Провісники свободи, державності і демократії. Народному Руху України – 25 років: Історична довідка

1. Відділ культури і туризму
Черкаської райдержадміністрації
КЗ «Районний організаційно-методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи»
Черкаської районної ради
Черкаси – 2014

2. 2
Провісники свободи, державності і демократії. Народному Руху України – 25
років: Історична довідка / Комун. закл. «РОМЦ БКР» Черкас. райради; авт. –
укладач Л.В. Гріщенко – Черкаси, 2014 б. в., – 20 с.
Створення й утвердження суверенної держави Україна неможливо від’єднати
від історії Народного Руху України за перебудову. Саме Рух, маючи своєю
основною програмною метою відновлення незалежності нашої країни, став першою
масовою громадсько-політичною організацією, яка зробила значимий внесок у
піднесення національно-визвольного руху українського народу кінця 80-х - початку
90-х років ХХ століття, вагомі кроки для демократизації суспільства. Протягом
чверті століття незламний національний дух, громадянська гідність рухівців
допомагали становленню та розвитку держави.
Автор-укладач: Н.Ю. Ткаченко
Редактор: Л.В. Гріщенко
Відповідальна за випуск: Л.В. Гріщенко
Комп’ютерний набір: Н.Ю. Ткаченко
© Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний
центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради, 2014
© Ткаченко Н.Ю. 2014

3. 3
Від упорядника
На виконання постанови Верховної Ради України «Про
відзначення 25-ї річниці створення громадсько-політичної організації
«Народний Рух України за перебудову» пропонуємо бібліотечним
працівникам організувати в бібліотечних установах району тематичні
полички, виставки матеріалів і документів, пов’язаних з діяльністю
громадсько-політичної організації «Народний Рух України за
перебудову», «Генеза народного руху України на сторінках
періодичних видань» та проведення для читачів історичних годин
«Історія Народного руху України», уроків історії, бесіди - розповіді на
тему «Перший на Черкащині штаб Народного Руху Черкащини»,
«Народний Рух України за перебудову та його роль в історії України»,
лекцій, присвячених темі українського визвольного руху кінця 80-х -
початку 90-х років минулого століття, перегляд документальних
фільмів про діяльність Руху.
Для широкого загалу читачів пропонуємо історичну довідку, яка
допоможе вам дізнатися багато цікавого про громадсько-політичну
організацію «Народний Рух України».

4. 4
Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних.
Всі ми - народ України.
В. Чорновіл
Народний Рух України є однією з перших партій в новітній українській
історії. Розпочавши своє життя 1989 року як громадсько-політичний рух, що
об'єднував різні демократичні угруповання він став рушійною силою, котра повела
українців до здобуття незалежності. Саме створення та розвиток української
самостійної держави, відродження української нації, захист національних інтересів
були і залишаються головними завданнями Народного Руху України.
Витоки організаційної праці щодо створення НРУ сягають жовтня 1988 року,
коли на екологічному семінарі у Спілці письменників України письменник
Ф.Бурлачка у своєму виступі вкотре висловив думку щодо створення Народного
фронту України на зразок аналогічних неформальних об’єднань, які виникли у
Прибалтиці та інших регіонах СРСР. Невдовзі при партійному комітеті (КПРС)
Спілки письменників України сформувалася ініціативна група сприяння перебудові.
Водночас подібна група виникла й в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка АН
УРСР, і незабаром на партійних зборах у цьому Інституті було прийнято рішення
про об’єднання обох груп та розробку документів зі створення Народного фронту
України. Організаційну роботу очолили Іван Драч та В’ячеслав Брюховецький.
Згодом була досягнута домовленість про те, що нове громадське об’єднання буде
мати назву Народний Рух України (НРУ).
16 лютого 1989 року у газеті «Літературна Україна» був опублікований
проект програми Народного Руху України за перебудову (НРУ), який набув
великого суспільно-політичного резонансу. Організаційно НРУ за перебудову
оформився на І (Установчих) Всеукраїнських зборах у м. Києві 8-10 вересня 1989
року, на яких було обговорено різноманітні аспекти політичного, соціально-
економічного, міжетнічного життя в Україні, дано оцінку ряду знакових для
українського народу подій історичного минулого та йшлося про перспективи
майбутнього державотворчого життя, ухвалено програму і статут, а також обрано
керівні органи НРУ (головою організації було обрано Івана Драча). У статуті
головною метою своєї діяльності НРУ визначав «побудову в Україні
демократичного й гуманного суспільства, в якому буде досягнуто справжнього
народовладдя, добробуту народу і умов для гідного життя людини, відродження та
всебічного розвитку української нації, забезпечення національно-культурних потреб
усіх етнічних груп республіки і перетворення республіки у дійсно суверенну
Українську державу». Досить швидко НРУ став найпотужнішою політичною
опозиційною силою в УРСР і вже 9 лютого 1990 року його статут було
зареєстровано Постановою Ради Міністрів УРСР.
