довідкове бюро власова

Н.С. Власова
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
1
АРТЕМІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №12
АРТЕМІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Довідкове бюро
Посібник для підготовки до ЗНО
з української літератури
Артемівськ, 2014

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2
«Слово про похід Ігорів»
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: урочиста ораторська промова; героїчна пісня, повість, поема (різні
трактування дослідників).
Тема: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на
половців 1185 р.
Головна ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти
зовнішніх ворогів, засудження князівських міжусобиць.
Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря);
половці Овлур, Гзак і Кончак.
Сюжет: похід князя Ігоря разом із братом
Всеволодом, незважаючи на пророче затемнення сонця
(тут також іде детальний історичний екскурс у минуле
Русі) — лихі віщування природи, другий бій і поразка
війська Ігоря — плач руських жінок — віщий «мутен
сон» київського князя Святослава та його «золоте слово,
з сльозами змішане», звернене до руських князів — плач
Ярославни в Путивлі на забралі, звертання її до сил
природи — князь Ігор у полоні — утеча його з неволі з
допомогою Овлура — погоня половців за князем —
зустріч на рідній землі й уславлення Ігоря та його
дружини.
Ігор. Головний персонаж твору — Ігор. Це
руський князь, який любить свою батьківщину й без
вагань готовий віддати за неї життя. Ігор Святославич— чесний і відкритий, гордий
і відважний. Це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього— найбільша ганьба:
«Лучче ж би потятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» Вислів цей став
крилатим. Надзвичайну мужність і рішучість Ігоря засвідчує не лише його поведінка
в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. Хто інший у ті часи
зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення сонця? А Ігор
вирушає! Хоробрість Ігоря не раз відзначають також Всеволод і Святослав,
називаючи його сміливим соколом.
Усі ці властивості викликають симпатію до князя. Разом із тим ми засуджуємо
Ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. Він надміру запальний,
тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. Його поспішність призвела до
трагедії: дружина повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей
— сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне —
відкрилися навстіж воротадля нових спустошливих нападів половецьких орд.
Святослав. Відповідно до ідейного змісту твору, автор називає Святослава
великим, грізним київським князем. Як видатного полководця, його вихваляють
«німці і венеціанці, греки і морава». Святослав зображений піклувальником про
долю рідної землі: спустошення Русі через князівські міжусобиці та напади

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
3
кочівників відгукуються в серці болем. Та й хіба можна бути байдужим, коли
узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»?
Святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхетна людина.
Картаючи Ігоря й Всеволода за свавілля, що призвело до нового лиха, він
звертається із закликом до інших князів помститися «за землю Руськую, за рани
Ігореві, сміливого Святославича». Цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити
Київську державу, зробити її могутньою і незборимою. Автор «Слова…» оспівує
мудрість і хоробрість Святослава, адже великий князь київський не лише об’єднав
руськіземлі, а й успішно переміг половців.
Ярославна. Дізнавшись про поразку русичів, поранення й полон чоловіка,
Ярославна ладна на край світу полинути до милого її серцю мужа-друга, щоб
обтерти криваві рани на його дужому тілі…Зауважимо: у невтішному горі
Ярославна благає сили природи зменшити муки не лише свого мужа, вона вболіває
й за інших воїнів-русичів. Як це благородно! Отже, Ярославна не лише вірна
дружина, а й свідома громадянка своєї держави, полум’яна патріотка, що виступає
від імені «жон руських». Гуманна княгиня — заступниця всіх воїнів Київської Русі. І
саме ця людяність і сила почуттів, краса вірності в коханні возвеличують її в наших
очах.
Григорій Сковорода
«Бджола та Шершень»
«Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на
те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у
природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до
прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не
матимете достатку?.. Кажуть се, незважаючи на слова Сіраха: «Веселість серця —
життя для людини» — і не втямлять, що природжене діло є для неї найсолодша
втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта:
коли він веселіший? — Тоді, — відповість вам, — коли полюю зайця. — Коли заєць
смачніший? — Тоді, — відповість мисливець, - коли добреза ним полюю.
Погляньте на кота, що сидить перед вами, — коли він куражніший? Тоді,
коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни
в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по
квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без
природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думками,
позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за
покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо
душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш
умерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином, а тим, що
йде за натурою, як видно з Ціцеронової книжечки «Про старість»...

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4
Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав
древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила
неважким, а важке непотрібним».
У байці «Бджола та Шершень» Г. Сковорода висловив ідею «сродної праці»—
праці як органічної потреби людини, як найприроднішої форми самовираження і
єдиного шляху до гідного життя і духовної насолоди. Ідея твору розкривається
через прості образи та приклади, до того ж підкріплені авторськими поясненнями в
повчальній частині(«силі»). У творівикористано діалогічне мовлення.
«Всякому місту — звичай і права»
Вірш «Всякому городу нрав и права» входить до збірки Г. Сковороди «Сад
божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія».
Тема (мотив) твору — зображення тогочасного життя. У цьому вірші
Г.Сковорода наче шикує в один ряд тих, кого засуджує,
— здирників, бюрократів, пияків, розпусників,
підлабузників, ледарів. Це пани, що «непрестанно
стягають грунта», купці й лихварі, що обманюють
людей, чиновники та юристи, що користуються
службовим становищем, багатії, чий дім гуде від
гулянок, «яккабак».
Ідея твору полягає в засудженні нечесного життя,
оспівуванні чистої совісті як найвищої цінності життя
людини. На противагу суспільній моралі, герой твору
думає про те, як прожити життя з чистою совістю, бо
тільки така людина не боїться смерті. Совість і честь не
лише протистоять багатству й знатності — вони
піднесені автором над усім дріб'язковим, буденним і є
основноюцінністю життя.
Мова твору образна, основна ідея висловлюється через низку соціальних
картин, порівняння, уособлення поняття смерті, використання символічних понять
честі, совісті. Нагнітанню основної думки допомагає анафора (єдинопочаток). З
метою сатиричного зображення соціальної дійсності використовується емоційно
забарвлена лексика (купец лжёт, голова трещит, дур мучит), порівняння (дом, как
кабак).
Цей твір можна вважати моральним кредо великого мислителя-гуманіста
Г.Сковороди.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5
«De libertate» («Про свободу»)
У системі людських цінностей філософії Сковороди воля — чи не
найголовніша категорія, вищий дар і благо людини, дані їй від народження.
Свідчення цьому — саме життя мандрівного філософа: «мне вольность одна єсть
нравна», — говорив він. Поняття «воля», «свобода» Г. Сковорода розглядає в
багатьох своїх художньо-філософських творах і трактує ці поняття, виходячи
насамперед із формування духовного світу людини: «.Бренный кумир ограничен,
заключаем теснотою. Духовный же ч е л о в е к есть свободен. В высоту, в глубину,
в широту летает беспредельно. Не мешают ему ни горы, ни реки, ни моря, ни
пустыні. Провидит отдаленное, прозрит сокровенное, заглядает в прежде бывшее,
проникает в будуще...» Позбавитися такої волі з тих чи інших причин — це
пошитися в дурні, як каже Г. Сковорода, адже бути вільним, обирати власний шлях
відповідно до власних бажань і свого земного призначення — найперша ознака
ЛЮДИНИ. Що ж казати про цілий народ, що віками прагнув волі! Тому з великою
вдячністю вшановує Г. Сковорода Богдана Хмельницького у поезії «De libertate»,
написаній у 1757 році. Твір починається спокійним філософським міркуванням про
те, що таке воля, в чому її цінність. І тут найвищі, найдорожчі скарби не зрівняються
з волею, є перед нею «болотом», брудом. Наступні рядки містять тривожні думки
автора, як не «пошитися в дурні» — не втратити «вольність» Завершується поезія
хвалою гетьману України. Богдан Хмельницький постає як «батько вольності», що
здійснив мрії про волю для свого народу. Ця поезія — не тільки світлий панегірик
волі та Б. Хмельницькому як державному діячеві — це ще й бунтівний протест
проти антиукраїнської політики російського уряду. Кинути оклик «Будь славен
вовек!» гетьманові військ запорозьких у той час, коли Катерина II наказала саме
найменування «Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвение», — це
свідчення високої громадянськоївідваги поета.
Поезія «De libertate» — зразок високої громадянської, патріотичної лірики
Г.Сковороди. Смисл поезії викладено вишукано, образно, урочисто, з
використанням риторичних звертань (Что то за вольность? Добро в ней какое?),
риторичного звертання (Будь славен вовек, о муже избранне, /Вольности отче,
героюБогдане!), антитези (злато — блато), фразеологізму(в дурни не пошитись).
Григорій Квітка-Основ’яненко
«Маруся»
За жанром «Маруся» - сентиментально-реалістична повість. Cентименталізм
- напрям у європейській літературі другої половини XVIII- початку XIX ст., що
прийшов на зміну класицизму й розвивався як утвердження чуттєвої стихії на
противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму. Щоб глибше
розкрити внутрішній світ героїв, автори сентиментальних творів використовують
динамічний пейзаж, ліричні відступи, народнопоетичну лексику, зокрема пестливі

