Пособие "Стоп коррупционер!"

1. 1
Чиновник вимагає неправомірну вигоду?
Приймає явно незаконні рішення?
Влаштовує тяганину?
Про ці та інші порушення негайно інформуйте громадську
організацію «Всеукраїнське бюро люстрації та протидії корупції»,
обласний штаб політичної партії «Українське об’єднання патріотів
- УКРОП» та звертайтеся до співробітників Міжнародної юридичної
фірми «Ярослав Гришин та партнери»
Телефон: (061) 213 02 88
Адреса в м. Дніпропетровську: 49131, вул. Комсомольська, 58
Адреса в м. Запоріжжі: 69063, вул. Чекістів, 27, офіс 4
Сайти:
http://ukrop.com.ua/
http://gryshyn-partners.com.ua/
http://blpk.org.ua//

2. 2
Корбан Г.О.
Філатов Б.А.
Гришин Я.В.
Політична партія «Українське об’єднання патріотів - УКРОП»
СТОП КОРУПЦІОНЕР!
практичний посібник
для справжніх українських патріотів

3. 3
Чиновник вимагає неправомірну вигоду?
Приймає явно незаконні рішення?
Влаштовує тяганину?
Про ці та інші порушення негайно інформуйте громадську
організацію «Всеукраїнське бюро люстрації та протидії корупції»,
обласний штаб політичної партії «Українське об’єднання патріотів
- УКРОП» та звертайтеся до співробітників Міжнародної юридичної
фірми «Ярослав Гришин та партнери»
Телефон: (061) 213 02 88
Адреса в м. Дніпропетровську: 49131, вул. Комсомольська, 58
Адреса в м. Запоріжжі: 69063, вул. Чекістів, 27, офіс 4
Сайти:
http://ukrop.com.ua/
http://gryshyn-partners.com.ua/
http://blpk.org.ua//

4. 4
ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................5
I. КОРУПЦІЙНІ ЗОНИ РИЗИКУ ..................................................................8
1. Корупція і медицина....................................................................................8
2. Корупція і освіта........................................................................................14
3. Корупція у сфері адміністративних послуг.............................................21
4. Корупція у правоохоронних органах.......................................................25
5. Корупція в судах........................................................................................30
II. ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД ЯК СПОСІБ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ....47
III. КОРУПЦІЯ І СМЕРТНА КАРА.............................................................49
IV. ОГЛЯД ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ»....54
V. КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ...................................................65
ПІСЛЯМОВА.................................................................................................76
Додаток (заява про вчинення корупційного правопорушення)................78

5. 5
ВСТУП
Перебуваючи в порядку, очікуй безладдя; у спокої очікуй гучного.
У цьому шлях керування розумом.
Сунь Цзи. «Мистецтво війни»
Корупцію подолати неможливо, проте її можна зменшити. Ця
неспростовна істина стане лейтмотивом нашого посібника «Стоп
корупціонер!». Ми бачимо місію нашої роботи у всезагальному
правовому навчанні, з тим, щоб кожний знав, як законними шляхами
боротися зі свавіллям чиновників, а також розумів, що саме є
корупційним правопорушенням, а коли закон не порушується.
Закони повинні бути простими. Коли читаєш сучасне українське
законодавство, видається, що воно написане суто для юристів, а людям
без спеціальної освіти законодавчі тексти є недоступними. Цьому
свідчень безліч: купа відсильних норм, протиріччя між нормативними
приписами різних актів, складна термінологія... Звісно, закони потрібно
змінювати в бік зрозумілості для народу, оскільки в «каламутній воді»
сучасних законів чиновництво наживається за рахунок простих
громадян. Зрозумілість, простота, лаконічність законів – запорука
якісного громадського контролю за їх дотриманням.
Бюрократія – це неодмінна супутниця корупції. Звичайному
громадянину, щоб зареєструвати підприємство, слід кілька (як правило,
не менше двох) разів простояти в черзі у державного реєстратора, не
кажучи вже про ту силу-силенну дозволів, без яких провадження
підприємницької діяльності неможливо. Пересічній особі здасться
простіше «зацікавити» реєстратора швидше провести необхідні дії, аніж,
наприклад, оскаржувати його відмову в адміністративному суді, що
затягнеться на роки.
Країна, де більше мільйона осіб займаються непродуктивною
працею (чиновництвом), сидячи в кабінетах, заважаючи людям жити і не
виробляючи жодних суспільних благ, ніколи не буде заможною. Чим
менше буде контролюючих структур (подекуди із дублюючими

6. 6
функціями), тим легше бути всім, хто страждає від їхнього свавілля.
Скорочення чисельності державного апарату відіб’ється і на заробітній
платі чиновника, яка стане пропорційно вищою та стимулюватиме його
не спокушатися на неправомірну вигоду.
Загальновідомо, що перевірки суб’єктів господарювання
призводять в більшості випадках до виявлення якихось порушень,
подекуди примарних. Це аж ніяк не може свідчити про те, що переважна
більшість українських підприємців є правопорушниками (і
злочинцями!). Це радше свідчить про бажання співробітників
контролюючих органів «поживитися» за рахунок неправомірної вигоди
від підприємців, які не бажають настання негативних наслідків
перевірки. Отже, численні перевірки – це зло, що приносить не
поліпшення стану законності (бо перевіряють багато, а законність – самі
знаємо, яка), а лише до поглиблення корупційних процесів.
Ще одним «другом» корупції є дискреційні повноваження, тобто
ті, за яких чиновник має свободу вибору: заяву прийняти чи залишити
без розгляду, справу розглядати чи закрити, витяг з реєстру видати чи ні,
виділити особі земельну ділянку чи ні. В деяких ситуаціях дискреційні
повноваження не потрібні, і взагалі вплив людського фактору там
зайвий. Так, щоб подивитися інформацію з офіційних державних
реєстрів, достатньо через комп’ютер, сплативши фіксовану плату,
отримати необхідний витяг чи довідку. Безумовно, за електронним
урядуванням – майбутнє.
Кажучи про інших, не будемо забувати і про себе. Погодьтеся,
шановний читачу, що не раз ловили себе на думці, що лаючи корупцію,
самі ставитеся до неї як до засобу швидкого вирішення питань у
державних органах. Все у нас погано: і закони, і засилля бюрократії, і
судова тяганина. Ось стане все добре – тоді й не будемо дарувати
«подарунки» чиновнику за «добру послугу».
Запам’ятайте: «покращення» чекати не слід, поки не виправимо
власну свідомість. Тож нехай кожен з нас усвідомить наступне і
триматиме ці слова у пам’яті, як власну програму дій.

