Від станції Славськедо села Грабовець, де ми
зупинились на ніч, якихось 7 кілометрів
пішки, та подолати перевал було не так вже
й легко, особливо для тих, хто вперше був у
гірському поході.
Але вигляд залитих сизим серпанком гір,
ранкове сонце, під променями якого краплі
роси виблискували розсипаними
діамантами, розвіяли всі сумніви щодо
складності і довжини маршруту.
4.
Згодом розмита
недавніми
зливами гірська
дорогавивела нас
до потічка.
Тут на порослій іван-
чаєм галявині ми
розбили табір.
Відпочивши ми
заходились
готувати червоний
український борщ.
Пообідавши, ми
спустилися до
Грабівця
Ми зупинилися впривітній бойківській
родині. У побуті цих людей, якщо не
враховувати супутникового телебачення і
стільникового зв’язку, за останні кількасот
років майже нічого не змінилося.
Спати нас розмістили в просторій смерековій
стодолі на свіжому запашному сіні
8.
Зранку, поснідавши козацькимкулешем
та чаєм на карпатських травах, наша
група з 24 осіб вирушила до гори
Маківки, аби разом з місцевою
громадою вшанувати пам'ять Січових
стрільців, що загинули там в роки
першої світової війни.