Download to read offline
![експлантів для очищення їх від збудників хвороб. Наступним етапом є добір
живильного середовища для введення експлантів до стерильної культури. В
більшості випадків для цього використовуються традиційні живильні
середовища. Залишаючи незмінними солі мікроелементів, джерело заліза та
вуглецю, середовища модифікують за вмістом вітамінів і регуляторів росту.
Нерідко до експериментальних живильних середовищ додають комплексні
органічні добавки. Це речовини, хімічний склад яких остаточно невідомий,
але експериментально встановлено, що введення їх до складу живильного
середовища сприяє кращому введенню експлантів до стерильної культури. У
ролі комплексних органічних добавок додають: ендосперм кокосових горіхів
в кількості 7–20%, ендосперм кінського каштану — 5–15%, ендосперм
кукурудзи та інших злаків — 10–15%, березовий сік —10–20%, екстракти з
органів вегетуючих рослин — 0,1–1,0%, томатний сік — 5–10%, дріжджовий
екстракт — 0,1– 0,2%, гідролізат казеїну — 0,002–0,010% [1–6].
Наступним етапом у роботі з новим об‘єктом є розробка технології
розмноження мікроклонів. При роботі з культурами ауксинової природи
коефіцієнт розмноження, при вдалому доборі компонентів живильного
середовища, може сягати 20–25, а якщо культура цитокінінової природи —
15–20. За збільшення кількості пасажів коефіцієнт розмноження може
знижуватись. Для запобігання цього явища доцільно періодично змінювати
склад живильного середовища.
Коли досягається необхідна кількість регенерантів, перед науковцями
постає проблема необхідності розробки складу середовища, яке сприяло б
ризогенезу — формуванню кореневої системи. Цього, як правило,
досягають, змінюючи співвідношення регуляторів росту різної природи у
живильному середовищі.
Укорінені регенеранти перед висадкою у відкритий ґрунт необхідно
акліматизувати. Це проводиться або у спеціально підготовленій кімнаті чи
тепличному комплексі, або з використанням споруд парникового типу в
теплу пору року. На цьому етапі необхідно створити умови, максимально
наближені до умов in vitro. Тому за можливістю регулюють всі фактори
середовища: температуру, відносну вологість повітря, фотоперіод та
інтенсивність освітлення.
Отже, розпочинаючи роботи з мікроклонального розмноження нового
виду в стерильних умовах, перед дослідником постає цілий ряд завдань.
Метою наших досліджень, проведених в біотехнологічній лабораторії
університету протягом 2006–2009рр., було вивчення умов стерилізації
експлантів при їх введенні.
У ролі стерилізуючих речовин практикують використання цілого ряду
препаратів на основі активного хлору або ртуті. Застосування останньої
групи препаратів надзвичайно ефективно, але обмежено високою
токсичністю, тому в наших дослідах використовувались препарати
10](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-10-320.jpg)
![УДК 633.11(477.46)
ПОЛЬОВА СХОЖОСТЬ НАСІННЯ І ВРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ
ОЗИМОЇ ЗА РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ ТА НОРМИ ВИСІВУ
С. О. ТРЕТЬЯКОВА*
Наведено результати дослідження впливу строків сівби та норми
висіву насіння на польову схожість і врожайність різностиглих сортів
пшениці озимої в умовах південної частини Правобережного Лісостепу.
Важливою умовою формування високопродуктивного агрофітоценозу
пшениці озимої, особливо у регіонах недостатнього або ж нестабільного
осіннього зволоження, є достатня польова схожість насіння, яка залежить від
ряду технологічних прийомів, серед них особливе значення мають строки
сівби і норми висіву [1, 5, 6].
У 2006–2009 рр. ми вивчали вплив цих малодосліджених в умовах
південної частини Правобережного Лісостепу чинників технології
вирощування на польову схожість сортів Крижинка (середньостиглий) і
Подолянка (середньоранній).
Методика досліджень. Погодні умови і водний режим у період
вересень–жовтень за роки досліджень мали значні відхилення від середніх
багаторічних даних. Так, у третій декаді вересня 2006 року випало 10,1 мм
опадів при температурі повітря 16,3°С, при цьому запаси доступної вологи в
орному шарі ґрунту (0–20 см) становили — 20 мм, тоді як у першій декаді
жовтня випало 32,2 мм і температура становила — 14,4°С, а доступна волога
17 жовтня складала — 44 мм, дещо меншою вона була 27 жовтня — 42 мм,
проте опадів випало мало (6,7 мм) при температурі 5,3°С.
Третя декада вересня 2007 року характеризувалася більшою кількістю
опадів, у порівнянні з першою та другою декадами жовтня, що становила —
17,2, проти 1,8 і 7,9 мм відповідно. Тому запаси доступної вологи були
найбільші у третій декаді вересня (27.09) — 42 мм., тоді як сьомого та 17
жовтня вони становили — 16 і 20 мм відповідно при середній декадній
температурі повітря — 11,5 і 7,4°С.
У вересні 2008 року в сумі випало — 126,8 мм опадів, тоді як в третій
декаді їх було — 34,2 мм, в порівнянні з першою та другою декадами
жовтня, що становили відповідно — 11,4 та 5,2 мм із середньою добовою
температурою 11,9 і 10,5°С. Запаси доступної вологи в орному шарі ґрунту
27.09 становили — 32 мм, тоді як сьомого та 17 жовтня — 33 і 29 мм. Така
різниця погодних умов дала змогу краще встановити вплив досліджуваного
чинника на формування врожайності пшениці озимої за різних погодних
умов.
*
Науковий керівник − доктор сільськогосподарських наук О.І. Зінченко
16](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-16-320.jpg)
![Польові досліди проведені у сівозміні кафедри рослинництва
Уманського національного університету садівництва. На посівах вказаних
сортів вивчали вплив трьох строків і чотирьох норм висіву насіння пшениці
озимої за схемою, представленою в табл. 1. Перший строк здійснений 21
вересня, другий — першого жовтня, третій — 10 жовтня. Агротехніка
вирощування пшениці озимої у досліді загальноприйнята, крім елементів,
що вивчались. Попередник — сидеральний пар. Основний обробіток ґрунту
полягає у подрібненні сидерату косилкою-подрібнювачем, дискуванні площі
і оранці відповідно на глибину 6–8 і 22–24 см., з подальшою культивацією
пару.
Під час закладання досліду та аналізу результатів отриманих
досліджень використовували загальноприйняті методи [2, 3].
Результати досліджень. За даними літератури [1, 4–6], сівба у серпні
та жовтні призводила до зниження польової схожості. Аналогічні дані щодо
сівби 10 жовтня одержано і в наших дослідженнях.
Так, польова схожість насіння обох сортів пшениці коливалась
залежно від погодних умов осіннього періоду і становила 70,6–81,2%.
Причому у сорту Крижинка показники дещо знижувалися, в порівнянні з
сортом Подолянка.
Показники польової схожості у сортів у 2007 році були в межах від
69,0 до 80,1%, у 2008 відповідно від 69,9 до 84,2, тоді у 2009 році вони були
найвищі (71,8–85,1%). Польова схожість в середньому за роки у сорту
Подолянка коливалась від 70,9 до 81,2%, у сорту Крижинка — від 70,6 до
81,0%.
Вища польова схожість за роки досліджень була за сівби першого
жовтня: у сорту Подолянка на рівні — 79,6–81,2%, у сорту Крижинка —
76,5–81,0%.
Збільшення норми висіву з 3,0 до 6,0 млн шт./га сприяло зниженню
польової схожості у всіх варіантах досліду. Так, зі збільшенням норми висіву
пшениці озимої сорту Подолянка з 3,0 до 6,0 млн шт./га польова схожість
насіння знижувалась за другого строку сівби з 81,2 до 78,5%, у сорту
Крижинка - з 81,0 до 76,5%. Тоді як за першого строку сівби у
досліджуваних сортів польова схожості знижувалась і становила відповідно
— 80,5–76,3 і 79,4–75,1% та за третього — 73,8–70,9 і 73,6–70,6%.
Зниження польової схожості при сівбі 21 вересня ми обґрунтовуємо
низьким рівнем доступної вологи в орному шарі ґрунту, а 10 жовтня -
зниженням температурних умов. Однак у вересні 2008 року надмірна
кількість опадів призвела до збільшення запасів продуктивної вологи у
ґрунті, і, як наслідок, до зростання польової схожості за сівби 21 вересня. Не
менш важливе значення на зниження даного показника має і зменшення
площі живлення насіння при посіві пшениці з високими нормами висіву.
При збільшенні норми висіву польова схожість знижувалася.
17](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-17-320.jpg)
![1. Польова схожість і загальне виживання різностиглих сортів пшениці
озимої, залежно від строку сівби та норми висіву, % 2007–2009 рр.
Норма Загальне
Строк Польова схожість
Сорт висіву, виживання
сівби
Млн.. шт./га 2007 2008 2009 Середнє
3 75,9 82,9 79,5 79,4 59,6
4 (контроль) 75,3 81,8 79,2 78,8 47,9
Крижинка
5 73,1 79,9 78,2 77,1 42,3
6 70,5 77,1 77,7 75,1 39,1
І
3 75,7 84,2 81,7 80,5 65,3
4 73,0 81,5 79,0 77,8 52,6
Подолянка
5 72,5 79,9 78,4 76,9 46,2
6 71,7 79,4 77,8 76,3 39,3
3 78,7 79,2 85,0 81,0 67,9
4 78,6 77,0 82,7 79,4 54,0
Крижинка
5 77,7 76,4 81,1 78,4 47,3
6 76,8 73,7 78,9 76,5 43,5
ІІ
3 80,1 78,4 85,1 81,2 71,4
4 78,0 78,7 84,7 80,5 60,5
Подолянка
5 77,4 77,4 84,5 79,8 54,7
6 76,8 76,4 82,3 78,5 49,1
3 73,0 73,6 74,2 73,6 56,9
4 71,9 72,4 73,7 72,7 47,0
Крижинка
5 70,9 70,6 73,0 71,5 39,3
6 69,7 70,3 71,8 70,6 35,7
ІІІ
3 70,4 74,7 76,3 73,8 61,4
4 70,7 71,0 75,5 72,4 48,9
Подолянка
5 69,5 70,3 75,0 71,6 42,7
6 69,0 69,9 73,7 70,9 37,6
Низьке виживання рослин, як правило, призводить на практиці до
збільшення норми висіву, але це не дає очікуваних результатів, оскільки при
збільшенні норми висіву виживання зменшується [4]. Подібні дані були
одержані і в результаті наших досліджень.
Так, залежно від умов перезимівлі, особливостей сорту, строку сівби
та норми висіву виживання обох сортів коливалось у межах від 37,6 до
71,4%. Найвищим даний показник був за сівби першого жовтня у сорту
Подолянка на рівні 49,1–71,4%, у Крижинки — 43,5–67,9%. За результатами
досліджень, сівба 10 жовтня та підвищення норми висіву з 3,0 до 6,0 млн.
шт./га призвела до зниження загального виживання у всіх варіантах досліду.
Так, за другого строку сівби підвищення норми висіву з 3,0 до 6,0 млн. шт./га
сприяло зниженню загального виживання рослин сорту Подолянка з 71,4 до
18](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-18-320.jpg)
![Стосовно норми висіву пшениці, наші дослідження показали, що
даний агротехнічний прийом також має істотний вплив на рівень
врожайності, оскільки частка впливу даного чинника за роки досліджень
була в межах 18,7–22,1%.
Так, залежно від норми висіву та кліматичних умов протягом її
вегетації, урожайність зерна пшениці озимої значно змінювалась і становила:
у сорту Подолянка — 46,5–62,7, у сорту Крижинка — 47,1–59,6 ц/га.
Збільшення норми висіву з 3,0 до 5,0 млн. шт./га супроводжувалося істотним
підвищенням рівня даного показника: у сорту Подолянка на 6,2–6,7 ц/га, у
сорту Крижинка — на 4,1–6,3 ц/га.
Поєднання норми висіву 5,0 млн. шт./га з сівбою у перший та другий
строк, порівняно з контролем, сприяло збільшенню рівня врожайності на
9,2–15,3 та 4,4–10%, а за третього — зменшенню на 2,2 та 5,8%.
Використання мінімальної норми висіву (3,0 млн. шт./га) негативно
впливало на формування врожайності у всіх варіантах досліду. При цьому
оптимальною нормою висіву для обох сортів була 5,0 млн. шт./га з
перевагою для сорту Подолянка першого і другого строку сівби.
Висновки.
1. У середньому за роки досліджень вища польова схожість була при
сівбі першого жовтня у сорту Подолянка на рівні — 78,5 і 81,2%, у сорту
Крижинка — 76,5–81,0%.
2. Вищу врожайність сортів Подолянка і Крижинка одержано при
сівбі першого жовтня з нормою висіву 5,0 млн шт./га.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Білоножко М. А. Озима пшениця / Зінченко О. І., Білоножко М. А.
Салатенко В. Н // Підручник Рослинництво / за ред. О. І. Зінченка. — К.:
Аграрна освіта. — 2003. — С. 183–209.
2. Грицаєнко З. М. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин
та грунтів. З. М Грицаєнко, А. О. Грицаєнко, В. П. Карпенко/— К.:« ЗАТ
НІЧЛАВА», 2003. — 320 с.
3. Єщенко В.О. Основи наукових досліджень в агрономії: / [Єщенко В.О.,
Копитко П.Г., Опришко В. П., Костогриз П.В.].; за ред. В.О. Єщенко. —
К.: Дія, 2005. — 288 с
4. Литвиненко М. А. Вплив строків сівби і сублетальних зимових
температур на виживаність та врожайність озимої пшениці /С. П.
Лифенко, В. В. Друз′як, В. Г. Друз′як // Вісник аграрної науки. — 2004.
— ғ 5. –— С. 27–31.
5. Лихочвор В. В. Оптимизация зональной технологии возделывания
озимой пшеницы / В. В. Лихочвор // Земледелие. — 1990. — ғ 8. — С.
56–57.
6. Лихочвор В.В. Урожай и качество зерна сортов озимой пшеницы в
21](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-21-320.jpg)
![зависимости от сроков сева, норм высева и удобрений в условиях
западной Лесостепи УССР: Автореф. дис. канд. с.-х.наук. Херсон, 1989.
— 19с.
Одержано 3.03.10
В среднем за годы исследований высшая полевая всхожесть была при
посеве первого октября у сорта Подолянка на уровне 78,5 і 81,2%, у сорта
Крижинка — 76,5–81,0%. Высшая урожайность сортов Подолянка и
Крижинка получена при посеве первого октября с нормой высева 5,0 млн
шт./га.
Ключевые слова: пшеница озимая, строк сева, норма высева,
урожайность, полевая всхожесть.
The highest field germination of Podolianka variety was 78,5 and 81,2%
and Kryzhynka variety had field germination at the rate of 76,5-81,0% when they
were sown on the first of October. The highest crop capacity of the varieties
Podolyanka and Kryzhynka was achieved after sowing them on the 1st of October
ar sowing rates of 5.0 mln seeds/hectar.
Key words: winter wheat, sowing term, sowing rates, crop capacity, field
germination.
УДК 631.581
ЧИСТИЙ ПАР І ДОЦІЛЬНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В
ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ
В.О. ЄЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук
В.П. ОПРИШКО, кандидат сільськогосподарських наук
Роль чистого пару в польових сівозмінах Лісостепу оцінюється з
екологічної і економічної точок зору.
Поступовий занепад тваринницької галузі призвів до того, що посівна
площа кормових культур, велика кількість яких була добрими
попередниками озимої пшениці, до середини останнього десятиріччя,
порівняно з 1990 роком, скоротилась в 3,2 рази, а площа чистих парів за цей
час зросла в 1,7 рази [1]. При цьому великі площі чистих парів стали
використовувати в районах, де їх не було, і де раніше озима пшениця
вирощувалась тільки після зайнятих парів і непарових попередників.
Чистий пар є цілком обґрунтованою складовою сівозмін в умовах
22](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-22-320.jpg)
![посушливого клімату, де він і в роки з гостро посушливим літньо-осіннім
періодом гарантує дружні сходи озимих культур, сприяє формуванню
високого врожаю з добрими якісними показниками зерна. Прикладом того,
що в Степу кращі наслідки забезпечує розміщення озимої пшениці після
чистого пару, порівняно з одним з кращих непарових попередників, можуть
слугувати дані багатьох науковців [2–8], представлені в таблиці 1.
1. Урожайність озимої пшениці в різних районах Степу, ц/га
Роки Попередник
Район Дослідник
досліджень чистий пар горох
2000–2002,
Рудаков Ю.М., 2006 48,5 45,4
Північний 2004
Цилюрик О.І., 2005 1994–2004 46,1 42,4
Кірчук І.С., 2003 1996–2001 40,4 32,3
Південно-
Пішта Д.С., 2009 2005–2007 34,6 23,9
західний
Патик С.М., 2009 2002–2004 42,5 39,7
Південний Попова М.М., 1998 1991–1995 40,9–41,4 30,0–30,7
Південно-
Кротінов І.В., 2000 1995–1998 41,9 35,8
східний
Про ефективність чистого пару залежно від умов зволоження в
східних районах лісостепової зони свідчать дані Харківського НАУ [9],
згідно з якими (табл.2) за сприятливих умов зволоження урожайність озимої
пшениці після чистого пару і гороху відрізнялась на 0,4 ц/га або 0,9%, за
помірного зволоження — 3,4 ц/га або 9,0%, а за недостатнього зволоження
— на 4,8 ц/га або на 17,2%.
2. Залежність урожайності пшениці озимої від попередника та умов
зволоження, ц/га
Попередник
Умови зволоження
чистий пар горох Різниця
Сприятливі 44,3 43,9 0,4
Помірні 37,7 34,3 3,4
Несприятливі 27,9 23,1 4,8
Про те, що чистий пар має більше значення в районах недостатнього
зволоження південного Степу України, свідчать дані (табл.3) Миколаївської
сільськогосподарської дослідної станції [10]. Тут урожайність озимої
пшениці після чистого пару була на 9,0 ц/га вища, ніж після гороху, а на
Вінницькій і Драбівській дослідних станціях [11] за відносно кращого
зволоження її урожайність була вища після гороху відповідно на 2,0 і 3,7
ц/га, що зумовлювалось виляганням рослин за роки з достатньою кількістю
опадів у другій половині весняно-літньої вегетації.
23](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-23-320.jpg)
![3. Урожайність озимої пшениці залежно від попередників, ц/га
Дослідні станції
Попередник Миколаївська Вінницька Драбівська
(1989–1995 рр.) (1975–1978 рр.) (1983–1984 рр.)
Чорний пар 47,2 38,6 40,3
Горох 38,2 40,6 44,0
Різниця на користь
9,0 –2,0 –3,7
чистого пару
Недоліком чистого пару за наслідками багатьох досліджень,
виконаних у різних районах степової і лісостепової зон, є непродуктивне
використання вологи весняно-літніх опадів. Так, за даними, одержаними в
стаціонарному досліді кафедри загального землеробства Уманського НУС
[12], в середньому за три роки метровий шар ґрунту з весни до сівби
озимини поповнився лише на 11,3 мм за рахунок опадів у цей період, а
втратив - біля 368 мм.
Узагальнюючи дані про динаміку води в полі під чистим впродовж 25
років паром, О.П.Данилевський [13] зазначає, що в середньому за роки
досліджень від випадання 304 мм опадів протягом весняно-літного періоду
парування поля запаси вологи в метровому шарі ґрунту не тільки не
збільшувались, а навіть зменшувались на 15 мм. Так, якщо весняні запаси
доступної вологи в шарі ґрунту 0–100 см складали 157 мм, то на час сівби
озимини цей показник знизився до 142 мм.
Про те, що в умовах нестійкого зволоження Лісостепу за врожайністю
озимої пшениці чистий пар не має значних переваг навіть перед непаровим
попередником — горохом на зерно, свідчать дослідження В.О. Єщенка [14],
виконані на кафедрі загального землеробства Уманського НУС. Розміщена
після чистого пару та гороху на зерно озима пшениця мала практично
однакову польову схожість і густоту сходів (табл. 4). Після гороху був дещо
вищий вміст цукрів у листі при вході рослин у зиму та показник
зимостійкості. Але урожайність озимої пшениці після обох попередників у
середньому за 20 років досліджень була, як свідчать дані статистичного
аналізу, практично однакова з несуттєвою перевагою чистого пару.
4. Стан посівів озимої пшениці та їх продуктивність після чистого пару і
гороху
Кількість Попередник
Показники років– чистий
дослідів Горох
пар
Польова схожість насіння, % 4 88,8 87,8
Густота сходів, шт/м2 4 399 395
Вміст цукрів в листі перед входом в зиму, % 4 12,6 13,6
Зимостійкість рослин, % 4 82,5 89,3
Густота продуктивного стеблестою, шт/м2 5 347 306
Урожайність зерна, ц/га 20 47,7 44,7
НІР05 = 4,2 ц/га
24](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-24-320.jpg)
![Таким чином, думка про те, що чистий пар є кращим попередником в
лісостеповій зоні, є хибною. Більше того, цей попередник має низку суттєвих
недоліків. Так, вчені Луганського національного аграрного університету [15]
виявили підвищену фітотоксичність ґрунту, відібраного під посівами в різні
фази розвитку озимої пшениці, розміщеної після чистого пару. Наведені в
табл.5 дані свідчать про те, що довжина проростків тест-культури була
нижчою на фоні ґрунту, відібраного під озиму пшеницю за чистим паром,
порівняно з горохом, у фазу кущіння, колосіння та воскової стиглості зерна
відповідно на 28,0; 26,2 і 28,1%. Це ж стосується і довжини кореневої
системи тест-культури, яка була коротша після чистого пару в зазначені фази
розвитку озимої пшениці відповідно на 13,9; 16,0 і 23,3%.
5. Фітотоксичність ґрунту під озимою пшеницею після чистого пару і
гороху
Фаза розвитку Попередник пшениці
Біометричний показник пшениці при відборі
тест — культури ґрунту на чистий пар горох
фітотоксичність
Кущіння 49,12 ± 3,78 68,18 ± 2,32
Довжина проростків, мм Колосіння 45,35 ± 4,18 61,47 ± 2,27
Воскова стиглість 39,95 ± 4,17 55,45 ± 3,21
Кущіння 62,11 ± 3,75 72,14 ± 3,28
Довжина кореневої
Колосіння 58,18 ± 4,27 69,24 ± 3,25
системи, мм
Воскова стиглість 51,75 ± 3,26 67,50 ± 3,65
Велику загрозу несе в собі бездумне розширення площ чистих парів в
окремих господарствах чи цілих регіонів нашої країни через втрати гумусу
впродовж парування поля. За даними В.Л.Лук‘янця [16] чистий пар
зумовлював на рівнинних землях щорічний дефіцит гумусу за рахунок
інтенсивної його мінералізації в розмірі 2,2 т/га, а на схилах крутизною 5, 7 і
100 його використання супроводжувалось змивом ґрунту за квітень —
вересень у кількості 37,66 і 87 т/га відповідно, що у 6,8 і 7 разів більше, ніж
на полі люцерни першого року використання.
На полі озимої пшениці після чистого пару в середньому за 1997–
1999р.р. вміст цінної для агрономії структури в шарі ґрунту 0–20 см, за
повідомленням В.Л. Лук‘янця і В.О. Єщенка [17], був на 6,0–8,0% нижчий,
ніж після люцерни одно- і дворічного використання. При цьому після
чистого пару водостійкість структури знижувалась на 4,8–6,9%.
Довготривалі дослідження в стаціонарних дослідах кафедри
загального землеробства Уманського НУС свідчать, що ланки сівозміни з
чистим паром характеризуються значно нижчою продуктивністю (табл. 6).
Так, у дослідній дев‘ятипільній сівозміні в ланці з чистим паром вихід зерна
з гектара ріллі в середньому за 10 років знизився, порівняно з ланкою, де
25](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-25-320.jpg)
![Чистый пар в севооборотах лесостепной зоны Украины оценивается
отрицательно с позиции экологии и экономики ведения растениеводческой
отрасли.
Ключевые слова: чистый пар, горох, озимая пшеница, экология,
экономика.
Bare fallow in crop rotations in the Forest Steppe Zone of Ukraine is
evaluated as negative from the point of view of ecology and economics of running
crop production.
Key words: bare fallow, pea, winter wheat, ecology, economics.
УДК 632.25:633.63
ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ ГІБРИДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ДЛЯ
ВИРОЩУВАННЯ В МАНЬКІВСЬКОМУ ПРИРОДНО-
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ РАЙОНІ
О.І. ЗІНЧЕНКО, доктор сільськогосподарських наук
Л.В. ВИШНЕВСЬКА, кандидат сільськогосподарських наук,
Уманський національний університет садівництва
А.В. МОРГУН, кандидат сільськогосподарських наук,
Інститут коренеплідних культур УААН
На фоні застосування елементів інтенсивної технології вирощування
цукрових буряків у сівозміні, де польові культури вирощують на основі
органо-мінеральної системи живлення, показано продуктивність і якість
перспективних вітчизняних гібридів цукрових буряків. Запропоновано
оптимальний сортовий склад для виробництва.
Сучасний етап розвитку світового аграрного виробництва все більше
набуває органо-біологічного напрямку, коли основою мінерального
живлення польових культур є різні джерела органічної маси — гній, як
найважливіше джерело органіки в господарствах із розвинутим
тваринництвом і побічна продукція польових культур, сидерати в парах і
проміжних посівах та інша місцева органіка [1, 2]. У балансі живлення
культур слід враховувати азот, одержуваний в сівозміні за рахунок
ризобіальної і асоціативної азотфіксації, азот опадів і, зрозуміло, ефективно і
раціонально використовувати актуальну родючість ґрунту.
Методика досліджень. За цих умов досить важливо дослідити ріст і
продуктивність різних гібридів цукрових буряків на органічні джерела
живлення. Тому ріст врожайності різних гібридів буряка цукрового
28](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-28-320.jpg)
![Сівбу проводили 18–20 квітня селекційною сівалкою виробництва
ФРН. Посівний матеріал був оброблений інсектицидами та фунгіцидами для
захисту сходів від шкідників і хвороб [4]. У досліді було вісім гібридів:
Український ЧС–70, Уманський ЧС–76, Верхняцький ЧС–63, Льговсько-
Верхняцький ЧС–31, Ялтушківський Чс–72, Білоцерківський ЧС–57,
Слов‘янський ЧС–94, Шевченківський.
Протягом вегетації провели визначення динаміки наростання маси та
цукристості коренеплодів (табл. 1, 2).
1. Динаміка нагромадження маси коренеплоду гібридами цукрових
буряків
Маса коренеплоду, г Величина
Гібрид 20 липня 20 серпня приросту маси, г
2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р.
Український ЧС–70 238 382 316 421 78 39
Уманський ЧС–76 242 302 350 363 60 61
Верхняцький ЧС–63 303 265 363 300 60 35
Льговсько-Верхняцький
223 335 286 363 63 28
ЧС–31
Ялтушківський ЧС–72 209 387 266 420 57 33
Білоцерківський ЧС–57 237 270 352 312 115 42
Слов‘янський ЧС–94 269 250 294 308 29 58
Шевченківський 209 332 355 385 146 53
НІС05 14 21 18 30
Динаміка нагромадження маси коренеплодів у середньому за два роки
з 20 липня до 20 серпня склала 35–99 г (табл. 1).
У 2009 році вищу цукристість мали коренеплоди гібридів Уманський
ЧС–76–15,1% та Льговсько-Верхняцький ЧС–31 — 14,7%. Інтенсивність
нагромадження цукру за 30 днів склала 4,3–4,2%.
Найбільш інтенсивно в цей період нагромаджували вегетативну масу
коренеплоди гібридів Білоцерківський ЧС–57 — 78 г та Шевченківський —
99 г. Отримані дані свідчать про те, що названі гібриди набирають масу в
другій половині вегетації, що вказує на їх пізньостиглість. Слід відмітити
гібрид Уманський ЧС–76, який має стабільні прирости маси коренеплоду,
незалежно від вирощування в різні роки.
У 2008 році цукристість коренеплодів станом на 20 липня та 20
серпня була вищою, в порівнянні з цим же періодом 2009 року. Але за цей
же період нагромадження цукру йшло інтенсивніше в 2009 році, що
пояснюється різними погодними умовами за ці роки. Найбільш інтенсивно
нагромаджували цукор у цей період у середньому за два роки гібриди
Ялтушківський ЧС–72 та Шевченківський на 3,0–3,2 пункти (табл. 2).
30](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-30-320.jpg)
![Урожайність гібридів залежить від багатьох факторів, як
агротехнічних, так і спадкових. При створенні рівних умов вирощування на
перший план виходить генетичний потенціал гібридів, створених
вітчизняними селекціонерами. Найкращу врожайність у середньому за два
роки мали: Український ЧС–70 — 372 ц/га та Білоцерківський ЧС–57 –373
ц/га (табл. 4). Інші шість гібридів мали на 15–20 ц/га нижчу урожайність.
Найкраще відзивається на покращення умов вирощування гібрид
Ялтушківський ЧС–72, що збільшив урожайність з 280 ц/га в 2008 році до
418 ц/га в 2009 році.
4. Урожайність гібридів цукрових буряків
Урожайність,ц/га Цукристість, % Збір цукру, ц/га
Гібрид
дн
дн
дн
20
08
20
09
20
08
20
09
20
08
20
09
ре
ре
ре
се
се
се
р.
р.
р.
р.
р.
р.
є
є
є
Український ЧС-70 345 399 372 16,8 15,1 16,0 58,0 60,3 59,2
Уманський ЧС-76 312 396 354 16,9 15,5 16,2 52,7 61,5 57,1
Верхнячський ЧС-63 325 387 356 15,8 14,7 15,3 51,4 56,8 54,1
Льговсько-Верхнячський
300 391 345 15,6 15,6 15,4 46,8 59,9 53,4
ЧС-31
Ялтушківський ЧС-72 280 418 349 16,0 14,5 15,3 44,9 60,7 52,8
Білоцерківський ЧС-57 348 397 372 14,3 14,4 14,4 49,9 57,2 53,6
Слов‘янський ЧС-94 311 395 353 16,7 15,6 16,2 52,0 61,6 56,8
Шевченківський 339 367 353 15,9 15,5 15,7 54,0 56,9 55,5
НІР05 для урожайності 6,2 ц/га;
для цукристості 0,7%.
В середньому за два роки найвищу цукристість показали гібриди
Уманський ЧС–76 і Слов‘янський ЧС–94 — 16,2%. Найнижчу цукристість
мав гібрид Білоцерківський ЧС–57 — 14,4%. Відповідно за цей період збір
цукру становив: у гібриду Український ЧС–70 — 59,2 ц/га, Слов‘янського
ЧС–94 — 56,8, Уманського ЧС–76 — 57,1 ц/га.
Урожайність гібридів цукрових буряків залежить від поєднання
впливу генетичних та агротехнічних факторів. Генетичний потенціал гібриду
розкривається тоді, коли їх вирощують із використанням елементів
інтенсивної технології, в тому числі застосування мінеральних добрив і
засобів захисту рослин [3].
Висновок. На основі проведених досліджень рекомендуємо
максимально використовувати гібриди, які пристосовані до відповідних
умов вирощування в Маньківському природно-сільськогосподарському
районі. Це гібриди Уманський ЧС–76, Український ЧС–73, Слов‘янський
ЧС–94.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гончарук Г.С. Якісна сівба — запорука високого врожаю // Цукрові
буряки. –2001. — ғ2. — С. 8–9.
32](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-32-320.jpg)
![Головні агротехнічні заходи цих технологій спрямовані на більш повну
реалізацію продуктивності ячменю ярого.
Одним із сучасних заходів підвищення врожайності
сільськогосподарських культур є застосування природних і синтетичних
регуляторів росту рослин. Це екологічно безпечні препарати, що сприяють
інтенсифікації фізіологічних і біохімічних процесів в органах рослин,
стимулюють проростання насіння, активізують ріст і розвиток рослин,
прискорюють цвітіння і достигання, підвищують продуктивність культур, а
також позитивно впливають на ґрунтову мікрофлору [1–3].
В технології біологічного землеробства все ширше використовується
обробка насіння мікробними препаратами поліфункціональної дії, здатними
позитивно впливати на фізіологічні процеси, що відбуваються в рослинах, і
завдяки цьому сприяти підвищенню продуктивності сільськогосподарських
культур [4, 5]. Практичний інтерес до біологічних препаратів обумовлений,
зокрема, тим, що вони створюються на основі мікроорганізмів, виділених із
природних біоценозів, не забруднюють навколишнього середовища і
безпечні для людини та тварин [6, 7].
Існує багато способів внесення регуляторів росту та біопрепаратів: у
ґрунт, з насінням, при підживленні, з поливною водою тощо.
Найпоширенішим способом є обробка посівного матеріалу [8, 9].
Мета роботи полягала у вивченні реакції сортів ячменю різних
селекційних центрів на основні елементи технології вирощування, які
забезпечують реалізацію генетичного потенціалу на високому рівні, а також
визначенні доцільності та ефективності використання нових біологічних
заходів.
Методика досліджень. Дослідження здійснено протягом 2007–2009
років на полях Кіровоградського інституту АПВ УААН шляхом проведення
польових дослідів.
Ґрунт чорнозем звичайний середньогумусний важкосуглинкового
механічного складу.
Досліди закладалися методом блоків, розміщення варіантів
систематичне, повторність 4-разова, площа облікової ділянки 10 м2. Для
сівби використовували районовані сорти ярого ячменю Сталкер і
Созонівський. Одночасно із сівбою вносили мінеральні добрива із
розрахунку по 15 кг/га д.р. Попередник — соя. Сівбу проводили сівалкою
СН-10 Ц. В досліді вивчались вітчизняні регулятори росту Радостим,
Нейтрино, Вегестим, Біосил, створені в Інституті біоорганічної хімії та
нафтохімії НАН України, та біопрепарати мікробного походження
Поліміксобактерин і Мікрогумін, які отримали із Інституту
сільськогосподарської мікробіології УААН. Насіння обробляли маточним
розчином у день сівби.
В 2007 році погодні умови під час вегетації ярого ячменю
здебільшого мали виключно посушливий і спекотний характер. Середня
34](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-34-320.jpg)
![СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гамбург К.З. Регуляторы роста растений / К.З. Гамбург. — М.: Колос,
1979. — 248 с
2. Реакція ярої м'якої пшениці на застосування біопрепаратів в умовах
Східного лісостепу України: матеріали всеукраїнської наукової
конференції молодих учених / Рожков А.О. — Умань, 2007. — Ч. 1. — С
47–48.
3. Функціонування мікробних ценозів ґрунту в умовах антропогенного
навантаження / [Андронюк К.І., Ірутинська Г.О., Антипчук А.Ф. та.ін.].
— К.: Обереги, 2001. — 237 с
4. Патика В.П., Копилов Є.П., Надкреничний С.П. Застосування нового
біопрепарату азохетоміка для підвищення врожайності ярого ячменю //
Агроекол. журн.. — 2004. –ғ 4. — С. 23–26.
5. Малиновська І.М. Агроекологічні основи мікробіологічної
трансформації біогенних елементів ґрунту /Автореф. дис....док. біол.
наук: 03.00.16. — К., 2003. — 34 с
6. Шерстобоева Е.В., Дудинова И.А., Крамаренко СМ., Шерстобоев С.К.
Биопрепараты азотфиксирующих бактерий: проблемы и перспективы
применения // Миробиол. журн. — 1997. — Т. 59. — ғ4. — С. 109–117.
7. Омельянець Т.Г., Шерстобоева О.В. Оцінка небезпеки біопрепаратів на
основі симбіотичних азотфіксувальних штамів мікроорганізмів // Вісник
Полтавської держ. аграрн. акад. — 2003. — ғ 12. — С. 135–138.
8. Бактериальные удобрения / Береснева В.Н., Доросинский Л.М.,
Ламповщиков Т.Я. и др. — Л.: Колос, 1951. — 80 с.
9. Кудзін Ю.К. Бактеріальні добрива. — К.: Держ. вид-во сільськогосп.
Літер. УРСР, 1953. — 80 с.
Одержано 11.03.10
В статье представлены результаты изучения влияния предпосевной
инкрустации семян регуляторами роста и инокуляции семян
биопрепаратами на продуктивность и качество сортов ярового ячменя
Созоновский и Сталкер в условиях северной Степи Украины.
Ключевые слова: ячмень яровой, сорт, предпосевная инкрустация
семян, биопрепараты.
The article presents the results of the study of the influence of seed
incrustation by growth regulators and seed inoculation by biological
preparations on the productivity and quality of Sozonovskiy and Stalker spring
barley in the conditions of the North Steppe of Ukraine.
Key words: spring barley, presowing seed incrustation, biological
preparations.
38](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-38-320.jpg)
![УДК 633.521:631.8
ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ
ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО
В.Г. ДІДОРА, доктор сільськогосподарських наук
М.Ф. РИБАК, С.Б. ШВАБ, кандидати сільськогосподарських наук
Житомирський національний агроекологічний університет
Висвітлено питання щодо вирощування льону олійного на Поліссі та
впливу систем внесення добрив і норм висіву (5.0, 7.5 та 10.0 млн. шт/га) на
загальну та технічну висоту рослин, вміст волокна в стеблах і вміст олії в
насінні досліджуваного сорту Дебют.
Олія льону є основною сировиною, яку отримують із льону олійного
та використовують у виробництві лаків, фарб, штучної шкіри, мила та ін.
Основний компонент олії — ліноленова кислота — є найбільш ненасиченою,
що визначає її високу біологічну активність і здатність швидко висихати.
Останнє робить лляну олію практично незамінною у виробництві фарб та
інших антикорозійних покриттів, а також високоякісного лінолеуму. З неї
виготовляють оліфу, яку застосовують у суднобудуванні, у житловому і
промисловому будівництві. У США широко використовуються емульсійні
фарби, виготовлені на лляній олії. У Канаді використовується лляна олія для
виготовлення солевитривалого складу з метою зміцнення поверхні тротуарів
і асфальтованих доріг.
Велику цінність має солома льону олійного. У ній міститься в
середньому 10–15% волокна четвертого-п‘ятого номерів. При найнижчому
врожаї соломи один гектар посіву льону олійного може дати 1,5 ц волокна,
придатного для виробництва мішковини, шпагату, мотузок, брезенту і ін.
Стебла олійного льону можна використовувати не тільки для одержання
волокна: солома містить більш 50% целюлози, що дає можливість
використовувати її для виробництва паперу і картону. У Канаді і США з
волокна олійного льону виготовляють цигарковий папір. У середньому з
кожного гектара льону можна отримати до 300кг паперової сировини [5].
Використовуючи волокно льону олійного в Україні, промисловість
може створювати постійну базу місцевої сировини для отримання котоніну.
Одним із основних факторів зовнішнього середовища, що впливають
на ріст і розвиток рослин є використання мінеральних добрив.
Д Шпаар, Х Гинапп, В. Щербаков [9] вважають, що оптимальною
дозою мінеральних добрив є 60–90 кг/га P2O5 і 90–120 кг/га K2O. Для
визначення кількості азотних добрив необхідно визначити вміст
мінерального азоту в шарі ґрунту 0–60 см безпосередньо перед посівом. Крім
39](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-39-320.jpg)
![цього необхідно врахувати очікувану густоту рослин шляхом контролю
витрат посівного матеріалу і кількості пророслого насіння. Якщо результати
такого аналізу показують, що оптимальна для даної місцевості густота
рослин не перевищується, а вміст азоту достатній для даного типу ґрунту,
можна внести до 80 кг/га азоту.
Згідно даних Г.С.Кияка [3], льон необхідно висівати з нормою насіння
від 40 до 60 кг/га. У посушливих районах норму висіву необхідно
зменшувати до 30–40 кг/га. На насіннєвих ділянках при широкорядному
способі сівби норма висіву повинна становити 25 кг/га. При використанні
льону на волокно і насіння норму висіву необхідно збільшувати на 10–15
кг/га.
О.І.Зінченко, В.В.Лихочвор [2,4] рекомендують під льон олійний
вносити азоту 45–60, фосфору 45–60 та калію 45–60 кілограм діючої
речовини на гектар.
О. Масляний [6] для умов Миколаївської області рекомендує вносити
під льон з осені N45Р60К30. Під час сівби, на його думку, варто обов‘язково
вносити 50 кг/га нітроамофоски, що дає змогу рослинам краще розвиватись у
початкові періоди росту, коли в ґрунті ще достатньо вологи.
Однією з біологічних особливостей льону олійного є слабка
залежність урожаю культури від норми висіву.
В.В. Живетін, Л.Н.Гінзбург [1] рекомендують висівати льон
вузькорядним і звичайним рядковим способами, з нормою висіву насіння
50–60 кг/га і глибиною заробки насіння 3–7 см.
В.В. Лихочвор [4] стверджує, що норму висіву необхідно
встановлювати з розрахунку 5–7 млн. схожих насінин на 1 га або 50–70 кг/га
при рядковому способі сівби. Для широкорядного способу сівби норма
висіву повинна становити 3,5–4,0 млн.га або 35–40 кг/га.
Richard J. Soffe [10] в умовах Великобританії вважає оптимальною
густотою — 400–500 рослин/м2, а зниження густоти призводить до
збільшення забур‘янення посівів і нерівномірного достигання коробочок.
Більш висока густота рослин призводить до вилягання рослин, зменшення
врожаю насіння та зниженням стійкості до хвороб.
Як видно з аналізу літературних джерел, думки відносно густоти
рослин льону олійного досить суперечливі. Це й викликало необхідність
встановлення оптимальних значень цих показників для різних сортів льону
олійного, що вирощують в умовах Полісся України.
Методика досліджень. Метою досліджень є вивчення
закономірностей формування урожаю олійного льону залежно від норм
добрив і норм висіву насіння, а також розробка технології його вирощування
в умовах Полісся України для отримання високого урожаю волокна і
насіння.
Дослідження проводили на дослідному полі Житомирського
40](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-40-320.jpg)
![національного агроекологічного університету (навчальне господарство
"Україна" Черняхівського району) та в науковій лабораторії кафедри
рослинництва. Польові досліди закладали на світло-сірих ґрунтах, які мають
легкий механічний склад, добру водопроникність і добру аерацію.
Вміст поживних речовин в орному шарі складає: рухомого фосфору
(за Кірсановим) — 11,4, обмінного калію (за Кірсановим) — 9,0,
лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) — 7,6 мг на 100 г ґрунту.
Для досліджень використовували сорт олійного льону Дебют, який
виведений Інститутом олійних культур УААН (м. Запоріжжя) і уведений до
реєстру сортів України.
Схема досліду включала три норми мінеральних добрив: повну
(N34P80K90), половинну та полуторну. На фоні цих добрив вивчали три норми
висіву насіння: 5,0; 7,5 та 10,0 млн. схожих насінин на гектар. Мінеральні
добрива (34,4%-ву аміачну селітру; 18,7%-вий гранульований простий
суперфосфат і 28%-ву калій-магнезію) вносили навесні під передпосівну
культивацію. Сіяли льон 20–25 квітня сівалкою СЗЛ-3,6 на глибину 3-4см.
Облікова площа ділянки –25 м2. Розміщення ділянок систематичне,
повторність 4-разова. Облік урожаю здійснювали на кожній ділянці окремо
після достигання в снопах. Статистичну обробку даних проводили на ЕОМ
за методикою дисперсійного аналізу (за Б.О.Доспєховим, 1985) [7].
Результати досліджень. Зовнішні ознаки стебел льону, які
характеризують якість волокна, змінюються під впливом різних
агротехнічних прийомів вирощування і умов живлення рослин. Особливо
впливають на довжину стебел погодні умови росту льону. При сприятливих
метеорологічних умовах у період росту льону, товщина стебел у всій
довжині буває майже однаковою, наближаючись до циліндричної, що є
найбільш бажаним. Нестача вологи призводить до передчасного цвітіння
льону, внаслідок чого стебла виростають короткими.
Для нормального розвитку льон потребує достатньої кількості
поживних речовин. Надлишок чи нестача того чи іншого елементу живлення
негативно впливає на формування стебел льону, а в кінцевому результаті - на
врожай волокна і насіння. Керуючись вимогами льону до умов вирощування
та дотримуючись технології, можна отримувати високі врожаї волокна і
кондиційного насіння.
Вивчення динаміки росту льону сорту Дебют показало, що загущення
посівів за рахунок збільшення норми висіву насіння на одиницю площі
прискорює ростові процеси, внаслідок чого рослини мають більшу висоту.
Особливо посилюються ростові процеси у льону в разі внесення мінеральних
добрив, і найвищими вони є при внесенні полуторної норми добрив
(N52P120K135). При висіві всіх досліджуваних норм насіння висота рослин уже
в фазу ‖ялинка‖ з внесенням мінеральних добрив підвищилась більше як на
1см.
41](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-41-320.jpg)
![І.А. Мінкевич, В.Е. Борковський [8] вважають, що в різних
географічних зонах насіння льону олійного одного і того ж сорту в сухому
кліматі Одеси містить 36% олії, а у вологому, м‘якому кліматі Сочі — до
38%.
Вміст олії залежить від засвоюваних рослинами поживних речовин
ґрунту. Кожен ботанічний вид олійних рослин має свій оптимум у
відношенні до кількості різних поживних речовин у ґрунті, і відхилення від
нього в той чи інший бік призводить до зниження вмісту олії в насінні.
Білок створюється з амінокислот, які синтезуються переважно за
рахунок азоту, що поглинають рослини з ґрунту. У насінні, що дозріває,
білки утворюються переважно з азотистих речовин, накопичених у
вегетативних органах і знаходяться головним чином у листках. Азотні
добрива сприяють не тільки підвищенню урожайності насіння, але і вмісту в
ньому білка.
Результати досліджень показують, що кількість опадів і сума
активних температур за період вегетації льону олійного суттєво впливають
на вміст олії в насінні.
У 2007 році сприятлива температура повітря і достатня кількість
вологи під час посіву були сприятливими для швидкої і дружньої появи
сходів. У травні ріст льону дещо уповільнився в зв‘язку з тим, що в 1 декаді
місяця опадів випало на 5,6 мм менше від середньобагаторічних показників.
У 2 декаді травня опадів випало на 13,0 мм менше від середньобагаторічних
показників. У червні температура повітря була близькою до
середньобагаторічної. У липні опадів випало майже у 2 рази більше до
середньобагаторічних даних і температура була на 2,0оС вище
середньобагаторічної. Від фази цвітіння до визрівання показник
середньодобової температури повітря знаходився в межах 20,3оС,
середньодобова кількість опадів склала 15,1 мм, а тому збирання проходило
за сприятливої погоди.
У 2008 році за період вегетації льону випало 208,6 мм опадів при
середньодобовій температурі 17,8оС. У квітні посів льону олійного проходив
при недостатній кількості вологи в ґрунті та при вищій середньодобовій
температурі повітря. За цих обставин проростання насіння відбувалося
повільно. Проте, в травні температура перевищила середньобагаторічну за
місяць на 1,0оС, а опадів випало на 9,3 мм менше, за таких умов льон значно
поступився його висоті, порівняно з 2007 роком. У червні, в період швидкого
росту опадів випало 7,9 мм при середньобагаторічній кількості за цей період
73,0 мм, при температурі в межах норми. Під час цвітіння–дозрівання опадів
випало на 47,2 мм менше, ніж середньобагаторічні показники, що помітно
відобразилося на урожайності насіння.
Отримані експериментальні дані (табл. 2) показують, що в середньому
за два роки вміст олії в насінні залежно від густоти посіву знаходився в
межах 36,11–38,52%. Порівняно з варіантом без застосування мінеральних
44](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-44-320.jpg)
![Найвищий вміст олії в насінні формується у варіанті з внесенням
повної норми мінеральних добрив N34P80K90 на всіх досліджуваних нормах
висіву насіння.
Перспективи подальших досліджень. Планується вивчення впливу
різних систем внесення добрив, попередника та обробітку ґрунту на
врожайність і якість насіння льону олійного.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Живетин В.В. Масличный лен и его комплексное использование /
В.В.Живетин, Л.Н.Гинзбург. — М.: ЦНИИКАЛП, 2000. — 96 с.
2. Зінченко О.І. Рослинництво: підручник / О.І.Зінченко, В.Н.Салатенко,
М.А.Білоножко; за ред. О.І. Зінченка. — К.: Аграрн. освіта, 2001. — 382
с.
3. Кияк Г.С. Рослинництво / Г.С.Кияк. — К.: Вища школа, 1982. — С.253–
254.
4. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування
сільськогосподарських культур / В.В.Лихочвор. — [2-е вид. випр.]. —
К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 808 с.
5. Льон олійний: біологія, сорти, технологія вирощування / А.В.Чехов,
О.М.Лапа, Л.Ю.Міщенко [та ін.]. — К.: «Універсал-Друк», 2007. — 60 с.
6. Масляний О. А льон цвіте синьо, синьо і на Півдні України /
О.Масляний // Пропозиція. — 2003. — ғ2. — С.40–41.
7. Методика полевого опыта: (с основами стат. обраб. результатов исслед.)
/ Б.А.Доспехов. — [5-е изд., доп. и перераб.]. — М.: Агропромиздат,
1985. — 351 с.
8. Минкевич И.А. Масличные культуры / Минкевич И.А. Борковский В.Е.
— М.: Госсельхозиздат. — 1952. — 580 с.
9. Шпаар Д. Яровые масличные культуры / Д.Шпаар, Х.Гинапп,
В.Щербаков; под общ. ред. В.А. Щербакова. — Мн.: ‖ФУАинформ‖,
1999. — 288 с.
10. Richard J. Soffe. The Agricultural Notebook 20th Edition. Seale-Hayne
University of Plymouth UK. — Blackwell: Science, 2003. — P. 100–102.
Одержано 12.03.10
Отражен вопрос относительно выращивания льна масличного на
Полесье и влияния систем удобрения и норм высева (5.0, 7.5 и 10.0 млн.
шт/га) на общую и техническую высоту растений, содержание волокна в
стеблях и содержание масла в семенах исследуемого сорта Дебют.
Ключевые слова: лѐн масличный, система удобрения, норма высева,
содержание волокна, содержание масла.
46](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-46-320.jpg)
![The paper highlights the problems related to growing oil-bearing flax in
the Polissya zone as well as the influence of fertilization systems and seeding rates
(5.0, 7.5 and 10.0 mln pcs/ha) on the general and technical height of plants, fiber
content in stalks and oil content in the seeds of Debyut variety investigated.
Key words: oil-bearing flax, fertilization system, seeding rate, fiber content,
oil content.
УДК 533.63.527.51:519.23
ПРОЯВ ЕКСПРЕСІЇ І КОМБІНАЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ ЗА
УТИЛІТАРНИМИ ОЗНАКАМИ ЛІНІЙ-ЗАПИЛЮВАЧІВ ЦУКРОВИХ
БУРЯКІВ УЛАДІВСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇ
М.О. КОРНЄЄВА, кандидат біологічних наук
Інститут цукрових буряків НААН України
Л.В. ФАЛАТЮК
Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція
Е.Р. ЕРМАНТРАУТ, доктор сільськогосподарських наук
Е.Е. НАВРОЦЬКА
Інститут цукрових буряків НААНУ
Розглянуто прояв експресії маси коренеплодів і цукристість у
топкросних ЧС гібридів, створених за участю ліній-запилювачів, виділених із
груп доборів вихідних популяцій У752 і КМ2, що відрізнялися між собою
різним поєднанням високих і низьких абсолютних значень ознак.
У середині минулого сторіччя, коли на ринку цукрових буряків були
гетерогенні багатонасінні сорти, у селекції при їх створенні і поліпшенні
переважали методи масового та індивідуального доборів [1]. Якщо ті сорти у
генетичній формулі контролю кількісних селекційно-значущих ознак мали
високу адитивну частку генотипової варіанси, можна було б сподіватися на
зрушення їх значень у бажаний бік. Проте тривалі добори, які проводилися
селекціонерами, знижували генетичну мінливість всередині цих сортів, а їх
продуктивність досягала ―селекційного плато‖. Генетичне їх покращення
стало можливим при застосуванні методів комбінативної селекції
(полігібриди, гібриди на основі використання явища цитоплазматичної
чоловічої стерильності), за якої гібриди у першому поколінні за
господарсько-цінними ознаками перевищували б не тільки кращі батьківські
форми, а і групові стандарти, до складу яких входили кращі зразки
урожайного і цукристого напрямів із вітчизняного та зарубіжного
генофондів [2]. Перехід до створення гібридів цукрових буряків на
47](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-47-320.jpg)
![стерильній основі (ЧС гібриди) передбачав формування і підбір
комбінаційно-цінних пар — компонентів схрещування лінійної структури,
що дозволяло контролювати як рівень гетерозисного ефекту, так і
константність відтворення батьківських форм — пилкостерильних ліній і
багатонасінних запилювачів до них.
На теперішній час багатонасінні сорти-популяції слугують джерелом
ліній, які залучаються до гібридизації за певними системами контрольованих
схрещувань із тестерами для їх оцінки та визначення комбінаційної
здатності[3]. Проте залишаються невирішеними питаннями про ефективність
індивідуальної поляризації для добору за врожайністю і цукристістю
родоначальників, на яких закладаються лінії в програмах гетерозисної
(комбінативної) селекції, а також взаємозв'язок цих ознак у системі
кореляційного аналізу, успадкування, варіювання та відповідності
емпіричного та теоретичного розподілу значень елементів, що визначають
структуру продуктивності цукрових буряків.
Метою даної публікації є визначення характеру прояву експресії
ознак урожайності і цукристості у топкросних ЧС гібридів, створених за
участю ліній-запилювачів, які були закладені на раніше відібраних педігрі з
груп добору кореляційної решітки з поєднанням різного ступеню
вираженості ознак, визначити їх комбінаційну здатність, частоту поширення
генетично цінних форм, і відібрати кращі з них для подальшого селекційного
опрацювання з покращення існуючих багатонасінних запилювачів.
Методика досліджень. До досліду, які проводили на Уладово-
Люлинецькій дослідно-селекційній станції у 2003–2005 рр., було залучено дві
популяції місцевої селекції: У752 — урожайного напряму і КМ2 —
цукристого напряму доборів. Після індивідуальної поляризації коренеплодів
експериментальні дані були занесені на кореляційну решітку, яку умовно
розбили на чотири квадранти. Зазвичай, у подальшу роботу відбирали
коренеплоди третього квадранту (права нижня частина) — педігрі, які
поєднують у собі високу цукристість із високою масою коренеплодів (група
SE-Ped) [4], з яких у подальшому формували супереліту. Ця група служила
контролем для порівняння. У верхню праву частину попадали коренеплоди,
що характеризувалися високою цукристістю з низькими значеннями у масі
(група низька урожайність - висока цукристість – НУВЦ), у ліву нижню —
коренеплоди з високими значеннями маси коренеплоду і відносно
пониженою цукристістю — група ВУНЦ)[2]. На основі коренеплодів із
кожної із відібраних груп створювали лінії з застосуванням самозапилення.
Потім ці лінії (15 з кожної групи) схрещували за типом топкрос із
пилкостерильним тестером, і за ЧС гібридами після сортовипробування [5]
оцінювали основні генетико-статистичні параметри та відповідність
емпіричного розподілу значень маси коренеплоду і цукристості
теоретичному, з використанням пакету програми STATISTICA-6 [6], загальну
комбінаційну здатність (ЗКЗ) [7] і частоту комбінаційно-цінних ліній.
48](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-48-320.jpg)
![З контрольної групи добору виділено п'ять цукристих ліній з
популяції У752 і шість ліній з популяції КМ2, проте з останньої популяції
комбінаційно-здатною за урожайністю була лише одна лінія КМ2/80 (gj=
1,97). У цілому з популяції У752 урожайного напряму добору виділено 8
кращих ліній за цією ж ознакою і 15 кращих ліній за цукристістю, які
підвищують значення ознаки у гібридах. У популяції КМ2, яка тривалий час
піддавалася доборам на підвищення абсолютних значень цукристості,
комбінаційно здатних за врожайністю виділено 12 ліній і комбінаційно-
здатних за цукристістю — 6 ліній. Тобто, незважаючи на напрям добору, з
обох популяцій сумарно більше виділено ліній генетично цінних за
цукристістю, ніж за урожайністю (27 проти 14). Це свідчить про те, що добір
генотипів із вихідних популяцій за високими абсолютними значеннями
ознаки з комбінаційною цінністю за цими ознаками не пов'язаний. Це добре
узгоджується з даними авторів [8], що вивчали ці залежності на матеріалах
генплазм іншого походження. На подальше селекційне опрацювання
залучено 23 лінії, що походять з популяції У752 і 18 – з популяції КМ2.
Таким чином, виділені генетично цінні за урожайністю і цукристістю
лінії будуть введені у схрещування для створення поліпшеного синтетика-
запилювача — компонента високопродуктивних ЧС гібридів цукрових
буряків.
Висновки.
1. Лінії, одержані з популяцій уладівської генплазми —
високоурожайного сорту У752 і високоцукристого селекційного номера
КМ2, із використанням самозапиленням, у топкросних ЧС гібридах,
підтвердили напрям попередніх доборів цих популяцій.
2. Емпіричний розподіл частот значень маси коренеплодів
характеризується правосторонньою асиметрією з позитивним ексцесом, а
значень цукристості — менш вираженою правосторонньою асиметрією з
від'ємним ексцесом у вихідних групах із контрастним поєднанням
утилітарних ознак.
3. У топкросних ЧС гібридів, створених на основі ліній-запилювачів із
популяції КМ2, підвищення маси коренеплоду призводило до зниження
цукристості, а в гібридах на основі запилювачів з популяції У752 такої
залежності не відмічено.
4. За результатами індивідуальної поляризації добір кращих генотипів
за високими абсолютними показниками утилітарних ознак із вихідних
популяцій у різних за їх поєднанням контрастних групах із комбінаційною
цінністю за цими ознаками не пов'язаний, тому для формування синтетиків із
покращеними властивостями відібрані коренеплоди слід вводити у тестерні
схрещування без попереднього їх вивчення за базисними параметрами.
5. З популяції У752 урожайного напряму добору виділено 8 генетично
цінних ліній за цією ж ознакою і 15 — за цукристістю, з популяції КМ2, яка
тривалий час піддавалася доборам на підвищення абсолютних значень
56](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-56-320.jpg)
![Key words: pollenizer lines, top cross all-male hybrids, edible root weight,
sacchariferousness.
УДК 633.2.033
РІСТ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛЮЦЕРНИ НА ЗЕЛЕНИЙ КОРМ
ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ДОГЛЯДУ ЗА ТРАВОСТОЄМ
О.І. ЗІНЧЕНКО, доктор сільськогосподарських наук
А.О. СІЧКАР, кандидат сільськогосподарських наук
С.А. ЧЕТИРКО
Вивчено вплив способів механічного обробітку травостоїв на ріст і
продуктивність люцерни третього року використання.
Люцерна належить до найважливіших кормових культур. Серед
бобових багаторічних трав за поживною цінністю вона переважає навіть
конюшину. В сухій речовині люцерни, зібраної у фазі бутонізації — початку
цвітіння понад 20% сирого протеїну, близько 3% жиру, а в зеленій масі
відповідно — 28–30 і 4,2–4,6%.
Як відомо, люцерна має дуже велике агротехнічне значення. За
даними багатьох досліджень, вирощування 450–500 ц/га зеленої маси
люцерни протягом трьох–чотирьох років використання за рахунок її
кореневих і післяжнивних решток ґрунт збагачується такою ж кількістю
поживних речовин, яка міститься в 60–80 тонн гною [1–6].
На ґрунтах важкосуглинкового складу, які легко ущільнюються під
впливом причіпних машин у процесі догляду та збирання важливе значення
мають заходи механічного догляду, які забезпечують розпушення ґрунту,
що, в свою чергу, забезпечує поліпшення повітряного режиму ґрунту і
живлення рослин мінеральними речовинами.
У зв'язку з цим, ми досліджували способи розпушування ґрунту на
посівах люцерни трьохрічного використання.
Метою наших досліджень було вивчення об‘ємної маси ґрунту, росту,
густоти, врожайності та продуктивності люцерни на зелений корм за різного
механічного догляду.
Методика досліджень. Досліди закладалися в кормовій сівозміні
кафедри рослинництва Уманського національного університету садівництва.
Ґрунт — чорнозем опідзолений важкого гранулометричного складу. В
орному шарі ґрунту в середньому міститься гумусу 3,64%, азоту, сполук, що
легко гідролізуються — 148, рухомих сполук фосфору — 67, калію — 122
мг/кг; рухомих форм марганцю і цинку відповідно 15,2 і 0,38 мг/кг.
58](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-58-320.jpg)
![Ключевые слова: обработка травостоя, объемная масса, рост,
стеблестой, воздушно-сухая масса, продуктивность, кормовые единицы,
сырой протеин.
Autumn chiseling and spring harrowing of alfalfa stand help to get optimal
volume weight rate – 1.26 g/cm. It ensures the plant height – 65.7 cm, plant stand
density – 564 plants/sq.m., air-dried mass productivity – 102.5 hwt/hectare, fodder
units yield – 82.0 hwt/hectare and raw protein – 4.9 hwt/hectare.
Key words: grass stand treating, volume weight, growth, stem, air-dried
mass, productivity, fodder units, raw protein.
УДК 632.54;633.16: 577, 164.2
АКТИВНІСТЬ ОКРЕМИХ ФЕРМЕНТІВ КЛАСУ ОКСИДОРЕДУКТАЗ
У РОСЛИНАХ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗА ДІЇ БАКОВИХ СУМІШЕЙ
ГЕРБІЦИДІВ І РЕГУЛЯТОРА РОСТУ РОСЛИН
В.П. КАРПЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук
Наведено результати досліджень з вивчення впливу бакових сумішей
гербіцидів Гранстар 75 і 2,4-ДА 500, внесених роздільно й разом із
регулятором росту рослин Емістим С, на активність ферментів класу
оксидоредуктаз — каталази, пероксидази, аскорбатоксидази і
поліфенолоксидази.
Ферменти класу оксидоредуктаз відіграють важливу роль в
антиоксидантних системах захисту рослинних організмів за дії різного роду
абіотичних чинників, у тому числі й ксенобіотиків. Першочергова роль серед
них належить таким ферментам, як каталаза та пероксидаза
(аскорбатпероксидаза і гваяколова пероксидаза). Ці ферменти нейтралізують
негативну дію на клітини рослин пероксиду водню: каталаза — розкладає
пероксид до водню й кисню; пероксидази — відновлюють пероксид до води,
використовуючи в якості донорів електронів різні субстрати. Дуже часто
ферментативну активність, зокрема пероксидазну, використовують в якості
індикатора стресового стану рослин. Тому дослідженню активності
пероксидази та стану інших антиоксидантних ферментів у рослинах за дії
фізіологічно активних речовин (у тому числі й гербіцидів) у літературі
присвячено ряд робіт [1–3]. У більшості із них вчені констатують
підвищення активності основних ферментів класу оксидоредуктаз за дії
різних видів препаратів. Так, підвищений рівень пероксидаз було відмічено у
семи сортів ячменю ярого, обробленого Трефланом (1,0 мг/л), що в 1,4 і 2,5
рази перевищувало контрольні варіанти [1]. Про важливу роль ферментних
систем рослин і зміну їх активності за дії різних видів гербіцидів пишуть у
64](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-64-320.jpg)
![своїх працях й інші вчені [3]. Вони також припускають [4], що зміни балансу
ферментних систем за дії гербіцидів, зокрема збільшення гідроксилюючої
активності пероксидази в тканинах культурних рослин, можуть свідчити про
участь даного ферменту в детоксикації гербіцидів.
Значну роль у стимулюванні антиоксидантної системи рослинного
організму відіграють екзогенні регулятори росту рослин (РРР). Так, обробка
рослин сої Агростимуліном зумовлює зростання вмісту фенольних сполук на
52% та, водночас, знижує активність ферменту поліфенолоксидази [5]. За
використання Агроемістиму-екстра на помідорах, активність пероксидази
може зростати в середньому у три рази [6]. Менш вивченою на ферменти
залишається дія сумішей гербіцидів і РРР, однак, літературні дані останніх
років свідчать про зростання їхньої активності за обробки рослин такими
сумішами [7, 8].
Зважаючи на це, можна констатувати, що дослідження
функціонування в рослинах детоксикаційних та антиоксидантних систем за
сумісного використання гербіцидів і РРР має важливе теоретичне і
практичне значення, розкриття якого дасть можливість встановити сутність і
направленість метаболічних процесів у рослинах.
Методика досліджень. Досліди з вивчення дії гербіцидів різних
хімічних класів і їх сумішей із РРР виконували в польових і лабораторних
умовах кафедри біології Уманського НУС впродовж 1999–2009 рр. Зокрема,
у 2001 та 2002 рр. проводились дослідження активності в рослинах ячменю
ярого (Hordeum distiсhum) окремих ферментів класу оксидоредуктаз за дії
бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 (сульфонілсечовини) і 2,4-ДА 500
(феноксикарбоксилові кислоти), внесених роздільно й разом із регулятором
росту рослин Емістим С.
Гранстар 75, в.г. (діюча речовина — трибенурон-метил 750 г/кг), 2,4-
ДА 500, в.р. (2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі
500 г/л), Емістим С, в.р. (композиція біологічно активних речовин, одержана
шляхом культивування грибів-ендофітів, зокрема Cylindocarрon
magnesianum (IMBF — 10004), на синтетичних живильних середовищах) [9,
10].
Закладання дослідів виконували в триразовому повторенні
рендомізованим методом згідно схеми: без застосування препаратів
(контроль І); ручні прополювання одночасно з внесенням препаратів
(контроль ІІ); ручні прополювання впродовж вегетаційного періоду
(контроль ІІІ); Емістим С 10мл/га; бакові суміші Гранстару 75 у нормах 10,
15, 20 і 25 г/га з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га роздільно й разом із Емістимом
С. Внесення препаратів виконували у фазу повного кущіння ячменю ярого з
витратою робочого розчину 300 л/га.
Аналізи виконували в лабораторних умовах у відібраних зразках
рослин польових дослідів на початку виходу рослин у трубку. Активність
ферментів — каталази (КФ. 1.11.1.6), пероксидази (КФ. 1.11.1.7),
65](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-65-320.jpg)
![аскорбатоксидази (КФ. 1.10.3.3), поліфенолоксидази (КФ. 1.14.18.1)
визначали за методикою, викладеною Х.М.Починком [11].
Результати досліджень. Як показали одержані експериментальні
дані, за використання у посівах ячменю ярого бакових сумішей
сульфонілсечовинного гербіциду Гранстар 75 із гербіцидом
феноксикарбоксилових кислот 2,4–ДА 500, активність всіх досліджуваних
ферментів значно зростає, що демонструє загальне підвищення рівня
обмінних процесів у рослинах (табл. 1). Так, за дії бакових сумішей
гербіциду Гранстар 75 у нормах 10; 15; 20 і 25 г/га сумісно з 2,4-ДА 500 у
нормі 1,0 л/га активність каталази в листках ячменю ярого на початку виходу
в трубку в порівнянні до контролю І підвищувалась відповідно на 13,4; 21,2;
23,5; 7,7 мкМоль розкладеного Н2О2, пероксидази — на 18,2; 25,0; 33,1 і 27,5
мкМоль окисленого гваяколу відповідно; при застосуванні тих же бакових
сумішей гербіцидів, але разом із Емістимом С активність каталази на 20,1;
26,6; 28,1 і 11,2 мкМоль розкладеного Н2О2 (НІР05 4,6), пероксидази — на
20,3; 51,2; 38,6 і 28,4 мкМоль окисленого гваяколу (НІР05 2,8) перевищувала
відповідні показники у варіантах, де бакові суміші гербіцидів вносились без
регулятора росту рослин.
З одержаних даних видно, що поєднання застосування бакових
сумішей гербіцидів Гранстар 75 і 2,4-ДА 500 з регулятором росту рослин
Емістим С зумовлює більш суттєве підвищення активності каталази і
пероксидази, що, очевидно, є результатом зростання інтенсивності
детоксикаційних процесів у рослинному організмі, пов‘язаних із ліквідацією
шкідливого для рослин продукту метаболізму (Н2О2), індукованого дією
препаратів. Однак, варто зазначити, що за норми внесення у баковій суміші
гербіциду Гранстар 75 25 г/га активність ферментів, у порівнянні з
попередніми нормами, дещо знижувалась. Це може свідчити про
надходження в рослини ячменю ярого більш високої концентрації
ксенобіотиків, за якої активність ферментів дещо пригнічується.
Висока активність у дослідах була відмічена у фермента
аскорбатоксидази, особливо у варіантах, де бакові суміші гербіцидів
Гранстару 75 у нормах 10; 15; 20 і 25 г/га з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га
вносили разом із Емістимом С, зокрема, у відношенні до контролю І,
активність ферменту зростала в 1,1; 1,4; 1,5 і 1,4 рази, що, можливо, є
наслідком адаптації рослин до стресу, одним із механізмів якої є реакції
перетворення аскорбінової кислоти.
Високу активність проявляв і фермент поліфенолоксидаза. Так, за
використання бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 у нормах 10–25 г/га
сумісно з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га активність поліфенолоксидази, в
порівнянні до контролю І, збільшувалась у середньому в 1,2–1,3 рази, а за
використання тих же норм бакових сумішей сумісно з РРР — у 1,2–1,4 рази.
Підвищення активності поліфенолоксидази є наслідком процесів розпаду
фенольних сполук, синтез яких можливий у рослинах за дії
сульфонілсечовинних препаратів (зокрема Гранстару 75)[12].
66](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-66-320.jpg)
![Підвищення активності основних антиоксидантних ферментів класу
оксидоредуктаз, зокрема каталази і пероксидази, було відмічено нами також
у варіантах досліду з ручними прополюваннями одночасно з внесенням
препаратів (контроль ІІ) та з ручними прополюваннями впродовж
вегетаційного періоду (контроль ІІІ). Очевидно, зростання активності
ферментів у цих варіантах досліду, є наслідком покращення умов росту і
розвитку рослин ячменю ярого, які створюються за часткової або повної
відсутності конкуренції з боку бур‘янів за світло, вологу й поживні
речовини, що в цілому підвищує активність обмінних процесів, невід‘ємною
складовою яких є ферменти.
У той же час підвищення активності каталази і пероксидази у
варіантах із самостійним внесенням Емістиму С може свідчити про пряму
дію цього біологічного препарату на стан ферментативних систем, які
активізуються у результаті інтенсифікації в рослинах обмінних процесів.
Подібне припущення висловлюють й інші вчені[13].
Висновки. 1. Поєднання застосування у бакових сумішах гербіциду
класу сульфонілсечовин Гранстару 75 і гербіциду класу
феноксикарбоксилових кислот 2,4-ДА 500 із біологічним препаратом
Емістим С зумовлює значне зростання активності ферментів класу
оксидоредуктаз — каталази, пероксидази, поліфенолоксидази і
аскорбатоксидази, що може свідчити про підвищення рівня детоксикаційних
процесів у рослинному організмі, направлених на ліквідацію шкідливих для
рослини продуктів метаболізму, індукованих впливом гербіцидів.
2. Активність досліджуваних ферментів знаходиться в залежності від
норми внесення у бакових сумішах гербіциду Гранстар 75 та поєднання
застосування бакових сумішей препаратів із РРР Емістим С: активність
ферментів каталази і пероксидази із наростанням у складі бакової суміші
норми внесення гербіциду Гранстар 75 до максимальної (25 г/га) дещо
знижується, але, в порівнянні з контролями, залишається високою;
активність аскорбатоксидази і поліфенолоксидази із наростанням норми
внесення гербіциду Гранстар 75 до максимальної, як за роздільного, так і за
сумісного застосування бакових сумішей гербіцидів із Емістимом С, значно
підвищується, що є наслідком активної участі цих ферментів в адаптаційних
процесах до умов стресу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Семенчик Е.А. Характеристики зависимой от сорта ответной реакции на
стресс у растений ячменя / Е.А.Семенчик // Фундаментальні та
прикладні дослідження в біології: мат І Міжн. наук. конф. студентів,
аспірантів та молодих учених, 23–26 лютого 2009 р., Донецьк. —
Донецьк: Вид–во «Вебер», 2009. — С. 310–311.
2. Пронина Н.Б. Физиолого-биохимические особенности ответных
69](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-69-320.jpg)
![реакций растений на действие гербицидов / Н.Б.Пронина // Применение
пестицидов и их воздействие на сельскохозяйственные культуры и
сорные растения при интенсивной химизации сельского хозяйства. —
М., 1986. — С. 49–59.
3. Татарінова В.І. Фізіко-хімічний метод проведення скринінгу стійкості
культурних рослин та бур‘янів до гербіцидів класу сульфонілсечовин в
модельних системах / В.І.Татарінова, Б.Д.Чіванов // Зб. наук. праць
Уманської СГА. — К., 1997. — С. 251–253.
4. Ладонин В.Ф. Особенности метаболизма сорных растений при
совместном действии удобрений и гербицидов / В.Ф.Ладонин,
Н.Б.Пронина, Е.И.Маркс // Актуальные проблемы современной
гербологии: тез. докл. конф., 12.04.1990 г., Ленинград. — Л., 1990. — С.
