1. 1. Правові та організаційні основи охорони
праці
2. Основи безпеки праці в галузі
5. Основи гігієни праці, виробничої санітарії
3. Основи пожежної безпеки
4. Основи електробезпеки
6. Надання першої допомоги потерпілим
при різних нещасних випадках
Mnvpu4.blogspot.com
2. Конституційні основи охорони праці. Закони, законодавчі та
нормативні документи про охорону праці
Законодавство України про охорону праці є системою взаємозв'язаних
нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики
щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-
профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і
працездатності людини в процесі праці Законодавство про охорону праці
складається із загальних законів: Конституції України, Законів "Про охорону праці",
Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.
Конституція України - основний, головний закон держави, який регламентує
найважливіші з погляду держави суспільні відносини.
В ст . 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що
включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на
яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови
праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці
жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".
Роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці Держава створює
умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для
громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми
підготовки та перепідготовки робітників
У тексті ст . 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право
на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової
або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з
незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених
законом
Закон "Про охорону праці" - є одним із найважливіших законодавчих актів.
Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права
громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює
відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища і встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні .
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від
форм власності та видів їх діяльності на усіх громадян, які працюють, а також
залучені до праці на цих підприємствах
Кодекс законів про працю України - основний закон національного
трудового законодавства
.
Про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення
громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і
творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ
незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності Цей закон
здійснює правове регулювання охорони праці Норми щодо охорони праці
містяться в розділі "Охорона праці" та статтях "Трудовий договір", "Робочий час",
"Час відпочинку", "Праця жінок", "Праця молоді", "Професійні спілки", "Нагляд і
контроль за додержанням законодавства про працю"
Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового
договору на підприємстві, в установі тощо . Умови договорів про працю, які
погіршують становище працівників порівняно з вимогами законодавства України
про працю, є недійсними
Окремо питання правового регулювання у галузі охорони праці містяться і в
інших законодавчих актах України - законах "Про охорону здоров'я", "Про
пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про
підприємства в Україні", "Про колективні договори і угоди" та інші
Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці
регулюються підзаконними нормативними актами До найважливіших підзаконних
нормативно-правових актів з питань охорони праці належать:
o Положення про видачу спеціальним уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з нагляду за охороною праці роботодавцеві дозволу на початок
роботи підприємства, установи, організації;
o Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях;
o Правила відшкодування роботодавцем заподіяного працівникові
ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків;
o Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і
організації за порушення нормативних актів про охорону праці;
o Список важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці,
на яких забороняється застосування праці жінок;
o Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками;
o Список виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами
праці;
o Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми;
o Перелік робіт з підвищеною небезпекою та ін.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це
правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано
чинність правових норм, обов'язкових для виконання.
До міждержавних міжгалузевих нормативних актів належать: будівельні
норми і правила (БНиП); санітарні норми (СН); норми радіаційної безпеки (НРБ);
основні правила роботи з радіоактивними речовинами та іонізуючими матеріалами
(ОСП)
Галузеві норми і правила з безпеки праці і виробничої санітарії
поширюються тільки на окрему галузь виробництва і містять гарантії безпеки і
гігієни праці, специфічні для даної галузі.
ГОЛОВНА
ВСТУПНИЙ
ІНСТРУКТАЖ З
ОХОРОНИ ПРАЦІ
КОНСПЕКТ
ПЕРЕГЛЯД
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
3. Одним із найважливіших завдань охорони праці в галузі є забезпечення таких
умов праці, які б виключали можливість дії на працівників шкідливих і небезпечних
виробничих факторів. Згдіно основних законів з охорони праці, Кодексу законів про
працю відповідальність за збереження безпечних умов праці несе роботодавець.
Безпека праці – сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу,
що впливають на здоров’я і працездатність людини під час її трудової діяльності.
Однак в процесі праці на людину діють різного роду небезпечні фактори. Умови
праці органічно пов'язуються з виробничим середовищем. До виробничих умов
праці належать всі елементи виробничого середовища, що впливають на організм
людини, її працездатність безпосередньо в процесі праці.
Умовно можна виділити три групи чинників, що формують умов праці. До
першої групи належать чинники, що визначають характер умов праці, обумовлений
нормативним та законодавчим державним регулюванням (тривалість робочого часу
і режим праці і відпочинку, санітарні норми і вимоги, система державного контролю
та нагляду за дотриманням діючого законодавства, норм, вимог і правил щодо умов
праці і т.д.); соціально-психологічний клімат, ефективність використання пільг і
компенсацій за роботи, що пов'язані з шкідливим впливом.
До другої групи належать технічні і організаційні чинники, що безпосередньо
впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, в цехах і на
підприємстві в цілому.- Це засоби праці (виробничі будівлі, споруди, санітарно-
технічні пристрої, технологічне обладнання, інструменти, пристосування, засоби, що
забезпечують технічну безпеку праці та ін.); предмети праці (сировина, матеріали,
готові вироби); технологічні процеси (фізичні, механічні, хімічні методи обробки);
організаційні форми виробництва, праці і управління (рівень спеціалізації
виробництва, його масштаби, змінність роботи підприємства, перервність і
неперервність виробництва, форми праці, його методи відносно робочої зміни,
неділі, року, організація обслуговування робочого місця, структура підприємства і
його підрозділів і ін.)
До третьої групи належать природні чинники, що мають особливе значення
при формуванні умов праці в будівництві, на транспорті, сільському господарстві та
інших галузях промисловості. В цю групу входять такі чинники: географічні
(кліматичні зони, висота над рівнем моря, погодні умови); геологічні (характер
залягання корисних копалин, спосіб їх добування); біологічні (особливості
рослинного і тваринного світу, контакти з різними тваринами, рослинами,
мікроорганізмами та продуктами їх життєдіяльності).
