методичні рекомендації. самостійне опрацювання

Кременчуцьке педагогічне училище
ім. А.С. Макаренка
Прокопенко Ю.С.
Історія фізичної культури і спорту
методичні матеріали по самостійному опрацюванню
Рекомендовано предметно-методичною комісією викладачів фізичного виховання, як
навчальний посібник для студентів фізкультурного відділення
м. Кременчук
2007 р.

Вступ
Історія фізичної культури є однією із профілюючих дисциплін в підготовці фахівців
фізичного виховання. Вона допомагає студентам краще пізнати свою професію і
підвищити педагогічну культуру, готує до практичної діяльності.
Враховуючи те, що у сучасному розумінні навчальна дисципліна - це система
аудиторних і позааудиторних занять, значна роль відводиться на самостійне
опрацювання. Самостійна робота включає: випереджаючі завдання, вивчення
студентами питань, які не були детально розглянуті під час лекційних занять,
складання конспектів, пошук відповідей на запитання, написання повідомлень, різні
види науково-дослідницької роботи, проведення спостережень тощо.
Завдання для самостійної роботи зорієнтовані не тільки на засвоєння знань та
формування умінь студентів, а й на розвиток особистісних, професійно-значущих
якостей, а саме: творчих здібностей, здатності до дослідницької діяльності,
спостережливості, самостійності, працелюбності тощо. Тому, запропоновані
студентам завдання носять елементи творчої, дослідницько-пошукової діяльності,
мають вибірковий характер, спрямовані на використання суб’єктного досвіду
студентів, їх інтересів.
В посібнику вміщені матеріали, які відкриють нові факти, спостереження, висновки
щодо історії розвитку фізичної культури і спорту, традицій народного фізичного
виховання, описано народні рухливі ігри і забави, показано становлення, стан і
розвиток фізичної культури і спорту в різні періоди існування людської спільноти.

ПЕРЕЛІК ТЕМ ВИНЕСЕНИХ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ
Теорії походження фізичної культури 2 години
Особливості фізичного виховання у середні віки в країнах
сходу
2 години
Розвиток ідейно-теоретичних основ і утворення національних
систем фізичного виховання
2 години
Розвиток спорту в період нового часу 2 години
Фізична культура і спорт в новітній час 4 години
Зміст і форма військово-фізичної підготовки в Україні (з
найдавніших часів до 13 ст)
2 години
Юнацькі ініціації давніх слов’ян – школа сили й мужності 2 години
Система фізичного вдосконалення запорозьких козаків 3 години
Особливості спортивного руху в Закарпатті та Буковині у
першій третині ХХ ст.
2 години
П’єр де Кубертен – засновник олімпійського руху сучасності 3 години
Виступи українських спортсменів на Олімпійських іграх 3 години
Історія фізичної культури і спорту рідного міста, області,
краю
4 години
Разом 31 година
ІНСТРУКЦІЇ ДО САМОСТІЙНОГО ОПРЦЮВАННЯ
Тема: Теорії походження фізичної культури (2години)
Мета: визначити основний зміст теорій походження фізичної культури.
Література:

1. Пономарев Н.И. Возникновение и первоначальное развитие физической
культуры.- Москва,1970.- 248с.
2. Шевчук В.П. Історія фізичної культури. Новоград-Волинський економіко-
гуманітарний коледж.- 2006, с.12-14.
Студенти повинні знати: об’єктиві і суб’єктивні передумови виникнення фізичного
виховання, гіпотези походження фізичних вправ;
Повинні вміти: аналізувати історичні матеріали.
Інструкція:
1. Прочитайте літературні джерела.
2. З’ясуйте, які виділяють гіпотези походження фізичних вправ
3. Поясніть зміст кожної теорії.
Питання для самоконтролю:
• Що є першоосновою виникнення фізичних вправ?
• Яке значення у житті первісної людини мала ігрова діяльність?
• В чому проявлявся взаємозв’язок релігійних вірувань з виникненням фізичного
виховання.
• Які соціально-біологічні фактори виникнення фізичного виховання вам відомі.
Форма перевірки:
Усне опитування.
Тема: Особливості фізичного виховання у середні віки в країнах сходу.
( 2 години)
Мета: з’ясувати головні риси розвитку фізичного виховання в країнах сходу в період
середньовіччя.

1. История физической культуры и спорта: Учебник для техн. физической
культуры./Под редакцией В.В. Столбова.- Издание 2-е, перераб.- М.: ФиС,
1984. 272с.;
2. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта: Пер. с венг.-
М.: Радуга, 1982.-399с.
гуманітарний коледж.- 2006, с.32.
Студенти повинні знати: особливості і закономірності розвитку фізичного
виховання в Індії, Китаї, Америці, Африці в середні віки;
Повинні уміти: аналізувати історичний матеріал.
1. Опрацюйте текст підручника.
2. З’ясуйте, чим відрізнявся розвиток фізичної культури в країнах сходу в
порівнянні з країнами Європи.
3. Розкрийте особливості фізичного виховання у народів Африканського
континенту.
• Які вправи були поширені в середньовічній Індії?
• Які способи самооборони були поширені в Китаї в період Середньовіччя?
• Що включала система фізичного виховання самураїв?
• Яку спрямованість мали системи фізичного виховання в Америці?
• Які засоби входили у систему підготовки молоді у народів Африки?
Усне опитування.
Тема: Розвиток ідейно-теоретичних основ і утворення національних систем
фізичного виховання (2 години)
Мета: прослідкувати як розглядалися питання фізичного виховання в педагогічних
теоріях; визначити причини виникнення національних систем фізичного виховання.

культуры./ Под редакцией В.В. Столбова. – Издание 2-е. – М.: ФиС, 1984, с.29-
32.
2. Столбов В.В. История физической культуры: Учебник для студентов
институтов. – М.: Просвещение,1989, с.35-37.
Студенти повинні знати: зміст педагогічних теорій, особливості розвитку фізичної
культури в перший період Нового часу, причини виникнення національних систем
фізичного виховання;
Повинні уміти: давати оцінку історичним теоріям.
1. Прочитайте текст підручника.
2. З’ясуйте , які особливості в розвитку фізичної культури спостерігалися в
перший період Нового часу в порівнянні з епохою феодалізму.
3. Зазначте, як розглядалися питання фізичного виховання в педагогічних
теоріях Джона Локка, Жан-Жак Руссо, І. Песталоцці? Що в них спільного і
відмінного? (запишіть)
4. Запишіть в чому заслуги вчителів Г.Фіта,І.Х. Густ-Муста для фізичного
виховання.
5. Розкрийте причини, які викликали виникнення національних систем фізичного
виховання в перший період Нового часу.
1. Підкресліть та зробить нумерацію (у відповідності за ступенем важливості
цифрами 1, 2, 3 і т.д.) передумови появи нових поглядів на фізичне виховання у
період ХVП- поч. ХVШ ст.
а) потреба у вихованні “нових” людей;
б) кризи церковної системи навчання і виховання;
в) розвиток науки;
г) становлення і розвиток капіталістичного способу виробництва;
д) географічні відкриття;
є) розвиток матеріалістичного підходу до фізичного виховання;
е) формування гуманістичного світогляду;
ж) потреба у вдосконаленні форм і методів освіти і виховання.
2. Чому буржуазія у період становлення капіталістичного ладу зацікавилась
питаннями фізичного виховання?
а) у зв’язку із військовими потребами;
б) у зв’язку з необхідністю вдосконалення системи виховання;
в) у зв’язку з досягненнями педагогіки, психології, медицини.
3. Які соціальні передумови призвели до виникнення та розвитку буржуазних
національних систем гімнастики?
а) об’єднання держав і формування буржуазних націй;
б) ідеї всезагальності освіти і виховання, які були висунуті епохою Просвіти;
в) введення військового обов’язку у багатьох державах;
г) розвиток педагогічних поглядів щодо значення фізичного виховання.

