українська мова ранок

Контрольна робота № 1. ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЕЦЬ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1
ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЕЦЬ
В однієї бабусі був онук Яшко і півник Золотий Гре
бінець. Яшкові було п’ять років, а півникові — два.
Сплять бабуся і Яшко, аж тут Золотий Гребінець у сі
нях як заспіває. Бабуся і Яшко й прокидаються.
— Ранок настає,— каже бабуся,— бо Золотий Гребі
нець співає. Треба вставати, за роботу братися.
Бабуся встає, і Яшко встає. Бабуся випускає півни
ка. Золотий Гребінець іде на подвір’я, шукає поживу.
Бабуся чистить картоплю, а Яшко замітає хату.
Яшко питається в бабусі:
— Бабусю, ранок настає тому, що Золотий Гребінець
співає?
— Так, Яшку, тому й світає, що півник співає.
— А якби півник не співав, то ранку не було б?
— Мабуть, не було б,— каже бабуся.
Та от застудився Яшко. Треба лікувати його, а гро
шей немає. Узяла бабуся півника в кошик та й збира
ється на ярмарок.
— Продам його,— каж е,— та ліків куплю.
Сидить Золотий Гребінець у кошику, дивиться
на Яшка пильно. Ж аль стало Яшкові півника.
— Бабусю,— просить крізь сльози,— не продавайте Зо
лотого Гребінця. Нікому буде співати, все ніч та ніч буде.
Яшко усміхнувся, і йому легше стало... (167 слів)
За Василем Сухомлинським
Обери правильну відповідь на запитання
О Кого мала бабуся?
А онука і півника
Б велику родину
В велике господарство

Контрольна робота № 1. ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЕЦЬ
0 Скільки років було Яшкові?
А п’ять Б два В сім
ф Скільки років було півнику?
А три Б два В п’ять
О Про що сповіщав щоранку півник?
А про початок нового дня
Б про те, що зійшло сонечко
В про те, що треба вставати, за роботу братися
0 Що вирішила зробити бабуся, коли онук захворів?
А заварити липового чаю
Б відвести онука до лікаря
В продати півника
Виконай завдання
ф Чим займалися герої твору, коли настав ранок? За
пиши.
О Запиши, які риси характеру притаманні Яшкові.
О Поміркуй і запиши, чого вчить казка.

Контрольна робота № 2. ХАЙ Я БУДУ ВАША, БАБУСЮ
ХАЙ Я БУДУ ВАША, БАБУСЮ
На околиці села живе старенька бабуся Марина.
— У неї нема нікого-нікогісінько,— часто говорить
матуся Марійці, трирічній дівчинці.
М арійка з матусею живуть через дорогу від бабу
сі Марини. Устане вранці М арійка, гляне на бабусине
подвір’я й бачить: сидить бабуся на стільчику, гріється
на сонці. Марійка біжить до бабусі, вітається.
— Добрий день, бабусю!
— Добрий день, Марійко,— радісно відповідає бабу
ся.— Посидь біля мене, дитинко.
Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго
сидіти не хочеться. Вабить луг — скільки там метеликів
літає. Вабить річка — який пісочок чистий там на бере
зі, яка вода тепла...
— Чому Ви зітхаєте, бабусю?
— Бо нікому слова промовити. Одна я однісінька.
— Хай я буду ваша, бабусю,— тихо шепоче Марійка
й цілує її в зморщену щоку.
— Добре, дитино, будеш моя,— усміхається бабуся
Марина.
До вечора бігала Марійка в лузі, купалась, милува
лась метеликами. А про бабусю не забувала. Побігає
в лузі, прибіжить до бабусиного подвір’я й защебече:
— Я не забула, що я Ваша, бабусю! Тільки, ой,
як у лузі бігати хочеться! (161 слово)
Василь Сухомлинський
ф Як звати стареньку бабусю, що живе на околиці села?
А Марина Б Марія В Мирослава

Контрольна робота № 2. ХАЙ Я БУДУ ВАША, БАБУСЮ
0 Що про бабусю мама часто говорила Марійці?
А що в неї велика родина
Б що в неї немає нікого-нікогісінько
В що вона дуже хороша людина
0 Що робила дівчинка щоранку?
А махала бабусі рукою
Б бігла до бабусі вітатися
В спостерігала за бабусею здалеку
0 Що бабуся розповідала маленькій Марійці?
А про своє життя
Б про сільських мешканців
В казку
0 Що запропонувала дівчинка бабусі?
А «Ідіть жити до нас».
Б «Хай моя мама буде Вашою».
В «Хай я буду Ваша».
0 До якого жанру належить прочитаний твір? Обґрун
туй чому. Запиши.
0 Запиши, які риси характеру притаманні Марійці.
0 Поміркуй і запиши, чого вчить цей текст.

Контрольна робота № 3. ПОВЧАЛЬНА КАЗКА ПРО МОНЕТКУ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № З
ПОВЧАЛЬНА КАЗКА ПРО МОНЕТКУ
Ж ила якось у кишені у хлопчика одна монетка. Во
на жила там недовго, бо хлопчик подарував її своїй ма
мі. Монетці подобалося жити в кишені у хлопчика, тому
що там було тепло. Мама віднесла монетку на ринок, на
томість отримавши свіже молоко.
Монетка, усвідомивши, що її передали, спочатку за
смутилася, а потім стала мислити позитивніше та чекала
з нетерпінням наступної передачі, адже так вона подоро
жувала по всій країні, побувала на всіх великих ринках,
у магазинах, побачила на своєму ш ляху різних людей
та багато інших монет.
Але одного разу вона потрапила до рук дуже відомого
колекціонера. Це був дуже розумний чоловік, у нього бу
ла велика колекція монет зі всієї планети.
Монетка спочатку злякалася, адже тепер їй було не ви
братися, тож про подорожі доведеться забути. Колекціо
нер відмив її, монетка стала чиста та блищала, як новень
ка, що не могло її не радувати. Ніхто раніше так дбайливо
до неї не ставився. Вона більше не поневірялася по бруд
них гаманцях, її більше не впускали в бруд на ринку.
Монетці сподобалося жити в окремій оксамитовій ко
робочці. По сусідству з нею жили так само й інші монети,
якими колекціонер дуже пишався. Він беріг їх від тертя,
протирав пил, а найголовніше — нікому не віддавав. Ко
лекціонер став для них справжнім господарем. Так монет
ка знайшла свій дім, де тихо та спокійно й так само до
бре, як колись у хлопчика в кишені. (220 слів)
Наталія Шелепець
О Чому монетці подобалось жити у хлопчика в кишені?
А там тихо Б там чисто В там тепло

Контрольна робота № 3. ПОВЧАЛЬНА КАЗКА ПРО МОНЕТКУ
0 Що мама придбала, залишивши монетку на ринку?
А хліб Б молоко В масло
0 Чого чекала монетка?
А життя на ринку
Б повернення до хлопчика
В наступної передачі
0 До чиїх рук одного разу потрапила монетка?
А пенсіонера Б бібліотекаря В колекціонера
0 Чого злякалася монетка?
А що вона буде поневірятися по брудних гаманцях
Б що їй доведеться забути про подорожі
В що вона залишиться на ринку
0 Як колекціонер доглядав за своїми монетами? Запиши.
0 Запиши, що відчувала монетка, залишившись у ко
лекціонера.
0 Поясни, як ти розумієш назву прочитаної казки.

Контрольна робота № 4. СИНИЧКА І ГОРОБЕЦЬ
СИНИЧКА І ГОРОБЕЦЬ
Скінчилося літо, ночі стали холодні, й ластівки відле
тіли у вирій. У теплі краї. Зраділи горобці, що тепер легко
буде захопити їхні гнізда, тільки їх не вистачало на всіх.
Чую, галас, крик: скубтись почали, аж пір’я летить.
Один горобець був найбільш горластий, найбільш
дзьобастий, усіх переміг і захопив найкраще гніздо над
моїм вікном. Радий, веселий: тепер буде куди сховатись
від холоду. А надворі заходила зима. Почав уже й сніг
летіти.
Горобець випурхне із гнізда, сяде на гілку, почис
тить носик об кору, покрутиться, повертиться — холод
но, і назад у гніздо, а воно щільно зліплене, соломою
і пір’ячком вистелене, ніякий тобі мороз не страшний.
Тільки їсти нічого, горобець і бурчить:
— Скрізь, скрізь, скрізь зима:
Ні тобі хлібця,
Ні тобі кашки,
Навіть мушки нема...
Прилетіла синичка. Ж овта сорочка, чорна маніжка,
наче тобі до театру зібралась, а надворі віхола, а надворі
сніг, і, мабуть, вона задубіла, бо жалісно зацвірінькала.
А мені вчувається, що вона просить горобця:
— Пусти погрітись!
Визирнув горобець із гнізда й байдуже відказує:
— Зроби собі так, як я, соломки наноси, пір’ячка по
стели та й грійся скільки хочеш.
— Наче ти носив, наче ти робив, це ж не твоє гніз^
дечко, а ластів’яче.
Горобець тільки пхекнув:
— Ну то поспівай мені, тоді пущу. Тільки щоб то
ненько.

