На основі проекту "Все ще повертаючись до Криму..."

1. ВСЕ ЩЕ ПОВЕРТАЮЧИСЬ
ДО КРИМУ:
ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ТА ПРАВ ЛЮДИНИ
ЧЕРЕЗ МЕДІА
ПОСІБНИК З НАВЧАННЯ ПРАВАМ ЛЮДИНИ
ЧЕРЕЗ ІСТОРІЮ ТА МЕДІА
ЛЬВІВ
2011

2. Ця публікація стала можливою завдяки проекту
«Все ще повертаючись до Криму: дослідження історії та прав
людини через медіа», який впроваджується Регіональним
благодійним фондом «Резонанс» (м. Львів)
та фінансується фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє»
(Берлін, Німеччина)
Над підготовкою посібника працювали:
Автори: Ярина Боренько, Олена Грабовська
Дизайн обкладинки: Ярослав Сосновський
Все ще повертаючись до Криму: дослідження історії та прав
людини через медіа. Посібник з навчання правам людини через
історію та медіа. – Львів: 2011. – 116 стор.
У посібнику представлено детальний опис методології
виконання проекту, який було реалізовано в Україні у 2011 році.
Проект спрямовано на є підвищення обізнаності молоді з питань
прав людини через дослідження, аналіз та візуалізацію життєвих
історій кримських татарів з використанням підходів освіти в області
прав людини. Посібник також містить програми навчальних творчих
майстерень та робочі матеріали проекту.
Для педагогів, тренерів, молодіжних працівників та молодіжних
лідерів, зацікавлених у впровадженні медійних інструментів в
практику навчання правам людини.
З питань поширення посібника просимо звертатись за адресою:
а/с 1793, Львів, 79016,
або на адресу електронної пошти: resonancef@gmail.com
Електронну версію посібника розміщено на інтернет-сторінці
РБФ «Резонанс»: http://resonance.at.ua
© Резонанс
© Я.Боренько, О.Грабовська, Я.Сосновський

3. ЗМІСТ
Вступне слово ...................................................................................... 6
Цілі і завдання проекту ....................................................................... 8
Як почати: планування проекту ...................................................... 10
- вибір теми ............................................................................... 10
- методологія ............................................................................. 16
- команда ................................................................................... 18
Що робити: структура проекту та ключові елементи .................. 20
- профіль учасників ................................................................... 20
- творчі майстерні та робота в період між ними ..................... 25
Чого очікувати: результати проекту ............................................... 34
- оцінка проекту ......................................................................... 34
- презентація виставки ............................................................. 39
Додатки: опис окремих вправ із творчих майстерень ................ 50
3

4. Liebe Leserinnen und Leser,
die Deportation der Krimtataren am 18. Mai 1944 und die
jahrzehntelange Verweigerung ihres Rechts auf Rückkehr sind schwere
Menschenrechtsverletzungen, die die Verletzung vieler weiterer
Grundrechte mit sich brachten: Zehntausende Menschen verloren ihr
Leben, andere ihre Gesundheit, alle ihr Hab und Gut.
Wer sich mit dieser Geschichte auseinandersetzt, stößt bald auf
etwas ganz Erstaunliches: auf eine Menschenrechtsbewegung, die in den
Jahrzehnten danach das gesamte krimtatarische Volk in der Verbannung
erfasste. So organisierten sich die Krimtataren in Initiativgruppen und
verwirklichten damit das Recht auf Versammlungs- und Vereinigungsfreiheit.
Mit der Wahl von Delegierten schufen sie sich basisdemokratisch ihre
eigenen Repräsentanten, die ihre Forderungen bei der Partei- und
Staatsführung in Moskau vorbrachten. Sie haben in Massenmeetings
Einmütigkeit gezeigt, in massenhaften Unterschriftenkampagnen Mut
bewiesen und durch eigene Volkszählungen und Volksbefragungen die
staatlichen Lügen über das krimtatarische Volk widerlegt.
Das alles ist umso bewundernswerter, als sie das in einer Atmosphäre
des staatlichen Rechtsnihilismus‘ taten: Trotz der politische Rehabilitierung
der Krimtataren 1967 durften sie nicht auf die Krim zurückkehren. Wer
es dennoch tat, musste mit dem Schlimmsten rechnen: Zerstörung des
Hauses, Verweigerung von Arbeit und Schulbildung, erneute Deportation.
Die Bewegung der Krimtataren wurde von berühmten Dissidenten wie
Andrej Sacharow und Pjotr Grigorenko unterstützt. Und bei der Gründung
der „Initiativgruppe zur Verteidigung der Menschenrechte in der UdSSR“
im Mai 1969 in Moskau, an der sich der krimtatarische Dissident Mustafa
Džemilev beteiligte, standen die krimtatarischen Initiativgruppen – wie wir
dem Namen entnehmen können – Pate. Besonders wichtig aber war die
Solidarität der Krimtataren untereinander: Sie unterstützten Familien, die
auf die Krim zurückzukehren versuchten, materiell, und auch für die nach
Moskau delegierten Repräsentanten wurde Geld gesammelt.
Dies alles, die Berufung auf fundamentale Menschenrechte und
deren eigenmächtige Verwirklichung, die Solidarität untereinander
und der Austausch mit anderen Menschenrechtlern können positive
Bezugspunkte für Krimtataren, aber auch für andere Einwohner der Krim
4

5. bzw. der Ukraine heute sein. Historisches Wissen über die Verfolgung der
Krimtataren und anderer Minderheiten sowie darüber, wie sich Menschen
in Zwangssituationen verhalten haben, um diese zu überwinden, ist
wichtig um zu verstehen, wie die heutige Konstellation auf der Krim
entstanden ist. Der Blick auf die aktuelle Situation durch das Prisma
der Menschenrechte hilft zu vermeiden, nur die eigenen Interessen zu
verfolgen, denn die Menschenrechte gelten für alle gleich. Das macht die
komplizierte Situation auf der Krim nicht gerade einfacher, aber es ist die
einzige Garantie dafür, zu Lösungen zu kommen, welche die Interessen
aller berücksichtigen.
Ich gratuliere zu dem erfolgreichen Abschluss des Projekts „Still
coming back to Crimea: exploring history and understanding human rights
through media“, in dessen Rahmen eine Ausstellung und die vorliegende
Broschüre entstanden. Das Projekt zeigt, wie wichtig der Respekt vor
der Würde jedes einzelnen Menschen ist und wie inakzeptabel jede Art
von Diskriminierung ist. Ich wünsche der Broschüre viele interessierte
Leser, damit ein konstruktives Gespräch darüber entsteht, wie das
Zusammenleben auf der Krim heute friedlich und unter Wahrung der
Rechte aller gestaltet werden kann.
Dr. Martin Salm
Vorstandsvorsitzender der Stiftung „Erinnerung,
Verantwortung und Zukunft“
5

