2. Зміст матеріалу:
Структура персонального комп'ютера:
процесор, внутрішня та зовнішня пам'ять.
Характеристика різних видів внутрішньої
пам'яті.
Зовнішні запам'ятовуючі пристрої комп’ютера.
Гнучкі та жорсткі диски. Види дисків і їх основні
характеристики.
Пристрої введення-виведення інформації.
3. Чи можна визначити, які пристрої обов'язково мають входити до складу
комп'ютера? Так, можна, не зважаючи на те, що функції та можливості сучасних
комп'ютерів дуже широкі, а сфери їх використання практично не обмежені.
Так, дійсно, можливості комп'ютера дуже великі. Будь-яка робота комп'ютера
зводиться до обробки інформації, тобто до виконання чотирьох арифметичних та
деяких логічних операцій.
Щоб зобразити на екрані, наприклад, якусь геометричну фігуру, комп'ютер виконує
масу арифметичних та логічних операцій з даними.
Дані в комп'ютері подаються двійковими кодами, тобто сукупністю нулів та
одиниць. Отже, для зберігання даних будь-який комп'ютер повинен мати
запам'ятовуючий пристрій, в якому можна було б записувати двійкові коди та
зчитувати їх.
Для людини робота з двійковими кодами не тільки незвична, але й незручна. Таким
чином, в комп'ютері мають бути пристрої, які забезпечували б введення інформації, з
наступним перетворенням її в двійкові коди. Крім того, необхідні пристрої, які б
результати розв'язку задачі, отримані в двійковому коді, видавали б користувачу в
звичному для нього вигляді.
Такі пристрої називають відповідно пристроями введення-виведення.
Оскільки реалізація будь-якої задачі на комп'ютері не обходиться без виконання
арифметичних та логічних операцій, то для їх автоматичного виконання необхідно
мати деякий пристрій, який називають арифметико-логічним пристроєм (АЛП).
Для розв'язку будь-якої задачі на комп'ютері складають програму, яка разом з
даними, які підлягають обробці, вміщується в запам'ятовуючий пристрій. Програма - це
упорядкований набір деяких команд, вказівок. В команді містяться вказівки: яку
операцію необхідно виконати, над якими числами виконати цю операцію і куди
помістити отриманий результат.
Для організації вибору команд із запам'ятовуючого пристрою та їх виконання
необхідний ще один пристрій, який назвемо пристроєм
керування (ПК). Він координує роботу всіх інших пристроїв комп’ютера в процесі
виконання тієї або іншої команди програми.
4.
5. Таким чином, по суті ми і визначили структуру персонального комп'ютера, яка зображена на малюнку 3.
Персональні комп'ютери включають такі апаратні засоби: центральний мікропроцесор (надалі будемо
вживати термін процесор), внутрішню і зовнішню пам'ять, пристрої введення-виведення інформації.
Розглянемо складові структурної схеми.
Процесор і внутрішня пам'ять розташовані в окремому блоці, який називають системним.
Процесор - основна складова частина комп’ютера. Він здійснює опрацювання інформації введеної в
комп’ютер. Інформація заздалегідь кодується за допомогою О та 1 і подається в процесор. Процесор виконує
арифметичні операції (+ ,-,•,:), логічні операції (порівняння чисел або символів) та інші дії над кодами. Важлива
характеристика процесора - швидкість виконання елементарних операцій (швидкодія).
АЛП - арифметико-логічний пристрій призначений для виконання логічних та арифметичних дій та
операцій над інформацією.
ПК - пристрій керування призначений для керування усіма операціями по обробці інформації.
Пам'ять призначена для зберігання інформації. Основною характеристикою пам'яті є ії ємність, яку
вимірюють в одиницях вимірювання пам'яті, найменшою одиницею є біт.
Умовно пам'ять поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня розташована на мікросхемах, а
зовнішня - на гнучких магнітних дисках. В свою чергу внутрішня пам'ять ділиться на оперативно
запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) і постійно запам'ятовуючий пристрій (ПЗП).
ОЗП (оперативна пам'ять) - призначений для зберігання інформації під час роботи комп'ютера. Саме з
цього пристрою процесор бере програми і вхідні дані для обробки, а також: записує туди отримані результати.
ОЗП працює дуже швидко, але всі дані, які містяться в ньому зберігаються тільки до тих пір поки включений
комп'ютер. При вимиканні комп'ютера інформація в ОЗП знищується. ОЗП є пристроєм як зчитування так і
запису інформації.
ПЗП (постійна пам'ять) - призначений для того, щоб комп'ютер міг розпочати роботу та виконувати усі
дії. В цьому пристрої зберігаються програми для перевірки обладнання комп'ютера. Інформація в ПЗП
записується під час виготовлення комп'ютера і залишається там назавжди. ПЗП є пристроєм тільки зчитування
інформації.
Зовнішня пам'ять призначена для тривалого зберігання програм і даних. Інформація в зовнішній пам'яті
зберігається при виключенні ПК. Обсяг зовнішньої пам'яті ПК значно більше обсягу внутрішньої пам'яті, але вона
суттєво поступається внутрішній пам'яті щодо швидкості запису та зчитування інформації.
Зовнішня пам'ять фізично реалізується у вигляді накопичувачів на магнітних та лазерних дисках.
6. Структуру зовнішньої пам'яті зображено на малюнку 4.
