мультимедіа

1. Мультимедіа – технологія – мистецтво
Чілікіна Г.М.
Сучасна українська школа переживає новий для себе етап НТР, котрий
полягає у стрімкому впровадженні комп’ютерної техніки в педагогічний
процес. Основою для такого її поширення стала технологія, котра отримала
назву мультимедіа. Але якщо для дисциплін природно-математичного циклу
використання мультимедійних засобів не є новим, то предмети художньо-
естетичного циклу лише в останні роки почали робити «крок назустріч» їх
освоєнню та застосуванню на уроках мистецтва.
Дослідженню застосування мультимедійних технологій під час вивчення
предметів художньо-естетичного циклу присвячені роботи О.Чайковської,
М.Концевого, С.Гераськіної мультимедіа як засіб навчання вивчали
Н.Анісімова, О.Дорошенко, М.Левшин. Можливості мультимедіа технології
в освіті досліджували П.Ротаєнко, Г.Шампанер, А.Шайдук, А.Шатохін.
Стрімке впровадження мультимедійної технології в усі сфери життя
поставило перед вітчизняною педагогікою проблему вироблення необхідного
термінологічного апарату. Неоднозначність трактування багатьох
комп’ютерних термінів, їх багатозначність, складність застосування в
педагогічній науці, а головне – відсутність необхідного рівня володіння
комп’ютерними знаннями гальмують розвиток сучасного суспільства,
зокрема й освіти.
Одним із таких термінів є слово мультимедіа. Майже кожен дослідник
намагається дати визначення цього комп’ютерного феномену, але через
велику різноманітність сфер застосування та видів пристроїв, зробити це
надзвичайно складно.
Аналіз наукової літератури виявив, що понятійний апарат у галузі
мультимедійних технологій є дуже нестійким, оскільки формувався він під
впливом першопочаткових наук: кібернетики та інформатики. У зв’язку із
тим, що до їх складу входили комп’ютерні інформаційні технології та
системи, сучасні засоби обробки інформації, комп’ютерні комунікації, їх
дефініції присутні при спробах описати процеси використання
мультимедійних технологій у освіті. Додаткову складність створюють і
постійні зникнення нових технологій, програмних та апаратних засобів, а
також розширення контингенту користувачів.

2. Концепція мультимедіа була сформована Білом Гейтсом як генеральний
напрям розвитку програмного забезпечення на 90-ті роки минулого сторіччя.
З погляду філософії мультимедіа є невіддільною частиною інформаційного
суспільства є однією з основ концепції мультимедіа. Їх визначають
наступним чином:
1. Доступність інформації для кожної людини в будь-який час.
2. Забезпечення реальної доступності інформації у таких обсягах, щоб можна
було виконати пункт перший.
3. Виробництво інформації в обсягах, які є необхідними та достатніми для
забезпечення життєдіяльності та розвитку в сфері освіти, в усіх його
частинах та напрямках.
4. Прискорена автоматизація та роботизація всіх сфер виробництва та
управління, в тому числі педагогічного процесу.
Посилення інтересу до мультимедійних технологій пов’язане з кількома
чинниками, серед яких відокремлюють такі:
• поява потужних комп’ютерів, які спроможні підтримувати GUI
(графічний інтерфейс);
• доступність комп’ютерної потужної техніки широкому загалу
користувачів;
• технології що підтримують функціонування пристроїв уловлювання та
відтворення звуку і рухомого відео;
• наявність апаратного та програмного забезпечення для мультимедіа;
• стандартизація, вироблення набору стандартів мультимедійних
пристроїв;
• створення систем, які дають можливість користувачам продукувати
власні прикладні мультимедіа - програми, не маючи спеціального
досвіду програмування.
Р.Гуревич дає таке визначення: «Мультимедіа – це спеціальна інтерактивна
технологія, що забезпечує за допомогою технічних засобів роботою з
анімованою комп’ютерною графікою і текстом, мовою, високоякісним звуком,
нерухомим зображенням і рухомим відео».

3. Інше визначення базується на тому, що основою мультимедіа є інтеграція,
поєднання технологій та ідей.
Найбільш точним, на нашу думку, є визначення Е.Прайдакова та
Л.Теплицького, котрі під мультимедіа розуміють сукупність технологій,
призначених за допомогою комп’ютера інтегрувати, обробляти і водночас
відтворювати різні типи сигналів, різні середовища, засоби та способи обміну
інформацією; забезпечувати зберігання величезних масивів даних, довільний
інтерактивний доступ до їхніх елементів і відтворення на екрані відео сюжетів
зі звуковим супроводом.
Якщо структурувати інформацію, з якою працює мультимедіа, то можна
сказати, що мультимедіа – синтез трьох стихій: інформації цифрового
характеру, аналогової інформації візуального зображення і аналогової
інформації звука.
Однією з важливих властивостей мультимедіа є здатність представлення
інформації в індивідуально обраному вигляді, найзручнішому для користувача.
З появою мультимедіа освіта виходить на новий рівень – рівень нової
мультисенсорної освіти.
Відзначимо, що сучасні комп’ютерні мультимедійні системи дозволяють
користувачеві, який не має додаткових знань у сфері програмування, однаково
вільно працювати з інформацією різного типу. Ця властивість є дуже важливою
для вітчизняної освіти. Крам того, графічний інтерфейс, що використовується
для полегшення взаємодії комп’ютера з користувачем у сучасних системах, не
вимагає спеціальної освіти. Треба наголосити, що це не звільняє користувача
від оволодіння базовими навичками роботи в мультимедійному середовищі, але
їх набуття не потребує значної витрати часу, а оскільки технологія
уніфікується, ці навички є спільними для великої кількості програмних
додатків, що не вимагає постійних розширень базових умінь. Це своєю чергою
дозволяє користувачеві постійно вдосконалювати свої вміння і швидко
переходити до вищого рівня користування цих технологій.
С. Гераськіна зазначає, що мультимедіа - технології є привабливими для
використання в світі, особливо для естетичного розвитку особистості школярів,
оскільки мистецтво – найгармонійніший спосіб художнього та образного
розвитку.
Для оптимального використання можливостей мультимедійної технології
мистецькі дисципліни повинні викладатися в тісній взаємодії, інтегрованими
курсами,які розробляють науково-педагогічні колективи, очолювані Л.Масол,
Н.Миропольською, О.Щолоковою, Л.Ващенко.

