1. ПІДГОТУВАЛИ
СТУДЕНТИ 3 КУРСУ
ФАКУЛЬТЕТУ КЕФ, 4 ГРУПИ
СОЛОП ВОЛОДИМИР, ДЖАБРАІЛОВ РАМАЛ, КОКОЙЛО ВОВА
ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ:
«ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ
НАРОДОВЛАДДЯ В УКРАЇНІ»

2. НАРОДОВЛАДДЯ – ЦЕ…
З правової точки зору народовладдя
означає:
•1) приналежність усієї суспільної влади, у
тому числі державної, народові;
•2) вільне здійснення цієї влади народом
відповідно до його суверенної волі в
інтересах як усього суспільства, так і кожної
людини та громадянина.
•Залежно від форми волевиявлення народу
розрізняють безпосередню та представницьку
демократію. За безпосередньої демократії
основні рішення приймаються безпосередньо
всіма громадянами на референдумах, сходах
і т. п., а за представницької — виборними
установами (парламентами і т. п.).

3. НАРОД – ЄДИНЕ ДЖЕРЕЛО ВЛАДИ
• Народ України є носієм
суверенітету та єдиним
джерелом влади, здійснює владу
прямо і через представницькі
(виборні) органи. Безпосередня
демократія здійснюється шляхом
прямого волевиявлення народу.
Існує багато форм
безпосередньої демократії, але
ст. 69 Конституції прямо
закріплює лише дві — вибори і
референдум.

4. ПРЯМЕ НАРОДОВЛАДДЯ
• Пряме народовладдя – це
система форм
безпосереднього вільного
волевиявлення народу як
носія суверенітету і єдиного
джерела влади в Україні
шляхом прямої його участі у
встановленні
представницьких органів
державної влади та органів
місцевого самоврядування і
безпосередньому прийнятті
владних рішень з
передбачених Конституцією
та законами України питань.

5. ПОДІЛ НАРОДОВЛАДДЯ
• Залежно від форми
волевиявлення народу
розрізняють безпосередню
та представницьку
демократію.
• За безпосередньої
демократії основні рішення
приймаються безпосередньо
всіма громадянами на
референдумах, сходах і т.
п., а за представницької —
виборними установами
(парламентами і т. п.).

6. ФОРМИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ
КЛАСИФІКУЮТЬСЯ ТАК:
• — за результатами діяльності (або
способами впливу на суспільні
відносини) — імперативні,
консультаційні, правотворчі й ті, що
не створюють норм права;
• — за механізмом діяльності — прямо
пов’язані, опосередковано пов’язані
та не пов’язані з представницькою
демократією (відносно самостійні);
• — за правовими засадами — ті, що
діють на підставі норм права, і ті, що
діють на підставі традицій, звичаїв;
• — за територіальною ознакою —
національні (загальнодержавні) і
місцеві;
• — за суб’єктами — всенародні та
групові й індивідуальні.

7. ХАРАКТЕРНІ РИСИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ
ДЕМОКРАТІЇ:
• - пряме волевиявлення
народу, тобто участь
громадян у прийнятті
рішень, здійсненні
влади від його імені;
• - прийняття рішення
обов’язкового,
імперативного
характеру.

8. РЕФЕРЕНДУМ ЯК ФОРМА БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ
ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ
• Референдум являє собою спосіб прийняття
громадянами України шляхом голосування
законів України, інших рішень з важливих
питань загальнодержавного і місцевого
значення. Референдум, що проводиться
шляхом голосування, відрізняється від
виборів об’єктом і метою виборців.
• Об’єктом на виборах є кандидат або список
кандидатів, а об’єктом референ­думу —
певне питання або нормативно-правовий
акт.
• Метою виборів виступає обрання свого
представника, а метою референдуму —
прийняття відповідного рішення.

9. ПОДІЛ РЕФЕРЕНДУМІВ
• За юридичною силою прийнятого рішення
референдуми поділяються на
консультативні (проводиться з’ясування
позиції виборців) та імперативні (мають
обов’язковий і остаточний характер для
державних органів і посадових осіб).
• За територією проведення вони можуть
бути всеукраїнські, референдуми
Республіки Крим та місцеві (в межах
адміністративно-територіальних
одиниць). За способом проведення
бувають обов’язкові (з питань, які можуть
бути вирішені виключно референдумом)
та факультативні (з питань, які можуть
бути вирішені й іншими шляхами).
• Проведення референдумів в Україні
регламентується Законом України «Про
всеукраїнський та місцеві референдуми»
від 03.07.91.
• Місцевий референдум є формою
вирішення територіальною громадою
питань місцевого значення шляхом
прямого волевиявлення. Предметом
місцевого референдуму може
відбутися будь-яке питання, віднесене
до відання місцевого самоврядування і
не віднесене законом до відання
органів державної влади. Рішення,
прийняті місцевим референдумом, є
обов’язковими для виконання на
відповідній території.
• Проведення нового всеукраїнського
референдуму з питань, що вже
виносились на референдум, може бути
не раніше ніж через 5 років, а
місцевого — не раніше ніж через рік
від дня проведення референдуму з
цього питання.

