2.  Зовнішню пам'ять комп'ютера реалізують у вигляді різноманітних
пристроїв для зберігання цифрових даних. Завдяки цим пристроям ми
можемо зберігати на комп'ютері інформацію та результати своєї роботи й
переносити їх в інші інформаційні системи. Крім того, на таких
пристроях можуть зберігатися проміжні результати роботи програм.
 Пристрій зберігання даних складається з носія, на якому записано дані,
та допоміжного обладнання, що забезпечує можливість їх записування,
читання і передавання.
 Носій даних може бути знімним або ні. Після вимкнення живлення
інформація, що міститься на пристрої зберігання даних, не втрачається.
Ця тенденція має зберігатися й надалі, оскільки обсяги інформації
зростають фантастичними темпами. Проблемою є також забезпечення
тривалого терміну зберігання інформації, коли це необхідно, адже носії
інформації не вічні, матеріал, з якого їх виготовлено, з часом руйнується.
 Нині найпоширенішими пристроями зберігання та носіями інформації є
дискові накопичувачі, оптичні диски і флеш-пам'ять.

3.  Основними пристроями для зберігання даних в інформаційних системах
наразі є дискові накопичувачі (жорсткі диски). Це пристрої, призначені
для запису, читання та довготривалого зберігання даних і програм;
зазвичай їх розміщують у системному блоці комп'ютера, проте вони
можуть бути і зовнішніми пристроями

4.  Основні характеристики дискового накопичувача: ємність, тип
інтерфейсу (спосіб підключення диска), швидкість передавання
данихта середній час доступу до даних.

6.  Оптичні носії та оптичні дисководи
 Для довгострокового зберігання інформації сьогодні використовують
оптичні носії (DVD-диски, рідше — CD-диски). Записування даних на ці
носії та зчитування з них здійснюється із застосуванням лазера. Для
цього використовуються відповідні дисководи та плеєри

7. Є кілька стандартів DVD-дисків: DVD-ROM (лише
для читання), DVD±R (для читання та
одноразового запису), DVD±RW (для читання,
багато¬разового запису та видалення). Аналогічні
стандарти існують і для CD. Недоліками CD- та
DVD-дисків вважають їхню ламкість, чутливість до
подряпин, впливу вологи і сонячних променів,
тому поводитися з такими дисками слід обережно.
Ємності жорстких дисків та флеш-накопичувачів
зростають, їхнього технологічного максимуму ще
не досягнуто.

8.  У підрозділі «Постійна пам'ять» згадувалася так звана флеш-пам'ять. Цю
технологію використовують для виготовлення зовнішніх пристроїв зберігання, які
підключають до комп'ютера через порт USB. Такі накопичувачі не містять рухомих
частин, а тому надійніші й компактніші за магнітні жорсткі диски.
 Флеш-пам'ять компактна,
дешева і споживає мало
електроенергії. Завдяки цьому
її широко застосовують у
портативних пристроях, що
працюють на батарейках і
акумуляторах: цифрових фото-
та відеокамерах, диктофонах,
МРЗ-плеєрах, КПК, мобільних
телефонах, смартфонах тощо.

9.  1. У комп'ютерах для подання числових даних використовують двійкову систему числення, а
для подання текстових даних — набори символів (зокрема, ASCII, Unicode).
 2. Фотографії, твори живопису, малюнки, креслення зберігають у комп'ютері у вигляді
растрових або векторних зображень.
 3. Програми, що виконуються процесором, мають бути подані у двійковій формі машинною
мовою програмування. їх записують у вигляді, прийнятному для сприйняття людиною, а на
машинну мову перетворюють автоматично.
 4. Центральний процесор — основний компонент комп'ютера, призначений для керування
всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над даними.
 5. Материнська плата — пристрій, на якому встановлено внутрішні ко поненти комп'ютера.
Використовується для передавання даних мі ж усіма його пристроями.
 6. Оперативна пам'ять — швидкодіюча пам'ять, призначена для зали сування, зберігання та
читання інформації у процесі її обробки.
 7. Постійна пам'ять — швидкодіюча енергонезалежна пам'ять, призна. чена для зберігання
інформації, що не змінюється під час виконання програм. Забезпечує лише можливість
читання інформації.
 8. Пристрій зберігання даних складається з носія, на якому записано дані, та допоміжного
обладнання, що забезпечує можливість запису, вання, читання і передавання.
 9. Найпоширеніші пристрої зберігання даних — накопичувачі на магнітних дисках. Для
перенесення інформації використовують флеш-накопичувачі та оптичні диски.

10.  1. У комп'ютерах для подання числових даних використовують двійкову систему числення, а
для подання текстових даних — набори символів (зокрема, ASCII, Unicode).
 2. Фотографії, твори живопису, малюнки, креслення зберігають у комп'ютері у вигляді
растрових або векторних зображень.
 3. Програми, що виконуються процесором, мають бути подані у двійковій формі машинною
мовою програмування. їх записують у вигляді, прийнятному для сприйняття людиною, а на
машинну мову перетворюють автоматично.
 4. Центральний процесор — основний компонент комп'ютера, призначений для керування
всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над даними.
 5. Материнська плата — пристрій, на якому встановлено внутрішні ко поненти комп'ютера.
Використовується для передавання даних мі ж усіма його пристроями.
 6. Оперативна пам'ять — швидкодіюча пам'ять, призначена для зали сування, зберігання та
читання інформації у процесі її обробки.
 7. Постійна пам'ять — швидкодіюча енергонезалежна пам'ять, призна. чена для зберігання
інформації, що не змінюється під час виконання програм. Забезпечує лише можливість
читання інформації.
 8. Пристрій зберігання даних складається з носія, на якому записано дані, та допоміжного
обладнання, що забезпечує можливість запису, вання, читання і передавання.
 9. Найпоширеніші пристрої зберігання даних — накопичувачі на магнітних дисках. Для
перенесення інформації використовують флеш-накопичувачі та оптичні диски.