Засади достовірності. Чи можливо пояснити все суще ? Модерне (декартівське) очищення  свідомості від хибностей задля досягнення неспростованої достовірності. Підготувала:  Дивнич Олександра НаУКМА, ФГН-1, гр. 2
Рене Декарт (1596-1650) Renatus Cartesius французький математик, філософ, фізик та фізіолог. засновник новоєвропейської філософії.  автор методу радикального сумніву. творець аналітичної геометрії та лінійної системи координат. започаткував механіцизм у фізиці, досліджував будову Всесвіту.
“ Міркування про метод” опубліковано 1637 року в Лейдені. праця написана французькою, а не традиційно – латиною. поруч з філософськими поглядами викладено аналітичну геометрію, результати з алгебри, геометрії, оптики.
Основи людського пізнання Від істинного пізнання людину відволікає безліч чинників – “забобонів”. Людські чуття інколи помиляються і приводять до хибних висновків. А отже, немає жодної речі, котра була б такою, якою людина її уявляє. Людська природа не є довершеною і нескінченною, а тому її можливості у пізнанні не є абсолютними.
Шлях до подолання хибного знання Хоча б раз у житті взяти під сумнів достовірність всіх речей.  Сумнів має стосуватися споглядання істини, а не спрямовуватися на життєву практику. Потрібно сумніватися в чуттєвому. Поки ми сумніваємося, ми існуємо. Це - перше незаперечне пізнання в ході філософування. Сумнів є ознакою мислення. “ Я мислю, отже, я існую” (“ cogito ,  ergo sum ” ) . Мислення – те, що здійснюється усвідомлено. “ Схвалити” осмислене розумом має воля.
Субстанціальне бачення світу Дуалізм світобудови: субстанція духу і субстанція матерії. Субстанція – та річ, що існує, не потребуючи для свого буття іншої речі. Властивість тілесної субстанції – протяжність, мислячої – мислення. Ці дві субстанції протилежні між собою. Дух і матерія – скінченні. Абсолютною і нескінченною субстанцією є лише Бог. Бог як причина всього сущого. На основі його атрибутів можна досліджувати істинність речей.
Метод пізнання сущого Менше правил, але чітке їх дотримання. Перше : ніколи не приймати за істинне нічого, що не постає безсумнівним. Тобто, уникати поспіху і упередженості. Друге : ділити розглядувані проблеми на складові для кращого вирішення. Третє : міркувати послідовно, від найпростішого і легкопізнаваного до складного. Четверте, і останнє : досліджувати якомога всеохопно, щоб ніщо не пропустити.
Висновки “ Я мислю, отже, я існую” – найперший принцип шуканої Декартом філософії. Людина – субстанція, вся природа якої полягає у мисленні. “ Я” людини, душа відмінна від тіла і її легше пізнати. Людина – це в першу чергу душа.  Сумнів як елемент мислення є шляхом до пізнання істини. Ми маємо також поняття Бога, вічні незаперечні істини (напр. “Ніщо не виникає з нічого”), поняття тілесності, чуттєвості .

"Декарт" - презентація Дивнич Олександри

  • 1.
    Засади достовірності. Чиможливо пояснити все суще ? Модерне (декартівське) очищення свідомості від хибностей задля досягнення неспростованої достовірності. Підготувала: Дивнич Олександра НаУКМА, ФГН-1, гр. 2
  • 2.
    Рене Декарт (1596-1650)Renatus Cartesius французький математик, філософ, фізик та фізіолог. засновник новоєвропейської філософії. автор методу радикального сумніву. творець аналітичної геометрії та лінійної системи координат. започаткував механіцизм у фізиці, досліджував будову Всесвіту.
  • 3.
    “ Міркування прометод” опубліковано 1637 року в Лейдені. праця написана французькою, а не традиційно – латиною. поруч з філософськими поглядами викладено аналітичну геометрію, результати з алгебри, геометрії, оптики.
  • 4.
    Основи людського пізнанняВід істинного пізнання людину відволікає безліч чинників – “забобонів”. Людські чуття інколи помиляються і приводять до хибних висновків. А отже, немає жодної речі, котра була б такою, якою людина її уявляє. Людська природа не є довершеною і нескінченною, а тому її можливості у пізнанні не є абсолютними.
  • 5.
    Шлях до подоланняхибного знання Хоча б раз у житті взяти під сумнів достовірність всіх речей. Сумнів має стосуватися споглядання істини, а не спрямовуватися на життєву практику. Потрібно сумніватися в чуттєвому. Поки ми сумніваємося, ми існуємо. Це - перше незаперечне пізнання в ході філософування. Сумнів є ознакою мислення. “ Я мислю, отже, я існую” (“ cogito , ergo sum ” ) . Мислення – те, що здійснюється усвідомлено. “ Схвалити” осмислене розумом має воля.
  • 6.
    Субстанціальне бачення світуДуалізм світобудови: субстанція духу і субстанція матерії. Субстанція – та річ, що існує, не потребуючи для свого буття іншої речі. Властивість тілесної субстанції – протяжність, мислячої – мислення. Ці дві субстанції протилежні між собою. Дух і матерія – скінченні. Абсолютною і нескінченною субстанцією є лише Бог. Бог як причина всього сущого. На основі його атрибутів можна досліджувати істинність речей.
  • 7.
    Метод пізнання сущогоМенше правил, але чітке їх дотримання. Перше : ніколи не приймати за істинне нічого, що не постає безсумнівним. Тобто, уникати поспіху і упередженості. Друге : ділити розглядувані проблеми на складові для кращого вирішення. Третє : міркувати послідовно, від найпростішого і легкопізнаваного до складного. Четверте, і останнє : досліджувати якомога всеохопно, щоб ніщо не пропустити.
  • 8.
    Висновки “ Ямислю, отже, я існую” – найперший принцип шуканої Декартом філософії. Людина – субстанція, вся природа якої полягає у мисленні. “ Я” людини, душа відмінна від тіла і її легше пізнати. Людина – це в першу чергу душа. Сумнів як елемент мислення є шляхом до пізнання істини. Ми маємо також поняття Бога, вічні незаперечні істини (напр. “Ніщо не виникає з нічого”), поняття тілесності, чуттєвості .