МЕДУ міжнародна економічна діяльність в Україні

1. УКРАЇНА НА СВІТОВИХ
РИНКАХ ПРАЦІ ТА
МІЖНАРОДНА ТРУДОВА
МІГРАЦІЯ

2. План.
1. Поняття міжнародної міграції
робочої сили. Класифікація
складових, видів та факторів
міжнародної міграції.
2. Основні етапи міжнародного
міграційного процесу.
3. Розвиток еміграційно-
імміграційних процесів в Україні.
4. Правові аспекти міграції робочої
сили. Відносини України з МОП.

3. 1. Поняття міжнародної міграції робочої
сили. Класифікація складових, видів
та факторів міжнародної міграції.
 Світовий ринок робочої сили -
це механізм, у якому сукупний
міграційний оборот економічно
активного населення між країнами
і регіонами впливає на рівень,
характер і розміщення
продуктивних сил у межах світової
та національної економік.

4.  Міжнародна міграція робочої
сили - це постійне, або
тимчасове переміщення
працездатного населення з одних
країн до інших, що обумовлюється
як економічними так і
неекономічними причинами.

5.  Нині в ЄС понад 32 млн. жителів
із походженням не з Євросоюзу.
 Лише третину з них (7,2 млн.
чоловік) становлять вихідці
з європейських країн, які
не входять до ЄС-28.
 Серед них домінують жителі
Туреччини, Албанії та України.

6.  Інші мігранти приблизно порівну
представлені вихідцями з країн
 Азії (в основному Китай, Індія)
 Африки (особливо з Марокко
і Алжиру)
 обох Америк (особливо
з Еквадору, Бразилії та Колумбії).

7. Основні причини сучасної міграції
робочої сили
З боку країн-донорів:
 великий природний приріст населення;
 високий рівень безробіття серед
працездатного населення;
 низький життєвий рівень значної
частини населення;
 порівняно низька заробітна плата;
 неможливість знайти
високооплачувану роботу та
реалізувати професійні здібності.

8. З боку країн-реципієнтів:
 потреба у додатковій робочій силі;
 потреба у висококваліфікованих
фахівцях;
 кращі умови життя та праці,
високий рівень заробітної плати.

9. Особливості розвитку сучасного
міграційного процесу
 збільшення масштабів залучення
населення країн світу до світового
міграційного кругообігу;
 підвищення попиту на
висококваліфікованих спеціалістів серед
мігрантів;
 зростання масштабів нелегальної
міграції;
 підвищення вимог до контролю за
міграційними потоками.

10. НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОЇ
ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ
Для країн-імпортерів:
 Позитивні
1) Залучення додаткової дешевої робочої
сили;
2) Отримання професійно підготовлених
висококваліфікованих фахівців;
3) Зниження ціни виробництва продукції
за рахунок низьких витрат на
утримання робітників-мігрантів;
4) Можливість швидкого вирішення
економічних проблем

11.  Негативні
1) Підвищення тиску на внутрішній ринок
праці;
2) Перелив національної валюти за
кордон у вигляді переказів працівників-
мігрантів;
3) Збільшення витрат із державного
бюджету на соціальне забезпечення
іноземних працівників;
4) Підвищення напруги та кримінальної
ситуації у суспільстві в зв’язку з
негативним ставленням населення до
іммігрантів.

12. Для країн-експортерів
 Позитивні
1) Послаблення проблем безробіття на
вітчизняному ринку праці;
2) Підвищення кваліфікації працівників,
що побували за кордоном;
3) Надходження валютних коштів та
цінностей, привозять з собою
реемігранти.

13.  Негативні
1) Втрата найбільш конкурентоспроможної
частини трудового потенціалу країни;
2) Відтік висококваліфікованих фахівців з
національного ринку праці;
3) Додаткові витрати на підготовку нових
спеціалістів;
4) Дискримінаційне ставлення до
трудових мігрантів в деяких країнах.