- перевірка зошитів;
- усне опитування.
Тема: Розвиток спорту в період Нового часу ( 2 години)
Мета: сформувати уяву про об’єктивні основи і особливості розвитку буржуазного
спорту в цей період.

культуры./Под редакцией В.В. Столбова.- издание 2-е, перераб.- М.: ФиС, 1984,
с.46-48;
2.Столбов В.В. История физической культуры: Учебник для студентов
педагогических институтов – М.: Просвещение, 1989, с.59-64.
Студенти повинні знати: умови та основні риси розвитку спорту, теорії буржуазних
філософів;
Повінні уміти: визначати тенденції та протиріччя історичного процесу розвитку
спорту.
4. Опрацюйте текст підручника.
5. З’ясуйте , що сприяло розвитку спорту в другому періоді Нового часу.
6. Зробіть висновки і запишіть: які головні риси розвитку буржуазного спорту в
другому періоді Нового часу.
• Які види спорту набули значного розвитку?
• В яких умовах відбувався процес розвитку спорту?
• В чому суть теорії буржуазних філософів щодо розвитку спорту в період
Нового часу?
• Який характер набуває професіоналізм в спорті?
1. Перевірка зошитів;
2. Усне опитування.
Тема: Фізична культура і спорт у новітній час (4 години)
Мета: виявити особливості розвитку фізичної культури і спорту в країнах, що
розвиваються, та капіталістичних країнах в новітній час.

1. История физической культуры и спорта: Учебник для техн. физической культуры
В.В. Столбова – Издание 2-е, переработано – М.: ФиС, 1984, с.62-72;
2. История физической культуры и спорта: Учебник для средних физкультурных
учебных заведений / Под редакцией В.В. Столбова. – М.: ФиС, с. 175-184;
3. Столбов В.В. История физической культуры: Учебник для студентов педагогических
институтов- М.: Просвещение, 1989, с. 70-82.
Студенти повинні знати: об’єктивні основи і закономірності розвитку фізичної
культури і спорту в розвивальних і капіталістичних країнах.
Повинні уміти: написати і захистити реферат
1. Ознайомитись з літературними джерелами: з’ясуйте:
- які особливості в розвиткові фізичної культури і спорту характерні для країн Азії,
Африки, Латинської Америки, Єгипту, Індонезії, Бразилії;
- з якою метою використовується фізична культура і спорт в розвинених
капіталістичних країнах (США, ФРН, Японія, Англія, Франція);
- дайте характеристику розвитку фізичного виховання в капіталістичних країнах.
2. Написати реферат.
• Які особливості в розвиткові фізичної культури і спорту в країнах, що звільнилися
від колоніалізму.
• З якою метою використовується фізична культура і спорт в капіталістичних країнах.
• В яких капіталістичних країнах найбільш широко розвинений робочий спорт.
Прослуховування і захист рефератів.
Тема: Зміст і форма військово-фізичної підготовки в Україні
( з найдавніших часів до 13 ст.) (2 години)
Мета: встановити особливості організації населення, навчання і виховання дітей в
епоху палеоліту, неоліту, трипільської культури, Київської Русі.

1. В. Івашковський. Історія фізичного виховання та військового гарту дітей і молоді на
Україні // Ж. Фізичне виховання в школі. – 2002. - № 2. – с.49-52;
2. Традиції фізичної культури в Україні: Збірка наукових статей / За загальною
редакцією С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997, с.35-42.
Додаткова література:
1. Любар О.О., Федоренко Д.П., Історія педагогічної думки і освіти в Україні. Ч.1.:
Дохристиянський період. – К.:1993. с.109;
2. Крип’якович І., Гнаткевич Б. та інші. Історія українського війська.- Львів: Світ,
1992. – 763с.;
3. Приступа Є.М., Пилат В.С.Традиції національної фізичної культури. - Львів, 1991.
Студенти повинні знати: засоби, методи, форми, структуру і зміст військово-фізичної
підготовки у зазначений хронологічний період;
Повинні уміти: робити аргументовані висновки, складати схему.
1. Опрацюйте основну та додаткову літературу.
2. Охарактеризуйте організацію населення України епохи палеоліту. Які висновки
можна зробити стосовно навчання дітей епохи пізнього палеоліту?
3. Розкрийте як здійснювалось військове виховання дітей за княжих часів?
4. Перелічіть відмінності у вихованні дітей знаті та простолюду з 2 половини 10 ст.
5. Опишіть систему обрядів та ритуалів Київської Русі. Їх значення для виникнення
фізичної культури в Україні? (відповідь запишіть)
6. Які організаційні форми військово-фізичної підготовки входили в систему
військово-фізичної підготовки Київської Русі?
7. Заповніть схему засобів військово-фізичної підготовки в період Київської Русі.
• Які види занять фізичними вправами розвиваються в 4 тис. до н.е.?
• Якими обрядами характеризувався період неоліту й
• трипільської культури?

• В який період військова підготовка молоді в Україні досягла найвищого рівня
розвитку?
• Особливості виховання дітей в епоху Київської Русі.
Тема: Юнацькі ініціації давніх слов’ян –школа сили й мужності
(2 години)

Мета: познайомитися з етапами соціального становлення та змужніння молоді в
архаїчному та традиційному суспільствах за допомогою молодіжних ініціацій.
1. Балушок В.Г. Инициации древних славян (попытка реконструкции) //
Этнографическое обозрение. – 1993. № 4;
2. Пріцак О. Проходження Русі // Хроніка – 2000. – 1993.- № 5(7).- с. 22;
3. Традиції фізичної культури в Україні: Збірник наукових статей; За загальною
редакцією С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997, с. 24-32.
Студенти повинні знати: поняття ініціації, ініціаційні обряди, ритуали, заняття.
Повинні уміти: аналізувати прочитане, висловлювати власні думки про доцільність
проведення ініціацій.
1. Прочитайте наукову літературу.
2. Запишіть:
- Що називалося ініціаціями? Який характер проведення вони мали?
- Опишіть ритуали давньослав’янської юнацької ініціації?
- Що таке ре інкорпорація?
- Які фольклорні матеріали відображали обряд ініціацій? Розкажіть про них.
- Які випробування проводилися в ініціаціях?
- Охарактеризуйте заняття «звіриних» союзів
- Чому юнацькі ініціації вважали школою сили й мужності?
• Перевірка зошитів.
• Усне опитування.
Тема: Система фізичного вдосконалення запорозьких козаків (3 години)
Мета: розкрити зміст та особливості системи козацького виховання, її принципи та
ідеї.

