Простота і прозорість процесу приєднання до інженерних мереж - один із ключових аспектів, що беруть до уваги потенційні інвестори під час ухвалення рішення щодо створення виробничих та інших об’єктів в Україні. На сьогодні в нашій державі приєднання до електричних мереж врегульовано більш повно і зрозуміло, порівняно із приєднаннями до інших інженерних мереж, що, ймовірно, обумовлене підвищеною увагою держави до цього питання через прямий вплив на позиції України в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Водночас, чинне регулювання все ще не дозволяє нашій країні посісти гідне місце у цьому рейтингу, де Україна - лише на 128 позиції за легкістю приєднання до електричних мереж серед 190 країн світу, в той час як строк виконання приєднання є одним з найдовших у світі. Ще гірша ситуація з приєднанням до мереж газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення.
Невиправдано ускладнені процедури приєднання до інженерних мереж, суперечливе законодавство, зловживання монопольним положенням операторами мереж - це меншою мірою стосується приєднання до електричних мереж і лише певною мірою - газових, в той час як регулювання приєднання до мереж централізованих теплопостачання, водопостачання та водовідведення є вкрай непередбачуваним для замовника, регулюється численними підзаконними нормативно-правовими актами, які часто суперечать одне одному та профільним законам. Зокрема, процедури та визначення вартості приєднання до цих мереж лише фрагментарно та суперечливо врегульовані окремими нормами підзаконних актів. Таке недосконале регулювання має надзвичайно чутливі наслідки, оскільки замовники послуги приєднання до будь-яких з інженерних мереж замовляють відповідну послугу у монополіста, який не обмежується у своїй діяльності спеціально-дозвільним принципом, встановленим Конституцією для державних органів, а є суб’єктом господарювання, націленим на прибуток, від ймовірних зловживань з боку якого замовників має захищати спеціальне законодавство.
Отже, чинне регулювання в частині приєднання до інженерних мереж наразі потребує докорінного перегляду і удосконалення.
Метою написання цієї книги є визначення переліку проблем, які стримують економічний розвиток вугільної галузі в Україні. Можливі шляхи вирішення проблем, що презентовано у цій Книзі, мають концептуально протилежні варіанти вирішення. Офіс очікує, що ця книга допоможе органам законодавчої та виконавчої влади більш комплексно підійти до формування державної регуляторної політики у сфері вугледобування, яка забезпечить вихід із кризи вугільної галузі України, а також здійснення реструктуризації вугільного сектору (енергетичного, коксівного та бурого вугілля), передбаченої міжнародними зобов'язаннями України.
Лише за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності наша держава володіє та управляє понад 1 мільйоном об’єктів нерухомості. А загалом кількість будівель, споруд, мереж на порядок вище! Але для того, щоб ефективно управляти як державною, так і приватною нерухомістю, необхідно мати детальну інформацію про об’єкт: його розміри, з чого побудований, розташування тощо. Але не лише на питання «що є об’єкт» дає відповідь технічна інвентаризація нерухомого майна. Саме відомості, отримані під час проведення технічної інвентаризації, визначають, на який конкретно об’єкт нерухомого майна в особи існує (або виникає) право власності. І саме технічний паспорт на об’єкт є обов’язковим документом, що необхідний для повноцінної реалізації права власності: укладання договору купівлі-продажу, поділу чи обміну, можливості реконструкції й перепланування та інше.
Послуги з проведення технічної інвентаризації можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають кваліфікаційні сертифікати інженера або техніка з інвентаризації нерухомого майна. Їхня кількість відома: 2359 виданих сертифікатів за кваліфікаційними рівнями інженер та технік з інвентаризації нерухомого майна, з яких 1722 чинних. Поточний обсяг ринку послуг з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна можна оцінити у діапазоні від 140 до 200 млн грн на рік.
Планується, що документи з техінвентаризації з 1 грудня 2021 року готуватимуться з використанням Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Експерти сектору "Будівництво" ОФісу ефективного регулювання здійснили аналіз чинного державного регулювання сфери технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Серед основних проблем, з якими має справу ця сфера, були виокремлені такі:
відсутнє чи недостатнє регулювання робіт з технічної інвентаризації окремих об’єктів;
складність доступу до матеріалів попередньої технічної інвентаризації та ускладнення з доступом до даних про технічні характеристики об’єктів нерухомого майна, що містяться в паперових інвентаризаційних справах;
складність перевірки даних про речові права на нерухоме майно, які виникли до 2012 року;
плутанина в адресах та ідентифікації місця розташування об’єктів нерухомості;
випадки підробки технічних паспортів на об’єкти нерухомого майна;
використання адміністративного ресурсу для підтримки комунальних БТІ або тиску на них тощо.
Також експертами підготовлені пропозиції щодо кроків, що допоможуть зробити державне регулювання сфери техінвентаризації зрозумілим, прозорим та безпечним для замовників.
Простота і прозорість процесу приєднання до інженерних мереж - один із ключових аспектів, що беруть до уваги потенційні інвестори під час ухвалення рішення щодо створення виробничих та інших об’єктів в Україні. На сьогодні в нашій державі приєднання до електричних мереж врегульовано більш повно і зрозуміло, порівняно із приєднаннями до інших інженерних мереж, що, ймовірно, обумовлене підвищеною увагою держави до цього питання через прямий вплив на позиції України в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Водночас, чинне регулювання все ще не дозволяє нашій країні посісти гідне місце у цьому рейтингу, де Україна - лише на 128 позиції за легкістю приєднання до електричних мереж серед 190 країн світу, в той час як строк виконання приєднання є одним з найдовших у світі. Ще гірша ситуація з приєднанням до мереж газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення.
Невиправдано ускладнені процедури приєднання до інженерних мереж, суперечливе законодавство, зловживання монопольним положенням операторами мереж - це меншою мірою стосується приєднання до електричних мереж і лише певною мірою - газових, в той час як регулювання приєднання до мереж централізованих теплопостачання, водопостачання та водовідведення є вкрай непередбачуваним для замовника, регулюється численними підзаконними нормативно-правовими актами, які часто суперечать одне одному та профільним законам. Зокрема, процедури та визначення вартості приєднання до цих мереж лише фрагментарно та суперечливо врегульовані окремими нормами підзаконних актів. Таке недосконале регулювання має надзвичайно чутливі наслідки, оскільки замовники послуги приєднання до будь-яких з інженерних мереж замовляють відповідну послугу у монополіста, який не обмежується у своїй діяльності спеціально-дозвільним принципом, встановленим Конституцією для державних органів, а є суб’єктом господарювання, націленим на прибуток, від ймовірних зловживань з боку якого замовників має захищати спеціальне законодавство.
Отже, чинне регулювання в частині приєднання до інженерних мереж наразі потребує докорінного перегляду і удосконалення.
Метою написання цієї книги є визначення переліку проблем, які стримують економічний розвиток вугільної галузі в Україні. Можливі шляхи вирішення проблем, що презентовано у цій Книзі, мають концептуально протилежні варіанти вирішення. Офіс очікує, що ця книга допоможе органам законодавчої та виконавчої влади більш комплексно підійти до формування державної регуляторної політики у сфері вугледобування, яка забезпечить вихід із кризи вугільної галузі України, а також здійснення реструктуризації вугільного сектору (енергетичного, коксівного та бурого вугілля), передбаченої міжнародними зобов'язаннями України.
Лише за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності наша держава володіє та управляє понад 1 мільйоном об’єктів нерухомості. А загалом кількість будівель, споруд, мереж на порядок вище! Але для того, щоб ефективно управляти як державною, так і приватною нерухомістю, необхідно мати детальну інформацію про об’єкт: його розміри, з чого побудований, розташування тощо. Але не лише на питання «що є об’єкт» дає відповідь технічна інвентаризація нерухомого майна. Саме відомості, отримані під час проведення технічної інвентаризації, визначають, на який конкретно об’єкт нерухомого майна в особи існує (або виникає) право власності. І саме технічний паспорт на об’єкт є обов’язковим документом, що необхідний для повноцінної реалізації права власності: укладання договору купівлі-продажу, поділу чи обміну, можливості реконструкції й перепланування та інше.
Послуги з проведення технічної інвентаризації можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають кваліфікаційні сертифікати інженера або техніка з інвентаризації нерухомого майна. Їхня кількість відома: 2359 виданих сертифікатів за кваліфікаційними рівнями інженер та технік з інвентаризації нерухомого майна, з яких 1722 чинних. Поточний обсяг ринку послуг з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна можна оцінити у діапазоні від 140 до 200 млн грн на рік.
Планується, що документи з техінвентаризації з 1 грудня 2021 року готуватимуться з використанням Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Експерти сектору "Будівництво" ОФісу ефективного регулювання здійснили аналіз чинного державного регулювання сфери технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Серед основних проблем, з якими має справу ця сфера, були виокремлені такі:
відсутнє чи недостатнє регулювання робіт з технічної інвентаризації окремих об’єктів;
складність доступу до матеріалів попередньої технічної інвентаризації та ускладнення з доступом до даних про технічні характеристики об’єктів нерухомого майна, що містяться в паперових інвентаризаційних справах;
складність перевірки даних про речові права на нерухоме майно, які виникли до 2012 року;
плутанина в адресах та ідентифікації місця розташування об’єктів нерухомості;
випадки підробки технічних паспортів на об’єкти нерухомого майна;
використання адміністративного ресурсу для підтримки комунальних БТІ або тиску на них тощо.
Також експертами підготовлені пропозиції щодо кроків, що допоможуть зробити державне регулювання сфери техінвентаризації зрозумілим, прозорим та безпечним для замовників.
Нафта й нафтопродукти відіграють значну роль у розвитку економіки. Задоволення попиту на моторні палива в Україні забезпечується переважно за рахунок імпорту, який стрімко зростає протягом останніх 15 років. Вітчизняне виробництво моторних палив задовольняє лише 47% попиту бензину, 12% попиту дизельного пального та 22% попиту скрапленого вуглеводневого газу. Основними імпортерами нафти й нафтопродуктів в Україну є РФ, Білорусь, Литва та інші країни. Нафтопереробна галузь в Україні протягом останніх 14 років демонструє тенденцію зниження показників діяльності. Кременчуцький НПЗ завантажений приблизно на 25% від номінальної потужності, а Шебелинський ГПЗ – на 50%. Повна завантаженість цих підприємств дозволила б забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти. Глибина переробки українських заводів не перевищує 75%, що позначається на економічній ефективності їх роботи.
Загалом регуляторне поле ринку складають 51 регуляторний акт. Ринок безпосередньо регулюється 5 Кодексами, 13 законами, 1 Указом Президента, 1 Декретом, 18 постановами КМУ та 13 наказами органів влади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ринку, є Податковий кодекс України, що визначає перелік підакцизних товарів, та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі біоетанолу, а також виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним. За оцінкою BRDO, 8 із 51 актів є неактуальними, а 2 акти є такими, що мають ознаки незаконних, чи такими, що були ухвалені без належних підстав.
Експертами BRDO виокремлено 7 ключових проблем, які потребують комплексного вирішення для підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу та підвищення конкурентноспроможності української економіки.
Стратегічні документи, які би визначали механізми розвитку безпосередньо ринку моторних палив, відсутні. На думку експертів Офісу, для розвитку ринку моторних палив необхідне формування комплексної державної політики у цій сфері, зокрема, розробка програми розвитку нафтопереробної галузі. Загрозлива для енергетичної безпеки ситуація на ринку моторних палив потребує створення ефективної політики, що буде направлена на підвищення ефективності роботи нафто- і газопереробної галузі, підвищення конкурентноспроможності внутрішніх виробників пального, зниження залежності від імпортних постачань нафтопродуктів, стимулювання виробництва біопалива.
У жовтні 2019 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Закону України "Про будівельні норми" щодо удосконалення нормування у будівництві. Ці зміни скасували монополію розпорядчого методу нормування, який був притаманний радянській системі технічного регулювання, й дозволили застосовувати цільові та параметричні підходи до нормування в будівництві. Навіть більше: законодавчо було визначено пріоритетність застосування саме параметричних підходів.
Цей крок розширив можливості для проектувальників, архітекторів та будівельників застосовувати сучасні технології, впроваджувати інновації та зробив всю систему нормування в будівництві більш гнучкою та такою, що відповідає запитам ХХІ століття. Але, на жаль, попри прийняття закону і те, що чинні будівельні норми, розроблені розпорядчим методом, недостатньо гнучкі для застосування альтернативних рішень, матеріалів і методів, запровадження параметричного методу, фактично, залишилося на папері через відсутність подальших кроків щодо підтримки законодавчих змін. Це значно обмежує творчу свободу проєктувальника й можливість економії ресурсів у випадках, коли замість запропонованих матеріалів і методів можливе використання замінників, що за своїми технічними характеристиками не гірші або навіть кращі запропонованих.
