Батько Піноккіо
народився 24
листопада1826
року у Флоренції.
Свій псевдонім "Коллоді" письменник
взяв за назвою міста, де проводив літо в
дитинстві. Його справжнє ім'я Лоренціні.
3.
Свою кар'єру Коллодіпочав з перекладів творів
Шарля Перро, проте незабаром почав писати
власні оповідання та новели.
У червні 1881 року редактор «Дитячої газети»
отримав від свого друга Карло конверт з
рукописними сторінками з таким приписом:
«Надсилаю тобі це дитяче лепетання, роби з
ним, що хочеш, але якщо надрукуєш, заплати
як слід, щоб мені захотілося його
продовжувати». Це була історія маленького
дерев'яного хлопчика Піноккіо.
4.
7 липня 1881року в газеті з'явилися дві
перші історії про Піноккіо. У липні –
жовтні було надруковано ще 13 глав, та
вже у жовтні, після 15-ої глави, було
слово «кінець».
Та така кінцівка викликала
цілковите неприйняття юних
читачів. Коллоді був змушений
оживити дерев’яного чоловічка, і
через три місяці на сторінках
журналу з’явилося продовження
його пригод.
5.
Остаточний варіант казковоїповісті вийшов
окремим виданням у 1883 році під назвою
«Пригоди Піноккіо, або Історія маріонетки».
Казку було перекладено 87 мовами.
Українською мовою книга Коллоді
побачила світ у перекладі Ю.
Авдєєва 1967 р. під назвою
«Пригоди Піноккіо».
6.
Казку "Піноккіо" безлічразів
екранізували і створювали ілюстрації до
нових книг. Однією з найбільш
яскравих інтерпретацій можна вважати
роботи студії Волта Діснея.
Фільм удостоєний двох премій
«Оскар». Американська
Кіноасоціація присудила
рейтинг G, що ознає відстуність
вікових обмежень. Дата виходу
мультфільму - 7 лютого 1940
року.
7.
У 1956 р.популярному герою на його
батьківщині було споруджено бронзовий
п’ятиметровий пам’ятник з сюжетами
про його пригоди. На п’єдесталі
викарбовано: «Безсмертному Піноккіо –
вдячні читачі віком від чотирьох до
сімдесяти років».
В Італії існує цілий парк,
присвячений героям книжки:
гостей парку зустрічають
фігурки довгов'язого хлопчиська
з тонкими руками й ногами, з
довгим-предовгим носом.