90.
5. Рикун Л. Вплив агростимуліну на нагромадження фенольних сполук та
активність поліфенолоксидази у рослин сої / Л.Рикун, Г.Закалик,
О.Терек // Онтогенез рослин у природному та трансформованому
середовищі. Фізіолого — біохімічні та екологічні аспекти: тез. ІІ Міжн.
конф., 18–21 серпня 2004 р., Львів. — Львів, 2004. — С. 117.
6. Гаврись І.Л. Вплив регуляторів росту на активність окисно-відновних
ферментів в листках помідора / І.Л.Гаврись // Мат. тез Міжн. наук. —
практ. конф. [«Інноваційні агротехнології в умовах глобального
потепління»], (Мелітополь–Кирилівка, 4–6 червня 2009 р.) / Мін. АПК,
Таврійський ДАТУ. — Мелітополь — Кирилівка, 2009. — С. 26.
7. Притуляк Р.М. Біологічні особливості застосування гербіцидів і
регулятора росту рослин на посівах тритикале озимого в умовах
Лісостепу України: автореферат дис. на здоб. наук. ступеня канд. с-г.
наук: спец. 03.00.12 «Фізіологія рослин». — Умань, 2009. — 21 с.
8. Грицаєнко З.М. Вплив гербіциду Калібру 75 і біологічно активних
речовин на активність антиоксидантних ферментних систем ячменю
ярого / З.М.Грицаєнко, В.П.Карпенко // Екологія — шляхи гармонізації
відносин природи та суспільства: зб. тез Міжн. наук. конф., 23–24 квітня
2009р., Умань. — Умань, 2009. — С. 12–14.
9. Перелік пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в
Україні. — К.: Юнівест-Медіа, 2008. — 447 с.
10. Пономаренко С. П. Створення та впровадження нових регуляторів росту
рослин в агропромисловому комплексі України / С.П. Пономаренко //
Фізіологія рослин в Україні на межі тисячоліть. — К., 2001. — Т.1. — С.
375–378.
11. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок
Х.Н. — К.: Наукова думка, 1976. — С. 165–178.
12. Макеева-Гурьянова Л. Т. Сульфонилмочевины — новые перспективные
гербициды / Макеева-Гурьянова Л. Т., Спиридонов Ю. Я.,
Шестаков В.Г. — М.,1989. — 49 с.
70](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-70-320.jpg)
![13. Влияние препарата рифтал на морфофизиологические параметры
проростков пшеницы при нормальном и дефицитном минеральном
питании / С.Р. Рахматуллина, В.В.Федяев, Р.Ф.Талипов [и др.] //
Агрохимия. — 2007. –ғ 5. — С. 42–48.
Одержано 19.03.10
В результате проведенных исследований установлено, что при
действии баковых смесей гербицидов Гранстар 75 и 2,4-ДА 500 совместно
из регулятором роста растений Эмистим С активность ферментов класса
оксидоредуктаз (каталазы, пероксидазы, аскорбатоксидазы и
полифенолоксидазы) в растениях ярового ячменя существенно
увеличивается, что свидетельствует о повышении уровня
детоксикационных процессов в растительном организме, направленных на
уменьшение вредных для растений продуктов метаболизма,
индуцированных действием гербицидов.
Ключевые слова: гербициды, баковая смесь, регулятор роста
растений, каталаза, пероксидаза, аскорбатоксидаза, полифенолоксидаза.
The conducted researches established that active functioning of
oxidoreductase class ferments (catalase, peroxidase, ascorbatoxidase and
poliphenolxidase) in spring barley plants considerably grows under the influence
of tank mixtures of herbicides Hranstar 75 and 2,4-DA with plant growth regulator
Emistim C which proves the increase of detoxication processes level in plant
organisms which are directed at eliminating harmful metabolism products which
are induced by herbicides influence.
Key words: herbicides, tank mixture, plant growth regulator, catalase,
peroxidase, ascorbatoxidase, poliphenoloxidase.
71](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-71-320.jpg)
![УДК 636.085.51:001.8
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ ПРОГРАМУВАННЯ
СТАЛОЇ КОРМОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ БАГАТОРІЧНИХ
БОБОВИХ ТРАВ
Г.П. КВІТКО, доктор сільськогосподарських наук
О. П. ТКАЧУК, аспірант
Вінницький національний аграрний університет,
В. Ф. ПЕТРИЧЕНКО, Н. Я. ГЕТМАН, доктори
сільськогосподарських наук
Інститут кормів НААН
Польове кормовиробництво в сучасних умовах розглядається як
найбільш наукоємна спеціалізована галузь АПК, яка забезпечує виробництво
зелених, соковитих, грубих і концентрованих кормів для повноцінної годівлі
тварин, з продукції яких виробляються незамінні дієтичні продукти
харчування. Багаторічні бобові трави за валовим виходом перетравного
протеїну з гектара посіву в сучасних умовах є неперевершеними культурами
польового кормовиробництва в Україні. Крім того, кормовий білок
багаторічних бобових трав найбільш рентабельний серед бобових культур.
Тому для вирішення проблеми кормового білку в тваринництві багаторічним
бобовим травам належить провідна роль, де в структурі посівних площ
кормових культур вони займатимуть до 50% [1].
Тому розробка методики програмування високих і сталих врожаїв
листостеблової маси багаторічних бобових трав завжди буде актуальною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічною основою
досліджень у польовому кормовиробництві є закон взаємозв‘язку
біологічних об‘єктів, в даному випадку багаторічних бобових трав, із
навколишнім середовищем. Сучасні методологічні основи програмування
врожайності багаторічних бобових трав базуються на удосконаленні
існуючих методів досліджень, а саме: поглибленого вивчення біологічних
особливостей росту і розвитку сортів у найбільшій мірі адаптованих до
конкретних ґрунтово-кліматичних умов; критеріїв оцінки кормової
продуктивності; агроекологічного обґрунтування антропогенних факторів на
кормову продуктивність; розробки екологічно безпечних, енергоощадних
технологій вирощування адаптованих сортів; біоенергетичної і економічної
оцінки технологічних прийомів вирощування; математичного моделювання
кормової продуктивності залежно від абіотичних і антропогенних факторів;
прогнозування кормової продуктивності у зв‘язку з глобальним
потеплінням; розробці нових перспективних методик досліджень у
програмуванні кормової продуктивності багаторічних бобових трав [2].
72](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-72-320.jpg)
![Поглиблене вивчення біологічних особливостей росту і розвитку
багаторічних бобових трав, а саме люцерни посівної, конюшини лучної,
еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого свідчить, що адаптовані сорти цих
культур до умов правобережного Лісостепу відносяться до культур
дворучок, тобто можуть розвиватись як за ярим, так і за озимим типом.
При ранньовесняній безпокривній сівбі та захистом від бур‘янів
бобові багаторічні трави ростуть і розвиваються за ярим типом, тобто в рік
сівби утворюють генеративні органи і насіння, а при підпокривній сівбі,
особливо під покривом ярих зернових, розвиваються за озимим типом і
формують господарсько-цінний урожай листостеблової маси на другий рік
вегетації. Крім цих біологічних особливостей, багаторічні бобові трави
відносяться до культур довгого дня [3].
За 21 рік досліджень Інституту кормів НААН люцерна посівна при
весняній безпокривній сівбі із застосуванням ефективних гербіцидів (бакова
суміш ептаму 2кг/га з ленацілом 0,6–0,8 кг/га) забезпечила урожай
листостеблової маси 235±39ц/га з виходом 56,5±11,5 ц/га сухої речовини та
10,0±3,6ц/га протеїну. В першому укосі через 70 днів після сходів
урожайність вегетативної маси на початку фази цвітіння становила в
середньому 128ц/га, а в другому через 54 дні після першого — 107ц/га, тобто
за цієї технології вирощування люцерна за збором кормових одиниць
конкурує з покривними ярими культурами та в два рази перевищує їх за
виходом протеїну [3].
За підпокривної сівби люцерни під ячмінь на зерно із зниженою на
30% нормою висіву за 30 років досліджень не було жодного випадку, щоб
люцерна досягала навіть фази початку бутонізації, тобто розвиток її
проходив за озимим типом.
Багаторічними дослідженнями Інституту кормів НААН доведено, що
ярий тип розвитку люцерни в рік сівби забезпечує протягом трьох років
використання травостою більший збір кормових одиниць і перетравного
протеїну відповідно на 33,8 і 76,2%, в порівнянні із сівбою під ячмінь на
зерно, та на 15,3 і 36,4%, в порівнянні із кращою покривною культурою
кукурудзи на зелений корм, де теж люцерна розвивається за ярим типом [4].
Дослідженнями, проведеними у Вінницькому національному
аграрному університеті з люцерною посівною, еспарцетом піщаним,
лядвенцем рогатим, галегою східною та буркуном білим, доведено, що
безпокривна весняна сівба з застосуванням ефективного гербіциду півот у
дозі 0,8л/га забезпечує значно вищий вихід із урожаю листостеблової маси
валової і обмінної енергії, в порівнянні з кращими покривними культурами.
Про біоенергетичну ефективність весняної безпокривної сівби багаторічних
бобових трав із застосуванням гербіциду півот свідчать значно вищі
показники енергетичних коефіцієнтів (ЕК) та коефіцієнтів енергетичної
ефективності (КЕЕ) (табл. 1).
При безпокривній сівбі і трирічному використанні травостою
73](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-73-320.jpg)
![Методика програмування урожайності багаторічних бобових
трав. Першою умовою при програмуванні сталих оптимальних урожаїв
листостеблової маси багаторічних бобових трав є відповідність кислотності
ґрунту конкретного поля вимогам біології культури. Оптимальні умови
азотфіксації створюються для лядвенцю рогатого при рН 5–5,5; для
конюшини лучної і буркуну білого при рН 6–6,5 і для люцерни посівної та
еспарцету - при рН 6,5–7,5 [5].
Вапнування кислих ґрунтів проводять, виходячи із конкретного
показника рН та гідролітичної кислотності. Норми внесення вапнякових
матеріалів розраховують за показником гідролітичної кислотності.
Враховуючи, що травостої люцерни посівної, еспарцету піщаного,
лядвенцю рогатого, галеги східної використовують за оптимальних
показників рН не менше чотирьох років, вапнякові добрива краще вносити
безпосередньо під конкретні культури восени під основний обробіток
ґрунту.
Розрахунок доз внесення фосфорно-калійних добрив під
програмований урожай проводять на основі даних вмісту їх в орному шарі
ґрунту та коефіцієнтів використання. Розрахунок загальної потреби
відповідної культури у фосфорно-калійних добривах на чотири роки
проводять на основі даних максимального споживання на 1т сіна, або сухої
речовини за даними хімічного аналізу.
Показники максимального споживання багаторічними бобовими
травами фосфору і калію завжди будуть більшими від показників виносу цих
елементів з урожаєм, тому що враховують вміст цих елементів у кореневих і
стерньових рештках.
За даними Вавілова П. П., Посипанова Г. С. (1983), максимальне
споживання Р2О5 і К2О на 1т сіна у люцерни складає 10 і 24кг, а виніс з
урожаєм 5 і 14кг, у лядвенцю рогатого відповідно 13 і 28 та 8 і 17кг, у
конюшини лучної - 9 і 22 та 5 і 16кг [6].
Приклад розрахунку внесення фосфорних і калійних добрив під
програмований урожай сіна люцерни 10т/га і вирощуванні на сірих лісових
середньосуглинкових ґрунтах спільного дослідного поля Вінницького
національного аграрного університету і Вінницької державної
сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів НААН наведено в
таблиці 2.
Розрахунки доз фосфорних і калійних добрив під програмований
урожай сіна люцерни 10т/га на 4 роки використання травостою у фазі
початку цвітіння становлять 308ц/га Р2О5 і 656кг/га К2О, або щорічна
потреба складатиме Р77К164. Наші результати досліджень свідчать, що
фосфорно-калійні добрива під люцерну доцільно вносити один раз з 4-х
річною потребою, що економічно вигідно.
75](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-75-320.jpg)
![УДК 633.25:633.35
ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ОДНОВИДОВИХ І
СУМІСНИХ ПОСІВІВ ОЗИМИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР З ВИКОЮ
ВОЛОХАТОЮ ТА ПАНОНСЬКОЮ НА ЗЕЛЕНУ МАСУ
А.В. КОРОТЄЄВ, А.О. СІЧКАР, С.В. РОГАЛЬСЬКИЙ, кандидати
сільськогосподарських наук, Я.В.СКУС, аспірант
Висвітлено результати вивчення настання фаз розвитку,
продуктивності та якості зеленої маси одновидових і сумісних посівів
озимих злакових культур з викою волохатою та панонською.
Для відновлення поголів'я тваринництва в Україні необхідно
забезпечити випереджаючий розвиток кормовиробництва. В зеленому
конвеєрі господарств Правобережного Лісостепу великого поширення
набули посіви озимих жита і пшениці. Менше поширені посіви озимих
тритикале і вики. Ці культури дають високоякісну зелену масу значно
раніше за природні і сіяні пасовища та багаторічні бобові і злакові трави.
Урожайність зеленої маси цих культур наприкінці використання досягає
175–250 і більше ц/га.
Методика досліджень. Досліди з вивчення врожайності та якості
зеленої маси жита озимого, пшениці, тритикале та їх сумішок з озимою
викою волохатою і панонською проводили в зоні нестійкого зволоження на
дослідному полі Уманського національного університету садівництва в
кормовій сівозміні кафедри рослинництва.
Ґрунт — чорнозем опідзолений важкосуглинковий, що
характеризується такими показниками: вміст гумусу в орному шарі 3,48%,
рН сольової витяжки 6,0, насичення основами — 89% з низьким
забезпеченням рухомими формами азоту та середнім — фосфору і калію.
Облікова площа ділянки — 100 м2, повторність досліду триразова.
Попередник — кукурудза на силос. Основний обробіток ґрунту
виконувався важкою дисковою бороною в 2–3 сліди на 12–14 см, після чого
зразу проводилась культивація з боронуванням. Перед сівбою вносили
мінеральні добрива в нормі N30P60K60 під культивацію з боронуванням на
глибину 5–7 см. Напровесні посіви підживлювали N30. Збирали одновидові і
сумісні посіви в кінці трубкування до початку колосіння злаків.
В досліді вивчали такі сорти: жито озиме Верхняцьке 32, пшениця
озима Подолянка, тритикале озиме Житниця 7, вика озима волохата
Чернігівська 20, вика озима панонська Чорноморська. Фенологічні
спостереження за ростом і розвитком культур проводили за методикою
державного сортовипробування сільськогосподарських культур [l].
78](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-78-320.jpg)
![Строки використання пшениці озимої на зелену масу перекриваються
озимим тритикале. Тому в зеленому конвеєрі можна знехтувати озимою
пшеницею за умови заміни її озимим тритикале.
Урожайність зеленої маси озимих є основним показником їх
продуктивності. Дослідні дані господарств і наукових установ свідчать, що
рівень урожайності зеленої маси озимих зернових культур знаходиться в
межах 170–250 ц/га [2–7].
Результати наших досліджень вказують, що озиме жито
забезпечувало найменшу врожайність зеленої маси — в середньому 201 ц/га,
тоді як пшениця озима — 232, а тритикале озиме 249 ц/га (табл. 2). Це
пояснюється тим, що жито мало найкоротший період весняної вегетації,
довший — пшениця озима і найдовший — тритикале. Незважаючи на те, що
жито дало найнижчу врожайність зеленої маси, його не можна замінити
озимою пшеницею чи озимим тритикале через те, що вони дають зелену
масу на 10–15 діб пізніше, тому в зеленому конвеєрі утвориться так зване
"вікно", коли зеленої маси не буде в наявності.
1. Дати настання фаз розвитку озимих злакових в одновидових і
сумісних із викою посівах на зелений корм, 2008 р.
Трубкування,
Кінець
Варіант 3-й Кущіння, бутонізація Колосіння,
Сівба Сходи згодовуван
досліду листок гілкування (початок цвітіння
ня
згодовування)
Озиме жито х)
26.08 04.09 20.09 25.09 27.04 14.05 19.05
(контроль)
Озима
26.08 05.09 26.09 01.10 05.05 30.05 04.06
пшениця
Озиме
26.08 04.09 22.09 27.09 03.05 31.05 05.06
тритикале
Озиме жито + 04.09
26.08 20.09 25.09 30.09 27.04 хх)01.05 14.05 19.05 09.05
вика панонська 09.09
Озима
04.09
пшениця + 26.08 26.09 01.10 01.10 27.04 01.05 30.05 04.06 09.05
09.09
вика панонська
Озиме
05.09
тритикале + 26.08 22.09 27.09 01.10 05.05 01.05 31.05 05.06 09.05
09.09
вика панонська
Озиме жито + 04.09
26.08 20.09 25.09 05.10 27.04 09.05 14.05 19.05 19.05
вика волохата 11.09
Озима
05.09
пшениця + 26.08 26.09 01.10 05.10 05.05 09.05 30.05 04.06 19.05
11.09
вика волохата
Озиме
04.09
тритикале + 26.08 22.09 27.09 05.10 03.05 09.05 31.05 05.06 19.05
11.09
вика волохата
Примітка. х) — трубкування і колосіння злаків; хх) — бутонізація і цвітіння озимої вики.
80](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-80-320.jpg)
![речовин. Потужний розвиток промисловості, транспорту та аграрної сфери
призвів до широкого розсіювання важких металів (ВМ) і мікроелементів в
біосфері, їх міграції і локального нагромадження у педосфері [1–3].
Альтернативою виведення забруднених важкими металами земель із
сільськогосподарського використання є застосування фізичних, хімічних,
механічних і біологічних способів очищення ґрунтів. Більшість цих методів
досить енергоємні й високовартісні, тому заслуговує на увагу і є
перспективним метод фіторемедіації, який передбачає використання рослин,
з метою вилучення ВМ із ґрунту, їхнє утримання рослинним організмом і
ліквідація забруднювачів за рахунок відчуження з ґрунту [4]. Особливої
уваги заслуговує використання сільськогосподарських культур в якості
ремедіантів, оскільки це дозволяє одержати рослинницьку продукцію чи
сировину при одночасному зменшенні вмісту ВМ у ґрунті. Деякі культури
(кукурудза, овочеві та бобові рослини) мають високу стійкість до
підвищених концентрацій забруднювачів і здатні формувати урожай, з яким
відчужуються з ґрунту не лише біогенні, а й токсичні елементи, які були
залучені до біохімічних процесів протягом етапів органогенезу.
Метою наших досліджень було в умовах північного Лісостепу
встановити можливість використання посівів ріпаку ярого для фіторемедіації
ґрунтів, забруднених свинцем, кадмієм і цинком.
Методика досліджень. Дослідження ведуться з 1999 року на сірому
лісовому ґрунті з аномальним насиченням ВМ в умовах північного
Лісостепу (дослідне господарство ―Чабани‖ ННЦ „Інститут землеробства
УААН‖) з вивченням сумарного впливу свинцю, цинку та кадмію на ріпак
ярий (сорт Магнат). Дослід дрібноділянковий, облікова площа ділянки 4м2,
повторність — чотириразова. Досліджували варіанти з природним фоном
кислоторозчинної фракції свинцю — 10 мг/кг, цинку — 5 і кадмію — 0,2
мг/кг ґрунту (варіант ғ1 — контроль) та зі штучно створеними фонами:
варіант ғ2 — перевищення природного фону металів у 10 разів, варіант ғ 3
— перевищення природного фону у 100 разів, варіант ғ 4 — перевищення
природного фону у 5 разів.
Агрохімічний фон ґрунту всієї ділянки на час закладання досліду
характеризувався дуже низьким умістом лужногідролізованого азоту (7,2
мг/100г ґрунту), дуже високим умістом рухомого фосфору та обмінного
калію (відповідно 24,2 і 20,7 мг/100 г ґрунту), низьким умістом гумусу
(1,63%) та середньою кислотністю сольової витяжки.
Спосіб сівби — широкорядний, норма висіву насіння складала 8 кг/га.
Добрива вносили весною під передпосівну культивацію з розрахунку 270
кг/га NРК у співвідношенні 1:1:1.
Аналіз ґрунту та рослинницької продукції проводили згідно
атестованих методик із використанням методів атомної абсорбції,
інфрачервоної спектроскопії, фотометрії та титриметрії [5]. Результати
досліджень опрацьовано методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим
84](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-84-320.jpg)
![[6] з використанням програмних засобів Microsoft Excel та програмно-
інформаційного комплексу Agrostat.
Результати досліджень. Протягом досліджень було встановлено, що
ріпак ярий сорту Магнат має досить високу толерантність до забруднення
ґрунту кадмієм, свинцем і цинком. Найвищу урожайність насіння і соломи
цієї культури отримано за вирощування на ділянках з п'ятиразовим
перевищенням природного фону ВМ (вар.4) — відповідно 124,9 та 246,0 г/м2
(табл. 1). У цьому варіанті середня висота рослин становила 80,6см, кількість
рослин — 108 шт./м2, співвідношення насіння до соломи 1:2,0, в той час як у
контролі ці показники відповідно складали 76,7см, 113 шт./м2, 1:2,4. За 10
фонів ВМ (вар.2) отримано продуктивність ріпаку ярого також була вищою
ніж на природному фоні, але не на істотну величину.
1. Продуктивність ріпаку ярого залежно від забрудненості ґрунту
важкими металами
Маса, г/м2 Кількість
Насіння/ Маса 1000 Висота,
Варіант рослин,
насіння соломи солома насінин, г шт/1м2
см
1 — природний фон
87,1 209,5 1:2,4 3,15 113 76,7
контроль)
4 — 5 фонів ВМ 124,9 246,0 1:2,0 3,24 108 80,6
2 — 10 фонів ВМ 93,5 233,9 1:2,5 3,15 122 73,9
3 — 100 фонів ВМ 7,5 14,0 1:1,9 3,48 9 51,6
НІР05 12,8 33,5 – 0,25 16 6,8
Навіть за 100-разового перевищення природного фону ВМ (вар.3)
вдалось одержати майже повноцінні сходи ріпаку, але протягом наступних
етапів органогенезу основна кількість рослин загинула у зв‘язку з високою
токсичністю ґрунту, і на момент збирання урожаю густота рослин складала
лише 9 шт./м2, що в 12–13 разів менше, порівняно з іншими варіантами.
Закономірно, що саме на цих ділянках отримано найнижчу урожайність.
Варто зазначити, що у варіанті із 100 фонами ВМ, порівняно з іншими,
показник маси 1000 зерен не погіршився і становив 3,48г. Відмінність
вказаного варіанту від решти підтверджується результатами статистичного
аналізу, в ході якого визначено, що різниця в урожайності насіння становила
79,6–117,4 г/м2, соломи — 195,5–232,0 г/м2, при значеннях НІР05 відповідно
— 12,8 і 33,5 г/м2.
За вирощування сільськогосподарських культур на забруднених ВМ
територіях є важливими не лише кількість і якість одержаної продукції, а і її
токсикологічні характеристики. Відомо, що за збільшення умісту ВМ у
ґрунті є вірогідною зміна їхньої концентрації в рослинних організмах [7,8].
Закономірно, що з підвищенням забрудненості екотопів важкими металами
концентрування цих елементів у зерні, соломі і коренях ріпаку ярого
збільшувалось, порівняно з контролем (рис. 1).
85](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-85-320.jpg)
![При виборі культур для проведення фіторемедіації ґрунтів,
забруднених ВМ, важливо враховувати кількість вегетативної маси, яку
можуть сформувати рослини на одиниці площі та фізіологічну ефективність
кореневих бар‘єрів у відношенні до конкретних ВМ. В рослинах
відбувається перерозподіл ВМ між морфологічними органами: коренями,
надземною вегетативною масою (листя, стебло) та генеративними органами.
Характер таких процесів залежить від компонентного складу ґрунтового
розчину та генетичних особливостей рослинного організму. Надходження
ВМ до рослин регулюється фізіологічними бар‘єрами біохімічної природи,
які сприяють зв‘язуванню ВМ у малорухомій формі і запобігають вільному
надходженню і переміщенню шкідливих елементів у рослинному організмі.
Ці бар‘єри функціонують на межі ґрунт — корінь, корінь — надземні
вегетативні органи, надземні вегетативні органи — генеративні органи.
Поглинання ВМ може сповільнюватися під впливом механізму бар‘єрної
функції кореня. Залежно від ефективності дії кореневого бар‘єру у
відношенню до ВМ може проявлятися толерантність рослинних організмів
до існуючих екологічних умов.
За свідченнями вчених, у стресових ситуаціях, пов‘язаних із
забрудненням ґрунту ВМ, рослини, намагаючись знешкодити токсичний
вплив металів, синтезують більше білкових речовин, що зв‘язують ці
елементи, таким чином запобігаючи їх активному впливу на весь процес
росту та розвитку рослин [9]. Проведений нами аналіз біохімічних
характеристик соломи та коренів рослин ріпаку ярого, вирощених на
ґрунтових фонах з різним умістом ВМ, певним чином підтвердив
ймовірність таких процесів у рослинному організмі. Одержані дані свідчать,
що зі зростанням забрудненості ґрунту спостерігалась чітка закономірність
збільшення умісту сирого протеїну у кореневій масі. Найвищий уміст сирого
протеїну відмічено у коренях (9,47%) та соломі (10,1%) рослин, вирощених
за 100 фонів ВМ, в той час як у контролі він становив відповідно 8,46 та
7,96%. За 5-ти та 10-разового перевищення природного фону ВМ
спостерігалось підвищення умісту білкових сполук лише в коренях. Слід
відмітити, що вміст протеїну в насінні ріпаку у варіантах з природним
фоном, 5 та 10 фонів ВМ був близьким і становив 21,5–21,7%, а при
зростанні забруднення до 100 фонів істотно знижувався.
Частина важких металів, які потрапляють до ґрунту, завдяки його
буферній здатності інактивується, але значна кількість залишається
мобільною, активно засвоюється рослинами та виноситься з ґрунту врожаєм
основної і побічної продукції сільськогосподарських культур [10]. Рослинні
організми протягом вегетації формують певну біомасу, надземна частина
якої в більшості випадків вилучається з агроекотопу під час збирання
урожаю зерна та соломи. Враховуючи зазначене, вирощування ріпаку ярого
на забруднених ґрунтах може сприйматись як один з шляхів їх
фіторемедіації.
87](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-87-320.jpg)
![Розрахунок виносу рослинами ріпаку ярого свинцю, кадмію та цинку
показав, що найбільше відчуження ВМ було на ділянках з 5- і 10-разовим
перевищенням природного фону ВМ (рис. 3), оскільки саме тут одержано
найбільшу біомасу.
12 1,4 0,2
1,2
10
Відчуження свинцю, мг/м2
Відчуження кадмію, мг/м2
Відчуження цинку,мг/м
0,16
2
1
8
0,8 0,12
6
0,6 0,08
4 0,4
0,04
2 0,2
0 0
0
1 4 2 3 1 4 2 3
1 4 2 3 зерно зерно
зерно Варіанти Варіанти
стебло Варіанти стебло стебло
Рис. 3. Відчуження цинку, свинцю і кадмію з основною та побічною продукцією
ріпаку ярого, вирощеного за різного рівня забрудненості ґрунту ВМ: 1 —
природний фон свинцю, цинку, кадмію; 4 — п’ятиразове перевищення; 2 —
десятиразове перевищення; 3 — сторазове перевищення природного фону.
Відомо, що представники спонтанного природного фітоценозу
(бур‘яни) є витривалішими до ґрунтових аномалій, порівняно з культурними
рослинами, що пояснюється еволюційно зумовленою досконалістю захисних
систем, порівняно з штучно підтримуваним агрофітоценозом. Це
підтвердилось розрахунком фізіологічної ефективності кореневих бар‘єрів
(ФЕБ) у ріпаку ярого та плоскухи, які сформували біомасу в межах екотопу
зі сторазовим перевищенням природного фону ВМ [11].
Загалом, перевищення ФЕБ 30-відсоткової межі свідчить про зміну
екологічних умов вегетації рослини — екологічний стрес, який, перш за все,
пов‘язаний зі зміною якості живильного середовища, ступеня техногенного
забруднення довкілля. За таких умов ефективність дії бар‘єрів зростає —
коренева система організму, що потрапив до змінених екологічних умов,
намагається, раціонально використовуючи метаболічну енергію, активно
регулювати надходження елементів до рослинного організму та їх
переміщення до інших морфологічних органів. Виявлено, що потужність
утримування токсичних для рослини елементів кореневою системою
плоскухи була вищою, порівняно з ріпаком, у 2,8 рази у відношенні до
цинку, у 5,1 — до свинцю і 11 — до кадмію (табл. 2). Це дозволило рослинам
плоскухи сформувати значну біомасу на ділянках зі сторазовим
перевищенням фону ФМ, в той час як основна кількість представників
рослин культурного агроценозу загинула у післясходовий період.
88](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-88-320.jpg)
![озимої та буряка цукрового залежно від заходів основного обробітку ґрунту
у п‘ятипільній сівозміні.
Оптимальні фізичні властивості ґрунту, в поєднанні з іншими
умовами життя рослин, забезпечують високу продуктивність
сільськогосподарських культур. Ці властивості залежать від генетичного
складу ґрунту, його гранулометричного складу і вмісту гумусу.
Інтенсифікація землеробства, застосування важкої техніки та постійного
обробітку сільськогосподарськими знаряддями призводить до ущільнення
ґрунту. Це зумовлює руйнування його структури, погіршення водно-
фізичних властивостей, зменшення вмісту гумусу.
Більшість чорноземних ґрунтів має пухку, грудкувато-зернисту
структуру і характеризується щільністю 1,2–1,3 г/см3 [1].
В.М. Кільдюшкін, В.К. Бугаєвський та А.А. Романенко [2] при
дослідженні способів основного обробітку ґрунту під зернові культури в
зернотравопросапній сівозміні встановили, що його щільність була значно
нижчою за проведення оранки на глибині 25–27 см –– 1,19–1,20 г/см3 ,
порівняно з поверхневим обробітком на 6–8 см –– 1,31–1,35 г/см3.
Ж.Л. Матковська [3] зазначає, що закономірність зміни щільності
ґрунту, залежно від особливостей обробітку, зберігається і через 20 років
після закладання досліду. Так, у середньому за 1999–2000 роки щільність
орного шару ґрунту на період сівби буряка цукрового у ланці з чорним
паром при оранці на глибину 30–32 см становила 1,19 г/см3, а за
поверхневого обробітку — 1,24, у ланці з повторною пшеницею озимою при
глибокій оранці — 1,18, а за плоскорізного обробітку на таку ж глибину —
1,22 г/см3.
В.Т. Канцалієв [4], проводячи дослідження на чорноземах звичайних
легкосуглинкових, встановив, що у варіантах із постійним плоскорізним
обробітком на 20–22 см і при поєднанні його з поверхневим обробітком на
6–8 см у ланці восьмипільної сівозміни горох — пшениця озима —
соняшник щільність була в межах 1,13–1,32 г/см3, а при постійній оранці на
20–22 см –– 1,11–1,28 г/см3.
За даними В.П. Гордієнка [5], рівноважна щільність чорноземів
південних карбонатних в шарі 0–10 см знаходиться в межах 1,17–1,19 г/см3,
в шарі 10–20см –– 1,24–1,26 і в шарі 20–30 см –– 1,26–1,28 г/см3, тобто не
виходить за межі оптимальної і свідчить про можливість мінімалізації їх
обробітку, що було підтверджено багатьма дослідами Кримського ДАТУ і
Кримської державної сільськогосподарської дослідної станції.
Методика досліджень. Питання впливу різних заходів основного
обробітку ґрунту на його щільність при вирощуванні гороху, пшениці озимої
та буряка цукрового вивчали на дослідному полі кафедри загального
91](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-91-320.jpg)
![Значного поширення в умовах як Лісостепу, так і Степу України
набули давно відомі такі хвороби пшениці озимої, як септоріоз листя і
колосу, сажкові та іржасті хвороби, кореневі гнилі та ряд інших [1, 2].
Водночас останнім часом в окремі роки для врожаю даної культури є
загрозою маловідомі, не достатньо тут вивчені хвороби, серед яких і
піренофороз. Збудником цієї хвороби є аскоміцетний гриб, який
розвивається в сумчастій (Pyrenophora tritici-repentis (Died)) і конідіальній
(Drechslera tritici-repentis (Died)) стадіях. Паразитує гриб у конідіальній
стадії, а сумчаста розвивається на відмерлих тканинах рослин і служить для
перезимівлі. Плодові тіла гриба — псевдотеції закладаються з осені на
відмерлих частинах рослин, які були уражені піренофорозом у період їх
вегетації. Під час дозрівання плодових тіл рано навесні з них „вистрілюють―
сумки, в яких розміщені сумкоспори (по 8 штук), які і спричиняють
первинне ураження пшениці грибом Pyrenophora tritici-repentis (Died) Drechsl
[3–5].
Відомо, що серед зернових культур цей гриб уражує пшеницю м'яку і
тверду, яру і озиму, жито, ячмінь, овес, тритикале, а також пшенично-пирійні
гібриди та більше 62 видів кормових і дикорослих злаків із родів Agropyron,
Bromus, Agrostis, Alopecurus, Avena, Hordeum, Lollium, Festuca, Stipa,
Androgon, Setaria, Beckmannia та ін. [6, 7]. Показано, що сильніше
уражується з дикорослих трав пирій, а із культурних злаків — пшениця, при
тому, за даними Еллайс Ellis [8], тверда уражується сильніше, ніж м'яка.
Жито і ячмінь слабко сприйнятливі, а овес, за даними деяких вчених [9],
вважається практично стійким.
Повідомлення про ураженість Pyrenophora tritici-repentis (Died)
дикорослих видів злакових трав у Правобережному Лісостепу та зоні Степу
України фрагментарні. Зважаючи на це, в завдання наших досліджень
входило провести обстеження відмерлих частин рослин (стебла, листки) трав
родини тонконогових із метою визначення наявності на них плодових тіл
Pyrenophora tritici-repentis (Died).
Методика досліджень. Маршрутні обстеження було проведено у
2006–2008 рр. у Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій,
Київській, Кіровоградській та Одеській областях. На узбіччях полів, доріг, у
лісосмугах відбирали зразки відмерлих частин рослин (стебла, листки)
дикорослих злакових трав, досліджуючи їх за прийнятою методикою [10].
Використовуючи бінокуляр БМ-51-2, в лабораторії кафедри захисту і
карантину рослин Уманського національного університету садівництва
(УНУС) визначали на відмерлих частинах рослин дикорослих трав наявність
перитеціїв з щетинками, які притаманні плодовим тілам Pyrenophora tritici-
repentis (Died).
Результати досліджень. На відмерлих стеблах і листках всіх тих
видів дикорослих трав родини тонконогових (пирій повзучий, житняк
гребінчастий, мишій сизий та зелений, просо куряче, вівсюг, стоколос
98](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-98-320.jpg)
![відбувалось ураження їх піренофорозом, кількість опадів упродовж квітня–
липня склала 80,1 мм (при середньобагаторічній — 277мм). В той же час для
дозрівання сумкоспор та ураження рослин Pyrenophora tritici-repentis
необхідна підвищена вологість повітря та наявність краплинної вологи [11].
1. Результати ранньовесняного обстеження відмерлих частин рослин
дикорослих трав родини тонконогових на наявність на них плодових тіл
Pyrenophora tritici-repentis (Died)
Рік досліджування
Дикорослі трави
2006 р. 2007 р. 2008 р.
Пирій повзучий (Elytrigia repens L.) +++ +++ ++
Житняк гребінчастий (Agropyrоm pectinatum
++ ++ +
Beauv.)
Мишій зелений (Setaria viridis L.) + + 0
Мишій сизий (Setaria glauca L.) + + 0
Куряче просо (Echinochloa crusgalli Z.) + + 0
Вівсюг звичайний (Avena fatua L.) + + 0
Стоколос безостий (Bromus riparius Rehm.) + + +
Бромус житній (Bromus secalinus L.) + + +
Тонконіг однорічний (Poa annua L.) + + +
Грястиця збірна (Dactylis glomerata L.) + + +
Примітка: +++ — кількість перитеціїв значна; ++ — кількість перитеціїв середня;
+ — перитеції зустрічаються поодиноко; 0 — перитеції відсутні.
Висновок. Обстеження відмерлих рослин дикорослих трав родини
тонконогових проведене у 2006–2008 роках в умовах Черкаської,
Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Київської, Кіровоградської та
Одеської областей показало, що Pyrenophora tritici-repentis резервується на
всіх 10 видах дикорослих трав (пирій повзучий, житняк гребінчастий, мишій
сизий та зелений, просо куряче, вівсюг, стоколос безостий, брому житній,
тонконіг лучний, грястиця збірна), які вивчались. Водночас найбільше
перитеціїв виявлено на пирію повзучому. Отже, дикорослі трави родини
Poacea є значним потенційним джерелом поширення Pyrenophora tritici-
repentis (Died) Drechsl в умовах Правобережного Лісостепу та Степу
України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ретьман С.В. Звідки чекати загрози / С.В. Ретьман, А.В. Семененко, О.Б.
Сядриста // Захист і карантин рослин — 2005. — ғ 5. — С. 5–7.
2. Халимоник П.М. Захист рослин: проблеми, перспективи / П.М.
Халимоник // Захист і карантин рослин — 2005. — ғ 5. — С. 4–6.
3. Курка С.М. Піренофороз пшениці озимої в умовах центральної частини
правобережного Лісостепу України / С.М. Курка // Матеріали
Всеукраїнської конференції молодих вчених — Умань, 2004. — С. 57–
58.
100](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-100-320.jpg)
![annua), cock's-foot grass (Dactylis glomerata)) are affected by tan spot disease or
helminthosporiosis at different rate on the right bank of Forest-Steppe and Steppe
of Ukraine (Cherkasy, Vinnytsia, Khmelnytsk, Chernivtsi, Kyiv, Kirovograd and
Odessa regions). The couch grass (Agropyrum repens) is affected more seriously
than other grasses. Thus the grasses are host-plants of Pyrenophora tritici-repentis.
Key words: Pyrenophora, wild grasses of Poaceae family, ascospores, rate
of distribution, winter wheat, couch grass (Agropyrum repens))
УДК: [635.21:631.811.98]: 631.559 (477.5)
ВПЛИВ СТИМУЛЯТОРУ РОСТУ ПОТЕЙТІН НА УРОЖАЙНІСТЬ
КАРТОПЛІ В УМОВАХ СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
І.В. ЛЕБЕДИНСЬКИЙ, кандидат сільськогосподарських наук
Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва.
Розглядаються результати досліджень впливу стимулятору росту
Потейтін при обробці бульб картоплі до висаджування, а також у період
цвітіння на ріст, розвиток рослин картоплі та урожайність сортів
голландської селекції Провенто, Кондор і Пікассо.
Картоплю на території України вирощують у зоні Полісся і Лісостепу.
Загальна площа під картоплею 1 млн. 500 тис. га з урожайністю 123 ц/га. В
цілому картопля високоврожайна, але неякісний садивний матеріал,
порушення технології, несприятливі погодні умови негативно впливають на
ріст, розвиток і урожайність картоплі [1, 3, 5]. Для підвищення урожайності
необхідно впроваджувати більш продуктивні сорти, удосконалити
насінництво, забезпечити технологію вирощування комплексом машин і
засобами захисту рослин від шкідників і хвороб, а також внести в ґрунт
достатню кількість мінеральних і органічних добрив [2, 6]. Важливим
заходом в підвищенні врожайності картоплі є стимулювання рослин різними
препаратами з метою прискорення росту вегетативної частини і
бульбоутворення. Як свідчать досліди вітчизняних вчених, стимулятори
росту Міоглобін, Потейтін, Івін, Ємістім С, Фумар, Агростимулін, Люцис,
Бетастимулін, Біотрансформатори, ПАБК суттєво впливають на ріст,
розвиток і урожайність картоплі, зберігаючи при цьому сортову типовість
рослин [1–3, 5–7].
Методика досліджень. У 2005–2007 рр. на кафедрі
плодоовочівництва і зберігання Харківського НАУ ім.В.В.Докучаєва
виконані досліди з вивчення впливу стимулятора росту Потейтін на
урожайність картоплі голландської селекції Провенто, Кондор і Пікассо.
Обробляли бульби перед садінням розчином Потейтіну (200 мг препарату на
30л води для обробки 1 т бульб), а потім — рослини в фазу бутонізації (300
мг на 300л води для обробки 1га).
102](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-102-320.jpg)
![Дослідження проведені на дослідному полі ғ 2 університету, на
території з південним схилом. Грунт — чорнозем звичайний з вмістом
гумусу 4,1– 4,2% і середнім вмістом основних елементів мінерального
живлення, з рН 6,2–6,5. Глибина гумусового горизонту 45– 55см.
Вирощували картоплю без зрошення. В грунт вносили нітроамофоску при
садінні з розрахунку 2,0 ц/га. Попередником картоплі були огірки. Оранку
виконували у першій декаді вересня на глибину 25– 27см. Весною поле
боронували з одночасним вирівнюванням поверхні. Перед висаджуванням
бульб виконували культивацію на глибину 12–15 см.
Бульби пророщували, різали на дві частини, обробляли розчином
стимулятора росту Потейтін і висаджували в перший декаді травня вручну за
схемою 50х50 см на глибину 12–15 см. Подальша технологія вирощування
картоплі загальноприйнята.
Загальна площа ділянки 38м2, облікова — 25м2, повторність
чотириразова. За контроль було взято сорт Провенто без обробки бульб.
Обліки і спостереження проводили відповідно до «Методичних
рекомендацій щодо проведення досліджень із картоплею» [4].
Результати досліджень. Температурний режим повітря та ґрунту і
вологість після висаджування бульб сприяли дружнім сходам. Так, на
контрольних ділянках повні сходи отримали через 22 –_23 доби. Бульби
після обробки стимулятором росту забезпечили сходи раніше на 2–3 доби.
Формування стебел у сорту Провенто (контроль) зафіксували на 16-ту добу
після початку сходів. Початок цвітіння відбувся у третій декаді червня.
Найбільшу кількість квіток сформував сорт Провенто, а найменшу — сорт
Кондор. Спостереження за подальшим ростом і розвитком рослин свідчать,
що початок підсихання стебел і завершення підсихання відбулося пізніше на
3–5 діб на ділянках всіх сортів із використанням стимулятора росту.
Біометричні вимірювання виконували два рази за вегетацію — у фазу
цвітіння і бульбоутворення. Інтервал між вимірюваннями 21–26 діб.
Одержані показники свідчать, що маса рослин за цей період збільшується на
10–30%, а висота основного стебла майже не змінюється. У сорту Провенто
висота стебла зафіксована в межах 48,5–49,0 см, у сорту Кондор — 54,0–
58,5см, а в сорту Пікассо — 46,0–49,0 см. Отже, використання стимулятора
росту практично не вплинуло на висоту стебел. За кількістю стебел в кущі
максимальні показники отримали у сорту Провенто 4,0–4,2 штук, сорт
Кондор сформував 2,7–3,7, а сорт Пікассо — 3,3–4,0 стебел на одну рослину.
За кількістю бульб у кущі сорт Провенто мав найбільший показник –7,0
штук, а сорти Кондор і Пікассо — від 4,0 до 5,1 бульб. Приріст маси бульб за
цей період у сорту Провенто коливався від 140 до 475г на рослину, у сорту
Кондор — від 150 до 575г, а максимальним приростом бульб виділявся сорт
Пікассо — від 133 до 925г. Спостерігався значно більший приріст маси
бульб на ділянках, які обробляли стимулятором росту. Так, у сорту Провенто
це збільшення склало 10%, сорту Кондор — 23%, а у рослин сорту Пікассо
— 28%.
103](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-103-320.jpg)
![УДК 631.527:633.14
ОЦІНКА КОМБІНАЦІЙНОЇ ЗДАТНОСТІ ЧОЛОВІЧОСТЕРИЛЬНИХ
ЛІНІЙ ЖИТА ОЗИМОГО
З.О. МАЗУР, кандидат сільськогосподарських наук
Верхняцька дослідно-селекційна станція
Інституту коренеплідних культур УААН
У результаті досліджень проведена оцінка компонентів гібридів на
основі ЦЧС (ЧС ліній та тестерів) загальної та специфічної комбінаційної
здатності за врожайністю жита озимого. Виділено кращі материнські
компоненти за ЗКЗ і СКЗ, що дало можливість підібрати пари для
формування високогетерозисних комбінацій жита озимого.
Використання основних методів селекції жита, які ґрунтуються на
індивідуально-родинному та масовому доборі рослин, вичерпали свої
можливості і подальше їх використання є малоефективним. Тому виникла
необхідність застосування нових методів селекції на лінійній основі з
використанням цитоплазматичної чоловічої стерильності.
Гетерозисна селекція жита озимого базується, головним чином, на
раніше розроблених теоретичних положеннях [1]. На даний час роботи в
галузі гетерозису набувають більш широкої практичної спрямованості [2].
Однією з актуальних проблем гетерозисної селекції жита є добір
батьківських компонентів, які добре комбінуються при гібридизації, тому
для створення гетерозисних комерційних гібридів важливого значення
набуває їх оцінка за комбінаційною здатністю [3].
Матеріал і методика досліджень. Вихідним матеріалом послужили
чоловічостерильні (ЧС) лінії п‘ятого і шостого насичуючого схрещування
(НС5 — НС6) створені на матеріалах верхняцької селекції та селекції
Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр‘єва.
Як тестери, ми використовували сорт Боротьба (Т-1) та дві лінії —
відновлювачів фертильності — Саратовське 7/джерело відновлення
фертильності (Т-2) і LPN-36/СФ-6 (Т-3).
Лінії вивчали впродовж 2008–2009 рр. за комбінаційною здатністю —
загальною та специфічною (ЗКЗ і СКЗ), використовуючи при цьому
полікросні та топкросні схрещування. Випробування проводили на ділянках
з обліковою площею 1,5 м2 із стандартним їх розміщенням. Стандартом
служив гібрид Слобожанець. Результати польових досліджень обробляли
методом дисперсійного аналізу [4].
Результати та їх обговорення. Перші гібридні зразки, що отримані
за участю ЧС-аналогів методом полікросу, випробувались у конкурсному
106](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-106-320.jpg)
![1. Загальна комбінаційна здатність кращих ЧС аналогів,
випробовуваних у полікросних схрещуваннях
Чоловічостерильні Врожайність, ЗКЗ
лінії 2008 р. ЗКЗ 2009 р. ЗКЗ
1 ЧС 13/2 7,72 2,77 5,66 +0,5
2 ЧС 7/2 5,75 0,80 4,74 -0,43
3 Fernando/2 4,42 -0,53 4,49 -0,68
4 ЧС 13/3 7,44 +2,52 7,99 +2,82
5 ЧС 14/3 7,95 +3,00 7,72 +2,55
6 ЧС 16/3 5,81 +1,28 4,99 -0,18
7 ЧС 213 10,08 +5,13 7,96 +2,79
8 ЧС 24/3 5,29 +0,34 5,44 +0,27
9 ЧС 16/7 4,99 +0,4 4,9 -0,18
10 Camet/7 5,07 +0,12 4,56 -0,61
11 ЧС 13/8 9,05 +4,10 4,78 -0,39
12 ЧС 23В/23-1 6,49 +1,54 6,89 +1,72
НІР 05 0,57 0,31
Примітка. В таблиці представлені не всі варіанти, тому Σ ≠ 0.
Одночасно з вивченням оцінок ЗКЗ чоловічостерильних ліній у
полікрос-тесті використовували більш точний метод — топкрос на основі
трьох тестерів. Такий метод забезпечує високу точність оцінки
комбінаційної здатності як материнського, так і батьківського компоненту, і
дозволяє виявити характер генних взаємодій при формуванні гібридних
комбінацій.
У досліді брали участь 6 кращих ЧС аналогів, які були виділені в
попередні роки за господарсько-цінними ознаками — стерильністю,
урожайністю зерна, комбінаційною здатністю, та три тестери. [5]. У процесі
топкросних схрещувань було отримано 18 гібридних комбінацій.
Дисперсійний аналіз даних показав, що гібриди, створені за участю
ЧС аналогів та тестерів, істотно відрізнялися між собою (табл.2).
2. Дисперсійний аналіз комбінаційної здатності ЧС гібридів, 2009 р.
Сума Ступінь Середній F — критерії Фішера
Показник
квадратів свободи квадрат фактичне табличне
Гібриди 201,045 17 11,826* 146,50 2,01
Повторність 0,001 2 0,000 0,00 3,32
ЗКС лінії 45,874 5 9,175* 113,65 2,53
ЗКС тестерів 3,483 2 1,741* 21,57 3,32
СКС 151,689 10 15,169* 187,90 2,16
Похибка 2,745 34 0,081
Разом 203,791 53
Примітка.* — мають достовірну різницю на 5му% рівні значущості.
108](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-108-320.jpg)
![Саратовська 7 / джерело відновлення фертильності, за її участю одержано
міжлінійний гібрид на ЦЧС основі, який суттєво перевищує стандарт.
Висновок. Виділено чоловічостерильні аналоги п‘ятого бекросного
покоління з високою загальною комбінаційною здатністю.
У результаті топкросних схрещувань оцінено три тестера жита
озимого за їх генетичною цінністю. Кращою визнана лінія-тестер
(Саратовська 7 / джерело відновлення фертильності). Використовуючи її,
отримано міжлінійний гібрид, який суттєво перевищує стандарт (26,9%).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Турбин Н. В. Генетика гетерозиса и методы селекции растений на
комбинационную способность / Н. В. Турбин // Генетические основы
селекции растений. М, 1971. — С. 112–165.
2. Чугункова В. Г. Генетичні і цитогенетичні основи гетерозису у рослин /
В. Г. Чугункова, О. В. Дібровна, І. І. Лялько. — К.: Логос, 2006. — 260 с.
3. Деревянко В.П. Актуальные вопросы гетерозисной селекции озимой
ржи / В. П. Деревянко, Д. К. Егоров. — Харьков, 2008, — 152 с.
4. Методические рекомендации по применению математических методов
для анализа экспериментальных даных по изучению комбинационной
способности / [Вольф В. Г., Литун П. П., Хавелова А. В., Кузьменко Р.
И.]. — Х.: УНИИРС и Г, 1980. — 75 с.
5. Корнєєва М. О. Оцінка ЧС ліній озимого жита в процесі їхнього
створення / М. О. Корнєєва, З. О. Мазур // Цукрові буряки. — 2007. —
ғ 6 (60). — С. 8–9.
Одержано 8.04.10
В результате исследований проведена оценка компонентов гибридов
на основе ЦМС (МС линий и тестеров) по общей и специфической
комбинационной способности (ОКС и СКС) урожайності ржи озимой.
Выделено лутчшие материнские компоненты по ОКС и СКС, что дает
возможность подобрать пары для формирования, высокогетерозuсных
комбинаций ржи озимой.
Ключевые слова: компоненты гибридов, общая и специфическая
комбинационная способность, рожь озимая, материнские компоненты.
The conducted research resulted in the evaluation of the components of
hybrids on the basis of CMS (MS lines and testers) according to general and
specific combinative ability (SCA and ACA) of winter rye crop capacity. The best
SCA and ACA parent components were defined which helped to find matches to
form high-heterotic combinations of winter rye.
Key words: hybrid components, general and specific combinative
ability, winter rye, parent components.
112](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-112-320.jpg)
![УДК 631.811.98 + 631.81.095.337:635.63
ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ, МІДІ І ЇХ СУМІШІ НА
БІОМЕТРІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ТОВАРНУ ЯКІСТЬ, ХІМІЧНИЙ
СКЛАД І ПРОДУКТИВНІСТЬ ОГІРКІВ
А.С. МЕРКУШИНА, кандидат біологічних наук
В.О. ПУРШЕЛ
Вивчено вплив регуляторів росту, міді і їх сумішей на біометричні
показники, товарну якість і хімічний склад огірків, урожайність, економічну
ефективність.
У світовому аграрному виробництві за останні роки зростає тенденція
до підвищення виробництва овочів, як основних постачальників вітамінів,
мікроелементів, ферментів та інших цінних поживних речовин, які
набувають все більшого значення у харчуванні людей. Нині їх світове
виробництво збільшилось у 1,5–2,5 рази. Але забезпечення населення
України огірками та продуктами їх переробки в даний час не відповідає
науково обґрунтованим нормам. Їх середньорічне виробництво на душу
населення складає лише 9,7 кг, що становить 65–80% від рекомендованої
норми [1]. Тому нарощування виробництва огірків є пріоритетним завданням
овочівників України. Вирішення цієї проблеми передбачається без
збільшення посівних площ і додаткових затрат, вимагає застосування нових,
більш сучасних і досконалих ресурсозберігаючих технологій вирощування
огірків.
Альтернативою фунгіцидам та інсектицидам під час вирощування
огірків є стійкі до хвороб сорти, але таких сортів в Україні обмаль. Виходячи
з цього, ведеться пошук речовин, що здатні підвищувати витривалість
рослин огірків до патогенів, шкідників, підвищення продуктивності та
покращення якості.
Тому метою досліджень було вивчити вплив регуляторів росту (Івіну
і Емістиму С), міді і їх сумішей на збір ранньої продукції, продуктивність та
якість огірків.
До завдань наших досліджень входило вивчити вплив регуляторів
росту рослин, міді і їх сумішей на:
фенологію рослин;
біометричні показники рослини огірка;
врожайність огірків за перший місяць плодоношення;
загальну врожайність огірків у досліді;
якісні показники плодів огірка;
показники економічної ефективності застосування регуляторів
росту рослин, міді і їх суміші при вирощуванні огірків.
113](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-113-320.jpg)
![Методика досліджень. Дослідження проводили в умовах
с. Торговиця Новоархангельського району у 2008–2009 роках. Ґрунт —
чорнозем опідзолений важко суглинковий. Він має глибокий гумусний шар з
вмістом гумусу 3,2%, рН сольової витяжки 6,1–6,3. На 100г ґрунту припадає:
азоту 8,5–9,0; фосфору 10–13, калію 9–11 мг; міді в цьому ґрунті — 3,5 мг/кг;
бору — 0,75, молібдену — 0,2 мг/кг. Тому застосування мікроелементів на
цих ґрунтах повинно бути обов‘язковим.
Варіанти досліду розміщували рендомізовано, повторність —
триразова, розмір ділянки 21,6м2, облікової — 16,02м2, ширина міжрядь —
90см, а в рядку — 20см, гібрид — Родничок F1.
У досліді проводили наступні обліки і спостереження: 1. Фенологічні.
2. Біометричні. 3. Облік урожаю проводили після збирання врожаю. 4.
Середню масу плодів визначали за загальноприйнятою методикою. 5.
Товарність продукції визначали відповідно до прийнятих стандартів. 6.
Вміст сухих речовин визначали ваговим методом [2], вміст цукрів за
Х.М. Починком [3], вміст аскорбінової кислоти — за В.М. Найченком [4]. 7.
Економічну ефективність — за методичними вказівками кафедри економіки
[5]. 8. Статистичну обробку даних проводили із використанням
дисперсійного аналіз [7].
Результати досліджень. У результаті проведених досліджень було
встановлено, що обробка насіння по-різному впливала на появу сходів. Якщо
у контролі сходи з‘явилися на 8-й день після сівби, то у варіанті з Емістимом
С — на 5-й, з Івіном та Емістимом С + мідь — на 6-й, а з міддю — на 7-й
день.
Фенологічні спостереження показали, що в усіх дослідних варіантах
більш інтенсивно проходило утворення листків, квіток і плодів. Наприклад,
якщо в контролі перший листок з‘явився 19.05, то у дослідних варіантах —
14.05–18.05, тобто на 1–5 діб раніше.
Початок цвітіння у контролі розпочався 29.06 (2008 р.) і фаза від
появи сходів до цвітіння тривала 46 днів, то у варіанті з Івіном — 42, а з
Емістимом С — 43 дні.
Плодоносити огірки у варіанті Емістим С + мідь почали 1.07, тоді як у
контролі 9.07., тобто у дослідних варіантах, зав‘язь з‘явилася на 7–8 днів
раніше, ніж у контролі, що має велике значення, оскільки рання продукція
коштує дорожче.
Таким чином, спостереження за ростом і розвитком рослин огірків
дозволили встановити, що проходження фаз вегетації і розвиток рослин
огірків можливо змінювати за рахунок застосування регуляторів росту і
мікроелементів.
Крім цього, ми вивчали, як регулятори росту впливали на ростові
процеси: висоту рослин, утворення листків і площу листкової поверхні, масу
надземної частини (табл. 1).
114](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-114-320.jpg)
![1. Вплив регуляторів росту, міді і їх суміші на біометричні показники
рослин огірків у 25-ти денному віці (середнє з 10 рослин), 2008–2009 рр.
Кількість Маса
Висота Площа % до
Варіант досліду листків на 2 надземної
рослин, см листків, см контролю
рослині, шт. частини, г
Контроль 24,3 5,0 735 23,5 100,0
Івін 27,7 5,8 890 29,5 125,5
Емістим С 24,3 6,2 915 30,3 128,9
Мідь 28,0 5,8 868 25,9 110,2
Емістим С + мідь 28,2 6,0 902 29,9 127,2
Із даних таблиці 1 видно, що під впливом регуляторів росту і міді
змінювалась довжина гудини, кількість листків і їх площа, а це все вплинуло
на інтенсивність фотосинтезу і середню масу плодів, яка найменшою була у
контролі — 48,5 г, а в дослідних варіантах вона коливалась від 50,5 до 54,7 г.
Крім цього, нас цікавило, як впливають регулятори росту і мідь на
врожайність огірків (табл. 2).
Отримані нами дані свідчать, що в середньому за два роки
врожайність у контролі становила 20,5 т/га, тоді як у дослідних варіантах
вона зросла і коливалася від 23,0 до 27,3 т/га, при цьому найвищу
врожайність отримали у варіанті Емістим С + мідь (27,3 т/га).
Дисперсійний аналіз отриманих даних показав, що збільшення
врожаю, у порівнянні з найменшою істотною різницею на 5% рівні
значущості, суттєві.
2. Вплив регуляторів росту, міді і їх суміші на врожайність огірків, т/га
Рік досліджень + — до контролю
Середнє за два
Варіант досліду % до
2008 2009 роки т/га
контролю
Контроль 18,0 23,3 20,5 – 100,0
Івін 21,9 25,7 23,8 + 3,3 116,1
Емістим С 22,4 27,1 24,7 + 4,2 120,5
Мідь 21,0 25,0 23,0 + 2,5 112,2
Емістим С + мідь 25,9 28,3 27,3 + 6,8 132,2
НІР05 2,28 3,34 –
При вирощуванні сільськогосподарської продукції велика увага
приділяється не лише підвищенню врожайності, але й поліпшенню товарної
якості плодів. Згідно ДСТУ 176–85 «Огірки свіжі» плоди огірків поділяють
на:
пікулі (довжина 7,1–9,0 см);
зеленці (довжина не більше 11,0 см, найбільший поперечний
діаметр не більше 5 см) [6].
115](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-115-320.jpg)
![УДК 631.582.2:632.51:633.85
ДИНАМІКА ЗМІН ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ
А. В. НОВАК, Ю. В. НОВАК, кандидати сільськогосподарських наук
Наведено середньомісячні температури повітря від 1891 до 2008 рр.,
їх аналіз за базові періоди визначення середніх багаторічних даних і за
восьмирічні цикли.
Встановлені залежності змін, що відкривають можливість
прогнозованого вибору культур для пожнивного використання та сортів
сільськогосподарських культур різної тривалості вегетації у основних
посівах.
Облік комплексу природно-кліматичних умов ведеться мережею
метеорологічних станцій і постів зонально, в адміністративних областях
України. Дані спостережень використовуються у сільському господарстві
для оперативного обслуговування, оцінки умов формування урожаїв
сільськогосподарських культур і наукових досліджень.
На сьогодні оцінка природних ресурсів знаходить застосування у
моделюванні стратегічних напрямів землеробства: опрацюванні методики
сільськогосподарської оцінки землі, оптимізації структури посівних площ і
сівозмін, агробіологічному обґрунтуванні чергування культур у сівозмінах
різних регіонів України [1–5]. Даних літератури подібних до наших
досліджень не знайдено.
Методика досліджень. Середні місячні значення температури
повітря були опрацьовані статистичними методами економіки з метою
використання результатів у прогнозуванні процесів сільськогосподарського
виробництва. Аналіз температури повітря метеостанції Умань було
проведено за базові періоди визначення середніх багаторічних даних (1891–
1935; 1936–1960; 1961–1990; 1991–2008 рр.), а також за восьмирічними
циклами з 1945 до 2008 року.
Результати досліджень. Впливовим фактором агрометеорологічних
ресурсів є температура. За термічними умовами Черкаську область
поділяють на помірно теплий і теплий агрокліматичні райони. Територія
дослідних полів Уманського НУС відноситься до останнього, де за
багаторічними (1961–1990рр.) дослідженнями річна сума температур
становить від 2580 до 2900°С.
Сонячна радіація, що надходить на поверхню землі обумовлює
тепловий режим, а останній впливає на формування клімату та погоди
(табл. 1).
118](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-118-320.jpg)
![In the last 70 years the average air temperature in July has increased by
1,3 degrees Centigrade. Its equidistant months of vegetative periods of the first and
the second halves of a year are similar in respect to the vector and quntity
temperature changes. It gives opportunities to select crops with different warmth
requirements before yielding the post harvest sown crops. January and February
air temperatures make it possible to forecast warm weather of vegetative period at
the inter determination factor level of 0,8 and fulfill the selection of varieties with
different FAO.
Key words: average air temperature, vegetative period, vector and quantity
temperature changes, inter determination factor, selection of varieties.
УДК 633.171;631.527;631.521
ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ а І b У ЛИСТКАХ ПРОСА ПОСІВНОГО
ЗАЛЕЖНО ВІД ФАЗИ РОСТУ Й РОЗВИТКУ РОСЛИН
О.І. РУДНИК-ІВАЩЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук
Національна академія аграрних наук України
Експериментальними дослідженнями (2005–2009 рр.) встановлена
залежність формування вмісту зелених пігментів (хлорофілів а і b) від
накопичення індексу листкової площі в рослин проса посівного та років
вирощування за міжфазними періодами розвитку у різних за
продуктивністю сортів.
Продуктивність фотосинтезу тісно пов‘язана з хлорофілом листків.
Він виконує роль сенсибілізатора, тобто є речовиною, що поглинає світло і
за допомогою отриманої енергії викликає хімічні реакції з утворенням
органічних речовин. Професор Т.Н. Годнєв [1] відмічає, що лише гемоглобін
крові може зрівнятись за значенням з хлорофілом і його роллю в життєвих
процесах зеленої рослини.
Нормальне протікання процесу фотосинтезу в рослинах забезпечують
зелені пігменти, що містяться в листках рослин. Головним компонентом
пігментів проса посівного, як і інших рослин, є хлорофіл, який зосереджений
в найважливіших структурах клітини зеленого листка — хлоропластах. До
групи хлорофілів відносяться органічні сполуки, які містять чотири
пірольних кільця, зв‘язаних атомами магнію:
хлорофіл а — С55Н72О5N4Mg (молекулярна маса 893), має синьо-
зелений відтінок;
хлорофіл b — С55Н70О6N4Mg (молекулярна маса 907) з жовто-
зеленим відтінком [2].
Завданням досліджень, що були проведені впродовж 2005–2009 років
на полях фермерського господарства «Широкоступ», яке знаходиться у
123](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-123-320.jpg)
![Кагарлицькому районі Київської області, було визначити вміст хлорофілу а і
b у листках рослин проса посівного за фазами росту та розвитку різних за
продуктивністю сортів культури.
Методика досліджень. Для досліду підбирали однотипні за
тривалістю вегетаційного періоду сорти проса посівного, проте вони
різнилися за рівнем продуктивності. Такими були середньостиглі генотипи
Олітан та Омріяне; тривалість вегетаційного періоду їх становить 81–96 діб,
середня врожайність зерна — відповідно 3,1 і 4,7 т/га.
Вміст хлорофілу в листках проса визначали за методом,
запропонованим Т.Н. Годневим і описаним О.П. Осиповою [3]. Аналізи
проводили на одноярусних листках рослин, починаючи з фази виходу в
трубку, коли вони були повністю розвинені.
Результати досліджень. Вміст хлорофілу а і b та їх співвідношення є
важливими показниками структури фотосинтетичного апарату листків.
Хлорофіл є фотокаталізатором, тому його нестача обмежує швидкість
процесів фотосинтезу.
Оскільки накопичення хлорофілу визначається, перш за все, рівнем
освітлення листків, тому його вміст більший у листках рослин культури на
зріджених посівах. Щоб уникнути впливу подібного ефекту, для аналізу
відбирали рослини культури, що мали максимально наближені умови росту
та розвитку. Дослідження, проведені з рослинами проса посівного, показали
наявність змін у кількості хлорофілу а і b за фазами їх росту та розвитку.
Для оцінки стану посівів і прогнозування врожаїв
сільськогосподарських культур необхідно знати такі показники, як величину
листкового індексу і листкового фотосинтетичного потенціалу.
Індекс листкової поверхні та вміст хлорофілів у листках рослин проса
посівного є досить вагомими сортовими ознаками (табл.).
Індекс листкової поверхні посівів та вміст хлорофілів а і b у листках
сортів проса посівного, мг/дм2, середнє за 2005–2009 рр.
Рік
Середнє
Стандартне
Сорт
Показник
2005
2006
2007
2008
2009
відхилення
Індекс листкової поверхні 3,31 2,78 3,36 3,40 3,34 3,24 0,26
Олітан
Хлорофіл а, мг /дм2 4,81 4,28 4,72 4,88 4,86 4,71 0,25
Хлорофіл b, мг /дм2 1,97 1,94 2,06 2,04 2,00 2,00 0,05
Хлорофіли а і b, мг /дм2 6,79 6,22 6,8 6,92 6,85 6,72 0,28
Індекс листкової поверхні 3,76 3,14 3,67 3,72 3,70 3,60 0,26
Омріяне
Хлорофіл а, мг /дм2 5,49 4,68 5,34 5,26 5,24 5,20 0,31
Хлорофіл b, мг /дм2 2,46 1,94 2,46 2,42 2,38 2,33 0,22
Хлорофіли а і b, мг /дм2 7,95 6,74 7,81 7,65 7,62 7,55 0,47
Порівняно із сортом Олітан, в усі роки досліджень індекс листкової
поверхні у сорту Омріяне був вищий у середньому на 0,36.
124](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-124-320.jpg)
![На рисунку показано співвідношення вмісту хлорофілу а і b в листках
рослин сортів проса посівного Олітан та Омріяне за роками досліджень. Їх
різниця переважала за вмістом хлорофілу а у 1,2–1,6 рази, хлорофілу b —
0,9–1,2 рази.
Ряд дослідників [4– 6] зазначають, що загальний (біологічний) урожай
залежить від вмісту пігментів, у першу чергу хлорофілів, в асимілюючих
органах рослин, часу та інтенсивності їх роботи.
Порівняно з сумарним вмістом хлорофілу а і b в листках рослин,
площа асиміляційної поверхні посівів проса посівного за роки досліджень
змінювалась менше, ніж у інших зернових культур з типом фотосинтезу С3.
Так, в середньому за роки досліджень у проса посівного сорту Олітан індекс
листкової поверхні за критичними порогами коливався від 2,78 до 3,40
(відповідно у 2006–2008 рр.) з різницею 0,62; різниця сумарного вмісту
хлорофілів а і b в листках рослин становила 0,70 мг/дм2. У сорту Омріяне
аналогічні показники становили: індекс листкової поверхні — від 3,14 до
3,76 (відповідно у 2006 і 2005 рр.), а їх різниця — 0,62. Різниця між
сумарним вмістом хлорофілів а і b у листках рослин становила 1,21 мг/дм2,
що свідчить про істотні різниці як в механізмах самих процесів фотосинтезу
рослин проса посівного, у порівнянні з іншими зерновими культурами, так і
в системі перерозподілу та транслокації пластичних речовин у рослинах.
Результати досліджень показують, що у фазу викидання волоті
рослини проса посівного досягають найвищих показників індексу листкової
площі та вмісту хлорофілів а і b (рис.). Вони мають пряму залежність від
кліматичних умов. Проте, незважаючи на ці умови, кількість хлорофілу а і b
в листках рослин культури протягом вегетації проявляла динаміку і залежно
від сортових особливостей вона закономірно змінювалась — максимальний
вміст був після переходу рослини із вегетативного періоду органогенезу в
генеративний.
Висновки. Отже, за результатами досліджень можна стверджувати,
що вміст хлорофілів а і b в листках рослин проса посівного позитивно
корелює з продуктивністю посівів певного сорту. Якщо сорт Омріяне має
вищий потенціал продуктивності, у порівнянні з сортом Олітан, то вміст
хлорофілу за роками проведення досліджень у його рослин був вищим.
Показники індексу листкової площі та вмісту хлорофілів а і b найвищими
були у рослин проса посівного, що досягали фази викидання волоті, після
чого відбувається значне зниження таких показників.
У проведених дослідженнях площа асиміляційної поверхні посіву в
меншій мірі змінювалась за роками, ніж сумарний вміст хлорофілу а і b в
листках рослин проса посівного.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Годнев Т.Н. Хлорофилл, его строение и образование в растении. —
Минск: Изд-во АН БССР, 1963. — 125 с.
127](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-127-320.jpg)
![сомаклональної мінливості з комплексною стійкістю до стресових чинників.
Виділено селекційні номери з високими показниками продуктивності.
Використання нових високоврожайних, адаптованих до умов
вирощування сортів, є одним із найефективніших, найдешевших та
екологічно чистих способів підвищення врожайності сільськогосподарських
культур [1]. Дане питання особливо актуальне для цикорію коренеплідного
— цінної сільськогосподарської культури різнобічного призначення
(використовується як технічна, продовольча, декоративна, лікарська та
кормова культура) [2]. Основна причина, яка стримує розширення площ під
цикорієм коренеплідним - це відсутність пластичних, високоврожайних
сортів, стійких до несприятливих чинників навколишнього природного
середовища.
Використання культури in vitro дає можливість підвищити
ефективність селекційного процесу та скоротити терміни створення сортів із
бажаними ознаками, в тому числі і з стійкістю до несприятливих умов
навколишнього природного середовища. [3]
У процесі культивування біоматеріалу в ізольованій культурі виникає
сомаклональна мінливість. Дане явище може бути зумовлене декількома
причинами: хромосомними перебудовами, точковими мутаціями,
транспозицією генетичних елементів, ампліфікацією генів, зміною експресії
в мультигенних локусах і перегрупуванням цитоплазматичних геномів [4].
Для багатьох видів рослин регенерація сомаклональних варіантів з культурі
in vitro викликає більшу кількість мутацій, аніж обробка хімічними
мутагенами насіння чи пилку. Частота генних мутацій в культурі тканин
досить висока (приблизно 10-2–10-1 у розрахунку на локус однієї рослини-
регенеранта), а тому культура in vitro є ефективним способом отримання
нових форм рослин зі зміненими ознаками для використання їх в
селекційному процесі [5].
Метою роботи був аналіз продуктивності створеного методами
клітинної селекції на базі сомаклональної мінливості вихідного матеріалу
цикорію коренеплідного, стійкого до хлоридного і сульфатного засолення та
дії іонів барію, а також виділення рослинних матеріалів із комплексною
стійкістю до стресових чинників і високими показниками продуктивності.
Методика досліджень. Відібраний в ході селекції in vitro, стійкий до
дії стресових чинників рослинний матеріал цикорію коренеплідного після
мікроклонального розмноження, укорінення та адаптації в умовах
тепличного комплексу вирощували на дослідних ділянках кафедри генетики,
селекції рослин і біотехнології Уманського національного університету
садівництва. Досліди проводили впродовж 2008–2009 років. Кожну
сомаклональну лінію розміщували на окремій ділянці. Матеріал вирощували
за загальноприйнятою для даної культури технологією. Густота рослин
першого року життя складала 140–150 тис. шт./га (міжряддя — 45 см).
129](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-129-320.jpg)
![УДК 633.25:633.35
ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ КОМПОНЕНТІВ ДЛЯ ОТРИМАННЯ
ЗЕЛЕНОЇ МАСИ ОЗИМИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР У ПОСІВАХ З
ВИКОЮ ОЗИМОЮ
Я.В. СКУС, аспірант
Викладено аналітичний аналіз і результати досліджень вирощування
вико-злакових і ріпаково-злакових сумішок, озимих жита, пшениці,
тритикале, з високобілковими компонентами — викою панонською і
ріпаком озимим.
За сучасних кліматичних умов, які часто змінюються, змішані посіви
кормових культур повинні стати важливим фактором стабілізації
кормовиробництва регіону і країни загалом.
Метою вирощування озимих культур у проміжних посівах є
одержання навесні зеленої маси для відгодівлі худоби, заготівлі силосу, сіна,
трав‘яного борошна, випасу і на зелене добриво. Проміжні посіви
використовують тепло, воду і світло осіннього періоду після збирання
основної культури для одержання дружних сходів, нарощення врожаю до
часу сівби чи садіння пізньої основної культури. У цих посівах вирощують
озимі культури, які добре витримують осінні, зимові і ранньовесняні
несприятливі умови, швидко ростуть навесні (квітень–травень) і дають
високий врожай зеленої маси [1].