8 березня 1990 року, у проміжку між І та ІІ турами виборів до Верховної Ради
УРСР, на шпальтах «Літературної України» з’явилася заява «До членів Руху та до
всіх громадян України» (відома також як «звернення 23-х»), автори якої закликали
«негайно провести позачерговий з’їзд НРУ, на якому виробити концепцію Руху та
його діяльності як політичної партії». Однак уже наприкінці березня IV сесія
великої ради Руху, що відбулася у м. Хусті, відхилила ідею перетворення НРУ у

5. 5
партію. У відповідь Іван Драч і Дмитро Павличко заявили про намір створити
Демократичну партію України. З того часу фактично розпочався тривалий процес
дроблення Народного Руху України.
Чисельність активістів та прихильників НРУ влітку 1990 року, за даними
обкомів КПУ, сягнула 110 тис. чол., хоча керівництво Народного Руху України
називало цифру значно більшу - 450 тис. осіб.
25-28 жовтня 1990 року у м. Києві відбулися ІІ Всеукраїнські збори Руху. На
зборах у перший день були присутніми 2 тис. 125 делегатів. Основна кількість
делегатів (56,7%) була з Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей і
м. Києва. Найчисленніша делегація прибула з Львівської області - 21,4% учасників
зборів. Вони представляли більш як 40 різних політичних та громадських
організацій республіки. Делегатами зборів були 418 народних депутатів різних
рівнів, у т.ч. 5 - СРСР, 18 - УРСР, 117 - обласних, 215 - міських та 108 - районних
рад. Гостями - представники посольств США та Канади у м. Москві, консульств
Болгарії, Німеччини, Польщі, Румунії, Угорщини, Франції, Чехословаччини у м.
Києві, громадсько-політичних організацій із усіх республік СРСР та ряду
зарубіжних країн, численна діаспора. Вітальну телеграму зборам надіслав
Л.Валенса. Вона була зачитана депутатом сейму В.Мокрим.
Збори внесли принципові зміни у програму організації. На відміну від І зборів
НРУ, ІІ збори мали яскраво виражене антикомуністичне спрямування. На них Рух
відверто і остаточно оформився як антикомуністична, опозиційна КПРС організація.
НРУ зробив висновок, що «виживання народу перебуває в прямій залежності від
того, буде чи не буде Україна незалежною державою». Відтак з програми НРУ
зникли згадки про «соціалізм» й було заборонено перебування у лавах організації
членів партій, керівні органи яких знаходилися поза межами України, та уведено
вимогу «націоналізації награбованого міністерствами майна», повернення
цінностей, що належать Україні.
Зі статуту НРУ було виключено 10 статей і до 15 внесено зміни. З назви
організації вилучено слова «за перебудову», по-новому сформульовано мету Руху:
відновлення державної незалежності України, створення парламентськими
методами демократичної держави. Передбачалося асоціативне членство у Русі,
об’єднання в ньому всіх опозиційних до КПРС організацій на терені України,
виконання Рухом функцій загальнонаціональної опозиції. Була створена нова ланка
керівництва Рухом - політрада, а також перейменовано президію Руху у
центральний провід. Найближчою метою проголошувалися позачергові вибори до
рад народних депутатів усіх рівнів на демократичній, багатопартійній основі, а
кінцевою метою - «побудова суверенної демократичної Української Держави».
Головою НРУ було переобрано Івана Драча.
