3. Японія - острівна країна, розташована на дугоподібному
архіпелазі, що складається з більше ніж 6,8 тисячі
островів, які вигнутим ланцюгом близько 3800 км
простяглися вздовж східного узбережжя Азії. Географічне
положення Японських островів на схід від материка
визначило й образну назву країни - Країна Вранішнього
Сонця. Її південний край знаходиться на тій самій широті,
що й середина пустелі Сахара або південна точка Куби.
Північний край збігається із широтою Південної Франції,
Північної Італії і Криму.
Загальна площа островів Японії - близько 378 тис. кв. км, що становить лише 0,3% земної
суші і приблизно відповідає 2,2% території Росії або 4% площі Канади, Китаю чи США.
Тільки чотири острови з усіх можна назвати великими. Це Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і
Кюсю - їх японці навіть не називають островами, а іменують основною землею, основною
територією: на них припадає 98% усієї країни. Побудовані між четвіркою найбільших
островів мости і підводні тунелі сприяли перетворенню розрізненого територіального
простору країни в єдине сухопутне утворення. За останні кілька десятиліть територія
Японії хоча й не набагато, але збільшилася за рахунок створення штучних островів. Так, у
Токійській затоці за 10 років був відсипаний острів Юменосіма, на якому побудовані
стадіон, музей, теплиці, розбитий парк. Острів Огісіма створювався спеціально для
розміщення металургійного комбінату. Для будівництва міжнародного аеропорту в
Осакській затоці був теж насипаний штучний острів.
5. Береги Японії сильно порізані. На кожний
квадратний кілометр японської території
припадає удвічі більша берегова лінія, ніж в
Англії. Схематичне зображення берегової лінії на
звичайній карті дає лише деякі уявлення про
складність і порізаність берегів Японії - безліч
заток і бухт, лагун і приморських терас,
півостровів, скелястих виступів і гір, що часом
впритул підступають до берегів. Південні острови
облямовані кораловими рифами.
Гори - характерна риса Японського
архіпелагу, вони вкривають 71% суші, і лише
окремі ділянки вздовж узбережжя або русел
великих рік - рівнини і низовини, що обямовують
гірські системи. Якщо подивитися на архіпелаг з
океанських глибин - із дна Японської западини,
острови сягають у висоту 10-14 тис. м,
піднімаючись над рівнем океану на 3 км і вище
(16 вершин мають висоту понад 3000 м, 532 -
понад 2000 м).
У рельєфі переважають низькі і середньовисотні гори, витягнуті практично меридіально,
хоча для окремих районів острова Кюсю характерне заплутане, лабіринтове
розташування хребтів. Велика частина найвищих гір Японії розташована на острові
Хонсю. Найвідоміше гірське утворення Японії називається Японські Альпи і складається
з трьох відособлених рівнобіжних хребтів. Вершини Японських Альп піднімаються на
висоту 3000 м над рівнем моря. Це приблизно у півтори рази вище Карпатських гір. Гори з
зазубреними гострими гребенями, гострими вершинами розділені глибокими, до 2 км,
річковими ущелинами, льодовиковими утвореннями.
6. Найвідоміша гора Японії - Фудзіяма. Вона височить на
межі префектур Сідзуока та Ямансі. Висота гори Фудзі -
3776 м, що робить її найвищою вершиною Японії. Значна
частина гірських вершин Японії - вулкани, їх тут
нараховується близько 200, 67 вважаються "живими"
(діючими або сплячими). Серед вулканів особливо активні
Асама, Міхараяма, Асосан і Сакурадзіма.
Рівнинні і низинні області займають приблизно чверть
усієї території Японії. Вони розташовані окремими
ділянками вздовж узбережжя і рік. Їх розділяють гірські
ланцюги і вузькі морські протоки. Це переважно берегові
низовини, ширина яких коливається від кількох кілометрів
до 150-160 км, найбільша, Токійська низовина, займає
площу 13 тис. кв. км і розташована на сході острова Хонсю.
