Роль американської преси у формуванні незалежницьких настоїв / журналістки

1. Роль американської преси у
формуванні незалежницьких
настроїв
Підготувала Філатова Катерина
Ж-41

2. газета “The Massachusetts Spy” (“Масачусетський вартовий”)
У 1773 р. газета “The Massachusetts Spy” (“Масачусетський вартовий”) ставила таке риторичне
питання:
“Як може острів БРИТАНІЯ поневолити такий великий континент як АМЕРИКА, який біль ніж у
дев’ять разів перевищує його власні розміри? Увесь світ дивується подібній найвеличнішій
дурниці”.
У цей же час Бенджамін Франклін, котрий знаходився в Лондоні, опублікував на сторінках
англійських видань гостросатиричні памфлети “Керівництво до того, як з великої імперії зробити
малу” та “Едикт прусського короля”, в яких піддав різкій критиці імперські зазіхання Британії і
застережив її від проведення нерозумної політики по відношенню до колоній:
“Насамперед, джентльмени, ви повинні пам’ятати про те, що велика імперія, подібна до великого
пірогу, легше за все ламається по краях”.

3. Передреволюційна та революційна риторика американської преси,
яка оголосила “хрестовий похід” проти Британії, вирізнялася
крайньою категоричністю та безапеляційністю, використовуючи
зміни в громадсько-політичній ситуації у своїх пропагандистських
цілях.
• “Бостонське чаювання” 1773 р., сплановане у будинку редактора
“The Boston Gazette”, іще більше загострило ситуацію.
•“Нестерпні акти”, видані британським урядом, і морська блокада
бостонського порту призвели до скликання Першого
Континентального конгресу в Філадельфії у вересні – жовтні 1774 р.
Конгрес схвалив бойкот англійських товарів, прийняв “Декларацію
прав” і закликав пресу активно висвітлювати “справжню суть
справи”. І преса, за словами Франкліна, не просто стала “кувати
залізо, поки воно гаряче, але й розігрівати його під час кування”.

4. Такі слова, як “американець” та “американський”, підкреслено
часто з’являлися в текстах памфлетів, відозв, відкритих листів і
статтей того часу, щоб окреслити єдність колоній проти
британської загрози. В одному з виступів на засіданні Конгресу
Патрік Генрі заявив: “Немає більше відмінностей між
віргінцями, пенсільванцями, ньюйоркцями та мешканцями
Нової Англії. Віднині я тепер не віргінець, але американець”.
Озброєні зіткнення в Лексингтоні та Конкорді 19 квітня 1775 р.
ознаменували початок Війни за незалежність (або
Американської революції). Роль періодичних видань, значення
публіцистичного та ораторського слова в такі переломні
моменти особливо важливі для консолідації нації.

5. Збірка “Здоровий глузд”
10 січня 1776 р. Томас Пейн опублікував
(спочатку анонімно) памфлет під назвою
“Здоровий глузд”, якому судилося стати одним
з найвеличніших памфлетів в американській
історії. За іронією долі, автор славетного
американського публіцистичного твору не був
американцем.
Опинившися в гранично напруженій
обстановці, непримиренний радикал Пейн,
котрий переїхав з Англії до Філадельфії за рік
до Американської революції, почував себе як
риба у воді, а його “Здоровий глузд” відіграв
вирішальну роль у формуванні американської
громадської думки того часу.
Після опублікування “Здорового глузду”
симпатії американців схилилися до ідеї
повного відділення від Англії та в бік
республіканської форми правління. Протягом
трьох місяців було розпродано 120 тис. прим.
цього памфлету, а ім’я Пейна миттєво стало
популярним.

6. •Піднесена патетика памфлету Пейна, гранична ясність його
аргументів, шалені нападки на монархічну форму правління,
підкреслення переваги “природних прав” американців порівняно
з обставинами, що історично склалися, виявились співзвучними
своєму часові.
•“Мати свій власний уряд – це наше природне право”, –
стверджував Пейн. І от, 2 липня 1776 р., Другий
Континентальний Конгрес, зібравшись у Філадельфії,
проголосував за повну незалежність від Британії, а 4 липня була
прийнята підготовлена Томасом Джефферсоном “Декларація
незалежності”.
•“Ми виходимо з тієї самоочевидної істини, що всі люди
створені рівними й наділені Творцем певними невідчужуваними
правами, до числа яких відносяться життя, свобода й
прагнення до щастя”. Ці знамениті слова з “Декларація
незалежності” підводили риску під певним етапом розвитку
політичної думки епохи Просвітництва.

7. Завершення Війни за незалежність у 1783 р. означало
також і завершення важливого процесу, який привів до
значних змін в інтелектуалному житті нації. Едмунд
Морган тонко підмітив: “У 1740 році провідними
інтелектуалами Америки були священики, думки яких були
спрямовані до теології; до 1790 року провідними
інтелектуалами стали державні діячі, котрі розмірковували
про політику”.
Широку дискусію на шпальтах американської преси
викликав проект Конституції 1787 р. Основною проблемою
стала проблема федерального устрою нової держави. У
неймовірній кількості публікацій в періодичних виданнях
тієї пори, у памфлетах і трактатах детально розбиралися
аргументи “за” і “проти” Конституції.

8. Особливе місце в ряду інших публікацій цього періоду займає серія з 85
політичних есе, об’єднана згодом під спільним заголовком “Федераліст”.
Ці есе були написані в 1787 – 1788 рр. трьома видатними державними
діячами Олександром Гамільтоном, Джеймсом Медісоном і Джоном
Джеєм, котрі публікували ці есе на сторінках різних нью-йоркських газет
під спільним псевдонімом “Публій”.
У цих есе всебічно розглядалися різноманітні аспекти нової форми
державності, переваги федерального принципу устрою Сполучених Штатів
Америки та ряд інших проблем, що виникли в ході загальнонаціональної
дискусії.
Кардинальне питання про республіканську форму правління було
поставлено в 39-му есе, написаному Джеймсом Медісоном:
“Перше ж питання, що виникає само собою: чи бути нашому
правлінню і за суттю і за формою сугубо республіканським? Цілком
очевидно, що тільки ця, і ніяка інша, форма правління відповідає духові
американського народу, основоположним принципам революції чи
благородному устремлінню, яким сповнені усі прихильники свободи, –
будувати наші політичні досліди на здібності людства до
самоуправління”.

9. Текст Конституції, що приймалася, не давав повною мірою
гарантій свобод громадянам нової країни. Томас Джефферсон
писав в “Автобіографії”, що під час ознайомлення з Конституцією
його насторожила “відсутність ясно виражених, чітких
положень, що гарантували свободу віросповідування, свободу
преси, свободу особистості, яка знаходилася під постійним
захистом Habeas corpus”.
Під тиском Т. Джефферсона, Дж. Медісона та ряду інших
громадських і політичних діячів текст Конституції було в 1789 р.
доповнено 10 поправками (“Білль про права”).
Особливо важливою для існування американських періодичних
видань, а згодом і інших засобів масової інформації, стала перша
поправка, в якій говориться, що “Конгрес не повинен видавати
жодного закону.., який обмежує свободу слова чи преси…”