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
6
слова, почуття героїв змальовують надмірними. Тон розповіді – розчулений,
оскільки це відповідає завданню сентименталізму – викликати в читача жаль і
співчуття до героїв, що зазнали складних життєвих випробувань. Розповідь ведеться
від першої особи.
Повість «Маруся» має дидактичний характер, чим зумовлена структура твору:
він складається з двох частин: авторський вступ-теза «…чого б то чоловікові так
дуже пристращатись на сім світі до чого-небудь…» і сюжет-ілюстрація, що
стверджуєправильність цієї тези.
Тема твору – кохання Марусі й Василя. Можна сказати, що ця повість –
балада в прозіпро кохання, долюта смерть.
Ідея твору – піднесення краси почуттів простої людини – повною мірою
реалізує основнізавдання сентименталізму.
Повість має одну сюжетну лінію. Основу сюжету складають події, що
показують зародження та розвитокпочуттів між закоханими.
Експозицією є розповідь про Наума Дрота і його жінку Настю до народження
Марусі, дитинство Марусі.
Зав’язка повісті – зустріч Марусі й Василя на весіллі.
Цікавим є розвиток дії, який через розповідь про розвиток кохання Марусі й
Василя показує також життя українського селянства, звичаї й обряди, моральні
цінності простоголюду.
Кульмінацією повісті є хворобаі смерть Марусі.
Розв’язка твору – поховання Марусі.
Епілог – розповідь про долю Наума Дрота і Василя після смертіМарусі.
Образи повісті наскрізно ліричні. Так, Маруся – утілення краси й морального
доброчестя.
Таким же привабливим, гарним, чистим душею зображений і Василь. До речі,
повість «Маруся» - один із небагатьох творів, у якому, попри гострі колізії та
трагічний фінал, немає жодного негативного образу, а трагедія трапляється як
результат фатальних обставин.
Твір Г. Квітки-Основ’яненка називають енциклопедією української
обрядовості. Справді, ми знаходимо тут обряди сватання, весілля, похорону. Разом
із тим цей твір можна вважати також чистою криницею
народної мови. Багатство художніх засобів вражає.
Творчість Г. Квітки-Основ’яненка, зокрема його
повість «Маруся», справила великий вплив на українське
суспільство і творчість письменників. Так, Т.Шевченко
писав Квітці: «Не цурайтеся ж, любіть мене так, як я вас
люблю, не убачивши вас зроду. Вас не бачив, а вашу душу,
ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. Ваша
«Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю.
Далебі, правда…»

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
7
Іван Котляревський
«Енеїда»
Жанр: бурлескно-травестійна поема.
Ця поема травестійна, бо автор переодяг античних героїв «Енеїди» Вергілія в
українськевбрання, переніс їх в історичніумови українського життя 18 століття.
Тема поеми: мандри Енея від Трої до латинської землі (мандри запорожців у
пошуках місця для нової Січі).
Ідея: уславлення козаччини, історичного минулого українського народу,
ствердження національної свідомості українців, що стало поштовхом для розвитку
нової української літератури на засадах народної основи, стимулювання
національної ідеології.
Зміст поеми:
Частина 1: ПочатокподорожіЕнея. Гостювання в Дідони.
Частина 2: У Сицилії. Поминки по батькові Енея Анхізові. Пожежа (горять
кораблі троянців).
Частина 3: На землі Кумській. Подорож Енея із Сивіллою на той світ. Зустріч
із батьком Анхізом.
Частина 4: У Латинській землі. Обмін подарунками Енея із царем Латином.
Початок війни.
Частина 5: Війна між троянцями та рутульцями. Героїчний подвиг Низа й
Евріала.
Частина 6: Продовження війни. ПоєдинокЕнея з Турном.
Еней – троянський полководець і взагалі
«хлопець хоть куди козак». Гультяй і сміливий воїн,
розбишака і досвідчений кошовий, «ланець» і
відважний лицар – Еней – яскраве втілення народного
ідеалу козака – захисника Вітчизни.
Хоробрі козаки Низ та Евріал, героїчний вчинок
яких є свідченням вірності присязі, відданості
Батьківщині. Хоч вони не троянці за походженням, але
були «в службі вірні козаки».
Намір друзів пробратися у ворожий стан і «каші
наварити там» породженийвисоким патріотичним обов’язком.
«Наталка Полтавка»
«Наталка Полтавка» - перший драматичний твір нової української
літератури, який, за влучним висловом І.Карпенка-Карого, є «праматір’ю
українського театру». Уперше п’єса була поставлена І. Котляревським у1819 році.
Жанр: драматичнийтвір, «операмалороссийская в 2-х действиях».