Досить великі рівнини розташовані на острові Хоккайдо.
У рівнинних районах Японії розташовуються найбільші міста і промислові зони країни, проживає
основна частина населення. Низовини густо порізані ріками та ярами, зрошувальними каналами і
дамбами. Берегові низовини утворювалися з продуктів руйнування внутрішніх гірських масивів. Між
алювіальними рівнинами і горами розташовуються четвертинні тераси, прорізані численними річковими
долинами. Тераси утворюють кілька ярусів і свідчать про кількаразові вертикальні підняття
прибережних ділянок суші. Багато найнижчих терас утворені піднятими (до 20 м) кораловими рифами, що
оточують всі острови Рюкю.
Японські острови являють собою район дуже високої сейсмічної активності. За давніх часів, відповідно
до японської міфології, винуватцем землетрусів вважали величезного сома, що час від часу
перевертається з боку на бік, трясучи розташовані на його спині острови. За рік у Японії відбувається
кілька тисяч землетрусів, буває до 20 поштовхів на день. Здебільшого поштовхи настільки слабкі, що
зафіксувати їх може тільки високоточне устаткування сейсмічних станцій. Потужні землетруси бувають
значно рідше, але їх наслідки бувають жахливими.
8. Клімат Японії, за винятком острова Хоккайдо, це клімат країни, що лежить у помірній зоні, з чотирма
чітко вираженими порами року і двома періодами дощів, навесні і восени. Зима визначається однією з
найхолодніших повітряних мас у світі - Сибірською. Тому температура в Японії іноді нижча, ніж у
європейських країнах, розташованих на тих самих широтах. Наприклад, в Асахікаві на Хоккайдо
температура знижувалася до мінус 41,0°С, а середня температура січня - мінус 8,5°С - майже така ж, як
у Києві. У Токіо на широті 35° середня температура - плюс 4,7°С, у той час як у Лондоні на широті 51°
вона становить плюс 4,2°С. Крижані вітри періодично дмуть із заходу, з області сибірського високого
тиску, в сторону зони низького тиску над морською акваторією на схід від Хоккайдо. Це сухе повітря,
перетинаючи Японське море, поглинає водяну пару і стає вологим мінливим повітряним потоком зі
сніжними хмарами. Коли він піднімається над гірськими хребтами країни, ці хмари ще більше
згущаються і обрушуються важкими снігопадами на узбережжя Японського моря. Якщо ж це
відбувається одночасно з вторгненням холодних повітряних мас з Арктики, то інтенсивність
утворення сніжних хмар ще більше зростає, і за добу район Хокуріку вкривається 2-метровим шаром
снігу.
Для країни, розташованої в зоні помірного клімату, Японія багатосніжна. Навіть коли сніг йде на
узбережжі Японського моря, небо із сторони Тихого океану часто буває безхмарним, і прекрасна
погода - не рідкість. Як тільки сибірські вітри слабшають, на зміну їм приходять блукаючі
антициклони і позатропічні циклони, приносячи з собою мінливу ясну погоду і слабкі дощі. Це
передвіщає початок весни.
Для країни, розташованої в зоні помірного
клімату, Японія багатосніжна. Навіть коли
сніг йде на узбережжі Японського моря,
небо із сторони Тихого океану часто буває
безхмарним, і прекрасна погода - не
рідкість. Як тільки сибірські вітри
слабшають, на зміну їм приходять блукаючі
антициклони і позатропічні циклони,
приносячи з собою мінливу ясну погоду і
слабкі дощі. Це передвіщає початок весни.
9. Сезон дощів починається в середині травня у південній частині Окінави і в середині
червня у районі Тохоку на півночі Хонсю і закінчується в середині червня і липня
відповідно. У цей час фронт "байу" (дощу) встановлюється уздовж південного берега, і
дощі йдуть майже щодня, коли невеликі зони низького тиску одна за одною проходять над
архіпелагом. На самому початку періоду дощів йде мряка, але під кінець це вже водяні
шквали, які тривають годину, що породжує постійну небезпеку зсувів, викликаних
сильними зливами.