6. ВСТУПНЕ СЛОВО
Дорогі читачі та читачки,
Депортація кримських татар 18 травня 1944 року, тривала
відмова у праві на повернення є тяжкими порушеннями прав людини,
до яких ще й додаються втрата життя і здоров‘я і права жити в гідних
умовах десятків тисяч людей.
Історики зазначають вражаючий розмах правозахисного руху,
який охопив весь кримськотатарський народ після десятиліть
депортації. Кримські татари організовували ініціативні групи і
таким чином здійснювали своє право на свободу мирних зібрань.
Демократичне обрання делегатів, які доводили вимоги до відома
партійного та державного керівництва в Москві, демонстрація
єдності й одностайності під час мітингів, та громадянська мужність
у кампаніях по збору підписів, власні опитування і переписи
населення і як результат – власне спростування державної брехні
про кримськотатарський народ.
Слід пам’ятати, що це все відбувалося в умовах правового
нігілізму, коли, незважаючи на політичну реабілітацію в 1967 році,
кримським татарам так і не дозволили повернутися до Криму. Ті, хто
все ж таки наважувалися це зробити, мали готуватися до найгіршого:
зруйновані будівлі, відмови у працевлаштуванні та освіті, і навіть
повторна депортація.
Кримськотатарський рух був підтриманий відомими дисидентами
– Андрієм Сахаровим та Петром Григоренком. При створенні
Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР в травні 1969 року в
Москві, учасником якої був кримськотатарський дисидент Мустафа
Джемілев, її хрещеними батьками (як ми можемо зрозуміти це з назви)
були власне кримськотатарські ініціативні групи.
Особливого значення набула солідарність самих кримських татар,
взаємна матеріальна підтримка сімей, які намагалися повернутися
в Крим, збір коштів для поїздок представників в Москву. Посилання
на фундаментальні права людини та їх самостійну реалізацію,
солідарність один з одним, спілкування з іншими правозахисниками,
можуть бути сьогодні позитивними відправними точками і для
6

7. кримських татар, і для інших жителів Криму та України. Історичні
знання про переслідування кримських татар та інших меншин, як і
розуміння поведінки людей в складних ситуаціях, їхня здатність
долати перешкоди є важливим чинником для зрозуміння передумов
виникнення сьогоднішньої ситуації в Криму. Права людини діють для
всіх однаково, а відтак і погляд на сучасність крізь призму прав людини
допомагає уникнути відстоювання виключно власних інтересів. Це ще
більше ускладнює ситуацію в Криму, проте залишається є єдиною
гарантією прийняття рішень, в основу яких буде покладено інтереси
всіх груп.
Хотілося б привітати з авторів і виконавців проекту «Все ще
повертаючись до Криму: дослідження історії та освіта у сфері
прав людини за допомогою візуальних засобів“, в рамках якого і
сформувалися виставка та дана публікація, з успішним завершенням.
Проект показує, наскільки важливим є повага до гідності кожної
людини, та наскільки неприйнятним є кожен прояв дискримінації.
Бажаю, щоб у цієї публікації було багато зацікавлених читачів, щоб
виникла конструктивна розмова про те, як можна формувати сьогодні
спільне життя в Криму мирно та з дотриманням прав кожного.
Д-р. Мартін Зальм
Голова правління Фонду
«Пам‘ять, відповідальність і майбутнє»
7

8. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ
Права людини завжди лежать у площині відносин «людина
– влада». Владу можна розглядати як публічну владу (державну та
місцеву), яка складається з чиновників різного рівня, і переважно саме
до такого розуміння влади апелюють, коли говорять про права людини.
Однак є ще декілька типів влади, які також необхідно брати до уваги.
Це влада роботодавців над найманими працівниками, а також влада
педагогів та батьків над дітьми. В обох випадках влада є практично
необмеженою, хоча й рідко регулюється будь-якими нормами.
Ще один тип влади – це влада більшості. Демократію також
визначають як владу більшості, і в цьому контексті великою загрозою
демократії є нехтування правами тих, хто до більшості не належить.
Водночас, кожен із нас в різних ситуаціях опиняється у меншості: ми
можемо сповідувати іншу релігію, говорити іншою мовою, розділяти інші
культурні цінності. Зрештою, ми можемо носити взуття іншого кольору
чи не носити його взагалі. І саме права людини покликані забезпечити
захист меншості від посягань влади більшості на їхні права та свободи.
Навчання правам людини через історію є відносно новим під-
ходом, спрямованим на формування стійкого позитивного сприйнят-
тя принципів та цінностей прав людини. Цей підхід дає можливість
осмислити причини та наслідки історичних подій, які призвели до
проявів несправедливості стосовно окремих людей та цілих народів.
Окрім того, детальний аналіз історичних подій дає можливість поду-
мати над тим, що треба робити усім нам зараз, щоб уникнути трагедій
в майбутньому і який внесок може зробити кожен із нас.
Підхід до освіти за допомогою медіа використовується як
такий, який приваблює молодих людей і дає можливість візуалізувати
питання, які обговорюються. Тут створюється простір для розвитку
компетенцій учасників, розробки ними власних підходів та застосування
отриманих знань і навичок в майбутньому.
Ключова ідея проекту «Все ще повертаючись до Криму: дослі-
дження історії та освіта у сфері прав людини за допомогою візуаль-
них засобів» полягала в тому, щоб розробити та представити набір
інструментів, які дозволять молодим людям поглянути на історію з
точки зору концепції універсальності прав людини та зрозуміти права
людини через дослідження історичних подій в різних контекстах. Істо-
8

9. рія кримських татар ХХ століття була пов’язана з різними аспектами
радянського та пострадянського періодів. Однак, сьогодні у молодих
людей є дуже мало можливостей для вивчення цих процесів у школі, і
ще менше – для індивідуального аналізу теми. Наш проект був покли-
каний допомогти молоді дослідити права людини шляхом залучення
до різних видів дослідницької діяльності, міжособистісної комунікації
та неформальну освіту. Такий підхід повинен супроводжувати та до-
повнювати вивчення питань, які не включені до шкільних програм.
Проект «Все ще повертаючись до Криму…» мав на
меті підвищити обізнаність молоді з питань прав людини через
дослідження, аналіз та візуалізацію життєвих історій кримських
татарів з використанням підходів освіти у сфері прав людини.
Приклад із проектної заявки:
Завдання проекту:
- Передати цінність життєвих історій в широкому істо-
ричному контексті і показати зв’язки між життям окре-
мих людей, соціальним/історичним розвитком, відноси-
нами між людиною та державою. В цьому контексті буде
досліджено історію кримських татар як частини радянської
та сучасної української історії на прикладі життєвих історій
(вивчення усної історії) у стосунку до ключових історичних
моментів.
- Залучити молодь до рефлексії на тему ситуації з дотри-
манням прав людини в Україні, зокрема, щодо проблем на-
ціональних меншин та корінних народів. Для досягнення
цієї мети ми плануємо створити простір для рефлексії над
тим, як кримськотатарське питання офіційно представля-
ється в Україні, і над тим, що залишається поза полем зору
людей, які проживають у «нецільових» регіонах.
- Впровадити навчання через медіа як інструмент для до-
слідження історії, політичних та соціальних процесів.
У пропонованому посібнику ми спробували відобразити
результати нашої роботи та поділитись власним досвідом у реалізації
подібних проектів.
9

