1. Правове забезпечення кредитування банками фізичних осіб
І. Правові аспекти кредитування фізичних осіб з урахуванням норм
Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав
споживачів», Податкового кодексу України, Закону України «Про
організацію формування та обігу кредитних історій» та вимог
Національного банку України.
1. Вимоги до кредитного договору (основні та додаткові умови).
Договір про надання кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний
договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття
1055 Цивільного кодексу України).
Таким чином, кредитна картка, надіслана фізичній особі поштою чи
надана їй, наприклад, у магазині, може бути активована лише після укладання
між банком та такою особою кредитного договору у письмовій формі.
Нікчемним також є (правочин) договір забезпечення, якщо він не
укладений у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. У цьому
разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони
не вправі вимагати одна від одної його виконання. У такому разі
застосовуються правила двохсторонньої реституції (поновлення сторін у
початковому становищі).
Основні умови кредитного договору з фізичною особою мають
встановлюватися з урахуванням норм Цивільного кодексу України,
Господарського кодексу України, Закону України «Про захист прав
споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про
умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі – Правила № 168).1
У кредитному договорі обов’язково має бути умовлено наступне:
- сума кредиту (ліміт кредитування);
- дата видачі кредиту (Закон про захист прав споживачів);
- мета кредиту (ст. 345 Господарського кодексу України);
- строк кредиту (кредитування – для кредитної лінії);
- порядок надання кредиту (однією сумою, окремими траншами, після
погашення попереднього траншу тощо);
- тип (фіксована або змінювана) та розмір відсоткової ставки;
- порядок погашення кредиту;
- право позичальника достроково повернути кредит (ст. 11 Закону про
захист прав споживачів);
- умови дострокового розірвання кредитного договору;
- порядок сплати процентів за користування кредитом;
- види забезпечення кредиту (ст. 345 Господарського кодексу України);
- обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення
кредиту (зокрема, відповідальність банку за ненадання чергового траншу або
овердрафту);
1
Затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168

2. 2
- право банку зупинити подальше кредитування (відмовити у видачі
чергового траншу, овердрафту) у разі невиконання позичальником умов
кредитного договору (стаття 348 Господарського кодексу України);
- детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної
ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових
зобов'язань споживача (п. 3.1 Правил № 168);
- графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, -
щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати
процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також
інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом (п. 3.2
Правил № 168);
- сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним,
вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які
пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також
зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі (п. 3.3 Правил
№ 168);
- вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу;
- обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти
щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифи нотаріусів,
страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання
витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи
відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо);
- про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на
нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт),
умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми
коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку
з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням;
- правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо
договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної
ставки за кредитом.
Недотримання вимог законодавства щодо обов’язкових (основних) умов
кредитного договору, може бути підставою для визнання такого договору
недійсним (неукладеним), у відповідності до статей 215 та 203 Цивільного
кодексу України.
Для забезпечення захисту банком своїх прав кредитора та виконання ним
вимог Законів України «Про організацію формування та обігу кредитних
історій», «Про захист персональних даних», у кредитному договорі мають бути
закріплені положення про надання позичальником банку дозволу (згоди) на:
- передавання інформації щодо позичальника та кредитної операції
до Бюро кредитних історій;
- обробку банком персональних даних позичальника;
- на розкриття інформації щодо позичальника, його фінансового
стану, укладеного кредитного договору та договорів забезпечення третім
особам, для здійснення банком заходів з метою захисту своїх інтересів, у разі

