Стратегія Розвитку Інновацій в Україні. Частина Друга. План Дій (Дмитро Шестаков, Олексій Поляруш)

1 | ПЛАТФОРМА РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ
ЗМІСТ
Передмова...................................................................................................................... 2
Звіт Cвітового банку «Iнновації та діагностика
екосистеми підприємництва»........................................................................................ 3
Звіт Cвітового банку «Фіскальні стимули України
для науки, технологій та інноваційної діяльності: огляд кращих практик»............... 5
Звіт Cвітового банку «Огляд законодавства
у сфері інтелектуальної власності та трансферу технологій».................................... 7
Звіт Cвітового банку «Аналіз державних витрат
на науку, технології та інновації»................................................................................... 8
Заключний звіт незалежного європейського
аудиту національної системи досліджень та інновацій України................................. 10
Резюме стратегічної сесії «Розвиток інновацій в Україні».......................................... 12
Список скорочень.......................................................................................................... 13
Список використаних джерел...................................................................................... 13
Додаток А: Організації, що є активними учасниками інноваційної
та інвестиційної екосистеми України – учасники Стратегічної сесії
«Розвиток інновацій в Україні»...................................................................................... 14

Стратегія розвитку інновацій в Україні. Частина друга. План дiй | 2018
ПЕРЕДМОВА
Протягом останніх років, з метою створення в Україні інноваційної економіки, її подальшого ро-
звитку та переходу від випуску сировинної продукції до експорту наукомістких та високотехноло-
гічних товарів з високою доданою вартістю, було опубліковано рекомендації Європейської комісії
щодо модернізації діяльності наукових центрів (2016) [1] та чотири звіти Світового банку, що опи-
сують подальші кроки держави для створення відповідного законодавства у сфері досліджень та
розробок (англ. Research Development, RD) (2017) [2-5]. Зазначені документи в цілому аналі-
зують інноваційну складову економіки України та спрямовані на глобальні зміни у законодав-
стві (боротьба з корупцією, реформи уряду, реформи університетів та Національної академії наук
України (НАНУ)). Крім того, розроблено ініціативи Офісу реформ, створеного у 2016 році в якості
консультативно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України [6], а також створено Раду розвитку
інновацій на чолі з Прем’єр-міністром України.
У 2017 році Платформа Розвитку Інновацій опублікувала вступну частину Стратегії розвитку інно-
вацій в Україні, де запропоновано чіткий план дій для активізації процесів розвитку інновацій [7].
Загалом, вже було проведено стратегічну сесію та створено Раду розвитку інновацій в Україні та
проведено настановчу сесію Ради, а також розроблено План розвитку інновацій в Україні. На сьо-
годні економіка України потребує переходу до наступних етапів, а саме: проведення аудиту чинної
законодавчої бази, розробки та затвердження нової законодавчої бази та її подальшого прийняття.
У даному документі вперше зведено воєдино та резюмовано рекомендації Європейської комісії
та Світового банку щодо переходу до інноваційної моделі економічного розвитку, результати
проведеної у 2017 році Стратегічної сесії «Розвиток інновацій в Україні» за ініціативи Платформи
Розвитку Інновацій та за участі Українського інституту майбутнього, Офісу реформ КМУ, Офі-
су залучення інвестицій (UkraineInvest), представників McKinsey Company та представників 32
організацій, що є активними учасниками інноваційної та інвестиційної екосистеми України (див.
Додаток А).
Для чіткої реалізації завдань, визначених у Стратегії розвитку інновацій в Україні, пропонується
створити Проектний Офіс, функціями якого буде виконання конкретних та чітко визначених
задач, а саме:
•• проведення аудиту законодавчої бази, інноваційної та інвестиційної інфраструктури;
•• координація розробки та затвердження нової законодавчої бази;
•• координація розробки та затвердження комплексної моделі взаємодії учасників іннова-
ційної екосистеми та інвестицій.
Для розробки моделі інноваційної екосистеми пропонується сформувати відповідні робочі групи.
Проаналізувавши чинні рекомендації, зокрема звіт Світового банку щодо перешкод для ко-
мерціалізації науково обґрунтованих досліджень (‘Intellectual Property and Technology Transfer
Regulatory Review’) [4] та результати проведеної Стратегічної сесії, пропонуємо наступне бачення
удосконалення законодавства України:
1. Розроблення законодавства, яке дозволить створювати спільні підприємства за участі
державних установ та використовувати інтелектуальні права у розвитку таких спільних під-
приємств як із внутрішніми, так і з іноземними партнерами.
2. Розробка законодавства щодо трансферу технологій та прав інтелектуальної власності;
окремої можливості реалізації моделі spin-off (створення відокремлених незалежних під-
приємств) та комерціалізації інноваційних розробок за державні кошти.