10. ЯК ПОЧАТИ: ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТУ
ВИБІР ТЕМИ
Загальною темою проекту є права людини та історія. Одиничний
проект може бути сфокусований на специфічній ситуації з дотриманням
прав людини та на конкретному історичному періоді. Для визначення
теми ми рекомендуємо провести невеликий мозковий штурм,
відповідаючи на питання:
- що буде специфічною темою нашого проекту?
- чи зрозумілий історичний контекст та його кореляція з темами
прав людини команді виконавців проекту?
- які специфічні питання ми хочемо дослідити в рамках цієї теми?
Специфічними питаннями нашого проекту були питання
дотримання прав меншин та стан кримських татар в Україні. Ми
пов’язали вузьку тему зі сфери прав людини (меншини) і ситуацію
однієї меншини в Україні (кримські татари), встановивши, таким
чином, чіткі зв’язки між історією та правами людини.
Приклад із проектної заявки:
Крим є найбільш нестабільним регіоном України і одним з
найбільш конфліктних в питаннях дотримання прав меншин. В
Криму проживають представники багатьох національностей
(окрім кримських татар є також караїми, болгари, греки,
вірмени) з унікальними традиціями, які не завжди є зрозумілими
та прийнятними для росіян/російськомовної більшості. Цей
регіон характеризується протиріччями у сприйнятті історії,
тривалими міжрегіональними та мовними конфліктами. На це є
декілька причин, пов’язаних із радянською та сучасною українською
історією, а також сучасною політикою щодо дотримання прав
меншин в Україні. Існує також соціальний аспект цього питання,
пов’язаний, переважно, із декількома перехресними конфліктами
в регіоні та неспроможності уряду і місцевої влади забезпечити
суспільний діалог.
10

11. Ситуація кримських татар фактично є незнаною для
українського суспільства. Немає широкого висвітлення теми
у медіа, вона не представлена в широких історичних дискусіях.
Крим сприймається як місце для літнього відпочинку. Тому
місцеві конфлікти щодо розподілу земель, культових споруд,
релігійних та національних свят, в які включені кримські татари,
розцінюються як такі, які порушують «мирне» життя курорту.
Кримських татар часто розцінюють як «джерело ісламського
тероризму», внаслідок того, що вони сповідують іслам.
Даним проектом ми хочемо змістити фокус на соціальний
розвиток Криму і дати молодим людям більше інформації про
те, ким є кримські татари і чому вони вимагають повернення
їм територій, забезпечення розвитку системи шкіл з
кримськотатарською мовою навчання чи відбудови мечетей.
Це розуміння може бути розвинуте у випадку, якщо суспільство
дізнається більше про історію кримських татарів, зрозуміє їхнє
прагнення відновити свої права на землі, території та ресурси,
а також відчує відповідальність за історичну несправедливість.
Оскільки ця тема не вивчається в школах, в проекті будуть
використані інші освітні заходи, а також підхід до навчання за
допомогою медіа. Це може підвищити зацікавлення даними
питаннями та візуалізувати тему, зрозуміти особисті історії
конкретних людей та розширити розуміння проблеми.
Визначаючи специфічні теми, у нашому проекті ми
сконцентрувалися на дослідженні таких питань:
1. Проблеми дотримання прав меншин:
- Права меншин: джерела, історія та розвиток.
- Заборона дискримінації як один базових принципів дотримання
прав людини, передбачений статтею 2 Загальної декларації
прав людини, а також пунктом 1 статті 2 Міжнародного пакту
про громадянські та політичні права. Цей принцип накладає на
держави зобов’язання поважати і забезпечувати всім особам, які
перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права,
визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору
шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань,
11

12. національного чи соціального походження, майнового стану,
народження чи іншої обставини.
- Права меншин як частина системи прав людини: чому необхідно
говорити про права меншин в рамках навчання правам людини.
- Свобода релігії (стаття 18 ЗДПЛ, стаття 9 Європейської
конвенції про захист прав людини та основних свобод), яка
включає право сповідувати свою релігію або переконання як
одноособово, так i спільно з іншими, прилюдно чи приватно,
в богослужінні, вченні, виконанні та дотриманні релігійних та
ритуальних обрядів.
- Право на освіту (включаючи освіту рідною мовою) як інструмент
для захисту ідентичності представників національних меншин.
Право на навчання рідною мовою не входить до переліку
прав людини, гарантованих ЄКПЛ, однак відмова у публікації
підручників мовами меншин, які проживають на території
держави, може спричинити ситуацію порушення права на
освіту та свободи вираження думки.
- Історична несправедливість як результат конфіскації земель,
відчуження територій та ресурсів, що спричиняє, зокрема,
неможливість розвиватись, відповідно до своїх потреб та
інтересів.
2. Історичний розвиток європейської, радянської та україн-
ської історії з точки зору прав людини:
- Права людини у ХХ-ХХІ століттях: роль країн Східної Європи в
процесі створення ООН, Ради Європи ОБСЄ, а також порушення
прав людини як основна причина створення цих інституцій
(Друга світова війна, ГУЛАГ, колоніалізм тощо).
- Національні меншини в Європі у ХХ-ХХІ століттях: поява
терміну «національна меншина», національні меншини в Європі
під час Другої світової війни.
- Процеси депортації національних меншин в Радянському Союзі
у зв’язку з історичною несправедливістю: історичні претензії,
радянська ідеологія «переселення» та «інтернаціоналізму», ви-
правдання необхідності в радянській теорії, політика «повер-
12

13. нення додому» (цитата»; втрачена власність та території;
інтеграція після депортації.
- Правозахисні рухи в Радянському Союзі, Україні та Криму:
радянські «дисиденти» та роль Московської Гельсінської групи
у захисті кримських татар та представників інших меншин.
- Повернення додому та перші роки незалежності України:
уникнення питань реституції, реєстрації та визначення
місць для проживання, розвиток місцевих громад і відновлення
культурного життя.
- Сучасна політика України у сфері дотримання прав людини:
ратифікація міжнародних документів з прав людини,
правозахисні рухи в сучасній Україні, правозахисні організації та
їхня діяльність.
Продовжуючи роботу з підготовки проекту, необхідно було
ще більше конкретизувати теми історії та прав людини, які мали
досліджуватися. Це допомогло почати роботу над методологією та
підібрати навчальні інструменти, які відповідають ідеї проекту.
1. Депортація і повернення. В травні 1944 року Сталін
підписав Постанову про депортацію кримських татар,
яких звинуватили в масовому дезертирстві та співпраці з
фашистами. Виселення тривало три дні без будь-якого рішення
суду і за цей час близько 190 тисяч осіб були депортовані з
території півострова до Узбекистану, Казахстану, Марійської
АРСР та на Урал. Переселення проводилося у жорстоких
формах, коли багато людей помирало, а ті, хто вижив, змушені
були довгі роки терпіти безправне, нелюдське існування. Лише
наприкінці 80 років кримські татари почали повертатися на
батьківщину. За офіційними даними, на 1998 р. в Україну (Крим)
повернулося близько 270 тис. кримських татар. Сьогодні
процес повернення триває, хоча вже й не так масово.
2. Проблеми після повернення.
2.1. Прописка. Процедура прописки (дозволу на тимчасове
чи постійне проживання) особливо болісно відбилась на
13