1 грудня 1990 року велика рада НРУ у своїй ухвалі про політичну ситуацію в
Україні закликала створити у Верховній Раді УРСР опозиційну комуністичному
режимові Народну Раду та звернулася до народних депутатів СРСР від України
виступити проти прийняття нового Союзного договору. Велика рада НРУ також
закликала своїх активістів та громадян вдатися до масових акцій непокори і
вимагати звільнення з ув’язнення С.Хмари, а також вказала політичній раді Руху та
секретаріатові на необхідність координації дій з демократичними структурами
сусідніх республік у напрямі протидії прийняттю Союзного договору. 28 лютого

6. 6
1991 року у своїй ухвалі щодо Всесоюзного референдуму 17 березня 1991 року
стосовно збереження СРСР центральний провід НРУ назвав його
антиконституційним і закликав голосувати проти усіх питань, занесених до
бюлетеня.
На перших президентських виборах в Україні 1991 року кандидат від НРУ
В.Чорновіл здобув 23,27% голосів виборців і посів друге місце (перше - Л.Кравчук).
Рух заявив про перехід в опозицію до нової влади.
28 лютого - 1 березня 1992 року у м. Києві відбулися ІІІ Всеукраїнські збори
Руху. На зборах були обрані співголови НРУ - Іван Драч (згодом фактично вийшов
із Руху), М.Горинь (у червні 1992 року склав повноваження співголови у зв’язку з
обранням його головою УРП) та В’ячеслав Чорновіл. НРУ заявив про свою
опозицію до режиму. У січні 1992 року НРУ пройшов перереєстрацію Мін’юстом
України у зв’язку з принциповими змінами програми та статуту.
4-6 грудня 1992 року у м. Києві відбулися ІV Всеукраїнські збори Руху, на
яких фактично розпочався процес перетворення НРУ на політичну партію. Збори
абсолютною більшістю голосів прийняли рішення про перетворення НРУ на
«незалежну громадсько-політичну організацію». 1 лютого 1993 року Міністерство
юстиції України зареєструвало НРУ як політичну партію. Її першим головою став
В.Чорновіл.
10-12 грудня 1993 року у м. Києві відбувся 1-й етап V Всеукраїнських зборів
Руху, де НРУ було проголошено політичною партією. Це рішення було затверджено
на 2-му етапі зборів (16-17 квітня 1994 року).
На президентських виборах 1994 року НРУ не висував власного кандидата,
проте взяв участь у виборах до Верховної Ради України й отримав 5,9%
депутатських місць. VІ Всеукраїнські збори Руху, що відбулися 15-17 грудня
1995 року, підвели підсумки виборів 1994 року.
На VІІ Всеукраїнських зборах Руху (м. Київ, 28-29 жовтня 1997 року) партія
проголосила про початок підготовки до парламентських виборів 1998 року На самих
виборах до Верховної Ради України 1998 року НРУ у багатомандатному
загальнодержавному виборчому округу висунув 224 кандидати (зареєстровані ЦВК
12 грудня 1997 року). За підсумками виборів партія здобула 9,4021% голосів
виборців й, відповідно, - 32 депутатські мандати. У одномандатних виборчих
округах Рух висунув 193 кандидати у народні депутати України, з яких 14 було
обрано народними депутатами. Загалом у Верховній Раді України ІІІ скликання
9,4% депутатів були членами Руху, а до складу фракції Народного Руху України
увійшло 48 народних депутатів. 30 травня 1998 року відбулися VІІІ Всеукраїнські
збори Руху, на яких аналізувалися підсумки виборів до Верховної Ради України.
13-14 грудня 1998 року на ІХ Всеукраїнських зборах Руху (1-й етап) у м.
Києві було обговорено кандидатури можливих представників Руху на
президентських виборах 1999 року: Геннадія Удовенка та В’ячеслава Чорновола
(останній зняв свою кандидатуру з розгляду у січні 1999 року). Цьому питанню була
присвячена й І Всеукраїнська партійна конференція НРУ, що відбулася 14-15 грудня
1998 року у м. Києві.
У січні 1999 року частина керівництва Руху на чолі з Ю. Костенком, незгодна
з рішеннями 1-го етапу ІХ зборів НРУ, відкрито виступила проти керівництва
партією В.Чорноволом. Відтак у лавах Руху стався розкол 28 лютого 1999 року

7. 7
партійна опозиція організувала власне позастатутне зібрання, назвавши його
«десятим з'їздом», і проголосила Юрія Костенка «головою НРУ».