Основними засадами, що обумовлюють необхідність зміни підходів до нормування, а також і реформу системи технічного регулювання у будівництві можна вважати:
підвищення рівня вимог до життєвого середовища;
прискорення технічного процесу й інноваційний розвиток;
формування прошарку кваліфікованих фахівців галузі.
У цій Зеленій книзі, яка не є типовим аналізом проблем ринку, ми здійснили аналіз практик провідних країн щодо переходу до параметричних методів нормування в будівництві, їхніх переваг і недоліків. Окремо були зазначені переваги для розвитку економіки та системи технічного регулювання, які надає застосування параметрики. Зокрема, застосування параметричних підходів для системи регулювання будівництва є важливою складовою для забезпечення здорової конкуренції, вільного пересування товарів і послуг, заохочення інновацій і просування нових технологій.
Наші експерти підготували пропозиції щодо кроків, які допоможуть повноцінно запровадити параметричні підходи й вивести розвиток системи технічного регулювання в будівництві й саме будівництво на якісно новий, сучасний рівень.
З 1 січня 2023 року Україна стане 32 країною в світі, яка імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського парламенту та Ради. Цей регламент встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку. На сьогодні 31 країна вже імплементувала його у своє законодавство, а ще 7 країн визнали цей Регламент і приєдналися до нього на підставі міжнародних договорів.
Також із 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку». Відповідно, всі вітчизняні виробники, продавці, дистриб’ютори, учасники будівельного ринку та споживачі почнуть взаємодіяти за єдиними європейськими правилами регулювання на ринку будівельної продукції.
За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним з фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції. Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.
Від того, наскільки повно гравці ринку опанують терміни, процеси та процедури нових правил, залежить ефективність використання механізмів Регламенту 305 на національному рівні. Як наслідок, від цього залежить підвищення безпеки будівель і споруд та конкурентоспроможності національних виробників загалом.
Експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок» для того, щоб прискорити цей процес імплементації європейських правил надання будівельної продукції на ринку та зробити його ефективним. Дослідження містить:
аналіз процесу надання будівельної продукції на ринку;
особливості регулювання ринку;
аналіз досвіду Європейського союзу та країн, які визнали ефективність Регламенту 305;
аналіз проблем та ризиків на ринку, а також пропозиції щодо їх вирішення.
Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного запровадження закону «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.
В Україні загальна середня освіта є обов’язковою для здобуття усіма громадянами. Це формує як значний існуючий ринок освіти, так і потенційний ринок цифрових освітніх технологій. Так, на сьогодні функціонують порядку 16 тис. шкіл, в яких навчаються біля 4 млн учнів. Щороку на їх забезпечення навчальною літературою із державного бюджету виділяються значні кошти (у 2018 році було виділено близько 800 млн грн). При цьому якість освітніх матеріалів часто не відповідає вимогам часу.
Поліпшити ситуацію повинне використання сучасних цифрових технологій, зокрема електронних підручників. На забезпечення ними учнів у 2018 році було виділено 40 млн грн. Також 54 млн грн було виділено на розробку платформи, яка має забезпечити інфраструктуру для поширення е-підручників та інших електронних ресурсів і сервісів.
Для ефективної реалізації державної політики у сфері освіти, що стосується цифрових технологій, необхідна розробка нормативно-правової бази:
Положення про Національну електронну освітню платформу (постанова КМУ);
Положення про електронний підручник (наказ МОН);
НПА, що врегульовують питання проведення експертизи електронних підручників, порядку проведення їх відбору (конкурсу) і забезпечення ними здобувачів загальної середньої освіти.
У цій зеленій книзі ми описали стан та перспективи регулювання публічних закупівель в сфері будівництва,
проаналізували відповідні дані єдиної системи електронних публічних закупівель (в т.ч.: рівень конкуренції,
економії, склад замовників та учасників процедур, їх активність, статистику закупівель за розділами 45000000-7
«Будівельні роботи» та 71000000-8 «Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» Національного
класифікатора «Єдиний закупівельний словник»), наголосили на виявлених в процесі аналізу проблемах та
вказали на можливі шляхи їх вирішення.
Коноплі є високорентабельною сільськогосподарською культурою, яка у своїй структурі налічує близько 200 активних речовин, з яких 18 вивчені. Зокрема, до таких речовин належить КБД та ТГК, що є найбільш вивченими канабіноїдами.
Технічні та наркотичні коноплі розрізняються між собою за вмістом ТГК. Згідно з українським законодавством, його частка в технічних коноплях може складати не більше 0,08%, тоді як у ЄС - 0,2%, у Канаді - 0,3%, у США - 0,3%, а в деяких країнах - узагалі 1%.
Правове регулювання технічних конопель у світі є різним, тобто їх обіг має різне правове підґрунтя для існування на ринку.
У свою чергу, українське законодавство не відрізняє технічні коноплі як сільськогосподарську культуру від медичних конопель, тим самим прирівнює їх до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Наше дослідження є аналізом ринку технічних конопель.
Аграрний сектор економіки України на сьогодні перебуває на стадії високого розвитку. Сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, здатні збільшити урожайність на 30%-50% залежно від культур. За інформацією Держводагентства станом на 2017 рік, в Україні обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти тощо). 5 485,3 тис. га 2 178,3 тис. га зрошуваних земель 3 307,0 тис. га осушуваних земель
Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу сільськогосподарських земель не менш як 1,5-1,8 млн гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн гектарів. Однак, переважна більшість інфраструктури була побудована за часів СРСР і лише незначна її частина є модернізованою. За експертними оцінками, вартість реконструкції та модернізації всіх систем зрошення та дренажу України може сягати 3 млрд дол. США.
При цьому, здійснення заходів з модернізації зрошувальних та дренажних систем дасть можливість щороку додатково отримувати близько 10 млн тонн зернових, близько 3 млн тонн технічних культур загальною вартістю не менше 100 млрд гривень.
На ринку існує багато проблем, а відсутність «розумного» регулювання для їхнього вирішення створює передумови для виникнення «сірих схем» підключення до систем зрошення та дренажу.
Існування цих проблем не дозволяє залучати інвестиції, створює негативні екологічні наслідки, а з відкриттям ринку землі, через невизначеність права власності на меліоративну систему, можуть створюватись умови для рейдерських захоплень земель.
Розвиток систем зрошення та дренажу є дуже актуальним для агровиробників в умовах зміни клімату та виникнення посух та паводків, збільшення продуктивності врожайності, підвищення рівня експорту продукції, а також є привабливим для іноземних інвестицій, які потрібні для розвитку економіки в цілому. Дослідження спрямоване на аналіз застосування та функціонування систем зрошення та дренажу в аграрному виробництві з метою врегулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання, пов’язаних
з відкриттям ринку землі.
Сьогодні для водноресурсного потенціалу Української держави характерне велике антропогенне навантаження, а проблема води — одна з найгостріших.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2 , що становить 4,0% від її загальної території (603,7 тис. км2 ).
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що, зрештою, і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
У дослідженні висвітлені ключові проблеми у сфері спеціального водокористування та проведення робіт на землях водного фонду, а також причини цих проблем та запропоновані шляхи вирішення, що дозволить, зокрема, забезпечити раціональне використання водних ресурсів.
Політика відкритих даних була запроваджена у 2015 році як частина більшої політики доступу до публічної інформації. Її суть полягає в оприлюдненні публічної інформації у формі, що полегшує її обробку без обмежень щодо подальшого використання. Метою політики було визначено забезпечення доступу до інформації, підвищення прозорості та довіри до органів влади, стимулювання бізнесу та інновацій.
У результаті 3200 розпорядників оприлюднили майже 26 тисяч наборів даних, що стосуються всіх сфер діяльності держави. За допомогою оприлюднених даних було створено більше 30 сервісів, що надають інформацію мільйонам українців щомісяця. Так, інформацією з бізнес-реєстрів користуються від 1.4 до 2.4 мільйона людей щомісячно, отримуючи її через такі сервіси, як Opendatabot, Youcontrol, ContrAgent й інші. Ця інформація допомагає громадянам приймати кращі рішення в житті і в бізнесі. Інформація про держзакупівлі, декларації держслужбовців та політиків підвищує прозорість влади. У цілому, це говорить про ефективність політики.
Незважаючи на досягнуті успіхи, чинна політика не вирішує всіх проблем сфери відкритих даних, а тому потребує коригування.
Протягом останніх десяти років обсяг перевезених усіма видами транспорту вантажів коливався у межах від 601 до майже 812 млн т, сягнувши максимуму у 2011 р., мінімуму у 2015 р. і завершивши 2019 р. на позначці 676 млн т.
Ринок вантажних перевезень характеризується помітною боротьбою його учасників за розмір ринкової частки, зокрема найбільш істотно проявляється міжвидова конкуренція - змагання між видами транспорту за обсяги однорідного вантажу. Безперечними лідерами виявилися залізничний та автомобільний транспорт. При цьому, автотранспорт демонстрував постійне зростання від 140 млн т у 2009 р. до рекордних 244 млн т у 2019 р., а залізничний – навпаки, починаючи з піку 468 млн т у 2011 р неухильно рухався до антирекорду – 312,9 млн т у 2019 р. Інші види транспорту виявили відносну стабільність, що корелюється із загальними річними показниками.
У сегменті міжнародних вантажних перевезень частка автомобільного транспорту демонструє регулярне зростання (від 3,72% до 5,47% у 2016-2019 рр.), але залишається в середньому у 10 разів меншою від частки залізничного транспорту.
Частка міжнародних перевезень у загальному обсязі залізничних перевезень у 2016-2019 рр. варіювалася від 49% до 55%, проте у загальних автомобільних перевезеннях за той же період частка міжнародних була в середньому у 10 разів меншою і складала трохи більше 5%.
Це вказує на зосередженість національних автоперевізників здебільшого на внутрішніх вантажних перевезеннях, тоді як залізничні перевезення демонструють відносний паритет у міжнародному та внутрішньому сполученні.
Конкурентна позиція вантажних автоперевізників у міжнародному сегменті задовільна. Подальший розвиток та зростання ринкової частки у цьому сегменті не залежить від діяльності потенційно конкурентних видів транспорту, проте має жорстку кореляцію із покращенням технічної і технологічної оснащеності, якості послуг, лояльності до клієнтів, удосконаленням державного регулювання та покращення якості інфраструктури.
За результатами дослідження ринку міжнародних вантажних автоперевезень, експерти BRDO вважають, що галузь потребує змін, які забезпечать досягнення державної цілі розвитку. Це можливо здійснити лише шляхом удосконалення системи управління та контролю за міжнародними перевезеннями; запровадження нового підходу до ліцензування та вихід на ринок для перевізників; створення єдиної комплексної системи управління дорожньо-транспортною безпекою; побудови автоматизованої антикорупційної системи розподілу та контролю використання дозволів; забезпечення державної підтримки та доступного банківського кредитування/лізингу для оновлення автопарків з метою зменшення викидів та підвищення безпеки руху; та розбудови сучасної митної та автодорожньої інфраструктури відповідно до стандартів ЄС
Радіочастотний ресурс відіграє ключову роль у наданні сучасних телекомунікаційних послуг споживачам. Без нього неможливо уявити перш за все мобільний зв’язок, однак він також використовується для супутникового зв’язку, фіксованого широкосмугового доступу в інтернет та інших послуг. Водночас слід враховувати, що постійно з’являються нові технології і розвиваються наявні, що вимагає задіяння додаткового спектру. На відміну від попиту, розмір спектру незмінний, що ставить перед державою питання щодо ефективного управління цим обмеженим спільним ресурсом.
В Україні, як і у інших країнах пострадянського простору, існують деякі особливості розподілу смуг радіочастот на національному рівні. Так, значна частка спектру у різних діапазонах все ще належить спеціальнім користувачам РЧР (військові, спецслужби тощо). Деякі компанії свого часу отримали ліцензії на значні діапазони перспективного для впровадження нових технологій спектру з ціллю його подальшого «продажу». Це стало можливим завдяки низькій вартості рентної плати за цей спектр. Оскільки якість телекомунікаційних послуг напряму залежить від обсягу відповідного спектру, що є в наявності у оператора, то оператори не поспішають здавати «залишковий» спектр державі.
Згадані проблеми є одними з причин, чому Україна лише у 2015 році провела тендер на видачу ліцензій на користування РЧР для надання телекомунікаційних послуг третього покоління (3G), а на 4G - лише у 2018. При цьому вже у 2020 році, згідно з Указом Президента, очікується впровадження 5G - лише на рік-другий пізніше, ніж у більшості європейських країн.
