1. Кабінет міністрів України
Національний Університет Біоресурсів і Природокористування України
ННІ рослинництва, екології і біотехнологій
Факультет екології і сталого розвитку
Доповідь
на тему
«Екологічне обгрунтування критеріїв розробки
локальної екомережі на прикладі ВП НУБІП
України «Великоснітинське НДГ ім.
О.В.Музиченка»»
Виконав Корецький Ю.В.
Науковий керівник:
д.б.н., професор Чайка В.М.
2. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Тематика даної роботи пов'язана з вирішенням однієї з найактуальніших
проблем українського сьогодення ‒ питанням обґрунтування критеріїв
розробки локальної екомережі як одного із ключових елементів, необхідних
для формування національної екологічної мережі України, з перспективою
майбутнього інтегрування її до Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної
просторової системи територій країн Європи з природним або частково
зміненим станом ландшафту.
Фактори, що мають першочергове значення для обґрунтування доцільності
створення локальної екомережі, ще недостатньо досліджені, тому необхідно
дослідити необхідно провести дослідження сучасного стану біорізноманіття як
ключового критерію розробки екомережі. Дослідження було проведено на
території агроценозу Північного Лісостепу - ВП НУБіП України «Великоснітинське
навчально-дослідне господарство ім. О.В.Музиченка».
3. Мета роботи
Дослідження стану
біорізноманіття життєвих форм
організмів, обґрунтування на основі
сукупності фізико-екологічних показників
критеріїв розробки локальної екологічної
мережі даної території.
Для досягнення поставленої мети
вирішувались завдання:
• вивчити теоретичні основи та загальні
принципи формування екологічних
мереж;
• оцінити фізико-географічні та
соціально-економічні передумови
формування локальної екомережі як
елемента національної екологічної
мережі;
• визначити ключові показники, на
основі яких постане можливість
створити локальну екомережу.
5. Тип землекористу-
вання
Площі різних видів
екосистем, га
Екологічно
обґрунто-
вані площі,
га
Площі що підлягають
землевпорядкуванню, га
Орні землі 3004 555,9 Зменшити на 2448,1
Сіножаті і пасовища 112 889,3 Збільшити на 777,3
Ліси та лісосмуги 31,4 2000,8 Збільшити на 1670,8
Планування заходів із екологічно-
обгрунтованого вдосконалення
структури агроландшафту
6. • цілісності — будь-яка локальна екомережа є обов’язковим елементом
складової континентальної екологічної мережі;
• єдності — передбачає територіальну, видову і функціональну єдність;
різноманіття — передбачає різноманіття форм охорони навколишнього
природного середовища;
• ієрархічності — полягає у побудові екологічної мережі із елементів різних
рангів;
• підпорядкованості — структурних форм і функцій охорони
біорізноманіття, шляхів міграції та поширення видів; традиційних форм
господарювання, підтримки екологічного гомеостазу;
• поліфункціональності — включення в екомережу нарівні з природними
екосистемами напівприродних, деградованих, що заслуговують
відновлення, а також територій традиційного рільництва, рибальства,
полювання тощо;
• надійності — передбачає стабільну і довготривалу протидію негативним
чинникам.
Принципи побудови екомережі:
7. Екологічний стан території господарства – погіршений.
Фактичне співвідношення структури сільгоспугідь становить: 1 –
рілля; 0,04 – сіножаті і пасовища, 0,01 – ліси та лісосмуги, що свідчить
про екологічно необґрунтоване землекористування та доцільність
вдосконалення агроландшафту.
ВИСНОВКИ
Ландшафтно-водозбірний принцип передбачає структуризацію угідь,
формування в межах водозбору складної мозаїчної просторової структури й
оптимального співвідношення угідь (ліси : луки : рілля).
При проектуванні структури зелених насаджень агроландшафтів
необхідно підтримувати високий рівень різноманіття рослин як
основного чинника збереження ентомологічного біорізноманіття
дендробіонтів.
Удосконалення структури землекористування ґрунтується на
концепції еколого-господарського балансу території, згідно з якою
землі, зайняті природною рослинністю (ліси, луки), розглядають як
землі екологічного фонду, з яких формується екологічний каркас
території.