7 березня 1999 року за ініціативи 13 крайових організацій НРУ у м. Києві
було скликано 2-й етап ІХ Всеукраїнських зборів Руху, на якому було розглянуто
внутрішньопартійну ситуацію та визначено політику партії на виборах 1999 року
Збори підтвердили повноваження В’ячеслава Чорновола як голови Руху й обрали
заступниками голови В’ячеслава Коваля, Олену Бондаренко та Леся Танюка. Було
також внесено зміни до статуту, обрано політичну раду Руху (В’ячеслав Чорновіл,
Олена Бондаренко, В’ячеслав Коваль, Лесь Танюк, Р.Василишин, Лев Глухівський,
Л.Григорович, Ярослав Кендзьор, Юрій Ключковський, Сергій Конєв, Михайло
Косів, Богдан Костинюк, Микола Кульчинський, Олександр Чорноволенко, Роман
Шмідт) та центральний провід НРУ у складі 49 осіб. Збори схвалили підписання
угоди про політичний блок Руху з Партією «Реформи і порядок» й затвердили
Геннадія Удовенка кандидатом від НРУ на посаду Президента України.
Після трагічної загибелі 25 березня 1999 року в автомобільній катастрофі за
нез’ясованих обставин В’ячеслава Чорновола 31 березня 1999 року центральний
провід Руху обрав виконувачем обов’язків голови НРУ (до наступного з’їзду)
Геннадія Удовенка.
14 травня 1999 року у м. Києві відбулися Х Всеукраїнські збори Руху, на яких
головою НРУ було обрано Генадія Удовенка, заступниками голови - Олену
Бондаренко, Юрія Ключковського, В’ячеслава Коваля, Михайла Косіва, Леся
Танюка; до складу політради, замість Миколи Кульчинського, було обрано голову
Союзу Українок Атену Пашко (дружину В’ячеслава Чорновола). На зборах Геннадій
Удовенко та Віктор Пинзеник підписали угоду між НРУ та ПРП про політичний
блок і спільного кандидата на президентських виборах. Збори офіційно висунули
Геннадія Удовенка кандидатом у Президенти України (на виборах здобув 1,22%
голосів виборців, посівши 7-ме місце з 13-ти).
У листопаді 2000 році стався третій розкол у партії, коли Богдан Бойко з
групою однодумців провів з’їзд партії Народний Рух України за єдність.
5-6 травня 2001 року у Києві відбулися ХІ Всеукраїнські збори Руху, на яких
головою партії було переобрано Геннадія Удовенка (заступниками голови було
обрано Леся Танюка, В’ячеслава Коваля, Юрія Ключковського). Збори обрали й
новий склад політичної ради та центрального проводу партії.
8 грудня 2001 року на ХІІ Всеукраїнських зборах Руху у м. Києві було
прийнято низку ухвал: «Про утворення виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша
Україна», Народного Руху України у складі виборчого списку блоку Віктора
Ющенка «Наша Україна», «Про рекомендації Народного Руху України щодо
кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша
Україна» в одномандатних виборчих округах». Після виборів до Верховної Ради
України 2002 року народними депутатами України стали 13 членів НРУ.
3 травня 2003 року на ХІІІ Всеукраїнських зборах Руху, що відбувалися у м.
Києві, новим головою НРУ було обрано Бориса Тарасюка (його заступниками стали
- Роман Зварич, Юрій Ключковський, В’ячеслав Коваль, Василь Куйбіда, Лесь
Танюк). Було обрано новий склад політичної ради та центрального проводу НРУ.
XIV Всеукраїнські збори Руху, що відбулися у м. Києві 20 березня 2004 року,
ухвалили рішення щодо утворення виборчого блоку для участі у виборах

8. 8
Президента України та прийняли зміни та доповнення до статуту НРУ. Під час
«помаранчевої революції» 2004 року НРУ підтримував кандидата у Президенти
України Віктора Ющенка. Після перемоги Віктора Ющенка голова НРУ Борис
Тарасюк посів посаду міністра іноземних справ України.
19 лютого 2005 року у м. Києві відбулися XV Всеукраїнські збори Руху, на
яких були присутні 484 делегати з 490 обраних. Збори прийняли ухвалу про участь
НРУ у виборчій кампанії до Верховної Ради України 2006 року й ініціювали
створення виборчого блоку політичних партій, що підтримували Президента
України Віктора Ющенка (ставши співзасновником цього блоку разом з
партіями-учасницями коаліції «Сила Народу» та іншими політичними силами).
Збори ухвалили також низку заяв та звернень: Заяву про політичну ситуацію в
Україні після президентських виборів; Звернення до Президента України
Віктора Ющенка, Звернення до політичних партій і громадських організацій.