А в синички був голосок, як волосок, витягла вперед
голівку й зацвірінькала:
— Я по лісу літаю,
Я по стежці стрибаю.
Там десь мушку впіймаю
І жучка не минаю,
Цвінь-цвірінь!..
Прислухалась, аж горобець хропе на все гніздо. За
снув! Синичка з гілочки на гілочку — і в гніздо, і аж цві
рінькнула на радощах, що так тепло. Це почув горобець
і прокинувся.
— Хто тут? — закричав.
— Це я — синичка!
— Мені й без тебе тут тісно, геть, геть!
І ну бити її крильцями.
Скакав, стрибав. До того розходився, до того розгні
вався, що аж гніздо розвалив. Так і посипалось на сніг,
а соломка й пір’ячко за вітром полетіли. Мало й горо
бець не гепнув на землю. Добре, що був близько бузок.
Сів на гілку й захникав:
— Скрізь, скрізь, скрізь зима,
І хатки вже нема...
А синичка тільки цвірінькнула і полетіла. (333 слова)
Петро Панч
О До якого жанру належить прочитаний твір?
А оповідання Б казка В легенда
О Які птахи відлетіли у вирій?
А горобці
Б ластівки
В синички

ф Чому зраділи горобці?
А тепер легко буде захопити гнізда
Б тепер буде що їсти взимку
В тепер є де вивести своє потомство
О Чому горобець був незадоволений і весь час бурчав?
А було холодно
Б нічого було їсти
В заважала синичка
Ф Що запропонував горобець синичці?
А заспівати
Б принести комашок
В летіти до іншого гнізда
Ф Які риси характеру притаманні горобцю? Запиши.
ф Знайди й запиши опис синички.
ф Поміркуй і запиши, чого вчить цей твір.

ЯК ЗВІРЯТА НАТАЛОЧЦІ ДОПОМОГЛИ
Дідусь у Наталочки лісник, і дівчинка часто приїз
дить до нього в гості. Ось і перші зимові канікули прово
дить вона в нього. їй подобається маленька дідусева хат
ка, яку буває ледь видно з-під білого пухнастого снігу.
Одразу ж за порогом стоять стрункі ялинки в біло-зеле-
них сукнях, а там, осторонь, дуби-велетні шумлять то
рішнім листям, приваблюють до себе галасливе птаство.
Любить Наталочка звірят зі снігу ліпити. У неї
на подвір’ї справжній зоопарк: і лисичка, і їжачок,
і ведмедик, і півник... І все б нічого, та жив у тому лісі
розбишака Вовк, який дуже полюбляв кривдити і зві
рят, і птахів, і маленьких дівчаток.
Отож і унадився Вовчисько до Наталочки. Прийде
вночі, потопче геть усіх звірят — і навтьоки. І так кож
ної ночі. Кривдно Наталочці, і ніяк вона не зрозуміє,
хто ж то її ображає. Ось і сьогодні. Вийшла у двір, а зві
рят як і не було... Наталочка в сльози. Що ж його роби
ти? Поплакала вона й почала знову звірят ліпити: і вед
медика, і лисичку, і півника, і зайчика... Чудові звірята
вийшли, навіть кращі, ніж той раз, і очі в них із черво
ної калини.
Погралася Наталочка й пішла спати, а Ворона, що за
вжди сиділа на дереві й усе те бачила, злетіла до звірят
і сказала:
— Давайте Вовка провчимо!
І Ворона розповіла звірятам таємницю, яку повідала
їй колись давно бабуся, мудра стара Ворона: якщо за
гадати якесь бажання в переддень Нового року, то воно
обов’язково здійсниться.
Але звірята мовчки дивилися на Ворону своїми ка
линовими очима.

— Сьогодні ж якраз новорічна ніч,— продовжувала
Ворона,— і якби ви дуже-дуже захотіли допомогти На
талочці, то хвилин на п’ять стали б живими та дужими
й добряче відлупцювали Вовка.
І тут сталося неймовірне — у найменшого Зайчика
раптом сіпнулося одне вушко, потім друге, і він тихо
проказав:
— Я дуже-дуже хочу допомогти Наталочці...
Аж тут ворухнувся Ведмедик, за ним — Лисичка,
їжачок, Півник... І звідусіль почулося:
— І я... І я... І я хочу допомогти.
— Чудово! — зраділа Ворона.— От ми гуртом і про
вчимо розбишаку.— І порадила: — Сидіть так, як і си
діли. А як тільки Вовк прийде, ти, Зайчику, за моїм
сигналом,— я тричі каркну,— стрибай Вовкові на спину
й снігом заліплюй очі й вуха, а ви всі кидайтесь на ньо
го й лупцюйте. Я теж допоможу.
Звірята сиділи тихо-тихо. Довго чекали, уже на
віть почали куняти, аж ось зарипів сніг. Це йшов Вов
чисько.
Він спокійно наблизився до звірят і сердито за
гарчав:
— Ач, яка спритна дівчинка! Знову виліпила, а я зно
ву потрощу!
Він замахнувся своєю лапиською на Півника, та са
ме в цю мить почулося:
— Кар! кар! кар!
Від несподіванки Вовк навіть присів, а звірята зірва
лися зі своїх місць і кинулися до нього. Зайчик стриб
нув на спину й враз заліпив снігом очі й вуха. Вовчисько
осліп і оглух, зіщулився в клубок і не знає, куди бігти.
А звірята насіли на нього з усіх боків. Вовк праворуч,
а там їжачок, Вовк ліворуч, а там Півник та Ворона

з гострими дзьобами. Нарешті вирвався й стрімголов
кинувся із двору.
А Наталочка вийшла вранці з хати, побачила сво
їх звірят і зраділа. Та й звірята були щасливі, що допо
могли їй. А сірий розбишака утік і більше сюди не по
вертався, бо впевнився: де справжня міцна дружба, там
кривдникові непереливки. (512 слів)
0 Ким працював дідусь Наталочки?
А лісорубом
Б лісником
В мисливцем
0 Що полюбляла робити Наталочка?
А спостерігати за природою
Б гуляти
В звірят із снігу ліпити
0 Хто в лісі кривдив звірят, птахів і маленьких дів
чаток?
А Вовк
Б Ведмідь
В Лисичка
О Хто спостерігав за Наталочкою?
А Лисичка
Б Зайчик
В Ворона
0 Що запропонувала Ворона звірятам?
А прогнати Вовка
Б провчити Вовка
В налякати Вовка
Зінаїда Грієва

ф Яку таємницю розповіла Ворона звірятам? Запиши.
ф Знайди й запиши опис зимового лісу.
ф Запиши, яка головна думка твору.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № б
ЗАГУБЛЕНІ РУКАВИЧКИ
Товаришів у мене багато — у школі, у нашому й су
сідських дворах. Але найбільше я дружу з Ігорем.
Ми й живемо в одному будинку, в одному парадному,
на одному поверсі, і навчаємось в одному класі, і сиди
мо за одною партою. Усі кажуть, ніби ми й схожі між
собою — як брати.
І справді: обидва біляві, кирпаті, довгошиї, в обох сі
рі в цяточку очі, веснянки на носах і щоках.
Проте в чомусь і не схожі. Ігор, наприклад, носить
черевики тридцять шостого розміру, а я тільки тридцять
четвертого, у нього зріст — метр і двадцять дев’ять сан
тиметрів, у мене на три сантиметри менше. Зате я вмію,
як захочу, ворушити вухами, у нього ж, скільки не про
бував,— не виходить.
Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало і випав сніг, Ігореві, щоб не мерз
ли руки, купили зелені вовняні рукавички. М’якенькі
й теплі-теплі.
Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніж
ками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли
в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. У ме
не — лівої, а в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Пе
рерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, куди вона поділася,— сумував Ігор.— Тепер
вдома будуть лаяти...
— І мене лаятимуть...— журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках.
Усе думали про загублені рукавички і про те, як це по
яснити вдома.

