VOL-1-No-35-2019

VOL 1, No 35 (2019)
Sciences of Europe
(Praha, Czech Republic)
ISSN 3162-2364
The journal is registered and published in Czech Republic.
Articles in all spheres of sciences are published in the journal.
Journal is published in Czech, English, Polish, Russian, Chinese, German and French.
Articles are accepted each month.
Frequency: 12 issues per year.
Format - A4
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
All manuscripts are peer reviewed by experts in the respective field. Authors of the manuscripts bear responsibil-
ity for their content, credibility and reliability.
Editorial board doesn’t expect the manuscripts’ authors to always agree with its opinion.
Chief editor: Petr Bohacek
Managing editor: Michal Hudecek
 Jiří Pospíšil (Organic and Medicinal Chemistry) Zentiva
 Jaroslav Fähnrich (Organic Chemistry) Institute of Organic Chemistry and Biochemistry
Academy of Sciences of the Czech Republic
 Smirnova Oksana K., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department of History
(Moscow, Russia);
 Rasa Boháček – Ph.D. člen Česká zemědělská univerzita v Praze
 Naumov Jaroslav S., MD, Ph.D., assistant professor of history of medicine and the social
sciences and humanities. (Kiev, Ukraine)
 Viktor Pour – Ph.D. člen Univerzita Pardubice
 Petrenko Svyatoslav, PhD in geography, lecturer in social and economic geography.
(Kharkov, Ukraine)
 Karel Schwaninger – Ph.D. člen Vysoká škola báňská – Technická univerzita Ostrava
 Kozachenko Artem Leonidovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department
of History (Moscow, Russia);
 Václav Pittner -Ph.D. člen Technická univerzita v Liberci
 Dudnik Oleg Arturovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, De-
partment of Physical and Mathematical management methods. (Chernivtsi, Ukraine)
 Konovalov Artem Nikolaevich, Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psy-
chology and Pedagogy. (Minsk, Belarus)
«Sciences of Europe» -
Editorial office: Křižíkova 384/101 Karlín, 186 00 Praha
E-mail: info@european-science.org
Web: www.european-science.org

CONTENT
AGRICULTURAL SCIENCES
Maksimov V.P., Ushakov A.E.
THE CHISEL SLOPING LAND PARAMETERS
SUBSURFACE WALL .....................................................3
ARCHITECTURE
Jengız C.
ARCHITECTURAL MONUMENTS DURING THE REIGN
OF SELJUG EMPIRE......................................................7
ART STUDIES
Selezneva N.
COMPONENTS AND STRUCTURE OF CHOIRMASTER’S
PROFESSIONALISM AS A HOLISTIC PERSONAL
QUALITY ......................................................................9
TECHNICAL SCIENCES
Avchiyev Sh.K.
TO THE ISSUE OF INSTALLATION OF TRACKING
SYSTEMS FOR SOLAR INSTALLATIONS.......................16
Azizov T.
ACCOUNT OF NONLINEAR PROPERTIES OF CONCRETE
WHEN TURNING REINFORCED CONCRETE STEM
ELEMENTS .................................................................19
Bigazina A.
FORESIGHT METHODS IN THE NATIONAL PROJECTS 22
Bogopolskiy V.O.
ABOUT SOME CHANGES IN FILTERING RESISTANCE OF
THE FORM IN INTRA PLASTIC COMBUSTION IN
COMBINATION WITH FOAMY SYSTEMS....................25
Habibov I.A.
DIAGNOSTICS OF THE CONDITION OF THE MAIN GAS
PIPELINE USING THE SEQUENTIAL DETECTION
METHODS..................................................................30
Qadashova E.V.
APPLICATION OF NON-TRADITIONAL SEPARATION
INSTALLATIONS FOR SEPARATION OF GAS-LIQUID
FLOW AT SEA FIELDS.................................................36
Ivanko A., Ivanko M., Kolesnikova O.,
Kulikova E., Vinokur A.
COMPUTER TECHNOLOGY AND UNMANNED
VEHICLES ...................................................................39
Karpyuk V.M., Karpyuk I.A., Pancheva N.V.
PILE FOUNDATIONS IN THE CONSTRUCTED
CONDITIONS OF THE CITY .........................................49
Levin A.B., Lopatnikov M.V., Khromenko A.V.
INFLUENCE OF UNEVIDENT MOISTURE ON ULIMATE
ANALYSIS OF VOLATILE MATTER AT WOOD
PYROLYSIS..................................................................51
Novruzova S.G., Aliyev I.N.
DETERMINATION OF THE STARTING POINT OF GAS
SEPARATION FROM OIL IN THE DRAINAGE AREA OF
AN OPERATING WELL ................................................55
Tashpulatov S.A., Akbarova N.J.
DETERMINATION OF THE MAIN HARMONICS IN THE
STUDY OF ERRORS OF GEODETIC MEASUREMENTS
WITH PERIODIC SYSTEMATIC COMPONENTS............58
Shvets V.A.
INFORMATION THREATS TO THE GLOBAL
NAVIGATION SATELLITE SYSTEM AND HOW TO
ELIMINATE THEM ......................................................61

Sciences of Europe # 35, (2019) 3
AGRICULTURAL SCIENCES
ГЛУБОКОРЫХЛИТЕЛЬ СКЛОНОВЫХ ЗЕМЕЛЬ ПАРАМЕТРЫ ВНУТРИПОЧВЕННОЙ
СТЕНКИ
Максимов В.П.
д-р тех. Наук, профессор,
Ушаков А.Е.
аспирант Новочеркасский инженерно-мелиоративный институт им. А.К. Кортунова ФГБОУ ВО
THE CHISEL SLOPING LAND PARAMETERS SUBSURFACE WALL
Maksimov V.P.,
Dr. Tech. Science, Professor
Ushakov A.E.
postgraduate student, Novocherkassk Engineering Meliorative Institute after A.K. Kortunov, FGBOU VO
Donskoy State Agrarian University, Novocherkassk, Russia.
АННОТАЦИЯ
Исследованы способы обработки склоновых земель, проанализированы недостатки конструкций рых-
лителей. Предложено решение для повышения эффективности создаваемой подпорной стенки за счет из-
менение формы стоек рыхлителя.
ABSTRACT
The ways of processing colloquial lands are investigated, the drawbacks of ripper designs are analyzed. A
solution is proposed to increase the efficiency of the retaining wall being created by changing the shape of the
ripper racks.
Ключевые слова: глубокое рыхление, рыхлитель, подпорная стенка, стойки.
Keywords: deep loosening, ripper, retaining wall, stands.
Ростовская область в ЮФО является крупней-
шей по использованию земледелия. Общий фонд
регулярного земледелия превышает 220 тыс. га из
них часть этих земель являются склоновыми масси-
вами, которые испытывают на себе многие допол-
нительные факторы деградации (переуплотнение,
дефляция, поверхностный смыв, обесструктурива-
нию) [1]. За последние 30 лет на территории Рос-
сийской Федерации переуплотнение пахотных зе-
мель превысило 10 млн. га. Причиной этого явля-
ются многократные проходы энергонасыщенной
техники по полям, в условиях орошения, кроме
того, нарушение режимов обработки, отсутствие
или плохая работа дренажа [1, 2, 3, 4].
Исследования показали, что в результате пере-
уплотнения земель образуется подпахотный уплот-
ненный слой на глубине 25...60 см, плотность кото-
рого достигает 1,4 – 1,5 г/см3
, а местами и 1,6 г/см3
.
Переуплотненный слой препятствует проникнове-
нию в почву воды и воздуха, приводит к снижению
коэффициента фильтрации и воздухопроницаемо-
сти в 5-15 раз. В связи с этим почва становится не-
приемлемой для некоторых сортов посадки либо
наблюдается снижение урожайности сортов куль-
тур. Чем сильнее происходит уплотнение почвы
тем сложнее произвести ее разуплотнение.[3, 4].
Под воздействием техногенной нагрузки про-
исходит накопление остаточных деформаций
уплотнения не только в пахотном, но и в подпахот-
ном слоях почвы. На глубине 0,6 – 0,7 м в почве
возникают «ядра уплотнения», при регулярном воз-
действии энергонасыщенной техники возникает
консолидация этих «ядер» и происходит рост кон-
солидированного пласта вверх к дневной поверхно-
сти. В результате переуплотнения образуется
«плужная подошва», что препятствует проникнове-
нию воды в глубь почвы в дождливую погоду и при
больших поливных нормах. Происходит не рацио-
нальная потеря влаги на испарение при засухе, а
также образование луж и поверхностного стока, что
ведет к эрозии почвы. При наличии плужной по-
дошвы нарушается капиллярный приток влаги из
более глубоких слоев к поверхности, вследствие
чего замедляется развитие корневой системы и сни-
жается урожайность сельскохозяйственных куль-
тур [4, 5, 6].
Для более качественного применения глубо-
кой безотвальной обработки почвы на склонах был
разработан способ их обработки типа [3]. Глубокое
рыхление — представляется эффективным прие-
мом в современной обработке почвы, который поз-
воляет подготовить самые лучшие условия для раз-
вития корней и получения более высоких урожаев
после посева кукурузы. Это хороший способ обра-
ботки в засушливых условиях, эрозийно опасных
территориях (этим приемом заменяют вспашку).
После такой обработки должна сохраниться стерня,
которая будет закреплять почву. Важно применять
данную технологию правильно — проводится она
осенью, в весеннее время она может привести к
негативным последствиям. После проведенного
осенью рыхления, земля лучше будет впитывать
влагу весной, а расходоваться растениями она бу-
дет постепенно. Глубина рыхления составляет – 30-
60 см. Даже при рыхлении почвы на глубину 30 –

