Ролі Івана Миколайчука завжди були багатогранними, а гра настільки блискучою, що не запам’ятати його було неможливо. Загалом Іван Миколайчук зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Глядачі називали його душею українського кіно, національним генієм і саме він був найбільш відомою кінозіркою 1960-1970 років. Крізь його творчість червоною ниткою проходить тема України, козацтва і всього українського. Він був щирим патріотом і – його глядячі ставали такими ж. Він дуже тонко передавав психологію своїх героїв і – вмів так зацікавити глядача, що той починав щиро співпереживати героєві, вірити йому, любити його. Але тодішня влада називала його не інакше як націоналістом.

1. «Іван Миколайчук в улюблених кінообразах»
до дня народження українського актора,
режисера, кіносценариста,
громадського та кінодіяча

2. Іван Миколайчук - один з
найвидатніших акторів за всю
історію кінематографа
України. Саме він для
українців став образом
людини, яка протягом
тривалого часу пробуджувала
національний дух.
15 червня 2020 року
виповнюється 79 років від дня
народження справжньої
української кінозірки,
режисера, сценариста,
музиканта Івана
Миколайчука.

3. «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко», -
так сказав про Івана Миколайчука Сергій Параджанов – людина бездоганного смаку
та чуття на справжнє і на фальшиве.
Але трапилося так, що Іван Миколайчук, всенародно улюблений актор за життя так і
не отримав від влади звання «народного». Був лише «заслуженим».

5. Зіграв у фільмах:
«Тіні забутих предків» (Іван),
«Сон» (Тарас Шевченко),
«Бур’ян» (Давид Мотузка),
«Білий птах з чорною ознакою»
(Петро; співавтор сценарію),
«Пропала грамота» (Василь)
та ін.
Як режисер поставив фільми:
«Вавилон-ХХ» (за романом
«Лебедина зграя» Земляка,
співавтор сценарію, автор музичного
оформлення, роль Фабіяна),
«Така пізня, така тепла осінь»
(у співавторстві з Віталієм
Коротичем).

6. «Тінізабутихпредків»
Фільм “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова – неперевершений шедевр українського
кінематографа. Стрічка була знята 1964-о року на кіностудії імені Олександра Довженка до сторіччя
Михайла Коцюбинського, автора однойменної повісті про кохання Івана та Марічки.
.
Сценаристи - Іван Чендей, Сергій Параджанов.
Оператор - Юрій Іллєнко.
Композитор – Мирослав Скорик.
Знімальний процес відбувався в справжніх гуцульських хатах
та околицях села Криворівні Верховинського району Івано-
Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав
свою повість.
У перший рік прокату фільм переглянули 8,5 млн глядачів.

7. У головних ролях:
Іван Миколайчук,
Лариса Кадочникова,
Тетяна Бестаєва,
Спартак Багашвілі та ін.
Фільм став дебютним для Івана
Миколайчука.
«Тінізабутихпредків»

8. «Тіні забутих предків» отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів на
кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову
надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер
Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за
цей шедевр.
Для Івана Миколайчука головна
чоловіча роль у «Тінях…» стала
першою в кінематографі.
Про його проби Сергій
Параджанов пізніше згадував
так: «Він зачарував нас. Юний,
страшенно схвильований, він
світився дивовижним світлом.
Така чистота, така пристрасність,
така емоційність вихлюпували з
нього, що ми були приголомшені,
забули про все, навіть про те, що
вже затверджено
іншого актора…»
«Тінізабутихпредків»

9. «Пропала грамота» - фільм українського кінорежисера Бориса Івченка (1972). Фільм
знято за мотивами однойменної повісті Миколи Васильовича Гоголя.
Комедія із запальним гумором розповідає про повний пригод шлях козаків Василя та Андрія з
гетьманською грамотою до цариці у Петербург, а після цього – про їхнє щасливе повернення в
рідну Диканьку.
У головних ролях: Іван Миколайчук, Федір Стригун, Лідія Вакула, Земфіра Цахілова, Михайло
Голубович, Володимир Глухий, Василь Симчич, Анатолій Барчук та інші.
«Пропалаграмота»

10. СОН
«Сон» — український
біографічний художній
кінофільм. Вийшов в 1964
році та присвячений життю
та творчості Тараса
Шевченка.
Фільм режисера
Володимира Денисенка
створено на кіностудії ім.
Олександра Довженка.
Прем'єра відбулася у Києві 3
листопада 1964 року.

