Учебники

1. ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
НОВА
РЕДАКЦІЯ

2. 12-річне навчання
Г. В. Середницька
Історія України
9 клас
Опорні конспекти
12-річне навчання
Київ
Книги України
2009

3. УДК 94 (477X075.3)
ББК 63.3(4УКР) я721
С32
С32 Середницька Г.В.
Історія України: 9 кл.: Опорні конспекти. — К.: Книги України, 2009. —
336 с.
ISBN 978-966-2331 -ОМ
Навчальний посібник підготовлений відповідно до нової програми для
загальноосвітніх навчальних закладів (5-12 класи), затвердженої наказом
Міністерства освіти і науки України № 491 від 5 червня 2009 року. У ньому
вміщено иавчальний матеріал, що охоплюс період кінця XVIII - XIX ст.,
коли Україна перебувала під владою двох імперій — Російської та Австрій-
ської, період утвердження індустріального суспільства та українського на-
ціонального відродження. Матеріал систематизовано, згруповано, узагаль-
нено у вигляді доступних, чітких, зрозумілих логічних схем.
Враховано неоднозначність поглядів на низку подій і фактів з історії
України цього періоду. Матеріал викладено з позицій історичної науки кін-
ця XX - початку XXI ст..
Посібник призначено для вчителів, учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, для під-
готовки до зовнішнього тестування, для студентів навчальних закладів, а
також усіх, хто цікавиться історією України.
ББК 63.3(4УКР) я72і
Навчальне видання
Серединцька Ганна Володимирівна
Історія України
9 клас
Опорні конспекти
Відповідальна за випуск Г. Постнікова
Редактор Н. Кунцевська
Комп'ютерна верстка О. В. Денделєвої
Художнє оформлення І. Медвсдовської
Підписано друку 08.07.09. Формат 84x108/32.
Папір друк. Друк високий. Гарнітура „Times".
Умовн.-друк. арк. 17,64.
Висновок державної санітарі ю-егндеміологічної експертизи Міністерства
охорони здоров'я України № 5.03.02-04/15808 від 12.04.05.
Віддруковано з готових позитивів
в друкарні Я/7 «Модем»
ISBN 978-966-2331-01-1 ^рків, 8-057-758-15-80 г в . С е р е д н и ц ь к а > 2 0 0 9
Книги України, 2.009

4. Вступ
Розподіл території України між двома імперіями на
Східну (Російську) і Західну (Австрійську)
У другій половині XVIII ст. Річ Посполиту, ослаблену фео-
дальною анархією у державному управлінні, феодальними
міжусобними війнами, було розділено міжч трьома держа-
вами — Росією, Австрією та Пруссією і вона перестала іс-
нувати.
До складу Речі Посполитої входила значна частина україн-
ських земель.
1772 р. Перший поділ Польщі.
До Росії відійшли такі землі: Східна Білорусь з Вітебськом і
Полоцьком.
До Австрії — Східна Галичина, частина територій Волин-
ського і Подільського воєводств.
До Пруссії — польські північно-східні землі з Гданськом.
1793 р. Другий поділ Польщі.
До Росії відійшли Правобережна Україна (Київщина, Схід-
на Волинь, Поділля, Брацлавщина) та центральна Білорусь
з Мінськом.
До Пруссії - західні польські землі з Познанню.
1795 р. Третій поділ Польщі.
До Росії відійшли Західна Волинь, Литва, Західна Білорусь.
До Австрії — польські землі Краків і Люблін з прилеглими
територіями.
До Пруссії — решта польських земель з Варшавою.
Отже, українські землі наприкінці XVIII ст. опинилися в
складі двох імперій.
1. Російської (їй належало близько 85% українських зе-
мель).
Лівобережна Україна (юридичний статус України в складі
Росії закріплено Березневими статтями 1654 p., Андрусів-
3

5. ське перемир'я 1667 p. підтвердило проте, що Лівобережна
Україна залишалася під владою Московії і цей статус за-
кріплено договором ("Трактат про вічний мир") 1686 р. з
Польщею, який остаточно закріпив за Москвою право на
володіння Лівобережною Україною. Остаточно ліквідовано
автономію України - Гетьманщину у 1764 р.
Слобожанщина (була масово заселена на початку XVII ст.,
права українських поселенців закріплювалися царськими
жалуваними грамотами. У 1765 р. Катерина II ліквідувала
полковий устрій на Слобожанщині, автономію і самоуправ-
ління. Слобожанщина увійшла до Слобідсько-Української
губернії Російської імперії).
Правобережна Україна (відійшла до Росії унаслідок друго-
го поділу Польщі (1793 р.) (Київщина, Східна Волинь, По-
ділля, Брацлавщина) і третього поділу Польщі (1795 р.) —
Західна Волинь.
Південна (Степова) Україна (внаслідок російсько-турецькйх
війн другої половини XVIII ст. було приєднано причорно-
морські степи, а Крим у 1783 р. Після російсько-турецької
війни 1806—1812 pp. до Росії відійшли землі між ріками
Дністер і Прут, тут утворили Бессарабську область, заселе-
х
ну переважно молдованами, але до неї доєднали три повіти,
заселені переважно українцями, — Ізмаїльський, Акерман-
ський та Хотинський). Тут проживало 8,2 млн душ.
До складу лівобережних українських земель входили дві іс-
торичні області:
• частина Наддніпрянщини,
• Слобідська Україна.
В офіційних імперських документах територію лівобереж-
ної Наддніпрянщини називали Малоросією,
2. Австрійської:
Східна Галичина (унаслідок першого поділу Польщі
(1772 р.);
Північна Буковина (з 1775.р.);
4

6. Закарпаття (з XVII ст.).
Тут проживало 3,5 млн душ.
Висновки
1. Наприкінці XVIII ст. припинила існування Річ Поспо-
лита, до складу якої входила значна частинак українських
земель.
2. На південних кордонах зникло Кримське ханство, яке від
кінця XV ст. становило постійну воєнну загрозу для пів-
денних українських земель.
3. Частина етнічних українських земель потрапила до Бес-
сарабської, Воронезької, Курської, Мінської, Гроднен-
ської губерній.
4. Кількість держав, до складу яких входили українські зем-
лі наприкінці XVIII ст., зменшилася з чотирьох до двох
(Російська та Австрійська імперії).
5. Такий стан без значних змін тривав до 1914 р.
Етнічний — пов'язаний з належністю до того чи іншого на-
роду (етносу).
Україна за умов загальноєвропейської кризи
аграрно-ремісничої цивілізації
Економічна криза — загострення всіх економічних супе-
речностей, зумовлених тим, що старі (кріпосницькі) фор-
ми господарювання не відповідали вимогам часу, а нові по-
міщики впроваджувати не наважувалися.
Причини кризи аграрно-ремісничої цивілізації
1. Низький рівень організації кріпосної праці та низька її
продуктивність, бо селянин не був зацікавлений у ре-
зультатах праці.
2. Відстала система землеробства, що не давала можливості
запроваджувати у виробництво нові прогресивні техно-
логії.
5

