Вода – не основа життя, вода – це саме життя. На Землі не існує жодного живого організму, в якому немає води, навіть найпростішого!
Вода, яку ми випиваємо, може стати найкращими та найефективнішими ліками. Саме від якості води залежить стан нашого здоров’я, якість нашого життя.
Але на сьогодні прогнози вчених песимістичні: чиста питна вода вже нині для багатьох країн, зокрема й України, є дефіцитною й незабаром стане такою на всій планеті. Наше майбутнє, майбутнє наших дітей і онуків залежатиме від того, у якому навколишньому природному середовищі ми житимемо. А це залежить від кожного з нас, нашої громадянської та екологічної свідомості, від рівня професійної підготовки фахівців, які займаються раціональним використанням, охороною та відтворенням природних ресурсів, дотриманням природно-екологічної рівноваги в природних екосистемах. Особливе місце серед природних ресурсів займає нічим не замінний ресурс – вода. Вона є основою життя на Землі.
Пийте воду та пам’ятайте, що кожен громадянин може принести користь нашому краю, бережно ставлячись до використання водних ресурсів. Від кожного з нас потрібно небагато. Не смітити! Пам’ятати, що будь-яке сміття, яке викидається з двору, врешті-решт повернеться до нас забрудненою водою в криницю, у свердловину, у водопровідний кран на власній кухні. Тому, не чекаючи рішення екологічної проблеми на міждержавному рівні, дбайливо ставтеся до охорони водних ресурсів нашого краю.
Фахівці відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук пропонують ознайомитися з матеріалами віртуальної виставки «Вода як екологічний фактор».
Вода – не основа життя, вода – це саме життя. На Землі не існує жодного живого організму, в якому немає води, навіть найпростішого!
Вода, яку ми випиваємо, може стати найкращими та найефективнішими ліками. Саме від якості води залежить стан нашого здоров’я, якість нашого життя.
Але на сьогодні прогнози вчених песимістичні: чиста питна вода вже нині для багатьох країн, зокрема й України, є дефіцитною й незабаром стане такою на всій планеті. Наше майбутнє, майбутнє наших дітей і онуків залежатиме від того, у якому навколишньому природному середовищі ми житимемо. А це залежить від кожного з нас, нашої громадянської та екологічної свідомості, від рівня професійної підготовки фахівців, які займаються раціональним використанням, охороною та відтворенням природних ресурсів, дотриманням природно-екологічної рівноваги в природних екосистемах. Особливе місце серед природних ресурсів займає нічим не замінний ресурс – вода. Вона є основою життя на Землі.
Пийте воду та пам’ятайте, що кожен громадянин може принести користь нашому краю, бережно ставлячись до використання водних ресурсів. Від кожного з нас потрібно небагато. Не смітити! Пам’ятати, що будь-яке сміття, яке викидається з двору, врешті-решт повернеться до нас забрудненою водою в криницю, у свердловину, у водопровідний кран на власній кухні. Тому, не чекаючи рішення екологічної проблеми на міждержавному рівні, дбайливо ставтеся до охорони водних ресурсів нашого краю.
Фахівці відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук пропонують ознайомитися з матеріалами віртуальної виставки «Вода як екологічний фактор».
Усі ми любимо природу. Милуємося її неперевершеною красою. І саме від нас залежить, чи побачить ще хтось ці краєвиди, чи зможе насолодитися таємницями природи.
Сьогодні екологія є не просто наукою, а способом мислення та життя. Навколишнє природне середовище, яке оточує людину протягом всього життя, не є безладом або просто набором якихось умов, а є взаємопов’язаною складною системою. Саме ця обставина й дає можливість розвитку та еволюції біосфери, життю та праці людини.
На віртуальній виставці «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності» представлена література, яка дає змогу зрозуміти роль сучасної екології в питанні виживання людської цивілізації, розкриває взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем – природним, техногенним, соціальним, акцентує увагу як на проблемах глобальної екології, так і проблемах взаємодії людини й довкілля в Україні.
