4. За свою сумлінну роботу була
нагороджена у 1963 році знаком
«Відмінник народної освіти УРСР».
Нашу педагогічну династію розпочала моя
мама – Жук Ольга Ульянівна. Вона у 1943 році
почала працювати вчителем в Ярівській
середній школі Краснолиманського району
Донецької області, пропрацювавши в ній 38
років. У 1981 році пішла на пенсію, але не
полишила педагогічну ниву, навчаючи дітей –
своїх внуків.
6. Те, що я піду по стопам мами, я зрозуміла, коли
приміряла шкільну форму. І сказала собі: «Я буду
вчителем, я буду вчити дітей».
Після школи вступила до Слов’янського державного
педагогічного інституту і у 1974 році успішно
закінчила його.
Свою педагогічну кар’єру почала в Ворожбинській
ЗОШ Сумської області, а продовжила у 1975 році в
Святогірській ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді вчителя
початкових класів. У цій школі я працюю вже 41 рік і
за цей час виховала багато талановитих учнів.
За свою роботу я
нагороджена медаллю
«Відмінник освіти України».
8. Це мій чоловік – Падалка Микола Петрович. Він
отримав педагогічну освіту в Слов’янському
державному педагогічному інституті і в 1975 році
почав працювати у Святогірській ЗОШ І-ІІІ ступенів
на посаді вчителя воєнної справи. З 1990 по 2016 рік
працював на посаді директора Святогірській ЗОШ І-ІІІ
ступенів.
Має кілька нагород: медаль Жукова, почесні грамоти від Міністра освіти та
Слов'янського відділу освіти, Орден Преподобного Нестора Літописця І ступеня.
10. Це моя дочка – Падалка Руслана Миколаївна.
Вона продовжила нашу педагогічну династію,
вступивши до Слов’янського державного
педагогічного інституту на факультет української
мови та літератури. У 1997 році, закінчивши
навчання у вищі, залишилась працювати на
кафедрі. На даний момент працює доцентом
кафедри української мови та літератури ДВНЗ
ДДПУ і вчителем-методистом у Слов’янському
педагогічному ліцеї.
11.
Я маю надію, що наша
педагогічна династія на цьому не
завершиться.