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
8
Ідея: піднесення моральних якостей людей із простого народу: вірності в
коханні, щиростіпочуттів; засудження покірності долі.
Сюжет має соціальну спрямованість: перешкодою на шляху до одруження
Наталки з Петром стає майнова нерівність. Спочатку вони не одружуються через
бідність Петра, що змусило його йти на заробітки, потім на шляху стає пан возний,
який намагається примуситиНаталку вийти за нього заміж.
Композиція п’єси класична. На початку І дії зі слів Наталки ми дізнаємося,
що вона кохає Петра, чекає його. «Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в
нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв
пристанище; а може, забув, що я живу на світі…» Це експозиція твору.
Зав’язкою є сцена, у якій вознийвиявляє бажання одружитися з Наталкою.
Саме тут виникає конфлікт: Наталка дає рішучу відсіч намірам возного, проте
під тиском обставин дія п’єси утворює несподівані колізії, що рухають дію
(перипетії).
Кульмінацією п’єси є сцена, коли остаточно вирішується доля Наталки.
«Петро нічого не виноват, а я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто
мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за
возним ніколи не буду».
Розв’язка настає швидко: Терпелиха благословляє Наталку і Петра. «Бог
з’єдиняє вас чудом, нехай вас і благословить своєюблагостію…»
Наталка. Вірна кохана, вона до останнього прагне відстояти своє право на
щастя. «Золото – не дівка! Нагородив Бог Терпелиху
дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до
всякого діла дотепна, яке у неї добре серце,як вона
поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка
трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі
держить»
Петро. Вражає своєю щирістю, вірністю в
коханні. Бажаючи щастя Наталці і не маючи змоги
переступити через волю її матері, він готовий віддати
останнє, щоб кохана була щасливою.
Микола. Сільський бідний парубок. Саме він
береться владнати щастя закоханих, виступаючи в ролі
своєрідного посередника спочатку між Наталкою та
Петром, а потім між ними і возним.
Тетерваковський. Образ возного наскрізь сатирично-саркастичний, іноді
гротескний. Дрібний чиновник, проте весь час підкреслює свою «письменність»,
пересипаючимову словами -канцеляризмами.
Макогоненко. Виборний представляє інтереси возного. Хитрий, мудрий, він
добре ставиться і до Терпелихи, і до Наталки, розуміє, що возний не пара їй, проте
береться за сватання, бо може мати із цього зиск.
Терпелиха, мати Наталки, погоджується на шлюб дочки з возним, бажаючи
влаштувати її життя, адже Петра уже годі й сподіватися. Терпелиха, по суті своїй
позитивна людина, стала на заваді щастю дочки.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
9
Тарас Григорович Шевченко
«Гайдамаки»
Історична основа поеми. «Гайдамаки» - найбільша з поем Шевченка. У її
основі – історичні події 1768 року – повстання на Правобережній Україні, відоме під
назвою Коліївщина. На той час українці на територіях, що належали Польщі,
перебували під потрійним гнітом: національним, релігійним та соціальним.
Безпосереднім поштовхом до повстання були нечувані розбої та знущання
конфедератів, що під гаслом оборони батьківщини та віри від зазіхань Російської
імперії утискували українців, які були, на відміну від поляків-католиків,
православними. Із Черкащини, де спалахнуло повстання, воно поширилося на
Смілянщину, Корсунь, Канів, Чигирин, Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь,
Галичину і навіть Закарпаття. Проте зрадницька політика російського царського
уряду, який допоміг Польщі розправитися з повсталими, призвела до поразки
гайдамацького руху. Ватажки Коліївщини були заарештовані, Івана Гонту по-
звірячому стратили, Максим Залізняк був
відправлений до Сибіру на каторгу. Тисячі гайдамаків
покарали на смерть.
У поемі багато історичних фактів, імен, натяків
на певні історичні обставини, без знання яких
розуміння твору буде неповним. Так, наприклад, хто
та «ласкава пані», що надсилала повстанцям «вози
залізної тарані»? Допитливий читач дізнається, що в
народі були широко розповсюджені чутки про підтримання гайдамацького
повстання російською царицею Катериною, що саме вона постачала їм зброю –
«залізну тараню». Також варто зазначити, що вбивство Гонтою власних дітей –
художній вимисел, до якого вдався автор для підсилення трагедійного пафосу, яким
пройнятався поема.
Жанр поеми – ліро-епічна романтична поема героїчного характеру з чітким
соціальним спрямуванням. О. Білецький, відзначаючи мелодійність мови твору,
назвав його «драматичноюораторією».
Композиція поеми дуже струнка: два вступи – лірично-філософський і
літературно-полемічний («Інтродукція»), одинадцять розділів та епілог. Крім того,
далі йде післямова, хоч і називається вона «Передмова», і гумористичне послання до
передплатників. Особливістю композиції поеми є значна кількість ліричних
відступів, у яких поет дає оцінку зображуванихподій і наче стає їх учасником.
Сюжетна канва проста: дві сюжетні лінії: одна – розгортання селянського
повстання, друга – особисте життя наймита Яреми та пов’язаних із ним персонажів.
Обидві сюжетні лінії переплітаються, бо Ярема стає учасником гайдамацького
повстання, але основноюлінією є доля Яремина тлі історичних подій.
Незважаючи на героїчний характер оповіді, вона має трагічний пафос,
оскільки й сам автор із болем малює картини розправи гайдамаків в Умані –
«кривавий бенкет». Сцена вбивства Гонтою своїх синів лише підсилює враження від