14. кримських татарах. Прописка дає доступ до певних послуг
на підставі вибору місця проживання (наприклад, соціальне
забезпечення, медичне обслуговування, надання певних
пільг), а також є необхідною, наприклад, при зверненні
до суду чи участі у виборах. Коли кримські татари
почали повертатись до Криму, вони не могли отримати
прописку, оскільки не мали визначеного місця проживання,
а, відповідно, були позбавлені можливостей навіть
звертатись до органів місцевого самоврядування із будь-
якими питаннями, влаштуватись на роботу чи отримати
медичну допомогу.
2.2. Земля. З початком процесу репатріації кримських татар
співпав початок земельної реформи в Україні. Земельний
кодекс передбачав, що земля передається тим, хто
працював на ній, тобто членам колгоспів. Більшість із
кримських татар в той час лише почали повертатись
до Криму, відповідно ці люди не мали українського
громадянства і не могли претендувати на розподіл
земель. Сьогодні нерідко люди витрачають по 5-7 років для
того, щоб реалізувати своє право на отримання землі, і не
завжди їм це вдається.
Другий аспект проблеми – це те, що держава не повертає
кримським татарам будинки, які у них були відібрані під
час депортації. Сьогодні в цих будинках живуть інші люди,
яким це житло передала влада. Розуміючи всю складність
ситуації, кримські татари не наполягають на поверненні
їм їхніх власних будинків. Але побудова нового житла
вимагає великих коштів і зусиль. Вирішенням проблеми
могла б стати ефективна програма компенсації наслідків
депортації, але на даний час вона не працює.
2.3. Соціальні проблеми. Гострою залишається проблема
працевлаштування кримських татар. Досі не
працевлаштовано 40 % переселенців працездатного віку,
а майже дві третини тих, хто знайшов роботу, змушені
працювати не за фахом.
Найбільшою ж загрозою кримські татари вважають
загрозу втрати національної ідентичності. За 45 років
14

15. життя у депортації виросло декілька поколінь кримських
татарів, які не мали можливості вивчати рідну мову. На
сьогодні в діє лише декілька шкіл із кримськотатарською
мовою викладання, немає відповідно підготованих вчителів
та підручників.
2.4. Міжрелігійні та міжкультурні конфлікти. За час, який
кримські татари провели у депортації, в Криму були змінені
усі історичні назви, зруйновані пам’ятки культури та
кладовища. Кримські татари виступають за відновлення
можливості відбудовувати мечеті та пам’ятки, що
належать до культурної спадщини, однак в цьому аспекті
виникають проблеми з отриманням різного роду дозволів.
Окрім того, існує великий супротив з боку російської
православної церкви.
3. Відносини між людьми в Криму.
3.1. Позиція «супротиву» до кримських татар з
боку місцевої громади. Кримські татари в регіоні
розцінюються як люди, які прийшли із Азії на початку 90-х
років і зруйнували мирне життя кримського півострова.
Закон про реабілітацію кримських татарів та дозвіл на
повернення на батьківщину після 45 років депортації не
визначив механізмів відновлення прав кримських татарів
на землю і власність, відновлення їхньої мови та культури.
3.2. Вплив радикальних груп. Лозунг «Татари, геть із Криму!»
часто зустрічається в місцях, де кримські татари скла-
дають до 30% населення. Місцеві люди відчувають страх
перед великою та добре інтегрованою групою кримських
татар і радикально налаштовані групи отримують велику
підтримку, порівнюючи кримських татар з ісламськими те-
рористами, хоча в дійсності немає жодного доказу, який би
це демонстрував.
В ході проміжної оцінки учасники та команда виконавців проекту
«Все ще повертаючись до Криму» запропонували інші ідеї для
проектів такого типу. Серед пропозицій були:
15

16. 1. Операція «Вісла»: політика примусового переселення та права
людини.
2. Права людини в Україні під час Другої світової війни і вплив на
формування сучасної системи прав людини.
3. Права людини, правозахисні рухи і культурне самовираження
молоді у радянський час.
4. Двадцять років незалежності в пострадянських країнах і права
народів.
5. Війна в Афганістані та права ветеранів афганської війни.
МЕТОДОЛОГІЯ
Усі інструменти та методи, використані в програмі, базуються
на підходах неформальної освіти як організованої діяльності,
яка відбувається поза межами формальної освіти і має конкретні
навчальні цілі. У даному проекті ми прагнули, щоб молодь навчилася
працювати разом, самостійно обирала теми для роботи, опанувала
базові навички з фотографії та написання текстів, на практиці
ознайомилася з історією кримських татар і провела паралелі з
історією та сучасним станом з правами людини.
Навчальна програма проекту базувалася на принципах
неформальної освіти, а саме:
- Навчання на практиці: фотографування, написання текстів,
спілкування з цікавими людьми, відвідування тематичних місць,
творчі майстерні і інтерактивні вправи – це практична форма
навчання, завдяки якій учасники творять власний досвід і
вивчають певну тему.
- Добровільність: участь у програмі не є обов’язковою, кожен
учасник включився в роботу проекту добровільно і добровільно
бере на себе відповідальність за результат.
- Відповідальність: координатори та учасники проекту повністю
відповідають за процес навчання і його результати, дотримання
напрацьованих між собою правил і графіку діяльності.
16