7. 3. Застаріла техніка, технічна відсталість сільськогосподар-
ського виробництва.
4. Кріпацтво — гальмо дальшого технічного вдосконалення
і суспільного розвитку країни.
5. Зростання земельних володінь поміщиків за раху-
нок селянських наділів (до початку XIX ст. селянські
наділи скоротилися більш як наполовину, багато селян
залишалося зовсім без землі, що зумовлювало появу
надлишків робочої сили).
6. Значне розорення селянства.
7. Посилення експлуатації селян (зростала панщина, нату-
ральні та грошові повинності, вводили нові форми від-
робітків і податків).
8. Занепад поміщицьких господарств, зниження прибут-
ків землевласників (зростала заборгованість поміщиків
державі, яка у першій половині XIX ст. становила 63 млн
крб.).
9. Збільшення частки збанкрутілих поміщицьких госпо-
дарств, що змушувало поміщиків оформляти свої маєтки
під заставу (наприкінці 50-х років під заставу було оформ-
лено 24% маєтків поміщиків).
10. Скорочення виробництва.
11. Низька врожайність.
12. Зниження життєвого рівня населення, голод багатьох
мільйонів людей.
13. Наростання селянських рухів.
Факти, які свідчать про зародження ринкових відносин:
• в деяких господарствах поліпшувалися способи обробітку
землі;
• застосовувалися нові сільськогосподарські машини та ре-
манент (сіялки, віялки, кінні молотарки, жатки тощо);
• зростало вирощування технічних культур, що мали попит
на ринку (льону, коноплі, тютюну, цукрового буряка, хме-
лю тощо);
6

8. •почали використовувати працю вільнонайманих робіт-
ників;
• відбувалася сільськогосподарська спеціалізація районів; і
• розвивалися товарно-грошові відносини;
• розширювався внутрішній ринок;
• пожвавлювалася внутрішня та зовнішня торгівля.
Висновок
Отже, в Україні відбувалося два процеси:
• панування феодальних відносин, його криза;
• формування в рамках феодалізму товарного виробни-
цтва.
Товар — продукт праці, виготовлений для продажу.
Товарне виробництво — таке виробництво, за якого продук-
ти виробляли не для власного споживання, а для продажу.
Ринок — економічні відносини у сфері обміну, що забезпе-
чують продаж товарів на основі попиту і пропозиції, вільної
господарської діяльності.
Утвердження індустріального суспільства
Індустріальне суспільство — суспільство, в якому створено
велику, технічно розвинену промисловість.
Початок XIX ст. Основними формами розвитку промисло-
вості було дрібне, здебільшого селянське виробництво та
мануфактури.
ЗО—40-ві роки XIX ст. Початок промислового перевороту,
тобто переходу у виробництві від ручної праці до машин-
ної, від мануфактури до фабрики, формування у суспільстві
нових соціальних верств населення — підприємців і, найма-
них робітників.
Ручні знаряддя праці замінювалися машинами, у виробни-
цтво впроваджувалися парові двигуни.
60-70~ті роки XIX ст. Завершення промислового перево-
роту.
7

9. Формувалися нові соціальні верстви населення - підприєм-
ці та наймані робітники.
Наслідком промислового перевороту стало утвердження
промислово-заводського виробництва.
Усі підприємства, які виникали в Україні, поділялися на
такі групи:
• поміщицькі — посідали панівні позиції в горілчаній і цу-
' кровій промисловості;
• купецькі - головні у суконній промисловості;
• державні - зосередили в своїх руках виробництво тютю-
ну, канатів, їм належала також значна частина млинів,
олійниць тощо.
Державними підприємствами були:
Луганський ливарний завод,
Шосткінський пороховий завод,
Катеринославська суконна фабрика,
Київський арсенал,
Кйєво-Межигірська фаянсова фабрика тощо.
Найрозвиненішими в першій половині XIX ст. були такі галузі:
1. Цукрова.
Перший цукровий завод в Україні збудували 1824 р. в с. Тро-
щино Канівського повіту Київської губернії у маєтку Поня-
товського.
У 1861 р. вже було 229 цукрових заводів, які давали великі
прибутки. Україна виробляла до 3 млн пудів цукру за сезон
або 80% загальноімперського виробництва.
2. Ґуральництво (винокуріння).
3. Суконна промисловість.
.У 1805 р. в Україні було 27 суконних заводів, а в 1859 р. —
160.
4. Кам'яновугільна промисловість.
Добували! 6 млн пудів вугілля на рік, що становило 33% за-
гальноімперського видобутку.
Разом зі зростанням промисловості зароджувався робітни-
чий клас.
Від кінця XVIII ст. до 1861 р. чисельність промислових ро-
бітників України зросла з 10 тис, до 115 тис.
8

10. Українське національне відродження
Російська та Австрійська імперії проводили на українських
землях, які входили до її складу, колоніальну політику, що
будувалася на таких принципах:
• уніфікації - зведенні різноманітних проявів життя в різ-
них національних районах держави до єдиних зразків;
•/бюрократизації — посиленні ролі чиновників, за допомо-
гою яких імперські уряди управляли населенням, позбав-
леним самоврядування;
•денаціоналізації - насадженні мови панівної нації, погли-
нанні національних культур культурою панівної імпер-
ської нації.
Колонізаторська політика російського царизму та австрій-
ського уряду в Україні призвела до зростання протидії цій
політиці з боку національно свідомої частини українського
суспільства, а також до активізації українського національ-
ного руху.
Ці процеси дістали назву "українське національне відроджен-
ня", що тривало з кінця XVIII до XX ст. Мета цих процесів:
— консолідація української нації;
— відновлення української державності.
Українське національне відродження ґрунтувалося на:
• попередніх досягненнях українського народу:
• традиціях української державності;
• матеріальній і духовній культурі.
Найкращі умови для українського відродження - Подні-
пров'я.
Причини:
• ще збереглися традиції недавнього державного автоном-
ного устрою;
• залишки вільного козацького стану;
•збереглася колишня козацька старшина, переведена у
дворянство.
9

11. Що сприяло українському національному відродженню
•Французька революція кінця XVIII ст., що проголосила
"права народів".
• Поширення романтизму як художньої течії в літературі та
мистецтві.
Напрями національно-культурного відродження
1. Етнографічний (видавали українські фольклорні збірки).
2. Літературно-мовний (видання журналів та альманахів).
3. Театрально-драматичний.
4. Історичний (збирання і публікування історичних джерел
та пам'яток, створення історичних товариств, написання
узагальнювальних праць з історії України тощо).
Примусова асиміляторська політика обох монархій постій-
но загрожувала самому існуванню українського народу, ро-
зірваному російсько-австрійським кордоном, хоча зін був
одним із найбільших серед народів Європи. Отож потрібне
було національне відродження українського народу та ви-
зволення його від колоніального гноблення.
Отже, українське питання набувало міжнародного характе-
ру, бо в обох імперіях існувало постійне вогнище соціально-
політичного напруження, що поширювалося і на сусідні
країни.
Чеський письменник Кароль Гавлічек-Боровський писав:
"Доки не буде виправлено кривди, завданої українцям,
доти неможливий справді міжнародний спокій".
Асиміляція — прищеплення мови, культури, звичаїв та релі-
гії панівної нації підкореній.
10