Мені ще нічого. Мама, звісно, погнівається, обізве
ґавою-роззявою, потім пересердиться і знову купить
нові рукавички. Ще й тато може заступитися. Скаже:
«З ким такого не буває?..» Бо він минулої зими також
загубив десь навіть не одну, а дві свої шкіряні рукавиці.
А ось Ігореві більше перепаде. У нього і мати сердитіша,
і заступитися, мабуть, нікому — його ж батько, певно,
ніколи не губив рукавиць. Ж аль, дуже жаль Ігоря...
«А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом
подумав я .— У нього ж права, у мене — ліва. Якраз
і буде пара!..»
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді дома
не взнають, що він загубив, і не лаятимуть.
Але ж Ігор може й не взяти. Знаю його. Скаже: «Чо
го це ти мені свою віддаєш? Бери краще мою».
Звичайно, він трохи матиме рацію. Коли я його ви
ручу, Ігореві буде зовсім добре. А мені? Мені — гірше.
То хоч одну рукавичку принесу й покажу мамі, менше,
може, гніватиметься. А як жодної не матиму, сердити
меться дужче, це ж ясно.
Ні, якщ о вже віддавати Ігореві свою рукавичку,
то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув
тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.
«Ото здивується, як знайде! — тішився я .— Прийде
зі школи додому, повитягає з ранця книжки, пенал, то
ді — зирк! — аж у ньому й друга рукавичка спокійнень
ко лежить. «І як вона там опинилася?.. Мабуть, хтось
із хлопців або дівчат навмисне засунув, щоб покепкува
ти з мене»,— подумає і радий-радий буде, що так щас
ливо все закінчиться».
Однак вийшло непередбачене, довелося самому ди
вуватися.

Коли я вдома викладав на стіл зі свого ранця книж
ки та зошити, то разом з ними витяг і зелену вовня
ну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем пере
плутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові.
Щоб цілком переконатися в тому, подивився на зошити.
Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді
в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре
пам’ятаю, що засовував її не в свій, а Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Те
пер усе ясно...
Виявляється, Ігор теж хотів мене виручити і засунув
у мій ранець свою рукавичку. От комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчи
нив свої двері, як відчиняються навпроти і його. Я три
маю в руці зелену вовняну рукавичку, і він держить та
ку ж... (608 слів)
О Від чийого імені ведеться розповідь?
А хлопчика
Б Ігоря
В автора
О Що загубили хлопці?
А рукавички
Б олівці
В зошити
О Що вирішив зробити головний герой після пропажі?
А обмінятися рукавичками
Б забрати у друга рукавичку
В віддати другові свою рукавичку
Борис Комар

0 Чому головний герой хотів тихцем підкласти товари
шеві свою річ?
А бо він соромився
Б бо товариш міг і не взяти
В бо так цікавіше
0 Яка головна думка твору?
А пропажа знайшлася
Б треба слідкувати за своїми речами
В справжня дружба
0 Про що думав хлопчик, коли вирішив віддати това
ришеві свою річ? Запиши.
0 Добери й запиши свою назву до цього твору.
О Як ти ставишся до вчинка головного героя? Обґрун
туй свою думку. Запиши.

СІРЕ ЗАЙЧЕНЯ
Батько прийшов додому й скликав усіх нас докупи.
Він щось тримав у картузі й хитро всміхався.
— Ну, діти, дивіться,— сказав батько. З картуза
на широку лаву талапнулося щось маленьке, сіре, пух
насте. Воно розчепірило лапки, мов на льоду, а вушка
злякано прищулило.
— Руками не чіпайте! — застеріг батько.
Ми зачаровано дивились на зайченя, яке боялось
і ворухнутись. Тільки світило блискучими оченятами,
тільки тремтіло.
— Іду я сільською околицею, там, де латка вівса росте,
а воно візьми й вискочи переді мною на стежку. Я й на
крив картузом і оце приніс додому, щоб ви подивились.
А ми ще ніколи так близько не бачили жодного зай
ченяти. Дивимось і всміхаємось.
Тільки чому воно завмерло на лаві, чому не побі
жить? Чи тому, що маленьке й не навчилось бігати,
чи тому, що нас боїться?
— Нагодуйте молоком,— порадив батько,— воно їс
ти хоче.
Блюдечко з молоком підсунули зайченяті під самі
сінький носик, тільки воно чомусь і не глянуло. Може,
тому, що зайці зовсім не п’ють молока, бо хто ж поїти
ме їх молоком у полі чи в лісі?
Принесли трави, поклали коло блюдечка, але воно
й не понюхало.
— У неволі не їстиме,— сумно сказав батько.— До
ведеться випустити його.
— Де? У селі? — обізвались ми.— Тут собаки розі
рвуть.
— Підемо в поле,— сказав батько.

Уже вечоріло, коли опинились на околиці села. Ве
лике червоне сонце висіло над обрієм, ось-ось сяде на да
лекий пружок.
— Отут воно мені й попалось, бідолашне...
Батько зігнувся, розтулив свого картуза, й маленьке
зайченя випало на стежку. Думали, що зразу дремене,
а воно сиділо й злякано щулило вуха.
— І тут боїться,— сказав батько.— Давайте відійде
мо вбік.
Відійшли, стали віддалік, цікаво стежачи.
Зайченя якось дивно ворухнуло передніми лапка
ми — й таки стрибнуло. М’яко, легенько стрибнуло, на-о
че й не вірило у свою волю. И скоро зникло у вівсі.
— Хай біжить,— сказав батько.— Мабуть, зайчиха
вже заждалась.
А нам чомусь стало жаль. На коротку хвильку ста
ло жаль, а потім, сміючись, розказували одне одному,
як зайченя ворухнулось, як пострибало в овес.
Після того дня ми дуже часто згадували своє зайче
ня. Думали — як-то воно там у полі бігає? Чи вже ви
росло?
І коли проходили по стежці, де випустили його на во
лю, то все приглядались — а може, пощастить побачи
ти знайоме зайченя? І чомусь думалось — чи впізнає во
но нас?
Так хотілось, щоб упізнало! (363 слова)
Євген Гуцало
0 Кого приніс батько в картузі?
А кошеня Б цуценя В зайченя
0 Де батько знайшов тваринку?
А у лісі Б на околиці В у садку

0 Чим хотіли нагодувати маленького діти?
А молоком Б морквою В капустою
0 Чому зайченя нічого не їло?
А воно цього не їсть
Б було не голодне
В у неволі не їстиме
0 Що вирішив зробити батько?
А посадити зайченя у клітку
Б відпустити на волю
В залишити вдома
0 Знайди й запиши опис зайчика.
О Добери й запиши свою назву до цього твору.
0 Як ти ставишся до вчинка тата та дітей? Поясни свою
відповідь.

МАНДРИ ПО ДНУ МОРСЬКОМУ
Над усе Володя любить мандрувати. Хлібом його
не годуй, тільки пусти в ліс, у поле... А почнуться літні
канікули — він і туди гайне, куди навіть не кожен до
рослий дістанеться. І повертається з повним рюкзаком.
І камінці в ньому всякі, і черепашки, і коробочки з най
різноманітнішими взірцями ґрунтів.
— Навіщо тобі оте все? — не раз, бувало, допитува
лася в нього мати, витрушуючи з рюкзака немудру вся
чину після чергового повернення Володі з походів.
Усе, що можна дізнатися про землю, на якій він ж и
ве, по якій повсякдень ходить,— усе хоче знати Володя.
Щоб, як виросте, з певністю братися за діло, котре при
паде йому до душі ще змалку...
— То де,— якими світами незнаними гасав ти сьогод
ні, мандрівнику наш? — запитав якось батько, коли Во
лодя стомлено опустив на підлогу свого нелегкого рюк
зака.
— Ти й не повіриш, хоч і правду скажу, де був.
— Он як! А все ж? — зацікавився батько. А ще дуж
че Галинка — молодша Володина сестричка. Вона аж зі
щулилася, аж дух затамувала.
— Ходив я, тату... по дну морському. Так-так! Не ві
рите? Тоді самі подивіться. Що оце таке, га? Інтересно?!
Отож-бо.
У Галинки очі аж горять. Дійсно, що то? Вона хоч
і не бачила справжнього моря, проте знала: воно велике-
превелике і таке глибоке, що й дна не дістати... А він,
Володя, навіть ходив по ньому... Ото дивина!
Тим часом батько уважно розглядав якісь черепашки...
— Справді,— сказав він згодом,— це не річко
ві, а таки морські черепашки. Себто мушлі з них.

