і

1. Громадянське суспільство
Громадя́нське суспі́льство — це історичний тип у розвитку
людського суспільства, його конкретна якісна характеристика;
це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів
вільних індивідів через систему відносин (економічних,
соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних).
Головні ознаки громадянського суспільства:
• розмежування компетенції держави і суспільства,
незалежність інститутів громадянського суспільства від
держави в рамках своєї компетенції;
• демократія і плюралізм в політичній сфері;
• ринкова економіка, основу якої складають недержавні
підприємства;
• середній клас як соціальна основа громадянського
суспільства;
• правова держава, пріоритет прав і свобод індивіда перед
інтересами держави;
• ідеологічний і політичний плюралізм;
• свобода слова і засобів масової інформації.
Функції громадянського суспільства
• самоорганізація громадського механізму для виконання
суспільних прав;
• противага владним структурам, головного заборола проти
можливих спроб узурпації влади;
• засіб соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та
орієнтує їх на «суспільно корисні справи»;
Громадянське суспільство в Україні
Україна на законодавчому рівні визнала важливість
утвердження громадянського суспільства як гарантії
демократичного розвитку держави. Саме таку норму містить

2. Закон України «Про засади внутрішньої та зовнішньої
політики України», ухвалений у 2010 році.
Україна має ряд міжнародних зобов’язань щодо забезпечення
права на свободу об’єднання, свободу мирних зібрань та
доступу до інформації й інші як основи розвитку
громадянського суспільства.
Статистичні дані
Так, в Україні на 10 тис. населення зареєстровано лише 14
громадських організацій. В той же час, в Угорщині на 10 тис.
населення діють 46 організацій, у Хорватії – 85, а в Естонії – 201.
Частка громадських організацій у ВВП України становить 0,24%4,
тоді як у Росії цей показник дорівнює 0,5%5, у Бельгії – 5%,
у Канаді – 7,9%.
Благодійна діяльність в Україні має відносно низький рівень
розвитку. Наприклад, станом на 2010 рік Україна посідала лише
150 місце у світовому рейтингу благодійностісеред 153 держав і,
відповідно, останнє місце з 26 держав у регіоні Центральної та
Східної Європи.

3. Громадська думка
Громадська Думка — це особливий стан реальної
свідомості мас, що виражає ставлення, позицію з актуальних
суспільно значущих питань.
Об’єктом громадської думки виступають явища, процеси,
які допускають спірність суджень і мають суспільне значення.
Знання лежить в основі громадської думки, але воно не
тотожне їй. Думки можуть бути правдивими й помилковими. З
іншого боку, безперечний, установлений наукою факт
(наприклад, понад 60% населення України проживає в місті)
не є об’єктом громадської думки. Думки не можуть бути
безсуб’єктними. Як правило, під громадською думкою
розуміють відносно поширене й стійке оцінне ставлення
соціальних спільностей до актуальних дискусійних питань.
Громадська думка дає оцінку явищ, але, на відміну від
простого оцінного судження, це зацікавлене судження, що
виходить з уявлень про цінності об’єкта, тобто одночасно є й
оцінним, і ціннісним судженням, що свідчить про
зацікавленість і певну переконаність суб’єкта. У розвиненому
стані громадська думка — органічний сплав раціональних
принципів, соціальних почуттів і вольової активності.
Разом з тим, це не система переконань, що становлять
постійну основу поведінки. Це реакцій на новації, нові
ситуації, що свідчить про спірність, дискусійність проблеми.
Громадська думка поступово стає переконанням. Це