ЗВІТ СВІТОВОГО БАНКУ «ІННОВАЦІЇ ТА ДІАГНОСТИКА
ЕКОСИСТЕМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА»
У даному звіті зосереджено увагу на розумінні інноваційної екосистеми України, яка впливає на здат-
ність компаній впроваджувати інновації та включає структуру бізнесу, ринку, заходи та програми
уряду, людський капітал, RD, фінансове середовище та різні види інфраструктури.
Основні висновки:
1. RD та інновації в українській промисловості мають тенденцію до скорочення.
2. Науково‑дослідні інститути та університети відіграють малоефективну роль у розвитку інно-
вацій в українських компаніях.
3. Поточні заходи, пов’язані з інноваціями, майже не координуються між міністерствами, пога-
но реалізуються та фінансуються. Рекомендації попередніх досліджень з розвитку інновацій
у більшості випадків не були ефективно впроваджені.
4. Дослідницька інфраструктура за останні 20 років не демонструє сталого розвитку. Наукові
та технологічні парки, інкубатори та бізнес-акселератори наявні, однак не всі з них є діючими
та успішними. Відсутня розгалужена система підтримки інновацій (передача знань та транс-
фер технологій) для малих і середніх підприємств.
5. Існує потреба в державній реформі. Корупція, численні й недосконало розроблені норма-
тивні акти, відсутність ефективного верховенства права, відсутність реалізації програм,
а також часті зміни уряду та напрямку політики — усе це заважає продуктивному співробіт-
ництву між урядом та індустрією, створює бар’єри для інновацій, іноземних інвестицій та
торгівлі. Недоліки роботи уряду також перешкоджають провадженню ефективної іннова-
ційної політики.
6. Державні науково‑дослідні інститути споживають значну частину державних коштів, виділе-
них на RD, однак користуються застарілим обладнанням, а також не відповідають актуаль-
ним промисловим потребам України.
Основні рекомендації:
1. Реформа уряду, спрямована на зменшення корупції, відновлення довіри до уряду, рефор-
мування судової влади, вдосконалення державного регулювання та інших інституційних на-
прямків.
2. Фундаментальні реформи державних науково‑дослідних інститутів та університетів (що ма-
ють вирішальне значення для інновацій), включаючи реформування НАНУ та пілотування
цільових програм, які б дали змогу наблизити науково‑дослідну діяльність до потреб місцевої
промисловості.
Наступні кроки:
1. Створення інноваційного агентства, що розробляє, підтримує та публікує національне бачен-
ня інноваційної економіки; слугує платформою для виявлення та усунення бар’єрів для інно-
вацій на галузевому та горизонтальному рівнях; виступає за реформи, пов’язані з іннова-
ціями, включаючи заходи щодо зменшення корупції, запровадження правил реформування,
розширення державних та приватних витрат на RD. Дане агентство повинно тісно співпра-

цювати як із промисловими групами, що дозволить зрозуміти потреби промисловості для
досягнення успіху в інноваціях, так і з міністерствами та урядом — задля усунення бар’єрів
для інновацій та впровадження програм інноваційної підтримки.
2. Визначення та розширення робочих підходів:
•• Розширення програм підтримки підприємництва, таких як будівництво Наукового парку
та програми підприємництва в Національному технічному університеті України «Київсь-
кий політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (КПІ).
•• Розбудова та розширення регіональних кластерних програм. Узгодженість між діями
місцевих органів влади, промисловості та університетів для розвитку сильних регіональ-
них інноваційних екосистем.
3. Розробка, адміністрування та впровадження програм пілотної підтримки інноваційних під-
приємств та нових компаній (стартапів) для створення інноваційних продуктів з високою до-
даною вартістю.