А були ж вони колись живі... Давно-давно! Багато міль
йонів років тому. От і виходить, любий мій слідопите,
що ми живемо зараз там, де колись дуже давно було
море. О, це велика і прекрасна наука — про нашу зем
лю. Зветься вона геологією. Вивчає ж геологія похо
дження й будову землі, її природні багатства, що звуть
ся корисними копалинами. Отже, Володя сам дійшов
правильного висновку, що поверхня нашої землі не бу
ла завжди такою, якою ми бачимо її тепер... Земля по
вільно змінюється. Там, де колись було море,— тепер
степи, ліси, навіть гори утворилися. А там, де були ко
лись пустелі,— нині моря розлилися! Тільки вже не са
мі по собі, а люди їх створили. Отож, земля змінює своє
лице не лише сама по собі, а ще й люди їй допомагають.
(356 слів)
О Що любить робити Володя?
А мандрувати
Б читати
В гуляти
О Як називається наука про землю?
А біологія
Б географія
В геологія
ф Чиї очі аж горіли, коли Володя розповідав про свої
мандри?
А татові
Б сестрички Галинки
В мамині
Яків Михлик

0 3 якою метою мандрував Володя?
А хотів більше дізнатися про комах
Б хотів більше дізнатися про землю
В хотів знайти скарб
0 Що приніс Володя у своєму рюкзаку з останньої ман
дрівки?
А камінці
Б коробочки із взірцями ґрунтів
В морські черепашки
0 Чи дійсно Володя мандрував по морському дну? За
пиши.
0 Знайди й запиши прислів’я, використане в оповіданні.
0 Визнач головну думку твору. Доведи словами з опо
відання.

ПЕРЕПОЛОХ
Насипало снігу в лісі багато, такого пухкого снігу
та білого» Ходити в лісі взимку важко людині. А на ли
жах куди завгодно пройдеш.
Тихо навколо в лісі, тільки поскрипує веселий моро
зець у стовбурах сосен, ялинок та дубів.
Скрип-скрип...
Тварини лісові не бояться снігу і морозу не бояться.
Одяглися в тепле хутро звірятка, у густий пух пташки
і шукають собі їжу.
Під дуплом старого дуба миша собі ще влітку нірку
вирила, наносила тоненьких травинок і сухого моху —
зробила тепле кубельце. Спала миша, виспалась, треба
піти й погуляти. Вилізла з нори, озирнулася навкруги.
Тихо, очі сліпить білий сніжок.
Засипав сніг стежинку, що миша протоптала, про
гулюючись. Вилізла вона на пеньок, дивиться — сухе
насіннячко сюди вітер приніс. Поласувала сухим насін
нячком і почала хутро своє чистити. Аж гульк — пря
мо над нею щось чорне і велике впало на стовбур дуба.
Перелякалася миша, бо ворогів у неї багато. Переля
калася і — шубовсть з пенька прямо в нірку. Сидить,
не поворухнеться. Зраділа, що втекла від страшної ха
лепи.
Що ж воно за страхіття впало на стовбур? Тихесень
ко визирнула миша з нори, роздивилася, аж то дятел
прилетів жуків шукати. Це птах не страшний. У дятла
дзьоб міцний і лапи мов гачки. Чіпляється дятел за ко
ру дерева і лазить, куди захоче,— угору, униз, в один
бік, у другий бік. Лазить дятел весело по деревах і —
стук-тук дзьобом, тук-стук...
Працює дятел, аж цурки летять.

Ось під корою сховався на зиму жучок-шкідничок.
Улітку буде цей жук дереву шкодити. Дятел колупнув
кору, зирк — жучок. Схопив ж ука і проковтнув. Так
і працює він цілісінький день — винищує шкідників,
що під кору поховалися.
Побачила миша дятла — вилізла з нори. Раптом
стрибнула на пеньок білка, шиш ка соснова у неї в ла
пах. Сіла білочка снідати. На мишу, на дятла позирає,
шишку гризе, насіння вилущує.
А хто воно там стрибає між кущами, серед сухого
бур’яну? Дятел писнув тихо і замовк, білка насторожи
лася, а мишка вже не тікає в нору — поглянути ціка
во на того великого звіра. Білка не тікає, дятел працює
спокійно — значить, звір не страшний.
Та то ж заєць пухнастий шукає собі захисний куто
чок для відпочинку! Стрибнув до молодої дикої груші,
погриз трохи кори і прямо до пенька, де мишача но
ра. Отут він і відпочине. Звірята не страшні зібралися.
Лисицю або вовка здалеку помітять дятел та білочка.
Тікатимуть вони — заєць і собі пострибає, не наздоже
нуть.
Не знав заєць, що його слідом давно вже лисиця йде
і стежить за ним.
Вирив собі заєць ямку під пеньком і ліг, задрімав.
Тепло йому у своєму хутрі в затишку лежати. Коло ньо
го миша прогулюється, шукає поживи.
А лисиця здалеку побачила білочку і дятла. Присі
ла тихенько. Бо знає,— сполохають зайця, тільки почне
вона наближатися до пенька. Не впіймає тоді прудкого
зайця. Сидить лисиця і чекає.
Тихо навколо в лісі.
Аж ось зарипів сніг здалеку, зашелестів сухий
бур’ян, об дерево вдарилася гілка. Розмову чути.

Контрольна робота № 9. ПЕРЕПОЛОХ
Білочка стрибнула. Заєць помчав. Лисиця шмигну-
а поза кущами.
Усі звірі кинулися врозтіч. А миша залізла в нірку
сидить. Сидить і боїться визирнути.
Це ми з Василем у ліс прийшли і наробили перепо-
оху...
Роздивилися ми з Василем сліди на снігу і зрозуміли
се, про що оце вам і розповіли. (506 слів)
За Олександром Копиленком
) Чим пообідала мишка?
А сухим насіннячком
Б пшеничним зернятком
В горішками
І Кого злякалася мишка?
А білочку
Б зайчика
В дятла
| Чим пообідала білочка?
А смачними горішками
Б сухими грибочками
В насінням із соснової шишки
) Чим пообідав зайчик?
А корою молодої липки
Б корою дикої грушки
В корою берізки
^ Кого злякалися звірі?
А ведмедя
Б вовка
В лисички

ф Знайди опис зимового лісу. Запиши.
Контрольна робота № 9. ПЕРЕПОЛОХ
ф Поясни назву прочитаного оповідання.
ф Склади й запиши план переказу оповідання.

Контрольна робота № 10. А Я НЕ БУДУ МИСЛИВЦЕМ...
КОНТРОЛЬНА РОБОТА N2 10
А Я НЕ БУДУ МИСЛИВЦЕМ...
— Чому не будеш? — перепитав я малого Сашка,
цо сидів у полі, край саду під грушею і наглядав, як па-
:уться телятка.
І Сашко розказав мені все, як було.
— Мої татко — шофер,— почав Сашко.— Одного ра-
іу я попросився, щоб вони взяли мене покататися, ко-
іи ввечері везли зерно на елеватор. І татко не одмови-
ш: посадили мене в кабіну, поруч із собою.
А як ми вже викотили за село і їхали степом,
го якийсь дядьо, що стояв при дорозі з рушницею че
рез плече, підняв руку, аби татко його підвезли. Зупи
нились татко.
— Залазьте,— кажуть,— лягайте зверху на брезенті.
Дядьо вибрався наверх, і ми знову поїхали: швидше
я швидше... Фари світять далеко-далеко. А кругом тем-
ао-темно...
— Дивись, Сашко! Дивись, як он зайчик попереду ті-
*ає! — показують татко.
Стою в кабіні, тримаюся за їхнє плече і дивлюсь.
зайчик закинув вуха назад і прудко-прудко тікає.
— За спідометром — п’ятдесят кілометрів дає! — за
сміявся татко.
Вони вже хотіли погасити фари і дати сигнал, щоб
іайчик звернув з дороги у поле, бо видно було, що він
стомився. І тут отой дядьо, що їхав зверху,— вистрілив.
Гак бахнув, що нас оглушив, а поранений зайчик пе
ревернувся, затіпався, потім зіп’явся на передні лапки,
і задні вже волочив по дорозі.
Мені стало так страшно, що я аж затрусився.
Татко зупинили машину, щоб не переїхати поранено
го, а той дядя стрибнув як навіжений і побіг забирати

