Порядок регулювання правового становища інвесторів на українському ринку цінних паперів/ Ю.О. Коновалюк // Київський студентський журнал міжнародного права. – 2005. – С. 64-68.

1. Порядок регулювання правового становища інвесторів на українському ринку цінних
паперів
Коновалюк Юлія Олексіївна,
студентка 5 курсу відділення
міжнародного приватного права
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Рецензент: к.ю.н, доц. Бірюков О.М.
На сьогоднішній день українській ринок цінних паперів потребує кардинальних змін.
Надзвичайно важливу роль на даному етапі відіграє створення правового підґрунтя та механізмів для
ефективної взаємодії та розвитку системи в цілому. Це включає в себе створення правового
підґрунтя, системи реальних державних гарантій для іноземних інвестицій, впровадження в обіг
нових цінних паперів та надання можливості для їх функціонування та розвитку. Але фактично
базова правова основа для функціонування ринку цінних паперів в Україні вже сформована:
запроваджуються і нові інститути, як наприклад інститути спільного інвестування, має розвиток
система недержавних пенсійних фондів, впроваджуються у практику нові види цінних паперів – як
наприклад, іпотечні сертифікати.
На думку автора, не менш важливим чинником для розвитку українського ринку цінних
паперів є також послідовність, обґрунтованість та комплексність у підході до вище перерахованих
базисів забезпечення функціонування ринку. І саме тут найчастіше виникають питання.
Суттєвою передумовою для розвитку ринку цінних паперів є заохочення іноземних інвестицій в
цю галузь.51
Оскільки, на думку автора, присутність іноземних інвестицій саме в цій галузі є дуже
важливою: враховуючи не тільки фактор залучення капіталу, збільшення потужних можливостей
ринку, але й необхідний фактор зовнішньої конкуренції, без присутності якого український ринок
цінних паперів не схильний розвиватися.
Як відомо, для того, щоб іноземний інвестор бажав вкладати свої кошти в цінні папери
українських емітентів, треба створити умови заохочення його діяльності на українському фондовому
ринку.
Доцільним є звернутися до правової бази, що регулює становище іноземного інвестора на
українському ринку цінних паперів і проаналізувати їх позитивні сторони та протиріччя діючого
законодавства, що врегульовує відносини на фондовому ринку України.
В Україні встановлений національний режим для іноземних інвесторів. Але тут є цікаві
особливості і не все є просто. Оскільки враховуючи кількість виключень з цього „національного
режиму”, стверджувати однозначно, що це саме „надання рівних з громадянами країни прав”
неможна. Так в статті 7 Закону України „Про режим інвестиційної діяльності” закріплено, що „для
іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та
51
Рынок ценных бумаг. Учебник. Галанов В.А. Басов А.И. Голда З.К. – М. – 2003. – С.281.

2. Порядок регулювання правового становища інвесторів на українському ринку цінних паперів
65
іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та
міжнародними договорами України”. Але навіть у цій же статті цей принцип відразу зазнає
обмеження. У частини 3 статті 7 зазначено, що „законами України можуть визначатися території,
на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується
або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки”. Звісно що вимога
національної безпеки є основоположною для законодавства більшості країн світу. Але проблема в
тому, що в українському законодавстві не закріплений перелік органів, ні підстав, спираючись на які,
можна було б обґрунтовувати загрозу національній безпеці. Таке положення, на думку автора,
створює дещо нестабільну ситуацію. Благо, що в статті 8 Закону законодавець дещо виправив
ситуацію, закріпивши у якості гарантії так зване „дідусеве застереження”: „якщо в подальшому
спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту
іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня
набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються
державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі”.
Що стосується інших державних гарантій, то Закон України „Про режим іноземного
інвестування” в статті 11 встановлює гарантію повернення інвестиції на випадок припинення
інвестиційної діяльності, а також в статті 12 гарантію безперешкодного перерахування прибутку
(доходів), отриманих інвестором. У більшості випадків як отримання прибутку, так і припинення
інвестиційної діяльності в Україні, передбачає переказ іноземної валюти закордон.52
Тому на
виконання зазначених статей Закону, а також статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
систему валютного регулювання і валютного контролю”, яка врегульовує порядок видачі
індивідуальних та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під
режим ліцензування згідно з цим Декретом, була прийнята Постанова НБУ „Про затвердження
Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення
іноземному інвестору його інвестиції, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів,
одержаних від іноземної інвестиційної діяльності в Україні”.
Ця Постанова обмежує можливість здійснення інвестицій в іноземній валюті. Пункт 2
Постанови вимагає відкриття спеціального рахунку нерезидента-інвестора, на який зараховується
інвестиція в іноземній валюті, і обов’язковий продаж цієї валюти на міжбанківському валютному
ринку для наступного зарахування на рахунок цієї інвестиції у національній валюті. Використання
валюти як засобу платежу на території України цією Постановою забороняється.
Ще більші складності виникають у зв’язку з поверненням інвестованих в Україну грошей,
оскільки для здійснення реінвестиції коштів інвестор повинен: по-перше, слідувати порядку,
закріпленому в п.3.5 вищезазначеної Постанови, де законодавець відсилає нас до іншої Постанови
НБУ, яка закріплює Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України -
таким чином, інвестор повинен слідувати цим правилам під час повернення своєї інвестиції; по-
52
Мусиенко С. Чуфаров И. Вход рубль, выход – два // Контракты. – http://www.kontracty.com.ua., 2004. - №45.