10. ОБОВ’ЯЗКОВИМ АТРИБУТОМ
БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ Є
ВИБОРИ
• Цю форму безпосередньої демократії
можна визначити як процедуру
формування державного органу або
надання повноважень посадовій особі, що
здійснюється шляхом голосування
уповноважених осіб за умови, що на
кожний отриманий таким чином мандат
можуть претендувати в установленому
порядку два чи більше кандидати.
Залежно від органу, який обирається на
виборах, вони бувають парламентські
(тобто вибори народних депутатів
України), президентські, вибори до
Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, вибори депутатів місцевих рад,
сільських, селищних, міських голів.

11. ВИБОРИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:
• Враховуючи підстави
проведення виборів, вони
поділяються на чергові,
позачергові (дострокові),
проміжні (наприклад, замість
народного депутата, який
достроково припинив свої
повноваження), повторні (у
разі, якщо вибори були визнані
недійсними або такими, що не
відбулися).
• Залежно від територіальних
меж проведення вибори
бувають загальнонаціональні та
місцеві.

12. ВИБОРЧЕ ПРАВО У ТЕОРІЇ
КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В
ОБ’ЄКТИВНОМУ АСПЕКТІ
• Об’єктивне виборче право — це сукупність норм
права, які регламентують порядок формування
представницьких органів держави і органів
місцевого самоврядування. Основними
правовими джерелами, де сконцентровані
відповідні норми, є Конституція України, Закони
України «Про вибори народних депутатів
України» від 18.10.01, «Про вибори Президента
України» від 05.03.99, «Про вибори депутатів
місцевих рад та сільських, селищних, міських
голів» від 14.01.98, «Про вибори депутатів
Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим»
від 12.02.98, «Про Центральну виборчу комісію»
від 17.12.97, норми законодавчих актів інших
галузей права, рішення Конституційного суду
України щодо тлумачення виборчого
законодавства, рішення Центральної виборчої
комісії, а також міжнародні договори.

13. ВИБОРЧЕ ПРАВО У ТЕОРІЇ
КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В СУБ’ЄКТИВНОМУ
АСПЕКТІ
• Суб’єктивне виборче право — це закріплене у ст. 38 Конституції і
гарантоване державою право громадян України обирати (активне
виборче право) і бути обраним до органів державної влади та
органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право).
Суб’єктивне виборче право може бути здійснене належним чином
лише за умови визнання і дотримання головних принципів,
покладених в його основу. До них належать:
• — принцип вільних виборів, який полягає у добровільності участі
громадян України у виборах. Ніхто не може бути примушений до
участі чи неучасті у виборах. Ухилення громадян від участі у
виборах називається абсентеїзмом;
• — принцип загальності, відповідно до якого право голосу на
виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на
день їх проведення 18 років
• — принцип рівного виборчого права, згідно з яким кожний
виборець має рівну кількість голосів з іншими виборцями;
• — принцип прямого виборчого права, який ґрунтується на
положенні про те, що виборні особи (тобто ті особи, які
користуються пасивним виборчим правом) обираються
безпосередньо виборцями.
• — принцип таємного виборчого права, відповідно до якого контроль
за волевиявленням виборців забороняється, що передбачає цілу
низку заходів, як-то порядок утворення виборчих дільниць, участь
спостерігачів, форма бюлетеня, відповідний порядок голосування;
• — принцип особистого виборчого права полягає в тому, що кожен
виборець бере участь у виборах особисто, і це право не може бути
передане ним іншій особі;
• — принцип свободи агітації, причому як «за», так і «проти» того чи
іншого кандидата.

14. ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ
• Представницька демократія забезпечує
владу народу шляхом вирішення
загальнодержавних питань його
представниками, обраними у встановленому
законом порядку і наділеними владними
повноваженнями. Цими представниками
народу є колегіальні органи (Парламент,
ради різних рівнів) чи одноособові
(Президент), які уповноважені приймати
рішення, що мають загальнообов'язковий
характер на відповідній території і
здійснювати поточне управління справами
держави і суспільства.

15. СУТНІСТЬ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ВЛАДИ В
УКРАЇНІ
• Щодо України, то її сутність полягає в тому, що при
цьому більшість загальнодержавних питань вже
вирішуються не усіма громадянами держави, а лише
їх певними групами. Останні є повноважними
представниками населення, від імені та за
дорученням якого вони приймають рішення, що
стають обов'язковими до виконання.
• Група, яка представляє все населення держави,
утворює загальнодержавний орган, що дістає право
виступати від імені усієї держави і приймати
рішення, обов'язкові до виконання на всій її
території. Такі представницькі органи можуть
називатись по-різному — парламент, народні,
національні збори, конгрес тощо. В Україні
представницьким органом, уповноваженим приймати
загальнообов'язкові в межах усієї держави рішення
(закони), є Верховна Рада.

16. ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ
НАРОДОВЛАДДЯ.
• Принцип демократизму суспільства полягає у
належності влади народові та участі народу у
здійсненні влади. Це взаємовідносини
суспільства і держави.
• Демократизм суспільства, суспільного ладу
полягає також в участі народу у здійсненні
влади: народ здійснює владу як
безпосередньо, так і через органи державної
влади та місцевого самоврядування (ст. 5).
Основними формами безпосереднього
здійснення влади народом, прямого
народовладдя є, за Конституцією, вибори і
референдуми (ст. 69), в яких мають право
брати участь усі громадяни України, які
досягли на день їх проведення 18 років.
Тобто весь народ України має право брати
участь у здійсненні політичної влади.