1. Бабишин С.Д., Школи Запорізької Січі // Рідна школа. – 1991. – с. 83-85;
2. Івашковський В., Історія фізичного та військового гарту дітей і молоді в Україні.//
Фізичне виховання в школі. – 2002. - № 3. – с.49-52.
3. Традиції фізичної культури в Україні: збірка наукових статей / За загальною
редакцією С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН,1997,с. 44-61, 112-
114.
4. Українська козацька педагогіка // Народознавство: газета в газеті «Освіта», випуск
№ 9. – 1 вересня 1992р.
5. Школи запорізьких козаків. – К.: Наука і суспільство. – 1970. - № 5.
Студенти повинні знати: ступені системи козацького виховання, традиції фізичного
та психофізичного загартування, систему єдиноборств;
Повинні уміти: висловити власну точку зору про значення системи виховання козаків
для українського народу.
1. Опрацюйте подані літературні джерела.
2. Розкрийте наступні питання:
- Створення козацьких і січових шкіл;
- Фізичне загартування та формування навичок самооборони у школярів;
- Характерні особливості системи козацького виховання, її принципи, ідеї.
(Запишіть)
- Кодекс лицарської честі козацької молоді;
- Системи козацького одноборства: «гойдок» і «спас».
2. Яке місце відводилося іграм у виховання дітей?
• Якими фізичними якостями володіли козаки? Як про це наголошували історики?
• Що являла собою козацька республіка? Що спільного і в чому відмінності від
інших республік античності?
• Як здійснювалося навчання в січових школах?
• Які змагання проводилися традиційно у козаків?
• Козацький флот.
Тема: Особливості спортивного руху в Закарпатті та Буковині у першій третині
ХХ ст. (2 години)
Мета: пояснити сутність ідеологічних принципів спортивних товариств; простежити
етапи розвитку спортивного руху.

1. Кулик Я.Л., Костюк С.А., Петренко М.І. Історія виникнення й розвитку фізичної
культури та спорту на Україні.- Вінниця: Логос, 1997.-133с.
2. Традиції фізичної культури в Україні: Збірка наукових статей / За загальною
редакцією С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН,1997, с.82-87;
Студенти повинні знати: специфічні закономірності розвитку спортивного руху;
основних лідерів та засновників спортивних товариств, їх внесок в розвиток спорт;
Повинні уміти: давати оцінку історичним фактам.
1. Опрацюйте літературу.
2. З’ясуйте, на що в першу чергу звертали увагу українські спортивні товариства і
організаці на Буковині?
3. Розкрийте вплив фізкультурного фактору на формування української
ментальності.
4. Розкажіть про спортивний рух на Закарпатті.
Відповіді коротко запишіть.
• Який напрямок діяльності мали Січові товариства на Буковині на початку ХХ ст.?
• Діяльність СТ «Довбуш».
• З якою метою створювалися спортивні клуби Буковини?
• Діяльність СК «Русь» на Закарпатті.
• Які спортивні клуби були поширені на Закарпатті і їх діяльність.
Тема: П’єр де Кубертен – засновник олімпійського руху сучасності. ( 3 години)
Мета: ознайомитися з життєвим шляхом та діяльністю П’єра де Кубертена, його
основоположними ідеями.

1. Качеров О. Пам’яті великого барона.// Ж. Фізичне виховання в школі. – 1998. -
№4. – с. 41-43.
2. Кулинко Н.Ф., История и организация физической культуры: Учебное пособие
для учащихся педагогических училищ. – М.: Просвещение, 1982,с. 163-166.
3. П’єр де Кубертен. Олімпійські мемуари. – К.: Олімпійська література, 1997. –
178с.
4. Традиції фізичної культури в Україні: Збірка наукових статей / за загальною
редакцією С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997, с.222-223.
Студенти повинні знати: роль П’єра де Кубертена в створенні МОК і організації
Олімпійських ігор.
Повинні уміти: складати хронологічну таблицю, аналізувати історичні матеріали.
1. Ознайомтесь з літературними джерелами.
2. Складіть коротке хронологічне повідомлення про життя й діяльність літератора,
історика, педагога.
3. Перелічіть основні праці П’єра де Кубертена.
4. Дайте відповіді на питання:
- Чим був олімпізм для Кубертена?
- Коли і де вперше була висвітлена ідея відродження Олімпійських ігор П.
Кубертеном?
- Які фундаментальні принципи проведення ігор пропонував П’єр де Кубертен?
Відповіді на питання запишіть.
- Хто був першим президентом МОК?
- «Спорт» та ігри в уяві П’єра де Кубертена?
- Що викривав і зневажав Кубертен?
1. Перевірка зошитів
2. Усне опитування
3. Прослуховування повідомлень.
Тема: Виступи українських спортсменів на Олімпійських іграх (3 години)
Мета: формувати ідейно-патріотичні уявлення студентів, причетність до історичної
спадщини в галузі фізичної культури.

1. Золоті сторінки олімпійського спорту України/ За ред. І.Федоренка.- К.:
олімпійська література, 2000.-192с.
2. Кулик Я.Л., Костюк С.А., Петренко М.І. Історія виникнення й розвитку фізичної
культури та спорту на україні.- Вінниця: Логос, 1997.-133с.
Студенти повинні знати: основні досягнення спортсменів України на міжнародній
спортивній і олімпійській арені;
Повинні уміти: працювати з історичною літературою, критично осмислювати і
складати списки олімпійських чемпіонів.
1. Опрацюйте літературні джерела.
2. З’ясуйте, який внесок зробили українці у розвиток сучасного олімпізму?
3. Складіть список олімпійських чемпіонів та призерів Олімпійських Ігор, чемпіонів
та призерів першостей світу у обраному Вами виді спорту. Знайдіть їх
фотокартки.
• У якому році збірна України вперше приймала участь в Олімпійських іграх
самостійною командою?
• Хто з україннських спортсменів вперше виборов Олімпійське золото у складі
незалежної команди?
• Хто з українських спортсменів має найбільшу кількість нагород? В якому виді
спорту?
• Хто з українських спортсменів нагороджений Олімпійським орденом?
• Хто з українських спортсменів зробив 19 поправок до таблиці світових рекордів?
1. Перевірка складених списків;
Тема: Історія фізичної культури та спорту рідного міста, області, краю (4 години)
Мета: прослідкувати основні етапи виникнення і розвитку фізичної культури і
спорту на Полтавщині та в Кременчуці.