За даними О.І. Зінченка, А.В. Коротєєва і В.Ф. Кропивка [2],
важливим резервом підвищення врожайності та білковості зеленої маси є
введення у виробництво сумісних посівів злакових із озимою викою та
озимим ріпаком. Найбільш доцільно озиме жито сіяти з озимим ріпаком і
озимою викою панонською, а озиму пшеницю і тритикале — з озимою
викою волохатою, оскільки фази розвитку цих компонентів найбільше
співпадають.
Результати досліджень Є.В. Головіна [3] вказують, що для кожного
сорту озимої вики необхідно підбирати певний вид підтримуючої культури і
норму висіву, що забезпечить найбільшу продуктивність і економічну
ефективність.
На думку Г.В. Коренєва і В.М. Костромитіна [4], при вирощуванні
різних культур у змішаних посівах на озимий корм особливо важливо, щоб
фази укісної стиглості у компонентів суміші співпадали. Як відомо, жито і
пшеницю на зелений корм починають косити в фазі виходу в трубку і
закінчують в фазі початку колосіння. Названим фазам злакових у волохатої
вики відповідає фаза бутонізації і фаза масового цвітіння.
За спостереженнями О.І. Зінченка, А.В Коротєєва і А.О. Січкаря [5],
133](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-133-320.jpg)
![настання укісної стиглості в жита озимого за висоти рослин 30–40см
спостерігалося у першій декаді травня, тритикале і пшениці озимої — у кінці
другої декади травня. Укісний період жита озимого тривав до 19–20 травня, а
тритикале і пшениці озимої — до 2–4 червня.
Дослідження І.В. Фесенко і В.Я. Щербакова [6] вказують на
недостатню стійкість до вилягання озимої вики, яка вирощується виключно з
підтримуючою культурою. Тому вдалий добір підтримуючої культури може
бути важливою запорукою ефективності посіву. Підбір культур має
забезпечити одночасність достигання, біологічну сумісність; близькі темпи
росту та можливість зменшення взаємного пригнічення; покращення
кормової характеристики посіву. Таким вимогам більше відповідають жито
озиме, тритикале і пшениця озима.
За даними Г.В. Коренєва [4], у вики і пшениці фаза максимального
накопичення вегетативної маси співпадають. До початку колосіння пшениці
вика знаходиться в фазі масового цвітіння. Завдяки цьому вико-пшенична
суміш нерідко виявляється більш продуктивною, ніж вико-житня, якщо
сумішки збираються в фазу початку колосіння злакових культур. За
збирання в більш ранні фази росту і розвитку компонентів за збором зеленої
маси з одиниці площі кращі результати отримують при сівбі волохатої вики
в суміші з житом.
На думку С.Н. Зуділіна та ін. [7], нетрадиційним є сівба тритикале з
викою. Тритикале - це новий високопродуктивний і водночас невибагливий
ботанічний вид. У багатьох сільськогосподарських районах країни
випереджає свої батьківські форми за врожайністю та якістю продукції, а
також за ступенем стійкості до несприятливих грунтово-кліматичних умов.
Результати досліджень В.А. Федотова та В.Є. Сафонова [8]
стверджують, що жито більш агресивне у відношенню до сумісності з
іншими компонентами. Воно переростає, затінює і пригнічує більшість
культур, що ростуть разом з ним.
За даними Єльчанінова Н.Н. та ін. [1], вміст протеїну в житі перед
осіннім випасанням становив 20,5% у сухій речовині, перед весняним —
20,39%, клітковини — відповідно 16,36 і 26,28%. Зелена маса скошеного у
фазу колосіння жита містить лише 11,25% протеїну і 34,67% клітковини.
На думку І.В. Фесенка [6], вика озима — єдина однорічна бобова
культура, яка дає в суміші з пшеницею озимою або житом ранній,
збалансований за протеїном зелений корм. В 1 корм. од. вики волохатої
міститься перетравного протеїну в сіні — 268 г, в зеленій масі — 236 г, у
вико-житньому сіні — 179 г.
Результати досліджень О.І. Зінченка, А.В Коротєєва і А.О. Січкаря [9]
вказують на тривалість періоду використання озимих злакових культур у
одновидових посівах і сумісних з озимими бобовими на зелений корм. Так,
період використання у жита з 27.04 по 14.05 (18 діб) у пшениці озимої з 05.05
по 30.05 (25 діб), в тритикале з 03.05 по 31.05 (28 діб).
134](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-134-320.jpg)
![І.С. Артемов та Н.С. Болотова [10] довели, що підвищення
продуктивності тварин знижується за рахунок дефіциту кормового білка,
який складає 18–20% від загальної потреби, що приводить до недобору
тваринницької продукції до 30%, росту її собівартості. Згодовування
ріпакових кормів дозволяє збалансувати раціон за протеїном, енергією,
вітамінами, мікро- і макроелементами та значно підвищити (на 10–17%)
продуктивність тварин.
В останні роки в Україні набуло поширення тетраплоїдне жито, яке
інтенсивніше кущиться і дає вищий врожай зеленої маси, ніж диплоїдне. Так
урожайність зеленої маси тетраплоїдного жита становила 258 ц/га,
диплоїдного сорту Таращанське 2 — 236, сорту Харківське 60 — 242 ц/га.
До реєстру сортів входить велика кількість сортів жита, пшениці, тритикале і
ріпаку озимого, що дає великі можливості вибору сорту для необхідної зони
сіяння. Єдине, що потрібно зробити - це правильно підібрати дані сорти для
зони та потреби для використання [11].
У дослідженнях Н.Н. Єльчінінова та ін. [1] вказано, що сумішки
озимих культур з викою в більшості випадків продуктивніші, ніж чисті
посіви. На сортодільницях Закарпатської, Львівської, Кіровоградської і
Миколаївської областей вико-житня сумішка озимих дала 250–327 ц/га
зеленої маси. Крім того, сумішки озимих з викою дають цінніший, ніж чисті
посіви, врожай, який містить більше білка, протеїну і менше клітковини.
За даними О.І. Зінченка, А.В. Коротєєва, А.О. Січкаря [12], разом зі
зростанням урожайності в сумісних посівах злаків із викою збільшився вихід
кормових одиниць і перетравного протеїну з гектара: у жита відповідно на
1,8 і 1,43, у пшениці на 7 і 1,57, у тритикале на 7,9 і 1,62 ц/га.
На врожай озимих посівів впливають сорти. Так, на дослідному полі
Уманського ДАУ вика сорту Чернігівська 20 забезпечила 253 ц/га зеленої
маси, а Дніпровська — 239 ц/га [2].
Спостереження ряду вчених показали, що найбільша врожайність
зеленої маси формується на початку фази виколошування, що припадає на І
декаду червня з житом озимим і другу декаду червня — з тритикале озимим.
Посіви з пшеницею озимою формують найбільшу врожайність зеленої маси
на початку другої декади червня.
Методика досліджень. Дослідження проводили в навчально-
науково-виробничому відділі Уманського НУС в 2008–2009 рр. Усі
дослідження проводились за загальноприйнятою технологією та згідно
загальноприйнятих методик [13]. Вивчали озимі кормові культури при
вирощуванні на корм таких, як пшениця озима сорт Перлина Лісостепу,
жито озиме сорт Сіверське, тритикале озиме сорт Ратне в суміші з викою
озимою панонською сорт Чорноморська та ріпаком озимим сорт Ексагон.
Результати досліджень. Вивчення росту, розвитку та продуктивності
озимого жита, пшениці і тритикале в одновидових і в сумісних посівах із
озимим ріпаком і викою панонською свідчать, що поряд із високою
135](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-135-320.jpg)
![продуктивністю вони мають добрі та відмінні показники поживні і якості
корму.
Дослідженнями встановлено перевагу сумісних посівів злакових
культур із викою та ріпаком озимим над одновидовими посівами.
Максимальний приріст врожаю отримано на сумісних посівах тритикале
озимого з ріпаком озимим — 106 ц/га (56%), менший — з пшеницею озимою
— 70 ц/га (37%) і найменший — з житом озимим — 23 ц/га (12%) (табл.). У
сумісних посівах озимого тритикале, жита озимого і пшениці озимої з викою
панонською озимою показники приросту врожайності були нижчими і
відповідно становили — 81, 56 і 49 ц/га.
Урожайність зеленої маси одновидових і сумісних посівів злакових
культур з викою панонською та ріпаком озимим (2008–2009 рр.)
Урожайність, Приріст до контролю
Варіант
ц/га ц/га %
Жито озиме (контроль) 188 – –
Пшениця озима 224 +36 +19
Тритикале озиме 256 +68 +26
Жито озиме + вика
244 +56 +22
панонська
Пшениця озима + вика
237 +49 +20
панонська
Тритикале озиме + вика
269 +81 +43
панонська
Жито озиме +
211 +23 +12
ріпак озимий
Пшениця озима + ріпак
258 +70 +37
озимий
Тритикале озима + ріпак
294 +106 +56
озимий
НІР0,95 23
Висновки. Озимі жито, пшениця і тритикале в сумісних посівах із
викою озимою панонською та ріпаком озимим спроможні на 12–56%
збільшувати врожайність зеленої маси, порівняно з одновидовими посівами
злакових культур.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ельчанинова Н. Н. Экологическая роль смешанных посевов в
стабилизации кормопроизводства Поволжья / [Н. Н. Ельчанинова, С. Н.
Зудилин, О. Д. Ласкин, А. Е. Старостин] // Кормопроизводство. –– 2009.
–– ғ 2. –– С. 5–9.
2. Зінченко О. І. Інтенсивні технології вирощування озимих культур на
зелений корм / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, В. Ф. Кропивко // Сучасні
136](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-136-320.jpg)
![проблеми рослинництва і кормовиробництва: зб. наук. пр. (ч. І), УДАУ.,
1998. –– С. 93–97.
3. Головина Е.В. Озимая вика в смешанных ценозах / Е.В. Головина //
Кормопроизводство. –– 2005. –– ғ 1. –– С. 19–20.
4. Коренев Г. В. Вика мохнатая / Г. В. Коренев, В. М. Костромитин. ––
Киев: Урожай, 1991. — 189 c.
5. Зінченко О. І. Продуктивність та якість озимих злакових культур на
зелену масу / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, А. О. Січкар // Матеріали
наукової конференції «Сучасні інтенсивні сорти і сортові технології у
виробництво» Умань. — 2007. — С. 10–11.
6. Фесенко І.В. Кормова цінність та особливості вирощування озимої вики
/ І. В. Фесенко, В. Я. Щербаков // Агробізнес сьогодні. –– 2004. –– ғ
19(63). –– С. 37–38.
7. Зудилин С. Н. Смешанные посевы озимых культур на кормовые цели в
Лесостепи среднего Поволжья / [С. Н. Зудилин, О. Д. Ласкин, А. Е.
Старостин, Я. В. Сафонина] // Кормопроизводство. –– 2009. –– ғ 2. ––
С. 11–14.
8. Федотов В. А. Урожай зеленой массы и семенная продуктивность
озимой вики мохнатой в Лесостепи ЦЧР / В. А. Федотов, В. Е. Сафонов
// Кормопроизводство. –– 2005. –– ғ 2. –– С. 21–24.
9. Зінченко О. І. Продуктивність та якість зеленої маси одновидових і
сумісних посівів озимих злакових культур з викою волохатою та
панонською / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, А. О. Січкар // Збірник
наукових праць Уманського державного аграрного університету. Умань,
2007. — Вип. 65. — Ч. І. — С. 73–79.
10. Артемов И.В. Интенсификация производства энергетических кормов на
основе использования рапса / И.В. Артемов, Н.С. Болотова //
Кормопроизводство. –– 2007. –– ғ 12. –– С. 22–25.
11. Бегей С.В. Промежуточные и совместные посевы / В. С. Бегей. –– Киев:
Урожай, 1974. –– 64 с.
12. Зінченко О. І. Урожайність та якість зеленої маси сумісних посівів
озимого жита, пшениці, трітікале з озимою викою / О. І. Зінченко, А. В.
Коротєєв, А. О. Січкар // Матеріали наукової конференції «Сучасні
інтенсивні сорти і сортові технології у виробництво» Умань. — 2007. —
С. 81–82.
13. Єщенко В. О. Основи наукових досліджень в агрономії: Підручник / [В.
О. Єщенко, П. Г. Копитко, В. П. Опришко, П. В. Костогриз] / за ред. В.
О. Єщенка. Ғ К.: Дія. Ғ 2005. Ғ 288 с.
Одержано 14.04.10
Установлено высокую урожайность и качество травосмесей озимых
ржи, тритикале и пшеницы с озимой викой паннонской и озимым рапсом,
137](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-137-320.jpg)
![которые дают возможность обеспечить безперебойное поступление
зеленых кормов в течение мая — начала июня.
Ключевые слова: вика, смеси, сырой протеин, зеленая масса,
клетчатка.
The high yield and quality of mixtures of winter rye, triticale and winter
wheat with winter vetch Pannonian and winter oilseed rape were defined. The
mixture makes it possible to provide a regular supply of green fodder in May —
early June.
Key words: Vetch, mixtures, crude protein, green weight, cellulose.
УДК 633.11.631.5
АДАПТИВНІСТЬ ДО СТРОКІВ СІВБИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ
ЗМІН КЛІМАТУ І РЕАЛІЗАЦІЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДУКТИВНОСТІ
ЗАРЕЄСТРОВАНИХ СОРТІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ
Л. І. УЛИЧ, кандидат сільськогосподарських наук,
О.В. СЕМЕНІХІН
Український інститут експертизи сортів рослин
Ю. Ф.ТЕРЕЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук, професор
О.А. КОТИНІНА
Уманський національний університет садівництва
Для одержання стабільно високої урожайності озимої пшениці велике
значення має вивчення і дотримання оптимальних строків сівби, які
позитивно впливають на ріст і розвиток, морозо- і зимостійкість, виживання
рослин, густоту продуктивних стебел, продуктивність і якість зерна. Сівба
раніше або пізніше обмеженого оптимального періоду призводить до збитків
і значного зниження урожайності [4–9].
На основі узагальнених даних науково-дослідних установ і системи
експертизи сортів рослин постійно уточнюються оптимальні й допустимі
строки сівби озимої пшениці та розробляються відповідні практичні
рекомендації для окремих ґрунтово-кліматичних районів [1, 6].
При визначенні оптимальних строків сівби, в першу чергу,
враховується ступінь розвитку рослин на момент припинення осінньої
вегетації. За нашими спостереженнями і даними більшості науково-
дослідних установ, встановлено, що рослини озимої пшениці, які входять в
зиму з 2-4 пагонами, відзначаються добре розвиненою кореневою системою і
достатньою кількістю пластичних речовин, кращими адаптивними
властивостями, стійкістю до несприятливих факторів середовища та
екстремальних явищ, краще регенерують, ростуть, розвиваються і за
належного догляду формують високопродуктивні посіви [4–9].
138](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-138-320.jpg)
![В умовах глобальних змін клімату, постійного оновлення реєстру
різними за морфоагробіологічними властивостями сортами і вдосконалення
агротехніки процес дослідження оптимальних строків сівби має бути
постійно діючим. Строки сівби потрібно уточнювати і коригувати для
кожного сорту у кожному ґрунтово-кліматичному районі, регіоні та
господарстві залежно від погодних умов, вологозабезпечення, агрофонів,
попередників, ресурсного забезпечення, інтенсифікації агротехнологій,
сортотипу, тощо.
Метою досліджень є підвищення рівня реалізації потенціалу
урожайності і якості зерна зареєстрованих сортів озимої пшениці на основі
врахування їхніх адаптивних реакцій щодо оптимальних строків сівби в
умовах глобальних змін клімату.
Методика досліджень. Дослідження проводились в системі
Державної служби з охорони прав на сорти рослин за методиками державної
експертизи сортів рослин [1].
Результати досліджень свідчать, що оптимальні строки сівби озимої
пшениці, перебуваючи у складній взаємодії з багатьма чинниками,
поступово змінюються (табл.1).
1. Урожайність озимої пшениці в залежності від строків сівби,
Кіровоградська сортодослідна станція, ц/га
Роки
Дати
сівби 1973– 1976– 1981– 1986– 1991– 1996– 2001– 2005–
1955
1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2006
1.09 31,1 – – 30,3 59,2 50,5 49,9 54,5 65,6
5.09 32,1 58,7 62,1 42,6 61,0 55,0 – – –
10.09 – 60,1 64,1 50,5 62,0 55,9 63,1 61,9 76,6
15.09 27,9 57,9 62,9 52,6 61,5 52,8 – – –
20.09 – 57,2 57,6 52,4 62,7 66,6 63,6 63,5 81,9
25.09 23,1 55,0 54,9 54,6 62,3 61,5 – – –
30.09 – – – – – 59,6 59,8 66,1 90,8
Як бачимо, впродовж останніх тридцяти років оптимальні строки
сівби озимих за сучасних сортів, технологій і кліматичних змін зміщуються
до пізніших.
Дослідами встановлено[4–9], що за оптимальних строків сівби і
достатнього вологозабезпечення рослини озимої пшениці починають
кущитися на 15–16 день після появи сходів, а за ранніх — на 12 –й день. Нові
пагони за ранніх посівів ростуть і розвиваються швидше, до настання зими їх
формується 5–6 і більше, в окремі роки вони переростають, старіють, нижнє
листя жовтіє і відмирає, рослини можуть восени передчасно закінчити фазу
кущіння і третій етап органогенезу, які в звичайних умовах настають весною.
Це негативно впливає на їх перезимівлю, ріст, розвиток, властивості
пристосування до абіотичних факторів і продуктивність.
139](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-139-320.jpg)
![За теплої осені злаковими мухами ушкоджуються і гинуть головні
продуктивні пагони. В Білоцерківській сортодослідній станції восени 2005
року ранні посіви були пошкоджені шведською мухою на 36–58%, тоді як
оптимальні і пізні — на 8–12% [9].
Цикадки, тлі та інші шкідники є також переносниками вірусних
хвороб. Восени того ж 2005 року ураження рослин жовтою карликовістю
ячменю на ранніх посівах досягало 60–80%, тоді як за оптимальних і пізніх
посівів воно було незначним. Тому кращими були такі строки сівби, за яких
сходи з‘явилися після масового льоту шкідників. У наших дослідах вища
зимостійкість формувалась за сівби 20 і 30 вересня, рослини добре
перезимовували і формували вищу урожайність (табл. 2).
2.Урожайність зареєстрованих сортів озимої пшениці залежно від
строків сівби, Білоцерківська держсортостанція, ц/га
Дата Сорти
Рік сівби Володарка Смуглянка Трипільська Фаворитка Хуторянка* Середнє
1.09 66,9 114,3 75,1 102,1 66,3 84,9
10.09 76,9 108,4 88,5 99,6 85,2 91,7
2005 20.09 95,0 107,0 93,0 97,5 91,8 96,9
30.09 97,6 105,3 106,8 104,5 99,8 102,8
10.10 85,1 98,6 94,3 65,8 94,2 87,6
НІР05 1,3
1.09 42,0 51,8 45,9 58,6 32,0 46,1
10.09 49,8 53,8 46,9 50,8 31,4 46,5
2006 20.09 54,3 81,4 74,8 84,3 47,2 68,4
30.09 51,1 61,1 68,9 62,2 49,2 58,5
10.10 З6,6 33,4 39,2 35,0 37,9 36,4
НІР05 2,2
1.09 49,1 43,2 45,6 43,6 28,9 42,1
10.09 41,8 46,1 40,6 32,7 25,6 37,4
2007 20.09 57,3 57,6 57,6 53,0 46,6 54,4
30.09 52,0 43,9 45,5 49,5 42,2 46,6
10.10 13,3 16,0 14,2 17,2 16,2 15,4
НІР05 4,9
1.09 52,7 69,8 55,5 68,1 42,4 57,7
10.09 56,2 69,4 58,7 61,0 47,4 58,5
Середнє 20.09 68,9 82,0 75,1 78,3 61,9 73,2
30.09 66,9 70,1 71,7 72,1 63,7 68,9
10.10 45,0 49,3 49,2 39,3 49,4 46,4
* — зимуючий сорт (дворучка)
У середньому за три роки урожайність за сівби 20 і 30 вересня
становила відповідно 73,2 і 68,9 ц/га, тоді як за сівби 1 вересня — 57,7, а 10
жовтня — 46,4 ц/га. В досить сприятливому за гідротермічними умовами
140](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-140-320.jpg)
![2005 році урожайність за сівби 20 і 30 вересня досягла відповідно 102,8 і 96,9
ц/га, за пізньої сівби 10 жовтня — 87,6, і за ранньої сівби 1 вересня — 84,9
ц/га. Характерно, що високоінтенсивні сорти Смуглянка і Фаворитка
формували високу урожайність за сівби впродовж всього вересня, однак
найвищою в середньому за роки досліджень вона була за сівби 20 вересня.
У 2008 і 2009 роках [9] специфічність адаптивної реакції на строки
сівби виявилась і в сортів Наталка та Нива Київщини, які вищу урожайність
формували також за сівби 20 вересня — 10 жовтня, але оптимум у сорту
Наталка припадав на 30 вересня, а в сорту Нива Київщини — на 10 жовтня
(рис.).
74,7
Ц/га 80
71,5
70,9
71,3
70,6
68,2
68,3
67,9
68
70
55,2
54,3
57
52,6
60
51,6
50,1
50
40
1 вересня 10 вересня 20 вересня 30 вересня 10 жовтня
Наталка Нива Київщини Середнє
Рис. Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків сівби,
Білоцерківська держсортостанція, 2008–2009 рр.
Подібні дані одержано і в південній частині правобережного
Лісостепу в Кіровоградській держсортостанції (табл. 3).
3. Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків сівби,
Кіровоградська дерсортостанція, у середньому за 2007–2009 роки, ц/га
Строки сівби
Сорт
1.09 10.09 20.09 30.09 10.10
Богдана 66,5 74,1 74,3 74,2 68,8
Вінничанка 58,2 67,3 76,5 74,4 72,4
Колумбія 67,9 73,0 81,6 80,6 71,9
Переяславка 57,5 61,7 67,9 72,7 65,6
Подолянка 69,9 73,2 72,6 78,6 72,8
Золотоколоса 67,4 68,5 80,6 81,7 70,4
Смуглянка 75,2 68,9 80,6 83,6 74,6
Знахідка одеська 68,6 69,4 72,3 77,3 67,0
Селянка 66,2 68,5 79,7 73,0 71,1
Куяльник 68,6 69,7 76,3 75,4 68,3
Середнє 66,6 69,4 76,4 77,2 70,3
НІР05 4,1 3,9 4,6 5,1 4,3
141](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-141-320.jpg)
![Ці дані свідчать, що і в умовах Кіровоградської держсортостанції
оптимальні строки сівби припадають на 20–30 вересня, а сівба раніше 20 і
пізніше 30 вересня призводить до зниження урожайності, особливо сортів
Вінничанка і Переяславка. Однак, найвищу урожайність у зв‘язку з
особливостями адаптивних реакцій сорт Селянка формує за сівби 20 вересня,
Смуглянка, Подолянка, Знахідка одеська і Переяславка — 30, а
Золотоколоса, Колумбія, Куяльник і Вінничанка — 20 і 30 вересня. У сортів
Богдана і Подолянка крайній ранній (з 10. 09) та пізній (до 10.10) періоди
сівби можна вважати як допустимі, оскільки за ефективністю вони менше
відрізняються від оптимального періоду (20–30.09).
Висновки. В правобережному Лісостепу оптимальним періодом
сівби для більшості зареєстрованих сортів, у тому числі зимуючого сорту
Хуторянка, є 20–30 вересня.
Сівбу можна починати після непарових попередників пластичними
сортами Подолянка і подібними з 10 вересня і закінчувати після пізніх
попередників 10 жовтня, а високоінтенсивні сорти Смуглянка, Трипільська
та Фаворитка після найкращих попередників висівати близько 20 вересня.
Пам‘ятаючи уроки екстремального 2002/2003 року, перевагу слід
надавати зимостійким і посухостійким сортам, творчо дотримуватись
оптимальних строків сівби та інших відповідних заходів [10].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Методика проведення експертизи та державного випробування сортів
рослин зернових, круп‘яних та зернобобових культур. — К.: оф. бюл. 2,
ч. 3. — 2003. — 241 с.
2. Вермель Д.Ф., Смирнова В.А. Адаптация зернового производства к
изменениям климата / Д.Ф. Вермель, В.А. Смирнова // Аграрная наука.
— 1996. — ғ5. — С.4–6.
3. Барков В.О. О погоде/ В.О.Барков//Зерно. — 2007. — ғ10. — С.118–
121.
4. Улич Л.І. Строки сівби озимої пшениці в умовах зміни
клімату/Л.І.Улич// Вісник аграрної науки. — 2007. — ғ10. — С.26–29.
5. Терещенко Ю.Ф., Улич О.Л. Зимостійкість озимої пшениці залежно від
сорту, попередника, удобрення і строку сівби / Ю.Ф. Терещенко, О.Л.
Улич // Зб. Наук. пр. УДАУ, 2005. Ч. 1. — Вип. 61. — С. 252–259.
6. Терещенко Ю.Ф., Улич Л.І., Улич О.Л. Добір взаємодоповнюючих
сортів озимої пшениці, оптимальне розміщення їх у сівозміні, удобрення
і строки сівби в правобережному Лісостепу / Ю.Ф. Терещенко, Л.І.
Улич, О.Л. Улич // Матеріали наукової конференції „Сучасні інтенсивні
сорти і сортові технології — у виробництво‖ (присвячено 120-річчю з
дня народження І.М. Єрємєєва). — Умань, 2007. — С. 25–26.
7. Улич О.Л.Продуктивність сортів озимої пшениці залежно від
попередників і строків сівби в правобережному Лісостепу/ О.Л.Улич:
автореф. дис. канд. с.-г.наук: 06.01.09 — рослинництво. — К.,2006. — 20 с.
142](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-142-320.jpg)
![8. Улич Л.І., Корхова М.М., Котиніна О.А. Урожайність нових сортів
озимої пшениці озимої (Trticum aestivum L.) залежно від строків сівби /
Л.І. Улич, М.М. Корхова, О.А. Котиніна //Сортовивчення та охорона
прав на сорти рослин. — К., 2009. — ғ 9. — С. 91–95.
9. Річні звіти Білоцерківської сортостанції за 2004–2009 роки.
10. В.Д. Коваленко, Л.Д. Кизим, А.М. Пашестюк. Влияние изменчивости
гравитационного поля солнечной системы на климат земли / Известие
ВГО. − 1991. − ғ4. − С. 329–336.
Одержано 15.04.10
Исследовано сроки сева и реакцию на них новых сортов озимой
пшеницы в условиях глобального потепления. Обосновано целесообразность
смещения сроков сева в сторону более поздних.
Ключевые слова: пшеница озимая, сорт, сроки сева, глобальное
потепление.
Sowing terms and reaction of new varieties of winter wheat to them in the
conditions of global warming were studied. The reasonability of shifting the
sowing periods to later terms was grounded.
Key words: winter wheat, sowing terms, global warming.
УДК 633.11.631.5
АДАПТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ, ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ І
ПРОДУКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ СОРТІВ ГОРОХУ РІЗНИХ
МОРФОТИПІВ
Л.І. УЛІЧ, кандидат сільськогосподарських наук,
М.І. ЗАГИНАЙЛО
Український інститут експертизи сортів рослин
Ю.Ф. ТЕРЕЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук
Уманський національний університет садівництва
Досліджено адаптивні властивості, технологічність і
продуктивність зареєстрованих сортів гороху різних морфотипів.
Горох, як й інші зернобобові, є важливим джерелом харчового й
кормового білка на планеті. У його насінні і зеленій масі міститься в 2,0–2,5
рази більше білка, ніж у злакових, а в кращих сортів і за відповідних умов —
28% і більше, що забезпечує високий вихід дешевшого перетравного
протеїну і незамінних амінокислот з одиниці площі[1, 2]. Горох сприяє
вирішенню проблеми рослинного білка, а, завдяки симбіозу з
азотофіксуючими бактеріями, нагромаджує в ґрунті до 50 кг/га і більше
143](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-143-320.jpg)
![біологічного азоту з повітря, рано звільняє площу і є кращим попередником
для озимої пшениці [9, 10].
Раніше сортовий склад гороху був представлений середньо- і
високорослими рослинами листочкового морфотипу, високорослого,
вилягаючого, непридатного для прямого комбайнування, що призводило до
значних втрат врожаю, особливо за ранньої весни і дощової погоди в жнива.
За складної економічної ситуації в Україні площі гороху значно скоротились.
Створення нових короткостеблових неосипних сортів листочкового
морфотипу, у порівнянні зі звичайними, забезпечило вищий рівень стійкості
до вилягання і виходу бобів у сухій масі рослин на 20–30% [3].
Однією з причин скорочення посівних площ під горохом було і
відставання селекції [1]. Так, феномен безлистковості був відкритий
В.К.Соловйовою ще в 1949 році, однак вусаті сорти в Україні набули
широкого розповсюдження на 10–15 років пізніше, ніж у країнах Західної
Європи та Канаді [4]. Їх впровадження значно підвищило технологічність і
врожайність гороху. Нині виробництво гороху потребує нових
високопродуктивних і стійких до вилягання сортів, які дружно дозрівають і
придатні до однофазного збирання. Тому пріоритетними напрямами в
селекції на технологічність визнано створення листочкових сортів гороху з
маленькими та середніми, але товстими листочками та вусатих з великими
прилистками, висотою 60–90 см з 11–12 вузлами у вегетативній частині та 3–
5 — у генеративній, фізіологічно обмеженого або генетично
детермінантного типу розвитку, одночасно продовжуючи селекцію
традиційних листочкових напівкарликових, стійких до вилягання неосипних
зернових сортів та універсальних середньо- і високорослих зернових,
укісних і зерносінажних сортів (рис. 1), [2, 3].
Вінець Намисто
Рис. 1. Сорти листочкового морфотипу
144](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-144-320.jpg)
![Методика досліджень. Дослідження проводили в установах
експертизи сортів рослин в агрокліматичних зонах України за методикою
державного сортовипробування [5]. Погодні умови у роки досліджень
характеризувались значними коливаннями агрометереологічних показників -
від задовільних (2006, 2008, 2009рр.) до екстремально посушливих (2007 р.).
Це дало можливість об‘єктивно дослідити та оцінити адаптивні властивості і
реакції сортів на різні агроекологічні умови.
Результати досліджень показали, що серед вітчизняних і зарубіжних
сортів гороху перше місце належить короткостебловим вусатим сортам,
перевагою яких перед листочковими є суттєво зменшена площа листя за
рахунок редукції листків у вусики і, відповідно, зменшене навантаження на
стебло та здатність рослин, сплітаючись між собою вусиками, триматись
вертикально і збиратись прямим комбайнуванням. Такі агроценози краще
освітлюються, провітрюються і протистоять розвитку хвороб, загниванню та
випріванню вегетативної маси і бобів (рис. 2).
Степовик Харді
Рис. 2. Сорти гороху вусатого морфотипу
У нового морфотипу хамелеон два нижні листки формуються
звичайними, наступні у середній частині стебла — вусаті, а в зоні утворення
бобів — багато розгалужених вусиків з нерегулярно розміщеними на них
невеличкими листками. Тому такі рослини, не зменшуючи стійкості до
вилягання, мають більшу асиміляційну поверхню, порівняно з вусатими
(рис. 3) [3].
Морфотип „люпиноїд‖ відрізняється детермінантним типом росту,
формуванням апікального суцвіття, відсутністю в основному вузлі
вегетативної бруньки і листка та закінченням росту після формування
145](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-145-320.jpg)
![одного-двох плодючих вузлів, внаслідок чого всі боби зібрані на верхівці
стебла у вигляді мутовчастої китиці, як у люпину (рис. 4), [6].
Рис.3. Сорт Петроніум „хамелеон” Рис. 4. Морфотип „люпиноїд”
Тепер у Реєстрі (табл. 1) переважають сорти вусаті, з‘являються
хамелеони, кількість листочкових значно зменшується, і є підстави
розраховувати на реєстрацію сортів морфотипу люпиноїдів.
Загальним для сортів усіх морфотипів є те, що стебло в них округле,
нечітко чотиригранне, порожнисте, схильне до вилягання, а довжина його
залежно від морфотипу, сорту та умов вирощування варіює від 20 до 300см.
За посушливих років у Білоцерківській сортодослідній станції висота рослин
різних сортів становила 25–61см, а за сприятливих — 56–100см.
За даними наших спостережень високорослі сорти гороху починають
вилягати переважно ще до бутонізації у фазі 8–10 вузлів, і тому суха маса
бобів у них складає лише 12–20%. Короткостеблові ж сорти починають
вилягати тільки після цвітіння, тому генеративні органи в них краще
забезпечені асимілянтами, і суха маса бобів складає 40–50%.
За поєднання в одному генотипі ознак вусатості та короткостеблості
стійкість до вилягання значно підвищувалась, однак за стійкістю до
вилягання різні сорти дуже відрізнялись. За сприятливих агротехнологічних
умов і достатнього вологозабезпечення деякі з них вилягали, значно
знижуючи технологічність і продуктивність (табл.2).
Важливо зазначити, що в Степу і Лісостепу високою стійкістю до
вилягання характеризуються вусаті сорти Модус, Улус, Маскара, Чекбек,
Харківський еталонний і ЧБЛ-5, дещо меншою — сорти Девіз, Світ,
Ефектний, Камелот, Царевич і Гарде.
146](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-146-320.jpg)
![2. Стійкість до вилягання сортів гороху за різних агроекологічних умов,
2009 р., бал
Степ Лісостеп Полісся
Сорт Рівнен- Львів-
Донецька Кіровоград- Калинівсь- Валківська
ський ський
ДСС ська ДСС ка філія ДСС
ДЦЕСР ДЦЕСР
Морфотип вусатий
Гарде 7,0 – 5,0 – 5,0 –
Глянс 5,0 8,0 3,0 – 5,0 5,0
Девіз 5,0 9,0 5,0 9,0 5,0 5,0
Камертон 3,0 3,0 3,0 7,0 1,0 5,0
Маскара 7,0 – 7,0 9,0 5,0 5,0
Степовик 7,0 4,0 1,0 7,0 3,0 3,0
Улус 9,0 – 7,0 9,0 5,0 –
ЧБЛ-5 9,0 – 7,0 – 3,0 –
Чекбек 7,0 – 7,0 9,0 3,0 5,0
Камелот 7,0 7,0 5,0 – 5,0 3,0
Харківський ет. 5,0 9,0 – 9,0 – –
Модус 7,0 9,0 – 9,0 – –
Царевич – 9,0 1,0 9,0 – –
Світ – 7,0 5,0 9,0 – –
Ефектний – 9,0 3,0 9,0 – –
Морфотип хамелеон
Петроніум 5,0 7,0 3,0 7,0 5,5 3,0
Фаргус – 4,0 1,0 5,0 3,0 –
В Лісостепу в умовах Валківської сортостанції всі сорти вусатого
морфотипу мали високу стійкість до вилягання, але в дослідах Калинівської
філії за достатнього вологозабезпечення лише сорти Улус, Маскара, Чекбек і
ЧБЛ — 5 отримали 7 балів. У Поліссі за помірної температури і більшої
кількості опадів тільки сорти Улус, Маскара, Девіз, Гарде і Глянс мали
середню стійкість до вилягання, а решта — понижену.
Дослідження показали, що сорти нового покоління вусатого
морфотипу за сприятливих погодних і агротехнологічних умов здатні
формувати врожайність понад 6 тонн насіння з гектара (табл. 3).
Так, у Білоцерківській та Іллінецькій сортостанціях і Рівненському
держцентрі урожайність сортів Гарде, Глянс, Маскара, Камелот і Комет в
2005–2009 роках становила 6,0–6,6 т/га, а сортів Сантана і Міленіум, за
даними дослідів компанії Агрофармахім, досягала відповідно 9,5 і 10,5 т/га
[8].
148](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-148-320.jpg)
![Варто зазначити, що сорти вусатого морфотипу демонструють свої
переваги перед листочковими в основному за сприятливих
агротехнологічних і особливо кліматичних умов, а за сильної посухи їх
урожайність є менш стабільною і може знижуватись, як і звичайних сортів,
або деколи й більше. Так, у Білоцерківській сортостанції в дуже
посушливому 2007 році сорти вусатого морфотипу Кадді, Лавр, Гарде і
Комбайновий 1 сформували урожайність 26,6–13,0, що більше від сортів
листочкового морфотипу Вінець, Луганський і Харків‘янин на 12,5–3,2 ц/га,
а в сприятливих 2008 і 2009 роках — 34,4–49,0 ц/га; в Іллінецькій
сортостанції сорти вусатого морфотипу Камертон, Камелот, Степовик і
Харді в тих же 2007 та 2008 роках сформували урожайність відповідно
14,3,12,4,11,7 і 6,6 та 39,6, 34,4, 34,5 і 38,6 ц/га.
Потрібно врахувати, що в сучасних безлисточкових сортів Модус,
Маскара, Чекбек, Сантана, Гарде і Степовик редукція листочків у вусики
компенсується збільшеним розміром прилистків і вусиків і підвищенням
фотосинтетичної функції неспеціалізованих органів рослин, що забезпечує
їхню конкурентоздатність як за сприятливих, так і за екстремальних
погодних умов [3].
Важливо відмітити, що високопродуктивні сорти вусатого морфотипу
Зекон, Мадонна, Царевич, Комбайновий 1 і Степовик відзначаються також
підвищеним вмістом білка в зерні і за якістю віднесені до цінних, а за
повідомленням А.М.Шевченка [7] сорти Комбайновий 1 і Степовик за
вмістом білка в насінні є неперевершеними серед сортів вітчизняної та
зарубіжної селекції.
Висновки. Нині в Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в
Україні, переважають безлисточкові (вусаті) сорти нового покоління, що
мають добрі адаптивні властивості, підвищену стійкість до вилягання,
технологічність вирощування та врожайність, а сорти Комбайновий 1 і
Степовик також вміст білка. В Степу, Лісостепу і Поліссі за цими
показниками виділяються сорти вусатого морфотипу Девіз, Маскара,
Камертон, в Лісостепу і Поліссі — сорти Харді, Камелот і Кадді, в Лісостепу,
крім того — Модус, Глянс, Гарде і Світ, та в Поліссі — вусаті Лавр, Улус,
Степовик, хамелеон Фаргус і листочкові Вінець і Люлінецький
короткостебловий. Вони цілком відповідають вимогам виробництва і
сприятимуть відновленню вирощування гороху на якісно новому рівні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бугайов В.Д., Кондратенко М.І. Створення ліній гороху нових
морфотипів зернового напрямку використання з підвищеною
технологічністю вирощування / В.Д. Бугайов, М.І. Кондратенко //
Генетичні ресурси рослин. — 2008. — ғ 6. — С.63–67.
2. Каталог сортів гороху селекції інституту рослинництва ім. В.Я.Юр'єва //
Харків. — 2006. — 22с.
150](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-150-320.jpg)
![pea varieties of various morphotypes are given. The varieties with better
productivity rates, lodging resistance, technological effectiveness of growing
and suitability for direct combine harvesting are determined.
Key words: peas, varieties, adaptive properties, productivity, yielding
capacity, morphotype, lodging, drought resistance, technological effectiveness.
УДК 633.11: 632.38: 632.4: 632.98: 631.811.98
ЗНИЖЕННЯ ПАТОГЕННОГО ПРЕСИНГУ ВІРУСУ СМУГАСТОЇ
МОЗАЇКИ ПШЕНИЦІ ТА ДЕЯКИХ СПРЯЖЕНИХ ХВОРОБ
ГРИБКОВОЇ ЕТІОЛОГІЇ НА РОСЛИНИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ І
ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗА ПЕРЕДПОСІВНОЇ
ОБРОБКИ НАСІННЯ ХЛОРМЕКВАТХЛОРИДОМ
Ж.П. ШЕВЧЕНКО, кандидат біологічних наук
І.І. М ОСТОВ’ЯК, кандидат сільськогосподарських наук
С.М. КУРКА, О.В. ТАРАНЕНКО
В умовах ізоляції методом штучної інокуляції проростків пшениці
озимої соком рослин, заздалегідь уражених вірусом смугастої мозаїки
пшениці (ВСМП), вивчалась здатність регулятора росту Хлормекватхлорид
(ССС-720), в.р. сприяти підвищенню толерантності рослин пшениці озимої
до вірусу смугастої мозаїки пшениці (ВСМП), а в умовах природного
ураження — до спряжених з ним грибкових хвороб — септоріозу та
піренофорозу.
Одним із важливих завдань сільськогосподарського виробництва в
Україні було і залишається значне збільшення виробництва зерна. Без
використання всіх резервів і можливостей, які є надбанням науки і передової
практики, вирішити це завдання не можливо. Серед таких резервів —
зменшення втрат від вірусних хвороб (вірозів), які завдають значних збитків
не лише в Україні, а й у інших європейських та інших країнах [1–9]. Великої
шкоди завдають і спряжені з ними такі грибкові хвороби, як септоріоз і
піренофороз [10].
Факторами, що сприяють зниженню цих втрат, а відтак і підвищенню
продуктивності рослин, є регулятори росту. Впливаючи позитивно на
метаболізм рослин, активність ферментів та інтенсивність утворення
хлорофілу, ці сполуки, потрапляючи в рослину, сприяють підвищенню її
толерантності до збудників хвороб, виконують роль індукторів стійкості
рослин до хвороб, сприяючи появі неспецифічної стійкості рослин [4, 8, 11,
12]. Крім того, вони здатні змінювати смак їжі для членистоногих, що є
переносниками збудників вірусних хвороб, а відтак — приваблювати або
152](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-152-320.jpg)
![відлякувати їх від рослини-живителя, крім того, вони можуть змінювати
структуру ентомоценоза озимого поля [11, 13].
Багаторічними дослідженнями як вітчизняних, так і зарубіжних
науковців встановлено, що зареєстрований нині в Україні Хлормекватхлорид
(ССС-720), в.р. широко застосовувався раніше як Хлорхолінхлорид, ССС,
ТУР на пшениці озимій та на інших зернових колосових культурах як
ретардант, підвищуючи в значній мірі стійкість до хвороб і їхню
продуктивність [14–16]. Крім підвищення стійкості рослин до вилягання, цей
препарат забезпечує також добре перенесення рослинами несприятливих
умов, які виникають під час їх росту і розвитку, сприяє підвищенню
стійкості їх до збудників хвороб різної етіології. Проте, в окремих випадках,
про що зазначає Е.З. Демиденко [17], цей препарат виявлявся неефективним,
призводячи навіть до зниження урожайності. Цей автор пояснює це
недотриманням технології використання препарату, зокрема, застосування
його без урахування рівня агротехніки, стану посівів, погодних умов,
чутливості сортів та строків застосування. За даними Г.В. Пижикової [19],
якщо на фоні застосування препарату ТУР ураженість кореневими гнилями і
твердою сажкою знижувалася, то ураженість борошнистою росою і
септоріозом підвищувалася. Результати ранніх досліджень, отримані в
колишньому Уманському сільськогосподарському інтитуті, показали, що
передпосівна обробка насіння пшениці озимої, а також обприскування
вегетуючих рослин розчином Хлорхолінхлориду сприяє підвищенню її
витривалості до деяких вірусних хвороб, проте ефективність його залежить
від низки факторів, зокрема сортових особливостей, норми витрати
препарату [14].
Загалом, аналіз наукового і виробничого досвіду не дає підстав
зробити однозначні висновки про вплив Хлорхолінхлориду на ураженість
пшениці озимої хворобами як вірусної, так і грибкової природи. Зважаючи
на це, з метою вивчення імунізаційних властивостей регулятора росту
Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р. пов‘язаних з ВСМП, піренофорорзом і
септоріозом, на лабораторній ділянці кафедри захисту і карантину рослин,
що розташована на полях наукового навчально-виробничого відділу
Уманського НУС у 2006–2008 роках було проведено спеціальні
дослідження.
Методика досліджень. Насіння пшениці сорту Подолянка перед
сівбою обробляли регулятором росту Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р. у
концентрації 0,1%. Після появи сходів пшениці озимої під ізоляторами, коли
у рослин утворилося три-чотири листки, їх було інокульовано соком, який
отримали з мацерованих листків рослин пшениці озимої, що заздалегідь
були уражені ВСМП і перевірені на інфекційність. При цьому
використовувався ватно-марлевий шпатель, а для утворення ранок на
епідермісі листків їх посипали прожареним розтертим річковим піском, що
забезпечувало проникнення вірусних часток смугастої мозаїки пшениці
153](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-153-320.jpg)
![(СМП) у клітини покривних тканин листка. Починаючи з четвертого дня
після інокуляції проростків пшениці, згідно існуючих методик [9, 19, 20], на
відростаючих листках візуально визначали наявність рельєфної мозаїчності,
яка притаманна СМП. Якісна оцінка прояву ознак в пізніші фази розвитку
рослин, які не загинули, проводилась згідно існуючої у вірусології методики
[20] за принципом „так‖, або „ні‖, тобто — одиниця уражена чи не уражена.
При цьому враховувалась також інтенсивність ураження (прояв мозаїчності).
Наявність толерантності рослин пшениці озимої до збудників
спряжених з СМП таких грибкових хвороб, як септоріоз та піренофороз,
вивчали у природних умовах ураження без ізоляції. Обліковували
ураженість рослин цими хворобами згідно методики, описаної
В.П.Омелютою [21].
Результати досліджень. На штучно інокульованих ВСМП рослинах,
що виросли під ізоляторами з насіння, обробленого препаратом
Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., на листках, що відростали, на сьомий–
восьмий день було виявлено світло-зелені, близькі до салатового кольору,
смуги, що розташовувалися вздовж жилок. На відростаючих листках
контрольних рослин, що також інокулювались, ці смуги були рельєфними,
чіткими і яскравими, які з часом ставали розпливчастими, листкова
пластинка набувала білуватого пергаментноподібного вигляду і в окремих
випадках вона була шорсткою. Симптоми ураження ВСМП (рельєфна
мозаїчність на листках) у варіанті, де насіння обробляли регулятором росту
Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., були виявлені не на всіх уражених
рослинах. З ознаками хвороби було виявлено в даному варіанті лише 48,0%
рослин. При цьому рельєфна мозаїчність на листках, що відростали, була
ледь помітною, тьм‘яною. У контролі захворіло 90,0% рослин.
Для підтвердження того, що рельєфна мозаїчність на листках
утворилась внаслідок впливу на рослини вірусу СМП, яким штучно їх
інокулювали, тобто для встановлення інфекційності рослин, інфекцію
пасажували на здорові рослини (проростки). Через 8–9 днів після інокуляції
на відростаючих листках було помічено чітку рельєфну мозаїчність, що є
характерною для смугастої мозаїки пшениці, яка була в досліді об'єктом
вивчення.
Якісний облік ураженості ВСМП рослин, що збереглися, у пізніші
фази росту і розвитку проводили на індикаторних листках F, F1, F2, що, за
Д. Шпаар із співавторами [20], означає: F — верхній листок, F1 — другий і F2
— третій листок згори донизу.
При цьому виявили, що у контролі на верхньому листку (F), так
званому прапорцевому, мозаїчність проявлялась чіткіше, порівняно з F1 і F2.
У варіанті, де рослини сформувались з насіння, обробленого препаратом
Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., по-перше, збереглося 52% рослин, які
сформували репродуктивні органи, у контролі — лише 10% (табл.), а по-
друге, мозаїчність на індикаторному листку F була слабкою і тьм‘яною.
154](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-154-320.jpg)
![Ураженість і продуктивність інокульованих ВСМП рослин пшениці
озимої, вирощених з насіння обробленого регулятором росту
Хлорметватхлорид (ССС-720), в.р.
Відсоток Маса зерен з одного
рослин, на Відсоток колоса, г.
листках яких рослин, на яких Рік
Варіант після інокуляції сформувались в серед-
з‘явилися чіткі репродуктивні ньому за
симптоми органи 2006 2007 2008 три роки
ВСМП
Насіння не оброблене
регулятором росту
Хлормекватхлорид (ССС-
720), в.р., всі рослини, що 90 10 0,52 0,53 0,60 0,55
виросли з нього,
інокульовані ВСМП
(контроль)
Насіння оброблене
регулятором росту
Хлормекватхлорид (ССС-
48 52 1,16 1,20 1,20 1,19
720), в.р., всі рослини, що
виросли з нього,
інокульовані ВСМП
НІР095 0,11 0,12 0,11
При вивчені толерантності до септоріозу та піренофорозу рослин
пшениці озимої сорту Подолянка, що виросли з обробленого
Хлормекватхлоридом насіння, нами встановлено, що на листках дослідних
рослин, порівняно з контрольними, кількість септоріозних плям була на 45%
меншою, а плям, характерних для піренофорозу — на 53%, до того ж вони
були дещо менших розмірів.
Отже, незначний прояв симптомів мозаїчності на відростаючих
листках штучно уражених рослин, які виросли з насіння обробленого
досліджуваним регулятором росту, або тьм‘яність і відсутність мозаїчності,
можна пояснити толерантністю таких рослин до вірусної інфекції. Це саме
можна сказати і стосовно септоріозу та піренофорозу. Кількість некротичних
плям на листках, характерних як для септоріозу, так і для піренофорозу
зменшилась, очевидно, внаслідок появи у рослини під дією даного
регулятора росту захисних механізмів, що контролюють стійкість рослин до
патогенів, про що йдеться у одній з робіт Б.А. Рубіна із співавторами [22].
Основним доказом наявності толерантності як до ВСМП, так і до
збудників таких грибкових хвороб, як септоріоз і піренофороз, у рослин, що
виросли з насіння, обробленого препаратом Хлормекватхлорид, крім
зазначених показників, є їх продуктивність. Так, у контролі в середньому
маса зерен з одного колоса рослин, які інокулювали ВСМП, і не загинули,
155](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-155-320.jpg)
![становила лише 0,55 г., в той час як у варіанті, де рослини сформувались з
обробленого регулятором росту з насіння вона зростала до 1,19 г., до того ж
воно було добре виповненим.
Висновки. В результаті проведених упродовж 2006–2008 років в
УНУС досліджень ефективності регулятора росту Хлормекватхлорид (ССС-
720), в.р. як імунізатора рослин до ВСМП було встановлено наявність цієї
властивості у даного регулятора росту. Поява симптомів СМП лише у 48%
рослин в досліді та наявність 52% рослин, на яких після штучного ураження
ВСМП утворилися репродуктивні органи, свідчить про те, що під дією цього
регулятора росту рослини стають толерантними до даного вірусу. Останнє
підтверджується також зменшенням некрозів, характерних для септоріоза та
піренофороза, на листках рослин пшениці озимої, що виросли з обробленого
даним регулятором росту насіння. Продуктивність інокульованих ВСМП
рослин, які сформувались з обробленого досліджуваним регулятором росту
насіння, підвищувалась, порівняно з контрольними, більше ніж у 2 рази
(маса зерен з одного колоса у контрольному варіанті становила 0,55 г., а у
дослідному — 1,19 г.).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Міщенко Л.Т. Хвороби озимої пшениці / Л.Т. Міщенко — К.:
Фітосоціоцентр, 2009. — 352 с.
2. Бойко А.Л. Основи екології та біофізика вірусів / А.Л. Бойко — К.:
Фітосоціоцентр, 2003. — 164 с.
3. Міщенко Л.Т. Застосування рістрегулюючих препаратів для підвищення
вірусостійкості рослин пшениці / Л.Т. Міщенко, О.М. Філенко, Т.В.
Кучанова — Біоресурси та віруси, 2001 — Київ, фітосоціоцентр, 2001.
— С. 88.
4. Влияние биологически активных препаратов „Сфагнин‖ и „Гидрогумат‖
на формирование неспецифичной устойчивости растений зерновых
культур к поражению вирусной инфекцией / [Решетник Г.В., Мищенко
Л.Т., Томсон А.Э., Овчинникова Т.Ф., Жмакова Н.А. и др.] —
Природопользование. — 2008. — Вып. 14. — С. 236–240.
5. Шпаар Д. Вирусные болезни зерновых и кормовых злаков в Германии
— эпидемиология, экономическое значение и меры борьбы с ними /
Шпаар Д., Фукс Э., Рабенштайн Ф. // Агроекологіч. журн. Спецвыпуск.
— 2002. — С. 15–21.
6. Вирусные болезни — серьезная угроза для выращивание зерновых
культур в Европе / [Шпаар Д., Робенштайн Ф., Кастир Р., Хабескус А.] //
Весці Нацыяналнай Акадэміі Навук Беларусі. — 2006. — ғ 3. — С. 60–
70.
7. Экономическое знание, распространение и борьба с вирусами зерновых
и кормовых злаков, переносимых клещами и насекомыми в Германии /
[Рабенштайн Ф., Хабескус А., Шлипхаке Э., Шуберт И.] // Весник
защиты растений — Санкт–Петербург. — 2008. — ғ 1. — С. 14–26.
156](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-156-320.jpg)
![8. Інтегрована система захисту зернових культур від шкідників, хвороб та
бур'янів/ [А.К. Ольховська-Буркова, Ж.П. Шевченко, Є.М. Лук'янова,
Є.П. Ковальський, Рябченко М.О. та ін.] / За ред. А.К. Ольховської-
Буркової, Ж.П. Шевченко. — Київ: Урожай, 1990. — 280 с.
9. Развязкина Г.М. Вирусные болезни злаков / Розвязкина Г.М. —
Новосибирск: Наука, 1975. — 231 с.
10. Шевченко Ж.П. Піренофороз і вірози озимої пшениці, їх переносники в
умовах правобережного Лісостепу України / Шевченко Ж.П., Курка
С.М. / Збірник наукових праць УДАУ. — Умань, 2004. — Вип. 58. — С.
342–349.
11. Бочкарѐва З.А. Хлорхолинхлорид и устойчивость пшеницы к
вредителям и болезням / З.А. Бочкарѐва, С.А. Вертий.– Защита
растений, 1971. — ғ 12. — С. 20–21.
12. Матевосян Г. Л. К вопросу применения регуляторов роста и индукторов
устойчивости в защите растений / Матевосян Г. Л. // Хим. метод защиты
растений: — СПб, 2004. — С. 209–210 (Матер. междунар. науч. —
практ. конф. 6–10 дек. 2004 г.).
13. Самерсов В. Ф. Влияние регуляторов роста на изменение структуры
энтомоценоза озимого поля / Самерсов В. Ф., Яченя С. В., Лопатко Г. Л.
— Сб. науч. тр. / БелНИИ защиты растений. — Минск, 1987. — Вып.
XII. — С. 3–8.
14. Шевченко Ж.П. Возможности повышения устойчивости озимой
пшеницы к вирусным и некоторым грибным болезням под влиянием
препарата Тур / Шевченко Ж.П., Сыротюк П.С., Франчук Н.П. //
Биологическая и химическая защита растений от вредителей, болезней и
сорняков в УССР, Сб. науч. трудов. — К. 1985. — С. 173–177.
15. Буренок В.П. Тур против корневой гнили пшеницы / Буренок В.П. —
Защита растений, 1977. — ғ 3. — С. 27–28.
16. Як одержати високий урожай якісного зерна на зріджених, ослаблених
внаслідок екстремальних умов перезимівлі, посівах озимої пшениці
[Електронний ресурс] / В. Лихочвор, Р. Проць, Ю. Гук, О. Хом‘як //
ukragroportal.com. — 2003. — ғ 12. Режим доступу до статті:
http://www.ukragroportal.com/propoz/index.html?PropozRubID=4&Year=20
03&NumID=31&obl=
17. Демиденко Е.З. Применение Тура на зерновых культурах / Демиденко
Е.З. — Химия в с.-х.производстве, 1982. — С. 52–56.
18. Пыжикова Г.В. Влияние хлорхолинхлорида на развитие септориоза
пшеницы / Г.В. Пыжикова, А.А. Макиенко — Химия в сельском
хозяйстве. 1983. — ғ 8. — С. 47–49.
19. Шевченко Ж.П. Вірусні та мікоплазмові хвороби зернових колосових
культур: Методичні рекомендації і посібник / Шевченко Ж.П. —
Кіровоград, 1996. — 72 с.
157](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-157-320.jpg)
![20. Защита растений в устойчивых системах землепользования / [Шпаар Д.,
Бартелье Г., Бурт У., Ветцел Т., Витт Г. и др.]; под ред. Шпаара Д.
Минск, 2004. Т. 4. — 345 с.
21. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур [Омелюта
В.П., Григорович І.В., Чабан В.С., Підоплічко В.Н та ін.]; під ред. В.П.
Омелюти. К.: Урожай, 1986. — 293 с.
22. Рубин Б.А. Биохимия и физиология иммунитета растений / Рубин Б.А.,
Арциховская Е.В., Аксенова В.А. — М. Высшая школа, 1975.– 325 с.
Одержано 16.04.10
В Уманском национальном университете садоводства в
лабораторном эксперименте в условиях изоляции в результате
инокулирования вирусом полосатой мозаики пшеницы проростков пшеницы
озимой (фаза 3–4 листьев), выросшей из семян обработанных регулятором
роста Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., установлено наличие у растений
(52%) толерантности к данному патогену. Снижение патогенного
прессинга на растения пшеницы озимой, выросшей из семян обработанных
регулятором роста Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., наблюдалось и в
отношении таких сопряженных грибковых болезней как септориоз и
пиренофороз, изучение которых проведено в естественных условиях
заражения.
Ключевые слова: Пшеница озимая, вирус полосатой мозаики
пшеницы, регулятор роста Хлормекватхлорид, обработка семян.
The experiment was carried out in the laboratory of Uman National
University of Horticulture. Under the conditions of isolation winter wheat
seedlings (3 – 4 leaves stage) were inoculated with wheat streak mosaic virus.
These seedlings grew out from the seeds treated with plant growth regulator
Chlormequat-Chlorid (CCC-720). As a result 32% of plants showed resistance
to the pathogene. The reduction of pathogenic pressure on winter wheat,
grown from the seeds which were treated with plant growth regulator
Chlormequat-Chlorid (CCC-720) was also observed in relation to other fungal
diseases such as Septoria blight and helmithosporosis. The study of these
diseases was conducted under the natural conditions of infecting.
Key words: winter wheat, wheat streak mosaic virus, growth regulator,
chlormechvatchloride, treatment of seeds.
158](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-158-320.jpg)
![УДК 633.34: 631.5 (477.43)
АГРОТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ВИРОЩУВАННІ СОЇ НА НАСІННЯ
В УМОВАХ ПОДІЛЛЯ
О.М. БАХМАТ, кандидат сільськогосподарських наук
Подільський державний аграрно-технічний університет
Соя — провідна високобілкова культура світового рослинництва, є
однією серед найпоширеніших зернобобових і олійних культур, відіграє
вирішальну роль у сільському господарстві, технічній промисловості і
медицині. Це цінна зернобобова культура, яка набуває особливого значення
під час формуванні вітчизняного ринку високо протеїнових кормів,
збалансованих за поживними речовинами та амінокислотами. В зерні сої
містяться в середньому 36–45% білку, 19–22 − жиру, 23–28% вуглеводів,
значний вміст вітамінів, ферментів, мінеральних та інших речовин.
Підвищення поживної та енергетичної цінності кормів для
сільськогосподарських тварин можливе лише шляхом збільшення в них
зерна сої. Провідне місце у підвищенні врожайності сої є створення
комплексних агроекологічних систем, удосконалення технологічних заходів
вирощування цієї культури.
Збільшення виробництва сої в усіх зонах вирощування обумовлено як
розширенням площ посіву, так і, що дуже важливо, підвищенням її
врожайності [1, 3, 4]. Проте, як повідомляють, А. В. Сємцов та А.О. Бабич,
велике значення у підвищенні врожайності та поліпшенні якості насіння сої
має підбір сорту [1, 4].
Правильний вибір сорту — одна з вирішальних умов одержання
максимального врожаю. В той же час вибір сорту є одним із найбільш
доступних виробництву агрозаходів пониження негативного впливу
лімітуючих факторів зовнішнього середовища на рівень урожайності сої і в
найбільшій мірі забезпечує пластичність культури до конкретних умов
вирощування. Тому, зважаючи на зазначене в умовах виробництва,
необхідно вирощувати два-три сорти, які відрізняються тривалістю
вегетаційного періоду, стійкістю до хвороб, шкідників і негативних факторів
середовища (зниженню температури, посухи та ін.). Сорти сої відрізняються
вузьким екологічним пристосуванням, тому технологія вирощування цієї
культури повинна базуватися на кращих, найбільш пристосованих до
конкретних ґрунтово-кліматичних умов зони, районованих і перспективних
сортах місцевої селекції.
А.О. Бабич [1] вказує на те, що для кожної ґрунтово-кліматичної зони
районована ціла група сортів, добре адаптованих до умов регіонів, вони
надійно дозрівають, забезпечують високу врожайність. Водночас він вважає,
159](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-159-320.jpg)
![що основні площі сої в Лісостепу й Степу слід зайняти середньоранніми та
середньостиглими сортами, які ефективно використали б увесь вегетаційний
період.
Варто зазначити, що є багато даних результатів досліджень різних
способів сівби сої: широкорядний з різними міжряддями (30–70 см), 2–3
пунктирно-стрічковий, стрічково-смуговий, суцільний, квадратний та
квадратно-гніздовий. Суперечність їх обумовлена різноманітністю
конкретних ґрунтово-кліматичних умов проведення дослідів, характером
забур'яненості посівів і біологічними особливостями сортів, що
вирощуються. Отже, за твердженнями А.О. Бабича [1], спосіб сівби, ширина
міжрядь і густота рослин є основними елементами сортової агротехніки сої.
Крім цього, за результатами багаторічних досліджень автором було зроблено
висновок, що ширина міжрядь залежить від географічного положення
(північ-південь), наявної техніки, бур'янів, регіону вирощування сої,
родючості ґрунту, дати сівби, досвіду, стану ґрунту і скоростиглості сорту. У
північних і прилеглих до них регіонах, сою ранньостиглих сортів вирощують
за меншої ширини міжрядь і найвищий урожай одержують при звужених
міжряддях або звичайному рядковому способі сівби. В південних соєсійних
регіонах, де вирощують середньо- і пізньостиглі сорти, застосовують більшу
ширину міжрядь, ніж у північних. Характерним для всіх соєсійних регіонів є
той факт, що за пізньої сівби вузькі міжряддя забезпечують більшу
продуктивність рослин, ніж широкі.
Отже, незважаючи на проведену величезну кількість дослідів зі
способами сівби сої, і в результат яких встановлено певні тенденції та
залежності щодо ширини міжрядь та розміщення рядків при сівбі сої,
остаточної відповіді стосовно застосування способу сівби цієї зернобобової
культури у визначеному регіоні немає. Основною причиною зазначеного є
коливання погодних умов і створення сучасних сортів, які орієнтовані на
вимоги товаровиробників відносно місця в сівозміні, засвоєння елементів
живлення, застосування пестицидів, напрямку використання, сучасної
сільськогосподарської техніки, рівня врожайності та показників якості зерна.
Мета досліджень полягала у вивченні процесів росту і розвитку
рослин, їх продуктивності, залежно від екологічних умов і сорту, способу
сівби, інокуляції насіння та внесення повнокомпонентних екологічно
чистого органо-мінерального гранульованого добрива — екогран.
Результати досліджень. Для досліду використовували такі сорти сої:
Золотиста (контроль), Агат, Анжеліка та Артеміда. Із способів сівби
вивчались: звичайний рядковий, ширина міжрядь, в якому складала 15 см,
широкорядний з міжряддями 45 см та стрічковий (45+15+15 см). Стаціонарні
польові досліди закладались на дослідному полі Подільськго державного
аграрно-технічного університету відповідно до загальноприйнятої методики
за трифакторною схемою в чотириразовому повторенні. Посівна площа
елементарної ділянки складала 45,0, облікова — 25,2 м2.
160](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-160-320.jpg)
![Система удобрення сої складалася із передпосівного та припосівного
удобрення. Передпосівне удобрення і включало внесення мінеральних
добрив в дозі N45P30K30 під передпосівну культивацію та в припосівне —
органо-мінерального добрива „екогран‖ у дозі від 0,1до 0,4 т/га, до складу
якого входить 70% курячого посліду, 6% — СаСО3, 3–6% — Р2О5, 3–6% —
К2О. Вміст поживних речовин на абсолютно суху речовину: азоту загального
— 3–6%, фосфору в перерахунку на Р2О5 — 3–6%; калію в перерахунку на
К2О — 3–6%; вміст мікроелементів на 1 кг: марганцю 100–280 мг, цинку 90–
290 мг, міді 30–40 мг, заліза 270–700 мг, кобальту 8–11 мг; вміст сухої
органічної речовини — 55–65%.
Дослідженнями передбачалось вивчення інокуляції насіння
ризоторфіном і вермистимом. До складу ризоторфіну входить спеціально
підготовлений торф і культура симбіотичних азотфіксувальних
мікроорганізмів Bradyrhizobium japonicum ғ 2490 [4]. Норма застосування
препарату складала — 200 г на гектарну норму насіння сої. Застосовували
біопрепарат, змішуючи його з водою (2% від маси насіння), наносили його
на насіння, добре перемішували та підсушували. Обробку насіння
ризоторфіном проводили в день сівби. „Вермистим‖ — це рідкий
біостимулятор росту і розвитку рослин. Він містить в своєму складі всі
компоненти вермикомпосту в розчиненому та активному стані: гумати,
фульвокислоти, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, макро- і
мікроелементи та ґрунтові сапрофіти. Вермистим наносили на гектарну
норму насіння сої в кількості 10л, насіння добре перемішували і
підсушували. Обробку проводили в день сівби.
Допосівну обробку проводити одночасно з протруюванням насіння на
звичайних протруювачах типу ПС-10, «МОБІТОКС», ПСШ-5 та ін., 8–10
літрів вермистиму на гектарну норму насіння, за день до сівби або краще
разом з ризоторфіном (200 г) в день сівби. При сумісній інокуляції насіння
сої ризоторфіном і вермистимом біопрепарати використовувати по 0,5 від
вагової і об‘ємної норм роздільного застосування.
Сівбу сої 2007 року проводили 10 травня, 2008 року − 15 травня та
2009 року — 8 травня.
Важливим резервом підвищення врожайності зерна сої є передпосівна
обробка насіння ризоторфіном і вермистимом. Результати попередніх
досліджень показали, що цей агрозахід впливає позитивно на накопичення
бульбочкових бактерій. Залежно від сорту сої в середньому з розрахунку на
одну рослину їх кількість змінювалася від 28 до 40 штук. Серед сортів сої в
досліді краще реагували на заходи інокуляції насіння рослини таких сортів
як Артеміда і Анжеліка. В середньому за три роки досліджень кількість
бульбочок і їх сира маса відповідно в цих сортах складали 39–26 шт. і 0,84–
0,59 г, тоді як на кореневій системі рослин сортів Агат і Золотиста лише 26–
19 шт. і 0,60–0,49 г.
161](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-161-320.jpg)
![УДК 631. 811: 633. 63 (477.46)
БАЛАНС ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ В ГРУНТІ ПІД
БУРЯКОМ ЦУКРОВИМ У ГОСПОДАРСТВАХ ЧЕРКАСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
О.М. ГЕРКІЯЛ, З.В. ГЕРКІЯЛ, кандидати сільськогосподарських наук
Показано динаміку внесення елементів живлення з органічними і
мінеральними добривами під буряк цукровий у господарствах Черкаської
області за останні дев‘ять років. Розраховано винос і баланс елементів
живлення під цією культурою в середньому в області.
Світовий досвід переконує, що екстенсивне землеробство без
застосування добрив неминуче веде до поступового і неухильного
виснаження ґрунтів і зниження врожайності сільськогосподарських культур.
Землеробство України впродовж століть працювало на родючості, що
спадає. Урожайність сільськогосподарських культур отримували в
основному за рахунок потенціальної родючості, що призводило до
поступової деградації ґрунтів. Люди лише частково відтворювали родючість
внесенням органічних і мінеральних добрив, яких завжди було недостатньо.
Основою для простого відтворення родючості ґрунту є дотримання
землеробського закону повернення, відкритого і обґрунтованого ще в
середині ХІХ століття. Порушення цього закону, як зазначав Ю. Лібіх, рано
чи пізно призведе до виснаження ґрунту. Пізніше цей закон уточнювався,
розвивався і тепер його варто розуміти так: у раціонально організованому
господарстві всі біологічно важливі елементи живлення, винесені з урожаєм
чи втрачені, треба повертати в грунт з деяким перевищенням, щоб
забезпечити безперервне зростання врожайності і підвищення родючості
ґрунту [1].
Проте в останні 20 років система землеробства в Україні ведеться з
тотальним порушенням будь-яких вимог закону повернення. Це, насамперед,
стосується балансу основних поживних речовин. Якщо в 1990 році в
Лісостепу вносилося 163 кг/га елементів живлення з мінеральними
добривами та 8–9 т/га органічних і баланс азоту та калію був близьким до
бездефіцитного, а за фосфором — додатнім, то в 2002 р. внесено лише 24,4
кг/га елементів живлення з мінеральними добривами і близько 1 т/га
органічних добрив [2].
Радує, що в Черкаській області в останні 2–3 роки відбувся істотний
прогрес щодо кількості внесення мінеральних добрив. У 2007 р. їх унесено
88 кг/га д. р., у 2008 р. — 81 кг/га. Щодо органічних добрив прогресу поки
що не помітно. У вказані роки їх унесено відповідно 1,0 і 1,1 т/га [3].
165](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-165-320.jpg)
![Використання органічних добрив у зоні Лісостепу досягло
бездефіцитного балансу щодо потреби їх для розширеного відтворення
родючості ґрунтів у 1976–1990 рр., коли було внесено з розрахунку на 1 га
ріллі 8,1–9,7 т, а в Черкаській області — 10,0 т/га. Потреба для
бездефіцитного балансу за даними наукових досліджень становить у цій зоні
7,5 т/га ріллі [2].
Нами зроблено аналіз динаміки внесення органічних і мінеральних
добрив і врожайності буряка цукрового у господарствах Черкаської області
та орієнтовні розрахунки балансу основних елементів живлення в ґрунті під
цією культурою. Кількість унесених органічних і мінеральних добрив з
розрахунку на 1 га посівної площі та врожайність взято з статистичного
щорічника Черкаської області [3].
Основна кількість елементів живлення надходить у грунт з
добривами, і лише невелика їх частина з опадами, приблизно 4–10 кг/га
азоту, 2,5–3 кг фосфору і 3–10 калію [2]. Разом з цим певна кількість
втрачається з ґрунту в основному внаслідок вимивання та газоподібними
втратами азоту з добрив і ґрунту в процесі денітрифікації. Ураховуючи, що
втрати елементів живлення незначні і вони компенсуються надходженням з
атмосферними опадами, у даній статті баланс розраховано лише за виносом
основних елементів живлення з урожаєм і надходженням їх з добривами.
Система удобрення окремих культур є складовою частиною системи
внесення добрив у сівозміні і має бути спрямованою на підвищення
родючості ґрунту і продуктивності даної культури. Родючість ґрунту і
врожайність сільськогосподарських культур зменшуються, якщо господарі
землі без наукового підходу ведуть виробництво рослинницької продукції, в
т.ч. і застосування добрив.
Одним із об‘єктивних показників ступеня інтенсифікації і культури
землеробства є баланс основних елементів живлення [4]. Буряк цукровий в
Україні і в Черкаській області завжди були і надалі мають бути однією з
найпродуктивніших культур. При врожайності 400 ц/га ця культура
забезпечує отримання 50–55 ц цукру, 150–200 ц гички, 260–280 ц сирого
жому, 15–18 ц меляси, які використовуються на корм. За поживністю буряк
цукровий значно перевищує кормовий. 100 кг коренеплодів відповідають 26
к. о. і містять 1,2 кг перетравного протеїну, а 100 кг листків — відповідно 20
кг к. о. і 2,2 кг протеїну [5]. Проте посівні площі буряка цукрового за останні
роки у Черкаській області скоротилися в 5 разів. Якщо в 1990 р. площа
посіву на фабричні цілі становила 140,4 тис. га, то у 2008 р. — лише 26,3 тис.
га. Урожайність при цьому не зросла і валовий збір цієї культури скоротився
з 4097 тис. т у 1990 році до 854 тис. т у 2008 р., тобто майже в 5 разів.
Результати досліджень. Максимальну продуктивність буряка
цукрового забезпечує, поряд з іншими важливими агротехнічними заходами,
внесення органічних і мінеральних добрив. Однак унесення органічних
166](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-166-320.jpg)
![добрив у господарствах Черкаської області в середньому на 1 га посіву,
порівняно з 1990 роком, скоротилося майже у сім разів. Мало вносилось і
мінеральних добрив, особливо в 2000–2003 роки. В наступні роки кількість
унесення їх зростала і в 2007 та 2008 роках досягла відповідно 301 і 225 кг д.