ЗВІТ СВІТОВОГО БАНКУ «ФІСКАЛЬНІ СТИМУЛИ УКРАЇНИ
ДЛЯ НАУКИ, ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
ОГЛЯД КРАЩИХ ПРАКТИК»
У даному звіті розглянуто міжнародні передові практики запровадження фіскальних стимулів для
підтримки програм у галузі науки, техніки та інновацій та надано рекомендації щодо заходів впро-
вадження таких стимулів в Україні.
1. Україна потребує комплексного підходу до провадження своєї політики стимулювання інно-
ваційної діяльності у приватному секторі.
2. Попередній етап розгляду фіскальних стимулів для розвитку RD полягає у покращенні інве-
стиційного клімату шляхом посилення прогнозованості політики держави, мінімізації корупції,
зменшення контролю вузького кола осіб над державними ресурсами, подолання політичних
ризиків та зменшення витрат на ведення бізнесу.
3. Наукові парки полегшують поширення знань розташованими поряд компаніями, науко-
во‑дослідними інститутами та університетами. Географічна близькість дозволяє спільним
об’єктам, таким як офіси трансферу технологій, забезпечувати своєчасну підтримку комер-
ціалізації компаній, що відокремлюються (spin-off компанії).
4. Усі інструменти податкової політики, які зазначені у даному звіті (податкові стимули до RD;
капітальні надбавки для обладнання, функції якого не мають на меті розвиток RD; податкові
пільги для інвесторів; звільнення від обкладання митом імпорту обладнання, спрямованого
на прискорення досліджень та розробок; спеціальні економічні зони (СЕЗ); патентні режими),
вимагають спроможності держави, зокрема Міністерства фінансів, виконувати фінансові зо-
бов’язання щодо їх розробки, впровадження, моніторингу та оцінки.
1. Вкладання коштів у розвиток потенціалу для подальшого впровадження фіскальних сти-
мулів, що включає розробку Міністерством фінансів належного алгоритму аналізу витрат
та доходів у майбутньому; надійного збору даних щодо RD та інновацій у приватних під-
приємствах.
2. Визначення чіткої стратегічної цілі, що допоможе правильно обрати необхідні інструменти
державної політики для досягнення кінцевої мети (інноваційної економіки). Попередній досвід
України зі створення значної кількості СЕЗ свідчить про наступну реалізацію лише кількох із
них. З огляду на це, подальше їх утворення не може бути ефективним та дієвим інструментом
на даному етапі розвитку України.
Наступні кроки:
1. Аналіз поточного середовища та проведення критичного аналізу майбутніх сценаріїв:
a) Проведення систематичного та критичного аналізу перешкод приватним RD, вдоскона-
лення технологій національної економіки та залучення значного обсягу інвестицій. Аналіз
повинен здійснюватися у взаємодії з приватним сектором та іншими учасниками націо-
нальної інноваційної системи.

b) Збір об’єктивних та систематичних даних щодо діяльності у сфері RD на рівні компаній
з метою аналізу витрат та вигод, а в подальшому — для моніторингу та оцінки.
c) Створення системи моніторингу та оцінки ефективності податкових пільг та моніторингу
податкових пільг для великих інвестиційних проектів.
2. Встановлення макроекономічної стабільності та покращення ділового клімату:
a) Запровадження схеми податкових пільг та/або СЕЗ для досягнення інституційної спро-
можності держави. Інший підхід може полягати у впровадженні деяких дрібних, ретельно
оцінених та, можливо, тимчасових пілотів, що сприятимуть подальшому нарощенню по-
тенціалу (наприклад, існуючі СЕЗ можуть бути використані для пілотних інструментів та
накопичення певного досвіду).
b) Створення всебічної політичної структури в умовах встановлення макроекономічної ста-
більності та посилення прогнозованості політичного середовища. Після покращення ма-
кроекономічного та інвестиційного клімату уряд повинен розглянути нормативну основу
з поєднанням прямих субсидій та податкових пільг для RD.
с) Розробка урядом чітко визначених, прозорих та об’єктивних критеріїв прийнятності,
а також (якщо це необхідно) спеціальних заохочувальних пакетів для якірних інвесторів
(які можуть викликати значний ефект мультиплікатора). Податкові пільги слід прописати
в Податковому кодексі або спеціальних законах. Усі заходи повинні бути узгоджені на ре-
гіональному та муніципальному рівнях.
3. Збільшення можливостей у реалізації:
a) Розвиток компетенції податкових органів, органів влади та компаній з метою сприяння
прозорості, діалогу, належному використанню стимулів та запобіганню незаконній по-
ведінці.
b) Розбудова потенціалу для надання допомоги компаніям, які подають заявку на будь-які
податкові пільги.
c) Забезпечення простоти та прогнозованості політики, щоб дати змогу молодим та іннова-
ційним компаніям конкурувати на рівних умовах з більш зрілими державними компаніями.