Контрольна робота № 10. А Я НЕ БУДУ МИСПИВЦЬМ..
зайчика. Вирвав жмуток трави, витер кров на його зад
ніх лапах і піднімає, бачу, щоб у торбу класти. І тоді
я почув, як зайчик заголосив від болю і страху на весь
степ: «Ой! Ой!». Мов мала дитина.
Я не втримався і теж заплакав.
— Заспокойся, синку, усі поранені зайці завжди отак
плачуть! — сказали татко. Тоді висунулись із кабіни
і крикнули тому чоловікові:
— Геть з дороги! Не лізь у кузов! Чуєш! — обминули
його і поїхали.
Як вернулися ми додому, то я всю ніч не міг засну
ти. Уже й вуха затуляв, а мені все чулося й чулося оте
зайчикове «ой!», «ой!» серед нічного степу. (322 слова)
Степан Олійник
0 Ким працював татко Сашка?
А комбайнером
Б трактористом
В шофером
0 Кого підібрали по дорозі Сашко з татком?
А дядька
Б лісника
В мисливця
0 Кого побачив у темряві татко Сашка?
А лисичку
Б їжачка
В зайчика
0 3 якою швидкістю біг зайчик?
А 70 км/год
Б 50 км/год
В ЗО км/год

Контрольна робота № 11. ДІВЧИНКА, ЯКА ПОСТРАЖДАЛА ЗА ПРАВДУ
найталановитіша, і веснянки її аніскілечки не псують,
х загримувати можна. Але я не погодилася. Правда до-
южча над усе. Тому, що думаю, те й кажу! А ти б мене
[ідтримала?
Дівчинка в голубих рукавичках здвигнула плечима
і відвела очі. І тоді дівчинка в білій шапочці звернула-
я до мене:
— Вибачте, адже ви чули, про що ми зараз розмовля-
[и. Скажіть, будь ласка, яка у вас думка?
— Думка така,— сказав я ,— що ти хитра, заздрісна
зла.
— Як?! — зблідла вона від обурення.
— Що думаю, те й каж у,— відповів я .— Правда до-
южча над усе. (303 слова)
Тетяна Полякова
[) До якого жанру належить прочитаний твір?
А легенда
Б оповідання
В казка
^ Із чим автор порівнює зграйку снігурів?
А з горобцями
Б з розсипаною в снігу горобиною
В з розсипаними в снігу рум’яними яблуками
^ Хто вів розмову в парку на лавочці?
А дві гарненькі дівчинки
Б дві бабусі
В дві подружки
^ Кому запропонували роль Попелюшки на занятті
драмгуртка?
А Олі Б Юлі В Віті

Контрольна робота № 11. ДІИЧИНКА, ЯКА І КЛ.І РАЛДАЛА ЛА ІІНАВДУ
ф Продовж речення.
Я вирішила завжди й у всьому...
А слухати батьків
Б допомагати друзям
В говорити тільки правду
ф Чому дівчинка отримала двійку? Запиши.
Ф Поміркуй і запиши, чому Юля Пиріжкова образилася.
ф Чого вчить цей твір? Поясни свою думку.

Контрольна робота № 12. ЗАЗНАЙКУВАТИЙ ХМІЛЬ
ЗАЗНАЙКУВАТИЙ ХМІЛЬ
У лісовій гущавині ми натрапили на молоденьку бе
різку, буйно обвиту хмелем. І здалося нам з донькою:
>ерізонька задихається в тих «обіймах», благає про по-
їятунок.
Хміль так скував біленький стовбур, що лише деінде
шзирали тоненькі галузки з-поміж шорсткого, нещад-
юго хмелевого листя. Листя на дереві прижовкло, оси-
іається.
— Тату,— тихо каже донька.— Бачиш, як вершечок
Іерізки зігнувся? Давай порятуємо її.
— Давай,— погоджуюся я, бо й мене жаль забирає.
Обходимо навколо берізки, знизу вгору поглядає-
ло. А хміль, мов і не бачить нас, хвалькувато так задер
:вою лопуцькувату голову, розгойдується під вітерцем.
Мовляв, що воно там унизу гомонить... Спробуйте до-
юсти до мене!.. Плутається внизу між травами. А ось
і, я... Хвалиться, а того й не знає, що то завдяки беріз
ці він досяг такої висоти.
— Ну, ось ми зараз тобі покажемо, хвалько, як бе-
>ізку кривдити,— рішуче проказує донька і поглядає
іа мене. Я підходжу до хмелю.
— Тримай-но, доню, цього батога! — і починаю роз-
ютувати з берізки цупке колюче плетиво.
Довго трудилися ми, бо хміль теж не хотілося нищи-
'и та ламати.
Звільнили берізку, наклавши поряд зелений стіжок.
^ берізка ніби зітхнула, листям стріпнула. На тоненько-
іу білому стовбурі викарбувалися цілі канави од хмеле-
юго плетива, від його батогів.
Почали ми знову трудитися, доки не оповили хме-
Еем по низу товстелезний стовбур старого дуба, такого

Контрольна робота N2 12. ЗАЗНАЙКУВАТІМ ХМІЛЬ
кремезного, високого та гіллястого, що хміль йому ні
коли не заподіє шкоди.
Десь через тиждень ми навідалися до берізки, яку
врятували.
Листячко зазеленіло, стало ряснішим, свіжішим,
зникла хворобливість, і голівка-вершечок бадьоро зве
лася до неба.
А хміль? Він вився теж, бадьорий, але сумирний,
тихенький. Де й поділися його колишні хвальковитість
та зазнайство.
Отак ми провчили хмеля, щоб менших не кривдив
та не був зазнайкуватим. (265 слів)
Сергій Носань
0 Яке деревце задихалось в «обіймах» хмелю?
А клен
Б верба
В берізка
0 Хто вирішив допомогти нещасному деревцю?
А мама з донькою
Б тато з донькою
В школярі
0 Що помітила дівчинка?
А вершечок берізки зігнувся
Б берізка довго була без вологи
В сонечко сідає за обрій
0 Завдяки чому хміль досяг висоти?
А завдяки кореневищу
Б завдяки людям
В завдяки берізці

контрольна рооота№ 12. ЗАЗНАИКУВАГИИ ХМІЛЬ
Яким було плетиво хмелю?
А цупким і колючим
Б ніжним і молодим
В кремезним і високим
Яким став хміль після того, як люди переселили йо
го на стовбур дуба? Запиши.
^ Запиши, як почувалася берізка після звільнення від
хмелю.
^ Як ти ставишся до вчинку татка й доньки? Поясни
свою думку.

Контрольна робота № 13. чиРНОЬРИВЦІ
ЧОРНОБРИВЦІ
І І— Почекай до весни — зрозумієш,— сказала во
на й поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий
куточок.
Настала весна. Ми з бабусею посіяли на грядці на
сіння. Зійшло, піднялося, зацвіло. Які вони красиві,
ці чорнобривці! Кращі, ніж восени.
[Ц Тихий осінній вечір. Заходить сонце. У блакитно
му небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці
біля тину, дивиться на захід сонця. Я питаю:
— Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі?
Бабуся всміхнулась і каже:
— Щоб жити вічно.
□ — Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса,—
сказала бабуся.— Батьки живуть, щоб виховувати ді
тей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно
жив людський рід.
— А для чого живе людський рід? — знову питаю я.
— Для щастя.
П Я не міг цього збагнути. Як це — жити вічно?
Бабуся каже:
— Ходімо до саду.
Пішли ми до саду. Там доцвітали чорнобривці. Б а
буся зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала
у вузлик. (141 слово)
О У якій послідовності слід розташувати частини про
читаного тексту?
А 4, 1, 3 , 2 Б З . 1 .4 , 2 В 3. 1. 2. 4

Контрольна робота № 13. ЧОРНОБРИВЦІ
) До якого жанру належить прочитаний текст?
А легенда Б казка В оповідання
) Яке прислів’я відповідає головній думці твору?
А Нащо й ліпший клад, коли в сім’ї лад.
Б Тільки той щастя має, хто свій рід любить і про
славляє.
В Бабине слівце — плідне зеренце.
І Навіщо бабуся показала онукові, якими ростуть чор
нобривці?
А щоб у садочку завжди було красиво
Б щоб онук сам зміг вирощувати в садочку квіти
В щоб на прикладі квітів пояснити, що означає «жи
ти вічно»
Випиши з тексту слова, які підтверджують твою думку.
) Спробуй пояснити, як ти розумієш вислів: «Щоб віч
но жив людський рід».
) Склади й запиши три запитання за змістом тексту.