17. - Можливість випробувати себе у безпечному середовищі:
уся програма – це моделювання дослідницької і журналістської
діяльності в умовах, де координатори створюють безпечний
фізичний та психологічний простір і допомагають у виконанні
завдань і слідкують за тим.
- Самооцінка і рефлексія: учасники не отримують оцінок за
результати своєї роботи, як це відбувається у школі. Натомість
вони мають можливість дискутувати, отримати зворотній зв’язок
та визначати свій власний результат навчання.
Незважаючи на те, що кінцевим продуктом проекту є фотовиставка
та її презентація для широкої громадськості, діяльність за проектом
є орієнтованою на людей та на процес. Виставка та кінцевий
продукт ніколи не матиме вищого пріоритету, ніж атмосфера в групі,
навчальні результати та включення учасників. Однак, учасники
повинні усвідомлювати, що вони включені до процесу підготовки
окремих продуктів для широкого загалу. Це обумовлює необхідність
того, що сам по собі навчальний процес повинен буди цікавим та
захоплюючим для молодих людей.
У подібних проектах можуть бути використані такі методи:
• навчання у форматі «рівний-рівному», обмін досвідом: учасники
повинні мати простір для комунікації і навчання один у одного;
• побудова команди і розвиток ресурсу групи, створення
простору для використання наявних та отриманих нових знань
і навичок;
• робота в тематичних групах над документами з прав людини;
• метод усної історії як інструмент для отримання нового
знання та інформації з теми;
• експертні творчі майстерні з фотографії, дизайну та компози-
ції тексту;
• робота в малих групах над декількома частинами виставки (на-
приклад, фото історії від груп, просування, дизайн, презентація);
• індивідуальна та групова рефлексія щодо отриманих компе-
тенцій.
17

18. Специфічні методи навчання фотографії та громадської
журналістики:
• проведення інтерв’ю з представниками місцевої громади та
дослідження індивідуальних історій людей;
• проведення інтерв’ю в Бахчисараї з людьми, які не належать
до кримськотатарської спільноти, аналіз викликів та
можливостей багатокультурної спільноти;
• порівняння персональних історій з загальнопоширеним істо-
ричним знанням;
• рефлексія щодо прав людини через призму історій груп людей;
• візуалізація рефлексій та знання через фотографію, тексти
та медіа-презентації;
• презентація висновків під час фотовиставок в громадах.
КОМАНДА
Для якісного виконання проекту члени команди повинні
володіти такими компетенціями:
• кожен член команди виконавців проекту повинен мати
щонайменше базові знання у сфері прав людини та відповідне
ставлення до історичних тем, які будуть досліджуватись;
• члени команди повинні мати досвід роботи з молоддю та
використання інструментів неформальної освіти;
• члени команди також повинні бути мотивованими до навчання
один від одного та до участі у навчальному процесі разом з
молоддю.
Склад команди виконавців проекту:
• основний координатор проекту;
• координатори проекту на місцях/фасилітатори груп;
• фасилитатор із досвідом роботи у сфері навчання правам
людини;
18

19. • фасилітатор із досвідом навчання мистецтву фотографії та
журналістики;
• редактор текстів та фотографій.
Обов’язки координатора проекту:
• забезпечення висвітлення проекту у ЗМІ та налагодження
контактів із зацікавленими авторами;
• аналіз зголошень (аплікаційних форм);
• налагодження роботи між локальними координаторами, фаси-
літаторами та учасниками перед, під час та після закінчення
проекту;
• логістичне забезпечення проекту;
• технічна підтримка підготовки та презентації експозиції;
• забезпечення друку усіх матеріалів проекту;
• ведення документації за проектом.
Обов’язки локальних координаторів:
• відбір учасників проекту;
• допомога школярам в процесі обробки результатів досліджень
та підготовки матеріалів до експозиції;
• проведення освітніх та інформаційних заходів в рамках при-
шкільних таборів в часі навчальної практики;
• участь у другій майстерні з підготовки експозиції;
• організація експозиції в регіоні (узгодження місця та термінів
експозиції, інформаційна кампанія);
• поширення посібника в регіоні;
• підготовка коротких інформаційних повідомлень про хід
реалізації проекту в регіоні.
19

20. ЩО РОБИТИ: СТРУКТУРА ПРОЕКТУ ТА КЛЮЧОВІ
ЕЛЕМЕНТИ
ПРОФІЛЬ УЧАСНИКІВ
Кожен, хто зацікавлений і мотивований досліджувати права
людини через історію та медіа, може взяти участь у подібних
проектах. Проект «Все ще повертаючись о Криму» був розроблений
для молодих людей 14-17 років. Але, незалежно від ситуації на
місцях, він може бути скерований до будь-яких груп молоді, дорослих
чи міжвікових груп.
Беручи до уваги профіль учасників, програма повинна бути
адаптована до рівня їхніх знань та компетенцій. Аналіз знань та
навичок необхідно провести до того, як учасники зустрінуться на
творчій майстерні.
Наш проект передбачав чіткий міжрегіональний вимір. До
проектної діяльності були залучені 25 молодих людей з 6 різних
регіонів України.
Відбір учасників краще проводити на конкурсних засадах. Для
цього необхідно підготувати інформацію про початок відбору, анкету-
зголошення та розмістити їх на ресурсах, доступних для даної
цільової аудиторії.
Питання з прав людини і історії.
• Чому вас цікавить тема прав людини?
• Які правозахисні рухи/організації ви знаєте?
• Чи маєте досвід дослідження прав людини і усної історії?
• Назвіть три, найважливіші на вашу думку, права людини
Із анкет учасників:
Жодна держава у світі не може назвати себе демократич-
ним, якщо вона не в змозі забезпечити виконання Загальної де-
кларації прав людини. І тому мені дуже цікаво, як саме в кожній
країні виконують Загальної декларації прав людини.
20

21. Нещодавно я побачила по телебаченню програму про жит-
тя кримськотатарської сім’ї, яка має 3 дітей. Ці діти не мали
можливості реалізувати своє право на нормальне життя: не
мали особистих засобів гігієни – зубної щітки, пасти та роз-
чіски, не знали що таке шампунь та милися дуже рідко, так як
не були створені належні умови. Одяг зберігався в паперових
коробках, тому що не було ніяких меблів. А житло нагадувало
мені сарай для худоби, який будують у нашій місцевості. Це вра-
зило мене до глибини душі і я вирішила досліджувати цю тему.
Тема прав людини та цей проект мене цікавить
насамперед тому, що це безпосередньо стосується і нашої
країни, і мене особисто. Тому що у них є багато «білих плям»
та різних трактувань, що часто призводить до спекуляцій у
цій сфері особливо стосовно національних меншин, зокрема
до кримськотатарського народу. Також я хочу дізнатись, яку
роль у захисті прав людини може відігравати молодь і як ми
самі можемо захищати особисті права. На сьогоднішній день
я можу спостерігати, що все більше в Україні порушуються
права людей на вільне висловлювання думки та вираження
власних поглядів, здійснюється певний тиск на журналістів,
ЗМІ. Пов’язуючи своє саме з професією журналіста хочу більше
дізнатися про власні права і те як я можу їх захищати у разі, якщо
їх хтось порушуватиме. Мене цікавлять процедури підготовки
та проведення інтерв’ю, створення фоторепортажів та
статей, сподіваюся, що я зможу вдосконалити отримані
навички під час спілкування.
Тема прав людини є надзвичайно актуальною у наш час.
Сьогодні людям особливо необхідно не тільки знати повний
перелік своїх прав, але й вміти їх відстоювати та, звичайно,
користуватися ними. Адже ніхто окрім самої громади не
зможе якісно захистити свої інтереси, тому що, коли справа
стосується прав людини, компромісів бути не може.
21

