2. німецький політик, лідер ХДС, з 2005 -го р. перша жінка
Федеральний Канцлер Німеччини. У 1989 після падіння
Берлінської стіни вона вст упила в ряди організації «Німецька
вільна молодь» та обіймає посаду секретаря Департамент у
агітації і пропаганди. Так вона стає одним з головних
експертів з політичної комунікації в НДР. Через кілька місяців
Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вст упає
в організацію «Демократичний прорив»
3. Після об'єднання Німеччини в 1990 вст упила в
Християнсько-демократичний союз, який був тоді при владі.
У грудні того ж року її обрали депу татом Бундестагу.
В уряді Гельму та Коля стала міністром у справах жінок і
молоді.
З 1991 — віце-голова Християнсько-демократичного союзу.
У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього
середовища.
У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію.
4. У 2002 Меркель погодилася на
єдину кандидат уру на посаду
федерального канцлера від
ХДС/ХСС прем'єр -міністра
Баварії Едмунда Штойбера.
У 2003 Меркель демонстративно
підтримала американське
вторгнення в Ірак, поїхавши в
США. У 2004 вона зуміла
домогтися обрання кандидата від
ХДС/ХСС Горста Келера на посаду
президента Німеччини.
5. Після несподіваної ініціативи
Герхарда Шредера про дострокові
вибори у 2005, Ангела Меркель була
обрана ХДС/ХСС кандидатом на
посаду федерального канцлера
Німеччини.
22 листопада 2005 Ангела Меркель
була обрана федеральним
канцлером ФРН
28 жовтня канцлер Німеччини
Меркель була переобрана на посаду
голови уряду ФРН за підсумках
виборів до бундестагу і коаліційних
переговорів.
6. В зовнішній політиці Меркель відома своєю беззастережною
підтримкою американського курсу, вист упаючи за зближення
зі США . Вона неодноразово критикувала Герхарда Шредера за
«надмірну» дружбу з Володимиром Пу тіним і заявляла про
те, що, в разі обрання канцлером, займе твердішу позицію у
відношенні до Росії. Меркель має намір розбити «тріумвірат»
Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Пу тіном і
поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.
7. Меркель є послідовним противником прийнят тя Туреччини в
Європейський Союз. Найбільше, що вона згодна надати
Туреччині, — «привілейоване партнерство». Також у березні
2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі
дефолт у, Ангела заявила, що Єврозоні необхідний механізм
виключення з неї окремих країн за систематичне порушення
правил фінансової стабільності
8. В вну трішній політиці вона має
намір продовжити курс реформ
Герхарда Шредера, однак
«іншими способами». Її головна
оголошена мета — створення
робочих місць і підтримка
економіки за рахунок
зменшення соціальних допомог.