Контрольна робота № 13. ЧОРНОБРИБЦІ
ф Прочитай вірш Богдана Гірського. Відтвори його кін
цівку, використовуючи слова для довідки.
Щоб бути благородним,
Зберегти батьківський рід,
Бути близько до народу,
Знай, ...
Слова для довідки: були, бабця, хто, дід, й.
ф Про що спільне говориться в оповіданні Василя Су-
хомлинського «Чорнобривці» та у вірші Богдана Гір
ського? Запиши свої міркування.

Контрольна робота № 14. НЕКОРОНОВАНА КОРОЛЕВА
НЕКОРОНОВАНА КОРОЛЕВА
Неподалік від будяка росла кропива. Дівчинка вмить
ііткнулася на ній очима і якось аж зіщулилася, бо вже
з раз мала нагоду переконатися, як обпікає її волохате
истя. Та жалючка раптом привітно звернулася до неї:
— Як тобі, дівчинко, подобається моє королівство?
Світланка була ошелешена.
— Яке королівство?.. Ти що, себе королевою вважа-
[П ?..
— Усі так вважають.
— А троянда ж тоді хто? — кольнула її Світланка.
— Троянда — королева серед квітів. А в цьому дико-
:у світі королева — я.
— Так, вона правду каже,— в один голос мовили рос
ини.
— А за що ж їй така честь? — недовірливо глянула
а них дівчинка.
І рослини навперебій почали розповідати.
— То тільки з першого знайомства кропива видаєть-
я непривітною,— пояснював спориш.— Насправді ж
ід неї людям поміч велика. Ранньої весни, коли зем-
я ще гола, а кропива вже зеленіє, з неї можна варити
зрщ, салати готувати.
— Із кропиви,— підхопив подорожник,— тканину
ожна ткати, сітки в’язати, вірьовки вити. У деяких
раїнах із неї папір виготовляють. А листя на фарбу го
яться...
Ромашка запашна розхвалювала цілющі властивос-
і кропиви.
Багато всякого говорили. І тут дівчинка пригадала
ападок, коли кропива стала у пригоді їй із татком. Ось
к це було.

Контрольна робота № 14. НЕКОРОНОВАНА КОРОЛЁВА
Якось татко їхав на став рибалити. Далеченько,
за кільканадцять кілометрів. Треба було їхати автобу
сом, а там ще пішки йти. Взяв тоді він із собою і Світ-
ланку. Впіймали вони чималенько карасів та коропців.
Зібралися іти додому, а татко й бідкається, що риба зі
псується в дорозі. Бо поки додому дістануться, не одна
година мине! Почув їх якийсь рибалка й порадив ви
потрошити коропців і карасиків та перекласти листям
кропиви. Татко так і зробив. І що ж? Доправили їх до
дому свіжісінькими! Річ у тім, що кропив’яне листя
виділяє такі речовини — фітонциди,— які вбивають
бактерій. Вони й уберегли рибу від псування.
І дівчинка згодилася:
— Ти, кропиво, й справді заслуговуєш, щоб тебе ко
ролевою величали... (289 слів)
Євген Шморгун
О Яка тема твору?
А лікарські властивості кропиви
Б користь рослин
В коропці і карасики
0 За що кропиву вважають королевою дикого світу?
А вона має волохате листя, яке вміє обпікати
Б це дуже корисна рослина
В її стороняться люди
О Чим казка відрізняється від оповідання?
А кількістю дійових осіб
Б наявністю автора
В наявністю суцільної вигадки

Контрольна робота № 14. НЕКОРОНОВАНА КОРОЛЕВА
$ Про який випадок зі свого життя згадала дівчинка,
слухаючи розповіді рослин?
А про рибалку
Б про похід за грибами
В про прогулянку в лісі
^ У якому збірнику можна було б помістити цю казку?
А казки
Б лікарські рослини
В рослини — окраса Землі
^ Склади й запиши план прочитаного тексту.
^ Яку користь дає людям кропива? Наведи приклади
з тексту.
| Які ще рослини є корисними? Напиши про них.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА N2 15
ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ...
Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в да
лекий похід. Ш лях додому пролягав через невеликий
хутірець, що лежить у долині за кілька кілометрів од се
ла. Утомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця.
Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла
жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Ж інка витяг
ла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а са
ма пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві.
Де й узялися сили.
Відійшли з кілометр від хутірця. Марійка тут і зга
дала:
[ ] — Варто,— наполягає М арійка.— Хіба тобі само
му не соромно перед собою, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
— Ви як хочете,— каже М арійка,— а я повернуся
й подякую...
[ | — Чому? Скажи, чи ж обов’язково треба це зроби
ти? — питає Роман.— Адже ми так потомилися...
— Бо ми люди... якби ми були телята, можна було б
і не вертатися...
| | — А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
— Що ж... — каже Роман,— це не велика біда. Ж ін
ка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через
таку дрібницю?
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилину й, зітхнувши, теж поплівся
за гуртом.
— Важко бути людиною... — сказав він. (189 слів)
Контрольна робота № 15. ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ...

Контрольна робота Мі 15. ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ..,
) У якій послідовності слід розташувати частини діа
логу в тексті?
А 2, З, 1 Б 3, 2, 1 В 1, 3, 2
^ Яка тема твору?
А про дитячу дружбу
Б про ввічливість
В про добрі стосунки між дітьми
І Чому діти вирішили повернутися до хутірця?
А забули свої речі
Б забули шлях, яким треба йти додому
В забули подякувати жінці за воду
) Яким персонажем є Марійка за змістом висловлювань?
А позитивним
Б негативним
Випиши з тексту слова, що підтверджують твою думку.
^ Як ти розумієш назву оповідання «Важко бути лю
диною...»?

Контрольна робота № 15. ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ...
ф Прочитай вірш. Відтвори його кінцівку, використо
вуючи слова миром, чаювати, сиром, гарцювати.
ПОМИРИЛИСЬ
Мав поштивий цап ціпок,
Капелюх і ланцюжок.
І водив на ланцюжку
Пса Дружка по бережку.
Дуже чемний баранець
Ніс цапкові свій ралець*:
Оберемок гілочок
Для маленьких діточок.
На середині містка
Баранець зустрів цапка.
Поставали — ріг до рога.—
— Гей, убік! Моя дорога.
А Дружко їм каже: — Гав!
Завжди друзям помагав!
Припиніть безглузду бійку
Там, де діла на копійку.
Краще разом ...,
Ніж даремно ...,
Хто закінчить сварку ...,
Буде їсти млинчик з ... .
Леся Мовчун
О Які синоніми слова ввічливий є у вірші? Підкресли їх.
О Чи можна вважати баранця і цапа справді ввічливи
ми? Запиши свої міркування.
*Ралець — подарунок.

Контрольна робота Мі 16. ПРИТЧА ПРО МУДРЕ ЗЕРНЯТКО ПШЕНИЦІ
ПРИТЧА ПРО МУДРЕ ЗЕРНЯТКО ПШЕНИЦІ
Давно те було, так давно, що на землі ще й кордонів
:е існувало і люди могли вільно ходити з краю в край.
Ж ив тоді в Карпатах старий мудрець, такий старий,
до ніхто й не знав, скільки йому років.
Одної ночі в хатинку до мудреця постукав запізнілий
одорожній і попросив кусень хліба.
Рад би мудрець нагодувати гостя, але в самого —
і скоринки. Усього його багатства — єдина зернина,
ка лежала на дні череп’яного горщика. А справжня
щрість — поділитися з голодним і стражденним остан-
:ім, що маєш. Так мудрець учив людей, так і сам вчи-
:ив того вечора.
Обережно взяв він зернину і поклав на долоню подо
вжньому: «Посади в землю, доглядай, поливай водою,
доб не засохло стебло,— через рік колосок виросте,
береш колосок, розітреш у долоні, зігрієш зернята —
знову посій у землю».
Не сказав мудрець тільки одного, що зернина та бу-
а всім його багатством.
Пройшло кілька років, зашуміла колоссям уся зем-
я, і в хату мудреця знову зайшов подорожній. Гарно
дягнений, веселий, здоровий, а надворі стояли вози,
овні пшениці і всякого добра.
«Це все для тебе, славного мудреця, щоб ти много
іт міг учити мудрості наш народ, як навчив мене»,—
вклонився господареві.
Та мудрець узяв з усього багатства тільки одну зерни-
у й обняв молодого хлібороба: «Мені, чоловіче, дороге
в багатство, а пам’ять про мене. Радий урожаєві, але бе-
Vз нього тільки зернятко, бо пшеничне зерно — мудре,
>но несе в собі знак роду й народу і береже його навічно.