3. Київський студентський журнал міжнародного права
66
друге, від інвестор має право отримати вкладені в Україну гроші лише за умови підтвердження
сплати ним податку на прибуток. А що все ж таки робити, якщо прибутку не було і, наприклад,
підприємство видалося збитковим? Чи має право інвестор повернути хоча б частину своїх коштів?
Наступним нормативним документом, який регулює діяльність іноземних інвесторів на
українському ринку цінних паперів є Положення про порядок видачі резидентам індивідуальних
ліцензій Національного банку України на переказування іноземної валюти за межі України з метою
оплати валютних цінностей, затверджене Постановою Правління НБУ. І, зокрема, на ньому хотілося
б зупинитися детальніше.
Хоча "валютні цінності" за визначенням, наданим у п.1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є вельми широким поняттям,
це Положення регулює виключно купівлю резидентами у нерезидентів цінних паперів українських
емітентів і встановлює вимогу отримання індивідуальної ліцензії для здійснення такої операцій.
Згідно з п.2 резидент, який бажає придбати у нерезидента цінні папери мусить подати до
Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ разом з відповідною заявою "оригінал або
нотаріально засвідчену копію договору про купівлю-продаж цінних паперів; оригінал або копію
довідки про взяття резидента на облік як платника податків; довідку банку про номер рахунку
резидента, з якого переказуватиметься іноземна валюта за межі України; копію документа, що
свідчить про державну реєстрацію іноземної інвестиції (за наявності); нотаріально засвідчену копію
договору, що свідчить про придбання інвестором цінних паперів резидентів, з документальним
підтвердженням його виконання (копія глобального сертифіката, виписки з реєстру власників цінних
паперів та з рахунку інвестора в депозитарії тощо); виписку (довідку) банку про фактичне
надходження грошових коштів в Україну (засвідчується відбитком печатки банку та підписом
керівника валютного підрозділу банку); копію офіційного повідомлення про лістинг цінних паперів
або в разі відсутності лістингу - відповідні документи, які засвідчують вартість цінних паперів
відповідно до чинного законодавства".
Протягом п'яти днів з дати надходження документів НБУ надсилає до Головного управління по
боротьбі з організованою злочинністю МВС України та Головному управлінню по боротьбі з
корупцією та організованою злочинністю СБУ. А вже потім "доцільність видачі резиденту ліцензії
визначається з урахуванням висновків" зазначених правоохоронних органів. "Ліцензія видається
резиденту лише після перевірки...правильності та повноти платежу за видачу ліцензії".
Нема сумнівів, що і зацікавлені резиденти, і юристи матимуть до вищенаведених положень
нового нормативного акту НБУ достатньо практичних питань. Наприклад, що розуміти під
"документами, які засвідчують вартість цінних паперів відповідно до чинного законодавства", якщо
таким документом є передусім сам договір купівлі-продажу цінних паперів, а на підставі ст.7 Закону
України "Про ціни і ціноутворення" ціни на акції є вільними? Які саме додаткові документи може
вимагати НБУ? Виникають питання і з закріпленням в Положенні начебто виключного переліку
підстав для відмови у видачі ліцензії – чи можна його таким вважати, якщо НБУ має явне право
розширювати перелік „за своїм бажанням”?

