Звіт Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України виконаний на замовлення Волинської ОДА. Детальніше про це тут:

2. 2

3. 3
РЕФЕРАТ
Звіт 78 стор., 35 рис., 15 табл., 13 джерел
Об’єкт досліджень – територія Шацького НПП.
Мета досліджень – визначення стратегічних цілей і головних
напрямів щодо створення умов для підвищення екологічної стійкості та
збалансованого розвитку території Шацького поозер’я, поліпшення
водозабезпечення, підвищення якості води, збереження водних екосистем
як унікальних складових навколишнього природного середовища.
Результати робіт – проведено аналіз сучасного стану водних ресурсів
та умов формування водозабезпеченості території Шацького поозер’я;
визначено основні причини обміління озер Шацької групи; розроблено та
обґрунтовано комплекс заходів щодо сталого водозабезпечення території
Шацького поозер’я; на основі отриманої інформації розроблено Концепцію
програми збереження Шацького поозер’я.
Основні методи досліджень – аналітичний і польовий.
Методика проведення робіт – рекогносцирувальне обстеження
існуючої моніторингової мережі, контрольні заміри рівнів підземних вод,
гідрологічні заміри, аналітичні розрахунки водних балансів.
Робота має природоохоронне і соціальне значення, передбачає
визначення основних причин водопониження на території Шацького поозер’я.
ВОДНІ РЕСУРСИ, ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЗМІНИ КЛІМАТУ,
КОНЦЕПЦІЯ, ШАЦЬКЕ ПООЗЕР’Я, ШАЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ПРИРОДНИЙ ПАРК (ШАЦКИЙ НПП)

4. 4
ЗМІСТ
С.
Вступ...................................................................................................................... 5
1 Характеристика кліматичних умов .................................................................... 7
2 Особливості гідрогеологічних умов Шацького поозер’я .............................. 11
2.1 Особливості геологічної будови. Карст................................................ 11
2.2 Основні водоносні горизонти та комплекси,
що використовуються у господарсько-побутових цілях..................... 11
2.3 Напрямок стоку підземних вод.............................................................. 14
2.4 Рівні підземних вод .................................................................................14
2.5 Водний баланс території досліджень .................................................... 25
3 Сучасний стан поверхневих вод....................................................................... 35
3.1 Озера .........................................................................................................35
3.2 Річки..........................................................................................................43
3.3 Водно-болотні угіддя .............................................................................. 43
4 Використання водних ресурсів........................................................................ 47
4.1 Водокористування та водоспоживання................................................. 47
4.2 Вплив вирощування вологолюбних культур на
Шацьке поозер’я......................................................................................51
5 Меліоративні системи Шацького поозер’я та їх вплив
на формування водозабезпеченості території Шацького НПП.................... 58
6 Вплив Хотиславського кар’єра на водні ресурси Шацького поозер’я......... 66
Висновки .............................................................................................................76
Список використаних джерел........................................................................... 78

5. 5
ВСТУП
Шацькі озера – група із 23 озер у північно-західній частині Шацького
району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу, поблизу
смт Шацьк. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, на їх узбережжі
побудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку. Для охорони рідкісних
природних комплексів у районі Шацьких озер у 1983 р. створено Шацький
національний природний парк (площа 32 500 га). Це унікальне поєднання
озерних, лісових та болотних екосистем поліського типу, водно-болотні
природні комплекси якого мають міжнародне значення. За характером
озерного комплексу, розташованого на Головному Європейському вододілі,
територія парку не має аналогів в Україні. У 1995 р. водно-болотні угіддя
Шацького парку в рамках Рамсарської конвенції віднесено до водно-болотних
угідь IBA (Important Bird Area) територій, що мають міжнародне значення
згідно з резолюцією комітету Бернської конвенції, здебільшого, як середовище
існування водоплавних птахів.
В 2019 р. спостерігається різке обміління оз. Світязь та зниження
водозабезпеченості Шацького поозер’я в цілому.
Реалізація загальних положень Концепції орієнтована на визначення
основних науково доведених та можливих теоретичних причин обміління
каскаду Шацьких озер. Це забезпечить розробку комплексу заходів для
покращення стану водних ресурсів території Шацького поозер’я, оптимізації
порушених природних екосистем, а також удосконалення рекреаційного
використання водних ресурсів Шацького поозер’я в сучасних умовах.
Концепцію розроблено у відповідності з пріоритетними напрямками
екологічної політики, в основу яких покладено:
− Водний кодекс України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР;
− Закони України: «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року №
1389-XIV, «Про охорону навколишнього природного середовища» від
25 червня 1991 року № 1264-XII, Про Основні засади (стратегію)
державної екологічної політики України на період до 2030 року від 28
лютого 2019 року № 2697-VII;
− Розпорядження КМУ від 30 березня 2016 р. № 271-р «Про
затвердження Національного плану дій щодо боротьби з деградацією
земель та опустелюванням»;
− Розпорядження КМУ від 14 серпня 2019 р. № 688-р «Про схвалення
Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року»;
− Рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної
політики та природокористування «Обміління Шацьких озер:
причини, наслідки, рішення» від 26 листопада 2019 року № 15/7;
− Указ Президента України від 21 листопада 2017 р. № 381/2017 «Про
додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального
природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного
фонду».

6. 6
Метою розроблення Концепції є визначення стратегічних цілей і
головних напрямів щодо створення умов для підвищення екологічної стійкості
та збалансованого розвитку території Шацького поозер’я, поліпшення їхнього
водозабезпечення, підвищення якості води, збереження водних екосистем як
унікальних складових навколишнього природного середовища.
Дотримання цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:
− провести аналіз сучасного стану водних ресурсів та умов формування
водозабезпеченості території Шацького поозер’я;
− визначити основні причини обміління озер Шацької групи;
− розробити та обґрунтувати комплекс заходів щодо сталого
водозабезпечення території Шацького поозер’я;
− оцінка фінансових ресурсів, необхідних для розроблення і виконання
Програми збереження Шацького поозер’я.
Концепція є основою для розроблення Державної Програми збереження
Шацького поозер’я.

7. 7
1 ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІМАТИЧНИХ УМОВ
Згідно з фізико-географічним районуванням територія Шацького НПП
віднесена до зони мішаних лісів Волинського Полісся. Клімат – помірно-
континентальний, наближений до помірно-морського клімату Західної
Європи, з м’якою зимою і відносно теплим та вологим літом. Західне
розташування території сприяє вторгненню морських і полярних мас, а місцеві
кліматоутворюючі чинники, зокрема низинний характер території і велика
кількість озер, сприяють формуванню мікрокліматичних особливостей
поозер’я.
Середньорічна відносна вологість повітря становить 78 %. Для поозер’я
характерний континентальний тип річного ходу опадів з максимумом в літні
місяці (67-70 мм) та мінімумом в січні-березні (25-27 мм). На теплий період
припадає 71 % їх річної кількості. Майже кожний рік можна очікувати близько
150 днів з опадами (41 % кількості днів в році) і 60 днів зі слідами опадів.
Середня багаторічна величина випаровування з поверхні озер залежить
від характеру озерної улоговини, навколишніх ландшафтів території та
температури повітря і коливається в межах від 60,2 до 913,3 мм в безльодовий
період. Мінімальні величини випаровування спостерігалися на озерах,
басейни яких заліснені або заселені (озера Світязь, Пісочне, Мошно), а
максимальні величини характерні для озер, басейни яких заболочені (озера
Луки, Чорне Мале, Климівське).
Територія району знаходиться під дією повітряних мас Атлантики,
Арктичного басейну і континентальних просторів Євразії, тому
переважаючими протягом року є вітри західного і північно-західного
напрямків. Середня річна швидкість вітру сягає 2,8 м/с. Ймовірність швидкості
вітрів понад 4 м/с в році становить 39,5 %, а понад 15 м/с – 1 %.
Але, не зважаючи на усі територіальні переваги, глобальне потепління
торкнулось і цієї зони – зона Полісся поступово зникає. За даними
метеорологічної станції Світязь середньорічна температура повітря за 2018 р.
становила +9,8о
С, і на 1,4о
С є вищою за середню багаторічну, максимальна
температура відмічена в серпні (+32,0о
С), мінімальна – у березні (-18,2о
С).
Амплітуда температур за рік становить 13,8о
С (табл. 1.1). У 2019 р. аномально
спекотним був червень з середньомісячною температурою 22,3 о
С,
максимальною – 35,2о
С, липень мав відповідно – 19,0о
С та 36,1о
С; мінімальна
температура була у січні (-13,3о
С). У середньому протягом літа добова
температура у 2018 р. складала 20,1°С, що перевищує норму на 2,4°С (норма
17,7 °С), у 2019 р – 20,5°С з перевищенням на 2,8°С.
Опадів у 2018 р. випало 541,7 мм, що на 44,0 мм менше середньої
багаторічної кількості за період 1985-2017 рр. Найбільше опадів випало у
липні – 133,8 мм, найменше у листопаді – 11,8 мм (табл. 1.1). Кількість днів з
опадами склала 163 дні, в тому числі зі снігом – 43, дощем – 120. Мінімальна
вологість спостерігалась у травні (22 %). Середня за рік становила 78 %.
Сильний вітер з поривами 12–23 м/с спостерігався 54 дні. Початок замерзання

8. 8
озер розпочався 07.01.2018 р., всі озера повністю замерзли 09.01.2018 р.
Замерзання малих озер спостерігається і восени (28.11.2018). Розмерзання озер
розпочалось 27.03.2018 р., а повне розмерзання – 06.04.2018 р.
Таблиця 1.1 – Метеорологічні умови (за даними метеостанції Світязь)
Кліматичні показники
Місяці
Рік
І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VIII IX X XІ XІІ
Характеристики
температури повітря, о
С
Середня температура за 1985–2018 роки, t°С
Середня місячна t, °С -2,8 -1,8 2,0 8,8 14,5 17,3 19,6 18,7 13,5 8,3 3,1 -0,9 8,4
2018 р.
Мінімум місячна t, °С -11,4 -17,9 -18,2 -1,3 5,3 3,8 9,7 7,5 -0,8 0,2 -10,2 -13,4 -18,2
Максимум t, °С 8,8 6,2 14,5 28,9 30,4 30,7 31,2 32,0 28,1 22,2 16,4 6,4 32,0
Середня t, °С -0,3 -3,6 -0,6 13,3 17,7 19,2 20,3 20,8 15,8 9,9 3,3 0,2 9,8
Відхилення % 27 120 33 633 199 132 115 106 86 73 39 7 117
2019 р.
Мінімум місячна t, °С -13,3 -8,8 -6,6 -1,5 1,2 9,0 8,2 8,2 2,0 -2,0 -3,2 -13,3
Максимум t, °С 4,9 12,6 16,6 28,5 26,1 35,2 36,1 33,1 30,0 23,6 19,5 36,1
Середня t, °С -3,0 1,9 5,0 10,1 14,3 22,3 19,0 20,1 14,7 10,9 6,4
Відхилення % 273 -63 -278 481 161 153 107 103 80 81 76
Кількість опадів, мм Середньомісячні опади за 1985–2018 роки, мм
Середня місячна, мм 33,3 31,9 36,0 43,3 58,8 64,7 76,6 66,6 58,4 39,6 37,5 39,2 585,7
2018 р.
Середня місячна, мм 34,4 26,6 43,3 62,0 34,1 31,3 133,8 23,3 58,6 33,5 11,8 93,4 541,7
100 90 122 125 60 48 180 36 96 91 30 246 92
2019 р.
Середня місячна, мм 46,7 11,7 32,1 17,0 79,0 15,5 62,8 79,6 40,5 32,0 44,4
136 40 90 34 138 24 84 123 66 86 111
Середня річна сума опадів за 2019 р. становить 561,3 мм, що на 24,4 мм
менше середньої багаторічної кількості за період 1985-2018 рр. Найбільше
опадів випало у серпні (79,6 мм), найменше – у лютому (11,7 мм).
Аналізуючи результати даних метеорологічної станції Світязь за період
з 1985 по 2019 рр., встановлено, що найбільше опадів випало у 2013 р.
(734,0мм), а найменше в 1987 р. (435,5 мм) (рис. 1.1). За цей період максимум
опадів за місяць відмічався в серпні 2006 р. (290,7 мм), а мінімум – в листопаді
2011 р. (1,7 мм).
За період з 1985 по 2019 рр. найвища середня температура
спостерігалась у 2002 р. (+9,9°С), найнижча в 1985 р. (+5,9°С). Максимальна
температура спостерігалась в серпні 2015 р. (+37,0°С), а мінімальна в січні
1987 р. (-33,2°С).
Динаміка температури повітря та опадів протягом 2018-2019 рр. значно
відрізнялася від багаторічних даних (рис. 1.2). Середньорічна температура
повітря підвищилася (у 2018 р. на 1,4°С) та змістилася на початок року,
характеризуючись різким збільшенням у березні 2018 р. та зростом вже у
лютому 2019 р., що не є характерним для цієї кліматичної зони.
За вегетаційний період 2018 р. випало опадів 92 % рівня
середньобагаторічних. Незважаючи на те, що річна кількість опадів 2018-
2019 рр. залишалася більш-менш сталою, спостерігалась тенденція значних
перепадів її кількості по місяцям. Це свідчить про нерівномірність їх

9. 9
випадання, що сприяло моментальному їх стоку по руслам річок і
осушувальним системам.
Рисунок 1.1 – Динаміка середньорічної температури повітря та опадів з
1985 р. по 2019 рр. (за даними метеостанції Світязь)
Рисунок 1.2 – Динаміка температури повітря та опадів протягом року 2018-
2019 рр. та середньобагаторічних даних
(за даними метеостанції Світязь)
526,8
506,6
435,5
684,5
497,8
512,8
443,8
558
487,9
532
557,1
522
578,4
639,3
584,6
570,4
719,8
542,7
467
554,3
504,8
698,3
610,2
715
705,7
600,1
549,8
734
570,8
518,9
669,4
690,5
541,7
400,0
450,0
500,0
550,0
600,0
650,0
700,0
750,0
1985
1987
1989
1991
1993
1995
1997
1999
2001
2003
2005
2007
2009
2011
2013
2015
2017
Опади, мм Линейная (Опади, мм)
5,9
7,6
6
7,9
9,3 9,3
8,1 8,3
7,3
8,9
8,5
6,8
7,5
8
8,7
9,4
8,9
9,9
7,3
8
8,4
7,9
9,5
9,2
8,7
8,3 8,1
8,9
8,6
9,3
9,6 9,4
8,8
9,8
5,0
6,0
7,0
8,0
9,0
10,0
сер.t,°C Линейная (сер.t,°C)
оС
34
30
36
50
57
65
75
65 61
37 40 38
34 27 43 62 34 31 134 23 59 34 12 93
47
12
32
17
79
16
63
80
41
32
44
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VIII IX X XІ XІІ
Місяць
Опади, мм 1985-2017 Опади, мм 2018
Опади, мм 2019 Температура повітря, оС 1985-2017
Температура повітря, оС 2018 Температура повітря, оС 2019
мм оС

10. 10
Витрати вологи на випаровування значною мірою залежать від
температури. Тому природну вологозабезпеченість можна виразити
відношенням суми опадів за період з температурами вище +10°C до суми
температур за цей же період (за Г.Т. Селяниновим). Таке співвідношення
називають гідротермічним коефіцієнтом (ГТК). ГТК для досліджуваної
території у 2018 р., за даними метеостанції Світязь, дорівнював 1,01. За
класифікацією Г.Т. Селянинова відповідає нижній межі зони забезпеченого
зволоження. У 2019 р. він сягнув показника 0,95, що відповідає зоні
недостатнього зволоження та є не типовим для зони Полісся. При цьому,
середнє значення ГТК за теплий період для Поліської зони має становити
близько 1,4. Це може свідчити про зміни клімату в бік аридизації та факт
практично повного випаровування опадів у вегетаційний період, що
унеможливлює поповнення водних ресурсів регіону.
Отже, основний вплив на кліматичний режим території Шацького НПП
мають метеорологічні чинники та географічне розташування. Головним
джерелом надходження води в річки, озера, підземні та ґрунтові води є
атмосферні опади (дощ, сніг) та часткове розвантаження вод мергельно-
крейдяних горизонтів. Максимальні підняття рівнів води спостерігаються
після весняного сніготанення та тривалих атмосферних опадів, зниження – у
літньо-осінній період, у зв’язку із нерівномірним розподілом опадів, жарким
літом, весною та осінню з високим температурним режимом. Антропогенний
вплив та кліматичні зміни спричинили підвищення випаровування з поверхні
та зменшення запасів водних ресурсів регіону. Зливовий характер опадів не
сприяє затриманню їх на території і вони виводяться за її межі.
Саме тому необхідно переглянути традиційне ставлення до обсягу
водних запасів Шацького поозер’я, відновити осушувальні системи, створити
накопичувальні басейни для поновлення водності регіону, підвищити рівень
обізнаності населення щодо можливості повної втрати зони з лісовою, лучною
і болотною рослинністю, та статусу міжнародного рекреаційного значення.

11. 11
2 ОСОБЛИВОСТІ ГІДРОГЕОЛОГІЧНИХ УМОВ ШАЦЬКОГО
ПООЗЕР’Я
2.1 Особливості геологічної будови. Карст
Вся територія Шацького НПП закарстована. З карти поверхні
верхньокрейдяних відкладів видно, що в прарельєфі чітко виділяється глибока
долина, паралельна сучасній течії р. Прип’ять, з перепадом відміток понад
60 м (від 165 м на території парку до 100 м по лінії н.п. Мельники – Чорники).
Цю долину в якійсь мірі повторює р. Рита до її крутого повороту на північ.
Цим напевно і було зумовлене формування карсту на південному
підвищеному водозборі, що тяжіє до прадолини. Наступні льодовикові
процеси знівелювали рельєф і припинили карстоутворення.
На ділянках високого залягання верхньої крейди зафіксовані явища
карстово-ерозійного процесу, який наявний у зоні інтенсивної тріщинуватості
осадів, спричиненої неотектонічними рухами.
За інженерно-геологічними показниками крейдяні породи нестійкі по
відношенню до гідродинамічних процесів, про що свідчить більшість озер
даного району, які приурочені до карстових провалів або суфозійних депресій
в крейдяних породах, обумовлених гідродинамічною активністю підземних і
поверхневих вод в післякрейдяний період. Це підтверджується тим, що
сучасний базис ерозії не може забезпечити і глибину карстових озер до 60 м
(оз. Світязь). Такий базис наявний в рельєфі поверхні верхньокрейдяних
відкладів і пов’язаний з прадавніми долинами стоку, глибина яких, відносно
підвищених ділянок покрівлі крейди, до яких приурочені карстові озера,
складає до 60 і більше.
Тому серйозний ризик надмірного водокористування із напірного
горизонту – це водопониження та формування карсту в продуктивній
обводненій товщі. Для цього явища до цього часу не визначено жодної
закономірності його розвитку. Його прояви на поверхні можуть носити
хаотичний характер і не залежати ані від потужності покривних порід, ані від
їх літології, ані від характеру рельєфу крейдяних порід. На це вказують як
воронки, так і розташування озер в Шацькому НПП, які відносяться до озер
карстового походження.
Підземні водозбори набагато перевищують поверхневі, причому місце
формування водоносного горизонту віддалене від місця розвантаження на
десятки кілометрів. Основна ділянка живлення напірного водоносного
горизонту розміщена в межах Волинської височини.
2.2 Основні водоносні горизонти та комплекси, що використовуються у
господарсько-побутових цілях
Складність геологічної будови і строкатість літологічного складу порід
зумовили велике розмаїття умов формування підземних вод в різних
стратиграфічних комплексах, які створюють складну гідравлічну систему.