Контрольна робота № 16. ПРИТЧА ПРО МУДРЕ ЗЕРНЯТКО ПШЕНИЦІ
А решту цих зернят роздай людям, хай вони засіють
усю землю, і ти станеш найбагатшою людиною на зем
лі. Бо тільки те твоє, що ти віддав людям».
Виконав молодий землероб заповіт свого вчителя.
Люди обнесли довкола землі пшеничне зернятко, і ви
ріс колос-богатир, і народилися з одного зерняти міль
йони пшеничних зерен, і в усьому світі зашуміли пше
ничні поля. (290 слів)
Ярема Гоян
0 Продовж речення.
Притча — це...
А невеликий повчальний твір, у якому за допомогою
образів тварин, предметів, а іноді людей висмію
ються людські вади
Б невелике оповідання, що містить моральне по
вчання
В твір про події, факти, людей, оповитий казковіс
тю, фантастикою
0 У якій частині тексту висловлюється головна думка?
А у вступі
Б в основній частині
В у кінцівці
0 Знайди й підкресли в тексті слова, якими передано
головну ідею твору.
О Які риси характеру властиві старому мудрецеві?
А розумний, добрий, досвідчений
Б кмітливий, гостинний, привітний
В правдивий, скромний, поважний

Контрольна робота № 17. ДЕЩО ПРО ВОВКА
рокидається глибоко схований, але не заглушений но-
ими умовами дикий інстинкт, і він знову перетворю-
ться на страшного звіра. Такі сумні випадки з трагіч-
:им кінцем, на жаль, відомі.
Отож згадується прислів’я: «Скільки вовка не годуй,
він у ліс дивиться». Навіть поведінка всім нам добре
ідомого героя повісті Джека Лондона — Білого Ікла,
овка, який повернувся до свого хазяїна, не може зміц-
:ити довір’я до цих звірів.
А відбувається це тому, що вовк, досягши зрілості,
змагається стати ватажком і підкорити собі господа-
я, хоча зовні зберігає дружні стосунки. Треба сказати,
до це майже не стосується вовчиць. (308 слів)
За Іваном Заянчковським
І Що у вовка дуже добре розвинене?
А зір і смак
Б слух і зір
В нюх і слух
І Яким звіром автор вважає вовка?
А хитрим і ласкавим
Б обережним і потайним
В цікавим і швидким
І Як мисливці дізнаються, коли пройшла вовча зграя?
А за запахом
Б за виттям вовчиці
В за слідами
) Чи складно приручити дорослого вовка?
А надто складно
Б не дуже складно
В порівняно легко

0 Де вовчиця переховує вовченят?
А у барлозі
Б у норі
В у лігві
ф Як ти розумієш прислів’я, згадане в тексті? Запиши.
Контрольна робота N8 17. ДЕЩО ПРО ВОВКА_____________________________________________________________ _
ф Поміркуй і запиши, чому вовків важко приручити.
ф Чому, досягши зрілості, вовк може змінити своє став
лення до господаря? Запиши.

Контрольна робота № 18. ПАСТУШОК ІВАСИК
ПАСТУШОК ІВАСИК
Колись давно в нашій рідній Україні жив малий
іопчик Івасик. Був він пастушком.
Одного разу Івасик пас вівці недалеко від лісу. Рап-
ім із лісу виїхав мисливець.
— Скажи мені, хлопче, чи далеко до найближчого се-
і? — запитав він Івасика.
— Приблизно шість миль, пане. Та це не дорога,
тільки польова стежка. Добре треба придивлятись,
об часом не заблудитися.
— Хлопче, а чи ти можеш показати цю доріжку?
може, можеш мене нею повести? Я тобі добре за-
іачу.
Івасик похитав головою:
— Не можу, у мене ж вівці. Вони можуть розбігтися
) лісу, а там багато вовків.
— Ех, якщо з’їдять дві-три вівці, не журися. Я за-
іачу за них. І дам більше, ніж ти за рік заробиш.
— Ні, пане, я не можу! Це не мої вівці. Це вівці мо-
господаря. Він дав їх під мою опіку. Я йому обіцяв
і привести додому. Якщо вони загубляться, то не ви,
Ябуду винен.
— Ну добре! Якщо не можеш мені сам показати доро-
, то приведи когось із села. Я догляну вівці за той час.
— Ні. Вівці не знають вашого голосу. Перелякають-
і... — Івасик замовк.
— Бачу, ти мені не довіряєш.
— Н і,— відповів Івасик.— Ви мене намовляли, щоб
зламав слово, дане господареві. Звідки ж я можу зна-
, чи ви дотримаєте ваше слово.
— Твоя правда, сину,— засміявся мисливець.— Хо-
*би я моїм дружинникам так вірити, як твій господар

вірить тобі. Покажи мені доріжку. Я спробую сам добра
тися до села.
У той час із лісу виїхало багато вершників.
— О, князю ,— крикнув один із них радісно,— а ми
думали, що ти загубився.
Тоді Івасик, на своє здивування, дізнався, що незна
йомий мисливець — це князь. Він перелякався, що ве
ликий князь гніватиметься на нього. Але князь посміх
нувся і похвалив Івасика перед дружинниками.
Проминуло кілько днів. Одного ранку прийшов
до Івасика посол від князя.
— Збирайся,— сказав він,— князь просить тебе
в гості.
Пішов Івасик.
— Івасику, я хочу, щоб ти прийшов до мене. Я ви
вчу тебе. Дружинником будеш. Ти завжди виконуєш те,
що обіцяв. Мені потрібні такі, як ти.
— Спасибі,— сказав хлопчик,— якщо мій господар
знайде мені заміну, я зразу ж приїду.
Повернувся Івасик до свого господаря і пас вівці, по
ки той не знайшов іншого пастушка, а тоді позбирав ре
чі та й поїхав до князя. (358 слов)
За Лесею Бризгун-Шанта
О Д° якого жанру належить прочитаний твір?
А легенда
Б оповідання
В казка
0 Яку справу доручили Івасику?
А пасти коней
Б пасти корів
В пасти вівці

) У чому переконався князь після розмови з хлопчи
ком?
А у тому, що він відповідальний
Б у тому, що він сміливий
В у тому, що він розумний
) Продовж речення.
Івасик не зміг показати мисливцю доріжку до села,
ому що...
А господар заборонив йому залишати вівці
Б дав слово господарю привести всі вівці додому
В не хотів залишати вівці без нагляду
) Яким персонажем за своїми вчинками є пастушок
Івасик?
А позитивним
Б негативним
) Знайди й підкресли в тексті слова, які пояснюють,
чому князь запросив хлопчика до себе.
І Чи правильно вчинив пастушок Івасик, відмовив
шись одразу поїхати до князя? Поясни свою думку.
З ’єднай стрілочками прізвища письменників з їхні
ми іменами.
Українка Дмитро
Костенко Леся
Павличко Ліна

Контрольна робота № 19. МАНДРІВНИКИ ТА ЧИНАРА
МАНДРІВНИКИ ТА ЧИНАРА
(Байка)
Стояв жаркий літній день. Сонце пекло нещадно.
Ні вітерця, ні хмаринки.
Двоє мандрівників ішли сірим курним шляхом. На
вколо, скільки око сягало, слався безрадісний випале
ний степ, голий-голісінький, ані найменшого кущ ика
не видко було, не те що дерев. Земля пашіла жаром, піт
заливав. Потомлені чоловіки ледве совали ногами.
— І не згадаю такої спеки на своєму віку,— каже
один.
— Таж у липні завжди так, чого ти хочеш? — запе
речив другий.
— Ще й сонце над самісінькою головою.— А й справ
ді, вже обід. Хоч би який затінок знайти, перепочити
трохи. Я вже геть втомився.
— Я теж, тільки не віриться мені, що в цій пустелі
є затінок.
Задихаючись, вибралися вони на високий пагорб, ко
ли бачать — попереду розлога, глибока балка, а на дні
її росте висока чинара. Ледве добрели мандрівники
до чинари й попадали в холодку.
Довго лежали вони, сховані від сонця густим листям,
і прохолода поволі розвіяла втому. Чоловіки збадьори
лися, пожвавішали.
— Як тут гарно! — промовив один.— Нікуди не хо
четься йти звідси!..
Твоя правда, друже мій. Перебудемо тут, поки
сонце поверне на вечірній круг, бо хтозна, чи трапить
ся ще затінок дорогою.
Довгенько пролежали вони мовчки, втішаючись сві
жістю. Аж ось один і каже:

