Зміни у судовій практиці при визначенні місця проживання дитини. До чого готуватися? Автор Олег Простибоженко
1.
Зміни у судовійпрактиці при
визначенні місця проживання дитини.
До чого готуватися?
Олег Простибоженко
адвокат, голова Центру сімейно-
правових досліджень,
викладач Київського
університету права НАН України
pro_oleg@ukr.net
Засідання Асоціації правників України
03 жовтня 2017 р.
2.
Статистика
У 2016р. судами було розглянуто по суті 1310 справ
щодо визначення місця проживання дитини.
Кількість рішень судів першої інстанції, якими місце
проживання дитини визначено з батьком, становила 31
(у відстоковому вираженні – менше 2,5%).
На рівні касації такі рішення взагалі є поодинокими (не
більше 2-5 рішень щороку).
Тренд 2016 р. у ВССУ – скасування рішень у цій
категорії справ з посиланням на необхдність
з’ясування думки дитини.
3.
Позиція Верховного СудуУкраїни
Постанова від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16:
процитувавши ст. 161 СК та принцип 6
Декларації прав дитини, ВСУ висловив правову
позицію, що дитина може бути розлучена з
матір’ю лише у виняткових випадках, перелік
яких передбачений у ст. 161 СК
Постанова від 12.07.2017 у справі № 6-564цс17:
немає правового висновку, але рішення ВССУ
скасоване, незважаючи на те, що дитина чітко
висловлювалася на користь батька і жила з ним.
4.
Правова позиція ВССУ
післярішення ЄСПЛ
Інформаційний лист від 17.08.2017 № 9-
1580/0/4-17:
(1) найкращим інтересам дитини відповідає
забезпечення її розвитку у безпечному,
спокійному та стійкому (стабільному)
середовищі, яке не є неблагонадійним;
(2) жодні презумпції, які грунтуються на
ознаці статі, не повинні братися до уваги.
5.
Фактори, які впливатимутьна
судову практику
ВСУ vs. ЄСПЛ (+ ВССУ): чия правова позиція має
“вищу юридичну силу”?
Що таке “найкращі інтереси дитини” (зміст цього
поняття)?
Чи відповідає проживання з матір’ю найкращим
інтересам дитини?
Кому з батьків надавати перевагу за рівних умов?
Чи готові національні суди відмовитися від
презумпції на користь матері?
Склад нового ВСУ і бачення суддів.
6.
Можливі сценарії: оптимістичний
суди переймуться питанням, будуть реально і ретельно
з’ясовувати обставини справи;
практика ЄСПЛ буде основним джерелом права у цій
категорії справ;
найкращі інтереси дитини полягатимуть у збереженні її
сталого середовища або ж найбільш близьких зв’язків;
презумпція на користь визначення місця проживання
дитини разом з матір’ю не буде мати місця або ж
застосовуватиметься лише у разі рівності інших
факторів (якщо таке можливе);
надання більшого значення таким обставинам і
факторам як: 1) думка дитини, 2) її особистісні зв’язки з
кожним з батьків, 3) фактичний порядок, який склався на
час розгляду справи, 4) участь інших осіб у житті дитини.
7.
Можливі сценарії: песимістичний
суди не готові відмовитися від презумпції, яка істотно
спрощує вирішення цієї категорії справ (враховуючи
навантаження на суди);
відмова від презумпції буде удаваною, тобто суди
визначатимуть місце проживання дитини разом з
матір’ю, але не посилатимуться на принцип 6
Декларації;
суди тлумачитимуть найкращі інтереси дитини крізь
призму визначення її місця проживання з матір’ю. На
користь цього може свідчити нерозрізнення судами
концепції “ніжного віку дитини” (закріпленої у принципі
6 Декларації) та концепції “найкращих інтересів
дитини” (закріпленої Конвенцією).
8.
Можливі сценарії: реалістичний
суди будуть об’єктивними у тих справах, де батько
буде “наполегливим” та відстоюватиме свої права;
суд визначатиме місце проживання дитини разом з
батьком якщо:
1) батько має більш тісний зв’язок з дитиною;
2) після розпаду сім’ї дитина залишилася проживати з
батьком (збереження сталого середовища дитини);
3) дитина висловлює бажання проживати з батьком.
за наявності рівності умов батька і матері перевага
надаватиметься останній.
кількість судових рішень на користь батька зросте до
максимум 10% (скоріш за все – до 5-7%).