12. 12
Аналіз приведених даних свідчить про те, що основними горизонтами і
комплексами зони активного водообміну на досліджуваній території є
водоносні горизонти в четвертинних відкладах та водоносний комплекс у
відкладах туронського ярусу верхньої крейди. Перший горизонт
представлений ґрунтовими водами, а другий – напірними водами
тріщинуватої зони мергельно-крейдяних порід.
− Водоносний горизонт алювіальних відкладів неоплейстоцену першої
надзаплавної тераси Західного Бугу (аIРІІІ).
Рівні ґрунтових вод знаходяться на глибинах від 2,0 м до 5,0 м на
привододільних ділянках (вищих у рельєфі).
Живлення водоносного горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації
атмосферних опадів, а також частково за рахунок перетоку залягаючих нижче
напірних вод.
Розвантаження вод відбувається в алювіальні відклади заплави
р. Західний Буг.
За хімічним складом води є гідрокарбонатно-кальцієвими з
мінералізацією 0,5-0,8 г/дм3
.
Використовуються населенням для господарсько-питного
водопостачання.
− Водоносний комплекс флювіогляціальних відкладів середнього
неоплейстоцену (fРІІdn2)
Рівні ґрунтових вод знаходяться на глибинах від 3,0 м до 7,0 м.
Живлення відбувається за рахунок атмосферних опадів, інколи шляхом
перетоку напірних вод верхньокрейдових відкладів.
Розвантаження вод відбувається в алювіальні відклади річкових долин
Західного Бугу та Прип’яті, а також у болотні масиви.
За хімічним складом води гідрокарбонатні кальцієві, кальцієво-
магнієві. На окремих ділянках, що зазнали техногенного впливу, трапляються
гідрокарбонатно-сульфатні та кальцієво-натрієві типи вод. Мінералізація
становить 0,3-0,6 г/дм3
.
Використовуються населенням для господарсько-питного
водопостачання.
− Водоносний горизонт відкладів туронського-маастрихтського
ярусів верхньої крейди (К2t-m).
Потужність зони тріщинуватості від покрівлі відкладів змінюється від
10-40 м до 60-70 м, подекуди більше. Глибина залягання підземних вод від
11,5-25,0 м в долинах річок, до 60 м на вододілах. У межах тектонічних
порушень потужність зони водообміну збільшується.
Живлення відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів.
Розвантаження вод відбувається до долини р. Прип’яті.
Для крейдяно-мергельної товщі турону-маастрихту типовим є розвиток
карстового процесу, особлива активність якого відзначається в межах
тектонічних зон, а закриті карстові порожнини простежуються на різних
глибинах. Райони розвитку карсту відзначаються різкими змінами
водозбагачення крейдяно-мергельних порід.

13. 13
За хімічним складом води прісні, гідрокарбонатні кальцієві,
кальцієво-магнієві, з переважаючою мінералізацією 0,2-0,3 г/дм3
, іноді 0,03-
1,7 г/дм3
. На окремих ділянках, де низька промитість порід крейдового
горизонту та утруднений зв’язок із ґрунтовими або атмосферними водами,
відзначається підвищений вміст заліза.
Використовують як основне джерело господарсько-питного водо-
постачання. Модуль експлуатаційних запасів цього горизонту становить
2 дм3
/с/км2
.
Водоносні горизонти і комплекси в межах вивчених глибин загалом
відзначаються тісним гідравлічним взаємозв’язком, що підтверджується
близьким положенням статичних рівнів і подібністю хімічного складу води
(рис. 2.1).
Рисунок 2.1 – Гідрогеологічний розріз [1]
Сукупність кліматичних, геолого-геоморфологічних та інших чинників
зумовлюють поповнення ґрунтових вод, тобто живлення останніх
відбувається за рахунок атмосферних опадів шляхом інфільтрації і, дещо в
меншій кількості, завдяки притоку поверхневих вод у період повеней та
паводків. На окремих ділянках Поозер’я, де в озерах відсутня зона
замулювання, живлення ґрунтових вод відбувається шляхом перетоку
напірних вод верхньокрейдового водоносного горизонту. Відсутність у розрізі
антропогенових відкладів, витриманих за площею і потужністю водотривких
товщ, зумовлює тісний гідравлічний зв’язок водоносних горизонтів,
пов’язаних із відкладами різного генезису та віку.
У цих умовах вплив антропогенних чинників безпосередньо
відобразиться на стані всього водного комплексу території, включаючи
напірні, ґрунтові і поверхневі води. Особливо цей вплив небезпечний для озер

14. 14
карстового походження, осушувальних систем, що мають відкриті канали і
зв’язок з зонами підвищеної водопровідності.
2.3 Напрямок стоку підземних вод
Аналіз результатів гідрогеологічних досліджень, які проводились
упродовж багатьох років, свідчить про те, що гідродинаміку регіону
визначають, переважно, артезіанські води водоносного комплексу у відкладах
туронсько-маастрихтського ярусу верхньої крейди і частково напірні води
тилігульського водоносного горизонту нижнього неоплейстоцену. Вони
циркулюють у тріщинуватих породах мергельно-крейдяної товщі на глибинах
20-110 м (рис. 2.2).
Ґрунтовий потік спрямований на північ до долини р. Муховець при
середньому ухилі 0,0005. Озера, що знаходяться на шляху транзитного потоку,
в залежності від сезону року є або джерелами його підживлення, або
місцевими областями часткового розвантаження.
Загальні напрямки стоку ґрунтових вод визначають положення
Головного Європейського вододілу, який входить на територію Шацького
поозер’я в межах сіл Столенські Смоляри–Адамчуки і далі спрямовується на
Світязькі Смоляри – смт Шацьк, уздовж шосейної дороги до широти
с. Мельники, обминає східний берег оз. Пісочне і спрямовується до Білорусі.
На сьогодні цей вододіл можна вважати умовним, оскільки на ділянці сіл
Омеляне–Світязь прокопаний меліоративний канал, що з’єднує оз. Світязь із
руслом витоків р. Прип’ять. Рух ґрунтових вод спрямований основними
дренами згаданих річок.
Підземні води туронського-маастрихтського водоносного горизонту
мають генералізований стік у північно-західному напрямку до обрамлення
Волино-Подільського артезіанського басейну. Інтенсивність підземного стоку
згаданого горизонту залежить від гідравлічного похилу, який є незначним (до
0,001), ступеню дренованості території гідрографічною мережею та
розчленованості рельєфу в сукупності з особливостями клімату. Значна роль у
розвантаженні глибокозалягаючих підземних вод палеозойських відкладів та
утворень венду належить тектонічним порушенням. Циркуляція підземних
вод залежить від глибини розкриття тектонічних порушень. Це спричинює
значну мінливість циркуляції підземних вод.
Аналіз приведених геофільтраційних схем (див. рис. 2.2) свідчить про
те, що визначальний вплив на гідродинаміку досліджуваної території мають
напірні води верхньої крейди та ґрунтові води антропогену.
2.4 Рівні підземних вод
На території Шацького НПП Інститутом водних проблем і меліорації
НААН України у 2004 р. було закладено нову систему свердловин для
спостереження за рівнем ґрунтових та підземних вод (всього 16 свердловин)
(рис. 2.3).

15. 15
Б І Л О Р У С Ь
Копаївка
оз. Острі-
в'янське
оз.
Перемут
оз. Мошно
оз. Пісочне
оз. Кримно
оз. Світязь
оз. Пулемецьке
оз. Люцимер
Прип'ять
оз. Луки
Ш А Ц Ь К
12н
13
12у
166,16
2у
165,14
2н
165,21
13у
166,16
14у
168,99
15у
167,86
17у
163,89
19н
163,72
27
161,40
26
162,14
3у
162,95
6у
163,37
4н
4у
162,81
5у
163,12
ПОЛЬЩА
Західний
Буг
Умовні позначки:
основний напрямок руху напірних вод
напрямок руху грунтових вод
поширенння локального водотриву
відсутність зони кольматації
верхньої крейди
ділянка відсутності грунтових вод
контур поширення водоносного
горизонту
спостережні свердловини ІВПіМ НААН.
Цифри біля свердловини: чисельник - номер свердловини,
знаменник - абсолютна відмітка свердловини, м
Рисунок 2.2 – Гідродинамічна карта [1]

16. 16
Рисунок 2.3 – Карта-схема розташування мережі спостережних свердловин на четвертинний та верхньокрейдяний
водоносні горизонти

17. 17
Режим ґрунтових вод
Рівневий режим ґрунтових вод – один з головних об’єктивних
показників гідрогеологічної ситуації території і роботи осушувальних систем
(табл. 2.1, рис. 2.4-2.8).
Таблиця 2.1 – Динаміка ґрунтових вод
№
сверд.
Найвищі рівні
Найнижчі
рівні
Min Max Тенденція
4у Грудень-квітень Серпень-
вересень
Серпень 2017 Грудень 2009 Різке зниження рівнів з 2010 року.
З 2012 року особливо виражена
сезонна динаміка із високими рівнями
навесні
14у Березень-липень Жовтень-
грудень
Листопад
2019
Грудень 2009 Різке зниження рівнів з 2011 року.
Мінімальні рівні спостерігаються в
осіннє-зимовий період
17у Грудень-квітень Серпень-
жовтень
Вересень
2019
Березень
2011
Зниження рівнів з 2014 року
15у Грудень-квітень Серпень-
жовтень
Жовтень
2015
Березень
2010
Зниження рівнів з 2014 року.
Виражена сезонність коливань з
мінімальними значеннями у
літньо-осінній період
5у Грудень-березень Червень-
жовтень
Жовтень
2019
Грудень 2009 Зниження рівнів з 2014 року.
Виражена сезонність коливань з
мінімальними значеннями у
літньо-осінній період
6у Січень-квітень Жовтень-
грудень
Листопад
2019
Грудень 2009 Зниження рівнів з 2014 року
2у Грудень-березень Липень-
серпень
Серпень 2016 Квітень 2014 З 2012 року мінімальні ріні
фіксуються в літній період. Зниження
рівнів з 2015 року.
13 Грудень-березень Серпень-
жовтень
Жовтень
2018
Січень 2015 Різка амплітуда коливань з 2014,
падіння рівнів з2016
26 Січень-березень та
червень-липень
вересень Вересень
2019
Липень 2014 Зниження рівнів з 2016 року.
12у Грудень-квітень Серпень-
жовтень
Серпень 2015 Грудень 2009 З 2012 року простежується сезонність
коливань рівнів максимальних у
зимово-весняний період, а
мінімальних у літньо-осінній.
Мінімальний рівень в серпні 2015
року пов’язаний із аномально
високою температурою в цей період
+37,0о
С.
13у Грудень-квітень Травень-
жовтень
Вересень
2009
Червень 2008 Сезонне коливання рівнів з 2014 року
максимальних у зимово-весняний
період, а мінімальних у літньо-
осінній.
27 Лютий-березень Серпень-
вересень
Вересень
2014
Березень
2017
Сезонне коливання рівнів з 2014 року
максимальних у зимово-весняний
період, а мінімальних у літньо-
осінній.

18. 18
Рисунок 2.4 – Рекогносцирувальне обстеження існуючої моніторингової мережі та контрольні заміри РГВ

19. 19
-1,0
-0,5
0,0
0,5
1,0
1,5
2,0
2,5
3,0
3,5
4,0
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
12у 17у
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
РГВ, м
Рисунок 2.5 – Графіки коливань рівнів грунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 12у та 17у

20. 20
-0,8
-0,4
0,0
0,4
0,8
1,2
1,6
2,0
2,4
2,8
3,2
3,6
4,0
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
2у 13у 14у 15у
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
-15,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
Рисунок 2.6 – Графіки коливань рівнів ґрунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 2у, 13у, 14у та 15у

21. 21
0,0
0,2
0,4
0,6
0,8
1,0
1,2
1,4
1,6
1,8
2,0
2,2
2,4
2,6
2,8
3,0
3,2
3,4
3,6
3,8
4,0
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
4у 5у 6у
0,0
40,0
80,0
120,0
160,0
200,0
Опади, мм
РГВ, м
Рисунок 2.7 – Графіки коливань рівнів грунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 4у, 5у, 6у
(оз. Мошно)
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
tоС

22. 22
-0,2
0,0
0,2
0,4
0,6
0,8
1,0
1,2
1,4
1,6
1,8
2,0
2,2
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
26 27
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
Опади, мм
РГВ, м
Рисунок 2.8 – Графіки коливань рівнів грунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 26, 27
(оз. Перемут)
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
tоС

23. 23
В результаті аналізу динаміки рівнів ґрунтових вод встановлено загальну
тенденцію до зниження рівнів ґрунтових вод та їхню сезонну динаміку із
високими рівнями у зимово-весняний та мінімальними значеннями у літньо-
осінній період. Зміна характеристик режиму рівня ґрунтових вод (амплітуда,
глибина) відображає сукупний результат експлуатації меліоративної системи і
вплив кліматичних чинників. Середньобагаторічна амплітуда коливань рівнів
ґрунтових вод складає 0,8-1,6 м. Режим рівня ґрунтових вод на території
Шацького поозер’я прямо залежить від опадів та температури повітря.
Режим напірних вод
На ділянках місцевих вододільних просторів п’єзометричні рівні
знаходяться нижче рівнів ґрунтових вод, з боку яких йде постійне підживлення з
напірного горизонту. На понижених заболочених ділянках зниження рівнів
взаємозамінне по сезонах року при нульовому річному або багаторічному балансі.
У приозерних западинах п’єзометричні рівні переважають над дзеркалом
ґрунтових вод. Поверхневі, ґрунтові і підземні води тут тісно взаємопов’язані і
вплив на ту чи іншу їхні частини викликає зміни стану всієї водної системи і через
неї в абіотичних і біотичних елементах природного середовища.
Напірна свердловина 19н (рис. 2.9). Максимальні рівні спостерігаються в
лютому-березні, мінімальні в серпні. Найнижчий рівень (1,83 м) спостерігався у
серпні 2015 р., що пов’язане із аномально високою температурою в цей період
(+37,0 0
С). Найвищий (0,03 м) – у лютому 2017 р.
У серпні 2018 р., незважаючи на достатню кількість опадів, зафіксована
тенденція до зниження рівнів, що вказує на антропогенний вплив на водоносний
комплекс. Середньорічна амплітуда коливань рівня становить 0,4-0,7 м.
Напірна свердловина 4н. Максимальні рівні спостерігаються у березні-
квітні, мінімальні – в серпні-листопаді. Найнижчий рівень (2,37 м) спостерігався
в серпні 2015 р., що пов’язане із аномально високою температурою в цей період
(+37,0 С). Найвищий (0,26 м) – у грудні 2009 р. у порівнянні з ґрунтовими водами
пікові рівні встановлюються на три місяці пізніше, однаковий пік підняття рівнів
у грудні 2009 р., а коливання є синхронними. Середньорічна амплітуда коливань
рівня становить 0,6-0,7 м.
Різке зниження рівня ґрунтових вод спостерігається з 2010 р. З травня
2016р., незважаючи на достатню кількість опадів, проявляються тенденції до
зниження рівнів напірних вод.
Напірна свердловина 12н. Максимальні рівні спостерігаються в березні,
мінімальні – в грудні-січні та липні-серпні. Найнижчий рівень (1,87 м)
спостерігався у липні 2019 р., найвищий (0,04 м) – у листопаді 2013 р. Порівняно
із ґрунтовими водами максимальні рівні встановлюються на два місяці пізніше, а
мінімальні рівні на два місяці раніше, зафіксований однаковий пік підняття рівнів
в січні 2015 р., коливання синхронні з 2014 р. Середньорічна амплітуда коливань
рівня – 1,2-1,6 м.
З 2014 р. зафіксовані тенденції мінімальних рівнів напірних вод в літній
період (червень-серпень).