4. Учні отримують можливість самореалізації, змогу відчути себе не тільки
глядачем, слухачем, а й стати автором мистецьких творів. Адже «Неможливо до
кінця ввійти в художній твір, будучи зовсім далеким від техніки його мови. І
тому мінімальне технічне ознайомлення з ладом усякого мистецтва неодмінно
повинно входити в систему загальної освіти.» А це, своєю чергою, спрямовує
естетичний розвиток дитини на створення чогось нового, на самореалізацію.

5. Потенціал музикотерапії
Мироненко К.Е.
Об’єктом уваги наукової спільноти давно став факт глобальної кризи, що її
переживає людство. Україна – не виняток. Так, на початок ІІІ тисячоліття серед
новонароджених у нашій країні кожне третє немовля мало певні генетичні вади,
а кожна сімнадцята дитини народилася психічно неповноцінною. За сім років,
що минули, навряд чи покращились ці показники…
Проте дещо покращилось! І «дещо» - прогресуюча музико- й арт-терапії, що
дає надію.
З плином часу все очевидніше стає, що людство вже не порятує технічний
процес. Сучасна наука дійшла, врешті-решт, висновку: адаптація до руйнівних
умов існування можлива лише через набуття психокультури. І перш за все –
через прищеплення її дітям: формування необхідних психотехнічних навичок
саме в дитячому віці дасть людству шанс і виживання, й розквіту.
Симптоматично, що сьогодні психокультуру визнано генеральною
стратегією освіти. У здійсненні цієї стратегії музика може стати вирішальним
чинником. Підгрунтя для цього надає сучасна наука, що робить сенсаційні
відкриття в галузі фізіології мозку. Виявляється, він працює за музичними
принципами. Досліджуючи хімізм тембральних потенціалів у нервових
клітинах, учені поряд із термінами квантової механіки використовують терміни
«мажор» і «мінор», «мелодичний» і «гармонічний», «дієз»і «бемоль», навіть
назви нот і нотний стан.» Музикальність» центральної нервової системи
демонструється на прикладі роботи головного мозку.
Чи не пора повернути музиці її роль як однієї з найважливіших складових
виховання (адже в давні часи вона була однією з «математичних» дисциплін у
загальній і спеціальній освіті); а для цього – зробити музику ґрунтовною
частиною освіти кожного майбутнього вчителя музики?

6. Потенціал музикотерапії
Мироненко К.Е.
Об’єктом уваги наукової спільноти давно став факт глобальної кризи, що її
переживає людство. Україна – не виняток. Так, на початок ІІІ тисячоліття серед
новонароджених у нашій країні кожне третє немовля мало певні генетичні вади,
а кожна сімнадцята дитини народилася психічно неповноцінною. За сім років,
що минули, навряд чи покращились ці показники…
Проте дещо покращилось! І «дещо» - прогресуюча музико- й арт-терапії, що
дає надію.
З плином часу все очевидніше стає, що людство вже не порятує технічний
процес. Сучасна наука дійшла, врешті-решт, висновку: адаптація до руйнівних
умов існування можлива лише через набуття психокультури. І перш за все –
через прищеплення її дітям: формування необхідних психотехнічних навичок
саме в дитячому віці дасть людству шанс і виживання, й розквіту.
Симптоматично, що сьогодні психокультуру визнано генеральною
стратегією освіти. У здійсненні цієї стратегії музика може стати вирішальним
чинником. Підгрунтя для цього надає сучасна наука, що робить сенсаційні
відкриття в галузі фізіології мозку. Виявляється, він працює за музичними
принципами. Досліджуючи хімізм тембральних потенціалів у нервових
клітинах, учені поряд із термінами квантової механіки використовують терміни
«мажор» і «мінор», «мелодичний» і «гармонічний», «дієз»і «бемоль», навіть
назви нот і нотний стан.» Музикальність» центральної нервової системи
демонструється на прикладі роботи головного мозку.
Чи не пора повернути музиці її роль як однієї з найважливіших складових
виховання (адже в давні часи вона була однією з «математичних» дисциплін у
загальній і спеціальній освіті); а для цього – зробити музику ґрунтовною
частиною освіти кожного майбутнього вчителя музики?