1. Вісник Кременчука.1994. 26 березня.
2. О.І. Осташко та інші. Нарис історії Кременчука, с.12, 175-178
3. Полтавщина. Енциклопедичний довідник./за ред. А.В.Кудрицького.-
К.:Українська Енциклопедія імені М.П.Бажана, 1992.- с.402.
Студенти повинні знати: історію спортивного руху рідного міста та області,
видатних спортсменів та тренерів Полтавщини;
Повинні уміти: самостійно знаходити джерела інформації, написати і захистити
реферат.
1. Ознайомтесь з літературними джерелами.
2. Напишіть реферат, висвітлюючи такі питання:
• Вплив козаччини на фізичне виховання народних мас міста, області, краю, у
період існування Запорізької Січі.
• Виникнення перших спортивних гуртків, товариств. Основні події у розвитку
фізичної культури і спорту з початку 20ст. до другої світової війни.
• Розвиток фізичної культури і спорту Полтавщини після другої світової війни до
1990р.
• Розвиток фізичної культури і спорту Полтавщини з 1990 до наших днів.
3. Складіть список чемпіонів і призерів першостей світу, країни, Олімпійських
ігор нашого регіону. Знайдіть їх фотокартки.
• З якого періоду розпочався розвиток спортивного руху на Полтавщині?
• Які спортивні клуби діяли на початку ХХ століття?
• Які види спорту активно розвивалися після громадянської війни?
• Перелічіть Олімпійських чемпіонів Полтавщини.
• Як розвивався спортивний рух у Кременчуці?
Прослуховування і захист рефератів.
Перевірка складених списків.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

На сьогодні існують декілька теорій (гіпотез) походження фізичних вправ в ході
розвитку суспільства:
- теорія трудової діяльності (марксиська теорія);
- теорія гри, ігрової діяльності (належить Шіллеру);
- теорія магії, культу, релігійних уявлень (уперше викладена Рейнаком);
- теорія зайвої енергії (сформульована Спенсером).
Теорія трудової діяльності.
Фізична культура, як і культура в цілому, є результатом суспільно-історичної
практики людей. В процесі праці люди, впливаючи на оточуючу їх природу, в той же
час змінюють і свою власну природу, розвиваючи при цьому свої фізичні і духовні
сили. Необхідність підготовки людей до життя, і перш за все до праці, історично
обумовила виникнення і подальший розвиток фізичної культури.
У стародавньої людини на відміну від тварин існував соціальний спосіб передачі
досвіду (люди зберігали знаряддя і передавали із покоління в покоління навички їх
виготовлення і використання). Саме це привело древню людину до того, що вона
звернула увагу на явище вправляння в процесі праці. Фізичні вправи були не тільки
засобом підготовки до майбутньої діяльності, але і служили для передачі досвіду,
були спрямовані на узгодження рухових актів, співробітництво, вироблення плану
спільних дій. Досвід застосування фізичних справ фіксувався і закріплявся у наочних
образах первісного мистецтва.
Здатність до мислення дозволила людині встановити, зокрема, зв'язок між
попередньою підготовкою і результатами полювання. З цього моменту і починається
поступове відділення ряду рухових актів від виробничої основи і перетворення їх у
початкові фізичні вправи. Вказані дії протікали поза прямим виробничим процесом
(навчання стрільбі на точність попадань у різні зображення тварин відоме за
археологічними джерелами). При цьому мисливець усвідомлював дійсність, а
правильність своїх дій порівнював із справжнім полюванням, бачачи безсумнівну
користь попередньої підготовки.
Теорія гри, ігрової діяльності.

Діти, наслідуючи дорослих, відтворювали основні форми їх трудових рухів і тим
несвідомо готовили себе до праці. Поступово люди усвідомили залежність між
вмінням користуватися знаряддями праці і результатами праці. Усвідомлення цього
привело їх до свідомого ігрового відтворення трудових процесів як засобу-
удосконалення своїх трудових навичок.
З удосконаленням знарядь праці (спис, лук і стріла, сокира і т.п.) відбувся природний
поділ праці (за статевою і віковою ознакою), виникло первісне господарство, а разом
з ним і родова організація суспільства. На початковому ступені первіснообщинного
ладу всі члени роду брали участь в ігрових змагальних діях, що відображали основні
трудові процеси. Ігрові дії були важливим засобом трудового виховання й одночасно
з цим - засобом фізичного виховання. Ніяких спеціальних пристосувань для ігор не
було. Гравці користувалися тими ж предметами (знаряддями), що використовували в
праці. У деяких народів до XIX ст. збереглися багато ігор, що зародилися в умовах
раннього первіснообщинного ладу. Наприклад, у мансі, ханте і нанайців збереглася
гра у ведмедя; у ній учасники бігають, стріляють з луків, борються з ведмедем і т.д. У
слов'ян же довгий час існували такі ігри, як "льон", "просо", "город", "мак",
"капуста", "ріпа", "гуси-лебеді", "кішки-мишки", "шуліка" і т.д.
У колективній праці і побуті удосконалювалися мова і мислення людей. В іграх люди
стали вже переходити від простого копіювання технічних прийомів трудових
процесів до творчого узагальнення реальної дійсності. Поступово абстрагувалася
тематика ігор і рухів граючих. З'явилися штучні предмети (знаряддя) для ігор (м'ячі,
бабки, кулі, свайки, цурки, ключки, ракетки і т.п.). Стали обладнуватися і спеціальні
площадки для змагальних ігор. Абстрагування тематики змагальних ігор, поява
штучних ігрових знарядь і спеціальних майданчиків для ігор уже свідчать про
виділення змагальних ігор у відносно самостійну галузь суспільно корисної
діяльності - фізичну культуру. У цей час виникають регулярні загальнонародні свята
з визначеним у кожного народу ритуалом їхнього проведення. Основним змістом
свят були танці, колективні змагальні ігри, єдиноборства. Останні стали засобом
підготовки людей не тільки до трудового, але і до бойової діяльності. Збільшення
народонаселення і розвиток скотарства іноді приводили родово-племінні групи до