Саме європейський досвід регулювання сфери користування РЧР, директиви ЄС, Україна зобов’язана імплементувати до кінця 2019 року відповідно до Угоди про асоціацію. На жаль, за 7 місяців до кінцевого терміну більшість положень відповідних директив не реалізовані. Недостатня увага до цих зобов’язань і сфери РЧР загалом може бути пов’язана, між іншим, із технічною складністю і недостатньою кількістю аналітики, цікавої для ширшого кола читачів, ніж працівники галузі із багаторічним досвідом. Ця робота має на меті виправити ситуацію, що склалася, та сформувати дієву дискусію із пошуку ефективних вирішень наявних проблем.
В Україні існує від 1000 до 1800 компаній, які займаються розробкою та реалізацією власних ІТ-продуктів. У них працює від 30 до 71 тисяч осіб. Поширеною формою діяльності таких компаній є стартап - мала компанія, що займається розробкою інноваційного продукту і має великі перспективи зростання.
Такі компанії продають товари і послуги з високою доданою вартістю, створюють додаткові робочі місця для нетехнічних спеціалістів і сприяють наданню українцям інноваційних послуг.
Україна не має спеціалізованого правового регулювання діяльності продуктових ІТ-компаній і стартапів. Компанії працюють на загальних засадах, визначених відповідним законодавством. Виключенням з цього правила є:
запровадження ПДВ-пільги для операцій щодо постачання програмного забезпечення;
особливості залучення іноземних ІТ-фахівців до діяльності українських компаній;
діяльність Українського Фонду Стартапів.
Незважаючи на незначну державну підтримку, сфера розвивається і демонструє успіхи. Кількість угод венчурного фінансування зростає в середньому на 5% з 2014 року. Сумарний обсяг угод зростає в середньому на 67% на рік за рахунок залучення фінансування великими стартапами на стадії зростання.
Українці створюють все більше продуктових компаній та стартапів, що є помітними на глобальному ринку. Тим не менше, ІТ-компанії мають низку проблем, як-от податкові, кадрові, інвестиційні, юридичні, що потребують вирішення.
Сучасний світ неможливо уявити без програмного забезпечення (ПЗ). Розробка ПЗ перетворилася на окрему галузь, що займає чільне місце у світовій економіці, в тому числі в Україні. У 2016 році світові витрати на ITпослуги склали 1229 млрд дол. США, і ця галузь зростає щороку, в тому числі очікується зростання на 3,2% у 2017 році. При цьому із розвитком технологій, з новою технологічною революцією, цифровізацією світу значення розробки програмного продукту лише зростатиме.
Сьогодні Україна не залишається осторонь глобальних процесів. Наша держава одна з найкращих для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT, що підтверджує 24 місце у рейтингу привабливості. Слід зауважити, що такі досягнення завдячують багато в чому тому, що ринок є абсолютно новим. Він почав розвиватися вже за часів незалежності, і позбавлений багатьох вад, притаманних традиційним сферам економіки, які дісталися у спадок від Радянського Союзу: монополізації, експлуатації ресурсів, олігархізації і т.д. Ринок ПЗ – яскравий приклад нової економіки знань, який може стати локомотивом до переходу України для постіндустріальної економіки, яка вже давно є реальністю для розвинених країн.
Ринок розробки ПЗ сьогодні є здебільшого експортно-орієнтованим і займає третє місце за обсягами виручки, тож є одним із головних джерел надходження валютних коштів в Україну. Експортно-орієнтований сектор розробки ПЗ у 2016 році склав 3,2 млрд дол. США, що становить близько 26% експорту послуг за відповідний період і 7% сукупного експорту товарів і послуг. Таким чином ринок позитивно впливає на стабільність курсу національної валюти і цін в державі.
Враховуючи вищезазначене, ринок розробки ПЗ був визначений BRDO пріоритетним у перегляді регуляторного поля.
Право на доступ в інтернет визнано ООН базовим правом людини. Також Організація зазначає, що держава повинна нести відповідальність за доступність інтернету найширшим верствам населення.
Основне завдання - забезпечити всім гравцям ринку рівноправний доступ до інфраструктури: до кабельної каналізації, ліній електропередачі, до багатоквартирних будинків.
Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому Проекту Закону № 4159 «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», Закон підписано Президентом. Наразі потрібно привести підзаконні та регуляторні акти у відповідність закону та усунути всі штучні бар’єри для доступу операторів та провайдерів телекомунікаційних послуг, насамперед представників малого та середнього бізнесу, до об’єктів інфраструктури. Створення чесних, прозорих та економічно обґрунтованих умов придасть поштовх розвитку широкосмугового доступу в країні та підвищить її рейтинги (показник МСЕ з проникнення ШПД, рейтинг ВЕФ - Networked Readiness Index).
Нафта й нафтопродукти відіграють значну роль у розвитку економіки. Задоволення попиту на моторні палива в Україні забезпечується переважно за рахунок імпорту, який стрімко зростає протягом останніх 15 років. Вітчизняне виробництво моторних палив задовольняє лише 47% попиту бензину, 12% попиту дизельного пального та 22% попиту скрапленого вуглеводневого газу. Основними імпортерами нафти й нафтопродуктів в Україну є РФ, Білорусь, Литва та інші країни. Нафтопереробна галузь в Україні протягом останніх 14 років демонструє тенденцію зниження показників діяльності. Кременчуцький НПЗ завантажений приблизно на 25% від номінальної потужності, а Шебелинський ГПЗ – на 50%. Повна завантаженість цих підприємств дозволила б забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти. Глибина переробки українських заводів не перевищує 75%, що позначається на економічній ефективності їх роботи.
Загалом регуляторне поле ринку складають 51 регуляторний акт. Ринок безпосередньо регулюється 5 Кодексами, 13 законами, 1 Указом Президента, 1 Декретом, 18 постановами КМУ та 13 наказами органів влади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ринку, є Податковий кодекс України, що визначає перелік підакцизних товарів, та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі біоетанолу, а також виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним. За оцінкою BRDO, 8 із 51 актів є неактуальними, а 2 акти є такими, що мають ознаки незаконних, чи такими, що були ухвалені без належних підстав.
Експертами BRDO виокремлено 7 ключових проблем, які потребують комплексного вирішення для підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу та підвищення конкурентноспроможності української економіки.
Стратегічні документи, які би визначали механізми розвитку безпосередньо ринку моторних палив, відсутні. На думку експертів Офісу, для розвитку ринку моторних палив необхідне формування комплексної державної політики у цій сфері, зокрема, розробка програми розвитку нафтопереробної галузі. Загрозлива для енергетичної безпеки ситуація на ринку моторних палив потребує створення ефективної політики, що буде направлена на підвищення ефективності роботи нафто- і газопереробної галузі, підвищення конкурентноспроможності внутрішніх виробників пального, зниження залежності від імпортних постачань нафтопродуктів, стимулювання виробництва біопалива.
У жовтні 2019 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Закону України "Про будівельні норми" щодо удосконалення нормування у будівництві. Ці зміни скасували монополію розпорядчого методу нормування, який був притаманний радянській системі технічного регулювання, й дозволили застосовувати цільові та параметричні підходи до нормування в будівництві. Навіть більше: законодавчо було визначено пріоритетність застосування саме параметричних підходів.
Цей крок розширив можливості для проектувальників, архітекторів та будівельників застосовувати сучасні технології, впроваджувати інновації та зробив всю систему нормування в будівництві більш гнучкою та такою, що відповідає запитам ХХІ століття. Але, на жаль, попри прийняття закону і те, що чинні будівельні норми, розроблені розпорядчим методом, недостатньо гнучкі для застосування альтернативних рішень, матеріалів і методів, запровадження параметричного методу, фактично, залишилося на папері через відсутність подальших кроків щодо підтримки законодавчих змін. Це значно обмежує творчу свободу проєктувальника й можливість економії ресурсів у випадках, коли замість запропонованих матеріалів і методів можливе використання замінників, що за своїми технічними характеристиками не гірші або навіть кращі запропонованих.
Основними засадами, що обумовлюють необхідність зміни підходів до нормування, а також і реформу системи технічного регулювання у будівництві можна вважати:
підвищення рівня вимог до життєвого середовища;
прискорення технічного процесу й інноваційний розвиток;
формування прошарку кваліфікованих фахівців галузі.
У цій Зеленій книзі, яка не є типовим аналізом проблем ринку, ми здійснили аналіз практик провідних країн щодо переходу до параметричних методів нормування в будівництві, їхніх переваг і недоліків. Окремо були зазначені переваги для розвитку економіки та системи технічного регулювання, які надає застосування параметрики. Зокрема, застосування параметричних підходів для системи регулювання будівництва є важливою складовою для забезпечення здорової конкуренції, вільного пересування товарів і послуг, заохочення інновацій і просування нових технологій.
Наші експерти підготували пропозиції щодо кроків, які допоможуть повноцінно запровадити параметричні підходи й вивести розвиток системи технічного регулювання в будівництві й саме будівництво на якісно новий, сучасний рівень.
З 1 січня 2023 року Україна стане 32 країною в світі, яка імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського парламенту та Ради. Цей регламент встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку. На сьогодні 31 країна вже імплементувала його у своє законодавство, а ще 7 країн визнали цей Регламент і приєдналися до нього на підставі міжнародних договорів.
Також із 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку». Відповідно, всі вітчизняні виробники, продавці, дистриб’ютори, учасники будівельного ринку та споживачі почнуть взаємодіяти за єдиними європейськими правилами регулювання на ринку будівельної продукції.
За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним з фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції. Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.
Від того, наскільки повно гравці ринку опанують терміни, процеси та процедури нових правил, залежить ефективність використання механізмів Регламенту 305 на національному рівні. Як наслідок, від цього залежить підвищення безпеки будівель і споруд та конкурентоспроможності національних виробників загалом.
Експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок» для того, щоб прискорити цей процес імплементації європейських правил надання будівельної продукції на ринку та зробити його ефективним. Дослідження містить:
аналіз процесу надання будівельної продукції на ринку;
особливості регулювання ринку;
аналіз досвіду Європейського союзу та країн, які визнали ефективність Регламенту 305;
аналіз проблем та ризиків на ринку, а також пропозиції щодо їх вирішення.
Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного запровадження закону «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.
В Україні загальна середня освіта є обов’язковою для здобуття усіма громадянами. Це формує як значний існуючий ринок освіти, так і потенційний ринок цифрових освітніх технологій. Так, на сьогодні функціонують порядку 16 тис. шкіл, в яких навчаються біля 4 млн учнів. Щороку на їх забезпечення навчальною літературою із державного бюджету виділяються значні кошти (у 2018 році було виділено близько 800 млн грн). При цьому якість освітніх матеріалів часто не відповідає вимогам часу.
Поліпшити ситуацію повинне використання сучасних цифрових технологій, зокрема електронних підручників. На забезпечення ними учнів у 2018 році було виділено 40 млн грн. Також 54 млн грн було виділено на розробку платформи, яка має забезпечити інфраструктуру для поширення е-підручників та інших електронних ресурсів і сервісів.
Для ефективної реалізації державної політики у сфері освіти, що стосується цифрових технологій, необхідна розробка нормативно-правової бази:
Положення про Національну електронну освітню платформу (постанова КМУ);
Положення про електронний підручник (наказ МОН);
НПА, що врегульовують питання проведення експертизи електронних підручників, порядку проведення їх відбору (конкурсу) і забезпечення ними здобувачів загальної середньої освіти.
У цій зеленій книзі ми описали стан та перспективи регулювання публічних закупівель в сфері будівництва,
проаналізували відповідні дані єдиної системи електронних публічних закупівель (в т.ч.: рівень конкуренції,
економії, склад замовників та учасників процедур, їх активність, статистику закупівель за розділами 45000000-7
«Будівельні роботи» та 71000000-8 «Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» Національного
класифікатора «Єдиний закупівельний словник»), наголосили на виявлених в процесі аналізу проблемах та
вказали на можливі шляхи їх вирішення.
Коноплі є високорентабельною сільськогосподарською культурою, яка у своїй структурі налічує близько 200 активних речовин, з яких 18 вивчені. Зокрема, до таких речовин належить КБД та ТГК, що є найбільш вивченими канабіноїдами.
Технічні та наркотичні коноплі розрізняються між собою за вмістом ТГК. Згідно з українським законодавством, його частка в технічних коноплях може складати не більше 0,08%, тоді як у ЄС - 0,2%, у Канаді - 0,3%, у США - 0,3%, а в деяких країнах - узагалі 1%.
Правове регулювання технічних конопель у світі є різним, тобто їх обіг має різне правове підґрунтя для існування на ринку.
У свою чергу, українське законодавство не відрізняє технічні коноплі як сільськогосподарську культуру від медичних конопель, тим самим прирівнює їх до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Наше дослідження є аналізом ринку технічних конопель.