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
10
гостроти соціальних, національних і релігійних проблем, які гайдамаки, доведені до
відчаю, намагалися вирішити шляхом повного винищення шляхти.
З перших сторінок поеми постає перед нами образ Яреми. Він – «сирота
убогий», наймит-попихач у корчмі, виріс без батька й матері. Автор нічого не
говорить про його минуле. Мабуть, хлопець – безбатченко, бо навіть прізвища
немає. Ярема-наймит зазнає постійних знущань з боку хазяїна: корчмар ображає,
принижує його, у розмові звертається до хлопця не інакше, як «хам» чи «хамів
сину». Але бідний наймит не нарікає ні на долю, ні на людей. Лише іноді нишком
поплаче – і знову за роботу.
Але автор називає Ярему «сиротою багатим». Правда, спочатку іронічно
говорить, що Ярема багатий на латки та на дрібні сльози. Але потім розповідає, що
він по-справжньому багатий серцем, душею. Ярема вміє кохати, і його кохає
Оксана, дочка вільшанського титаря. Яким ніжним є в коханні Ярема! Це почуття
окрилює його, він відчуває себе здатним на великі вчинки. Бажання бути щасливим
зумовило рішення Яреми йти до гайдамаків.
Тільки тут, у лавах гайдамаків, він відчув себе справжньою людиною, навіть
прізвище отримав – Галайда. Його завзятість у бою помітив Максим Залізняк.
Дізнавшись про долю титаря й Оксани, Ярема з потрійною люттю кидається в бій. Із
цього часу його можна назвати справжнім месником. Визволивши Оксану й
одружившись із нею, Ярема, вірний клятві й обов’язку, не залишається з молодою
дружиною, а повертається до гайдамаків.
Образ Яреми Галайди є збірним образом народного месника, який прагне
визволення від гніту. Важливо, що Ярема не гине в бою. Так Т. Шевченко хотів
показати безсмертя українського народу, нездоланність його потягу до щастя, до
волі.
У ході священної боротьби розкриваються моральні якості Максима
Залізняка як людини і полководця. У бою він завжди там, де найзапекліша битва.
Його завзятість і військова доблесть є прикладом для повстанців. У колі своїх друзів
він добрий, чуйний, по-батьківськи ставиться до гайдамаків, називає їх своїми
дітьми. Устами народного співця Волоха народ славить Залізняка як ідеал ватажка,
порівнюючи його із «сизим орлом». Поет називає Залізняка «залізною силою», і він
справдібув таким, бо це сила народу.
Як і в народних піснях, так і в поемі поряд із Максимом Залізняком виступає
Іван Гонта, уманський сотник, що перейшов на бік повстанців. Відповідно до
народних пісень, Т. Шевченко змальовує Івана Гонту як видатну особистість, здатну
силою свого прикладу повести інших на бій. Найбільш трагічним епізодом є розділ
«Гонта в Умані», коли зарадиприсягиГонта вбиває своїхдітей.
Символічно, що Т. Шевченко наче обриває розповідь про гайдамацьке
повстання на самому його злеті. Читач не бачить жахливої розправи над «коліями»,
для нього образи мужніх героїв – Яреми, Гонти, Залізняка – назавжди залишаються
яскравими, сповненимимужностіта звитяги.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
11
Тарас Шевченко
«До Основ’яненка», «Мені однаково»
Вірш «До Основ’яненка»написаний1839 року під враженням від нарису
Г. Квітки-Основ’яненка про кошового отамана Чорноморського козацького
війська «Головатый. Материалы для историиМалороссии».
Жанр твору – послання. Твір звернений до Г.Квітки-Основ’яненка з
вдячністю за його нарис:
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули.
Що діялось в Україні…
Ідейний зміст твору полягає в зображенні болю й туги за героїчним минулим
України:
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани.
Твір багатий на художні засоби, серед яких епітети, порівняння, метафора,
синекдоха, уособлення. Цікавою особливістю цього твору є використання
фразеологізмів і прислів’їв, тавтології, анафори.
Настрою поета відповідають вдало вжиті риторичні фігури: питання, оклики,
звертання:
Де ви забарились?
Вернітеся!
………………….
Утни, батьку, орле сизий!
Риторичні фігури підкреслюють марність сподівань, майже безнадію. Разом із
тим саме в історичному минулому, як уважає поет, слава України, яка «не вмре, не
поляже»:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Віршований розмір твору – чотиристопнийхорей.
Вірш «Мені однаково» входить до циклу «В казематі», який створено в
умовах ув’язнення поета як учасника Кирило-Мефодіївського братства. У цьому
творі, написаному Т.Шевченком у передчутті жорстокого присуду, звучать мотиви
неволі, стійкої громадянської позиції, уболівання й туги за Україною. За жанром це
громадянська лірика. Темою твору є роздуми ліричного героя над долею України.
Ідея – ствердження саможертовності в ім’я України – розкривається через зміст
усього твору засобом антитези: ліричний герой, розмірковуючи про власну долю,
неначе на терезах совісті, виважує пріоритети між власною долею й долею рідної
землі, безкомпромісно обираючи найдорожче– Україну.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
12
Глибоке почуття ліричного героя передано за допомогою влучного
використання художніх засобів: поряд із яскравими епітетами, поет використовує
метафору, оксиморон.
Віршований розмір твору – ямб.
«Заповіт»
Т.Шевченко написав «Заповіт» 25.12.1845 р., коли він, хворий, жив у лікаря
А.Козачковського в Переяславі. Вірш є останнім у збірці «Три літа». У творі дивним
чином передбачена доля самого Т.Шевченка(його смерть, поховання) і доля
України. Поет проголосив у вірші заклик до
повалення ворожої влади і побудови нової,
вільної сім’ї народів. Цей вірш, по суті, є ідейно-
естетичним і громадянським кредо поета, у якому
втілено мрію Т.Шевченка про майбутнє рідної
землі. Це зумовило почесне місце «Заповіту» в
ряді найдосконаліших зразків світової політичної
лірики.
Твір має струнку систему художніх засобів.
У вірші знаходимо цікавий приклад одночасного вживання алітерації й тавтології
для посилення звукового ефекту рокоту хвиль Дніпра: реве ревучий.
Безкомпромісність поета, його тверда віра у майбутні суспільні зміни передана
через уживання дієслів наказового способу: поховайте, вставайте, кайдани порвіте,
кров'юволю окропіте, не забудьтепом’янути.
«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякаммоїм в Украйні і не в Украйні
моє дружнєє посланіє»
Твір написаний 1845 року. На відміну від усіх відомих послань, цей твір
вражає всеохоплюючими масштабами адресатів: це й усі минулі покоління
українців, і Шевченкові сучасники, і далекі нащадки, українці, що мешкають у своїй
землі, і ті, кого доля завела в далекі краї – до кожного звернене слово поета-пророка.
Характер послання сам автор визначив як «дружнєє», хоча лунають у ньому гострі,
палкі слова, звернені до тих, кому дана можливість вершити долю України.
Головна проблема твору – це обов’язок інтелігенції перед народом. Провідна
ідея твору: фальшивою є любов тих до батьківщини, хто пригноблює «братів
незрящих».
Твір піднімає широкий спектр проблем: походження українців, правдиве
прочитання історії України, моваяк одиніз засобів національної самоідентифікації.
Поет любить свою Україну, бажає їй добра. Шевченко розповідає, що
дворянство розпещене й примхливе. Поет виражає складну гаму почуттів до таких
«патріотів»: він то вибухає гнівом, то проникливо просить усвідомити необхідність