14. Міждержавна міграція включає :
 еміграцію, тобто виїзд працездатного
населення з певної країни за її межі
 імміграцію, тобто в'їзд працездатного
населення в певну країну з-за її
кордонів.
 Існує також рееміграція, яка означає
процес повернення емігрантів на
батьківщину на постійне місце
проживання.
 Показником, що характеризує
міграційну тенденцію країни є її
міграційне сальдо – різниця між
імміграцією до країни та еміграцією за її
межі.

15. Класифікація видів міграції в МЕД
1. За тривалістю:
 постійна;
 тимчасова:
 сезонна;
2. За соціальним складом:
 робітників;
 спеціалістів;
3. За характером:
 пряма;
 непряма (в складі ТНК,СП).
4. За формою трудової угоди:
 індивідуальна;
 колективна.
5. За юридично-обліковою ознакою:
 легальна;
 нелегальна

16. 2. Основні етапи міжнародного
міграційного процесу.
 1-й етап (кінець 18-го – початок 19-го ст.).
Промислові перевороти, що відбулися в ряді
європейських країн (Англії, Франції Німеччині та
ін.) призвели до виникнення “надлишкового
населення”, що в свою чергу викликало масову
міграцію з Європи в Новий світ (Північна
Америка, Австралія, Нова Зеландія).
 2-й етап - (80-ті рр. 19-го ст. – 1914 (перша
світова війна).
Характеризується значною концентрацією
виробництва та капіталу в ряді розвинутих країн,
що обумовило попит на додаткову робочу силу.
Основні експортери робочої сили: Австрія, Росія,
Болгарія, Румунія, Італія, Португалія, Греція,
Китай, Індія, країни Сх. Африки, Лат. Америки.

17.  3-й етап – (період між двома світовими
війнами).
Характерною рисою стало скорочення масштабів
трудової міграції, що викликано було
економічною кризою 1929-33рр.
 4-й етап – (після ІІ св. війни до 90-х рр.(до
краху соцтабору).
Характерні значні темпи внутріконтинентальної
міграції в Європі. Після 70-х – започаткування
процесу “відтоку умів”, посилення жорсткого
державного регулювання ринку праці.
 5-й етап – з початку 90-х рр.
Характерна інтенсифікація міграційних процесів з
чітким західним вектором.

18. Характерні ознаки сучасного етапу
трудової міграції:
 підвищення міграційної активності
населення з колишнього СРСР з
економічних та національних причин;
 збільшення масштабів інтелектуальної
міграції з країн колишнього соцтабору
до розвинутих країн;
 лібералізація перетину кордонів в
межах країн-членів Європейського
Союзу;
 підвищення попиту на
висококваліфіковану робочу силу;
 збільшення кількості біженців у зв'язку
з військовими
конфліктами;
 поширення нелегальної міграції.

19.  Україна займає 5-те місце у світі
серед країн із найбільшою кількістю
емігрантів.
 Кількістю емігрантів Україна
поступається тільки Мексиці (11,9 млн.),
Індії (11,4 млн.), Росії та Китаю (11,1 й
8,3 млн. відповідно).
 За даними Світового банку на 2014 рік,
за кордоном перебуває 6,6 млн.
українців, (майже 15% від загальної
кількості населення країни).

20. Розвиток трудової еміграції з
України
Географія і масштаби
української трудової міграції:
Основні напрямки трудової міграції
—країни Європейського Союзу
(ЄС) та Росія.
За результатами обстеження 2014
року в ЄС працювали або шукали
роботу 51% трудових мігрантів, в
Росії —43,2%.
Польща, Італія та Чехія

21. Серед країн головними напрямками трудової
міграції з України були:
 Всього - 100,0
 ЄС, 51,0
 в т.ч.Польща- 14,3
 Італія - 13,2
 Чехія - 12,9
 Іспанія – 4,5
 Німеччина- 2,4
 Угорщина – 1,9
 Португалія – 1,8
 Росія - 43,2
 Білорусь - 1,8
 Інші - 4,0

22. Організаційно-правове оформлення
українських емігрантів.
1. Здійснюють трудову діяльність на підставі
трудового договору з роботодавцем (понад
80% емігрантів);
2. Працюють в межах договорів підряду (особи,
які направлені українським роботодавцем за
кордон робіт згідно з договорами);
3. Сезонні працівники (особи, які
працевлаштовуються закордоном протягом
відповідного сезону);
4. Стажисти (працюють за наймом у закордонного
роботодавця з метою підвищення свого
кваліфікаційного рівня).