боротьби за пасовища і місця для полювання. Потрібно було вміти не тільки
працювати, але й боротися за кращі природні угіддя.
Теорія магії, культу, релігійних уявлень.
Із виникненням релігійних вірувань елементи фізичних вправ пов'язувались із
релігійними обрядами. Так появились культові танці, ігри.
Важливу роль у цьому питанні відігравала також свідомість древньої людини, її
духовний світ. Полювання й інші життєво важливі заняття вимагали уважного,
свідомого до себе відношення, а також певного рівня розвитку цілого ряду вмінь і
навичок. Нерідко, перед тим як відправитися на полювання, людина зображала на
скалі чи землі ту тварину, на яку вона передбачала полювати, і наносила по
зображенню удари чи стріляла по ньому з луку. Здійснюючи магічні дії, людина в
той же час загартовувала свою волю, виробляла точність ока і влучність руки,
набувала навички, необхідні в реальному полюванні. Розвиток мислення, свідомості
первісної людини стало суб'єктивною передумовою виникнення фізичного виховання
в суспільстві.
Теорія зайвої енергії.
Людина - істота соціально-біологічна з властивою їй руховою активністю. Рухова
діяльність людини призводить до вправляння її органів. Радянський дослідник
М.О.Косвен в "Нарисах історії первісної культури", відзначаючи прагнення людини
до руху, пише: "...увечері, відпочивши від втоми трудового дня, первісна людина
відчуває природну фізіологічну потребу розім'яти свої м’язи... Фізкультурно-
тренувальний чи свого роду емоційно-збудливий характер мають поширені
мисливські та військові танці, які виконуються перед відправленням на полювання
або в похід".
Людина - це істота не лише соціальна, але і природно-біологічна. Вона не успадковує
види діяльності, але біологічні можливості їх засвоєння можуть передаватися у
спадок. Людина з народження наділена у виді задатків природними життєвими
силами, які можуть бути розвинуті за допомогою фізичних вправ. Саме тому
біологічною передумовою, природною основою появи фізичних вправ вважається
природна потреба у вправлянні органів, необхідному для їх повноцінної
життєдіяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СЕРЕДНІ ВІКИОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СЕРЕДНІ ВІКИ В КРАЇНАХ СХОДУВ КРАЇНАХ СХОДУ
Особливою своєрідністю відрізнявся в епоху середньовіччя розвиток фізичної
культури в народів Азії, Америки й Африки. Це було зумовлено особливостями
соціально-економічного укладу, культури, побуту і народних звичаїв. Феодальні
відносини в даних регіонах складалися більш повільно і з меншими потрясіннями,
аніж у Європі. Тут більш міцно зберігалися і поступово збагачувалися новим змістом
древні традиції фізичної культури.
Так, древня практика розвитку фізичної культури середньовічної Індії
розширювалася за рахунок вправ у боротьбі, стрільбі з луку, кінних ігор. Поряд з
національними танцями великою популярністю стала користуватися хатха-йога, в
основі якої лежали норми руху тіла, ритуальні вправи, пов'язані з бігом та іграми.
У середньовічному Китаї після масового повстання селян "Жовті пов'язки" для
запобігання подібних виступів протягом декількох сторіч (III—V ст.) діяв указ про
здачу населенням усякої зброї. У цей час серед селян і в монастирях стали
формуватися різні способи самооборони без зброї. Починаючи з VI ст. швидко
розвивалася техніка своєрідної гімнастики, що носила назву ушу. Її основним
змістом були захвати голими руками, удари кулаком і долонею в поєднанні з ударами
ногами. В епоху правління династії Мін (XIV- XVII ст.) ушу досягло високого
розвитку. У ті часи воно містило в собі до двох десятків вправ без зброї, а також
велику кількість вправ зі списом і ціпком. З появою вогнепальної зброї бойове
значення ушу зменшилося, але при цьому зростала його оздоровча спрямованість. У
Китаї також одержали поширення гра в кінне поло, змагання з бігу і запозичена з
Індії хатха-йога.
Розвиток фізичної культури в середньовічній Японії пов'язаний із встановленням
інституту лицарства - самураїв. Система фізичного виховання самураїв (бусидо)
включала різноманітні види боротьби (сумо, елементи джиу-джицу і карате),
мистецтво фехтування з одним чи двома мечами (кендо), володіння списом
(нагіната), стрільбу з луку в пішому і кінному строю, усілякі ритуальні змагання,
різновиди ігор у м'яч.

В Америці перед її колонізацією до числа найбільш розвинених цивілізацій
відносилися держави інків, майя й ацтеків. У XII-XV ст. у цих народів склалися
визначені системи фізичного виховання, що включали в себе сімейні і державні
форми. Ці системи придбали класову спрямованість. У школах, що існували, учні
займалися іграми й іншими фізичними вправами. Багато уваги приділялося
військово-фізичній підготовці: стрільбі з луку і метанню пращі, умінню
користуватися мечем і щитом, боротьбі, що нагадує карате. Особливо слід зазначити
підготовку бігунів-кур'єрів в інків і ацтеків, що було зумовлено їх життєвою
необхідністю. Багато ігор і вправ у цих народів було пов'язано з релігійними
ритуальними обрядами. Проводилися також міжплемінні ігри, священні церемонії,
атлетичні змагання. Усі системи фізичного виховання займали важливе місце в
трудовому, військовому житті та побуті аборигенів Американського континенту.
Вторгнення європейських колонізаторів, що супроводжувалося грабежами,
убивствами і насильством, на багато років загальмувало подальший розвиток
самобутньої фізичної культури в народів цього регіону.
У середні віки також безпосередньо працею, військовою справою і побутом
визначалися форми фізичного виховання й у народів Африканського континенту.
Виховання здійснювалося в сім'ї, будинках мисливців і вождів племені і громади.
Більшість фізичних вправ африканці виконували в змагальній формі, наприклад
стріляли з луку і метали палки в ціль, лазили по стовпі на результат. Разом із танцями
були розвинуті вправи, пов'язані з воєнними діями. Часто в племенах біля будинків
вождів чи родових старійшин проводилися свята, що служили своєрідною формою
перевірки фізичної і військової підготовки молоді. Змагання проходили з боротьби,
бігу, метання спису і диску. У систему підготовки юнаків і дівчат входили ритуальні
танці, різні рухливі ігри, акробатичні вправи і танці під звуки тамтама. Жоден обряд
(різні присвяти, коронації вождів та ін.) не обходився без змагань у силі,
витривалості, спритності, сміливості, красі танцювальних рухів. Різноманітні ігри і
фізичні вправи у формі змагань у той час були єдиним засобом мирного спілкування
між різними племенами і громадами Африки. З проникненням в Африку
колонізаторів національна культура в цілому і фізична культура зокрема занепали.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД НОВОГО ЧАСУ
У перший період Нового часу, що тривав із середини XVII в. до Паризької комуни
(1871), деякі країни Європи і Америки досягли високого рівня в розвитку
промисловості, торгівлі, культури і науки. Буржуазні революції XVII — XVIII ст.
привели до перемоги і затвердження капіталізму над феодалізмом.
В цей час значного розвитку досягла буржуазна система виховання. Формувалися
нові матеріалістичні погляди на світ, вплив церкви ставав слабшим. Все більше
зростав інтерес до такого виховання підростаючого покоління, яке давало б знання,
необхідні для практичної діяльності, і сприяло б зміцненню здоров'я молоді,
розвитку її фізичних сил. Буржуазія, яка була на даному етапі історії класом
прогресивнішим, ніж феодали, створила ряд нових, передових для свого часу засобів,
форм і методів фізичного виховання, оскільки вона потребувала сильних,
наполегливих, завзятих людей, здатних укріплювати політичне і військове панування
свого класу.
Найбільш характерним для цього періоду був розвиток ідейно-теоретичних основ
фізичного виховання, відбитих в деяких філософських ученнях, в педагогічних
теоріях і частково в практиці того часу. До цього ж періоду відноситься і утворення
перших національних систем фізичного виховання. Все це мало виключно велике
значення для подальшого розвитку фізичної культури у всьому світі.
РОЗВИТОК ІДЕЙНО - ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ І УТВОРЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Швидкий розвиток промисловості і торгівлі вимагав людей, що знають математику,
фізику, хімію і інші науки. Це привело до зростання наукових знань, підвищення
інтересу до всіх наук, зокрема і до наук про людину (про будову її організму, її
здоров'я і виховання). У різних країнах з'являються різні педагогічні теорії, в яких
розвивалися все нові й нові ідеї в області фізичного виховання.
Такі вчені й педагоги, як Джон Локк (1632—1704), Жан-Жак Руссо (1712—1778),
Іоганн Песталоцці (1746—1872), та інші в своїх працях, а деякі і в своїй практичній