12. Тема 1. Формування модерної української
нації. Теорія та суспільні виклики
першої половини XIX ст.
Від етносу до нації, від Малоросії
та Іклицької Русі до України
Етнос — історично сформована стійка спільнота людей —
спільність території, мови, характерні риси матеріальної і
духовної кулыури, психологічних характеристик, етнічна
самосвідомість.
Найчастіше під етносом розуміють народ, що має сукуп-
ність етнічних ознак — мову, психологію, матеріальні та ду-
ховні цінності.
Етнос формується під впливом природної належності
людського угруповання до певного географічного середо-
вища, умов клімату, ландшафту, світу рослин і тварин.
Отже, етнічне життя людини прив'язане до певної місце-
вості, що позначається на характері людей, звичаях, побуті,
культурі, формуванні спільних психічних рис людей.
Нація - це стала група людей, об'єднаних спільним по-
ходженням та історією, мовою і культурою, територією й
економікою, самосвідомістю й певними інтересами.
Ознакою нації є або наявність національної держави, або
масовий політичний рух за її створення.
Процес формування і консолідації української нації
на етнічній основі розпочався за часів Київської Русі та
Галицько-Волинської держави, проявився в період Визволь-
ної війни під проводом Б. Хмельницького у XVII ст., значно
прискорився в XIX ст., особливо активізувався в середині
XIX ст. внаслідок буржуазно-демократичних реформ, що
відбувалися в Російській та Австро-Угорській імперіях.
В об'єктивному процесі формування нації брав участь
весь український етнос на всій території його багатовіково-
11

13. го проживання, але центром консолідації української нації
стала Наддніпрянська Україна.
Становлення української нації супроводжувалося:
• зростанням чисельності українців;
• розвитком української культури, насамперед україн-
ської мови;
• зростанням національної інтелігенції;
• консолідацією економічних зв'язків між окремими ре-
гіонами;
• підвищенням національної самосвідомості народу.
Національна самосвідомість - необхідна передумова кон-
солідації нації: свідомого згуртування та об'єднання дій її
різних представників на основі:
• усвідомлення ними спільних рис;
• спільного минулого;
• розуміння ними головних національних інтересів;
• вироблення спільних цілей (визвольної національ-
ної боротьби, національного відродження, розбудови на-
ціональної державності тощо), досягнення яких сприяло б
розквіту й зміцненню нації.
Кожен народ має:
• свою національну самобутність, яка відображається в
особливостях його мови, звичаях, культурі, історії;
• свої національні святині:
• своїх національних героїв;
• свої звершення й героїчні сторінки, які становлять під-
ґрунтя національної гордості.
Малоросія — в офіційних документах царської Росії на-
зва тієї частини України, яка від другої половини XVII ст.
була у складі Російської держави (Лівобережжя з Києвом і
невеликою територією навколо нього).
12

14. „Українське питання" — проблема панівних націй
Правлячі кола Росії та Австро-Угорщини проводили
політику зі знищення національних особливостей наро-
дів. Національне гноблення поєднувалося з політичним і
соціально-економічним.
Обидзі імперії намагалися все життя в різних регіонах
України звести до єдиних норм, затверджених імперською
владою, щоб українці втратили свою самобутність. Полі-
тика російського й австрійського урядів щодо українських
земель та самих українців, мала колоніальний характер.
Примусова асиміляторська політика обох монархій
постійно загрожувала самому існуванню українського
народу, розірваному російсько — австрійським кордоном,
хоча він був одним із найбільших серед народів Євро-
пи. З ліквідацією решток автономного устрою України
в міжнародній політиці з'явилося поняття „українське
питання", яке існувало доти, доки Україна залишалася
залежною від імперій. „Українське питання" — проблема
панівних націй. Тому потрібне було національне відро-
дженая українського народу та визволення його від коло-
ніального гноблення.
Українське питання Набувало, міжнародного характеру,
бо в обох імперіях існувало постійне вогнище соціально-
політичної напруги, що поширювалось і на сусідні країни.
Чеський письменник Кароль Гавлічек-Боровський пи-
сав: „Доки не буде виправлено кривди, зробленої україн-
цям, доти неможливий справді міжнародний спокій".
Асиміляція — прищеплення мови, культури,, звичаїв та
релігії панівної нації підкореній.
13

15. Чим поняття „українська нація" відрізняється від поняття
„українська народність55
або „український етнос55
.
Які характерні риси їх визначають
Український етнос
1. Особливістю формування українського етносу є те,
що історичні передумови його становлення складаються в
межах однієї території.
2. Український етнос — це суспільно-природне утворен-
ня, формувався під впливом природних, географічних, еко-
номічних чинників.
3. Формувався на певній території з її географічними
особливостями, що позначилися на особливостях побуту й
культури, на характері -людей, традиціях, звичаях, психіч-
них рисах.
• 4. Спільна історична доля українського етносу.
5. існувала еволюція українського етносу як суспільно-
природного утворення до історичних спільнот людей: рід —
плем'я — народність — нація.
Українська народність і українська нація формуються на
основі певних етнічних спільнот, але є продуктом історії.
Народність — одна з форм етнічної спільноти людей, яка
характеризується територіальною цілісністю, має спільну
мову і спільні риси характеру, певні особливості психічного
складу, елементи спільної культури.
Українська народність формувалася в період консолідації
племінних союзів і виявлялася в поступоврму змішуванні пле-
мен, заміні кровноспоріднених зв'язків територіальними.
Характерні риси української народності
• Виникла на основі необхідності вести спільну госпо-
дарську діяльність на великих територіях.
• Захищатися від ворогів.
• Характерна спільність проживання.
• Тісні територіальні зв'язки. '
• Спільна мова.
• Спільна культура, традиції, звичаї.
14

16. Таким чином, утворилася територіальна, культурна і гос-
подарська спільність.
Виникнення союзів слов'янських племен послугувало
основою для формування української народності. У фор-
муванні її вирішальне значення набувають зв'язки тери-
торіальні. На основі племінних мов складається спільна
мова. Народності притаманна спільність звичаїв, вірувань,
елементів мистецтва. Культура слов'ян, яка розвивалася і
збагачувалася разом з розвитком орного землеробства, ре-
месел, промислів, торгівлі, стала багатющою скарбницею
становлення української народності.
Виникнення держави — Київської Русі — сприяло зміц-
ненню народності.
Українська нація — соціально-економічна і духовна спіль-
ність людей з певною психологією і самосвідомістю.
Українська нація складалася на певній території, має
спільну історичну долю. Вона складалася впродовж століть,
встановлюючи певні взаємовідносини з сусідами, мала по-
дібну господарську діяльність та спосіб життя, а це все впли-
нуло на вироблення спільних рис (зовнішніх, характеру, по-
ведінки тощо), які характеризують українську націю.
Українська нація формується із давньоруської народності
на основі спільності:
• територіальної: має свою територію* „життєвий про-
стір";
• етнічної: формувалася з людей одного етнічного
складу;
• економічної: спільності господарських зв'язків;
• загальнокультурної: мови, традицій, звичаїв, обрядів,
що передаються з покоління в покоління;
• психологічних: має спільні риси психічного складу, які
формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілку-
вання.
Етнічні .ознаки — самосвідомість, мова, усвідомлення
спільності походження, єдиної історії, традицій.
15