7. 7
Клятва справжнього українського патріота
«Я ніколи не даю і не беру хабарів. Я не даю і не приймаю
подарунків за вчинення того, що є службовим обов’язком. Якщо в
мене вимагають хабаря або мені стало відомо про факти
корупційних дій – я негайно повідомляю правоохоронним органам. Я
нетерпимий до проявів корупції, знаю Конституцію України,
вимагаю від кожного поважати мої права та гідно несу свої
обов’язки».
Цей фундаментальний принцип нашої правосвідомості є клятвою
справжнього українського патріота. Кожному радимо прочитати
Конституцію України – адже всякий повинен знати, що в Україні
найвищою соціальною цінністю є не держава, а людина. І про це не слід
забувати всім, хто сидить у владних кабінетах і вважає себе вищим за
інших.
А наш посібник спрямований на те, щоб ми з вами на практиці
могли запобігати корупційним правопорушенням, виявляти та
перешкоджати їм, стимулюючи службовців діяти в рамках законності та
не приймати «подяки» у заінтересованих осіб.

8. 8
I. КОРУПЦІЙНІ ЗОНИ РИЗИКУ
Полководець, що розуміє війну –
це володар долі народу та господар безпеки держави.
Сунь Цзи. «Мистецтво війни».
1. Корупція і медицина
Корупція в медицині наскрізна та всепоглинаюча, завдяки нашим
лікарням в Україні корупціонером стає кожен. Хабарництво процвітає на
всіх ланцюжках системи охорони здоров'я - від дільничних медсестер до
міністерства.
Як проявляється корупція в медицині?
Майже всі лікарі вдаються до виписки «зайвих» ліків. Суть такої
махінації проста і зрозуміла кожному - хворому (а іноді - зовсім
здоровому «клієнту») виписують, крім основних препаратів, які входять
в базове лікування, кілька додаткових, без яких можна обійтися. Іноді -
зайве фармацевтичне втручання може серйозно нашкодити пацієнту. А
якщо лікар ще й рекомендує відвідати конкретну аптеку, то така
поведінка явно схожа на злочинні домовленості.
Від покупки «зайвих» ліків за рецептом лікар отримує грошову
винагороду від фармацевтів.
Не варто забувати, що існує заборона на продаж деяких
лікарських засобів. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я
України від 30 червня 1994 р. №117 «Правилами відпуску лікарських
засобів та виробів медичного призначення з аптек» всі лікарські засоби,
за винятком наведених у «Переліку лікарських засобів, що дозволені до
відпуску без рецепта лікаря», затвердженому наказом МОЗ України
30.06.94 №117, повинні відпускатись із аптек тільки за рецептами
встановлених форм.
Особливо яскраво ситуацію ілюструють БАДи (біологічно

9. 9
активні добавки), які деякі лікарі пропонують в якості додаткового
лікування. Але БАДи навіть не вважаються ліками. Ці препарати не
пройшли офіційні дослідження, випробування, та їх ефективність не має
доведених результатів. Крім того, не поодинокі випадки алергії на деякі
види компонентів, що входять до БАДів.
Також поширеною є підробка (або просто продаж) довідок, коли
працівник хоче відпочити, або студент – зробити поважними пропущені
заняття.
Звичайний фейковий лікарняний на тиждень коштує 200-500 грн.
В умовах мобілізації популяризується підробка документів про
непридатність до служби в армії. У цьому випадку в зловмисну
домовленість включаються кілька лікарів, відповідно, і коштує такий
документ дорожче. Поширені також «липові» довідки про вагітність, про
нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості і таке інше.
Схеми на більш високому рівні можуть використовуватися різні.
Наприклад, чиновники проводять махінації з виплатою зарплат: повинні
платити з одного фонду, а платять з іншого, з якого йдуть менші
відрахування державі, в результаті частина зекономленої суми «зникає».
Щодо махінацій з державними закупівлями, то ця схема
використовується вже не суто медиками. Відкат - це отримання
чиновником або іншою заінтересованою особою, пов'язаних із
закупівлями, протиправної вигоди за те, що він замовляє за державні
гроші певний товар або послугу. Як правило, товар в кілька разів
дорожчий, ніж інші ринкові аналоги, або за різних обставин не
потрібний в конкретній лікарні або в регіоні. Внаслідок непрозорої
політики в сфері державних закупівель в державі гострий брак саме тих
медикаментів, які гостро потрібні. Вигодонобувачем в такому випадку
стають фірми, зацікавлені в продажу цього товару та які виграли тендер.
Особливу увагу слід звернути на продаж заборонених засобів. Як
зазначалося вище, для більшості ліків необхідній рецепт. Але в
реальності без нього можна придбати практично будь-які ліки.