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13
об’єднатися всім суспільним верствам для майбутнього блага України. Одним із
шляхів до гармонійного суспільства поет вважає освіту, осмислення уроків історії,
розвитоккультури.
Мова твору багата, письменник уживає слова різних лексичних груп:
старослов’янізми, історизми, вульгаризми тощо з метою створення відповідного
ідейному задуму звучання.
«Кавказ»
«Кавказ» був написаний Т. Шевченком у Переяславі 1845р.,автограф твору
міститься в альбомі «Три літа». Традиційне визначення жанру «Кавказ» як поеми
зумовлене відносно великим розміром і суспільним значенням твору. «Кавказ» -
індивідуальна лірико – сатирична жанрова форма, близька водночас і до інвективи, і
до медитації, і до героїчноїоди.
Твір присвячено другові поета, Якову де Бальмену, який загинув під час
загарбницької війни Росії за приєднання Кавказу.
Головна тема твору – осудження війни царизму на Кавказі – дала Шевченкові
змогу створити сатиру на політичні , соціальні й ідеологічні основи царської Росії:
самодержавство , кріпосництво , церковників. Водночас «Кавказ» розгортає й
позитивну тему – прославлення боротьбизасвободу.
Основним героєм твору є кавказькі народи, які намагається закути в ланцюги
неволі російське самодержавство. Віра в їх безсмертя й непереможність найповніше
виявилася в символічному образі нескореного Прометея – титана з грецької
міфології . Проводячи цю паралель, поет висловлює думку, що вільного народу
ніколи не уярмити , він нездоланний і відроджується знову й знову , як серце
Прометея.
Композиційно «Кавказ» - це розгорнутий ліричний монолог, звернений
послідовно до кількох умовних адресатів – до Бога, народів Кавказу, до правлячого
класу, до Христа, знову до кавказців, до Якова де Бальмена. Твір починається
мотивом залитого кров’юКавказу.
Осмисливши, хто є справжнім винуватцем загибелі Якова де Бальмена, а
також тисяч «людей муштрованих», що полягли на тій війні, Т.Шевченко підтримує
народиКавказу в цій жорстокій, нерівній боротьбіза свободу.
Твір закінчується зверненням до Якова де Бальмена, яке має і глибоко ліричне
звучання, і пряме звинувачення завойовникуй катові народів.
«Катерина»
Поема «Катерина» написана в 1838 році. Уперше вона була надрукована в
«Кобзарі» 1840 р.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14
За жанром це реалістична соціально-побудова поема з елементами
романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-
дворянин. Поема «Катерина»- перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-
покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній
і прозовійтворчостіТ.Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.)
У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими
відступами різного характеру: філософськими,
дидактичними, автобіографічними.
Головною героїнею поеми є проста сільська дівчина
Катерина, яка, всупереч традиціям і моралі, «покохала
москалика, як знало серденько». Коханий поїхав і пообіцяв
повернутися. Після народження дитини батьки, які були не в
змозі пережити сором, виганяють Катерину шукати коханого.
Жінка після тяжких мандрів зустрічає його, та офіцер-
спокусник не захотів пізнати колишню кохану і відштовхнув
її. Жінка з розпачу втопилася, а дитину підібрали люди.
Малого Івася ми зустрічаємо на шляху поводирем. Тут же
відбувається його зустріч із паном-батьком. Проте жорстокий чоловік не захотів
пізнати свого сина, як колись його матір. Автор явно співчуває Катерині, хоч і
засуджує її за легковажну довіру. Його позиція розкривається в ліричних відступах-
повчаннях: «Кохайтесь, чорнобриві, та не з москалями…»
Гостро передано в поемі горе батьків Катерини, яких віковічні традиції
моралі змушують зректися своєї дитини, вигнати її з дому. Поет співчуває і цим
знедоленим людям, правдиво малюючи їх психологічний стан.
Офіцер-спокусник зображений спочатку через спогад Катерини та авторську
мову. Лише раз ми бачимо його при зустрічі з Катериною в лісі. Це жорстока,
бездушна людина, яка, за задумом автора, є уособленням горя, що його несе
розбещенепанство простомународові.
Образ оповідача розкривається через змалювання персонажів поеми, а також
у ліричних відступах, якими пов’язані окремі частини поеми. Автор висловлює
щире співчуття своїйгероїні, виступає на захист знедолених.
Ідея твору – гнівний осуд панської розбещеності, співчуття жінці-матері,
захист знедолених.
Для твору характерна віршувальна різноманітність, особливо відрізняються
в ньому ліричні відступи і частини поеми, що містять розвиток дії. Це сприяє більш
яскравому й повному вираженню авторського задуму, чітко розмежовує частини
твору.
«Сон» («У всякого своя доля»)
Поема «Сон» («У всякого своя доля») написана Т. Шевченком у Петербурзі
1844 р., після його першої подорожі в Україну, під безпосереднім враженням від
тогочасної соціальної дійсності. Цей гострий політичний твір поет створив без

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
15
розрахунку на легальне друкування, чим пояснюється розкутість автора в засобах
змалювання картин і портретів.
Жанр твору – сатирична громадянсько-політична поема, а авторський
підзаголовок «комедія» більшою мірою вказує не стільки на жанрові особливості
твору, скільки на характер відображення дійсності.
Проблематика твору – показ страшного життя українського народу;
співчуття оборонцям волі, що страждають на каторгах, осуд українців, які заради
чинів забувають свій край, свою мову, втрачають національну та людську гідність,
засудження самодержавної політики російськогоцарату.
Ідейний зміст – гнівне таврування кріпосницького суспільства.
Композиція твору спрямована на показ широкої панорами царської Росії.
Після вступу, який має характер філософських роздумів («У всякого своя доля»),
подано три картини: Україна, Сибір, Петербург. Поет використовує для викладу
змісту прийом сну, що допомагає йому миттєво переміщатися в просторі, а також
показувати пригоди ліричного героя в «городі на болотах». Прийом сну надає поемі
та зображуваним у ній подіям умовності, фантастичності, проте саме такий прийом
дозволяє відобразити моральне звиродніння такого суспільства, де мати жне
пшеницю, а дитина вмирає з голоду; де на лоні прекрасної природи відбуваються
жахливі людські трагедії; де найкращі представники суспільства, борці за волю,
страждають у кайданах, а мерзенні підлабузники й нікчеми, «золотом облиті»,
товпляться біля царського трону.
Пантелеймон Куліш
«Чорна рада»
Роман «Чорна рада» П. Куліша є першим історичним романом в українській
літературі. Задум написання роману виник ще у 1843 р., а через три роки було
створено два тексти «Чорної ради» - український і російський. Проте через арешт і
заслання П. Куліша за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства та
заборону друкуватися твір не міг бути виданий досить тривалий час. Уперше роман
у новій редакції побачив світ у 1857 р. Історичною основою і тлом твору є події
Руїни (хроніка 1663 року) – часу, коли Україну після смерті Богдана Хмельницького
шматували претенденти на гетьманську булаву, часто вдаючись до інтриг, обману й
підступу. Джерелами роману були козацькі літописи (зокрема, «Літопис
Самовидця», літопис Григорія Граб’янки), що
відображають події української національно-визвольної
війни під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр.
та період Руїни.
Жанр «Чорної ради» П. Куліш визначив як роман-
хроніку, проте деякі дослідники схильні більш
правомірним уважати його соціально-історичним романом.
Проблематика роману досить широка: проблема
здобуття незалежності України; патріотизм і зрада; роль
особистості в історії народу; відповідальність кожного за