4 Sciences of Europe # 35, (2019)
40 см создаются благоприятные условия для нор-
мального воздушно – водного режима,[2] если ве-
гетация происходит в засушливое время, корны
культуры смогут проникнуть дальше и насытиться
влагой из более глубоких слоев почвы, если же
влаги будет много — ее излишки в верхних слоях
земли впитаются более глубокими. что не позво-
ляет в должной мере использовать технологию об-
работки склоновых почв по патенту [3] «Способ об-
работки склоновых почв». На сегодняшний день от-
сутствуют конструкции орудий
глубокорыхлителей навесных для безотвальной об-
работки склоновых земель и аккумуляции внутри-
почвенной влаги на склоне. На основание изложен-
ного возникала необходимость исследование и вы-
явление новых способов обработки склоновых
земель.
Глубокая рыхление имеет высокий положи-
тельный эффект при обработке склоновых земель,
но так же имеет ряд недостатков в зависимости от
конструкции рыхлителей. Недостатками этих кон-
струкций является то, что при обработке почвы на
склонах, в силу жесткого закрепления стоек рыхли-
телей на раме орудия происходит нерациональное
формирование зон разрыхления и формы внутри-
почвенных стенок, что не позволяет в должной
мере использовать технологию обработки склоно-
вых почв На сегодняшний день отсутствуют кон-
струкции орудий глубокорыхлителей навесных для
безотвальной обработки склоновых земель и акку-
муляции внутрипочвенной влаги на склоне.
Наиболее близкий аналог –глубокорыхлитель
навесной дизельного типа по АС SU №1507220 А1,
который принят в качестве прототипа. Недостаток
данного аналога в том, что при обработки склоно-
вых земель область разрыхления (её поперечная
проекция) и формируемая при этом внутрипочвен-
ная стенка, возникающие в почве от прохода рабо-
чего органа прототипа имеют не рациональные
формы, не обеспечивающие устройство поперёк
склона внутрипочвенных стенок требуемой проч-
ности. Известно, что устойчивость (прочность)
внутрипочвенной (подпорной) стенки зависит, в
том числе, и от её формы. Согласно [4] подпорная
стенка для обеспечения её устойчивости должна
иметь трапециевидную форму с основанием шире,
чем вершина. При обработке склоновых земель тра-
диционными глубокорыхлителями с жестким за-
креплением стоек на раме орудия стойки с рыхля-
щими элементами перемещаются перпендикулярно
плоскости склона. То есть они отклонены от верти-
кали на угол наклона склона β (рис. 1а), что приво-
дит к нарушению рациональной формы подпорной
стенки, как за счет подрезания её основания, так и
за счет выхода значительной части подпорной
стенки за вертикальную плоскость, проведенную
по нижней линии основания (рис. 1а, плоскость А-
А). Это, в конечном счете, приводит к значитель-
ному снижению устойчивости дальнейшему разру-
шению внутрипочвенной (подпорной) стенки. Та-
ким образом, традиционные глубокорыхлители не
позволяют на практике реализовывать достоинства
известного способа обработки склоновых земель.
Рисунок 1. Подпорные стенки
За счет изменения конструкции рыхлителя воз-
можно решение данной проблемы. Предложенная
новая конструкция глубокорыхлителя для обра-
ботки склоновых земель имеет существенные отли-
чия которые позволяют создать оптимальные попе-
речные профили, как областей разрыхления, так и
чередующихся с ними переуплотнёнными проме-
жутками внутрипочвенными стенками требуемой
прочности. Все это достигается за счет того что
стойки рыхлителей закреплены на раме шарнирно с
возможностью поворота в плоскости перпендику-
лярной оси трактора, соединены между собой тя-
гами и с гидроцилиндром управления их поворо-
том, а две парные стойки рыхлителей имеют криво-
линейную, с изгибом во внешние стороны относи-
тельно оси их симметрии, форму, при этом линия
изгиба стойки расположена от носка наральника на
расстоянии 15…30 сантиметров при угле изгиба
10…20 градусов, причем грунтоподъемники за-
креплены только на внешних сторонах этих стоек.
Так же рабочие полости гидроцилиндра управ-
ления поворотом стоек рыхлителей соединены с
гидравлической системой трактора посредством
трехпозиционного гидрораспределителя, механи-
чески связанного с электромагнитом, соединенным

через релейно-транзисторный элемент с логиче-
ской системой оценки импульсов, вход которого
подключен к выходу усилителя-формирователя им-
пульсов, имеющего в свою очередь электрическую
связь с электронным датчиком контроля положения
закрепленным на стойке рыхлителя.[7]
На рис. 1 изображены различные формы пере-
уплотнённых промежутков- внутрипочвенных сте-
нок - полученные после прохода по склону глубо-
корыхлителя: а – существующей конструкции, б –
предлагаемой конструкции. На рис. 2 показан об-
щий вид глубокорыхлителя для обработки склоно-
вых земель, вид сзади, включая систему управления
гидроцилиндром.
Рисунок 2 Общий вид глубокорыхлителя
Работа глубокорыхлителя осуществляется сле-
дующим образом. При начальном положении тяго-
вой машины на склоне имеющем угол наклона
склона β рама глубокорыхлителя закреплена на
тракторе трехточечной подвеской и располагается
параллельно склоны стойки рыхлителей 5,6 уста-
новлены в транспортном положении и отклонены
от вертикале на угол склона β, что соответствует
положению трехпозиционного гидрораспредели-
теля. При включении системы управления элек-
тронный датчик контроля положения 20 фиксирует
угол отклонения стоек от вертикали на величину
равную углу наклона склонаβ и генерирует соответ-
ствующий электрический импульсный сигнал. Им-
пульсный сигнал, усиленный по амплитуде и сфор-
мированный по длительности и крутизне фронтов в
усилителе-формирователе импульсов 19, поступает
на вход логической схемы оценки импульсов 18,
который обеспечивает единичный сигнал при от-
клонении стойки от вертикали и нулевой сигнал
при отсутствии отклонения глубокорыхлителя,
обеспечивая при работе орудия на склоне решение
данной проблемы [5].
Для практического применения данного спо-
соба требуется решить задачу по : Определению па-
раметров системы «Зона разрыхления» «Подпорная
стенка» «Рабочая машина» что позволит создать
рациональную внутрипочвенную стенку и добиться
требуемого уплотнение почвы и ускоренного раз-
вития корней системы, увеличение влаг проницае-
мости почвы, что в свою очередь повысит урожай-
ность на склоновых землях. Так же улучшить
водно-физические свойства почвы, уменьшить раз-
витие эрозионных процессов, за счет изменения
конструкции рабочего органа получить более каче-
ственную обработку почв, установить оптималь-
ный угол наклона стойки рыхлителя, определить
влияние глубокого рыхления на плотность почвы, а
так ж ее температурных режимах. В нашем иссле-
дование приведенная схема