10. 10
Ситуація з кодеїновими засобами демонструє, що навіть
наркотичні засоби продаються без будь-яких застережень. Кодтерпін ІС -
це таблетки проти кашлю, упаковка яких коштує менше десяти гривень.
В великих дозах кодеїнові ліки перетворюються на отруту та
небезпечний наркотик, що викликає швидку абстиненцію - ломку. В
більшості аптек Кодтерпін ІС відпускається без рецепту навіть
неповнолітнім.
На кого з медиків поширюється антикорупційне законодавство?
Закон України «Про запобігання корупції в Україні» передбачає
відповідальність за корупційні правопорушення виключно для
службових та посадових осіб.
Особи, на яких поширюється дія антикорупційного
законодавства, в медичній сфері є (незалежно від організаційно-правової
форми та виду власності ЛПУ):
- посадові особи МОЗ;
- керівники відділів ОЗ, їхні заступники;
- керівники медичних установ: головні лікарі, директори
інститутів тощо;
- заступники керівників ЛПУ;
- керівники структурних підрозділів;
- посадові особи із тимчасовими повноваженнями.
В контексті антикорупційного законодавства особа вважається
посадовою / службовою не тільки тоді, коли виконує відповідні
організаційно-технічні, адміністративно-господарські, консультативно-
дорадчі функції чи обов’язки на постійній основі, а й тоді, коли виконує
їх тимчасово, або за спеціальним повноваженням за умови, що цей
правовий статус покладений на неї у передбаченому законодавством

11. 11
порядку відповідним органом або службовою особою. Зайняття певної
посади або доручення виконувати відповідні функції посадової особи на
тимчасовій основі обов’язково зазначається у конкретному
індивідуально - правовому акті (наказ, розпорядження, постанова,
рішення і таке інше).
Для правильного встановлення належності конкретного лікаря до
категорії посадових чи службових осіб, слід звертати увагу на Постанову
пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року 5 «Про судову
практику у справах про хабарництво , згідно з яким працівники
підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (зокрема,
лікар) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови,
що поряд із цими функціями вони виконують організаційно- розпорядчі
або адміністративно-господарські обов’язки.
Згідно з вказаною постановою, організаційно-розпорядчі
обов'язки – це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю
промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою
діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи
організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують,
зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і
організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (завідуючі
відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують
ділянками робіт.
Адміністративно-господарські обов'язки – це обов'язки по
управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним
майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації,
забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження, в
тому чи іншому обсязі, є у начальників планово-господарських,
постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, ательє,
їх заступників, керівників відділів підприємств, тощо.
В медичній сфері до таких осіб належать старші чергові лікарі по
стаціонару у нічний час, на вихідні і в святкові дні, виконуючі обов’язків
завідувачів відділень / відділів / служб до призначення особи на

12. 12
постійній основі і таке інше.
Не вважаються службовими особами рядові працівники, які за
своєю посадою виконують виключно виробничі і матеріально-технічні
операції (лікар-ординатор, лікар-інтерн, лікар-стажер, медична сестра,
фельдшер, акушерка).
Приватнопрактикуючий медичний працівник може бути
визнаний службовою особою, коли він на основі трудового договору
(контракту) наймає працівників для реалізації власної трудової функції,
сприяння роботодавцеві у здійсненні господарській діяльності - наданні
медичних послуг. В такому разі він набуває статус службової особи по
відношенню до працівників (право ставити перед ними певну трудову
функцію, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня,
притягати до дисциплінарної відповідальності і таке інше). Особа не
може набути статусу службової при оформленні відносин з підлеглими в
результаті укладання цивільно-правових договорів: підряду, найму.
Власника приватного підприємства, який не використовує
працівників в розумінні трудового законодавства, не можна визнати
службовою особою.
Базові права пацієнта
При складанні скарг пацієнту важливо чітко розуміти свої права.
Найбільш повний перелік міститься в Основах законодавства України
про охорону здоров'я, до них відносять право на вільний вибір лікаря;
право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого
здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними
документами, що стосуються його здоров’я; право на інформовану згоду
щодо застосування методів діагностики, профілактики та лікування та
право відмовитись від лікування; право на таємницю про стан свого
здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про
відомості, одержані при його медичному обстеженні; право пацієнта,
який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я,
на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна,
піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для

13. 13
відправлення богослужіння та релігійного обряду; право направлятися
для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду
медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах
охорони здоров’я України; право відшкодування заподіяної здоров’ю
шкоди; можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі
незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи,
застосування до нього заходів примусового лікування та в інших
випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути
ущемлені загальновизнані права людини і громадянина; право на
оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів
охорони здоров’я.
Як громадськість може боротися з корупцією в медицині?
1. Соціально активна поведінка: не замовчувати, а повідомляти
(як усно, на «гарячі лінії», так і письмово) про виявлені факти вчинення
корупційних правопорушень правоохоронним органам (у тому числі
новоствореним антикорупційним), безпосереднім та опосередкованим
керівникам лікаря або чиновника, що вчинили правопорушення.
2. Реалізація права на звернення - запитувати та одержувати від
державних органів, органів місцевого самоврядування, державних
підприємств та установ відомості, що можуть мати значення для
запобігання корупції (наприклад, про поточні державні закупівлі
конкретних препаратів).
3. Вносити пропозиції суб’єктам права нормотворчої ініціативи з
метою вдосконалення правового регулювання відносин в сфері
медицина (наприклад, звернення до Держлікслужби з метою включення
наркотичного препарату до списку, який відпускається виключно за
спеціальним рецептом нарколога)
4. Інформування громадськості, пошук та залучення
небайдужих, згуртовування до колективної боротьби.
5. Висвітлення найбільш системних проблем у СМІ, інтернет -
джерелах.

14. 14
Корупція в медицині є явищем розгалуженим та системним, а
тому протидія повинна бути колективною. На жаль, не всі лікарі є
суб'єктами корупційних правопорушень, але системна неетична
поведінка не виключає можливість притягнення до дисциплінарної
відповідальності. При злісному хабарництві слід звертатися до органів
усіх інстанцій, від головного лікаря до Міністерства охорони здоров’я.
2. Корупція і освіта
Корупція в сфері освіти є однією з найбільш жахливих в
суспільстві. Згідно з відкритими даними Transparency Internati nal за
2013 рік 43% опитаних українців вважають освітню систему
«надзвичайно корумпованою», а 33% опитаних, задіяних у освітньому
процесі, протягом року сплачували хабар. Жодний з український вишів
не входить до “Шанхайського “ рейтингу найкращих світових
університетів (the Academic Ranking of World Universities – щорічний
рейтинг вишів, що складається Інститутом вищої освіти шанхайського
університету Цзяо Тун).
Основний удар кризи в сфері освіти направлений на інтелект та
виховання молоді – стратегічний ресурс нації, який робить її
конкурентоспроможною на світовому ринку.
Здолати проблему можна тільки при наявності сталевої
політичної волі та за умови системних радикальних змін. При цьому від
одиничного суб'єкта освітньої діяльності може залежати настільки
багато, що він виступить первинною цеглиною у дорозі масштабних
перетворень.
Найбільш гостро кризові явища відчуваються в вищій освіті.
Станом на сьогодні виокремилися традиційні підходи боротьби з
корупцією – “дефетишизація” оцінок як радянського рудимента,
пропаганда реальної позауніверситетської освіти (інтернет курси,
тренінги, семінари), особиста відмова від дачі хабарів викладачам,
масове згуртовування та складання скарг на особливо резонансні
випадки вимагання неправомірної вигоди і таке інше.