3. 3
порушення позичальником умов кредитного договору (звернення до
правоохоронних органів, до суду, продаж прав вимоги за кредитним договором,
залучення колекторської компанії для стягнення боргу тощо).
2. Особливості визначення відсоткової ставки за кредитним договором.
У відповідності до вимог статті 10561 Цивільного кодексу України
процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або
змінюваною (плаваючою).
Фіксована ставка не може змінюватися впродовж дії кредитного
договору. Однак, у договорі може бути передбачено умови, за яких відсоткова
ставка буде нижча встановленої (наприклад, за умови, якщо на поточному
рахунку клієнта впродовж місяця знаходилася сума коштів, що становить не
менше 10 відсотків заборгованості за кредитом то на цей період відсоткова
ставка встановлюється меншою на 1 відсоток).
Збільшення фіксованої ставки за кредитом можливе лише за згодою
клієнта та за умови внесення відповідних змін до кредитного договору.
Тому, для мінімізації кредитного ризику фіксована ставка має
застосовуватися, як правило, для короткострокових (до одного року) кредитів.
Змінювана відсоткова ставка визначається із застосуванням погодженого
сторонами індексу. При цьому, договір має містити порядок розрахунку
змінюваної ставки, який повинен дозволяти позичальнику точно визначити
розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом
строку дії кредитного договору.
Кредитор (банк), з періодичністю та у порядку, встановлених кредитним
договором має право самостійно збільшувати та зобов’язаний зменшувати
змінювану відсоткову ставку.
При цьому, про зміну процентної ставки банк зобов’язаний повідомити
усіх зобов’язаних за кредитним договором осіб не пізніше, як за 15 днів до дати
з якої застосовуватиметься нова ставка.
Разом з тим, у кредитному договорі має бути визначено максимальний
розмір збільшення процентної ставки.
З огляду на вимоги до індексу, визначені у статті 10561 Цивільного
кодексу України, можливим до застосування є Український індекс ставок за
депозитами фізичних осіб (UIRD), що визначається за методикою, узгодженою
з Національним банком України та публікується компанією «Thomson Reuters».
3. Вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», що
стосуються споживчого кредитування.
На сьогодні надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті
на території України заборонено (заборона діє з 16.10.2011).
Один із оригіналів кредитного договору передається позичальнику.
Обов’язок доведення того, що один з оригіналів кредитного договору був
переданий позичальнику (споживачеві) покладено на кредитора (ч. 4 статті 11
Закону України «Про захист прав споживачів»).

4. 4
У кредитному договорі заборонено встановлення будь-яких зборів,
відсотків, комісій, платежів тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього
Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає
здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього
Закону2, є нікчемною (Наприклад: резервування кредитних ресурсів).
Особливістю норм цього Закону є також те, що він встановлює право
споживача протягом 14 днів відкликати згоду на укладання кредитного
договору без пояснення причин, повернувши суму кредиту та сплативши
відсотки за користування кредитом, за ставкою, встановленою у договорі. При
цьому, позичальник не зобов’язаний сплачувати будь-які інші збори у зв’язку з
відкликанням згоди.
Право відкликання згоди не застосовується до іпотечних кредитів,
кредитів, забезпечених іпотекою та кредитів на купівлю послуги, виконання
якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.
Позичальник має право достроково повернути споживчий кредит і
кредитодавець не має права вимагати будь-якої плати за дострокове повернення
кредиту.
Нормами цього Закону передбачено, що вимагати повернення усієї суми
кредиту банк може лише у разі прострочення позичальником сплати по кредиту
щонайменше на 1 місяць, а за іпотечним кредитом, або кредитом забезпеченим
іпотекою – 3 місяці. При цьому, якщо позичальник протягом місяця, а для
іпотечного кредиту, чи кредиту під заставу іпотеки протягом - 60 календарних
днів після отримання відповідного повідомлення від кредитора погасив
заборгованість, така вимога втрачає чинність.
Зобов’язання повідомити позичальника про передачу третій особі своїх
прав за кредитним договором (наприклад: при відступленні права вимоги, або
залученні колекторської компанії) покладено на банк.
ІІ. Формування банками резервів під заборгованість за кредитами
фізичних осіб.
Банки зобов’язані щомісяця здійснювати формування резервів під
заборгованість за кредитними операціями (включаючи зобов’язання з
кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним.
При цьому, формування резерву за споживчими кредитами банки можуть
здійснювати, як індивідуально щодо кожної операції окремо, так і на
портфельній основі.
До портфелю однорідних споживчих кредитів можуть включатися
кредити на поточні потреби, які надані позичальнику – фізичній особі, і
загальна сума за кредитами, наданими такій особі (не залежно від наявності
забезпечення) не перевищує 20 000 грн., та такі кредитні договори містять згоду
позичальника на збір, зберігання, використання і поширення через бюро
кредитних історій інформації про нього та відомості за цими договорами надані
банком до бюро кредитних історій.
2
послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором
матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для
задоволення його особистих потреб;