17. Староукраїиство й українство Нового часу
Питання походження українців дискусійне.
Утім історія переконливо доводить, що є такий народ,
етнос, коріння якого сягають сивої давнини, який має свою
багатонаціональну країну.
Формуванню українського народу передували русичі,
руси, праслов'яни, скіфи, сармати та інші.
Зародком українського етносу вважають трипільську
культуру племен Подніпров'я (IV — III тис. до н. е.). У зна-
йдених археологами витворах матеріальної культури, релі-
гійних уявленнях племен трипільської культури, які розсе-
лилися на території сучасної України, є чимало елементів
української культури сьогодення.
Предками українців були східні слов'яни, що жили на
північних землях — Київщині, Чернігівщині, на Волині, у
Галичині.
Українська народність формувалася на основі об'єднання
різних східнослов'янських племен і інтеграції їх з іншими
прийшлими народами.
Наприкінці IX ст. відбувається процес об'єднання
східнослов'янських племен навколо Києва. Київська Русь
існувала як окрема цивілізація. Була системою економічно-
го, політичного, релігійного життя.
Назва „Україна" вперше вживається у літописі від
1187 р.
Українство Нового часу характеризується зростанням
його національної свідомості, розуміннями своєї окреміш-
ності від інших народів. Відбувався процес консолідації
української нації та розуміння необхідності відтворення
української державності.
У період Нового часу розпочався період українського на-
ціонального відродження.
16

18. Історична пам'ять — найсуттєвіший чинник
формування національної свідомості
„Народ, позбавлений минулого, не має майбутнього".
Нація згасає, коли забувається історія, втрачається її
культура, порушуються традиції, нехтуються звичаї.
Усі сторінки історії українського народу - це реальне
життя народу в різні історичні періоди, які не можна пере-
креслити або стерти з пам'яті народу.
Від покоління до покоління передаються особливості
українського народу через історичну пам'ять, через засво-
єння культурних надбань, традицій тощо.
Консолідація українського населення відбувалася під
впливом таких зовнішніх чинників:
1. Татарсько-турецької агресії, що особливо посилилася
в останній чверті XV ст. і загрожувала самому фізичному ви-
нищенню населення цих земель.
2. Польсько-шляхетської експансії в Україні після Лю-
блінської унії 1569 p., внаслідок якої майже всі українські
землі опинилися під владою Польщі.
3. Церковно-культурної експансії польсько-католиць-
кого духівництва.
Загальним відгуком на ці виклики було створення Запо-
розької Січі, яка стала найважливішим осередком україн-
ської державності.
Українська нація відмінна від інших, усвідомлює власну
історію, відданість рідній землі, традиціям тощо. Сутність
нації визначається збереженням соціально-культурної
спадщини.
Поширення історичних знань про минуле України було
значним чинником утвердження масової національної сві-
домості. Воно об'єднувало людей усвідомленням спільності
їхньої історичної долі, виховувало патріотизм, підтримувало
традиції боротьби за національне визволення і державність.
Поняття національної свідомості охоплює історичну
пам'ять народу про його минувшину, сьогодення й уявлен-
ня про майбутнє нації.
17

19. Національна самосвідомість — це усвідомлення людиною
себе самої представником певного етносу і певне ставлення
до нього — почуття гордості, співпереживання за долю на-
роду, обізнаність з його історією, традиціями тощо.
Національна обмеженість починається з забуття рідної
мови, бо в ній закодовано історичну пам'ять минулих по-
колінь.
В авангарді процесу формування національної самосві-
домості в Україні стояли історики. Вже з кінця XVIII ст. по-
силюється зацікавленість своїм минулим, особливо історі-
єю козаччини, серед українських дворян-інтелігентів. На-
магаючись обґрунтувати ідею козацької автономії, відразу
після ліквідації Гетьманщини у 1765 р. історик Петро Симо-
иовський зробив короткий опис малоросійського народу та
його військових справ.
Згодом вийшло багато й інших праць: „Краткая лето-
пись малороссийская" Василя Рубана (1877 p.), „Записки о
Малороссии" Якова Маркевича (1798 р.) та інші.
Михайло Антоновський, Роман Маркевич, Василь По-
летика та інші зібрали й опублікували історичні докумен-
ти про визначні діяння своїх предків. Поширення набув
чотирйтбмник „История Малой России" Дмитра Бантиш-
Каменського. Великий вплив на українське суспільство
мав визначний політичний трактат „Історія русів" невідо-
мого автора.
Значення фольклору та етнографії
в дослідженні національних ознак українців
Фольклор — усна народна творчість.
Етнографія - наука про особливості життя різних народів,
про їхню культуру, вірування, побут, звичаї та взаємоз'язки.
Першим етапом національного руху є музейний - збирання
історичних документів, фольклору, старожитностей.
Саме фольклор, на думку передових людей того часу, був
18

20. невичерпним джерелом самобутньої української культури.
Чимало шанувальників народних традицій ходили по селах,
розшукували перлини народної творчості. У 1819 р. Микола
Цертелєв надрукував першу збірку українських історичних
дум.
М. Максимович був укладачем трьох збірок народних пі-
сень:
• „Малоросійські пісні..." (1827 p.), 127 пісень історичного,
побутового та обрядового характеру з коментарями;
• „Українські народні їіісні" (1834 p.);
• „Збірник українських пісень" (1849 p.), яку дослідники
назвали „ золотою книгою українознавства".
Започатковуються окремі галузі українознавства.
Відбувається процес відродження української мови. Пись-
менник Іван Котляревський започаткував перетворення
народної мови на літературну. Поема „Енеїда", опублі-
кована у 1798 р. „мужицькою" мовою, продемонструвала
світове багатство української мови, здатність її до чіткого
й яскравого вираження думок не лише в розмові, а й на
письмі.
Формування літературної української мови сприяло ство-
ренню граматик, словників, виданню збірок фольклору.
Здійснювалися спеціальні експедиції з етнографічного ви-
вчення населення різних областей і куточків України.
Етнографічні матеріали збирали П. Куліш, М. Драгома-
нов, П. Чубинський, Б. Грінченко та інші. Такі матеріали
друкували в „Киевской старине" та „Етнографическом
обозрении".
Значну кількість етнографічних матеріалів видавало Науко-
ве товариство ім. Т. Шевченка у Львові.
У 1847 p. М. Костомаров видав книгу „Слов'янська міфо-
логія" .
Українську народну творчість вивчали і видали збірники
М. Максимович, І. Срезневський, П. Куліш, А. Метлин-
ський, П. Чубинський, М. Драгоманов, Я. Головацький
та інші.
19