24. 24
-1,0
-0,8
-0,6
-0,4
-0,2
0,0
0,2
0,4
0,6
0,8
1,0
1,2
1,4
1,6
1,8
2,0
2,2
2,4
2,6
2,8
3,0
3,2
3,4
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
2н 4н 12н 19н
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
Опади, мм
РГВ, м
Рисунок 2.9 – Графіки коливань рівнів підземних вод верхньокрейдяних відкладів по свердловинах 2н, 4н, 12н і 19н
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
tоС

25. 25
Напірна свердловина 2н. Максимальні рівні спостерігаються в січні-
квітні, мінімальні – в серпні-жовтні. Найнижчий рівень (1,05 м) спостерігався
у серпні 2014 р., найвищий (0,02 м) – у жовтні 2008 р. Порівняно з ґрунтовими
водами максимальні рівні встановлюються на один місяць пізніше, а
мінімальні рівні – на два місяці пізніше, коливання синхронні. Середньорічна
амплітуда коливань рівня становить 0,5-0,7 м.
З 2014 р. зафіксовані тенденції до збільшення амплітуди коливань рівнів
та зменшення напірності свердловини.
За результатами аналізу динаміки напірних вод водоносного комплексу
у відкладах туронсько-маастрихтського ярусів верхньої крейди відмічається
достатньо виражене зимово-весняне підняття рівнів, яке сягає піку у березні.
Спад рівнів напірних вод простежується в літньо-осінній період з
мінімальними значеннями рівня води в серпні. Такий режим підземних вод
відповідає реакції на кліматичні зміни, але з 2014 р. зафіксовані тенденції до
збільшення амплітуди коливань рівнів, зменшення напірності свердловин та
зниження рівнів в літній період, що вказує на збільшення водовідбору з
водоносного комплексу.
У результаті рекогносцирувального обстеження моніторингової мережі
на території Шацького НПП зроблені наступні висновки:
1. Моніторингова мережа складається з 19 спостережних свердловин: 4
свердловини на крейдяний водоносний горизонт; 15 – на четвертинний
водоносний горизонт.
2. Майже усі свердловини знаходяться у справному стані, РГВ
вимірюються 1 раз на місяць.
Вважаємо за необхідне відновити моніторингову мережу, а саме:
1. Почистити свердловини 24, 25 (оз. Пісочне), свердловини 12н, 13у (оз.
Світязь).
2. Пробурити
2 свердловини на крейдяний водоносний горизонт:
− 17н (Подманово, ур. Гулево);
− 13н (оз. Кримно).
2 свердловини на четвертинний водоносний горизонт:
− 19у (ур. Городище);
− 3у (оз. Кримно).
2.5 Водний баланс території досліджень
Для уточнення антропогенного впливу на підземні води нами були
виконані розрахунки балансу ґрунтових вод за багаторічними коливаннями їх
рівнів по парах моніторингових свердловин – 12н (напірні води)/13у (ґрунтові)
для періодів 1971-1983 рр. і 2005-2019 рр. та 2н (напірні води)/2у (ґрунтові).
Оскільки пункти спостережень є одиничними, розрахунки балансу
проводилися за схемою: в прибутковій частині балансу – приплив напірних
вод, інфільтраційне живлення і боковий відтік разом; у витратній – перетік у

26. 26
нижній водоносний горизонт, витрати на випаровування і боковий відтік
разом (табл. 2.2, 2.3).
Таблиця 2.2 – Річні баланси ґрунтових вод по свердловинах 12н/13у за
періоди 1971-1983 рр. та 2005-2019 рр.
Рік Опади, мм
Поповнення за рахунок Витрати за рахунок, мм Змінення
запасів мм
(баланс)
притоку
знизу
інфільтрації +
бок. притік
перетоку
вниз
випаров. +
бок. відтік
1971 448 138,4 272,1 56,1 322,4 32,0
1972 570 24,8 205,9 69,3 277,4 -56,0
1973 551 109,5 375,6 71,3 329,8 84,0
1974 854 166,5 269,3 29,6 396,2 0,0
1975 468 159,1 137,0 23,8 276,3 -4,0
1976 464 322,7 258,6 — 661,5 -89,0
1977 543 223,2 267,9 2,8 410,3 78,0
1978 581 225,0 529,1 1,9 866,2 -114,0
1979 573 345,5 343,7 — 627,2 62,0
1980 708 313,9 197,8 — 437,7 74,0
1981 661 200,4 95,9 2,8 297,5 -4,0
1982 466 244,2 107,6 — 351,8 0,0
1983 583 181,9 150,8 — 388,7 -56,0
Середнє 582,9 204,2 250,8 19,8 434,1 1,1
2005 613 256,1 26,8 14,1 424,8 -156,0
2006 644 34,2 211,9 33,0 67,6 145,5
2007 610 93,6 114,4 5,6 188,9 13,5
2008 723 — 233,5 229,0 — 4,5
2009 755 — 368,6 263,0 30,6 75,0
2010 702 — 196,2 203,5 — -7,3
2011 580 25,1 281,9 43,5 346,0 -82,5
2012 567 72,0 65,7 1,2 144,0 -7,5
2013 709 0,6 179,1 16,8 125,4 37,5
2014 623 215,2 296,0 9,6 408,6 93,0
2015 477 209,3 46,9 — 391,2 -135
2016 688 358,9 30,7 — 442,1 -52,5
2017 690 225,3 303,4 — 398,2 130,5
2018 586 644,2 169,2 — 984,4 -171,0
2019 462 351,0 168,2 — 739,7 -220,5
Середнє 640,5 139,5 180,2 58,5 253,7 -16,8
Таблиця 2.3 – Річні баланси ґрунтових вод по свердловинах 2н/2у за
період 2005-2019 рр.
Рік Опади, мм
Поповнення за рахунок Витрати за рахунок, мм Змінення
запасів мм
(баланс)
притоку
знизу
інфільтрації
+бок. притік
перетоку
вниз
випаров. +
бок. відтік
2005 613 114,0 — — 301,5 -187,5
2006 644 167,1 13,7 — 122,3 58,5
2007 610 146,5 94,7 — 188,7 52,5
2008 723 118,0 48,6 — 220,6 -54,0
2009 755 121,4 209,2 — 212,1 118,5
2010 702 198,3 11,7 — 331,5 -121,5
2011 580 195,0 37,3 — 244,8 -12,0
2012 567 208,5 — — 210,0 -1,5
2013 709 112,6 179,7 29,4 127,9 135,0
2014 623 58,6 200,3 207,8 192,1 -141,0
2015 477 69,0 186,6 81,5 124,6 49,5
2016 688 88,3 77,7 48,0 161,5 -43,5
2017 690 11,9 202,2 33,9 87,2 93,0
2018 586 — 56,7 44,7 — 12,0
2019 462 54,8 58,6 41,8 151,1 -79,5
Середнє

27. 27
За даними, отриманими за спостереженнями в свердловинах 12н/13у, що
знаходяться у прибережній зоні озера Світязь, за якими можливо оцінити
формування водного балансу самого озера, то зазначаємо наступне: за весь
період досліджень у періоди з 1971 по 1983 рр. та з 2005 по 2014 рр.
спостерігається стабільність у формуванні річних водних балансів, однак з
певними відхиленнями від середніх значень окремих статей.
У прибутковій частині балансу основними є інфільтраційне живлення і
притік напірних вод, у витратній – витрати на випаровування, що відповідає
раніше встановленому для цієї території інфільтраційно-напірному
випаровувальному типу формування водного балансу. Боковий притік і відтік
ґрунтових вод для даної території і для озера не мають вирішального значення.
Так, за осередненими даними, у період 1971-1983 рр. поповнення за рахунок
напірних вод склало 204,2 мм, при інфільтраційному живленні в сумі з
боковим притоком – 250,8 мм; витрати за рахунок зворотнього перетоку –
19,8 мм; випаровування в сумі з боковим відтоком – 434,1 мм.
З протилежної північно-східної частини озера попередніми
розрахунками за даними вимірів у свердловинах 2н/2у за період 1976-1980 рр.,
водний баланс формувався переважно за рахунок інфільтраційного живлення,
що в сумі з боковим притоком склав в середньому 244,2 мм, і витрат на
випаровування, що в сумі з боковим відтоком дорівнював 196,2 мм. Напірне
живлення і перетікання до напірного горизонту склали відповідно 70,6 та
70,6 мм, тобто взаємообмін між водоносними горизонтами був збалансованим
і нульовим для результуючої водного балансу. Такий факт свідчить про те, що
оз. Світязь знаходиться в зоні транзиту підземного потоку, що рухається з
півдня на північ і північний схід від основної області живлення (Волинська
височина) до зони розвантаження (долина р. Муховець) і витрачається
попутно на підживлення дрібних річок і живлення глибоких карстових озер.
Світязь отримує напірне живлення в усій його чаші, що складає в
середньому 50 % від загального надходження води, з коливаннями по роках
від 10 до 70 %, і залежить від кількості і внутрішньорічного розподілу опадів
і температур повітря (водно-радіаційного балансу). Озеро витрачає свій
балансовий прибуток на живлення ґрунтового потоку його північного і
північно-східного прилягання, що відповідає основному напрямку руху
підземних вод, та деяких озер поверхневим шляхом.
Наявність тісного зв’язку озера з напірним водоносним горизонтом
підтверджується, згідно балансових розрахунків, тим, що надходження
напірних вод відбувається у періоди зменшення кількості опадів, а мінімальне
– у багатоводні періоди. Витрати на випаровування, які позначаються на
зниженні рівня озера і зростанні напірного градієнту, компенсуються
притоком знизу (див. табл. 2.2). Наявність зазначеного тісного зв’язку
підтверджують і батиметричні дослідження, виконані фізико-механічним
інститутом ім. Г.В. Карпенка НАНУ, згідно яких у північній глибоководній
частині озера є гідравлічні вікна безпосереднього сполучення озера з напірним
водоносним горизонтом тріщинуватої зони верхньої крейди (рис. 2.9).
Джерела розташовані лінійно з південного заходу на північний схід, що

28. 28
відповідає основному напрямку руху підземного потоку. Це підтверджує тезу
про те, що верхньокрейдяні відклади мають у порушеній зоні нерівномірну
тріщинуватість і через це нерівномірну за площею обводненість
водоутримуючих крейдяних порід. Вона є максимальною у лінійних зонах
інтенсивної тріщинуватості, пов’язаних із основною областю живлення
підземних вод.
Рисунок 2.9 – Карстові лійки або «тоні» оз. Світязь [2]
Можна припустити, що формування карсту і кастових провалів, як
ємкостей майбутніх озер і саме Світязю, пов’язане з такою зоною. Якщо це
прийняти за можливе, то зона підвищеної водопровідності, в межах якої
сформовано оз. Світязь та інші карстові озера району, має спрямування на
північний схід до ретрозони розвантаження підземного потоку, яка чітко
простежується в рельєфі поверхні крейдяної основи четвертинного
осадового чохла, виповненого льодовиковими і постльодовиковими
відкладами.
Перепад висот між озером і прадолиною стоку понад 60 м. Тобто, при
достатній кількості води, яка тече, створювалися сприятливі умови для
інтенсивного карстоутворення в його підземних та поверхневих проявах
(формах). Наступною за цим льодовиковою діяльністю рельєф крейдяної
поверхні був вирівняний, карст повністю заглушений, в пониззях
постльодовикового рельєфу сформовані озера, що поділилися на долинні
(атмосферного живлення) і карстові (атмосферно-напірного живлення).
Сформувався сталий водний баланс тісно взаємопов’язаного комплексу
поверхневих, ґрунтових і напірних вод, основним компенсатором якого є
напірний водоносний горизонт (рис. 2.10-2.14). З цим пов’язано і те, що

29. 29
161,5
162,0
162,5
163,0
163,5
164,0
164,5
165,0
165,5
166,0 грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
2н 2у озеро Світязь
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
абсол. відм., м
Рисунок 2.10 – Графіки коливань рівнів підземних вод четвертинних та верхньокрейдяних відкладів по
свердловинах 2н, 2у і рівня озера Світязь

30. 30
160,5
161,0
161,5
162,0
162,5
163,0
163,5
164,0
164,5 грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
19н озеро Світязь
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
Рисунок 2.11 – Графіки коливань рівнів підземних вод верхньокрейдяних відкладів по свердловині 19н
та рівня озера Світязь
абсол. відм., м

31. 31
159,0
160,0
161,0
162,0
163,0
164,0
165,0
166,0
167,0
168,0
169,0
170,0
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
13у 14у 15у озеро Світязь
0,0
50,0
100,0
150,0
200,0
-15,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
Рисунок 2.12 – Графіки коливань рівнів грунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 13у, 14у, 15у
та рівня озера Світязь
абсол. відм., м

32. 32
158,0
159,0
160,0
161,0
162,0
163,0
164,0
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
4у 5у 6у озеро Світязь
0,0
50,0
100,0
150,0
200,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
Рисунок 2.13 – Графіки коливань рівнів грунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 4у, 5у, 6у
та рівня озера Світязь
абсол. відм., м

33. 33
157,0
158,0
159,0
160,0
161,0
162,0
163,0
164,0
165,0
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
грудень
лютий
квітень
червень
серпень
жовтень
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
26 27 озеро Світязь
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
Опади, мм
tоС
абсол. відм., м
Рисунок 2.14 – Графіки коливань рівнів грунтових вод четвертинних відкладів по свердловинах 26, 27
та рівня озера Світязь

34. 34
інтенсивні осушувальні меліорації в межах району не призвели до
катастрофічних і, принаймні, значних деформацій природного водного
балансу, як це відбулося на деяких інших осушуваних землях Полісся і
Лісостепу.
Так, з 2014 р. значно зростає напірне живлення відносно попередніх
років, що сягає в абсолютних значеннях 644 мм у 2018 р. (79 %), а у
відсотковому відношенні – 92 % у 2016 р. При кількості річних опадів за цей
період на рівні середніх або дещо вищих за них, такі зміни у напірному
живленні можна пояснити збільшенням витрат на забезпечення ґрунтового
потоку в бік депресійної воронки при зниженні його рівня. В цей період
повністю припиняється перетік ґрунтових вод у напірний водоносний
горизонт, що носив зазвичай сезонний характер і витрати повністю
відбуваються за рахунок випаровування і бокового відтоку до 984 мм, що в
сумі значно перевищують норму опадів і їх фактичну максимальну кількість
за окремі роки. Витрати ґрунтового потоку за останні роки можна назвати
аномальними і якщо ці аномалії не спричинені несприятливою комбінацією
природних факторів і така тенденція збережеться, то слід очікувати, що
система буде балансуватися на нових абсолютних рівнях підземного потоку і,
відповідно, пов’язаних з ним озер.
Заходами щодо підтримання рівнів озер можуть бути: мінімізація або
ліквідація штучних і природних витоків, створення штучних підпорів на
водотоках; якщо підтвердиться вплив водовідливу з кар’єру Хотиславського,
то можна повернути воду перекиданням стоку у русло р. Рита, тим більше, що
вона в певний період повністю втрачатиметься на водовідлив з кар’єру.

35. 35
3 СУЧАСНИЙ СТАН ПОВЕРХНЕВИХ ВОД
3.1 Озера
Територія Шацького поозер’я розташована на вододільній території
басейнів річок Західний Буг і Прип’ять.
На території Шацького НПП розташовані 23 озера. Розподіл озер за їх
функціональними зонами наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Розподіл озер Шацького НПП за функціональними зонами
№
пп
Назва озера Площа, га
У тому числі за функціональними зонами
заповідна,
га
регульованої
рекреації, га
стаціонарно
ї рекреації,
га
господар-
ська, га
1 2 3 4 5 6 7
Озера безпосереднього підпорядкування парку
1. Світязь 2622,0 92,0 2530,0
2. Пулемецьке 1568,0 1568,0
3. Луки 673,2 673,2
4. Люцимер 430,0 430,0
5. Острів’янське 255,0 255,0
6. Кримно 147,0 147,0
7. Перемут 142,0 142,0
8. Чорне Велике 83,0 83,0
9. Мошне 36,0 36,0
10. Чорне Мале 31,0 31,0
11. Довге 19,0 19,0
12. Плотиччя 11,0 11,0
13. Кругле 9,0 9,0
14. Климівське 29,0 29,0
Разом 6055,2 216,0 5828,2 11,0
Озера інших землекористувачів
15. Пісочне 187,0 187,0
16. Соминець 43,0 43,0
17. Карасинець 15,0 15,0
18. Озерце 13,7 13,7
19. Линовець 9,0 9,0
20. Олешно 5,9 5,9
21. Ритець 4,4 4,4
22. Звединка 3,8 3,8
23. Навраття 1,9 1,9
Разом 283,7 187,0 96,7
Всього в ШНПП 6338,9 216,0 5828,2 187,0 107,7
За морфометричними показниками більшість озер є невеликими і
неглибокими. Площа водного дзеркала озер знаходиться в межах від 2622,0 до
1,9 га, максимальні глибини – від 58, 4 до 1,8 м, а об’єм води в них – від 180,8
до 0,1 млн м3
. У восьми озерах (Світязь, Пулемецьке, Люцимер, Луки,
Острів’янське, Пісочне, Кримно, Перемут) площа водного дзеркала становить
понад 100 га, а у чотирьох з них (Світязь, Пулемецьке, Пісочне, Люцимер)

36. 36
максимальні глибини перевищують 10 м. Найбільше за площею озеро на
території парку та найглибше озеро в Україні – оз. Світязь.
Для озер властивий незначний власний поверхневий водозбір. Берегова
лінія у великих і глибоких озерах виражена чітко, а в дуже малих (Навраття,
Кругле, Довге тощо) – нечітко і зливається з навколишніми болотними
масивами. Береги малих озер дуже заторфовані, дно замулене. Вони
інтенсивно заростають, перетворюючись у болото.
Озера Шацького НПП є голоценовими утвореннями, а за генезисом своїх
улоговин – карстовими, льодовиковими, заплавними тощо. Різні за величиною
і формою озера карстового походження розміщені переважно в областях
неглибокого залягання тріщинуватих мергельно-крейдових порід верхньо-
крейдяного віку. Деякі озера приурочені до глибоких, як правило
неправильної форми, карстових лійок (Світязь, Пісочне) з різними ухилами
схилів. Також є і невеликі, заповнені водою, лійки з глибиною до
6 м (Перемут, Люцимер).
Основними складовими поповнення водного балансу озер є атмосферні
опади, напірне живлення та притік з прилеглих територій. Витратні вкладові
водного балансу складаються з випаровування води з водної поверхні озер та
інфільтрації води у розташовані нижче горизонти. Для глибоких озер, які є
зануреними до крейдяних відкладів, основним джерелом живлення є напірні
води і опади, а для мілких – опади, поверхневий і ґрунтовий стоки. Все це
зумовлює інтенсивність водообміну в озерах, їхній гідрохімічний і
температурний режими.
Результати багаторічних досліджень водного балансу на озерах Світязь,
Пулемецьке, Люцимер, Луки, Острів’янське, Пісочне, Кримно, Чорне
наведено в таблиці 3.2.
Найстабільніший водний режим характерний для найбільших озер парку
Світязь і Пулемецьке, а також для оз. Острів’янське, яке сполучене
гідрографічною мережею лише з оз. Пулемецьке. Стабілізуючими чинниками
режиму двох перших озер є значний обсяг їхньої водної маси, велика площа, а
також тісний зв’язок із транзитним підземним потоком, що є основним
регулятором водної системи регіону. Поверхневий притік у ці озера невеликий
і їхній водний баланс формується, переважно, завдяки надходженню на
поверхню води атмосферних опадів, випаровуванню з водної поверхні,
водообміну з напірним водоносним горизонтом верхньокрейдяних відкладів.
Озера Люцимер і Кримно, що входять до транзитної водної системи, яка
пов’язує в природних умовах верхів’я річок Прип’ять і Рита,
характеризуються найбільшою динамікою режиму та інтенсивністю
водообміну. Головним джерелом живлення цих озер є поверхневий приплив з
водозбірних ділянок, який витрачається на відтік до водної системи. У
формуванні водного балансу оз. Люцимер велике значення має підземний
приплив, який формується місцевою інфільтрацією і ґрунтовим стоком.
Водний режим і баланс оз. Кримно повністю визначається режимом
поверхневого припливу з боку оз. Люцимер і прилеглого болотного масиву та
відтоком до р. Рита, режим якої цілком залежить від її штучного регулювання.