перукарів– модельєрів, візажизтів;
операторів комп’ютерного набору;
кравців, закрійників;
Класифікація факторів формування умов праці та напрямки
впливу умов праці на працівників
Якщо всі елементи виробничого середовища і організму людини
зрівноважуються, тоді умови праці оцінюються як сприятливі.
Сприятливими слід вважати такі умови праці, коли кількісна і якісна
сукупність їх елементів формує у людини задоволення щодо результатів праці.
Елементи виробничого середовища можуть бути неврівноважсними
внаслідок негативного впливу будь-яких шкідливих чинників і тоді умови праці
оцінюються як несприятливі.
До несприятливих належать такі умови праці, коли їх дія здатні викликати у
людини глибоку втому, що накопичуючись, може призвести до хворобливого
стану або призвести до патології. Крім цього, у людини створюється негативна
думка про роботу (мало-престижність, непопулярність і т. ін).
Критеріями вважаються показники, що характеризують функціональний стан
і здоров'я працівника (показники сили, швидкості нервових процесів, уваги,
пам'яті, фізичної сили і витривалості, діяльності серцево-судинної системи,
захворюваності і т.ін.).
З кінця минулого століття мірою тяжкості праці була кількість енергії (в
калоріях), яка витрачалася при виконанні механічної роботи. Такий підхід був
правомірним, коли для виконання роботи необхідні були тільки м'язові зусилля. В
наш час для оцінки тяжкості праці єдиний енергетичний показник недостатній, бо
він не враховує розумові і нервово-емоційні навантаження, що не дозволяє
об'єктивно оцінювати вплив умов праці на організм людини.
Крім цього, при аналізі причин і чинників, що формують умови праці, необхідно
мати на увазі, що комплекс несприятливих чинників виробничого середовища
може чинити більш сильний вплив на організм, ніж ізольована дія кожного з них
окремо. Наприклад, в процесі гідроізоляційних та опоряджувальних робіт у
повітря виробничих приміщень виділяється декілька хімічних сполук, причому
токсичність їх значно вища, ніж сума токсичності окремих компонентів, що
використовуються при цих роботах.
Поділ умов праці відповідно до гігієнічної класифікації за ступенем
шкідливості та небезпечності з точки зору несприятливого впливу їх на
працездатність і здоров'я людини нічим принциповим не відрізняється один від
Отже всі вказані різноманітні причини призводять до одних і тих же наслідків
— безпосередніх або віддалених в часі змін функціонального стану організму
людини як реакції на вплив всієї сукупності елементів умов праці. Найбільш повно
характеризує ступінь цього впливу поняття "тяжкість праці". Це поняття поєднує
сукупну дію на працюючу людину різноманітних елементів умов праці.
Під тяжкістю праці розуміють ступінь сукупної дії всіх елементів, що
становлять умови праці — санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і
соціально-психологічних на працездатність людини, її здоров'я, життєдіяльність і
відновлення енергетичних ресурсів (сили). У такому розумінні поняття "тяжкість
праці" однаково використовується по відношенню як до фізичної, так і розумової
праці, а також тих видів робіт, що виконуються у шкідливих та небезпечних
умовах. Іншими словами, тяжкість праці — це функціональне напруження
організму людини, що виникає під дією як фізичного, так і психічного (нервово-
емоційного) навантаження, а також інших виробничих умов.
До функціональних змін, що відбуваються в організмі людини протягом
робочої зміни або тижня, залежно від умов праці, можна віднести:
а) при сприятливих здорових і безпечних умовах праці — поліпшення
функціональних можливостей організму як наслідок тренованості, що призводить
до підвищення працездатності і продуктивності праці;
б) при несприятливих умовах праці — підвищення виробничої втоми або
перевтоми, що призводить до зниження працездатності і продуктивності праці, а
також до виникнення захворювань і виробничого травматизму.
З плином часу сприятливі (здорові і безпечні) умови праці призводять до
збереження і поліпшення здоров'я людини, продовження тривалості трудового
довголіття, підвищеної опірності і функціональної здатності організму. При
несприятливих умовах праці з часом розвиваються початкові патологічні зміни
(так звані передзахворювання), а при тривалій праці в цих умовах — професійні
або виробничо-обумовлені хронічні захворювання, зниження віку працездатності і
скорочення її періоду, завчасне старіння і т.ін.
Якісна і кількісна характеристика результатів трудової діяльності, фізіологічні
параметри і показники здоров'я знаходяться в залежності від того, в якому з
функціональних станів перебуває організм людини. Як відомо, організм людини в
процесі праці зазнає три функціональні стани: нормальний, граничний (між
нормою і патологією) і патологічний. Очевидно, що основну роль у вирішенні
проблеми вдосконалення умов праці в галузі буде відігравати подальше
скорочення частки ручної праці, особливо тяжкої та малопродуктивної,
впровадження нових видів машин, обладнання, приладів та апаратів, опрацювання
нових методів і прийомів праці, що вимагають нової техніки, технології та
організації виробництва.
Аналіз умов праці передбачає санітарно-гігієнічне обстеження окремих
дільниць і санітарну характеристику конкретних професій галузевих об'єктів.
Санітарно-гігієнічне обстеження дільниць має включати такі
характеристики:
- тип будівель, кількість поверхів, будівельний матеріал, місце розташування,
стан стін, стелі, підлоги, вид матеріалу, яким покриті огородження.
- метеорологічні умови на основних робочих місцях (температура повітря,
відносна вологість, швидкість руху повітря, джерела випромінювання і ін.).
Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища та трудового
процесу, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її
професійної діяльності.
За більш повним визначенням умови праці — це складне суспільне явище,
яке формується в процесі праці під впливом соціально-екопомічних, технічних,
організаційних і природних чинників, які впливають на здоров'я, працездатність,
ставлення до праці, ефективність праці, рівень життя і розвиток людини як
головної сили суспільства.
ГОЛОВНА
ІНСТРУКЦІЯ З
ОХОРОНИ ПРАЦІ
УРОК
З ОХОРОНИ ПРАЦІ
4. Організація пожежної охорони
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить
до матеріальної шкоди.
Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю
виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її
небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм
пожежної безпеки, невиконання Закону "Про пожежну безпеку".
Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми,
отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена
температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення
будинків і споруд.
За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники,
начальники цехів, майстри та інші керівники.
При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і
його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який
здійснює:
Контроль за станом пожежної безпеки.
Розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх
виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства.
Проводить розслідування і облік пожеж.
Організовує протипожежну профілактику.
Протипожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів,
які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію
їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є
головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є
відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.
Самозаймання речовин
Самозаймання – явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які
приводять до виникнення горіння речовини при відсутності запалювання. Залежності
від причин самозаймання буває хімічним, тепловим, мікробіологічним.
Хімічне самозаймання виникає в результаті дії на речовину кисню повітря, води
або взаємодії речовин. Наприклад, самозаймання забрудненого оливою ганчір’я,
через окиснення олив повітрям з виділенням тепла, або під дією води на лужні
метали займається водень.
Теплове – це самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке виникло під
дією зовнішнього нагріву речовини вище температури самонагрівання.
На розвиток пожежі у приміщеннях та спорудах значно впливає здатність
окремих будівельних елементів чинити опір впливу тепла, тобто їх вогнестійкість.
Вогнестійкість – здатність будівельних конструкцій чинити опір дії високої
температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню в умовах пожежі і
виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції. Вогнестійкість
конструкцій будівель характеризується межею вогнестійкості.
Межа вогнестійкості – це час, на протязі якого конструкція може витримати дію
вогню, а потім вже починається деформація.
Всі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за СНиП 2.01. 02-85 поділяють
на 5 ступенів.
Будинок може належати до того або іншого ступеня вогнестійкості, якщо
значення меж вогнестійкості і меж поширення вогню усіх конструкцій не перевищує
значень вимог СНиП 2.01. 02-85.
Пожежна профілактика електрообладнання
Електрична енергія певних умовах легко переходить у теплову і це може
викликати пожежі і вибухи. Пожежна небезпека електрообладнання, електронних
приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління, електроприймачів
пов’язана з використанням спалимих матеріалів: гуми, пластмас, лаків, олій.
Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання,
струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання.
Окислювачем звичайно служить кисень. Але потужність і тривалість дії цих джерел
займання порівняно малі, тому горіння, як правило, не розвивається. Виникнення
пожежі в електронних пристроях можливо, якщо використовуються спалимі і
важкоспалимі матеріали і вироби.
Засоби та способи гасіння пожежі
Пожежу, яка виникла можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторів
необхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.
Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.
До фізичних способів припинення горіння відносяться:
охолодження зони горіння або горючих речовин;
розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами;
ізоляція реагуючих речовин від зони горіння.
Хімічний спосіб припинення пожежі – це хімічне гальмування реакції горіння.
До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший
спосіб припинення горіння) відносяться:
вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані);
інертні гази (вуглекислий газ, азот);
піни хімічні та повітряно-механічні;
порошкові суміші;
покривала з брезенту та азбесту.
Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному
конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь,
особливостей горіння речовин та матеріалів.
Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:
великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г);
високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700°С);
значним збільшенням об’єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні
утворює більше 1700л пари);
охолоджує зону горіння.
Мікробіологічне самозаймання виникає в органічних
речовинах. При певній вологості і температурі в
органічних речовинах, торфі, ініціюється життєдіяльність
мікроорганізмів і утворюється павутинний гліт (грибок).
При цьому підвищується температура і міняються форми
мікроорганізмів, а при температурі 75°С гинуть. Але при 60
-70° проходить окиснення і обвуглення деяких
легкозаймистих органічних сполук з утворенням
дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це
вугілля нагрівається до температури розпаду і активного
окиснення органічних речовин, що і призводить до
займання.
ГОЛОВНА
ПЕРША
ДОПОМОГА
ПРИ ОТРУЄННІ
ЧАДНИМ ГАЗОМ
ПЕРЕГЛЯД
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
5. В умовах експлуатації потужних енергосистем, електричних машин та апаратів,
розвитку обчислювальної техніки і приладобудування, роботизації та
комп'ютеризації виробництва важливого значення набуває проблема в
електробезпеці — захисті електротехнічного персоналу та інших осіб, які
обслуговують електроустаткування від ураження електричним струмом.
Аналіз загальної кількості виробничих нещасних випадків свідчить, що кількість
електротравм становить 1,0-1,5%, а в енергетиці навіть 3-5%. Але серед нещасних
випадків зі смертельним наслідком електротравми становлять 20-40% на
виробництві, а в енергетиці до 60%, займаючи одне з перших місць. При цьому 60-
85% смертельних уражень електричним струмом відбувається в електроустановках
напругою до 1000 В (127-380 В).
Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі
відмінні особливості:
Перша особливість полягає у тому, що організм людини не має органів, за
допомогою яких можна дистанційно визначити наявність напруги, як, наприклад,
теплову, світлову енергію, деталі, які рухаються. Тому захисна реакція організму
виявляється тільки після потрапляння під напругу.