ЗВІТ СВІТОВОГО БАНКУ «ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА
У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ТА ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ»
У даному звіті визначено регуляторні та рамкові перешкоди для комерціалізації науково обґрунто-
ваних досліджень, рекомендовано реформи та заходи, які дали би змогу покращити основні умови
для розвитку інтелектуальної власності (ІВ) та трансферу технологій (ТТ).
1. Відсутність чіткого розподілу ролей та обов’язків у державних установах, недостатня коор-
динація між міністерствами та іншими учасниками з питань ІВ та ТТ, слабкий інституційний
потенціал у впровадженні нормативно-правової бази щодо ІВ та ТТ.
2. Залучення вищих навчальних закладів до науково‑дослідних, дослідницьких робіт та комер-
ціалізації є обмеженим.
3. Місцевий приватний сектор не є ні провідним постачальником технологій, ні джерелом по-
питу на ІВ.
4. Українські посередники ТТ є неефективними у своїх комерційних заходах, незважаючи на їх
офіційне існування у більшості активних науково‑дослідних інститутах.
5. Правила володіння ІВ на технології, що фінансуються з державного бюджету, визначені різ-
ними законодавчими актами, містять суперечливі положення. Це призводить до невизначе-
ності власників прав на ІВ.
1. Державна політика повинна спрямовуватись на створення стимулів для залучення прямих
іноземних інвестицій від спільних дослідницьких альянсів, які приносять нові технології на міс-
цевий технологічний ринок та сприяють поширенню знань у місцевій економіці.
2. Уряду та установам слід розробляти та впроваджувати реалістичні системи ТТ та ІВ, які від-
повідатимуть потребам, ресурсам та цілям.
3. Реформа повинна охоплювати широке коло проблем та виходити за рамки звичайних пра-
вових актів з питань ІВ та ТТ. Вона повинна включати розробку трудових та податкових за-
конодавчих актів, впровадження яких впливає на успішну політику в галузі ІВ та ТТ. Реформа
повинна бути спрямована не лише на патенти, а й на інші права інтелектуальної власності.
4. Доцільно, щоб правові акти передбачали чіткі компетенції між різними установами, що до-
повнюють одна одну. Це сприятиме скороченню транзакційних витрат, а також економії люд-
ських і фінансових ресурсів.
5. Збільшення фінансової автономії для дослідницьких організацій. Посилення рівня автономії
університетів дозволить їм використовувати венчурний капітал для комерціалізації техноло-
гій. Іншим джерелом фінансування можуть бути спеціалізовані інвестиційні фонди, діяльність
яких зосереджена в потенційно прибуткових інноваційних проектах.
6. Сприяння покращенню моніторингу діяльності ІВ щодо технологій, які фінансуються з дер-
жавного бюджету.
7. Регулятивна діяльність держави повинна залишати дослідницьким організаціям повнова-
ження щодо розподілу права власності на ІВ між контрагентами. Це зменшить транзакційні
витрати, підвищить прозорість та полегшить експлуатацію ІВ третіми сторонами.

