1. Чому дитина обманює?

2. Голос народу
• Юлія, мама 4-річної доньки:
– Моя донька часто каже мені
неправду, вигадує, ніби вона не
подобається виховательці у
дитячому садку й вона її
незаслужено сварить, –
розповіла молода мама. – Але
це неправда, я говорила з
вихователькою, з психологом,
вони стверджують, що у моєї
доньки просто бурхлива уява,
фантазія. Наприклад, доня
звикла вдома завжди бути у
центрі уваги, головною, а у
садочку ж багато інших діток,
яким вихователька теж повинна
приділяти увагу.

3. Голос народу
• Аліна, мама 9-річного сина
:
– Син часто каже мені неправду про
шкільні уроки, мовляв, у школі
вчителька не задавала
домашніх завдань. – Але
вчителька попередила, що
вірити таким словам дитини не
можна, додала, що не буває
такого, аби вона не давала
завдання додому. Тому я
відразу вимагаю показати
щоденник, й примушую
виконувати завдання. Буває,
іноді навіть з метою
профілактики підвищую голос на
сина.

4. Голос народу
• Каріна, полтавка:
У дитинстві я часто
говорила неправду.
Вигадувала різні історії
про свої досягнення,
розповідала їх своїм
однокласникам та
друзям. Розповідаючи
вигадані історії, я
переживала ціле життя!

5. Ви знаєте дорослу людину, яка ніколи в житті
нікого не обдурила , чогось не приховала, десь
не схитрувала?
• Іноді ми самі не помічаємо, як обманюємо. Звичайно,
ми ж не із зла! Просто не хочемо образити когось,
намагаємося уникнути неприємностей, намагаємося
полегшити життя собі і своїм близьким. Проте дитина
вчиться життєвим принципам у своїх батьків. Йому
доки важко відрізнити просто неправду від «брехні в
порятунок».
• Батькам потрібно бути чесними навіть в дрібницях. І
не лише до дитини, але і до оточення. Не обіцяйте
того, що не можете виконати. Якщо вам не вдалося
додержати слова, вибачитеся і поясните причину
події.

6. Які ж причини можуть
підштовхнути дитину до обману?
-Приклад дорослих
• 1. Мама, розмовляючи по телефону,
відмовляється від запрошення у гості.
Пояснює це тим, що у неї болить голова.
• 2. Дзвонить телефон. Папа просить сина:
– Скажи, будь ласка, що мене немає удома.
• 3. Дитина радісно показує свій малюнок.
Мама, навіть не подивившись на нього:
– Як красиво ти намалював!
• 4. Мама фарбує лаком нігтик на ручці дочки :
– Тільки папі не говори, а то він лаятися буде!

7. Причини дитячої брехні
• Страх за наслідк и
- уникнення можливого покарання;
- приховування власної провини;
Якщо в сім'ї прийнято карати дитину за щонайменшу провину,
залишається єдиний спосіб уникнути покарання - обман.
• Захист «своєї території»
-аби справити враження, завоювати довіру у колі друзів, певній
компанії (у підлітковому віці, наприклад);
Дорослі самі провокують дитину на обман, занадто жорстко
контролюючи його життя. Батьки турбуються за своє чадо і цим
виправдовують себе, примушуючи дитину розповідати про
провину інших дітей.

8. Причини дитячої брехні
• Творче начало
Іноді дитина не обманює, а просто вигадує. Не потрібно
боротися з його фантазією! Брехня - це спотворення подій, що
відбуваються, а фантазії - це вигадки, уявний світ.
• – В орожість, різні психологічні
проблеми, стрес.

9. Брехня чи фантазія: як
розпізнати:
• – брехня – це навмисне спотворення або вигадування
чогось з метою конкретної особистої вигоди
(наприклад, аби батьки не сварили), має негативні
наслідки;
• – фантазія – вільний політ уяви, не шкодить дитині й
оточуючому середовищу, не має негативних
наслідків. Частіше проявляється у дошкільному та
молодшому шкільному віці.
• Часто малі діти кажуть неправду, аби їх пожаліли,
або звертали більше уваги.
• Особливо небезпечна дитяча неправда у
підлітковому віці. Адже звичка постійно брехати може
перейти й у доросле життя.

10. Іноді діти й самі вірять у
власну неправду
• – Справді, діти часто
вигадують різні
неправдиві історії,
згодом вірять у них,
сприймають за
реальність.
У такому випадку дитина
говорить неправду,
навіть не розуміючи, що
обманює й так чинити
недобре.

11. Що робити?
• Постарайтеся переконати
дитину прикладами, але не
зі свого, а з її життя, що:
• брехню легко перевірити і вона
завжди виявляється;
• навіть у випадку, коли брехня
приносить полегшення, це
завжди тимчасово;
• брехня - погана основа для
справжньої дружби, яка завжди
грунтується на довірі;
• оскільки самі брехуни
обманюють, то й інші завжди
можуть вчинити так само по
відношенню до них, а це може
принести багато розчарувань і
навіть неприємностей.

12. Інший спосіб
• Заохотити до правдивості -
ваша довіра. Дайте дитині
можливість відчути себе
самостійною і
відповідальною за свої
вчинки. У розмові
намагайтеся уникати
неприємних для неї тем, які
можуть спонукати її до
обману. Дайте дитині
зрозуміти, що ідеальних
людей не існує, а ви поряд з
нею для того, щоб
допомогти, а не образити її.

13. Намагайтеся попереджати брехню
• Брехня - результат
невпевненості в своїх силах і
можливостях. Зробіть
брехню безглуздою!
Виховуйте дитину фізично
сильною, інтелектуально
розвиненою, упевненою в
собі людиною. Будучи такою,
дитина не стане брехати, у
неї просто не буде ніякої
потреби в обмані!

14. Аби дитина не брехала – станьте прикладом
для наслідування
• Тому батькам варто
задуматися над атмосферою
у сім’ї. Якщо бачите в цьому
необхідність – спробуйте
створити у родині такі
взаємовідносини, щоб у
дитини не виникало потреби
й бажання брехати.
Наприклад, привчайте ваше
чадо час від часу говорити з
вами відверто, нічого не
приховуючи.

15. Пам’ятайте!
• Батьківська агресія й
погрози не
принесуть добра,
лише стануть
перепоною у довірі
між вами й вашою
дитиною.

16. Спільні ігри й інтереси –
запорука довіри
• Корисно більше
часу проводити
з дитиною,
цікавитися її
інтересами

17. • Для батьків дуже важливо розібратися в
причинах дитячої брехні. Щоб не стикатися
у своїй сім'ї з обманом знову і знову,
постарайтеся усунути те, що спонукає
дитину брехати.