Паспорт книжкової виставки

1. 2017-й – рік Японії в Україні
Паспорт книжкової виставки
Мета:
 ознайомити користувачів з
бібліотечними документами про
японську культуру
 популяризувати серед ліцеїстів літературу про культурні надбання
Японії
 здійснити виховну роботу, спрямовану на утвердження
загальнолюдських цінностей, гуманістичного світогляду та
підвищення рівня знань з японської мови
Читацьке призначення:
 для вчителів та учнів 8-11 кл.
Обладнання:
 посібник «Мистецтво Японії»
 цитати до розділів
 рекомендована література: 23 документи
Термін проведення:
 з 01.03.2017 по 01.06.2017
Японія – острівна країна, розташована на східному узбережжі Азії, у
північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий
океан, з заходу – води Японського та Східнокитайського морів, а з півночі –
Охотськеморе. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу
на південний захід. Він складається з чотирьох великих островів Хоккайдо,
Хонсю, Сікоку та Кюсю, а також понад 3 тисяч дрібних островів.
Країна лежить у зоні помірного кліматичного поясу. Її
найвіддаленішою точкою на сході є острів Мінамі-Торі села Оґасавара
метрополії Токіо. Площа Японії становить 377929,99 км².

2. Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато
вулканів. Найвищий з них – гора Фудзі (3776 м над рівнем моря).
Результати археологічних досліджень доводять, що люди заселили
Японський архіпелаг у добу пізнього палеоліту. Перші писемні згадки про
Японію з'являютьсяу китайських історичних хроніках 1 століття (по Р. Х.). В
цілому, історія Японії демонструє динамічні зміни двох парадигм, за якими
розвивалася країна – активні відносини із зовнішнім світом та ізоляція від
нього. Такі зміни зумовили формування самобутньої японської культури.
Згідно з конституцією, Японія є унітарною конституційною монархією.
Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у
руках прем'єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є
одним із найстарших демократичних інститутів Азії. Оскільки Японія була
першою країною світу, яка пізнала жах ядерної війни, її нинішній уряд
сприяє боротьбі за мир і руху роззброєння.
Японія є другою за величиною економічною державою світу. Вона
посідає 6-е місце за обсягами імпорту та експорту товарів і є членом
«Великої вісімки».
Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке
становить близько 127 мільйонів осіб. Столиця країни, Токіо, нараховує
понад 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30 мільйонів
мешканців і є найбільшою у світі).
Державний устрій
Японія є унітарною демократичною національною державою з
парламентською конституційною монархією. Її основний закон –
Конституція 1947 року, ухвалено під тиском США після поразки країни в
Другій світовій війні. Він базується на недоторканності прав людини,
принципах пацифізму та визнанні японської нації носієм державного
суверенітету. За Конституцією влада в Японії поділяється на три гілки –
законодавчу, виконавчуі судову. Першу представлено Парламентом, другу –
Кабінетом міністрів і місцевими органами виконавчої влади, третю –
Верховним і регіональними судами. Місцеві громади різних рівнів мають

3. широкі права самоврядування. Основний закон передбачає відмову Японії
від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту
збройних сил.
Формальним головоюдержавиє Імператор Японії, символ державності
і національної єдності. Він позбавлений права керувати країною й виконує
лише церемоніальні функції. Чинним Імператором країни є Його Величність
Імператор Акіхіто. Фактичним головою держави виступає прем'єр-міністр,
голова Кабінету міністрів. З 30 серпня 2011 року цю посаду обіймає Нода
Йосіхіко.
Населення
Японія входить до числа найбільш заселених країн світу. За
попередніми результатами перепису 2010 року в ній проживало 128056026
осіб, а середня густотанаселення становила 339 осіб/км². За даними перепису
2005 року, дані якого є остаточними, в Японії проживало 127767994 осіб, а
густота населення становила 343 осіб. Між 2000 – 2005 роками спостерігався
повільний ріст населення, що в 2005 – 2010 роках змінився спадом.
Японському населенню притаманний високій рівень урбанізації. Близько
трьох четвертей мешканців країни живе в містах. В 1920 році міське
населення становило 18% , в 1940 році – 38%, в 1970 році – 72%. Основна
маса жителів проживає в районах Токіо, Осаки і Наґої. Чверть усього
населення країни мешкає в східнояпонському регіоні Канто.
За прогнозами японських демографів в наступні десятиліття кількість
мешканців країни буде неухильно зменшуватися через низький рівень
народжуваності. Вона була високою в часи існування Японської імперії і
особливо високою в 1947 – 1949 роках, під час повоєнної відбудови країни.
Причинами низької народжуваності є вестернізація й фемінізація
суспільства, а також наявність системи соціальних гарантій і пенсій для
літніх людей. Якщо до 1945 року середня японська сім'я мала 4-5 дітей, то на
початок 21 століття – лише 1-2 дітей. Великі сім'ї, в яких жило декілька
поколінь, змінилися малими сім'ями з трьох-чотирьохосіб. Догляд за людьми
пенсійного віку часто здійснюють державні або громадські організації, а не