Аграрний сектор економіки України на сьогодні перебуває на стадії високого розвитку. Сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, здатні збільшити урожайність на 30%-50% залежно від культур. За інформацією Держводагентства станом на 2017 рік, в Україні обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти тощо). 5 485,3 тис. га 2 178,3 тис. га зрошуваних земель 3 307,0 тис. га осушуваних земель
Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу сільськогосподарських земель не менш як 1,5-1,8 млн гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн гектарів. Однак, переважна більшість інфраструктури була побудована за часів СРСР і лише незначна її частина є модернізованою. За експертними оцінками, вартість реконструкції та модернізації всіх систем зрошення та дренажу України може сягати 3 млрд дол. США.
При цьому, здійснення заходів з модернізації зрошувальних та дренажних систем дасть можливість щороку додатково отримувати близько 10 млн тонн зернових, близько 3 млн тонн технічних культур загальною вартістю не менше 100 млрд гривень.
На ринку існує багато проблем, а відсутність «розумного» регулювання для їхнього вирішення створює передумови для виникнення «сірих схем» підключення до систем зрошення та дренажу.
Існування цих проблем не дозволяє залучати інвестиції, створює негативні екологічні наслідки, а з відкриттям ринку землі, через невизначеність права власності на меліоративну систему, можуть створюватись умови для рейдерських захоплень земель.
Розвиток систем зрошення та дренажу є дуже актуальним для агровиробників в умовах зміни клімату та виникнення посух та паводків, збільшення продуктивності врожайності, підвищення рівня експорту продукції, а також є привабливим для іноземних інвестицій, які потрібні для розвитку економіки в цілому. Дослідження спрямоване на аналіз застосування та функціонування систем зрошення та дренажу в аграрному виробництві з метою врегулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання, пов’язаних
з відкриттям ринку землі.
Сьогодні для водноресурсного потенціалу Української держави характерне велике антропогенне навантаження, а проблема води — одна з найгостріших.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2 , що становить 4,0% від її загальної території (603,7 тис. км2 ).
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що, зрештою, і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
У дослідженні висвітлені ключові проблеми у сфері спеціального водокористування та проведення робіт на землях водного фонду, а також причини цих проблем та запропоновані шляхи вирішення, що дозволить, зокрема, забезпечити раціональне використання водних ресурсів.
Політика відкритих даних була запроваджена у 2015 році як частина більшої політики доступу до публічної інформації. Її суть полягає в оприлюдненні публічної інформації у формі, що полегшує її обробку без обмежень щодо подальшого використання. Метою політики було визначено забезпечення доступу до інформації, підвищення прозорості та довіри до органів влади, стимулювання бізнесу та інновацій.
У результаті 3200 розпорядників оприлюднили майже 26 тисяч наборів даних, що стосуються всіх сфер діяльності держави. За допомогою оприлюднених даних було створено більше 30 сервісів, що надають інформацію мільйонам українців щомісяця. Так, інформацією з бізнес-реєстрів користуються від 1.4 до 2.4 мільйона людей щомісячно, отримуючи її через такі сервіси, як Opendatabot, Youcontrol, ContrAgent й інші. Ця інформація допомагає громадянам приймати кращі рішення в житті і в бізнесі. Інформація про держзакупівлі, декларації держслужбовців та політиків підвищує прозорість влади. У цілому, це говорить про ефективність політики.
Незважаючи на досягнуті успіхи, чинна політика не вирішує всіх проблем сфери відкритих даних, а тому потребує коригування.
Протягом останніх десяти років обсяг перевезених усіма видами транспорту вантажів коливався у межах від 601 до майже 812 млн т, сягнувши максимуму у 2011 р., мінімуму у 2015 р. і завершивши 2019 р. на позначці 676 млн т.
Ринок вантажних перевезень характеризується помітною боротьбою його учасників за розмір ринкової частки, зокрема найбільш істотно проявляється міжвидова конкуренція - змагання між видами транспорту за обсяги однорідного вантажу. Безперечними лідерами виявилися залізничний та автомобільний транспорт. При цьому, автотранспорт демонстрував постійне зростання від 140 млн т у 2009 р. до рекордних 244 млн т у 2019 р., а залізничний – навпаки, починаючи з піку 468 млн т у 2011 р неухильно рухався до антирекорду – 312,9 млн т у 2019 р. Інші види транспорту виявили відносну стабільність, що корелюється із загальними річними показниками.
У сегменті міжнародних вантажних перевезень частка автомобільного транспорту демонструє регулярне зростання (від 3,72% до 5,47% у 2016-2019 рр.), але залишається в середньому у 10 разів меншою від частки залізничного транспорту.
Частка міжнародних перевезень у загальному обсязі залізничних перевезень у 2016-2019 рр. варіювалася від 49% до 55%, проте у загальних автомобільних перевезеннях за той же період частка міжнародних була в середньому у 10 разів меншою і складала трохи більше 5%.
Це вказує на зосередженість національних автоперевізників здебільшого на внутрішніх вантажних перевезеннях, тоді як залізничні перевезення демонструють відносний паритет у міжнародному та внутрішньому сполученні.
Конкурентна позиція вантажних автоперевізників у міжнародному сегменті задовільна. Подальший розвиток та зростання ринкової частки у цьому сегменті не залежить від діяльності потенційно конкурентних видів транспорту, проте має жорстку кореляцію із покращенням технічної і технологічної оснащеності, якості послуг, лояльності до клієнтів, удосконаленням державного регулювання та покращення якості інфраструктури.
За результатами дослідження ринку міжнародних вантажних автоперевезень, експерти BRDO вважають, що галузь потребує змін, які забезпечать досягнення державної цілі розвитку. Це можливо здійснити лише шляхом удосконалення системи управління та контролю за міжнародними перевезеннями; запровадження нового підходу до ліцензування та вихід на ринок для перевізників; створення єдиної комплексної системи управління дорожньо-транспортною безпекою; побудови автоматизованої антикорупційної системи розподілу та контролю використання дозволів; забезпечення державної підтримки та доступного банківського кредитування/лізингу для оновлення автопарків з метою зменшення викидів та підвищення безпеки руху; та розбудови сучасної митної та автодорожньої інфраструктури відповідно до стандартів ЄС
Радіочастотний ресурс відіграє ключову роль у наданні сучасних телекомунікаційних послуг споживачам. Без нього неможливо уявити перш за все мобільний зв’язок, однак він також використовується для супутникового зв’язку, фіксованого широкосмугового доступу в інтернет та інших послуг. Водночас слід враховувати, що постійно з’являються нові технології і розвиваються наявні, що вимагає задіяння додаткового спектру. На відміну від попиту, розмір спектру незмінний, що ставить перед державою питання щодо ефективного управління цим обмеженим спільним ресурсом.
В Україні, як і у інших країнах пострадянського простору, існують деякі особливості розподілу смуг радіочастот на національному рівні. Так, значна частка спектру у різних діапазонах все ще належить спеціальнім користувачам РЧР (військові, спецслужби тощо). Деякі компанії свого часу отримали ліцензії на значні діапазони перспективного для впровадження нових технологій спектру з ціллю його подальшого «продажу». Це стало можливим завдяки низькій вартості рентної плати за цей спектр. Оскільки якість телекомунікаційних послуг напряму залежить від обсягу відповідного спектру, що є в наявності у оператора, то оператори не поспішають здавати «залишковий» спектр державі.
Згадані проблеми є одними з причин, чому Україна лише у 2015 році провела тендер на видачу ліцензій на користування РЧР для надання телекомунікаційних послуг третього покоління (3G), а на 4G - лише у 2018. При цьому вже у 2020 році, згідно з Указом Президента, очікується впровадження 5G - лише на рік-другий пізніше, ніж у більшості європейських країн.
Саме європейський досвід регулювання сфери користування РЧР, директиви ЄС, Україна зобов’язана імплементувати до кінця 2019 року відповідно до Угоди про асоціацію. На жаль, за 7 місяців до кінцевого терміну більшість положень відповідних директив не реалізовані. Недостатня увага до цих зобов’язань і сфери РЧР загалом може бути пов’язана, між іншим, із технічною складністю і недостатньою кількістю аналітики, цікавої для ширшого кола читачів, ніж працівники галузі із багаторічним досвідом. Ця робота має на меті виправити ситуацію, що склалася, та сформувати дієву дискусію із пошуку ефективних вирішень наявних проблем.
В Україні існує від 1000 до 1800 компаній, які займаються розробкою та реалізацією власних ІТ-продуктів. У них працює від 30 до 71 тисяч осіб. Поширеною формою діяльності таких компаній є стартап - мала компанія, що займається розробкою інноваційного продукту і має великі перспективи зростання.
Такі компанії продають товари і послуги з високою доданою вартістю, створюють додаткові робочі місця для нетехнічних спеціалістів і сприяють наданню українцям інноваційних послуг.
Україна не має спеціалізованого правового регулювання діяльності продуктових ІТ-компаній і стартапів. Компанії працюють на загальних засадах, визначених відповідним законодавством. Виключенням з цього правила є:
запровадження ПДВ-пільги для операцій щодо постачання програмного забезпечення;
особливості залучення іноземних ІТ-фахівців до діяльності українських компаній;
діяльність Українського Фонду Стартапів.
Незважаючи на незначну державну підтримку, сфера розвивається і демонструє успіхи. Кількість угод венчурного фінансування зростає в середньому на 5% з 2014 року. Сумарний обсяг угод зростає в середньому на 67% на рік за рахунок залучення фінансування великими стартапами на стадії зростання.
Українці створюють все більше продуктових компаній та стартапів, що є помітними на глобальному ринку. Тим не менше, ІТ-компанії мають низку проблем, як-от податкові, кадрові, інвестиційні, юридичні, що потребують вирішення.
Сучасний світ неможливо уявити без програмного забезпечення (ПЗ). Розробка ПЗ перетворилася на окрему галузь, що займає чільне місце у світовій економіці, в тому числі в Україні. У 2016 році світові витрати на ITпослуги склали 1229 млрд дол. США, і ця галузь зростає щороку, в тому числі очікується зростання на 3,2% у 2017 році. При цьому із розвитком технологій, з новою технологічною революцією, цифровізацією світу значення розробки програмного продукту лише зростатиме.
Сьогодні Україна не залишається осторонь глобальних процесів. Наша держава одна з найкращих для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT, що підтверджує 24 місце у рейтингу привабливості. Слід зауважити, що такі досягнення завдячують багато в чому тому, що ринок є абсолютно новим. Він почав розвиватися вже за часів незалежності, і позбавлений багатьох вад, притаманних традиційним сферам економіки, які дісталися у спадок від Радянського Союзу: монополізації, експлуатації ресурсів, олігархізації і т.д. Ринок ПЗ – яскравий приклад нової економіки знань, який може стати локомотивом до переходу України для постіндустріальної економіки, яка вже давно є реальністю для розвинених країн.
Ринок розробки ПЗ сьогодні є здебільшого експортно-орієнтованим і займає третє місце за обсягами виручки, тож є одним із головних джерел надходження валютних коштів в Україну. Експортно-орієнтований сектор розробки ПЗ у 2016 році склав 3,2 млрд дол. США, що становить близько 26% експорту послуг за відповідний період і 7% сукупного експорту товарів і послуг. Таким чином ринок позитивно впливає на стабільність курсу національної валюти і цін в державі.
Враховуючи вищезазначене, ринок розробки ПЗ був визначений BRDO пріоритетним у перегляді регуляторного поля.
Право на доступ в інтернет визнано ООН базовим правом людини. Також Організація зазначає, що держава повинна нести відповідальність за доступність інтернету найширшим верствам населення.
Основне завдання - забезпечити всім гравцям ринку рівноправний доступ до інфраструктури: до кабельної каналізації, ліній електропередачі, до багатоквартирних будинків.
Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому Проекту Закону № 4159 «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», Закон підписано Президентом. Наразі потрібно привести підзаконні та регуляторні акти у відповідність закону та усунути всі штучні бар’єри для доступу операторів та провайдерів телекомунікаційних послуг, насамперед представників малого та середнього бізнесу, до об’єктів інфраструктури. Створення чесних, прозорих та економічно обґрунтованих умов придасть поштовх розвитку широкосмугового доступу в країні та підвищить її рейтинги (показник МСЕ з проникнення ШПД, рейтинг ВЕФ - Networked Readiness Index).
Сформований у відповідності до вимог Галузевого стандарту вищої освіти України, яким стверджено освітньо-професійна програма підготовки магістра за спеціальності 8.03050803 «Оподаткування». Розкривається загальний зміст механізму адміністрування податків, його мета, завдання і методи. Викладається теорія та практика функціонування механізму адміністрування податків. Надаються особливості його використання в управлінні найважливішими для України податками та зборами. Містить контрольні питання для закріплення знань.