У 2006 року НРУ взяв участь у парламентських виборах у складі Блоку
«НАША УКРАЇНА»; 13 членів Руху стали народними депутатами України. Проте
після утворення у Верховній Раді України Антикризової коаліції НРУ заявив про
свою опозиційність. Водночас лідер Руху Борис Тарасюк продовжував працювати
міністром іноземних справ в уряді Віктора Януковича до січня 2007 року
Після розпуску Верховної Ради України у 2007 року Рух зібрав своїх
делегатів у м. Києві на XVІІ Всеукраїнські збори, де було прийнято рішення про
створення виборчого блоку «Рух - Українська правиця» спільно з партіями УРП
«Собор» та УНП. Проте згодом учасники блоку увійшли до складу Блоку «НАША
УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА». За списком блоку народними
депутатами України після позачергових парламентських виборів 2007 року стали 6
членів Руху (Борис Тарасюк, В’ячеслав Коваль, Іван Стойко, Роман Ткач, Олександр
Черноволенко та Ярослав Кендзьор). У Верховній Раді України VI скликання
депутати від НРУ увійшли до коаліції, утвореної БЮТ та НУНС. Голова Руху Борис
Тарасюк розпочав різку критику Президента України Віктора Ющенка, що призвело
до чергового розколу у партії. У січні 2009 року з лав НРУ було виключено
керівників львівської та тернопільської обласних організацій (Ярослав Кендзьор та
Іван Стойко), партію демонстративно покинули Лесь Танюк та вдова В’ячеслава
Чорновола Атена Пашко.
Головною метою діяльності партії (НРУ) на сучасному етапі є утвердження
державної незалежності України та розбудова української національної
демократичної держави. Гасло Народного Руху України: «Державність, демократія,
реформи!». У ньому зосереджені основні цінності ідеології Руху. Рух розглядає
Україну як національну державу, яка виникла внаслідок самовизначення української
нації, що гарантує її право на утворення суверенної національної держави і
самостійне визначення форм своєї національно-державної організації. Народний Рух
України вважає, що перспективною формою правління для України є
«парламентсько-президентська» республіка. Рух виступає за постійний суспільний
контроль за діяльністю апарату держави шляхом оприлюднення звітності за
результатами роботи його органів, отримання поточної інформації про його
діяльність завдяки прозорості й публічності дій органів державної влади та
місцевого самоврядування.

9. 9
Щодо економічного світогляду партії, то, як зазначається у програмі НРУ,
вона сконцентрована у такому постулаті: «Економічною основою політичної
системи України має бути вільна, багатоукладна, ринкова соціально орієнтована
національна економіка. Головні чинники її становлення - цілковита гарантованість
та недоторканність приватної власності на майно, засоби підприємництва, землю,
капітальні об’єкти, технології, фінанси. Держава повинна розглядатися як
рівноправний суб’єкт приватної власності».
НРУ, згідно зі статутними документами, ставить перед собою такі
завдання:
а) сприяти перетворенню України у національну демократичну правову
державу‚ покликану забезпечити вільний розвиток особистості‚ захист прав людини
і нації‚ безперешкодне здійснення демократичних свобод;
б) домагатися побудови в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки
з пріоритетом приватної власності; надійного захисту інтересів виробників і
споживачів; високого життєвого рівня; інтеграції України в європейську та світову
економічні системи;
в) сприяти духовному відродженню української нації‚ всебічному розвиткові
української мови і культури‚ подоланню наслідків політики русифікації‚
відродженню історичної пам'яті і національної свідомості громадян України;
г) сприяти захисту і примноженню культурних‚ політичних та господарських
традицій українського народу‚ відстоювати християнські та загальнолюдські
цінності; недоторканність особи та приватної власності‚ гармонійну взаємодію
особи‚ родини‚ нації‚ суспільства та держави;
ґ) сприяти всебічному розвиткові мов і культур національних меншостей та
етнічних груп‚ що проживають на території України‚ стояти на захисті їхніх
життєвих прав та інтересів;
д) надавати допомогу українцям в інших державах у їхньому прагненні до
збереження власної національної самобутності‚ розвитку їхньої культури, освіти;
сприяти їхнім культурним та економічним зв’язкам з Україною; сприяти
поверненню українців‚ які того бажають‚ на їхню історичну батьківщину;
е) відстоювати національні інтереси України, домагатися гарантій безпеки її
громадян і прагнути побудови безпечного і стабільного громадянського суспільства.
