
(діючої речовини)
Норма
витрати
препарату,
л, кг/т, га
Об’єкт, проти якого
обробляють
Препарати для протруювання насіння
Акробат, з.п. (диметоморф, 500 г/кг) 2,0 Пероноспороз
Апрон XL 350 ES, ТН (металаксил-М, 350 г/л) 3,0 Пероноспороз, вертицильозне
в’янення, гнилі
Вінцит 050 CS, к.с. (флутріафол, 25 г/л +
тіабендазол, 25 г/л) 2,0 Фомоз, пероноспороз, біла і
сіра гнилі, пліснявіння насіння
Голдазім 500, к.с. (карбендазим, 500 г/л) 1,5 Біла і сіра гнилі, фомоз,
пероноспорозДерозал 500 SC, КС (карбендазим, 500 г/л)
Максим XL 035 FS, т.к.с.
(флудіксоніл, 25 г/л + металаксил-М, 10 г/л) 6,0
Біла гниль, фузаріозна
коренева гниль, пероноспороз,
пліснявіння насіння
Модесто Плюс 510 FS, ТН (клотіанідин, 300 г/л
+ флуопіколід, 120 г/л + флуоксастробін, 90 г/л) 8,0 Пероноспороз, фомоз,
фомопсис, шкідники сходів
Роялфло, в.с.к. (тирам, 480 г/л) 2,5-3,0 Біла і сіра гнилі, пероноспороз
ТМТД, КС (тирам, 400 г/л) 4,0-5,0
Біла і сіра гнилі, пероноспороз,
альтернаріоз, фомопсис,
пліснявіння насіння, бактеріоз
Фунгіциди
Аканто, КС (пікоксистробін, 250 г/л ) 1,0 Біла і сіра гнилі, фомопсис,
фомоз
Аканто плюс 28, КС
(пікоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л) 0,5-1,0
Фомоз, фомопсис,
пероноспороз, септоріоз, іржа,
альтернаріоз
Амістар Голд 250 SC, КС
(азоксістробін, 125 г/л + дифеноконазол, 80 г/л) 0,5-1,0 Альтернаріоз, фомоз, іржа,
септоріоз, фомопсис, біла гнль
Амістар Екстра 280 SC, к.с. (азоксістробін, 200
г/л + ципроконазол, 80 г/л) 0,75-1,0 Фомоз, іржа, пероноспороз,
борошниста роса, фомопсис
Бампер Супер, КЕ (пропіконазол, 90 г/л +
прохлораз, 400 г/л) 1,0-1,5 Іржа, альтернаріозІмпера Голд, КЕ (пропіконазол, 90 г/л +
прохлораз, 400 г/л)
Голдазім 500, КС (карбендазим, 500 г/л) 0,5 Біла і сіра гнилі, фомоз,
пероноспорозДерозал 500 SC, КС (карбендазим, 500 г/л)
Замір, ЕВ
(тебуконазол, 133 г/л + прохлораз, 267 г/л) 1,0-1,5
Альтернаріоз, іржа, фомопсис,
фомоз, септоріоз, біла і сіра
гнилі, пероноспорозСупрім, ЕВ
(тебуконазол, 133 г/л + прохлораз, 267 г/л)
Імпакт К, к.с. (флутріафол, 117,5 г/л +
карбендазим, 250 г/л) 0,8-1,0 Фомоз, фомопсис,
альтернаріоз, іржа
Консенто 450 SC, КС (фенамідон, 75 г/л +
пропамокарб гідрохлорид, 375 г/л) 1,7-2,0
Біла і сіра гнилі, фомоз,
пероноспороз, фомопсис,
альтернаріоз
Коронет 300 SC, к.с. (тебуконазол, 200 г/л +
трифлоксістробін, 100 г/л) 0,6-1,0
Сіра гниль, іржа (0,6-0,8);
фомоз, альтернаріоз, септоріоз
(0,8-1,0)
Кустодія, КС
(тебуконазол, 200 г/л + азоксистробін, 120 г/л) 1,0-1,2
Фомопсис, фомоз, септоріоз,
альтернаріоз, біла і сіра гнилі,
іржа, пероноспороз
Піктор, КС
(дімоксістробін, 200 г/л + боскалід, 200 г/л) 0,5 Біла гниль, фомоз, альтернаріоз
Пропульс 250 SЕ, СЕ (протіоконазол, 125 г/л +
флуопірам, 125 г/л) 0,8-1,0
Фомоз, альтернаріоз,
фомопсис, септоріоз, біла і сіра
гнилі, іржа
Ретенго, КЕ (піраклостробін, 200 г/л), 0,75 Фомоз, фомопсис, альтернаріоз
Танос 50 в.г.
(цимоксаніл, 250 г/кг + фамоксадон, 250 г/кг) 0,4-0,6 Біла і сіра гнилі, пероноспороз,
фомоз, фомопсис, альтернаріоз
Хорус 75 WG, ВГ(ципродиніл, 750 г/кг) 0,75 Сіра гниль

Хвороби соняшника_Darmenko Оleg

Хвороби соняшника_Darmenko Оleg

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Similar to Хвороби соняшника_Darmenko Оleg

Similar to Хвороби соняшника_Darmenko Оleg (20)

Хвороби соняшника_Darmenko Оleg