22. На мою думку, на проекті я зможу на реальних прикладах
краще пізнати тему прав людини, дослідити окремі відрізки
української історії та історію долі кримських татар, порівняти
діяльність (методи, акції, заходи, вимоги, пропозиції) правоза-
хисних рухів минулого та сьогодення.
Для мене, майбутнього журналіста, тема прав людини сьо-
годні дуже актуальна. Я прагну не лише розширити свої знання,
а й приносити громадськості ясність у висвітленні сьогодніш-
нього життя.
Цей проект мені сподобався тим, що я зможу більше
дізнатися про історію кримських татар , які були виселені з
Криму за звинуваченням у співпраці з німцями під час Великої
Вітчизняної війни. Хочеться дізнатися більше про факти їхньої
історії. Адже порушення правд одного народу з тих, хто населяє
нашу державу показує, що так само можуть порушуватися
права будь-яких громадян та цілих народів у нашій державі. Я
вважаю, якщо люди будуть байдужими до таких проблем, вони
самі ніколи не будуть почувати себе захищеними.
Питання для оцінки бачення навчальних ефектів:
• Що ви вже вмієте, що буде корисним під час участі в проекті?
• Чого ви хочете навчитися в проекті?
• Як ви будете використовувати знання та навички, набуті під
час участі в проекті?
Із відповідей учасників:
У кожної людини в житті трапляються якісь інциденти
або неприємні ситуації, пов’язані з її правами. Якщо в моєму
житті трапиться щось подібне, то у мене для вирішення
цього будуть вже навички та знання, які я дізнаюся на цьому
проекті. Також я буду намагатися робити все можливе, щоб
мої оточуючі дізнавалися саме про права людини, адже кожен із
нас це особистість і кожен має свої права.
22

23. Мені подобається, що журналіст – це дзеркало суспільства
і він повинен відображати дійсність, яка на даний момент в нашій
країні так важлива і необхідна. У журналіста велике покликання
– приносити користь людям, захищати їх інтереси й вносити
світло в темряву необізнаності. Я б хотіла детальніше
вивчити життя і проблеми кримськотатарського населення, а
також створити змістовну статтю, яка б пролила світло на
істинне життя цього народу.
Я вважаю, отримані в ході реалізації проекту знання завжди
стануть мені у нагоді. Я буду активно використовувати
їх у діяльності нашого шкільного євроклубу, адже основним
стовпом діяльності всіх подібних організацій є відносини між
громадами та, у першу чергу, толерантність.
В моїх планах посприяти випуску номеру періодичної
газети об’єднання на тему прав людини. Так як у моєму рідному
селі проживає велика кількість людей чеської національності,
планую за зразком спілкування з кримськотатарським народом,
провести дослідницьку роботу, в якій братимуть участь члени
євроклубу, з питань місцевої меншини, розглянути їхні права
та подальші перспективи.
На основі інформації, отриманої з анкет, і відбувається
відбір учасників. Можливі критерії відбору:
- Мотивація до участі в проекті;
- Готовність продовжувати діяльність за проектом після його
завершення;
- Зацікавлення проблемами прав людини;
- Регіональний та гендерний баланс.
Підготовка учасників до проекту: попереднє завдання
Для кращої підготовки учасників до роботи в проектів, а також для
занурення у тематику проекту, пропонується попереднє завдання,
яке необхідно виконати до початку першої творчої майстерні.
23

24. Попереднє завдання проекту «Все ще повертаючись до Криму…»
складалось із таких компонентів:
1. Завдання з історії кримськотатарського народу та
написання текстів.
Кожному учасникові необхідно було підготувати коротке есе (до
3500 символів), відповідаючи на одне з питань:
• Що цікавого з історії кримських татарів можна побачити на
горі Мангуп-кале?
• Хто такий Мустафа Джемілев і що цікавого він може розпові-
сти?
• Чим відоме поселення Ходжа-Сала і що ми там цікавого можемо
дізнатися?
• Що таке Меджліс і чим він займається?
Під час виконання цього завдання учасники повинні самостійно
відшукати необхідну інформацію та надати відповіді на запитання.
Кожен учасник групи висвітлює одне запитання. Теми мають бути
розподілені так, щоб вони не повторювалися.
Так само, як і в попередньому випадку, кожен відповідає на ці за-
питання індивідуально. Ці запитання можуть також міститися в анкеті.
2. Завдання для оцінки навичок з написання текстів і
фотографії.
Кожній регіональній групі було запропоновано:
• підготувати запитання, які б хотіли б задати іншим групам
• зробити презентаційну фотографію групи
• підготувати короткий текст про групу
Попереднє завдання необхідно виконати щонайменше за 10
днів до початку тренінгу. На його основі команда виконавців проекту
повинна подумати над питаннями:
- Якими компетенціями володіють учасники?
24

25. - Які компетенції їм необхідно розвинути?
- Що ми можемо сказати про залученість учасників до процесу на
початку проекту?
- Якою може бути атмосфера групи?
- Які можуть бути ризики роботи з групою? Що вже можна
попередити?
Наприклад, з аналізу домашніх завдань ми зробили такі висновки:
- досвід учасників в написанні текстів є різним, майже дві
третини учасників воліють копіювати тексти з Інтернету,
аніж писати самостійно;
- джерела інформації про історію та сучасність кримських
татар для школярів є досить обмеженими, зазвичай це базова
інформація з енциклопедій та туристичних путівників;
- учасники володіють базовими знаннями з прав людини, зокрема
Загальної декларації прав людини, в межах шкільної програми,
проте слабо пов’язують їх з історією;
- учасники надають перевагу статичним фотографіям,
зробленими за встановленим шаблоном;
- в учасників є бачення використання та презентації результатів
свого навчання.
Відповідно, працюючи над формуванням остаточної програми
першої творчої майстерні ми брали до уваги усі чинники для того, щоб
вона якнайкраще відповідала потребам та компетенція учасників.
ТВОРЧІ МАЙСТЕРНІ ТА РОБОТА В ПЕРІОД МІЖ НИМИ
Перша творча майстерня
Перша творча майстерня з прав людини, історії та медіа тривала
6 днів та складалась із таких програмних елементів:
- Вступ до прав людини: принципи прав людини, каталог прав
людини, права меншим та принцип недискримінації;
25

26. - Права людини в історичній ретроспективі: права людини
в Радянському Союзі, права людини і Друга світова війна,
права людини і права меншин в Україні, політика депортації в
радянській період, історія правозахисних рухів;
- Використання медіа-засобів і фотографій і розкритті тем,
пов’язаних с правами людини і історією;
- Практичні заняття: дослідження історії кримських татар
через інтерв’ю з представниками спільноти та місцевими
лідерами, фотографування;
- Підготовка фотовиставки (теоретичний вступ і практичні
заняття).
26

