Recommended
More Related Content
Viewers also liked
Viewers also liked (20)
Similar to Українське весілля
Similar to Українське весілля (20)
More from Бібліотека Островського
More from Бібліотека Островського (14)
Recently uploaded
Recently uploaded (8)
Українське весілля
- 3. «ВЕЧОРНИЦІ»
- 15. Буковина. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Особливої уваги надавали кількості та якості шийних прикрас, які мали символічно забезпечити багате та щасливе майбутнє життя молодим, – чим більше було прикрас, тим більша була впевненість в багатстві майбутньої родини. Прикраси виготовляли, нашиваючи монети на ткану основу, створюючи цим своєрідний зйомний монетний нагрудник. Головний убір молодої – «карабуля», «кода». Позаду до карабулі кріпились кольорові стрічки – «коди», «кодинки».
- 16. Волинь західна. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Голову молодої прикрашає весільний вінок з викладених стрічок, доповнений штучними квітами з паперу, вовни та пір'я. До вінка – позаду причеплені різноколірні стрічки, які спадають на спину.
- 17. Гуцульщина Закарпатська. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Особливою ритуальною значимістю наділявся головний убір молодої. Весільний головний убір молодого – «джумері» – своєрідно скроєний з темних смушків, на кінцях оздоблений хвостиками та прикрашений по центру віночком і трьома «сороківцями», як і у молодої.
- 18. Закарпаття. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Ритуальним елементом була «гуня» – плетений з довговорсої вовни прямоспинний верхній одяг з рукавами. Розплетене волосся молодої покривали білим платом «фустою», «білилом», «ручником», тканим з тонкого від біленого полотна. Поверх нього покладали весільний барвінковий вінок («вінець»), доповнений кетягами вівса, штучними квітами («косицями») та пір'ям.
- 19. Київщина південна. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Основний ритуальний елемент – вишита рослинними композиціями червоного кольору, який захищав від «уроків». Досить урочистим елементом святкового вбрання молодої вважалась «юпка» – свитка з довгими або короткими рукавами, щоб видно було вишивані рукава сорочки, її шили із зеленого сукна і прикрашали по всьому подю маленькими хвостиками з червоної вовняної пряжі. Це був своєрідний народний варіант королівської мантії з хутра горностая.
- 20. Поділля східне. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Весільна сорочка подолянки завжди мала бути додільною – шитою з цільного з верху до долу полотна. За народною традицією вважалось, якщо сорочка ціла, то і життя має бути «цілим», «повним». Голову молодої прикрашає чільце та вінок з барвінкового листя та штучних квітів. Весільний вінок покладено і на шапку молодого.
- 21. Поділля західне. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. На голову молодій надягали оксамитову шапочку, суцільно розшиту рядами орнаментально набраних бісерних стрічок – силянок, кольорових намистин і дрібних штучних квітів. При вухах до шапочки вчеплені «кучері» з фарбованого пір'я. Поверх шапочки на чоло накладено вінок, сплетений з барвінкового позолоченого листя.
- 22. Покуття Коломийське. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Основний ритуальний елемент – дрібно вишита по низу сорочка та весільний головний убор молодої – «косиці». Щетина – відвернути лихі сили, вплетений часник та мед, що ним обмащували барвінкове листя, – оберегти від хвороб, пишність квітів – багате, пишне й щасливе майбутнє подружнє життя.
- 24. Покуття Городенківське. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Весільне вбрання складається з елементів, властивих одягу як подолян, так і буковинців. Голову молодої прикрашає весільний вінок – «вінець», закосичений барвінковим листям, різноколірними волічковими пасочками, кульками («кутасиками»), квітами («косицями»), блискучим скляним намистом, бісерними різноколірними стрічками, герданами та кольоровим пір'ям.
- 25. Полісся західне. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Весільне вбрання відзначається контрастним виділенням яскравих червоно-чорних кольорів тканих орнаментальних узорів на тлі вибіленого полотна. Своєрідним є головний убір молодої – біла ткана намітка з узорно перебраними кінцями. Поверх надягали весільний вінець у вигляді твердого високого обручика, розширеного догори, обшитого кольоровими стрічками, попередньо зібраними у складочки, вдягали з нахилом на правий бік, а на кінцях чіпляли пишні пучки різнобарвного пір'я, яке мало відвернути лихі сили.
- 26. Полісся західне. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Весільне вбрання вирізняється локальним білим кольором, майже повною відсутністю кольорових прикрас і різноманітних доповнень. Голову молодої прикрашали серпанковою наміткою із «запруткованими» краями, обгортаючи нею, як дівочою хусткою, голову, лишаючи відкритою потилицю. Поверх завиваної намітки накладали барвінковий вінок. В руках молода тримала весільну «клумашку» з гостинцями: печеними «трепетушечками», «калачиками», гарбузовим насінням.
- 27. Полісся східне. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Досить усталий комплекс традиційного весільного вбрання, характерний для східних та центральних районів України. Весільний вінок із шерстяних помпонів. У молодого смушкову шапку прикрашає весільна червона стрічка.
- 28. Полісся східне. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Традиційне весільне вбрання, східних та центральних районів України. Голову молодої прикрашали квітами – своєрідним весільним вінком, від якого спадають кольорові стрічки. У молодого до грудей причеплена червона стрічка – відзнака молодого, а до смушкової шапки – весільний віночок.
- 29. Полісся центральне. Кінець ХІХ століття Весільне вбрання відзначає перевага білого кольору з незначними акцентами червоного та зеленого. Голова молодої пов'язана весільною стрічкою, поверх якої вдягнуто барвінковий вінок з прикріпленими до нього позаду кольоровими стрічками. На грудях молодого – вінчальна квітка з трьох листочків барвінку. На голові – сукняна шапка, обшита кольоровим вовняним шнурком з китицями на рогах, «щоб дівчата не чіплялись».
- 30. Полтавщина південна. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. У весільному вбранні перевагу віддавали елементам, зшитим з купованих тканин. Тільки сорочки, пояс молодого та весільний рушник виготовляли вручну. Голову прикрашає пишний весільний вінок та кольорові стрічки, а шию – намисто, дукати, корали. На голові молодого – смушкова шапка, уквітчана весільним віночком, а груди прикрашено весільною квіткою та стрічкою.
- 31. Слобожанщина. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. Основа весільного вбрання молодої – сорочка, оздоблена по нижньому краю плетеним мереживом. Голову молодої пов'язували шовковою, переважно білою, хусткою, зверху накладали весільний із штучних квітів вінок, а з лівого боку у вінок вставляли павине перо. На бриль молодого сестра молодої пришивала круглої форми квітку.
- 33. У ході багатоденного весільного дійства одні елементи одягу замінювались на інші. Так, переміна головних уборів привселюдно стверджувала акт переходу молодих до нового соціально-вікового стану: дівчина — жінка, парубок — чоловік. Слід також зауважити, що весільні комплекси одягу населення окремих історико-етнографічних районів України в кінці виявляли різні етапи свого історичного розвитку. Так, приміром, жителі Полісся та гірських Карпат продовжували виготовляти одяг в основному вручну, з домашньої сировини. Він зберігав багато архаїчних елементів, пов'язаних з давніми народними уявленнями. І навпаки, одяг населення центральних та особливо південних районів України формувався переважно з матеріалів промислового виробництва, які купувались у крамницях. У його крої та силуеті суттєву роль почали відігравати форми міського костюма, і лише при виготовленні весільних головних уборів та у використанні ритуальних предметів (рушників та ін.) продовжувала звучати традиційна символіка українського весільного обряду.