діяльності показували, яку роль відіграє фізичне виховання не тільки в галузі
фізичного розвитку, але також і в розвитку вольових якостей людини, у формуванні
правильних уявлень про час і простір, у всесторонньому розвитку особи.
Все це підвищувало інтерес до фізичного виховання серед передової частини
буржуазної інтелігенції.
Значний розвиток одержала і практика фізичного виховання. У ряді країн Західної
Європи стали з'являтися школи, в яких разом із загальноосвітніми дисциплінами
викладалися фізичні вправи. З'явилися спеціальні школи гімнастики. Вчителі цих
шкіл використовували фізичні вправи, відомі їм з різних джерел. Деякі з них писали
книги, узагальнюючи в них власний практичний досвід. Найбільш відомими з цих
вчителів були Г. Фіт (1763—1836) й І. X. Гутс-Мутс (1759—1839). Обидва вони
працювали у Німеччині і своїми працями створили базу для подальшого розвитку
німецької національної системи фізичного виховання.
Заслуга Фіта полягала в тому, що він зробив теоретичний аналіз усіх фізичних вправ.
Серед них були вправи на дерев'яному коні і деяких інших снарядах, прості рухи
різними частинами тіла і ручна праця. Фіт не створив закінченої системи гімнастики,
але підготував матеріали для неї. Найбільшу цінність в його працях представляють
опис техніки гімнастичних вправ і методичні вказівки.
Гутс-Мутс працював майже одночасно з Фітом, але в іншій школі. Він широко
використовував різні снаряди для лазіння (жердини, канати, драбини, колоду,
дошку), для метання (кам'яні і залізні кулі, диски, списи). Багато вправ виконувалися
за командою всією групою. Велике значення надавалося гімнастичним іграм і
стройовим вправам. Таким чином, Гутс-Мутс, як і Фіт, розробив техніку багатьох
гімнастичних вправ на снарядах.
Проте до кінця XVIII в. фізичне виховання було особистою справою кожного.
Національні системи, тобто системи фізичного виховання загальнодержавного
масштабу, не виникали. Пояснюється це тим, що ще не було об'єктивної необхідності
у цих системах: урядам капіталістичних країн вони були не потрібні, а населення
обходилося тими школами і підручниками, які створювалися приватним шляхом
ентузіастами цієї справи, педагогами і лікарями. Ідеї «свободи особи», висунуті
капіталізмом, не узгоджувалися з обов'язковими системами фізичного виховання.

Передбачалося, що кожен може вибирати для себе і своїх дітей те, що йому
подобається, без якого-небудь тиску з боку держави.
Переломним моментом з'явилися наполеонівські війни на початку XIX ст. Відразу ж
після них майже у всіх капіталістичних країнах стали створюватися національні
системи фізичного виховання. Викликано це було двома причинами.
По-перше, поразка Наполеона в Росії пояснювалася військовими фахівцями багатьох
країн не тільки і навіть не стільки перевагою російської армії, скільки фізичною
непідготовленістю військ Наполеона, що не встояли перед довгими і важкими
дорогами, холодом, голодом і іншими позбавленнями, з якими зустрілися ці війська в
Росії. І хоча фактично поразка Наполеона в Росії пояснюється не тільки цим, проте і
фізичні позбавлення, що припали на долю французьких солдатів, теж зіграли значну
роль. Звідси робився правильний висновок про те, що фізична підготовка військ має
не менше значення, ніж спеціальна військова підготовка, і піклуватися про неї
потрібно серйозно.
Друга причина була тісно пов'язана з першою. Справа у тому, що Наполеон
відмовився від раніше існуючої системи комплектування армії. Натомість
нечисленної, з тривалим терміном служби (25 років і більше) армії, Наполеон
створив свою, що безперервно поповнювалася. Його масові армії перевершували за
силою добре навчені, але нечисленні армії інших європейських країн. Стало
очевидним, що в майбутньому тільки такі масові армії можуть розраховувати на
перемогу, проте для них потрібно наперед готувати резерви. Особливо важливо
готувати їх фізично, оскільки навчити стрілянині і стройовим прийомам можна і в
коротший час. Таким чином, виникла необхідність у фізичній підготовці не тільки
військ, але і підлітків, тобто майбутніх солдатів.
Тому в ряді крупних країн майже одночасно створюються системи фізичного
виховання. В першу чергу це відбулося в Пруссії, де виникла німецька система
фізичного виховання, Швеції і Франції.
Всі ці системи були гімнастичними, оскільки гімнастика давала можливість
тренувати різні частини тіла, навчала конкретним рухам і навикам, а також
найбільше відповідала способу ведення бою в ті роки.

Як відомо, тоді у військових діях ще переважала так звана лінійна тактика. Солдати
шикувалися в лінії вели вогонь в строю за командою офіцера. Навіть в атаку вони
йшли майже не ламаючи стрій. Слабка інтенсивність вогню не завдавала великого
збитку строю, а управляти військами при цьому було легше. Гімнастика краще за
інші засоби фізичного виховання готувала людей до чіткого виконання команд і
синхронності дій.
У самій гімнастиці з'явилися різні напрямки. Метою першого було розвивати у
людини здатність орієнтуватися при будь-яких положеннях тіла, інакше кажучи —
розвивати здатність швидко опановувати будь-які складні рухи. Цей напрямок
переважав спочатку в Пруссії.
Прихильники другого напрямку вважали, що людині треба одержати загальний
фізичний розвиток, не турбуючись про надбання яких-небудь навиків. Фізично
розвинена людина, говорили вони, легко може опанувати певний рух в потрібний
час. Така точка зору переважала серед авторів шведської системи фізичного
виховання.
Нарешті, третій напрямок, що підтримувався головним чином авторами французької
системи, полягав в тому, щоб навчити солдата (або майбутнього солдата) долати час,
простір і перешкоди, які можуть зустрітися на полі бою. Цей напрямок можна
назвати військово-прикладним.
Абсолютно очевидно, що вигравали ті країни, які користувалися одночасно усіма
засобами.
РОЗВИТОК СПОРТУ В ДРУГИЙ ПЕРІОД НОВОГО ЧАСУ
Як наголошувалося, первинне становлення окремих елементів сучасних видів спорту
(організація клубів, змагань, вироблення деяких правил і т. д.) відноситься до епохи
Відродження і першого періоду Нового часу. Але в ті часи розвиток спорту йшов
дуже повільно. Це обумовлювалося низьким рівнем розвитку економіки, культури і
науки, а також існуванням всіляких забобонів і марновірств. У другий період Нового
часу спорт набуває ширшого поширення. Цьому сприяли збільшені потреби
виробництва і армії, з одного боку, суспільний рух педагогів, лікарів і учених за
поліпшення фізичної підготовки молоді, з іншого. До кінця XIX століття у всіх

