3. ОУН
Організа́ція украї́нських націоналі́стів
(ОУН) — український громадсько-
політичний рух, що ставить собі за мету
встановлення Української соборної
самостійної держави, її збереження та
розвиток. Визначивши себе як рух, а не як
партія, ОУН засуджувала всі легальні
українські партії Галичини як
колабораціоністські. Заснована 3 лютого
1929 року, легалізована в Україні у 1993
році[2].
ОУН виникла внаслідок об'єднання
Української військової організації (УВО)
та студентських націоналістичних спілок:
4. ОУН
У 1940 році ОУН розділилася на дві
частини: старші, більш помірковані
члени підтримали Андрія Мельника
(ОУН-М), тоді як молодші і
радикальніші члени — Степана
Бандеру (ОУН-б). Остання група
отримала контроль над
націоналістичним рухом на Західній
Україні, в тому числі над військовим
крилом ОУН — Української
повстанської армії (УПА), яка була
найбільшим українським збройним
рухом опору.
В 2013 році ОУН (б) та ОУН (м)
оприлюднили спільну заяву про
бажання «консолідувати український
націоналістичний рух і передусім
відновити єдність ОУН», яку
підписали голови організацій Стефан
Романів і Богдан Червак[3].
Ставлення до історії УПА в
українському суспільстві впродовж років
незалежності коливається між
позитивним (борці за незалежність) і
протилежним (німецькі колаборанти):
сама оцінка часто спирається на
пропагандистські штампи обох сторін.
Питання про офіційне визнання УПА
воюючою стороною у Другій світової
війні та пов'язане з цим питанням
надання ветеранам УПА пільг на
державному рівні (декілька західних
областей вже прийняли це рішення на
своєму рівні), досі залишаються
невирішеними. З 2005 року в Україні
офіційно святкуються річниці створення
УПА (14 жовтня 1942, свято Покро́ви
Пресвято́ї Богоро́диці).
УПА