37. 37
Таблиця 3.2 – Показники водообміну озер, млн. м3
/рік
Показники
водообміну
Разом
Озера
Луки Люцимер Чорне Світязь
Острів’я-
нське
Пулеме-
цьке
Кримно Пісочне
Поповнення
Опади 33,0 3,7 2,3 0,4 14,8 1,3 8,8 0,7 1,0
Поверхневий
приплив
12,7 1,3 1,9 2,7 1,4 4,2 0,2
Підземний
приплив
10,7 1,3 1,4 0,2 5,6 0,3 1,7 0,2
Разом 56,4 6,3 6,6 0,6 23,1 1,6 11,9 4,9 1,4
Витрати
Випарову-
вання
37,3 4,1 2,6 0,5 16,6 1,6 9,9 0,9 1,1
Поверхневий
відтік
10,7 1,0 4,2 0,1 1,2 0,1 — 4,1 —
Підземний
відтік
9,7 1,2 0,3 0,2 5,7 2,1 0,2 —
Разом 57,7 6,3 7,1 0,8 23,5 1,7 12,0 5,2 1,1
Об’єм озера,
млн м3
13,0 19,0 2,3 180,0 5,9 72,0 5,7 5,5
Тривалість заміни об’єму води в озерах, роки
Загальна 2,1 2,9 3,8 7,8 3,7 6,0 1,1 3,9
Поверхневий і
підземний
припливи
5,0 4,4 11,5 21,7 19,6 23,2 1,4 13,7
Підземний
приплив
10,0 13,6 11,5 32,1 19,6 42,3 27,5
Розрахунок водного балансу оз. Світязь виконано за даними
гідрометеорологічної служби (опади, випаровування, рівні озера), а також
спостереженнями за рівнями ґрунтових і напірних вод в приозерній зоні по
мережі моніторингових свердловин. Надходження ґрунтових вод розраховано
за відмітками їх рівня (св. 17у) і дзеркала озера. Напірне живлення визначено
за рівнями в спарених свердловинах на ґрунтові (св. 13) і напірні (св. 12н) води
(табл. 3.3).
Таблиця 3.3 – Баланс озера Світязь за 1970-76 рр. та 2016-2019 роки
Рік
Поповнення озера за рахунок, мм Витрати води за рахунок, мм
Змінення
рівня, мм
(баланс)
опади
напірне
живлення
притік
ґрунтов.
вод
притік
поверхн.
вод
випаро-
вування
перетік
вниз
відтік
у
ґрунт.
води
поверхн
стік
1970-
76 рр.
585 115 20 45 523 — 23 188 31
2016 678 359 45 42 805 — 205 44 70
2017 690 237 59 62 924 — — 44 80
2018 586 500 40 — 642 — 575 59 -150
2019 462 351 35 20 845 — 259 44 -280
Аналізуючи отримані результати розрахунків, можна зазначити
наступне. Водний баланс оз. Світязь за весь період спостережень мав (до 2015
р.) збалансований характер з певними відхиленнями від середніх показників,
як окремих статей балансу, так і його результуючої, що позначалося на рівні
дзеркала озера. Амплітуди коливань останнього були в межах 0,2-0,4 м, при

38. 38
багаторічних максимумах до 0,5-0,6 м. Основними прибутковими статтями
були атмосферні опади (50-80 %), напірне живлення (20-50 %), при
підпорядкованому значенні поверхневого притоку і надходження ґрунтових
вод (переважно, з південно-західного примикання); витратними
випаровування (до 90 %), підживлення ґрунтового потоку (10-15 %),
поверхневі витоки (5-10 %). Остання стаття не була однозначною через різні
спроби штучного регулювання витоку. Стабілізуючим фактором в
підтриманні балансової рівноваги були (і є) напірні води, притік яких завжди
зростав при зростанні витрат і зниженні рівня озера. Це підтверджує і
загальний доволі спокійний характер графіку коливань дзеркала озера без
екстремальних підйомів і спадів, що характерно для водойм і водотоків
атмосферного живлення.
Аномальним в формуванні водного балансу оз. Світязь виявився період
з 2013 р. по наш час, коли позначився стійкий тренд зниження рівня озера. На
його фоні з 2015 по 2018 рр. рівень стабілізувався на декілька нижчому рівні,
а з 2018 по кінець 2019 рр. опустився до багаторічного мінімуму, нижче
абсолютної відмітки 163 м. З цим періодом пов’язано збільшення річних
температур повітря в середньому на 2о
С, випаровування до 924 мм, зниження
рівнів ґрунтових і напірних вод на 1,0-1,2 м. Падіння рівня ґрунтових вод,
значно більше за зниження рівня озера, спонукало зростання витрат з нього на
підживлення ґрунтового потоку, що досягло в загальному водному балансі
575 мм (2018 р.), або 45 % від загальної суми витрат, чого не спостерігалося за
весь попередній період спостережень. Зросла доля напірного живлення озера,
яке, проте, не змогло повністю компенсувати збільшення витрат на
випаровування і поповнення ґрунтових вод.
Не повністю з’ясованим залишається питання зниження рівнів
ґрунтових і напірних вод, яке складно пояснити лише змінами у кліматичних
факторах. Особливо це стосується напірного водоносного горизонту, основна
область живлення якого знаходиться далеко за межами досліджуваного
об’єкту, і підпорядкованого іншим умовам формування підземного потоку.
Водний режим оз. Луки і його водний баланс формуються поверхневим
припливом і відтоком, підземним водообміном і метеорологічними
чинниками. Поверхневий приплив до озера відбувається з боку оз. Світязь, а
відтік – до меліоративної мережі і шляхом фільтрації через ґрунт. Водообмін
із розташованими нижче водоносними горизонтами збалансований.
Баланс оз. Пісочне формується переважно атмосферними опадами і
випаровуванням з водної поверхні. Водозбір озера займає незначну площу,
тому залежно від формування вологозапасів на лісовому водозборі може
відбуватися поповнення завдяки поверхневому припливу в період танення
снігу.
Своєрідний водний режим має оз. Чорне. У нього практично відсутній
власний водозбір, але є постійний стік до оз. Люцимер. Для озера характерний
інтенсивний водообмін, складовими якого є опади, випаровування, водообмін
із розташованим нижче напірним водоносним горизонтом та поверхневий
відтік.

39. 39
Коливання рівня води озер парку визначається співвідношенням
складових водного балансу, насамперед, атмосферних опадів, які відіграють
важливу роль у додатній статті водного балансу території. Отже, основною
особливістю гідрологічного режиму озер парку є порівняно стабільне
положення рівня води, який коливається за сезонами року. У весняний та
осінній періоди спостерігаються максимуми, а у літній та зимовий – мінімуми
рівня води. Максимальне підвищення рівня води відмічається у період кінець
квітня – початок травня після танення снігу та льоду, а мінімальне – у період
кінець серпня –початок вересня.
Важливою особливістю у водному балансі озер території Шацького
НПП є те, що вони пов’язані між собою каналами перерозподілу стоку, які
створювалися впродовж тривалого періоду і які на даний час забезпечують
неконтрольоване перетікання значної кількості водних ресурсів як в межах
території, так за її межі.
Для зменшення загрози підтоплення с. Світязь у 1887 р. було
побудовано канал, який з’єднував оз. Світязь з оз. Луки. Після будівництва
цього каналу рівень води в оз. Світязь знизився на 0,5-0,8 м. Водночас було
прокопано канал, що з’єднував оз. Світязь і оз. Пулемецьке. Але цей канал
швидко замулився і вже у 20-ті роки XX ст. стоку по цьому каналу не було.
З метою осушення заболочених земель, розташованих у зоні
оз. Острів’янське, у 1914 р. з цього озера в р. Копаївка поміщиком
п. Гутовським було споруджено канал. На базі цих озер згодом було
побудовано стави, живлення яких відбувалось по каналу з оз. Острів’янське.
Згодом, у повоєнні роки, існуючу систему ставків об’єднали в
рибогосподарське підприємство «Ладинка», яке існує й донині.
Водозабезпечення ставків відбувається наразі завдяки надходженню води з оз.
Острів’янське, хоч останнім часом це є дуже проблематично через фіксований
рівень води в озері, створений водопереливною спорудою, побудованою з
метою непередбачуваних втрат для підтримання постійного рівня води в озері.
Враховуючи особливості рельєфу території і перевищення рівня заплави
р. Прип’ять над відмітками урізу води в озерах, на початку XX ст. також було
прокопано канал, який з’єднував р. Прип’ять з оз. Люцимер. Це було зроблено
з метою покращання стану заплавних земель у верхів’ях Прип’яті та
використання їх як сіножатей і пасовищ.
У 1970-1972 рр. побудовано Поліську осушувальну систему лісових
площ, прилеглих до озер Пісочне і Мошне. Було поновлено канал від оз.
Люцимер до озер Кругле та Довге, а також Силенський канал. Водночас
проведено і роботи з осушення боліт навколо оз. Кримно.
На сьогоднішній день у зв’язку з обмілінням Шацьких озер за
розпорядженням директора Шацького національного природного парку (від
23 жовтня 2019 року № 11) було проведено обстеження літоральної
(мілководної) частини оз. Світязь, меліоративних систем та водотоків, що
мають безпосередній вплив на формування та регулювання водного балансу
озера, а також стану наявних гідротехнічних споруд.

40. 40
Згідно акту обстежень встановлено, з південної сторони оз. Світязь
(затока Бужня – урочище «Гушово» – с. Світязь – затока Лука) спостерігається
відступ водного плеса озера від берегової лінії в межах 30-80 метрів; східна
сторона озера Світязь (затока Лука – західна околиця смт. Шацьк ур. «Дуга» –
урочище «Гряда») – відступ води від берегової лінії становить від 3 до
90 метрів; північна сторона озера Світязь (урочище «Гряда» – урочище
«Низьке» – урочище «Акація») – вода відійшла від берега в межах 20-
80 метрів; західна сторона озера Світязь (урочище «Акація» – наметове
містечко в урочищі «Мокошин» – затока Бужня) – відступ води від берегової
межі озера становить від 5 до 50 метрів.
Результати обстежень свідчать також про те, що із червня рівень
ґрунтових вод на даній території почав різко знижуватися і тенденція до
незначного його зниження зберігся на момент обстежень. Показники значень
по напірній свердловині засвідчили, що інтенсивність живлення озера
підземними водами в літній період була низькою, однак за вересень та жовтень
показники притоку підземних вод зросли. Невелика кількість опадів зумовила
зменшення акумуляції продуктивної вологи навколишніх боліт, що
підтримують гідрологічний баланс території та озера, відповідно, живлення
водойми поверхневими водами знизилося до мінімальних значень.
Встановлено, що значний вплив на гідрологічний режим озера має
неконтрольований витік води по каналу оз. Світязь – оз. Луки, а також
локальною осушувальною меліоративною мережею болота в ур. «Ступа», яка
працює виключно на скид поверхневих та ґрунтових вод. До того ж зазначено,
що на даний час спостерігається постійне зниження рівня ґрунтових вод як
біля оз. Світязь, так і по всій території парку.
Аналіз результатів багаторічних спостережень (1946-2019 рр.) за рівнем
води у оз. Світязь свідчать про те, що за більш як 70-річний період рівень води
у озері в 1972 р. (162,97) знаходився на таких же відмітках, як у 2019 р. (рис.
3.1).
За останній 25-річний період рівень води у оз. Світязь максимально
знижувався у жовтні 1994 р. до абсолютної відмітки 163,05 (рис. 3.2). А в
останні 10 років прослідковується загальна поступова щорічна тенденція до
зниження рівня води до відміток 2019 р.
Загалом прослідковується загальна тенденція динаміки рівня води в
Шацьких озерах за сезонами року. Виділяються весняні і осінні періоди з
вираженими максимальними та літні і зимові – з мінімальними відмітками
впродовж року. Максимальні відмітки рівня води в озерах припадають на
період кінець квітня – початок травня (після танення снігу та льоду), а
мінімальні – на період кінець серпня – початок вересня. За результатами
багаторічних спостережень амплітуда середніх річних коливань становить
близько 0,5 м.

41. 41
162,2
162,4
162,6
162,8
163,0
163,2
163,4
163,6
163,8
164,0
1946
1947
1948
1949
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
0,0
150,0
300,0
450,0
600,0
750,0
900,0
Опади, мм
абсол. відм., м
Рисунок 3.1 – Динаміка рівня в оз. Світязь за 1946-2019 рр.
0,0
2,0
4,0
6,0
8,0
10,0
12,0
14,0
tоС

42. 42
162,6
162,7
162,8
162,9
163
163,1
163,2
163,3
163,4
163,5
163,6
163,7
163,8
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
Опади, мм
абсол. відм., м
-14,0
-10,0
-6,0
-2,0
2,0
6,0
10,0
14,0
18,0
22,0
tоС
Рисунок 3.2 – Динаміка рівня води в оз. Світязь за даними багаторічних спостережень, 1984-2019 рр.

43. 43
За наявними даними рівнів води в Шацьких озерах (оз. Луки-Перемут,
Чорне, Світязь, Пісочне, Кримно) встановлено, що у наведений період
досліджень (2004-2019 рр.) виявлена певна синхронність динаміки рівня води
в цих озерах. В останні роки прослідковується загальна поступова щорічна
тенденція до зниження рівнів води в озерах Шацької групи (табл. 3.4, рис. 3.3).
3.2 Річки
Головними водними артеріями Волинського Полісся є річки Західний
Буг і Прип’ять, а також притоки Західного Бугу – Копаївка і Рита. Але до
території Шацького НПП входять лише ріки Копаївка (2,0 км) та Рита (близько
1,0 км).
Річка Прип’ять, права притока Дніпра, належить до басейну Чорного
моря, а річка Західний Буг є правою притокою Вісли і відноситься до басейну
Балтійського моря. Лінія Головного Європейського вододілу між цими
річками, внаслідок рівнинності території, проводиться за підвищеннями в
рельєфі крейди (по крейдяному хребту). Від лінії вододілу похила рівнина
простягається далі на північ за групу Шацьких озер до р. Муховець. Долина
верхів’я Прип’яті являє собою ввігнуту сходинку на пологому схилі, що
рівномірно понижується. Оз. Світязь відділене від долини Прип’яті невисоким
вододілом, розміщене нижче по схилу і має відмітку води на 4 м нижчу від
рівня води р. Прип’ять. Підземний вододіл перевищує в середньому рівень
річки на 1,5 м, а озера – на 5 м.
Правими притоками Західного Бугу є річки Копаївка і Рита. Річка
Копаївка бере початок з оз. Луки (приймає води по штучних каналах з оз.
Світязь, Пулемецьке); на території Шацького парку практично вся
каналізована. Річка Рита протікає на крайньому заході території парку на
кордоні з Білоруссю. Бере початок з оз. Кримно. Річка Рита є правою притокою
р. Малорита.
Копаївка – річка у північно-західній частині парку, на даний час
повністю каналізована. Має загальну довжину 57 км, площу водозбору 264
км2
, ухил – 0,36 м/км. У межах Шацького району має протяжність 25,6 км. На
північ від с. Хрипськ перетинає кордон з Білоруссю. Впадає у Західний Буг на
376 км від його гирла північніше смт Домачево Брестської області.
3.3 Водно-болотні угіддя
Водно-болотні угіддя Шацького НПП занесено до Переліку водно-
болотних угідь України, які згідно з Рамсарською конвенцією про водно-
болотні угіддя мають міжнародне значення, головним чином як середовище
існування водоплавних птахів. Загалом вони займають майже 9 % території
парку, з них болота – близько 2,7 %. Всього на території парку налічується
приблизно 20 болотних масивів.

44. 44
Таблиця 3.4 – Середньорічні рівні води в озерах Шацької групи, в абсолютних відмітках, м
Рік
Опади,
мм
Темпе-
ратура,
о
С
оз. Луки-
Перемут
Чорне Світязь Пісочне Кримно Люцимер Острів’янське Пулемецьке
1994 561 8,8 161,75 164,64 163,21 161,88 161,09 164,48 162,52 162,48
1995 505 8,1 161,69 164,65 163,22 161,93 161,15 164,47 162,58 162,55
1996 527 6,8 161,69 164,59 163,20 161,93 161,20 164,42 162,47 162,45
1997 598 7,7 161,75 164,75 163,21 162,18 161,13 164,47 162,47 162,42
1998 621 8,0 161,85 164,82 163,34 162,13 161,35 164,54 162,68 162,65
1999 643 9,0 161,86 164,83 163,41 162,23 161,29 164,56 162,64 162,70
2000 610 9,4 161,75 164,77 163,35 162,19 161,25 164,49 162,52 162,64
2001 662 8,2 161,79 164,83 163,35 162,18 161,29 164,54 162,49 162,68
2002 563 9,0 161,79 164,93 163,51 162,21 161,34 164,61 162,48 162,65
2003 515 7,9 161,40 164,50 163,40 161,92 160,94 164,23 162,23 162,38
2004 613,8 8,2 161,43 164,62 163,27 161,94 161,09 164,36 162,32 162,49
2005 615,6 8,2 161,55 164,48 163,33 161,96 161,30 164,60 162,53 162,70
2006 619,1 8,2 163,40
2007 508,2 9,2 163,59
2008 646,3 9,4 163,54
2009 618,5 7,8 163,54
2010 863 8,1 163,57
2011 538,00 8,6 163,57
2012 686,6 8,4 163,44
2013 709 8,7 163,53
2014 622,6 9,3 163,49
2015 477 9,9 163,35
2016 687,9 9,1 161,53 164,46 163,26 161,94
2017 690,5 9,0 161,54 164,49 163,29 161,93
2018 586,1 9,6 161,36 164,54 163,32 161,70 161,42
2019 417,4 11,5 163,20

45. 45
157,0
158,0
159,0
160,0
161,0
162,0
163,0
164,0
165,0
166,0
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
січень
квітень
липень
жовтень
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
оз. Луки-Перемут Чорне Світязь Пісочне Кримно
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
160,0
180,0
200,0
абсол. відм., м
Опади, мм
-10,0
-5,0
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
tоС
Рисунок 3.3 – Динаміка рівня води в озерах (1994-2019 рр.)