5. 5
Класифікація заборгованості за кредитами, які включені до портфеля
однорідних споживчих кредитів, здійснюється банком залежно від своєчасності
погашення позичальником основного боргу та/або процентів/комісій за
кредитом.
Кредитоспроможність позичальника, заборгованість за кредитом якого
включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, перевіряється банком
за власною методикою. При цьому, банк самостійно встановлює періодичність
перегляду кредитоспроможності позичальника за такими кредитами.
Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля
однорідних споживчих кредитів, визначається банком залежно від кількості
днів прострочення основного боргу та/або процентів/комісій за ним:
Кількість Категорія Коефіцієнт резервування за
календарних днів заборгованості однорідними споживчими кредитами
прострочення
у гривнях в іноземній
валюті
0 "стандартна" 2% 50 %
до 30 "під контролем" 10 % 100 %
31 - 60 "субстандартна" 40 % 100 %
61 - 90 "сумнівна" 80 % 100 %
від 91 і "безнадійна" 100 % 100 %
більше
За заборгованістю, що включена до портфеля однорідних споживчих
кредитів, сума загального кредитного ризику зважується на встановлений
коефіцієнт резервування залежно від категорії, до якої віднесена ця
заборгованість.
При розрахунку резерву за заборгованістю, що сформувалась за
портфелем однорідних споживчих кредитів, забезпечення за цими кредитами до
уваги не береться.
Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23
затверджено «Положення про порядок формування та використання банками
України резервів для відшкодування можливих втрат за активними
банківськими операціями». Це положення є кодифікованим документом,
оскільки визначає порядок формування банками резервів за усіма активними
операціями.

6. 6
Це Положення частково відповідає Міжнародному стандарту
бухгалтерського обліку (МСБО 39) та документам Базельського комітету
банківського нагляду.
У ньому збережено підходи до формування резерву на портфельній
основі (класифікація таких кредитних операцій здійснюватиметься залежно від
своєчасності погашення позичальником основного боргу та/або
процентів/комісій за кредитом). Проте, збільшено суму заборгованості за
такими кредитами до 50 000 грн.
Разом з тим, варто відмітити, що у відповідності до Міжнародного
стандарту бухгалтерського обліку (МСБО 39) та документів Базельського
комітету банківського нагляду підхід до оцінки ризиків та формування резервів
на портфельній основі повинен ґрунтуватися на досвіді, накопичуваному
банком протягом тривалого часу, з урахуванням внутрішніх рейтингів. З огляду
на це, розширення банками застосування портфельного підходу до оцінки
кредитних ризиків та формування резервів за ними має передувати
впровадження стандартизованих правил формування портфелів кредитів, які б
включали порядок накопичення, опрацювання та оцінку отриманих даних, а
також впровадження інформаційних систем побудови внутрішніх кредитних
рейтингів.
ІІІ. Особливості списання безнадійної заборгованості за кредитами,
наданими фізичним особам. Подальше стягнення або анулювання боргу з
урахуванням норм Цивільного та Податкового кодексів України.
Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України
встановлено ознаки безнадійної заборгованості.
В той же час, згідно підпункту 159.4.1. пункту 159.4 статті 159
Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву банк
відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до
методики, встановленої Національним банком України. Порядок
відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для
банків встановлюється Національним банком України за погодженням із
Міністерством фінансів України.
Відповідний порядок, погоджений у встановленому порядку з
Міністерством фінансів України, затверджений постановою Правління
Національного банку України від 01.06.2011 № 172, зареєстрованою у
Міністерстві юстиції України 17.06.2011 за № 722/19460.
У відповідності до цього Порядку єдиною підставою, що надає банку
право списати за рахунок резерву заборгованість, яка визначена безнадійною у
відповідності до вимог нормативно-правових актів Національного банку
України, є прострочений платіж за основним боргом та/або нарахованими
процентами, та/або комісіями більше 180 днів.