ЗВІТ СВІТОВОГО БАНКУ «АНАЛІЗ ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ
НА НАУКУ, ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІННОВАЦІЇ»
У даному звіті оцінено якісний зміст програм державної підтримки науки, технологій та інновацій та
надано рекомендації щодо вдосконалення ефективності зазначених програм.
1. Урядом України відновлено заходи підтримки науки, технологій та інновацій та запущено дві
стратегії, спрямовані на інновації в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ) та
Міністерстві освіти і науки (МОН). Це є важливими та необхідними кроками до вдосконален-
ня управління Національною інноваційною системою (НІС), проте НІС залишається фрагмен-
тованою та слабко узгодженою між іншими стратегіями державних органів.
2. Показники інновацій в Україні є невисокими: знижується економічна конкурентоспромож-
ність та компрометується зростання продуктивності підприємств.
3. Співвідношення заходів чинної інноваційної політики та відповідного державного фінансуван-
ня не відповідає критичним потребам української НІС.
4. Співробітництво між університетами та промисловістю слабко розвинуто і не дає можливості
компаніям використовувати найновіші промислові досягнення.
5. Сучасні механізми управління зі значними обсягами фінансування державних наукових за-
кладів не створюють стимулів для інновацій у бізнесі. Лише половина з майже 350 універси-
тетів займаються дослідженнями та розробками. Виявлені проблеми пов’язані з формулю-
ванням пріоритетів, слабко узгоджених із приватним сектором, та низькою ефективністю
державної підтримки RD та інновацій. Відсутність механізмів стимулювання конкурентного
розподілу державних ресурсів для інноваційної підтримки призводить до зменшення ефек-
тивності використання державних коштів.
6. Не вистачає ефективної інтеграційної платформи, яка дозволить сформулювати національну
стратегію розвитку науки, технологій та інновацій.
1. Вдосконалення процесу управління, планування та навчання для підвищення ефективності
інноваційної політики. Перш ніж перерозподіляти наявні ресурси, українські інноваційні
агентства повинні розвинути здатність до якісного проектування та реалізації, що підвищить
ймовірність впровадження ефективних інструментів.
2. Вдосконалення системи управління у сфері науки, технологій та інновацій, реформування
структури національних академій, зміцнення академічного та університетського науково‑до-
слідницького співробітництва та надання кращих стимулів кваліфікованим дослідникам та
підприємцям для створення інноваційних підприємств.
3. Реформування наукових інституцій із зосередженням уваги на впровадженні системи прозо-
рого та конкурентного фінансування, що дозволить компетентним суб’єктам продукування
знань (науково‑дослідним інститутам та університетам) отримувати вагомі та відповідні по-
требам ринку результати досліджень.
4. Виділення фінансування RD на основі конкурсного відбору з метою підвищення якості до-
сліджень.

5. Децентралізація та надання частини інноваційної підтримки регіональному рівню (інноваційна
діяльність провадиться на регіональному, а не національному рівні).
6. Проведення регулярних перевірок, що дадуть змогу оцінити, наскільки розподіл фінансуван-
ня забезпечує досягнення поставлених цілей та сприяє продукуванню знань, що ефективно
впливають на посилення продуктивності, конкурентоспроможності та технологічного про-
гресу в Україні.
7. Впровадження систематичної діагностики та інших заходів для виявлення інтервенцій в ін-
новаційну політику. Обґрунтування фінансування державних досліджень повинно базуватися
на потенційній здатності генерувати знання які можуть бути комерціалізованими, для спри-
яння інноваціям та технологічним змінам.
8. Приєднання до рамкової програми «Горизонт 2020», що підтримується ЄС, та інших програм,
що фінансуються донорами, відкриє нові можливості для міжнародного співробітництва та
додаткової фінансової підтримки, яка компенсує важку фінансову ситуацію у сфері науки,
технологій та інновацій, що склалася в останні роки. Проте, перш ніж збільшувати витрати,
уряд України повинен розробити механізми для забезпечення належного використання дер-
жавних ресурсів. Тому, перш за все, необхідно провести внутрішню оцінку існуючих програм
та проаналізувати наявні додаткові зовнішні експертні оцінки.

ЗАКЛЮЧНИЙ ЗВІТ НЕЗАЛЕЖНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО
АУДИТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ДОСЛІДЖЕНЬ
ТА ІННОВАЦІЙ УКРАЇНИ
Даний звіт є інструментом політичної підтримки програми «Горизонт‑2020» [8] та підготовлений
комісією незалежних експертів та провідних фахівців профільних міністерств країн ЄС. Містить
у собі наступні висновки та рекомендації:
1. Незадовільний стан наукової інфраструктури; відсутність стимулів, що стимулювали б
державні дослідницькі організації брати участь у пов’язаній з інноваціями діяльності; брак
підприємницької та інноваційної культури у секторі державних досліджень; використання
результатів досліджень, здійснених в Україні у більш привабливих за умовами країнах.
2. Недостатній рівень зацікавленості у дослідженнях та розробках з боку економічних суб’єк-
тів господарювання; недостатня поінформованість та можливості малих та середніх під-
приємств у сфері використання інновацій; брак бачення та розуміння потенціалу українських
дослідницьких організацій з боку компаній; неготовність державних органів використовувати
результати науки, технологій та інновацій (НТІ) у своїх потребах (наприклад, у ролі «першого
покупця інновацій»).
3. Недостатній досвід використання державно-приватного партнерства у сфері інновацій; від-
сутність офіційних та ефективних каналів для передачі інформації від підприємств щодо своїх
очікувань сектору науки та освіти.
1. Реалізація створеною Національною радою з розвитку науки та технологій стратегічної
діяльності з реформування та переорієнтації системи науки та технологій в Україні на основі
пріоритетів, спільно визначених з усіма зацікавленими сторонами.
2. Підвищення якості роботи та значення науки та технологій через фінансування конкурентних
досліджень (поступове суттєве збільшення конкурсного фінансування дослідницьких проектів).
3. Посилення ефективності RD в університетах шляхом підвищення рівня їх автономності. Усі
дослідницькі організації академій наук і університетів повинні отримати повноваження щодо
самостійного залучення фінансування третіх сторін.
4. Підвищення ефективності дослідницьких організацій через інституційні реформи — модерні-
зація галузевих академій наук, реструктуризація або ліквідація деяких установ Міністерства
освіти і науки України (МОН) та інших міністерств.
5. Створення технологічних парків.
6. Стимулювання дослідників до наукової кар’єри з використанням набору різних методологіч-
них інструментів, через підвищення заробітної плати, програми обміну чи виплати винагород.
Гарантування реальних можливостей залучення до міжнародної системи НТІ з урахуванням
їх внеску до наукового прогресу.
7. Поглиблення співпраці з науковими співтовариствами для використання її потенціалу на ко-
ристь української системи НТІ.
8. Узгодження міжнародної співпраці у секторі НТІ з національними пріоритетами та стратегіями.