Рисунок 3. Схема подпорного слоя.
Для нахождения давления[8] для участка 1
необходимо:
𝑃 = 𝐹сдв − 𝐹тр
𝑃 = 2422.62 − 670.59 = 1752.03
Где
Fсдв- сила сдвигающая
Fтр –сила трения
𝐹тр = 𝑁𝜑
𝐹тр = 882,36 × 0,76 = 670.59
Где 𝜑 − коэфициент трения скольже-
ния(0.76)
Для нахождения Fсдв необходимо определить
угол наклона (𝛽 = 20) обрабатываемой поверхно-
сти (рис 1).
Так же необходимо провести нормаль (N)
𝑁 = 𝐺𝑆𝑖𝑛𝛽
Где G удельный вес суглинка 2580м3
/кг
𝑁 = 2580 × 0,342 = 882,36
𝐹сдв = 𝐺𝐶𝑜𝑠𝛽
𝐹сдв = 2580 × 0,939 = 2422.62
Для нахождения 𝐹сдв для других участков:
𝐹сдв = (𝐺1 + 𝐺2)𝐶𝑜𝑠𝛽
Что позволит разработать методику техноло-
гии обеспечения рациональных параметров внутри-
почвенной стенки. Разуплотнение на склоне нашим
орудием позволит предотвратить возможное спол-
зание и заболачивание устья склона.
Литература
1. Максимов В.П. Удельная нагрузка на почво-
обрабатывающее орудие / В.П. Максимов // Изве-
стия ВУЗов. Сев.-Кавк.-регион. Техн. науки. 2002,
№4.
2. Ветров А.Ю Резание грунтов землеройными
мшинами / А.Ю. Ветров –М.: Машиностроение
1971.-с139.
3. Патент РФ РФ МПК A01B 13/16 RU №
2255450 «Способ обработки склоновых почв» Ми-
хайлин А.А.
4. Кузнецов В.Г.,Кочетов.Е.В.,Кузнецов И.П.
Повышение эффективности использования строи-
тельной техники на увлажненых грутах. Строитель-
ные и дорожные машины -2012-№12-с2-4
5. Механика грунтов. Н. А. Цытович–М.: Выс-
шая школа, 1983. –288 с.
6. Максимов В.П. Удельная нагрузка на почво-
обрабатывающее орудие / В.П. Максимов // Изве-
стия ВУЗов. Сев.-Кавк.-регион. Техн. науки. 2002,
№4.
7. Ушаков А.Е. Анализ путей повышения рабо-
тоспособности зубьев землеройных машин / А.Е.
Ушаков // Молодой ученый. №27 2016.
8. Волосухин В.А. Расчет подпорных стен гид-
ротехнических сооружений: Учебное пособие для
студентов вузов.-Новочеркасск,НГМА.200-81с.

ARCHITECTURE
АРХИТЕКТУРНЫЕ ПАМЯТНИКИ В ГОДЫ ИМПЕРИИ СЕЛДЖУКА
Чингиз Ч.
Нахчыван, Азербайджан
ARCHITECTURAL MONUMENTS DURING THE REIGN OF SELJUG EMPIRE
Jengız C.
Nakhchivan, Azerbaijan
АННОТАЦИЯ
В конце IX века в Азербайджане начал приходить в упадок арабский халифат, и традиции местной
государственности перестраивались. Этот процесс улучшился в X веке, и начали формироваться мощные
государства. В статье рассматриваются сельджугские турки, выходящие на историческую сцену, их си-
стема управления, их роль в историко-политических процессах, их работы в области культуры и многие
процессы, связанные с именем Селджуги в Средней Азии. Изучены особенности архитектурных памятни-
ков, построенных во времена правления сельджуков. Автор также рассказывает об архитектурном устрой-
стве могилы Учгунбеза, расположенной в центре города Урмия и построенной по приказу сына Атабея
Шамсаддина Эльдениза Османа Музефердддина (...- 1191) в 1184 году.
ABSTRACT
At the end of the IX century Arab caliphate began to decline in Azerbaijan and local statehood traditions
rebuilt. This process improve in the X century and powrefull states began to forming.The article deals with Seljug
turks coming on history stage, their management system, their role in historical-political processes, their works on
cultural field and many processes related with the name of Seljugs in Middle Asia. The spesific features of the
architectural monuments built during the reign of Seljugs is learnt. The author also speaks about the architectural
structure of Uchgunbez tomb situated in the center of Urmiya city and built according to the order of Atabey
Shamsaddin Eldeniz`s son Osman Muzeffereddin (...- 1191) in 1184 year.
Ключевые слова: Селджуги, XI век, архитектура, возрождение, гробница, свод
Keywords: Seljugs, XI century, architecture, renaissance, tomb, vault
During the transition to classical feudalism – in the
middle of the XI century one of the powerfull Turk state
– Seljug empire was established. This important event
happened in the history of Nearest and Middle East is
related with the name of Seljug turks. Seljugs were
originating from the Qiniq tribe of Oghuz Turks.
Qiniq tribe was named Dukak bey`s son Seljug`s name.
Dukak`s nickname was “Demir yayli” (Iron arrow). Af-
ter his death his son defined the leader. In the X century
Seljug came to the city of Jant situated on the left bank
of the Jeyhun (Sirderya) river with his tribe and adopted
islam here. Seljuqs fought with Qarakhaniler and be-
came depend on them. During that period Seljuq`s sona
Mikayil and Israfil arrested. Seljuqs had to move
Khorasan. In that time Mikayil`s sons Chaghri bey and
Tughril bey held all the tirbes under one flag. Later on
Seljuqs occupied the cities as Balkh, Tus, Merv.
They defeated Ghaznavids troops and occupied
the city Nishapur the main center of Khorasan in 1038
year. So in 1038 Great Seljug empire was established
and Nishapur became the capital of the state. During the
years of 1040-1054 Seljug troops occupied Sistan,
Balkh, Kharezm, Hemedan and Western Iran. Result of
these campaign 120 years Buveyhid state declined. In
1054 Seljuqs captured Tebriz. The Seljuk empire con-
trolled a vast area stretching from Maverennahr to the
Hindu Kush to western Anatolia and the Levant, and
from Central Asia to the Persian Gulf. In 1072 Alp
Arslan was killed. His son Malikshah I captured Konya,
Ankara, Syria and Guds (Jerusalem). Seljuqs reached
the shores of Mediterranean and Black Sea. During the
reign of Malik Shah I Seljuq empire had his flourishing
period. Famous scientist and statesman Khaje Nizam
al-Mulk has played an important role in the improving
of the Seljug empire. So after the empire declined some
states as Kirman, Konya, Syria, Iraq Seljuq sultanates,
Atabeghlik of Eldiguzids (Atabeg of Azerbaijan) and
some emirates in Asia Minor were established. The
main reason for the disintegration of the Seljuks was
the domination of natural disasters, the strengthening of
the state judges, and the struggle for freedom of nations.
At the end of the IX century Arab caliphate began
to decline in Azerbaijan and local statehood traditions
rebuilt. This process improve in the X century and pow-
refull states began to forming.
Under the leadership of Seljuq the head of the
Turk-Oghuz tribe unity the most powerfull empire Sel-
juq state was established (1038-1157) the result of cam-
paigns he captured many countries. The Seljuq empire
controlled a vast area stretching from Maverennahr to
the Hindu Kush to western Anatolia and the Levant,
and from Central Asia, Caucasus to the Persian Gulf.
Middle Asia, Irag, Iran, Caucasus, Syria, Minor Asia
and Arabia peninsula were including the Seljug empire.