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
1. ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ :
“ПРОБЛЕМА ДЕГРАДАЦІЇ
ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ”
Підготувала:
Учениця 7-Б класу
Іллічівської гімназії № 1
Загребельна Марія
2. Деградація природи
Деградація природи —
це процес порушення
екологічної
рівноваги, який
спричиняється
природними чи
антропогенними
факторами і
призводить до руйнації
навколишнього
середовища
3. Сучасна екологічна криза має якісно
іншу природу порівняно з усіма
попередніми кризами. Це перша
криза, що охопила всю планету і яка
повністю спричинена не природними
процесами, а діяльністю людства .
Темпи зміни параметрів біосфери,
породжені цією екологічною кризою,
виявились у сотні й тисячі разів
вищими за темпи природної
еволюції. Розпочалася загальна
глобальна деградація природного
середовища проживання, яка
проявляється у двох типах:
порівняно невеликих за потужністю,
але які діють упродовж тривалого
часу; разових катастрофічних, які
виникають у разі аварій і небезпечні
не лише за потужністю, а й за
раптовістю й різкістю дії
4. На фоні загальної деградації природного середовища
створюються передумови для розвитку надзвичайних
екологічних ситуацій та екологічних катастроф. Під
надзвичайними екологічними ситуаціями розуміють
виникнення раптових природних лих чи техногенних
аварій, що супроводжуються великими економічними
збитками. Тривалий стан надзвичайної екологічної
ситуації спричинює виникнення екологічної
катастрофи. Моделями особливо великих екологічних
катастроф стали Чорнобильська, Аральська екологічна
криза, війни в Ірані та Іраці .Головна небезпека для
людства полягає не в окремих екологічних
катастрофах, якими б трагічними не були їхні
наслідки, а в поступовій деградації природного
середовища під впливом, здавалося б, малопомітних
результатів виробничої діяльності. Вони спричинюють
такі глобальні явища, як глобальне потепління,
руйнування озонового шару, кислотні дощі,
забруднення всіх геосфер планети, деградацію лісів,
накопичення і неконтрольоване переміщення
токсичних речовин і відходів, спустелювання, ерозію
ґрунтів, зменшення біологічної різноманітності.
5. Демографічний фактор
За даними американського
експерта Р. Макнамари,
протягом багатьох
тисячоліть кількість
населення на планеті
збільшувалася зі швидкістю
руху равлика: понад
мільйон років знадобилося,
щоб до 1800 р. вона досягла
1 млрд. чоловік. Однак далі
темп почав різко зростати:
наступний мільярд додався
вже за 130 років, третій — за
30, четвертий — за 15 і
п'ятий — усього за 12 років!
6. За висновками
експертів, некероване зростання
населення планети — головна
причина розвитку глобальної
екологічної кризи, яка спричинила
решту криз (виснаження
ресурсів, забруднення
геосфер, негативні кліматичні
зміни тощо). У 1750 р. чисельність
населення Землі становила
близько 500 млн. чоловік;
протягом наступних 200 років
вона збільшилася вдвоє, ще раз
удвоє зросла вже за 80 наступних
років, у 1975 р. досягла 4 млрд.
чоловік, а в 2002 р. перевищила 6
млрд.Чисельність населення Землі
нині вже така, що якби людей
рівномірно розподілити на
поверхні планети, то відстань між
ними дорівнювала б лише 300 м.