15. 15
Новим стрижневим нормативно-правовим актом в цій сфері
суспільних відносин є закон України “Про вищу освіту”, який значно
розширює та конкретизує правовий статус різних суб'єктів навчального
процесу.
Відповідно до ст. 4 закону “Про вищу освіту”, громадяни України
мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і
комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі
відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої
освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого
бюджету.
Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу,
форми здобуття вищої освіти і спеціальності.
Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку,
громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і
майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров’я,
ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин.
Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім
випадків, встановлених Конституцією та законами України.
Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти
встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними
умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання
кваліфікації.
Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими
освітніми потребами вищі навчальні заклади створюють їм необхідні
умови для здобуття якісної вищої освіти.
Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують
соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне
або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття
ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу

16. 16
освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних вищих
навчальних закладах, якщо за станом здоров’я вони втратили можливість
виконувати службові чи посадові обов’язки за отриманою раніше
кваліфікацією, що підтверджується висновками медико-соціальної
експертної комісії, та в інших випадках, передбачених законом.
Усі особи, які здобувають вищу освіту у вищих навчальних
закладах, мають рівні права та обов’язки.
Згідно зі ст. 62 Закону, особи, які навчаються у вищих
навчальних закладах, мають право на:
1) вибір форми навчання під час вступу до вищого навчального
закладу;
2) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
3) трудову діяльність у позанавчальний час;
4) додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за
основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги,
передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
5) безоплатне користування бібліотеками, інформаційними
фондами, навчальною, науковою та спортивною базами вищого
навчального закладу;
6) безоплатне забезпечення інформацією для навчання у
доступних форматах з використанням технологій, що враховують
обмеження життєдіяльності, зумовлені станом здоров’я (для осіб з
особливими освітніми потребами);
7) користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою,
оздоровчою базами вищого навчального закладу у порядку,
передбаченому статутом вищого навчального закладу;
8) забезпечення гуртожитком на строк навчання у порядку,

17. 17
встановленому законодавством;
9) участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських
роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах,
представлення своїх робіт для публікації;
10) участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної,
спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в
Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;
11) участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення
навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій,
організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
12) внесення пропозицій щодо умов і розміру плати за навчання;
13) участь у громадських об’єднаннях;
14) участь у діяльності органів громадського самоврядування
вищого навчального закладу, інститутів, факультетів, відділень, вченої
ради вищого навчального закладу, органів студентського
самоврядування;
15) вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених
відповідною освітньою програмою та робочим навчальним планом, в
обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості
кредитів ЄКТС, передбачених для даного рівня вищої освіти. При цьому
здобувачі певного рівня вищої освіти мають право вибирати навчальні
дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти, за
погодженням з керівником відповідного факультету чи підрозділу;
16) навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а
також у декількох вищих навчальних закладах, за умови отримання
тільки однієї вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного
(місцевого) бюджету;
17) академічну мобільність, у тому числі міжнародну;

18. 18
18) отримання соціальної допомоги у випадках, встановлених
законодавством;
19) зарахування до страхового стажу відповідно до Закону
України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
періодів навчання на денній формі навчання у вищих навчальних
закладах, аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі, інтернатурі,
резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків;
20) академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням
окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері
освіти і науки;
21) участь у формуванні індивідуального навчального плану;
22) моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні,
науково-дослідній і громадській роботі, за мистецькі та спортивні
досягнення тощо;
23) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та
психічного насильства;
24) безоплатне проходження практики на підприємствах, в
установах, закладах та організаціях, а також на оплату праці під час
виконання виробничих функцій згідно із законодавством;
25) канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім
календарних тижнів на навчальний рік;
26) отримання цільових пільгових державних кредитів для
здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України;
27) оскарження дій органів управління вищого навчального
закладу та їх посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних
працівників;

19. 19
28) спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний
доступ до інфраструктури вищого навчального закладу відповідно до
медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності,
зумовлених станом здоров’я.
Права студента є неефективними, якщо їм не кореспондують
відповідні обов’язки суб’єктів навчального процесу.
При цьому, важливо розуміти, до яких вищестоящих інстанцій
можна звертатися у випадку порушення прав здобувача вищої освіти.
Особливо слід акцентувати увагу на Міністерство освіти та науки
України, яке входить до системи органів виконавчої влади і є головним
органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення
формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки.
Саме МОН уповноважене провадити аналітично-прогностичну
діяльність у сфері вищої освіти, визначати тенденції її розвитку, вплив
демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури
виробничої та невиробничої сфери, формувати стратегічні напрями
розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та
інших факторів, узагальнювати світовий і вітчизняний досвід розвитку
вищої освіти; видавати ліцензії на освітню діяльність на підставі
позитивного експертного висновку Національного агентства із
забезпечення якості вищої освіти, а також переоформляти та анулювати
їх і таке інше.
Новим органом в системі освіти є Національне агентство із
забезпечення якості вищої освіти, яке формує вимоги до системи
забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію
освітніх програм і подає його на затвердження центральному органу
виконавчої влади у сфері освіти і науки; аналізує якість освітньої
діяльності вищих навчальних закладів; проводить ліцензійну експертизу,
готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на
провадження освітньої діяльності; формує критерії оцінки якості
освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, вищих навчальних
закладів України, за якими можуть визначатися рейтинги вищих