4. свідомість, що переходить у дію.
Громадська думка тісно пов’язана з нормами, є джерелом
їхнього розвитку, засобом забезпечення, подібно нормам
виконує функції регулювання й соціального контролю.
Однак регулювання й контроль за допомогою громадської
думки відрізняються повсякденністю, швидкістю реакції на
виникаючі ситуації.
Коли громадська думка приймається представниками
соціальних груп, спільностей, стає загальною, вона
перетворюється на норму.
У суспільстві стикаються пануючі й опозиційні думки,
офіційні й неофіційні, публічні й анонімні, консервативні й
новаторські, реакційні й прогресивні, зрілі й незрілі та ін.,
породжені протиріччями соціальних інтересів.
У той же час конкретна громадська думка має внутрішню
єдність, монізм. Саме це й дозволяє їй відігравати роль
регулятора. Громадська думка складається в процесі
зіткнення різних суджень, думок індивідів, соціальних груп,
але це не сума думок, а сплав, якісно нове явище.
Громадська думка виконує цілий ряд функцій, у тому
числі оцінну, орієнтовну, виховну, регулятивну, функцію
соціального контролю й функцію регламентації. Усі вони є
моментами основної функції регулювання.
Громадська думка орієнтує, виробляє установку на
формування певних якостей, лінії поведінки, тобто її
ідеологічний вплив несе виховний заряд. Разом з тим, вона

5. підтримує одні види відносин, соціальні механізми й відкидає
інші, регулюючи тим самим поведінку великих мас людей. У
цьому плані можна говорити про захисну, директивну
функцію. Усі ці функції тісно пов’язані між собою.
Права, свободи та відповідальність
Права людини - це її можливість діяти певним чином для
того, щоб забезпечити своє нормальне існування, розвиток і
задоволення власних потреб.
Поняття про права людини включає два аспекти:
• природні права людини, неподільно пов'язані з її існуванням
та розвитком;
• набуті права людини, що характеризують її соціально-
політичний статус.
Права людини:
• Універсальні — належать усім людям в усіх ситуаціях;

6. • природні — належать людям від народження тільки тому, що
вони люди;
• є невідчужуваними — не можна довільно позбавити цих прав.
Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких
обставин:
• на життя;
• на рівність у правах;
• на справедливий суд;
• на першу медичну допомогу;
• свобода від тортур;
• свобода від рабства.
Захист прав людини здійснюють:
• суди;
• правозахисні організації;
• Уповноважений з прав людини;
• Європейський суд з прав людини;
• Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ
біженців.
Свободи людини — сфери, галузі діяльності людини, у які держава
не повинна втручатися.
В Основному Законі знайшли закріплення наступні свободи
людини і громадянина:
• свобода політичної діяльності, не забороненої Конституцією
і законами України (стаття 15);
• свобода об'єднання у політичні партії та громадські
організації(стаття 36);
• особиста свобода (статті 29, 121);
• свобода пересування (стаття 33);
• свобода думки і слова (стаття 34);
• свобода світогляду і віросповідання (стаття 35);
• свобода літературної, художньої, наукової і
технічної творчості (стаття 54);
• свобода доказування (стаття 129).
Права і свободи людини в документах

7. • Міжнародний білль про права;
• Загальна декларація прав людини 1948 р.;
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966
рік;
• Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні
права;
• Європейська Конвенція про захист прав людини та основних
свобод;
• Конституція України.
Обов’язки — це заходи суспільно необхідної поведінки людини.
Обов'язки громадян за Конституцією України 1996р.:
1) захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну
цілісність;
2) поважати її державні символи;
3) додержуватися Конституції та законів України;
4) проходити військову службу;
5) не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині,
відшкодовувати завдані збитки;
6) сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених
законом;
7) не посягати на права і свободи, честь і гідність інших
людей;
8) мати повну загальну середню освіту;
9) не використовувати власність шляхом завдання, шкоди
правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства,
погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі тощо.

8. Повідомлення на
тему:
«Громадянське
суспільство»
Підготувала учениця 11 класу
Джуринської ЗОШ I-III ст.
Мерецька Діана

9. Повідомлення на
тему: «Громадська
думка»
Підготувала учениця 11 класу
Джуринської ЗОШ I-III ст.
Мерецька Діана

10. Повідомлення на
тему: «Права,
свободи та
відповідальність»
Підготувала учениця 11 класу
Джуринської ЗОШ I-III ст.
Мерецька Діана