7. Щохвилини населення нашої
планети збільшується на 172
людини. Це означає: щотижня
до населення Землі додається
1,7 млн. чоловік —
стільки, скільки зараз
проживає в таких містах
України, як
Запоріжжя, Житомир і Вінниця
разом узятих. За прогнозами, в
найближчому майбутньому
чисельність населення
зростатиме приблизно на три
особи щосекунди, тобто на
90—100 млн. на рік, а в першій
половині XXI ст. досягне 7— 8
млрд.При цьому приріст
населення відбуватиметься за
рахунок країн, що
розвиваються (88 %). Учені-
демографи вважають, що до
2100 р. чисельність населення
Землі має стабілізуватися десь
на рівні 9—13 млрд. чоловік
8. Деградація ґрунтів
Останнім часом багато проблем у людства виникло
також у зв'язку з безжалісною експлуатацією
земельних угідь. У всьому світі швидкими темпами
відбуваються деградація й ерозія ґрунтів. Як
відомо, для утворення шару родючого ґрунту
потрібні тисячі, навіть мільйони (залежно від
клімату й складу материнської породи) років. А
сучасна людина здатна зруйнувати ґрунт за 1—2
роки. Підраховано: щорічно з оброблюваних
земель виноситься понад 25 млрд. т корисних
речовин. За оцінкою Міжнародного Ґрунтового
центру (Нідерланди), в результаті діяльності
людини вже деградувало більш як 15 % усієї площі
світової суші, причому близько 6 % земель знищено
водною ерозією, 28 % — вітровою, 12 % — засолено
через неправильне зрошення, близько 5 %
виведено з обороту внаслідок перехімізації та
фізичної деструкції (витоптування худобою,
розробка кар'єрів, екстенсивне переорювання та
ін.).
9. Таким чином людина сама
себе позбавила багатьох
мільйонів гектарів землі-
годувальниці. Щороку землі
України втрачають 24 млн. т
гумусу (перегною), що
визначає родючість ґрунтів.
Через те що ґрунти стали
неродючими, активізувалося
спустелювання й триває
вирубування лісів, лише в 21
державі Африки в 1984—1985
рр. потерпіло близько 30 млн.
чоловік, 10 млн. людей
змушені були змінити місце
свого проживання, ставши
«екологічними» біженцями.
10. Забруднення атмосфери.
Величезну тривогу в світі викликає
перезабруднення атмосфери
шкідливими газами, що призводить
до збільшення площ озонових «дір»
та активізації розвитку парникового
ефекту на планеті. Перше явище
спричинило зниження захисної дії
озонового шару від сонячного
ультрафіолетового випромінювання
й, як наслідок, — масові
захворювання людей (рак
шкіри, опіки, втрата зору) і тварин —
дельфінів, китів, які проживають під
озоновими «дірами»
(Австралія, Південна
Аргентина, Ірландія, Скандинавія).
11. Парниковий ефект
призводить до потепління
клімату, танення
льодовиків, значного
глобального підвищення
рівня Світового океану, до
змін режиму утворення
циклонів і
буревіїв, порушення
функціонування, навіть
деградації екосистем
окремих районів суші.
Знищення лісів. Вирубування
лісів у
Бразилії, США, Південній
Азії, Альпах, Карпатах
призвело до почастішання
повеней, у тому числі
катастрофічних, на річках цих
регіонів, а отже, й до
значного збільшення
економічних втрат.
12. Ставлячись так до природи і її
багатств, люди начебто забули, що
для підтримання існування життя
на Землі іншого джерела, крім
біосфери та її ресурсів, немає. А за
сучасних енергоозброєності й
передових технологій швидкість
використання ресурсів набагато
перевищує можливості їх
відтворення. Такий спосіб життя
сьогодні стає згубним для
людства. Вихід із критичної
ситуації, що склалася, може бути
знайдений лише за умови
екологічно грамотного
господарювання, розумних
взаємин з Природою, реалізації в
глобальному масштабі стратегії
розумного самообмеження,
ресурсозбереження,
впровадження нових технологій
природокористування, які не
суперечать законам
функціонування й розпитку
біосфери.
13. Людству залишається одне:
почавши з підвищення рівня
освіченості народів, їхньої
загальної
культури, формування в них
екологічної свідомості, із
забезпечення технологічної
дисципліни на
виробництві, підвищення
екологічної ефективності
науки, поступово, але
якомога швидше, створити
нову спільноту —
високоінформаційну, з
могутнім колективним
інтелектом, здатну
організувати свій
збалансований розвиток у
злагоді з природою.