20. 20
навчальних закладів України.
Тому при звернені зі скаргами слід вказувати серед адресатів
зазначені вище органи.
“Популярним” проявом корупції в освіті став масовий плагіат.
Закон передбачає, що саме вищий навчальний заклад зобов'язаний
вживати заходів, у тому числі шляхом запровадження відповідних
новітніх технологій, щодо запобігання та виявлення академічного
плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних,
педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та
притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
У випадку злісного плагіату серед адресатів скарги доцільно
вказувати сам навчальний заклад, де “науковий твір” захищався
(публікувався, поширювався).
Незважаючи на прогрес ЗНО, поширеним явищем залишається
непрозорість вступу до ВНЗ.
Згідно з Законом відповідальність за забезпечення об’єктивності
та відкритості прийому до вищих навчальних закладів несуть
безпосередньо їх керівники (ректор, президент, начальник, директор
тощо).
У випадку незгоди з явно несправедливим результатом вступної
кампанії скарги слід направляти саме на них.
Пам’ятайте! Якщо студент щось дарує і просить поставити гарну
оцінку або отримати іншу преференцію, він автоматично стає субєктом
корупції. В такому випадку відповідальність для студента настає за ч. 1
ст. 354 Кримінального кодексу України, для викладача – за ч. 3 ст. 354
КК, де максимально тяжким покаранням є позбавлення волі до 2 років.
Розмір неправомірної вигоди згідно з ч. 2 вказується в примітках до цієї
статті, та становить 914 грн. Якщо сума неправомірної вигоди менша, то
правопорушення тягне адміністративну відповідальність.

21. 21
За вимагання неправомірної вигоди викладач підлягає
кримінальній відповідальності за ч. 4 ст. 354 Кримінального кодексу та
карається аж до позбавлення волі на строк до 3 років.
Замовчування корупції тільки нищить і без того розламану вищу
освіту в Україні. Виключно активна та соціально відповідальна позиція
кожного здатні наблизити вітчизняні університети до світових
стандартів.
3. Корупція у сфері адміністративних послуг
Адміністрування в Україні повинне наблизитися до ідеалу
«сервісної держави», в якій діяльність органів влади зосереджується
передусім на адміністративних послугах, які держава надає людині з
метою всебічної реалізації її прав. Проте, реальність вражає. Широко
розрекламований принцип «єдиного вікна» у владних кабінетах, схоже,
розуміють так, що це повинно бути єдине на всю область «вікно», до
якого стоять кілометрові черги в очікуванні бажаної довідки.
Але справа не в кількості «вікон», а в мінімізації необхідності до
них приходити. Погодьтеся, онлайн-реєстрація юридичної особи
набагато підвищує продуктивність праці – як реєстраторів, що можуть
швидше обслуговувати інших громадян, так і засновників юридичної
особи, які можуть приділити свій час більш корисним заняттям.
Розглянемо найбільш типові корупційні ситуації у сфері
адміністративних послуг.
Можливість побудови власного житла є однією із конституційних
гарантій права на житло. Проте, для того щоб розпочати омріяне
будівництво, слід пройти через горнило Державної архітектурно-
будівельної інспекції України.
Зокрема, для початку будівництва необхідно подати
повідомлення про початок будівельних робіт. Форма повідомлення,
включає в себе силу-силенну граф для заповнення, причому подекуди
визначити те, що заповнювати, може тільки спеціаліст.

22. 22
Подавши до ДАБІ повідомлення про початок будівельних робіт,
громадянин очікує 10 днів, проте прискіпливі чиновники виявляють у
повідомленні якісь помилки та відмовляють у реєстрації повідомлення. І
так буде щоразу, доки громадянин, якому ця тяганина набридла, не
звернеться до якогось «посередника», що пропонує свої послуги зі
швидкої реєстрації повідомлення за певну суму коштів.
В засобах масової інформації зустрічаємо повідомлення і про те,
що службові особи ДАБІ, втручаючись в роботу автоматичної системи
реєстрації декларацій про початок будівельних робіт, просто не
присвоюють реєстраційний номер декларації доти, доки їм не буде
сплачена певна сума коштів.
Також, своєрідним «підприємництвом» з боку службових осіб
ДАБІ є сприяння проходженню дозвільних формальностей на об’єкті
будівництва вищої категорії складності за процедурами, встановленими
для об’єктів нижчої категорії складності.
Буває й інша ситуація, коли громадянина відверто провокують на
вчинення корупційного злочину. Особа веде будівництво, яке ніхто не
перевіряє, аж раптом до неї надходить повістка про виклик на засідання,
на якому вирішуватиметься питання про накладення штрафу в розмірі
1218 грн. за недопуск службових осіб інспекції до об’єкта будівництва,
на якому нібито проводилася перевірка. Громадянину пропонують за
певну суму позбавитися необхідності сплачувати штраф. Якщо, врешті-
решт, він відмовився від пропозиції і намагається оскаржити постанову в
суді, то на нього очікує неминуча поразка: судова практика в Україні
свідчить про неспроможність довести той факт, що на об’єкт
будівництва ніхто з перевіркою не виходив.
Причинами всім цим зловживанням є безкарність для службовців
ДАБІ та безвихідь осіб, які здійснюють будівництво: без «папірця»,
незважаючи на нібито лібералізацію дозвільних процедур у будівництві,
не можна й цеглину на цеглину покласти.
Переважну більшість підприємців вражає «робота» державних
реєстраторів. Чим можна пояснити такі погані враження?