Tughril was the first sultan and establisher of the
state (1038-63) though during the reign of Alp Aslan
(1063-72), Malikshah (1072-92) and Sultan Mahmud
Seljuq empire had his flourishing period. But during the
reign of Borkuyariq authority began to decline. Sel-
juqlu empire had officially divided between Borkuyariq
and his brother sultan Mehemmed (1105-1118). This
event happened beginning of the XII century. During
the reign of sultan Senjer (1118-57) the empire declined
and some states as Kirman, Konya, Syria, Iraq Seljuq
sultanates, Atabeghlik of Eldiguzids (Atabeg of Azer-
baijan) and some emirates in Asia Minor were estab-
lished. During Seljuq empire and later period turks
were the main ethnic-political group in Nearest and
Middle Asia. Turks palyed important role in the devel-
opment of the Islamic culture.
During the Seljuq authority development of the
culture, literature were high level. Architectural monu-
ments of Seljug empire are considered the main column
of East renaissance. There are many turkic monuments
in South Azerbaijan in Persia which reflects the history
and don`t let to forget it. One of them is named
Uchgumbez tomb. This monument belong to XII cen-
tury to Seljuq empire period.
Since the VIII century Islam began to spread in
Azerbaijan territory and result some buldings as
mosques, tombs, minarets and caravanserais forming.
Atabeghlik of Eldiguzids and Shirvanshah states were
exist in Azerbaijan territories and this fact helped the
development of Azerbaujan architecture. During that
period the main compositions of headspan of the mon-
uments begin to acquire more vivid features. Azerbai-
jan architecture was passing a difficult period because
of opposite relation with culture of the neighbour coun-
tries. Different kinds of headspan were niche, facial,
border, volumetric space, stand-alone, balcony and
gate. The size of the headspans of the monuments built
during the reign of Seljuq empire before mongolians
were not so large. The quality of glazed bricks helped
to keep the buildings along the centuries. In turn, the
bricks are baked, cut, polished, and thus forming subtle
light and shadow transitions. The work on alabaster
plays a minor role at this time. Identification of color,
texture and plastic qualities of baked bricks, skillful use
of them, fullness, engraving on alabaster, the Kufi let-
tering which forms the unity of decorative styles, at-
tempting to use glaze were the main features of the
buildings of that period. Balcony headspan type of the
monument is sunken-niche form then it contunies using
the door opening edging style. No doubt the niche of
the headspans were taken fron alter. Such tower-shaped
tomb headspan are widely seperated in XII-XIV centu-
ries. they are characterized by a height of 2 meters
above ground. So the door of the vault and the headspan
are on the same line. For example we can note Mud-
dever tower in Maragha the other name Dairevi tomb
(1167) and Segunbed, so Uchgunbez (1184) tombs in
Urmiya. The distance between their building is 17
years, but they opened a new stage in architecture and
next period the building of the headspans.
Uchgunbez tomb situated in the center of Urmiya
city was built by architector Abu Mansur Musa oglu
according to the order of Atabey Shamsaddin Eldeniz`s
son Osman Muzeffereddin (...- 1191) in 1184 year
(h.g.580). The tomb consist of vault and two part
named shivangah. Each of them has its door. From sur-
face it is roundbut in internal is quadrangular. The main
headspan in the North direction of the monument and
during the writting the inscriptions on it they used little
stones. In the Uchgunbez monument in Urmia, a large-
sized head span comes from the crown rostrum of the
tomb. Its rostrom was covered with stone slabs. The
main feature of this tomb is the architect improves the
size of the headspan. In this case its tower-shaped style
became weak and the headspan takes an important
place in the composition.
Under the hinge, the casing's fascia is conditioned
by a simple, large and large-scale stalactite system. The
epigraphic inscription is situated in P of cyrillic alpha-
bet, so in one of П form edge.
As in Usif ibn Kuseyr built before mongolians the
glazed didn`t used in the headspan of the Uchgunbez
tomb. A little part of the designs kept in the monument
till today. Except the door there is a sign of hand in each
internal walls of the monument. Sometimes full turkish
word Yashar has written on the floor.
They said that Uchgunbez is 800 years old and for
a long time it has used as sacred place. Mothers who
hasn`t milk or child promise give , so they boil wheat
and bring it here. They usualy turned around of the
tomb, cried as sheep as though eat the boiled wheat and
tried to gain there dreams. According to the people`s
belief nowadays someone comes here for this purpose.
But we came here as a tourist and marked Uchgunbez
tomb in Urmiya as a historical monument. We spoke
about the architectural form of Uchgunbez tomb the
souvenir of Seljug architectural monument belong to
XII century. It is situated on the bank of Urmiya lake
brother of Caspian sea.
Really it better to see the monument than to here
about it. When I, Sevda Mirza look on the tomb in my
dreams I travel that time consider myself living that
time. Really it is very interesting to see the unity of
craftsmanship with science, mathematics. No doubt be-
hind of each beautiful work ist master stands. The hu-
man as you and me. Human is priceless if we under-
stand it.
References
1. Bakhshaliyev V., Guliyeva F. Historical monu-
ments of Nakhchivan. Baku: Nurlan, 2017, 212 p.
2. Akbar N. The history of the states and atabeg-
hliks of Seljuglu (From appearin Oghuzs till XIV cen-
tury). Baku: Qanun, 2010.
3. Eldeniz Elig oglu Memmedov. Seljugs. Text-
book. Baku: Muterjim, 2015, 204 p.
4. https://goo.gl/62UfmD
5. https://az.wikipedia.org/wiki/Səlcuqlular

ART STUDIES
КОМПОНЕНТИ І СТРУКТУРА ХОРМЕЙСТЕРСЬКОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ЯК
СИСТЕМНО-ЦІЛІСНОЇ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Селезньова Н.
ORCID-0000-0003-2981-4203, Researcher ID – M-1547-2018;
доцент кафедри теорії музики та композиції Одеської національної музичної академії
імені А.В. Нежданової.
COMPONENTS AND STRUCTURE OF CHOIRMASTER’S PROFESSIONALISM AS A HOLISTIC
PERSONAL QUALITY
Selezneva N.
ORCID-0000-0003-2981-4203, Researcher ID – M-1547-2018; Associate Professor of the Department
Theory of Music and Composition of the Odessa National Musical Academy named after A.V. Nezhdanova.
АННОТАЦІЯ
Статья присвячена феномену хормейстерського професіоналізму, який розглядається як системно-ці-
лісна якість, притаманна особистості керівника хору. Уточнюються компоненти та структура даної інте-
гративної якості, яка утворюється потенціями (задатками, здібностями та компетентністю), тенденціями
(потребами, мотивами та цінностями) і характером особистості (свідомістю, ментальністю, етичними вла-
стивостями).
ABSTRACT
The article is devoted to the phenomenon of choirmaster’s professionalism, which is considered as holistic
(system-integral) quality of the choir's leader personality. The components and structure of this integrative quality,
which is formed by potentials (desires, abilities and competence), tendencies (needs, motives and values) and
character of the person (consciousness, mentality, ethical properties) are specified.
Ключові слова: хорове мистецтво, керівник хору, професіоналізм, психологія особистості, потенції,
тенденції, характер.
Keywords: choir art, chorus leader, professionalism, personality psychology, potency, tendencies, character.
Постановка проблеми. Дана стаття присвячена
феномену «хормейстерського професіоналізму».
Цей феномен розглядається як цілісна якість особи-
стості музиканта-професіонала, чия діяльність пов'-
язана з найдавнішим різновидом музики, а саме –
мистецтвом хорового співу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фе-
номен, якому присвячується дослідницька увага,
вивчається не вперше. Питання про професіоналізм
хормейстера (або – в іншому позначенні – хорового
диригента, або керівника хорового колективу)
прямо чи побічно обговорюється в обширній музи-
чно-критичній, навчально-методичній, історичній
літературі, присвяченій хоровому мистецтву. Більш
повно і послідовно його висвітлено в підручниках,
посібниках та дослідницьких роботах з хорознавс-
тва – відносно молодої дисципліни, предметом якої
є хор, хорова музика і хорова культура в історич-
ному і теоретичному аспектах. Вагомі досягнення в
сучасному українському хорознавстві належать
О. Бенч-Шокало, В. Іванову, О. Коломойцю, А. Ла-
щенку, Г. Макаренко, О. Полякову, О. Тимошенко.
У широкому колі хорознавчих праць виділя-
ються такі, де в центрі уваги знаходиться процес
управління хором і, відповідно, фігура диригента-
хормейстера. В такому разі проблема професійних
якостей останнього постає «у весь зріст» і отримує
багатопланове освітлення (класичні праці Г. Дмит-
ревського, С. Казачкова, А. Єгорова, В. Живова,
К. Ольхова, К. Пігрова, К. Птиці, П. Чеснокова та
ін.), або отримує розробку в конкретному теорети-
чному аспекті: психологічному (Г. Ержемський
[6]), соціокультурному (Л. Іконнікова [7], А. Лаще-
нко [10], Ю. Пучко-Колесник [13]), педагогічному
(О. Коломоєць [8], І. Шинтяпіна [21], Л. Шумська
[22]) тощо.
Виділення невирішеної раніше сторони загаль-
ної проблеми. Незважаючи на значний масив робіт,
де під різними кутами зору обговорюється діяль-
ність хормейстера, далеко не всі сторони цієї діяль-
ності зазнали достатнього теоретичного пояснення.
Крім того, спостерігається розбіжність поглядів до-
слідників хорового мистецтва щодо функцій і від-
повідних властивостей особистості керівника хору.
Нарешті, мало з'ясованим залишається досі пи-
тання про характер взаємодії різних сторін і власти-
востей особистості, їх інтеграції в одну цілісну як-
ість. Таким чином, проблема вивчення цілісного
феномену хормейстерського професіоналізму є ак-
туальною для сучасного хорознавства.
Мета даної статті полягає в теоретичному уто-
чненні проблеми цілісності хормейстерського про-
фесіоналізму, зокрема визначенню компонентів і
структури даної якості і створенню тим самим на-
лежних передумов її подальшого наукового дослі-
дження.
Виклад основного матеріалу. У нашому ана-
лізі проблеми ми спираємося на аналітичний систе-
мно-структурний підхід до особистості, який був
розроблений у вітчизняній психології (у першу