27. ПРОГРАМА
День 1, День 2, День 3, День 4, День 5, День 6,
5 травня 6 травня 7 травня 8 травня 9 травня 10 травня
8.30 - приїзд
9.30 учасників сніданок
9.30 - Правозахисні рухи в Підготовка до репортажу Відвідання посе- репортаж на Підсумки та
11.00 Україні в ХХ-ХХІст. в Бахчисараї лення Ходжа-Сала Мангупі евалюація
11.00 - перерва на каву Виїзд в Бахчисарай
11.30
11.30 - Що таке права Репортаж зі свята 11.30 – Виїзд в
13.00 людини. Хидирлез Сімферополь
13.00 -
14.30 обід
14.30 - Відкриття. Техніка інтерв’ю. Екскурсія по Бахчиса- обговорення «по- Опрацюван-
16.00 Знайом- раю. льових дослі- ня текстів
ство. Польові фоторепортажі джень» Підготовка та
та інтерв’ю на вулицях святкування
16.00 - перерва на каву
міста Дня Європи.
16.30
16.30 - Робота з Підготовка текстів і Обговорення кон-
18.00 інформаці- використанням ма- цепції пересувної
єю. теріалів інтерв’ю експозиці
18.00 -
19.00 вечеря
19.00 - інтеграцій- Техніка підготовки Обговорення репортажів Візит дитячого
20.30 ний вечір фоторепортажу. з Бахчисарая. Підготовка ансамблю з Бахчи-
до наступного дня сараю
27

28. Робота у період між майстернями
Для закріплення ефектів творчої майстерні та для поширення
впливу проекту вкрай важливо, щоб учасники були включені в
діяльність відразу після закінчення творчої майстерні. Така діяльність
передбачає поширення отриманих знань та навичок у своєму
середовищі.
В проекті «Все ще повертаючись до Криму…» було передбачено,
що учасники будуть залучені до проведення окремих занять в рамках
пришкільних таборів під час навчальної практики, яка тривала
протягом двох тижнів після закінчення навчального року. Вибір такої
форми роботи був пов’язаний з тим, що усі школярі зобов’язані
пройти навчально-виховну практику, однак, як правило, програма
такої практики не розробляється в навчальних програмах і переважно
зводиться до трудової або розважальної діяльності школярів.
Ми запропонували нашим учасникам провести інформаційні
заходи в рамках навчально-виховної практики. Учасники повинні були
підготувати презентацію за результатами першої творчої майстерні, а
регіональні координатори – допомогти з підготовкою та проведенням
такої презентації.
Інформаційні заходи за результатами першої творчої майстерні
були проведені у всіх шести регіонах, охоплених проектом.
Переважно інформування проходило у формі презентації, на якій
учасники представляли свої доробки та обговорювали проблеми
дотримання прав людини та прав меншин в Україні, звертаючись до
історії кримських татар.
Окрім того, учасники підготували статті до шкільних та місцевих
газет, інтернет-видань та розмістили інформацію в соціальних
мережах, доопрацювати тексти, відібрали фотографії для експозиції
та підготували дослідження на тему дотримання прав меншин в
Україні.
28

29. Відгуки з презентацій
Презентація у Червонограді, проведена Ангеліною Бірук
Бахурська Христина, учениця 9-А класу
Мені дуже сподобалась презентація про Крим. Я побачила велику
кількість цікавих світлин, дізналась багато про життя кримських татар,
не лише як про воїнів, а й як про людей з нелегкою долею, які пережили
багато страждань. Ми також побачили фото з національним одягом
кримськотатарського народу. На мою думку, презентація була такою ж
цікавою та захоплюючою, як і сама подорож, у якій відкривається краса
Криму та його мальовничі краєвиди.
Вдонос Леся Василівна, вчитель історії
Цікавою з історичної точки зору була створена презентація ученицею
10-Б класу Бірук Ангеліною, в якій вона розповіла про виконану нею
роботу у рамках проекту «Все ще повертаючись до Криму». У доступній
та зрозумілій формі, цікаво та неординарно представила матеріали
про дослідження депортації кримськотатарського народу, його побуту,
життя та звичаї. Діти із захопленням спостерігали за світлинами,
на яких була відображена подорож на гору Мангуп та у поселення
Ходжа-Сала. Як очевидець національного кримськотатарського свята
Хидирлез учениця передала всю трагедію депортації та єднання нації
після багатьох десятиліть геноциду.
Мельник Галина Федорівна, вчитель української мови
Питання топонімії завжди було актуальним як для історії, так
і для мови. Презентація Бірук Ангеліни ще раз підтверджує думку про
те, що в Україні є ще багато нерозгаданих таємниць щодо власних
назв, особливо у Криму. Велика пошана і хвала тій нації, котра пори
всі випробування долі, депортацію, багаторічне забуття, викорінення
усього кримськотатарського заявляє про себе на повні груди і вимагає
повернення історичної справедливості. Повернення історичних назв
– ознака ліквідації геноциду. А для України це стане відродженням
історичної сутності. Україна зацікавлена в мирному існуванні різних
національностей на своїй території, то необхідно також повертати і
історичну пам’ять.
29

30. Звіт з презентації Лариси Овчаренко,
проведеної у Полтавській області
«Як багато, виявляється, ми не знали…»
29 червня в Піщанській гімназії відбулася презентація, що мала на
меті ознайомити гімназистів з історією кримських татар, їхньою культурою,
побутом та традиціями. Презентація передбачала коротку історичну
довідку про депортацію 1944 року, перегляд фільму про культуру та звичаї
кримських татар і вікторину за його матеріалами. Потім були дискусійні
колективні роздуми про сучасні проблеми кримськотатарського народу,
ініційовані координатором Євроклубу з Кременчука Олегом Овчаренком.
У презентації взяли участь учні 9-10 класів, учасники пришкільного
табору праці та відпочинку «Умілі руки». Вони були вражені історичною
правдою, тому що багато хто з них чув суперечливу інформацію стосовно
древньої історії, депортації 1944 року, а також сучасних проблем. «Я навіть
не підозрював, що питання про депортацію та повернення кримських
татар на історичну Батьківщину стоїть так гостро. Важко уявити, що люди
повертаються, а їм немає де жити, і їхня мова може зникнути», – говорить
Кулинич Єгор.
А вчителька, Лепська Ольга Василівна, зауважила: «Добре, коли
створюються такі проекти та проводяться інформаційні презентації. Всі
ми прийдемо сьогодні додому та обов’язково розкажемо про почуте своїм
сім’ям».
Всі, без виключення, погодились, що кримськотатарський народ після
депортації знайшов у собі сили відродити традиції, культуру, побут, які
мають свій колорит, багатство та незрівнянну красу. Перегляд фільму
поповнив знання учнів, що дало змогу активно провести вікторину.
А на завершення всі охоче дегустували запашний кримський чай та
обговорювали презентацію, яка всім сподобалась.
Анастасія Колтунова, Вінниця
«Все ще повертаючись до Криму»: продовження
Зовсім недавно – двадцять п’ятого травня – я разом
Катериною Цивалюк провела презентацію у своєму дев’ятому
економічному класі. Ми з Катею намагалися донести учням
якнайбільше інформації: розповідали про кримських татар
(депортація, традиції, кухня, менталітет, культура, рідний край),
права людини, проблему кримськотатарської мови, Меджліс,
Олексу Гайворонського тощо. Скажу відверто, я не сподівалася,
30