4. члени їхніх сімей. Попри те, що в Японії кількість жінок переважає над
кількістю чоловічого населення, шлюби реєструються рідше, порівняно з
серединою 20 століття.
Однією з причинтривалого зростання населення країнибуло поступове
зниження рівня смертності у 20 столітті. Так, середня тривалість життя
чоловіків становила 42 роки в 1920 році й 78 років у 2000 році; для жінок цей
показник становив 43 рокив 1920 році й 85 років у 2000 році. Станом на 2010
рік рівень смертності в Японії був одним найнижчих у світі. Через високу
тривалість життя і низьку народжуваність, Японія є однією з найстаріших
націй світу. За даними перепису 2000 року, близько 17,3% усіх мешканців
країни були старшими 65 років. Це приблизно вдвічі більше за кількість осіб,
молодше 15 років. За прогнозами, в 2033 році літні люди складатимуть
близько 30% населення, що спричинить проблеми в сфері пенсій,
працевлаштування, охорони здоров'я, тощо.
Японія – мононаціональна країна. Близько 90% населення становлять
етнічні японці. Окрім них в державі мешкають корінні меншини – айни та
рюкюсці. Під час загальнонаціональних переписів їх реєструють як японців.
Питання чи є ці меншини окремими етносами чи етнографічними групами
японського народу дискусійне. Разом з японцями в країні мешкає незначна
частка іноземців. Станом на 2001 рік їх нараховувалося 1778462 осіб – 1,4%
від населення Японії. Протягом 1950 – 1980-х років вони становили лише
0,6%, але в результаті економічного злету та глобалізації їх кількість
поступово зростає. Основні групи іноземців – корейці (36%), китайці (21%),
бразильці (15%), філіппінці (9%), перуанці (3%) і громадяни США (3%).
Кількість українців в Японії станом на 2005 рік становила близько 907 осіб.

5. Довідкова література
Японія – держава у Східній Азії.
Офіційна назва – Японська Держава.
Розташована на Японському архіпелазі,
у північно-західній частині Тихого
океану.
Складається з 47 адміністративних
одиниць
– префектур. Столиця – Токіо. Одна з
найбільш
технологічно розвинутих країн світу
Вікіпедія
1. Довгань, Г. Д. Країнознавство [Текст]: довідник / Г. Д. Довгань,
А. Й. Сиротенко, О. Г. Стадник. – Харків : Веста : Ранок, 2007. – 480 с.
: іл.
2. Ілюстрований атлас світу [Атлас] / автори тексту Джейнін Флю, Лінн
Хамфріс та ін. ; пер. з англ. – Київ : Махаон-Україна, 2006. – 184 с. : іл.
3. Країни світу [Текст] : енциклопедичний довідник / уклад. Н.
Чумаслова. – Харків : ВД «ШКОЛА», 2008. – 384 с. : іл.
4. Лаврентьев, Б. П. Японско-русскийсловарь [Текст]: около 70000 слов /
Б. П. Лаврентьев, Л. А. Немзер, Н. А. Сыромятников и др. – Москва :
Русский мир, 1984 с. – 695 с.
5. Никольский, Б. В. Иероглифический словарь-ключ [Текст] :
дополнение к японско-русскому словарю. Около 60000 слов / Б. В.
Никольский. – Москва : Русский мир, 1988. – 224 с.
6. Скляренко, В. 50 знаменитых городов мира [Текст] / В. Скляренко, Я.
Батий, Т. Иовлева, О. Исаенко. – Харьков : ФОЛИО, 2004. – 510 с. : ил.
7. Фельдман-Конрад, Н. Н. Японско-русский учебный словарь
иероглифов [Текст] : около 5000 иероглифов / Н. Н. Фельдман-Конрад.
– 2-е изд., перераб и доп. – Москва : Русский язык, 1977. – 680 с.