Зараз використовують два види магнітних
накопичувачів: накопичувачі на гнучких магнітних дисках і
накопичувачі на жорстких магнітних дисках, які ще
називають вінчестерами.
В накопичувачі на гнучкому магнітному диску
дані запам'ятовуються на гнучкій круглій пластині, яка
розбита на сектори і на яку нанесено магнітне
покриття. Такі пластини називають дискетами.
Дискети містяться в спеціальному жорсткому
паперовому конверті або в пластмасовому корпусі.
Дискети використовуються для обміну програмами і
даними між комп'ютерами, для збереження запасних
копій програм, даних і т.д. Кожен комп'ютер має хоча б
один дисковод для дискет. Дискету можна виймати з
дисковода і замінювати на іншу.
Існують різні види дискет, які відрізняються
розмірами, щільністю запису інформації, ємністю
(кількість інформації, яку можна записати), швидкістю
запису і зчитування. Найбільшого поширення раніше мали
дискети діаметром. 5,25 дюйма і ємністю 1,2 Мбайт
(мають назву „п'ятидюймові”). Вони зберігаються в
спеціальному жорсткому паперовому конверті, тому
потребують обережного відношення; не можна гнути і
торкатися руками відкритих місць магнітного
покриття, не допускати попадання пилу на дискету.
Зараз використовуються дискети діаметром. 3,5
дюйма і ємністю 1,44 Мбайт (мають назву
„трьохдюймові”). Вони зберігаються в жорсткому
пластмасовому корпусі, що значно підвищує їх надійність
і довговічність.
Дискети 5,25 дюйма мають спеціальний отвір для
захисту від запису: якщо отвір заклеїти смужкою паперу,
то запис на дискету блокується, а зчитування інформації
з дискети можливе. На дискетах 3,5 дюйма для захисту
від запису є спеціальний перемикач-отвір. Коли він
відкритий - запис заборонений.
Для звертання до магнітних дисків комп'ютера
7. Накопичувачі на жорсткому магнітному диску призначений для постійного зберігання тієї
інформації, яка більш або менш часто використовується в роботі комп'ютера. Жорсткі магнітні
диски називають вінчестерами. Це металеві диски покриті шаром магнітної речовини. Ємність
таких дисків при тих самих розмірах що й дискета приблизно в 100 разів більша. Сучасні
накопичувачі на жорстких магнітних дисках мають місткість від 300 Мбайт до кількох Гбайт.
Хорошим вінчестером, зараз можна вважати вінчестер ємністю не менше ніж: 1,2 Гбайт.
Жорсткі диски дуже чутливі, тому їх зберігають у закритих корпусах. Наявність такого
диска значно підвищує зручність роботи з комп'ютером.
Вінчестери, як правило, не знімаються. Фізичного доступу до них немає. Їх переваги
порівняно з дискетами полягають у тому, що вони зберігають величезні об'єми інформації. Як
правило, ПК має один вінчестер, але бувають комп'ютери із декількома жорсткими дисками. Для
звернення до вінчестера використовують латинські позначення С: і D:.
Накопичувачі на лазерних дисках називають компакт-дисками. Найпоширенішими є диски
"тільки для читання". Інформація на такі диски записується не з комп'ютера, а за допомогою
спеціальної апаратури на фірмах. Диски продаються готові до читання.
Компакт-диски так як і дискети випускають діаметром 5,25 та 3,5 дюйма. Проте
місткість їх в декількаcom разів вища місткості дискет. Наприклад, уже зараз використовують
лазерні диски місткістю 600 Мбайт.
Великі обсяги інформації, які розміщуються на лазерних дисках, дозволяють створювати на них
електронні або „живі” книги, які стають дедалі популярнішими.
Зараз з'явились диски, які допускають стирання інформації та повторний запис нової
інформації.
Пристрої вводу інформації призначені для введення інформації в оперативно
запам'ятовуючий пристрій ззовні. Наприклад: миша, клавіатура, сканер.
Пристрої виводу інформації призначені для виведення інформації з ОЗП на зовнішні носії або
в зовнішнє середовище. Наприклад: монітор, принтер, ксерокс.
8. Технічні характеристики комп’ютерів:
Процесор – (позн. MHz) характеризуются тактовою частотою (т.б. швидкість
виконання дій та операцій). Вимірюється тактова частота в МГц. Н-д, сучасні
комп’ютери характеризуються тактовою частотою від 800 до 1200 МГц. Може
бути тактова частота 133, 166, 200, 233... МГц.
Модифікації:
Фірма Intel (перший мікропроцесор цієї фірми був створений в 1971р. на чолі з
доктором Тедом Хоффом).
I Xeon (потужні)
II Pentium (Pentium I, II, III, IV)
III Celeron (300-450 МГц)
Фірма АМД (К6, К6-2)
І Athlon
ІІ Duron
Материнська плата – до неї підключаються через зовнішні гнізда-порти усі
комплектуючі і периферійні обладнання. Основна функція материнської плати –
„наводити мости” між обладнанням.
Оператива пам’ять – (позначається RAM) – основна характеристика об’єм. Є
такого об’єму оперативна пам’ять: 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512 Мбайт.
Жорсткий диск (вінчестер) – (позначається HDD) – характеристика об’єм. Є
такі ... 520 Мб, .. 1,2 Гбайт і т.д.