31. що наші слухачі зацікавляться такими специфічними темами. Але
коли почала свою доповідь зрозуміла: мої переживання виявилися
марними, адже однокласники уважно ловили кожне слово.
Особливо було цікаво було спостерігати за їхньою здивованою
реакцією, коли ми розповіли про такий яскравий патріотизм
кримських татар.
До того ж додала барв нашій амбітній розповіді і фотопре-
зентація, котра дала змогу учням побачити, як усе відбувалося,а
точніше показала, «де прогулювала школу їхня однокласни-
ця»☺))).
І коли я вже дивлюся через плече на нашу пророблену роботу
розумію:все це відбувалося недарма. Душу гріє те, що ми маємо
змогу поділитися таким багажем знань із ближніми, бути
такою собі «живою книгою», котра може розповісти багато
захоплюючого і повчального.
P.s. Продовжуємо працювати. До зустрічі!
Он-лайн інформування
Оскільки саме лише проведення інформаційних заходів в регіонах
не дає можливості охопити всю аудиторію, на яку спрямований
проект, варто використовувати можливості інформування за
допомогою інтернет-технологій. В рамках нашого проекту ми створили
безкоштовний сайт http://hre.at.ua, на якому розмістили інформацію
про проект, першу творчу майстерню та доробки учасників – тексти і
фотографії.
Другим інструментом стала соціальна мережа Facebook. На
сторінці тренерської групи «Діалог», до складу якої входить більшість
виконавців проекту, періодично розміщувалась інформація про
хід проекту, статті учасників, а також проводилась робота зі збору
підписів до фотографій і голосування за фотографії, які увійдуть
до кінцевого варіанту виставки. Детальніше про таку форму роботи
можна дізнатись, зайшовши на сторінку тренерської групи «Діалог»:
http://www.facebook.com/dialog.training
31

32. Друга творча майстерня. Підготовка експозиції
До участі у другій творчій майстерні з підготовки остаточної версії
виставки та планування презентацій у регіонах були запрошені по
двоє представників з кожного регіону (регіональний координатор та
один із школярів – представників групи). Відбираючи учасників другої
творчої майстерні, до уваги ми брали такі критерії:
- Активність під час першої творчої майстерні;
- Доопрацювання матеріалів для виставки
- Проведення інформаційних заходів на тему проекту (навчання
правам людини через історію на прикладі кримських татарів)
під час навчально-виховної практики в школах або під час інших
заходів для місцевих громад. Підтвердженням проведених
заходів можуть бути короткі письмові звіти (до 1 стор.),
фотографії, відгуки учасників тощо.
- Активність в процесі інформування про проект у місцевій
громаді (деякі учасники висловлювали готовність підготувати
статті в шкільні та місцеві газети/журнали – велике прохання
надсилати копії статей із вказанням друкованого ЗМІ, в якому
вони були розміщені)
- Підготовка дослідження на тему дотримання прав національних
меншин та корінних народів (сама тема дослідження буде
надіслана трохи пізніше, щоб у дітей не змішались завдання)
- Активність у підготовці підписів до фотографій. Відібрані
фотографії розміщено у соціальній мережі Facebook за адресою:
http://www.facebook.com/dialog.training;
- Готовність бути активно залученим до роботи другої творчої
майстерні;
- Готовність взяти відповідальність за проведення виставки в
своєму регіоні.
Тривалість майстерні – 3 дні. Компоненти програми майстерні:
1. Презентація роботи у період між майстернями
2. Узгодження формату експозиції
32

33. 3. Робота з фотографіями та текстами до них, дизайнерське
оформлення фотографій.
4. Узгодження дизайну та змісту пропорційних матеріалів
(постерів, флаєрів, наборів відкриток)
5. Визначення місць та дат демонстрації експозиції в регіонах
ПРОГРАМА
День 1 День 2 День 3
9.00 – 10.00 Приїзд учасників Сніданок
10.00 – 11.30 Вступна сесія. Робота з текстами Планування
Реінтеграція. та документами: руху виставки
аналіз текстів по Україні.
з точки зору Технічні деталі та
відображення логістика.
в них окремих
статей Загальної
декларації з прав
людини
11.30 – 12.00 Перерва на каву
12.00 – 13.30 Презентація роботи Узгодження Заключна сесія.
в регіонах у період формату виставки Евалюація.
між майстернями.
13.30 – 15.00 Обід
15.00 – 16.30 Аналіз текстів Узгодження Екскурсія Львовом
та фотографій. дизайну та змісту через призму прав
Дизайнерське пропорційних людини
оформлення матеріалів
фотографій.
Доопрацювання
текстів.
16.30 – 17.00 Перерва на каву
17.00 – 18.30 Аналіз текстів Ефективна Від’їзд учасників
та фотографій. презентація: як
Дизайнерське і де ми будемо
оформлення презентувати
фотографій. експозицію.
Доопрацювання
текстів.
18.30 – 19.30 Вечеря
33

34. ЧОГО ОЧІКУВАТИ: РЕЗУЛЬТАТИ ПРОЕКТУ
ОЦІНКА ПРОЕКТУ
Проекти такого типу спрямовані на те, щоб підвищити обізнаність
суспільства в питаннях щодо дотримання прав людини. В нашому
проекті ми очікували, підвищення обізнаності молоді та вчителів
середніх шкіл щодо питань дотримання прав меншин в Криму та
в Україні, історії кримських татар та представників інших меншин і
започаткування процесу рефлексії щодо ситуації з дотриманням прав
людини в українському суспільстві.
Готуючи проект, ми закладали, що він буде успішним, якщо:
- вдасться залучити до роботи над проектом щонайменше 25
учасників та координаторів із 5 регіонів;
- вдасться організувати інформаційні заходи за проектом
щонайменше у 5 школах;
- з відгуків учасників буде зрозуміло, що вони розвинули своє
розуміння історії та сучасного становища кримських татар, а
також прав людини і прав меншин;
- вдасться організувати цікаву для відвідувачів виставку про
права людини і права меншин, кримських татар та їх історію;
- вдасться ефективно презентувати цю виставку щонайменше
у 4 регіонах України;
- проектом буде зроблено внесок в міжнародний дискурс про
зв’язок освіти з прав людини та історичної освіти.
Ми також сподівались, що:
- учасники проекту будуть задоволені з процесу проектної
діяльності та будуть активно включені в розробку формату
виставки;
- учасники проекту поглиблять свої знання щодо питань,
пов’язаних з дотриманням прав людини, а також щодо невідомих
періодів радянської та української історії;
34