Літо визначається гарячими повітряними масами північної тропічної частини Тихого
океану, і в Японії стає так само спекотно і волого, як у тропіках. Найвища температура,
зафіксована в Токіо, - плюс 38,7°С; максимальна температура для Японії, зареєстрована в
м. Ямагата - плюс 40,8°С. Літня погода багато в чому залежить від зони високого тиску в
північній частині Тихого океану, тому, незважаючи на те, що влітку в Японії дуже волого,
сонце - постійний гість, а дощі йдуть відносно рідко. Тропічні зони низького тиску
(тропічні циклони) утворюються в тропічній частині Тихого океану. Японською мовою
вони називаються "тайфу", від цієї назви й утворилося слово "тайфун". З приблизно
тридцяти тайфунів, що виникають щорічно, в середньому чотири просуваються на північ і
обрушуються на Японський архіпелаг. Тайфуни особливо часті в тропічних зонах
низького тиску і іноді бувають дуже лютими. Всередині "ока" у центрі тайфуну тиск може
впасти нижче 900 мілібарів, а вітер біля "ока" сягає швидкості 60 м/сек. Тайфуни
обрушуються на Японію між червнем і жовтнем. Послаблення повітряних мас північної
частини Тихого океану, що регулюють погоду літа, у свою чергу породжує зони високого
тиску і зони помірного низького тиску, викликаючи осінню мінливу погоду. У Північній
Японії листя дерев червоніє і жовкне, і сполучення цих нібито палаючих пагорбів з
білосніжними вершинами гір створює картини краси, що приваблюють туристів.
11. Найбільший у світі водний басейн, Тихий океан, лежить на схід і південь від Японії.
В океані кілька основних течій; одна з найбільш відомих - Куросіо - омиває південне
узбережжя. Температура Куросіо досить висока у порівнянні з навколишніми водами,
і біля південних островів ніколи не опускається нижче 20°С, навіть взимку, тим
самим сприяючи росту коралових рифів. Холодні води Курильської течії, що бере
свій початок у Беринговому і Охотському морях, омивають узбережжя східної
частини Хоккайдо і Хонсю до Санрику, прохолоджуючи влітку тамтешні води. Через
велику кількість планктону течія має брудно-зелений колір. Японці іменують його
Оясіо (Батьківська течія). Вона служить сприятливим середовищем для лососів,
форелі і тріски. Друга течія, схожа за характеристиками з Куросіо, називається
Цусімською, вона перетинає Японське море з півдня на півні .ч
12. Моря навколо Японії служать джерелом
водяної пари, що потім випадає у вигляді
дощу або снігу, тим самим ставлячи Японію
на одне з перших місць у світі за кількістю
опадів. Приблизно 600 мільярдів тонн дощу і
снігу випадає тут щороку. Близько однієї
третини опадів випаровується, а решта
поглинається землею і живить ріки й озера.
Підземні води, що містять мало мінеральних
солей, можуть використовуватися як питна
вода без особливої обробки.
Ріки Японії відносно короткі: найдовша з
них - Сінано - має довжину всього 367 км.
Однак ухил рік крутий; багато потоків
скидаються вниз водоспадами, доки не
досягають моря. Це спричиняє великі
перепади рівня води: так, під час розливів
річка Тоне може суперничати з Нілом.
Озера в Японії двох типів: мілководні
лагунові озера на прибережних низинах і озера
тектонічного походження, що утворилися в
результаті розломів (озеро Біва) або на місці
кратерів вулканів (озеро Товада).