23. 23
По-перше, скільки реєстраторів, стільки й вимог. Норми закону
України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-
підприємців» видаються реєстраторам занадто стислими, отже кожен із
них по-різному їх тлумачить. Доводиться стикатися з таким абсурдом,
коли в одній будівлі разом сидять два реєстратори, один з яких вважає,
що на титульній сторінці змін до статуту не можуть бути написані самі
зміни, а інший не вбачає перешкод для оформлення змін до статуту на
одному-єдиному аркуші.
Людям, які приносять документи для реєстрації, доводиться
зустрічатися з реєстратором не менше двох разів. При чому, прийшовши
вдруге із вже виправленими (не згідно з законом, а згідно зі «смаками»
реєстратора!) документами, зазвичай, людина не встигає достояти чергу,
і йде геть, нічого не добившись.
По-друге, часто недоліки в роботі реєстраторів (або в
законодавстві) сприяють рейдерству. Зокрема, досить нескладно змінити
директора товариства, подавши реєстраторові підроблений протокол
загальних зборів, підписаний головою і секретарем, і взагалі не є
обов’язковими ні підписи учасників, ні протокол реєстрації учасників.
Також, за купою своїх (нічим не обгрунтованих) вимог,
реєстратори часто не бажають помічати важливого. Приміром, коли в
Статуті прописано, що протокол засідання наглядової ради без трьох
підписів є недійсним, а реєстратору подають протокол лише з двома
підписами, останній «не помічає» цього «дрібного» недоліку, і вносить
до реєстру зміни, через які товариство очолює особа, яку ніхто не
обирав.
Не дарма кажуть, що захопити підприємство коштує рівно
стільки, скільки візьме за свої незаконні послуги державний реєстратор.
Своєю поведінкою державні реєстратори подекуди просто
змушують маргінально налаштованих громадян нести їм неправомірну
вигоду за скорочення строків розгляду поданих документів, чи за те, щоб
комплект документів їх влаштовував.

24. 24
Проявляючи таке безвідповідальне ставлення до служби і
зневажливе ставлення до громадян, державні реєстратори користуються
тим, що рідко кому спаде на думку оскаржувати їхні рішення, дії чи
бездіяльність до адміністративного суду. Адже куди швидше, не
наражаючись на кількамісячну судову тяганину, просто дати
неправомірну вигоду і отримати бажаний результат.
Численні звинувачення в ЗМІ лунають і в бік Держземагентства.
Зокрема, на значну тяганину нариваються ті, хто має намір
отримати витяг із Державного земельного кадастру. Цей витяг на
практиці можна отримати лише в органі ДАЗР за місцем розташування
земельної ділянки, вистоявши у тривалій черзі. При цьому Ви не
зможете піти до іншого кадастрового реєстратора, в обхід корупційних
схем «територіального» реєстратора.
З багатьма труднощами зустрічаються й ті, кому необхідно
внести до кадастру якісь виправлення, що виникли у зв’язку з
недосконалістю його бази даних. І знову без корупції тут не обійтися:
офіційної процедури внесення цих виправлень годі чекати.
Часто даються взнаки неузгодженості між даними Державного
реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного
кадастру. Вони можуть призводити до того, що одна і та сама земельна
ділянка, внаслідок зловживань одного з реєстраційних органів, може
виявитися одночасно зданою в оренду різним особам, які не
здогадуються про існування одна одної.
На значні за тривалістю стадії розбивається процес оформлення
громадянами права власності на землю. Для оформлення права власності
громадянину слід пройти шість стадій, при цьому чи не кожна з них
пов’язана із поданням значної кількості документів; а за замовлення
проекту землеустрою, реєстрацію земельної ділянки в ДЗК та реєстрацію
права власності заявникові тричі доводиться вносити певну плату.
Протягом зазначених процедур громадянин двічі звертається до органу
виконавчої влади або місцевого самоврядування (наприклад, міської
ради), двічі або тричі (у разі подання заяви про реєстрацію через

25. 25
кадастрового реєстратора) – до органу Держземагентства; при цьому
двічі в різні органи подаються копії паспорту та ідентифікаційного коду,
п’ять разів складається заява. В цілому процес оформлення права
власності на земельну ділянку може тривати до восьми місяців (і це,
лише якщо довіряти змісту законодавства).
Отже, в сфері адміністративних послуг для корупції умов –
безліч. Безперечно, їх слід усувати, з тим щоб Україна таки наблизилася
до ідеалу «сервісної держави», що служить своїм громадянам.
4. Корупція у правоохоронних органах.
В законодавстві відсутнє поняття правоохоронного органу.
Здебільшого до них відносять органи, які уповноважені вести досудове
розслідування та здійснювати нагляд за ним, а також складати протоколи
про адміністративні правопорушення: міліцію, прокуратуру, Службу
безпеки України, Державну фіскальну службу України і Національне
антикорупційне бюро.
Про те, якого розмаху досягли порушення закону у вітчизняних
правоохоронних органах, можна дізнатися, ознайомившись з рішеннями
Європейського суду з прав людини щодо України. Подекуди
правоохоронці катують, порушують право на захист й презумпцію
невинуватості, змушують людину свідчити проти себе, провокують на
вчинення злочину. Всі ці порушення закону – неодмінна складова
корупційних схем, продуманих для того, щоб виманювати неправомірну
вигоду у простих громадян.
З корупцією у правоохоронних органах стикався майже кожен
водій, «відкупляючись» від інспектора ДАІ на дорогах. При цьому,
подекуди, жодних порушень Правил дорожнього руху такі водії навіть
не вчиняли. Варто задати інспектору запитання про причину зупинки,
попросити навести докази порушення – всі запитання з його боку
пропадуть.
Не кожного затримувала міліція, проте ті, з ким це відбулося,
згадають про зловживання, яких припускаються міліціонери. Так, особу