чергу в працях Б. Ананьєва, Г. Костюка, О. Лазур-
ського, В. Мясіщева, С. Рубінштейна). Оскільки нас
цікавить особистість людини не взагалі, а у відно-
шенні до конкретного виду діяльності, ми сфокусу-
вали увагу на тих компонентах особистісної струк-
тури, які мають найбільше значення для обраного
аспекту дослідження. Будемо виділяти в структурі
особистості дві сфери – тенденції та потенції. Як за-
значив Б. Ананьєв: «Особливо важливим є компле-
ксне дослідження суб'єкта певної масової діяльно-
сті у відношенні до різних потенціалів і тенденцій
розвитку особистості» [2, 277]. Дані компоненти
отримали у професійній літературі різні наймену-
вання. Б. Ананьєв часом говорить про «спрямова-
ність» та «здатність». К. Платонов вирізняє підст-
руктури «спрямованості», «досвіду» та «психічних
процесів». С. Рубінштейн визначає в структурі осо-
бистості тріаду: те, «чого хоче людина, що для неї
має привабливість (це спрямованість, потреби, ус-
тановки, ідеали); що може людина (це здібності, об-
дарування); що є вона сама – що із її тенденцій і на-
станов закріпилося у характері, стрижневих особ-
ливостях її особистості» [1, 63]. Так чи інакше,
«…підхід з цієї сторони до явищ людської індиві-
дуальності – пише Б. Ананьєв – нам здається ве-
льми перспективним. Саме в цих явищах немов би
замикається внутрішній контур регулювання всіх
властивостей людини як індивіда, особистості з її
безліччю суперечливих ролей і суб'єкта різних дія-
льностей. У такій щодо замкнутій системі, «вбудо-
ваній» у відкриту систему взаємодії зі світом, утво-
рюється певна взаємовідповідність тенденцій і мо-
жливостей людини, самосвідомості та «я» - ядра
людської особистості» [2, 279]. Зауважимо, що
прийнятий підхід не заперечує інших способів
структурування особистості, яких існує величезна
кількість навіть у межах вітчизняної психології
[15].
Тепер, маючи загальне уявлення про структуру
та основні компоненти професіоналізму, ми мо-
жемо зануритися в більш детальний аналіз даного
складного якості.
Почнемо з потенцій особистості. До цієї обла-
сті ми віднесли, по-перше, здібності, а по-друге –
компетентність особистості. Здібності особистості
до діяльності (в цілому, а також у різних областях
людської практики) – одна з найскладніших про-
блем психології. Сучасна теорія здібностей людини
усвідомлює обмеженість наявних знань. Головна
проблема теорії полягає в практичній неможливості
здійснити послідовне і твердо аргументоване розрі-
знення того, що називають «природними задат-
ками» від власне здібностей. Найважливішим мето-
дологічним положенням, на яке слід орієнтуватися
в теоретичному дослідженні хормейстерському
професіоналізму є таке судження: «... під здібнос-
тями зазвичай мають на увазі такі індивідуальні
особливості, які не зводяться до наявних навичок,
умінь або знань, але які можуть пояснити легкість і
швидкість придбання цих знань і навичок» [16, 16].
1
Валідність (від англ. valid — дійсний, маючий силу,
придатний)
Також вкрай важливо усвідомлювати той факт,
що здібності людини, на відміну від задатків, зав-
жди конкретно-змістовні. Це завжди здібності до
певної діяльності. «Прийнявши, що здатність існує
тільки в розвитку, – пише Б. Теплов – ми не повинні
випустити з уваги, що розвиток здійснюється не ін-
акше, як в процесі тієї чи іншої практичної або тео-
ретичної діяльності. А це означає, що здатність не
може виникнути поза відповідної конкретної діяль-
ності. (...) Не можна розуміти справу так, що здат-
ність існує до того, як почалася відповідна діяль-
ність, і тільки використовується в цій останній»
[16,20]
Таким чином, здібності диригента-хормейс-
тера – це комплекс конкретних властивостей, що
відрізняє одного індивіда від іншого, що виникає на
основі різних природних задатків в ході відповід-
ного виду діяльності. Цей комплекс властивостей
дозволяє кожному конкретному індивіду більш-
менш швидко, більш-менш легко (в сенсі енергети-
чних витрат), більш-менш надійно і стійко форму-
вати навички та вміння професійної діяльності.
В даний комплекс властивостей входять:
а) Загальні фізіологічні і психічні здібності ін-
дивіда, які можна назвати психофізичною валідні-
стю1
. Як відомо, кожен індивідуум має сенсорні,
сенсомоторні, перцептивні, мнемічні, розумові,
емоційно-оцінювальні, вольові та інші загальні зді-
бності. Для діяльності хормейстера особливо важ-
ливими є здібності: а) до аналізу і відтворення рухів
рук і корпусу; б) до координації жестів; в) до дифе-
ренціації і запам'ятовування звукових і зорових об-
разів; г) до логічного мислення.
б) Загальні музичні здібності. Згідно Б. Теп-
лову, основу музикальності складають три власти-
вості: ладове почуття, тобто «здатність емоційно
розрізняти ладові функції звуків мелодії, або відчу-
вати емоційну виразність звуковисотного руху»
(...); слухове уявлення, тобто «здатність довільно ко-
ристуватися слуховими уявленнями, що відобража-
ють звуковисотний рух»; музично-ритмічне по-
чуття, тобто «здатність активно (рухливо) пережи-
вати музику, відчувати емоційну виразність
музичного ритму і точно відтворювати його». [17,
210-211]. Даний комплекс здібностей є загальною
основою кожного виду музичної діяльності.
в) До особливих музичних здібностей слід від-
нести наявність природних співацьких даних, тобто
достатньо насиченого і приємного за тембром го-
лосу, що дозволяє керівникові демонструвати спі-
вакам хору звучання будь-якої потрібної якості.
в) Специфічні диригентські здібності. До них
віднесемо згадувану багатьма хормейстерами та ор-
кестровими диригентами здатність встановлювати
взаємодію з колективом музикантів і здійснювати
на них вплив, який спрямовано на досягнення бажа-
ної якості музично-виконавських дій. Назвемо цю
властивість індивіда здатністю до управління коле-
ктивним вокальним музикуванням. Ймовірно, цю