14. У зв'язку з тим, що Японія знаходиться одночасно в субтропічній, помірній і холодній зонах,
до того ж багата на воду, землю покриває різноманітна рослинність. Мангрові зарості можна
зустріти на узбережжі найбільш південних островів, що лежать у субтропічній зоні. На Кюсю,
Сікоку та у південній частині Хонсю переважають листяні ліси з майже вічнозеленими
дубами і карликовими каштанами, а в північній частині Хонсю - ліси помірної зони, в яких
багато бука і клена. А ще далі, на півночі, в лісах холодної зони Хоккайдо переважають
різноманітні хвойні дерева, а також білий бук, береза. Рослинність не тільки створює
прекрасний ландшафт, але й має велику комерційну цінність. Бамбук міцний, гнучкий,
швидко росте і тому часто використовується у виготовленні меблів, кошиків, музичних
інструментів та інших предметів. Кедр використовується у деревообробній промисловості,
будівництві житлових будинків.
15. Тваринний світ Японії теж різноманітний, хоча й
бідніший від рослинного. Для нього характерні деякі
особливості, викликані насамперед острівною
ізоляцією. На островах архіпелагу зимує багато
перелітних птахів, що прилітають із Сибіру, Китаю та
інших сусідніх з Японією територій. Серед них -
журавлі, чаплі, гуси. На центральних островах живуть
вовки, лисиці, олені, зайці, білки. Острів Хонсю -
найбільш північне місце існування таких південних
видів, як японські макаки, японські чорні ведмеді,
велетенські (до 1,2 м) саламандри.
Тваринний світ Японії теж різноманітний,
хоча й бідніший від рослинного. Для нього
характерні деякі особливості, викликані
насамперед острівною ізоляцією. На островах
архіпелагу зимує багато перелітних птахів, що
прилітають із Сибіру, Китаю та інших сусідніх
з Японією територій. Серед них - журавлі,
чаплі, гуси. На центральних островах живуть
вовки, лисиці, олені, зайці, білки. Острів
Хонсю - найбільш північне місце існування
таких південних видів, як японські макаки,
японські чорні ведмеді, велетенські (до 1,2 м)
саламандри.
17. Буддизм - Дзєдо
Дзєдо - це основна буддистська секта Японії. Споконвічно в буддизмі вважалося,
що людина може врятуватися тільки особистими зусиллями і знаходженням
духовного просвітління. Ті, хто сам не домігся просвітління, на порятунок
розраховувати не могли. Після смерті Будди його послідовники розділилися на
дві групи. Одна з них одержала назву Хінаяна (Мала колісниця), і по її навчанню
врятуватися могли тільки ченці, які змогли досягти просвітлення. Інша група
стала називатися Махаяна (Велика колісниця), і по її навчанню знайти
порятунок могли і миряни. Секта Дзєдо - це далекі послідовники навчання
Махаяни. Священики Дзєдо відкинули навчання про приречення порятунку.
Воно виявилося занадто складним для розуміння простими людьми. Замість
цього вони проголосили: "Ти відродишся в раю, якщо будеш діяти добро, і
відродишся в пеклі, якщо будеш діяти зло". Вони також затверджували, що
можливо шість життів: життя людини, життя в раю, життя тварини, життя у
вічних війнах, життя у вічному голоді і життя в "нірвані". Спочатку секта Дзєдо
з'явилася в древньому Китаї, а в Японію вона потрапила близько 1000 років
тому. Тут вона змішалася із сінтоізмом і іншими формами культу предків. У
результаті, Дзєдо почало додавати дуже велике значення похоронам і
заупокійним службам. Сінран був самим відомим проповідником Дзєдо і
засновником руху Дзєдо-сін-су.
Його знамениті слова "акунін секу" - "навіть вор може врятуватися" порівнюють з Hагірною Проповіддю Ісуса
Христа. Дзєдо-сін-су вважається єдиною релігією, японською релігією, яка обіцяє загальне прощення після смерті.