26. 26
затримують нібито за вчинення адміністративного правопорушення, на
якісь три години. Проте в ході допиту «раптово» з’ясовується, що ця
особа винна у незаконному зберіганні зброї, наркотиків або якихось
інших вилучених з обігу речей. Людину затримують знову, вже за
вчинення злочину, проводять обшук у її помешканні, в якому вже
перебувають заздалегідь підкинуті «знахідки».
Провокація злочинів – для сучасних правоохоронців це один із
способів покращити не тільки статистику, а й власний матеріальний
стан. Для цього вербуються спеціальні агенти (переважно наркомани),
які отримують від міліції завдання в обмін на певні поблажки. Ці агенти,
погрожуючи, шантажуючи, підкупаючи, умовляючи потенційних жертв,
домагаються, щоб останні придбали для них наркотики і у подальшому
передали при зустрічі. Під впливом страху, співчуття чи обману жертва,
яка до цього не займалася подібними справами, будь-якими шляхами
здобуває наркотичні засоби, а при спробі їх передати її затримують.
Ще один тактичний хід, типовий для поведінки правоохоронців –
це підкладення предметів, що викривають особу у вчиненні злочину.
Приміром, правоохоронець сумнівається, що зібрав проти особи
достатню кількість доказів, і бажає «додати» йому «запасних» статей з
тим, щоб навіть якщо обвинуваченого виправдають за однією статтею,
то була можливість відправити його за грати за іншою статтею. Для
цього до житла або просто в кишені підозрюваного дивним чином
потрапляють заборонені предмети, а потім їх «раптом» знаходять при
обшуку.
На жаль, досі вважається, що головним доказом вини є визнання
її підозрюваним. Спротив тих підозрюваних, що не бажають давати
свідчення проти себе, безжально долається. При цьому в хід йдуть
різноманітні методи нелюдського, такого, що принижує гідність,
поводження, чи навіть катування; здійснюється тиск на свідків;
робляться всі умови, щоб підозрюваний або визнав свою вину, або
заплатив чималу суму за закриття кримінального провадження.
Швидко й оперативно розслідуються або ті злочини, які
розслідувати вигідно, або ті, щодо яких є значний суспільний резонанс.

27. 27
Натомість, якщо у пересічного громадянина вкрали гаманець, то через
півроку поневірянь у правоохоронних органах його справу просто
закриють, – навіть не через те, що не знайшли винного, а просто через те,
що шукати не хотіли. Деякі підприємливі правоохоронці наживаються на
чужому горі, обіцяючи ефективне розслідування за певну суму.
Також, якщо Ви є потерпілим від злочину і підозрюєте у його
вчиненні людину надто впливову або заможну, можете ні на що не
розраховувати – винному навіть не буде вручене повідомлення про
підозру, і після певного проміжку часу провадження буде закрито.
Як боротися зі свавіллям правоохоронців? Наведемо певні типові
приклади правильної поведінки з тим, щоб не потрапляти в халепу і не
ставати жертвою вимагання неправомірної вигоди.
1. У разі затримання правоохоронцями:
- вимагайте пояснення підстав затримання та роз’яснення прав;
- не виявляйте спротиву законним вимогам правоохоронців, оскільки
це може бути розцінене як самостійне правопорушення чи злочин;
- не давайте жодних пояснень чи показань по суті підозри;
- вимагайте прибуття захисника (у випадку неспроможності оплатити
його послуги захисник надається державою безоплатно);
- після прибуття до райвідділку вимагайте реєстрації дати і часу
Вашого доставлення в журналі;
- якщо катують, завдають побоїв чи мордування – кажіть, що Вам
погано, просіть викликати «швидку допомогу», а дійсні причини травм
поясніть вже під час перебування в лікарні;
- щодо всіх незаконних, на Вашу думку дій з боку правоохоронців,
звертайтеся до прокуратури та слідчого судді місцевого суду зі скаргами;

28. 28
- якщо відпустили, не кваптеся писати при виході з райвідділку,
що не маєте зауважень до співробітників міліції – Вам ніхто не
забороняє ці зауваження вписати;
- ні в чому не розписуйтесь, по всіх порушеннях складайте
зауваження до протоколів процесуальних дій – Вас не можуть
примусити до підписання протоколу навіть у присутності понятих, а
обсяг Ваших зауважень до протоколу нічим не може бути обмежений.
2. Якщо є підстави вважати, що Вам підкинули заборонений
предмет:
- вимагайте присутності не менше двох понятих під час обшуку;
- якщо предмет вилучили до прибуття понятих – обов’язково
скажіть це понятим вголос, і включіть у зауваження до протоколу;
- нічого не торкайтеся руками та не ведіться на пропозицію
самостійно дістати речі з кишень чи сумки;
- якщо заборонену річ міліціонер Вам наказує взяти в руки під
загрозою зброї – беріть так, щоб за відбитками пальців можна буде
зробити висновок, що Ви цього предмету торкалися лише одного разу, і
таким чином, що не могли його використовувати чи тривало носити;
- завжди вголос, для всіх понятих, кількаразово повторюйте, що
ці предмети Вам підкинули;
- якщо в протоколі міліціонер написав, що у Вас вилучено
наркотичний засіб чи зброю – згадайте в зауваженнях, що він не є
експертом і може писати лише про те, що знайшов «речовину певного
кольору» чи «предмет, схожий на зброю»;
- відмовляйтеся від підписання протоколу, робіть до нього
зауваження, закреслюйте всі порожні місця, – наприклад, графи
«поняті», якщо понятих насправді не було.

29. 29
3. Якщо до Вашого помешкання прийшли з обшуком:
- вимагайте, щоб правоохоронець назвав своє прізвище, звання та
орган, в якому служить;
- не відчиняйте одразу двері, попросіть трохи зачекати, а тим
часом наберіть телефон органу, звідки нібито прибули на обшук, та
спитайте, чи дійсно в них працює ця людина і чи дійсно її посилали на
обшук;
- як тільки правоохоронець зайде, попросіть ще раз пред’явити
посвідчення, і перепишіть собі його прізвище, серію та номер
посвідчення;
- спитайте, на якій підставі проводиться обшук. Єдиною
підставою є ухвала слідчого судді або суду. Вимагайте копію ухвали.
Ретельно перевірте її реквізити, особливо – строк дії; приміщення, до
яких дозволено доступ; особа, якій надається дозвіл провести обшук;
речі, які планується знайти. Пам’ятайте: за однією ухвалою особа може
проникнути до житла лише одного разу;
- вимагайте присутності двох понятих, бажано сусідів;
- за допомогою телефона чи відеокамери самостійно фіксуйте
процес проведення обшуку;
- вимагайте, щоб обшук не проводився у двох місцях одночасно,
а також щоб поняті були постійно присутні під час пошуку.
4. Якщо Ви є потерпілим, а кримінальне провадження триває
надто довго і ведеться неефективно:
- подайте слідчому клопотання про ознайомлення з матеріалами
справи, ознайомтеся з ними і дізнайтеся, які обставини справи слідчий
дослідив неповно, які потрібні слідчі дії не провів;
- подайте клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій,