Друга особливість електротравматизму полягає в тому, що струм, який
проходить крізь людину, діє не тільки в місцях контактів та на шляху протікання крізь
організм, а й викликає рефлекторну взаємодію, спричиняючи порушення нормальної
діяльності окремих органів (серцево-судинної системи, системи дихання).
Третьою особливістю є можливість отримання електротравми, не маючи
безпосереднього контакту зі струмопровідними частинами - переміщення по землі
поблизу пошкодженої установки (у випадку замикання на землю), ураження через
електричну дугу.
Четверта особливість електротравматизму — це те, що у більшості випадків для
розслідування, обліку та аналізу доступні тільки електротравми з тяжкими та
смертельними наслідками.
Безпека людини на виробництві залежить від багатьох факторів і, зокрема, від
рівня електробезпеки. Грамотне вирішення проблеми електробезпеки має
забезпечувати людині використання електричної енергії в будь-яких умовах без
ризику для життя.
Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, які
забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного електричного струму,
електричної дуги, електромагнітного поля та статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-
76).
Електричний струм, який проходить крізь живий організм, чинить термічну,
електролітичну та біологічну дію. Термічна та електролітична дія властива будь-
яким провідникам, а біологічна - тільки живій тканині.
Термічна (теплова) дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла,
нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших
органів, які перебувають на шляху протікання струму, що викликає серйозні
функціональні розлади цих органів й організму в цілому.
Електролітична (хімічна) дія струму виражається в розкладі (електролізі)
органічних рідин, в тому числі й крові, що супроводжується значними порушеннями
їх фізико-хімічного складу.
Біологічна дія струму виявляється в подразненні та збудженні живих тканин
організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, які протікають у
нормально діючому організмі й тісно пов'язані з його життєвими органами.
Подразнювальна біологічна дія на тканини організму може бути прямою, коли
струм проходить безпосередньо по цих тканинах, і рефлекторною, тобто дія
відбувається через центральну нервову систему, а шлях струму пролягає за межами
цих тканин.
Механічна (динамічна) дія струму виявляється в розшаруванні, розриві та інших
подібних пошкодженнях різних тканин організму, в тому числі м'язової тканини,
стінок кровоносних судин легеневої тканини тощо внаслідок електродинамічного
ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перенагрітої струмом
рідини тканини і крові.
Різноманітність дій електричного струму на організм людини може призвести до
різних електротравм, які умовно можна звести до двох видів: місцевих електротравм,
коли виникає місцеве пошкодження організму, і загальних електротравм, так званих
електричних ударів, коли уражається (або створюється загроза ураження) весь
організм через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.
Приблизний розподіл нещасних випадків від електричного струму в
промисловості за зазначеними видами травм такий: 20% — місцеві електротравми;
25% - електричні удари; 55% - змішані травми, тобто одночасно місцеві
електротравми й удари.
Травми обох видів часто супроводжують одна одну. Але вони різні і мають
розглядатися окремо. Характерні місцеві електротравми - це електричні опіки,
електричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмія.
Звичайно тяжкість пошкодження організму при опіках визначається не ступенем
опіку, а площею поверхні тіла, ураженою опіками.
Електричні знаки, які називаються ще позначками струму, це плями сірого або
блідо-жовтого кольору у вигляді подряпин, невеликих ран, бородавок, мозолей на
поверхні шкіри в місцях контакту зі струмопровідними частинами. Найчастіше знаки
мають круглу або овальну форму і діаметр 1-5 мм із заглибленням у центрі.
Електричні знаки, як правило, є безболісними і з часом зникають.
Електрометалізація шкіри — проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок
металу, що розплавилися під дією електричної дуги. Уражена частина шкіри має
жорстку поверхню, колір якої визначається кольором сполуки металу, який потрапив
у шкіру. Електрометалізація шкіри не становить небезпеки і з часом зникає, як і
електричні знаки.
Електроофтальмія - запалення зовнішньої оболонки ока, роговиці та
кон'юнктиви (слизової оболонки, яка покриває очне яблуко), що виникає у разі дії
потужного потоку ультрафіолетових променів, які енергійно поглинаються
клітинами організму і викликають у них фізичні зміни. Таке можливе при появі
електричної дуги - джерела інтенсивного випромінювання не тільки видимого
світла, а й ультрафіолетових та інфрачервоних променів. Звичайно хвороба триває
кілька днів. У разі ураження рогової оболонки лікування є складнішим і
довготривалішим.
І - спазматичне скорочення м'язів без утрати свідомості;
П - спазматичне скорочення м'язів зі втратою свідомості, але з працюючим
серцем та системою дихання;
III - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності або дихання (або того
й іншого разом);
IV - клінічна смерть. Відсутність дихання та кровообігу.
Клінічна смерть - короткочасний перехідний стан від життя до смерті, який
наступає з моменту припинення діяльності серця та легенів. У людини, яка
перебуває у стадії клінічної смерті, відсутні усі ознаки життя: вона не дихає, серце не
працює, больові подразнення не викликають ніякої реакції, зіниці ока дуже розширені
й не реагують на світло. Тривалість клінічної смерті визначається з моменту
припинення серцевої діяльності та дихання до початку загибелі клітин кори
головного мозку, у більшості випадків вона триває 4-6 хвилин. При загибелі
здорової людини від випадкової причини, наприклад, від електричного струму,
тривалість клінічної смерті може становити 7—8 хвилин, а в разі смерті людини
через тяжку хворобу серця, легень тощо лише кілька секунд. Проте якщо в цей
період надати постраждалому допомогу, тобто штучним диханням забезпечити
збагачення його крові киснем, а непрямим масажем серця налагодити в організмі
штучний кровообіг і тим самим забезпечити клітини організму киснем, то розвиток
смерті можна буде припинити, а життя повернути.