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
16
роль рідної землі; влада і народ; романтика кохання; добро і зло; честь і безчестя;
дотримання народнихтрадицій і моралі.
У романі дві сюжетні лінії – історична і любовна, кожна з яких має свої
елементи розвитку. Так, історична лінія починається епізодом приїзду полковника
Шрама та його сина Петра на хутір Череваня (експозиція); зав’язкою є зустріч
Шрама із Сомком; розвиток дії складають події, що містять оповідь про складну
боротьбу між двома ворожими силами – Якимом Сомком – благородним і чесним
захисником України – й Іваном Брюховецьким – підлим узурпатором гетьманської
булави. Кульмінацією цієї сюжетної лінії є саме чорна рада. Страта Сомка та
Васюти, героїчнасмерть Шрама – це трагічна розв’язкаоповіді.
Любовна сюжетна лінія тісно переплітається з історичною. Так, у них
спільною є експозиція. Зав’язкою ж є знайомство Петра з Лесею. Розвиток дії
містить розповідь про боротьбу Петра за Лесине кохання. Кульмінацією став двобій
між Петром і Кирилом Туром, а розв’язка, попри трагізм історичних подій,
виявилася щасливою: Леся й Петро одружуються.
Мова роману підпорядкована ідейному задуму твору, тому її основною
особливістю є широке вживання історизмів. Художні засоби - порівняння,
фразеологізми – часто мають народнопісенний характер, що часом робить оповідь
близькоюдо думи чи легенди.
Роман П. Куліша «Чорна рада» вважається одним із найдовершеніших
історичних полотен в українській літературі.
Марко Вовчок
«Максим Гримач»
Пафос оповідання «Максим Гримач» спрямований проти закостенілих
патріархальних звичаїв, зокрема родинної сваволі, що породжувала деспотизм у
ставленні до жінки. Марко Вовчок знала народне життя і фольклор, тому зуміла
художньо переконливо відтворити етичний і духовний світ українського села,
взаємини батьків і дітей .
За своїм жанром «Максим Гримач» - оповідання-балада. В його основі –
баладний мотив розлуки дівчини з милим, який
загинув. Тому сюжет розвивається по-баладному
лаконічно, бурхливо: відбувається гостре зіткнення
характерів і катастрофічна розв’язка. Відштовхуючись
від баладної композиції, письменниця будує твір не на
деталях і повноті розкриття характерів, а на силі
вражень та емоцій, які виникають від оповідуваної
історії.
Сюжет твору лінійний, у ньому наявні всі його компоненти. В першій,
експозиційній, частині йдеться про часи, коли Україна перебувала під владою
Польщі й Росії. Оповідач описує хутір над Дніпром, що належав Максимові
Гримачу, представляє його як заможного козака, що нажився на торгівлі: «І

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
17
хороший був: повновидий, чорнобривий, чорновусий: а веселий, а
жартівливий!»Характерною рисою Максима було правдолюбство. Максим має
небуденний, по-романтичному піднесений характер. Водночас жаль, що він пішов
хибним шляхом, заподіявши зло собі та дочці. Лаконічно автор представляє дочок
Гримача – Катрю і Тетяну, вроду першої порівняв з королівною, а другої – з
ясочкою.
В оповіданні важливу композиційну функцію відіграють описи, зокрема
природи. У художньому творі події відбуваються на тлі романтичних пейзажів.
Краєвиди відтінюють душевні почуття Катрі, яка очікує Семена. Образ Дніпра
персоніфікується. Весною він «шумить, сивіє й чорніє, і плескає берег, і гуде».
Романтичнимифарбами зображується картинанічної бурі на Дніпрі.
Розвиток сюжетної дії розгортається в наступних розділах. Весною Катря бігає
до старої верби над Дніпром та виглядає човен із Семеном. Через три дні прибув
човен, але з іншим козаком, який оповів про загибель Семена під час бурі. Почувши
про нещастя, зблідла Катря сказала батькові: «Тепер уже вільний козак мій жених,
тату! Вільного собізятя дождали!»
Письменниця романтизує незалежний характер Катрі, наділяючи її
незвичайним коханням, навіть гіперболізуючи почуття, за якими стоїть дилема:
життя з коханим або смерть. Вона настільки сильно кохає Семена, що з його
смертю відчужилась від усіх, замкнулась у собі, перебуваючи в колі своїх глибоких
переживань. У великій печалі за ніч посивіла. Мовчки бунтуючи проти батька,
дівчина здатна на рішучі вчинки. Ось Катря в саду, немов готуючись до шлюбу,
«вінок плете з чорного табілого маку, зеленим барвінком перевиває» .
Оповідач представляє портрет Катрі, акцентуючи увагу на її красі перед
самогубством, яка контрастує зі світом зла. Катря носить перстень на правій руці.
Цим символом вона засвідчує своє уявне одруження з коханим. Наступає найвища
точка в розвитку сюжету – кульмінація. Уквітчана вінком, дівчина сидить під
кучерявою вербою, нагадуючи Офелію з трагедії «Гамлет» Шекспіра: «І освітив її
місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку». Катря здійснює рішучий крок у
глибокий вир, аби з’єднатись із Семеном. Така непереможна сила кохання,
романтичного людинолюбства.
Для оповідача Марка Вовчка любов – почуття шляхетне, піднесене. Воно
наповнюється чарівною силою, яка зближає людей, протистоїть їхньому
роз’єднанню. У змальованій картині світу виник трагічний розрив між особою й
жорстоким суспільством. Саме через їх розходження і гине Катря. Героїня
самоутверджується через загибель. Духовні сили героїні, її палке кохання сильніші
за смерть. Це романтичне світорозуміння, яке поетизує сильні й вольові характери.
Письменниця розкрила трагічне як конфлікт героя зі світом і самим собою. Проте це
засвідчує також безсилля людини, яка перебуває у розладіз антигуманним світом.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
18
Практикум
Тестові завдання

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
19
«Слово про похід Ігорів»
1. Портрет «Стоїш ти в обороні,прищеш на воїв стрілами,гримиш об шоломи
мечами харалужними. Куди тур поскочив,своїм золотим шоломом посвічуючи,там і
лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи
оварськії тобою,яр-туре»стосується героя «Словапро похід Ігорів»
А Всеволода
Б Святослава
В Ігоря
Г Володимира
2.Вкажіть,кого вважають автором «Словапро похід Ігорів»:
А князя Святослава
Б князя Ігоря
В невідомого
Г князя Володимира
3.Вкажіть твір, центральним образом якого є Руськаземля:
А«Слово про похід Ігорів» невідомого автора
Б «Чорнарада» П.Куліша
В «Україна в огні» О.Довженка
4.Вкажіть,подія якого року лягла в основу написання «Слова про похід
Ігорів»:
А 1175
Б 1185
В 1187
Г 961
5.Кому з героїв «Слова про похід Ігорів» належать ці слова: «З
вами,русичі,хочуголовусвоюположити або напитися шоломом з Дону!»
А Ігорю
Б Святославу
В Бояну
Г Всеволоду
6.Вкажіть,що є кульмінацією «Словапро похід Ігорів»:
А плач Ярославни
Б «золотеслово» Святослава
В звістка в Києві про поразкуруського війська
Г поразка руського війська
7.У рядках «Слова про похід Ігорів»…два сонця затемнились, оба багрянії
стовпипогасились і з ним молодідва місяці» метафорично говоритьсяпро
А затемнення сонця
Б поразку Ігоревого війська
В фантастичні видіння Святослава
Г плач Ярославни
8.Історичноюосновою«Словапро похід Ігорів» є
А боротьбарусичів із половцями