найбільших країнах світу відбувалося організаційно-методичне оформлення
сучасного спорту. Значний розвиток одержують легка атлетика, гімнастика,
веслування, бокс і боротьба, лижний і ковзанярський спорт, футбол, баскетбол,
плавання, важка атлетика, велосипедний і автомотоспорт, стрільба, шахи. Але процес
розвитку спорту відбувався в умовах великих суперечностей, властивих
капіталістичному суспільству періоду імперіалізму.
Політика буржуазії і буржуазних урядів у галузі спорту в цей період стає все більш
реакційною. Спорт використовується для зміцнення капіталістичного ладу шляхом
буржуазно-націоналістичного виховання молоді, підготовки до війни і відвернення її
від революційної боротьби. Одночасно в спорті починають все яскравіше виявлятися
ознаки морального загнивання, породжені капіталістичним ладом в епоху
імперіалізму.
Але все це зовсім не означає, що практика спорту в капіталістичних країнах починає
хилитися до занепаду. Навпаки, розвиток спорту був потрібен капіталізму, і всі уряди
капіталістичних країн, як і буржуазна громадськість, заохочували зростання
спортивно-гімнастичних організацій, намічалося поліпшення систем підготовки
спортсменів, йшло будівництво спортивних споруд. Проте буржуазію цікавили лише
певні форми розвитку спорту, які сприяли б її інтересам у області виховання молоді
або могли бути використані для отримання прибутку.
Буржуазія прагнула розширити свій вплив на молодь, створюючи нові спортивні
об'єднання і клуби, та заохочуючи спортивну роботу і в неспортивних організаціях.
Спорт викликав великий інтерес молоді, що легко було використовувати для
відвернення її від політичної діяльності. Крім того, що змінилися техніка і тактика
військової справи вимагали тепер від людини великої особистої ініціативи, уміння
мобілізувати всі свої фізичні й вольові зусилля в найкоротший строк. Все це робило
спорт важливим засобом військової підготовки молоді. Якщо в перший період
Нового часу переважаючим засобом фізичного виховання була гімнастика, то тепер
не меншого значення для нього набуває спорт.
Розвиток спорту одержав і теоретичну підтримку з боку буржуазної філософії. Так,
зокрема, англійський філософ Герберт Спенсер (1820—1903), порівнюючи боротьбу
за існування в тваринному світі з життям в людському суспільстві, не знаходив в них

принципової відмінності і стверджував, що не тільки на війні, але і в торгівлі
результат часто залежить від тілесної сили і фізичної витривалості. Війну він вважав
корисною справою, оскільки вона удосконалює організацію суспільства, а в спорті
бачив засіб підготовки до війни. Гімнастику він вважав даремною.
Пізніше подібні теорії набули подальшого поширення в роботах інших буржуазних
філософів.
Такого роду ідеологічна обробка молоді в умовах загниваючого капіталізму і тих
відносин між людьми, які існують в цьому суспільстві, не могла не відобразитися на
спорті. Не дивно, що в цій області дуже скоро починають виявлятися ознаки згубного
впливу буржуазної моралі. Яскравим прикладом цього став буржуазний
професіоналізм в спорті. І хоча елементи професіоналізму існували і в перший період
Нового часу, тоді це були одиночки, що виступали за гроші на різних святах на
потіху глядачам. Вони мало чим відрізнялися від бродячих акторів.
Тепер же професіоналізм в спорті приймає інший характер. Серед професіоналів
починають влаштовувати крупні змагання, навіть на першість миру. Проте основне
зло полягало не в тому, що спортсмен-професіонал одержував гроші за участь в
змаганнях, а в тому, що в умовах імперіалізму, де все продається й купується,
спортсмени-професіонали вимушені продавати не тільки свої здібності, але і свою
совість, свій патріотизм. Вступаючи в різні операції, він може виступити проти своєї
країни, програти слабкішому супротивнику. Для залучення глядачів стали
проводитися змагання, що мають дуже віддалене відношення до спорту (змагання до
повної знемоги людини або в умовах, що принижують людську гідність).
Змагання професіоналів, приносли підприємцям великі бариші, чим етично, а часто і
фізично спотворюють учасників і руйнуюче діють на глядачів.
Подібного роду явища стали спостерігатися і серед любителів. Спроби підкупу
суддів і навіть учасників змагань, бійки на спортивних майданчиках, прагнення
принизити супротивника, буржуазний націоналізм, дискримінація деяких
народностей, використання спорту в непристойних політичних цілях і ряд інших
подібного роду проявів стали досить частими.
Проте у області спорту працював і цілий ряд прогресивних діячів, які бачили в ньому
чудовий засіб фізичного і етичного виховання молоді, засіб зміцнення дружніх

зв'язків між народами, одну з галузей культури. Так, в умовах боротьби прогресивних
і реакційних сил, при капіталізмі розвивався спорт. Хоча прогресивні сили вели за
собою велику частину спортивної молоді, руйнівний вплив реакціонерів і дільців в
практиці спортивної роботи позначався постійно.
Англія стала батьківщиною спорту. Ця країна є класичним прикладом залежності
спорту від соціально-економічних і політичних умов.
Географічне розташування Англії дозволяло їй не боятись раптового нападу. Тому
англійська буржуазія не шукала шляхів для форсування підготовки резервів масової
сухопутної армії, як це було у континентальній Європі. Основою військової
могутності Англії був флот. За його допомогою вона створювала і зберігала свою
колоніальну імперію. На флоті і у колоніальних військах Англії потрібні були
винахідливі, наполегливі, енергійні люди, які вміють швидко орієнтуватись, швидко
приймати рішення і самостійно їх здійснювати. Зрозуміло, що вони повинні були
бути різнобічно фізично розвинутими і загартованими. Система виховання таких
людей складалась віками. Коріння її уходили у давню практику змагань, народних
ігор і розваг.
У той час, як в Європі створювались національні гімнастичні системи, в Англії
розвивався спортивно-ігровий метод фізичного виховання.
Крім того, розвинута у промисловому відношенні Англія отримала можливість
раніше, ніж інші країни одержати вільний час (звісно, для забезпечених верств
населення).Це дозволило активізувати різні сторони суспільного життя, серед яких не
останнє місце займали розваги. Так у житті англійців все більше місце починає
займати спорт, який спочатку означав просто гру, розвагу, хобі. Бути спортсменом
зовсім не визначало того, що людина активно займається фізичними вправами.
Фундаментом англійського спорту стали середня школа і вищі навчальні заклади,
особливо привілейовані «публічні школи». У своєму сучасному вигляді «публічні
школи» сформувались після реформ, здійснених Томасом Арнольдом майже два
сторіччя тому. Одним із найважливіших важелів освіти і виховання еліти
англійського суспільства став спорт. Англійці охоче повторюють фразу, яку сказав
колись один з найвидатніших військових Артур Веллінгтон: «Битва біля Ватерлоо
була виграна на спортивних майданчиках Ітона...... Цією фразою Веллінгтон