21. ГІощук науково-історичних підвалин
української окремішності
Українську окремішність характеризує:
1. Національнийхарактер — поєднання загальнолюдських
рис, конкретних історичних та соціально-економічних умов
буття нації, що проявляються в ціннісному ставленні до на-
вколишнього світу, у культурі, традиціях, звичаях, обрядах.
2. Певний сформований віками менталітет. Він перед-
бачає певний рівень культури, почуття історичної й релігій-
ної належності, визначає систему цінностей і норми життя
українського народу
На основі менталітету формується українська менталь-
ність - певне світосприйняття, мислення, поведінка, спіл-
кування тадіяльність.
Українська ментальність характеризується моральністю,
мудрістю, прагненням до свободи, волелюбністю.
3. Українцям характерна національна самобутність —
своєрідність, неповторність, індивідуальність, яка відо-
бражається в особливостях його мови, звичаїв, культури,
історії,
4. Український народ має свої національні святині й своїх
національних героїв.
5. Самобутність кожної нації усвідомлюється національ-
ною самосвідомістю - усвідомленням ними спільних рис
або спільного минулого, головних національних інтересів і
виробленням спільних цілей (визвольної національної бо-
ротьби, створення власної державності).
6. Окремішність народу виражається в національній куль-
турі, в усній і писемній творчості, в мистецтві, віруваннях,
ремеслах.
7. Характерною ознакою українців є культ матері, жін-
ки, дівчини.
8. Українцям характерне підприємництво, самостійність,
незалежність, гостинність.
9. Козацька республіка, козацьке волелюбство мали зна-
чний вплив на демократизм українців.
20

22. Про особливості українського народу яскраво описа-
но у творчості І. Котляревського, Є. Гребінки, Г. Квітки-
Основ'яненка, Т. Шевченка, у наукових працях професорів
Київського та Харківського університетів Михайла Макси-
мовича та Ізмаїла Срезневського.
Досліджували це питання історик Микола Костомаров,
письменник і громадський діяч Пантелеймон Куліш, відо-
мий фольклорист Огіанас Маркевич, видатний етнограф
Василь Білозерський і багато інших.
Початок академічного (наукового) етапу
українського визвольного руху
Збирання спадщини, чи академічний (иауковий) етап — це
перший етап українського визвольного руху, що тривав з
кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст.
1. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. розгорнувся
процес національно-культурного відродження, зріс інтерес
до національної історії. Це виявилося в:
• активному збиранні та публікуванні історичних дже-
рел і пам'яток історичної думки;
• виданні журналів та альманахів;
• створенні історичних товариств;
• поширенні історичних знань про минуле України для
утвердження масової національної свідомості;
• написанні цілої низку праць з історії України.
2. Почалося аматорське збирання, колекціонування іс-
торичних старожитн остей.
3. 1790 р. Імперська канцелярія стала вимагати від на-
щадків старшини юридичних документів як доказів права
на дворянство. Це спонукало збирати документи про свій
родовід, вести дослідницьку роботу.
4. Велику роль у національному відродженні відіграв твір
„Історія русів" (українців), надрукований 1846 p., автор не-
відомий.
21

23. Основна ідея твору - природне, моральне й історич-
не право кожного народу на самостійний державно-
політичний розвиток. У книзі показано боротьбу україн-
ського народу за своє звільнення.
5. Поява праць з історії України стимулювала інтерес
української еліти до життя народу, його звичаїв, традицій і
обрядів.
6. Поширювалися історичні знання про минуле України.
7. Уся ця робота привела до появи поширеної думки, що
український народ має власну історію та самобутню куль-
туру.
8. Поступово відроджувалася мова, розширювалася сфе-
ра її вживання, насамперед серед української еліти.
9.1834 рЛ І. Срезневський уперше у друкованій формі пу-
блічно виступив на захист української мови, за її необме-
жене використання в літературі й науці у статті „Вигляд на
пам'ятники украинской народной словесности"*
10. У народу почала пробуджуватися національна свідо-
мість, усвідомлення ним своєї самобутності і бажання від-
стоювати свої права.
Російська панславістська, польська федеративна
й українська слов'янофільська теорії
Російська панславістська теорія — теорія кінця XVIII —
початку XIX ст, яка відображала прагнення об'єднати всі
слов'янські народи під зверхністю російського царя.
Самодержавство керувалося у своїй національній полі-
тиці таким принципом:
встановлення матеріальної і духовної зверхйості панів-
ної нації над підкореною.
Насаджувалися ідеї абсолютного російського народного
духу в усій імперії.
22

24. Польська федеративна теорія - виступали за відновлення
незалежності Польської держави в кордонах 1772 р. на пози-
ціях федералізму яка б включала й Правобережну Україну
Обидві сторони сходилися між собою у запереченні пра-
ва українського народу на вільний самостійний розвиток,
відмові Україні в праві на власну державу, зневажливому
ставленні до української культури.
Вони Намагалися викоренити в українського народу са-
мобутній національний дух, прищепити йому імперські
цінності. Це були „російський і польський імперські про-
екти" національної політики в Україні.
Українська слов'янофільська теорія - визначала шлях
розвитку України, забезпечення умов її вільного розвитку,
виокремлюючи українські національні інтереси, захищаю-
чи їх, підносила значення народу його права керувати сус-
пільним життям на своїй території, підкреслюючи необхід-
ність єдності пригноблених слов'янських народів.
Спочатку українські дворяни намагалися обгрунтувати
ідею козацької автономії.
У „Книзі буття українського народу" або „Законі Бо-
жому", написаному М. Костомаровим, члени Кирило-
Мефодіївського братства виступали за об'єднання всіх
слов'янських народів у одну федерацію, в якій кожний на-
род зберігав би свою свободу. Провідна роль відводилася
Україні: Київ мав стати столицею федерації, де збирався б
загальний сейм.
Наприкінці XIX ст. поширюються ідеї необхідності бо-
ротьби за самостійну незалежну Україну, за створення Укра-
їнської державності.
Суспільно-політична думка в Україні розвивається від
боротьби за автономію до федерації всіх слов'янських на-
родів і до створення своєї державності. Це був „український
проект" у вирішенні національного питання.
23

25. Шляхи мобілізації української нації в умовах
мрдернізаційних трансформацій суспільства
Формування української нації припало на період розви-
тку ринкових відносин (кінець XVIII — XIX ст,).
Прискорило цей процес скасування кріпосного права в
1861 p., що зумовило зміни в соціальній структурі населен-
ня України:
• поява вільного селянина;
• виникнення українського робітничого класу;
• збільшення кадрів національної інтелігенції;
• зародження українського середнього класу;
• поява серед українців великих підприємців.
Чисельність населення України в межах Російської імпе-
рії збільшилася з 13,4 млн душ у 1863 р. до 23,4 млн у 1897 р.
На західноукраїнських землях за цей самий час - від
3,9 млн до 5,9 млн душ.
Перешкоди на шляху консолідації української нації
1. Не було власної держави. *
2. Україну було переділено між Російською імперією та
Австро-Угорською монархією.
3. Україна була внутрішньою колонією Російської імперії.
4. Русифікація або полонізація значної кількості міст
України.
Частка українців:
1858 р. — 79,8%,
1897 — 1900 pp. — 79,6%.
Де стало можливим унаслідок високого природного
приросту населення, який компенсував виїзд українців в
інші регіони Російської імперії та збільшення чисельності
національних меншин.
Чисельність українців у різних регіонах України
Крим - 11,6%.
Бессарабія - 34,6%.
24