4. Порядок регулювання правового становища інвесторів на українському ринку цінних паперів
67
Отже, на думку Національного банку, придбання "українських" акцій у нерезидента потребує
індивідуальної ліцензії відповідно до абзацу четвертого п.4 "а" ст.5 Декрету, де визначення
здійснюваних без ліцензії платежів на оплату зобов'язань перед нерезидентами завершується словами
"…за винятком оплати валютних цінностей". Водночас з формулювань Положення чітко видно, що в
НБУ нема сумнівів стосовно того, що викуп акцій є поверненням іноземної інвестиції. Це є водночас
і оплатою валютної цінності і поверненням іноземної інвестиції. При цьому відповідно до абзаців
п'ятого та шостого п.4 "а" ст.5 Декрету повернення іноземної інвестиції і доходу від неї здійснюється
без ліцензії і ці норми є спеціальними і відтак пріоритетними стосовно абзацу четвертого. Можливо є
певна проблематика в сприйнятті як доходу від інвестиції тієї частини ціни акцій, котра перевищує
суму здійсненої інвестиції, але не може бути ніяких дискусій у питанні гарантування
безперешкодного і негайного повернення самих інвестицій.53
Відповідно до ст.11 та 12 Закону "Про режим іноземного інвестування" "у разі припинення
інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня
припинення цієї діяльності своїх інвестицій....у валюті інвестування в сумі фактичного внеску..., а
також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на
момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або
міжнародними договорами України", "іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших
обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків,
доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення
іноземних інвестицій". Аналогічні положення містяться і у численних міжнародних угодах України
про взаємний захист інвестицій. Наприклад, у ст.5 Угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій
між Україною і Королівством Нідерланди (ратифікована Законом України від 26.02.97) "Договірні
Сторони надаватимуть гарантій, що платежі, які стосуються інвестиції, можуть переказуватися.
Платежі здійснюватимуться у вільно конвертованій валюті, без несвоєчасних обмежень або затримки.
Такі перекази включають, зокрема, але не виключно...прибутки, процент, дивіденди та інші валютні
надходження". Згідно зі ст.4 Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про
заохочення та взаємний захист інвестицій (ратифіковано Законом України від 21.10.94) "кожна із
Сторін дозволятиме здійснення всіх переказів, пов'язаних з інвестицією, вільно та без затримок як на
свою територію, так і зі своєї території. Такі перекази включають...доходи,...виручку від продажу або
ліквідації всієї або будь-якої частки інвестиції...". Відповідно до ст.9 Конституції України та п.1 ст.19
Закону України „Про міжнародні договори України” такі угоди є частиною національного
законодавства. Таким чином Декрет, прямо дозволяючи повернення інвестиції без індивідуальних
ліцензій, кореспондує і з Законом "Про режим іноземного інвестування" і з міжнародними угодами.
Більш того, за ст.92 Конституції України та цілою низкою статей Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" вона (ЗЕД) регулюється винятково законами України, а не
підзаконними нормативними актами. Стаття 30 Закону України "Про Національний банк України" та
53
Северин О. „Верховенство „доцільності”?” // http://www.lawyer.org.ua/?w=p&i=5&d=238.

5. Київський студентський журнал міжнародного права
68
стаття 11 Декрету дозволяють Нацбанку регулювати експорт та імпорт капіталу шляхом видання
нормативних актів "у межах Декрету" і "відповідно до законодавства України про
зовнішньоекономічну діяльність".
Вирішити проблему автор пропонує шляхом прийняття нового Закону України "Про валютне
регулювання", який би на відміну від Декрету Кабінету Міністрів, який є підзаконним нормативним
актом і має відповідати та уточнювати положення Закону, мав „безперечну” юридичну силу. Автор
погоджується з позицією інших юристів з цього питання54
і пропонує закріпити в новому Законі
наступні положення:
- купівля резидентами у нерезидентів цінних паперів українських емітентів здійснюється без
індивідуальної ліцензії;
- про перерахування іноземної валюти нерезиденту в оплату таких цінних паперів на суму, що
більш ніж на 50% перевищує вартість цих цінних паперів при їх купівлі нерезидентом
уповноважений банк повідомляє Державний департамент фінансового моніторингу;
- якщо сума платежу перевищує вартість цінних паперів при їх купівлі нерезидентом більше
ніж у два рази, платіж здійснюється через 10 робочих днів після подання платіжного доручення. В
цей час уповноважений банк повідомляє Державний департамент фінансового моніторингу, який має
право видати розпорядження щодо затримки платежу ще на місяць для перевірки інформації, а за
наявності відповідних підстав заборонити сплату суми, що перевищує здійснену інвестицію та надати
інформацію правоохоронним органам.
Звичайно, що дії Державного департаменту фінансового моніторингу можуть бути оскаржені в
суді.
А найефективнішим заходом проти відпливу валютних коштів з України є високий рівень
довіри власників коштів до держави, чого можна досягти лише за неухильного дотримання
конституційного принципу верховенства права.
Список використаних джерел:
1. Северин О. Заспокійливе для інвестора. Щодо механізму повернення іноземних інвестицій //
Підприємництво, господарство і право, 2001. - №5. – С.22.
2. Мусиенко С. Чуфаров И. Вход рубль, выход – два // Контракты. –
http://www.kontracty.com.ua., 2004. - №45.
3. Галанов В.А., Басов А.И., Голда З.К. Рынок ценных бумаг. Учебник. – М. – 2003.
4. Северин О. „Верховенство „доцільності”?” // http://www.lawyer.org.ua/?w=p&i=5&d=238.
5. http://www.rada.gov.ua.
54
Северин О. „Верховенство „доцільності”?” // http://www.lawyer.org.ua/?w=p&i=5&d=238.