11. З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971 рік) почалася нова
сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й
сценаристом.
У стрічці режисера Юрія Іллєнка розповідається трагічна історія сім'ї
Дзвонарів у 1937—1947 роки.
У фільмі є історія трагічного кохання і війна, яка розділяє братів — вони
опиняються по різні боки барикад. Іван Миколайчук грає роль Петра
Дзвонара, Богдан Ступка – його брата Ореста.
«Білийптахзчорноюознакою»

12. «ВавилонХХ»
Фільм «Вавилон ХХ» – це
філософська розповідь про ціну
особистого людського життя та
силу людяності в обставинах
суспільних катаклізмів і боротьби
ворожих політичних ідеологій.
Це арена боротьби поміж
прихильниками «владних» та
їхніх суспільних експериментів і
селянами, які хочуть зберегти
традиційний суспільний лад.
«Вавилон ХХ» - один з кращих класичних
творів українського кінематографа.
Його створено на Київській кіностудії
імені Олександра Довженка 1979 року.
Це був режисерський дебют Івана
Миколайчука, який виступив ще в кількох
іпостасях - як співавтор сценарію, як
упорядник музики до фільму і як
виконавець однієї з головних ролей -
сільського філософа Фабіяна

13. «Анничка» – український фільм 1968
року кінорежисера Бориса Івченка про
молоду гуцулку, яка знайшла у лісі
пораненого й палко закохалась у нього.
Актори: Любов Рум'янцева-Черновол,
Ґріґоре Ґріґоріу, Костянтин Степанков,
Іван Миколайчук, Анатолій Барчук, Іван
Гаврилюк, Ольга Ножкіна, Борислав
Брондуков, Василь Симчич
Сценаристи: Борис Загорулько, Віктор
Івченко
Оператор: Микола Кульчицький
Художник: Валерій Новаков
Звукорежисер: Рива Бісновата
Композитор: Вадим Гомоляка
«Анничка»

14. «Лісова пісня. Мавка» — український
фільм-казка кіностудії ім. Олександра
Довженка 1981 року за драмою-
феєрією Лесі Українки «Лісова пісня».
Режисер: Юрій Іллєнко.
У заповідному казковому лісі живе
лісова русалка Мавка. За чудову гру на
сопілці вона покохала сільського
парубка Лукаша, але Лукаш оженився
на Килині і у відплату за зраду втратив
свій чудовий дар. Мавка ціною
власного безсмертя повертає коханому
талант.
Іван Миколайчук грає дядька Лева та
Лісовика.
«Лісовапісня.Мавка»

15. «Такапізня,такатеплаосінь»
За сюжетом буковинський
селянин Русак залишає убогі
буковинські землі і з
маленькою дочкою Орисею їде
шукати щастя до Канади. На
чужині він забув про бідність,
саме там виросла його онука,
там він поховав свою доньку...
Але так і не зміг знайти
щастя. Тому Русак,
скориставшись послугами
«Інтуриста», вирушає у свій
край, де колись був.
«Така пізня, така тепла осінь» —
художній фільм режисера Івана
Миколайчука, відзнятий у 1981 році на
Київській кіностудії ім. О. Довженка.
Автори сценарію: Віталій Коротич, Миколайчук
Іван
Режисер-постановник: Миколайчук Іван
Оператор-постановник: Юрій Гармаш
Ролі виконують:
Григорій Гладій — Михайло-Майкл Руснак (в
молодості)
Галина Щебивовк (Сулима) — Орися Руснак
Миколайчук Іван — Григір Корчак

16. «Повернення Баттерфляй» – біографічний художній фільм, знятий на
кіностудії ім. О.Довженка режисером Олегом Фіалко (1982).
Фільм про життя і творчість видатної української співачки Соломії
Амвросіївни Крушельницької.
«ПоверненняБаттерфляй»
Автор сценарію: Валерія Врублевська
Режисер-постановник: Олег Фіалко
Оператор-постановник: Геннадій
Енгстрем
Художники-постановники: Сергій
Хотимський, Олександр Шеремет
В ролях:
Олена Сафонова — Соломія
Крушельницька (вокал — Гізела
Ципола);
Антра Лієдскалниня — Соломія у
зрілому віці;
Катя Казанцева — Соломія в
дитинстві;
Іван Миколайчук — Антон, брат
Соломії й Нусі;

17. Ролі І.Миколайчука завжди були багатогранними, а гра настільки блискучою, що не
запам’ятати його було неможливо.
Загалом Іван Миколайчук зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи.
Глядачі називали його душею українського кіно, національним генієм і саме він був найбільш
відомою кінозіркою 1960-1970 років.
Крізь його творчість червоною ниткою проходить тема України, козацтва і всього українського. Він
був щирим патріотом і – його глядячі ставали такими ж. Він дуже тонко передавав психологію
своїх героїв і – вмів так зацікавити глядача, що той починав щиро співпереживати героєві, вірити
йому, любити його. Але тодішня влада називала його не інакше як націоналістом.

18. Проте він ніколи не помре у
кінострічках, які нині дарують нам
радість, підносять український дух
і – вселяють впевненість у тому,
що країна, яка мала такого
талановитого сина, обов’язково
буде щасливою.
Навіть Державну
Шевченківську премію Іван
Миколайчук отримав вже
посмертно.