У 2009 році на державному рівні було відзначено 20-річчя створення НРУ
(голова загальнодержавного оргкомітету - Іван Драч). Було випущено ювілейну
відзнаку «20 років Народного Руху України за перебудову». 19 грудня 2009 року в
обіг було введено поштову марку «Народний Рух України за перебудову. 20 років».
Сьогодні Народний Рух України достойно продовжує державотворчий чин
попередніх поколінь. Партія сповідує консервативну політичну ідеологію, духовною
основою якої є українська національна ідея. Саме український консерватизм, який
втілює філософські і політичні здобутки української нації є запорукою розвитку
дійсно незалежної, самостійної держави. Він протистоїть двом матеріалістичним
доктринам -антинаціональному утилітарному лібералізму і такому ж
антинаціональному лівому комунізму.

10. 10
Увійшли в історію НРУ, як патріоти, борці за незалежність
України:В.Чорновіл, І Драч, В. Брюховецький, Б. Тарасюк, В. Куйбіда, І. Заєць,
В. Коваль, В. Лабазов, В. Шовкошитний
Тарасюк Борис Іванович
Був обраний 3 травня 2003 року на ХІІІ з'їзді НРУ.
Заступниками Голови Руху стали Роман Зварич, Юрій
Ключковський, Вячеслав Коваль, Василь Куйбіда, Лесь Танюк.
Український політик і дипломат, співпрезидент Парламентської
асамблеї ЄвроНЕст, директор Інституту євро-атлантичного
співробітництва, голова громадської ради часопису «ЄвроАтлантика», колишній
лідер Народного Руху України, заступник голови партії Всеукраїнське об'єднання
«Батьківщина».
Міністр закордонних справ України в урядахВалерія Пустовойтенка, Віктора
Ющенка, Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.
Лідер партії: Куйбіда Василь Степанович
Кандидат фізико-математичних наук, кандидат юридичних
наук, доктор наук із державного управління, професор. Член
Національної спілки письменників України з 1993 року Міністр
регіонального розвитку та будівництва України (2008-2010). Голова
Народного Руху України (з 2012).
Василь Куйбіда - ініціатор і безпосередній розробник нової
державної регіональної політики в Україні. За його участі
підготовлено пакет законопроектів та проектів постанов Кабінету Міністрів України
щодо проведення адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого
самоврядування в Україні, нової погоджувально-дозвільної системи у будівництві
(2007-2010). Ініціатор і співавтор створення затвердженої Кабінетом Міністрів
України Програми державної підтримки комплексного розвитку міста Львова на
1998-2002 рр. та Комплексної програми збереження історичної частини м. Львова.
Автор більше 200 друкованих праць з проблематики державного управління,
регіонального управління, місцевого самоврядування, управління містом,
конституційного права.
Автор 7 поетичних збірок. Член Національної спілки письменників України (з
1993), Національної спілки журналістів України (з 2002).
Заєць Іван Олександрович
Заступник голови Народного Руху України
Народний депутат України І, ІІ, ІІІ, IV, VI скликань.
Заступник голови Комітету ВР з питань екологічної політики,
природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи. Перший заступник голови УНП. Голова Українського
благодійного фонду «Трипілля». Міністр екології та природних
ресурсів у 2000-01 рр. Голова делегації ВР України в Північно-
Атлантичній асамблеї (1996-99). Один із фундаторів та керівників українознавчого

11. 11
клубу «Спадщина» (1977 року), Товариства української мови ім. Шевченка. Один із
чільних засновників НРУ за перебудову (1989 року).
Народився 5 липня 1952 року в селі Лозниця, Народицького району,
Житомирської області в сім'ї селян.
1990 року обраний народним депутатом України. Член Конституційної
Комісії України, Державної Комісії по проведенню в Україні адміністративної
реформи, Державної міжвідомчої Комісії з питань співробітництва України з НАТО,
Ради національної безпеки і оборони.
Працював в Комітеті у закордонних справах і зв'язках з СНД на посадах
заступника і першого заступника Голови Комітету.