здатність доцільно представляти як складну якість
і аналізувати, виділяючи певні компоненти.
Тепер докладніше охарактеризуємо той компо-
нент, який ми назвали професійною компетентні-
стю. Безсумнівно, музикант, зокрема хормейстер,
має володіти необхідними знаннями і розумінням
предмета своєї професійної діяльності; володіти
всіма навичками і вміннями, які необхідні для дося-
гнення позитивних результатів. З цим, мабуть, зго-
дні всі, хто так чи інакше торкався питань хормей-
стерського професіоналізму. Проблема полягає в
диференціації складових елементів подібної компе-
тентності, у визначенні їх причинно-наслідкових та
інших стосунків, а також у встановленні ієрархії їх
значимості у комплексі професійної готовності.
Зазначимо, що саме теоретичний розподіл на-
вичок, знань і умінь становить складну теоретичну
задачу. Як відомо, навички – це частково автомати-
зовані компоненти свідомої діяльності, що вироб-
ляються в процесі її виконання» [17, с. 202]. У дія-
льності хормейстера порівняно легко виділити ав-
томатичні дії «основного рівня». Їх можна поділити
на загальні музичні (тобто, властиві в обов'язко-
вому порядку кожному музиканту) та особливі (в
найбільшій мірі необхідні хормейстеру). До загаль-
них – слід віднести, перш за все, придбані за час спі-
лкування з музикою, а також у процесі музичного
навчання слухові навички диференціації та оцінки
(ідентифікації): певних властивостей тонів та інто-
наційної модуляції (висоти, гучності, відносної
тривалості, тембру, артикуляції), властивостей ла-
дової організації інтонування (функціональності
тонів у ладовій системі), властивостей співзвуч
(діссонансів і консонансів, кількості тонів, їх інтер-
вальних стосунків), властивостей музичної фактури
(розрізнення співзвуч і ліній, «поліфонічне слу-
хання» музичної тканини).
До важливих хормейстерських навичок відно-
сяться навички вокалізації. Г. Дмитревський, який
досить скупо характеризує комплекс навичок хор-
мейстера, на перший план висуває співочі навички:
«Бажано, щоб керівник сам пройшов школу співу і
практично володів основними співочими навич-
ками» [5, 37].
Нарешті, до навичок, які специфічні для даної
професії диригента-хормейстера, слід віднести на-
вички жестикуляції та міміки (мануальні жести уп-
равління темпо-ритмічною стороною інтонування,
динамікою, артикуляцією, фразировкою тощо). Ці
навички частіше за інших обговорюються, аналізу-
ються, стають предметом методичних роздумів. Їм
навіть присвячуються окремі посібники з диригу-
вання хором [11], або значні за обсягом розділи в
підручниках і посібниках з хорознавство [14], а та-
кож велика кількість статей та методичних розро-
бок. Разом з тим, досить рідко можна зустріти в цих
роботах ясне розуміння природи навичок, його спо-
собу включення в більш складні механізми дій. За-
звичай немає й мови про таке важливе явище, як ін-
терференція навичок. У методиках формування ав-
томатичних програм диригентських рухів відсутнє
поняття про дві основні стратегії формування нави-
чок (аналітичну та синтетичну).
Крім рухових навичок, необхідних для диригу-
вання, у хорознавчій літературі іноді мимохіть зга-
дуються навички психічної активності, що станов-
лять, так би мовити, психотехніку професійної дія-
льності. До такого роду явищ можна віднести
побіжно охарактеризовані К. Птицею навички слу-
хового контролю хорового звучання, жестикуля-
ційного реагування на певний внутрішній або зов-
нішній музично-звуковий стимул, управління влас-
ним внутрішнім емоційним станом.
Зауважимо, що подібні дії важко позначити
тільки як навички. Вони мають якість вміння. Так
скажімо, аналіз звучання і регулювання динаміч-
ного рівня хорової партії спирається на складні пси-
хологічні програми і знаходяться на перетині обла-
сті навичок-автоматизмів та умінь.
Уміння в сучасній психологічній літературі
визначають як «…сукупність знань і гнучких нави-
чок, що забезпечує можливість виконання певної
діяльності або дії в певних умовах. Проходячи че-
рез ряд етапів формування, вміння ... в кінцевому
рахунку переростає в майстерність і творчість»
[12,155]. Таким чином, уміння розуміється психо-
логами як функція, що зв'язує навички і знання, як
психічна «програма» дій вищого порядку. Якими ж
вміннями характеризується професійна компетен-
ція хормейстера? Для того, щоб уявити досить ши-
роке і різноманітне коло умінь у деякій системати-
зації, ми знову (як і у випадку з навичками) розді-
лемо їх на загальні та особливі.
До загальних слід віднести вміння, пов'язані зі
слуховим аналізом звучання. Наприклад: вміння
визначити вид інтервалу, акорду, імітаційного при-
йому, гармонійної каденції, тип і напрямок тональ-
ної модуляції. Підкреслимо, що на відміну від про-
стих автоматизмів, згадані вміння опираються на
знання (тобто, на систему понять і суджень), на сві-
домо застосовувані «психічні інструменти» розва-
жливих дій (порівняння, виявлення подібності та
відмінності, абстрагування, узагальнення).
До особливих ми відносимо вміння ясно уяв-
ляти хорове звучання, тобто відновлювати його по
пам'яті у внутрішньому слуховому просторі, а та-
кож творчо уявляти звучання хору, якого перед тим
не було у сприйнятті. Важливо, щоб хормейстер ві-
льно вмів уявляти собі всі основні компоненти зву-
чання: унісонний тон, прості типи висотних ліній,
типові співзвуччя і акорди, характерні хорові
штрихи, а також фрагменти та цілі твори, що збері-
гаються в пам'яті музиканта і при потребі віднов-
люються в його уяві. Таке вміння, звичайно, потрі-
бно не тільки хормейстеру. Воно не менш необхі-
дно композитору, аранжувальнику, професійному
концертмейстеру, оркестровому диригенту (для ро-
боти над творами інструментально-хорових жан-
рів). Але більш за все в ньому має потребу саме про-
фесіонал-хормейстер.
До особливих умінь слід віднести також: а)
уміння керувати виконанням хорового твору; б)
уміння диригента готуватися і готувати хор до ви-
конання твору, г) уміння організовувати всі етапи
професійної хормейстерської роботи. Центральним
умінням, квінтесенцією професійної компетенції

диригента є, природно, вміння керувати звучанням
хору. Очевидно, що воно складається з багатьох
компонентів, до яких відносяться: А) уміння зосе-
редити хор перед початком виконання, «зосере-
дити» увагу співаків, «дати співакам налаштува-
тися», «дати хору тон» [5,42]; б) чітко дати знак до
вступу, при цьому «правильно задати темп» [там
же, 5 с. 74]; в) «добре показати вступ і закінчення»
[там же, с. 74-76]; в) контролювати і «добре показу-
вати» динамічну нюансировку, «характер подачі
звуку» [5, с. 78-80]. До цього роду умінь відно-
сяться швидкість і виразність усвідомлення дириге-
нтом слухового сприйняття звучання хору, миттє-
вість і чіткість його жестікуляціонного і мімічного
реагування на хорове звучання. Користуючись
більш сучасною термінологією, можна говорити
про необхідне хормейстеру вміння здійснювати
зворотний зв'язок в системі «хор – диригент».
У багатьох роботах обговорюється вміння хо-
рмейстера готувати себе до виконання творів. В ос-
новному, воно зводиться до роботи з партитурою,
вміння проаналізувати, зрозуміти і уявити у звуко-
вому втіленні задум творця музичного твору. На ду-
мку Г. Дмитревського, перша фаза процесу само-
стійного вивчення партитури – це музично-теоре-
тичний аналіз (мається на увазі аналіз устрою теми,
принципів тематичного розвитку, ладотонального
плану форми, особливостей метроритма, темпової
структури, гармонії, голосоведіння, фразування).
Друга фаза – хорознавчий аналіз твору, що включає
визначення вокального діапазону партій, тессітур-
них і ладо-інтонаційних труднощів тощо. Іншими
словами, мова йде про комплекс, що складається з
загального вміння теоретично аналізувати форму
твору і специфічного вміння виявляти в музичному
тексті деталі, важливі у виконавському відношенні.
Природно, що таке вміння у значній мірі спирається
на спеціальні теоретичні знання в області теорії му-
зичної форми.
Уміння готувати хор до виконання творів теж
вимагає аналітичного розгляду. У ньому виділя-
ються, по-перше, більш загальні вміння, пов'язані з
виконанням хормейстером навчально-виховних
функцій і, по-друге, вміння, необхідні для розучу-
вання конкретного твору. Про уміннях першого
роду хорознавча література майже нічого не гово-
рить, хоча багато дослідників і методисти наполег-
ливо підкреслюють, що диригент хору є педагогом
і вихователем і тому має володіти цілим комплек-
сом педагогічних умінь. Наприклад, Г. Дмитревсь-
кий пише, що хороший диригент має вміти розви-
нути у співаків «гнучкість і рухливість артикуля-
ційного апарату», «виховати в хорі свідоме
ставлення до словесного тексту твору, що розгляда-
ється» та ін. [5, с.41]. Також автор зауважує, що «...
кожен керівник хору повинен бути ґрунтовно зна-
йомий з основами співу і вміти вести заняття з пос-
тановки голосу» [5, с. 37].
У структурі професійної компетенції хормейс-
тера можна порівняно легко виділити вміння ви-
щого рівня, а саме – складні програми дій, що спи-
раються на автоматизми (навички), емпіричні і тео-
ретичні знання. Прикладом може послужити
вміння пояснити хористам композиторський задум
твору та його виконавську концепцію.
Тепер розглянемо питання про знання, що
складають разом з навичками підставу для всіх
складних практичних умінь і, перш за все, для го-
ловного вміння – управляти процесом хорового му-
зикування. Знання трактуються у психологічній лі-
тературі як «відображення об'єктивних характерис-
тик дійсності у свідомості людини. / ... / Особлива
форма знання – особистісне знання. Освоюючи на-
явне знання, людина перетворює його характерис-
тики в свої суб'єктивні здібності, професійну ком-
петентність, творчу силу мислення. Вища форма
організації знань – теорії, що об'єднуються в нау-
кові дисципліни. Знання ідеально, тому для свого
буття воно потребує об'єктивізації знаково-симво-
лічними засобами природних і штучних мов» [18,
295.]. Знання передбачають володіння багатьма на-
вичками дій, зокрема: розумовими навичками запа-
м'ятовування, пригадування, здійснення операцій
усного мовлення, читання, письма, рахунку, логіч-
них процедур тощо.
Немає сенсу перераховувати тут всі галузі
знань, якими може володіти хормейстер-професіо-
нал. Зрозуміло, широка ерудиція людини, його до-
питливість, будь-які надійні, перевірені практикою,
а також гіпотетичні наукові знання є бажаним ком-
понентом професійної готовності музиканта. Разом
з тим, потрібно позначити контури тих галузей
знання, які є необхідним компонентом хормейстер-
ського професіоналізму.
А) Психолого-педагогічні знання необхідні хо-
рмейстеру з тієї причини, що він за родом своєї ді-
яльності зобов'язаний виконувати функції педагога,
організатора і керівника (фактично – лідера) колек-
тиву. Ця область, в свою чергу, включає знання за-
гальної фізіології та психології людини; вікової та
соціальної психології; індивідуально-типологічних
властивостей особистості; психології художньої ді-
яльності, основ естетичного виховання, методики
музичного навчання. Особливо необхідні знання з
соціальної психології (щодо особливостей поведі-
нки індивідуумів в соціальних групах, «рольових»
соціо-психологічних відносин в колективах; типо-
логічних властивостей характеру і поведінки худо-
жньо обдарованих натур, психологічного ефекту
спільної музичної діяльності; психологічних
«гальм», що перешкоджають успішній участі лю-
дини в колективному музикуванні (сором, гордість,
аксіологічний конфлікт, акцентуації особистості та
ін.). Про необхідність подібних знань для хормейс-
тера багато писав К. Ольхов. Ось одне з його висло-
влювань: «Диригенту варто було б прищеплювати
знання в галузі соціальної психології, бо управ-
ління колективом неможливо без розуміння психо-
логічних відносин, які існують всередині колек-
тиву» [11, с. 20]. Слід визнати, що досі хорознавці
не вирішили проблеми, пов'язаної з означеною пот-
ребою професійної підготовки хормейстерів. Нау-
ково-дослідницька робота теж поки що не розгор-
тається в цьому напрямку. Щоправда, достить по-
вно у працях, присвячених хору і діяльності