Для студентів, аспірантів, а також слухачів системи підвищення кваліфікації, що навчаються за спеціальностями «Фінанси і кредит» та «Облік і аудит» при вивченні дисципліни «Податковий менеджмент».
Для того, щоб винайти нову діючу речовину, науковцям потрібно щонайменше 10 років, понад 200 мільйонів євро та близько 200 різних досліджень. Однак, в умовах здійснення таких наукових робіт в Україні, за наявності фінансових ресурсів та інвестицій, жодному суб'єкту господарювання, що працює на ринку, не вдалося б пройти цей шлях легко.
Основними проблемами для бізнесу, пов'язаними із реєстрацією нової діючої речовини та препаратів, є недоліки нормативно-правових актів, надмірності адміністративних процедур при проведенні експертиз та видачі дозволів, невизначеність послідовності дій та, іноді, повна відсутність регулювання окремих етапів державної реєстрації.
Проблемами для споживачів - аграрних підприємств є їх незахищеність від підробок та неякісних засобів захисту рослин, які вони використовують у господарській діяльності, складнощі щодо утилізації тари та невикористаних препаратів тощо. Тіньовий ринок за експертними оцінками складає 30% від всіх продажів.
За таких умов держава має труднощі з належним контролем щодо обігу, зберігання та використанням засобів захисту рослин через розгалуженість та невизначеність повноважень між різними органами державної влади. Недостатня участь держави у всіх процесах пов'язаних з обігом ЗЗР призводить до порушення принципу «добросусідства» між учасниками ринку. Яскравим прикладом на сьогодні є конфлікт інтересів між аграріями та пасічниками.
На сьогодні нормативно-правове регулювання ринку здійснюється 127 регуляторними актами та 73 інструментами державного регулювання. Аналіз нормативно-правового поля показав, що понад 24% актів, котрі регулюють ринок ЗЗР, є неактуальними, а майже 9% правових актів мають ознаки незаконних. За проведеною експертною оцінкою, інструменти регулювання ринку в більшій мірі є корупційними. Так, 51 з 73 інструментів мають надзвичайно високі корупційні ризики, що свідчить про значну кількість бар'єрів для суб'єктів господарювання на ринку. Таким чином, системний аналіз ринку показав, що наявність великої кількості нормативно-правових актів та інструментів регулювання, які є застарілими, мають недоліки та процедурні неузгодженості між собою, не дозволяє реалізувати ефективну політику держави у сфері регулювання обігу засобів захисту рослин.
Генезис податкового менеджменту в Україні: проблеми й рішення: [монографія] /...Сергей Палей
Розглядається теорія податків і податкової системи, як бази формування та функціонування податкового менеджменту. Визначається теорія та практика процесу виникнення, утворення й становлення податкового менеджменту. Аналізуються сучасні теоретичні та практичні проблеми використання і реформування механізму оподаткування ПДВ та доходів фізичних осіб як вузлових проблем податкового менеджменту.
Для науковців, працівників органів податкової служби, співробітників податкових підрозділів підприємств, а також для викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Рекомендовано до друку вченою радою Донецького державного університету управління (протокол 10/6 від 20.06.2013 р.)
СИСТЕМНИЙ ЗВІТ "АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЯКІ СПЛАЧУЄ БІЗНЕС" (СЕРПЕНЬ 2020)Iaroslav GREGIRCHAK
Документом охоплюються найбільш «болючі» для бізнесу практичні податкові питання, з якими Рада бізнес-омбудсмена стикалась за всі роки свого існування.
Звіт розпочинається з аналізу специфічних проблемних аспектів адміністрування наступних чотирьох податків, які сплачує бізнес в Україні: податок на додану вартість (ПДВ), єдиний соціальний внесок (ЄСВ), єдиний податок та податок на прибуток підприємств.
Що стосується ПДВ документ зосереджується на проблемах, які виникають у бізнесу в процесі функціонування новітніх інструментів його адміністрування – Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), Системи електронного адміністрування (СЕА) та Системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР). Також були досліджені проблеми повноти декларування та сплати ПДВ в ході податкових перевірок та затримки із його бюджетним відшкодуванням.
Аналіз скарг, пов’язаних із ЄСВ насамперед стосується питання нарахування єдиного внеску «сплячим» (таким, що не ведуть діяльності) підприємцям. Далі було досліджено застосуванням пільг з ЄСВ. Наприкінці проаналізовані проблеми, пов’язані з системою обліку недоїмки з ЄСВ.
В частині дослідження спрощеної системи оподаткування (єдиного податку), - що відіграє вкрай важливу роль для малого бізнесу в Україні, - документ аналізує аспект визначення та застосування ставок цього місцевого податку. Далі піднімається цілий пласт питань, пов’язаних із тим, що незначні порушення з боку бізнесу часто можуть призводити до втрати бізнесом права перебувати на спрощеній системі оподаткування та, на додаток, загрожують вкрай суворою відповідальністю.
У розділі, присвяченому податку на прибуток підприємств було вирішено вибірково зупинитись на кількох проблемних аспектах, з якими бізнес часто звертається до Ради: (i) практика невизнання податковими органами витрат, які «не мають ділової мети»; (ii) спірні питання, пов’язані із обчисленням авансових внесків з цього податку; та (iii) суперечки, що виникають при відображенні в обліку деяких поширених видів фінансових операцій, які здійснюються всередині груп компаній.
Надалі у звіті розглянуті окремі процедурні аспекти проведення податкових перевірок (зокрема, формування та періодичне коригування планів-графіків перевірок, призначення позапланових перевірок, виконання таких процедурних дій у ході перевірок як запит документів, проведення інвентаризацій матеріальних активів тощо). Приділена увага й важливості встановлення правильних ключових показників ефективності (KPI) для контрольно-перевірочної роботи.
Розділ, присвячений оскарженню рішень податкових органів, аналізує низку специфічних саме для податкової сфери аспектах цього інституту. Увага була приділена як процедурі розгляду заперечень на акти перевірок, так і власне адміністративному оскарженню рішень податкових органів у ДПС України.
Завершальні розділи документу присвячені узагальнюючим податковим консультаціям (УзПК), оприлюдненню інформації податковими органами та веденню інтегрованих карток платників податків (ІКП)
Ринок електронної комерції у світі зростає зі швидкістю 23-25%, що значно швидше за класичні роздрібні магазини. Український ринок e-commerce зростає зі швидкістю понад 30%, посідаючи друге місце за темпами в Європі. При цьому подібні темпи можуть зберігатися тривалий час, оскільки частка онлайн-продажів у роздрібній торгівлі загалом в Україні складає 3.2%, тоді як в середньому в Європі 8.8%, а у Британії – 17.8%.
Незважаючи на відставання за багатьма факторами, вітчизняний ринок досягнув об’єму 50 млрд грн у 2017 році, і очікується подальше зростання. Проте подальшому розвитку ринку перешкоджає низка економічних, технологічних та регуляторних бар’єрів. Зокрема, відставання за рівнем проникнення інтернету та банківських карт, відсутність належного контролю за ввезенням і реалізацією товарів, а також брак дієвих механізмів захисту споживачів у сфері онлайн-торгівлі.
Податкова система (основи теорії і практики): Навч. посіб. / С. Б. Палєй. – ...Сергей Палей
У посібнику розглядаються теоретичні основи формування сучасної системи оподаткування, вироблені багатовіковим світовим досвідом стягування податків і творчо узагальнені досягненнями світової економічної науки. Викладаються основні вимоги до створення податкової системи механізму дії кожного податку. Розкриваються механізми нарахування і сплати найважливіших податків, що забезпечують переважну більшість надходжень до державного і місцевого бюджетів, а також позабюджетних фондів. Описується пряме оподаткування, місцеві податки і збори.
За кожною з навчальних тем подається комплект питань для самостійного вивчання курсу, завдання для виконання практичних занять протягом семестру, а також завдання для розгляду виробничих ситуацій за курсом у цілому, що активізує індивідуальну роботу студентів. За найбільш складними темами подаються зразки розв’язання задач.
Посібник призначений для студентів денної і заочної форм навчання ВНЗ, а також слухачів системи другої вищої освіти й осіб, що підвищують кваліфікацію за програмами фонду зайнятості. Може бути використаний фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю.
Ринок криптовалют активно розвивається та зростає у своїх обсягах протягом останніх кількох років. На 13 березня 2018 року загальна капіталізація ринку криптовалют складає близько 370 мільярдів доларів. Добовий об’єм торгівлі криптовалютами перевищує 15 мільярдів доларів, а за останні 30 днів загальний обсяг торгівлі криптовалютами становив близько 400 мільярдів доларів.
При цьому ринок розвивається в умовах правової невизначеності, що створює проблеми як для досягнення цілей державного регулювання, так і для правової захищеності учасників ринку. Держава має визначити:
правовий статус криптовалют;
цілі державного регулювання ринку;
класифікацію операцій з криптовалютами;
оподаткування операцій з криптовалютами;
способи запобігання відмиванню коштів за допомогою криптовалют;
способи захисту споживачів на ринку криптовалют.
Генезис податкового менеджменту в Україні: проблеми й рішення: [монографія] /...Сергей Палей
Розглядається теорія податків і податкової системи, як бази формування та функціонування податкового менеджменту. Визначається теорія та практика процесу виникнення, утворення й становлення податкового менеджменту. Аналізуються сучасні теоретичні та практичні проблеми використання і реформування механізму оподаткування ПДВ та доходів фізичних осіб як вузлових проблем податкового менеджменту.
Для науковців, працівників органів податкової служби, співробітників податкових підрозділів підприємств, а також для викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Рекомендовано до друку вченою радою Донецького державного університету управління (протокол 10/6 від 20.06.2013 р.)
Генезис податкового менеджменту в Україні: проблеми й рішення: [монографія] /...Сергей Палей
Розглядається теорія податків і податкової системи, як бази формування та функціонування податкового менеджменту. Визначається теорія та практика процесу виникнення, утворення й становлення податкового менеджменту. Аналізуються сучасні теоретичні та практичні проблеми використання і реформування механізму оподаткування ПДВ та доходів фізичних осіб як вузлових проблем податкового менеджменту.
Для науковців, працівників органів податкової служби, співробітників податкових підрозділів підприємств, а також для викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Рекомендовано до друку вченою радою Донецького державного університету управління (протокол 10/6 від 20.06.2013 р.)
Пивоварна та виноробна галузі України - розвинені галузеві ринки, що відзначаються значним потенціалом розвитку. Разом з тим, під впливом таких негативних факторів, як погіршення соціально-економічної ситуації в країні, зниження купівельної спроможності громадян та всесвітня боротьба з коронавірусною хворобою (COVID - 19), дані галузі зазнають істотних втрат та характеризуються негативними тенденціями. У цілому, за останні 10 років ринок вина зменшився на 41%, а ринок пива - на 42%.
Окрім того, розвиток даних ринків стримується через зарегульованість процесу отримання ліцензій на виробництво алкогольних напоїв, у тому числі вина, пива та інших ферментованих напоїв; чинну акцизну політику та підвищення акцизної ставки, зокрема для пива; низький рівень державної підтримки та інших преференцій для виробників.
У результаті це призводить до збільшення регуляторного та податкового навантаження на виробників пивоварної та виноробної продукції та робить збитковими таку діяльність.
Разом з тим, незважаючи на скорочення обсягів виробництва, перспективи розвитку пивоварної та виноробної галузей в Україні все ж таки є.
Зокрема, зменшення податкового тиску, спрощення провадження господарської діяльності та системи звітності, державна підтримка стануть потужним рушієм для розвитку, перш за все, малого та середнього пивовара, винороба та медовара.
Внаслідок географічних особливостей держави та структури реального сектору економіки, особливо експортно-орієнтованих сегментів, залізничний транспорт, надаючи послуги, що забезпечують потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери (зокрема, e частині військових та спеціальних перевезень), є ключовою ланкою усього вантажного транспортно-логістичного комплексу України, яка щорічно перевозить найбільшу частину вантажів.
За підсумками 11 місяців 2020 року частки видів транспорту у загальному вантажообігу розподілилися таким чином: залізничний – 61%, автомобільний - 15%, водний – 1%, трубопровідний – 23%, авіаційний – 0,1%.
Яка структура ринку залізничних вантажних перевезень, хто є впливовими суб'єктами на ньому, які є бар'єрні місця і проблеми, що стримують розвиток конкуренції на ринку перевезень та потребують законодавчого та/або регуляторного вирішення?
У дослідженні "Залізничні вантажні перевезення" експерти BRDO визначили цілі регуляторної політики, інструменти регулювання, бар’єрів входу на ринок та шляхи підвищення конкуренції, вирішення проблем, пов'язаних з тарифним регулюванням та підвищенням якості вантажних перевезень.