Біологічна, або істинна, смерть - необоротне явище, яке характеризується
зупинкою біологічних процесів у клітинах та тканинах і розкладом білкових
структур. Вона починається після закінчення періоду клінічної смерті.
Електричний опік - найбільш поширена
електротравма. Залежно від умов виникнення
розрізняють два основних види опіків: струмовий (або
контактний), який виникає в електроустановках з
відносно невеликою напругою - не вище 2 кВ, при
проходженні струму безпосередньо крізь тіло людини
внаслідок контакту зі струмопровідною частиною. При
більш високій напрузі, як правило, утворюється
електрична дуга або іскра, яка й спричиняє виникнення
опіку другого виду — дугового. Розрізняють чотири
ступеня опіків: І - почервоніння шкіри; II - утворення
пухирів; III - відмирання усієї товщі шкіри; IV—
обвуглювання тканини.
Електричний удар - електротравма, зумовлена
рефлекторною дією електричного струму (який діє через
нервову систему), внаслідок чого починаються спазми
м'язів або інших тканин, порушується серцево-судинна
діяльність. Залежно від виду ураження електричні удари
поділяються на чотири групи (ступеня):
ГОЛОВНА
УРОК З ОХОРОНИ
ПРАЦІ
ПЕРЕГЛЯД
ПРЕЗЕНТАЦІЇ №1
ПЕРЕГЛЯД
ПРЕЗЕНТАЦІЇ №2
6. У системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце посідає Закон
України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров'я робітників та
службовців, найбільш повно висвітлені в ст. 7 "Обов'язки підприємств, установ та
організацій". Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією
підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних
випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм
стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища; інформування
органів та установ державної санепідеміологічної служби при надзвичайній події та
ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в
установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх
здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.
Відповідно до вищезазначеного Закону забезпечення санітарного
благополуччя досягається такими основними заходами:
- гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних
чинників навколишнього та виробничого середовища;
- державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних
регламентів, інвестиційних програм та діючих об'єктів і обумовлених ними
небезпечних чинників на відповідність вимогам санітарних норм;
- включенням вимог безпеки щодо здоров'я та життя в державні стандарти та
іншу нормативну документацію;
- ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для
здоров'я людей;
- пред'явленням гігієнічно обґрунтованих вимог до проектування,
будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та
технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів
виробництва та технологій тощо;
- обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення та ін.
Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та
положення (норми), затверджені Міністерством охорони здоров'я України
(наприклад, "Положення про медичний огляд працівників певних категорій",
"Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких
забороняється застосування праці неповнолітніх"), санітарні правила і норми
стосовно окремих чинників виробничого середовища, певних технологічних
процесів і конкретних виробництв та інші нормативні документи.
Шкідливі фактори як для операторів комп’ютерного набору, так і
для працівників швейного виробеництва
Під час роботи на робітників можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі
фактори:
фізичні: шум, вібрація, ультразвук; підвищене значення напруги, рівня статичної
електрики та електромагнітного випромінювання; прямі та відбиті на
екранах відблиски; несприятливий розподіл яскравості в полі зору;
психофізіологічні: фізичні перевантаження статичної та динамічної дії; нервово-
психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження
зорового аналізатора, монотонність праці, емоційні перевантаження).
У кожної професії – свої болячки. Є професійні хвороби у тих, хто працює за
комп’ютером та за швейним станком.
Болять шия, спина, кисті рук
Шкідливим чинником, що впливає на здоров’я, є обмежена поза. Якщо ми
довго, сутулячись, сидимо в одній і тій же позі, у м”язах спини з’являється
напруга, застій крові, і як, наслідок, - набряк і запалення. „Остеохондроз...”, -
думаємо ми, але це не так. Як стверджують фахівці, у цьому випадку болю нам
завдає м’язова блокада. Чому блокада? А тому, що такі м’язи затискають нерви, що
виходять зі спинного мозку у хребті, спричиняючи біль і порушення чутливості.
Якщо затиснуто нерви, що виходять із шийного відділу хребта, то болять і німіють
шия, плечі, руки, а якщо з попереково-крижового, то, відповідно турбуватимуть
поперек та ноги.
Алергія шкіри, випадання волосся, нестача кисню
Електротехніка, є джерелом електромагнітного випромінювання.
Електростатичне поле сприяє тому, що частинки найдрібнішого пилу осідають на
руках, обличчі, шиї, і зумовлюючи алергічні реакції, сухість шкіри і волосся.
Ріжуть і болять очі, течуть сльози, почервоніли повіки, швидко
втомлюєтеся
Усе це очевидні ознаки так званої дисплейної хвороби. Вона виникає, коли
тривалий час без перерви напружувати очі. Перші ознаки атепонії ( зорової
втоми ) виникають через 45 хвилин безперервної роботи. Зорові функції раптово
знижуються через дві години роботи. Зорова втома підсилюється
неергономічністю робочих місць, недостатньою або неправильною освітленістю,
тощо.
Нервозність,підвищений тиск, погіршення пам’яті і сну
Все ознаки стресу, якого не можна уникнути на жодній роботі. Тим не менше,
слід знати, що рівень стресу залежить від якості комп’ютера. Якщо він „зависає”,
втрачає важливу інформацію, знижує темп роботи, то й не сприяє душевному
спокою. Комп’ютер вимагає зосередженості, тому важливе і психічне
навантаження. Ця область мало вивчена, так як мультимедійна техніка з’явилася
недавно.
Аналогічно це відбувається при роботі за швейним станком— адже також можлива
погана робота приладу, часті поломки і т.д.