— Знаєш, що я думаю?
— А що?
— Чинара — нікчемне дерево. Таке здорове, а плодів
не дає!
— Справді! Височенний стовбур і могутнє гілля про
падають марно. Скільки ж то чудових солодких плодів
могли б вони вигодувати!
— Авжеж! І живе чинара довго, а користі з неї — ні
якої!
— Нікчемне дерево!
— Авжеж, нікчемне!
Почула те чинара й мовила до них:
— О безсоромні люди! Ніжитесь у моєму затінку,
у холодку, й кажете, що я нікчемна. Як то можна при
ймати все добре, що я вам даю, і ганити мене? Бага
то чого зазнала я на своєму віку, але такої невдячності
ще не бачила. (279 слів)
Езоп
О Коли відбувалися події?
А морозним ранком
Б у спекотний день
В прохолодним вечором
О Де росла чинара?
А на дні глибокої балки
Б на високому пагорбі
В біля річки
О Що розвіяв холодок?
А хмари на небі
Б утому
В дощ

о Що думали мандрівники про чинару?
А чудове дерево
Б плодове дерево
В нікчемне дерево
ф Який вислів підходить до поданого тексту?
А Працює через пень-колоду.
Б Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють.
В Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
ф Запропонуй свій варіант назви байки Езопа. Запиши.
ф Поміркуй і запиши, чому чинара назвала мандрівни
ків безсоромними людьми.
ф Яка головна думка байки? Запиши.

Контрольна робота № 20. СОЛОДКИЙ ДОЩ
СОЛОДКИЙ дощ
Скінчилась зима. Прокинувся муравлик від довго
го сну. Поворушив мляво рудими вусиками, випростав
папки — час до роботи братися. Побіг на розвідку.
Як гарно навколо. Сніг недавно зійшов, приємно па
рує вогка земля. Заспівали пісень дзвінкоголосі пташ
ки. То там, то тут зеленіє перша травиця. А ось вилізла
з моху волохата квітка сон.
— Ой, як ти мене налякала! — зупинився на хви
линку перед нею муравлик.— Думав, потвора яка. За
раз і кінець мені буде.
Поворушив невдоволено вусиками і поповз собі далі,
коли це згори щось йому ляп! Краплина. Та яка ж ве
лика! Мало не прибила бідолаху.
Обтрусився муравлик і щодуху додому. Прибіг у му
рашник, репетує:
— Закривайте мерщій входи: дощ починається!
І такий галас учинив — уся мурашва позбігалась.
Заметушились. Нумо входи-виходи закривати, щоб
вода в мурашник не просякла.
Коли хтось каже:
— Братці! А наш муравлик від дощу солодкий. Ось
покуштуйте його.
Кинулась мурашва до нього, обнюхують, смаку
ють — справді солодкий.
— Де ж ти солодкий дощ бачив? — питають.— На не-
5і ні хмаринки не було.
— Не знаю,— ніяковіє муравлик.— Я під березою
5іг. А мене щось мокре зверху лясь!
— Так то ж не дощ, а берізчині сльози. Сік капає,
^ну веди нас туди.
І побігли за муравликом по березовий сік.

Контрольна робота № 20. СОЛОДКИЙ ДОЩ
Стоїть береза в лісі. Кап-кап-кап,— на сухе листя ски
дає великі краплини соку. Кажуть, то береза плаче. Чого?
Від тепла, від сонця, від радості, що знову весна прийшла.
Тому і сльози солодкі. (221 слово)
Олег Буцень
0 До якого жанру належить цей текст?
А казка Б оповідання В байка
0 Визнач тему твору.
А весна прийшла
Б життя муравликів
В солодкий дощ
0 Куди біг муравлик?
А на прогулянку Б на розвідку В у гості
0 3 якого дерева впала на муравлика краплина?
А із клена Б з ялинки В з берізки
0 Чому навесні дерева «плачуть»?
0 Добери й запиши свою назву до цього твору.
0 Знайди й випиши з тексту рядки, у яких розповіда
ється про прихід весни.
0 Склади й запиши три запитання до тексту.

Контрольна робота № 21. ЯК КНИЖКА ПРИЙШЛА ДО ЛЮДЕЙ
ЯК КНИЖКА ПРИЙШЛА ДО ЛЮДЕЙ
Давно-давно на землі не було книжок, бо люди
де не вміли їх робити.
«Сторінками» найдавніших книжок були камені,
тіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому.
>о ж не було тоді ані паперу, ані ручок чи олівців. Да-
[і люди додумалися писати на глині, яку потім сушили
[ випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках-
(еглинках багато напишеш? До того ж, ці книжки бу
си важкі та незручні!
Із часом люди навчилися робити зручні й легкі книж-
:и — з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку
;нижку зробили у стародавньому місті Пергама — через
е папір зі шкіри й називали пергаментом. Але ці книж-
:и були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки
[отрібні були шкури з цілої череди телят. Отож люди
аукали: із чого робити книги, щоб вони були дешевші
а простіші. І знайшли...
У далекій Африці, на берегах повноводних річок,
[ростяглися нескінченні зарості болотяної рослини —
[апірусу. Той папірус люди використовували на будів-
гицтві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав сте
лину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав
[а сонці. Через деякий час він побачив, що волокна пе-
»етворилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше зди-
увався чоловік, побачивши, що на стрічках добре збе-
•ігаються сліди від фарби. Отже, на папірусі можна
писати!
Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з па-
ірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно,
ле через кілька років такі «книги» ламалися і розси-
алися.

Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди
навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали
у багатьох країнах писати книги на папері. Саме писа
ти, бо книги ж тоді були рукописні.
Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані
книжки.
Тепер книжка — усюди поряд з нами. Вона — наш
друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть,
у неї вкладено велику працю багатьох людей. (280 слов)
За Олександром Єфімовим
0 Із чого були сторінки важких та незручних книжок?
А із дерева
Б з піску
В з глини
0 Що називали пергаментом?
А папір із трав’янистих рослин
Б папір зі шкіри тварин
В папір із кори берези
0 Де винайшли папірус?
А в Азії
Б в Африці
В в Австралії
О Чому книжки з папірусу теж були незручними?
А на них було незручно писати
Б книжки із часом ламалися і розсипалися
В книжки були важкими.
0 Яка тема твору?
А історія виникнення книги
Б що таке пергамент і папірус
В рукописні й друковані книжки

Запиши, що таке папірус.
>Поміркуй і запиши, з яким закликом звертається
до читачів автор.
) Склади й запиши план переказу поданого тексту.

Контрольна робота № 22. ЛАСТІВКИ
ЛАСТІВКИ
Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки.
Метушаться за віконцем клопотливі ластівки. Вже остан
ній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна! Яся встане вран
ці рано та одразу — до вікна:
— Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить?
Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть? Відчини
віконце, мамо, хай вони сюди летять! Я дивитимусь, ру
ками я не буду їх займать!
Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим!
— Це вони будують вміло для своїх маляток дім. Все
працюють безупинно, не марнують, бачиш, час. Грудоч
ки м’якої глини в дзьобах носять раз у раз. Скоро буде тут
гніздечко, добре зліплене з землі. В нім лежатимуть яєч
ка, у м’якесенькім кублі.
Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх!
Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах.
Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать,—
так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать.
А тоді настане осінь... Стане зразу холодніш. Вранці
ляжуть білі роси на травичку, на спориш.
Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді.
Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді?
В теплий край тоді далеко полетять усі пташки: жу
равлі, качки, лелеки і маленькі ластівки.
А як буде знов надворі тепло, весело, весна,— приле
тять пташки з-за моря знов до нашого вікна! (200 слів)
Наталя Забіла
0 Яка тема цього твору?
А життя птахів Б прихід весни В розумниця Яся

Контрольна робота № 22. ЛАСТІВКИ
ф Що нагадує тобі це оповідання?
А казку Б легенду В вірш
ф Чому птахи метушаться за віконцем?
А ловлять комах
Б будують гніздечко
В граються одне з одним
О Що будуть робити пташенята ластівки, коли при
йдуть холоди?
А зимуватимуть у гнізді
Б шукатимуть собі нову домівку
В відлетять у теплі краї
е Підкресли в тексті рядки, у яких автор описує
ластівок-трудівниць.
ф Які риси характеру притаманні Ясі? Запиши.
ф Спробуй записати віршем ту частину оповідання, яка
тебе найбільше зацікавила.
ф Чи доводилося тобі спостерігати за ластівками або ін
шими птахами? Запиши, що цікавого тобі вдалося по
бачити.

українська мова ранок

More Related Content

Viewers also liked

Similar to українська мова ранок

Recently uploaded

українська мова ранок