Вплив податків на розвиток підприємницької діяльностіHanna Filatova
Презентація в рамках дисципліни "Основи податкової оптимізації"
Підготувала студентка
Горобчук В. гр. ОП-11
Більше корисної та цікавої інформації на сайті кафедри:
https://op.biem.sumdu.edu.ua
Більше про життя інституту
http://biem.sumdu.edu.ua
Поняття господарського обліку_доповідь.pdfHanna Filatova
Презентація в рамках дисципліни "Основи обліку"
Підготувала студентка
Котляренко К. гр. ПТБ-21
Більше корисної та цікавої інформації на сайті кафедри:
https://op.biem.sumdu.edu.ua
Більше про життя інституту
http://biem.sumdu.edu.ua
5. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
ВСТУП4
ВСТУП
Однією з найбільш гострих проблем в Україні залишається слабкий кооперативний рух
на селі, який сприяв би оптимізації витрат дрібних сільсько-господарських товарови-
робників на придбання засобів виробництва, спрощенню доступу до агросервісних
послуг, ефективнішому використанню каналів збуту, організації зберігання, переробки
продукції, і, як наслідок, підвищенню доходів товаровиробників на селі.
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України станом на червень
2012 року в Україні було зареєстровано 774 сільськогосподарських обслуговуючих
кооперативів (СОК). Найбільша їх кількість налічується у Житомирській області — 96,
Вінницькій — 86, Івано-франківській — 66 та АР Крим — 59. Членами цих об’єднань є
понад 20 тисяч осіб. У користуванні членів цих кооперативів знаходиться 19,1 тис. га
посівних площ, 20,7 тис. голів корів.
Незважаючи на поступальний розвиток сільської обслуговуючої кооперації, формування
кооперативної моделі розвитку сільського господарства продовжує стримуватися таки-
ми факторами як: недосконалість податкової та фінансово-кредитної політики держави
щодо стимулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів, недосконалість
механізмів надання їм державної підтримки, неузгодженість чинної законодавчої бази.
Одним із шляхів заохочення до створення СОК є розробка методичних рекомендацій
та вказівок, які пояснюють норми цивільного, господарського, бухгалтерського та по-
даткового законодавства. Завданням даного практичного керівництва є аналіз обліку
діяльності багатофункціональних СОК і оподаткування з урахуванням проблем норма-
тивно-правового регулювання такої діяльності. Дане керівництво є рекомендованим до
застосування у роботі бухгалтерів та керівників СОК.
6. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 5
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання
діяльності, обліку і оподаткування
в багатофункціональних СОК
Глоссарій до першого розділу
Кооператив — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами,
які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та
іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб
на засадах самоврядування.
Обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється для надання послуг
переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх госпо‑
дарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах,
що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
СОК — кооператив, членами якого є сільськогосподарські товаровиробники та який
утворено на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків
для спільної діяльності.
Дохід — загальна сума надходжень (виручки) від господарської діяльності за період.
Облікова політика — конкретні принципи, основи, правила та практика, застосовані
суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності.
Робочий план рахунків — план рахунків бухгалтерського обліку призначений для
використання конкретним суб’єктом господарської діяльності, містить доклад‑
ний перелік рахунків.
Правовідносини у сфері діяльності СОК в Україні, їхній податковий статус, підходи до
організації в них бухгалтерського обліку і звітності регулюються 3‑рівневою системою,
яка включає загальні та галузеві нормативно-правові акти, внутрішні документи госпо-
дарюючого суб’єкта (рис. 1.1).
7. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК6
Рис. 1.1. Нормативно-законодавче поле СОК
Нормативно-правові акти, які регулюють господарську діяльність СОК, слід розглянути
в розрізі загальнодержавного та галузевого рівнів.
1.1. Загальні норми господарської діяльності
Діяльність сільськогосподарських кооперативів визначється нормами Конституції України,
Цивільного, Господарського, Податкового і Земельного кодексів України, інших діючих
нормативно-правових актів.
Господарський кодекс України (ГКУ)1
визначає кооперативи як добровільні об’єднання
громадян, що створюються з метою спільного вирішення економічних, соціально-побу-
тових та інших питань. Такі об’єднання можуть створюватися у різних галузях (наприклад,
СОК) (ст. 94 ГКУ). Кодекс розділяє два види господарської діяльності: підприємництво
та некомерційне господарювання. СОК ведуть некомерційну діяльність, яка спрямо-
вана на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання
прибутку (ст. 52 ГКУ).
1 Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436‑IV (зі змінами і доповненнями) http://zakon1.rada.gov.ua/
laws/show/436‑15
Нормативно-законодавче поле діяльності СОК
Загально-
державний
рівень
Галузевий
рівень
Рівень
госпо-
дарюючого
Господарський
кодекс, Цивільний
кодекс, Закон про
кооперацію;
Постанови і
Розпорядження КМУ
Закон про
сільгоспкооперацію;
Закон про фермерське
господарство; Закон
про особисте
селянське
господарство;
постанови Кабміну;
накази
Статут кооперативу
Правила
внутрішньогосподарської
діяльності СОК
Податковий кодекс,
Закон про єдиний
соціальний внесок,
накази і листи ДПСУ
Закон про
бухгалтерський облік;
Положення
(стандарти)
бухгалтерського
обліку;
Методичні
рекомендації та
Інструкції Мінфіну
Методичні
рекомендації
Мінагрополітики
Положення про
облікову політику
кооперативу
Господарська
діяльність
Податковий
статус
Облік і
звітність
8. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 7
СОК можуть здійснювати переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну
діяльність (ст. 95 ГКУ). СОК утворюються як організації громадян, які на основі добро-
вільності членства, майнової участі та взаємодопомоги ведуть спільну господарську
діяльність з метою колективного організованого забезпечення своїх інтересів (ст. 111
ГКУ). Члени СОК мають свої частки в майні і діють на основі статуту.
Цивільний кодекс України (ЦКУ)2
доповнює норми ГКУ, поділяючи товариства, які
здійснюють господарську діяльність, на дві групи: підприємницькі та непідприємницькі.
Друга група — це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступ-
ного розподілу між учасниками. Сюди відносяться СОК. Такі товариства можуть поряд
зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не
встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені,
та сприяє її досягненню (ст. 86 ЦКУ).
ЦКУ не містить окремих положень щодо господарської діяльності СОК.
Закон про кооперацію3
визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи
функціонування кооперативів в Україні. Так, метою діяльності кооперативу є поліпшення
економічного стану своїх членів — фізичних та/або юридичних осіб — шляхом їх об’єд-
нання для спільної господарської та іншої діяльності.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи:
виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути
житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними,
транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ст. 6 Закону про кооперацію).
Обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фі-
зичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а
також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі
кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків
загального обороту кооперативу (ст. 2 Закону про кооперацію).
У Законі про кооперацію визначений порядок створення (ліквідації) кооперативу, членство
в кооперативі, органи управління, майнові відносини учасників кооперації, господарська
діяльність кооперативних об’єднань, зв’язки кооперативних об’єднань з державою та
міжнародними організаціями.
Таким чином, за нормами господарського та цивільного законодавства основною діяль‑
ністю СОК є некомерційна діяльність, поряд з якою вони можуть вести і підприємницьку
діяльність без мети одержання прибутку. Членами СОК можуть бути не тільки фізичні,
але і юридичні особи.
1.2. Галузеві норми господарської діяльності
Галузевими законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами, які регулю-
ють правовідносини у сфері сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні, є
2 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435‑IV (зі змінами і доповненнями) http://zakon3.rada.gov.ua/laws/
show/435‑15
3 Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. № 1087‑IV (зі змінами і доповненнями) http://zakon2.rada.gov.
ua/laws/show/1087‑15
9. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК8
Закони про сільгоспкооперацію, про фермерське господарство, про особисте селянське
господарство та низка підзаконних нормативних актів.
Закон про сільгоспкооперацію4
визначає сільськогосподарський обслуговуючий коопе-
ратив — як кооператив, що створюється для надання послуг членам кооперативу з метою
провадження їх сільськогосподарської діяльності (ст.1‑2 Закону про сільгоспкооперацію)5
.
Обслуговуючі кооперативи створюються, не маючи на меті отримання прибутку від
надання комплексу послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції
рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва своїм членам.
На рис. 1.2 наведено класифікацію видів економічної діяльності СОК.
Рис. 1.2. Класифікація видів діяльності багатофункціональних СОК5
4 Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 р. № 469/97‑ВР (зі змінами і
доповненнями) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/469/97‑вр
5 Чинна норма відповідно до Закону «Про внесення змін до Закону України «Про сільськогосподарську
кооперацію» № 5415‑VI від 16.10.2012 р. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=44407
Види економічної діяльності багатофункціональних СОК
Переробка
Переробка сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних,
макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних
продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів
тощо)
Заготівля і
збут
Заготівля, зберігання, передпродажна обробка, продаж продукції,
надання маркетингових послуг тощо
Постачання
Закупівля та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних
ресурсів, необхідних для виробництва с.г. продукції та продуктів її
переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх
сільськогосподарським товаровиробникам
Сервіс
Технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні,
еколого-відновні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і
племінна робота, телефонізація, газифікація, електрифікація в
сільській місцевості, надання медичних, побутових, санаторно-
курортних, науково-консультаційних послуг, послуги з ведення
бухгалтерського обліку, аудиту та інше
Коди видів економічної діяльності вказуються у Реєстраційній картці на проведення державної
реєстрації відповідно до Національного класифікатора України: Класифікація видів економічної
діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р.
№ 457
КВЕД 2012 - 009:2010
10. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 9
Всі члени СОК визнають статут і дотримуються його вимог, беруть участь у діяльно-
сті кооперативу відповідно до своїх зобов’язань та формують фонди (ст.8 Закону про
сільгоспкооперацію)6
.
Управління СОК здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у
вирішенні питань діяльності кооперативу. СОК є власником отриманого майна, переда-
ного до неподільного та подільного (пайового) фондів, доходів, одержаних від діяльності,
передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не
заборонених законом (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Загальна схема господарської діяльності СОК7
З доходу СОК здійснюються кооперативні виплати між членами СОК з урахуванням їх
трудової та іншої участі у діяльності кооперативу (ст. 24. Закону про сільгоспкооперацію)7
.
Виплати проводяться у розмірах перевищення розрахункової ціни послуг, попередньо
встановленої на початок фінансового року, над фактичною ціною (собівартістю) цих послуг.
6 Норма змінена відповідно до Закону «Про внесення змін до Закону України «Про сільськогосподарську
кооперацію» № 5415‑VI від 16.10.2012 р. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=44407
7 Порядок змінено відповідно до Закону «Про внесення змін до Закону України «Про сільськогосподарську
кооперацію» № 5415‑VI від 16.10.2012 р. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=44407
Органи управління кооперативу
Загальні збори (проводяться щорічно після закінчення фінансового року)
Правління і Голова
(склад кооперативу
не менш як 10
членів, термін
роботи не
перевищує 3 років)
Виконавчий
директор
(не член
кооперативу)
Спостережна рада
(склад кооперативу
не менш як 50
членів, кількість
членів ради 3-5
чол )
Ревізійна комісія
(склад кооперативу
більш як 10 членів)
або ревізор (менше
10 членів)
Майно кооперативу
Пайовий фонд Неподільний фонд
Кредити, інші
надходження
Пайові внески
Вступні внески,
відрахування від
доходу кооперативу
Дохід від виконання
робіт та надання
послуг
Кооперативні виплати, виплата часток доходу
на паї (до 20%, визначених до розподілу)
Поповнення майна кооперативу
11. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК10
Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року
з доходу, що залишається у розпорядженні СОК з урахуванням необхідності формування
фондів для його розвитку7
(рис 1.4):
Рис. 1.4. Розрахунок кооперативних виплат та виплат на паї7
Відповідно до Закону про фермерське господарство8
фермерські господарства та
інші сільськогосподарські товаровиробники мають право на створення обслуговую-
чих сільськогосподарських кооперативів (ст. 26 Закону про фермерське господарство).
Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі сільськогосподарські коо‑
перативи не є прибутковими.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на виконання Закону про
особисте селянське господарство9
в межах своїх повноважень сприяють особистим
селянським господарствам в організації у сільській місцевості СОК для надання послуг
із заготівлі, зберігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, спільного
використання технічних і транспортних засобів та соціально-побутового обслугову-
вання, забезпечення кормами і молодняком худоби та птиці (ст. 10 Закону про особисте
селянське господарство).
Основні положення галузевих підзаконних нормативно-правових актів Кабміну та Міна-
грополітики, які регулюють господарську діяльність СОК наведено в Додатку 1.