9. Розробка міжвідомчої Стратегії досліджень, розробок та інновацій та Плану дій, зосередже-
ного на пріоритетних сферах, що забезпечить здійснення інновацій на основі здобутків науки
та технологій.
10. Створення постійної робочої групи з питань інновацій та схеми надання консультацій під
егідою Національної ради з питань розвитку науки та технологій.
11. Підтримка інновацій конкретними інструментами, програмами та планами. Визначення ін-
струментів реалістичної та ефективної інноваційної політики.
12. Підтримка проектів співпраці державних дослідницьких організацій та промисловості.

РЕЗЮМЕ СТРАТЕГІЧНОЇ СЕСІЇ
«РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНІ»
Стратегічна сесія «Розвиток Інновацій в Україні» була проведена 21 липня 2017 року за ініціати-
ви Платформи Розвитку Інновацій та за участі Українського інституту майбутнього, Офісу реформ
КМУ, Офісу залучення інвестицій (UkraineInvest), представників McKinsey Company та представ-
ників 32 організацій, що є активними учасниками інноваційної та інвестиційної екосистеми України.
Основними висновками та рекомендаціями щодо інноваційної екосистеми в Україні є:
1. Наявність бар’єрів для розвитку інновацій в Україні, таких як відсутність єдиного координа-
ційного центру та захисту прав інтелектуальної власності.
2. Створення спеціальної зони з розвитку інновацій є основним рушієм створення інноваційної
економіки України.
3. Інноваційна політика з боку попиту (законодавство, державні закупівлі тощо) [9] може збіль-
шити кількість успішно комерціалізованих інноваційних рішень та надати імпульс для розвит-
ку RD.
4. Наріжним камінням в подальшому розвитку інноваційної екосистеми України є низький
рівень кооперації та налагоджених зв’язків між її учасниками.
5. Ефективна інноваційна екосистема дозволить підприємцям, компаніям, університетам, нау-
ково‑дослідним інститутам, інвесторам та державним установам ефективно взаємодіяти для
максимізації потенціалу власних досліджень та інновацій.
1. Запровадження системного підходу до інноваційного розвитку забезпечить вагомий внесок
для переходу від ресурсної економічної системи до випуску продуктів з високою доданою
вартістю.
2. Подальший розвиток інноваційної екосистеми України вимагає врахування існуючих націо-
нальних та міжнародних досліджень та рекомендацій щодо української інноваційної екоси-
стеми, вивчення найкращих світових практик, а також їх адаптацію із залученням широкого
кола експертів від бізнесу, науково‑дослідницьких установ, неурядових організацій, держав-
них органів та міжнародних організацій, що працюють над інноваційним розвитком.
3. Необхідною передумовою розвитку інноваційної екосистеми України є створення незалеж-
ного проектного офісу з розвитку інновацій.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
RD Research Development (Науково‑дослідні та дослідно-конструкторські роботи)
ЄС Європейський Союз
ІВ Інтелектуальна власність
КМУ Кабінет Міністрів України
КПІ Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
МЕРТ Міністерство економічного розвитку та торгівлі
МОН Міністерство освіти і науки України
НАНУ Національна академія наук України
НІС Національна інноваційна система
НТІ Наука, технології та інновації
СЕЗ Спеціальні економічні зони
ТТ Трансфер технологій
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.  Заключнийзвітнезалежногоєвропейськогоаудитунаціональноїсистемидослідженьтаіннова-
цій України. Режим доступу: https://rio.jrc.ec.europa.eu/en/file/10484/download?token=jaLhzp9a
2. World Bank. 2017. Ukraine Innovation and Entrepreneurship Ecosystem Diagnostic.
World Bank, Washington, DC. © World Bank. https://openknowledge.worldbank.org/
handle/10986/28831 License: CC BY 3.0 IGO.
3. World Bank. 2017. Ukraine Fiscal Incentives for Science, Technology and Innovation Activities: Good
Practice Review Report. World Bank, Washington, DC. © World Bank. https://openknowledge.
worldbank.org/handle/10986/28827 License: CC BY 3.0 IGO
4. World Bank. 2017. Ukraine Intellectual Property and Technology Transfer Regulatory Review.
5. World Bank. 2017. Ukraine Science, Technology, and Innovation Public Expenditure Analysis.
6. http://reforms.in.ua/ua/storinka/ofis-reform-kmu
7. https://www.slideshare.net/ukrinnovate/ss‑80531956
8. https://ec.europa.eu/programmes/horizon2020/en/what-horizon‑2020
9. http://ec.europa.eu/growth/industry/innovation/policy/demand-side-policies_en

