2. Творчість Миколи Гоголя — унікальне явище для
всього світу. Двом великим культурам — як
українській, так і російській, він належав однаковою
мірою, дві мовні стихії живили його творчість.
«Сам не знаю, яка в мене душа, хохлацька чи
російська. Знаю тільки те, що ніяк би не надавав
переваги ні малоросіянинові перед росіянином, ні
росіянину перед малоросіянином».
3. Сюжет для "Ревізора" і "Мертвих Душ" Гоголю підказав Пушкін. "Ревізор" Гоголя
справив ефект вибуху бомби. До того російська література не бачила нічого
подібного: у виставі була показана нещадна правда про життя і звичаї Росії. І хоча, як
говорив сам автор, мова йшла тільки про шість провінційних чиновників, які
виявилися брехунами, хабарниками, кар'єристами, багато в них впізнали себе і тому
були невимовно обурені.
Н.В. Гоголь читає "Ревізора" 5 листопада
1851 на квартирі в будинку Тализіна в
Москві на Нікітському бульварі (зліва
направо: Г.П. Данилевський, І. С. Тургенєв, С.В.
Шумський, П.М. Садовський, М.С. Щепкін, С.
Т. Аксаков, І. С. Аксаков).
4. У 1836 р. Гоголь дивиться прем’єрну виставу написаного ним «Ревізора», але під
час вистави робить для себе несподіване відкриття: все ним написане виявилося
суцільною сатирою на чиновницько-самодержавний апарат. Не досидівши до кінця
вистави, письменник покидає театр. Розуміючи небезпеку для свого життя, він
залишає Росію. У середині 1836 р. він виїздить за кордон — у Рим. Це була його
друга закордонна подорож, яка, на відміну від першої, що відбулася в 1829 році і
тривала два місяці, триває в цілому до кінця 1848 року. Він відвідує Німеччину,
Швейцарію, Францію, Італію.
5. В серпні 1844 року зізнається О. Данилевському: «...Мне Россия и все русское стало
милей, чем когда-либо прежде...», а в квітні 1846-го, перебуваючи в Римі, він
вже називав її у своїх листах «раєм», «каким для меня кажется теперь наша
требующая любви нашей Россия»...
У його листах з 1847 року вже немає
колишнього зарозумілого тону проповідування і
повчання; він побачив, що описувати російське
життя можна тільки посеред неї і вивчаючи її.
Притулком його залишилося релігійне почуття:
він вирішив, що не може продовжувати роботи,
що не виконавши давнього наміру поклонитися
Святому Гробу. Наприкінці 1847 року переїхав
до Неаполя, і в початку 1848 відплив до
Палестини, звідки через Константинополь і
Одесу повернувся остаточно в Росію.
6. У 1848 р Гоголь здійснює паломництво до
Єрусалиму. Після цього кінець весни і літо
гостював в селі у матері, а у вересні переїхав
до Москви. Літо 1849 року проводив у
Смирнової в селі і в Калузі, де чоловік
Смирнової був губернатором; літо 1850 роки
прожив знову в своїй сім'ї; потім жив деякий
час в Одесі, був ще раз вдома, а з осені 1851
року поселився в Москві.
У Парижі письменник познайомився і
потоваришував з графом А.П. Толстим. Їх
зв'язали спільні релігійні і моральні
переконання. І, повернувшись в Москву,
Гоголь оселився в особняку Толстих на
Нікітському бульварі. Олександр Петрович Толстой
7. Він продовжував працювати над другим томом «Мертвих душ» і читав уривки з
нього у Аксакових, але в ньому тривала та ж болісна боротьба між художником і
християнином, яка йшла в ньому з початку сорокових років. За своїм звичаєм, він
багато разів переробляв написане, ймовірно, піддаючись то одному, то іншому
настрою. Тим часом його здоров'я все більше слабшало; в січні 1852 року його
вразила смерть дружини А. С. Хомякова - Катерини Михайлівни, яка була сестрою
його друга Н. М. Язикова; їм опанував страх смерті; він кинув літературні заняття,
став говіти на масниці; одного разу, коли він проводив ніч в молитві, йому почулися
голоси, які говорили, що він скоро помре.
Чиновники в поемі
Мертві душі
8. 1852
10 лютого в передчутті смерті доручає графові Толстому,
в якого тоді мешкав, відвезти свої рукописи до
митрополита, щоб той порадив, що можна друкувати, а
що ні. Граф, не бажаючи утверджувати Гоголя в думці
про смерть, відмовляється. Уночі проти 12 лютого Гоголь
спалює рукопис другого тому «Мертвих душ». Коли
майже все згоріло, він довго сидів у задумі, а тоді почав
промовляти по-українському: «Негарно ми зробили,
негарно, недобре діло...» На ранок скаржився графові
Толстому: «Хотів був спалити деякі речі, давно для цього
приготовлені, а спалив усе! Яка сила в лукавого, — ось
до чого мене підштовхнув! А я був там, багато слушного
з’ясував і виклав... із нього всі могли б зрозуміти й те,
що у мене неясне в попередніх творах...». Гоголь, який спалює
рукописи.
9. Останні роки життя Гоголя містять більше загадок, аніж відповідей. Всупереч
поширеним чуткам про божевілля Гоголя, письменник помер будучи абсолютно в
здоровому глузді та в проясненому стані духу. Єдине, у чому версії збігаються –
перш ніж залишити цей світ, Микола Васильович довго перебував у депресії від
того, що так і не зміг виконати головну місію свого життя. Якою вона була – знав
тільки він.
Товсті були так засмучені, що незабаром після сумної події виїхали за кордон, не в
силах залишатися в цьому будинку. Граф Олександр Петрович Толстой пережив
свого геніального друга на двадцять років.
11. Він помер 21 лютого 1852 року, о восьмій ранку.
Йому було всього сорок два. Але це був би не
Гоголь, якби його життя скінчилося простою
смертю. Він і після переходу на той світ лишився
вірним своїй пристрасті – подорожам. Поховане на
цвинтарі Данилового монастиря, сьогодні його тіло
спочиває на Новодівочому кладовищі.
Перепоховання ж відбулося вже за радянської влади
- в останній день травня 31 року.