Тому фанатики-прихильники цієї секти не бояться смерті, як і фанатики-ісламісти. У свій час Дзєдо-сін-су була
відома своїм запеклим опором у відповідь на будь-які спроби її знищити (а це намагалися зробити більшість
правителів Японії). Селяни-члени Дзєдо-сін-су багато разів повставали проти уряду, ці заколоти називалися "Ікко-
іккі" ("Іккі" - значить "заколот"). Моральний дух членів секти був дуже високий, і вони завжди боролися до
останньої краплі крові. В часи Громадянської Війни Дзєдо-сін-су була однією з найважливіших політичних сил у
Японії. Зараз прихильники Дзєдо-сін-су, очолювані первосвящеником Кенньо Коса, все ще досить сильні, хоча ще в
XVII-ому столітті розділилися на секти Хонганзі й Отані. Розкол був викликаний політикою Токугави Ійеясу, що
хотів послабити секту, яка загрожує його сьогунату Едо. Хоча обидва крила руху мають схожі догмати, їхні
відносини між собою не можна назвати дружніми.
18. Сінтоізм
Сінтоізм є продовженням древнього анімізму, змішаного з культом
предків, поклонінням Сонцю і буддизмом. Сінтоїсти вважають, що в
усього є душі, які називаються "камі". Людина після смерті теж стає
камі. Затверджується, що у світі існує вісім мільйонів камі. ("вісім
мільйонів" - це звичайне позначення для "дуже багато"). Камі бувають
різні. Одні забезпечують гарний врожай, їх називають Фуку-но-камі.
Інші - приносять нещастя, їх називають Магацу-камі. Зміст анімізму
складається в залученні Фуку-но-камі й у вигнанні Магацу-камі. З
їхніх ритуалів згодом виникли пісні, танці і свята. У кожнім селі було
святилище сінто, у якому поклонялися самим головним камі цього
села. Деякі шанували водяника камі (Рю-дзін або Дух дракона), деякі -
камі старого дерева. Коли селянин умирав, йому також поклонялися в
цьому святилищі. Він ставав малим камі. Проте, як і в християнстві,
правителі використовували сінтоізм для зміцнення своєї влади.
Вони створили нову сонячну камі по імені Аматерасу, і зробили її володаркою всіх камі. Потім
Імператор був оголошений нащадком Аматерасу. Після цього усі святилища в країні були перетворені
для шанування Імператора. Коли 1300 років тому в країну був привнесений буддизм, сінтоізм сильно
видозмінився під впливом нової релігії, відбулося їхнє часткове змішання. У деяких святилищах
одночасно поклонялися камі і Будді. Сьогоднішній сінтоізм дуже далекий від первісного анімізму.
Більшість японців - не особливо релігійні люди, і не вірять у чудеса. Hо духовна основа сінто
зберігається. Тепер сінто - це спосіб існувати у світі природи, у ладі з усіма його парфумами, які його
населяють
19. Буддизм - Езотерика .
Більш тисячі років тому в Японію була привезена інша
буддистська секта - Міккьо, або Езотеричний буддизм.
Вважалося, що проповідники Езотерики могли діяти
чудеса, так називані "хорікі". Вони могли виліковувати
хвороби, убивати людей своїм прокляттям, літати,
пророкувати майбутнє, відлякувати примар, боротися з
чудовиськами силою Будди. Ця релігія була популярна
серед знаті Хейанської Епохи. Існувало два основних
храми езотериків. Але храм Енрякудзі на горі Хіай у Кіото
був знищений Одою Hобунагой у времена Громадянської
Війни, і залишився тільки храм Конгобудзі на горі Куйа.
Кукай або Кобо Тайсі, був самим відомим проповідником
Езотерики. Він заснував секту Сінгонсу і побудував храм
Конгобудзі. Монахи-езотерики часто жили в горах. Таких
ченців називали "ямабусі". Говорили, що вони дійсні
майстри як у хорікі, так і в бойових мистецтвах.
Буддизм - Дзен
Дзен - це буддистська секта, нащадки послідовників Хінаяны. Проповідники Дзен вважали, що духовне
просвітління можливе тільки шляхом медитації. Для медитації вони використовували особливі питання,
відповіді на які можна було одержати, тільки одержавши духовне просвітління. Питання, що задавали
послідовники Дзен, дуже складні і здаються зовсім безглуздими. Hаприклад: "Коли Ви ляскаєте в
ладоши, яка рука видає звук?" "Обидві руки", звичайно, неправильна відповідь. Взагалі, тут не може
бути вірної відповіді. Збагнення Істини послідовниками Дзен досягалося саме за допомогою таких
питань.