р., що становить відповідно 81 і 68% від унесеної кількості в 1990 році.
1 Динаміка внесення добрив під буряк цукровий і баланс елементів
живлення у ґрунті під ним в господарствах Черкаської області
Унесено добрив у середньому Винос
на 1 га Баланс
елементів
елемен- Інтенсив-
Рік всього Урожай- жив-
тів жив- ність ба-
мінераль-
органічни елементів ність, ц/га лення лення,- лансу, %
них, кг д. врожаєм,
х, т живлення, кг/га
р. кг/га
кг
1990 54,0 372 1101 293 309 +792 356
2000 35,2 67 542 177 186 +356 291
2001 23,7 83 403 168 177 +226 228
2002 22,8 98 406 183 193 +213 210
2003 16,4 110 331 188 198 +133 167
2004 18,6 165 416 254 267 +149 156
2005 15,1 241 445 293 309 +136 144
2006 8,0 226 334 331 348 –14 96
2007 8,6 301 417 269 283 +131 147
2008 8,0 255 333 327 344 –11 97
Разом з органічними і мінеральними добривами в останні три роки в
грунт під буряк надходило елементів живлення близько 33–41% від кількості
надходження в 1990 році.
Слід зазначити, що врожайність буряка цукрового, як видно з даних
табл.1, у ці роки не корелюється з кількістю внесених із добривами елементів
живлення. Це свідчить, що рівень урожайності залежав не тільки від норм
добрив, а й від багатьох інших факторів. У цілому рівень урожайності буряка
був низьким, у 2–3 рази нижчим за реально можливу врожайність у
Черкаський області. Це й зумовило невисокий винос елементів живлення з
урожаєм — 177–348 кг/га.
Найвища врожайність цієї культури була в 2006 році — 331 ц/га та в
2008 р. — 344 ц/га. До речі, це теж не досить висока врожайність, бо в
Черкаській області можна отримувати в середньому 400–450 ц/га. Але і за
такої врожайності при надходженні в грунт з добривами 333–334 кг/га
елементів живлення баланс їх виявився від‘ємним, тобто винос перевищив
унесення на 11–14 кг/га, а інтенсивність балансу становила 96–97%.
За даними В.М. Столяр і Л.С. Медведєвої [4], у 1986–1990 рр.
інтенсивність балансу елементів живлення в ґрунті під буряком цукровим у
167](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-167-320.jpg)
![Лісостепу України становила 242%, а в середньому в Україні — 236%. У
Черкаській області в 1990 році інтенсивність балансу була значно вищою —
356%. У цей рік у середньому в області під буряк було внесено 54 т/га гною і
372 кг/га елементів живлення з мінеральними добривами, разом — 1101
кг/га, але врожайність отримано порівняно невисоку — 293 ц/га. В результаті
цього внесення елементів живлення перевищило винос їх з урожаєм на 792
кг/га.
Представлений у табл.1 розрахунок загального балансу елементів
живлення (без урахування надходження їх з опадами і насінним матеріалом
та даних використання рослинами) характеризує ступінь збіднення чи
збагачення ґрунту на елементи живлення.
У досліджувані роки баланс елементів живлення у ґрунті під буряком
цукровим в області був додатнім за виключенням 2006 і 2008 років, коли
врожайність перевищувала 300 ц/га. У всі інші роки врожайність коливалась
у межах 168–293 ц/га. Додатній баланс елементів живлення створився не за
рахунок достатньої кількості внесених добрив (їх унесено значно менше
норми), а за рахунок низької врожайності, через що винос елементів
живлення був невисокий. Навіть за цих умов інтенсивність балансу
елементів живлення в більшості років була значно нижчою від інтенсивності
в 1986–1990 роки.
За розрахунками для отримання врожайності на рівні 400 ц/га винос
елементів живлення становив би приблизно 420–450 кг/га. За внесення
кількості елементів живлення з органічними і мінеральними добривами в
господарствах Черкаської області в 1990 році перевищення внесення над
виносом дорівнювало б приблизно 680–650 кг/га, а інтенсивність балансу
становила 262–244%, що адекватно середній інтенсивності в Лісостепу
України в ті роки.
Але в нинішній ситуації, коли через катастрофічне зменшення
поголів‘я худоби в області заготовляється з розрахунку на 1 га посівної
площі лише близько 1 т гною, цього досягти в найближчі роки нереально.
Тому варто ширше використовувати альтернативні види органічних добрив
аби довести внесення їх під буряк цукровий в середньому хоча б до 15–20
т/га, як це було в 2002–2005 роки. Внесення мінеральних добрив довести в
середньому до 300–350 кг/га д.р. При цьому за умови підвищення
врожайності в середньому до 400 ц/га внесення основних елементів
живлення з добривами перевищить їх винос з урожаєм на 30–150 кг/га і
забезпечить хоч і невелике, але збагачення ґрунту на елементи живлення.
Науково обґрунтовано, що в зоні Лісостепу України виробництво
конкурентоспроможної продукції можливо при досягненні врожаю зернових
50–60 ц/га, буряку цукрового — 400–500, соняшнику — 20–25, картоплі —
200 ц/га [2].
Чи реально в Черкаській області довести врожайність буряку
цукрового у середньому до 400 ц/га? Адже за останні 10 років урожайність
168](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-168-320.jpg)
![лише в 2006 році становила 331 ц/га. У 2000–2003 роках у середньому вона
становила 168–188 ц/га. Але ж такий рівень урожайності був і в 1913 р. —
174 ц/га; у 1940 — 141 ц/га; у 1950 р. — 191 ц/га, хоча в ті роки і сорти були
менш продуктивними, і добрив менше вносили, і агротехнічні можливості
були значно меншими. Причина низьких врожаїв, мабуть, в тому, що не
скрізь ретельно дотримуються рекомендацій науки і досвіду передовиків
щодо вирощування цієї культури.
Про можливість отримувати значно вищі врожаї буряку цукрового
свідчать результати досліджень у стаціонарному досліді кафедри агрохімії і
ґрунтознавства Уманського національного університету садівництва, який
закладений ще в 1964 році. У десятипільній польовій сівозміні цього досліду
є два поля буряку цукрового, розміщених після пшениці озимої, з конюшини
і кукурудзи на силос. У варіанті, де протягом 45 років під жодну культуру в
сівозміні ніяких добрив не вносили, врожайність буряку цукрового у
середньому в обох передпопередників за 2000–2009 рр. становила 325 ц/га. У
сівозміні з унесенням під буряк 15 т/га гною та мінеральних добрив у нормі
N30Р67К15 (одинарна норма) врожайність була 407 ц/га, а при внесенні під
буряк 30 т/га гною + N60Р135К30 (подвійна норма) — 451 ц/га. Однак при
внесенні одинарної норми добрив (всього 314 кг/га д. р.) баланс елементів
живлення був від‘ємним — 114 кг/га, а при внесенні подвійної (630 кг/га д.
р.) — додатнім + 155 кг/га.
Отже, при внесенні під буряк цукровий разом із органічними і
мінеральними добривами близько 600 кг/га елементів живлення за
оптимального рівня інших агротехнічних заходів, в області можна
отримувати врожайність на рівні 400 ц/га і забезпечити позитивний баланс
поживних елементів у ґрунті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гордієнко В.П. Землеробство/ В.П. Гордієнко, О.М. Геркіял, В.П.
Опришко; за ред. В.П. Гордієнка. — К.: Вища школа, 1991. — 268 с.
2. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу
України / Редкол.: М.В.Зубець (голова) та ін.. — К.: ЛОГОС, 2004. —
776 с.
3. Статистичний щорічник Черкаської області за 2008 рік / За ред..
В.П.Приймак. — Черкаси, 2009. — 520 с.
4. Столяр В.М. Баланс поживних речовин у землеробстві / В.М. Столяр,
Л.С. Медведєва // Довідник агрохімічного та агроекологічного стану
ґрунтів України. За ред. Б.С. Носка, Б.С. Прістера, М.В. Лободи. — К.:
Урожай, 1994. — С. 95–99.
5. Зінченко О.І. Рослинництво: Підручник / [О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко,
М.А. Білоножко]; за ред. О.І. Зінченка. — К.: Аграрна освіта, 2001. —
591 с.
Одержано 19.04.10
За последние 9 лет количество внесенных с удобрениями
питательных веществ в среднем на 1 га под свеклу сахарную в хозяйствах
169](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-169-320.jpg)
![Черкасской области сократилось в 2–3,3 раза по сравнению с 1990 годом.
Расчеты показали, что при внесении с удобрениями питательных веществ
под свеклу на уровне 600 кг/га при оптимальных других условиях в области
можно довести урожайность до 400 ц/га и при этом обеспечить
бездефицитный или даже положительный баланс питательных веществ в
почве.
Ключевые слова: удобрения, свекла сахарная, питательные
вещества, урожайность.
It the last 9 years the average amount of nutrients applied with fertilizers
per 1 hectare of sugar beets on commercial farms in Cherkasy region reduced by
2–3,3 times in comparison with 1990. Calculations showed that application of
nutrients with fertilizers at the rate of 600 kilograms per hectare, all other
conditions being optimal in the region, may result in bringing crop capacity up to
400 hwt/ hectare as well as in insuring a deficit free or even positive nutrient
balance in the soil.
Key words: fertilizers, sugar beets, nutrients, crop capacity.
УДК 630*24
НОРМАТИВИ КОМЕРЦІЙНИХ РУБОК ДОГЛЯДУ ДЛЯ СОСНОВИХ
НАСАДЖЕНЬ ПОЛІССЯ
М.П. САВУЩИК, кандидат сільськогосподарських наук
Державне підприємство «Київська лісова науково-дослідна станція»
Проведено аналіз проріджувань і прохідних рубок в сосняках Полісся.
Показані негативні тенденції і причини погіршення якості їх проведення.
Для практичного використання розроблені графічні нормативи комерційних
рубок (проріджування і прохідні рубки) для соснових культур Ιа — Ι Ι
бонітетів Полісся.
М.М. Орлов [1] головним завданням рубок догляду вбачав у
вихованні насаджень, створенні бажаних форм господарства і піднятті
дохідності господарювання в цілому. Останнє підтверджене багаторічною
практикою лісового господарства. Так, у багатьох європейських країнах
проріджування і прохідні рубки об‘єднують поняттям комерційних рубок, де
правильне планування і проведення рубок є головною умовою підвищення
економічної ефективності лісового господарства. Запорукою їх успішності є
наявність нормативів, які б поєднували лісівничу і економічну складову
лісовирощування.
170](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-170-320.jpg)
![попередити який і мають ці рубки. Так, за даними М.С.Полончука [2], у
високопродуктивних соснових насадженнях Полісся загальна вибірка
деревини при рубках догляду може становити 260–350 м3/га, тобто сягати
половини запасу експлуатаційного фонду, що є відчутним джерелом
додаткового доходу.
Для його одержання необхідне удосконалення технології планування
рубок догляду. Так, у відповідності з діючими «Правилами поліпшення
якісного складу лісів» [3] рубки догляду призначаються на основі відносної
повноти насадження. Про недоліки такого вибору ми уже писали раніше [4].
В якості альтернативи рекомендується програмний підхід, адже саме його
використовують у лісовому господарстві більшості розвинутих країн.
В Україні також розроблені програми рубок догляду. Для сосняків
Полісся лісівничо-таксаційні параметри оптимальних деревостанів
розроблені кафедрою лісової таксації УСГА [5]. В якості критерія
оптимальності вибрано одержання максимального запасу деревини до віку
головної рубки. Головна концепція вирощування базується на збільшенні з
віком повноти насаджень. Для практики ведення лісового господарства
важливо оцінити, наскільки є досяжним запрограмований максимум запасу.
З цією метою, в якості модальних використані максимально продуктивні
соснові насадження, які вдалось відшукати в регіоні. Порівнянні таксаційні
характеристики деревостанів наведені в таблиці 1. Оцінюючи їх, зазначимо
наступне:
1. Таксаційна характеристика оптимальних і модальних штучних
соснових деревостанів Полісся
Абсолютна
Середня Середнійд
Склад Вік Бонітет ТУМ повнота, Запас, м3/га
висота, м іаметр, см
м2/га
Оптимальний деревостан
10С 75 33,7 34,8 Іс С2 49,5 729
Модальний деревостан
10С+БодД 75 33,2 38,5 Іс С2 47,7 701
Оптимальний деревостан
10С 75 31,1 32,6 Ів С2 46,0 640
Модальний деревостан
10С+Б одД 75 31,0 39,0 Ів С2 39,2 551
9С1Д+Б 75 30,8 39,0 Ів С2 39,1 578
10С+БодД,Г 75 30,3 36,5 Ів С2 44,8 609
незважаючи на високу продуктивність ростучих насаджень при
однакових висотах, за повнотою і, відповідно, запасами, вони
відстають від табличного оптимуму. Дана обставина, з одного боку,
172](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-172-320.jpg)
![свідчить про недосконалість підходів до моделювання, а з іншого на
практичну недосяжність розрахованого максимуму та його рідкість,
а, можливо, і відсутність у природі;
перевищення діаметрів фактичних насаджень над табличним
оптимумом приводить до різної якості запасів. Проведені нами
дослідження показують, що при близьких повнотах і однаковому
виході ділової деревини, перевищення середнього діаметру
деревостану на 3–4 см збільшує вихід грубої деревини на 8–10%,
зменшуючи частку дров майже удвічі.
Виходячи з вищесказаного, варто погодитись із висновком професора
К.К. Буша про те, що ймовірність реалізації так званих оптимальних
(максимальних) меж продуктивності деревостанів дуже низька, а ризик
лісовирощування при прагненні вирощувати перегущені деревостани
невиправдано високий [6]. Підтвердженням сказаному є сучасний стан
перегущених середньовікових штучних соснових насаджень Полісся.
Головна причина такого стану є планування рубок догляду на основі
відносної повноти. Даний показник лісовпорядкуванням встановлюється за
стандартними таблицями сум поперечних перерізів і запасів. Проте, на
практиці не враховується одна із головних вимог, а саме: коректно відносну
повноту можна встановити, маючи середню висоту і суму площ поперечного
перерізу деревостану. Фактично встановлення відносної повноти базується
на окомірній таксації, в кращому випадку, приймаючи до уваги висоту.
Одержану в такий спосіб величину, яка є занадто віддаленою
характеристикою біологічного процесу росту насадження, лісівники, як
своєрідну «чорну мітку», використовують для планування лісовирощування
впродовж десятиліть.
У зв‘язку з цим незрозуміло, навіщо, маючи абсолютну повноту у
вигляді суми площі поперечних перерізів ростучого насадження, проводити
додаткові маніпуляції, які, в більшості, не несуть ніякого біологічного змісту,
а призводять до грубих помилок через відсутність природного образу для
порівняння (нормально повного насадження, що має еталон 1.0). Саме тому
жодна з розвинутих країн Європи не використовує відносну повноту при
плануванні рубок догляду. Рішення приймаються на основі висоти і суми
площ поперечних перерізів. Окрім названих недоліків, на основі відносної
повноти складно контролювати якість проведення рубки. Наприклад, як
визначити необхідну масу виборки, щоб зменшити повноту насадження до
нормативно визначеної величини 0,7? Саме з цієї причини, щоб
перестрахуватись, не допустивши порушення вимог стосовно відносної
повноти, лісівники-практики в багатьох випадках проводять неякісні рубки
догляду. Не кажучи вже про вибір дерев в рубку, можна з впевненістю
констатувати, що режими зріджування насаджень не відповідають
173](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-173-320.jpg)
![лісівничим вимогам. Як результат, висока собівартість заготовленої
деревини і низька товарність насадження на момент головної рубки.
Виходячи з поданих вище міркувань, на основі досвіду шведських
лісівників з планування і проведення рубок догляду, з яким ми детально
ознайомились у ході реалізації українсько-шведського проекту з розробки
стратегії розвитку лісового господарства, нами зроблена спроба вирішити
вказану проблему. Для практичного використання розроблені графічні
нормативи комерційних рубок (проріджування і прохідні рубки) для
соснових культур Ιа — ΙΙ бонітетів Полісся. Входами в норматив є бонітет,
вік і абсолютна повнота (сума площ перерізів) насадження. Клас бонітету і
вік встановлюються загальноприйнятими в лісовій таксації методами. Сума
площ перерізів визначається на реласкопічних площинках.
Як приклад, розглянемо норматив для соснових культур Ιа — Ι
бонітетів (рисунок 2).
Рис. 2. Графічний норматив комерційних рубок (проріджування і
прохідні рубки) для соснових культур Полісся Ιа — Ι бонітетів
На графіку верхня лінія заштрихованої області відповідає сумі площ
перерізів табличного нормального повного деревостану. Нижня лінія
характеризує суму площ перерізів деревостану безпосередньо після рубок
догляду і перед головною рубкою. За основу при її розрахунках нами взяті
програми вирощування штучних соснових насаджень, розроблені
УкрНДІЛГА [7], які були уточнені на основі обробки результатів обмірів на
секціях постійних пробних площ, закладених у насадженнях Полісся. Лінія
174](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-174-320.jpg)
![переходу темної площини до світлої являє собою визначену Правилами
повноту призначення проріджувань і прохідних рубок. Заштрихована на
графіку більш темним кольором область показує зону «критичного» росту
деревостану і свідчить про необхідність призначення рубки, світлим —
абсолютну повноту насадження після рубки догляду.
Використовуючи розроблений норматив, планування рубок догляду
слід проводити наступним чином: за матеріалами лісовпорядкування
встановлюємо вік і бонітет насадження, які уточнюємо в польових умовах.
За допомогою повнотоміра на реласкопічних площинках визначаємо суму
площ поперечних перерізів. Кількість площ встановлюється на основі
нормативів вибіркової таксації [5]. На графіку знаходимо точку, яка
відповідає визначеним величинам. Фактично, це є характеристика
деревостану до рубки. Якщо вона знаходиться у темній області, то це вказує
на необхідність проведення рубки. Інтенсивність виборки встановлюється у
вказаних діапазонах, а сума площ перерізів деревостану після рубки повинна
знаходитись у світлій області і, бажано, подалі від перехідної лінії.
Досить широкий діапазон інтенсивності зріджування встановлено,
виходячи не лише з лісівничих, але й економічних міркувань. Адже
загальновідомо, що, чим більша величина запасу, який вибирається, тим
більша ймовірність досягнення рентабельності рубки догляду.
Наприкінці необхідно «винести» запроектовану рубку в насадження.
Для цього варто провести вимітку дерев, які залишаться у насадженні після
рубки, використовуючи фарбу або кольорові стрічки, і провести перелік
дерев вирубуваної частини насадження. Застосовуючи такий прийом, ми
вирішуємо два важливих завдання: по-перше, в такий спосіб значно
простіше досягти рівномірності розташування дерев частини насадження,
яка залишилась, що є лісівничою вимогою; по-друге, за допомогою
повнотоміра можна контролювати інтенсивність виборки, досягаючи
запроектованої величини, що є організаційним заходом з оцінки якості
проведеного заходу.
Висновки.
1. У лісогосподарській практиці має місце проблема якості рубок
догляду. Причини цього нами вбачаються у недосконалості технології їх
планування, виборі дерев у рубку і відведенні ділянок.
2. Для удосконалення планування рубок догляду необхідно брати за
основу не відносну повноту насадження, а середню висоту і суму площ
перерізів.
3. Для практичного використання розроблені графічні нормативи
комерційних рубок (проріджування і прохідні рубки) для соснових культур Ιа
— Ι Ι бонітетів Полісся. Входами в норматив є бонітет, вік і абсолютна
повнота (сума площ перерізів) насадження.
175](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-175-320.jpg)
![За вмістом сухих розчинних речовин ягоди Торнфрі і Г-0-2-22
переважають Тейбері — відповідно 11,43 та 10,4 мг/100 г сирої речовини.
Ягоди Г-0-2-22 відзначаються більшим вмістом титрованих органічних
кислот, у порівнянні із ягодами Торнфрі. Цукрів у ягодах Г-0-2-22 міститься
майже на 0,8% на сиру масу більше, у порівнянні з Торнфрі. А вміст їх у
ягодах Тейбері майже такий самий як і у Торнфрі.
Вітаміну С у ягодах Г-0-2-22 та Торнфрі міститься майже у два рази
менше, ніж у Тейбері. За вмістом пектинових речовин ягоди гібридної
форми Г-0-2-22 та Торнфрі переважають Тейбері. Їх вміст у плодах Г-0-2-22
становить 0,45, а у Торнфрі — 0,43% на сиру масу. Вміст фенольних сполук
у ягодах Г-0-2-22 значно вищий, ніж у Торнфрі та Тейбері. У ягодах Г-0-2-22
їх вміст становить 757,4, коли у Торнфрі цей показник знаходиться лише на
рівні 490,9 мг/100 г сирої речовини.
Висновки. За середньою масою ягід досліджувані сорти і форми
розташувалися в такому порядку: Торнфрі (5,4 г), Г-0-1-13 (4,3), Г-0-2-22
(3,6), Орегон Торнлес (3,3), форма 1 (3,2) та Агавам (3,1 г).
Найвищу дегустаційну оцінку за товарні і смакові якості отримали
ягоди гібридної форми Г-0-1-13 (8,2 бала), сортів Торнфрі та Орегон Торнлес
(по 7,9) і форми 1 (7,7 бала).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрієнко М. В. Методика вивчення сортів і форм ожини
/М.В. Андрієнко –К.: УААН, 1992. –21 с.
2. Бублик М. О. Методологічні та технологічні основи підвищення
продуктивності сучасного садівництва /Микола Олександрович Бублик.
–К.: Нора–Друк, 2005. –288 с.
3. Казаков И. В. Малина, ежевика и их гибриды / И. В. Казаков,
Л. А. Грюнер, В. В. Кичина // Программа и методика сортоизучения
плодовых, ягодных и орехоплодных культур; под ред. Е. Н. Седова и
Т. П. Огольцовой. –Орѐл: Изд. ВНИИСПК, 1999. –С. 374 –396.
4. Методика державного сортовипробування сортів рослин на придатність
до поширення в Україні /Охорона прав на сорти рослин: офіційний
бюлетень / [гол. ред. В.В. Волкодав]. К.: Альфа. –2005. Вип. 2. –Ч. 2. –С.
161–232.
5. Методичні рекомендації проведення досліджень з питань зберігання та
переробки. –К.: УНДІС, 1980. –142 с.
Одержано 20.04.10
Представлены результаты исследования физических и
биохимических свойств ягод ежевики и дегустационной оценки исследуемых
сортов и гибридных форм ежевики.
Ключевые слова: ягодные культуры, ежевика, масса ягоды,
дегустационная оценка, биохимический состав ягод.
181](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-181-320.jpg)
![The results of investigating physical and biochemical qualities of
blackberry fruits of the studied varieties and hybrid forms and their tasting
evaluations are presented.
Key words: berries, blackberry, berry weight, tasting evaluations,
biochemical composition of berries.
УДК 634.7:664.85
ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПЛОДІВ ЙОШТИ ТА ЇХ
ПРИДАТНІСТЬ ДО ПЕРЕРОБКИ НА КОНСЕРВИ
А.Ю.ТОКАР, кандидат сільськогосподарських наук
C.С. МИРОНЮК, Л.С.МИРОНЮК
Наведено результати досліджень із визначення якості плодів йошти
та консервів із них.
Розвиток галузі світового і українського садівництва передбачає
розширення вирощування високо вітамінізованих плодових культур, серед
яких йошта — гібрид смородини та аґрусу [1]. Актуальність проблеми
полягає у максимальному збереженні всіх корисних компонентів плодів як у
свіжому, так і переробленому вигляді. Адже давно встановлено, що вони є
основними джерелами надходження в організм незамінних сполук, які
зумовлюють їх радіопротекторні та антиоксидантні властивості [2].
Якість консервів безпосередньо залежить від якості сировини.
Найбільш багатими з плодових культур на аскорбінову кислоту є плоди
чорної смородини. Необхідно відмітити, що на вміст аскорбінової кислоти в
плодах чорної смородини впливають багато факторів: особливості сорту,
район вирощування, умови вирощування, вік куща, гілок, їх місце
розташування, величина і частина плоду, ступінь його стиглості та інші [4–
6]. Плоди йошти знаходяться в стадії вивчення.
Методика досліджень. Дослідження проводилися протягом 2009–
2010 років на кафедрі технології зберігання і переробки плодів та овочів
Уманського національного університету садівництва.
Об'єктами досліджень були плоди аґрусу, йошти і чорної смородини,
вирощені в умовах Правобережного Лісостепу України та продукти їх
переробки: компоти, соки з м'якоттю і цукром, варення.
Консерви з плодів аґрусу та чорної смородини виготовляли за
загальноприйнятими стандартними рецептурами, що є чинними у
промисловості, з плодів йошти — за запропонованими нами рецептурами,
наближеними до чинних у галузі.
У плодах і консервах з них визначали вміст компонентів хімічного
182](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-182-320.jpg)
![складу за загальноприйнятими методиками. Досліди проводили в триразовій
повторності, за одиницю обліку брали банку III-82-500. Статистичну
обробку результатів виконували дисперсійним аналізом [3].
Результати досліджень. За однакових умов вирощування найбільша
масова частка (м.ч.) сухих розчинних речовин (СРР) накопичилась у плодах
чорної смородини, які переважали плоди йошти за цим показником на 0,8%,
а плоди аґрусу — на 1,4% (таблиця).
Вміст компонентів хімічного складу в плодах
Масова частка, %
Цукрово-
Плід: сухих кислот, що титруються (в аскорбіново кислотний
розчинних цукрів перерахунку на лимонну ї кислоти,
індекс
речовин кислоту) ×10³־
Аґрус 12,8 9,12 1,93 43,0 4,7
Йошта 13,4 8,64 2,19 133,0 3,9
Чорна
14,2 7,51 2,31 208,0 3,3
смородина
НІР0,5 0,4 0,15 0,01 0,4 0,1
Плоди відрізнялися і за вмістом цукрів залежно від культури. У
плодах аґрусу за найменшого вмісту сухих розчинних речовин було
найбільше цукрів на 1,61%, порівняно з плодами чорної смородини, та на
0,48% — з плодами йошти. Частка цукрів у плодах аґрусу найвища — 71,3%
від сухих розчинних речовин, що значно більше, порівняно з плодами йошти
(64,5%) і чорної смородини (52,9%).
Відмічається тенденція — за вищої концентрації титрованих кислот у
плодах, вміст цукрів знижується.
Плоди чорної смородини досить вигідно відрізнялися за біологічною
цінністю, що є загальновідомим фактом. Плоди цієї культури накопичували
аскорбінової кислоти в 1,6 рази більше, порівняно з плодами йошти, та у 4,8
рази більше — з плодами аґрусу.
За компонентами хімічного складу та цукрово-кислотним індексом
плоди йошти займають проміжне місце між плодами аґрусу і чорної
смородини.
Найвищий вміст сухих розчинних речовин, цукрів у компоті з плодів
чорної смородини. Це пояснюється найвищою концентрацією цукрового
сиропу при виготовленні цих консервів, яка передбачена рецептурою.
Концентрація ж цукрового сиропу при виготовленні компоту з аґрусу значно
нижче — всього 50%. Оскільки титрованих кислот у плодах йошти
містилося майже стільки ж як у плодах чорної смородини, цукровий сироп
при виготовленні компоту був взятий найближчим до стандарту при
виготовленні компотів із плодів цієї культури, тобто 60%. Вміст СРР у
компоті з йошти середній (рис 1. а, б).
Кислот, що титруються у компоті з чорної смородини — 1,49%, на
183](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-183-320.jpg)
![6. Чорнозубенко Н.К. Вплив погодних умов на якість ягід чорної
смородини / Чорнозубенко Н.К., Кангіна І.Б., Бублик М.О. //
Садівництво. — К.: НОРА-ПРІНТ. — 1997. — ғ6. — С. 80–87.
Одержано 20.04.10
Показано, что плоды йошта и консервы с них по содержанию сухих
растворимых веществ, сахаров, титруемых кислот, аскорбиновой кислоты,
уступают плодам черной смородины, но превышают плоды крыжовника, а
консервы из них имеют хорошее качество и поэтому они пригодны для
переработки.
Ключевые слова: крыжовник, йошта, черная смородина, качество
плодов, компот, варенье, сок с мякотью и сахаром, качество консервов.
It has been defined that both fresh and canned yoshta fruits appear to be
worse than black currant fruits in terms of content of dry soluble matters, sugars,
titrating acids, ascorbic acid but they are better than gooseberries and while
canned they are of good quality so they are suitable for processing.
Key words: gooseberries, yoshta, black currant, quality of fruits, stewed
fruit, jam, juice with pulp and sugar, the quality of canned food.
УДК 582.477.6:631.535(477.60)
ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМОЖЕННЯ ДЕЯКИХ КУЛЬТИВАРІВ ЯЛІВЦЮ
В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СХОДУУКРАЇНИ
О. Г. УСОЛЬЦЕВА, кандидат біологічних наук
Донецький ботанічний сад НАН України
Досліджено особливості стеблового живцювання малопоширених
видів і культиварів ялівцю в умовах південного сходу України. Розпочато
розробку елементів технології їх прискореного розмноження.
Останнім часом різні види ялівцю, а особливо їх декоративні форми
та культивари користуються все більшою популярністю при озелененні
різних об'єктів, створенні різноманітних ландшафтних композицій. Вони
відрізняються за життєвою формою, архітектонікою крони, будовою та
забарвленням хвої [1–5].
На сьогодні ринок рослинного матеріалу насичений різноманітними
видами та культиварами як листяних, так і хвойних рослин, але це, в
основному, завезений матеріал, вирощений в інших природно-кліматичних
186](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-186-320.jpg)
![умовах. Тому розробка елементів технології прискореного розмноження
посадкового матеріалу в умовах південного сходу України є актуальною.
У зв'язку з цим у Донецькому ботанічному саду НАН України
проводиться робота щодо штучного вегетативного розмноження
малопоширених високодекоративних видів і культиварів ялівцю з метою
поповнення асортименту рослин високоякісним садивним матеріалом [6–12].
Співробітниками групи з прискорених методів розмноження рослин відділу
фітоєкології розпочато створення колекції та експозиційних ділянок
малопоширених і високодекоративних ялівців, а також розробку методів їх
розмноження.
Методика досліджень. Ми досліджували особливості штучного
вегетативного розмноження стебловими живцями 4 культиварів 3 видів
ялівцю (Juniperus chinensis L. Blue Alps J. × media Kuriwoa Gold і Mordigan
Gold J. scopulorum Sarg. Skyrocket), що проходять первинне інтродукційне
випробування в умовах регіону. Живцювання проводили
напівздерев'янілими живцями взимку (І декада лютого) та навесні (ІІ–ІІІ
декади квітня) за загальноприйнятими (Комиссаров, 1964; Шкутко,
Антонюк, 1988, Билык, 1993) та спеціальними методиками (Иванова, 1982,
Олейник, 1991, Маринич та ін., 2005, Глухов, Шпакова, 2006). Біологічну
здатність до придаткового коренеутворення стебловими живцями ялівцю
визначали за такими критеріями: обкорінюваність, тривалість окорінення,
ступінь розвитку кореневої системи і приріст надземної частини обкорінених
живців.
Спостереження за коренеутворенням проводили згідно з методикою
І.А.Бомарова (1968). Морфогенез адвентивних коренів стеблових живців
ялівцю вивчали за методиками І.О.Байтуліна (1987) та О.К.Мороз (1991).
При вивченні впливу фізіологічно активних речовин (ФАР) на
коренеутворення використовували методики Р.Х. Турецької (1961, 1968) та
інших дослідників (Хромова, 1984,' Маяцкий, Талалуева, 1990 Олейник,
1991). Як стимулятори процесу ризогенезу ми використовували водні
розчини ІМК (концентрація мг/150 мл), чаркору (4 мл/1 л), біокор-чару (4
мл/л), в експозиції 15 годин, також ростову пудру (Ukorzeniacz АВ) та
корневін. Контролем була дистильована вода. Укорінення живців проводили
в умовах захищеного ґрунту в теплиці зі штучним зволоженням повітря.
Розмір вибірки складав 30 стеблових живців із триразовою повторністю.
Результати досліджень. Як показав аналіз даних проведених нами
дослідів, кращі показники регенераційної здатності для J. scopulorun
Skyrocket (табл. 1) при використанні корневіну для обробки живців
(укоріненість в цьому варіанті склала 65,56%, утворилися придаткові корені
трьох порядків галуження довжиною 121,80 см).
187](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-187-320.jpg)
![УДК 635.63;631.527
ВИКОРИСТАННЯ ФОТОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОЇ РАДІАЦІЇ
СОНЦЯ ГІБРИДАМИ F1 ОГІРКА ЗА ВИРОЩУВАННЯ ЇХ У
ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ
О.В. ХАРЕБА
Інститут овочівництва і баштанництва НААН України
Наведено результати досліджень порівняльної ефективності
гібридів F1 за вирощування їх у плівкових теплицях.
Дослідженнями ряду вчених (А.А. Ничипорович (1963), Л.В.Жабенюк
(1970), М.К. Каюмов (1977)) встановлено, що 80–90% сонячного
випромінювання поглинається зеленою листковою поверхнею і лише 1–2%
використовується на фотосинтез, решта — на дихання і транспірацію [1−3].
За даними академіка НААН України А.О.Бабича (1996), ефективність
фотосинтезу в агроценозах низької культури землеробства становить 0,1–0,4,
середньої — 0,5–1,0, високої культури — 2,3–4,9%, теоретично можлива —
5,0–8,0% [4]. Підвищення коефіцієнту використання енергії на фотосинтез
сприяє збільшенню формування абсолютно сухої речовини фітомаси і
зменшенню витрат на транспірацію [6].
Застосування сучасних технологій в овочівництві захищеного ґрунту
спричиняє підвищення коефіцієнта використання сонячної енергії передусім,
за рахунок впровадження нових, адаптивних, високопродуктивних гібридів
F1 огірка, забезпечення їх оптимального живлення та захисту від ураження
шкодочинними організмами до 3,0–4,0% фотосинтетичної активної радіації
шляхом підвищення фотосинтетичного потенціалу за певний період роботи
асиміляційної поверхні листків.
Збільшення врожайності овочевих культур насамперед, повинно
відбуватися за рахунок підвищення інтенсивності і продуктивності
фотосинтезу. У зв‘язку з цим вивчення закономірностей, які визначають
певні зміни інтенсивності і продуктивності фотосинтезу, уміння управляти
цими процесами є одним з найважливіших факторів одержання високих і
сталих урожаїв за вирощування огірка в захищеному ґрунті.
Методика досліджень. У зимово-весняному обороті плівкових
теплиць проведено господарсько-біологічну оцінку 11 гібридів F1 огірка за
здатністю формування кількості листків, площі їх асиміляційної поверхні в
різні фази росту і розвитку рослин, коефіцієнта використання
фотосинтетичної активної радіації, фотосинтетичного потенціалу, чистої
продуктивності фотосинтезу і врожаю сухої біомаси. Площу асиміляційної
поверхні листків розраховували за формулою:
192](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-192-320.jpg)
![S = L x h x k,
де S — площа асиміляційної поверхні листка, см2;
L — довжина листкової пластинки, см;
h — ширина листкової пластинки, см;
k — поправочний коефіцієнт — 0,595.
Кількість ФАР, що надходить у теплицю за період вегетації огірка в
зоні Києва становила 3,5х109 ккал/га [1]. Розрахунок накопиченого
біологічного врожаю і використаного ФАР визначали за формулою А.А.
Ничипоровича:
Q 108 k
Óá³îë . 2 ,
10 4 106
де Убіол. — біологічний урожай абсолютно сухої рослинної маси, ц/га;
Qх108 — кількість ФАР, ккал/га;
К — коефіцієнт використаної ФАР, %
4х102 — кількість енергії при спалюванні 1 кг сухої речовини біомаси,
ккал/кг;
102 — для переведення кг в ц (табл. 1 і 2).
Результати досліджень. У табл. 1 і 2 наведено результати
використання гібридами F1 огірка фотосинтетичної активної радіації сонця у
розсадному віці, на початку цвітіння, через 30 діб та в кінці плодоношення.
Важливим характерним для гібридів показником є коефіцієнт
використання фотосинтетичної активної радіації сонця (ФАР). Нами
простежена особливість використання ФАР різними гібридами. При цьому
була відмічена тенденція збільшення кількості листків і наростанні їх площі
у гібридів огірка Атлет та М-2302. Площа листків у контрольному варіанті
(гібрид Естафета) у фазі 4–5 листків (розсада) складала 0,236 м2/м2 теплиць, а
на рослинах гібрида Атлет — 0,241 м2/м2. Фотосинтетичний потенціал у
контролі був 5,986 м2−діб/м2, а на рослинах гібрида Атлет F1 — 6,098 м2−діб
/м2. Чиста продуктивність фотосинтезу складала на контролі 1,3 г/м2 за добу,
а у гібрида Атлет − 1,5 г/м2 за добу. Рослини огірка в розсадному віці
використовували невелику кількість сонячної енергії, ФАР складала 0,008%.
Площа листків швидко наростала і уже на початку цвітіння, через 47 діб від
сходів площа листків виросла у п‘ять разів і складала у гібрида Естафета
(контроль) — 1,045 м2/м2 теплиці, а у гібрида Атлет — 1,146 м2/м2.
Фотосинтетичний потенціал зріс відповідно до 47,73 і 51,98 м2−діб/м2. Чиста
продуктивність фотосинтезу збільшилась до 3,2 г/м2 за добу. При цьому
сухої біомаси накопичувалось до 0,152–0,168 кг/м2 і на це використано 0,15–
0,17% сонячної енергії.
193](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-193-320.jpg)
![The conducted research defined that the controlled variety crop capacity
(Estafeta F1) was 23,5 kilogram /sq.m. while hybrids Athlete F1 and M-2302
F1which are better in terms of all indices produced 25.0 kilograms/sq.m. and 26,7
kilograms/sq.m. respectively. The improvement of crop capacity was achieved by
increasing the leaf surface by 0,40-0,50sq.m/sq.m., raising photosynthesis
potential by 67,43-85,68sq.m.days/sq.m. and a higher rate of photosynthetic active
radiation 2,38-2,47%.
Key words: cucumber, hybrid, crop capacity, photosynthetic active
radiation.
УДК 634.75:547.455
ВМІСТ СУХИХ РОЗЧИННИХ РЕЧОВИН ТА ЦУКРІВ У ПЛОДАХ
СУНИЦІ
Л.М. ШЕВЧУК, кандидат сільськогосподарських наук
Інститут садівництва УААН, Київ, Україна
Наведено результати багаторічних аналітичних досліджень з
вивчення особливостей вмісту сухих розчинних речовин (СРР) та цукрів у
плодах восьми ширококультивованих в різних регіонах України сортів суниці.
Плодово-ягідна м'якоть на 15–20% складається з сухих розчинних
речовин (СРР). З них — 90% розчинних вуглеводів, а решта інші хімічних
речовин [4]. Вуглеводи є джерелом енергії та головним матеріалом
рослинних клітин. Цукри у співвідношенні з кислотами формують смак ягід
[3]. На думку деяких учених, цукристість плодів — це генетично закріплена
особливість сорту. Навіть за несприятливих умов вирощування
високоцукристі сорти накопичують їх більше, аніж низькоцукристі [6, 5].
Дослідження попередніх років плодів інших ягідних культурах,
зокрема малини, виявили залежність між вмістом СРР і цукрів, тобто,
збільшення перших веде до підвищення вмісту останніх [7].
Зважаючи на визначальну роль у поживності і смакових властивостях
плодів ягідних культур, зокрема суниці, вмісту вуглеводів та залежності його
від багатьох чинників, метою наших досліджень було встановити, наскільки
істотною є залежність між кількістю сухих розчинних речовин і цукрів, і чи
коригуються ці показники умовами регіону вирощування.
Методика досліджень. Протягом 2000–2009 рр. вивчали плоди
восьми сортів суниці. Зразки для дослідів відбирали на ділянках Інституту
садівництва УААН, а також його Львівської та Подільської дослідних
станцій садівництва, розміщених в різних ґрунтово-кліматичних зонах
України. Відбір та аналітичні дослідження проводили згідно з
197](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-197-320.jpg)
![«Методичними рекомендаціями проведення досліджень з питань зберігання
та переробки» [2]. Вміст СРР визначали рефрактрометричним методом.
Математичну обробку результатів виконували за методикою [1].
Результати досліджень. Вміст СРР у плодах суниці з правобережної
частини західного Лісостепу (Подільська ДСС) варіює в таких межах:
максимум — 10,4%, мінімуму — 7,5, середнє — 8,8, а зі східного (ІС УААН)
та західної частини західного Лісостепу (Львівська ДСС) — відповідно 10,2 і
10,3 та 7,6 і 7,1 і 7,6 та 7,1% (табл. 1).
1. Вміст сухих розчинних речовин у плодах суниці вирощених у різних
регіонах України, 2000–2009 рр.
Сорт
Значення Фестива
показника льна Багряна Олівія Октава Істочнік Присвят Зенга-
Полка
а Зенгана
ромашка
Інститут садівництва УААН
Середнє 8,6±0,9 8,3±0,9 9,3±0,5 8,4±0,2 8,6±1,5 9,4±1,1 8,8±0,8 9,6±0,9
max 10,6 9,4 10,3 8,7 10,6 10,8 10,0 11,4
min 7,1 6,8 8,5 8,1 6,4 7,6 8,3 7,6
Коефіцієнт
10,5 10,8 5,4 2,4 17,4 11,7 9,1 9,4
варіації
Подільська ДСС
Середнє 8,6±1,3 9,0±1,0 9,6±1,0 – 7,8±0,7 8,6±1,5 8,6±1,1 9,8±1,1
max 10,4 10,0 10,6 – 9,2 10,8 10,0 11,6
min 7,2 7,5 7,5 – 6,7 7,3 7,6 8,8
Коефіцієнт
15,1 11,1 10,4 – 9,0 17,4 12,8 11,2
варіації
Львівська ДСС
Середнє 8,3±1,0 8,7±0,9 9,5±1,5 8,0±1,4 9,2±2,2 9,2±1,4 8,4±1,1 –
max 9,7 10,2 11,5 9,0 12,4 9,4 9,4 –
min 6,8 7,8 7,6 6,3 7,2 7,2 7,2 –
Коефіцієнт
12,1 10,3 15,8 17,5 23,9 15,0 13,1 –
варіації
В той час, як різниця в середньосортовому вмісті СРР в плодах у
регіонах вирощування була не істотною, відмінність між сортами виявилася
дещо більшою. Найбільше варіювання цього показника простежувалась у
ягодах, вирощених у західній частині західного Лісостепу, зокрема
найвищий коефіцієнт варіювання (23,9) був у плодів сорту Істочнік.
Варіабельність вмісту СРР у двох інших регіонах знаходиться
практично на одному рівні з максимумом 17,4 в плодах сорту Істочнік,
вирощених в ІС УААН, та в плодах сорту Присвяти з Подільської ДСС.
Найбільший вміст СРР у всіх досліджуваних сортах в умовах східного
198](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-198-320.jpg)
![ефективніших шляхів і методів підвищення продуктивності аграрного
сектора, насамперед, за рахунок малозатратних технологій [1]. Одним із
елементів сучасної технологій вирощування овочевих культур є
застосування регуляторів росту рослин (РРР) — це природні й синтетичні
органічні сполуки, які в малих нормах активно впливають на обмін речовин
рослин, приводячи до істотних змін росту і розвитку.
Перспективним методом поліпшення посівної якості насіння
сільськогосподарських культур і управління процесом продуктивності є
передпосівна обробка його рістрегулюючими речовинами та обприскування
рослин у розсадний період з метою отримання розсади високої якості,
прискорення росту, розвитку та дозрівання плодів, і збільшення їх урожаю
[2].
Вченими України та інших держав проведено комплекс досліджень
на вивчення механізму фізіологічної дії регуляторів росту як при обробці
насіння, так і при обприскуванні рослин [3, 4]. Вони застосовуються в
мінімальних фізіологічних нормах, внаслідок чого нетоксичні як для рослин,
так і для навколишнього природного середовища, що підтверджено
результатами токсикологічних досліджень їх повна екологічна безпека [3].
Доведено, що завдяки високій біологічній активності регуляторів у
рослинах активізуються основні життєві процеси. В результаті цього
прискорюється наростання вегетативної маси і кореневої системи, а тому
більш активно використовуються поживні речовини, зростають захисні
властивості рослин [5].
Враховуючи виробниче значення отримання якісної розсади для
відкритого ґрунту, метою дослідження була оцінка ефективності регуляторів
росту рослин на насіннєві якості насіння і ростові процеси баклажана в
період розсади, прискорення росту, розвитку та збільшення врожаю.
Методика досліджень. У дослідженнях регуляторів росту при
вирощувані розсади баклажана для відкритого ґрунту використовували
Гумісол як еталон для порівняння з Івіном (в. р.) водний розчин N-оксид
2,6 диметилпіридину, синтетичний регулятор росту рослин; Емістимом С (в.
р.) екстракт ростових речовин в 60% етанолі, природного походження;
Азотофітом (к. е.) концентрат емульсія препарат безспорової культури
вільноживучих ґрунтових мікроорганізмів Azotobacter chroococcum, що
здатні фіксувати атмосферний азот [6].
Дослідження проводили в плівковій теплиці ННВВ Уманського НУС,
згідно методики дослідницької справи в овочівництві і баштанництві [7].
Об'єктом дослідження був сорт Фіалка. Для визначення впливу регуляторів
росту на рослини баклажана в період розсади застосовували комбінований
спосіб обробки — намочування насіння (в 0,1% розчині препаратів)
протягом 12 год. за температури 22°С та обприскування рослин розчинами
препаратів у фазу трьох листків у концентрації 0,05%, з подальшим їх
203](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-203-320.jpg)
![1. Вплив розчинів регуляторів росту рослин на енергію проростання та
схожість насіння баклажана, 2006–2007 рр.
Енергія проростання, %
Варіант досліду (день після сівби) Схожість насіння, %
10-ий 12-ий
Вода дистильована (контроль) 50 80 86
Гумісол (еталон) 62 84 90
Івін 70 90 94
Емістим С 75 92 96
Азотофіт 58 82 88
Розсада баклажана до моменту її висаджування у відкритий ґрунт
повинна мати 6–8 розвинених листків, висоту стебла близько 20см, товщину
— 0,5 см [8]. У наших дослідженнях розсаду у відкритий ґрунт висаджували
(25 травня), параметри рослин відповідали вимогам (табл. 2).
2. Морфологічні ознаки і біометричні показники розсади баклажана
залежно від комбінованого способу застосування регуляторів росту
рослин, 2006–2007 рр.
Товщина стебла Площа
Висота Кількість
Варіант досліду біля кореневої асиміляційної
рослин, см листків, шт.
шийки, см поверхні, дм2
Вода дистильована
17,5 0,5 6,5 3,25
(контроль)
Гумісол (еталон) 19,7 0,7 7,0 3,46
Івін 20,1 0,7 7,3 3,70
Емістим С 22,5 0,8 8,4 4,53
Азотофіт 21,7 0,7 7,5 3,97
НІР05 1,5 0,3 0,3 0,26
Емістим С і Азотофіт суттєво стимулювали ріст рослин. Висота
розсади при застосуванні цих препаратів перевищувала варіант еталон і
контроль на 2,8–5,0 см та 2,0–4,2 см залежно від рістрегулюючого препарату.
Івін менш активно стимулює ріст розсади баклажана, збільшуючи її висоту
лише на 0,4–2,6 см. Всі регулятори росту позитивно вплинули на товщину
стебла біля кореневої шийки. Найінтенсивніше утворення листків і
наростання листкової поверхні відбулося під дією Емістиму С. Середня
кількість листків перевищувала контрольний варіант на 1,9 листка. Площа
асиміляційної поверхні рослин, оброблених цим препаратом, дорівнювала
4,53 дм², що на 1,28 більше, ніж на контролі або на 1,07 дм², ніж на еталоні.
205](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-205-320.jpg)
![використання по захисту сіянців яблуні від грунтових шкідників в плодовому
розсаднику в умовах центрального Лісостепу України.
Одним із шляхів інтенсифікації садівництва в Україні є закладання
високоврожайних, скороплідних промислових насаджень. У зв‘язку з цим
зростає потреба в садивному матеріалі та його високій якості [1–3, 5], що
потребує правильної організації плодового розсадника і вчасного та
ефективного захисту рослин від шкідників і хвороб [4, 21].
У Лісостепу України значної шкоди сіянцям (підщепам) яблуні в
розсадниках завдають ґрунтові шкідники. Серед них особливо небезпечними
видами є личинки хрущів (родина платівковусі — Scarabaeidae) і коваликів
(родина ковалики — Elateridae) та гусениці совки озимої (родина совки —
Noctuidae) [1, 3–5, 8, 15–21]. При відсутності чи несвоєчасному виконанні
захисних заходів від основних ґрунтових шкідників у розсадниках
спостерігається сповільнення розвитку рослин чи повна їх загибель. Так, за
даними вітчизняних учених [4, 8, 13, 21], приріст рослин у шкілці сіянців
плодового розсадника знижується на 6–10%, а загибель молодих рослин
(сіянців) у таких насадженнях може становити 17 –32%.
Вирішальне значення в зниженні шкідливої дії цих небезпечних
об‘єктів належить хімічному методу [4, 5, 7, 8, 20].
На початку проведення наших досліджень у чинному національному
„Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні
‖ [14] та „ Доповненню до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до
використання в Україні‖ [6] асортимент хімічних сполук, які можна
застосовувати проти грунтових фітофагів у розсадниках яблуні, був
відсутнім.
Останнім часом у практиці захисту сільськогосподарських культур
від шкідників все ширше застосовують передпосівну обробку насіння
системними інсектицидами. Суть її полягає в тому, що забезпечується
надійний захист посівів на початку росту і розвитку рослин, який
грунтується на властивостях препаратів і біологічних особливостях
фітофагів [20].
Нами запропоновано для захисту насаджень у полях розсадника
плодових культур від грунтових фітофагів токсикацію рослин способом
передпосівної обробки насіння системними інсектицидами.
Для пошуку інсектицидів, придатних для такої форми захисту рослин,
було випробувано препарати, які належать згідно класифікації ВОЗ до
третього класу (середньотоксичні) — Круїзер 350 FS, т.к.с.(фірми
"Сингента"), Гаучо, з.п., Чинук, т.к.с., Модесто 480 FS, т.к.с.(фірми"Байєр
АГ"), Семафор 20ST, т.к.с. (фірми "ФМСі"), які мають ряд істотних переваг
із позиції сангігієнічних вимог, що пов‘язано з особливістю технології з
вирощування підщепного(садивного) матеріалів і потребує тривалого
контакту робочого персоналу з рослинами.
209](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-209-320.jpg)
![Дослідження з вивчення ефективності препаратів Круїзер 350 FS,
т.к.с., Гаучо, з.п.,Чинук, т.к.с., Модесто 480 FS, т.к.с., Семафор 20ST, т.к.с.
проти личинок хрущів, коваликів і гусениць озимої совки в полі шкілки
сіянців яблуні в розсаднику проводили впродовж 2007–2009 рр. в умовах
дослідного господарства Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН.
Методика досліджень. При закладанні польових дослідів
використовували прийняті в агрономії методики [9, 12].
З метою отримання насіння високої якості плоди відбирали зрілі,
нормально розвинуті, зимостійких культурних сортів яблуні (Антонівка
звичайна). Заготівлю насіння з дерев проводили тільки холодним способом.
Насіння зберігали в сухому приміщенні з відносною вологістю повітря 50–
60% в ящиках при температурі 15–18°С. Вологість насіння була не вищою
10–11%. Температура при стратифікації складала 2–4°С. Перед
стратифікацією проводили визначення якості насіння методом прискореного
пророщування, в результаті якої встановлено, що життєздатність насіння
яблуні становила 90%.
В умовах дослідного господарства висів насіння проводили весною в
оптимальні агротехнічні строки (ІІ–ІII-а декади квітня) сівалкою СОН–2,8А
на глибину 3–3,5см однорядним способом з міжряддям 45см і нормою
витрати насіння яблуні І-го класу — 35 кг/га. Попередник — багаторічні
трави.
Насіння яблуні сорту Антонівка звичайна обробляли препаратами
Круїзер 350 FS, т.к.с., Гаучо, з.п., Чинук, т.к.с., Модесто 480 FS, т.к.с.,
Семафор 20 ST, т.к.с. до посіву разом з протруйником Дивіденд Стар 036 FS,
т.к.с. вологим способом. Робочу суспензію для протруєння 1кг насіння
готовили так: до 10 мл води додавали 2 мл Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с. і 12 г
Гаучо, з.п. (5мл Круїзер 350 FS, т.к.с., 25 мл Чинук, т.к.с., 15мл Модесто 480
FS, т.к.с). або 3 мл Семафор 20ST, т.к.с. Суспензію старанно перемішували і
рівномірно покривали чисте насіння. В контролі насіння обробляли лише
фунгіцидом. Норми витрати препаратів були встановлені при проведенні
попередніх дрібно ділянкових дослідів.
Перед висівом насіння площу старанно обробляли — культивували,
боронували і добре вирівнювали. При потребі проводили ущільнення грунту
коткуванням.
У шкілці сіянців сходи проріджували в фазі 2–3 справжніх листочків,
залишаючи рослини на відстані 5–7 см одна від другої. Впродовж
вегетаційного періоду міжряддя культивували не менше 6–8 раз на глибину
6–12 см, а також рихлили грунт у рядках. Для цього, щоб не засипати
рослини землею, до лап культиваторів приварювали щитки з листової сталі.
Щоб посилити розгалуження коренів сіянців яблуні, їх підрізали
спеціальними ножами-скобами на глибині 6–10 см при появі у рослин 3–4
справжніх листочків (при наявності вологи в грунті). Після цього проводили
210](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-210-320.jpg)
![полив з наступним рихленням грунту. В період активного росту сіянців
(травень — червень) проводили 2–3 підживлення азотними добривами.
Дослідження на предмет визначення ефективності дії препаратів
проти шкідників проводили за загальноприйнятими в ентомології
методиками [11].
Для цього проводили визначення чисельності личинок західного
травневого хруща, коваликів (дротяників) і гусениць совки озимої в день
внесення препарату та через 10–40 днів після його застосування. На кожній
ділянці було викопано по чотири облікових ями розміром 50х50 см і
глибиною 25 см (0,25 м2), грунт із кожної ями з перебиранням вручну та
підрахунком чисельность ґрунтових шкідників і визначенням їх вікового
стану.
Ефективність інсектицидів оцінювали за зниженням чисельності
ґрунтових шкідників і зниженням пошкодження (загибелі) рослин на
ділянках.
Ефективність дії препарату щодо зниження чисельності ґрунтових
шкідників, порівняно з їх чисельністю до обробки, розраховували за
формулою Еббота [11]:
А В
Ед 100 ,
А
де: Ед — зниження щільності шкідників після обробки, % ;
А — щільність комах до обробки, екз./м2;
В — щільність комах після обробки, екз./м2.
Cхема досліду:
1. Контроль (обробка фунгіцидом Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с.,2 мл/кг
насіння);
2. Круїзер 350 FS, т.к.с., 5 мл/кг насіння ;
3. Гаучо, з.п., 12 г/кг насіння;
4. Чинук, т.к.с., 25 мл/кг насіння;
5. Модесто 480 FS, т.к.с., 15 мл/кг насіння;
6. Семафор 20 ST, т.к.с., 3 мл/кг насіння.
Економічна оцінка використання препаратів нового покоління для
захисту садивного матеріалу від комплексу ґрунтових шкідників у шкілці
сіянців яблуні здійснена на основі даних, одержаних у стаціонарних
технологічних дослідах. З цією метою було проведено облік витрат коштів і
праці, передбачений ―Методикою економічної та енергетичної оцінки типів
насаджень, сортів, інвестицій в основний капітал, інновацій та результатів
технологічних досліджень у садівництві ‖ [10].
Витрати матеріальних ресурсів, коштів і праці в технологічних
дослідах враховували за нормативним методом, суть якого полягає в тому,
211](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-211-320.jpg)
![Для визначення фітотоксичності препаратів після обробки насіння
проводили огляд рослин через 10 днів після появи їх сходів і відмічали
кількість листків з опіками та візуально оцінювали ступінь опіків за
загальноприйнятою шкалою [11].
В шкілці сіянців яблуні (Антонівка звичайна) обліки на предмет
ефективності дії випробовуваних препаратів (% загибелі шкідників) та
загибелі рослин від пошкодження їх ґрунтовими видами проводили на 10-й,
20-й, 30-й і 40-й день після внесення інсектицидів.
Математичну обробку даних здійснювали методом дисперсійного
аналізу [9, 11].
Результати досліджень. У результаті проведених обстежень полів
плодового розсадника було встановлено, що в центральному Лісостепу
України найбільш поширеними шкідниками в цьому агроценозі (табл. 1) є:
ґрунтові види — західний травневий хрущ (Melolontha melolontha L.), совка
озима (Agrоtis segetum Schiff.), ковалик темний (Agriоtes obscurus L.), ковалик
смугастий (A. lineаtus L.), ковалик посівний (A. sputator L.), ковалик широкий
(Sеlatosomus latus F.).
1. Заселеність ґрунту личинками (гусеницями) і співвідношення видів основних
грунтових шкідників у плодовому розсаднику яблуні (дослідне господарство
Інституту помології ім. Л.Симиренка УААН, у середньому за 2006–2008 рр.)
Щільність личинок Частка серед
Вид шкідника
(гусениць) за видами, екз./м2 усіх видів, %
Melolontha melolontha L.
1,2 82,6
(хрущ західний травневий)
Melolontha hippocastani L.
0,4 0,4
(хрущ східний травневий)
Agriоtes obscurus L.
12,7 7,2
(ковалик темний)
Agriоtes lineаtus L.
14,6 2,0
(ковалик смугастий)
Agriоtes sputator L.
11,9 1,8
(ковалик посівний)
Sеlatosomus latus F.
16,7 4,9
(ковалик широкий)
Agrоtis segetus Schiff.
2,1 2,2
(совка озима)
При проведенні дрібно ділянкових дослідів встановлено, що
застосування препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо,
з.п..(12 г/кг насіння), Чинук, т.к.с. (25 мл/кг насіння), Модесто 480 FS, т.к.с.
(15 мл/кг насіння) і Семафор 20ST, т.к.с. (3 мл/кг насіння) з розрахунку 10 мл
води на 1 кг насіння знижує чисельність личинок західного травневого
хруща, коваликів і гусениць совки озимої (табл. 2–4).
213](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-213-320.jpg)
![3. Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений
[Антонюк С.И., Арешников Б.А., Васильев В.П. и др.]; Под ред.
В.П. Васильева — К.: Урожай, 1973. — Т. 1. — С. 336–338.
4. Довідник по захисту садів від шкідників і хвороб / [Матвієвський О.С.,
Каленич Ф.С., Лошицький В.П., Ткачов В. П.]. — К.: Урожай, 1990. —
215 с.
5. Довідник по захисту плодових культур / [Васильєв В.П., Лісовий М.П.].
— К.: Урожай, 1990. — 215 с.
6. Доповнення до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до
використання в Україні –: за станом на 8 квітня 2009 р. — офіц. вид. —
К.: Юнівест Медіа, 2009. — 303с. — (Документ Департаменту
екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України).
7. Екологічні основи захисту промислових насаджень і розсадників
зерняткових культур від основних шкідників, хвороб і бур‘янів [Бардов
В.Г., Омельчук С. Т., Пельо І.М., Яновський Ю. П.]; Під ред. С.Т.
Омельчука. — Кіровоград: КП ―Центрально-Українське видавництво‖,
2006. — 149 с.
8. Захист молодих садів і плодових розсадників від травневих хрущів /
[Богдан Л.Й., Бабчук І. В.]. — К.:Урожай, 1980. — С. 1–4.
9. Єщенко В. О. Основи наукових досліджень в агрономії: підруч. [для
студ. вищ. навч. закл.] В. О. Єщенко, П. Г. Копитко, П. В. Костогриз. —
К.: Дія. — 2005. — 186 с.
10. Методика економічної та енергетичної оцінки типів насаджень, сортів,
інвестицій в основний капітал, інновацій та результатів технологічних
досліджень в садівництві / За ред. О.М. Шестопаля. — К. — 2006. — 140 с.
11. Методики випробування і застосування пестицидів / [Трибель С. О.,
Сігарьова Д. Д., Секун М. П. і ін.]; під. ред. С.О. Трибеля. — К.: Світ,
2001. — 448 с.
12. Мойсейченко В. Ф. / Мойсейченко В. Ф. Методика опытного дела в
плодоводстве и овощеводстве. — К.: Вища школа, 1988. — С. 73–88.
13. Падій М. М. / Падій М. М. Лісова ентомологія. — К.: Вища школа, 1974.
–С.205–217.
14. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в
Україні: за станом на 3 березня 2008 р. — офіц. вид. — К.: Юнівест
Медіа, 2008. — 447с. — (Документ Департаменту екологічної безпеки
Міністерства охорони навколишнього природного середовища
України).
15. Покозій Й.Т.,Яновський Ю.П./Й.Т.Покозій, Ю.П.Яновський Фауна
розсадників зерняткових культур у Лісостепу України. //Науковий
вісник НАУ. — К., 2004. — ғ 72. — С. 146–154.
16. Покозій Й. Т., Яновський Ю. П., Кравець І. С., Сухомуд О. Г., Гричанюк
218](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-218-320.jpg)
![УДК 635.9/582.894:581.165
ВПЛИВ ЧАСТИНИ ПАГОНА, METAMEPHOCTI ТА СТРОКУ
ЖИВЦЮВАННЯ НА РЕГЕНЕРАЦІЙНУ ЗДАТНІСТЬ ЗЕЛЕНИХ
СТЕБЛОВИХ ЖИВЦІВ ДЕРЕНУ СПРАВЖНЬОГО (CORNUS MAS L.)
О.А. БАЛАБАК, кандидат сільськогосподарських наук
Національний дендрологічний парк "Софіївка" НАН України
Представлено результати досліджень розмноження зеленими
стебловими живцями та вирощування саджанців сортів дерену
справжнього (Cornus mas L.) в Правобережному Лісостепу України.
Впровадження інтродукованих сортів дерену справжнього (Cornus
mas L.) у плодівництво, декоративне садівництво i лісівництво, а також
збереження їх господарсько-біологічних ознак i властивостей в процесі
розмноження значною мірою виявляють необхідність і перспективність
кореневласної культури [1–3].
Обсяги i технологія виробництва садивного матеріалу сортів дерену в
розсадниках України не задовольняють потреб садівничих господарств,
фермерів i садоводів-аматорів. Тому при впровадженні цієї плодової
культури, а також збереження господарсько-біологічних ознак i
властивостей великого значення надають проведенню досліджень із питань
вирощування садивного матеріалу з врахуванням особливостей сортів і
конкретних агроекологічних умов [4, 6].
Однією з перспективних i ефективних технологій розмноження
малопоширених плодових культур є "зелене" живцювання, при якому
подальший ріст i розвиток укорінених живців значною мірою залежить від
ефективних способів пересаджування та дорощування [5, 7].
Методика досліджень. У 2006–2008 рр. вивчали закономірності
прояву здатності до коренеутворення зелених стеблових живців 8 сортів
дерену справжнього, вирощуваних у маточниках, i паркових насадженнях
Національного дендрологічного парку „Софіївка" — НДІ НАН України,
Національного ботанічного саду ім. M.M. Гришка НАН України (НБС) та
Уманського національного університету садівництва (УНУС).
Всі сорти дерену справжнього, які вивчалися в досліді, внесені до
Реєстру сортів рослин України — Вавиловець, Видубецький,
Володимирський, Гренадер, Елегантний, Євгенія, Лук'янівський, Миколка.
Маточні рослини вирощували в розсадниках НДІ „Софіївка" НАН
України та УНУС. Вкорінювання зелених стеблових живців виконували в
культиваційній споруді з автоматично-регульованим дрібнодисперсним
дощуванням.
Схема дослідів включала варіанти, де факторами мінливості були
220](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-220-320.jpg)
![УДК 634.11:631.5:631.41:631.43
ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗА
ДОВГОТРИВАЛИХ СИСТЕМ УТРИМАННЯ ҐРУНТУ В
ЯБЛУНЕВОМУ САДУ ЛІСОСТЕПУ
А.П. БУТИЛО, доктор сільськогосподарських наук
Л.І. БЕРЕГУЛЯ, кандидат сільськогосподарських наук
У статті аналізується трансформація фізико-хімічних показників за
довготривалого застосування парової та дерново-перегнійної системи
утримання ґрунту в яблуневому саду Лісостепу
Трансформація показників родючості ґрунту в польових сівозмінах
засвідчує, що їх можна покращати при внесенні органічних і мінеральних
добрив [1, 2].
У садах відтворення родючості ґрунту базується на основі системи
його утримання. Зміна фізико-хімічних показників родючості ґрунту
висвітлена в літературі за парової, паро-сидеральної, овочевої, польової
сівозмін і задерніння [3,4] та парової систем утримання [5]. Менш висвітлено
ці зміни за дерново-перегнійної системи [4].
Установлено, що довготривале використання парової системи
утримання ґрунту в саду при внесенні 10 т/га гною зумовило найвищу
ефективну родючість, але спричинило значну дегуміфікацію, внаслідок чого
виникла загроза втрати ґрунтом саморегуляції і продуктивності. При цьому
за дернової системи при вилучені трав на сіно в поєднанні з посівом
просапних урожайність яблуні знизилась на 37%, порівняно з паровою, хоч
середньорічне зниження гумусу тут було 1,375 т/га, порівняно з першою
системою. У даний час внесення гною в сади є досить проблематичним, так
як виробництво його у більшості господарств, а тим більш садових, відсутнє.
Тому альтернативою поповнення органічної речовини в садах є
запровадження дерново-перегнійної системи [6]. Це засвідчує гостроту
досліджень зміни фізико-хімічних показників за тривалого запровадження
дерново-перегнійної системи, порівняно з паровою.
Методика досліджень. Для вивчення вищезгаданих питань нами 4
червня 1973 р. в яблуневому саду (1972 р. садіння за площі живлення 5 × 4 м)
був закладений дослід. Схема містила такі варіанти: 1) парова система із
зяблевою оранкою на 20–22 см; 2) дерново-перегнійна з другого року після
садіння дерев; 3) дерново-перегнійна з п'ятого року після садіння дерев. Під
плантажну оранку внесли по 45 т/га гною і по 200 кг/га д.р. РК. Протягом
першого року та половини вегетаційного періоду наступного року ґрунт у
міжряддях і пристовбурних смугах утримували під чорним паром. У червні
1973 р. у варіанті з дерново-перегнійною системою в чотирьох міжряддях
225](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-225-320.jpg)
![смугою 3,6 м здійснили задерніння із засівною нормою 24 кг/га вівсяницею
лучною, а з п'ятого року — траву висіяли також в червні місяці в 1976 р.
Щорічно вносили мінеральні добрива в нормі N120P60K60. Траву
скошували, не допускаючи відростання її понад 20 см, це сприяло
відростанню і витримці їх від часткового затінення плодовими деревами.
Дослід закладено у трьох повтореннях. Об'єктом наших досліджень були
зміни фізико-хімічні властивостей чорнозему опідзоленого
важкосуглинкового на карбонатному лесі.
Для характеристики родючості ґрунту визначали такі показники: рН
водної витяжки — за допомогою рН-метра, рН сольової витяжки —
потенціометричним методом, гідролітичну кислотність — за Капенним,
суму обмінних основ — за Капенним-Гільковицем, а з агрофізичних —
щільність ґрунту, структуру і її водотривкість, будову відповідно
загальноприйнятих методик [7].
Результати досліджень. Реакція ґрунтового розчину відіграє важливу
роль у житті рослин і ґрунтових мікроорганізмів. Від неї залежить засвоєння
плодовими деревами поживних речовин, діяльність ґрунтових
мікроорганізмів і мінералізація органічних речовин, продукована діяльність
мікроорганізмів, коагуляція і пептизація колоїдів тощо.
Після проведення аналізів у відібраних зразках ґрунту перед
закладанням досліду та через 20 років застосування різних систем утримання
з'ясувалося, що кислотно-основні показники властивостей ґрунту значно
погіршились за парової системи, порівняно з дерново-перегнійною (табл. 1).
1. Зміни кислотності ґрунту після 20-річного вирощування яблуні за
різних систем утримання його в міжряддях саду
Шар ґрунту, см
Варіант досліду
0–20 20–40 40–60
Актуальна кислотність (рН)
Перед закладанням досліду 6,4 6,2 6,4
Парова 5,6 5,8 5,7
Дерново-перегнійна з другого року 6,4 6,3 6,4
Дерново-перегнійна з п'ятого року 6,2 6,2 6,2
Обмінна кислотність (рН KCL)
Перед закладанням досліду 5,90 5,40 5,65
Парова 4,65 4,90 5,15
Дерново-перегнійна з другого року 5,90 5,60 5,65
Дерново-перегнійна з п'ятого року 5,84 5,51 5,50
Гідролітична кислотність, смоль/кг
Перед закладанням досліду 3,94 4,50 1,58
Парова 2,93 2,58 2,07
Дерново-перегнійна з другого року 1,65 1,70 1,62
Дерново-перегнійна з п'ятого року 1,69 1,75 1,70
226](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-226-320.jpg)
![Показником актуальної кислотності (рН 6,2–6,4) перед закладанням
досліду ґрунт можна характеризувати як слабокислий. За довготривалої
парової системи утримання ґрунту як в орному, так і в підорних шарах
ґрунту вона знизилась до рН 5,6–5,8, тобто на 0,8–0,4 одиниці, а за дерново-
перегнійної системи вона практично залишилась на вихідному рівні.
Величина обмінної кислотності в орному та підорному шарах за
парової системи утримання незначно знизилась, що свідчить про
підкислення ґрунту (на 0,45–0,50 одиниць), тоді як за дерново-перегнійної
систем у верхньому 0–20 см та нижньому 40–60 см шарах ґрунту зміни
практично непомітні, а в середньому 20–40 см шарі ґрунту відмічена
тенденція до незначного підвищення цього показника потенційної
кислотності.
Більш помітний вплив різних систем утримання ґрунту в саду на
зміну гідролітичної кислотності. Запровадження дерново-перегнійної
системи протягом двадцятирічного періоду обумовили найнижчі показники
в усіх трьох шарах ґрунту (1,62–1,75 смоль/кг), порівняно з паровою
системою (2,07–2,93 смоль/кг). При цьому в останньому варіанті вищі
показники має орний шар, а нижчі — підорні шари ґрунту.
Ці дані свідчать про те, що покращання вмісту гумусу в варіантах
дерново-перегнійної системи [6] в міжряддях саду запобігає підкисленню
ґрунту від внесення мінеральних добрив, тоді як за парової системи
проходить значне підкислення ґрунту.
Покращання протікання процесів гуміфікації обумовлено тим, що
вівсяниця лучна, порівняно з іншими травами та їх сумішками,
характеризується найнижчим вмістом золи (7,54%), але ця зола містить
19,65% SiO2, а частка лужноземельних елементів, які відіграють важливу
роль у процесах гуміфікації досягає найвищого рівня серед інших та їх
сумішок — 80,35%. Різна кількість кремнію та лужноземельних елементів у
золі пов'язана з неоднаковим вмістом солей, в основному, кремнію та
кальцію, що беруть участь в інкрустуванні клітинних стінок під час росту і
розвитку трав, що впливає на якість трав і хід перетворення рослинних
решток. Наявність лужноземельних елементів, особливо кальцію, в фітомасі
трави ще на початковій стадії розкладу створює нейтральне середовище,
сприяє коагуляції утворених гумінових кислот і тим самим перетворенню
рослинних решток у гумус [8].
Довготривале застосування різних систем утримання ґрунту в
яблуневому саду викликало значні зміни стану вбирного комплексу. Так, за
дерново-перегнійної системи показник ємності вбирання в 0–20
сантиметровому шарі ґрунту склав 26,20 смоль/кг, 20–40 см — 27,10 і 40–60
см — 28,80 (практично був на вихідному рівні), а за парової системи
утримання він понизився відповідно до шарів ґрунту — 23,25; 25,05 і 27,28
смоль/кг. Це відбулось переважно через зниження вмісту обмінного кальцію
у чорноземних ґрунтах паралельно зі зниженням вмісту гумусу. При
227](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-227-320.jpg)
![через зростання вмісту пилуватої фракції.
З наведених даних видно, що кількість пилуватих частинок при
паровій системі зросла в 6–7 разів, в водотривких агрегатів тут було в 2 рази
менше, порівняно з варіантами дерново-перегнійної системи.
Різний вплив систем утримання на структурний стан підтвердився
результатами мікроструктурного аналізу. Так, коефіцієнт дисперсності при
паровій системі в шарі 0–10 см склав 10,8; 10–20 см — 9,6; 20–30 см —9,3;
30–40 см — 8,8 і 40–50 см — 8,6, а при дерново-перегнійній системі —
відповідно 3,3; 3,0; 2,8; 2,5 і 2,7.