46. 46
На території Шацького НПП переважають евтрофні (низинні) та
мезотрофні (перехідні) болотні угрупування, зокрема Унич, Князь Багон,
Довге-Кругле. Оліготрофні (верхові) болота займають незначні території
серед лісових масивів, а найбільше з них болото Втенське. Болота розташовані
переважно у північній, східній та південній частинах парку і найчастіше
розташовані поблизу озер.
Серед евтрофних боліт переважають трав’яні. Лісові евтрофні болота
займають незначні ділянки і представлені здебільшого чорновільшняками, з
добре виявленою мозаїчністю у мікрорельєфі (пристовбурні підвищення та
мікрозниження). Серед трав’яних евтрофних боліт переважають осокові,
рідше трапляються високотравні. Мезотрофні болота поширені в урочищах
Князь Багон, Мельоване та біля озер Мошно і Пісочне. Значна частина
мезотрофних боліт увійшла до заповідної зони парку.
Луки зустрічаються фрагментарно (у вигляді невеликих ділянок) на
місці зведених лісів.
Найбільші болота парку наступні:
1) Довге-Кругле – евтрофне, осоково-сфагнове, площею понад 599 га.
2) Унич – евтрофне, високотравне, осоково-сфагнове, площею близько
287 га, має потужний торфовий шар – до 3 м.
3) Став – евтрофне, осоково-сфагнове, площею 500 га, частково
меліороване, інтенсивно заростає лісовою рослинністю, розміщене по
лінії: оз. Соминець – оз. Карасинець – оз. Озерце – с. Мельники.
4) Заплотиччя – осоково-сфагнове, заростаюче лісовою рослинністю,
площею 200 га.
5) Забороцьке – осоково-сфагнове, площею близько 200 га.
6) Луки – оліготрофне, площею 200 га, розташоване в районі оз. Луки-
Перемут.
7) Князь Багон – мезотрофне лісове болото, меліороване, площею 2257
га.
8) Втенське – оліготрофне, площею 130,7 га.

47. 47
4 ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
4.1 Водокористування та водоспоживання
Головними користувачами та споживачами водних ресурсів території
Шацького району є сільське населення, лісове та комунальне господарства,
харчова та переробна промисловість, рекреація і побутове водопостачання
населених пунктів. Особливістю району є відсутність міст та наявність лише
сільського населення, що у поєднанні з надзвичайними рекреаційними
можливостями сприяє зацікавленості міських мешканців сусідніх областей у
відпочинку і оздоровленню саме на території Шацького НПП. Шацьке
поозер’я завдяки більшій інформованості суспільства та особливостями змін
клімату стало улюбленим місцем відпочинку багатьох українців, а з 2014 р.
також стало частковою альтернативою літньому Криму, що однозначно
збільшило навантаження на природні ресурси регіону.
Водоспоживання включає в себе забір з різних джерел водних ресурсів
для задоволення потреб користувачів. Для господарських потреб забирають
воду безпосередньо з озер, річок, водоносних горизонтів, водну поверхню озер
також використовують у рекреаційному відношенні – для спортивного,
оздоровчого відпочинку та рибальства. Вода відкритих водойм для питних
цілей не використовується.
Основними офіційними водокористувачами Шацького НПП до 2014 р.
були: населення – 51 %, сільське господарство – 28 %, державні установи –
6%, рекреаційне господарство – 5,5 %, побутове водокористування
(комунальне господарство) – 5 %, промисловість – 3 %, лісове господарство –
1,5 % [3]. З 2014 р. прослідковується значний перерозподіл процентного
співвідношення на рекреаційну діяльність. Це зумовлено фізико-географічним
положенням та соціально-економічною ситуацією, що склалась на території
регіону. Фізико-географічними чинниками є близькість кордонів з Білорусією
та Польщею, що дає можливість подальшої співпраці на міжнародному рівні у
плані міжнародного співробітництва не лише наукового, але й економічного
розвитку. Соціально-економічні чинники – це занепад промисловості у зв’язку
із закриттям промислових підприємств, низька зайнятість населення у
міжсезонний період, з іншої сторони – зростаючий розвиток рекреаційної
галузі та ягідництва, що є позитивним чинником розвитку району при
дотриманні природоохоронного законодавства.
Об’єми водоспоживання включають споживання води на: господарсько-
питні потреби населення житлового фонду; комунально-побутові потреби
підприємств та закладів обслуговування населення; потреби для галузей
рослинництва та тваринництва, що перебувають як у колективних
господарствах, так і особистих та присадибних; потреби зовнішнього
благоустрою населених пунктів (зрошення), організацій та адміністративних
будівель району; потреби рекреаційного господарства.
На основі даних із водопостачання на території Шацького НПП можна
виділити такі основні категорії водоспоживачів:

48. 48
1) населення, яке використовує воду для господарсько-питних потреб;
2) підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, бази
відпочинку, установи та організації;
3) застосування зрошення на фермерських господарствах;
4) наповнення ставків, пожежних водойм.
Окрім того, до основних водоспоживачів у межах парку, хоч і сезонного
значення, відносяться рекреаційні заклади. На сьогоднішній день побутовий
рівень комплексів відпочинку значно підвищився, створюються рекреаційні
пункти з альтанками і артезіанськими свердловинами, місця для встановлення
наметів, нові бази, особливо велика кількість їх зазначається у приватному
секторі.
Зміни кількості офіційно зареєстрованих водокористувачів із природних
водних об’єктів Шацького району у період з 2009 по 2018 рр. зазначено в
таблиці 4.1, рисунок 4.1.
Станом на 10.12.2018 р. тут зареєстровано 16 підприємств, у тому числі:
молокозавод; держлісгосп; приватне підприємство «Флора», яке займається
ягідництвом (вирощування лохини кущової та смородини);
ПВП «Агропромторг»; ТОВ «Зендер-Україна»; ТОВ «Волинська ягідка»,
«Агрозаліс», «Бугагро», «Веллагро» (вирощування лохини кущової); районна
лікарня; 77 закладів відпочинку, 3 дитячі оздоровчі табори тощо.
Найбільшими споживачами води були: санаторій «Лісова пісня» –
0,046 млн. м3
на рік (51 % від загального водоспоживання), Шацьке виробниче
управління житлово-комунального господарства – 0,014 млн. м3
на рік (16 %),
ВАТ «Шацький молокозавод» – 0,005 млн. м3
на рік (6 %), пансіонат «Шацькі
озера» – 0,005 млн. м3
на рік (6 %).
Водокористування сільським населенням Шацького району завдяки
інтенсивному розвитку туризму має сезонний характер (рис. 4.2). Сумарна
кількість точок водопостачання на 5779 дворів становить 7208 шт., що
пояснюється наявністю декількох на території одного подвір’я (табл. 4.2). При
нормі водоспоживання близько 130 л/добу на одну особу, або 4,0 м3
/місяць, в
місяць водоспоживання населенням становить близько 66,7 тис. м3
. Якщо
врахувати, що кількість населення у літні місяці за рахунок туристів
збільшується втричі, водоспоживання на рік у Шацькому районі становить
більше 1 млн. м3
.
На території Шацького району дозволами на спеціальне
водокористування охоплено 77 суб’єкти господарювання. Переважна
більшість з яких є бази відпочинку, розташовані в ур. Гряда, с. Світязь та
с. Мельники. На берегах озер розміщені численні бази відпочинку, санаторії,
спортивні та дитячі табори «Супутник», «Чайка», «Світязь». В останні роки
проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя». Саме
тому рекреаційні можливості району з однієї сторони є джерелом покращення
матеріального стану місцевого населення, а з іншої має величезне
навантаження на водоресурсний потенціал району сезонного характеру і
максимальне саме у літні місяці.

49. 49
Таблиця 4.1 – Основні водоспоживачі Шацького району Волинської
області, 2009-2018 рр., млн. м3
№
з/п
Назва
підприємства*
Забрано із природних водних об’єктів
2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018
1.
ВАТ
«Волиньрибгосп»
1,26 1,465 0,472 0,941 1,305 0,305
2.
Пансіонат
«Шацькі озера»
0,016 0,015 0,008 0,014 0,014 ,0014 0,008 0,007 0,007 0,005
3.
ВАТ «Шацький
молокозавод»
0,02 0,008 0,008 0,009 0,007 0,007 0,006 0,005 0,005 0,005
4.
ВАТ «Шацьке
РТП»
0,002 0,001 0,001 0,013 — — — — — —
5.
Шацький лісовий
коледж
0,006 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,004 0,004
6.
Шацький
держлісгосп
0,005 0,005 0,004 0,005 0,005 0,005 0,005 0,005 0,004 0,004
7.
Світязька середня
школа
0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003 0,003
8.
Санаторій
«Лісова пісня»
0,092 0,083 0,074 0,054 0,077 0,077 0,074 0,060 0,050 0,046
9. Шацька ЦРЛ 0,001 0,001 0,001 0,001 0,002 0,002 0,001 0,001 0,002 0,001
10. Шацьке МУВГ 0,002 0,002 — — — — — — — —
11. Шацьке ВУЖКГ 0,016 0,009 0,005 0,002 0,004 0,004 0,008 0,009 0,014 0,014
12.
База відпочинку
шахти №9 «НВ»
0,001 0,001 0,001 0,001 0,001 0,001 0,001 0,001 0,000 0,000
13.
Спортивно-
оздоровчий табір
«Медик»
0,002 0,002 0,002 0,002 0,002 0,002 0,002 0,002 0,002 0,002
14. Грабівська с/р 0,002 0,002 0,002 0,002 0,003 0,003 0,004 — — —
15.
База відпочинку
«Сосновий бір»
— — 0,001 0,001 0,001 0,000 0,000 0,000 0,000 0,000
16.
База відпочинку
ДП Облавтодор»
— — — 0,001 0,000 0,000 0,001 0,001 0,001 0,001
17.
ТОВ «Зендер-
Україна»
— — — — — — 0,000 0,000 0,000 0,000
18.
Фізико
механічний
інститут. База
відпочинку
— — — — — — — 0,001 0,001 0,001
19.
СНУ ім..Лесі
Українки база
практики «Гарт»
— — — — — — — 0,004 0,004 0,004
20.
База відпочинку
«Світязь» філія
«Агрогаз» ПАТ
«Укртрансгаз»
— — — — — — — — 0,001 0,001
21. ПП «Флора» — — 0,019 0,008 0,008 0,008 0,005 — — —
22.
База відпочинку
ВП
«Галременерго»
— — 0,001 0,000 0,001 0,001 — — — —
Разом 1,416 1,600 1,605 1,058 1,434 1,434 0,121 0,102 0,097 0,09
* — Близько 55 зареєстрованих баз відпочинку лише в Світязькій районній раді.

50. 50
Рисунок 4.1 – Основні споживачі води Шацького НПП (2015-2018 рр.)
Рисунок 4.2 – Динаміка споживання води населенням протягом року,
Шацький район Волинської області
Таблиця 4.2 – Водопостачання населення на території Шацького району,
2019 р.
Назва
сільради
Кількість Водопостачання
дворів, шт
населення,
люд.
централізоване
(двори), шт
шахтні
колодязі, шт
трубчасті
колодязі, шт
Грабівська 280 928 66 136 84
Піщанська 750 1712 — 385 275
Пулемецька 302 512 — 297 6
Пульміська 440 1616 100 380 130
Ростанська 365 507 — 353 9
Світянська 732 2674 — 712 690
Шацька 2910 8726 193 2192 1200
Всього 5779 16675 359 4455 2394
2015
2016
2017
2018
0
0,01
0,02
0,03
0,04
0,05
0,06
0,07
0,08
ВАТ
"Волиньрибгосп",
ДП"Рибгосп
Шацьк",…
ВАТ"Шацький
молокозавод",
смтШацьк
Шацький
держлісгосп,
смтШацьк
Санаторій"Лісова
Пісня",с.Гаївка
Пансіонат"Шацькі
озера"
ШацькаЦРЛ,
смтШацьк
ШацькеВУЖКГ,
смтШацьк
ПП"Флора",
с.Ростань
Забрано із природних
об'єктів, млн.м3
0,0
50,0
100,0
150,0
200,0
250,0
зима весна літо осінь
Пора року
Водоспоживання, тис. м3/міс Кількість населення, тис. люд

51. 51
Як правило всі бази відпочинку будують власні басейни, ставки, штучні
водоспади, фонтани без отримання спеціального дозволу. Відбувається
додаткове навантаження на підземні води та переведення стоку з підземного в
поверхневий. Перехоплення ресурсів підземних вод та зниження їх рівня
кардинально змінюють умови живлення водоносних горизонтів, їх режим, а
також режим поверхневого стоку. Все це є причиною зміни водного балансу в
регіональному масштабі.
Але, слід зазначити, що наявні показники загального використання води
у Шацькому районі (див. табл. 4.1) недостовірні. Про це свідчить той факт, що
при збільшенні кількості підприємств загальне водоспоживання району
щороку зменшується з 1,416 млн. м3
до 0,09 млн. м3
. Звітів про
водокористування по багатьом існуючим господарствам немає. Наприклад,
ВАТ «Шацьке РТП», БВ ВП «Галременерго» успішно функціонують і надалі,
ПП «Флора» постійно збільшує площі вологолюбних рослин. Найбільший
водоспоживач ВАТ «Волиньрибгосп» має безліч судових рішень по
заборгованості заробітної плати, але інформації про припинення його
функціонування немає.
Господарська діяльність більшості приватних підприємств в аграрному
та туристичному секторах, присадибних ділянках офіційно не зафіксована і не
має звітів про обсяг використання водних ресурсів. Але саме тут відмічається
масове буріння локальних та індивідуальних свердловин, створення штучних
водойм.
Розрахунки щодо використання води при зрошені лохини свідчать про
неконтрольоване використання 250-750 тис. м3
води щорічно.
Необліковане використання водних ресурсів у рекреаційній сфері за
оцінками експертів становить щонайменше 3 млн. м3
на рік.
Той факт, що найбільш інтенсивне використання водних ресурсів
водокористувачами спостерігається в найбільш жаркий період року, свідчить
про те, що в цей період зростає використання води з напірних горизонтів та
його перехоплення на шляхах живлення озер, зокрема, озера Світязь.
4.2 Вплив вирощування вологолюбних культур на Шацьке поозер’я
Можливих причин проблеми обміління оз. Світязь озвучено декілька,
але не можна також виключати і збільшення останніми роками площ під
вирощуванням вологолюбних культур, які вимагають інтенсивного
використання водних ресурсів на цій території.
На даний час, як показує практика, поверхневі, ґрунтові і підземні води,
що формують водообмін на меліорованих і прилеглих до них територіях
Волинського Полісся, тісно взаємопов’язані і вплив на них будь-яких
природних та антропогенних чинників призводить до змін у водоносній
системі в цілому, а отже, і в пов’язаних з нею елементах природного
середовища (ліси, ґрунти, фауна) та відображається на їх еколого-
меліоративному стані.

52. 52
За даними НААН України за останні десятиліття глобальне потепління
має вплив на фактичне зміщення меж природно-кліматичних зон на 100-
150 км на північ [4]. Проведена меліорація боліт Полісся у ХІХ столітті та
неналежний догляд за осушувально-зволожувальними системами спричинили
потужні зміни, і створили небезпечне екологічне навантаження разом з
глобальним потеплінням на водний баланс території та порушили режим
водоносного горизонту. Між річками Полісся України не залишилося великих
болотних масивів, які підтримували б рівні ґрунтових вод на сусідніх
водоймах, не даючи їм опускатися далеко за оптимальні межі.
Але на фоні всіх змін збільшилися можливості для ведення сільського
господарства у даному регіоні. Теплий вегетаційний сезон, доступність
вологи, близьке географічне розташування біля ЄС (ринок збуту) спричинили
появу нових агрокультур. На базі колективних сільськогосподарських
підприємств Волинської області сьогодні рівноправно функціонують приватні
сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, виробничі
сільгоспкооперативи, фермерські та особисті селянські господарства, які
активно вирощують вологолюбні ягідні насадження.
У Шацькому районі останніми роками почали використовувати в сім
разів більше сільськогосподарських земель порівняно з 2014 р. Так, у 2018 р.
в районі вже використовували майже 1,8 тисяч земель сільськогосподарського
призначення. В основному ці сільськогосподарські підприємства займаються
вирощуванням лохини кущової та зернових культур [5].
Господарська ж діяльність більшості приватних підприємств в
аграрному та туристичному секторах, присадибних ділянках офіційно не
зафіксована і немає фактичних звітів про обсяг використання водних ресурсів.
Але саме тут відмічається масове буріння локальних та індивідуальних
свердловин, створення штучних водойм.
Згідно даних Екологічного паспорту Шацького району від 01.08.2018 р.,
потужними зареєстрованими підприємствами, які вирощують лохину на
території району, є: ПП «Флора» (Ростанська сільська рада) – 207,6 га, ТОВ
«Волинська ягідка» (Світязька сільська рада) – 231,8 га, ФГ «Агродрайв»
(Піщанська сільська рада) – 29,5 га, ТВП «Агропромторг» (Пулемецька
сільська рада) – 30 га.
Згідно даних Шацької райдержадміністрації від 27.11.2019 р.,
інформація щодо господарюючих суб’єктів, які здійснили закладку садів та
ягідників на території Шацького району, наведена в таблиці 4.3.
У перспективі ПП «Флора» хоче розширити насадження лохини до
1 тис. га. У 2018 р. загальна площа плодоносних кущів тут становила понад
115 га і ще близько 100 га засаджено молодими саджанцями [6].
ФГ «Агродрайв» має у володінні 60 га, з яких майже 30 га засаджено лохиною,
і в майбутньому тут заплановано створити ягідний кооператив.
ТОВ «Волинська ягідка» також заклали саджанці в серпні-вересні 2018 р.