диригента, присвячується знанням про устрій та
функціонування голосового апарату співака.
Б) Знання про музичне мистецтво, які зазвичай
називають спеціальними, також потрібно розціню-
вати як обов’язковий компонент хормейстерського
професіоналізму. До них входять знання з історії
музики та музичної літератури; теорії музики (му-
зичної акустики, фонології, морфології, синтак-
сису, фактури, композиції, теорії жанрів і стилів).
Центральним розділом тут виступають знання з іс-
торії та теорії хорового мистецтва; музичної хоро-
вої літератури (потенційного репертуару); націона-
льної фольклорної, духовної та концертно-академі-
чної традицій ансамблевого співу; методів і
прийомів диригентської роботи з хором; типологіч-
них особливостей хорових ансамблів (дитячих і до-
рослих, однорідних і змішаних, великих і камерних
і т.д.).
В) Найбільш спеціальна сфера знань окреслю-
ється поняттями «хорового ансамблю», «діапа-
зону», «строя», «дикції», «динамічного нюансу-
вання», «штрихів», «темпу» (ця сфера, за пропози-
цією П. Чеснокова власне і носить назву
«хорознавства»). Друга велика частка знань, визна-
чена П. Чесноковим як «хороуправління» [20] (цей
термін не прижився в літературі) акцентує поняття
і проблеми «диригентського жесту», «міміки», ін-
ших засобів впливу на співаків хору.
В цілому можна сказати, що компетентність
музиканта є складним комплексом знань, навичок і
умінь. Структура цього комплексу характеризу-
ється історичною мінливістю і локальною варіати-
вністю. Дана структура залежить також від бага-
тьох чинників, серед яких найважливішими є: пара-
дигма культурної практики, естетична
спрямованість, сполучена з нею етнічна (націона-
льна) традиція, технічні можливості, стан і дина-
міка зміни художньо-творчої практики тощо.
Тепер розглянемо наступний компонент про-
фесійної готовності хормейстера, визначений пси-
хологами як тенденції особистості. До цієї вели-
кої та важливої групи компонентів входять пот-
реби, мотиви дій та види діяльності, а також
схильності, інтереси і ціннісна спрямованість інди-
відуума.
Потреба – це «стан індивіда, створений нуж-
дою в об'єктах, необхідних для його існування і ро-
звитку, і який виступає джерелом його активності»
[9, 253]. У свою чергу, «... потреби виявляються в
мотивах (потягах, бажаннях і т.п.), які спонукають
людину до діяльності і стають формою прояву пот-
реби. Якщо в потребі діяльність людини, по суті, за-
лежна від її предметно-суспільного змісту, то в мо-
тивах ця залежність проявляється у вигляді власної
активності суб'єкта» [9, 254]. Іншими словами, мо-
тив – це «усвідомлена чи несвідома причина, що ле-
жить в основі спрямованості поведінки, вибору
конкретної поведінки (дій і вчинків) особистості»
[9]
У цю групу компонентів готовності входить
також позитивне, приязне ставлення до різних гра-
ней діяльності диригента-хормейстера. Ці особисті-
сні якості, на нашу думку, потрібно розглядати як
самостійний параметр готовності. Вони мають ви-
рішальне значення для вибору професії. У всякому
разі, професійна діяльність завжди є суб'єктивно
мотивованою і найчастіше вона відповідає глибо-
ким потребам особистості. У найкращому випадку
центром мотивації хормейстера є інтерес (пізнава-
льний мотив) або схильність до хорової музики та
диригентській творчості. Зрозуміло, що ця специфі-
чна мотивація може сформуватися тільки в процесі
самої діяльності.
Особливу увагу необхідно приділити питанню
про цінність хорового мистецтва для особистості
хормейстера-професіонала. Зрозуміло, що будь-яке
мистецтво є цінністю. Звичайно музиканти-профе-
сіонали високо цінують саме заняття мистецтвом і,
незалежно від того, приносить це заняття матеріа-
льну винагороду чи приводить людину до злиднів,
не залишають цього терену. Є люди, для яких мис-
тецтво становить найсильнішу пристрасть, пос-
тійну притягальну силу; без занять мистецтвом
вони не мислять свого життя. Однак, наскільки по-
дібні твердження про цінності мистецтва об'єкти-
вні? В якому сенсі мистецтво є цінність? Що саме
найпривабливіше і цінно для людини в мистецтві
хорового співу? Відповіді на подібні питання по-
винні допомогти виявленню особливих і специфіч-
них тенденцій особистості хормейстера-професіо-
нала.
Цінність – це «філософське і соціологічне по-
няття, що означає, по-перше, позитивну або негати-
вну значущість певного об'єкта, на відміну від його
екзистенціальних та якісних характеристик (пред-
метні цінності), по-друге, нормативну, оцінюва-
льну сторону явища суспільної свідомості (суб'єк-
тивні цінності, або цінності свідомості)» [19, т. 5-й
стор. 462]. Явище цінності є предметом спеціальної
теоретичної дисципліни – аксіології. Згідно аксіо-
логії цінність – це нормативна категорія, що охоп-
лює все, що може бути метою, ідеалом, предметом
потягу, прагнення, інтересу. У цьому аксіологіч-
ному рядку завжди фігурують «естетичні цінності».
У деяких інших формулюваннях і класифікаційних
судженнях згадується також поняття «художньої
цінності» (або йдеться про мистецтво як про вид
цінності). Очевидно, що естетичні та художні цін-
ності (відмінність між ними тут несуттєва) мають
бути притаманні музиканту професіоналу як моти-
ваційні орієнтири і цілі його діяльності. Важливо,
щоб мистецтво хорового співу при цьому не було
відірвано від інших цінностей культури особис-
тості і суспільства, щоб воно гармонійно входило в
систему вищих моральних цінностей. Тільки ця
умова дає професіоналу хормейстеру підстави для
реалізації в своєму виконавському мистецтві цінні-
сно-орієнтувальної функції музичного мистецтва.
Розглянуті компоненти часто відображаються
у вигляді емпіричних спостережень і методичних
зауважень) у висловлюваннях і друкованих роботах
майстрів хорового мистецтва. Зазвичай йдеться про
те, що диригент хору має любити свою професію,
розуміти високу місію хорового мистецтва і його