26. Харківська губернія - 80,6%.
Полтавська губернія - 98%.
Українська нація формувалася як сільська. У 1897 р. сіль-
ське населення України, що перебувала під владою Росій-
ської імперії, становило 84%, на західноукраїнських зем-
лях - 95,5% усіх жителів.
Селянство зберігало основні національні риси в мові,
побуті, культурі, національній свідомості.
В Україні проживали представники й інших національ-
них меншин:
1 млн німців,
500 тис. румунів,
500 тис. кримських татар,
200 тис. болгар,
140 тис. греків,
50 тис. вірмен,
38 тис. чехів.
На початку XIX ст. національний склад населення Укра-
їни був таким:
Лівобережжя
95% українців, в основному селяни.
У містах - значний прошарок російських та єврейських
купців.
Росіян - більшість серед чиновників та офіцерів вій-
ськових частин.
Правобережжя
Основне населення — українці, зростав прошарок росі-
ян (особливо в містах), євреї у Містах і містечках становили
10% населення, значний прошарок — поляки.
Південь України
Тут мешкали;
1. Вільні поселенці (з колишніх селян-кріпаків).
2. Переселенці з багатьох кріпацьких сіл України і Росії:
25

27. • уряд надав право кожному дворянину, який сюди пе-
реселявся, одержати по 150 десйтин землі, але повинні були
обов'язково поселити на цій землі не менше ніж 13 селян-
ських сімей;
• наближеним до імперського двору запорозькі землі
роздавали задарма (сотні десятин на одну особу);
• вони звільнялися на 10 років від податків;
• уряд дозволив закріпачувати тих селян, котрі давно
жили на цих землях.
З Переселенці з інших країн:
• молдавани і румуни (становили 9% населення);
• росіяни (9%);
• вірмени (3 - 4%);
• німці (100 тис.), причому кожний німецький поселе-
нець мав право на великий земельний наділ (від ЗО до 65 де-
сятин);
• серби, болгари, греки, євреї, поляки, татари, грузини,
угорці (становили менше ніж 1% населення);
• зростання чисельності населення Півдня супроводжу-
валося скороченням його мусульманської частини, бо після
приєднання до Росії Кримського ханства значна частина
татар емігрувала.
Серби утворили національно-однорідні регіони:
Ново-Сербію (навколо Єлисаветської фор-ґеці — нині Кі-
ровоград);
Слов'яно-Сербію (навколо Бахмутської фортеці — нині
м. Бахмут у Донбасі).
У кожному з цих регіонів розміщалися два полки серб-
ських військових найманців.
Переселенців на півдні України приваблювали:
• м'який клімат, родючі землі;
• великий земельний наділ, що його вони тут одержували;
• щедрі державні субсидії, пільги (на 30 років звільняли-
ся від податків і повністю від військової служби).
26

28. Відродженню національної свідомості сприяло:
• формування загальноукраїнських економічних зв'язків;
• зростання чисельності української інтелігенції.
У 1897 р. із загальної кількості інтелігенції Росії на Укра-
їну припадало:
учителів — 22%,
медичних працівників — 19%,
адвокатів і нотаріусів — 22,5%,
діячів науки, літератури і мистецтва - 13,6%.
Змінився соціальний склад інтелігенції.
Раніше вона формувалася переважно з вихідців дворян,
тепер стало більше вихідців з різночинців — духовенства,
купецтва, інтелігенції, службовців, підприємців, заможних
селян і робітників.
Ідея соборності українських земель
Наступи Польщі, Литви, Угорщини та феодальні міжусо-
биці у XII — XIII ст. позначалися на розвитку національної
свідомості прагненням до об'єднання, збереження мови,
культури, традицій, побуту.
Виникнення козацтва і Запорозької Січі сприяли поши-
ренню демократичних традицій, культу ідей „вольностей" —
устремління до соціальної справедливості, незалежності,
єднання на демократичних принципах.
Політичні обставини не дозволили українцям добитися
незалежності у Національно-визвольній війні українського
народу у XVII ст. і вона змушена була підписати договір з
Росією. Царський уряд доклав чимало зусиль, щоб загаль-
мувати розвиток української нації: викорінювалися україн-
ська мова, культура, історія, насаджувалася ідея меншовар-
тості народу, якого називали „малоросами".
Процеси утвердження ринкових відносин у народно-
му господарстві, розвиток української мови посилюва-
ли об'єктивні тенденції до возз'єднання всіх українських
27

29. земель, примусово розмежованих державними кордона-
ми монархій Романових і Габсбургів. Процес формування
української нації, пробудження національної свідомості у
XIX ст. втілився у прагненні українського народу до неза-
лежності. В цей час нерозривною залишалася проблема на-
ціонального возз'єднання українського народу.
Виняткову роль у згуртуванні української нації відіграв
„Кобзар" Т. Шевченка, який виховав цілі покоління борців
за незалежність і соборність українських земель.
Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні
В Україні протягом століть не було єдиної церкви. Діяли
дві християнські церкви: на Сході — православна, на Захо-
ді - греко-католицька.
В Україні існували й інші релігійні конфесії — католи-
цизм, протестантизм тощо.
З'явилися різні секти. Спільною рисою сектантського
руху було те, що вони відривали своїх послідовників від
православної церкви, яка слугувала царизму, а тому цар-
ський уряд переслідував їх. Секти ігнорували проблеми за-
хисту національних інтересів українців. Тому сектантський
рух не міг виконати роль об'єднавчої сили.
Православна церква була на службі імперської політики,
діяла в інтересах царського самодержавства, стала засобом
зросійщення вірян.
Царизм удавався до насильницьких заходів, спрямова-
них на обмеження й заборону діяльності церковних гро-
мад інших християнських віросповідань (особливо греко-
католицької), щоб панівною стала Російська православна
церква.
Було зрозуміло, що українцям потрібна Українська пра-
вославна церква, де богослужіння велось би українською
мовою, щоб надати церкві українського характеру. Від-
сутність національної церкви негативно позначилася на
національно-визвольній боротьбі.
28

30. Греко-католицька церква в Галичині відігравала про-
відну роль у національному відродженні на західноукра-
їнських землях. їхня діяльність сприяла зростанню націо-
нальної самосвідомості українців і врятувала Галичину від
полонізації.
Висновки
1. Хоча Україна й зазнавала колоніального гноблення у
складі різних держав, процес формування української нації
все ж таки відбувався.
2. У XIX ст. було закладено підвалини подальшого розви-
тку української нації.
3. Зросла національна самосвідомість, яка проявлялася в:
• розумінні спільності своєї території та господарських
зв'язків;
• розумінні національних інтересів і завдань;
• прагненні національного визволення і відродження
f
національної державності;
• розумінні необхідності єдності всіх суспільних верств
населення для здобуття незалежності.
29