53. 53
Таблиця 4.3 – Інформація щодо господарюючих суб’єктів, які здійснили
закладку садів та ягідників на території Шацького району
Сільська рада
Назва
господарюючого
суб’єкта
Загальна площа
землекористування,
га
Назва культури
Площа зайнята
під культурою,
га
Грабівська ПП «Флора» 7,6 смородина 7,6
Грабівська ОСГ × малина 4
Пулемецька ОСГ × лохина 13
Пульмівська
ПВП
«Агропромторг»
30 лохина 30
Ростанська ПП «Флора» 213,8 лохина 193
Ростанська ОСГ × лохина 7
Світязька
ТОВ «Волинська
ягідка»
231,8 лохина 160
Світязька
ТОВ «Агрозаліс»
100,9 лохина 55ТОВ «Бугагро»
ТОВ «Веллагро»
Територія Шацького району є найбільш сприятливою для вирощування
лохини. Окрім чудових смакових якостей ця культура має лікарські
властивості та високу рентабельність. Основною причиною швидкого
розширення площ під цією культурою є ціна, адже лохина є найдорожчою
ягодою серед тих, що вирощують в країні (середня вартість 150-200 грн/кг) [7].
Технологія дозволяє збирати до 10-20 тон ягід з гектару, або 4-7 кг ягід
з куща. В середньому в перші роки плодоносіння ягода може давати до 1 т/га,
набираючи обертів з кожним роком. Загалом рослини можуть плодоносити до
50 років. Кількість саджанців лохини на 1 га становить близько 3000-
3300 штук.
Лохина досить морозостійка рослина, вона здебільшого вирощується в
Канаді та Північній частині США, тому погодні умови українських зим не є
для неї екстремальними. А сухі і спекотні літні місяці перекриваються шляхом
збільшенням об’ємів поливу. Щодо іригаційних заходів, то в господарствах
застосовують саме краплинне зрошення, адже дана культура достатньо
вимоглива до кількості вологи (рис. 4.3).
Рисунок 4.3 – Плодоносні кущі та краплинне зрошення лохини [8]

54. 54
Особливістю лохини є поверхнева і дрібна коренева система, яка з одного
боку не витримує пересихання, з іншого – «стоячої» води. Маючи примітивну
кореневу систему, рослини цієї групи співіснують з мікоризними грибами, що
отримують від рослини вуглеводи та допомагають їй засвоювати воду та
мінеральні елементи. Вона не має кореневих волосків, тому дуже чутлива до рівня
зволоженості ґрунту чи субстрату. Якщо коріння знаходяться у воді більше 48 ч,
воно починає гнити. А в сухому субстраті коренева система починає відмирати і
при наступному поливі дуже повільно відновлюється [9-11].
Лохинавологолюбна культура.Упроцесі життєдіяльностірослинаабсорбує
доступну вологу з ґрунту та транспірує її через листкову поверхню. Інтенсивність
транспірації вологи залежить від ряду факторів: температури повітря; сонячної
радіації; вологості повітря; швидкості вітру; віку плантації; фази розвитку
рослини.
Рослина лохини не здатна передавати вологу латерально (тобто при поливі
лише з однієї сторони на іншій стороні куща будуть проявлятись симптоми
дефіциту вологи). Тому більшість сучасних плантацій закладається з
використанням двох ліній зрошення на ряд (відстань між крапельницями може
становити 0,40-0,60 м). Такий підхід має суттєві переваги, особливо при висадці
саджанців на гребенях, які необхідно рівномірно зволожувати. Якщо
використовується дві лінії зрошення, краще їх укласти так, щоб емітери
розміщувались в шахматному порядку.
Поливи лохини проводять регулярно (спочатку рідше, потім – частіше).
Точка поливу за показниками тензіометра (чи Watermark) є не більшою ніж
24 cBar [12] (близько 80 % НВ). Найбільше води вона використовує у період від
зав’язування ягід і до збирання урожаю. Дефіцит вологи у цей період суттєво
знижує урожай поточного року і стримує закладання плодових бруньок на
наступний рік. У цей час за відсутності опадів може з’явитися необхідність поливу
двічі на тиждень (максимальна потреба в воді може досягати 25-40 мм на тиждень,
що відповідає 250-400 м3
/га).
При розрахунку системи зрошення беруть до уваги механічний склад
ґрунту, його ґрунтово-гідрологічні показники та враховують, що доросла рослина
при площі листкової поверхні >80 % потребуватиме від 3-4 мм води за день до 6-
7 мм в найінтенсивніший період при повному завантаженні рослин урожаєм (рис.
4.4). У спекотні і посушливі дні одному кущу приблизно потрібно від 16 до 19 л.
У період, коли доросла рослина використовує близько 5 мм вологи за добу та за
відсутності опадів таку плантацію необхідно поливати раз на 4 дні.
На 1 га плантації необхідно близько 10 тис. м3
води (опади, ґрунтові води,
полив). З них близько 5-7 % припадає на поливи, стільки ж на опади, залишок – на
споживання ґрунтової вологи. Досвідчені садоводи стверджують, що
розраховуючи водопотребу лихини, треба забезпечити її доступною вологою
близько 1,0-1,5 л/кущ щодня. Тривалість вегетаційного періоду становить близько
190 діб. Отже, норма зрошення (кількість використаної води разом з поливом за
вегетаційний період) може сягати 600-900 м3
/га в залежності від віку рослин та
вологозабезпеченості року.

55. 55
Рисунок 4.4 – Добове сумарне водоспоживання лохини високорослої
протягом вегетаційного сезону
Орієнтовні фенологічні фази росту і розвитку та водопотреба чорниці
високорослої представлено в таблиці 4.4 [13].
Таблиця 4.4 – Строки проходження основних фенологічних фаз росту і
розвитку та сумарна водопотреба чорниці високорослої протягом
вегетаційного сезону
Основні фенологічні фази
Всього, ммнабрякання
бруньок
ріст пагонів
та цвітіння
дозрівання
плодів
дозрівання
плодів та
закінчення
росту пагонів
дозрівання
плодів
Строки
проходження
квітень тра-
вень
чер-
вень
липень серпень вересень
квітень-
вересень
Сумарне
водоспоживання,
мм/добу
3 4 5 7 7 6 —
Сумарне
водоспоживання,
мм/місяць
90 120 150 210 210 180 960
Фенологічні фази розвитку чорниці високорослої значно залежать від
суми ефективних температур, вищих +5°С. Початок вегетації більшості
досліджуваних сортів в умовах Полісся починається у третій декаді березня –
початку квітня при середньодобовій температурі вище 4-6°С. У першій декаді
квітня, коли сума ефективних температур становить близько 41-45°С,
спостерігається набрякання і розтріскування бруньок. Збирання ягід
проводять від початку липня до вересня місяця (в залежності від сорту) один
раз на 7-10 днів.
Усі господарюючі суб’єкти Шацького району у зв’язку з державною
охороною земель та водних ресурсів Волинської області не мають права на
отримання дозволу на використання наявних водних ресурсів, лише на
забудову споруд для збору дощової води та подальшого її застосування для
2,0
3,0
4,0
5,0
6,0
7,0
8,0
квітень травень червень липень серпень вересень
Добове сумарне водоспоживання лохини, мм

56. 56
зрошення. Тому вони будують водні споруди для забору дощової води, але
фактично врізаються в існуючі меліоративні водні канали та за допомогою
свердловин використовують підґрунтові води, самовільно використовуючи
водні ресурси району.
Саме тому ігнорувати вплив ведення інтенсивного сільського
господарства району на зменшення водності в Шацькому поозер’ї не варто,
адже близькість розташування деяких господарств вказує на загальне
використання водоносного горизонту. Наприклад, відстань від
ТОВ «Волинська ягідка» до озера Люцимер становить 3,5 км, до оз. Світязь –
близько 6 км; ПП «Флора» розміщується на відстані близько 7,0 км від
найближчого озера Острів’янка; ТВП «Агропромторг» розташоване на
відстані 2,6 км від озера Пулемецьке, 8,6 км від оз. Світязь (рис. 4.5). А
враховуючи те, що Шацький район має протяжність всього з півночі на
південь та з заходу на схід близько 30 км, і на цій території між напірними
(міжпластовими) та ґрунтовими водами немає роздільного водоупору, вони
утворюють один водоносний горизонт і мають тісний взаємозв’язок між
собою (рис. 4.6).
Рисунок 4.5 – Фактичне розташування господарств Шацького району
Волинської області на супутниковому знімку.
Отже, маємо близько 500 га офіційно зареєстрованих земель у
Шацькому районі Волинської області під вирощуванням вологолюбних
культур, які щорічно використовують на зрошення в залежності від річної
вологозабезпеченості до 300-450 тис. м3
. При чому найбільше навантаження
на водоносний горизонт припадає саме у спекотні місяці, коли озера
потребують значного підживлення, адже випаровуваність з водного дзеркала
максимальна. Максимальний водозабір з поливами у цей період становить
близько 100 тис. м3
щомісяця. У зв’язку з тим, що площі насаджень під цією

57. 57
вологолюбною культурою планують збільшити втричі, то перспективи
водозабору також збільшуються до 0,9-1,35 млн. м3
за сезон.
Рисунок 4.6 – Топографічне зображення та розташування сільських рад
Шацького району Волинської області
Тому інтенсивне споживання вологи сільськогосподарськими об’єктами
значно виснажує водоносний горизонт Шацького поозер’я, стаючи його
конкурентами у споживанні водних ресурсів регіону, а неконтрольоване
водокористування сприяє непоправній екологічній шкоді усього Волинського
Полісся.
Активна господарська діяльність у цьому регіоні у зв’язку з
недостатньою природною захищеністю від зовнішнього впливу на
навколишнє середовище може призвести до непередбачуваних та незворотних
негативних наслідків. Виходячи з цього, існує нагальна необхідність
комплексної охорони території та використання її природних об’єктів згідно
встановлених міжнародних правових норм з охорони навколишнього
природного середовища.

58. 58
5 МЕЛІОРАТИВНІ СИСТЕМИ ШАЦЬКОГО ПООЗЕР’Я ТА ЇХ
ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТЕРИТОРІЇ
ШАЦЬКОГО НПП
Для наукового обґрунтування Концепції збереження Шацького поозер’я
проведено аналіз особливостей функціонування, технічного стану
меліоративних систем, їх впливу на формування водозабезпеченості території
Шацького поозер’я та технічних можливостей конструктивних елементів
інженерної інфраструктури щодо акумуляції та перерозподілу водних ресурсів
на території Шацького НПП.
Оскільки кліматичні зміни, які спостерігаються останніми роками,
супроводжуються нестабільністю забезпечення водою меліорованих
територій, зростає роль меліоративних систем не тільки у сталому веденні
землеробства на осушуваних землях, а і як засобу підвищення їх
водозабезпеченості.
Роботи з осушення Шацького поозерʼя проводилися як в період
царської Росії, так і в період польського володіння цими землями, про що
зафіксовано у звітах Експедиції з осушення Полісся (під керівництвом
генерала П. Жилінського) та Бюро меліорації Полісся Польщі.
У 80-х роках XIX ст. підвищився рівень води в оз. Світязь, причиною
чого, можливо, була значна кількість опадів. Для зменшення загрози
підтоплення с. Світязь у 1887 р. було побудовано канал, який з’єднував оз.
Світязь з оз. Луки. Після будівництва цього каналу рівень води в оз. Світязь
знизився на 0,5-0,8 м. Водночас було прокопано канал, що з’єднував оз.
Світязь і оз. Пулемецьке. Але цей канал швидко замулився і вже у 20-ті роки
XX ст. стоку по цьому каналу не було.
З метою осушення заболочених земель, розташованих у зоні
оз. Острів’янське, у 1914 р. з цього озера в р. Копаївка поміщиком
п. Гутовським було споруджено канал. На базі цих озер згодом було
побудовано стави, живлення яких відбувалось по каналу з оз. Острів’янське.
Згодом, у повоєнні роки, існуючу систему ставків об’єднали в
рибогосподарське підприємство «Ладинка», яке існує й донині.
Водозабезпечення ставків відбувається наразі завдяки надходженню води з оз.
Острів’янське, хоч останнім часом це є дуже проблематично через фіксований
рівень води в озері, створений водопереливною спорудою, побудованою з
метою непередбачуваних втрат для підтримання постійного рівня води в озері.
Враховуючи особливості рельєфу території і перевищення рівня заплави
р. Прип’ять над відмітками урізу води в озерах, на початку XX ст. також було
прокопано канал, який з’єднував р. Прип’ять з оз. Люцимер. Це було зроблено
з метою покращання стану заплавних земель у верхів’ях Прип’яті та
використання їх як сіножатей і пасовищ.
Нині на території парку функціонує Копаївська осушувальна система, а
на значній території лісів у східній частині парку, яка в свій час фактично вся
була заболочена (урочище «Князь Багон»), у 70-80-ті роки минулого століття
було проведено лісомеліорацію (рис. 5.1).

59. 59
Рисунок 5.1 – Меліоративні системи Шацького району
У 1960-1964 рр. у північній частині Шацького НПП було споруджено
Копаївську осушувальну систему площею 2902 га і Луківську осушувальну
систему площею 1850 га в зоні водозбору оз. Луки. У 1965-1966 рр. після
реконструкції ці системи об’єднали в одну осушувальну систему – Копаївську
загальною площею 4750 га.
Загальна площа осушуваних земель становить 3684 га, у тому числі 479
га земель з гончарним дренажем. Двобічне регулювання водного режиму
здійснювалось на площі 2860 га. Під сільськогосподарські угіддя
використовували 3236 га меліорованих земель. Довжина каналів відкритої
мережі – становила 194, 2 км, ширина каналів по дні – 0,6 м, глибина каналів
у торфових ґрунтах – 1,5-1,8, а у мінеральних – 1,0-1,5 м; відкоси каналів у
піщаних ґрунтах – 1:2, а у торфах – 1:1,5. Довжина закритої мережі 223,9 га,
магістрального каналу 17 км.
Водночас було побудовано Луківський і Затишський магістральні
канали, якими весь поверхневий і ґрунтовий стік скидався у р. Копаївка, що
призвело до пониження води в оз. Луки на 0,6 м. Річка Копаївка була
розчищена, поглиблена і перетворена у магістральний канал.
Після будівництва Копаївської осушувальної системи й обвідного
каналу вздовж західного берега оз. Луки, внаслідок техногенних процесів,
ущільнення й осідання торфу, на заболочених приозерних низинах
сформувались природні стічні канали з озера в осушувальну систему. У

60. 60
1970 р. Волинською гідрогеолого-меліоративною партією було закладено
мережу свердловин для спостереження за рівнем ґрунтових вод на території
Копаївської меліоративної системи, яка включала 13 свердловин по створу між
селами Світязь – Пульмо.
У період 1963-1967 рр. було проведено значні лісомеліоративні роботи
– осушені такі лісові болотні урочища, як Князь Багон, Мельоване, Замошення,
Кривицьке, а також болота Бойова, Став, Вунич (Підкомори), Луки-Перемут,
Герасимове та ін.
У 1970-1972 рр. побудовано Поліську осушувальну систему лісових
площ, прилеглих до озер Пісочне і Мошне. Було поновлено канал від оз.
Люцимер до озер Кругле та Довге, а також Силенський канал. Водночас
проведено і роботи з осушення боліт навколо оз. Кримно.
Після будівництва у 60-х роках системи ставків для риборозведення
«Ладинка» і Луківської осушувальної системи припинилось надходження
води з озер Пулемецьке і Острів’янське в оз. Луки, у зв’язку з чим зменшилась
проточність води в ньому. Після будівництва осушувальної системи Шацького
лісгоспу вода з озер Мошно і Пісочне, які до цього були безстічними, стала
поступати у р. Копаївка. Враховуючи зв’язок Копаївської системи з оз. Луки,
безпосередньо пов’язане з оз. Світязь каналом з нерегульованим стоком, то
будівництво цієї системи деякою мірою позначилось на водному режимі
частини озер Шацької групи, в тому числі мало вплив на режим оз. Світязь.
Завершальним етапом осушувальних заходів стало будівництво
Верхньо-Прип’ятської осушувальної системи, яка примикає до території
Шацького НПП.
Верхньо-Прип’ятська осушувально-зволожувальна система загальною
площею 25,1 тис. га. Осушення земель передбачено мережею відкритих
каналів (стік р. Прип’ять та р. 3ахідний Буг). Будівництво Верхньо-
Прип’ятської осушувально-зволожувальної системи було розпочато в 1974 р.,
площа – 26,76 тис. га.
Проектне завдання її будівництва розроблялось з метою підвищення
інтенсивного та ефективного ведення сільського господарства на цих землях,
для чого передбачалось провести її регулювання завдяки будівництву
відкритої і закритої осушувальної мережі у комплексі з кротовим дренажем 7,3
тис. га та гончарним дренажем 8,15 тис. га, яка в засушливу пору
використовувалася б для подачі води на зволоження і зрошування осушуваних
земель. Зволоження планувалось здійснювати шляхом інфільтрації з відкритих
каналів та дощуванням. Як джерело для зволоження і зрошування було
заплановано застосовувати власний стік р. Прип’ять, а у випадку його нестачі
– стік р. Західний Буг і вод мергельно-крейдового водоносного горизонту.
Регулювання поверхневого стоку було проведене через спрямлення,
розширення і поглиблення русла р. Прип’ять та її приток до розмірів, що
забезпечують пропускання розрахункових витрат паводкових вод. пониження
рівня ґрунтових вод – за допомогою дренажу. Наявність потужної товщі пісків,
підстилаючих торф’яники, тісний гідравлічний взаємозв’язок болотних

61. 61
ґрунтових і напірних вод дали змогу застосувати у межах осушуваної території
горизонтальний і вертикальний дренаж.
При проектуванні меліоративної осушувальної системи у верхів’ях
р. Прип’ять необхідною умовою було те, що відповідно гідрогеологічним
прогнозам існуючі пам’ятки природи і заказники Волинської області,
приурочені здебільшого до групи Шацьких озер, не зазнають жодних змін, а
пониження рівнів у найближче розташованих озерах становитиме 0,2-0,4 м,
що не перевищить річного коливання рівнів води.
На сьогоднішній день технологічні режими роботи меліоративних
систем зводиться до збору, дренування та відводу води з території Шацького
НПП у МК р. Копаївка та р. Рита, через які відбувається скид поверхневих вод
з Шацького поозер’я (рис. 5.2).
оз. М. Піщанське
р. Копаївка
оз. В. Піщанське
оз. Мошно
оз.Пісочне
оз. Кримно
оз. Острів'янське
оз. Чорне
оз. Климовське
оз. Пулемецьке
оз. Ритець
оз. Звединка
оз. Линовець оз. Люцимер
оз. Чорне
оз. Кругле
оз. Довге
оз. Карасине
оз. Соминець
оз. Озерце
р. Рита
р. Прип'ять
р.Зах.Буг
Рисунок 5.2 – Схема відведення поверхневих вод з території Шацького НПП
В зоні розташування Копаївської осушувальної системи знаходяться
озера Світязь, Пулемецьке, Острів’янське, Луки, Чорне, Климівське,
Піщанське, Мале Піщанське, які мають великі площі водних дзеркал і є
акумуляторами поверхневого стоку. Озера території Шацького НПП пов’язані
між собою каналами перерозподілу стоку, які на даний час забезпечують

62. 62
неконтрольоване перетікання значної кількості води як в межах території, так
за її межі (див. рис. 5.2).
За матеріалами інвентаризації меліоративних систем, наданими
Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області, встановлено, що
технічний стан інженерної інфраструктури на міжгосподарській
меліоративній мережі характеризується наступними показниками: до 80-85 %
відкритої мережі потребує капітального ремонту (60 %) та відновлення (25 %),
при цьому, до 100 % відкритої регулювальної мережі потребує капітального
ремонту (50 %) та відновлення (50 %); 65 % гідротехнічних споруд потребує
капітального ремонту (40 %) та відновлення (25 %).
Разом з тим, на внутрішньогосподарській мережі міжгосподарських
систем 100 % відкритої мережі та споруд потребують капітального ремонту та
відновлення: 95 % закритої осушувальної мережі потребує капітального
ремонту (91%) та відновлення (4 %) та до 60 % споруд на закритій мережі
потребує капітального ремонту (20 %) та відновлення (40 %). На
внутрішньогосподарських системах 100 % інженерної інфраструктури
потребує капітального ремонту (до 30 %) та відновлення (до 70 %) (табл. 5.1).
Таблиця 5.1 – Технічний стан інженерної інфраструктури меліоративних
систем по Шацькому району
№ Назва елементів системи
Один.
вимір. Кількість
З них вимагає:
капремонту відновлення
МІЖГОСПОДАРСЬКІ СИСТЕМИ
Міжгосподарська мережа і споруди на ній
1. Міжгосподарські відрегульовані водоприймачі км 54,8 31 12
2. Відкрита осушувальна мережа, всього км 80,2 48,5 20,5
В т.ч. а) магістральні і інші провідні канали км 69,3 42,9 15,2
б) огороджувальні, нагірні (ловчі) км — — —
в) регулююча мережа км 10,9 5,6 5,3
3. Захисні дамби км 2,2 2,2 0
4. Споруди на водоприймачах і відкритій мережі шт. 80 32 20
5. Насосні станції для перекачки води з спец. фон. шт. 1 0 0
6. Обладнання для спостереження за рівнем ґрунтових вод шт 21/315 0 21/315
7. Експлуатаційні дороги км 58 45,7 12,3
8. Водоохоронні знаки шт. 15 5 0
Внутрішньогосподарська мережа м/г систем
1. Відкриті провідні канали км 155,8 86,5 69
2. Огороджувальні, нагірні (ловчі) канали км 8,6 2 6,6
3. Відкрита регулююча мережа км 264,3 105,7 158,3
4. Споруди на відкритій осушувальній мережі шт. 393 181 212
5. Закрита осушувальна мережа км 1489,8 1350,7 60,8
6. Споруди на закритій осушувальній мережі шт. 860 175 333
ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКІ СИСТЕМИ
1. Магістральні та інші провідні канали км 9,4 3 6,4
2. Споруди на водоприймачах та відкритій мережі шт. 8 1 7
3. Закрита осушувальна мережа км 99,8 0 99,8
4. Споруди на закритій осушувальній мережі шт. 43 15 28
Розташування руслових шлюзів-регуляторів на меліоративній мережі
території Шацького НПП та відомості про проведення у поточному році
капітальних ремонтів (дві гідротехнічні споруди) представлено на рисунку 5.3.