23. Основні сфери працевлаштування
українських трудових мігрантів:
 46% - будівництво;
 18% - діяльність домашніх господарств;
 11% - сільське господарство;
 9% - оптова та роздрібна торгівля;
 4% - діяльність транспорту і звязку;
 4% - діяльність готелів та ресторанів;
 4% - промисловість;
 4% - інші сфери.

24. Розміри середньомісячного заробітку
українських мігрантів в різних країнах
1798
1306
1137 1056 1019 969 943 874
560
432
0
200
400
600
800
1000
1200
1400
1600
1800
2000
Німеччина
Інші
країни
Чеська
Республіка
Італія
Португалія
Угорщина
Іспанія
Російська
федерація
Польща
Білорусь
Розмір
заробітку,
дол

25.  Середня зарплата в Україні ледь перевищує 100
Євро і є майже у 20 разів меншою, ніж в Італії,
в 6 разів меншою, ніж у Польщі, майже в 4
рази - ніж в Росії.
 Обсяги приватних грошових переказів з-за
кордону в 2014 становили 8,5% ВВП країни.
 Для порівняння в таких країнах як
Таджикистан, Молдова або Киргизстан -
грошові перекази мігрантів складають,
відповідно, 35%, 23% та 15% ВВП (1-е, 4-е та
12 місця в світі).

26. Гендерна характеристика
 У 2014 р. серед українських громадян,
які тимчасово працювали за кордоном
чоловіки становили 66,0%, а жінки
– 34,0%.
 До Росії та Чеської республіки виїздять в
основному чоловіки, де вони працюють
на будівництві.
 Серед мігруючих до Італії та Угорщини
переважають жінки, де вони працюють
відповідно в якості домашньої прислуги
та у сільському господарстві.

27. Вікова характеристика
 Близько чветрі – мігранти віком
40 - 49 років,
 п’яту частину становлять мігранти
віком 30 - 34 роки,
 по 15 % припадає на групи віком
25 - 29, 35 - 39 та 50 - 59 років.
 середній вік становить 37 років.

28.  західні регіони - 13,3%,
 центральні регіони – 3,8%,
 східні регіони – 3,2%,
 південні регіони – 2,6%,
 північні регіони – 1,4%.
Західні регіони орієнтуються більше
на країни Західної Європи, то
південні та східні області - на
Росію.

29. Рівень освіти
 Третина трудових має повну або
базову вищу освіту (в Україні
вищу освіту має майже 50%
населення).
 Поступово збільшується кількість
емігрантів, які мають тільки
загальносередню та повну
загальносередню освіту.

30. Трудова імміграція в Україну
 Значна частина мігрантів, осідає в
Україні після невдалих спроб дістатися
транзитом через Україну до Євросоюзу.
 Ще недавно 80% нелегалів потрапляли
в Україну через кордон з Росією.
 Їдуть з Молдови, Індії, Пакистану,
Грузії, Китаю, Бангладеш, Палестини.
 Здебільшого це чоловіки до 40 років, які
в країні працюють у сфері торгівлі й
посередницьких послуг.
 Переважна більшість з них офіційно не
реєструється.

31. Основні країни-експортери іноземної
робочої сили:
 Країни СНД: Молдова,
Узбекистан, Вірменія,
Азербайджан, Грузія,
 Південно-східні азійські країни:
Індія, Китай, Пакистан, Бангладеш,
В'єтнам Палестина .

32. Організаційно-правове
оформлення іммігрантів в Україні.
 за наймом - 85,7%,
 були членами колективного
підприємства, кооперативу -
3,6%,
 самозайнятих - 3%,
 роботодавців - 1,2%,
 некласифікованих за групами -
6,5% .