6. Історія, традиції
Перші люди заселили територію сучасної
Японії
в пізньому палеоліті.13 тисяч років тому
на Японських островах виникла неолітична
культура Джьомон,
носії якої були мисливцями-збирачами і
творцями
«пламенистої» декоративної кераміки.
Вікіпедія
1. Дейноров, Э. История Японии [Текст] / Э. Дейноров. – Москва : АСТ :
Астрель, 2011. – 767 с.
2. Елисеев, Д. История Японии. Между Китаем и Тихим океаном [Текст] /
Д. Елисеев. – Санкт Петербург : Евразия, 2009. – 318 с.
3. Елисеефф, В. Японская цивилизация [Текст] / В. Елисеефф, Д.
Елисеефф. – Екатеринбург : У-ФАКТОРИЯ: Москва : АСТ, 2008. – 528 с.
– (Великие цивилизации).
4. Рати, О. Самураи [Текст] : история, традиции, воинское искусство / О.
Рати, А. Уэстбрук. – Москва : ЭКСМО, 2004. – 640 с. : ил. – (Тайны
древних цивилизаций).
Національна культура,
мистецтво
Культура Японії має велику
кількість
культурних надбань. Серед них
прекрасні зразки
образотворчого мистецтва давнини,
шедеври архітектури,
скульптури, світові пам'ятники
японської поезії,
літератури та драматургії,
пам'ятки садового будівництва тощо.
Поряд з ними існує багата спадщина японської культури
релігійної та філософської думки, так званих культурних надбань.
Вікіпедія

7. 1. Бабочки полёт [Текст] : японские трехстишия / пер. с японск. В. Н.
Марковой. – Москва : Лабиринт Пресс, 2002. – 352 с. – (Мир поэзии).
2. Басё [Текст] : стихи / Басё; пер. с японск. В. Марковой. – Москва :
Художественная литература, 1985. – 224 с. : ил.
3. Велика ілюстрована енциклопедія історії мистецтв [Текст] / автор
тексту Мері Холлінгсворт; пер. з англ. – Київ : Махаон-Україна, 2007. –
512 с. : іл.
4. Гришелева, Л. Д. Формирование японской национальной культуры
[Текст] : конец XVI начало XX века [Текст] / Л. Д. Гришелева. –
Москва : Наука, 1986. – 286 с. : ил.
5. Энциклопедия для детей «Аванта +» [Текст] / гл. ред. Е Ананьева. –
Москва : Аванта +. –
Т. 7. Ч. 1. Искусство. Архитектура, изобразительное искусство,
прикладное искусство с древнейших времён до эпохи Возрождения /
ред. тома Н. Майсурян. – 2-е изд., испр. – 2005. – 688 с. : ил.
Т. 7. Ч. 3. Искусство. Музыка. Театр. Кино / гл. ред. В. Володин. – 2004.
– 624 с. : ил.
Т. 21. Ч. 2. Культуры мира / ред. тома М. Боярский. – 2005. – 640 с. :
ил.
6. Кавабата, Ясунари. Стон горы [Текст] : роман / Ясунари Кавабата; пер.
с японск. – Санкт Петербург : Азбука-классика, 2005. – 320 с.
7. Рюноскэ, Акутагава. Ворота Расёмон [Текст] : новеллы / Акутагава
Рюноскэ; пер. с японск. – Москва : ЭКСМО, 2007. – 800 с. : ил. –
(Библиотека всемирной литературы).
8. Хиросигэ, Андо. 53 станции Токайдо. 69 станций Кисокайдо
[Фотоальбом] : серии гравюр / Андо Хиросигэ. – Санкт Петербург : «
ООО «СЗКЭО «Кристалл»», 2006. – 160 с. : ил.
9. Японська класична поезія [Текст] / перекл. з япон. І. П. Бондаренко. –
Харків : Фоліо, 2008. – 415 с. – (Бібліотека світової літератури).
10.Японская поэзия Серебряного века [Текст] / сост. Е. Дьяконова. –
Москва : ЭКСМО, 2005. – 352 с. : ил.