7. 7
Ця підстава не застосовується щодо заборгованості за активними
операціями з пов’язаними з банком особами3, дебіторської заборгованості за
господарськими операціями та розрахунками з працівниками банку.
Списання такої заборгованості здійснюється з підстав, визначених у
підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Рішення про списання безнадійної заборгованості за активними
операціями банку приймається виконавчим органом банку.
При цьому, у Порядку відзначається, що списання за рахунок резерву
безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до
позичальника та банк зобов’язаний продовжувати роботу щодо відшкодування
списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
З огляду на невизнання окремими податковими органами при перевірках
банків правомірності списання банками за рахунок резерву безнадійної
заборгованості за активними операціями у встановленому Національним
банком порядку, Національним банком України було проведено відповідну
роботу, наслідком якої було роз’яснення, надане Державною податковою
службою України своїм територіальним підрозділам у листі від 02.11.2011 за
№ 5010/7/15-1417, у якому Державна податкова служба України підтвердила
правомірність списання банками безнадійної заборгованості за активними
операціями у встановленому Національним банком порядку.
Оскільки списання банком заборгованості за кредитом не впливає на
правовідносини банку та позичальника за кредитним договором, банк має
продовжувати здійснювати заходи, спрямовані на стягнення заборгованості з
позичальника. При цьому, необхідно враховувати строки позовної давності,
встановлені законодавством. Так, при стягненні основного боргу та відсотків
застосовується загальний строк позовної давності – 3 роки, при стягненні
неустойки (штраф, пеня) – 1 рік.
Варто мати на увазі, що заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку
обчислення та перебігу позовної давності (наприклад у разі відступлення
банком права вимоги за кредитним договором).
Поряд з тим, на сьогодні невирішеним залишається питання ототожнення
окремими податковими органами понять списання безнадійної заборгованості
із анулюванням боргу кредитором.
Так, підпунктом «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового
кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного)
оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий
платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею
165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого
кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою
банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому, якщо
кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та
включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу,
нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками
3
Їх перелік визначено у Інструкції про порядок регулювання діяльності банків, затвердженої постановою
Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368

8. 8
звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник
самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній
податковій декларації.
Принагідно варто зауважити, що у разі прийняття банком рішення про
анулювання боргу за кредитом (наприклад: у випадку погашення боржником
більшої частини боргу), для того, щоб уникнути юридичних ризиків у
взаємовідносинах з податковою, необхідно мати письмове підтвердження
повідомлення боржника про анулювання боргу.
Однак, списання банком безнадійної заборгованості позичальника за
рахунок страхового резерву не можна ототожнювати з анулюванням боргу,
адже у такому випадку дія кредитного договору не припиняється, позичальник
не позбавляється обов’язку з погашення заборгованості за відповідним
кредитним договором, а банк не втрачає права вимагати від позичальника
сплати такої заборгованості.
Податковий кодекс України не містить визначення поняття «анулювання
боргу». Однак, застосовуючи аналогію права та з урахуванням юридичних
наслідків, під анулюванням боргу у наведеній нормі Податкового кодексу
України слід розуміти прощення боргу, передбачене у статті 605 Цивільного
кодексу України, внаслідок якого припиняється зобов’язання боржника.