підкреслив значення закритих приватних шкіл у формуванні еліти суспільства.
Привілейовані навчальні заклади Ітона і Херроу, Вінчестера і Регбі здійснювали
великий вплив на суспільно-політичне життя країни, давали своїм вихованцям не
тільки чудову освіту, але і гарну фізичну підготовку. Добре організований спорт став
в Англії надбанням верхівки суспільства. У подальшому він став називатись
аматорським спортом, а належність до обраного спортивного клубу характеризувала
належність до вищих верств суспільства. Важливим "фактором розвитку спорту було
і те, що в Англії не було регулярної армії. Але за традицією сини з привілейованих
родин служили декілька років дома і 3-4 роки у колоніях.
Підйом виробничих сил в Англії, як найбільш розвиненої тоді капіталістичної країни,
викликав до життя практику змагання, яка використовувалась і для вирішення
завдань виховання та освіти.
Катання на велосипедах. Середина XIX ст.
Випускники коледжів та університетів у якості чиновників, дипломатів, військових
переносили спорт у колонії, і перш за все — у Америку. Ідеологи англійської
буржуазії постійно пропонували принцип «Self-confidence», тобто віри в самого себе,
сміливості у прийняті рішень, фізичної досконалості — тобто всього того, що
необхідно англійському «джентльмену».
Принцип «Self-confidence» — це перш за все змагання із суперником, з самим собою,
змагання у всіх випадках життя. Отримавши широке застосування у галузі фізичного
виховання, змагання в Англії сприяли тому, що ця країна отримала всі підстави

зватись колискою сучасного спорту — засобу фізичного виховання і різновиду
соціальної діяльності людини, організованих на співвідношенні сил, здібностей,
знань та умінь, спрямованому на досягнення першості (вищого результату).
Багато видів спорту вперш отримали розповсюдження саме в Англії. Англійська
буржуазія, керуючись класовими інтересами, культивує відповідні принципу «Self-
confidence» види спорту (веслування, гольф, крікет, футбол, регбі). Англійці стали
піонерами у розвитку альпінізму. Фактично вони відкрили Альпи і сприяли
економічному розвитку цього регіону.
Лорд Байрон на уроці боксу В Англії склались організаційні форми спортивного руху
— клуби та асоціації. Наводимо хронологію перших у світі спортивних клубів. 1845
— клуб фехтування (Лондон); 1855 — футбольний клуб; 1857 — альпіністський
клуб; 1863 — перша футбольна асоціація;
1866 — перший клуб легкої атлетики (Лондонський аматорський атлетичний клуб);
1869 — перший клуб плавання; 1870 — перший клуб велосипедистів. Колова система
проведення змагань була створена в Англії. У 1888 р. за цією системою в Англії був
проведений перший національний чемпіонат з футболу. Англійці першими
запровадили формування національної збірної команди з кращих гравців клубів.
Перший міжнародний матч національних збірних з футболу відбувся між Англією і
Шотландією (0 : 0) у 1872 році.
Високий рівень розвитку спорту в Англії, тим не менш фактично не
розповсюджувався на трудящі маси. Спорт серед робітників розвивався епізодично і
в основному мав видовищний характер. Робітникам доступ у спортивні клуби був
абсолютно закритий. Саме в Англії вперше виникла проблема любительства і
професіоналізму. Вона була так ретельно замаскована буржуазними спортивними
діячами, що у подальшому професіоналізм стали пов'язувати виключно з метою

отримання грошей за виступи у спорті. Однак, насправді, витоками професіоналізму
є класовий підхід буржуазії до спорту, як засобу виховання представників еліти
англійського суспільства.
У статуті Лондонського любительського атлетичного клубу (1866 р.) був параграф,
який називався любительським або джентльменським. Цей параграф визначав статус
спортсмена-любителя і на довгі роки увійшов у практику спортивного руху інших
країн і міжнародних спортивної об'єднань. У ньому було сказано; «Любителем є
кожний джентльмен, який ніколи не приймав участі у публічних змаганнях,
доступних для усіх, не отримував грошей за участь у них; ніколи не стартував з
професіоналами, ніколи у своєму житті не був вчителем або інструктором фізичних
вправ, що надавало б йому кошти для існування». Таким чином, буржуазія створила
міцний бар'єр для збереження класових привілей у спорті, використовуючи його для
вирішення своїх класових завдань. Буржуазія полегшила доступ у спортивні клуби
перед талановитою молоддю із верств трудящих тільки на початку XX ст., коли
загострилась боротьба за спортивні досягнення на міжнародній спортивній арені, а
також виникла необхідність використання спорту д^ відволікання робітників від
політичної боротьби.
Спортивно-ігрові методи фізичного виховання знайшли широке застосування у
Сполучених Штатах Америки. Розвиток спорту у США є яскравим прикладом
взаємозв'язку із соціальними і географічними особливостями країни. Це пояснюється
тим, що розвиток спорту у США співпав з бурхливим розвитком капіталізму і
становленням американської нації.
Комерціалізація суспільного життя у США здійснила великий вплив на розвиток
професійного спорту. Саме у США отримали велике розповсюдження змагання, які
давали великі прибутки їх організаторам.

Катання на ковзанах.
Початок XIX ст.
Як і багато іншого, спорт в Америці дуже швидко став перетворюватись у бізнес.
Особливе місце у житті країни займає університетський і шкільний спорт.
Університети і коледжі у США тісно пов'язані із суспільним життям. Для їх
процвітання дуже важливим є престиж. У свою чергу авторитет навчального закладу
важливий для престижу його випускників. Відмінні спортивні команди приносили і
приносять немалі дивіденди університетам і школам, у тому числі — матеріальні.
Слід відмітити, що у США дуже розвинене почуття відданості своїм шкільним та
університетським командам. Поглиблюється воно і характерним для американців
місцевим патріотизмом. Без перебільшення можна сказати, що соціальний запит на
спорт, національні особливості у його розвитку були пов'язані з тим, що спортивні
змагання вигравали роль значного фактору у формуванні американської нації.
Чотири види спорту користувались у США особливою популярністю: бейсбол,
футбол, баскетбол і хокей. Зовсім не випадково, що три найбільш популярні ігри —
бейсбол, американський футбол і баскетбол народились у США.
Малюнок часів первинного розповсюдження англійської гри в крикет з
опублікованої в 1834 р. книги Д. Уокера «Ігри і спорт»

методичні рекомендації. самостійне опрацювання

методичні рекомендації. самостійне опрацювання

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (7)

Similar to методичні рекомендації. самостійне опрацювання

Similar to методичні рекомендації. самостійне опрацювання (20)

More from Кременчуцький педагогічний коледж імені А. С. Макаренка

More from Кременчуцький педагогічний коледж імені А. С. Макаренка (20)

методичні рекомендації. самостійне опрацювання