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
20
Б міжусобні війни руських князів
В оборонаКиївськоїРусівід татаро-монгольськоїнавали
Г сутичка козаків із татарами
9.У «Словіпро похід Ігорів» не звучить мотив
А патріотизму
Б відданого кохання
В материнської любові
Г братерської згоди
10. Історичним джерелом,використаним П.Кулішем у сюжеті роману «Чорна
рада»,став
А «Київськийлітопис»
Б «Літопис Самовидця»
В «Галицько-Волинськийлітопис»
Г «Літопис Величка»
11. Про що розповідається у вступі до «Словапро похід Ігорів»:
А про заснування Києва
Б про роздумиавторащодо того, в якій манері описувати події
В про кочовіплемена половців
Г про величання Ігоря,князів та дружини
12. Про кого з руських князів сказано ці слова: «Наступив на землю
Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера,висушив потоки і
болота».
А Святослава
Б Ігоря
В Всеволода
Г Володимира
«Бджола та Шершень»,
«Всякому місту - звичай і права», «De libertate» («Про свободу»)
1. Вкажіть назви творів, автором яких є ГригорійСковорода:
А «Енеїда»
Б «Бджолата Шершень»
В «Наталка Полтавка»
Г «Всякомумісту – звичайі права»
2. Олекса Мишанич про один із поетичних творів Г.Сковородисказав так:
«Та широка картина світу і його мерзот, яка є у філософськихтрактатах, у цій пісні
зібрана немов в один фокус». Ідеться про твір Г.Сковороди:
А «De libertate»
Б «Всякомумісту – звичайі права»
В «Ой ти, пташко жовтобока…»
Г «Гей поля, поля зелені»

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21
3. У вірші « Всякому місту - звичай і права» морально – етичним ідеалом
Г.Сковородиє:
А «спорідненапраця»
Б духовна краса
В свободаособистості
Г гармонія людини й суспільства
4. Як ви розумієте цей рядокіз вірша «Всякомумісту – звичай і права»:
«Панські Петро для чинів тре кутки»:
А Петро витирає підлогу, прибирає
Б чиновник протираєкутки у вельмож зарадинових чинів
В слуга працює на чиновника, прислуговуєйому
Г Петро зарадичину «обдуритипрудкий»
5. Символом чого виступає бджолав байці «Бджолата Шершень»
Г.Сковороди:
А крутійства
Б працелюбства
В відваги
Г неробства
6. Представником якого стилю є Г.Сковорода:
А ренесансу
Б рококо
В бароко
Г монументального стилю
7. Вирізніть ідею байки «Бджолата Шершень»:
А висміювання розумовоїобмеженості
Б проголошення ідеї, що праця повинна стати для людини природною
потребою
В оспівування волелюбності
Г возвеличення невибагливості, здатностіобійтися малим
8. У поезії «De libertate» Г.Сковороданазиває « батьком вольності»:
А князя ЯрославаМудрого
Б Івана Вишенського
В Богдана Хмельницького
Г князя Володимира
9. За легендою, Г.Сковородасклав таку епітафію для своєї могили:
А «Світ ловив мене, та не піймав»
Б «Людина людині – брат»
В «Борітеся – поборете!»
Г «Усе минає, тільки правда живе вічно»
10. У творі«Всякомумісту – звичайі права» Г.Сковороданепіднімає
проблеми:
А чистого сумління
Б осуду безпутного життя
В виконання Божих заповідей

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
22
Г критики тогочасноїосвіти
11. Жанр твору «Бджолата Шершень»:
А новела
Б легенда
В оповідання
Г байка
12. У поезії Г. Сковороди«Всякомумісту – звичай і права» вислів «пошитись
в дурні» означає:
А легковажно поводитись
Б бути обманутим
В позбавитись волі
Г залишитися неписьменним
Григорій Квітка – Основ’яненко
«Маруся»
1.Продовжте цитату: «Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я
сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, - не повірили, я написав…»
А «Перехресні стежки» (Іван Франко)
Б «Марусю» (ГригорійКвітка – Основ’яненко)
В «Наталку Полтавку» ( Іван Котляревський)
2. Чому Василь з повісті «Маруся» Г. Квітки – Основ’яненкайде на заробітки:
A щоб відкупитися від солдатчини
Б таку умову поставила Маруся
В щоб заробитигрошейна своюхату
3. Якоюподією закінчується повість «Маруся»:
А одруженням Марусі й Василя
Б смертю Василя
В герої розлучилися
Г смертю Марусі
4. Визначте персонажа за описом зовнішності: «Хлопець гарний , русявий,
чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду
рум’яний, моторний, звичайний…»:
А Петро (І.Котляревський «Наталка Полтавка»)
Б Сомко (П.Куліш «Чорна рада»)
В Василь ( Г.Квітка – Основ`яненко «Маруся»)
Г Наум Дрот(Г.Квітка – Основ`яненко «Маруся»)
5. Визначте персонажа за описом зовнішності:
«Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька,
очиці,як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку…»
А Наталка Полтавка (І.Котляревський)
Б Леся (П.Куліш)
В Галя (П.Мирний)

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
23
Г Маруся (Квітка – Основ`яненко)
6.Вкажіть головних героїв твору«Маруся» Г. Квітки – Основ`яненка):
А Маруся
Б Іван
В Стецько
Г Наум Дрот
7. Вкажіть, який твір написаний у руслі сентименталізму:
А «Тополя» Т. Шевченка
Б «Чорнарада П.Куліша
В «Дим» Л.Українки
Г «Маруся» Г.Квітки – Основ`яненка
8. Вкажіть, хто з письменників представляє сентименталізм в українській
літературі:
А Г.Квітка – Основ`яненко
Б Т.Шевченко
В.І.Котляревський
Г І.Франко
9. Вкажіть, для якого літературного напряму характерний підвищений інтерес
до людськихпочуттів, переживань:
А класицизму
Б сентименталізму
В романтизму
Г бароко
10. Визначте, у чому полягає вплив сентименталізму на поетику повісті
«Маруся»:
А в основісюжету – залицяння пана до своєї покоївки
Б показаний побут, сімейні стосунки
В використовуютьсяліричні відступи
Г показуються глибокі почуття простих людей з народу
11. Вкажіть особливість композиції повісті «Маруся» Г.Квітки –
Основ`яненка:
А твір починається сентенціями автора моралізаторського змісту
Б кульмінацією повісті є рішення Василя йти на заробітки
В кульмінацією повісті є рішення Василя піти в монастир
Г розв’язкоюсюжетує смерть батьків Марусі
12. Про що йдеться у роздумахавтора на початку повісті «Маруся»:
А про зведення паном дівчини-селянки
Б про короткочаснеперебування людини на землі і недовговічність її
життя
В про функції матері, її любов до дітей і взаємостосункиз ними
Г про велику силу кохання, про внутрішній стан закоханих