1.3. Господарська діляьність СОК та особливості її оподаткування
Як зазначалося вище, нормами господарського та цивільного законодавства основною
діяльністю СОК є некомерційна діяльність, поряд з якою вони можуть вести і підпри-
ємницьку діяльність без мети одержання прибутку. Таким чином, порядок справляння
8 Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973‑IV (зі змінами і доповненнями) http://
zakon2.rada.gov.ua/laws/show/973‑15
9 Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. № 742‑IV (зі змінами і доповненнями)
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742‑15
Дохід
(виручка)
від
діяльності
-
Оплата витрат
(собівартість) +
податки (ФЗП,
транспортний
збір, ін.)
Повернення
боргів -
Відрахування у
резервний
фонд
-
=
Залишок
Кооперативні
виплати
(до 80%)
Нарахування
на паї
(до 20%)
Членам СОК на
одиницю
продукції/посл
Нарахування
членам
на пай
12. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 11
податку на прибуток з господарської діяльності СОК регулює ст. 157 Податкового
кодексу України (ПКУ).
Серед існуючих видів неприбуткових установ та організацій багатофункціональні СОК
відносять до групи, визначеної пп. «г» п. 157.1 ПКУ, — інші юридичні особи, діяльність
яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів.
«Неприбутковість діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів ви-
значається виходячи із сукупності таких ознак: кооператив надає послуги тільки своїм
членам; члени кооперативу несуть відповідальність за зобов’язаннями, взятими перед
кооперативом щодо їх участі у господарській діяльності кооперативу; послуги надаються
з метою зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу.», — ст.9 р.ІІ
Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про сільсько-господарську кооперацію». У
відповідності із зазначеним законодавчим актом, дохід сільськогосподарського обслу-
говуючого кооперативу формуватиметься за рахунок: надходжень від його членів у ви-
гляді оплати за надані послуги у процесі виробництва, заготівлі, переробки, постачання
сільськогосподарської продукції; коштів або майна, які надходять у вигляді пасивних
доходів; субсидій (дотацій), отриманих з державного та/або місцевих бюджетів для
підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, державних цільових
фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги; інших
не заборонених законом надходжень.
Необхідно зазначити, що не є доходом надходження, одержані сільськогосподарським
обслуговуючим кооперативом від збуту (продажу) сільськогосподарської продукції за
дорученням членів такого кооперативу.
Ці ж норми прегукуються із п. 157.5 ПКУ, а саме: «Від оподаткування звільняються доходи
неприбуктвоих організацій, визначених в підпункті «г» пункта 157.1 цієї статті, отримані
у вигляді: разових або періодичних внесків, відрахувань засновників і членів; коштів
або майна, які надходять від провадження їх основної діяльності та у вигляді пасивних
доходів (проценти, дивіденди, страхові виплати і відшкодування, роялті); дотацій або
субсидій, отриманих з державного або місцевих бюджетів, державних цільових фондів
або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, крім дотацій
на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким кооперативам або через них
їх одержувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.»
Під терміном основна діяльність розуміється діяльність неприбуткових організацій, яка
визначена для них як основна законом та, відповідно, статутом, що регулює діяльність
неприбуткової організації (п. 157.15 ПКУ). Чинним нормативним актом, основна діяльність
СОК є надання послуг своїм членам (ст. 1 Закону про сільгоспкооперацію).
До основної діяльності також включається продаж СОК товарів, виконання робіт, на-
дання послуг, які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено такий
кооператив, та які є тісно пов’язаними з його основною діяльністю, якщо ціна таких
товарів, виконаних робіт, наданих послуг є нижчою від звичайної або якщо така ціна
регулюється державою. Статутні документи СОК повинні містити вичерпний перелік
видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку згідно з нормами законів,
що регулюють їх діяльність. Три основні умови роботи багатофункціональних СОК як
неприбуткових організацій, визначені ПКУ, наведені в Додатку 2.
13. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК12
Неприбутковий статус СОК набуває після внесення останнього до Реєстру неприбуткових
організацій та установ органами ДПС в порядку, визначеному наказом ДПАУ від 24.01.2011
р. № 37 «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій».
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової
політики і реалізує державну податкову політику (Державна податкова служба України),
окрім іншого, вирішує питання про виключення СОК із Реєстру неприбуткових органі-
зацій та установ і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень ПКУ та
інших законодавчих актів про неприбуткові організації. До порушень також належить
використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом,
зокрема, для провадження господарської діяльності. Кошти та майно, використані не
за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за
визначеною ПКУ ставкою. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну податкову політику, можуть бути оскаржені в судовому порядку (п. 157.14 ПКУ).
СОК подають органам ДПС Податковий звіт про використання коштів неприбуткових
установ та організацій за формою і в порядку, затвердженими наказом ДПАУ від 31.01.2011
р. № 56 «Про затвердження форми та порядку складання Податкового звіту про вико-
ристання коштів неприбуткових установ та організацій».
Таким чином, включення СОК до Реєстру неприбуткових організацій та установ прово‑
диться органом ДПС за їх місцезнаходженням з присвоєнням відповідної ознаки непри‑
бутковості (код 0011) і супроводжується взяттям зобов’язань по дотриманню умов
неприбуткового статусу.
Зважаючи на те, що членство в СОК набувають фізичні особи, особливу увагу слід
звернути на операцій відчуження такими фізичними особами сільськогосподарської
продукції через СОК та порядок оподаткування таких операцій податком з доходів
фізичних осіб (ПДФО).
Доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції
(включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земель-
них ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України
для ведення особистого селянського господарства (ОСГ, а це не більше 2,0 гектарів),
не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника
податку. Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право
на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку за формою № 3 ДФ.
Форма довідки, строк дії, порядок її видачі затверджено наказом Державної податкової
адміністрації від 21.12.2010 р. № 975.
Основним видом діяльності СОК є надання послуг з переробки, заготівлі і збуту, поста-
чання, сервісу своїм членам — виробникам сільськогосподарської продукції. Згідно п.
185.1 ПКУ, постачання товарів, послуг є об’єктом оподаткування податком на додану
вартість (ПДВ). СОК потрапляють до категорій платників податку, визначених п. 180.1 ПКУ
за умови реєстрації останнього платником податку на додану вартість. СОК може бути
зареєстрований платником ПДВ або в порядку обов’язкової реєстрації, або добровільно
за умови, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що
підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) кооперативу протягом останніх 12
календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ), такий СОК
14. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 13
зобов’язаний зареєструватися як платник ПДВ в органі ДПС за своїм місцезнаходженням,
крім кооперативу, який є платником єдиного податку (п. 181.1 ПКУ).
Послуги, які надають СОК своїм членам, є посередницькими і оформляються цивіль-
но-правовими договорами без права власності на них. До таких договорів, зокрема
відносяться договори доручення (не передбачають посередницької винагороди (ст. 1000
ЦКУ) та комісії (передбачають комісійну винагороду (ст. 1011 ЦКУ), якими СОК можуть
оформляти (але не виключно) операції з заготівлі і збуту продукції членів та операції з
постачання товарно-матеріальних цінностей.
Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах до-
говорів доручення, комісії, є вартість постачання цих товарів, визначена виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін (п. 189.4 ПКУ).
Дата збільшення податкових зобов’язань з ПДВ у СОК, що здійснюють постачання/отри-
мання товарів/послуг у межах договорів доручення, комісії вважається дата, яка припадає
на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
• дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок СОК як
оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/
послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі СОК;
• дата відвантаження товарів, а для послуг — дата оформлення документа, що за-
свідчує факт постачання послуг платником податку.
Детальніше порядок оподаткування ПДВ за договором доручення розглянуто на схемі
операційіззаготівліізбутупродукції(зернові,плодово-ягіднікультури,молоко,м’ясо
у живій вазі) членів СОК, які є фізичними особами, тобто не платники ПДВ (Див. рис. 2.5).
При отриманні продукції СОК не має права на податковий кредит з ПДВ (ст. 198 ПКУ),
оскільки продукція надходить від членів-фізичних осіб, які не є платниками ПДВ. Поряд з
цим, у СОК виникають податкові зобов’язання з ПДВ на всю вартість поставленої покупцю
продукції. Крім того, у СОК виникають ще і податкові зобов’язання за надану послугу з
реалізації. Датою виникнення зобов’язань з такої послуги буде перша із подій: або дата
надходження оплати за послугу від члена СОК, або дата складання акта наданих послуг.
Інший вид послуг СОК — постачання товарно-матеріальних цінностей своїм чле-
нам (техніки, насіння, добрив) для ведення сільськогосподарського виробництва —
також може здійснюватися за схемою договорів доручення або договорів поставки (ст.
712 ЦКУ). Єдиною відмінністю від розглянутого вище випадку є те, що при отриманні
товарно-матеріальних цінностей від платника ПДВ, СОК матиме право на податковий
кредит за датою тієї події, що відбулася раніше (п. 198.2 ПКУ):
• дата списання коштів з банківського рахунка СОК на оплату товарів/послуг;
• дата отримання кооперативом товарів/послуг, що підтверджено податковою на-
кладною. за наявності правильно оформленої податкової накладної.
Детальніше оподаткування ПДВ СОК при поставці ТМЦ членам СОК розглянуто на схемі
оподаткування (Див. рис. 2.3).
За необхідності (зокрема, якщо сума ПДВ перевищує 10 тис. грн.) така податкова накладна
повинна бути зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних
відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого
15. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК14
постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246. Згідно з наказом Дер-
жавної податкової служби України від 16.02.2012 р. № 127 порушення постачальником
цього порядку не дає права СОК на включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Надання переробних послуг членам СОК (виробництво хлібобулочних виробів,
м’ясних, молочних, рибних продуктів) також має свої особливості з точки зору опо-
даткування ПДВ. Такі послуги є операціями з переробки (обробки, збагачення чи вико-
ристання) давальницької сировини з метою отримання готової продукції за відповідну
плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина
замовника (члена СОК) на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20%
загальної вартості готової продукції (п. 14.1.134 ПКУ). Такі операції оформляються дого‑
вором підряду (ст. 837 ЦКУ), при отриманні давальницької сировини СОК не має право
на податковий кредит з ПДВ та при передачі готової продукції не нараховує податкові
зобов’язання з ПДВ. Податкові зобов’язання з ПДВ у СОК нараховуються тільки на вартість
послуги з переробки, яка дорівнює собівартості, сформованої за статтями витрат, що
не включають вартість давальницької сировини, але можуть враховувати транспортні
витрати. Детальніше оподаткування ПДВ СОК при наданні послуг з переробки членам
СОК розглянуто на схемі оподаткування (Див. рис. 2.6). Сервісні послуги членам СОК
(обробка ґрунтів, збір врожаю) оподатковуються ПДВ за тим же підходом, що й послуги
з переробки (Див. рис. 2.7).
Можливість отримання СОК в користування земельних ділянок вимагає згадати про такий
вид податку як плата за землю. Відповідно до пункту 14.1.147 Податкового кодексу плата
за землю включає в себе дві категорії платежів: земельний податок, — його сплачують
власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекорис-
тувачі (пункт 14.1.72 ПКУ); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної
власності, — її орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою
(пункт 14.1.136 ПКУ). Відповідно до п. 269.1. ст.. 269 Податкового кодексу України (нада-
лі — ПК України) платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних
часток (паїв); та землекористувачі. В пп. 14.1.73. п. 14. 1 ст. ПК України землекористувачі
визначені, як юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до
закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у
тому числі на умовах оренди. Об’єктом, що оподатковується, є земельна ділянка (ст. 206
ЗКУ10
). На земельні ділянки, передані в користування СОК, плату за землю нараховує і
здійснює сам кооператив (п. 286.2 ПКУ). Базою оподаткування є нормативна грошова
оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельних
ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 271 ПКУ).
СОК використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту)
чи за цивільно-правовими договорами або на інших умовах, передбачених законодав-
ством, а тому кооперативи є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування (Закон про єдиний соціальний внесок (ЄСВ))11
. Єди-
ний внесок нараховується:
1) на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та до-
даткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в
10 Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768‑III (зі змінами і доповненнями) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/2768‑14
11 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від
08.07.2010 р. № 2464‑VI (зі змінами і доповненнями) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2464‑17
16. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 15
натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 р.
№ 108/95‑ВР «Про оплату праці»;
2) суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивіль-
но-правовими договорами. Кооперативи, які виплачують допомоги та компенсації
відповідно до законодавства, здійснюють нарахування ЄСВ на ці суми:
3) грошового забезпечення;
4) оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів СОК;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності (ст. 7 Закону про ЄСВ).
