Альбом загиблих учасників АТО Олевського району

8. Не забирай війна у нас синів,
Не сироти наш срібноросий край.
Не кИдай їх у жорна ворогів,
Майбутнє наше в нас не забирай.
Навіки зчезни з нашої землі,
Напилась крові і наїлась плоті?
Вдягнула душі у сумні жалі,
І небо висне важко у скорботі.
Бо браму відкривало стільки раз
Барвінооким тим захисникам до
Бога.
Спинили кулі на землі їх час
Й життєва обірвалася дорога.
Пішли вони у ту прощальну путь,
Залишивши по собі тільки горе,
І у серцях болючу каламуть
Й сумління,що і жалує, і корить.
Не забирай війна у нас життя,
Нехай живими будуть всі сини.
Іди у безвість десь без вороття,
І не вертай ні в дійсність,ні у сни.
Я хочу щоб ніхто ніколи в світі
Обличчям не зустрівся із війною.
Щоб руки мужні наших чоловіків
В обіймах нас тримали,а не зброю.

10. Зв’язок зним перервався 9 серпня 2014 року о 6 годині 15 хвилин.
З того часу Сергія Шепетька з села Сущани вважали зниклим безвісти. Довгий час
його шукали і рідні (мати та його чотири сестри), і волонтери, і влада. Були сподівання,
що знаходиться він у полоні.
До рідних надходили відомості, що Сергій живий, існувала примарна можливість його
повернення.
Згорьованій матері навіть здалося, що вона впізнала свого сина під час параду
полонених, який влаштували сепаратисти у Донецьку 24 серпня. А одного разу рідним
запропонували зібрати продукти начебто для обміну на Сергія – й односельці зібрали
понад двох тон, представники якоїсь волонтерської організації приїхали й забрали
зібрані продукти, але Сергій не повернувся. Через кілька місяців безплідних пошуків
надія вщухла, рідні здали матеріал для днк-експертизи і згодом дізналися страшну
звістку – стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої Шепетько Сергій
Петрович, 16.02.1986 року народження, загинув 9 серпня 2014 року біля села Степанівка
області й похований як невстановлена особа у Дніпропетровську. Загинув під час
обстрілу, при ньому не виявилося документів...
18 березня 2015р. тіла трьох загиблих героїв із Житомирщини (Один – з
Баранівського району, інший з смт. Ємільчине) привезли для перепоховання на їх малу
батьківщину.

11. Обставини загибелі: БРДМ комендантського взводу 30 ОМБр 8 серпня 2014 р. близько 17.00
год. висунувся на встановлення блок - посту в с. Маринівка, на броні якого знаходився
Шепетько Сеоргій, сержант Ю. Макарчук, солдат О. Іщук та інші бійці. За БРДМ ом рухався
Урал у ньому були солдат О. Коростинський, старший солдат Р. Козаренко, солдат О.
Закусило.
При в'їзді в Маринівку БРДМ обстріляли проросійські незаконні банд формування зі
стрілецької великокаліберної зброї. В результаті попадання із гранатомету в БРДМ, Макарчук
та Іщук загинули одразу, а Шепетько та два інших воїни поранені, один із них отримав важкі
проникаючі поранення. Шепетько отримав наскрізне уламкове поранення під праву
ключицю, він весь час переймався важкопораненим товаришем, з яким мав дружні
стосунки. На жаль рішення командира взводу виявилось неочікуваним для Сергія, тому що
він мав намір залишити важкопораненого товариша і ще одного непораненого бійця. Але С.
Шепетька це обурило і він залишився, щоб до останнього допомагати товаришу.
Але вранці наступного дня до їхнього укриття прийшла група озброєних людей у військовій
формі з білими пов'язками на руках. Неушкодженого бійця витягли з окопа та положили
обличчям в землю, але краєм ока він бачив що старший групи, з декількома бойовиками,
спустився в окоп та намагався заставити Шепетька виконувати його накази, але Сергій не став
підкорятись окупантам. Старший підняв пістолет та вистрелив йому в голову.
Важкопораненого бійця відправили в Росію в Ростовський госпіталь, а потім, за сприяння
консула, був переправлений в Одесу, інший боєць пройшов пекло полону і повернувся
додому.
11 вересня 2014 Сергій був захороненний, як тимчасово невпізнанний захисник України на
Алеї слави Краснопільського кладовища м. Дніпропетровськ. Упізнаний за експертизою ДНК.
Похований 18 березня 2015 р.
Місце поховання: с. Сущани, Олевський район, Житомирська область.

12. Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "за особисту
мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Фото пам'ятника

13. СОН
Я бачив сон. Я знову бачив сон -
Мені щодня в окопах сниться мати,
Як із букетом квітів на перон
Мене з війни виходить зустрічати.
Вона змінилася і погляд вже не той -
Від сліз щоденних стали сумні очі.
Молилась завжди, щоби син герой
Живим вернувся вдень чи опівночі.
Наснилась хата, вишитий рушник,
Що у кутку вісить над образами,
З ромашками чарівними квітник -
Улюбленими квітами для мами.
Хоч я і спав, та ніби відчував
Гарячий запах хліба і пампушок,
Як у саду щороку куштував
Плоди медові із батьківських грушок.
Я бачив сон, та постріли у мить
Його від мене знову десь прогнали.
Ворожий «Град» на обрії шумить,
Для нас смертельні посилаючи сигнали.
За кілька днів пораненим додому
Я повернусь з пекельної війни,
Лише «привіт» вже не скажу нікому. . .
Мене зустрінуть біля хати полини. . .
Матуся не діждалась свого сина
І через це з’являлася у сні,
На пам’ять залишилася хустина
І цвіт ромашок білих навесні. . .
09.12.2015р. Паша Мельник

25. 13 грудня 1975 р., с. Радовель,
Олевський район, Житомирська область.
Дата та місце загибелі: 29 січня 2015 р., м. Вуглегірськ, Донецька
область.
Звання: Старший солдат.
Посада: Навідник.
Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Зник безвісти 29 січня 2015 р. під час
прямого влучення у танк у Вуглегірську на вулиці Некрасова.
Екіпаж танку: молодший сержант О. Шахрай (командир танку),
старший солдат М. Хоречко (навідник) та старший солдат Т.
Гарбарчук (механік-водій). Вважається зниклим без вісти, але
нагороджений посмертно.
Місце поховання:
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015
року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені
у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

26. .

28. Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р., "за особисту
мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та
незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня
(посмертно).

29. 22 травня 2015 р. у річницю бою, на його місці,
неподалік залізничного вокзалу м. Рубіжного,
відкрито пам'ятник на честь полеглих героїв