У перші роки (1975–1976) досліджень засушливі умови вегетаційних
періодів в шарах ґрунту 0–20 і 20–30 см щільність ґрунту була за парової
системи в межах 1,30–1,33 г/см3, а за дерново-перегнійної 1,38–1,45.
Слід відзначити, що з роками на поверхні ґрунту нагромаджується
мульчуючий шар з решток надземної маси трави, який притінює ґрунт, тому
він менше нагрівається [9], внаслідок чого менше витрачає води на
випаровування з одного боку, а з другого — покращення при цьому
структурного стану позитивно позначилось на щільності ґрунту. Так, через
десять років при дерново-перегнійній системі вона в нижніх шарах ґрунту
20–30 і 30–40 см вже була істотно нижчою, порівняно з паровою.
З часом у зв'язку з покращенням балансу органічних речовин і
структури ґрунту тут відбулися зміни в його будові (табл. 3).
3. Вплив системи утримання на будову окремих шарів ґрунту, % від
об'єму
Система утримання
Шар ґрунту,
Показники дерново-перегнійна
см парова
з другого року з п'ятого року
0–10 49,4 49,4 49,0
10–20 48,7 46,7 47,9
Тверда фаза
20–30 49,5 47,1 48,5
30–40 50,7 48,2 48,5
0–10 50,6 50,6 51,0
Пористість 10–20 51,3 53,3 52,1
загальна 20–30 50,5 52,9 51,5
30–40 49,3 51,8 51,5
0–10 12,0 18,9 18,6
Пористість 10–20 12,5 17,2 17,0
некапілярна 20–30 11,9 16,8 16,2
30–40 12,1 16,5 16,0
0–10 38,6 31,7 32,4
Пористість 10–20 38,8 36,1 35,1
капілярна 20–30 38,6 36,1 35,3
30–40 37,2 35,3 35,5
229](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-229-320.jpg)
![УДК 712:582.971.1:581.522.4
ВИРОЩУВАННЯ ЧАГАРНИКОВИХ ВИДІВ РОДУ CAPRIFOLIACEAE
JUSS. ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ОЗЕЛЕНЕННІ
Л.Г. ВАРЛАЩЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук
А.Ф. БАЛАБАК, доктор сільськогосподарських наук
Розглядаються питання можливості використання чагарникових
видів роду Caprifoliaceae Juss в озелененні. Обґрунтовано підбір і розглянуто
заходи прискореного вирощування садивного матеріалу жимолостей із
зелених стеблових живців.
Жимолость (Lonicera L.) належить до родини жимолостевих
(Caprifoliaceae Juss.) і об'єднує понад 200 видів. В природі зустрічається в
підліску змішаних рівнинних і гірських лісів помірно холодного клімату
північної півкулі. Більше 50 видів жимолостей заселяють територію від
європейських країн до Далекого Сходу в негустих хвойних і змішаних лісах,
у вологих темнохвойних, долинних і листяних лісах, на узліссі і лісових
галявинах. Зустрічаються її сині форми і в лісових насадженнях Карпат [1–
3].
Залежно від призначення об'єкта озеленення чагарникові жимолості
виконують різні функції: формують архітектурно-художній образ об'єкта;
разом з іншими рослинами сприяють рекультивації земель, поліпшуючи їх
стійкість; захищають його від пилу і шуму; регулюють режим вологості,
температури та ін. Для того, щоб озеленення найповніше відповідало різним
функціональним потребам, при доборі чагарникових жимолостей необхідно
враховувати їх природні властивості: висоту, колір і форму листя, як під час
вегетації, так і восени; колір квіток, строк цвітіння, його тривалість тощо.
Гарно виглядає ця рослина в штамбовій культурі і набуває плакучої форми.
Всі листопадні чи вічнозелені, прямостоячі чи виткі рослини мають духмяні і
мальовничі квіти, а у деяких видів і їстівні плоди. Рослини тіньовитривалі і
невибагливі до ґрунту, холодостійкі, швидко ростуть, добре переносять
обрізування і міські умови загазованості повітря [2, 4].
Інтродукцію і селекцію синьоплідних жимолостей, які
використовуються в харчових цілях — жимолость камчатська (Lonicera
kamtschatica (Sevast) Pojark.), жимолость їстівна (L. edulis Turcz.) і жимолость
Турчанінова (L. turczaninowie Pojark.) розпочато на Павлівській дослідній
станції під керівництвом видатного вченого, академіка М.І. Вавілова. В
Україні цими питаннями займаються на Краснокутській дослідній станції
Інституту садівництва НААН.
Дотепер дослідження, присвячені витким жимолостям, проводяться в
Національному дендрологічному парку "Софіївка" НАН України, а
синьоплідним їстівним видам і сортам — в Уманському національному
232](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-232-320.jpg)
![Кращі результати вкорінення за основними результативними
показниками були у живців таких сортів, як: Богдана (51,4%), Медведиця
(68,2%), Фіалка (52,4%о), Українка (51,0%). Дещо слабше укорінювалися
живці таких сортів, як Степова (49,9%), Голубе веретено (39,6%), Томічка
(28,2%>) і Синя птиця (33,7%).
У декоративному садівництві синьоплідні жимолості використовують
для низьких огорож між садовими зонами, застосовують для закріплення
схилів і урвищ, рекомендують для низьких, живоплотів, поодиноких і
групових насаджень, декорування водойм і підлісків [2]. Інші декоративні
види жимолостей дотепер широко розповсюджені в озелененні населених
місць. Їх вирощують у садах, парках, на присадибних ділянках, як
декоративні, ароматичні, їстівні і лікарські рослини. Рослини тіньовитривалі
і невибагливі до ґрунту, холодостійкі, швидко ростуть, добре переносять
обрізування і міські урбоекологічні умови загазованості повітря [1,4].
Для використання в озелененні населених місць в Україні нами
рекомендовано цінні в декоративному плані чагарникові інтродуковані види
роду Caprifoliaceae Juss.
Жимолость капелюшна — Lonicera pileata Oliv. Родом з Японії.
Низький, до ЗО см заввишки, вічнозелений кущ з широко розкинутими
пагонами. Листки дрібні, блискучі, розміщені на пагонах по двоє. Квіти
золотисто-жовті, пахучі. Плоди пурпурово-фіолетові. Теплолюбна рослина,
вимагає укриття взимку. Гарно виглядає в рокаріях і низьких бордюрних
насадженнях.
Жимолость колюча (різновид Альберта) — L. spinosa van Alberti.
Батьківщина — Туркменістан. Низький, до 1м заввишки, густо
розгалужений кущ. Листки вузькі, синьо-зелені, квіти за забарвленням
рожеві, пахучі. Плоди — фіолетово-червоні ягоди. Рослина невибаглива до
ґрунтів, добре використовується на скельних гірках, схилах. Полюбляє
сонячні місця.
Жимолость альпійська — L. alpigena L. Батьківщина — гірські
райони Середньої і Південної Європи. Невисокий чагарник до 1,5 м висотою,
з дуже густою, кулястою кроною і темно-зеленими, крупними, майже
шкірястими листками до 10см завдовжки. Квітки без запаху, парні,
темнувато-жовтого або зеленувато-жовтого кольору, з темно-червоним
нальотом зовні. Тривалість цвітіння 15-25 днів. Дуже декоративні її крупні
ягоди, попарно зрощені, червоні, блискучі, схожі на вишню, завдяки яким
вважається однією з найкрасивіших видів у період плодоношення.
Жимолость їстівна — L. edulis Turcz.). Зустрічається у вологих
гірських лісах, на краях боліт у Східному Сибіру, на Далекому Сході, в
Японії, Кореї, Китаї. Густий кущ до 1,5 м заввишки з біло-жовтими квітами,
темно- і світло-синіми ягодами з восковим нальотом. Невимоглива до
ґрунтів, добре переносить посушливі умови. Найбільш важливими в якості
235](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-235-320.jpg)
![УДК 631.526.32:634.23:632.111.5
ПРОЦЕСИ ЛЬОДОУТВОРЕННЯ У ТКАНИНАХ ДЕРЕВ НОВИХ
СОРТІВ ВИШНІ
О.І. КИТАЄВ, кандидат біологічних наук,
Н.В. МОЙСЕЙЧЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук,
В.І. ВАСИЛЕНКО
Інститут садівництва УААН, Київ, Україна
Наведено результати дослідження з вивчення особливості процесів
льодоутворення в тканинах дерев нових сортів вишні з метою встановлення
їх адаптування до умов перезимівлі.
У помірній кліматичній зоні України різноманітність коливань
температури, тривалості дня, кількості опадів та ін. частіше призводить до
порушення ритму ростових процесів у рослин. Річний цикл плодових дерев
включає п‘ять періодів: літній ріст пагонів, прихований ріст дерев,
органічний, або глибокий спокій, вимушений спокій і стадія весняного
пробудження [1]. З них велике значення має період глибокого спокою. Чим
довше він триває, тим легше рослинам справитися з непередбаченими
весняними заморозками. Ряд факторів, які в подальшому супроводжують
розвиток морозостійкості, відмічається протягом усього вегетаційного
процесу — від початку набубнявіння бруньок до осіннього забарвлення
листя, що тісно пов‘язано зі змінами стану води у тканинах плодових дерев.
Нормальній підготовці до зимового періоду можуть сприяти умови росту в
першій половині літа. Передусім це стосується ростових процесів, особливо
в першій половині вегетації, що забезпечує їх припинення та перехід у стан
спокою до настання холодів.
Однак своєчасне завершення даних процесів та визрівання тканин —
це тільки початковий етап підготовки до зими. Стійкість рослини можна
оцінити після дії на неї низьких позитивних температур у поєднанні зі
скороченим фотоперіодом. Це сприяє зміні біохімічних процесів на
клітинному та тканинному рівні. При цьому відбувається накопичення
поліфенолів і крохмалю, посилюється лігніфікація клітинних стінок.
Крохмаль при зниженні температури може перетворюватися у водорозчинні
речовини з кріопротекторною властивістю, а при гідролізі поліфенолів
утворюються речовини з рістактивуючою дією, що необхідно для виведення
рослин зі стадії спокою. Крім того, лігнін — природний рослинний полімер
поліфенольної природи, який імпригує целюлозні волокна клітинних стінок,
збільшує їх міцність та еластичність, що дозволяє без деформації переносити
температурні коливання в зимовий період [4].
238](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-238-320.jpg)
![В період підготовки дерев до зими у клітинах і міжклітинниках також
спостерігається накопичення низькомолекулярних білків, що сприяє
збільшенню концентрації розчинних речовин у клітинах та при низьких
температурах знижує ризик утворення в середині їх кристаликів льоду.
Водночас низькомолекулярні білки на клітинних стінках служать
нуклеаторами льодоутворення у міжклітинному просторі. Вони ініціюють
відтік води з клітини та зменшують ризик утворення внутрішньоклітинного
льоду [2].
Останнім часом для оцінки морозостійкості сортів застосовують
аналіз водно-фізичних можливостей тканин, які визначають функціональний
стан об‘єктів у період аклімації (загартування). Складовою частиною його є
диференціально термічний аналіз (ДТА) процесів льодоутворення в різних
органах і тканинах рослини, які супроводжуються виділенням прихованого
тепла. Метод дозволяє контролювати водно-фізичний стан клітин і тканин
під час загартування (аклімації). Створюється можливість одночасно
спостерігати за динамікою льодоутворення у тканинах, порівнювати його
термодинамічні параметри з температурною межею морозостійкості рослин і
давати характеристику окремим етапам проходження аклімації та
деаклімації [5].
Виходячи з вищесказаного, ці питання стали предметом наших
досліджень.
Методика досліджень. Дослідження проводились на дослідній
ділянці Інституту садівництва (ІС) УААН (Києво-Святошинський район
Київської області) з 2009 року за методикою [3]. Грунт дослідної ділянки
темно-сірий опідзолений, легко-суглинковий на карбонатах. Вирощування
дерев проводили відповідно до методичних рекомендацій та
загальноприйнятих технологій [4]. Польовий дослід було закладено у 2000 р.
(схема садіння 6 х 2,5 м) за методикою первинного сортовивчення. Для
лабораторних дослідів відібрано 11 нових сортів вишні. За контроль взято
сорт Подбєльська.
Протягом зимового періоду з грудня 2008 по лютий 2009 років
спостерігалась порівняно тепла погода. Весна ж характеризувалася
незначними різкими перепадами максимальних і мінімальних температур
(плюс 3,6 — мінус 7,1), з мінімальною кількістю опадів у квітні (2,0 мм).
Дослід із сортами вишні розпочався з березня 2009 р. (4 компонент
зимостійкості), в період весняного пробудження рослин.
За лабораторних умов вивчали особливості процесів льодоутворення
у тканинах пагонів з генеративними та вегетативними бруньками з метою
визначення адаптивного потенціалу сортів до дії низьких температур.
Відбирались частини однорічних приростів із брунькою, оскільки
лімітуючим показником при перезимівлі є морозостійкість генеративних і
вегетативних бруньок. Об‘єктом служила середня частина пагона (1,5–1,7
239](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-239-320.jpg)
![см) з брунькою масою від 0,2 до 0,37 г. Льодоутворення визначалося за
допомогою приладу для диференційного термічного аналізу. Датчиками
температури були хромель-копелеві термопари. Одну з них вводили
поздовжньо в серцевину зразка, на глибину 10 мм, другу — в еталонний
зразок. Еталон складався з індиферентного матеріалу (парафіну) і за своїми
розмірами був подібний до зразків, що вивчались. Термопари розміщували
полюсами один до одного. З них подавався сигнал на вхід («у»)
високочутливого потенціометру (Н — 307) з двома координатами. Крім того,
одну з термопар використовували для вимірювання температури в камері
охолодження, сигнал з якої подавався на вхід «х» потенціометру. За
допомогою обох термопар визначали різницю між зразками та еталоном
утворення льоду [3, 6].
При проведенні аналізу зразки охолоджували у двохкаскадному
напівпровідниковому мікрохолодильнику типу ТЛМ — 2. Зниження
температури в камері проходило з незмінною швидкістю -1˚С за хвилину з
інтервалом температури +10˚С … -40˚С. У процесі кристалізації води
виділялось приховане тепло льодоутворення, котре реєструвалось як різниця
сигналів від термопар. У тканинах на екзотермах з‘являлось декілька
максимумів, положення та амплітуда яких частково залежали від водно-
фізичної особливості тієї чи іншої тканини.
Процеси утворення кристаликів льоду у тканинах вивчали за
допомогою аналізів окремих фаз екзотермічних процесів у тканинах ксилеми
та флоеми та змін температури ініціації льодоутворення в деревині, а також
температури їх проходження [3, 6].
Результати досліджень. При проведенні аналізу льодоутворення на
кривих тепловиділення (екзотерми) з‘являлось декілька максимумів.
Положення їх амплітуди спричинено нерівномірністю утворення льоду у
тканинах пагонів і бруньок, і в цілому визначається водно-фізичними
особливостями тієї чи іншої тканини (табл. 1). На прикладі реєстрації
екзотермічного процесу льодоутворення у тканинах дерева сорту
Подбєльська (контроль) можна чітко бачити початок цього процесу
(ініціацію), котрий супроводжується різким сплеском тепловиділення, що
формує фронт льодоутворення (рис. 1). Амплітуду фронту відмічено точкою
ТF, а ініціацію — tін.. Необхідно зазначити, що в зимовий період tін, у
загартованих тканинах знаходиться в діапазоні від -8 до -12˚С. Це свідчить
про значне переохолодження води у тканинах до початку льодоутворення.
Амплітуда фронту здебільшого теж залежить від загартування
культури, тому невелике значення в межах від 1 до 2 визначено процесами
загартування. Після фронту (ТF) на екзотермі спостерігається перший
максимум, поява якого обумовлена льодоутворенням у великих судинах
ксилеми. Далі на кривій льодоутворення в діапазоні від -16 до -18˚С
спостерігається максимум, який пов'язаний з льодоутворенням в значно
240](https://image.slidesharecdn.com/74-1-121009014554-phpapp02/85/74-1-240-320.jpg)
Збірник наукових праць №74 (частина 1 - Агрономія)
- 1. ISSN 0134 —6393 ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА засновано в 1926 р. Частина 1 Агрономія ВИПУСК 74 Умань — 2010
- 2. УДК 63(06) Включено до переліків №1 і №6 фахових видань ВАК України з сільськогосподарських та економічних наук (Бюлетень ВАК України №8 і №11, 2009 рік). У збірнику висвітлено результати наукових досліджень, проведених працівниками Уманського національного університету садівництва та інших навчальних закладів Міністерства аграрної політики України та науково-дослідних установ УААН. Редакційна колегія: А.Ф. Головчук — доктор техн. наук (відповідальний редактор), С.П. Сонько — доктор геогр. наук (заступник відповідального редактора), А.Ф. Балабак — доктор с.-г.наук, Г.М. Господаренко — доктор с.-г.наук, З.М. Грицаєнко — доктор с.-г.наук, В.О. Єщенко — доктор с.-г.наук, І.М. Карасюк — доктор с.-г.наук, П.Г. Копитко — доктор с.-г.наук, В.І. Лихацький — доктор с.-г.наук, О.В. Мельник — доктор с.-г.наук, С.П. Полторецький — кандидат с.-г.наук (відповідальний секретар). За достовірність інформації відповідають автори публікацій. Рекомендовано до друку вченою радою УНУС, протокол ғ 6 від 17 червня 2010 року. Адреса редакції: м. Умань, Черкаська обл., вул. Інститутська, 1. Уманський національний університет садівництва, тел.: 3–22–35 ISBN 966–7944–67–0 Свідоцтво про реєстрацію КВ ғ 13695 від 03.12.07 р. Уманський національний університет садівництва, 2010 2
- 3. ЗМІСТ ЧАСТИНА 1 АГРОНОМІЯ О. В. Єщенко НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ СТЕРИЛІЗАЦІЇ СЕЛЕРИ КОРЕНЕПЛІДНОЇ ПРИ ВВЕДЕННІ ЇЇ ДО КУЛЬТУРИ IN VITRO……………………………………….. 9 С. О. Третьякова ПОЛЬОВА СХОЖОСТЬ НАСІННЯ І ВРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗА РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ ТА НОРМИ ВИСІВУ……………………………………………… 16 В.О. Єщенко, ЧИСТИЙ ПАР ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЙОГО ВИКО- В.П. Опришко РИСТАННЯ В ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ……………………… 22 О.І. Зінченко, ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ ГІБРИДІВ ЦУКРОВИХ Л.В. Вишневська, БУРЯКІВ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ В МАНЬКІВСЬКОМУ А.В. Моргун ПРИРОДНО-СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ РАЙОНІ….. 28 Т.М. Григор‘єва ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ ТА БІОПРЕПА- РАТІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ НА ЧОРНОЗЕМІ ЗВИЧАЙНОМУ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ……………………………………………………… 33 В.Г. Дідора, М.Ф. Рибак, ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ НА ПОКАЗНИКИ С.Б. Шваб ЯКОСТІ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО………………………………... 39 М.О. Корнєєва, Л.В. Фалатюк ПРОЯВ ЕКСПРЕСІЇ І КОМБІНАЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ ЗА Е.Р. Ермантраут, УТИЛІТАРНИМИ ОЗНАКАМИ ЛІНІЙ-ЗАПИЛЮВАЧІВ Е.Е. Навроцька ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ УЛАДІВСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇ………… 47 О.І. Зінченко, РІСТ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛЮЦЕРНИ НА ЗЕЛЕНИЙ А.О. Січкар, КОРМ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ДОГЛЯДУ ЗА С.А. Четирко ТРАВОСТОЄМ……………………………………………….. 58 В.П. Карпенко АКТИВНІСТЬ ОКРЕМИХ ФЕРМЕНТІВ КЛАСУ ОКСИДОРЕДУКТАЗ У РОСЛИНАХ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗА ДІЇ БАКОВИХ СУМІШЕЙ ГЕРБІЦИДІВ І РЕГУЛЯТОРА РОСТУ РОСЛИН……………………………………………… 64 3
- 4. Г.П. Квітко, О. П.Ткачук, МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ ПРОГРАМУ- В. Ф. Петриченко, ВАННЯ СТАЛОЇ КОРМОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ Н. Я. Гетман БАГАТОРІЧНИХ БОБОВИХ ТРАВ………………………… 72 А.В. Коротєєв, ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ А.О. Січкар, ОДНОВИДОВИХ І СУМІСНИХ ПОСІВІВ ОЗИМИХ С.В. Рогальський, ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР З ВИКОЮ ВОЛОХАТОЮ ТА Я.В. Скус ПАНОНСЬКОЮ НА ЗЕЛЕНУ МАСУ……………………… 78 С.Г. Корсун, Г.В. Давидюк, Н.Г. Буслаєва, ЗАСТОСУВАННЯ ПОСІВІВ РІПАКУ ЯРОГО ДЛЯ І.І. Клименко ФІТОРЕМЕДІАЦІЇ ҐРУНТІВ……………………………… 83 В.Г. Крижанівський, ЩІЛЬНІСТЬ ҐРУНТУ НА ПОСІВАХ ГОРОХУ, ПШЕНИЦІ П.В. Костогриз ОЗИМОЇ ТА БУРЯКА ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ…………………………………. 90 С.М. Курка ДИКОРОСЛІ ТРАВИ РОДИНИ POACEA ЯК ДЖЕРЕЛО ПІРЕНОФОРОЗУ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ ТА СТЕПУ УКРАЇНИ………………………... 97 І.В. Лебединський ВПЛИВ СТИМУЛЯТОРУ РОСТУ ПОТЕЙТІН НА УРОЖАЙНІСТЬ КАРТОПЛІ В УМОВАХ СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ……………………………………... 102 З. О. Мазур ОЦІНКА КОМБІНАЦІЙНОЇ ЗДАТНОСТІ ЧОЛОВІЧО- СТЕРИЛЬНИХ ЛІНІЙ ЖИТА ОЗИМОГО………………….. 106 А.С. Меркушина, ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ, МІДІ І ЇХ СУМІШІ НА В.О. Пуршел БІОМЕТРІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ТОВАРНУ ЯКІСТЬ, ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ПРОДУКТИВНІСТЬ ОГІРКІВ……... 113 А. В. Новак, Ю. В. Новак ДИНАМІКА ЗМІН ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ……………. 118 О.І. Рудник-Іващенко ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ а І b У ЛИСТКАХ ПРОСА ПОСІВНОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ФАЗИ РОСТУ Й РОЗВИТКУ РОСЛИН……………………………………….. 123 Л.О. Рябовол, ПРОДУКТИВНІСТЬ СТВОРЕНИХ БІОТЕХНОЛО- А.І. Любченко ГІЧНИМИ МЕТОДАМИ ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ ЦИКОРІЮ КОРЕНЕПЛІДНЕОГО СТІЙКИХ ДО ЗАСОЛЕНЯ ТА ДІЇ ІОНІВ БАРІЮ…………………………. 128 Я. В. Скус ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ КОМПОНЕНТІВ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЗЕЛЕНОЇ МАСИ ОЗИМИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР У ПОСІВАХ З ВИКОЮ ОЗИМОЮ…………….. 133 4
- 5. Л. І. Улич, АДАПТИВНІСТЬ ДО СТРОКІВ СІВБИ В УМОВАХ О.В. Семеніхін ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ І РЕАЛІЗАЦІЯ Ю.Ф. Терещенко, ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ О.А. Котиніна СОРТІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ М‘ЯКОЇ……………………........ 138 Л.І. Уліч, АДАПТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ, ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ І М.І. Загинайло, ПРОДУКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ СОРТІВ ГОРОХУ Ю.Ф. Терещенко РІЗНИХ МОРФОТИПІВ………………………………………... 143 Ж.П. Шевченко, ЗНИЖЕННЯ ПАТОГЕННОГО ПРЕСИНГУ ВІРУСУ І.І. Мостов‘як, СМУГАСТОЇ МОЗАЇКИ ПШЕНИЦІ ТА ДЕЯКИХ С.М. Курка, СПРЯЖЕНИХ ХВОРОБ ГРИБКОВОЇ ЕТІОЛОГІЇ НА О.В. Тараненко РОСЛИНИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ І ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗА ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ХЛОРМЕКВАТХЛОРИДОМ……………………… 152 О.М. Бахмат АГРОТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ВИРОЩУВАННІ СОЇ НА НАСІННЯ В УМОВАХ ПОДІЛЛЯ…………………………….. 159 О.М. Геркіял, БАЛАНС ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ В ГРУНТІ З.В. Геркіял ПІД БУРЯКОМ ЦУКРОВИМ У ГОСПОДАРСТВАХ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ……………………………………….. 165 М.П. Савущик НОРМАТИВИ КОМЕРЦІЙНИХ РУБОК ДОГЛЯДУ ДЛЯ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ ПОЛІССЯ……………………….. 170 В.О. Cіленко, ЯКІСТЬ ЯГІД СОРТІВ ТА ГІБРИДНИХ ФОРМ ОЖИНИ О.В. Сердюк ЗВИЧАЙНОЇ (RUBUS SUBG. EUBATUS FOCKE) В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ ПІДЗОНИ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ………………………………………… 177 А.Ю.Токар, C.С. Миронюк, ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПЛОДІВ ЙОШТИ ТА Л.С.Миронюк ЇХ ПРИДАТНІСТЬ ДО ПЕРЕРОБКИ НА КОНСЕРВИ………. 182 О. Г. Усольцева ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМОЖЕННЯ ДЕЯКИХ КУЛЬТИВАРІВ ЯЛІВЦЮ В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СХОДУУКРАЇНИ…... 186 О.В. Хареба ВИКОРИСТАННЯ ФОТОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОЇ РАДІАЦІЇ СОНЦЯ ГІБРИДАМИ F1 ОГІРКА ЗА ВИРОЩУВАННЯ ЇХ У ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ…………. 192 Л.М. Шевчук ВМІСТ СУХИХ РОЗЧИННИХ РЕЧОВИН ТА ЦУКРІВ У ПЛОДАХ СУНИЦІ……………………………………………... 197 С.В. Щетина ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА НАСІННЄВІ ЯКОСТІ НАСІННЯ І РОСТОВІ ПРОЦЕСИ В РОЗСАДІ БАКЛАЖАНУ…………………………………………………... 202 5
- 6. Ю. П. Яновський,ЗАХИСТ СІЯНЦІВ ЯБЛУНІ В ПЛОДОВОМУ РОЗСАДНИКУ Л. П. Михайленко, ВІД ГРУНТОВИХ ШКІДНИКІВ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ А. В. Магілін ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ…………………………………………. 208 О.А. Балабак ВПЛИВ ЧАСТИНИ ПАГОНА, METAMEPHOCTI ТА СТРОКУ ЖИВЦЮВАННЯ НА РЕГЕНЕРАЦІЙНУ ЗДАТНІСТЬ ЗЕЛЕНИХ СТЕБЛОВИХ ЖИВЦІВ ДЕРЕНУ СПРАВЖНЬОГО (CORNUS MAS L.)……………………………. 220 А.П. Бутило, ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗА Л.І. Берегуля ДОВГОТРИВАЛИХ СИСТЕМ УТРИМАННЯ ҐРУНТУ В ЯБЛУНЕВОМУ САДУ ЛІСОСТЕПУ…………………………... 225 Л.Г. Варлащенко, ВИРОЩУВАННЯ ЧАГАРНИКОВИХ ВИДІВ РОДУ А.Ф. Балабак CAPRIFOLIACEAE JUSS. ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ОЗЕЛЕНЕННІ……………………………. 232 О.І. Китаєв, Н.В. Мойсейченко, ПРОЦЕСИ ЛЬОДОУТВОРЕННЯ У ТКАНИНАХ ДЕРЕВ В.І. Василенко НОВИХ СОРТІВ ВИШНІ………………………………………... 238 О.М. Горєлов, СЕЗОННА ДИНАМІКА МІКРОКЛІМАТИЧНИХ Н.Д. Дідусенко ПОКАЗНИКІВ У МЕЖАХ ВНУТРІШНЬОЇ ЧАСТИНИ ФІТОГЕННОГО ПОЛЯ БЕРЕЗИ ПУХНАСТОЇ……………….. 246 Л.Р. Гуменюк, ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДЛІСКУ ГРАБОВИХ Т.В Бондаренко ЛІСОСТАНІВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ…………………… 253 О. Я. Жук, ПЕРСПЕКТИВНІ СОРТИ І ГІБРИДИ КАПУСТИ І. О. Федосій, ЧЕРВОНОГОЛОВОЇ ТА САВОЙСЬКОЇ В ЛІСОСТЕПУ О.І. Волошина УКРАЇНИ…………………………………………………………. 257 О.В. Завадська, ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СУХОЇ І.М. Бобось МОРКВИ, ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТУ ТА СТРОКІВ СІВБИ…….. 261 Н.В. Заіменко, Н.Г. Міськів, Н.В. Росіцька, ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ ГАЗОННИХ ТРАВ ЗА РІЗНИХ Б.О. Іваницька, УМОВ ЗВОЛОЖЕННЯ НА ФОНІ КРЕМНІЄМІСТКИХ І.П. Харитонова ПРИРОДНИХ МІНЕРАЛІВ……………………………………... 266 І.Л. Заморська ПОКРАЩЕННЯ ХАРЧОВОЇ І БІОЛОГІЧНОЇ ЦІННОСТІ НАПІВФАБРИКАТІВ НА ОСНОВІ СУНИЦІ………………….. 271 В.В.Заморський ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ОСВІТЛЕННОСТІ КРОНИ………………………… 275 О.А. Кіщак ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЕВ ЧЕРЕШНІ НА ВЕГЕТАТИВНІЙ ПІДЩЕПІ ВСЛ-2…... 280 6
- 7. Ю.О. Клименко ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ВИДІВ І КУЛЬТИВАРІВ і ХАРАКТЕРИСТИКА ЛАНДШАФТІВ СТАРОВИННИХ ПАРКІВ-ПАМ'ЯТОК САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ ПОЛІССЯ І ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ………………………………………… 284 А.В. Клименко, ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО БЛАГОУСТРОЮ ТА Н.В. Чувікіна РЕКОНСТРУКЦІЇ ІСТОРИЧНИХ ДІЛЯНОК ПІВНІЧНО- СХІДНОЇ ЧАСТИНИ НАЦІОНАЛЬНОГО БОТАНІЧНОГО САДУ (НБС) ІМ. М.М.ГРИШКА НАН УКРАЇНИ……………. 295 П.Г. Копитко, ЯКІСТЬ ВРОЖАЮ СУНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД УКРИВАННЯ Р. М. Буцик НАСАДЖЕННЯ АГРОТКАНИНОЮ, МУЛЬЧУВАННЯ ҐРУНТУ ТА УДОБРЕННЯ…………………………………….. 301 Л.О. Коцун, В.П. Войтюк, І.І. Кузьмішина, ПАРКИ ПАМ‘ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА Т.П. Лісовська ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ…………………………………… 308 В.А. Кравченко ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ В СЕЛЕКЦІЇ ПОМІДОРА ДЛЯ ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЬ……… 314 Ю.М. Кругляк ФЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЩОВИХ ВЕРБ У ЗВ‘ЯЗКУ З ІНТРОДУКЦІЄЮ………………………………….. 319 В.В. Мацкевич, ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРИВАЛОГО КЛОНАЛЬНОГО МІКРОРО- Л.М. Філіпова, ЗМНОЖЕННЯ THUJA OCCIDENTALIS ‗SMARAGD‘ М.Ю. Власенко ЗАЛЕЖНО ВІД КОМПОНЕНТІВ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА СТАНУ ЕКСПЛАНТІВ………………….. 324 О.В. Моргун ФУНДУК В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ……………… 330 Н. М. Осокіна, О. П. Герасимчук, Н. П. Матвієнко, ПРИДАТНІСТЬ ГРЕЧКИ СОРТУ ОРАНТА ДЛЯ І. Ф. Улянич ВИРОБНИЦТВА КРУПИ………………………………………. 342 О. П. Прісс, ДИНАМІКА БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПЛОДІВ В. Ф. Жукова ТОМАТУ ПРИ ЗБЕРІГАННІ ЗА ВИКОРИСТАННЯ АНТИОКСИДАНТІВ…………………………………………… 348 Е.М. Різун, ВПЛИВ РОПУХИ СІРОЇ (BUFO BUFO L.) НА ГІЛЬДІЇ В.Б. Різун ГЕРПЕТОБІОНТНИХ ТВЕРДОКРИЛИХ…………………….. 353 С.П. Сонько ЕКОЛОГІЯ АГРОЛАНДШАФТІВ І ПРОГРАМОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПО- ДАРСЬКИХ КУЛЬТУР…………………...……………………. 360 7
- 8. ЧАСТИНА 1 АГРОНОМІЯ 8
- 9. УДК 631.53: 635.128 НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ СТЕРИЛІЗАЦІЇ СЕЛЕРИ КОРЕНЕПЛІДНОЇ ПРИ ВВЕДЕННІ ЇЇ ДО КУЛЬТУРИ IN VITRO О. В. ЄЩЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук Представлено результати вивчення умов стерилізації експлантів селери коренеплідної при введенні її до стерильної культури. Цінність тієї чи іншої культури визначається хімічним складом продукції, заради якої її вирощують. Тому більш цінними є ті культури, що містять у своєму складі, окрім білків, жирів і вуглеводів, цілий комплекс вітамінів, мікро- та макроелементів, які зазвичай накопичуються в різних культурах. Яскравим представником останніх є коренеплідні овочеві культури, зокрема селера. При роботі з селерою коренеплідною (Apium graveolens, L.), як правило, вдаються до розсадного способу вирощування з пікіровкою. Ці роботи займають 80–100 днів і вимагають значних затрат людських і матеріальних ресурсів. Тому логічним постає питання доцільності використання біотехнологічних методів для розмноження садивного матеріалу такої цінної культури, як селера. Будь-які роботи в напрямку біотехнології вимагають значних початкових витрат на обладнання лабораторій, розробку або купівлю технологій роботи з культурою in vitro. Набагато легше розпочинати дану роботу, відштовхуючись від вже існуючих технологій і маючи навчений і досвідчений персонал. В Уманському національному університеті садівництва біотехнологічна лабораторія працює вже досить давно. Організована вона була у 80-х рр. минулого століття, коли на наукові розробки та обладнання наукових і навчальних закладів виділялись чималі кошти. Деякі працівники лабораторії, які брали участь в її організації, пам‘ятають, як усе починалось, як вирішувались проблеми, пов‘язані з мікроклональним розмноженням того чи іншого виду. Сьогодні співробітники біотехнологічної лабораторії і кафедри генетики, селекції рослин і біотехнології мають досвід роботи з буряками цукровими, кормовими і столовими та цикорієм коренеплідним, що за біологією є близькими до досліджуваної нами культури — селери коренеплідної. Тому нашим завданням було не стільки розробка нових технологій роботи з раніше неосвоєною культурою, скільки адаптація вже існуючих методів до нового об‘єкту культивування. Розпочинаючи роботу з новим видом in vitro, науковець стикається з рядом проблем. Для початку необхідно розробити систему стерилізації 9
- 10. експлантів для очищенняїх від збудників хвороб. Наступним етапом є добір живильного середовища для введення експлантів до стерильної культури. В більшості випадків для цього використовуються традиційні живильні середовища. Залишаючи незмінними солі мікроелементів, джерело заліза та вуглецю, середовища модифікують за вмістом вітамінів і регуляторів росту. Нерідко до експериментальних живильних середовищ додають комплексні органічні добавки. Це речовини, хімічний склад яких остаточно невідомий, але експериментально встановлено, що введення їх до складу живильного середовища сприяє кращому введенню експлантів до стерильної культури. У ролі комплексних органічних добавок додають: ендосперм кокосових горіхів в кількості 7–20%, ендосперм кінського каштану — 5–15%, ендосперм кукурудзи та інших злаків — 10–15%, березовий сік —10–20%, екстракти з органів вегетуючих рослин — 0,1–1,0%, томатний сік — 5–10%, дріжджовий екстракт — 0,1– 0,2%, гідролізат казеїну — 0,002–0,010% [1–6]. Наступним етапом у роботі з новим об‘єктом є розробка технології розмноження мікроклонів. При роботі з культурами ауксинової природи коефіцієнт розмноження, при вдалому доборі компонентів живильного середовища, може сягати 20–25, а якщо культура цитокінінової природи — 15–20. За збільшення кількості пасажів коефіцієнт розмноження може знижуватись. Для запобігання цього явища доцільно періодично змінювати склад живильного середовища. Коли досягається необхідна кількість регенерантів, перед науковцями постає проблема необхідності розробки складу середовища, яке сприяло б ризогенезу — формуванню кореневої системи. Цього, як правило, досягають, змінюючи співвідношення регуляторів росту різної природи у живильному середовищі. Укорінені регенеранти перед висадкою у відкритий ґрунт необхідно акліматизувати. Це проводиться або у спеціально підготовленій кімнаті чи тепличному комплексі, або з використанням споруд парникового типу в теплу пору року. На цьому етапі необхідно створити умови, максимально наближені до умов in vitro. Тому за можливістю регулюють всі фактори середовища: температуру, відносну вологість повітря, фотоперіод та інтенсивність освітлення. Отже, розпочинаючи роботи з мікроклонального розмноження нового виду в стерильних умовах, перед дослідником постає цілий ряд завдань. Метою наших досліджень, проведених в біотехнологічній лабораторії університету протягом 2006–2009рр., було вивчення умов стерилізації експлантів при їх введенні. У ролі стерилізуючих речовин практикують використання цілого ряду препаратів на основі активного хлору або ртуті. Застосування останньої групи препаратів надзвичайно ефективно, але обмежено високою токсичністю, тому в наших дослідах використовувались препарати 10
- 11. активного хлору. Безпосереднійстерилізації активним хлором, як правило, передує відмивання експлантів від бруду проточною водою та попередня стерилізація поверхнево-активними речовинами, що містяться в миючих засобах. Успіх введення в значній мірі обумовлюється станом експланту. Від інтенсивності життєдіяльності клітин, віку тканини, загального стану рослини, генотипу залежить здатність введеного матеріалу до перебудови метаболізму та можливості переходу з in vivo до in vitro. У ролі експланту можуть бути верхівкові або пазушні бруньки, листові пластинки чи черешки, фрагменти кореневої системи чи інші частини рослини. Якщо метою біотехнологічних досліджень є лише розмноження існуючого генотипу, то в ролі експланту доцільно використовувати фрагмент, що містить бруньки, в яких вже закладено конус наростання із зачатками всіх тканин рослини. В дослідженнях, направлених на отримання нового вихідного матеріалу, можна використовувати будь-які тканини, адже з усіх них може розвинутись калюс. Вибір експланту залежить також від пори року, стану донорної рослини та ще цілого ряду факторів. Методика досліджень. У наших дослідах використовувались проростки з головки коренеплоду, проростки з насіння, а також непроросле насіння, яке після стерилізації проростало на живильному середовищі. Метою першої серії досліджень було вивчення експозиції відмивання рослинного матеріалу від залишків бруду чи рослинних решток на поверхні експланту. Вивчення періоду відмивання проточною водою передбачало такі варіанти в годинах: 0,5, 1,0, 1,5, 2,0 і 2,5. До кожного варіанту входило по 10 рослинних об‘єктів. Для зменшення об‘ємів досліджень ми вивчали кожен етап стерилізації на фоні загальноприйнятої системи, тобто наш дослід не був багатофакторним в своїй основі, а кожен фактор вивчався окремо. Результати досліджень. Аналіз даних табл. 1 показує, що мінімальний час відмивання проточною водою проростків, взятих з головки коренеплоду, забезпечує стерильність лише половини з введеного матеріалу. Живими при такому періоді залишається 40% з введених експлантів. Відмивання протягом години і більше дозволило нам отримати 80–100% неінфікованих експлантів із головки коренеплоду без чітких залежностей між тривалістю відмивання і кількістю стерильних експлантів. Більше тривалість відмивання впливала на виживання об‘єктів досліджень. Спостерігається чітке зростання кількості живих експлантів при збільшенні тривалості обробки від 0,5 до 2,0 год, хоч подальше збільшення експозиції до 2,5 год уже зумовлювало зниження виживання експлантів на 10% від максимального. Подібні результати були отримані нами і при використанні в ролі експлантів проростків з насіння, хоча в даному випадку кількість інфікованих рослин була меншою взагалі, і на варіантах менш тривалого 11
- 12. відмивання зокрема. Алепри аналізі показників кількості рослин, які вижили, знову відмічається тенденція до їх зростання при збільшенні тривалості відмивання від 0,5 до 1,5 год., і деяке зниження цього показника при подовженні тривалості відмивання до 2,0 та 2,5 год. При введенні непророслого насіння інфікованість складала 0–20% і майже не залежала від досліджуваного на даному етапі фактора. Кількість об‘єктів, що вижили після введення насіння, також мало залежала від тривалості відмивання, і певних закономірностей нам встановити не вдалося. 1. Інфікованість і виживання різних експлантів селери коренеплідної після введення в культуру in vitro, залежно від тривалості їх відмивання перед стерилізацією Кількість неінфікованих об‘єктів, Кількість об‘єктів, які вижили, % % від висаджених від висаджених Експлант Період відмивання, год. 0,5 1,0 1,5 2,0 2,5 0,5 1,0 1,5 2,0 2,5 Проростки з головки 50 80 80 100 80 40 60 80 90 80 коренеплодів Проростки з пророщеного 80 80 100 90 100 60 70 100 80 80 насіння Непроросле 90 80 100 90 100 60 70 60 80 60 насіння Наступним етапом досліджень було встановлення оптимальних умов попередньої стерилізації миючими засобами з експозицією стерилізації пральним порошком 5, 10, 15, 20 та 25 хв. Представлені в табл. 2 дані показали, що найчутливішими до первинного стерилізатора були проростки з насіння, які вводяться in vitro. За експозиції 5 хв. кількість стерильних експлантів складає 80%, а тих, які вижили, — лише половина з них. Не набагато покращує результат подовження періоду стерилізації ще на 5 хв., коли виживало 60% від тих, що залишились неінфікованими. П‘ятнадцятихвилинна експозиція первинної стерилізації і подальше її збільшення до 20 і 25 хв. забезпечує майже повну стерильність введених експлантів, хоч не всі з них виживають після введення в культуру in vitro. Найбільше, а саме дев‘ять з десяти, введених проростків із насіння збереглося живими за експозиції 15 хв. Подовження її до 20 хв. знизило кількість експлантів, які вижили, на 10%, а до 25 хв. — ще на 20%. Використання експлантів проростків із головки коренеплоду було менш ефективним при малих періодах експозиції, бо гинула не вся інфекція. (при 5 хв. — лише 60%, при 10 хв. — 70%). Та й кількість проростків, що вижили за таких експозицій, також була значно нижчою. Продовження періоду стерилізації до 15 хв. забезпечує повну чи 12
- 13. майже повну стерильністьвведеного матеріалу, але за тривалих експозицій проростки з головки коренеплоду селери, як і проростки з насіння, можуть гинути від отруєння живих тканин хімічними компонентами стерилізатора. Подовжуючи на 5 хв. відносно оптимальний в нашому досліді період стерилізації (15 хв.), ми маємо зниження кількості рослин, які вижили - на одну рослину з десяти. При експозиції 25 хв. відхилення від показників найкращого варіанту складає ще 30 абсолютних відсотки. 2. Інфікованість і виживання різних експлантів селери коренеплідної після введення і в культуру in vitro, залежно від тривалості їх первинної стерилізації Кількість неінфікованих об‘єктів, Кількість об‘єктів, які вижили, % % від висаджених від висаджених Експлант Період відмивання, хв. 5 10 15 20 25 5 10 15 20 25 Проростки з головки 60 70 100 90 100 50 60 90 80 50 коренеплодів Проростки з пророщеного 80 80 100 100 90 40 50 90 80 60 насіння Непроросле 80 80 100 100 100 70 70 60 40 70 насіння При роботі з непророслим насінням, на нашу думку, стерилізацію взагалі можна не проводити, бо навіть 5 хв. в розчині стерилізатора обумовлює 80%-ну стерильність, а в пробірках ми отримує лише 40–60% пророслого насіння через низьку його схожість. Варто лише констатувати, що стерилізатор навіть після 25 хв. контакту з насінням не проникає в його покрив настільки глибоко, щоб не можна було його вимити під час наступної промивки. Тобто, використаний на першому етапі стерилізації пральний порошок не є токсичним для проростка, що формується з цього насіння. Дослідження тривалості відмивання експлантів після первинної стерилізації показало, що залишки стерилізатора відмиваються протягом 1,5 год. і більше незалежно від виду експланту. За скорочених термінів відмивання стерилізатор залишається на поверхні експланта та в його тканинах, що призводить до отруєння рослинного об‘єкту та живильного середовища. Фактором, що може найбільше впливати на ефективність стерилізації та введення експлантів до стерильної культури, є основна стерилізація з використанням стерилізаторів, діючою речовиною яких є активний хлор. Завданням основної стерилізації є знищення збудників хвороб, що залишаються на поверхні експланта чи в його поверхневих тканинах після відмивання їх проточною водою та миючими засобами, які в нашому досліді 13
- 14. використовувались як первиннийстерилізатор. Експозиція обробки активним хлором складала 5, 10, 15, 20 та 25 хв. з подальшим визначенням кількості інфікованих і життєздатних експлантів. Аналізуючи показники інфікованості експлантів селери коренеплідної (табл. 3), ми встановили, що мінімальна експозиція дозволяє отримати лише 30–40% неінфікованих об‘єктів. З них живими в стерильній культурі залишається на 10% менше. Зростання часу експозиції до 10 хв. вдвічі збільшує кількість неінфікованих об‘єктів і майже вдвічі кількість об‘єктів, що були успішно введені до стерильної культури. П‘ятнадцятихвилинне перебування експлантів у розчині для стерилізації забезпечувало або ж повну стерильність, або ж інфікованість на рівні 10–20%. Більше інфікованих рослин у наших дослідах виявлено при введенні до стерильної культури проростків з насіння, а менше — з непророслого насіння. Але показники кількості живих рослинних об‘єктів за цієї експозиції впритул наблизилась до показників неінфікованості експлантів. При роботі з проростками, що були отримані з насіння чи головки коренеплоду, частка введених об‘єктів склала 80%. 3. Інфікованість і виживання різних експлантів селери коренеплідної після введення в культуру in vitro, залежно від тривалості основної стерилізації Кількість неінфікованих об‘єктів, Кількість об‘єктів, які вижили, % % від висаджених від висаджених Експлант Період відмивання, хв. 5 10 15 20 25 5 10 15 20 25 Проростки з головки 40 70 90 100 90 30 50 80 70 60 коренеплодів Проростки з пророщеного 30 60 80 100 100 30 40 80 70 70 насіння Непроросле 40 80 100 100 100 20 40 50 50 60 насіння Подальше зростання тривалості основної стерилізації забезпечувало повну стерильність введених об‘єктів, але кількість живих введених проростків із головки коренеплоду або з насіння знижувалась до 60–70% від кількості неінфікованих. Використання в ролі експланту непророслого насіння дозволяє збільшувати тривалість стерилізації до максимальної. Відмінність між варіантами різної експозиції стерилізації нівелювалась низькою схожістю насіння, тому для отримання необхідної кількості живих об‘єктів у 14
- 15. стерильній культурі необхідновводити вдвічі більше насіння селери. Висновки. Узагальнюючи результати проведених нами досліджень, можна стверджувати, що на фоні загальноприйнятої системи стерилізації експлантів оптимальними для селери є півторагодинне відмивання, 15- хвилинна попередня та основна стерилізація. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Биотехнология сельскохозяйственных растений / Пер. с англ. В.И.Негрука; с предисл. Р. Г. Бутенко. — М.: Агропромиздат, 1987. — 301с.: ил. 2. Біотехнологія рослин. Підручник / М. Д. Мельничук, Т. В. Новак, В.А. Кунах. — К.: ПоліграфКонсалтінг, 2003. — 520с.: іл.. 3. Біотехнологія: Підручник / В. Г. Герасименко, М. О. Герасименко, М. І. Цвіліховський та ін.; за заг. ред. В. Г. Герасименко. — К.: Фірма "ІНКОС", 2006. — 647с. 4. Васильківський С. П. Генна інженерія рослин: здобутки та сподівання // Проблеми отримання та використання модифікованих та клонованих організмів. — Біла церква: БДАУ. — 2004. — С. 19–26. 5. Герасименко В.П. Биотехнология: Учебн. Пособие. — К.: Вища школа, Головне вид-во, 1989. — 343с. 6. Глик Б., Пастернак Дж. Молекулярная биотехнология. Принципы и применение. Пер. с англ. — М.: Мир, 2002. — 589 с. Одержано 2.03.10 В результате проведѐнных исследований установлено, что на фоне общепринятой системы стерилизации експлантов свеклы сахарной при работе с сельдереем корнеплодным оптимальным является продолжительность промывки — полтора часа, а основной стерилизации — 15 мин. Ключевые слова: свекла сахарная, сельдерей корнеплодный, система стерилизации експлантов, промывка. Making researches into the turnip celery we came to the conclusion that in comparison with generally accepted system of sterilization of sugar beet explants the optimal duration of washing out the turnip salary is one hour and a half and the period of basic sterilization of it should be 15 minutes. Key words: sugar beet, turnip celery, the system of sterilization of explants, washing out. 15
- 16. УДК 633.11(477.46) ПОЛЬОВА СХОЖОСТЬ НАСІННЯ І ВРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗА РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ ТА НОРМИ ВИСІВУ С. О. ТРЕТЬЯКОВА* Наведено результати дослідження впливу строків сівби та норми висіву насіння на польову схожість і врожайність різностиглих сортів пшениці озимої в умовах південної частини Правобережного Лісостепу. Важливою умовою формування високопродуктивного агрофітоценозу пшениці озимої, особливо у регіонах недостатнього або ж нестабільного осіннього зволоження, є достатня польова схожість насіння, яка залежить від ряду технологічних прийомів, серед них особливе значення мають строки сівби і норми висіву [1, 5, 6]. У 2006–2009 рр. ми вивчали вплив цих малодосліджених в умовах південної частини Правобережного Лісостепу чинників технології вирощування на польову схожість сортів Крижинка (середньостиглий) і Подолянка (середньоранній). Методика досліджень. Погодні умови і водний режим у період вересень–жовтень за роки досліджень мали значні відхилення від середніх багаторічних даних. Так, у третій декаді вересня 2006 року випало 10,1 мм опадів при температурі повітря 16,3°С, при цьому запаси доступної вологи в орному шарі ґрунту (0–20 см) становили — 20 мм, тоді як у першій декаді жовтня випало 32,2 мм і температура становила — 14,4°С, а доступна волога 17 жовтня складала — 44 мм, дещо меншою вона була 27 жовтня — 42 мм, проте опадів випало мало (6,7 мм) при температурі 5,3°С. Третя декада вересня 2007 року характеризувалася більшою кількістю опадів, у порівнянні з першою та другою декадами жовтня, що становила — 17,2, проти 1,8 і 7,9 мм відповідно. Тому запаси доступної вологи були найбільші у третій декаді вересня (27.09) — 42 мм., тоді як сьомого та 17 жовтня вони становили — 16 і 20 мм відповідно при середній декадній температурі повітря — 11,5 і 7,4°С. У вересні 2008 року в сумі випало — 126,8 мм опадів, тоді як в третій декаді їх було — 34,2 мм, в порівнянні з першою та другою декадами жовтня, що становили відповідно — 11,4 та 5,2 мм із середньою добовою температурою 11,9 і 10,5°С. Запаси доступної вологи в орному шарі ґрунту 27.09 становили — 32 мм, тоді як сьомого та 17 жовтня — 33 і 29 мм. Така різниця погодних умов дала змогу краще встановити вплив досліджуваного чинника на формування врожайності пшениці озимої за різних погодних умов. * Науковий керівник − доктор сільськогосподарських наук О.І. Зінченко 16
- 17. Польові досліди проведеніу сівозміні кафедри рослинництва Уманського національного університету садівництва. На посівах вказаних сортів вивчали вплив трьох строків і чотирьох норм висіву насіння пшениці озимої за схемою, представленою в табл. 1. Перший строк здійснений 21 вересня, другий — першого жовтня, третій — 10 жовтня. Агротехніка вирощування пшениці озимої у досліді загальноприйнята, крім елементів, що вивчались. Попередник — сидеральний пар. Основний обробіток ґрунту полягає у подрібненні сидерату косилкою-подрібнювачем, дискуванні площі і оранці відповідно на глибину 6–8 і 22–24 см., з подальшою культивацією пару. Під час закладання досліду та аналізу результатів отриманих досліджень використовували загальноприйняті методи [2, 3]. Результати досліджень. За даними літератури [1, 4–6], сівба у серпні та жовтні призводила до зниження польової схожості. Аналогічні дані щодо сівби 10 жовтня одержано і в наших дослідженнях. Так, польова схожість насіння обох сортів пшениці коливалась залежно від погодних умов осіннього періоду і становила 70,6–81,2%. Причому у сорту Крижинка показники дещо знижувалися, в порівнянні з сортом Подолянка. Показники польової схожості у сортів у 2007 році були в межах від 69,0 до 80,1%, у 2008 відповідно від 69,9 до 84,2, тоді у 2009 році вони були найвищі (71,8–85,1%). Польова схожість в середньому за роки у сорту Подолянка коливалась від 70,9 до 81,2%, у сорту Крижинка — від 70,6 до 81,0%. Вища польова схожість за роки досліджень була за сівби першого жовтня: у сорту Подолянка на рівні — 79,6–81,2%, у сорту Крижинка — 76,5–81,0%. Збільшення норми висіву з 3,0 до 6,0 млн шт./га сприяло зниженню польової схожості у всіх варіантах досліду. Так, зі збільшенням норми висіву пшениці озимої сорту Подолянка з 3,0 до 6,0 млн шт./га польова схожість насіння знижувалась за другого строку сівби з 81,2 до 78,5%, у сорту Крижинка - з 81,0 до 76,5%. Тоді як за першого строку сівби у досліджуваних сортів польова схожості знижувалась і становила відповідно — 80,5–76,3 і 79,4–75,1% та за третього — 73,8–70,9 і 73,6–70,6%. Зниження польової схожості при сівбі 21 вересня ми обґрунтовуємо низьким рівнем доступної вологи в орному шарі ґрунту, а 10 жовтня - зниженням температурних умов. Однак у вересні 2008 року надмірна кількість опадів призвела до збільшення запасів продуктивної вологи у ґрунті, і, як наслідок, до зростання польової схожості за сівби 21 вересня. Не менш важливе значення на зниження даного показника має і зменшення площі живлення насіння при посіві пшениці з високими нормами висіву. При збільшенні норми висіву польова схожість знижувалася. 17
- 18. 1. Польова схожістьі загальне виживання різностиглих сортів пшениці озимої, залежно від строку сівби та норми висіву, % 2007–2009 рр. Норма Загальне Строк Польова схожість Сорт висіву, виживання сівби Млн.. шт./га 2007 2008 2009 Середнє 3 75,9 82,9 79,5 79,4 59,6 4 (контроль) 75,3 81,8 79,2 78,8 47,9 Крижинка 5 73,1 79,9 78,2 77,1 42,3 6 70,5 77,1 77,7 75,1 39,1 І 3 75,7 84,2 81,7 80,5 65,3 4 73,0 81,5 79,0 77,8 52,6 Подолянка 5 72,5 79,9 78,4 76,9 46,2 6 71,7 79,4 77,8 76,3 39,3 3 78,7 79,2 85,0 81,0 67,9 4 78,6 77,0 82,7 79,4 54,0 Крижинка 5 77,7 76,4 81,1 78,4 47,3 6 76,8 73,7 78,9 76,5 43,5 ІІ 3 80,1 78,4 85,1 81,2 71,4 4 78,0 78,7 84,7 80,5 60,5 Подолянка 5 77,4 77,4 84,5 79,8 54,7 6 76,8 76,4 82,3 78,5 49,1 3 73,0 73,6 74,2 73,6 56,9 4 71,9 72,4 73,7 72,7 47,0 Крижинка 5 70,9 70,6 73,0 71,5 39,3 6 69,7 70,3 71,8 70,6 35,7 ІІІ 3 70,4 74,7 76,3 73,8 61,4 4 70,7 71,0 75,5 72,4 48,9 Подолянка 5 69,5 70,3 75,0 71,6 42,7 6 69,0 69,9 73,7 70,9 37,6 Низьке виживання рослин, як правило, призводить на практиці до збільшення норми висіву, але це не дає очікуваних результатів, оскільки при збільшенні норми висіву виживання зменшується [4]. Подібні дані були одержані і в результаті наших досліджень. Так, залежно від умов перезимівлі, особливостей сорту, строку сівби та норми висіву виживання обох сортів коливалось у межах від 37,6 до 71,4%. Найвищим даний показник був за сівби першого жовтня у сорту Подолянка на рівні 49,1–71,4%, у Крижинки — 43,5–67,9%. За результатами досліджень, сівба 10 жовтня та підвищення норми висіву з 3,0 до 6,0 млн. шт./га призвела до зниження загального виживання у всіх варіантах досліду. Так, за другого строку сівби підвищення норми висіву з 3,0 до 6,0 млн. шт./га сприяло зниженню загального виживання рослин сорту Подолянка з 71,4 до 18
- 19. 49,1%, у сортуКрижинка — з 67,9 до 43,5%. За першого та третього строку сівби даний показник знижувався відповідно — з 65,3 до 39,3%, з 59,6 до 39,1%, з 61,4 до 37,6%, з 56,9 до 35,7% (табл.1). Ми вважаємо, що при збільшенні норми висіву з 3,0 до 6,0 млн. шт./га показник загального виживання знижувався, тому що при загущенні посівів площа живлення рослин зменшувалася, внаслідок чого погіршувалася забезпеченість поживними речовинами, що призводило до взаємного пригнічення рослин і зрідження посівів. На основі проведеного кореляційного аналізу встановлено прямий зв'язок сильної дії між польовою схожістю та загальним виживанням (r = 0,68±0,03) (рис.). R2 = 0,46, у = 1,96х–99,373 де у–загальне виживання, %; х–польова схожість, %. 80 y = 1,96x – 99,373 Загальне виживання, % 70 R2 = 0,4634 60 50 40 30 70 72 74 76 78 80 82 Польова схожість, % Рис. Кореляційна залежність впливу показників загального виживання і польової схожості пшениці, середнє за 2007–2009 рр. Коефіцієнт детермінації вказує на те, що на 46% польова схожість впливає на загальне виживання. Як польова схожість, так і загальне виживання кінцевого впливу на урожайність пшениці не мають, оскільки при деякому зниженні даних показників, як показують наші дослідження, урожайність підвищується. Так, вищу врожайність одержано на посівах сорту Подолянка за другого строку сівби, що в середньому становила 62,7 ц/га. Найнижча 19
- 20. врожайність даного сортубула за сівби 10 жовтня, особливо при нормі висіву 3,0 млн шт./га. Врожайність сорту Крижинка істотно відрізнялась від сорту Подолянка на посівах 21 вересня та першого жовтня. Вища врожайність даного сорту була за другого строку при нормах висіву 5,0 і 6,0 млн шт./га. На врожайність пшениці обох сортів суттєвий вплив мали строки сівби (табл. 2). Так, вищу врожайність пшениці озимої сорту Подолянка одержано за сівби 21 вересня та першого жовтня. З цих варіантів одержано в середньому у сорту Подолянка — 59,4–62,7 ц/га, у сорту Крижинка — 56,8– 59,6 ц/га. 2. Урожайність сортів пшениці озимої залежно від строку сівби та норми висіву, ц/га Сорт Строк сівби Норма висіву, млн Рік досліджень Середнє (чинник А) (чинник В) шт./га (чинник С) 2007 2008 2009 3 48,9 51,7 54,2 51,6 4 (контроль) 51,9 54,8 56,6 54,4 І 5 54,6 56,6 59,1 56,8 6 49,1 50,6 53,0 50,9 3 50,8 53,0 56,0 53,3 4 55,8 56,3 57,3 56,5 Крижинка ІІ 5 57,6 58,3 62,9 59,6 6 54,0 54,1 55,4 54,5 3 44,3 48,5 48,5 47,1 4 45,4 48,8 49,8 48,0 ІІІ 5 49,2 50,8 53,6 51,2 6 48,6 48,8 52,3 49,9 3 51,9 53,5 54,2 53,2 4 54,1 54,9 56,7 55,2 І 5 57,9 58,8 61,5 59,4 6 52,5 56,8 57,2 55,5 3 53,5 53,6 61,2 56,1 4 58,9 61,0 60,7 60,2 Подолянка ІІ 5 59,5 63,1 65,6 62,7 6 56,8 58,8 59,1 58,2 3 44,0 47,8 47,7 46,5 4 46,5 49,3 49,4 48,4 ІІІ 5 52,5 53,1 54,0 53,2 6 49,7 51,6 54,1 51,8 чинник А 1,07 1,12 1,09 НІР05 чинник В 1,31 1,37 1,34 чинник С 1,51 1,58 1,55 чинника А 5,8 7,7 3,8 Частка чинника В 51,7 47,1 52,8 впливу, % чинника С 22,1 18,7 19,7 20
- 21. Стосовно норми висівупшениці, наші дослідження показали, що даний агротехнічний прийом також має істотний вплив на рівень врожайності, оскільки частка впливу даного чинника за роки досліджень була в межах 18,7–22,1%. Так, залежно від норми висіву та кліматичних умов протягом її вегетації, урожайність зерна пшениці озимої значно змінювалась і становила: у сорту Подолянка — 46,5–62,7, у сорту Крижинка — 47,1–59,6 ц/га. Збільшення норми висіву з 3,0 до 5,0 млн. шт./га супроводжувалося істотним підвищенням рівня даного показника: у сорту Подолянка на 6,2–6,7 ц/га, у сорту Крижинка — на 4,1–6,3 ц/га. Поєднання норми висіву 5,0 млн. шт./га з сівбою у перший та другий строк, порівняно з контролем, сприяло збільшенню рівня врожайності на 9,2–15,3 та 4,4–10%, а за третього — зменшенню на 2,2 та 5,8%. Використання мінімальної норми висіву (3,0 млн. шт./га) негативно впливало на формування врожайності у всіх варіантах досліду. При цьому оптимальною нормою висіву для обох сортів була 5,0 млн. шт./га з перевагою для сорту Подолянка першого і другого строку сівби. Висновки. 1. У середньому за роки досліджень вища польова схожість була при сівбі першого жовтня у сорту Подолянка на рівні — 78,5 і 81,2%, у сорту Крижинка — 76,5–81,0%. 2. Вищу врожайність сортів Подолянка і Крижинка одержано при сівбі першого жовтня з нормою висіву 5,0 млн шт./га. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Білоножко М. А. Озима пшениця / Зінченко О. І., Білоножко М. А. Салатенко В. Н // Підручник Рослинництво / за ред. О. І. Зінченка. — К.: Аграрна освіта. — 2003. — С. 183–209. 2. Грицаєнко З. М. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин та грунтів. З. М Грицаєнко, А. О. Грицаєнко, В. П. Карпенко/— К.:« ЗАТ НІЧЛАВА», 2003. — 320 с. 3. Єщенко В.О. Основи наукових досліджень в агрономії: / [Єщенко В.О., Копитко П.Г., Опришко В. П., Костогриз П.В.].; за ред. В.О. Єщенко. — К.: Дія, 2005. — 288 с 4. Литвиненко М. А. Вплив строків сівби і сублетальних зимових температур на виживаність та врожайність озимої пшениці /С. П. Лифенко, В. В. Друз′як, В. Г. Друз′як // Вісник аграрної науки. — 2004. — ғ 5. –— С. 27–31. 5. Лихочвор В. В. Оптимизация зональной технологии возделывания озимой пшеницы / В. В. Лихочвор // Земледелие. — 1990. — ғ 8. — С. 56–57. 6. Лихочвор В.В. Урожай и качество зерна сортов озимой пшеницы в 21
- 22. зависимости от сроковсева, норм высева и удобрений в условиях западной Лесостепи УССР: Автореф. дис. канд. с.-х.наук. Херсон, 1989. — 19с. Одержано 3.03.10 В среднем за годы исследований высшая полевая всхожесть была при посеве первого октября у сорта Подолянка на уровне 78,5 і 81,2%, у сорта Крижинка — 76,5–81,0%. Высшая урожайность сортов Подолянка и Крижинка получена при посеве первого октября с нормой высева 5,0 млн шт./га. Ключевые слова: пшеница озимая, строк сева, норма высева, урожайность, полевая всхожесть. The highest field germination of Podolianka variety was 78,5 and 81,2% and Kryzhynka variety had field germination at the rate of 76,5-81,0% when they were sown on the first of October. The highest crop capacity of the varieties Podolyanka and Kryzhynka was achieved after sowing them on the 1st of October ar sowing rates of 5.0 mln seeds/hectar. Key words: winter wheat, sowing term, sowing rates, crop capacity, field germination. УДК 631.581 ЧИСТИЙ ПАР І ДОЦІЛЬНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ В.О. ЄЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук В.П. ОПРИШКО, кандидат сільськогосподарських наук Роль чистого пару в польових сівозмінах Лісостепу оцінюється з екологічної і економічної точок зору. Поступовий занепад тваринницької галузі призвів до того, що посівна площа кормових культур, велика кількість яких була добрими попередниками озимої пшениці, до середини останнього десятиріччя, порівняно з 1990 роком, скоротилась в 3,2 рази, а площа чистих парів за цей час зросла в 1,7 рази [1]. При цьому великі площі чистих парів стали використовувати в районах, де їх не було, і де раніше озима пшениця вирощувалась тільки після зайнятих парів і непарових попередників. Чистий пар є цілком обґрунтованою складовою сівозмін в умовах 22
- 23. посушливого клімату, девін і в роки з гостро посушливим літньо-осіннім періодом гарантує дружні сходи озимих культур, сприяє формуванню високого врожаю з добрими якісними показниками зерна. Прикладом того, що в Степу кращі наслідки забезпечує розміщення озимої пшениці після чистого пару, порівняно з одним з кращих непарових попередників, можуть слугувати дані багатьох науковців [2–8], представлені в таблиці 1. 1. Урожайність озимої пшениці в різних районах Степу, ц/га Роки Попередник Район Дослідник досліджень чистий пар горох 2000–2002, Рудаков Ю.М., 2006 48,5 45,4 Північний 2004 Цилюрик О.І., 2005 1994–2004 46,1 42,4 Кірчук І.С., 2003 1996–2001 40,4 32,3 Південно- Пішта Д.С., 2009 2005–2007 34,6 23,9 західний Патик С.М., 2009 2002–2004 42,5 39,7 Південний Попова М.М., 1998 1991–1995 40,9–41,4 30,0–30,7 Південно- Кротінов І.В., 2000 1995–1998 41,9 35,8 східний Про ефективність чистого пару залежно від умов зволоження в східних районах лісостепової зони свідчать дані Харківського НАУ [9], згідно з якими (табл.2) за сприятливих умов зволоження урожайність озимої пшениці після чистого пару і гороху відрізнялась на 0,4 ц/га або 0,9%, за помірного зволоження — 3,4 ц/га або 9,0%, а за недостатнього зволоження — на 4,8 ц/га або на 17,2%. 2. Залежність урожайності пшениці озимої від попередника та умов зволоження, ц/га Попередник Умови зволоження чистий пар горох Різниця Сприятливі 44,3 43,9 0,4 Помірні 37,7 34,3 3,4 Несприятливі 27,9 23,1 4,8 Про те, що чистий пар має більше значення в районах недостатнього зволоження південного Степу України, свідчать дані (табл.3) Миколаївської сільськогосподарської дослідної станції [10]. Тут урожайність озимої пшениці після чистого пару була на 9,0 ц/га вища, ніж після гороху, а на Вінницькій і Драбівській дослідних станціях [11] за відносно кращого зволоження її урожайність була вища після гороху відповідно на 2,0 і 3,7 ц/га, що зумовлювалось виляганням рослин за роки з достатньою кількістю опадів у другій половині весняно-літньої вегетації. 23
- 24. 3. Урожайність озимоїпшениці залежно від попередників, ц/га Дослідні станції Попередник Миколаївська Вінницька Драбівська (1989–1995 рр.) (1975–1978 рр.) (1983–1984 рр.) Чорний пар 47,2 38,6 40,3 Горох 38,2 40,6 44,0 Різниця на користь 9,0 –2,0 –3,7 чистого пару Недоліком чистого пару за наслідками багатьох досліджень, виконаних у різних районах степової і лісостепової зон, є непродуктивне використання вологи весняно-літніх опадів. Так, за даними, одержаними в стаціонарному досліді кафедри загального землеробства Уманського НУС [12], в середньому за три роки метровий шар ґрунту з весни до сівби озимини поповнився лише на 11,3 мм за рахунок опадів у цей період, а втратив - біля 368 мм. Узагальнюючи дані про динаміку води в полі під чистим впродовж 25 років паром, О.П.Данилевський [13] зазначає, що в середньому за роки досліджень від випадання 304 мм опадів протягом весняно-літного періоду парування поля запаси вологи в метровому шарі ґрунту не тільки не збільшувались, а навіть зменшувались на 15 мм. Так, якщо весняні запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0–100 см складали 157 мм, то на час сівби озимини цей показник знизився до 142 мм. Про те, що в умовах нестійкого зволоження Лісостепу за врожайністю озимої пшениці чистий пар не має значних переваг навіть перед непаровим попередником — горохом на зерно, свідчать дослідження В.О. Єщенка [14], виконані на кафедрі загального землеробства Уманського НУС. Розміщена після чистого пару та гороху на зерно озима пшениця мала практично однакову польову схожість і густоту сходів (табл. 4). Після гороху був дещо вищий вміст цукрів у листі при вході рослин у зиму та показник зимостійкості. Але урожайність озимої пшениці після обох попередників у середньому за 20 років досліджень була, як свідчать дані статистичного аналізу, практично однакова з несуттєвою перевагою чистого пару. 4. Стан посівів озимої пшениці та їх продуктивність після чистого пару і гороху Кількість Попередник Показники років– чистий дослідів Горох пар Польова схожість насіння, % 4 88,8 87,8 Густота сходів, шт/м2 4 399 395 Вміст цукрів в листі перед входом в зиму, % 4 12,6 13,6 Зимостійкість рослин, % 4 82,5 89,3 Густота продуктивного стеблестою, шт/м2 5 347 306 Урожайність зерна, ц/га 20 47,7 44,7 НІР05 = 4,2 ц/га 24
- 25. Таким чином, думкапро те, що чистий пар є кращим попередником в лісостеповій зоні, є хибною. Більше того, цей попередник має низку суттєвих недоліків. Так, вчені Луганського національного аграрного університету [15] виявили підвищену фітотоксичність ґрунту, відібраного під посівами в різні фази розвитку озимої пшениці, розміщеної після чистого пару. Наведені в табл.5 дані свідчать про те, що довжина проростків тест-культури була нижчою на фоні ґрунту, відібраного під озиму пшеницю за чистим паром, порівняно з горохом, у фазу кущіння, колосіння та воскової стиглості зерна відповідно на 28,0; 26,2 і 28,1%. Це ж стосується і довжини кореневої системи тест-культури, яка була коротша після чистого пару в зазначені фази розвитку озимої пшениці відповідно на 13,9; 16,0 і 23,3%. 5. Фітотоксичність ґрунту під озимою пшеницею після чистого пару і гороху Фаза розвитку Попередник пшениці Біометричний показник пшениці при відборі тест — культури ґрунту на чистий пар горох фітотоксичність Кущіння 49,12 ± 3,78 68,18 ± 2,32 Довжина проростків, мм Колосіння 45,35 ± 4,18 61,47 ± 2,27 Воскова стиглість 39,95 ± 4,17 55,45 ± 3,21 Кущіння 62,11 ± 3,75 72,14 ± 3,28 Довжина кореневої Колосіння 58,18 ± 4,27 69,24 ± 3,25 системи, мм Воскова стиглість 51,75 ± 3,26 67,50 ± 3,65 Велику загрозу несе в собі бездумне розширення площ чистих парів в окремих господарствах чи цілих регіонів нашої країни через втрати гумусу впродовж парування поля. За даними В.Л.Лук‘янця [16] чистий пар зумовлював на рівнинних землях щорічний дефіцит гумусу за рахунок інтенсивної його мінералізації в розмірі 2,2 т/га, а на схилах крутизною 5, 7 і 100 його використання супроводжувалось змивом ґрунту за квітень — вересень у кількості 37,66 і 87 т/га відповідно, що у 6,8 і 7 разів більше, ніж на полі люцерни першого року використання. На полі озимої пшениці після чистого пару в середньому за 1997– 1999р.р. вміст цінної для агрономії структури в шарі ґрунту 0–20 см, за повідомленням В.Л. Лук‘янця і В.О. Єщенка [17], був на 6,0–8,0% нижчий, ніж після люцерни одно- і дворічного використання. При цьому після чистого пару водостійкість структури знижувалась на 4,8–6,9%. Довготривалі дослідження в стаціонарних дослідах кафедри загального землеробства Уманського НУС свідчать, що ланки сівозміни з чистим паром характеризуються значно нижчою продуктивністю (табл. 6). Так, у дослідній дев‘ятипільній сівозміні в ланці з чистим паром вихід зерна з гектара ріллі в середньому за 10 років знизився, порівняно з ланкою, де 25