21. Територія Японських островів — одна з найбільш густо заселених у світі. За чисельністю населення (127,6 млн)
Японія посідає сьоме місце у світі. За 100 років її населен-ня збільшилось у три рази. Щіль-ність Японії відрізняється
виключ-ною національною однорідністю (99% японців). Переважна біль-шість населення країни розміщу-ється на
вузьких смугах прибереж-них рівнин. Японська мова дуже специфічна і не входить до жодної мовної групи. Серед
національних меншин Японії найбільш чисель-ні корейці, інші національності не-чисельні. Понад 3/4 населення —
міське. Кількість сільського насе-лення безперервно зменшується. 60% міського населення зосере-джено в міських
агломераціях.
За останні 10-15 років характер природного руху населення різ-ко змінився. Японія стала першою державою в Азії,
що перейшла від другого типу відтворення населен-ня до першого. Ця «демографічна революція» відбулася за дуже
ко-роткий термін. Вона стала наслід-ком соціально-економічних пере-творень в японському суспільстві, досягнень в
галузі освіти та охорони здоров'я. Японія — держава з най-нижчим рівнем дитячої смертності у світі. Великий вплив
мала держав-на демографічна політика.
Співвідношення чоловіків і жінок у населенні Японії майже дорів-нює
одиниці. В останні роки про-цес «старіння» населення, як ре-зультат
зниження народжуванос-ті і збільшення тривалості життя, став гострою
проблемою Японії. Цей процес проходить тут набагато швидше, ніж в
інших розвине-них країнах.
Темпи росту економічно активно-го населення скоротились за ра-хунок
зменшення притоку моло-ді, що, у свою чергу, було пов'яза-не зі
зменшенням народжуваності і збільшенням часу, для отриман-ня
необхідної освіти. Рівень безро-біття в Японії на сьогодні набага-то
нижчий, ніж в інших розвине-них країнах.
Системи розселення в зонах Токіо — Йокогама, Осака — Кобе — Кіо-то, Наґоя, Північної частини Кюсю
(Кітакюсю — Фукуока) становлять великі багатомільйонні агломера-ції. Уздовж головної транспортної осі країни,
що з'єднує ці агломе-рації, виникло одне з найпотужні-ших у світі зосереджень промис-ловості та інших видів
економічної діяльності, за яким закріпилася на-зва «Тихоокеанський промисловий пояс Японії». У східній частині
цьо-го поясу від Токіо — Йокогама до Осака — Кобе склався другий у світі за кількістю населення мегаполіс —
Токайдо (понад 65 млн осіб).
23. Транспорт. Транспорт Японії виконує
великий обсяг роботи як у внутрішніх, так і в
міжнародних перевезеннях. Практично всі
внутрішні перевезення забезпечуються трьома
видами транспорту: автомобільним,
залізничним та морським каботажним;
зовнішні вантажні — винятково морським, а
пасажирські — повітряним.
Особливість формування та використання
транспортної мережі на Японських островах —
труднощі під час будівництва: дорого коштує
земля, потрібно будувати велику кількість
тунелів (довжина окремих перевищує 10 км),
мостів, у тому числі й багатокілометрових
мостів між островами, підводних тунелів
(найбільший між Хонсю і Хоккайдо — 53 км)
та ін. Але, незважаючи на труднощі, мережа
залізниць зі швидкостями руху 200—250
км/год та швидкісних шосейних доріг по
ступово зв'язала всі основні економічні
.центри країни
На зовнішні перевезення морського транспорту припадає понад 0,5 млрд тонн вантажів
(імпорт — 9/10). Найбільші порти: в затоці ІсеКобе, Осака та Сакаї; у Токійській затоці —
Йокогама, Тіба, Кавасакі, Токіо; інші важливі — Наґоя, Сімідзу, Хіросіма, Фукуока,
Нагасакі тощо.