З 1999 року - перший заступник голови Української Народної Партії. Член
Центрального Проводу та Правління УНП. Член Президії Української всесвітньої
координаційної Ради та Президії Товариства «Україна-Світ», член Національної
Ради Конгресу української інтелігенції та Головної ради Всеукраїнського товариства
«Просвіта». Народний депутат України IV скликання за списком виборчого блоку
В.Ющенка «Наша Україна» (№8) та VI скликання за списком виборчого блоку
«Наша Україна - Народна самооборона» (№ 30).
Коваль В'ячеслав Станіславовович
Народився 5 листопада 1945 року м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської
області, українець; член НРУ (з 1989 року), ВР України, чл. фракції Блоку «Наша
Україна - Народна самооборона» (з листопада 2007 року), Секретар
Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення
діяльності Верховної Ради України (з грудня 2007 року); заст.
голови НРУ (з жовтня 1997 року), чл. Політради НРУ (з березня
1999 року).
У 1963 році закінчив Полтавське музичне училище, а у 1990
році - Київський державний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
за фахом викладач музики. Також у 2000 році закінчив юридичний факультет
Київського національного університету імені Тараса Шевченка за фахом юрист.
Народний депутат України ІІІ, ІV, V, VІ скликань.
Лабазов Віктор Станіславовович
Український політичний діяч, заступник голови Української
народної партії «Рух».
Народився 13 липня 1960 року у місті Прилуках Чернігівської
області.
Член Народного Руху України з 17 вересня 1989 року, Член
Центрального Проводу НРУ.
Освіта вища, закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних
мов, за фахом - вчитель англійської мови.
З 1991-1999 року - голова Прилуцької міської організації Народного Руху
України. З 1999 року - голова Чернігівської обласної організації НРУ.
Член Народного Руху України з 17 вересня 1989 року.

12. 12
19 травня 2013 року на всеукраїнському об'єднавчому з'їзді Народного Руху
України (НРУ) і Української народної партії (УНП) був обраний одним із чотирьох
заступників голови об'єднаної політичної сили Українська народна партія «Рух».
Шовкошитний Володимир Федорович
Заступник голови Народного Руху України
Поет, прозаїк, публіцист,член НСПУ, народний депутат
України І скликання, ліквідатор наслідків аварії ЧАЕС, президент
Міжнародної організації “Союз Чорнобиля” з 1990 до 2003 року,
доктор філософії в галузі політології.
З 1990 року Президент, потім голова Координаційної Ради
міжнародної організації «Союз Чорнобиль». Народився 16 липня 1956
року в селі Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області. Один із
засновників екологічної організації «Зелений світ» (1988 року). Співорганізатор
перепоховання Василя Стуса в Україні (1989 року).
Доктор філософії в галузі політології. Письменник. За освітою - технік-
геофізик, інженер-теплоенергетик-атомник (КПІ та Всесоюзний заочний
політехнічний інститут), літератор (Вищі літературні курси Спілки письменників
СРСР, Москва).
У 1978-1987 - оператор, начальник зміни, керівник групи ліквідації хімічного
цеху Чорнобильської АЕС. Депутат Верховної Ради І скликання, голова Підкомісії з
питань 30-кілометрової зони, секретар Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.
Інтернет - посилання
1. Народний Рух України [Електронний ресурс] // сайт Вікіпедія - Електрон.
текст. дані. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/, вільний. - Загол. З екрану. -
Мова: укр. – Перевірено: 1.08.2014
2. Народний Рух України [Електронний ресурс] // сайт Державна Реестраційна
служба України - Електрон. текст. дані. - Режим доступу:
http://www.drsu.gov.ua/party/162/, вільний. - Загол. З екрану. - Мова: укр. -
Перевірено: 1.08.2014
3. Державність, демократія, реформи [Електронний ресурс] // сайт Народний
Рух України - Електрон. текст. дані. - Режим доступу: http://www.nru.org.ua/,
вільний. - Загол. З екрану. - Мова: укр. - Перевірено: 1.08.2014
4. Народний Рух України [Електронний ресурс] // сайт Електронна бібліотека
України - Електрон. текст. дані. - Режим доступу:
http://uateka.com/uk/article/society/heritage/, вільний. - Загол. З екрану. - Мова: укр. –
Перевірено: 1.08.2014
Підписано до друку: 11.08.2014. Тираж 35.
Видавець:
КЗ «РОМЦ БКР»
18009 м. Черкаси
вул. Дахнівська, 52
Електронна адреса: biblioteka@ogo.in.ua