- 26. попередником озимої пшеницібув горох, на 9,4 ц або на 32,5%. Якщо за двадцятирічними дослідженнями в стаціонарному досліді з 10-пільними сівозмінами вихід зерна з гектара ріллі в ланці горох — пшениця озима складав 34,5 ц, то в ланці з паром чистим він був на 10,6 ц/га або на 30,7% нижчий. 6. Продуктивність ланок сівозміни з паром чистим і горохом Варіант Вихід зерна з 1 га Складові ланок Урожайність, ц/га ланки сівозмінної ланки, ц Дослід ғ 55 (середнє за 10 років) Чистий пар – 1 19,6 Озима пшениця 39,2 Горох 21,1 2 29,0 Озима пшениця 36,9 Дослід ғ 56 (середнє за 20 років) Чистий пар – 1 23,9 Озима пшениця 47,7 Горох 24,3 2 34,5 Озима пшениця 44,7 Висновок. Отже, враховуючи те, що ґрунт під чистим паром втрачає практично всю вологу опадів весняно-літнього періоду, а його парування призводить до розвитку ерозійних процесів, зумовлює інтенсивну втрату органічної речовини та зниження продуктивності орних земель, цей елемент сівозміни в лісостеповій зоні слід визнати недоцільним як з екологічної, так і з економічної точок зору. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Україна у цифрах в 2005 році/ Державний комітет статистики України: відп. за вип. В.А.Головко. — К.:Вид — во «Консультант», 2006. — 248 с. 2. Рудаков Ю.М. Розміщення озимої пшениці після різних попередників, систем добрив і обробітку ґрунту та її продуктивність в північному Степу України: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — Дніпропетровськ, 2006. — 16 с. 3. Цилюрик О.І. Вплив попередників, добрив та погодних умов на продуктивність та якість зерна озимої пшениці в умовах підзони північного Степу України// Наук. пр. Полтавської ДАА. — Т.4(23). — Полтава, 2005. — С.230– 235 4. Кірчук І.С. Ефективність дії попередників, добрив і способів основного обробітку ґрунту на урожайність озимої пшениці в сівозмінах південно- західного Степу: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — Дніпропетровськ, 2003. — 18с. 26
- 27. 5. Пішта Д.С. Розміщення озимої пшениці у сівозмінах по попередниках на різних фонах удобрення та обробітку ґрунту у південно-західній частині Степу України: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — Дніпропетровськ, 2009. — 10 с. 6. Патик С.М. Ефективність короткоротаційних польових сівозмін в умовах Степу України: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — К., 2009. — 19 с. 7. Попова М.М. Продуктивність озимих зернових культур у сівозмінах південного Степу України: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — Дніпропетровськ, 1998. — 17 с. 8. Кротінов І.В. Продуктивність озимої пшениці залежно від попередників, способів обробітку ґрунту і добрив у південно-східному Степу України: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — Дніпропетровськ, 2000. — 20 с. 9. Литвинюк О.С., Клочко М.А., Кудря С.І., Кудря Н.А. Зернобобові культури в сівозмінах короткої ротації// Вісник ХДАУ. — 1998. — ғ2. — С.148 –152. 10. Сівозміни у землеробстві України / За ред. В.Ф.Сайка, П.І.Бойка. — К.: Аграрна наука, 2002. — 148 с. 11. Лебідь Є.М., Андрусенко І.І., Пабат І.А. Сівозміни при інтенсивному землеробстві. — К.: Урожай, 1992. — 213 с. 12. Опрышко В.П. Продуктивность основных полевых культур в зависимости от условий выращивания их в севооборотах центральной части правобережной Лесостепи УССР: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук. — Белая Церковь, 1970. — 16 с. 13. Данилевський О.П. Наукові праці та статті. — К.: Поліграф Консалтинг, 2006. — 724 с. 14. Ещенко В.Е. Агроэкономическое обоснование полевых севооборотов при концентрации и специализации сельськохозяйственного производстава в центральных районах Лесостепи Украины: Автореф. дис…. докт. с.–х. наук — Кишинев: СХИ, 1988. — 32с. 15. Денисенко А.И. Алелопатические особенности выращивания озимой пшеницы в севообороте //Вісник аграрної науки Причорномор‘я. Спец.вип. 3(23): Т.І. — Миколаїв, 2003. — С. 50–55. 16. Лук‘янець В.Л. Оптимізація структури сільськогосподарських угідь і попередників озимої пшениці для Черкаської області при переході села до ринкових відносин: Автореф. дис…. канд. с.–г. наук — К.: 2003. — 18с. 17. Лук‘янець В.Л., Єщенко В.О. Агроекологічна оцінка окремих попередників озимої пшениці у правобережному Лісостепу України //Вісник Уманської державної аграрної академії. — 2001. — ғ 1–2. — С.6–7. Одержано 4.03.10 27
- 28. Чистый пар всевооборотах лесостепной зоны Украины оценивается отрицательно с позиции экологии и экономики ведения растениеводческой отрасли. Ключевые слова: чистый пар, горох, озимая пшеница, экология, экономика. Bare fallow in crop rotations in the Forest Steppe Zone of Ukraine is evaluated as negative from the point of view of ecology and economics of running crop production. Key words: bare fallow, pea, winter wheat, ecology, economics. УДК 632.25:633.63 ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ ГІБРИДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ В МАНЬКІВСЬКОМУ ПРИРОДНО- СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ РАЙОНІ О.І. ЗІНЧЕНКО, доктор сільськогосподарських наук Л.В. ВИШНЕВСЬКА, кандидат сільськогосподарських наук, Уманський національний університет садівництва А.В. МОРГУН, кандидат сільськогосподарських наук, Інститут коренеплідних культур УААН На фоні застосування елементів інтенсивної технології вирощування цукрових буряків у сівозміні, де польові культури вирощують на основі органо-мінеральної системи живлення, показано продуктивність і якість перспективних вітчизняних гібридів цукрових буряків. Запропоновано оптимальний сортовий склад для виробництва. Сучасний етап розвитку світового аграрного виробництва все більше набуває органо-біологічного напрямку, коли основою мінерального живлення польових культур є різні джерела органічної маси — гній, як найважливіше джерело органіки в господарствах із розвинутим тваринництвом і побічна продукція польових культур, сидерати в парах і проміжних посівах та інша місцева органіка [1, 2]. У балансі живлення культур слід враховувати азот, одержуваний в сівозміні за рахунок ризобіальної і асоціативної азотфіксації, азот опадів і, зрозуміло, ефективно і раціонально використовувати актуальну родючість ґрунту. Методика досліджень. За цих умов досить важливо дослідити ріст і продуктивність різних гібридів цукрових буряків на органічні джерела живлення. Тому ріст врожайності різних гібридів буряка цукрового 28
- 29. досліджували у сівозміні,де всі культури вирощують за рахунок поживних речовин органічної маси побічної продукції попередників, сидеральних парів і післяжнивної сидерації. Аналіз балансу живлення в сівозміні показує, що азоту, фосфору і калію в шарі ґрунту 0–60 см достатньо для реалізації дебіту вологи, яку культури одержують за рахунок опадів і постійних запасів вологи в ґрунті у нижніх шарах ґрунту (0–150–200 см). Важливо також відмітити, що польові культури вирощують без застосування пестицидів. Подібна система дещо з іншими способами обробітку ґрунту застосовується на великих площах в Шишацькому районі Полтавської області, де керівником відомий спеціаліст-аграрник С.С. Антонець. Результати досліджень. Гібриди цукрових буряків вирощували у третьому полі шестипільної польової сівозміни. Попередником була пшениця озима, яку вирощували по сидеральному парові. Кількість азоту після заорювання сидеральної культури у шарі ґрунту 0–40 см (надземна + коренева маса) дорівнює 300–340 кг/га, фосфору 65–80, калію 180–220 кг/га. Ми не рахуємо азот, який залишають у ґрунті бульбочкові та асоціативні бактерії. Є ще й інші джерела азоту. Пшениця крім врожайності в сівозміні 60–65 ц/га виносить із зерном 140–160 кг/га, фосфору 56–64, калію 90–120 кг/га. Тобто фон живлення цукрових буряків був досить високим. Це важливо відмітити, оскільки основна маса фермерських господарств, що вирощують цукрові буряки на невеликих площах, через відсутність коштів не мають можливості використовувати високі норми мінеральних добрив. Таким господарствам потрібно ширше застосовувати оптимальні варіанти органо-біологічних технологій, потрібні гібриди цукрових буряків, які б повніше використовували цей органічний фон і природний потенціал українських ґрунтів, реагували на застосування окремих елементів сучасної мінімалізованої технології вирощування цієї культури. Виробникам цукросировини національний Реєстр сортів рослин України пропонує понад 100 сортів і гібридів цукрових буряків. Із цього різноманіття необхідно вибрати для сівби гібрид найбільш продуктивний і прийнятний за ціною. Гібриди, що висівалися в нашому досліді, були поставлені в рівні умови. У результаті попередніх напрацювань на кафедрі рослинництва УНУС застосовано такий оптимізований варіант технології вирощування цукрових буряків: основний обробіток ґрунту складався з лущення стерні пшениці із подрібненою соломою дисковою бороною. Перший обробіток проводили безпосередньо в день збирання попередника, другий — після проростання бур‘янів. Оранка проводилась плугом із передплужником на глибину 24–26 см. Восени ріллю вирівнювали культиватором. 29
- 30. Сівбу проводили 18–20квітня селекційною сівалкою виробництва ФРН. Посівний матеріал був оброблений інсектицидами та фунгіцидами для захисту сходів від шкідників і хвороб [4]. У досліді було вісім гібридів: Український ЧС–70, Уманський ЧС–76, Верхняцький ЧС–63, Льговсько- Верхняцький ЧС–31, Ялтушківський Чс–72, Білоцерківський ЧС–57, Слов‘янський ЧС–94, Шевченківський. Протягом вегетації провели визначення динаміки наростання маси та цукристості коренеплодів (табл. 1, 2). 1. Динаміка нагромадження маси коренеплоду гібридами цукрових буряків Маса коренеплоду, г Величина Гібрид 20 липня 20 серпня приросту маси, г 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. Український ЧС–70 238 382 316 421 78 39 Уманський ЧС–76 242 302 350 363 60 61 Верхняцький ЧС–63 303 265 363 300 60 35 Льговсько-Верхняцький 223 335 286 363 63 28 ЧС–31 Ялтушківський ЧС–72 209 387 266 420 57 33 Білоцерківський ЧС–57 237 270 352 312 115 42 Слов‘янський ЧС–94 269 250 294 308 29 58 Шевченківський 209 332 355 385 146 53 НІС05 14 21 18 30 Динаміка нагромадження маси коренеплодів у середньому за два роки з 20 липня до 20 серпня склала 35–99 г (табл. 1). У 2009 році вищу цукристість мали коренеплоди гібридів Уманський ЧС–76–15,1% та Льговсько-Верхняцький ЧС–31 — 14,7%. Інтенсивність нагромадження цукру за 30 днів склала 4,3–4,2%. Найбільш інтенсивно в цей період нагромаджували вегетативну масу коренеплоди гібридів Білоцерківський ЧС–57 — 78 г та Шевченківський — 99 г. Отримані дані свідчать про те, що названі гібриди набирають масу в другій половині вегетації, що вказує на їх пізньостиглість. Слід відмітити гібрид Уманський ЧС–76, який має стабільні прирости маси коренеплоду, незалежно від вирощування в різні роки. У 2008 році цукристість коренеплодів станом на 20 липня та 20 серпня була вищою, в порівнянні з цим же періодом 2009 року. Але за цей же період нагромадження цукру йшло інтенсивніше в 2009 році, що пояснюється різними погодними умовами за ці роки. Найбільш інтенсивно нагромаджували цукор у цей період у середньому за два роки гібриди Ялтушківський ЧС–72 та Шевченківський на 3,0–3,2 пункти (табл. 2). 30
- 31. 2. Динаміка нагромадженняцукру гібридами цукрових буряків Цукристість коренеплоду, % Величина приросту Гібрид 20 липня 20 серпня цукристості, пунктів 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. Український ЧС–70 13,6 10,7 15,4 13,8 1,8 3,1 Уманський ЧС–76 14,1 10,8 16,3 15,1 2,2 4,3 Верхняцький ЧС–63 14,2 10,8 15,6 14,2 1,4 3,4 Льговсько-Верхняцький 13,8 10,5 16,0 14,7 2,2 4,2 ЧС–31 Продовження табл. 2 Ялтушківський ЧС–72 12,8 10,5 15,8 13,7 3,0 3,2 Білоцерківський ЧС–57 13,2 10,8 15,8 13,9 2,6 3,1 Слов‘янський ЧС–94 14,1 10,6 16,7 14,3 2,6 3,7 Шевченківський 14,0 10,4 17,2 13,4 3,2 3,0 НІР05 0,3 0,2 0,4 0,3 Урожайність і цукристість коренеплодів гібридів залежить у великій мірі від ураження їх листовими хворобами. Дані оцінки гібридів за ступенем ураження шкідливими хворобами приводяться в табл. 3. 3. Ураженість листовими хворобами гібридів цукрових буряків Ураженість хворобами Борошниста роса, Вірусна жовтяниця, Гібрид Церкоспороз, бал % % 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. 2008 р. 2009 р. Український ЧС–70 6 5 25 12 10 10 Уманський ЧС–76 6 5 30 12 11 10 Верхняцький ЧС–63 6 5 25 15 15 9 Льгов. — Верхняцький 7 6 25 10 11 9 ЧС–31 Ялтушківський ЧС–72 7 7 25 15 12 10 Білоцерківський ЧС–57 9 8 30 15 11 9 Слов‘янський ЧС–94 8 7 35 12 12 12 Шевченківський 8 7 30 12 12 10 У середньому за два роки церкоспорозом уражались гібриди Білоцерківський ЧС–57, Слов‘янський ЧС–94, Шевченківський на 6–8 балів, інші гібриди уражались у межах 5 балів. Борошнистою росою на 25–35% уражались гібриди Уманський ЧС–76, Білоцерківський ЧС–57, Слов‘янський ЧС–94, Шевченківський, інші гібриди — на 12–15%. Вірусною жовтяницею всі гібриди уражались майже на одному рівні — 10–12%. 31
- 32. Урожайність гібридів залежитьвід багатьох факторів, як агротехнічних, так і спадкових. При створенні рівних умов вирощування на перший план виходить генетичний потенціал гібридів, створених вітчизняними селекціонерами. Найкращу врожайність у середньому за два роки мали: Український ЧС–70 — 372 ц/га та Білоцерківський ЧС–57 –373 ц/га (табл. 4). Інші шість гібридів мали на 15–20 ц/га нижчу урожайність. Найкраще відзивається на покращення умов вирощування гібрид Ялтушківський ЧС–72, що збільшив урожайність з 280 ц/га в 2008 році до 418 ц/га в 2009 році. 4. Урожайність гібридів цукрових буряків Урожайність,ц/га Цукристість, % Збір цукру, ц/га Гібрид дн дн дн 20 08 20 09 20 08 20 09 20 08 20 09 ре ре ре се се се р. р. р. р. р. р. є є є Український ЧС-70 345 399 372 16,8 15,1 16,0 58,0 60,3 59,2 Уманський ЧС-76 312 396 354 16,9 15,5 16,2 52,7 61,5 57,1 Верхнячський ЧС-63 325 387 356 15,8 14,7 15,3 51,4 56,8 54,1 Льговсько-Верхнячський 300 391 345 15,6 15,6 15,4 46,8 59,9 53,4 ЧС-31 Ялтушківський ЧС-72 280 418 349 16,0 14,5 15,3 44,9 60,7 52,8 Білоцерківський ЧС-57 348 397 372 14,3 14,4 14,4 49,9 57,2 53,6 Слов‘янський ЧС-94 311 395 353 16,7 15,6 16,2 52,0 61,6 56,8 Шевченківський 339 367 353 15,9 15,5 15,7 54,0 56,9 55,5 НІР05 для урожайності 6,2 ц/га; для цукристості 0,7%. В середньому за два роки найвищу цукристість показали гібриди Уманський ЧС–76 і Слов‘янський ЧС–94 — 16,2%. Найнижчу цукристість мав гібрид Білоцерківський ЧС–57 — 14,4%. Відповідно за цей період збір цукру становив: у гібриду Український ЧС–70 — 59,2 ц/га, Слов‘янського ЧС–94 — 56,8, Уманського ЧС–76 — 57,1 ц/га. Урожайність гібридів цукрових буряків залежить від поєднання впливу генетичних та агротехнічних факторів. Генетичний потенціал гібриду розкривається тоді, коли їх вирощують із використанням елементів інтенсивної технології, в тому числі застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин [3]. Висновок. На основі проведених досліджень рекомендуємо максимально використовувати гібриди, які пристосовані до відповідних умов вирощування в Маньківському природно-сільськогосподарському районі. Це гібриди Уманський ЧС–76, Український ЧС–73, Слов‘янський ЧС–94. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гончарук Г.С. Якісна сівба — запорука високого врожаю // Цукрові буряки. –2001. — ғ2. — С. 8–9. 32
- 33. 2. Бевз М.М. Залежність продуктивності цукрових буряків від сортових відмін // Цукрові буряки. — 2000. — ғ6. — С. 8–9. 3. Кляченко О.Л. Продуктивність і якість сортів та гібридів цукрових буряків // Цукрові буряки. –2000. — ғ4. — С. 14–5. 4. Яценко А.О., Моргун А.В., Сливченко А.М., Вишневська Л.В. Порівняльна оцінка продуктивності та стійкості до хвороб гібридів цукрових буряків різного походження // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. — Умань. –2003.–Вип. 56. — С. 70–75. Одержано 4.03.10 На основании проведенных исследований рекомендуем такой состав гибридов для Маньковского зонально–сельськохозяйственного района: Уманский ЧС–76, Украинский ЧС–73, Словянский ЧС–94. Ключевые слова: гибрид, урожайность, продуктивность, технология выращивания, сахарная свекла. According to the conducted researches the recommended hybrids for Mankovka zone-agricultural area is Umanskyi CHS – 76, Ukrainskyi CHS – 73, Slovianskyi CHS – 94. Key words: hybrid, crop capacity, producing capacity, technology of growing, sugar beet. УДК: 633.16:631,527 ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ ТА БІОПРЕПАРАТІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ НА ЧОРНОЗЕМІ ЗВИЧАЙНОМУ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Т.М. ГРИГОР’ЄВА Кіровоградський інститут АПВ УААН Ярий ячмінь — важлива культура. За посівними площами він посідає четверте місце в світі і друге — в Україні. Загальна потреба держави в зерні ячменю значно перевищує рівень сучасного виробництва. Успішне вирішення вказаної проблеми полягає в неухильному підвищенні його зернової продуктивності. Степова зона України належить до зони промислового виробництва зерна і тому подальше підвищення урожаїв і валових зборів зерна ярого ячменю може бути вирішене при поєднанні окремих елементів маловитратних, альтернативних, адаптивних і біологічних технологій. 33
- 34. Головні агротехнічні заходицих технологій спрямовані на більш повну реалізацію продуктивності ячменю ярого. Одним із сучасних заходів підвищення врожайності сільськогосподарських культур є застосування природних і синтетичних регуляторів росту рослин. Це екологічно безпечні препарати, що сприяють інтенсифікації фізіологічних і біохімічних процесів в органах рослин, стимулюють проростання насіння, активізують ріст і розвиток рослин, прискорюють цвітіння і достигання, підвищують продуктивність культур, а також позитивно впливають на ґрунтову мікрофлору [1–3]. В технології біологічного землеробства все ширше використовується обробка насіння мікробними препаратами поліфункціональної дії, здатними позитивно впливати на фізіологічні процеси, що відбуваються в рослинах, і завдяки цьому сприяти підвищенню продуктивності сільськогосподарських культур [4, 5]. Практичний інтерес до біологічних препаратів обумовлений, зокрема, тим, що вони створюються на основі мікроорганізмів, виділених із природних біоценозів, не забруднюють навколишнього середовища і безпечні для людини та тварин [6, 7]. Існує багато способів внесення регуляторів росту та біопрепаратів: у ґрунт, з насінням, при підживленні, з поливною водою тощо. Найпоширенішим способом є обробка посівного матеріалу [8, 9]. Мета роботи полягала у вивченні реакції сортів ячменю різних селекційних центрів на основні елементи технології вирощування, які забезпечують реалізацію генетичного потенціалу на високому рівні, а також визначенні доцільності та ефективності використання нових біологічних заходів. Методика досліджень. Дослідження здійснено протягом 2007–2009 років на полях Кіровоградського інституту АПВ УААН шляхом проведення польових дослідів. Ґрунт чорнозем звичайний середньогумусний важкосуглинкового механічного складу. Досліди закладалися методом блоків, розміщення варіантів систематичне, повторність 4-разова, площа облікової ділянки 10 м2. Для сівби використовували районовані сорти ярого ячменю Сталкер і Созонівський. Одночасно із сівбою вносили мінеральні добрива із розрахунку по 15 кг/га д.р. Попередник — соя. Сівбу проводили сівалкою СН-10 Ц. В досліді вивчались вітчизняні регулятори росту Радостим, Нейтрино, Вегестим, Біосил, створені в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, та біопрепарати мікробного походження Поліміксобактерин і Мікрогумін, які отримали із Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН. Насіння обробляли маточним розчином у день сівби. В 2007 році погодні умови під час вегетації ярого ячменю здебільшого мали виключно посушливий і спекотний характер. Середня 34
- 35. температура повітря заперіод 11–27 травня склала 21,8°, що на 6,0° вище норми. Сума опадів за період вегетації становила 104,5 мм при середньобагаторічних показниках — 219 мм. Рослини були низькорослі та слабко озернені, мали щупле зерно. Погодні умови вегетації ярого ячменю 2008 року мали сприятливий характер для формування врожаю ярого ячменю. Весна характеризувалась високою кількістю опадів, порівняно з середньо багаторічними показниками, коли у квітні сума опадів перевищила норму на 43%, а у травні — на 109%. Добре зволоження ґрунту та підвищений температурний режим сприяли появі дружніх сходів та укоріненню рослин ярого ячменю. Налив зерна проходив при сприятливих погодних умовах, що дало можливість отримати досить високий урожай зерна ячменю ярого. 2009 рік виявився засушливим. Так, за квітень-липень випало 137,5мм опадів, але їх розподіл протягом вегетації був нерівномірний. Дефіцит опадів, перепади температур повітря та довготривала дія суховійних явищ обумовлювали інтенсивне підсихання верхніх шарів ґрунту. Крім того, 20–27 квітня простежувалися заморозки. Різке зниження температури повітря та ґрунту протягом 6–7 днів після теплої погоди призвело до часткових пошкоджень, а місцями і загибелі ярого ячменю. Опадів за травень місяць випало 27,5 мм, що становить 61,1% від норми. Середньодобова температура повітря у червні становила 23,2°С, що на 4,6° вище від середнього багаторічного показника, а тому налив зерна відбувався при несприятливих погодних умовах. Результати досліджень. Комплексний аналіз умов вирощування ярого ячменю при застосуванні різних агрозаходів, а також результатів обліків і спостережень показав значну залежність елементів структури врожаю та врожайності в цілому як від досліджуваних варіантів, так і умов зовнішнього середовища. Результати досліджень наведені в табл. 1–2. У 2007 році у зв'язку із несприятливими погодними умовами врожайність ячменю ярого сорту Созонівський у контрольному варіанті, де насіння перед сівбою обробляли водою, становила 1,85 т/га, сорту Сталкер — 1,75 т/га. Застосування регуляторів росту при обробці насіння ячменю сорту Созонівський підвищило врожайність зерна на 0,08–0,22 т/га (НІР05 = 0,08т/га). Але найбільш ефективним при вирощуванні даного сорту було застосування мікробного препарату Поліміксобактерин (100 мл на гектарну норму висіву) та регулятора росту Нейтрино (10 мл/т), що дало можливість додатково отримати відповідно 0,22 і 0,21 т зерна з кожного гектара (табл. 1). У сорту Сталкер застосування регуляторів росту забезпечило в цьому році прибавку врожаю 0,09–0,23 т/га. Найкращі результати отримали від застосування Радостиму — 1,98 т/га та Нейтрино — 1,93 т/га, що істотно вище, порівняно з контролем відповідно на 0,23 та 0,18 т/га (Н1Р05=0,08 т/га). 35
- 36. 1. Урожайність зернаярого ячменю залежно від обробки насіння регуляторами росту та біопрепаратами, т/га Урожайність Середнє Середнє Середнє по Сорт Варіант 2007 р. 2008 р. 2009 р. за 3 роки по сорту препарат ах Контроль (обробка 1,85 4,26 3,51 3,21 3,01 насіння водою) Радостим — 250 мл/т 2,03 4,28 3,90 3,40 3,21 Созонівський Нейтрино — 10 мл/т 2,06 430 3,79 3,38 3,18 Біосил — 10 мл/т 2,00 4,68 3,91 3,53 3,41 3,28 Вегестим — 20 мл/т 1,93 4,46 3,70 336 3,27 Поліміксобактерин 2,07 4–4 3,76 339 3,17 Мікрогумін 2,02 4,90 3,96 3,63 3,33 НІР05, т/га 0,08 0,16 Контроль (обробка 1,75 3,98 2,70 2,81 насіння водою) Радостим — 250 мл/т 1,98 3,93 3,09 3,02 Нейтрино — 10 мл/т 1,93 4,19 2,82 2,98 Сталкер Біосил — 10 мл/т 1,87 4,28 2,94 3,03 3,0 Вегестим — 20 мл/т 1,84 4,68 2,98 3,17 Поліміксобактерин 1,63 4,48 2,73 2,95 Мікрогумін 1,85 4,41 2,79 3,02 НІР05, т/га 0,08 0,17 У 2008 році підвищення врожайності у сорту Созонівський отримали у варіанті із застосуванням біопрепарату Мікрогумін — 0,64 т/га, у сорту Сталкер — варіанті із застосуванням Вегестиму — 0,70 т/га (ШР05 = 0,16 та 0,17 т/га) при врожайності відповідно 4,90 і 4,68 т/га. У 2009 році найвищу урожайність у сорту Созонівський отримали у варіанті із застосуванням біопрепарату Мікрогумін — 3,96 т/га. У сорту Сталкер кращий показник урожайності отримали при застосуванні регулятора росту Радостим — 3,09 т/га. У середньому за 2007–2009 роки урожайність зерна ячменю ярого збільшилась від застосування РРР і біопрепаратів на 0,15–0,42 т/га у сорту Созонівський та на 0,14–0,36 т/га у сорту Сталкер. При обробці насіння регуляторами росту найкраще себе зарекомендували препарати Мікрогумін для сорту Созонівський і Вегестим для сорту Сталкер. Якісні показники зерна також змінювались залежно від досліджуваних препаратів і погодних умов за роки досліджень (табл. 2). У 2007 році через дефіцит вологи у ґрунті колос ячменю ярого був погано розвинений із щуплим зерном. При цьому вміст білка підвищився на 6–8% порівняно до норми (8–10%). 36
- 37. 2. Вплив обробкинасіння регуляторами росту, та біопрепаратами на вміст в зерні білка, % ± до Сорт Варіант 2007 рік 2008 рік 2009 рік Середнє контролю Контроль 1635 11,17 1436 13,56 – Радостим 15,76 10–7 14,16 13,43 -0,13 Созонівський Нейтрино 16,98 1037 14,96 14,10 0,54 Вегестим 17,16 10,17 14,56 13,96 0,40 Біосил 16,56 10,77 15,56 1430 0,74 Поліміксобактерин 16,15 1037 1137 12,63 -0,93 Мікрогумін 16,98 10,97 11,77 13,04 -0,52 Контроль 15,76 10,97 1037 12,03 – Радостим 15,56 10,97 11,57 12,70 0,67 Нейтрино Сталкер 15,96 10,97 10,77 11,97 -0,06 Вегестим 15,76 10,97 11,17 12,63 0,60 Біосил 15,96 1137 11,76 13,03 1,00 Поліміксобактерин 15,16 10,78 12,57 12,50 0,47 Мікрогумін 15,56 1037 12,16 12,70 0,67 Перезволоження ґрунту у 2008 році обумовило пониження вмісту білка в зерні ячменю ярого, порівняно з 2007 роком, хоч і його вміст був близьким до норми — 10,17–11,37%. За малосприятливих погодних умов 2009 року також спостерігалось підвищення вмісту білка в зерні ярого ячменю на 2–7%, порівняно до оптимального його вмісту. У середньому за три роки (2007–2009) у сорту Созонівський найвищий вміст білка, порівняно з контролем, отримали у варіантах із застосуванням РРР Біосил (14,3%) та Нейтрино (14,10%). У сорту Сталкер в середньому за роки досліджень найкращий показник вмісту білка отримали у варіантах із застосуванням РРР Біосил — 13,03%, що на 1,0% вище, порівняно з контролем. Висновок. Дані, які отримали при проведенні досліджень, свідчать про помітну ефективність інкрустації насіння регуляторами росту та інокуляції насіння сортів ячменю ярого біопрепаратами перед сівбою. Вагомий вплив на урожайність ячменю ярого одержано від застосування мікробного препарату Мікрогумін та регулятору росту Біосил, що дало можливість додатково отримати 0,32 та 0,27 т/га зерна, порівняно з контролем. Зерно з найвищим вмістом білка сорту Созонівський одержано при застосуванні препаратів Нейтрино та Біосил — 14,10 та 14,30%. У сорту Сталкер вищий вміст білка отримали у варіанті із застосуванням препарату Біосил — 13,03%. 37
- 38. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гамбург К.З. Регуляторы роста растений / К.З. Гамбург. — М.: Колос, 1979. — 248 с 2. Реакція ярої м'якої пшениці на застосування біопрепаратів в умовах Східного лісостепу України: матеріали всеукраїнської наукової конференції молодих учених / Рожков А.О. — Умань, 2007. — Ч. 1. — С 47–48. 3. Функціонування мікробних ценозів ґрунту в умовах антропогенного навантаження / [Андронюк К.І., Ірутинська Г.О., Антипчук А.Ф. та.ін.]. — К.: Обереги, 2001. — 237 с 4. Патика В.П., Копилов Є.П., Надкреничний С.П. Застосування нового біопрепарату азохетоміка для підвищення врожайності ярого ячменю // Агроекол. журн.. — 2004. –ғ 4. — С. 23–26. 5. Малиновська І.М. Агроекологічні основи мікробіологічної трансформації біогенних елементів ґрунту /Автореф. дис....док. біол. наук: 03.00.16. — К., 2003. — 34 с 6. Шерстобоева Е.В., Дудинова И.А., Крамаренко СМ., Шерстобоев С.К. Биопрепараты азотфиксирующих бактерий: проблемы и перспективы применения // Миробиол. журн. — 1997. — Т. 59. — ғ4. — С. 109–117. 7. Омельянець Т.Г., Шерстобоева О.В. Оцінка небезпеки біопрепаратів на основі симбіотичних азотфіксувальних штамів мікроорганізмів // Вісник Полтавської держ. аграрн. акад. — 2003. — ғ 12. — С. 135–138. 8. Бактериальные удобрения / Береснева В.Н., Доросинский Л.М., Ламповщиков Т.Я. и др. — Л.: Колос, 1951. — 80 с. 9. Кудзін Ю.К. Бактеріальні добрива. — К.: Держ. вид-во сільськогосп. Літер. УРСР, 1953. — 80 с. Одержано 11.03.10 В статье представлены результаты изучения влияния предпосевной инкрустации семян регуляторами роста и инокуляции семян биопрепаратами на продуктивность и качество сортов ярового ячменя Созоновский и Сталкер в условиях северной Степи Украины. Ключевые слова: ячмень яровой, сорт, предпосевная инкрустация семян, биопрепараты. The article presents the results of the study of the influence of seed incrustation by growth regulators and seed inoculation by biological preparations on the productivity and quality of Sozonovskiy and Stalker spring barley in the conditions of the North Steppe of Ukraine. Key words: spring barley, presowing seed incrustation, biological preparations. 38
- 39. УДК 633.521:631.8 ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО В.Г. ДІДОРА, доктор сільськогосподарських наук М.Ф. РИБАК, С.Б. ШВАБ, кандидати сільськогосподарських наук Житомирський національний агроекологічний університет Висвітлено питання щодо вирощування льону олійного на Поліссі та впливу систем внесення добрив і норм висіву (5.0, 7.5 та 10.0 млн. шт/га) на загальну та технічну висоту рослин, вміст волокна в стеблах і вміст олії в насінні досліджуваного сорту Дебют. Олія льону є основною сировиною, яку отримують із льону олійного та використовують у виробництві лаків, фарб, штучної шкіри, мила та ін. Основний компонент олії — ліноленова кислота — є найбільш ненасиченою, що визначає її високу біологічну активність і здатність швидко висихати. Останнє робить лляну олію практично незамінною у виробництві фарб та інших антикорозійних покриттів, а також високоякісного лінолеуму. З неї виготовляють оліфу, яку застосовують у суднобудуванні, у житловому і промисловому будівництві. У США широко використовуються емульсійні фарби, виготовлені на лляній олії. У Канаді використовується лляна олія для виготовлення солевитривалого складу з метою зміцнення поверхні тротуарів і асфальтованих доріг. Велику цінність має солома льону олійного. У ній міститься в середньому 10–15% волокна четвертого-п‘ятого номерів. При найнижчому врожаї соломи один гектар посіву льону олійного може дати 1,5 ц волокна, придатного для виробництва мішковини, шпагату, мотузок, брезенту і ін. Стебла олійного льону можна використовувати не тільки для одержання волокна: солома містить більш 50% целюлози, що дає можливість використовувати її для виробництва паперу і картону. У Канаді і США з волокна олійного льону виготовляють цигарковий папір. У середньому з кожного гектара льону можна отримати до 300кг паперової сировини [5]. Використовуючи волокно льону олійного в Україні, промисловість може створювати постійну базу місцевої сировини для отримання котоніну. Одним із основних факторів зовнішнього середовища, що впливають на ріст і розвиток рослин є використання мінеральних добрив. Д Шпаар, Х Гинапп, В. Щербаков [9] вважають, що оптимальною дозою мінеральних добрив є 60–90 кг/га P2O5 і 90–120 кг/га K2O. Для визначення кількості азотних добрив необхідно визначити вміст мінерального азоту в шарі ґрунту 0–60 см безпосередньо перед посівом. Крім 39
- 40. цього необхідно врахуватиочікувану густоту рослин шляхом контролю витрат посівного матеріалу і кількості пророслого насіння. Якщо результати такого аналізу показують, що оптимальна для даної місцевості густота рослин не перевищується, а вміст азоту достатній для даного типу ґрунту, можна внести до 80 кг/га азоту. Згідно даних Г.С.Кияка [3], льон необхідно висівати з нормою насіння від 40 до 60 кг/га. У посушливих районах норму висіву необхідно зменшувати до 30–40 кг/га. На насіннєвих ділянках при широкорядному способі сівби норма висіву повинна становити 25 кг/га. При використанні льону на волокно і насіння норму висіву необхідно збільшувати на 10–15 кг/га. О.І.Зінченко, В.В.Лихочвор [2,4] рекомендують під льон олійний вносити азоту 45–60, фосфору 45–60 та калію 45–60 кілограм діючої речовини на гектар. О. Масляний [6] для умов Миколаївської області рекомендує вносити під льон з осені N45Р60К30. Під час сівби, на його думку, варто обов‘язково вносити 50 кг/га нітроамофоски, що дає змогу рослинам краще розвиватись у початкові періоди росту, коли в ґрунті ще достатньо вологи. Однією з біологічних особливостей льону олійного є слабка залежність урожаю культури від норми висіву. В.В. Живетін, Л.Н.Гінзбург [1] рекомендують висівати льон вузькорядним і звичайним рядковим способами, з нормою висіву насіння 50–60 кг/га і глибиною заробки насіння 3–7 см. В.В. Лихочвор [4] стверджує, що норму висіву необхідно встановлювати з розрахунку 5–7 млн. схожих насінин на 1 га або 50–70 кг/га при рядковому способі сівби. Для широкорядного способу сівби норма висіву повинна становити 3,5–4,0 млн.га або 35–40 кг/га. Richard J. Soffe [10] в умовах Великобританії вважає оптимальною густотою — 400–500 рослин/м2, а зниження густоти призводить до збільшення забур‘янення посівів і нерівномірного достигання коробочок. Більш висока густота рослин призводить до вилягання рослин, зменшення врожаю насіння та зниженням стійкості до хвороб. Як видно з аналізу літературних джерел, думки відносно густоти рослин льону олійного досить суперечливі. Це й викликало необхідність встановлення оптимальних значень цих показників для різних сортів льону олійного, що вирощують в умовах Полісся України. Методика досліджень. Метою досліджень є вивчення закономірностей формування урожаю олійного льону залежно від норм добрив і норм висіву насіння, а також розробка технології його вирощування в умовах Полісся України для отримання високого урожаю волокна і насіння. Дослідження проводили на дослідному полі Житомирського 40
- 41. національного агроекологічного університету(навчальне господарство "Україна" Черняхівського району) та в науковій лабораторії кафедри рослинництва. Польові досліди закладали на світло-сірих ґрунтах, які мають легкий механічний склад, добру водопроникність і добру аерацію. Вміст поживних речовин в орному шарі складає: рухомого фосфору (за Кірсановим) — 11,4, обмінного калію (за Кірсановим) — 9,0, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) — 7,6 мг на 100 г ґрунту. Для досліджень використовували сорт олійного льону Дебют, який виведений Інститутом олійних культур УААН (м. Запоріжжя) і уведений до реєстру сортів України. Схема досліду включала три норми мінеральних добрив: повну (N34P80K90), половинну та полуторну. На фоні цих добрив вивчали три норми висіву насіння: 5,0; 7,5 та 10,0 млн. схожих насінин на гектар. Мінеральні добрива (34,4%-ву аміачну селітру; 18,7%-вий гранульований простий суперфосфат і 28%-ву калій-магнезію) вносили навесні під передпосівну культивацію. Сіяли льон 20–25 квітня сівалкою СЗЛ-3,6 на глибину 3-4см. Облікова площа ділянки –25 м2. Розміщення ділянок систематичне, повторність 4-разова. Облік урожаю здійснювали на кожній ділянці окремо після достигання в снопах. Статистичну обробку даних проводили на ЕОМ за методикою дисперсійного аналізу (за Б.О.Доспєховим, 1985) [7]. Результати досліджень. Зовнішні ознаки стебел льону, які характеризують якість волокна, змінюються під впливом різних агротехнічних прийомів вирощування і умов живлення рослин. Особливо впливають на довжину стебел погодні умови росту льону. При сприятливих метеорологічних умовах у період росту льону, товщина стебел у всій довжині буває майже однаковою, наближаючись до циліндричної, що є найбільш бажаним. Нестача вологи призводить до передчасного цвітіння льону, внаслідок чого стебла виростають короткими. Для нормального розвитку льон потребує достатньої кількості поживних речовин. Надлишок чи нестача того чи іншого елементу живлення негативно впливає на формування стебел льону, а в кінцевому результаті - на врожай волокна і насіння. Керуючись вимогами льону до умов вирощування та дотримуючись технології, можна отримувати високі врожаї волокна і кондиційного насіння. Вивчення динаміки росту льону сорту Дебют показало, що загущення посівів за рахунок збільшення норми висіву насіння на одиницю площі прискорює ростові процеси, внаслідок чого рослини мають більшу висоту. Особливо посилюються ростові процеси у льону в разі внесення мінеральних добрив, і найвищими вони є при внесенні полуторної норми добрив (N52P120K135). При висіві всіх досліджуваних норм насіння висота рослин уже в фазу ‖ялинка‖ з внесенням мінеральних добрив підвищилась більше як на 1см. 41
- 42. 1. Вплив нормвисіву та мінеральних добрив на загальну і технічну довжину стебел льону олійного сорту Дебют (2007–2008 рр.), см Фази росту і розвитку Норма добрив ”ялинка” бутонізації цвітіння достигання загальна загальна загальна загальна технічна Норма висіву насіння 5,0 млн.шт./га без добрив 10,9 21,1 29,4 38,3 23,8 (контроль) N17P40K45 11,3 23,1 32,1 40,4 24,7 N34P80K90 12,1 24,3 33,1 42,1 26,0 N52P120K135 12,5 26,4 35,5 44,6 26,7 Норма висіву насіння 7,5 млн.шт./га без добрив 12,2 23,4 32,3 41,4 26,1 (контроль) N17P40K45 12,7 25,3 34,4 43,7 26,8 N34P80K90 13,1 27,2 36,2 45,7 27,4 N52P120K135 13,4 28,9 38,1 47,6 29,2 Норма висіву насіння 10,0 млн.шт./га без добрив 12,1 23,7 32,0 40,9 25,6 (контроль) N17P40K45 12,5 25,3 33,7 43,0 26,0 N34P80K90 13,0 26,9 35,4 44,7 27,3 N52P120K135 13,4 28,8 38,1 47,6 28,2 Найбільш активний ріст рослин відмічений від фази ‖ялинка‖ до бутонізації, де приріст перевищував 10–15 см залежно від густоти стеблостою. Ріст рослин у наступні міжфазні періоди був практично рівномірним і складав у кожному з них, у залежності від густоти посіву, від 8,3–8,9 см на фоні без добрив і до 8,3–9,5 см за умов різного рівня мінерального живлення. Технічна висота рослин льону олійного сорту Дебют була в повній залежності від загальної — більша загальна висота — більша в цілому і технічна висота. Ця пряма залежність мотивує розробку заходів, що сприяють одержанню льонопродукції кращої якості та ефективності. Аналіз формування технічної довжини стебел досліджуваного сорту олійного льону показав, що відносна технічна довжина стебел у відношенні до загальної складала 59,2–63,0%. Якість волокна льону олійного, так як і волокна льону-довгунця, залежить від багатьох причин: сорту, кондиційності насіння, ґрунту, способів його обробітку та удобрення, густоти посіву, догляду за льоном під час його росту і розвитку, фази стиглості і способів збирання, способу обмолоту насіння і первинної обробки. 42
- 43. 16,6 17,0 15,7 16,1 16,5 16,1 16,0 15,3 15,5 15,5 15,2 Вміст волокна в 15,0 15,0 15,3 15,6 15,2 стеблах, % 14,5 14,0 13,5 14,4 10,0 13,0 7,5 1 Норма висіву, 2 3 5,0 млн.шт./га Норма добрив* 4 5,0 7,5 10,0 Рис. 1. Вплив норм висіву насіння та мінеральних добрив на вихід волокна рослин льону олійного сорту Дебют, % (середнє за 2007–2008 рр.) *Примітка. Норма добрив: 1 — без добрив (контроль); 2 — N17P40K45; 3 — N34P80K90; 4 — N52P120K135 У посівах при висіві на гектар 5,0 млн. штук на фоні без внесення мінеральних добрив (контроль) вміст волокна в рослинах становив 15,0%. При половинній та повній нормі внесених мінеральних добрив (N17P40K45 і N34P80K90) приріст вмісту волокна в цілому в рослинах становив 0,3–0,6%. В порівнянні з контролем внесення мінеральних добрив в нормі N52P120K135 обумовило зниження вмісту волокна в рослинах на 0,6%. У посівах, де нормою висіву насіння було 7,5 млн. насіння на гектар на фоні без внесення добрив, вміст волокна в рослинах льону становив 15,3%. При внесенні половинної та повної норми мінеральних добрив (N17P40K45 і N34P80K90) вміст волокна підвищився на 0,2–0,8%. З підвищенням норми мінеральних добрив до N52P120K135 спостерігалось зниження вмісту волокна. Підвищення норми висіву насіння до 10,0 млн. насінин на гектар на варіантах без добрив сприяло формуванню в рослинах льону підвищеного вмісту волокна до 15,7%. Внесення мінеральних добрив у нормах N17P40K45 і N34P80K90 покращувало процеси формування волокна в рослинах льону, внаслідок чого його загальна кількість підвищилась на 0,4–0,9%. Підвищення норми мінеральних добрив до N52P120K135 не було ефективним, оскільки внаслідок цього помітно зменшувалась кількість волокна. Одним із суттєвих факторів у житті рослин є волога. Нестача вологи викликає у рослин якісні зміни в складі насіння. Під впливом абіотичних факторів, особливо показників гідротермічного коефіцієнту змінюється вміст і якість олії. 43
- 44. І.А. Мінкевич, В.Е.Борковський [8] вважають, що в різних географічних зонах насіння льону олійного одного і того ж сорту в сухому кліматі Одеси містить 36% олії, а у вологому, м‘якому кліматі Сочі — до 38%. Вміст олії залежить від засвоюваних рослинами поживних речовин ґрунту. Кожен ботанічний вид олійних рослин має свій оптимум у відношенні до кількості різних поживних речовин у ґрунті, і відхилення від нього в той чи інший бік призводить до зниження вмісту олії в насінні. Білок створюється з амінокислот, які синтезуються переважно за рахунок азоту, що поглинають рослини з ґрунту. У насінні, що дозріває, білки утворюються переважно з азотистих речовин, накопичених у вегетативних органах і знаходяться головним чином у листках. Азотні добрива сприяють не тільки підвищенню урожайності насіння, але і вмісту в ньому білка. Результати досліджень показують, що кількість опадів і сума активних температур за період вегетації льону олійного суттєво впливають на вміст олії в насінні. У 2007 році сприятлива температура повітря і достатня кількість вологи під час посіву були сприятливими для швидкої і дружньої появи сходів. У травні ріст льону дещо уповільнився в зв‘язку з тим, що в 1 декаді місяця опадів випало на 5,6 мм менше від середньобагаторічних показників. У 2 декаді травня опадів випало на 13,0 мм менше від середньобагаторічних показників. У червні температура повітря була близькою до середньобагаторічної. У липні опадів випало майже у 2 рази більше до середньобагаторічних даних і температура була на 2,0оС вище середньобагаторічної. Від фази цвітіння до визрівання показник середньодобової температури повітря знаходився в межах 20,3оС, середньодобова кількість опадів склала 15,1 мм, а тому збирання проходило за сприятливої погоди. У 2008 році за період вегетації льону випало 208,6 мм опадів при середньодобовій температурі 17,8оС. У квітні посів льону олійного проходив при недостатній кількості вологи в ґрунті та при вищій середньодобовій температурі повітря. За цих обставин проростання насіння відбувалося повільно. Проте, в травні температура перевищила середньобагаторічну за місяць на 1,0оС, а опадів випало на 9,3 мм менше, за таких умов льон значно поступився його висоті, порівняно з 2007 роком. У червні, в період швидкого росту опадів випало 7,9 мм при середньобагаторічній кількості за цей період 73,0 мм, при температурі в межах норми. Під час цвітіння–дозрівання опадів випало на 47,2 мм менше, ніж середньобагаторічні показники, що помітно відобразилося на урожайності насіння. Отримані експериментальні дані (табл. 2) показують, що в середньому за два роки вміст олії в насінні залежно від густоти посіву знаходився в межах 36,11–38,52%. Порівняно з варіантом без застосування мінеральних 44
- 45. добрив (контроль), внесенняполовинної норми сприяло збільшенню вмісту олії в насінні від 0,28 до 0,87%. Внесення повної норми забезпечило збільшення вмісту олії на 0,41–1,83%. Застосування полуторної норми добрив забезпечило збільшення вмісту олії до 1,37%, але ефективність цієї норми дещо знижується. 2. Вплив норм висіву і мінеральних добрив на вміст олії в насінні льону олійного сорту Дебют (2007–2008 рр.), % +/– Норма добрив Вміст олії в насінні, % до контролю Норма висіву насіння 5,0 млн.шт./га без добрив (контроль) 36,11 – N17P40K45 36,39 0,28 N34P80K90 36,52 0,41 N52P120K135 36,11 – Норма висіву насіння 7,5 млн.шт./га без добрив (контроль) 36,72 – N17P40K45 37,51 0,79 N34P80K90 38,11 1,39 N52P120K135 37,61 0,89 Норма висіву насіння 10,0 млн.шт./га без добрив (контроль) 36,69 – N17P40K45 37,56 0,87 N34P80K90 38,52 1,83 N52P120K135 38,06 1,37 На вміст олії у насінні льону помітно вплинули погодні умови в роки проведення досліджень і недостатня кількість опадів при одночасному недоборі суми активних температур від середньобагаторічних значень. Внаслідок проведених аналізів із визначення вмісту олії в насінні льону сорту Дебют було встановлено, що оптимальною нормою мінеральних добрив при різних нормах висіву насіння є N34P80K90. Підвищення норми внесення добрив до N52P120K135 стримувало накопичення олії в насінні до 0,50%. Висновки. В умовах Полісся України за допомогою регулювання норм внесення мінеральних добрив та оптимальних норм висіву насіння можна суттєво впливати на ростові процеси та формування врожаю льону олійного. Найвища як загальна, так і технічна висота рослин льону формується при внесенні полуторної норми добрив N52P120K135 на всіх досліджуваних нормах висіву насіння. Підвищений вміст волокна в стеблах формується у варіанті з внесенням повної норми мінеральних добрив N34P80K90 на всіх досліджуваних нормах висіву насіння. 45
- 46. Найвищий вміст оліїв насінні формується у варіанті з внесенням повної норми мінеральних добрив N34P80K90 на всіх досліджуваних нормах висіву насіння. Перспективи подальших досліджень. Планується вивчення впливу різних систем внесення добрив, попередника та обробітку ґрунту на врожайність і якість насіння льону олійного. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Живетин В.В. Масличный лен и его комплексное использование / В.В.Живетин, Л.Н.Гинзбург. — М.: ЦНИИКАЛП, 2000. — 96 с. 2. Зінченко О.І. Рослинництво: підручник / О.І.Зінченко, В.Н.Салатенко, М.А.Білоножко; за ред. О.І. Зінченка. — К.: Аграрн. освіта, 2001. — 382 с. 3. Кияк Г.С. Рослинництво / Г.С.Кияк. — К.: Вища школа, 1982. — С.253– 254. 4. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур / В.В.Лихочвор. — [2-е вид. випр.]. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 808 с. 5. Льон олійний: біологія, сорти, технологія вирощування / А.В.Чехов, О.М.Лапа, Л.Ю.Міщенко [та ін.]. — К.: «Універсал-Друк», 2007. — 60 с. 6. Масляний О. А льон цвіте синьо, синьо і на Півдні України / О.Масляний // Пропозиція. — 2003. — ғ2. — С.40–41. 7. Методика полевого опыта: (с основами стат. обраб. результатов исслед.) / Б.А.Доспехов. — [5-е изд., доп. и перераб.]. — М.: Агропромиздат, 1985. — 351 с. 8. Минкевич И.А. Масличные культуры / Минкевич И.А. Борковский В.Е. — М.: Госсельхозиздат. — 1952. — 580 с. 9. Шпаар Д. Яровые масличные культуры / Д.Шпаар, Х.Гинапп, В.Щербаков; под общ. ред. В.А. Щербакова. — Мн.: ‖ФУАинформ‖, 1999. — 288 с. 10. Richard J. Soffe. The Agricultural Notebook 20th Edition. Seale-Hayne University of Plymouth UK. — Blackwell: Science, 2003. — P. 100–102. Одержано 12.03.10 Отражен вопрос относительно выращивания льна масличного на Полесье и влияния систем удобрения и норм высева (5.0, 7.5 и 10.0 млн. шт/га) на общую и техническую высоту растений, содержание волокна в стеблях и содержание масла в семенах исследуемого сорта Дебют. Ключевые слова: лѐн масличный, система удобрения, норма высева, содержание волокна, содержание масла. 46
- 47. The paper highlightsthe problems related to growing oil-bearing flax in the Polissya zone as well as the influence of fertilization systems and seeding rates (5.0, 7.5 and 10.0 mln pcs/ha) on the general and technical height of plants, fiber content in stalks and oil content in the seeds of Debyut variety investigated. Key words: oil-bearing flax, fertilization system, seeding rate, fiber content, oil content. УДК 533.63.527.51:519.23 ПРОЯВ ЕКСПРЕСІЇ І КОМБІНАЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ ЗА УТИЛІТАРНИМИ ОЗНАКАМИ ЛІНІЙ-ЗАПИЛЮВАЧІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ УЛАДІВСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇ М.О. КОРНЄЄВА, кандидат біологічних наук Інститут цукрових буряків НААН України Л.В. ФАЛАТЮК Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція Е.Р. ЕРМАНТРАУТ, доктор сільськогосподарських наук Е.Е. НАВРОЦЬКА Інститут цукрових буряків НААНУ Розглянуто прояв експресії маси коренеплодів і цукристість у топкросних ЧС гібридів, створених за участю ліній-запилювачів, виділених із груп доборів вихідних популяцій У752 і КМ2, що відрізнялися між собою різним поєднанням високих і низьких абсолютних значень ознак. У середині минулого сторіччя, коли на ринку цукрових буряків були гетерогенні багатонасінні сорти, у селекції при їх створенні і поліпшенні переважали методи масового та індивідуального доборів [1]. Якщо ті сорти у генетичній формулі контролю кількісних селекційно-значущих ознак мали високу адитивну частку генотипової варіанси, можна було б сподіватися на зрушення їх значень у бажаний бік. Проте тривалі добори, які проводилися селекціонерами, знижували генетичну мінливість всередині цих сортів, а їх продуктивність досягала ―селекційного плато‖. Генетичне їх покращення стало можливим при застосуванні методів комбінативної селекції (полігібриди, гібриди на основі використання явища цитоплазматичної чоловічої стерильності), за якої гібриди у першому поколінні за господарсько-цінними ознаками перевищували б не тільки кращі батьківські форми, а і групові стандарти, до складу яких входили кращі зразки урожайного і цукристого напрямів із вітчизняного та зарубіжного генофондів [2]. Перехід до створення гібридів цукрових буряків на 47
- 48. стерильній основі (ЧСгібриди) передбачав формування і підбір комбінаційно-цінних пар — компонентів схрещування лінійної структури, що дозволяло контролювати як рівень гетерозисного ефекту, так і константність відтворення батьківських форм — пилкостерильних ліній і багатонасінних запилювачів до них. На теперішній час багатонасінні сорти-популяції слугують джерелом ліній, які залучаються до гібридизації за певними системами контрольованих схрещувань із тестерами для їх оцінки та визначення комбінаційної здатності[3]. Проте залишаються невирішеними питаннями про ефективність індивідуальної поляризації для добору за врожайністю і цукристістю родоначальників, на яких закладаються лінії в програмах гетерозисної (комбінативної) селекції, а також взаємозв'язок цих ознак у системі кореляційного аналізу, успадкування, варіювання та відповідності емпіричного та теоретичного розподілу значень елементів, що визначають структуру продуктивності цукрових буряків. Метою даної публікації є визначення характеру прояву експресії ознак урожайності і цукристості у топкросних ЧС гібридів, створених за участю ліній-запилювачів, які були закладені на раніше відібраних педігрі з груп добору кореляційної решітки з поєднанням різного ступеню вираженості ознак, визначити їх комбінаційну здатність, частоту поширення генетично цінних форм, і відібрати кращі з них для подальшого селекційного опрацювання з покращення існуючих багатонасінних запилювачів. Методика досліджень. До досліду, які проводили на Уладово- Люлинецькій дослідно-селекційній станції у 2003–2005 рр., було залучено дві популяції місцевої селекції: У752 — урожайного напряму і КМ2 — цукристого напряму доборів. Після індивідуальної поляризації коренеплодів експериментальні дані були занесені на кореляційну решітку, яку умовно розбили на чотири квадранти. Зазвичай, у подальшу роботу відбирали коренеплоди третього квадранту (права нижня частина) — педігрі, які поєднують у собі високу цукристість із високою масою коренеплодів (група SE-Ped) [4], з яких у подальшому формували супереліту. Ця група служила контролем для порівняння. У верхню праву частину попадали коренеплоди, що характеризувалися високою цукристістю з низькими значеннями у масі (група низька урожайність - висока цукристість – НУВЦ), у ліву нижню — коренеплоди з високими значеннями маси коренеплоду і відносно пониженою цукристістю — група ВУНЦ)[2]. На основі коренеплодів із кожної із відібраних груп створювали лінії з застосуванням самозапилення. Потім ці лінії (15 з кожної групи) схрещували за типом топкрос із пилкостерильним тестером, і за ЧС гібридами після сортовипробування [5] оцінювали основні генетико-статистичні параметри та відповідність емпіричного розподілу значень маси коренеплоду і цукристості теоретичному, з використанням пакету програми STATISTICA-6 [6], загальну комбінаційну здатність (ЗКЗ) [7] і частоту комбінаційно-цінних ліній. 48
- 49. Результати досліджень. Аналізекспериментальних даних показав, що лінії, одержані з популяцій самозапиленням, у топкросних ЧС гібридах, підтвердили напрям попередніх доборів цих популяцій. Середнє значення маси коренеплоду у групі НУВЦ було вищим у ліній, відібраних із популяції урожайного напряму У 752 (583 г проти 503), а цукристість була вищою у ліній, виділених з популяції цукристого напряму КМ2 (19,.4 проти 16,1%) (табл. 1). 1. Генетико-статистичні параметри топкросних ЧС гібридів, створених за участю ліній-запилювачів, виділених з популяцій уладівської селекції НУВЦ ВУНЦ SE-Ped (контроль) Параметри Маса коре- Цукрис- Маса коре- Цукрис- Маса коре- Цукрис- неплоду тість неплоду тість неплоду тість Лінії з популяції У752 Середнє, г, % 583 16,1 670 14,7 630 14,.7 Довірчий ін- 477 15,6 560 14,0 524 14,0 тервал: від...до 689 16,6 780 15,3 736 15,4 Медіана 500 15,6 701 14,5 602 14,6 Мода 500 15,6 750 15,8 500 15,6 мінімум 400 15,0 450 13,1 400 13,3 максимум 880 17,0 880 16,4 810 17,8 Варіанса 36667 0,9 39571 1,4 36357 1,5 Стандартне 191 0,3 199 0,3 119 0,4 відхилення Коефіцієнт 32,8 5,9 29,7 8,1 30,3 8,5 варіації, % Асиметрія 2,1 0,5 1,0 0 1,1 1,0 Ексцес 5,0 -1,3 0,9 -1,6 1,4 1,2 Лінії з популяції КМ2 Середнє, г, % 507 19,4 620 18,.6 458 19,9 Довірчий ін- 405 18,8 563 17,7 414 19,3 тервал: від...до 608 20,1 672 18,4 463 20,7 Медіана 400 19,.0 600 17,9 400 20,1 Мода 400 19,2 600 19,4 400 20,9 мінімум 400 18,1 500 17,3 400 18,0 максимум 900 22,1 800 19,7 85.0 23,4 Варіанса 33524 1,4 8857 1,4 5167 1,9 Стандартне 183 0,2 0,9 0,2 0,7 0,3 відхилення Коефіцієнт 36,0 6,1 15,0 3,5 16,0 7,0 варіації, % Асиметрія 1,55 0,90 0,.74 0,99 1,53 0,86 Ексцес 0,77 0,10 0,16 3,22 2,75 1,29 49
- 50. У групі ВУНЦ,а також у контрольній групі, спостерігали аналогічну тенденцію. Коефіцієнт варіації за масою коренеплодів у групі ВУНЦ і в контрольному варіанті у ЧС гібридів на основі ліній-запилювачів із популяції У752 був майже удвічі вищим, ніж у ЧС гібридів на основі ліній з популяції КМ2. У групі НУВЦ варіативність за масою коренеплодів була вищою у гібридів на основі запилювачів із високоврожайного вихідного зразка. За ознакою цукристості більшою варіативністю характеризувалися гібриди, запилювачі яких походили з групи ВУНЦ і контролю (популяція У752), порівняно із такими ж групами з популяції КМ2. Коефіцієнт варіації становив відповідно 8,1 та 8,5 проти 3,5 та 7,0%. Модальний клас за масою коренеплоду в всіх групах добору був вищим у ЧС гібридів, створених на лініях, виділених із популяції У752, у той час коли модальний клас за значеннями цукристості був вищим у ЧС гібридів, що сформовані на основі ліній із популяції КМ2. Графічна інтерпретація емпіричних і теоретичних частот значень маси коренеплоду і цукристості у різних групах двох досліджуваних популяцій подана на рис. 1–4. 7 6 НУВЦ ВУНЦ Контроль 5 4 Частота 3 2 1 0 300 400 500 600 700 800 900 1000 1100 1200 1300 Рис. 1 Відповідність емпіричного і теоретичного розподілу частот значень маси коренеплоду у ЧС гібридів на основі запилювачів популяції У752 50
- 51. 6 5 4 НУВЦ ВУНЦ Контроль Частота 3 2 1 0 17,5 18,0 18,5 19,0 19,5 20,0 20,5 21,0 21,5 22,0 22,5 Рис. 2. Відповідність емпіричного і теоретичного розподілу частот значень цукристості у ЧС гібридів на основі запилювачів популяції У752 10 9 8 7 НУВЦ 6 ВУНЦ Контроль Частота 5 4 3 2 1 0 300 350 400 450 500 550 600 650 700 750 800 850 900 Рис.3. Відповідність емпіричного і теоретичного розподілу частот значень маси коренеплоду у ЧС гібридів на основі запилювачів популяції КМ2 51
- 52. 6 5 НУВЦ 4 ВУНЦ Контроль Частоти 3 2 1 0 17,5 18,0 18,5 19,0 19,5 20,0 20,5 21,0 21,5 22,0 22,5 Рис. 4. Відповідність емпіричного і теоретичного розподілу частот значень цукристості у ЧС гібридів на основі запилювачів популяції КМ2. Генетико-статистичний аналіз показав, що у всіх групах добору в популяціях ЧС гібридів за ознакою маса коренеплоду спостерігається правостороння асиметрія, яка була найбільшою у групі НУВЦ (2,1 — популяція У752 і 1,55 — популяція КМ2). У контрольній групі зміщення вправо за цією ознакою більше було виражено у ЧС гібридів, компонентами- запилювачами яких були лінії з високоцукристої популяції КМ2 (рис. 1, 3). За ознакою цукристості у топкросних гібридів із груп НУВЦ і ВУНЦ популяції У752 виявлено від‘ємні значення ексцесу (відповідно –1,3 та –1,6), у всіх інших групах добору та в контрольних варіантах ексцес був позитивним, хоча з різним ступенем виваженості (рис. 2, 4). Вивчення взаємозв‖язку ознак маси коренеплоду та цукристості показало, що у всіх групах добору та у контрольному варіанті він описується лінійним рівнянням регресії з коефіцієнтом byx, що змінюється від невисоких від‘ємних до невисоких позитивних значень (рис. 5–7). Залежність між цими ознаками у групі НУВЦ популяції У752 була слабкою позитивною, а у популяції КМ2 — слабкою негативною В урожайної популяції У75 2 кореляційний зв‘язок на контролі був позитивним слабким (r=0,10), а у групі ВУНЦ він був відсутнім (r=0,03), у той час як у популяції КМ2 у цих групах він був слабким від‘ємним 52
- 53. (відповідно –0,22 та–0,30).Таким чином, у цілому в топкросних ЧС гібридів, створених на основі ліній-запилювачів із популяції КМ2, підвищення маси коренеплоду призводило до зниження цукристості, а вбгібридах на основі а запилювачів з популяції У752 такої залежності не відмічено. 23 18 Цукристість, % Цукристість, % 21 17 19 16 17 y = -0,0016x + 20,2 15 y = -0,0006x + 16,4 r = -0,24 R 2 = 0,06 15 14 r = 0,10 R 2 = 0,01 350 450 550 650 750 850 950 300 400 500 600 700 800 900 Маса коренеплоду, г Маса коренеплоду, г а) популяція У752 б) популяція КМ2 Рис. 5. Залежність між масою коренеплоду та цукристістю топкросних ЧС гібридів, створених на основі групи добору НУВЦ б а 17 y = 0,0002x + 14,6 20 y = -0,0015x + 19,0 r = 0,03 R 2 = 0,001 Цукристість, % Цукристість, % r = -0,22 R 2 = 0,05 16 19 15 18 14 17 13 450 550 650 750 850 400 600 800 1000 1200 Маса коренеплоду, г Маса коренеплоду, г а) популяція У752 б) популяція КМ2 Рис. 6. Залежність між масою коренеплоду та цукристістю топкросних ЧС гібридів, створених на основі групи добору ВУНЦ б а 22 18 y = 0,0009x + 14,147 Цукристість, % y = -0,0058x + 22,5 Цукристысть, % 21 17 r = -0,30 R 2 = 0,09 r = 0,14 R 2 = 0,019 16 20 15 19 14 18 13 17 400 600 800 1000 1200 300 400 500 600 700 Маса коренеплоду, г Маса коренеплоду, г а) популяція У752 б) популяція КМ2 Рис. 7. Залежність між масою коренеплоду та цукристістю топкросних ЧС гібридів, створених на основі групи добору SE-Ped (контроль) 53
- 54. Лінії-запилювачі, створені звідібраних коренеплодів різних груп добору, у топкросних схрещуваннях були оцінені за комбінаційною здатністю. Аналіз ефектів ЗКЗ за урожайністю та цукристістю ліній з популяції У752 показав, що кількість комбінаційно-здатних ліній, виділених із групи НУВЦ, була однаковою з контрольною групою — по 20,0% (табл. 2). 2. Частота поширення комбінаційно-цінних ліній, виділених із груп добору популяцій уладівської селекції з контрастним поєднанням високих і низьких значень урожайності і цукристості, % З популяції У752 З популяції КМ2 Групи добору урожайність цукристість урожайність цукристість НУВЦ 20,0 33,3 20,0 33,3 ВУНЦ 13,3 40,0 13,3 13,3 SE-Ped (контроль) 20,0 33,3 6,6 40,0 У цій групі лінія У752/5 характеризувалася істотно високими ефектами ЗКЗ за двома ознаками одночасно: за урожайністю gj= 1,67, за цукристістю gj= 1,1 (табл. 3). Лінія У752/29 була комбінаційно-здатною за цукристістю, проте володіла високим від'ємним ефектом за врожайністю. За ознакою цукристості як комбінаційно-цінні виділилися лінії У752/16 та У752/18, проте їх урожайність у ЧС гібридах не відрізнялася від середньопопуляційної у цій групі. Частота зустрічальності генетично-цінних за урожайністю ліній у групі НУВЦ, виділених із популяції КМ2, втричі перевищувала контроль (20,0 проти 6,6%), а за цукристістю у 1,5 разу була нижчою від контролю (табл.2).Це свідчить про відсутність зв'язку між характеристикою родоначальників і комбінаційною здатністю ліній, отриманих на їх основі. Кращі за урожайністю лінії КМ2/9 та КМ2/10 з цієї ж групи добору з достовірними ефектами за урожайністю (відповідно +2,93 та +3,93) характеризувалися цукристістю, що була у ЧС гібридах за їх участю на рівні середньої у групі (табл.3). Лінія КМ2/12 була комбінаційно цінною за урожайністю,але за цукристістю мала від'ємний ефект ЗКЗ. У контрольній групі добору популяції КМ2 лише одна лінія визнана як комбінаційно-цінна, проте шість ліній за цукристістю (40,0%) успадковували її високі значення у топкросних гібридах, створених за їх участю. Ефекти ЗКЗ у цих шести ліній були істотно високими і коливалися у межах 0,0…3,5%. У групі ВУНЦ за однакової частоти комбінаційно-здатних ліній за урожайністю в обох популяцій (13,3%), генетично цінних за цукристістю ліній було виділено втричі більше у популяції У752, порівняно з популяцією КМ2 (табл.2). Дві лінії У752/55 та У752/56, а також одна лінія КМ2/34, маючи високі достовірні ефекти ЗКЗ за цукристістю, були некомбінаційно- 54
- 55. здатними за урожайністю,понижуючи значення ознаки у гібридах, а лінії У752/34 та КМ2/31 за посередньої урожайності відрізнялися істотно високими ефектами ЗКЗ за цукристістю. 3. Ефекти ЗКЗ за врожайністю і цукристістю запилювачів, виділених з популяцій У752 і КМ2 уладівської селекції НУВЦ ВУНЦ SE-Ped (контроль) Уро- Номер Урожай- Цукрис- Номер Урожай- Цукрис- Номер Цук-рис- жай- лінії ність тість лінії ність тість лінії тість ність Лінії з популяції У752 У752/1 -5,67* -0,.6 У752/32 0,79 -1,.6 У752/61 -0,33 3,1* У752/5 1,.67* 1,1* У752/33 0,81 -0,.7 У752/63 -2,25 -0,9 У752/6 -1,83 -0,6 У752/34 0,81 1,1* У752/64 -0,25 -0,1 У752/9 -1,33 -0,4 У752/38 -2,21 -0,4 У752/67 1,7* 0,7* У752/10 -0,84 -0,.5 У752/42 4,81* -0,2 У752/69 0,81 0,8* У752/11 -0,84 -1,1 У752/43 -1,02 -1,2 У752/73 -1,25 -0,7 У752/14 -0,85 -0,2 У752/50 -1,38 -1,4 У752/74 0,.69 1,2* У752/16 -0,33 1,2* У752/51 0,89 -0,7 У752/75 -2,31 0 У752/17 1,67* 0,1 У752/52 0,71 0,1 У752/79 -1,31 -1,4 У752/18 -0,83 0,9* У752/53 -2,11 -1,4 У752/80 -1,38 1,4 У752/19 -0,33 -0,5 У752/55 -1,.69 1,3* У752/83 -0,24 1,2* У752/24 1,17 -1,0 У752/56 -1,61 1,2* У752/84 2,70* -1,.0 У752/29 -1,83 1,7* У752/57 -1,80 1,7* У752/87 4,70* -0,5 У752/30 -0,82 -1,1 У752/58 2,80* 1,1* У752/89 0,16 0,3 У752/31 -0,34 1,2* У752/59 0,31 1,1* У752/90 -1,30 -1,1 Лінії з популяції КМ2 КМ2/2 -1,09 1,5* КМ2/27 -0,24 -0,3 КМ2/55 0,.50 -1,.7 КМ2/3 -1,05 -1,2 КМ2/30 -1,71 -0,4 КМ2/57 0,41 -1,3 КМ2/4 -1,07 1,3* КМ2/31 -0,40 1,6* КМ2/59 0,47 -1,4 КМ2/5 -1,07 0,4 КМ2/32 -0,21 -0,4 КМ2/64 -0,53 1,0* КМ2/6 0,43 -0,4 КМ2/33 0,83 0,2 КМ2/65 -0,50 -0,4 КМ2/7 -1,01 -0,2 КМ2/34 -1,20 1,3* КМ2/65 -0,56 0,8* КМ2/8 -1,13 2,7* КМ2/36 1,7* -0,5 КМ2/66 -0,49 1,0* КМ2/9 2,93* -0,4 КМ2/38 1,8* -0,1 КМ2/68 -0,57 3,5* КМ2/10 3,93* -0,2 КМ2/39 0,69 -0,2 КМ2/71 -0,52 0,7* КМ2/11 -1,05 -1,1 КМ2/41 -0,10 0 КМ2/73 -0,54 -1,0 КМ2/12 3,43* -1,2 КМ2/43 -1,21 -0,.2 КМ2/74 -0,04 0,2 КМ2/13 -0,59 1,3* КМ2/44 -0,41 0,1 КМ2/75 0,46 1,0* КМ2/17 -1,09 -0,6 КМ2/46 0,12 -0,2 КМ2/78 -0,53 -1,5 КМ2/20 -0,20 -1,1 КМ2/47 0,64 -0,5 КМ2/79 0,47 -1,1 КМ2/24 -1,07 -0,6 КМ2/48 -0,.3 -0,4 КМ2/80 1,97* 0,2 55
- 56. З контрольної групидобору виділено п'ять цукристих ліній з популяції У752 і шість ліній з популяції КМ2, проте з останньої популяції комбінаційно-здатною за урожайністю була лише одна лінія КМ2/80 (gj= 1,97). У цілому з популяції У752 урожайного напряму добору виділено 8 кращих ліній за цією ж ознакою і 15 кращих ліній за цукристістю, які підвищують значення ознаки у гібридах. У популяції КМ2, яка тривалий час піддавалася доборам на підвищення абсолютних значень цукристості, комбінаційно здатних за врожайністю виділено 12 ліній і комбінаційно- здатних за цукристістю — 6 ліній. Тобто, незважаючи на напрям добору, з обох популяцій сумарно більше виділено ліній генетично цінних за цукристістю, ніж за урожайністю (27 проти 14). Це свідчить про те, що добір генотипів із вихідних популяцій за високими абсолютними значеннями ознаки з комбінаційною цінністю за цими ознаками не пов'язаний. Це добре узгоджується з даними авторів [8], що вивчали ці залежності на матеріалах генплазм іншого походження. На подальше селекційне опрацювання залучено 23 лінії, що походять з популяції У752 і 18 – з популяції КМ2. Таким чином, виділені генетично цінні за урожайністю і цукристістю лінії будуть введені у схрещування для створення поліпшеного синтетика- запилювача — компонента високопродуктивних ЧС гібридів цукрових буряків. Висновки. 1. Лінії, одержані з популяцій уладівської генплазми — високоурожайного сорту У752 і високоцукристого селекційного номера КМ2, із використанням самозапиленням, у топкросних ЧС гібридах, підтвердили напрям попередніх доборів цих популяцій. 2. Емпіричний розподіл частот значень маси коренеплодів характеризується правосторонньою асиметрією з позитивним ексцесом, а значень цукристості — менш вираженою правосторонньою асиметрією з від'ємним ексцесом у вихідних групах із контрастним поєднанням утилітарних ознак. 3. У топкросних ЧС гібридів, створених на основі ліній-запилювачів із популяції КМ2, підвищення маси коренеплоду призводило до зниження цукристості, а в гібридах на основі запилювачів з популяції У752 такої залежності не відмічено. 4. За результатами індивідуальної поляризації добір кращих генотипів за високими абсолютними показниками утилітарних ознак із вихідних популяцій у різних за їх поєднанням контрастних групах із комбінаційною цінністю за цими ознаками не пов'язаний, тому для формування синтетиків із покращеними властивостями відібрані коренеплоди слід вводити у тестерні схрещування без попереднього їх вивчення за базисними параметрами. 5. З популяції У752 урожайного напряму добору виділено 8 генетично цінних ліній за цією ж ознакою і 15 — за цукристістю, з популяції КМ2, яка тривалий час піддавалася доборам на підвищення абсолютних значень 56