25. Для сільського господарства Японії характерне дрібне землеволодіння. Найбільш типовими є селянські
господарства площею близько 1 га. Загальна площа сільськогосподарських угідь невелика – 6 млн.га, однак
значна частина посівних площ дає по два, а в деяких районах – і по три урожаї на рік. У галузевій структурі
сільського господарства переважає рослинництво, основною культурою є рис. Близько 78% селянських
господарств вирощують тільки рис. Це пов’язано з системою державних заходів, які стимулюють вирощування
рису, часто за рахунок інших культур. Собівартість рису в Японії значно більша від ціни. Причиною цього є
роздрібненість господарств і, як наслідок, перенасиченість технікою, нераціональне її використання. За
кількістю і потужністю тракторів на одиницю площі Японія займає перше місце у світі.
Вирощують рис на усій території Японії, за винятком півночі о.Хоккайдо, переважно на поливних землях.
Урожайність рису досягає 50 ц/га. Валовий збір рису сягає 10 млн.т. Крім рису, із зернових культур вирощують
пшеницю, ячмінь, кукурудзу, але у незначній кількості. Значного поширення в Японії набуло овочівництво,
особливо приміське. З технічних культур поширені чай, тютюн, цукровий буряк, на півдні – цукрова тростина.
Тваринництво розвинуте слабо тому, що японці споживають мало м’яса та молокопродуктів. Останнім часом
змінюється структура харчування японців, що веде до підвищення попиту на тваринницьку продукцію.
26. Тваринництво активно розвивається. Виробництво
м’яса складає близько 4 млн. т, а молока – 8 млн.т.
Характерною для тваринництва Японії є відсутність
власної кормової бази. Значна частина кормів
імпортується. Власне виробництво забезпечує не більше
1/3 потреб тваринництва у кормах. Сільське
господарство Японії забезпечує продовольством країну
лише на 3/4. Японія – найбільший імпортер
сільськогосподарської продукції у світі. Лише
виробництво рису, яєць та деяких овочевих культур
задовольняє внутрішні потреби повністю.
Головною причиною відставання сільського господарства є державна політика підтримки господарств,
що сприяє збереженню дрібноземельної власності у країні. Лише на о.Хоккайдо продуктивність праці у
сільському господарстві наближається до європейського рівня, що значною мірою поясн
Першорядне значення для забезпечення населення продуктами харчування, а ряду галузей – сировиною,
має рибна промисловість.
Японія міцно займає перше місце у світі за видобутком морепродуктів. Це стало можливим завдяки
збалансованому веденню океанічного, морського та прибережного промислу, інтенсивному
риборозведенню у прісних водоймах.
Океанічний та морський вилов риби в Японії тримається на рівні 8 млн. т. Прибережне рибальство дає
щорічно 2 млн.т. Ще понад 200 тис.т. щорічно одержують від риборозведення у внутрішніх водоймах.
Морепродукти є основним продуктом, що задовольняє потреби населення в білках, хоча їх питома вага у
харчуванні знизилась за рахунок збільшення частки мяса. Японський імпорт риби і морепродуктів в
останні роки коливається від 2.0 до 2.4 млн.т. Основну частину імпорту складають цінні, з високими
смаковими якостями породи риб.
Японія має велику мережу портів, що приймають та переробляють рибу. Найбільшими з них є Кусиро,
Хатинохе, Тьосі, Вакканай та ін.
юється поширенням там великого землеволодіння.
27. Не менш важливу роль в економічному розвитку країни
.зіграло її національна специфіка Японія була ізольована
,від Європи і найбільше на неї впливали древні східні
.цивілізації Китаю і Кореї
28. Виконав:
Учень 10 – Б класу
Стрийської спеціалізованої школи №4
Нгуен Євген
Керівник Кунікевич Р.Д.
