2. Герб Ємільчинського
району
Прапор Ємільчинського
району
Герб Житомирської
області
Перший герб
Житомирської області
Герб
Червоноармійського
району
Герб Ковельського
району Волинської
області
Герб Брусилівського
району
Герб Олевського
району
Герб Попільнянського
району
Герб В.Волинського
району
3. Вирощування льону проходить в повній гармонії з
навколишнім середовищем
Полісся – історична батьківщина цієї культури
Всі частини рослини приносять користь
Натуральні волокна мають ряд переваг перед
синтетичними
Вироби з льону – екологічні, комфортні та престижні
4. Льон корисний для здоров'я людини.
Має високу гігієнічність, опірність, міцність
Вироби з лляних тканин комфортні
Сприяє зниженню простудних захворювань
З льоноволокна виготовляють шпагати,
мотузки, рибальські сіті, вітрила,
пакувальний матеріал, мішки.
Міцність лляного волокна при намоканні не
зменшується, а навпаки - навіть зростає.
Тканина з льону використовувалась
при бальзамуванні мумій єгиптянами
5. приємний на дотик;
має шовковисту та гладку поверхню;
гігроскопічний і комфортний в носінні;
повітропроникний;
легко прасується і чиститься;
надійний, універсальний, практичний.
Лляні тканини довготривалі у використанні
Льон – чудовий теплоізолятор. Влітку
надасть прохолоди, а взимку зігріє.
12. Китай – 130 000 га
Росія – 95 450 га
Білорусь – 78 500 га
Франція – 81 508 га
Україна - 25 530 га
13. Розпад сформованих економічних, виробничих і
технологічних зв'язків між окремими галузями й
підприємствами льоновиробництва комплексу.
Вкрай висока невідповідність цін між вартістю матеріально-
технічних ресурсів і вартістю льоносировини, що склався в
умовах нерегульованої ринкової економіки.
Різке скорочення сировинної бази, великі витрати праці на
виробництво, велика частка ручної праці.
Відсутність виробництва на Україні спеціалізованих машин.
Скорочення виробництва й нераціональне застосування
мінеральних добрив, засобів захисту й інших чинників
підвищення урожайності.
14. Створення корпорації, яка об’єднає всі
стадії переробки льону від вирощування
сільськогосподарської культури і аж до
випуску готової продукції.
15. • Відродити льонарство в районі та області.
• Побудувати сучасну корпорацію на території
місцевого льонозаводу.
• Забезпечити робочими місцями до 1300
місцевих жителів.
• Розширити інфраструктуру промисловості
району.
• Довести інвесторам вигідність даного проекту.
• Отримати прибуток.
17. 1) Льонарське виробництво стане
рентабельним.
2) Зменшиться безробіття серед населення
Ємільчинського району.
3)Населення України отримає якісну, доступну
вітчизняну продукцію.
18. 1) Засіяти площу 1 тис. га льоном,
орендовану у населення, яке має паї.
2) Оновити приміщення льонозаводу.
3) Закупити сучасне обладнання та
техніку.
4) Залучити висококваліфіковані робочі
кадри.
25. Оптимістичний: Перший прибуток ми
отримаємо через три роки.
Реалістичний: Затрати окупляться
через вісім років.
Песимістичний: Стабільні прибутки
отримаємо через п’ятнадцять років.
26. Де льони-довгуни вилягали
І гордо вставали,
Відродити з руїн
Ми наш край за мету собі взяли.
Знов розквітнуть льони
У Поліськім краю голубому,
Ми повернемось жити сюди
До свого батьківського дому.
А льон цвіте синьо-синьо,
А ми в Ємільчиному достойні жити
заможно й щасливо!
Editor's Notes
Льон був найприбутковішою культурою українського Полісся.
Головні виробники продукції первинної переробки льону є льонопереробні підприємства Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Ровенської, Сумської, Чернівецької, Чернігівської областей. Останні дослідження кон’юнктури світового ринку та спроба зауважити, що на сьогодні і у найближчому майбутньому головна увага приділяється лляними тканинами та виробами із них. Згідно прогнозам експертів до 2013 року 78% одягу, який виробляється в світі, буде зшито з лляної тканини
У 2000-х роках льонарство, здебільшого, сконцентрувалося в країнах Євразії Лідерами серед них (за даними 2005 року), є Китай – 130 000 га, Росія – 95 450 га, Франція – 81 508 га, Білорусь – 78 500 га, Україна посідає п’яте місце – 25 530 га. До того ж, у зазначених країнах спостерігається тенденція збільшення об’ємів виробництва льону. Рівень рентабельності галузі коливається в межах 60-160%.
Оскільки льон – целюлозна сировина, що відновлюється щороку, зростання виробництва льонопродукції є потенційним резервом валютних надходжень і тому має суттєвий позитивний вплив на добробут держави. Парадоксальність сучасного стану вітчизняного льонарства полягає у тому, що коли у всіх європейських країнах спостерігається нарощування темпів льоновиробництва, в Україні навпаки відбувається скорочення посівних площ під льон, зниження якості льонопродукції. Це зумовлено порушенням технології вирощування льону, зменшенням кількості внесених добрив та засобів захисту рослин, незабезпеченістю господарств необхідною технікою, великими втратами врожаю в процесі збирання та первинної обробки. Відсутність державних дотацій, диспаритет цін на промислову і льонарську продукцію, несвоєчасність розрахунків переробних підприємств із сільськогосподарськими виробниками – це ті економічні чинники, що перетворюють галузь в Україні на збиткову. Історичний досвід льонарства свідчить про те, що стабілізація виробництва льону можлива лише за умов повного використання потенціалу галузі, раціонального її ведення, що передбачає отримання комплексного ефекту від застосування взаємодії основних факторів виробництва: природних, біологічних, техніко-технологічних, організаційно-економічних. Для стабілізації і подальшого ефективного розвитку льоновиробництва необхідно створити таку виробничу структуру, яка здатна забезпечити найбільш повне використання природноекономічних умов для досягнення високого рівня врожайності і якості льонопродукції, оптимальний рівень спеціалізації, застосування сучасних форм організації праці, які дозволять ефективно використовувати робочу силу та сільськогосподарську техніку.
На сьогодні перед текстильною промисловістю поставлено завдання не лише максимально використовувати лляну сировину, а й задіяти потужності бавовно - та вовнопрядильних підприємств, що простоюють. Льонарство -галузь, яка забезпечувала високі прибутки, натомість вирішувались соціально-економічні проблеми сільської місцевості.