33. Сфери працевлаштування
 зайнятих в обробній промисловості (18%),
 сільському господарстві, мисливстві та
лісовому господарстві (16,8%),
 оптовій і роздрібній торгівлі, торгівлі
транспортними засобами, послугах з
ремонту (10,7%).
 в освіті, охороні здоров’я та соціальній
допомозі, державному управлінні – 7%.
 Пріоритетність вибору іноземцями
вищеназваних сфер працевлаштування
пов’язана з можливостями вигідного
інвестування та швидкого отримання
прибутків в цих сферах.

34. Вікова та гендерна характеристики
іммігрантів
Переважна чисельність іноземців,
що зайняті в Україні - чоловіки
(89%.):
 41 % з них – у віці з 28 до 40
років,
 45 % - у віці 40 років і більше .

35. Кваліфікаційна харктеристика
 80% іноземців займали посади
керівників, спеціалістів,
службовців;
 Їх переважна кількість була
зосереджено у приватному та
колективному секторах.
 Некваліфіковані іноземці
використовувалися в основному у
сільському господарстві.

36. 3. Правові аспекти міграції робочої
сили.
 Головна роль у створенні правових основ
світового ринку праці належить конвенціям та
рекомендаціям Міжнародної організації
праці (МОП) - (179 країн-членів)
 ООН - що регулює умови праці, трудові
стандарти, визначає міжнародний статус
працівників-мігрантів.
 До джерел міжнародного трудового права
також відносяться двосторонні та
багатосторонні угоди між країнами.
 власна міграційна політика держави.

39. Міжнародну нормативно-правову
основу зовнішньої трудової міграції
складають:
 Загальна декларація прав людини (1948 р.),
 Міжнародний пакт про громадянські та
політичні права (1966 р.),
 Заключний акт Ради по безпеці та
співробітництву у Європі (1975 р.),
 Підсумковий документ Віденської зустрічі 1986
р. представників держав-учасниць Ради з
безпеки та співробітництва в Європі,
 Конвенція ООН про захист прав трудящих-
мігрантів та членів їх родин .

40. В Україні прийнято законодавчі
акти:
 Конституція України,
 Закон України «Про громадянство»,
 Закон України «Про порядок виїзду з
України і в'їзд в Україну громадян
України»,
 Закон України «Про зайнятість
населення»,
 Закон України «Про імміграцію».
Громадяни одержали законодавчо
підкріплене право самостійно і без
будь-яких обмежень обирати країну
мешкання і працевлаштування.

41. 2. Підписано ряд двосторонніх
трудових угод на
міждержавному рівні з урядами
Росії, Молдови, Польщі, Литви,
Вірменії, Білорусії, Латвії, Чехії,
В'єтнаму, Словаччини, Португалії,
Аргентини.

42. 3. Розроблена загальна угода з країнами СНД
про співробітництво в галузі трудової міграції та
соціального захисту працівників-мігрантів, яку
підписали вісім країн СНД
(Таджикистан, Казахстан, Молдова, Україна,
Російська Федерація, Узбекистан, Киргизія та
Вірменія).
 Дослідження еміграційних та імміграційних потоків
робочої сили переконує, що для України
актуальнішою є проблема трудової еміграції
власної робочої сили за кордон

43. Державна еміграційна політика України
повинна бути спрямована на:
 Розширення можливостей
працевлаштування робочої сили за
кордоном.
 Захист прав і інтересів працівників-
мігрантів в країнах-реципієнтах.
 Підвищення економічного ефекту
трудової еміграції, зниження рівня
збитків, пов'язаних з виїздом
національної робочої сили за межі
країни.

44. Еміграційна політика України
повинна базуватись на:
 створенні національної законодавчої бази в сфері
зовнішньої зайнятості;
 підписанні дво- та багатосторонніх угод щодо
обміну робочою силою між країнами;
 забезпеченні стабільності надходження в країну
валютних переказів працівників-мігрантів;
 зниженні рівня безробіття шляхом
працевлаштування за кордоном;
 обмеженні виїзду громадян зайнятих в тих
секторах економіки, де потреби у робочій силі не
задовольняються;
 прийнятті реемігрантів, які отримали за кордоном
професійні навики, необхідні для розвитку
національної економіки;