Як захистити себе?
Правильна постава – це не важко
Насамперед, слід потурбуватися, щоб робоче місце було зручним і
комфортним. Важливим показником є правильна постава при роботі.
Постава має бути правильною, тому що вона:
1. Утримує кістки і суглоби в правильному положенні, оптимізуючи роботу
м'язів.
2. Дозволяє знизити надмірне стирання суглобних поверхонь.
3. Зменшує навантаження на зв'язки, що підтримують суглоби хребта.
4. Запобігає фіксації хребта в неправильному положенні.
5. Запобігає розвитку втоми, оскільки м'язи працюють ефективніше,
дозволяючи організму витрачати менше енергії.
6. Є профілактикою болю в спині та м'язах.
7. Сприяє поліпшенню зовнішнього вигляду.
Як зберегти зір?
Якщо через 1-2 години роботи дозволите собі невелику перерву, то не
будете так втомлюватися. Необхідно знати, що тривале ( понад чотири
години ) сидіння біля екрана може накопичувати втому.
Через 40-45 хвилин необхідно зробити коротку фізкультурну паузу:
поводіть очима за годинниковою стрілкою і проти, виконайте легкі гімнастичні
вправи для всього тіла ( для цього достатньо декілька хвилин ).
Стрес. Як його обійти?
З метою подолання стресу психологи пропонують:
1. Чергувати розумове і фізичне навантаження.
2. Кожного дня засипати не пізніше 23 години.
3. Вчасно і якісно харчуватися.
Перша допомога після дії стресових факторів
Існує система прийомів емоційної саморегуляції, яку необхідно
використовувати відразу після дії на організм людини стресових факторів. До
неї відносяться наступні прийоми:
1. Змочити чоло, скроні й артерії на руках холодною водою.
2. Повільно озирнутися по сторонах навіть у тому випадку,
якщо приміщення знайоме. Переводячи погляд з одного предмета на інший,
думкою описати їхній зовнішній вигляд. Зосередження на кожному окремому
предметі допоможе відвернутися від внутрішньої стресової напруги, переключити
увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.
3. Спокійно проаналізувати ситуацію, обміркувати її розв`язання, постаратися
чітко усвідомити можливі негативні наслідки і примиритися з найгіршими з них.
4. Ви неповинні зустрічати стрес самотньо. Людина в стані стресу може
звернутися за допомогою і підтримкою до інших. Підтримка від друзів та близьких
може дуже допомогти. Але не менш дієвим є надання допомоги іншим людям.
5. Подивитись у вікно на небо. Зосередитися на тім, що бачите. Набравши води
в склянку, повільно подумати, як її випити. Сконцентрувати увагу на відчуттях,
коли вода буде текти по горлу.
6. Уявити себе в приємній обстановці ( в саду, на пляжі, на гойдалках, під
душем тощо).
Гігієна праці - це галузь практичної і
наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я
працівників залежно від умов праці й на цій
основі обґрунтовує заходи і засоби щодо
збереження і зміцнення здоров'я працівників,
профілактики несприятливого впливу умов
праці.
ГОЛОВНА
МЕТОДИЧНА
РОЗРОБКА УРОКУ
ПЕРЕГЛЯД
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
7. Рятування потерпілого у більшості випадків залежить від швидкості та
правильності надання першої медичної допомоги. Затримка у наданні допомоги
може спричинити загибель потерпілого.
Послідовність надання першої допомоги
1. Усунути дію на організм шкідливих факторів, які загрожують здоров'ю та життю
потерпілого (звільнення від дії електричного струму, винесення з отруєної
атмосфери, загашення одягу, що палає, витягання з води тощо).
2. Оцінити стан потерпілого, визначити характер та важкість травми, найбільшу
загрозу для життя потерпілого та послідовність дій щодо його порятунку.
3. Виконати необхідні для рятування потерпілого дії в порядку терміновості,
відновити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зовнішній масаж
серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти
пов'язку тощо.
4. Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного
працівника.
5. Викликати швидку медичну допомогу або лікаря або ж організувати
транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
Поранення. Терміново зупинити кровотечу. Захистити рану від забруднення та
інфекції — накласти асептичну пов'язку, за наявності дезінфікуючих засобів
(перекис водню, розчин фурациліну, спиртовий розчин йоду тощо) протерти шкіру
довкола рани, видалити невеличкі чужорідні тіла тільки з поверхні та довкола рани;
якнайшвидше доставити пораненого в лікувальний заклад, суворо дотримуючись
правил транспортування для конкретного типу поранення. Не можна промивати
рану водою, засипати ліками, змазувати мазями, накладати вату!
Забій. Забезпечити спокій ушкодженому органові, стягнути пов'язкою,
прикласти охолоджений предмет.
Розтяжка. Зафіксувати суглоби, прийняти знеболювальне.
Вивих. Накласти холодний предмет; застосувати обезболювання, іммобілізувати
кінцівку в положенні вивиху.
Перелом. Терміново іммобілізувати кістки в місці перелому накладанням шин,
провести профілактику шоку на загальних засадах; транспортування та, особливо,
перекладання повинні бути вкрай обережні.
Здавлення. Накласти джгути, як при зупинці кровотечі, обкласти ушкодження
охолодженими предметами, у разі враження кінцівок іммобілізувати їх за
допомогою шин, уразі шоку потерпілого зігріти, можна ввести наркотичні та серцеві
засоби.
Удушення, утоплення. Терміново звільнити дихальні шляхи, зробити штучне
дихання (16—18 разів на хвилину) та зовнішній масаж серця, постійно зігрівати.