63. 63
Рисунок 5.3 – Розташування руслових шлюзів-регуляторів на меліоративній
мережі території Шацького НПП (станом на 01.11.2019 року)
На даний час склалася несприятлива ситуація у використанні
меліорованих угідь, до яких приурочені понад 60 % сільськогосподарських
угідь території парку, по Шацькому району ця цифра сягає 75 %, третина яких
не використовується за призначенням та заростає лісом та чагарниками (табл.
5.2).
У районі осушується сільськогосподарських угідь 9951 га (закритим
дренажем – 3966 га). з них: ріллі – 3472 га (закритим дренажем – 1940 га);
сіножаті – 3586 га (закритим дренажем – 1399 га); пасовищ – 2893 га (закритим
дренажем – 627 га).
Найбільші площі осушуваних сільськогосподарських угідь на території
Прип’ятської (2378,7 га) та Піщанської (1959,2 га) сільських рад, найменші –
на території Пулемецької (222 га) і Пульмівської (186 га) сільських рад.
На території Шацького району 6,019 тис. га (60,5 %) використовуються
неефективно або не використовуються в сільськогосподарському
виробництві. На 2,33 тис. га меліорованих площ необхідно підвищити
технічний рівень існуючих осушувальних систем; з них на 2,14 тис. га –
провести реконструкцію осушувальної мережі, а на 191 га – виконати
комплекс культуртехнічних заходів. Невиконання за останні роки робіт і
заходів з підтримання внутрішньогосподарської осушувальної мережі в
робочому стані призвело до значного спаду продуктивності землеробства на
меліорованих землях району.

64. 64
Таблиця 5.2 – Використання меліорованих земель по Шацькому району
№
з/п
Меліоровані землі
Одиниця
виміру
Кількість
одиниць
1. Площа осушуваних земель, всього тис. га 16,862
Кількість землекористувачів шт. 1942
Сільськогосподарські угіддя: тис. га 9,951
рілля тис. га 3,472
сіножаті тис. га 3,586
пасовища тис. га 2,893
Із загальної площі осушуваних земель:
осушено дренажем тис. га 3,992
системи з двостороннім регулюванням водного
режиму
тис. га 9,15
не проводиться регулювання водного режиму (тех.
стан)
тис. га 2,14
2. Із загальної площі с.-г. угідь:
використовуються у с.-г. виробництві тис. га 3,9
не використовуються у с.-г. виробництві 8 років і
більше
тис. га 6
3 них: рілля тис. га 2,178
сіножаті тис. га 3,3
пасовища тис. га 1,484
Не використовуються з причин:
незадовільного технічного стану мережі,
ГТС, насосних станцій
тис. га 1
заболочення, підтоплення тис. га 1,2
організаційно-господарських причин тис. га 3,7
інших причин тис. га 0,2
3. Меліоративний стан земель:
сприятливий тис. га 2,794
задовільний тис. га 5,015
незадовільний тис. га 2,142
4. Наявність і технічний стан, км:
водоприймачі км 54,8
з них у робочому стані км 54,8
міжгосподарська відкрита мережа
(магістральна, провідна та ін.)
км 80,2
з них у робочому стані км 80,2
внутрішньогосподарська відкрита мережа км 437,8
з них у робочому стані км
насосні станції (всього) шт. 2
з них у робочому стані шт. 1
у т.ч. в/г насосні станції шт.
з них у робочому стані шт.
5. Виконання осушувальною системою додаткових функцій
захист від підтоплення населених пунктів шт.
захист від підтоплення с.-г. угідь тис. га
пожежно-захисні та інші функції тис. га 0,3
Із сільськогосподарських меліорованих угідь Копаївської осушувальної
системи в обробітку знаходиться 835 га (23 %), сінокоси і пасовища становлять
1349 га (38 %), не обробляється 1408 га (39 %).
Особливості функціонування Копаївської осушувальної системи на
території Шацького НПП, її впливу на формування водозабезпеченості даної
території свідчить про те, що відновлення її ефективного функціонування є

65. 65
одним із основних засобів формування (акумуляції, перерозподілу, мінімізації
скиду) та збереження водних ресурсів Шацького поозер’я.
Реалізація перерозподілу водних ресурсів можлива як за рахунок
перерозподілу та контролю стоку озер Шацького НПП, так і за рахунок
використання потенціалу меліоративної мережі та ГТС на Копаївській
осушувальній системі (за умови проведення ремонтних робіт).
Враховуючи те, що озера території Шацького НПП пов’язані між собою
каналами перерозподілу стоку, які на даний час забезпечують
неконтрольоване перетікання значної кількості водних ресурсів як в межах
території, так за її межі, то перерозподіл та контроль стоку озер включатиме
також ряд заходів, які є пріоритетними при вирішенні завдання стабільного
водозабезпечення території Шацького поозер’я.

66. 66
6 ВПЛИВ ХОТИСЛАВСЬКОГО КАР’ЄРА НА ВОДНІ РЕСУРСИ
ШАЦЬКОГО ПООЗЕР’Я
Суттєвою загрозою для стану озер є функціонування Хотиславського
кар’єру з видобування піску, крейди і мергелю. Цей кар’єр побудований і
експлуатується в 10 км на південний схід від межі Шацького НПП на території
республіки Білорусь.
Заплановано розробляти кар’єр двома чергами: I черга – площа 20 га,
глибина видобутку 15 м, вже розроблена; II черга – площа до 50 га, глибина
видобутку до 45 м. Має максимальну глибину 45м до відмітки його дна до 115
м, що при осушенні водовідливом стає місцевим базисам ерозії з перепадом
висот відносно оз. Світязь у майже 50 м. При цьому штучно утворюється
градієнт потоку, близький до періоду функціонування карсту. Кар’єр створює
депресійну воронку, що по мірі його заглиблення і зростання об’єму
водовідливу поширюватиметься (навіть за обережними прогнозами) до меж
Шацького національного парку.
Природно, що роботи на таку глибину не можуть вестися без
відкачування води, а тому не можуть не позначитися на зміні в природних
комплексах прилеглих земель. В зоні впливу опиняються населені пункти,
лісові масиви, в тому числі заказник «Липин», меліоровані
сільськогосподарські угіддя, водні джерела, природоохоронні об’єкти, а також
Шацький НПП.
Розробка родовища поки що проводиться лише по видобутку піску. На
сьогоднішній день ділянка становить 4,5 га, а глибина видобутку піску
здійснюється до глибини 10-12 м. Відкритий шар крейди поки що не
освоюється. За проектом максимальна глибина видобутку крейдяних відкладів
становитиме 45 м, а площа 50 га. Тривалість видобутку крейди і піску
триватиме понад 30 років. За цей час експлуатації кар’єру планується викачати
мільйони кубометрів води, що співмірно з третиною водних запасів
Волинського регіону.
Моніторинг ситуації, що склалася на території України у зв’язку з
розробкою кар’єра, проводиться Інститутом починаючи з 1994 р
(спостереження за рівнями ґрунтових вод і крейдяного водоносного
горизонту).
Виконані прогнозні оцінки, як проектувальниками кар’єру
(Черепанський, 1993 р.) так і незалежними українськими фахівцями
(Обадовський, Телима), базувалися на однорідності геофільтраційних умов
як ґрунтового водоносного комплексу, що можна прийняти за основу, так і
напірного водоносного горизонту, що піддається сумніву. Переважальною
тезою білоруського прогнозу є те, що сумарно водовідлив з кар’єру та
експлуатаційні витрати найближчих до нього водозаборів більш значною
мірою вплинуть на білоруську територію, аніж на українську, де потужність
четвертинних відкладів є значно меншою і на стабілізацію водного режиму
якої передбачений комплекс компенсаційних заходів (ін’єкційні свердловини,
інфільтраційні канали). За іншими прогнозними оцінками, навіть без

67. 67
урахування компенсаційних заходів, депресійна воронка периферійно
торкнеться границі Шацького національного парку (з пониженням до 0,1 м),
але не призведе до помітних або значних негативних наслідків.
ІВПіМ НААН виконав оцінку впливу розробки родовища піску і крейди
«Хотиславське» (Республіка Білорусь) на гідрогеологічні умови території
України в межах Західного Полісся, включаючи територію Національного
парку «Шацькі озера». При цьому використано аналітичні методи розрахунку
процесів геофільтрації та методи математичного моделювання. Проведений
аналіз обґрунтованості прогнозних розрахунків та моделювання впливу
кар’єру на територію України, виконаних білоруською стороною та
співставлення даних. При виконанні роботи використані матеріали щодо
гідрогеологічних і гідроекологічних умов визначеної території та «Звіт про
результати проведення оцінки впливу на оточуюче середовище видобутку
крейди на ділянці родовища «Хотиславське» в Малоритському районі
Брестської області», виконавцем якого є Республіканське унітарне
підприємство УНДІКВВР Республіки Білорусь.
Кар’єр знаходиться в зоні транзиту і одночасно місцевої області
живлення підземного потоку, спрямованого на північний захід у бік занурення
мергельно-крейдяних порід і переважаючого ухилу місцевості. На ділянках
місцевих вододільних просторів п'єзометричні рівні знаходяться нижче рівнів
ґрунтових вод, з боку яких відбувається постійне підживлення напірного
горизонту. На знижених заболочених ділянках пониження рівнів
взаємоперемінне по сезонах року при нульовому річному або багаторічному
балансі. У приозерних западинах п’єзометричні рівні переважають над
дзеркалом ґрунтових вод, що свідчить про постійне підживлення озер
напірними водами. За проектом розробки кар’єру передбачається його
розробка до глибини 45 м, тобто в зоні активного водообміну і підвищеної
тріщинуватості тріщинно-карстових порід, що обумовлює вплив кар’єрного
водовідливу, як головного фактору впливу на екологічний стан прилеглих
територій, включаючи територію Національного парку України «Шацькі
озера».
Територія, на якій розробляється кар’єр, розташована топографічно
нижче, ніж система озер і тому розробка кар’єру призведе до посилення
відтоку ґрунтових і підземних вод в його сторону, що може привести до
осушення ґрунтів і істотної зміни всього гідрологічного режиму на певній
території (рис. 6.1).
Гідрогеологічні умови для кар’єрної розробки можна віднести до
несприятливих. Корисні копалини піски та крейда насичені підземними
водами практично на всю корисну потужність родовища.

68. 68
Рисунок 6.1 – Просторова картосхема поверхні досліджуваної території з
виділеними водотоками та ділянкою розташування Хотиславського кар’єру
Рівні ґрунтових вод в літній період року знаходяться на глибинах 1,0-1,5
м, що визначає ступінь ризику негативних еколого-ландшафтних змін при
збільшенні їх глибин під впливом кар’єрного водовідливу, тобто розробка
родовища на фоні осушувального кар’єрного водовідливу буде впливати, в
першу чергу, на рівневий режим підземних вод, який є основним чинником
гідроекологічного стану прилеглих територій.
Сумарний добовий водовідбір по українській ділянці в межах зони
можливого впливу кар’єру «Хотиславський» за станом на 1991 рік складав
12,0 тис.м3
/добу. Сумарний добовий водовідбір усіма свердловинами по
даним білоруської сторони складає 49,1 тис.м3
/добу.
На сьогоднішній день наближений сумарний водовідбір підземних вод
для водопостачання по території Республіки Білорусь в межах зони можливого
впливу кар’єру складає близько 26,5 тис.м3
/добу.
З метою уточнення розміру сучасного і прогнозного впливу розробки
кар’єру «Хотиславський» на прилеглу територію, з урахуванням реальних
даних по 2012-2017 рр. для досліджуваної території, обґрунтовано
математичну модель з вибором основних рівнянь фільтрації.
За результатам прогнозного моделювання визначено, що розробка
родовища «Хотиславське» буде мати суттєвий вплив на режим ґрунтових і
підземних вод і на рівневий режим Шацьких озер. Встановлено, що депресійна
воронка буде мати значно більший радіус, ніж задекларовано в ОВНС
білоруської сторони.

69. 69
Якщо взяти площу депресії, визначену білоруською стороною
(S=1000 га), то радіус депресійної воронки буде складати 1784,6 м, тобто
станом на 2009 рік воронка депресії перетнула кордон Білорусі з Україною
майже на 1,5 км вглиб України. Проте, у Звіті білоруської сторони зроблено
висновки, що станом на 2009 рік вплив експлуатації кар’єру першої черги
родовища «Хотиславське» на території України практично відсутній
(зниження РГВ на 0,1-0,2 м), що не співпадає з даними аналітичного
розрахунку білоруської сторони.
За даними прогнозу станом до 2025 року можливий вплив досягне річки
Прип’ять, де прогнозується зниження S=11,5 см. Радіус дії становитиме понад
16 км.
При прогнозованому водовідборі з кар’єру при повному обсязі
видобувних робіт (24,5 тис.м3
/добу) водовідбір збільшиться на 50 % (до
74,0 тис.м3
/добу).
У зону впливу потраплять озера Святе, Веліхов, водосховище Турське і
значна кількість населених пунктів прикордонної з Білоруссю території.
Перевага розробленої моделі – підрахунок знижень береться від
існуючих рівнів ґрунтових вод, в яких в неявній формі враховується
інфільтраційне живлення (рис. 6.2).
Рисунок 6.2 – Виділена область досліджень в межах території Західного
Полісся, М 1:200 000
Кар’єр розкриває водоносні горизонти четвертинних і
верхньокрейдяних відкладів, які є основними джерелами питного і

70. 70
господарського водопостачання. Враховуючи геологічну будову території, в
т.ч. Малорицького крейдяного родовища і відсутність суцільного
слабкопроникного шару між водоносними горизонтами покривних
четвертинних порід і тріщинуватою зоною крейди, вони формують повсюдно
єдиний водоносний комплекс з активним водообміном і високою чутливістю
до техногенних порушень режиму рівнів і живлення підземних вод.
Складніша ситуація може виникнути за станом на 2040 (рис. 6.3, 6.4).
Вплив розробки кар’єра матиме регіональний характер. Радіус дії складе
більше 29 км, досягаючи території Шацьких озер. Так, рівень води в оз.
Люцимер прогнозується на 0,1 м нижче нині існуючого, тобто в зону впливу
попадуть усі озера Шацького національного природного парку. Вплив
пошириться і в східному напрямку за межі зазначеної області фільтрації. В
середньому, по території Національного парку передбачається зниження
рівнів ґрунтових вод від 0,1 до 0,2 м.
So, м
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 r, мх10-3
t=2024 р.
t=2040 р.
Рисунок 6.3 – Графік залежності величини зниження РГВ від відстані до
кар’єру при зниженні на його контурі S0 = 12,0 м на 2024 та на 2040 роки
відпрацювання кар’єру

71. 71
Рисунок 6.4 – Картосхема прогнозних знижень рівнів ґрунтових вод на площі
області досліджень на 2040 рік при зниженні на контурі кар’єру S0=12,0 м
Серйозний ризик цих робіт з водопониженням в кар’єрі, незважаючи на
його відносно невелику площу, – це поштовх до посилення карстових
процесів в продуктивній обводненій товщі (20-60 м), які будуть розвиватися
не прогнозовано як по площі, так і по глибині. Його прояви на поверхні можуть
носити хаотичний характер і не залежати ані від потужності покривних порід,
ані від їх літології, ані від характеру рельєфу крейдяних порід. На це вказують
як зафіксовані існуючі карстові воронки в цьому районі, так і розташування
озер Турське, Дружба, Святе і озер Шацького НПП, які відносяться до озер
карстового або змішаного походження. Судячи по спостережній хаотичності
змін рівнів підземних вод в останні роки, непрогнозовані прояви карстових
процесів (воронки, просідання, сифони у дні озер) цілком ймовірні.
Для підтвердження або спростування цього факту необхідно подальше
проведення систематичних моніторингових робіт на прилеглій до кар'єру
території України зі створенням додаткових точок спостережень, вимагає
збільшення фінансування цієї практично значущої проблеми, а також
отримання відомостей від білоруської сторони про водовідливі та обсягів
видобутку сировини.
Серйозної загрози може зазнати і природа Шацького національного
природного парку, частина озер якого і, в першу чергу, оз. Кримно – витік
р. Рита, що, згідно прогнозу, повністю зникає в районі кар’єру в результаті
витрат її води на фільтрацію, в утворену кар’єром депресійну воронку. Крім
того, як було зазначено вище, прилегла до кар’єру територія в цілому, значно