30. 30
які, на Вашу думку, у справі необхідно провести, та вимагайте Вашої
присутності під час їх проведення. Собі залиште копію клопотання з
відміткою про його вручення слідчому (з його підписом). За наслідками
розгляду клопотання слідчий повинен або його задовольнити, або
обгрунтовано відмовити в його задоволенні, надавши письмову
відповідь;
- у разі бездіяльності (клопотання не розглянуте впродовж 3 днів)
подавайте скаргу до прокуратури або до слідчого судді місцевого суду за
місцем розслідування. Просіть визнати бездіяльність протиправною,
зобов’язати слідчого розглянути і задовольнити Ваше клопотання;
- у разі повторної бездіяльності повторіть звернення зі скаргою,
окрім того, вимагайте від прокуратури проведення службової перевірки
по відношенню до слідчого, а також просіть призначити іншого
слідчого.
Корупцію в правоохоронних органах можна подолати виключно
законним шляхом. Повірте, жоден правоохоронець не стане
реалізовувати свої корупційні наміри, якщо його кар’єра і свобода
опиняться під загрозою, і якщо кожен його вчинок буде на контролі.
5. Корупція в судах.
Вислів англійського історика лорда Ектона у 1887 р. про те, що
«влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно», повною
мірою справедливий і для нашого часу.
Це насамперед стосується України, яка, за оцінками впливових
міжнародних організацій, є однією з найкорумпованіших держав, де це
згубне явище набуло масштабного характеру і має визначальний вплив
на діяльність судів.
Згідно з Конституцією України, судова влада є однією з
державних гілок влади. Її головне завдання – чинити справедливе
правосуддя.

31. 31
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі. Судові рішення ухвалюють суди іменем України, і вони є
обов’язковими для виконання на всій території України. Їхня діяльність
спрямована на всебічне зміцнення законності й правопорядку,
запобігання злочинам і правопорушенням.
Тому, в першу чергу, необхідно запобігти вчиненню злочинів в
межах самої судової системи.
Протидіяти корупції в судах можливо та необхідно, але
виключно через органи державної влади: правоохоронні органи
(прокуратура та міліція), Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС),
або Вищу Раду юстиції (ВРЮ), новостворений орган Національне
агентство з питань запобігання корупції.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: Вища
кваліфікаційна комісія суддів України (щодо суддів місцевих та
апеляційних судів ), Вища рада юстиції (щодо суддів вищих
спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України).
Підстави дисциплінарної відповідальності судді згідно з
положеннями статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”:
1) умисне або внаслідок недбалості: а) незаконна відмова в доступі до
правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви,
апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм
процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило
учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та
виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил
підсудності чи підвідомчості; б) незазначення в судовому рішенні мотивів
прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; в) порушення
засад гласності і відкритості судового процесу; г) порушення засад рівності
всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та
свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх

32. 32
переконливості; ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист,
перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу; д)
порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо
розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом,
зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне
надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного
державного реєстру судових рішень;
3) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської
етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час
здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших
учасників судового процесу;
4) умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею,
який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і
основоположних свобод;
5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому
числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під
час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неповідомлення суддею органів суддівського самоврядування та
правоохоронних органів про випадок втручання в діяльність судді щодо
здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників
судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на
виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у
провадженні судді, якщо таке звернення відбулося в інший, ніж передбачено
процесуальним законодавством, спосіб упродовж п’яти днів після того, як
йому стало відомо про такий випадок;
7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України
про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли
конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним
законом);

33. 33
8) втручання у процес здійснення судочинства іншими суддями;
9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації
особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері
запобігання корупції;
10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання
функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих
відомостей або умисне незазначення відомостей, передбачених
законодавством;
11) використання статусу судді з метою незаконного отримання
ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо
таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального
проступку;
12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі
здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують
доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення
невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам;
13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної
інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів
України та/або члена Вищої ради юстиції;
14) визнання судді винним у вчиненні корупційного
правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у
випадках, установлених законом.
ПРИМІТКА! Скасування або зміна судового рішення не тягне за
собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його
ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного
порушення норм права чи неналежного ставлення до службових
обов’язків.
Відповідно до частини третьої статті 93 Закону України «Про

34. 34
судоустрій і статус суддів» та Закону України “Про забезпечення права
на справедливий суд” скарга (заява) щодо поведінки судді, яка може
мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, подається у
письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) заявника, його
місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий
індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), на дії якого
(яких) скаржиться заявник;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак
дисциплінарного правопорушення, що відповідно до частини першої
статті 92 цього Закону може бути підставою дисциплінарної
відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що
підтверджують зазначені заявником відомості.
Скарга (заява) підписується заявником із зазначенням дати її
підписання.
Зразок скарги міститься на сайті ВККС:
http://www.vkksu.gov.ua/ua/distsiplinarne-provadjennya/
Відповідно до положень частини шостої статті 93 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» та Закону України “Про забезпечення
права на справедливий суд” за результатами перевірки скарги (заяви) на
прийнятність до розгляду, звернення повертається без розгляду,
якщо:
- звернення не відповідає визначеним цим Законом вимогам;
- звернення містить виражені у непристойній формі
висловлювання, що принижують честь і гідність будь-яких осіб;
- наведені у зверненні відомості стосуються тільки поведінки
учасників процесу, працівників апарату суду або інших осіб;