Електротравми. Негайно припинити дію електричного струму, терміново
доставити в лікувальний заклад, у разі припинення дихання або зупинки серця
зробити штучне дихання (12—16 разів на хвилину) та зовнішній масаж серця (50—60
разів на хвилину) впродовж усього часу до відновлення дихання та серцевої
діяльності; ввести серцеві засоби, зігріти.
Опіки термічні. Розрізати одяг навколо опіку, не відриваючи від тіла, накласти
суху асептичну пов'язку; при великих опіках загорнути в сухе простирадло,
терміново доставити в лікувальний заклад. Не можна промивати опіки, змащувати,
торкатися руками, проколювати пухирі!
Опіки хімічні. Промивання згідно з властивостями конкретного типу хімічної
речовини: кислоти — лугом, луг — кислотою, у разі дії вапна — олією.
Отруєння чадним газом. Винести на свіже повітря, зробити штучне дихання,
розтирати, гріти ноги, дати подихати нашатирним спиртом.
Отруєння харчові. Промити шлунок, органи травлення, вживати багато рідини,
зігрівати, дати активоване вугілля, фталазол, антибіотики (4—6 разів на день).
Отруєння хімікатами, ліками. Термінове промивання шлунка, при необхідності
штучне дихання та реанімаційні заходи, доставити в лікувальний заклад.
Обмороження. Необхідно доправити потерпілого у приміщення і напоїти його
теплим чаєм, натерти спиртом. Бажано помістити потерпілого у ванну з теплою
водою.
Ураження електричним струмом. Не можна торкатись потерпілого, бо він
перебуває під напругою. Потрібно негайно відкинути електричний провід
дерев'яною палицею в бік.
Нещасний випадок на воді. Потрібно витягнути потерпілого з води й
очистити ротову порожнину, видалити воду з дихальних шляхів, пригнувши голову
потерпілого, покласти на спину, максимально відкинути його голову назад,
запхавши під лопатки згорнутий одяг. Нижню щелепу потерпілого треба висунути
вперед і, натискаючи на підборіддя, відкрити йому рот. На відкритий рот покласти
хустинку, затиснути потерпілому ніс і, зробивши глибокий вдих, щільно
притискаючи свій рот до рота потерпілого, вдихнути весь об'єм повітря в легені
потерпілого. Повітря потрібно вдихати до відновлення самостійного дихання. Якщо
штучне дихання проведено правильно, то грудна клітка потерпілого повинна
піднятися. Для проведення непрямого масажу серця потерпілого треба покласти на
тверду поверхню і натискати долонями, покладеними одна на одну на нижню
частину грудної клітки. Повторювати це натискання доцільно щосекунди.
Проведення штучного дихання та непрямого масажу серця чергується з 4—5-
разовими натисканнями на грудну клітку з одним вдуванням повітря в легені.
Для надання допомоги потерпілому необхідно користуватись домашньою
аптечкою, в якій мають бути: валідол, перманганат калію, 10 % розчин аміаку, 5 %
розчин аміаку, 5 % розчин йоду, анальгін у таблетках, сода питна, бинт, лимонна
кислота, вата медична, джгут кровоспинний, лейкопластир.
Сонячний тепловий удар. Ознаки: кровотеча з носа, блювання, непритомність.
Потерпілого потрібно негайно покласти в тінь так, щоб голова знаходилась на
підвищенні. Роздягнути, напоїти холодною водою, дати під язик валідол. У разі
втрати свідомості — дати понюхати нашатирний спирт.
ГОЛОВНА
МАЙСТЕР-КЛАС
ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
ПРИПИНЕННЯ
КРОВОТЕЧІ
ПЕРЕГЛЯД
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
“ТРАВМИ”
8. 1. Загальні положення
1.1. Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8.03-93 "Порядок
опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що
діють на підприємстві", ДНАОП 0.00-4.15-98 "Положення про розробку інструкцій з
охорони праці", ДНАОП 0.00-4.12-99 "Типове положення про навчання з питань
охорони праці".
1.2. За даною інструкцією студент-перукар інструктується перед початком
роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж).
Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань
охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи
особи, яка інструктує, та перукаря.
1.3. За невиконання даної інструкції перукар несе дисциплінарну та матеріальну
відповідальність.
1.4. До самостійної роботи допускаються студенти, які пройшли медичний
огляд,теоретичне та практичненавчання, вступний інструктаж з охорони праці,
інструктаж на робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки.
1.5. Студент повинен:
1.5.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
1.5.2. Виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником і по якій він
проінструктований.
1.5.3. Дотримуватись правил пожежної безпеки.
1.5.4. Користуватись спецодягом, спецвзуттям.
1.5.5. Не розбирати і не виконувати будь-який ремонт електроінструменту.
1.6. Перукар забезпечується спецодягом, спецвзуттям та засобами
індивідуального захисту: халат, шапочка або косинка, взуття профілактичне,
рукавички гумові.
1.7. До роботи з електроапаратурою та електроінструментом
допускаються студенти, які пройшли навчання по правилах їх безпечної
експлуатації.
1.8. Хімікати необхідно зберігати у поліетиленовій, скляній, фарфоровій
посудині з пробками або кришками, що щільно закриваються, в
спеціальних приміщеннях.
1.9. Перукар повинен суворо виконувати правила особистої гігієни, мати
приємний зовнішній вигляд, бути в чистому спецодязі та спецвзутті.
1.10. Інструмент зберігається на робочому місці або в шафі.
2. Вимоги безпеки перед початком роботи
2.1. Одягти спецодяг і спецвзуття.
2.2. Перевірити справність електро- та механічного інструменту, наявність
необхідних матеріалів (серветки, пеньюар, рушник, вата, хімікати, гребінки та інше);
розташувати їх в зручному для користування порядку.