72. 72
закарстована. Карст тяжіє у напрямку давнього базису ерозії, приуроченого до
прадолини стоку, що має глибину урізу понад 60 м, а це товща активного
карстоутворення.
Надалі необхідно реставрувати мережу спостережних свердловин,
обчислити баланс вдсх. Турського, оскільки зменшення його обсягу веде до
фактичного припинення двостороннього регулювання рівнів на Турській
осушувальної системи, а, отже, – до збитків в сільському господарстві.
Додатковий відбір проб води на хімічний аналіз може підтвердити або
спростувати припущення про появу значної кількості магнію в природних
водах району за рахунок роботи кар’єра.
За такого розвитку подій (рис. 6.5, 6.6), кар’єр може «стягнути» воду через
карстові порожнини. Такий процес призведе до загибелі карстових озер та
створить серйозні проблеми водопостачання місцевого населення, як мінімум
в 11 населених пунктах. Істотно погіршиться гідрогеолого-меліоративний
стан осушувальних систем Турської, Заболотівської і Гутянської. Скоротиться
поверхневий стік ряду річок на білоруській стороні, а також умови підземного
живлення озер на українській стороні. Площа лісових фітоценозів, де
зниження рівня ґрунтових вод негативно позначиться на їх продуктивності,
складає 6,2 тис. га, в тому числі в заказнику «Липин», який віднесений до
транскордонного біосферного резервату.
So, м
r, мx10-3
45
43
41
39
37
35
33
31
29
27
25
23
21
19
17
15
13
11
9
7
5
3
1
0
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
t = 2040 р.
Рисунок 6.5 – Графік залежності величини зниження РГВ від відстані до
кар’єру при зниженні на його контурі S0 = 45,0 м на 2040 рік відпрацювання
кар’єру

73. 73
Рисунок 6.6 – Картосхема прогнозних знижень рівнів ґрунтових вод по площі
досліджень на 2040 рік при зниженні на контурі кар’єру S0=45,0 м
Якщо порівняти розрахункові величини знижень з глибинами окремих
озер, то прогнозується, що, наприклад, глибина оз. Святе зменшиться на 10,0
м при існуючій нині глибині 15,0 м, глибина оз. Люцимер зменшиться на 0,2
м при нинішній 11,2 м, глибина оз. Кримно зменшиться на 1,43 м при існуючій
6,0 м, оз. Луки на 0,7 м при існуючій 3,5 м, оз. Світязь на 0,2 при існуючій 58,4
м. Оскільки всі озера гідравлічно з’єднані між собою, то суттєво зміниться
їхній гідравлічний режим, а озера з незначними глибинами, розташовані в
зонах впливу, де прогнозується зниження порядку 3-10 м, практично будуть
на грані висихання.
Аналогічну картину слід чекати стосовно річкової мережі. Враховуючи
той факт, що майже всі водотоки на території характеризуються незначними
глибинами, наприклад, глибина р. Прип’ять біля с. Річиця становить 2,73 м, а
вище по руслу ще менша, глибина р. Вижівка біля смт. Вижівка – 0,97 м, то не
виключено, що можливо буде пересихання цих річок, оскільки поступово
замість функції дренування річкова система перетвориться на область
живлення ґрунтових вод, зниження їх рівнів обумовить збільшення
потужності зони аерації.
Якщо вважати, що в верхньокрейдяному водоносному комплексі існує
зона підвищеної водопровідності, до якої тяжіють карстові озера, насамперед
оз. Світязь, то очікувані прогнози можуть не виправдатися. За перерахунками
статей водного балансу озера з мм шару води у м3
, підземний притік в нього,
в середньому, становить 5,6 млн. м3
/рік (при максимальних значення 16,8 млн.
м3
/рік), а відтік з озера на живлення ґрунтового потоку складає, у середньому,

74. 74
5,6 млн. м3
/рік , тобто сформувався певний багаторічний баланс. Водовідлив з
кар’єру, за даними проекту, в початкову фазу становить 7,17 млн. м3
/рік, з
поступовим зростанням до 12,6 млн. м3
/рік (на даний час) і максимального,
відповідно, 15. Якщо прийняти, що у секторі депресійної воронки, в який
входить оз. Світязь та ін., формується четверта частина об’єму водовідливу,
то виходить цифра, витрати за якою можуть бути скомпенсовані навіть
поточними витратами з озера на живлення ґрунтового потоку. Так мало бути і
в даний час, коли зазначена частина водовідливу дорівнює(або повинна
дорівнювати) 3-4 млн. м3
/рік.
За даними режимних спостережень такий скомпенсований режим існував
до 2013 року, з якого почалися певні деформації структури водного балансу,
що безумовно спричинено комплексом режимоутворюючих факторів, але
деякі аспекти є причиною певного занепокоєння.
Порівняльна характеристика отриманих даних дозволяє стверджувати,
що для схематизованих техногенних умов в зоні можливого впливу
експлуатації кар’єру, вказані розрахункові моделі обґрунтовано відображають
процес змін у водообміну на прилеглих до кар’єру територіях.
У зв’язку з цим розроблялися різні варіанти компенсаційних
водоохоронних заходів. Вони передбачали створення по периметру кар’єру:
а) гідравлічної завіси;
б) протифільтраційної завіси типу «стіна» в ґрунті і комбіноване
відпрацювання кар’єру з частковим затопленням відпрацьованих
кар’єрних полів.
Запропоновані компенсаційні заходи малоефективні і не дадуть
бажаного результату ефекту. Так, по даним білоруської сторони, водовідлив з
кар’єру на 01.12.2016 р. склав 8836 м3
/добу, а компенсаційні заходи склали
481,3 м3
/добу, тобто всього до 6 % від водовідливу. Крім того, виконані
дослідження показали, що при оцінці комплексу водоохоронних заходів, у
випадку створення по периметру кар’єру гідрозавіси, відбувається значне (в
2,7 рази) зменшення площі депресійної воронки і величини зниження рівня
ґрунтових вод. При цьому поліпшуються умови господарсько-питного
водопостачання сіл і меліоративний стан осушуваних земель. Площа лісових
масивів, розташованих в зоні депресії, скорочується з 6,2 до 0,5 тис. га. Цей
варіант є дуже енергоємним, а тому дорогим.
Для компенсації впливу на зміну рівня ґрунтових вод уздовж кордону з
Україною був створений інфільтраційний канал, розташований в 200 м від
борту кар’єру шириною і глибиною 3 м, куди перекачують воду, осушуючи
поля відпрацювання, а потім проводять їх затоплення, площа яких
збільшується.
По даним сусідів зараз вже працюють три компенсаційні канали,
приводяться їх характеристики. Якщо розглядати запропоновані
компенсаційні заходи по суті, то, на наш погляд, вони усі малоефективні і не
дадуть бажаного результату, хоча білоруська сторона, опираючись на дані
моделювання прогнозних задач, стверджує про інакше. По-перше, реалізація
проекту «стінка в ґрунті» практично неможлива, оскільки необхідно створити

75. 75
протифільтраційний екран із водонепроникних порід на глибину до 60 м до
зони водотриву у мергельно-крейдяній товщі.
За нашими розрахунками (табл. 6.1), внаслідок міжбасейнового
перекидання води з басейну Чорного моря наноситься збитків все більше з
кожним роком. Так, на початку експлуатації, у 2009 і 2013 рр., збитки складали
близько 500 тис. грн на рік. Починаючи з 2015 року водовідлив з кар’єру
збільшується, а отже збільшується і сума збитків, яка у 2015 р. складала 2 млн
619 тис. грн./рік, а у 2017 р. – 3 млн 806 тис. грн/рік. При роботі кар’єру на
повну потужність, за нашими розрахунками, екологічні збитки становитимуть
10 млн 122 тис. грн. на рік лише за рахунок зниження водності басейнів річок
Чорного моря.
Таблиця 6.1 – Розрахункові збитки завдані міжбасейновим
перекачуванням підземних вод
Рік
Водовідлив,
м3
/добу
Екологічні збитки, тис. грн
доба рік
2009 1500 1,500 547,500
2013 1200 1,200 438,000
2015 7176 7,176 2 619,240
2016 8836 8,836 3 225,140
2017 10428 10,428 3 806,220
2040 27732 27,732 10 122,180
Для мінімізації екологічних збитків нами обґрунтовано необхідність
застосування комплексу природоохоронних заходів, які включатимуть:
− для зарегулювання та акумуляції природної вологи провести
реконструкцію та змінити режим роботи осушувальних систем із
осушуваних на осушувально-зволожувальні;
− додаткове підживлення четвертинного та верхньокрейдяного
водоносних горизонтів за допомогою системи свердловин для
закачування води безпосередньо у водоносний горизонт;
− забезпечити повторне використання освітленої кар’єрної води для
акумуляції додаткової вологи та підживлення четвертинного та
верхньокрейдяного водоносних горизонтів;
− додатковий захист від антропогенного впливу кар’єру за допомогою
облаштування водонепроникної «стінки в ґрунті» - побудови
неперервної траншеї по периметру кар’єру і заповненням її
слабопроникним пластичним матеріалом.
− удосконалити та розширити сучасну моніторингову мережу для більш
оперативного виявлення та реагування на зміни у водообміні
досліджуваної території;
− будівництво водобалансової станції для детального розрахунку
водного балансу досліджуваної території Волинського Полісся.

76. 76
ВИСНОВКИ
Сучасний процес обміління озер Шацької групи обумовлений дією
комплексу факторів і не може бути охарактеризований дією одного чи
декількох чинників. При цьому вкрай важливо не тільки з’ясувати всі чинники
впливу, а і ранжирувати їх за напрямом дії (позитивний чи негативний) та
значимістю впливу на формування та стан територіального водного балансу.
Найбільш вагомим чинником негативного впливу є зміни клімату. Цей
висновок підтверджується зміною величини гідротермічного коефіцієнта
(ГТК), який за своїм визначенням характеризує збалансованість
водонадходження та випаровування, величина якого для території Шацького
поозер’я зменшилася з 1,4 (1991 рік) до 1,01 у 2018 р. і до 0,95 в 2019 році. Це
свідчить про наявність стійкого процесу аридизації клімату, внаслідок якого
переважання водонадходження, що було характерним до 2018 року змінилось
на переважання випаровування, тобто на території Шацького поозер’я
внаслідок переважання випаровування над водонадходженням умови
перезволоження змінились на умови недостатнього зволоження, які
характеризуються формуванням у теплу пору року (починаючи з липня)
дефіциту кліматичного водного балансу, величина якого за результатами
виконаних в Інституті водних проблем і меліорації розрахунків становить від
40 до 60 мм.
Це обумовлює зниження водності річок та зменшення величини
річкового стоку, а в літні місяці і до повної його відсутності, через зменшення
атмосферного живлення озер і поверхневих вод.
Негативна дія змін клімату окрім прямого впливу, посилює роль,
переважно негативну, інших чинників формування регіонального водного
балансу.
В першу чергу це стосується підживлення озер артезіанськими водами.
Режимними спостереженнями починаючи з 2014 р. зафіксована тенденція до
збільшення амплітуди коливань рівнів напірних вод, зменшення напорів у
свердловинах та зниження рівнів у літній період, що вказує на інтенсифікацію
використання напірного водоносного горизонту. При цьому обсяги відбору
переважають обсяги надходжень від живлення і підживлення артезіанськими
водами озер також зменшується.
Одночасно зростає частка витрат води із озер на підживлення ґрунтових
вод. Це обумовлено значним зниженням рівнів ґрунтових вод, яке
відбувається як внаслідок зменшення їх атмосферного живлення так і через
неефективну роботу наявних осушувальних систем, які через неспроможність
виконувати функцію підпору, посилюють процеси зниження рівнів ґрунтових
вод шляхом виконання функції дренування в умовах, коли процеси
дренування є протипоказаними з точки зору мінімізації впливу на зниження
рівнів води в озерах.
Цей висновок підтверджується даними режимних спостережень та
розрахунків водного балансу оз. Світязь. Починаючи з 2013 року внаслідок
зменшення рівнів ґрунтових вод на територіях навколо озера з інтенсивністю,

77. 77
що значно перевищувала інтенсивність зниження рівнів води в озері, витрати
з нього на підживлення ґрунтових вод значно зросли і склали у 2018 році
575 мм або 45 % від загальних витрат води з озера. За цих умов навіть
зростання частки напірного живлення не змогло компенсувати витрати на
живлення ґрунтових вод і відповідно стримати падіння рівнів води в озері
Світязь. Варто зазначити, що в останні роки падіння рівнів води
спостерігається в усіх озерах Шацької групи.
Посилює негативний вплив змін клімату на обміління групи Шацьких
озер також неефективне функціонування наявного фонду меліоративних
систем. Неефективність функціонування меліоративних систем обумовлена
декількома причинами, головними з яких є конструктивна недосконалість
(неможливість реалізації функції подвійного регулювання) та незадовільний
технічний стан через зношеність і низький рівень експлуатації.
Технічна те технологічна спрямованість меліоративних систем на
переважне або виключно водовідведення в умовах значного зменшення
водонадходження є дуже важливим чинником посилення процесів обміління
озер, що обумовлює необхідність реалізації термінових заходів з модернізації
та реконструкції наявних меліоративних систем з метою зміни їх цільового
призначення з переважного забезпечення функції водовідведення на
реалізацію функції водорегулювання шляхом акумуляції, перерозподілу та
мінімізації відведення стоку.
Не менш значимим, а в майбутньому, не виключено, і найбільш вагомим
чинником негативного впливу не тільки обміління групи Шацьких озер, а і
зневоднення всієї території як Шацького поозер’я, так і всього Західного Полісся,
є розробка білоруською стороною родовища «Хотиславське». Уже сьогодні
водовідлив із кар’єра за своєю величиною є співставним із величиною відбору з
напірного водоносного горизонту. Подальше поглиблення кар’єру неминуче
обумовить значне (в декілька разів) зростання водовідливу, що спричинить
інтенсивне зниження рівнів ґрунтових і підземних вод, і як наслідок,
прискорення процесу обміління озер Шацької групи.
Наявність вищенаведених, а також менш значимих за впливом причин
обміління озер Шацької групи, вимагатиме розробки та реалізації комплексних
підходів і заходів для розв’язання проблеми стабілізації процесів та покращення
водозабезпеченості території Шацького поозер’я, що в свою чергу
потребуватиме розроблення, прийняття і виконання Програми збереження
Шацького поозер’я на період до 2030 року. Ця Програма передбачатиме
системну та комплексну реалізацію заходів, спрямованих на підвищення рівня
водозабезпечення території Шацького поозер’я, оптимізацію водокористування,
запобігання та мінімізацію можливого впливу шкідливої дії вод і посух,
збереження і відтворення водних ресурсів, покращення якості води, забезпечення
сталого використання та розвитку об’єктів природно-заповідного фонду,
впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за
басейновим принципом, підвищення екологічної стійкості та збалансованого
розвитку території Шацького поозер’я, збереження водних екосистем як
унікальних складових навколишнього природного середовища.

78. 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Залеський І.І. Шацьке поозер’я. Геологічна будова та гідрогеологічні умови.
Луцьк : Східноєвропейський національний університет, 2014. т.1.188 с.
2. Звіт про НДР «Батиметричні дослідження донних відкладів озера Світязь в околі
розташування підземних джерел його водопостачання», виконаної в рамках Програми
науково-дослідних робіт Шацької міжвідомчої науково-дослідної екологічної лабораторії
(МНДЕЛ) на 2019-2020 рр. Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України.
2019 р.
3.Хомік Н.В. Водні ресурси Шацького національного природного парку: сучасний
стан, охорона, управління /Н.В. Хомік. К. – 2013. – 230 с.
4. Хоцевич Н.Д. Сучасний стан та розвиток агропромислового виробництва
Волинської області /Н.Д. Хоцевич, Н.Н. Коцан //Науковий вісник Херсонського
державного університету. Серія Географічні науки. – Випуск 8. – 2018. – С. 150-154.
5. У Шацькому районі три фірми займаються вирощуванням лохини [Електронний
ресурс]. – 2019. – Режим доступу: https://shatsk.rayon.in.ua/news/121888-u-shatskomu-raioni-
tri-firmi-zaimaiutsia-viroshchuvanniam-lohini.
6. Волинь продовжує нарощувати виробничі площі під плантаціями лохини
[Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу: https://superagronom.com/news/4560-volin-
prodovjuye-naroschuvati-virobnichi-ploschi-pid-plantatsiyami-lohini.
7. Технологія вирощування лохини, або чому ця ягода стає популярною
[Електронний ресурс] /А. Аврамчук. 2019. –Режим доступу:
https://superagronom.com/articles/235-tehnologiya-viroschuvannya-lohini-abo-chomu-tsya-
yagoda-staye-populyarnoyu.
8. Босий О. Чорниця високоросла (лохина). Технологія промислового вирощування
[Електронний ресурс] /О. Босий, О. Ярещенко, О. Поперечна. 2018. – Режим доступу:
https://agronom.com.ua/chornytsya-vysokorosla-lohyna-tehnologiya-promyslovogo-
vyroshhuvannya/
9. Цибульська С. Як отримати хороший урожай лохини – поради «Долина Агро»
[Електронний ресурс] /С. Цибульська //Пропозиція – Головний журнал з питань
агробізнесу, 2019. – Режим доступу: https://propozitsiya.com/ua/yak-otrymaty-horoshyy-
urozhay-lohyny-porady-dolyna-agro.
10. Босий О.В. Зрошення чорниці високорослої (лохини) [Електронний ресурс]
/О.В. Босий //Режим доступу: http://fruit.org.ua/index.php/publikacii/93-ua-
kontent/sluzhebnye-stati/328-chornitsya-zroshennya-chornitsi-lokhini.
11. Ройко Ю. Порятунок Світязя [Електронний ресурс] /Ю. Ройко // Режим доступу:
https://www.facebook.com/hashtag/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D1%83
%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%B7%D
1%8F?source=feed_text&epa=HASHTAG&__tn__=*NKH-R.
12. https://sadco.com.ua/survey/stati_golubika_b/
13. Шлапак В.П. Особливості проходження фенологічних фаз інтродукованих сортів
чорниці високорослої (vaccinium corimbosum L.) в умовах Правобережного Лісостепу
України /В.П. Шлапак, А.Ф. Балабак, А.А. Пиж’янова. Львів: РВВ НЛТУ України, 2013. –
Вип. 11. – С. 93-96.