- 57. цукристості, комбінаційно здатнихза врожайністю виділено 12 ліній і комбінаційно-здатних за цукристістю — 6 ліній, які підвищують значення ознаки у ЧС гібридах. На їх основі можна формувати покращений синтетик — компонент запилювача до ЧС форм, який у гібридах проявить високу продуктивність. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Чугункова Т.В. Генетичні і цитогенетичні основи гетерозису у рослин /Т.В.Чугункова, О.В.Дубровна, І.І.Лялько. — К.: Логос, 2006. — 260 с. 2. Фалатюк Л.В. Масовий добір у популяціях запилювачів уладівської генплазми і його значення в комбінаційній селекції цукрових буряків/ Л.В.Фалатюк, М.О.Корнєєва//Зб. наук. пр. Інституту цукрових буряків. — К.:2003. — Вип. 5. — С. 60–66. 3. Корнєєва М.О.Роль багатонасінних цукрових буряків у формуванні гетерозису гібридів на чоловічостерильній основі/Корнєєва М.О. — Зб. наук. пр. Інституту цукрових буряків. — К.: 2010. — Вип. 11. — С.197– 209. 4. Корниенко А.В. Методы селекции сахарной свеклы на гетерозис / Корниенко А.В.,Орлов С.Д. — М.: ИК Родник. — 1996. — 240 с. 5. Методика исследований по сахарной свекле / В.Ф.Зубенко, Л.А.Барнштейн, Н.Г.Гизбуллин — К.: ВНИС, 1986. — 294 с. 6. Методика наукових досліджень в агрономії Е.Р.Ермантраут,М.А.Бобро, Т.І. Гопцій, Є.М. Огурцов, О.І. Присяжнюк, І.Л. Шевченко, Є.П. Мещеряков, В.Я. Бухало, А.О. Рожков / Харків, 2008. — С. 45–55. 7. Савченко В.К. Генетический анализ в сетевых пробных скрещиваниях / Савченко В.К. / Минск: Наука и техника, 1984. — 273 с. 8. Корнєєва М.О., Власюк М.В. Продуктивність і комбінаційна здатність запилювачів цукрових буряків // Цукрові буряки, 2004. — ғ6. — С.10–11. Одержано 15.03.10 Установлено соответствие эмпирического и теоретического распределения вариант, а также корреляционные зависимости между этими признаками. Выделены комбинационно-ценные по урожайности и сахаристости линии, исследована их частота встречаемости у исходных форм уладовской селекции. Ключевые слова: линии-опылители, топкроссные МС гибриды, масса корнеплодов, сахаристость. Similarity between empirical and theoretical variant distribution was established and correlative interdependence of these features was stated. Combinatively valuable lines with regard to their productivity and sacchariferousness were defined and frequency of their occurrence in the Uladov selection initial forms was investigated. 57
- 58. Key words: pollenizerlines, top cross all-male hybrids, edible root weight, sacchariferousness. УДК 633.2.033 РІСТ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛЮЦЕРНИ НА ЗЕЛЕНИЙ КОРМ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ДОГЛЯДУ ЗА ТРАВОСТОЄМ О.І. ЗІНЧЕНКО, доктор сільськогосподарських наук А.О. СІЧКАР, кандидат сільськогосподарських наук С.А. ЧЕТИРКО Вивчено вплив способів механічного обробітку травостоїв на ріст і продуктивність люцерни третього року використання. Люцерна належить до найважливіших кормових культур. Серед бобових багаторічних трав за поживною цінністю вона переважає навіть конюшину. В сухій речовині люцерни, зібраної у фазі бутонізації — початку цвітіння понад 20% сирого протеїну, близько 3% жиру, а в зеленій масі відповідно — 28–30 і 4,2–4,6%. Як відомо, люцерна має дуже велике агротехнічне значення. За даними багатьох досліджень, вирощування 450–500 ц/га зеленої маси люцерни протягом трьох–чотирьох років використання за рахунок її кореневих і післяжнивних решток ґрунт збагачується такою ж кількістю поживних речовин, яка міститься в 60–80 тонн гною [1–6]. На ґрунтах важкосуглинкового складу, які легко ущільнюються під впливом причіпних машин у процесі догляду та збирання важливе значення мають заходи механічного догляду, які забезпечують розпушення ґрунту, що, в свою чергу, забезпечує поліпшення повітряного режиму ґрунту і живлення рослин мінеральними речовинами. У зв'язку з цим, ми досліджували способи розпушування ґрунту на посівах люцерни трьохрічного використання. Метою наших досліджень було вивчення об‘ємної маси ґрунту, росту, густоти, врожайності та продуктивності люцерни на зелений корм за різного механічного догляду. Методика досліджень. Досліди закладалися в кормовій сівозміні кафедри рослинництва Уманського національного університету садівництва. Ґрунт — чорнозем опідзолений важкого гранулометричного складу. В орному шарі ґрунту в середньому міститься гумусу 3,64%, азоту, сполук, що легко гідролізуються — 148, рухомих сполук фосфору — 67, калію — 122 мг/кг; рухомих форм марганцю і цинку відповідно 15,2 і 0,38 мг/кг. 58
- 59. Площа посівної ділянкистановить 120м2, а облікової — 50м2. Повторність у досліді триразова. Попередник — пшениця озима на зерно. Люцерну висівали сівалкою СЗТ–3,6 на глибину 2–3 см з нормою висіву 8 млн. схожих насінин на 1га або 16 кг/га під покрив ячменю ярого. Восени вносили мінеральні добрива в нормі Р45К45, а весною проводили підживлення N45. Висівали сорт Веселоподолянська 11. На посівах люцерни третього року використовували агротехніку згідно з схемою досліду. Вимірювання висоти рослин проводили за фазами (гілкування, бутонізація). Об'ємну масу ґрунту визначали залежно від прийому розпушення у шарах 0–6, 6–12 см. Густоту стебел рослин люцерни визначали у фазі бутонізації. Врожайність вираховували прямим скошуванням. Для висушування брали пробу, зважували у свіжому вигляді і в сухому. Результати досліджень. Важливою ланкою в системі заходів підвищення родючості ґрунту і врожайності люцерни є раціональний обробіток ґрунту, завдяки якому поліпшується його водний, повітряний і поживний режими, регулюються в бажаному напрямку біологічні процеси і темпи мінералізації органічних речовин. Одним із важливих показників ґрунту є щільність. У наших дослідах виявилось, що борона БИГ–3 на ущільненому ґрунті після перезимівлі сприяє доброму розпушуванню поверхні ґрунту, але на глибину всього 5–6 см. Майже на ту саму глибину розпушує ґрунт і зубова борона БЗТС–1,0. Виявилось також, що зубова борона меншою мірою ущільнює ґрунт, а при активному обробітку голчастими дисками БИГ–3, ґрунт виявляється щільнішим. У варіантах обробітку зубовою, голчастою та дисковою боронами показники об'ємної маси ґрунту перед першим укосом на глибині 0–6 см становили в межах 1,10–1,19 г/см3, а на глибині 6–12 см — 1,20–1,23 г/см3 (табл. 1). Після третього укосу верхній шар ґрунту був уже досить ущільнений внаслідок дії збиральних машин і транспортних агрегатів. Так, у варіантах обробітку зубовою, голчастою та дисковою боронами показники об'ємної маси ґрунту на глибині 0–6 см становили в межах 1,25–1,28 г/см3, а на глибині 6–12 см — 1,32–1,33 г/см3. При взаємодії долот культиватора (КРН–4,2) в агрегаті з важкими зубовими боронами ґрунт досить добре розпушується. Надалі щілини активно затримують воду, поліпшується загальний фізичний стан ґрунту, різко зменшується його змив. При чому у варіанті осіннього обробітку ці умови настають вже восени попереднього року. Упродовж усього періоду вегетації люцерни на ділянках, де проведено радикальне розпушування долотами, об'ємна маса ґрунту була значно нижча, ніж після боронування, особливо голчатою бороною. 59
- 60. У варіанті долотуваннявесною з боронуванням показники об'ємної маси ґрунту перед першим укосом на глибині 0–6 см становили 1,11 г/см3, а на глибині 6–12 см — 1,16 г/см3. При долотуванні восени з боронуванням весною показники об'ємної маси ґрунту зростають і перед першим укосом на глибині 0–6 см становили 1,14 г/см3, а на глибині 6–12 см — 1,18 г/см3. Після третього укосу верхній шар ґрунту був уже досить ущільнений внаслідок дії збиральних машин і транспортних агрегатів. Так, у варіанті з долотуванням і боронуванням весною об‘ємна маса ґрунту становила в шарі 0–6 см 1,22 г/см3, а в шарі ґрунту 6–12 см — 1,24 г/см3. При долотуванні восени з боронуванням весною показники об'ємної маси ґрунту зростають і на глибині 0–6 см становлять 1,24 г/см3, а на глибині 6–12 см — 1,26 г/см3. 1. Вплив різних способів догляду за посівом люцерни на показники об'ємної маси ґрунту (2009 р.), г/см3 Перед першим укосом Після третього укосу Варіант досліду 0–6 см 6–12 см 0–6 см 6–12 см Без обробітку (контроль) 1,23 1,24 1,26 1,34 Боронування зубовою 1,12 1,20 1,26 1,32 бороною Обробіток голчатою бороною 1,10 1,22 1,28 1,32 Обробіток дисковою бороною 1,19 1,23 1,25 1,33 Долотування весною + 1,11 1,16 1,22 1,24 боронування Долотування восени + 1,14 1,18 1,24 1,26 боронування весною НІР 05 0,03 0,02 0,04 0,06 При боронуванні важкою зубовою і при обробітку ґрунту голчастою бороною висота рослин люцерни мало відрізнялася. У варіанті обробітку посівів дисковою бороною висота рослин люцерни була найменшою — 30,2см (фаза гілкування) та 61,3см (фаза бутонізації) (табл. 2). 2. Вплив прийомів механічного догляду на висоту рослин люцерни (2009 р.), см Фаза вегетації Варіант досліду Гілкування бутонізації Без обробітку (контроль) 30,7 61,3 Боронування зубовою бороною 31,9 63,8 Обробіток голчатою бороною 31,4 63,5 Обробіток дисковою бороною 30,2 61,3 Долотування весною + 31,0 63,3 боронування Долотування восени + 33,9 65,7 боронування весною НІР 05 1,8 2,4 60
- 61. Також мало відрізняютьсяпоказники висоти рослин люцерни у варіанті долотування весною з боронуванням зубовою бороною від варіантів обробітку зубовою, голчастою та дисковою боронами. На варіанті долотування восени з боронуванням весною наступного року висота рослин люцерни збільшується і становить (фаза гілкування) 33,9см, (фаза бутонізації) 65,7см відповідно проти контролю 30,7см і 61,3см. В усіх варіантах механічного обробітку ґрунту густота стеблестою була вищою, ніж на контролі. Найнижчі показники густоти стебел люцерни отримано у варіанті боронування зубовою бороною 458 шт./м2 з приростом до контролю 12,0 шт./м2 або 3% (табл. 3). 3. Вплив механічного обробітку на густоту стеблестою люцерни (другий укіс), шт./м2 Показник Варіант досліду приріст 2009 р. шт./м2 % Без обробітку (контроль) 446 – – Боронування зубовою бороною 458 12 3 Обробіток голчатою бороною 464 18 4 Обробіток дисковою бороною 520 74 17 Долотування весною + боронування 532 86 19 Долотування восени + боронування 564 118 26 весною НІР 05 31 Вищі показники у варіанті обробітку голчастою бороною 464 шт./м2 стебел із приростом до контролю 18,0 шт./м2 або 4%. Збільшилися показники густоти стебел при обробітку дисковою бороною до 520 шт./м2 стебел з приростом до контролю 74 шт./м2 або 17% та при долотуванні весною з боронуванням 532 шт./м2 стебел із приростом до контролю 86 шт./м2 або 19%. При долотуванні восени з боронуванням навесні отримано максимальну густоту стебел 564 шт./м2 з приростом стебел до контролю 118 шт./м2, або 26%. Більша густота стеблестою у варіантах глибокого розпушування свідчить про краще пагоноутворення тобто, на кореневій шийці закладається більша кількість бруньок, які добре відновлюються. Потрібно зазначити, що при весняному долотуванні та обробітку голчатими боронами спостерігалось пошкодження відростаючих пагонів значно більше ніж при обробітку зубовими боронами. У варіантах обробітку зубовою, голчастою та дисковою боронами врожайність повітряно-сухої маси люцерни становила в межах 87,3–89,3 ц/га, а приріст 5,3–7,3 ц/га (табл. 4). 61
- 62. 4. Урожайність люцернизалежно від прийомів догляду (повітряно–сухої маса за 3 укоси), ц/га Приріст Варіант 2009 р. ц/га % Без обробітку (контроль) 82,0 — — Боронування зубовою бороною 89,3 7,3 9 Обробіток голчатою бороною 87,3 5,3 7 Обробіток дисковою бороною 88,9 6,9 8 Долотування весною + боронування 94,9 12,9 16 Долотування восени + боронування весною 102,5 20,5 25 НІР 05 3,3 У результаті глибокого розпушування врожайність повітряно–сухої маси люцерни значно зростала. Так, при весняному розпушуванні долотами з боронуванням урожайність сухої маси становила 94,9 ц/га, а приріст — 12,9 ц/га або 16% При долотуванні восени попереднього року і боронуванні весною, вихід повітряно-сухої маси підвищився до 102,5 ц/га, а приріст становив 20,5ц/га, або 25%. Достовірна прибавка врожаю у варіантах обробітку ґрунту долотами весною з боронуванням і долотування восени з боронуванням весною. Приріст збору кормових одиниць від поверхневого обробітку ґрунту зубовою, голчастою і дисковою боронами відповідно становив 5,8 ц/га, 4,2 і 5,5 ц/га, або 9%, 6% і 8% (табл. 5). Також зростав у варіантах поверхневого способу обробітку збір сирого білка за обробітку зубовою бороною на 1,9ц/га, або 17%, голчастою бороною — 1,6 ц/га, або 22% і дисковою бороною — 1,8 ц/га, або 16%. 5. Продуктивність люцерни залежно від способу догляду за посівом (2009 р.), ц/га Суха Кормові До контролю Сирий До контролю Варіант маса одиниці ц/га % протеїн ц/га % Без обробітку (контроль) 82,0 65,6 — — 11,5 — — Боронування зубовою 89,3 71,4 5,8 9 13,4 1,9 17 бороною Обробіток голчатою 87,3 69,8 4,2 6 13,1 1,6 22 бороною Обробіток дисковою 88,9 71,2 5,5 8 13,3 1,8 16 бороною Долотування весною + 94,9 75,9 10,3 16 14,7 3,2 28 боронування Долотування восени + 102,5 82,0 16,4 25 16,4 4,9 43 боронування весною 62
- 63. Вищий приріст кормовиходиниць 10,3 ц/га або 16% і сирого протеїну 3,2 ц/га або 28% отримано у варіанті долотування весною з боронуванням. Максимальний приріст кормових одиниць 16,4 ц/га, або 25% і сирого протеїну 4,9 ц/га або 43% отримано у варіанті долотування восени з боронуванням весною. Вищий збір кормових одиниць і сирого протеїну у варіантах із долотуванням весною, боронуванням і долотуванням восени з боронуванням весною отримано проти варіантів обробітку зубовою, голчастою та дисковою боронами пояснюється кращими умовами азотного живлення рослин, що досить чітко відрізнялись також візуально. Висновки. Долотування травостоїв люцерни восени з боронуванням весною сприяє отриманню оптимальних показників об‘ємної маси − 1,26 г/см3, що забезпечує висоту рослин − 65,7 см, густоту стеблестою − 564 шт./м2, урожайність повітряно-сухої маси − 102,5 ц/га, збір кормових одиниць − 82,0 ц/га та сирого протеїну − 4,9 ц/га. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Кургак В.П. Способи поліпшення ефективності використання багаторічних бобових трав у луківництві / В.П. Курган // Корми і кормовиробництво. –2006. — Вип. 58. — С. 20–27. 2. Молдован Ж.Л. Особливості формування пасовищних травостоїв на орних землях західного Лісостепу України / Ж.Л. Молдован // Корми і кормовиробництво. — 2007. — Вип. 58. — С. 71–78. 3. Ярмолюк М.Т. Використання біологічного потенціалу довготривалих лучних травостоїв / М.Т. Ярмолюк, У.О. Котяш, М.Б. Демчишин // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. — Львів, 2007. — Т. 9. — ғ3 (34), Ч. 3. — С. 174–178. 4. Носенко Ю. Несколько слов о люцерне / Ю. Носенко // Зерно. — 2007. — ғ6. — С. 34–38. 5. Петрук В.А. Продуктивность люцерны на корм и семена / В.А. Петрук // Кормопроизводство. — 2009. — ғ10. — С. 11–13. 6. Турдышев Б.Х. Роль люцерны в повышении урожайности сельскохозяйственных культур / Б.Х. Турдышев // Новое сельское хозяйство. — 2009. — С. 20. Одержано 16.03.10 Долотование травостоев люцерны осенью с боронованием весной содействует получению оптимальных показателей объемной массы − 1,26 г/см3, что обеспечивает высоту растений − 65,7 см, густоту стеблестоя − 564 шт./м2, урожайность воздушно-сухой массы − 102,5 ц/га, сбор кормовых единиц − 82,0 ц/га и сырого протеина − 4,9 ц/га. 63
- 64. Ключевые слова: обработкатравостоя, объемная масса, рост, стеблестой, воздушно-сухая масса, продуктивность, кормовые единицы, сырой протеин. Autumn chiseling and spring harrowing of alfalfa stand help to get optimal volume weight rate – 1.26 g/cm. It ensures the plant height – 65.7 cm, plant stand density – 564 plants/sq.m., air-dried mass productivity – 102.5 hwt/hectare, fodder units yield – 82.0 hwt/hectare and raw protein – 4.9 hwt/hectare. Key words: grass stand treating, volume weight, growth, stem, air-dried mass, productivity, fodder units, raw protein. УДК 632.54;633.16: 577, 164.2 АКТИВНІСТЬ ОКРЕМИХ ФЕРМЕНТІВ КЛАСУ ОКСИДОРЕДУКТАЗ У РОСЛИНАХ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗА ДІЇ БАКОВИХ СУМІШЕЙ ГЕРБІЦИДІВ І РЕГУЛЯТОРА РОСТУ РОСЛИН В.П. КАРПЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук Наведено результати досліджень з вивчення впливу бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 і 2,4-ДА 500, внесених роздільно й разом із регулятором росту рослин Емістим С, на активність ферментів класу оксидоредуктаз — каталази, пероксидази, аскорбатоксидази і поліфенолоксидази. Ферменти класу оксидоредуктаз відіграють важливу роль в антиоксидантних системах захисту рослинних організмів за дії різного роду абіотичних чинників, у тому числі й ксенобіотиків. Першочергова роль серед них належить таким ферментам, як каталаза та пероксидаза (аскорбатпероксидаза і гваяколова пероксидаза). Ці ферменти нейтралізують негативну дію на клітини рослин пероксиду водню: каталаза — розкладає пероксид до водню й кисню; пероксидази — відновлюють пероксид до води, використовуючи в якості донорів електронів різні субстрати. Дуже часто ферментативну активність, зокрема пероксидазну, використовують в якості індикатора стресового стану рослин. Тому дослідженню активності пероксидази та стану інших антиоксидантних ферментів у рослинах за дії фізіологічно активних речовин (у тому числі й гербіцидів) у літературі присвячено ряд робіт [1–3]. У більшості із них вчені констатують підвищення активності основних ферментів класу оксидоредуктаз за дії різних видів препаратів. Так, підвищений рівень пероксидаз було відмічено у семи сортів ячменю ярого, обробленого Трефланом (1,0 мг/л), що в 1,4 і 2,5 рази перевищувало контрольні варіанти [1]. Про важливу роль ферментних систем рослин і зміну їх активності за дії різних видів гербіцидів пишуть у 64
- 65. своїх працях йінші вчені [3]. Вони також припускають [4], що зміни балансу ферментних систем за дії гербіцидів, зокрема збільшення гідроксилюючої активності пероксидази в тканинах культурних рослин, можуть свідчити про участь даного ферменту в детоксикації гербіцидів. Значну роль у стимулюванні антиоксидантної системи рослинного організму відіграють екзогенні регулятори росту рослин (РРР). Так, обробка рослин сої Агростимуліном зумовлює зростання вмісту фенольних сполук на 52% та, водночас, знижує активність ферменту поліфенолоксидази [5]. За використання Агроемістиму-екстра на помідорах, активність пероксидази може зростати в середньому у три рази [6]. Менш вивченою на ферменти залишається дія сумішей гербіцидів і РРР, однак, літературні дані останніх років свідчать про зростання їхньої активності за обробки рослин такими сумішами [7, 8]. Зважаючи на це, можна констатувати, що дослідження функціонування в рослинах детоксикаційних та антиоксидантних систем за сумісного використання гербіцидів і РРР має важливе теоретичне і практичне значення, розкриття якого дасть можливість встановити сутність і направленість метаболічних процесів у рослинах. Методика досліджень. Досліди з вивчення дії гербіцидів різних хімічних класів і їх сумішей із РРР виконували в польових і лабораторних умовах кафедри біології Уманського НУС впродовж 1999–2009 рр. Зокрема, у 2001 та 2002 рр. проводились дослідження активності в рослинах ячменю ярого (Hordeum distiсhum) окремих ферментів класу оксидоредуктаз за дії бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 (сульфонілсечовини) і 2,4-ДА 500 (феноксикарбоксилові кислоти), внесених роздільно й разом із регулятором росту рослин Емістим С. Гранстар 75, в.г. (діюча речовина — трибенурон-метил 750 г/кг), 2,4- ДА 500, в.р. (2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі 500 г/л), Емістим С, в.р. (композиція біологічно активних речовин, одержана шляхом культивування грибів-ендофітів, зокрема Cylindocarрon magnesianum (IMBF — 10004), на синтетичних живильних середовищах) [9, 10]. Закладання дослідів виконували в триразовому повторенні рендомізованим методом згідно схеми: без застосування препаратів (контроль І); ручні прополювання одночасно з внесенням препаратів (контроль ІІ); ручні прополювання впродовж вегетаційного періоду (контроль ІІІ); Емістим С 10мл/га; бакові суміші Гранстару 75 у нормах 10, 15, 20 і 25 г/га з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га роздільно й разом із Емістимом С. Внесення препаратів виконували у фазу повного кущіння ячменю ярого з витратою робочого розчину 300 л/га. Аналізи виконували в лабораторних умовах у відібраних зразках рослин польових дослідів на початку виходу рослин у трубку. Активність ферментів — каталази (КФ. 1.11.1.6), пероксидази (КФ. 1.11.1.7), 65
- 66. аскорбатоксидази (КФ. 1.10.3.3),поліфенолоксидази (КФ. 1.14.18.1) визначали за методикою, викладеною Х.М.Починком [11]. Результати досліджень. Як показали одержані експериментальні дані, за використання у посівах ячменю ярого бакових сумішей сульфонілсечовинного гербіциду Гранстар 75 із гербіцидом феноксикарбоксилових кислот 2,4–ДА 500, активність всіх досліджуваних ферментів значно зростає, що демонструє загальне підвищення рівня обмінних процесів у рослинах (табл. 1). Так, за дії бакових сумішей гербіциду Гранстар 75 у нормах 10; 15; 20 і 25 г/га сумісно з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га активність каталази в листках ячменю ярого на початку виходу в трубку в порівнянні до контролю І підвищувалась відповідно на 13,4; 21,2; 23,5; 7,7 мкМоль розкладеного Н2О2, пероксидази — на 18,2; 25,0; 33,1 і 27,5 мкМоль окисленого гваяколу відповідно; при застосуванні тих же бакових сумішей гербіцидів, але разом із Емістимом С активність каталази на 20,1; 26,6; 28,1 і 11,2 мкМоль розкладеного Н2О2 (НІР05 4,6), пероксидази — на 20,3; 51,2; 38,6 і 28,4 мкМоль окисленого гваяколу (НІР05 2,8) перевищувала відповідні показники у варіантах, де бакові суміші гербіцидів вносились без регулятора росту рослин. З одержаних даних видно, що поєднання застосування бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 і 2,4-ДА 500 з регулятором росту рослин Емістим С зумовлює більш суттєве підвищення активності каталази і пероксидази, що, очевидно, є результатом зростання інтенсивності детоксикаційних процесів у рослинному організмі, пов‘язаних із ліквідацією шкідливого для рослин продукту метаболізму (Н2О2), індукованого дією препаратів. Однак, варто зазначити, що за норми внесення у баковій суміші гербіциду Гранстар 75 25 г/га активність ферментів, у порівнянні з попередніми нормами, дещо знижувалась. Це може свідчити про надходження в рослини ячменю ярого більш високої концентрації ксенобіотиків, за якої активність ферментів дещо пригнічується. Висока активність у дослідах була відмічена у фермента аскорбатоксидази, особливо у варіантах, де бакові суміші гербіцидів Гранстару 75 у нормах 10; 15; 20 і 25 г/га з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га вносили разом із Емістимом С, зокрема, у відношенні до контролю І, активність ферменту зростала в 1,1; 1,4; 1,5 і 1,4 рази, що, можливо, є наслідком адаптації рослин до стресу, одним із механізмів якої є реакції перетворення аскорбінової кислоти. Високу активність проявляв і фермент поліфенолоксидаза. Так, за використання бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 у нормах 10–25 г/га сумісно з 2,4-ДА 500 у нормі 1,0 л/га активність поліфенолоксидази, в порівнянні до контролю І, збільшувалась у середньому в 1,2–1,3 рази, а за використання тих же норм бакових сумішей сумісно з РРР — у 1,2–1,4 рази. Підвищення активності поліфенолоксидази є наслідком процесів розпаду фенольних сполук, синтез яких можливий у рослинах за дії сульфонілсечовинних препаратів (зокрема Гранстару 75)[12]. 66
- 67. 1. Активність ферментівкласу оксидоредуктаз у листках ячменю ярого за дії бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 і 2,4–ДА 500, внесених роздільно й разом із Емістимом С, 2001р. Аскорба- Поліфено- Каталаза, Пероксидаза, токсидаза, локсидаза, мкМоль мкМоль мкМоль мкМоль розкладеног окисленого окисленої окисленої Варіант досліду о Н2О2/г гваяколу/г аскорбінової аскорбінової сирої маси сирої маси кислоти/г кислоти/г за 1 хв. за 1 хв. сирої маси сирої маси за 1 хв. за 1 хв. Без застосування 72,1 90,2 15,0 11,1 препаратів (контроль І) Ручні прополювання одночасно з внесенням 75,3 100,8 15,2 12,0 препаратів (контроль ІІ) Ручні прополювання впродовж вегетаційного 80,2 110,3 14,8 12,8 періоду (контроль ІІІ) Емістим С 78,8 105,5 15,3 13,0 Гранстар 75 10 г/га + 2,4- 85,5 108,4 15,7 12,9 ДА500 1,0 л/га Гранстар 75 15 г/га + 2,4- 93,3 115,2 18,8 13,6 ДА500 1,0 г/га Гранстар 75 20 г/га + 2,4- 95,6 123,3 19,3 14,5 ДА500 1,0 л/га Гранстар 75 25 г/га + 2,4- 79,8 117,7 19,7 14,1 ДА500 1,0 л/га Гранстар 75 10 г/га + 2,4- ДА500 1,0 л/га + Емістим 92,2 110,5 16,1 13,5 С Гранстар 75 15 г/га + 2,4- ДА500 1,0 л/га + Емістим 98,7 121,4 21,1 14,7 С Гранстар 75 20 г/га + 2,4- ДА500 1,0 л/га + Емістим 100,2 128,8 21,8 15,5 С Гранстар 75 25 г/га + 2,4- ДА500 1,0 л/га + Емістим 83,3 118,6 21,0 15,0 С НІР05 4,6 2,8 0,9 0,7 Визначення активності ферментів класу оксидоредуктаз у листках ячменю ярого за дії бакових сумішей гербіциду Гранстар 75 і 2,4–ДА 500, 67
- 68. внесених роздільно йразом із Емістимом С у 2002 році, показало аналогічну залежність дії препаратів. Так, за використання гербіциду Гранстар 75 (10–25 г/га) з 2,4–ДА 500 (1,0 л/га) як роздільно, так і в комплексі з Емістимом С, активність каталази, пероксидази і поліфенолоксидази значно перевищувала відповідні показники в контролях І, ІІ і ІІІ (табл. 2). Особливо відчутним це перевищення було у варіантах досліду, де бакові суміші вносились сумісно з Емістимом С. Однак, варто зауважити, що в, порівнянні з 2001 р., показники активності ферментів були дещо нижчими, що може свідчити про залежність ферментативних процесів у рослинах не тільки від дії досліджуваних препаратів, а й від факторів зовнішнього природного середовища, зокрема, у 2002 році на початку фази виходу рослин ячменю в трубку прослідковувалась нестача вологи. 2. Активність ферментів класу оксидоредуктаз у листках ячменю ярого за дії бакових сумішей гербіцидів Гранстар 75 і 2,4–ДА 500, внесених роздільно й разом із Емістимом С, 2002р. Аскорбатокси- Поліфенолокси- Каталаза, Пероксидаза, даза, мкМоль даза, мкМоль мкМоль мкМоль окис- окисленої аскор- окисленої аскор- Варіант досліду розкладеного леного гваяколу/г бінової кислоти/г бінової кисло- Н2О2/г сирої сирої маси сирої маси ти/г сирої маси маси за 1 хв. за 1 хв. за 1 хв. за 1 хв. Без застосування препаратів 53,3 61,1 8,3 9,3 (контроль І) Ручні прополювання одночасно з внесенням 55,2 65,5 8,7 10,2 препаратів (контроль ІІ) Ручні прополювання впродовж вегетаційного 60,1 70,3 8,0 11,4 періоду (контроль ІІІ) Емістим С 58,3 68,8 8,4 11,0 Гранстар 75 10 г/га + 2,4- 63,3 70,7 9,1 11,1 ДА500 1,0 л/га Гранстар 75 15 г/га + 2,4- 68,7 81,3 10,2 12,3 ДА500 1,0 г/га Гранстар 75 20 г/га + 2,4- 73,3 92,7 11,3 14,3 ДА500 1,0 л/га Гранстар 75 25 г/га + 2,4- 65,5 83,3 9,8 13,2 ДА500 1,0 л/га Гранстар 75 10 г/га + 2,4- 69,7 81,2 10,4 12,7 ДА500 1,0 л/га + Емістим С Гранстар 75 15 г/га + 2,4- 74,4 95,7 10,9 13,4 ДА500 1,0 л/га + Емістим С Гранстар 75 20 г/га + 2,4- 81,2 101,3 12,0 16,7 ДА500 1,0 л/га + Емістим С Гранстар 75 25 г/га + 2,4- 76,6 98,8 8,7 14,8 ДА500 1,0 л/га + Емістим С НІР05 2,2 2,0 0,7 0,5 68
- 69. Підвищення активності основнихантиоксидантних ферментів класу оксидоредуктаз, зокрема каталази і пероксидази, було відмічено нами також у варіантах досліду з ручними прополюваннями одночасно з внесенням препаратів (контроль ІІ) та з ручними прополюваннями впродовж вегетаційного періоду (контроль ІІІ). Очевидно, зростання активності ферментів у цих варіантах досліду, є наслідком покращення умов росту і розвитку рослин ячменю ярого, які створюються за часткової або повної відсутності конкуренції з боку бур‘янів за світло, вологу й поживні речовини, що в цілому підвищує активність обмінних процесів, невід‘ємною складовою яких є ферменти. У той же час підвищення активності каталази і пероксидази у варіантах із самостійним внесенням Емістиму С може свідчити про пряму дію цього біологічного препарату на стан ферментативних систем, які активізуються у результаті інтенсифікації в рослинах обмінних процесів. Подібне припущення висловлюють й інші вчені[13]. Висновки. 1. Поєднання застосування у бакових сумішах гербіциду класу сульфонілсечовин Гранстару 75 і гербіциду класу феноксикарбоксилових кислот 2,4-ДА 500 із біологічним препаратом Емістим С зумовлює значне зростання активності ферментів класу оксидоредуктаз — каталази, пероксидази, поліфенолоксидази і аскорбатоксидази, що може свідчити про підвищення рівня детоксикаційних процесів у рослинному організмі, направлених на ліквідацію шкідливих для рослини продуктів метаболізму, індукованих впливом гербіцидів. 2. Активність досліджуваних ферментів знаходиться в залежності від норми внесення у бакових сумішах гербіциду Гранстар 75 та поєднання застосування бакових сумішей препаратів із РРР Емістим С: активність ферментів каталази і пероксидази із наростанням у складі бакової суміші норми внесення гербіциду Гранстар 75 до максимальної (25 г/га) дещо знижується, але, в порівнянні з контролями, залишається високою; активність аскорбатоксидази і поліфенолоксидази із наростанням норми внесення гербіциду Гранстар 75 до максимальної, як за роздільного, так і за сумісного застосування бакових сумішей гербіцидів із Емістимом С, значно підвищується, що є наслідком активної участі цих ферментів в адаптаційних процесах до умов стресу. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Семенчик Е.А. Характеристики зависимой от сорта ответной реакции на стресс у растений ячменя / Е.А.Семенчик // Фундаментальні та прикладні дослідження в біології: мат І Міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, 23–26 лютого 2009 р., Донецьк. — Донецьк: Вид–во «Вебер», 2009. — С. 310–311. 2. Пронина Н.Б. Физиолого-биохимические особенности ответных 69
- 70. реакций растений надействие гербицидов / Н.Б.Пронина // Применение пестицидов и их воздействие на сельскохозяйственные культуры и сорные растения при интенсивной химизации сельского хозяйства. — М., 1986. — С. 49–59. 3. Татарінова В.І. Фізіко-хімічний метод проведення скринінгу стійкості культурних рослин та бур‘янів до гербіцидів класу сульфонілсечовин в модельних системах / В.І.Татарінова, Б.Д.Чіванов // Зб. наук. праць Уманської СГА. — К., 1997. — С. 251–253. 4. Ладонин В.Ф. Особенности метаболизма сорных растений при совместном действии удобрений и гербицидов / В.Ф.Ладонин, Н.Б.Пронина, Е.И.Маркс // Актуальные проблемы современной гербологии: тез. докл. конф., 12.04.1990 г., Ленинград. — Л., 1990. — С. 90. 5. Рикун Л. Вплив агростимуліну на нагромадження фенольних сполук та активність поліфенолоксидази у рослин сої / Л.Рикун, Г.Закалик, О.Терек // Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого — біохімічні та екологічні аспекти: тез. ІІ Міжн. конф., 18–21 серпня 2004 р., Львів. — Львів, 2004. — С. 117. 6. Гаврись І.Л. Вплив регуляторів росту на активність окисно-відновних ферментів в листках помідора / І.Л.Гаврись // Мат. тез Міжн. наук. — практ. конф. [«Інноваційні агротехнології в умовах глобального потепління»], (Мелітополь–Кирилівка, 4–6 червня 2009 р.) / Мін. АПК, Таврійський ДАТУ. — Мелітополь — Кирилівка, 2009. — С. 26. 7. Притуляк Р.М. Біологічні особливості застосування гербіцидів і регулятора росту рослин на посівах тритикале озимого в умовах Лісостепу України: автореферат дис. на здоб. наук. ступеня канд. с-г. наук: спец. 03.00.12 «Фізіологія рослин». — Умань, 2009. — 21 с. 8. Грицаєнко З.М. Вплив гербіциду Калібру 75 і біологічно активних речовин на активність антиоксидантних ферментних систем ячменю ярого / З.М.Грицаєнко, В.П.Карпенко // Екологія — шляхи гармонізації відносин природи та суспільства: зб. тез Міжн. наук. конф., 23–24 квітня 2009р., Умань. — Умань, 2009. — С. 12–14. 9. Перелік пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні. — К.: Юнівест-Медіа, 2008. — 447 с. 10. Пономаренко С. П. Створення та впровадження нових регуляторів росту рослин в агропромисловому комплексі України / С.П. Пономаренко // Фізіологія рослин в Україні на межі тисячоліть. — К., 2001. — Т.1. — С. 375–378. 11. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х.Н. — К.: Наукова думка, 1976. — С. 165–178. 12. Макеева-Гурьянова Л. Т. Сульфонилмочевины — новые перспективные гербициды / Макеева-Гурьянова Л. Т., Спиридонов Ю. Я., Шестаков В.Г. — М.,1989. — 49 с. 70
- 71. 13. Влияние препаратарифтал на морфофизиологические параметры проростков пшеницы при нормальном и дефицитном минеральном питании / С.Р. Рахматуллина, В.В.Федяев, Р.Ф.Талипов [и др.] // Агрохимия. — 2007. –ғ 5. — С. 42–48. Одержано 19.03.10 В результате проведенных исследований установлено, что при действии баковых смесей гербицидов Гранстар 75 и 2,4-ДА 500 совместно из регулятором роста растений Эмистим С активность ферментов класса оксидоредуктаз (каталазы, пероксидазы, аскорбатоксидазы и полифенолоксидазы) в растениях ярового ячменя существенно увеличивается, что свидетельствует о повышении уровня детоксикационных процессов в растительном организме, направленных на уменьшение вредных для растений продуктов метаболизма, индуцированных действием гербицидов. Ключевые слова: гербициды, баковая смесь, регулятор роста растений, каталаза, пероксидаза, аскорбатоксидаза, полифенолоксидаза. The conducted researches established that active functioning of oxidoreductase class ferments (catalase, peroxidase, ascorbatoxidase and poliphenolxidase) in spring barley plants considerably grows under the influence of tank mixtures of herbicides Hranstar 75 and 2,4-DA with plant growth regulator Emistim C which proves the increase of detoxication processes level in plant organisms which are directed at eliminating harmful metabolism products which are induced by herbicides influence. Key words: herbicides, tank mixture, plant growth regulator, catalase, peroxidase, ascorbatoxidase, poliphenoloxidase. 71
- 72. УДК 636.085.51:001.8 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ ПРОГРАМУВАННЯ СТАЛОЇ КОРМОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ БАГАТОРІЧНИХ БОБОВИХ ТРАВ Г.П. КВІТКО, доктор сільськогосподарських наук О. П. ТКАЧУК, аспірант Вінницький національний аграрний університет, В. Ф. ПЕТРИЧЕНКО, Н. Я. ГЕТМАН, доктори сільськогосподарських наук Інститут кормів НААН Польове кормовиробництво в сучасних умовах розглядається як найбільш наукоємна спеціалізована галузь АПК, яка забезпечує виробництво зелених, соковитих, грубих і концентрованих кормів для повноцінної годівлі тварин, з продукції яких виробляються незамінні дієтичні продукти харчування. Багаторічні бобові трави за валовим виходом перетравного протеїну з гектара посіву в сучасних умовах є неперевершеними культурами польового кормовиробництва в Україні. Крім того, кормовий білок багаторічних бобових трав найбільш рентабельний серед бобових культур. Тому для вирішення проблеми кормового білку в тваринництві багаторічним бобовим травам належить провідна роль, де в структурі посівних площ кормових культур вони займатимуть до 50% [1]. Тому розробка методики програмування високих і сталих врожаїв листостеблової маси багаторічних бобових трав завжди буде актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічною основою досліджень у польовому кормовиробництві є закон взаємозв‘язку біологічних об‘єктів, в даному випадку багаторічних бобових трав, із навколишнім середовищем. Сучасні методологічні основи програмування врожайності багаторічних бобових трав базуються на удосконаленні існуючих методів досліджень, а саме: поглибленого вивчення біологічних особливостей росту і розвитку сортів у найбільшій мірі адаптованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов; критеріїв оцінки кормової продуктивності; агроекологічного обґрунтування антропогенних факторів на кормову продуктивність; розробки екологічно безпечних, енергоощадних технологій вирощування адаптованих сортів; біоенергетичної і економічної оцінки технологічних прийомів вирощування; математичного моделювання кормової продуктивності залежно від абіотичних і антропогенних факторів; прогнозування кормової продуктивності у зв‘язку з глобальним потеплінням; розробці нових перспективних методик досліджень у програмуванні кормової продуктивності багаторічних бобових трав [2]. 72
- 73. Поглиблене вивчення біологічнихособливостей росту і розвитку багаторічних бобових трав, а саме люцерни посівної, конюшини лучної, еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого свідчить, що адаптовані сорти цих культур до умов правобережного Лісостепу відносяться до культур дворучок, тобто можуть розвиватись як за ярим, так і за озимим типом. При ранньовесняній безпокривній сівбі та захистом від бур‘янів бобові багаторічні трави ростуть і розвиваються за ярим типом, тобто в рік сівби утворюють генеративні органи і насіння, а при підпокривній сівбі, особливо під покривом ярих зернових, розвиваються за озимим типом і формують господарсько-цінний урожай листостеблової маси на другий рік вегетації. Крім цих біологічних особливостей, багаторічні бобові трави відносяться до культур довгого дня [3]. За 21 рік досліджень Інституту кормів НААН люцерна посівна при весняній безпокривній сівбі із застосуванням ефективних гербіцидів (бакова суміш ептаму 2кг/га з ленацілом 0,6–0,8 кг/га) забезпечила урожай листостеблової маси 235±39ц/га з виходом 56,5±11,5 ц/га сухої речовини та 10,0±3,6ц/га протеїну. В першому укосі через 70 днів після сходів урожайність вегетативної маси на початку фази цвітіння становила в середньому 128ц/га, а в другому через 54 дні після першого — 107ц/га, тобто за цієї технології вирощування люцерна за збором кормових одиниць конкурує з покривними ярими культурами та в два рази перевищує їх за виходом протеїну [3]. За підпокривної сівби люцерни під ячмінь на зерно із зниженою на 30% нормою висіву за 30 років досліджень не було жодного випадку, щоб люцерна досягала навіть фази початку бутонізації, тобто розвиток її проходив за озимим типом. Багаторічними дослідженнями Інституту кормів НААН доведено, що ярий тип розвитку люцерни в рік сівби забезпечує протягом трьох років використання травостою більший збір кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно на 33,8 і 76,2%, в порівнянні із сівбою під ячмінь на зерно, та на 15,3 і 36,4%, в порівнянні із кращою покривною культурою кукурудзи на зелений корм, де теж люцерна розвивається за ярим типом [4]. Дослідженнями, проведеними у Вінницькому національному аграрному університеті з люцерною посівною, еспарцетом піщаним, лядвенцем рогатим, галегою східною та буркуном білим, доведено, що безпокривна весняна сівба з застосуванням ефективного гербіциду півот у дозі 0,8л/га забезпечує значно вищий вихід із урожаю листостеблової маси валової і обмінної енергії, в порівнянні з кращими покривними культурами. Про біоенергетичну ефективність весняної безпокривної сівби багаторічних бобових трав із застосуванням гербіциду півот свідчать значно вищі показники енергетичних коефіцієнтів (ЕК) та коефіцієнтів енергетичної ефективності (КЕЕ) (табл. 1). При безпокривній сівбі і трирічному використанні травостою 73
- 74. люцерни посівної уфазі початку цвітіння енергетичний коефіцієнт і коефіцієнт енергетичної ефективності становить відповідно 10,3 і 5,6, в той час як при сівбі під кращу покривну культуру кукурудзу на зелений корм ці показники становлять 7,66 і 4,16. Така ж залежність встановлена для еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого, буркуну білого та галеги східної, де енергетичні коефіцієнти при безпокривній сівбі становлять в межах 8,3–9,0, а при сівбі під покрив вико-вівса на зелений корм 6,27–7,45 (табл.1). Таким чином, результати досліджень біологічних особливостей росту і розвитку багаторічних бобових трав дають підставу стверджувати, що багаторічні бобові трави, які вивчаються, забезпечують значно вищу кормову продуктивність за умов безпокривної весняної сівби із застосуванням ефективного гербіциду півот, що дає змогу програмувати оптимальну сталу урожайність листостеблової маси люцерни посівної, еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого та галеги східної в межах 50т/га в умовах Лісостепу правобережного на сірих лісових ґрунтах. 1. Біоенергетична ефективність вирощування багаторічних бобових трав Затрати Вихід енергії з сукупної урожаю, ГДж/га Роки енергії на Культура дослід Спосіб сівби ЕК КЕЕ вирощува жень валової обмінної ння, ГДж/га Під покрив 22,8 174,6 94,8 7,66 4,16 Люцерна 2006– кукурудзи на з/к посівна 2009 Безпокривний з 20,6 212,4 115,0 10,30 5,60 гербіцидом півот Під покрив вико- 18,6 116,6 63,3 6,27 3,40 Еспарцет 2005– вівса на з/к піщаний 2009 Безпокривний з 14,4 119,5 66,4 8,30 4,61 гербіцидом півот Під покрив вико- 22,3 137,8 74,9 6,18 3,36 Буркун 2005– вівса на з/к білий 2008 Безпокривний з 20,6 175,9 96,6 8,50 4,70 гербіцидом півот Під покрив вико- 22,1 172,8 94,5 7,8 4,28 Лядвенець 2007– вівса на з/к рогатий 2009 Безпокривний з 20,3 183,8 103,0 9,0 5,0 гербіцидом півот Під покрив вико- 22,6 168,5 93,2 7,45 4,12 Галега 2008– вівса на з/к східна 2010 Безпокривний з 20,8 183,1 101,9 8,9 4,9 гербіцидом півот 74
- 75. Методика програмування урожайностібагаторічних бобових трав. Першою умовою при програмуванні сталих оптимальних урожаїв листостеблової маси багаторічних бобових трав є відповідність кислотності ґрунту конкретного поля вимогам біології культури. Оптимальні умови азотфіксації створюються для лядвенцю рогатого при рН 5–5,5; для конюшини лучної і буркуну білого при рН 6–6,5 і для люцерни посівної та еспарцету - при рН 6,5–7,5 [5]. Вапнування кислих ґрунтів проводять, виходячи із конкретного показника рН та гідролітичної кислотності. Норми внесення вапнякових матеріалів розраховують за показником гідролітичної кислотності. Враховуючи, що травостої люцерни посівної, еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого, галеги східної використовують за оптимальних показників рН не менше чотирьох років, вапнякові добрива краще вносити безпосередньо під конкретні культури восени під основний обробіток ґрунту. Розрахунок доз внесення фосфорно-калійних добрив під програмований урожай проводять на основі даних вмісту їх в орному шарі ґрунту та коефіцієнтів використання. Розрахунок загальної потреби відповідної культури у фосфорно-калійних добривах на чотири роки проводять на основі даних максимального споживання на 1т сіна, або сухої речовини за даними хімічного аналізу. Показники максимального споживання багаторічними бобовими травами фосфору і калію завжди будуть більшими від показників виносу цих елементів з урожаєм, тому що враховують вміст цих елементів у кореневих і стерньових рештках. За даними Вавілова П. П., Посипанова Г. С. (1983), максимальне споживання Р2О5 і К2О на 1т сіна у люцерни складає 10 і 24кг, а виніс з урожаєм 5 і 14кг, у лядвенцю рогатого відповідно 13 і 28 та 8 і 17кг, у конюшини лучної - 9 і 22 та 5 і 16кг [6]. Приклад розрахунку внесення фосфорних і калійних добрив під програмований урожай сіна люцерни 10т/га і вирощуванні на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах спільного дослідного поля Вінницького національного аграрного університету і Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів НААН наведено в таблиці 2. Розрахунки доз фосфорних і калійних добрив під програмований урожай сіна люцерни 10т/га на 4 роки використання травостою у фазі початку цвітіння становлять 308ц/га Р2О5 і 656кг/га К2О, або щорічна потреба складатиме Р77К164. Наші результати досліджень свідчать, що фосфорно-калійні добрива під люцерну доцільно вносити один раз з 4-х річною потребою, що економічно вигідно. 75
- 76. 2. Розрахунок дозвнесення добрив під люцерну при безпокривній весняній сівбі, застосуванні гербіцидів та 4-х річному використанні травостою (урожай 10,0т/га сіна) Показники N Р К Міститься в орному шарі грунту: г/кг 71 120 150 кг/га 230 390 487 Коефіцієнт використання із грунту, % 20 15 20 За перший рік використання з грунту, % 46 58 97 Максимальне споживання 1т сіна люцерни, кг 39 10 24 Спожито люцерною безпокривної весняної сівби із застосуванням гербіциду (4т/га сіна), кг/га 156 40 96 Виніс урожаєм сіна 10т/га за три роки, кг/га 1170 300 720 Використано з грунту за три роки, кг/га 138 174 291 Максимальне використання урожаєм сіна люцерни 10т/га за рік, кг/га 390 100 240 Всього буде засвоєно люцерною за 4 роки, кг/га 1326 340 816 Всього засвоєно люцерною в середньому за рік, кг/га 331 85 204 Не вистачає для програмованого урожаю сіна 10т/га на 4 роки, кг/га 285 108 426 Коефіцієнт використання з добрив, % – 35 65 Не вистачає з урахуванням коефіцієнта використання з добрив, кг/га – 38 276 Необхідно внести на 4 роки використання травостою люцерни, кг/га – 38 276 Необхідно внести туків, ц/га: подвійного суперфосфату 1,0 хлористого калію (60%) 4,6 Крім розрахунків доз фосфорно-калійних добрив у програмуванні врожаїв листостеблової маси бобових багаторічних трав, потрібно передбачити нітрагінізацію насіння та обробку його молібденом і бором, особливо для нових культур, таких як галега східна, лядвенець рогатий. Висновки. При програмуванні оптимальних і сталих урожаїв листостеблової маси багаторічних бобових трав необхідно враховувати ярий їх тип розвитку, що досягається безпокривною сівбою з внесенням ефективних гербіцидів, які знищують 96–98% злакових і дводольних бур‘янів. Кислотність ґрунту необхідно довести способом вапнування до оптимальних величин відповідної культури. Дози фосфорно-калійних добрив визначають із розрахунку максимального споживання на 1т сіна або сухої речовини конкретної культури на 4 роки використання травостою. Для люцерни посівної, еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого планують трьохукісне використання травостою у фазі початку цвітіння, а для галеги східної і буркуну білого — двохукісне. 76
- 77. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Петриченко В. Ф., Квітко Г. П. Польове травосіяння в системі конвеєрного виробництва кормів в Україні // Вісник аграрної науки. — 2004. — ғ 3. — С. 30–32. 2. Петриченко В. Ф. Актуальні завдання розвитку сучасного кормовиробництва в Україні // Вісник аграрної науки. — 2006. — ғ 12. — С. 55–58. 3. Петриченко В. Ф., Квітко Г. П. Методологічні основи інтенсифікації сучасного польового кормовиробництва / Наукові основи інтенсифікації польового кормовиробництва в Україні. — Вінниця: ФОП Данилюк В. Г. — 2008. — С. 5–9. 4. Квітко Г. П. Наукове обґрунтування і розробка інтенсивних прийомів підвищення кормової продуктивності люцерни в Лісостепу України / Автореферат док. дис. — К., — 1999. — 42с. 5. Квітко Г. П. Кормова продуктивність люцерни посівної залежно від способу сівби в умовах Лісостепу // Зб. наук. праць ВДАУ. — Вінниця. — 2001. — Вип. 9. — С. 77–83. 6. Вавилов П. П., Посыпанов Г. С. Вынос и максимальное потребление питательных веществ урожаем / Бобовые культуры и проблема растительного белка. — М.: Россельхозиздат, 1983. — С. 92–98. Одержано 19.03.10 На основании многолетних исследований научно-обоснована методика программирования кормовой продуктивности многолетних бобовых трав: люцерны посевной, эспарцета песчаного, лядвенца рогатого, козлятника восточного, донника белого. Ключевые слова: методика программирования, кормовая продуктивность, многолетние бобовые травы. On the basis of the conducted experiments the methods of programming of the forage productivity of perenial pulse grasses: medicago sativa, onobrychis arenaria, lotus corniculatus, galega orientalis, melilotus albus is scientifically based. Key words: methods of programming, forage productivity, perennial pulse grasses. 77
- 78. УДК 633.25:633.35 ОПТИМІЗАЦІЯТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ОДНОВИДОВИХ І СУМІСНИХ ПОСІВІВ ОЗИМИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР З ВИКОЮ ВОЛОХАТОЮ ТА ПАНОНСЬКОЮ НА ЗЕЛЕНУ МАСУ А.В. КОРОТЄЄВ, А.О. СІЧКАР, С.В. РОГАЛЬСЬКИЙ, кандидати сільськогосподарських наук, Я.В.СКУС, аспірант Висвітлено результати вивчення настання фаз розвитку, продуктивності та якості зеленої маси одновидових і сумісних посівів озимих злакових культур з викою волохатою та панонською. Для відновлення поголів'я тваринництва в Україні необхідно забезпечити випереджаючий розвиток кормовиробництва. В зеленому конвеєрі господарств Правобережного Лісостепу великого поширення набули посіви озимих жита і пшениці. Менше поширені посіви озимих тритикале і вики. Ці культури дають високоякісну зелену масу значно раніше за природні і сіяні пасовища та багаторічні бобові і злакові трави. Урожайність зеленої маси цих культур наприкінці використання досягає 175–250 і більше ц/га. Методика досліджень. Досліди з вивчення врожайності та якості зеленої маси жита озимого, пшениці, тритикале та їх сумішок з озимою викою волохатою і панонською проводили в зоні нестійкого зволоження на дослідному полі Уманського національного університету садівництва в кормовій сівозміні кафедри рослинництва. Ґрунт — чорнозем опідзолений важкосуглинковий, що характеризується такими показниками: вміст гумусу в орному шарі 3,48%, рН сольової витяжки 6,0, насичення основами — 89% з низьким забезпеченням рухомими формами азоту та середнім — фосфору і калію. Облікова площа ділянки — 100 м2, повторність досліду триразова. Попередник — кукурудза на силос. Основний обробіток ґрунту виконувався важкою дисковою бороною в 2–3 сліди на 12–14 см, після чого зразу проводилась культивація з боронуванням. Перед сівбою вносили мінеральні добрива в нормі N30P60K60 під культивацію з боронуванням на глибину 5–7 см. Напровесні посіви підживлювали N30. Збирали одновидові і сумісні посіви в кінці трубкування до початку колосіння злаків. В досліді вивчали такі сорти: жито озиме Верхняцьке 32, пшениця озима Подолянка, тритикале озиме Житниця 7, вика озима волохата Чернігівська 20, вика озима панонська Чорноморська. Фенологічні спостереження за ростом і розвитком культур проводили за методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур [l]. 78
- 79. Урожайність зеленої масижита, пшениці і тритикале та їх сумішок із викою визначали шляхом відбору пробних снопів із кожної ділянки і усіх повторень досліду. Результати досліджень. Погодні умови восени 2007 року були в основному сприятливими для озимих проміжних культур. Тому сівбу озимих культур на дослідах провели 26.08. 2007 р. Спостереження показали, що всі озимі культури восени росли і розвивалися добре. Незважаючи на те, що у вересні 2007 р. випало всього 2,6мм опадів, але, завдяки тому, що у серпні та жовтні їх випало більше середньобагаторічної величини на 14мм, ріст і розвиток посівів проходили нормально, хоч із деяким запізненням. Завдяки тривалій теплій погоді озимі культури змогли добре розкущитися і увійти в зиму в доброму стані (у жита і тритикале по 3–4 і в пшениці 2–3 стебла на рослину). Взимку 2007–2008 pp. не відмічалося сильних морозів і льодової кірки, тому посіви перезимували добре і зрідження їх майже не було. У квітні-травні 2008 р. опадів випало на 33мм більше, а температура повітря знаходилась майже на рівні середньобагаторічних показників, тому ріст і розвиток посівів відбувався нормально. Вихід злакових у трубку, бутонізація і цвітіння бобових відбувалися в строки, близькі до середньобагаторічних. Найраніше вийшло в трубку жито озиме — 27.04, потім тритикале (03.05) і останньою — пшениця озима 05.05 (табл. 1). В такій же послідовності відбувалося і колосіння: жита — 19.05, тритикале — 05.06 і пшениці — 04.06. Початок бутонізації озимої вики панонської у сумісних посівах з житом озимим, пшеницею озимою і тритикале озимим спостерігався 01.05. У сумісних посівах вики волохатої із озимими злаковими (жито, пшениця, тритикале) фаза бутонізації наставала пізніше — 09.05. Кінець згодовування зеленого корму визначали за фазою початку викидання суцвіть у озимих злакових. Так, у одновидових посівах жита озимого і сумісних з викою панонською і волохатою, зелену масу припиняли згодовувати 14.05. Дещо тривалішим був період згодовування у одновидових посівах пшениці озимої і тритикале озимого, а також їх сумішок із викою панонською і волохатою, який закінчувався відповідно 30.05 і 05.06. Тривалість періоду використання озимих злакових культур у одновидових посівах і їх сумішках із озимими бобовими на зелений корм складала: у жита з 27.04 по 14.05 (18 діб), у пшениці озимої з 05.05 по 30.05 (25 діб) і в тритикале з 03.05 по 05.06 (32 діб). Дослідженнями встановлено, що найдовший період використання на зелену масу мало тритикале, а найкоротший — жито озиме. Жито озиме в зеленому конвеєрі замінити нічим не можна, тому що тритикале і пшениця дають зелений корм значно пізніше. 79
- 80. Строки використання пшениціозимої на зелену масу перекриваються озимим тритикале. Тому в зеленому конвеєрі можна знехтувати озимою пшеницею за умови заміни її озимим тритикале. Урожайність зеленої маси озимих є основним показником їх продуктивності. Дослідні дані господарств і наукових установ свідчать, що рівень урожайності зеленої маси озимих зернових культур знаходиться в межах 170–250 ц/га [2–7]. Результати наших досліджень вказують, що озиме жито забезпечувало найменшу врожайність зеленої маси — в середньому 201 ц/га, тоді як пшениця озима — 232, а тритикале озиме 249 ц/га (табл. 2). Це пояснюється тим, що жито мало найкоротший період весняної вегетації, довший — пшениця озима і найдовший — тритикале. Незважаючи на те, що жито дало найнижчу врожайність зеленої маси, його не можна замінити озимою пшеницею чи озимим тритикале через те, що вони дають зелену масу на 10–15 діб пізніше, тому в зеленому конвеєрі утвориться так зване "вікно", коли зеленої маси не буде в наявності. 1. Дати настання фаз розвитку озимих злакових в одновидових і сумісних із викою посівах на зелений корм, 2008 р. Трубкування, Кінець Варіант 3-й Кущіння, бутонізація Колосіння, Сівба Сходи згодовуван досліду листок гілкування (початок цвітіння ня згодовування) Озиме жито х) 26.08 04.09 20.09 25.09 27.04 14.05 19.05 (контроль) Озима 26.08 05.09 26.09 01.10 05.05 30.05 04.06 пшениця Озиме 26.08 04.09 22.09 27.09 03.05 31.05 05.06 тритикале Озиме жито + 04.09 26.08 20.09 25.09 30.09 27.04 хх)01.05 14.05 19.05 09.05 вика панонська 09.09 Озима 04.09 пшениця + 26.08 26.09 01.10 01.10 27.04 01.05 30.05 04.06 09.05 09.09 вика панонська Озиме 05.09 тритикале + 26.08 22.09 27.09 01.10 05.05 01.05 31.05 05.06 09.05 09.09 вика панонська Озиме жито + 04.09 26.08 20.09 25.09 05.10 27.04 09.05 14.05 19.05 19.05 вика волохата 11.09 Озима 05.09 пшениця + 26.08 26.09 01.10 05.10 05.05 09.05 30.05 04.06 19.05 11.09 вика волохата Озиме 04.09 тритикале + 26.08 22.09 27.09 05.10 03.05 09.05 31.05 05.06 19.05 11.09 вика волохата Примітка. х) — трубкування і колосіння злаків; хх) — бутонізація і цвітіння озимої вики. 80
- 81. Що стосується пшениціозимої і тритикале, то тут можна пшеницю озиму замінити на тритикале, яке дало на 48 ц/га вищий урожай проти контролю, і на одну добу в нього був довший період згодовування зеленої маси, що дуже важливо для безперебійного забезпечення худоби. За роки досліджень максимальну врожайність отримано в 2008 р. А найвищу середню врожайність зеленої маси забезпечила сумішка озимої вики волохатої з тритикале — 310 ц/га, меншу — сумішка вики з пшеницею — 284 ц/га і найменшу — з житом 227 ц/га. Максимальний приріст урожаю отримано на сумісних посівах тритикале озимого з викою волохатою — 109 ц/га, менший — з пшеницею озимою — 83 ц/га, і найменший — з житом озимим — 26 ц/га. У сумісних посівах тритикале озимого, жита озимого і пшениці озимої з викою панонською показники приросту врожайності були нижчими, і відповідно становили 84, 66 і 55 ц/га. За всі роки досліджень приріст урожайності зеленої маси у варіантах одновидових злакових і сумісних посівів з викою панонською та волохатою був достовірним (табл. 2). 2. Урожайність зеленої маси одновидових і сумісних з бобовими озимих злакових культур, ц/га Середня за 3 роки Варіант 2007 р. 2008 р. 2009 р. в т. ч. вики досліду всього роки Озиме жито (контроль) 167 249 188 201 – Озима пшениця 198 274 224 232 – Озиме тритикале 231 259 256 249 – Озиме жито + вика 229 329 244 267 61 панонська Озима пшениця + вика 210 321 237 256 99 панонська Озиме тритикале + 252 335 269 285 104 вика панонська Озиме жито + вика 183 286 211 227 43 волохата Озима пшениця + вика 237 358 258 284 128 волохата Озиме тритикале + 268 369 294 310 131 вика волохата НІР 0,95 28 27 23 Сумісні посіви жита озимого, пшениці та тритикале з викою озимою панонською та волохатою дають не лише вищі врожаї зеленої маси, ніж чисті посіви злакових культур, але й більш якісні корми. Так, сумісні посіви озимих (жита, пшениці, тритикале) із озимою викою панонською та волохатою мали вищий вихід перетравного протеїну, обмінної енергії та каротину (табл. 3). 81
- 82. 3. Продуктивність таякість зеленої маси одновидових і сумісних посівів озимих злакових з бобовими, (2007–2009 рр.) Збір з 1 га, ц Перетравн ого Перетравног Обмінна о протеїну Кормових одиниць Каротин, протеїну речовин сухих Варіант досліду енергії, кг/га на 1 ГДж/га кормову одиницю Озиме жито (контроль) 35,4 30,1 4,02 35,98 6,43 134 Озима пшениця 45,5 34,4 4,41 36,66 7,89 128 Озиме тритикале 48,6 37,6 5,98 40,09 8,22 175 Озиме жито + вика панонська 48,8 40,5 6,73 49,14 9,34 166 Озима пшениця + вика панонська 49,4 41,8 7,25 44,71 9,80 173 Озиме тритикале + вика паноиська 51,8 42,6 8,85 50,05 10,62 208 Озиме жито + вика волохата 40,2 38,6 5,08 41,19 7,78 130 Озима пшениця + вика волохата 53,9 43,3 6,89 49,22 10,93 159 Озиме тритикале + вика волохата 54,4 44,6 8,37 53,97 11,55 188 Сумісні посіви озимого тритикале з озимою викою волохатою забезпечили максимальний вихід перетравного протеїну на 1 корм. од. — 208г, проти контролю — 134г. Висновки. Щоб забезпечити безперебійне постачання худоби високоякісною зеленою масою впродовж травня, необхідно висівати в зеленому конвеєрі жито озиме і тритикале озиме. Пшеницю озиму можна виключити із зеленого конвеєра, оскільки вона поступається тритикале за врожайністю зеленої маси. Для забезпечення високої врожайності та якості зеленої маси озимих злакових жита і тритикале - їх необхідно висівати з викою озимою панонською та волохатою. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур (випуск третій). — К.: Алефа, 2001. — С. 56–67. 2. Довідник поживності кормів /М.М. Карпусь, С.І. Карпович, А.В.Малієнко та ін.; За ред. М.М. Карпуся. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Урожай, 1988. — 3. 400 c. 4. Зінченко О.І., Адамень Ф.Ф., Демидась Г.І., Коротєєв А.В. Оцінка якості кормів // Кормовиробництво. Практикум /О.І.Зінченко, Г.І. Слюсар, Ф.Ф. Адамень, В.А. Вергунов, Г.І. Демидась, А.В. Коротєєв/ За ред. проф. О.І. Зінченка. — К.: Нора-прінт, 2001. — С. 50–68. 5. Зінченко О.І. Кормовиробництво: Навчальне видання // 2-е вид. доп., і перероб. — К.: Вища школа, 2005. — 448 с. 82
- 83. 6. Рослинництво: Підручник / В.Г. Влох, С.В. Дубковецький, Г.С. Кияк, 7. Д.М. Онищук; За ред. В.Г. Влоха. — К.: Вища шк., 2005. — 382 с. 8. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. — 2-е видання, виправлене. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 808 с. 9. Зінченко О.І., Коротєєв А.В., Каленська С.М. та ін. Рослинництво/ За ред.. О.І.Зінченка. Практикум — Вінниця: Нова книга, 2008. — 536 с. Одержано 2.04.10 Внедрение смешанных посевов озимой ржи, пшеницы и тритикале с озимой викой мохнатой и паннонской обеспечивает прирост урожайности зеленой масы в сравнении с контролем (озимой рожью) соответственно на 66, 55, 84 и 26, 83 и 109 ц/га. При этом значительно повышается обеспеченность кормовой еденицы перевариваемым протеином. Ключевые слова: озимая рожь, озимая пшеница, озимое тритикале, озимая вика мохнатая, озимая вика паннонская. The introduction of mixed crops of winter rye, wheat and triticale with winter hairy vetch and Pannonian vetch gives the increase of green mass yield in comparison with the control (by winter rye) to 66, 55, 84 and 26, 83 and 109 cwt/ha respectively. Herewith, the provision of fodder unit with digestible protein increases greatly. Key words: winter rye, winter wheat, winter triticale, winter hairy vetch, winter Pannonian vetch. УДК 631.45:574.4 ЗАСТОСУВАННЯ ПОСІВІВ РІПАКУ ЯРОГО ДЛЯ ФІТОРЕМЕДІАЦІЇ ҐРУНТІВ С.Г. КОРСУН, Г.В. ДАВИДЮК, Н.Г. БУСЛАЄВА, кандидати сільськогосподарських наук, І.І. КЛИМЕНКО ННЦ "Інститут землеробства УААН" Наведено результати досліджень посівів ріпаку ярого сорту Магнат виявив високу на толерантність до забруднення ґрунту ВМ для ремедіації ґрунтів. Техногенне забруднення біосфери стало причиною порушення комплексу саморегульованих процесів природного кругообігу елементів і 83
- 84. речовин. Потужний розвитокпромисловості, транспорту та аграрної сфери призвів до широкого розсіювання важких металів (ВМ) і мікроелементів в біосфері, їх міграції і локального нагромадження у педосфері [1–3]. Альтернативою виведення забруднених важкими металами земель із сільськогосподарського використання є застосування фізичних, хімічних, механічних і біологічних способів очищення ґрунтів. Більшість цих методів досить енергоємні й високовартісні, тому заслуговує на увагу і є перспективним метод фіторемедіації, який передбачає використання рослин, з метою вилучення ВМ із ґрунту, їхнє утримання рослинним організмом і ліквідація забруднювачів за рахунок відчуження з ґрунту [4]. Особливої уваги заслуговує використання сільськогосподарських культур в якості ремедіантів, оскільки це дозволяє одержати рослинницьку продукцію чи сировину при одночасному зменшенні вмісту ВМ у ґрунті. Деякі культури (кукурудза, овочеві та бобові рослини) мають високу стійкість до підвищених концентрацій забруднювачів і здатні формувати урожай, з яким відчужуються з ґрунту не лише біогенні, а й токсичні елементи, які були залучені до біохімічних процесів протягом етапів органогенезу. Метою наших досліджень було в умовах північного Лісостепу встановити можливість використання посівів ріпаку ярого для фіторемедіації ґрунтів, забруднених свинцем, кадмієм і цинком. Методика досліджень. Дослідження ведуться з 1999 року на сірому лісовому ґрунті з аномальним насиченням ВМ в умовах північного Лісостепу (дослідне господарство ―Чабани‖ ННЦ „Інститут землеробства УААН‖) з вивченням сумарного впливу свинцю, цинку та кадмію на ріпак ярий (сорт Магнат). Дослід дрібноділянковий, облікова площа ділянки 4м2, повторність — чотириразова. Досліджували варіанти з природним фоном кислоторозчинної фракції свинцю — 10 мг/кг, цинку — 5 і кадмію — 0,2 мг/кг ґрунту (варіант ғ1 — контроль) та зі штучно створеними фонами: варіант ғ2 — перевищення природного фону металів у 10 разів, варіант ғ 3 — перевищення природного фону у 100 разів, варіант ғ 4 — перевищення природного фону у 5 разів. Агрохімічний фон ґрунту всієї ділянки на час закладання досліду характеризувався дуже низьким умістом лужногідролізованого азоту (7,2 мг/100г ґрунту), дуже високим умістом рухомого фосфору та обмінного калію (відповідно 24,2 і 20,7 мг/100 г ґрунту), низьким умістом гумусу (1,63%) та середньою кислотністю сольової витяжки. Спосіб сівби — широкорядний, норма висіву насіння складала 8 кг/га. Добрива вносили весною під передпосівну культивацію з розрахунку 270 кг/га NРК у співвідношенні 1:1:1. Аналіз ґрунту та рослинницької продукції проводили згідно атестованих методик із використанням методів атомної абсорбції, інфрачервоної спектроскопії, фотометрії та титриметрії [5]. Результати досліджень опрацьовано методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим 84