31. Тема 2. Українські землі у складі Російської та
Австрійської імперій наприкінці XVIII —
у першій третині XIX ст.
Українські землі в складі Російської імперії
Адміністративно-територіальний устрій
та регіональний поділ
Адміністративно-територіальний устрій — поділ території дер-
жави на систему адміністративних одиниць (область, губер-
нія, воєводство тощо), відповідно до якого утворюється вер-
тикальна структура органів державної влади й управління.
Регіон — область, район, частина країни, що відрізняється
від інших певними природними, економічними та іншими
особливостями.
Українські землі в адміністративному аспекти ввійшли в за-
гальну систему територіального поділу всієї Росії.
Наддніпрянську Україну було розділено на три генерал-
губернаторства.
1. Малоросійське - землі Лівобережної України, колишні
Гетьманщина і Слобожанщина. В офіційних імперських
документах територію лівобережної Наддніпрянщини
називали Малоросією.
До його складу належали три губернії:
Харківська,
Чернігівська,
Полтавська.
2. Київське - землі Правобережної України.
У її складі було три губернії:
Київська,
Подільська,
Волинська.
3. Новоросійсько-Бессарабське - землі Південної (степової)
України, Північного Причорномор'я від Бессарабії до
Криму.
ЗО

32. До його складу належали три губернії:
Катеринославська,
Херсонська,
Таврійська.
На чолі генерал-губернаторств стояли військові генерал-
губернатори, які користувалися майже необмеженою вла-
дою, були наділені всіма цивільними, державними та вій-
ськовими правами і проводили колонізаторську політику
російського царизму.
Найстараннішими провідниками, царської колонізатор-
ської політики в Україні були такі генерал-губернатори:
• граф Д. Бібіков — київський генерал-губернатор,
• князь М. Долгоруков - малоросійський,
• граф М. Воронцов — новоросійський.
Про діяльність цих губернаторів в Україні T. Шевченко пи-
сав:
Во дні фельдфебеля царя
Капрал Гаврилович Безрукий
Та унтер п'яний Долгорукий
Україну правили. Добра
Таки чимало натворили,
Чимало люду оголили
Оті сатрапи — ундіра ...
Губернаторів піризначав сам цар.
Губернське управління здійснювали за підтримки станових
органів — дворянських зборів на чолі з головами (предводи-
телями) дворянства. '
Губернії поділялися на повіти, на чолі яких стояли справни-
ки. Повіти поділялися на стани^ очолювані поліцейськими
приставами.
Судова й адміністративна влада над кріпосними селянами
була в руках поміщиків.
31

33. Висновки
1. Адміністративно-територіальний поділ не враховував
географії територіального розселення українців. Значна
частина українців компактно проживала у Курській, Воро-
незькій, Бєлгородській губерніях та на Кубані.
2. Царський уряд проводив політику, спрямовану на по-
силення влади чиновників, бюрократичного апарату по-
ліцейського контролю над населенням, позбавлення його
будь-яких елементів самоврядування.
3. Політика російського уряду щодо українських земель та
самих українців мала колоніальний характер.
4. Російська імперія встановлювала політичну, економічну
та національну зверхність панівної нації над підкореними,
посилювала владу центру над українським народом, нама-
галася ліквідувати його національні особливості та прово-
дила зросійщення українців.
5. Символом реакційної, шовіністичної політики росій-
ського царизму на українських землях бу/іа теорія офіцій-
ної народності С. Уварова про єдність "православ'я, само-
державства і народності".
Національне становище українського населення
На початку XIX ст. більшість населення України становили
українці.
Російська імперія перетворювала українські землі на свою
колонію.
1. Впроваджувався новий адміністративно-територіальний
устрій, характерний для метрополії.
2. Щоб зміцнити свій вплив на Україну, Російська імперія:
•у 1831 р. на Лівобережжі знищила останні залишки са-
моуправління - магдебурзьке право;
•у 1841—1842 pp. на Правобережжі ліквідувала судочин-
ство за Литовським статутом, який в Україні вважався го-
у ловним^правовим зводом.
32

34. 3. Встановлювався всебічний контроль над життям населен-
ня. Посилився політичний нагляд за Україною з боку спе-
ціально створених при Миколі І органів державної безпе-
ки: Третього відділення власної Його імперської Велич-
ності Канцелярії та Корпусу жандармерії.
4. Щоб ліквідувати національні особливості українсько-
го народу, царський уряд переслідував в Україні націо-
нальну мову, звичаї, традиції, насаджував російську мову
Вживання української мови було заборонено в державних
установах і в усіх навчальних закладах (з 1832 р. російська
мова стала офіційною в установах Правобережжя).
5. Царизм удався до насильницьких заходів, спрямованих
на обмеження. й заборону діяльності церковних гро-
мад інших християнських віровчень (особливо греко-
католицької), щоб панівною стала Російська православ-
на церква.
6. Були постійні намагання з боку Росії знищити національ-
ну культуру, традиції, звичаї.
7. Російська імперія сприяла переселенню різних націй на
територію України (росіян, німців та інших). Росіяни
розселилися ґю всіх містах України.
Соціальне становище українського населення
З приєднанням українських земель до складу Російської
імперії погіршується становище українського населення,
особливо селянства. Це проявлялося у:
• поширенні кріпосного права;
• швидкому процесі роздавання українських земель ро-
сійським поміщикам;
. • посиленні соціального і національного гноблення.
Населення України за становою ознакою поділялося на:
• дворянство (козацьку старшину згідно з указом 1835 р.
остаточно врівнювали у правах з російським дворян-
ством і вона діставала право на дійсне або спадкове дво-
рянство);

35. • духовенство;
• купецтво;
• міщанство — ремісники, лихварі, міська біднота;
• селянство.
Панівними продовжували залишатися феодально-кріпос-
ницькі відносини. Поміщикам належало 70% усіх земель.
Поміщики намагалися збільшити свої прибутки за раху-
нок посилення експлуатації селян, збільшенням панщи-
ни, оброку, а також зменшенням їхніх земельних наділів.
Селяни були безправними, цілковито залежали від помі-
щиків.
Існували такі категорії залежного населення:
1. Поміщицькі селяни-кріпаки.
У Східній Україні становили 60% населення, на Правобе-
режжі - 58%.
Вони поділялися на такі групи:
•урочні (здольні) — селяни, що отримували від пана що-
денне завдання (урок), який можна було виконати лише
за 2—3 дні;
•панщинні селяни-кріпаки, які за користування землею
виконували на користь господаря певні роботи;
•оброчні селяни-кріпаки, які сплачували поміщикові за
користування землею грошовий або натуральний пода-
ток (оброк), розмір якого залежав від господаря.
2. Державні селяни, які були особисто вільними, за корис-
тування землею сплачували державі податки, які становили
майже 40% прибутків.
Вони переважали на півдні України, де становили 69%.
3. Посесійні селяни (фабричні, заводські) - особисто залеж-
ні селяни, що були довічно прикріплені до заводів та фаб-
рик, якіналежали приватним особам.
4. Військові поселенці (селяни й козаки).
34