ДОДАТОК А
Організації, що є активними учасниками інноваційної та інвестиційної екосистеми України —
учасники Стратегічної сесії «Розвиток інновацій в Україні»
1 ГО «Агенція Європейських Інновацій»
2 Асоціація Підприємств Промислової Автоматизації України
3 Державна інноваційна фінансово‑кредитна установа (ДІФКУ)
4 Державна служба інтелектуальної власності України
5 Інноваційний парк Unit.city
6 Інститут економіки та прогнозування НАНУ
7 Інститут математики НАНУ
8 Інститут фізики НАНУ
9 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
10 Міністерство освіти і науки України
11 Науковий парк «Київська політехніка»
12 Національна науково‑технологічна асоціація України
13 Офіс із залучення та підтримки інвестицій (UkraineInvest)
14 Офіс Реформ Кабінету Міністрів України
15 Платформа Розвитку Інновацій
16 Проектний офіс реформ при Міністерстві фінансів
17 Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України
18 ДП ДГЗП «СпецТехноЕкспорт»
19 ФК «Тева Україна»
20 Українська асоціація венчурного та приватного капіталу (UVCA)
21 Український інститут майбутнього
22 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»
23 Державний Концерн «УкрОборонПром»
24 Центр розвитку інновацій НаУКМА
25 Юнівей Консалтинг Груп
26 ТОВ «Юпромекс»
27 ЮК «Юскутум»
28 Aidditive Solutions
29 Акселератор GrowthUP
30 Empire State Capital Partners Ukraine
31 Reddy Company
32 ТГО «SocialBoost»

АГЕНЦІЯ З ІНКУБАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ
ПРОЕКТІВ У СФЕРІ ОБОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Контакти: вул. Дорогожицька, 1, офіс 204, Київ, 04119
UNIT City
тел. +380 44 333 60 63
www.ukrinnovate.com
info@ukrinnovate.com
Експертна група:
Павло Барбул
Денис Гурак
Антон Камінський
Дмитро Ружицький
Олексій Поляруш
Дмитро Шестаков
(с) Повне або часткове відтворення матеріалів дослідження допускається
виключно за згоди авторів проекту

Стратегія Розвитку Інновацій в Україні. Частина Друга. План Дій (Дмитро Шестаков, Олексій Поляруш)

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to Стратегія Розвитку Інновацій в Україні. Частина Друга. План Дій (Дмитро Шестаков, Олексій Поляруш)

Similar to Стратегія Розвитку Інновацій в Україні. Частина Друга. План Дій (Дмитро Шестаков, Олексій Поляруш) (20)

More from Dmytro Shestakov

More from Dmytro Shestakov (10)

Стратегія Розвитку Інновацій в Україні. Частина Друга. План Дій (Дмитро Шестаков, Олексій Поляруш)