.

1. 28 квітня – Всесвітній
день охорони праці
Свято започатковане у 1989 році
американськими та канадськими
працівниками як день пам’яті загиблих
травмованих та важко захворілих
товаришів по роботі.
Указом президента України
№685/2006 від 18 серпня 2006 року 28
квітня встановлено як День охорони
праці.

2. Законодавство України
про охорону праці
Законодавство України про охорону праці являє
собою систему взаємозв'язаних нормативних актів,
що регулюють відносини у галузі реалізації
державної політики щодо правових, соціально-
економічних, організаційно-технічних і лікувально-
профілактичних заходів та засобів, спрямованих на
збереження здоров’я та працездатності людини в
процесі праці.

3. Складники охорони
праці як системи
Охорона праці – це система
заходів і засобів, спрямованих на
збереження життя, здоров’я і
працездатності людини у процесі
трудової діяльності
Правові
Соціально-
економічні
Організа-ційно-
технічні
Санітарно-
гігієнічні
Лікувально-
профілактичні
Безпека вироб-
ничих процесів.
Теорія безпеки.
Теорії надійності
Виробнича
санітарія та гігієна
праці.
Медицина праці
Законодавча база
охорони праці
Психологія
безпеки

4. Законодавство України про охорону праці
складається із загальних законів:
• Конституції України,
• Закону «Про охорону праці»,
• «Про пожежну безпеку»,
• «Про дорожній рух»,
• «Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення»,
• Кодексу законів про працю України та ін.

5. Основоположним документом
в галузі охорони праці є
Закон України «Про охорону праці»,
який визначає основні положення щодо реалізації
конституційного права працівників на охорону їх
життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на
належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за
участю відповідних органів державної влади
відносини між роботодавцем і працівником з питань
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і
встановлює єдиний порядок організації охорони
праці в Україні

6. Закон України «Про охорону праці»,
прийнятий у 1992 р.
У листопаді 2002 р. Верховна Рада України прийняла
нову редакцію цього закону.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України
затверджено 3аконом Української РСР введено в дію
з 1 червня 1972 р. До нього неодноразово вносилися
зміни і доповнення.
ХVIII розділів та 265 статей.
Закон України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності»
від 23.09.1999р.
Складається із VI розділів та 41 статті.

7. Закон України «Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя
населення» встановлює необхідність гігієнічної
реrламентації небезпечних та шкідливих
факторів фізичної, хімічної та біологічної
природи, присутніх в середовищі
життєдіяльності людини, та їхньої державної
реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування,
будівництва, розробки, виготовлення і
використання нових засобів виробництва та
технологій (ст. 15) гігієнічні вимоги до
атмосферного повітря в населених пунктах,
повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст.
19), вимоги щодо забезпечення радіаційної
безпеки (ст. 23) тощо.

8. Організація роботи з охорони праці
у навчально-виховних закладах
Викладач, вчитель, вихователь:
• відповідає за безпечне проведення навчально-виховного процесу,
проводить інструктажі з учнями, студентами, вихованцями з охорони
праці під час навчальних занять;
• несе особисту відповідальність за збереження життя і здоров'я
вихованців під час навчально-виховного процесу;
• повідомляє керівника закладу про нещасний випадок, що трапився;
• організовує надання першої допомоги потерпілому;
• інструктує вихованців під час проведення позакласних
заходів;
• веде профілактичну роботу щодо запобігання травматизму
серед учнів, студентів, вихованців.

9. ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-
правових актів з охорони праці
Працівник зобов'язаний:
 дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я
оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час
перебування на території підприємства;
 знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці,
правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та
іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного
та індивідуального захисту (КЗпП ст. 159);
 проходити у встановленому законодавством порядку попередні та
періодичні медичні огляди (Наказ МОЗ №246 від 21.05.2007р).
Працівник несе безпосередню
відповідальність за порушення
зазначених вимог.

10. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі
роботи повинні проходити за рахунок роботодавця
інструктаж, навчання з питань охорони праці, з
надання першої медичної допомоги потерпілим
від нещасних випадків і правил поведінки у разі
виникнення аварії.

11. Працівники, зайняті на роботах з
підвищеною небезпекою або
там, де є потреба у
професійному доборі, повинні
щороку проходити за рахунок
роботодавця спеціальне
навчання і перевірку знань
відповідних нормативно-
правових актів з охорони праці.

12. Перелік робіт з підвищеною небезпекою
затверджується центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-2005).
Посадові особи, діяльність яких пов'язана з
організацією безпечного ведення робіт, під час
прийняття на роботу і періодично, один раз на три
роки, проходять навчання, а також перевірку знань
з питань охорони праці за участю профспілок.

13. • Порядок проведення навчання та перевірки знань
посадових осіб з питань охорони праці
визначається типовим положенням, що
затверджується центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони праці
• (НПАОП 0.00-4.12-05).
• Не допускаються до роботи працівники, у тому
числі посадові особи, які не пройшли навчання,
інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

14. У разі виявлення у працівників, у тому
числі посадових осіб, незадовільних
знань з питань охорони праці, вони
повинні у місячний строк пройти
повторне навчання і перевірку знань.

15. Роботодавець повинен організовувати розслідування
та вести облік нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій відповідно до положення, що
затверджується Кабінетом Міністрів України за
погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями
профспілок.

16. Нормативно-правові акти з охорони праці - це
правила, норми, регламенти, положення, стандарти,
інструкції та інші документи, обов'язкові для
виконання.

17. Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо
охорони праці.
 За порушення законів та інших нормативно-правових актів
про охорону праці, створення перешкод у діяльності
посадових осіб органів державного нагляду за охороною
праці, а також представників профспілок, їх організацій та
об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної,
адміністративної, матеріальної кримінальної
відповідальності згідно із законом.

18. Дисциплінарна відповідальність (Ст.147 КЗпПУ)-
догана та звільнення з роботи.
Застосовується безпосередньо за виявленням
провини, але не пізніше одного місяця від дня
його виявлення. Дисциплінарне стягнення не
може бути накладене пізніше шести місяців від
дня здійснення провини.
За кожне порушення може бути застосоване
лише одне дисциплінарне стягнення. При виборі
дисциплінарного стягнення враховується ступінь
тяжкості провини та заподіяна шкода, обставини,
за яких здійснена провина, минула робота
працівника. Стягнення оголошується в наказі та
повідомляється працівнику під розпис.

19. Кримінальна відповідальність за порушення
правил охорони праці передбачена ст.ст. 271-
275 КК України, що об’єднані в розділ Х
«Злочини проти безпеки виробництва».
Порушення вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів, що створили
загрозу загибелі людей, заподіяли шкоду
здоров’ю потерпілого чи спричинило загибель
людей карається штрафом до п’ятидесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк
до двох років, або обмеженням волі на строк до
п’яти років, або позбавлення волі на строк до
дванадцяти років, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.