2.3. Перевірити наявність та справність захисного заземлення сушуарів.
3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3.1. Продезінфікувати інструмент.
3.2. Перед початком роботи з кожним відвідувачем перукар повинен на очах
відвідувача помити руки з милом, накрити клієнта чистим пеньюаром, закрити його
чистою серветкою, а підголівник крісла − паперовою або бавовняною серветкою.
3.3. Перед початком роботи з шкідливими речовинами руки необхідно змастити
кремом або іншими засобами, що запобігають впливу шкідливих речовин на шкіру
рук.
3.4. Під час застосування шкідливих речовин необхідно дотримуватись
особливої обережності, остерігатися потрапляння їх на руки, обличчя і особливо в
очі.
3.5. Під час виконання хімічної завивки перукар повинен користуватися
гумовими рукавичками.
3.6. Для нанесення фарби на волосся необхідно користуватися ватним
тампоном, який після використання замінюється.
3.7. Під час виконання завивки «перманент» змочування волосся розчином
проводиться ватним тампоном, який замінюють після використання.
3.8. Перед проведенням хімічної завивки і фарбування волосся фарбниками
перукар зобов`язаний зробити клієнтові пробу на чутливість шкіри.
3.9. Під час застосування для клієнта одеколону слід користуватися
пульверизатором.
3.10. Струшувати волосся з пеньюару і серветок у робочому залі забороняється.
3.11. Необхідно слідкувати за тим, щоб підлога не була слизькою. Всі пролиті на
підлогу рідини (масла, емульсії тощо) слід ретельно витерти.
3.12. Відходячи від робочого місця, перукар повинен вимкнути освітлення та
електричні прилади.
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Відключити від електромережі електроінструмент, електрообладнання,
місцеве освітлення.
4.2. Електроінструмент, електрообладнання та інший інструмент упорядкувати і
розкласти в певному порядку на робочому столі або покласти в шафу.
4.3. Ретельно закрити флакони з хімікатами. Креми, пасти, одеколон покласти у
відведене для них місце.
4.4. Прибрати робоче місце.
4.5. Зняти спецодяг, спецвзуття, очистити їх і покласти в відведене для них
місце.
4.6. Помити руки, обличчя з милом. При можливості прийняти душ.
4.7. Доповісти керівникові про всі недоліки, які мали місце під час роботи.
2. Вимоги безпеки перед початком роботи
2.1. Одягти спецодяг і спецвзуття.
2.2. Перевірити справність електро- та механічного інструменту, наявність
необхідних матеріалів (серветки, пеньюар, рушник, вата, хімікати, гребінки та інше);
розташувати їх в зручному для користування порядку.
2.3. Перевірити наявність та справність захисного заземлення сушуарів.
3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3.1. Продезінфікувати інструмент.
3.1.1. Бритву, ножиці опускаються у спирт (денатурований або гідролізний)
міцністю 70 %, який наливається у широкогорлу посудину з притертою пробкою і
об'ємом 100 мл.
При дезінфекції необхідно слідкувати за тим, щоб ріжуча поверхня була
повністю занурена у спирт.
3.1.2. Машинки для стрижки та металеві гребінки обробляються спиртовою
горілкою.
3.1.3. Різальна частина електричної машинки підлягає кип'ятінню, а
пластмасовий корпус протирають 0,5%-ним розчином хлораміну.
3.1.4. Інструменти та вироби з пластмаси дезінфікуються 0,5%-ним розчином
хлораміну протягом 10-15 хв.
Розчин наливають у пластмасові банки з кришками ємністю не менше 500 мл
та замінюють не рідше одного разу на 5 днів.
3.2. Перед початком роботи з кожним відвідувачем перукар повинен на очах
відвідувача помити руки з милом, накрити клієнта чистим пеньюаром, закрити його
чистою серветкою, а підголівник крісла - паперовою або бавовняною серветкою.
3.3. Перед початком роботи з шкідливими речовинами руки необхідно
змастити кремом або іншими засобами, що запобігають впливу шкідливих речовин
на шкіру рук.
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Відключити від електромережі електроінструмент, електрообладнання,
місцеве освітлення.
4.2. Електроінструмент, електрообладнання та інший інструмент упорядкувати і
розкласти в певному порядку на робочому столі або покласти в шафу.
4.3. Ретельно закрити флакони з хімікатами. Креми, пасти, одеколон покласти
у відведене для них місце.
4.4. Прибрати робоче місце.
4.5. Зняти спецодяг, спецвзуття, очистити їх і покласти в відведене для них
місце.
4.6. Помити руки, обличчя з милом. При можливості прийняти душ.
4.7. Доповісти керівникові про всі недоліки, які мали місце під час роботи.
5. Вимоги безпеки в аварійній ситуації
5.1. Аварійна та небезпечна ситуація може виникнути в разі: ураження
електричним струмом, ураження хімікатами, механічним обладнанням та інше.
5.2. При виникненні такої ситуації відключити електроспоживачів. Не
допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Повідомити про те, що сталося,
керівника робіт.
5.3. Якщо стався нещасний випадок, надати потерпілому першу медичну
допомогу. При необхідності викликати «швидку медичну допомогу».
5.4. Надання першої медичної допомоги.
5.4.1. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
При ураженні електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого
від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а
при неможливості відключення - відтягнути його від струмоведучих частин за одяг
або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.
При відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне
дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені
зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані необхідно
негайно приступити до оживлення потерпілого і викликати швидку медичку
допомогу.
5.4.2. Перша допомога при пораненні.
Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити
індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у
ньому, на рану і зав'язати її бинтом.
ГОЛОВНА ІНСТРУКЦІЇ