суспільно-культурну цінність, усвідомлювати від-
повідальність за пропоновані хору і слухачам цін-
ності мистецтва.
Нарешті, наступна сторона професійної готов-
ності хормейстера може бути репрезентована низ-
кою властивостей, які охоплюються широко трак-
тованим поняттям характеру. Під цим словом ро-
зуміється той самий третій компонент структури
особистості, який С. Рубінштейн позначив у вище
цитованому висловленні як «тенденції та настанови
особистості, що закріпилися в її характері, стриж-
невих особливостях».
Серед таких настанов особливе значення для
діяльності хормейстера мають: висока психічна
стійкість, розвинена критичність і самокритич-
ність, висока комунікативність, толерантність, ви-
сока резистентність у відношенні до зовнішніх і
внутрішніх «перешкод» діяльності. Ці аспекти так
або інакше під різними кутами зору висвітлюються
в дослідницькій літературі. Але найбільш значу-
щою якістю характеру хормейстера майже завжди
називають волю.
На завершення зазначимо один з вирішальних
компонентів хормейстерського професіоналізму, а
саме – свідомість особистості. Труднощі інтерпре-
тації цього компонента полягають в тому, що тут
доводиться враховувати не стільки психологічні ре-
алії, скільки феномен особистої та суспільної свідо-
мості, людської духовності. Численні властивості і
сторони особистості, що охоплюються змістом цієї
неймовірно ємної категорії, знаходяться в складних
взаємних стосунках. Очевидно, що свідомість осо-
бистості – це найбільш опосередкований інтегра-
льно діючий компонент професіоналізму. Просте-
жити його вплив на характер професійної діяльно-
сті дуже складно. Однак, ми не можемо залишити
цей компонент поза уваги.
По-перше, просте емпіричне спостереження
встановлює взаємозв'язок між властивостями свідо-
мості особистості музиканта і якістю його профе-
сійної діяльності. Не випадково, окремі зауваження
про такого роду взаємозв'язки ми знаходимо в на-
вчальній та методичній літературі з хорознавства.
По-друге, складність простеження прямих причин-
них зв'язків ще не означає, що свідомість особис-
тості професіонала – маловпливовий чинник його
успіхів і невдач у спеціальній діяльності.
Ясно, що далеко не всі властивості особистості
є однаково впливовими чинниками успішності хор-
мейстерської діяльності конкретної особи. Для різ-
них видів діяльності важливими і впливовими є рі-
зні сторони свідомості. Для діяльності професій-
ного вченого важливо – чи є він гностиком або
агностиком за світоглядом. Однак ця властивість
свідомості набагато менш важлива у діяльності
професійного музиканта. Хормейстер-стоїк, хор-
мейстер-неотоміст і хормейстер-марксист мають
однакові можливості (в плані світоглядного чин-
ника) досягти високих художніх результатів у своїй
професійній діяльності. Разом з тим, для музика-
нта-професіонала при вирішенні особливих худож-
ніх завдань можуть виявитися важливими його ре-
лігійність чи атеїстичність, його національні симпа-
тії чи антипатії, його моральний «кодекс». Можна
заздалегідь і без сумніву сказати, що найбільш
впливовими властивостями свідомості для кожного
хормейстера є естетична чутливість, художній
смак, людяність, патріотичність, етична принципо-
вість та інші властивості цілісного характеру осо-
бистості.
Висновки та перспективи:
Поставлене у роботі питання структури хор-
мейстерського професіоналізму вирішується в ра-
курсі психологічного підходу до цілісного фено-
мену особистості. Опора на авторитетні судження
майстрів хорового мистецтва та вчених-психологів
щодо природи і організації людської особистості
дозволила визначити системно-цілісну структуру
хормейстерського професіоналізму, компонентами
якої виступають потенції (задатки, здібності та
компетентність), тенденції (потреби, мотиви, цін-
ності) та характер індивіда (свідомість, ментальні,
етичні властивості).
Визначена структура дозволяє уточнити аналі-
тичний підхід до вивчення особистісних властиво-
стей керівника хору, а також і до змісту його бага-
тогранної діяльності. Запропонована понятійна мо-
дель хормейстерського професіоналізму відкриває
можливості деталізації встановлених компонентів,
виявлення кореляцій між ними, розробки педагогі-
чних принципів та методичних рекомендацій з ака-
демічної підготовки майстрів хорового мистецтва у
музичних вишах.
Література
1. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский
А.В. Философско-психологическая концепция С.
Л. Рубинштейна. К 100-летию со дня рождения. М.:
Наука, 1989. 248 с.
2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет позна-
ния. СПб.: Санкт-Петербург, 2001. 288 с.
3. Возрастная и педагогическая психология:
учеб. пособ. / ред. А. В. Петровского. М .: Просве-
щение, 1979. 288 с.
4. Выготский Л.С. История развития высших
психических функций / Собр. соч. М.: Педагогика,
1983. Т. 3. С. 6-328.
5. Дмитревский Г.А. Хороведение и управле-
ние хором / Г. А. Дмитревский. М.: Музгиз, 1948.
6. Ержемский Г.Л. Психология дирижирова-
ния. М.: Музыка, 1988. 80 с.
7. Иконникова, Л. Н. Интерпретаторская
культура хорового дирижера. Минск: изд. центр
БГУ, 2005. 143 с.
8. Коломоєць О. Хорознавство: навч. посіб.
для вузів. Київ, 2001.
9. Краткий психологический словарь / сост.
Л. А. Карпенко; общ. ред. А.В. Петровского и М.Г.
Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
10. Лащенко А. Хоровая культура: аспекты
изучения и развития. К.: Музична Украина, 1989.
136 с.
11. Ольхов К. А. Вопросы теории дирижер-
ской техники и обучения хоровых дирижеров /
К.А.Ольхов. Лен.: Музыка, 1979. 200 с.

12. Платонов К.К. Краткий словарь системы
психологических понятий. Изд. второе, перераб. и
допол. М.: Высшая школа, 1984. 174 с.
13. Пучко-Колесник Ю.В. Діяльність дириге-
нта-хормейстера як соціокультурний феномен. Віс-
ник Національної академії керівних кадрів культури
і мистецтв. 2013. № 3. С. 132-136.
14. Птица К. Б. Очерки по технике дирижиро-
вания хором : Материал к курсу техники дирижи-
рования / К. Б. Птица. М.; Л.: Музгиз, 1948. 160 с.
15. Рибалка В.В. Теорії особистості у вітчизня-
ній психології та педагогіці: навч. посіб. Одеса: Бу-
каєв В.В., 2009. 575 с.
16. Теплов Б. Способности и одаренность : в 2.
т. М: Педагогика, 1985, с. 15-41.
17. Теплов Б. Психология: Учеб. пособ. 8-е
изд. М., 1954. 256 с.
18. Трифонов. Справочник по психологии и
педагогике. Компьютерная версия. Кирилл и Мефо-
дий, 2000.
19. Философская энциклопедия : в 5 т. / гл. ред.
Ф.В. Константинов. М.: Сов. энциклопедия, 1970.
Т.5. с. 740.
20.Чесноков, П. Г. Хор и управление им / П. Г.
Чесноков. М.: Госмузиздат, 1961. 241 с.
21. Шинтяпіна І.В. Формування художньо-
творчих умінь майбутнього учителя музики в про-
цесі диригентсько-хорової підготовки: автореф.
дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / НПУ ім. М.П.Дра-
гоманова. К., 2005. 20 с.
22. Шумська Л.Ю. Формування професіоналі-
зму майбутнього викладача-хормейстера в процесі
магістерської підготовки / Молодий вчений, № 2.2
(54.2), лютий, 2018 .

VOL-1-No-35-2019

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to VOL-1-No-35-2019

Similar to VOL-1-No-35-2019 (20)

More from Sciences of Europe

More from Sciences of Europe (20)

VOL-1-No-35-2019