36. Військові поселенці
Причини утворення військових поселень
• зменшити витрати на утримання армії;
• збільшити чисельність армії;
• перетворити державних селян на ізольовану верству на-
селення, яку за потреби можна було б використати для
придушення повстань.
1817 р. В Україні було створено військові поселення, пер-
шими мешканцями яких стали селяни 13 селищ Зміївсько-
го та Вовчанського повітів Слобідської України.
Мешканці військових поселень були одночасно селянами
й солдатами, не мали особистих прав і свобод,.права на
земельну власність. Робочий день поселенців регламенту-
вався, за особистим життям здійснювався нагляд. В Україні
військові поселення були розміщені в Харківській, Катери-
нославській та Херсонській губерніях. Військові поселенці
не тільки проводили регулярні військові навчання, а й ви-
конували різні сільськогосподарські роботи. За найменші
провини їх жорстоко карали. їхні діти — кантоністи (но-
вобранці) — з семирічного віку також відбували військову
муштру, а з 18 років їх зараховували у військові частини, де
вони перебували до 45 років.
4 липня 1857 р. за умов зростання невдоволення селян Олек-
сандр II видав указ про скасування військових поселень.
Проникнення буржуазних рис життя у побут мешканців
міста і села
Промислові підприємства почали розміщуватися переваж-
но у містах, що сприяло їх економічному зміцненню, зрос-
танню чисельності міського населення.
Буржуазні риси життя проникали у побут мешканців міста
і села.
1. У містах помітно збільшувалася кількість крамниць, ін-
ших торговельних постійних закладів.
35

37. 2. Реалізацію та купівлю товарів здійснювали,через мережу
ярмарків і базарів, яких на середину XIX ст. в Україні на-
лічувалося 12 тис. (з них 1786 великих і середніх).
3. З'явилися нові форми господарювання - кредити, застави.
Не маючи грошей для задоволення своїх запитів, помі-
щики віддавали свої маєтки в заставу кредитним устано-
вам, які згодом продавалися на публічних торгах і нови-
ми власниками ставали купці, хазяйновитіші поміщики і
навіть заможні селяни й козаки.
4. Розвиток міст, промисловості, торгівлі вимагав більшої
освіченості, кваліфікованості працівників, атому зроста-
ла кількість навчальних закладів як у містах, так і в селах
(в основному парафіяльні школи, які були початковими і
навчання тривало 4—6 місяців у селах і до одного року — у
містах).
5. Індустріалізація сприяла розвиткові транспорту в Україні.
За умов нового господарювання значно зросла роль вод-
ного транспорту. Головною водною артерією України був
Дніпро.
У 1823 р. на Дніпрі з'явився перший пароплав, а в 1838 р.
уже було створено Дніпровську судноплавну компанію,
у якій налічувалося наприкінці 50-х років 17 пароплавів.
Найбільшим морським портом на півдні України стало
місто Одеса, яке набуло значення провідного транзитно-
го пункту у зовнішній торгівлі Росії.
6. Почалося часткове застосування нової техніки на селі
(жниварок, сівалок, косарок, молотарок тощо), впрова-
дження новітньої агротехніки, спеціалізації виробництва,
але цей процес здійснювався надто повільно.
Розвиток капіталізму мав і великі негативні
наслідки для населення
• Були надзвичайно важкі умови життя робітників про-
мислових підприємств України. Шахтарі Донбасу жили
здебільшого в землянках, робітники цукрових заводів -
у тісних, вогких і брудних казармах.
36

38. • На промислових підприємствах не було служб охорони
праці, дуже часто траплялися нещасні випадки.
• Продовжувало існувати злиденне село, обтяжене важ-
кою кріпосною працею, яке не могло стати надійною
основою для стабільного внутрішнього ринку.
• Індустріалізація почала породжувати в Україні екологіч-
ні проблеми.
Рідшали лісові масиви, дерева вирубували не тільки для бу-
дівництва житла, а й використовували багато деревини на
винокуріння (за один день винокур спалював два дубових
стовбури).
Унаслідок зростання орних площ тільки на Слобожанщині
зникли десятки малих річок.
Промислові підприємства забруднювали повітря.
Життя великих міст
Найбільшими містами України були:
Одеса,
Київ,
Харків,
Катеринослав.
Протягом першої половини XIX ст. чисельність міського
населення зросла в три рази, а на півдні - в 4,5 разу. Частка
міського населення зросла до 11%, що було значно менше,
ніж у західноєвропейських країнах.
Українці становили менше ніж третину всього міського на-
селення.
У містах переважали російські чиновники, купці, промис-
ловці, робітники і дрібні службовці, єврейські торговці.
У 1831 р. було ліквідовано магдебурзьке право — самовряду-
вання в містах Лівобережжя.
Багато українських міст втратили самоврядування (остан-
нім був Київ, 1835 p.).
37

39. Долучення західноукраїнських земель до складу
Австрійської імперії
Регіональний поділ західноукраїнських земель
Західноукраїнські землі поділялися на:
• Східну Галичину,
• Північну Буковину,
• Закарпаття.
Загальна площа — 70 тис. кв. км.
Населення — 3,5 млн осіб, з них українців — понад 2 млн.
Адміністративно-територіальний устрій
1. На території Галичини та частині польських земель
утворили Королівство Галичини і Лодомерії (столиця —
м. Львів)/На чолі королівства — губернатор, якого при-
значав австрійський імператор.
2. Королівство поділялося на 12 округів (дистриктів).
3. Було створено Галицький сейм — законодавчий орган
краю (до нього обирали лише дворянство та верхівку ду-
ховенства).
4. На чолі округу стояв староста, якому підпорядковувалися
чиновники.
5. Соціально-економічним життям міст керував магістрат,
призначуваний імперським урядом.
6. У селах влада належала війтам (старостам) і наглядачам
(мандаторам).
7. На правах окремого округу до Галичини було приєднано
Буковину (центр - Чернівці). Після 1849 р. їй надали стату-
су окремої провінції.
8. Закарпаття було у складі Піжонського (Братиславського)
намісництва Угорського королівства.
9. Закарпаття поділялося на чотири адміністративно-полі-
тичні регіони - жупи. Очолювали - жупани, призначува-
ні імператором. Здійснювали адміністративну, фінансову,
судову, військову владу.
10. На всій території імперії діяли австрійські закони.
38

40. Висновки
1. Перебування українських земель у складі однієї австрій-
ської держави залишило західноукраїнські землі адміні-
стративно й територіально розмежованими, бо вони на-
лежали до різних адміністративних одиниць Габсбурзької
монархії.
2. Центральною постаттю в державному управлінні були
чиновники, залежні від центральної влади і наділені ши-
рокими повноваженнями.
Політика австрійського уряду щодо українців
Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були най-
відсталішими австрійськими провінціями. Австро-угорські
власті розглядали українські землі як колоніальний сиро-
винний придаток до промислово розвинених центральних
та західних провінцій імперії.
Життя українців у Австрійській імперії було жалюгідним, у
харчовому раціоні переважали картопля і капуста, вони час-
то зазнавали масових голодувань. Середня тривалість життя
українців — 30—40 років, високий рівень смертності.
Панівним класом у Галичині була польська шляхта,
у Буковині - румунські бояри,
у Закарпатті — угорські пани.
Серед українців - невелика частина світської та духовної
інтелігенції.
Українське населення було повністю позбавлене будь-яких
прав.
Для зміцнення своєї влади уряд Австрійської імперії розпо-
чав переселення в Західну Україну іноземних колоністів:
у Східну Галичину — німців,
у Північну Буковину — німців і румунів,
у Закарпаття — угорців.
39