Міністерство освіти інауки України
Черкаський Державний технологічний університет
Кафедра історії України
Пам’яті жертв голодомору
присвячується
Робота студента першого курсу гр. БІ-46 факультету
електронних технологій
Армаша Романа Руслановича
Голодомори різних
часівв Україні
1921-23 рр. — загинуло понад 2 млн.
українців;
1932-33 рр. — загинуло близько 10 млн.
українців;
1946-47 рр. — загинуло біля 1 млн.
українців
5.
ХХ століття дляУкраїни стало дуже
важким випробуванням. Україна
пережила три страшні хвилі
голодоморів. Звичайним голодом
це назвати аж ніяк не можна було,
адже голод ─ це стихійне явище, а
голодомор ─ це свідомі акції
організації голоду, ніби як
природного явища.
6.
Цієї чорної сторінкинашої історії
не мало бути взагалі, адже був хліб
в достатній кількості, але його
відбирали, вивозили. Саме тому ці
голодомори були штучні.
7.
У 2006 роціВерховна Рада
України ухвалила закон "про
геноцид", що остаточно
підкреслив факти, які дуже
тяжко заперечити.
9.
Перший голод наУкраїні тривав з
1921 по 1923 рр. Сільське
господарство та промисловість були
зруйновані, а збір зерна скоротився
більш як у 5 разів і причиною цьому
була не тільки війна, а політика
уряду ─ політика «воєнного
комунізму»
З України лишеза 1921 рік було
вивезено 22 млн. т хліба, та за 1922
р. більше 20 млн. т зерна. За три
роки було від 5 до 7 млн.
голодуючих, з них померли 1.5-2 млн.
16.
Голод 1932 —1933 років.
1929 року в Україні було розкуркулено
майже 200 тис. селянських господарств,
але це не дало наслідків,
хлібозаготівельний план зменшувався з
кожним роком.
17.
Тому уряд, длявиконання плану,
вирішив перевести Україну на блокадне
становище: райони, села, що не
виконували план, заносилися на "чорну
дошку" ─ це прирікало людей на
голодну смерть.
18.
У селян працівники
ДПУ відбирали не
тільки залишки зерна,
а й інші харчові
запаси. На початку
1933 року практично
по всій території
України не залишилось
жодних запасів.
19.
Партія обдирала церкви,ніби на пожертви голодуючим,
і увесь хліб йшов на експорт, але це були засекречені дії
уряду, тому голод в Україні замовчувався. Голодні люди
збирали колоски пшениці, залишені на полях, щоб
прогодувати дітей.
20.
Тоді, 7 серпня1932 року, було видано
постанову, названу в народі "законом
про п'ять колосків". Вона передбачала
за крадіжку колгоспної власності
розстріл із конфіскацією майна чи
позбавлення волі на термін не менш як
десять років.
21.
У той час,як українські селяни пухли і
вмирали з голоду, за кордон
вивозилися продовольство і, зокрема,
таке потрібне для врятування
голодуючих в Україні - зерно. В портах
із - за відсутності спеціальних
приміщень для зберігання зерна, воно
лежало величезними горами просто
неба, так-сяк накрите брезентом, і
гнило, псувалося, бо не вистачало
кораблів для його вивезення за кордон.
Це ще один доказ геноциду влади
проти свого народу.
22.
Січень 1933 р.– забороняється
виїзд за межі України. Відповідно
до директиви Сталіна території
УСРР і Кубані, в той час
переважно заселеної українцями,
були оточені збройними законами
для блокування виїзду селян ”за
хлібом” в інші регіони. Таких
заходів більше ніде і ніколи не
застосовувалося в СРСР.
23.
Гинули люди, вонивимирали сім'ями,
селами. Були зафіксовані страшні
випадки людоїдства. В Україні
зареєстровано було 10 тисяч судів над
людоїдами.
Тоді по селах їлось людське м'ясо,
І хліб пекли з розтертої кори,
Дивилися голодні діти ласо
На спухле тіло вмерлої сестри.
Так ми, хоч і покинули печери,
В двадцятім віці стали людожери.
Юрій Клен. «Прокляті роки»
24.
Це був найстрашнішийголодомор ХХ століття,
справжня національна катастрофа ─ геноцид
українського народу. Жертвами голодомору
32-33х рр. стали від 3,5 до 9 мільйонів осіб.
28.
Третій голодомор наУкраїні тривав
з 1946 р. по 1947 р.
Розпочався він через низку
причин, таких як: повоєнна
розруха, за роки війни скоротилися
посівні площі, зменшилося
поголів'я худоби, не вистачало
техніки, робочих рук.
29.
Відбудова промисловості йшласяза
рахунок сільського господарства,
нереальні хлібозаготівельні плани,
експорт зерна за кордон, посуха на
весні, влітку 1946 року, яка
вразила 16 областей України.
Відповіддю на звернення про
допомогу стали репресивні заходи.
Відновили дію закону про "п'ять
колосків", від якого загинули ще
тисячі людей.
30.
Селяни почали тікативід голодної
смерті в міста. Щоб уникнути
обезлюднення сел, каральні органи
почали відшукувати та повертати людей
до сіл.
31.
У той час,як за кордон ешелонами
вивозився хліб, в Україні загинуло
близько 1 млн. осіб, майже 3 млн. людей
хворіло на дистрофію,анемію, але "в нас
голоду немає", так запевняло всіх
керівництво. Голод був подоланий лише
після жнив 1947 року.
32.
Голодомори ХХ-го століття
були справжньою катастрофою
для українського населення,
були однозначним геноцидом
нації.
33.
Про це свідчитьбезліч документів та фактів:
постанова влади від 22 січня 1932 року "про
заборону виїзду селянства за межі села",
виселення народу з полтавських регіонів,
переведення 400 українських шкіл на
російську мову, введені "чорні дошки",
припинилася українізація, постанови 1932 року
"забирати картоплю у населення", "прекратить
постачу товаров в села".
34.
Об'єктивна статистика просправжню
кількість жертв голоду нині відсутня.
До 1 грудня 1932р. облік жертв
голодомору ніхто не вів. Крім того,
статистика смертності велася до 15
квітня 1933р., а потім її припинили. До
того ж всі дані про смертність суворо
засекречувалися. Саме тому не можуть
історики по сьогоднішній день
підрахувати справжню кількість жертв
голодомору.
35.
А ще булознищено більш-менш
об'єктивне джерело статистики -
перепис населення за січень 1937р., яке
показало зниження населення в країні
на 15 млн. осіб. Учасників перепису було
репресовано. Різні джерела називають
різні цифри жертв голодомору в Україні
- від 531 тис. осіб до 7 млн. 200тис.
жертв. А одна з міжнародних
конференцій на тему голодомору в
Україні 1932-1933рр. дійшла висновку,
що жертв було близько 10 млн.