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
24
„Енеїда”
1.З’ясуйте, що об’єднуєобразиНиза та Евріала з поеми:
А родиннізв’язки
Б слабкість характеру
В вірність обов’язку
Г товариськасолідарність
2.В образахНиза та Евріала Котляревськийпоказав:
А істинних захисників Вітчизни
Б чиновників – хабарників
В гультяїв і бешкетників
Г українських селян – хліборобів
3.У фрагменті з поеми „Енеїда”
Взяла корабликбархатовий,
Спідницю і корсетшовковий
І начепила ланцюжок;
Червоні чоботиобула
Та і запаски не забула
йде мова про:
А Лавінію
Б Дідону
В Цібеллу
Г Венеру
4.Сюжет „Енеїди” І. Котляревський запозичив:
А у грецького поета Гомера
Б з українських народнихдум
В у римськогопоета Вергілія
Г у дослідника Трої Шлімана
5.Яке походження мав Еней:
А божественне
Б простої смертноїлюдини
В напівбожественне
Г невідомо
6.Про якого персонажа„Енеїди” йдеться:
...Моторний,
Ласкавий, гарний і проворний,
І гострий, якна бритві сталь.
А про Енея
Б про Низа
В про Турна
Г про Латина
7.З якою метою Еней вирушив у подорож:
А щоб одружитися

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25
Б щоб заснувати нову державу
В щоб побачитисвіт
Г щоб „набратися розуму”
8.Про яких персонажів „Енеїди” йдеться:
Ні сердилися, ні гнівились,
Ні лаялися і не бились,
А всі жили тут люб’язно...
А про праведників у раю
Б про троянців на війні
В про богів на Олімпі
Г про троянців на островіЦірцеї
9.Яку проблемупіднімає автор у цих рядках:
Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинність ісправлять.
А розуміння сенсу життя
Б соціальної нерівності
В громадськогообов’язку
Г ролі поета в суспільстві
10.Про якого персонажа„Енеїди” йдеться:
Мерзенне чудо се стояло
І било під двором в клепало,
Як в панських водиться дворах;
Обмотана вся ланцюгами,
Гадюки вилися клубками
На голові і на плечах.
А про Сівіллу
Б про Дідону
В про Юнону
Г про Лависю
11.У пошуках якої країнимандрував Еней:
А Іспанії
Б Італії
В Франції
Г Греції
12.Літературознавець Б.Степанишин так охарактеризував твір одного з
українських письменників: „ Крім імен героїв та основної нитки подій, від
Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, сучасне –
минулим, героїчне – побутовим, а побутове піднесено – урочистим». Ідеться про
твір
А „Гайдамаки” Т. Шевченка
Б „Чорну раду” П. Куліша
В „Енеїда” І. Котляревського
Г „ Літопис Самовидця”

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
26
«Наталка Полтавка»
1.Вкажіть основниймотив п’єси «Наталка Полтавка»:
А туга за батьківщиною і коханим
Б самопожертвазарадикоханої
В кохання без взаємності
Г розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоружним багачем
2.З’ясуйтекульмінацію п’єси«Наталка Полтавка»:
А повернення Петра із заробітків
Б категорична відмова Наталки стати дружиноювозного
В побачення Наталки з Петром
Г сватання возногодо Наталки
3.Скільки років чекала Наталка Петра:
А один
Б чотири
В два
Г п’ять
4.Чому Петро подався на заробітки:
А батько Наталки звелів Петрові надбати статки, довести спроможність
одружитися з Наталкою
Б сам вирішив заробитигрошей,щоб одружитисяна Наталці
В так разом вирішили Наталка і Петро
Г таку умову поставила Наталка
5.Визначте персонажа з твору «Наталка Полтавка» за цитатою: «Хитрий,як
лисиця,і на всі сторони мотається,де не посій,там і уродиться, і уже, де і чорт не
зможе,то пошли…- зараз докаже».
А Петро
Б возний
В Макогоненко
Г старий Терпило
6.Чому Наталка погодилася вийти заміж за возного:
А спокусилася на гроші
Б бо вона слухняна дочка
В розлюбилаПетра
Г полюбила возного
7.Хто вмовив Наталку вийти заміж за возного:
А Микола
Б Горпина
В Макогоненко
Г старий Терпило
8.Кому з персонажів твору «Наталка Полтавка» належать ці слова: «Могу лі -
теє-то як його - без оторочок, волокити, проторов і убитков получити во вічноє і
потомственноєвладініє тебе…»

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
27
А возному
Б Миколі
В Петрові
Г Макогоненку
9. Яку пісню Г.Сковородиперефразував на свій лад і співав возний:
А «Не піду в місто багате»
Б «Всякомумісту-звичай і права»
В «Весна люба, ах, пришла»
Г «Ох ти, пташко жовтобока»
10.Твір «Наталка Полтавка» за жанром:
А драматичний
Б ліричний
В епічний
Г ліро-епічний
11.Тетерваковський( п’єса «Наталка Полтавка» ) - це прізвище:
А виборного
Б возного
В Петра
Г Миколи
12.Нову українськудраматургію започаткував твір
А «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка
Б «Наталка Полтавка» І.Котляревського
В «Назар Стодоля» Т.Шевченка
Г «Мина Мазайло» М.Куліша
«Гайдамаки»
1.Історичніподії народного повстання 1768 року - тема твору
А «Чорнарада» П.Куліша
Б «Кавказ» Т.Шевченка
В «Гайдамаки» Т.Шевченка
2.Хто вбиває своїхдітей у поемі «Гайдамаки»:
А Залізняк
Б Гонта
В Лейба
Г Ярема
3.Вкажіть соціальний статус Яреми - головного героя поеми«Гайдамаки»:
А шляхтич
Б наймит
В корчмар
Г чиновник

довідкове бюро власова

довідкове бюро власова

Recommended

Recommended

More Related Content

Viewers also liked

Viewers also liked (19)

Similar to довідкове бюро власова

Similar to довідкове бюро власова (7)

More from Helen Golovina

More from Helen Golovina (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (6)

довідкове бюро власова