1.4. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності
Управління діяльністю СОК здійснюється на базі інформації, яка надходить з системи
бухгалтерського обліку і є суттєвою для прийняття рішень керівними органами. Загаль-
ні організаційно-технічні та методичні правила бухгалтерського обліку визначаються
нормативно-правовими актами з питань ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.
Закон про бухгалтерський облік12
Даний нормативно-правовий документ визначаєправові засади регулювання, організації,
ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Зважаючи
на те, що нормативами передбачені альтернативні підходи до ведення бухгалтерського
обліку, кожен СОК проводить роботу з організації бухгалтерського обліку, яка завер-
шується формуванням наказу про облікову політику і затвердженням положень, що не
суперечать чинному законодавству.
Закон про бухгалтерський облік визначає питання організації. Бухгалтерський облік у
СОК ведеться безперервно з дня реєстрації кооперативу до його ліквідації (ст. 8 Закону
про бухгалтерський облік).
Загальні збори СОК або уповноважений орган кооперативу (посадова особа — голова
правління чи виконавчий директор), який відповідно до законодавства та установчих
документів здійснює керівництво кооперативом, вирішує питання організації бух-
галтерського обліку та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і
забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних
документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встанов-
леного терміну, але не менше трьох років.
Керівник СОК (голова правління чи виконавчий директор) зобов’язаний створити необ-
хідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтер-
ського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення
та подання до обліку первинних документів.
12 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996‑XIV (зі змінами
і доповненнями) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996‑14
17. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК16
Обов’язки головного бухгалтера СОК (особи, на яку покладено ведення бухгалтерсько-
го обліку СОК (спеціаліст з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець,
аудиторською фірмою):
• забезпечення дотримання в СОК встановлених єдиних методологічних засад бух-
галтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітно-
сті;
• організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх
господарських операцій;
• прийняття участі в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуван-
ням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів СОК;
• забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах,
відділеннях та інших відокремлених підрозділах СОК (ст. 7 Закону про бухгалтер-
ський облік).
СОК надано право:
• визначати за погодженням з уповноваженим ним органом (посадовою особою —
голова правління чи виконавчий директор) відповідно до установчих документів
облікову політику СОК;
• обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, поряд-
ку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних
засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік, та з урахуванням особли-
востей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
• розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) облі-
ку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права працівників на
підписання бухгалтерських документів;
• затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформа-
ції, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
• виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремле-
ні підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включен-
ням їх показників до фінансової звітності СОК;
• визначати доцільність застосування міжнародних стандартів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які
фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути
складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо
після її закінчення (ст. 9 Закону про бухгалтерський облік). Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому
звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизуєть-
ся на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку
шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по
кожній іноземній валюті окремо.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на
машинних носіях інформації кооператив зобов’язаний за свій рахунок виготовити їх копії
18. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 17
на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохо-
ронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгал-
терського обліку та недостовірність відображених у них даних покладається на осіб, які
склали та підписали ці документи.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П (С) БО)
Методичні підходи до ведення бухгалтерського обліку, порядок та форми складан-
ня фінансової звітності СОК визначаються П (С) БО. На сьогоднішній день загальна
кількість П (С) БО — 34.
Ключовими для виконання облікових процедур в СОК є П (С) БО, які регулюють питання
формування капіталу, руху активів, виконання зобов’язань та формування фінансового
результату. Окремі стандарти розширені Методичними рекомендаціями (Додаток 3).
Залежно від кількості працюючих та обсягу доходу від реалізації продукції за рік коо-
перативи можуть відповідати критеріям суб’єктів мікропідприємництва, малого, серед-
нього та великого підприємництва. Ці критерії впливають на вибір плану рахунків, форм
регістрів та форм фінансової звітності13
.
В СОК доцільно застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом
Міністерства фінансів України 30.11.1999 р. № 291. Такий підхід застосовують суб’єкти
середнього і великого підприємництва. При цьому СОК формують фінансову звітність у
складі Балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2), Звіту про рух грошових
коштів (ф. № 3), Звіту про власний капітал (ф. № 4), Приміток до річної фінансової звітності
(ф. № 5), Додатку до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами»
(ф. № 6). Порядок складання та подання цих форм встановлено П (С) БО 1 «Загальні вимо-
ги до фінансової звітності» (далі — П (С) БО 1), 2 «Баланс» (далі — П (С) БО 2), 3 «Звіт про
фінансові результати» (далі — П (С) БО 3), 4 «Звіт про рух грошових коштів» (далі — П (С)
БО 4), 5 «Звіт про власний капітал» (далі — П (С) БО 5), затвердженими наказом Міністер-
ства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, 29 «Фінансова звітність за сегментами», що
затверджене наказом Міністерства фінансів від 19.05.2005 р. № 412 (далі — П (С) БО 29)
та наказом Мінфіну від 29.11.2000 р. № 302 «Про Примітки до річної фінансової звітності»
(далі — Наказ Мінфіну №302) (рис. 1.5).
13 Відповідно до ст. 55 ГКУ суб’єктами малого підприємництва є суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-
правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний
рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10
мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Критерії суб’єктів
мікропідприємництва: 10 осіб та 2 млн. євро; суб’єктів великого підприємництва: 250 осіб та 50 млн. євро. Інші
суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.
19. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК18
Рис.1.5. Нормативно-законодавче регулювання
бухгалтерського обліку і звітності в СОК
Податковий кодекс України
У ПКУ врегульовано питання, які визначають особливості подання фінансової та
податкової звітності органам державної податкової служби, залежно від розміру
суб’єкту господарювання.
Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо
реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодав-
ством (п. 49.3 ПКУ).
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові
декларації до органу ДПС в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації
електронного підпису підзвітних осіб. Тобто, СОК, які за розміром відповідають крите‑
ріям суб’єктів малого підприємництва, не зобов’язані подавати податкові декларації в
електронній формі з дотриманням умов електронного цифрового підпису, а подають
їх у паперовому вигляді.
Облік і фінансова звітність СОК
П(С)БО 1–16, 29; Наказ Мінфіну № 302
Баланс
(ф.1)
Звітпрофінансовірезультати
(ф.2)
Звітпрорухгрошовихкоштів
(ф.3)
Звітпровласнийкапітал
(ф.4)
Приміткидорічноїфінансової
звітності(ф.5)
Інформаціязасегментами
(ф.6)
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій
20. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 19
1.5. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика СОК
1.5.1. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку в СОК
Бухгалтерський облік в СОК ведеться безперервно з дня реєстрації СОК до його ліквідації.
Як було зазначено вище, питання організації бухгалтерського обліку в СОК належить до
компетенції Загальних зборів. Загальні збори можуть делегувати повноваження органі-
зації бухгалтерського обліку керівнику СОК (голові чи виконавчому директору).
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку Загальні збори або керівник СОК
самостійно обирають одну з форм його організації:
• введення до штату кооперативу посади бухгалтера або створення бухгалтерської
служби на чолі з головним бухгалтером;
• користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого
як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юри-
дичної особи;
• ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгал-
терією або аудиторською фірмою;
• самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосеред-
ньо керівником СОК (головою чи виконавчим директором).
Найбільш оптимальною формою організації ведення бухгалтерського обліку для СОК
є введення до штату кооперативу посади бухгалтера або створення служби на чолі з
головним бухгалтером.
1.5.2. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика СОК
Організація бухгалтерського обліку в кооперативі полягає у створенні належних умов
для фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій і передбачає формування
облікової політики кооперативу, яку погоджують Загальні збори або уповноважений
орган (голова кооперативу чи виконавчий директор).
Облікова політика СОК є сукупністю принципів, методів і процедур, що використовують-
ся для складання та подання фінансової звітності. Вона включає організаційно-технічну
та методичну складову.
Організаційно-технічна складова облікової політики передбачає:
• вибір структури бухгалтерської служби;
• встановлення прав, обов’язків та відповідальності головного бухгалтера або осо-
би, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку;
• вибір форми ведення обліку (проста, спрощена, журнально-ордерна, комп’ютер-
на);
• визначення переліку матеріально-відповідальних, підзвітних осіб та осіб з пра-
вом підпису;
• налагодження документообороту;
• затвердження порядку проведення інвентаризації;
• встановлення порядку зберігання та утилізації документів;
• розробку робочого плану рахунків.
21. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК20
Структура бухгалтерської служби СОК визначається змістом та обсягом облікових
робіт; вона залежить від обсягу господарської діяльності, кількості працівників, членів
кооперативу, постачальників та покупців.
Ведення бухгалтерського обліку в СОК здійснюється головним бухгалтером або особою,
на яку покладено ці обов’язки. Для розробки посадових інструкцій працівників бухгал-
терської служби використовується Довідник кваліфікаційних характеристик професій
працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України
від 29.12.2004 р. № 336 (далі — наказ № 336).
Особливості діяльності СОК і технології обробки облікових даних визначають вибір однієї
з форм бухгалтерського обліку: простої, спрощеної, журнально-ордерної, комп’ютерної.
Для найбільш раціональної організації бухгалтерського обліку СОК доцільно використо-
вувати журнально-ордерну або комп’ютерну форму обліку.
Ведення бухгалтерського обліку в СОК за журнально-ордерною формою необхідно
здійснювати відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів жур-
нально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств, затверджених
наказом Міністерства аграрної політики України від 04.06.2009 р. № 390 (далі — Методич-
ні рекомендації № 390), а також на основі спеціалізованих та модифікованих регістрів,
передбачених цим Практичним керівництвом.
Комп’ютерна форма обліку базується на застосуванні програмних продуктів і технічних
засобів. Порядок використання програмних продуктів для ведення бухгалтерського
обліку визначається особою або органом, на яких покладено обов’язки щодо ведення
бухгалтерського обліку в кооперативі.
Для забезпечення документування фактів господарської діяльності в СОК встановлюється:
• перелік посадових осіб, яким надається право давати дозвіл на здійснення гос-
подарських операцій (право підпису документів), пов’язаних із відпуском (витра-
тою) коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних акти-
вів та іншого майна;
• перелік посад, що обіймаються працівниками, з якими має бути підписаний дого-
вір про повну матеріальну відповідальність;
• перелік посадових осіб та працівників СОК, які мають право на отримання готів-
кових коштів.
З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів в коо-
перативі встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення
або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку,
передача в обробку та до архіву. Складання графіку документообороту в кооперативі
необхідно здійснювати відповідно до Положення про документальне забезпечення за-
писів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 24.05.1995 р. № 88 (далі — Положення № 88).
Первинний облік у СОК ведеться за формами первинних документів, затверджених відпо-
відними органами виконавчої влади, та документами, що передбачені цим Практичним
керівництвом. При потребі СОК можуть використовувати самостійно виготовлені бланки,
які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
22. Практичне керівництво з питань обліку і оподаткування у багатофункціональних
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (СОК)
Розділ 1. Нормативно-правове регулювання діяльності, обліку і оподаткування в багатофункціональних СОК 21
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності
кооперативи зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої
перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Проведення
інвентаризації в СОК здійснюється у строки, визначені листом Міністерства аграрної
політики України від 04.12.2003 р. № 37‑27‑12/14023.
Якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною
наявністю і обліковими даними та встановлені винні особи, які заподіяли крадіжку,
недостачу або втрату, визначення сум збитків здійснюється відповідно до Порядку ви-
значення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних
цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116
(далі — Порядок № 116). Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування)
матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно
до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до
завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання
з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків
визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 «Про затвердження методики оцінки майна».
Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і
баланси підлягають обов’язковій передачі до архіву.
Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були
підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлен-
ня і передачу їх до архіву, забезпечує головний бухгалтер кооперативу або інша особа,
відповідальна за організацію обліку.
Строки зберігання документів встановлюються відповідно до Переліку типових докумен-
тів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування,
інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів,
затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України
від 20.07.1998 р. № 41 (далі — наказ № 41). Слід відмітити, що з 01.01.2013 р. на зміну цьо-
му наказу набере чинності наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5
«Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності
органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та
організацій, із зазначенням строків зберігання документів».
Для отримання необхідних даних вся належним чином задокументована інформація щодо
господарських операцій СОК повинна бути відображена на рахунках бухгалтерського
обліку із застосуванням робочого плану рахунків.
При розробці робочого плану рахунків СОК доцільно застосовувати План рахунків бух-
галтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств
і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №
291 (далі — План рахунків бухгалтерського обліку).
Робочий план рахунків повинен враховувати специфіку послуг з переробки, заготівлі і
збуту, постачання, сервісу, які надаються багатофункціональними СОК своїм членам. СОК
не мають права вводити до робочого плану рахунків нові синтетичні рахунки. Субрахунки
до синтетичних рахунків уводяться СОК або самостійно (виходячи з потреб управління,