- 85. [6] з використаннямпрограмних засобів Microsoft Excel та програмно- інформаційного комплексу Agrostat. Результати досліджень. Протягом досліджень було встановлено, що ріпак ярий сорту Магнат має досить високу толерантність до забруднення ґрунту кадмієм, свинцем і цинком. Найвищу урожайність насіння і соломи цієї культури отримано за вирощування на ділянках з п'ятиразовим перевищенням природного фону ВМ (вар.4) — відповідно 124,9 та 246,0 г/м2 (табл. 1). У цьому варіанті середня висота рослин становила 80,6см, кількість рослин — 108 шт./м2, співвідношення насіння до соломи 1:2,0, в той час як у контролі ці показники відповідно складали 76,7см, 113 шт./м2, 1:2,4. За 10 фонів ВМ (вар.2) отримано продуктивність ріпаку ярого також була вищою ніж на природному фоні, але не на істотну величину. 1. Продуктивність ріпаку ярого залежно від забрудненості ґрунту важкими металами Маса, г/м2 Кількість Насіння/ Маса 1000 Висота, Варіант рослин, насіння соломи солома насінин, г шт/1м2 см 1 — природний фон 87,1 209,5 1:2,4 3,15 113 76,7 контроль) 4 — 5 фонів ВМ 124,9 246,0 1:2,0 3,24 108 80,6 2 — 10 фонів ВМ 93,5 233,9 1:2,5 3,15 122 73,9 3 — 100 фонів ВМ 7,5 14,0 1:1,9 3,48 9 51,6 НІР05 12,8 33,5 – 0,25 16 6,8 Навіть за 100-разового перевищення природного фону ВМ (вар.3) вдалось одержати майже повноцінні сходи ріпаку, але протягом наступних етапів органогенезу основна кількість рослин загинула у зв‘язку з високою токсичністю ґрунту, і на момент збирання урожаю густота рослин складала лише 9 шт./м2, що в 12–13 разів менше, порівняно з іншими варіантами. Закономірно, що саме на цих ділянках отримано найнижчу урожайність. Варто зазначити, що у варіанті із 100 фонами ВМ, порівняно з іншими, показник маси 1000 зерен не погіршився і становив 3,48г. Відмінність вказаного варіанту від решти підтверджується результатами статистичного аналізу, в ході якого визначено, що різниця в урожайності насіння становила 79,6–117,4 г/м2, соломи — 195,5–232,0 г/м2, при значеннях НІР05 відповідно — 12,8 і 33,5 г/м2. За вирощування сільськогосподарських культур на забруднених ВМ територіях є важливими не лише кількість і якість одержаної продукції, а і її токсикологічні характеристики. Відомо, що за збільшення умісту ВМ у ґрунті є вірогідною зміна їхньої концентрації в рослинних організмах [7,8]. Закономірно, що з підвищенням забрудненості екотопів важкими металами концентрування цих елементів у зерні, соломі і коренях ріпаку ярого збільшувалось, порівняно з контролем (рис. 1). 85
- 86. 10 600 100 500 80 8 Вміст Cd, мг/кг Вміст Zn, мг/кг Вміст Pb, мг/кг 400 60 6 300 40 4 200 20 2 100 0 0 0 1 4 2 3 1 4 2 3 1 4 2 3 Варіанти Варіанти Варіанти корінь стебло корінь стебло корінь стебло зерно зерно зерно Рис. 1. Уміст важких металів у коренях, соломі та зерні ріпаку ярого залежно від забрудненості ґрунту ВМ: 1 — природний фон свинцю, цинку і кадмію; 4 — п’ятиразове перевищення; 2 — десятиразове перевищення; 3 — сторазове перевищення природного фону. Встановлено, що залежно від фону забрудненості ґрунту до рослинних організмів надходить різна кількість токсичних елементів, формується різний рівень урожайності, і саме ці фактори визначають величину відчужених ВМ з агроекотопу. Як вже було зазначено вище (рис.1), збільшення кількості свинцю, цинку і кадмію в ґрунті супроводжувалось зростанням концентрації цих металів у зерні, соломі та коренях культури. При цьому темпи накопичення металів у різних частинах рослинного організму підлягали певній закономірності, а саме: із зростанням забрудненості ґрунту найбільша частка свинцю, кадмію, цинку концентрувалась у вегетативних органах (коренях та стеблах), тому урожай соломи та вміст в ньому ВМ є визначальним у відчуженні цих елементів з екотопу (рис. 2). Одержані нами результати підтвердили це. Цинк, частка участі органів,% 100% 100% 100% свинець, частка участі Кадмій, частка участі 80% 80% 80% органів,% органів,% 60% 60% 60% 40% 40% 40% 20% 20% 20% 0% 0% 0% 1 4 2 3 зерно зерно зерно 1 4 2 3 1 4 2 3 стебло стебло стебло корінь варіанти корінь варіанти корінь варіанти Рис. 2. Частка зерна, соломи і коренів в накопиченні ВМ фітоценозами ріпаку ярого: 1 — природний фон свинцю, цинку, кадмію; 4 — п’ятиразове перевищення; 2 — десятиразове перевищення; 3 — сторазове перевищення природного фону. 86
- 87. При виборі культурдля проведення фіторемедіації ґрунтів, забруднених ВМ, важливо враховувати кількість вегетативної маси, яку можуть сформувати рослини на одиниці площі та фізіологічну ефективність кореневих бар‘єрів у відношенні до конкретних ВМ. В рослинах відбувається перерозподіл ВМ між морфологічними органами: коренями, надземною вегетативною масою (листя, стебло) та генеративними органами. Характер таких процесів залежить від компонентного складу ґрунтового розчину та генетичних особливостей рослинного організму. Надходження ВМ до рослин регулюється фізіологічними бар‘єрами біохімічної природи, які сприяють зв‘язуванню ВМ у малорухомій формі і запобігають вільному надходженню і переміщенню шкідливих елементів у рослинному організмі. Ці бар‘єри функціонують на межі ґрунт — корінь, корінь — надземні вегетативні органи, надземні вегетативні органи — генеративні органи. Поглинання ВМ може сповільнюватися під впливом механізму бар‘єрної функції кореня. Залежно від ефективності дії кореневого бар‘єру у відношенню до ВМ може проявлятися толерантність рослинних організмів до існуючих екологічних умов. За свідченнями вчених, у стресових ситуаціях, пов‘язаних із забрудненням ґрунту ВМ, рослини, намагаючись знешкодити токсичний вплив металів, синтезують більше білкових речовин, що зв‘язують ці елементи, таким чином запобігаючи їх активному впливу на весь процес росту та розвитку рослин [9]. Проведений нами аналіз біохімічних характеристик соломи та коренів рослин ріпаку ярого, вирощених на ґрунтових фонах з різним умістом ВМ, певним чином підтвердив ймовірність таких процесів у рослинному організмі. Одержані дані свідчать, що зі зростанням забрудненості ґрунту спостерігалась чітка закономірність збільшення умісту сирого протеїну у кореневій масі. Найвищий уміст сирого протеїну відмічено у коренях (9,47%) та соломі (10,1%) рослин, вирощених за 100 фонів ВМ, в той час як у контролі він становив відповідно 8,46 та 7,96%. За 5-ти та 10-разового перевищення природного фону ВМ спостерігалось підвищення умісту білкових сполук лише в коренях. Слід відмітити, що вміст протеїну в насінні ріпаку у варіантах з природним фоном, 5 та 10 фонів ВМ був близьким і становив 21,5–21,7%, а при зростанні забруднення до 100 фонів істотно знижувався. Частина важких металів, які потрапляють до ґрунту, завдяки його буферній здатності інактивується, але значна кількість залишається мобільною, активно засвоюється рослинами та виноситься з ґрунту врожаєм основної і побічної продукції сільськогосподарських культур [10]. Рослинні організми протягом вегетації формують певну біомасу, надземна частина якої в більшості випадків вилучається з агроекотопу під час збирання урожаю зерна та соломи. Враховуючи зазначене, вирощування ріпаку ярого на забруднених ґрунтах може сприйматись як один з шляхів їх фіторемедіації. 87
- 88. Розрахунок виносу рослинамиріпаку ярого свинцю, кадмію та цинку показав, що найбільше відчуження ВМ було на ділянках з 5- і 10-разовим перевищенням природного фону ВМ (рис. 3), оскільки саме тут одержано найбільшу біомасу. 12 1,4 0,2 1,2 10 Відчуження свинцю, мг/м2 Відчуження кадмію, мг/м2 Відчуження цинку,мг/м 0,16 2 1 8 0,8 0,12 6 0,6 0,08 4 0,4 0,04 2 0,2 0 0 0 1 4 2 3 1 4 2 3 1 4 2 3 зерно зерно зерно Варіанти Варіанти стебло Варіанти стебло стебло Рис. 3. Відчуження цинку, свинцю і кадмію з основною та побічною продукцією ріпаку ярого, вирощеного за різного рівня забрудненості ґрунту ВМ: 1 — природний фон свинцю, цинку, кадмію; 4 — п’ятиразове перевищення; 2 — десятиразове перевищення; 3 — сторазове перевищення природного фону. Відомо, що представники спонтанного природного фітоценозу (бур‘яни) є витривалішими до ґрунтових аномалій, порівняно з культурними рослинами, що пояснюється еволюційно зумовленою досконалістю захисних систем, порівняно з штучно підтримуваним агрофітоценозом. Це підтвердилось розрахунком фізіологічної ефективності кореневих бар‘єрів (ФЕБ) у ріпаку ярого та плоскухи, які сформували біомасу в межах екотопу зі сторазовим перевищенням природного фону ВМ [11]. Загалом, перевищення ФЕБ 30-відсоткової межі свідчить про зміну екологічних умов вегетації рослини — екологічний стрес, який, перш за все, пов‘язаний зі зміною якості живильного середовища, ступеня техногенного забруднення довкілля. За таких умов ефективність дії бар‘єрів зростає — коренева система організму, що потрапив до змінених екологічних умов, намагається, раціонально використовуючи метаболічну енергію, активно регулювати надходження елементів до рослинного організму та їх переміщення до інших морфологічних органів. Виявлено, що потужність утримування токсичних для рослини елементів кореневою системою плоскухи була вищою, порівняно з ріпаком, у 2,8 рази у відношенні до цинку, у 5,1 — до свинцю і 11 — до кадмію (табл. 2). Це дозволило рослинам плоскухи сформувати значну біомасу на ділянках зі сторазовим перевищенням фону ФМ, в той час як основна кількість представників рослин культурного агроценозу загинула у післясходовий період. 88
- 89. 2. Фізіологічна ефективністькореневих бар’єрів фітоценозу за умови сторазового забруднення ґрунту ВМ Показник фізіологічної ефективності кореневих бар‘єрів, % Компонент фітоценозу Цинк Свинець Кадмій Ріпак ярий 62,2 229,5 20,5 Плоскуха 129,3 1238,8 228,0 Висновки. В результаті проведених досліджень встановлено, що в умовах північного Лісостепу ріпак ярий сорту „Магнат‖ вирощений на сірому лісовому ґрунті з вмістом кислоторозчинних форм свинцю на рівні 50–100, кадмію — 1,0–2,0, цинку 25–50 мг на кг ґрунту виявив високу толерантність до забруднення ґрунту ВМ і може використовуватись для ремедіації ґрунтів. Найбільше відчуження ВМ з надземною біомасою ріпаку ярого (зерно та солома) відмічено на ділянках з 5-ти і 10-разовим перевищенням природного фону ВМ. Представник спонтанного природного фітоценозу (плоскуха) є витривалішим до ґрунтових аномалій, порівняно з ріпаком ярим, що пояснюється еволюційно зумовленою досконалістю захисних систем, порівняно зі штучно підтримуваним агрофітоценозом. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Господаренко, Г.М. Основи інтегрованого застосування добрив. / Г.М. Господаренко. — К.: ЗАТ "Нічлава", 2002. — 334 с. 2. Городній, М.М. Прогноз розвитку агрохімічної науки у XXI столітті. /М.М. Городній. // Науковий вісник Національного аграрного університету. — К. — 1998. — ғ 5. — С. 42–61. 3. Кирпичников, H.A. Контроль за поступлением микроэлементов в растения. / Н.А. Кирпичников, Н.А. Черных, Н.Н. Черных, С.И. Цыганок. // Химизация сельского хозяйства. — 1991. — ғ 10. — С. 45– 49. 4. Біланич, М.М. Сучасний стан дослідження впливу важких металів на рослинний світ. / М.М. Біланич. // Вісник прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника: серія біологія. — 2008. — Вип. XII. — С. 161–174. 5. Методи аналізів ґрунтів і рослин (методичний посібник). — Харків. — 1999. — 157 с. 6. Доспєхов, Б.О. Методика полевого опыта. / Б.О. Доспехов. — М.: Колос, 1979. — 415с. 7. Пащенко, Я.В. Некоторые методические подходы к изучению буферности почв к тяжелым металлам./ Я.В. Пащенко, С.Г. Накисько. // Вісник ХДАУ. — 1999. — ғ 1. — С.214–217. 89
- 90. 8. Важенин,И.Г. Почва как активная система самоочищения от токсического воздействия тяжелых металлов./ И.Г. Важенин. // Химия в сельском хозяйстве. — 1982. — ғ 3. — С. 3–5. 9. Бабкин, В.В. Физиолого-биохимические аспекты действия тяжелых металлов на растения. / В.В. Бабкин, A.A. Завалин. // Химия в сельском хозяйстве. — 1995. — ғ 5. — С. 17–21. 10. Развитие почвенно-экологических исследований / За ред. В.Г. Минеева. –М.: Изд-во МГУ, 1999. — 164 с. 11. Корсун, С.Г. Фізіологічна ефективність кореневих бар‘єрів при забрудненні ґрунту важкими металами./ С.Г. Корсун. // Вісник аграрної науки. — 2009. — ғ 4. — С.57–60. Одержано 5.04.10 В результате проведенных исследований установлено, что в условиях северной Лесостепи рапс яровой сорта «Магнат» выращенный на серой лесной почве с содержанием кислоторастворимых форм свинца на уровне 50–100, кадмия — 1,0–2,0, цинка 25–50 мг на кг почвы выявил высокую толерантность к загрязнению почвы тяжелыми металлами и может использоваться для фиторемедиации почв. Ключевые слова: рапс яровой, серая лесная почва, свинец, кадмий, цинк, толерантность, фиторемедиация почвы. As a result of the conducted research, it is defined that, in the conditions of northern Forest-Steppe, the spring rape of the ―Magnat‖ variety grown on grey forest soil, containing acid-soluble forms of lead at a level of 50 – 100, cadmium – 1,0 – 2,0, zinc – 25 -50 mg per kg of soil, demonstrated the high tolerance to soil pollution with heavy metals and can be used for soil remediation. Key words: spring rape, gray forest soil, lead, cadmium, zinc, tolerance, soil remediation. УДК 631.431.1:633.35:633.11:633.63:631.51 ЩІЛЬНІСТЬ ҐРУНТУ НА ПОСІВАХ ГОРОХУ, ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ТА БУРЯКА ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ В.Г. КРИЖАНІВСЬКИЙ, аспірант П.В. КОСТОГРИЗ, кандидат сільськогосподарських наук В статті наведено результати дворічних досліджень щільності чорнозему опідзоленого важкосуглинкового на посівах гороху, пшениці 90
- 91. озимої та бурякацукрового залежно від заходів основного обробітку ґрунту у п‘ятипільній сівозміні. Оптимальні фізичні властивості ґрунту, в поєднанні з іншими умовами життя рослин, забезпечують високу продуктивність сільськогосподарських культур. Ці властивості залежать від генетичного складу ґрунту, його гранулометричного складу і вмісту гумусу. Інтенсифікація землеробства, застосування важкої техніки та постійного обробітку сільськогосподарськими знаряддями призводить до ущільнення ґрунту. Це зумовлює руйнування його структури, погіршення водно- фізичних властивостей, зменшення вмісту гумусу. Більшість чорноземних ґрунтів має пухку, грудкувато-зернисту структуру і характеризується щільністю 1,2–1,3 г/см3 [1]. В.М. Кільдюшкін, В.К. Бугаєвський та А.А. Романенко [2] при дослідженні способів основного обробітку ґрунту під зернові культури в зернотравопросапній сівозміні встановили, що його щільність була значно нижчою за проведення оранки на глибині 25–27 см –– 1,19–1,20 г/см3 , порівняно з поверхневим обробітком на 6–8 см –– 1,31–1,35 г/см3. Ж.Л. Матковська [3] зазначає, що закономірність зміни щільності ґрунту, залежно від особливостей обробітку, зберігається і через 20 років після закладання досліду. Так, у середньому за 1999–2000 роки щільність орного шару ґрунту на період сівби буряка цукрового у ланці з чорним паром при оранці на глибину 30–32 см становила 1,19 г/см3, а за поверхневого обробітку — 1,24, у ланці з повторною пшеницею озимою при глибокій оранці — 1,18, а за плоскорізного обробітку на таку ж глибину — 1,22 г/см3. В.Т. Канцалієв [4], проводячи дослідження на чорноземах звичайних легкосуглинкових, встановив, що у варіантах із постійним плоскорізним обробітком на 20–22 см і при поєднанні його з поверхневим обробітком на 6–8 см у ланці восьмипільної сівозміни горох — пшениця озима — соняшник щільність була в межах 1,13–1,32 г/см3, а при постійній оранці на 20–22 см –– 1,11–1,28 г/см3. За даними В.П. Гордієнка [5], рівноважна щільність чорноземів південних карбонатних в шарі 0–10 см знаходиться в межах 1,17–1,19 г/см3, в шарі 10–20см –– 1,24–1,26 і в шарі 20–30 см –– 1,26–1,28 г/см3, тобто не виходить за межі оптимальної і свідчить про можливість мінімалізації їх обробітку, що було підтверджено багатьма дослідами Кримського ДАТУ і Кримської державної сільськогосподарської дослідної станції. Методика досліджень. Питання впливу різних заходів основного обробітку ґрунту на його щільність при вирощуванні гороху, пшениці озимої та буряка цукрового вивчали на дослідному полі кафедри загального 91
- 92. землеробства Уманського НУСпротягом 2007–2008 років у стаціонарному польовому досліді з різними заходами основного обробітку ґрунту в п‘ятипільній сівозміні з таким чергуванням культур: 1 — горох, 2 — пшениця озима, 3 — буряк цукровий, 4 — ячмінь ярий, 5 — кукурудза на зерно. Схема досліду включала такі варіанти: 1 — оранка під всі культури: під горох, пшеницю озиму та ячмінь ярий — на 20–22 см; під буряк цукровий — на 30–32 см; під кукурудзу — на 25–27 см; 2 — культивація КПЭ–3,8 під всі культури на 6–8 см; 3 — культивація КПЭ–3,8 під більшість культур, а під буряк цукровий — оранка на 30–32 см; 4 — без проведення основного обробітку під більшість культур, а під буряк цукровий — оранка на 30–32 см. Полицеву оранку проводили плугом ПЛН–4–35. Варіанти у досліді розміщували методом рендомізованих повторень. Повторність — разова, посівна площа ділянки складала 576м2. Визначення щільності ґрунту проводили методом ріжучих кілець у модифікації Н.А.Качинського до глибини 30см. Ґрунт дослідного поля — чорнозем опідзолений, малогумусний важкосуглинковий на лесі. Результати досліджень. У 2007 році вивчення заходів основного обробітку ґрунту показало, що на початку вегетації гороху в орному шарі показники щільності були більші на істотну величину у варіантах з ґрунтозахисними обробітками, порівняно з оранкою (табл. 1). Загалом на початку вегетаційного періоду спостерігалась тенденція, до збільшення щільності зі зменшенням глибини обробітку ґрунту та без проведення основного обробітку. У посівному шарі ґрунту за всіх заходів обробітку показники щільності знаходилися в оптимальних межах. В орному шарі щільність у варіантах теж змінювалася незначно і була в межах 1,22– 1,28г/см3. У 2008 році на початку вегетації гороху щільність ґрунту в орному шарі в усіх варіантах досліду була дещо нижчою, порівняно з попереднім роком. При цьому, як і в перший рік досліджень, деяку перевагу мала оранка, за якої щільність на різних глибинах орного шару коливалася від 1,12 до 1,21 г/см3, а після ґрунтозахисних обробітків — від 1,15 до 1,25 г/см3. В середньому за два роки досліджень у весняний період дещо кращі показники розпушеності орного шару ґрунту під посівами гороху були на фоні оранки. Зростання щільності ґрунту у варіантах із ґрунтозахисними обробітками зумовлено, в основному, підвищенням цього показника в глибших шарах, що не оброблялись. 92
- 93. 1. Щільність ґрунтуна посівах гороху за різних заходів основного обробітку, г/см3 Початок вегетації Середина вегетації Варіант обробітку Шар ґрунту, см Шар ґрунту, см ґрунту 0–10 10–20 20–30 0–30 0–10 10–20 20–30 0–30 2007 рік Оранка 1,15 1,25 1,26 1,22 1,27 1,36 1,34 1,32 Культивація КПЭ-3,8 1,18 1,29 1,27 1,25 1,24 1,34 1,32 1,30 Культивація КПЭ-3,8 з оранкою під буряк 1,17 1,27 1,26 1,23 1,25 1,33 1,31 1,29 цукровий Без проведення основного обробітку 1,24 1,30 1,29 1,28 1,26 1,34 1,32 1,31 грунту, а під буряк цукровий — оранка НІР0,95 0,02 0,02 0,01 0,01 0,01 0,02 0,02 0,01 2008 рік Оранка 1,12 1,21 1,21 1,18 1,18 1,31 1,29 1,26 Культивація КПЭ-3,8 1,15 1,23 1,22 1,20 1,22 1,32 1,31 1,28 Культивація КПЭ-3,8 з оранкою під буряк 1,14 1,22 1,21 1,19 1,21 1,31 1,30 1,27 цукровий Без проведення основного обробітку 1,22 1,25 1,23 1,23 1,24 1,33 1,31 1,29 грунту, а під буряк цукровий — оранка НІР0,95 0,02 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01 0,01 0,02 Середнє Оранка 1,14 1,23 1,14 1,20 1,23 1,34 1,32 1,29 Культивація КПЭ-3,8 1,17 1,26 1,25 1,23 1,23 1,33 1,32 1,29 Культивація КПЭ-3,8 з оранкою під буряк 1,16 1,25 1,24 1,21 1,23 1,32 1,31 1,28 цукровий Без проведення основного обробітку 1,23 1,28 1,26 1,26 1,25 1,34 1,32 1,30 грунту, а під буряк цукровий — оранка В середині вегетації гороху щільність ґрунту значно залежала від впливу як антропогенних, так і природних факторів. Так, у 2007 році вона була істотно меншою на фоні застосування ґрунтозахисних обробітків. Із поглибленням орного шару щільність ґрунту зростала за оранки від 1,27 до 1,36 г/см3. У 2008 році до середини вегетації гороху відбулися зміни впливу 93
- 94. варіантів основного обробіткуна щільність ґрунту порівняно з попереднім роком. Так, на фоні оранки та ґрунтозахисних обробітків значення цього показника були дещо меншими. В середньому за 2007–2008 роки досліджень у середині вегетації гороху розпушеність всього орного шару ґрунту була близька в усіх варіантах основного обробітку і знаходилась в межах 1,23–1,34 г/см3. 2. Щільність ґрунту на посівах пшениці озимої за різних заходів основного обробітку, г/см3 Початок вегетації Середина вегетації Варіант обробітку Шар ґрунту, см Шар ґрунту, см ґрунту 0–10 10–20 20–30 0–30 0–10 10–20 20–30 0–30 2006–2007 рік Оранка 1,14 1,22 1,23 1,20 1,25 1,34 1,33 1,31 Культивація КПЭ-3,8 1,15 1,26 1,25 1,22 1,22 1,32 1,31 1,28 Культивація КПЭ-3,8 з оранкою під буряк 1,17 1,24 1,24 1,21 1,20 1,29 1,28 1,26 цукровий Без проведення основного обробітку 1,21 1,27 1,26 1,25 1,24 1,33 1,31 1,29 грунту, а під буряк цукровий — оранка НІР0,95 0,01 0,02 0,01 0,02 0,01 0,01 0,02 0,02 2007–2008 рік Оранка 1,15 1,27 1,28 1,24 1,20 1,28 1,28 1,25 Культивація КПЭ-3,8 1,20 1,31 1,29 1,27 1,21 1,31 1,29 1,27 Культивація КПЭ-3,8 з оранкою під буряк 1,18 1,29 1,27 1,25 1,21 1,29 1,27 1,26 цукровий Без проведення основного обробітку 1,25 1,32 1,29 1,29 1,23 1,33 1,29 1,28 грунту, а під буряк цукровий — оранка НІР0,95 0,03 0,02 0,01 0,03 0,01 0,01 0,01 0,02 Середнє Оранка 1,16 1,25 1,26 1,22 1,23 1,31 1,31 1,28 Культивація КПЭ-3,8 1,18 1,29 1,27 1,25 1,22 1,32 1,30 1,28 Культивація КПЭ-3,8 з оранкою під буряк 1,17 1,27 1,26 1,23 1,21 1,29 1,28 1,26 цукровий Без проведення основного обробітку 1,23 1,29 1,28 1,27 1,24 1,33 1,30 1,29 грунту, а під буряк цукровий — оранка 94
- 95. На посівах пшениціозимої дослідження щільності ґрунту показали, що на початку вегетації культури у 2006 році цей показник істотно зростав у всьому орному шару за зменшення інтенсивності основного обробітку (табл.2). При цьому на фоні оранки з глибиною щільність ґрунту зростала від 1,14 до 1,23 г/см3, в той час як на фоні культивації КПЭ-3,8 та без проведення основного обробітку ґрунту найбільші її значення були в шарі ґрунту 10– 20см і становили відповідно 1,26 та 1,27 г/см3. 3. Щільність ґрунту на посівах буряка цукрового за різних заходів основного обробітку, г/см3 Початок вегетації Середина вегетації Варіант обробітку Шар ґрунту, см Шар ґрунту, см ґрунту 0–10 10–20 20–30 0–30 0–10 10–20 20–30 0–30 2007 рік Оранка 1,17 1,22 1,24 1,21 1,20 1,37 1,33 1,30 Культивація КПЭ-3,8 1,20 1,30 1,28 1,26 1,22 1,34 1,31 1,29 Оранка, а під інші культури культивація 1,15 1,20 1,22 1,19 1,21 1,37 1,32 1,30 КПЭ-3,8 Оранка, а під інші культури без основного 1,18 1,23 1,25 1,22 1,20 1,38 1,34 1,31 обробітку НІР0,95 0,01 0,03 0,02 0,02 0,01 0,02 0,01 0,01 2008 рік Оранка 1,10 1,23 1,21 1,18 1,18 1,32 1,29 1,26 Культивація КПЭ-3,8 1,13 1,32 1,28 1,24 1,22 1,33 1,30 1,28 Оранка, а під інші культури культивація 1,09 1,21 1,19 1,16 1,17 1,31 1,28 1,25 КПЭ-3,8 Оранка, а під інші культури без основного 1,11 1,24 1,22 1,19 1,19 1,32 1,29 1,27 обробітку НІР0,95 0,02 0,04 0,03 0,02 0,02 0,01 0,01 0,01 Середнє Оранка 1,14 1,23 1,23 1,20 1,19 1,35 1,31 1,28 Культивація КПЭ-3,8 1,17 1,31 1,28 1,25 1,22 1,34 1,31 1,29 Оранка, а під інші культури культивація 1,12 1,21 1,21 1,18 1,19 1,34 1,30 1,28 КПЭ-3,8 Оранка, а під інші культури без основного 1,15 1,24 1,24 1,21 1,20 1,35 1,32 1,29 обробітку 95
- 96. В цей періоду 2007 році закономірність впливу варіантів основного обробітку на щільність ґрунту була такою, як і в минулому році, проте відбулось деяке збільшення цього показника у варіантах із ґрунтозахисними обробітками. На середину вегетації пшениці озимої в 2007 році щільність ґрунту у шарі 0–30 см була істотно більшою за оранку. У цей період у 2008 році, як і в середньому за два роки досліджень, дещо менша щільність ґрунту загалом була у варіанті з оранкою — різниця, порівняно з мінімальними обробітками, становила відповідно 0,02–0,03 та 0,01 г/см3. Про щільність ґрунту під посівами буряка цукрового залежно від заходів основного обробітку свідчать дані, наведені в таблиці 3. У 2007 році на початку вегетації цієї культури щільність верхнього (0–10 см) шару ґрунту була нижчою на фоні оранки на 0,02–0,03 та 0,05 г/см3. Ще більша різниця була у шарі 10–20 та 20–30 см. У середньому в орному шарі щільність була більшою на 0,04–0,05 та 0,07 г/см3 після ґрунтозахисного обробітку. У 2008 році на початку вегетації буряка цукрового щільність орного шару ґрунту була майже такою, як у 2007 році, і, як наслідок, у середньому за два роки досліджень у весняний період цей показник був дещо нижчим у варіанті з оранкою. У середині вегетації буряка цукрового щільність ґрунту змінювалась під впливом ґрунтообробних знарядь, атмосферних опадів, а також за рахунок самоущільнення. У 2007 році внаслідок підвищених температур навесні та критичного рівня зволоження на цей період ґрунт «спікався», а тому щільність зростала, порівняно з попереднім періодом визначення. Так, у шарі 0–30 см на фоні культивації щільність ґрунту становила 1,29 г/см3, що на 0,01–0,02 г/см3 менша, ніж за оранки. На фоні останньої ґрунт ущільнювався набагато інтенсивніше, особливо в шарах 10–20 та 20–30 см, де різниця, порівняно з початковим періодом визначення, становила 0,15– 0,17 та 0,09–0,10 г/см3. Це, можливо, зумовлювалось більшими втратами вологи внаслідок випаровування з поверхні ґрунту. У 2008 році погодні умови були менш посушливими, а тому ґрунт до середини вегетації буряка цукрового був дещо менше щільним, порівняно з попереднім роком. При цьому в середньому у шарі 0–30 см незначна перевага була на фоні оранки. У середньому за два роки досліджень у період середини вегетації буряка цукрового щільність орного шару ґрунту в цілому практично не залежала від заходів основного обробітку, і становила 1,27–1,28 і 1,29 г/см3 відповідно за оранки та культивації. Висновок. Щільність чорнозему опідзоленого важкосуглинкового мало залежить від основного обробітку взагалі та від різних заходів його проведення при вирощуванні гороху, пшениці озимої і буряка цукрового. Під їх посівами вона знаходилася в межах оптимальних параметрів. 96
- 97. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Сайко В. Ф. Наукові основи ведення зернового господарства / Сайко В. Ф., Лобас М. Г., Яшовський В. І. — Київ.: Урожай, 1994. — 336 с. 2. Кильдюшкин В.М. Основная обработка почвы в эрозионноопасных и равнинно-западинных агроландшафтах Северного Кавказа / В.М. Кильдюшкин, В.К. Бугаевский, А.А. Романенко // Достижения науки и техники АПК. — 2004. — ғ 11. — С. 25–26. 3. Матковська Ж.Л. Агрофізичні властивлості ґрунту при різних способах обробітку / Ж.Л. Матковська // Цукрові буряки. — 2000. — ғ 5. — С. 17. 4. Канцалиев В.Т. Обработка почвы, засуха и урожай /В.Т. Канцалиев // Земледелие. — 1993. — ғ 7. — С. 22. 5. Гордієнко В.П. Мінімізація обробітку ґрунту і проблеми її застосування / В.П. Гордієнко // Аграрний вісник Причорномор'я. — Одеса, 2004. — Вип. (26). — Ч. І. — С. 21 –25. Одержано 5.04.10 Плотность чернозема оподзоленого тяжелосуглинистого мало зависит от основного возделывания вообще и от различных мероприятий его проведения при выращивании гороха, пшеницы озимой и свеклы сахарной. Под их посевами она находилась в пределах оптимальных параметров. Ключевые слова: горох, пшеница озимая, свекла сахарная, пахота, культивация, без основной обработки The compactness of podzolized heavyloam black soil has a little relation to basic tillage in general and to various soil cultivation activities in the process of growing pea, winter wheat and sugar beets. On the under crops area it was within the scope of optimal factors. Key words: pea, winter wheat, sugar beet, tillage, without basic till. УДК 561.542.1: 632.4: (477.4) ДИКОРОСЛІ ТРАВИ РОДИНИ POACEA ЯК ДЖЕРЕЛО ПІРЕНОФОРОЗУ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ ТА СТЕПУ УКРАЇНИ С.М. КУРКА В умовах Правобережного Лісостепу та зони Степу України проводили обстеження дикорослих трав родини тонконогових як можливого джерела Pyrenophora tritici-repentis для культурних рослин даної родини 97
- 98. Значного поширення вумовах як Лісостепу, так і Степу України набули давно відомі такі хвороби пшениці озимої, як септоріоз листя і колосу, сажкові та іржасті хвороби, кореневі гнилі та ряд інших [1, 2]. Водночас останнім часом в окремі роки для врожаю даної культури є загрозою маловідомі, не достатньо тут вивчені хвороби, серед яких і піренофороз. Збудником цієї хвороби є аскоміцетний гриб, який розвивається в сумчастій (Pyrenophora tritici-repentis (Died)) і конідіальній (Drechslera tritici-repentis (Died)) стадіях. Паразитує гриб у конідіальній стадії, а сумчаста розвивається на відмерлих тканинах рослин і служить для перезимівлі. Плодові тіла гриба — псевдотеції закладаються з осені на відмерлих частинах рослин, які були уражені піренофорозом у період їх вегетації. Під час дозрівання плодових тіл рано навесні з них „вистрілюють― сумки, в яких розміщені сумкоспори (по 8 штук), які і спричиняють первинне ураження пшениці грибом Pyrenophora tritici-repentis (Died) Drechsl [3–5]. Відомо, що серед зернових культур цей гриб уражує пшеницю м'яку і тверду, яру і озиму, жито, ячмінь, овес, тритикале, а також пшенично-пирійні гібриди та більше 62 видів кормових і дикорослих злаків із родів Agropyron, Bromus, Agrostis, Alopecurus, Avena, Hordeum, Lollium, Festuca, Stipa, Androgon, Setaria, Beckmannia та ін. [6, 7]. Показано, що сильніше уражується з дикорослих трав пирій, а із культурних злаків — пшениця, при тому, за даними Еллайс Ellis [8], тверда уражується сильніше, ніж м'яка. Жито і ячмінь слабко сприйнятливі, а овес, за даними деяких вчених [9], вважається практично стійким. Повідомлення про ураженість Pyrenophora tritici-repentis (Died) дикорослих видів злакових трав у Правобережному Лісостепу та зоні Степу України фрагментарні. Зважаючи на це, в завдання наших досліджень входило провести обстеження відмерлих частин рослин (стебла, листки) трав родини тонконогових із метою визначення наявності на них плодових тіл Pyrenophora tritici-repentis (Died). Методика досліджень. Маршрутні обстеження було проведено у 2006–2008 рр. у Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій, Київській, Кіровоградській та Одеській областях. На узбіччях полів, доріг, у лісосмугах відбирали зразки відмерлих частин рослин (стебла, листки) дикорослих злакових трав, досліджуючи їх за прийнятою методикою [10]. Використовуючи бінокуляр БМ-51-2, в лабораторії кафедри захисту і карантину рослин Уманського національного університету садівництва (УНУС) визначали на відмерлих частинах рослин дикорослих трав наявність перитеціїв з щетинками, які притаманні плодовим тілам Pyrenophora tritici- repentis (Died). Результати досліджень. На відмерлих стеблах і листках всіх тих видів дикорослих трав родини тонконогових (пирій повзучий, житняк гребінчастий, мишій сизий та зелений, просо куряче, вівсюг, стоколос 98
- 99. безостий, бромус житній,тонконіг лучний, грястиця збірна), які досліджувались, було виявлено перитеції Pyrenophora tritici-repentis (Died). Аналіз показав, що в одному і тому ж регіоні у різні роки їх чисельність на рештках була різною. Найбільше перитеціїв було виявлено на стеблах пирію повзучого (рис. 1), дещо менше їх зустрічалось на житняку гребінчастому. На решті дикорослих трав, які досліджувались, були виявлені поодинокі плодові тіла. Рис. 1. Стебло пирію повзучого з перитеціями гриба Pyrenophora tritici- repentis (Died) Drechsl (фото автора). Виявилося також, що ураженість піренофорозом рослин дикорослих трав була різною у роки досліджень. Так, якщо у 2006 та 2007 роках на відмерлих частинах пирію повзучого (рослини формувались і вегетували відповідно у 2005 і 2006 роках) було виявлено (таблиця) значну кількість плодових тіл (+++), то у 2008 році їх було наполовину менше (++), на відмерлих частинах рослин мишію сизого та зеленого, курячого проса та вівсюга у цьому ж році перитеціїв не виявлено. Незначна кількість перитеціїв, або їх відсутність на відмерлих частинах трав, пов‘язана, очевидно, з низькою ураженістю піренофорозом, або і взагалі відсутністю його в період вегетації культурних і дикорослих рослин. Останнє могло залежати від погодних умов. Так, у 2007 році, коли вегетували дикорослі трави, на відмерлих частинах яких обліковувались у 2008 році перитеції, та 99
- 100. відбувалось ураження їхпіренофорозом, кількість опадів упродовж квітня– липня склала 80,1 мм (при середньобагаторічній — 277мм). В той же час для дозрівання сумкоспор та ураження рослин Pyrenophora tritici-repentis необхідна підвищена вологість повітря та наявність краплинної вологи [11]. 1. Результати ранньовесняного обстеження відмерлих частин рослин дикорослих трав родини тонконогових на наявність на них плодових тіл Pyrenophora tritici-repentis (Died) Рік досліджування Дикорослі трави 2006 р. 2007 р. 2008 р. Пирій повзучий (Elytrigia repens L.) +++ +++ ++ Житняк гребінчастий (Agropyrоm pectinatum ++ ++ + Beauv.) Мишій зелений (Setaria viridis L.) + + 0 Мишій сизий (Setaria glauca L.) + + 0 Куряче просо (Echinochloa crusgalli Z.) + + 0 Вівсюг звичайний (Avena fatua L.) + + 0 Стоколос безостий (Bromus riparius Rehm.) + + + Бромус житній (Bromus secalinus L.) + + + Тонконіг однорічний (Poa annua L.) + + + Грястиця збірна (Dactylis glomerata L.) + + + Примітка: +++ — кількість перитеціїв значна; ++ — кількість перитеціїв середня; + — перитеції зустрічаються поодиноко; 0 — перитеції відсутні. Висновок. Обстеження відмерлих рослин дикорослих трав родини тонконогових проведене у 2006–2008 роках в умовах Черкаської, Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Київської, Кіровоградської та Одеської областей показало, що Pyrenophora tritici-repentis резервується на всіх 10 видах дикорослих трав (пирій повзучий, житняк гребінчастий, мишій сизий та зелений, просо куряче, вівсюг, стоколос безостий, брому житній, тонконіг лучний, грястиця збірна), які вивчались. Водночас найбільше перитеціїв виявлено на пирію повзучому. Отже, дикорослі трави родини Poacea є значним потенційним джерелом поширення Pyrenophora tritici- repentis (Died) Drechsl в умовах Правобережного Лісостепу та Степу України. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Ретьман С.В. Звідки чекати загрози / С.В. Ретьман, А.В. Семененко, О.Б. Сядриста // Захист і карантин рослин — 2005. — ғ 5. — С. 5–7. 2. Халимоник П.М. Захист рослин: проблеми, перспективи / П.М. Халимоник // Захист і карантин рослин — 2005. — ғ 5. — С. 4–6. 3. Курка С.М. Піренофороз пшениці озимої в умовах центральної частини правобережного Лісостепу України / С.М. Курка // Матеріали Всеукраїнської конференції молодих вчених — Умань, 2004. — С. 57– 58. 100
- 101. 4. ШевченкоЖ.П. Піренофороз і вірози озимої пшениці, їх переносники в умовах правобережного Лісостепу України / Шевченко Ж.П., Курка С.М. // Збірник наукових праць УДАУ. — Умань, 2004. — Вип. 58. — С. 342–349. 5. Курка С.М. Ідентифікація піренофорозу пшениці озимої в умовах Степу України / С.М. Курка // Матеріали Всеукраїнської конференції молодих вчених — Умань, 2006. — С. 46–47. 6. Luz W. C. Twelve Pirenophora trichostoma races for virulence of wheat in central Plains of North America / Luz W. C., Hosford R.M. // Phytopathology. 1980. Vol. 70. — ғ 12. — C. 1193–1196. 7. Krupinsky J.M. Grass hosts of Pyrenophora tritici-repentis / Krupinsky J.M. // Plant Disease. — 1992. — Vol. 76, N 1. — P. 92–95. 8. Ellis M.B. Dematiaceous hyphomycetes. Commonwealth Mycol. / Ellis M.B. // Inst. Kew.–1971. — P. 424. 9. Maraite H. Observations d'une epidemic de Pyrenophora tritici-repentis (Dued.) Drechs. Sur foment en Belgium. Premiers donnees sur le cycle de development, le pouvoir pathogen, et la sensibility aux fungicides. / Maraite H., Weyns J. Med. Fac. Landbouww, Rijksuniv. Gent. — 1982. — Vol. 47. — P. 913–924. 10. Попкова К.В. Методы определения болезней и вредителей сельскохозяйственных растений /пер. с нем. К.В. Попковой, В.А. Шмыгли — М.: Агропромиздат, 1987. — 224 с. 11. Sutton J.C. Crop seguences and tillage practices in relation to diseases of winter wheat in Ontario / Sutton J.C., Wyn T.J. // Can. J. Plant. Pathol. — 1990. — V. 12. — N. 4. — P. 358–368. Одержано 6.04.10 Исследованиями, проведенными в Уманском национальном университете садоводства установлено, что дикорастущие травы семейства мятликовых (пырей ползучий, пырей гребневидный (житняк), костер безостый, костер ржаной, мятлик однолетний, ежа зборная) в условиях Правобережной Лесостепи и Степи Украины (Черкасская, Винницкая, Хмельницкая, Черновицкая, Киевская, Кировоградская, Одесская области) в различной степени поражаются пиренофорозом, интенсивнее среди них поражается пырей. Таким образом, они являются значительным очагом Pyrenophora tritici-repentis Ключевые слова: пиренофороз, дикорастущие мятликовые травы, аскоспоры, степень распространение, пшеница озимая, пырей ползучий. The researches conducted at Uman National University of Horticulture estimate that wild grasses of Poaceae family (couch grass (Agropyrum repens), crested wheat grass (Agropyron cristatum), awnless brome grass (Bromus inermis), ryelike brome grass (Bromus secalinus), annual meadow grass (Poa 101
- 102. annua), cock's-foot grass(Dactylis glomerata)) are affected by tan spot disease or helminthosporiosis at different rate on the right bank of Forest-Steppe and Steppe of Ukraine (Cherkasy, Vinnytsia, Khmelnytsk, Chernivtsi, Kyiv, Kirovograd and Odessa regions). The couch grass (Agropyrum repens) is affected more seriously than other grasses. Thus the grasses are host-plants of Pyrenophora tritici-repentis. Key words: Pyrenophora, wild grasses of Poaceae family, ascospores, rate of distribution, winter wheat, couch grass (Agropyrum repens)) УДК: [635.21:631.811.98]: 631.559 (477.5) ВПЛИВ СТИМУЛЯТОРУ РОСТУ ПОТЕЙТІН НА УРОЖАЙНІСТЬ КАРТОПЛІ В УМОВАХ СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ І.В. ЛЕБЕДИНСЬКИЙ, кандидат сільськогосподарських наук Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва. Розглядаються результати досліджень впливу стимулятору росту Потейтін при обробці бульб картоплі до висаджування, а також у період цвітіння на ріст, розвиток рослин картоплі та урожайність сортів голландської селекції Провенто, Кондор і Пікассо. Картоплю на території України вирощують у зоні Полісся і Лісостепу. Загальна площа під картоплею 1 млн. 500 тис. га з урожайністю 123 ц/га. В цілому картопля високоврожайна, але неякісний садивний матеріал, порушення технології, несприятливі погодні умови негативно впливають на ріст, розвиток і урожайність картоплі [1, 3, 5]. Для підвищення урожайності необхідно впроваджувати більш продуктивні сорти, удосконалити насінництво, забезпечити технологію вирощування комплексом машин і засобами захисту рослин від шкідників і хвороб, а також внести в ґрунт достатню кількість мінеральних і органічних добрив [2, 6]. Важливим заходом в підвищенні врожайності картоплі є стимулювання рослин різними препаратами з метою прискорення росту вегетативної частини і бульбоутворення. Як свідчать досліди вітчизняних вчених, стимулятори росту Міоглобін, Потейтін, Івін, Ємістім С, Фумар, Агростимулін, Люцис, Бетастимулін, Біотрансформатори, ПАБК суттєво впливають на ріст, розвиток і урожайність картоплі, зберігаючи при цьому сортову типовість рослин [1–3, 5–7]. Методика досліджень. У 2005–2007 рр. на кафедрі плодоовочівництва і зберігання Харківського НАУ ім.В.В.Докучаєва виконані досліди з вивчення впливу стимулятора росту Потейтін на урожайність картоплі голландської селекції Провенто, Кондор і Пікассо. Обробляли бульби перед садінням розчином Потейтіну (200 мг препарату на 30л води для обробки 1 т бульб), а потім — рослини в фазу бутонізації (300 мг на 300л води для обробки 1га). 102
- 103. Дослідження проведені надослідному полі ғ 2 університету, на території з південним схилом. Грунт — чорнозем звичайний з вмістом гумусу 4,1– 4,2% і середнім вмістом основних елементів мінерального живлення, з рН 6,2–6,5. Глибина гумусового горизонту 45– 55см. Вирощували картоплю без зрошення. В грунт вносили нітроамофоску при садінні з розрахунку 2,0 ц/га. Попередником картоплі були огірки. Оранку виконували у першій декаді вересня на глибину 25– 27см. Весною поле боронували з одночасним вирівнюванням поверхні. Перед висаджуванням бульб виконували культивацію на глибину 12–15 см. Бульби пророщували, різали на дві частини, обробляли розчином стимулятора росту Потейтін і висаджували в перший декаді травня вручну за схемою 50х50 см на глибину 12–15 см. Подальша технологія вирощування картоплі загальноприйнята. Загальна площа ділянки 38м2, облікова — 25м2, повторність чотириразова. За контроль було взято сорт Провенто без обробки бульб. Обліки і спостереження проводили відповідно до «Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень із картоплею» [4]. Результати досліджень. Температурний режим повітря та ґрунту і вологість після висаджування бульб сприяли дружнім сходам. Так, на контрольних ділянках повні сходи отримали через 22 –_23 доби. Бульби після обробки стимулятором росту забезпечили сходи раніше на 2–3 доби. Формування стебел у сорту Провенто (контроль) зафіксували на 16-ту добу після початку сходів. Початок цвітіння відбувся у третій декаді червня. Найбільшу кількість квіток сформував сорт Провенто, а найменшу — сорт Кондор. Спостереження за подальшим ростом і розвитком рослин свідчать, що початок підсихання стебел і завершення підсихання відбулося пізніше на 3–5 діб на ділянках всіх сортів із використанням стимулятора росту. Біометричні вимірювання виконували два рази за вегетацію — у фазу цвітіння і бульбоутворення. Інтервал між вимірюваннями 21–26 діб. Одержані показники свідчать, що маса рослин за цей період збільшується на 10–30%, а висота основного стебла майже не змінюється. У сорту Провенто висота стебла зафіксована в межах 48,5–49,0 см, у сорту Кондор — 54,0– 58,5см, а в сорту Пікассо — 46,0–49,0 см. Отже, використання стимулятора росту практично не вплинуло на висоту стебел. За кількістю стебел в кущі максимальні показники отримали у сорту Провенто 4,0–4,2 штук, сорт Кондор сформував 2,7–3,7, а сорт Пікассо — 3,3–4,0 стебел на одну рослину. За кількістю бульб у кущі сорт Провенто мав найбільший показник –7,0 штук, а сорти Кондор і Пікассо — від 4,0 до 5,1 бульб. Приріст маси бульб за цей період у сорту Провенто коливався від 140 до 475г на рослину, у сорту Кондор — від 150 до 575г, а максимальним приростом бульб виділявся сорт Пікассо — від 133 до 925г. Спостерігався значно більший приріст маси бульб на ділянках, які обробляли стимулятором росту. Так, у сорту Провенто це збільшення склало 10%, сорту Кондор — 23%, а у рослин сорту Пікассо — 28%. 103
- 104. Збирання бульб у2006 і 2007 роках виконували в кінці серпня, а у 2005 році — 14 вересня. Але різниця в строках збирання суттєво не вплинула на урожайність, яка наведена в таблиці. За 2007 рік отримали значно кращі показники за врожайністю. Контрольний сорт Провенто забезпечив урожайність 17,9 т/га, сорт Пікассо — 21,6 т/га. Вплив стимулятора росту Потейтін на урожайність сортів картоплі. Обробка Урожайність товарної продукції, т/га стимулятором Сорт (фактор Б) роста 2005 рік 2006 рік 2007 рік середня (фактор А) Провенто 12,3 13,0 17,9 14,4 Без обробки Кондор 13,6 17,0 20,8 17,1 (контроль) Пікассо 15,4 19,8 21,6 18,9 Провенто 15,9 13,6 19,8 16,4 З обробкою Кондор 16,2 20,9 23,6 20,2 Потейтіном Пікассо 17,9 24,9 22,7 21,8 НІР, т/га для фактора А 1,11 1,74 1,75 НІР, т/га для фактора Б 0,98 0,80 1,52 Середні за три роки показники урожайності свідчать, що з сорту Провенто (контроль) отримали урожайність 14,4 т/га, сорту Кондор — 17,1, Пікассо — 18,9 т/га. Використання стимулятору росту при обробці бульб і рослин в фазу бутонізації позитивно вплинуло на урожайність всіх сортів. Так, отримали середню урожайність у сорту Провенто 16,4 т/га, що більше на 2,0 т/га від контрольних ділянок. Максимальну урожайність зафіксували в сорту Пікассо 21,8 т/га, додаток урожайності — 2,9 т/га. В цілому за рахунок дії стимулятора росту Потейтіна отримані суттєві збільшення урожайності — в межах 14–18%. Сорти Кондор і Пікассо дозволили забезпечити урожайність від 17,1 т/га до 21,8 т/га, що більше контрольного сорту Провенто на 19–33%. Підрахунок бульб свідчить, що підвищення урожайності частково відбулося за рахунок збільшення кількості бульб. Так, у сорту Провенто збільшення кількості бульб отримали на 3,0%, у сорту Кондор — на 18,4%, у сорту Пікассо — на 27,4%. Розрахунки середньої маси бульб свідчать, що всі сорти позитивно відреагували на обробіток стимулятором росту Потейтіном. У сорту Провенто середня маса бульб збільшилась від 112 г до 135 г, у сорту Кондор — від 108 до 156 г, а у Пікассо — від 131 до 142 г. Маса найбільших бульб також свідчить про позитивний влив стимулятору росту. Так, у сорту Провенто отримали збільшення маси великих бульб від 232 г до 250 г, у сорту Кондор — від 260 до 272 г, а в сорту Пікассо — від 300 до 337 г. Висновки. Використання стимулятору росту Потейтін у рекомендованих дозах для обробці бульб і додатково рослин картоплі в фазу бутонізації на сортах Провенто, Кондор і Пікассо дозволило: 104
- 105. отримати сходи рослин раніше на 2–3 доби; продовжити вегетацію рослин картоплі на 3–5 діб; отримати приріст маси бульб у межах від 10% до 28%; підвищити врожайність товарних бульб від 14% до 18%. отримати більше бульб на 18,4–27,4% та збільшити масу великих бульб на 12–37 г. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Власенко М.Ю., Філіпова Л.М. Вплив регуляторів росту на продуктивність, на формування асиміляційної поверхні листків та продуктивність картоплі сорту Зов // Вісник БДАУ: Зб. наук. пр. / Білоцерк. держ. аграр. ун-т. — 2000. — Вип. 10. — С. 279–285. 2. Донченко Л.М. Застосування природних і синтетичних регуляторів росту рослин для затримки проростання насіннєвих бульб картоплі // Вісник БДАУ: Зб. наук. пр. / Білоцерк. держ. аграр. ун-т. — 1998. — Вип. 4. Част. 2. — С. 24–27. 3. Мельник О.В., Муравйов В.О., Семибратська Т.В. Насіннєві якості сучасних сортів картоплі в умовах Східного Лісостепу України. Міжвідомчий тематичний збірник. Овочівництво і баштанництво. — 2007. — ғ 53. — С. 486–490. 4. Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з картоплею. — К., 2002. 36 с. 5. Муравйов В.О., Мельник О.В., Опанасенко О.М., Семибратська Т.В. Вплив препарату біоглобін на якісні показники насіннєвого матеріалу картоплі. Міжвідомчий тематичний збірник. Овочівництво і баштанництво. — 2002 ғ 47. С. 312–317. 6. Філіпова Л.М., Власенко М.Ю. Вплив регуляторів росту на продуктивність та якість картоплі // Вісник БДАУ: Зб. наук. пр. / Білоцерк. держ. аграр. ун-т. — 2001. — Вип. 15. — С. 154–158. 7. Філіпова Л.М. Ефективність природних та синтезованих регуляторів при застосуванні під садивні бульби картоплі 2002 года. Автореф. дис… канд. с.-г.наук: Ін-т. цукрових буряків УААН. — К., 2002. — 19 с. Одержано 6.04.10 Представлены результаты исследований влияния стимулятора роста Потейтина на рост, развитие и урожайность картофеля. Ключевые слова: картофель, сорт, стимулятор роста, фенологические наблюдения, урожайность. The results of the research of influence of Potaitin plant growth stimulant on the growth, development and crop capacity of potato plants are presented. Key words: potato plants, variety, plant growth stimulant, phenological observation, crop capacity. 105
- 106. УДК 631.527:633.14 ОЦІНКА КОМБІНАЦІЙНОЇЗДАТНОСТІ ЧОЛОВІЧОСТЕРИЛЬНИХ ЛІНІЙ ЖИТА ОЗИМОГО З.О. МАЗУР, кандидат сільськогосподарських наук Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту коренеплідних культур УААН У результаті досліджень проведена оцінка компонентів гібридів на основі ЦЧС (ЧС ліній та тестерів) загальної та специфічної комбінаційної здатності за врожайністю жита озимого. Виділено кращі материнські компоненти за ЗКЗ і СКЗ, що дало можливість підібрати пари для формування високогетерозисних комбінацій жита озимого. Використання основних методів селекції жита, які ґрунтуються на індивідуально-родинному та масовому доборі рослин, вичерпали свої можливості і подальше їх використання є малоефективним. Тому виникла необхідність застосування нових методів селекції на лінійній основі з використанням цитоплазматичної чоловічої стерильності. Гетерозисна селекція жита озимого базується, головним чином, на раніше розроблених теоретичних положеннях [1]. На даний час роботи в галузі гетерозису набувають більш широкої практичної спрямованості [2]. Однією з актуальних проблем гетерозисної селекції жита є добір батьківських компонентів, які добре комбінуються при гібридизації, тому для створення гетерозисних комерційних гібридів важливого значення набуває їх оцінка за комбінаційною здатністю [3]. Матеріал і методика досліджень. Вихідним матеріалом послужили чоловічостерильні (ЧС) лінії п‘ятого і шостого насичуючого схрещування (НС5 — НС6) створені на матеріалах верхняцької селекції та селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр‘єва. Як тестери, ми використовували сорт Боротьба (Т-1) та дві лінії — відновлювачів фертильності — Саратовське 7/джерело відновлення фертильності (Т-2) і LPN-36/СФ-6 (Т-3). Лінії вивчали впродовж 2008–2009 рр. за комбінаційною здатністю — загальною та специфічною (ЗКЗ і СКЗ), використовуючи при цьому полікросні та топкросні схрещування. Випробування проводили на ділянках з обліковою площею 1,5 м2 із стандартним їх розміщенням. Стандартом служив гібрид Слобожанець. Результати польових досліджень обробляли методом дисперсійного аналізу [4]. Результати та їх обговорення. Перші гібридні зразки, що отримані за участю ЧС-аналогів методом полікросу, випробувались у конкурсному 106
- 107. сортовипробуванні впродовж 2008–2009рр. Врожайність гібридів (в перерахунку на т/га) на дослідних ділянках у 2008 р. коливалася у межах 4,4…10,1, 2009 р. — 4,5…8,0 т/га. Оцінка врожайності гібридів за участю ліній показала, що між ними існує істотна різниця, відповідно: Fф=94,5> Fт=1,48 та Fф=211,5> Fт=3,09. На рис. 1 графічно зображено ефекти ЗКЗ 12 ти чоловічостерильних (ЧС) аналогів п‘ятого та шостого насичуючого схрещування, які ілюструють широкий спектр материнських компонентів і відрізняються генетично- селекційною цінністю. 6 5 Ефекти ЗКЗ 4 3 2 1 0 -1 2 /7 2 /2 /3 /3 /3 /3 /3 /8 /7 1 7/ o/ 3- 13 13 14 16 21 24 13 16 et nd С /2 am С С С С С С С C Ч В a Ч Ч Ч Ч Ч Ч Ч Ч 23 rn G Fe С Ч ЧС аналоги 2008 рік 2009 рік Рис. 1. ЗКЗ за врожайністю ЧС аналогів (НС5, НС6). Найвищими істотно доведеними ефектами ЗКЗ у 2008 р. характеризувалися ЧС лінії: 13/2, 7/2, 13/3, 14/3, 16/3, 21/3, 13/8, 23В/23-1. При одержанні шостого насичуючого схрещування в 2009 р. підтвердили свої оцінки ЧС лінії 13/3 (q1 = +2,82), і ЧС 14/3 (q1 = + 2,55), лінія 21/3 (q1 = +2,79), ЧС 23В/23-1 (q1 = +1,72). Такі чоловічостерильні аналоги мають у своєму генотипі сприятливі домінантні алелі, які успадковуються у наступних поколіннях. ЗКЗ кращих ЧС аналогів подано у табл.1. Високими позитивними ефектами ЗКЗ, що знаходилися в межах 0,5–1 НІР05 характеризувалася лише одна ЧС лінія 24/3. Лінії, які показали позитивний ефект ЗКЗ впродовж 2008–2009 рр., необхідно залучати до схрещування із відновлювачами фертильності для одержання високоврожайних гібридів. Лінії 7/2 (q1 = 0,8), 16/7 (q1 = 0,4), Camet/7 (q1 = 0,12) у 2008 р. показали позитивні ефекти ЗКЗ, а у 2009 році в них проявився низький ефект ЗКЗ — відповідно -0,43; -0,18; -0,61. Мінливість ефектів комбінаційної здатності свідчить про взаємодію генотипів ЧС ліній із умовами року. Лінія Fernando/2 впродовж двох років досліджень зберігала від‘ємні ефекти комбінаційної здатності, що вказує на її низьку генетичну цінність. 107
- 108. 1. Загальна комбінаційназдатність кращих ЧС аналогів, випробовуваних у полікросних схрещуваннях Чоловічостерильні Врожайність, ЗКЗ лінії 2008 р. ЗКЗ 2009 р. ЗКЗ 1 ЧС 13/2 7,72 2,77 5,66 +0,5 2 ЧС 7/2 5,75 0,80 4,74 -0,43 3 Fernando/2 4,42 -0,53 4,49 -0,68 4 ЧС 13/3 7,44 +2,52 7,99 +2,82 5 ЧС 14/3 7,95 +3,00 7,72 +2,55 6 ЧС 16/3 5,81 +1,28 4,99 -0,18 7 ЧС 213 10,08 +5,13 7,96 +2,79 8 ЧС 24/3 5,29 +0,34 5,44 +0,27 9 ЧС 16/7 4,99 +0,4 4,9 -0,18 10 Camet/7 5,07 +0,12 4,56 -0,61 11 ЧС 13/8 9,05 +4,10 4,78 -0,39 12 ЧС 23В/23-1 6,49 +1,54 6,89 +1,72 НІР 05 0,57 0,31 Примітка. В таблиці представлені не всі варіанти, тому Σ ≠ 0. Одночасно з вивченням оцінок ЗКЗ чоловічостерильних ліній у полікрос-тесті використовували більш точний метод — топкрос на основі трьох тестерів. Такий метод забезпечує високу точність оцінки комбінаційної здатності як материнського, так і батьківського компоненту, і дозволяє виявити характер генних взаємодій при формуванні гібридних комбінацій. У досліді брали участь 6 кращих ЧС аналогів, які були виділені в попередні роки за господарсько-цінними ознаками — стерильністю, урожайністю зерна, комбінаційною здатністю, та три тестери. [5]. У процесі топкросних схрещувань було отримано 18 гібридних комбінацій. Дисперсійний аналіз даних показав, що гібриди, створені за участю ЧС аналогів та тестерів, істотно відрізнялися між собою (табл.2). 2. Дисперсійний аналіз комбінаційної здатності ЧС гібридів, 2009 р. Сума Ступінь Середній F — критерії Фішера Показник квадратів свободи квадрат фактичне табличне Гібриди 201,045 17 11,826* 146,50 2,01 Повторність 0,001 2 0,000 0,00 3,32 ЗКС лінії 45,874 5 9,175* 113,65 2,53 ЗКС тестерів 3,483 2 1,741* 21,57 3,32 СКС 151,689 10 15,169* 187,90 2,16 Похибка 2,745 34 0,081 Разом 203,791 53 Примітка.* — мають достовірну різницю на 5му% рівні значущості. 108
- 109. Джерела варіювання, щопов‘язані як із ЗКЗ ЧС аналогів, так і з ЗКЗ тестерів, істотно впливали на ознаку врожайність зерна. Між ЧС аналогами і тестерами виявлено суттєві відмінності на 5%-рівні значущості — відповідно Fф=113,65 > Fт=2,53 та Fф=21,57> Fт=3,32. Взаємодія компонентів схрещування (СКЗ) мала найбільший вплив на загальну мінливість ознаки врожайності, яка була також суттєвою (Fф=187,90> Fт=2,16). Структура мінливості ознаки врожайності у ЧС гідридів, залежно від батьківських форм і їх взаємодії, подано на рис.2. ЧС аналоги 23% Тестери 2% СКЗ (ЧС/тестери) 75% СКЗ (ЧС/тестери) Тестери ЧС аналоги Рис.2. Структура мінливості ознаки «врожайність» для ЧС гібридів жита озимого Вплив ЧС аналогів оцінювався у 23%, тестерів 2%, взаємодія компонентів була найбільшою і складала 75%. Це є свідченням того, що при формуванні ЧС гібридів особливо важливе значення має підбір компонентів за специфічною комбінаційною здатністю (СКЗ). Істотність відмінностей між одержуваними гібридами дозволила виявити генетичну цінність кожної із ЧС ліній. Ефекти загальної комбінаційної здатності пилкостерильних форм наведено на рис. 3. 1,5 1 Ефекти ЗКЗ 0,5 0 -0,5 ЧС 23- ЧС ЧС 13/8 ЧС 24/3 ЧС ЧС 18/3 -1 2/23-1 23В/23- 5В/13-1 1 -1,5 -2 ЧС аналоги Рис.3. Ефекти ЗКЗ ЧС аналогів жита озимого за врожайністю зерна 109
- 110. Як показав аналізданих комбінаційної здатності, істотно високі значення ЗКЗ мали три лінії ЧС 23-2/23-1 (q1 = 0,88), та ЧС 24/3 (q1 =1,03). Дві лінії ЧС 5В/13-1 та ЧС 18/3 мали істотно низьке значення відповідно — (-0,60) та (-1,66), що свідчить про їх низький внесок адитивних генів. Лінія ЧС 13/8 (q1 = — 0,05) не відрізнялася від середньопопуляційного значення. Враховуючи істотні відмінності за генотипом тестерів, проведена їх диференціація за ефектами ЗКЗ (рис.4). 0,4 0,2 Ефекти ЗКЗ 0 Т-1 (Боротьба) Т-2 (Сарат.7/Дж. Відн. Т-3 (LPN-36/CФ-6) -0,2 Ферт.) -0,4 Тестери Рис.4. Ефекти ЗКЗ тестерів жита озимого за урожайністю зерна Істотно високе значення ЗКЗ мав лише один тестер-лінія (Саратовське 7/джерело відновлення фертильності)(0,30*). Ефекти і константи специфічної комбінаційної здатності (СКЗ) ЧС аналогів на основі тестерів наведено у таблиці 3. 3. Ефекти і константи СКЗ ЧС аналогів і тестерів, 2009 р. Ефекти СКС Константи ғ п/п Лінії Тестер 1 Тестер 2 Тестер 3 СКС ліній 1 ЧС 23-2/23-1 -1,25* -1,08* 2,33* 2,7 2 ЧС 23В/23-1 -1,10* -1,70* 2,81* 4,0 3 ЧС 13/8 -0,99* 3,41* -2,42* 6,2 4 ЧС 24/3 1,27* -0,95* -0,33 0,9 5 ЧС 5В/13-1 0,79* 1,29* -2,09* 2,2 6 ЧС 18/3 1,29* -0,98* -0,31 0,9 Константи СКС тестерів 1,3 3,2 3,9 2,8 Примітка. * — мають достовірну різницю на 5-му рівні значущості Істотну високу взаємодію компонентів схрещування виявили гібриди: ЧС (24/3) / Т-1 (S і, j = 1,27); ЧС (5В/13-1) / Т-1 (S і, j = 0,79); ЧС (18/3) / Т-1 (S і, j = 1,29); ЧС (13/8) / Т-2 (S і, j = 3,41); ЧС (5В/13-1) / Т-2 (S і, j = 1,29); ЧС (23-2/23-1) / Т-3 (S і, j = 2,33); ЧС (23В/23-1) / Т-3 (S і, j = 2,81). 110
- 111. Погано комбінували міжсобою за СКЗ такі батьківські форми: ЧС (23-2/23-1) / Т-1 (S і, j = -1,25); ЧС (23В/23-1) / Т-2 (S і, j = -1,10); ЧС (23-2/23- 1) / Т-2 (S і, j = -1,08); ЧС (23В/23-1) / Т-2 (S і, j = -1,70); ЧС (13/8) / Т-3 (S і, j = -2,42); ЧС (5В/13-1) / Т-3 (S і, j = -2,09) та інші. Результатом дії та взаємодії генів, що чисельно виражена в ефектах комбінаційної здатності, є фенотипове вираження урожайності ЧС гібридів (табл.4). Як показано в таблиці 4, варіювання продуктивності в даному досліді було значним від 3,44 т/га ЧС (5В/13-1) /Т-3 до 10,11 т/га ЧС (13/8) / Т-2. 4. Середня врожайність ЧС гібридів жита озимого (т/га), 2009 р. Тестери Середнє ғ Лінії значення по п/п Тестер 1 Тестер 2 Тестер 3 лініях 1 ЧС 23-2/23-1 6,11 6,55 9,33 7,3 2 ЧС 23В/23-1 5,78 5,44 9,33 6,9 3 ЧС 13/8 5,44 10,11 3,66 6,4 4 ЧС 24/3 8,78 6,83 6,83 7,5 5 ЧС 5В/13-1 6,67 7,44 3,44 5,9 6 ЧС 18/3 6,11 4,11 4,16 4,8 Середнє значення гібридів 6,5 6,7 6,1 6,5 по тестерам Це свідчить про можливість добору кращих гібридних комбінацій з високою урожайністю. Ґрунтуючись на тому, що на формування врожайності впливають як ЗКЗ, так і СКЗ ефекти, а її кінцеве вираження залежить від їх сумарної дії генів, ми встановили, чим обумовлений гетерозис у кращих гібридах першого покоління, а також, які ефекти генів мають вирішальне значення в його генетичній детермінації. В табл.5 наведено показники конкурсного гетерозису чотирьох кращих гібридів жита озимого на основі ЦЧС. 5. Середня врожайність кращих гібридів на основі ЦЧС жита озимого, 2009 р. Комбінації схрещування Урожайність, т/га % до стандарту ЧС (23-2/23-1)/(LPN-36/СФ-6) 9,33 117,1 ЧС (23В/23-1)/(LPN-36/СФ-6) 9,33 117,1 ЧС(13/8)/ (Саратовське 7/дже- 10,11 126,9 рело відновлен. фертильності) ЧС (24/3)/ Боротьба 8,78 110,2 St. Слобожанець (F1) 7.97 100 НІР05 0,47 За допомогою полікросних і топкросних схрещувань визначено комбінаційну здатність трьох тестерів жита озимого. Кращою за ЗКЗ є лінія 111
- 112. Саратовська 7 /джерело відновлення фертильності, за її участю одержано міжлінійний гібрид на ЦЧС основі, який суттєво перевищує стандарт. Висновок. Виділено чоловічостерильні аналоги п‘ятого бекросного покоління з високою загальною комбінаційною здатністю. У результаті топкросних схрещувань оцінено три тестера жита озимого за їх генетичною цінністю. Кращою визнана лінія-тестер (Саратовська 7 / джерело відновлення фертильності). Використовуючи її, отримано міжлінійний гібрид, який суттєво перевищує стандарт (26,9%). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Турбин Н. В. Генетика гетерозиса и методы селекции растений на комбинационную способность / Н. В. Турбин // Генетические основы селекции растений. М, 1971. — С. 112–165. 2. Чугункова В. Г. Генетичні і цитогенетичні основи гетерозису у рослин / В. Г. Чугункова, О. В. Дібровна, І. І. Лялько. — К.: Логос, 2006. — 260 с. 3. Деревянко В.П. Актуальные вопросы гетерозисной селекции озимой ржи / В. П. Деревянко, Д. К. Егоров. — Харьков, 2008, — 152 с. 4. Методические рекомендации по применению математических методов для анализа экспериментальных даных по изучению комбинационной способности / [Вольф В. Г., Литун П. П., Хавелова А. В., Кузьменко Р. И.]. — Х.: УНИИРС и Г, 1980. — 75 с. 5. Корнєєва М. О. Оцінка ЧС ліній озимого жита в процесі їхнього створення / М. О. Корнєєва, З. О. Мазур // Цукрові буряки. — 2007. — ғ 6 (60). — С. 8–9. Одержано 8.04.10 В результате исследований проведена оценка компонентов гибридов на основе ЦМС (МС линий и тестеров) по общей и специфической комбинационной способности (ОКС и СКС) урожайності ржи озимой. Выделено лутчшие материнские компоненты по ОКС и СКС, что дает возможность подобрать пары для формирования, высокогетерозuсных комбинаций ржи озимой. Ключевые слова: компоненты гибридов, общая и специфическая комбинационная способность, рожь озимая, материнские компоненты. The conducted research resulted in the evaluation of the components of hybrids on the basis of CMS (MS lines and testers) according to general and specific combinative ability (SCA and ACA) of winter rye crop capacity. The best SCA and ACA parent components were defined which helped to find matches to form high-heterotic combinations of winter rye. Key words: hybrid components, general and specific combinative ability, winter rye, parent components. 112
- 113. УДК 631.811.98 +631.81.095.337:635.63 ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ, МІДІ І ЇХ СУМІШІ НА БІОМЕТРІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ТОВАРНУ ЯКІСТЬ, ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ПРОДУКТИВНІСТЬ ОГІРКІВ А.С. МЕРКУШИНА, кандидат біологічних наук В.О. ПУРШЕЛ Вивчено вплив регуляторів росту, міді і їх сумішей на біометричні показники, товарну якість і хімічний склад огірків, урожайність, економічну ефективність. У світовому аграрному виробництві за останні роки зростає тенденція до підвищення виробництва овочів, як основних постачальників вітамінів, мікроелементів, ферментів та інших цінних поживних речовин, які набувають все більшого значення у харчуванні людей. Нині їх світове виробництво збільшилось у 1,5–2,5 рази. Але забезпечення населення України огірками та продуктами їх переробки в даний час не відповідає науково обґрунтованим нормам. Їх середньорічне виробництво на душу населення складає лише 9,7 кг, що становить 65–80% від рекомендованої норми [1]. Тому нарощування виробництва огірків є пріоритетним завданням овочівників України. Вирішення цієї проблеми передбачається без збільшення посівних площ і додаткових затрат, вимагає застосування нових, більш сучасних і досконалих ресурсозберігаючих технологій вирощування огірків. Альтернативою фунгіцидам та інсектицидам під час вирощування огірків є стійкі до хвороб сорти, але таких сортів в Україні обмаль. Виходячи з цього, ведеться пошук речовин, що здатні підвищувати витривалість рослин огірків до патогенів, шкідників, підвищення продуктивності та покращення якості. Тому метою досліджень було вивчити вплив регуляторів росту (Івіну і Емістиму С), міді і їх сумішей на збір ранньої продукції, продуктивність та якість огірків. До завдань наших досліджень входило вивчити вплив регуляторів росту рослин, міді і їх сумішей на: фенологію рослин; біометричні показники рослини огірка; врожайність огірків за перший місяць плодоношення; загальну врожайність огірків у досліді; якісні показники плодів огірка; показники економічної ефективності застосування регуляторів росту рослин, міді і їх суміші при вирощуванні огірків. 113
- 114. Методика досліджень. Дослідженняпроводили в умовах с. Торговиця Новоархангельського району у 2008–2009 роках. Ґрунт — чорнозем опідзолений важко суглинковий. Він має глибокий гумусний шар з вмістом гумусу 3,2%, рН сольової витяжки 6,1–6,3. На 100г ґрунту припадає: азоту 8,5–9,0; фосфору 10–13, калію 9–11 мг; міді в цьому ґрунті — 3,5 мг/кг; бору — 0,75, молібдену — 0,2 мг/кг. Тому застосування мікроелементів на цих ґрунтах повинно бути обов‘язковим. Варіанти досліду розміщували рендомізовано, повторність — триразова, розмір ділянки 21,6м2, облікової — 16,02м2, ширина міжрядь — 90см, а в рядку — 20см, гібрид — Родничок F1. У досліді проводили наступні обліки і спостереження: 1. Фенологічні. 2. Біометричні. 3. Облік урожаю проводили після збирання врожаю. 4. Середню масу плодів визначали за загальноприйнятою методикою. 5. Товарність продукції визначали відповідно до прийнятих стандартів. 6. Вміст сухих речовин визначали ваговим методом [2], вміст цукрів за Х.М. Починком [3], вміст аскорбінової кислоти — за В.М. Найченком [4]. 7. Економічну ефективність — за методичними вказівками кафедри економіки [5]. 8. Статистичну обробку даних проводили із використанням дисперсійного аналіз [7]. Результати досліджень. У результаті проведених досліджень було встановлено, що обробка насіння по-різному впливала на появу сходів. Якщо у контролі сходи з‘явилися на 8-й день після сівби, то у варіанті з Емістимом С — на 5-й, з Івіном та Емістимом С + мідь — на 6-й, а з міддю — на 7-й день. Фенологічні спостереження показали, що в усіх дослідних варіантах більш інтенсивно проходило утворення листків, квіток і плодів. Наприклад, якщо в контролі перший листок з‘явився 19.05, то у дослідних варіантах — 14.05–18.05, тобто на 1–5 діб раніше. Початок цвітіння у контролі розпочався 29.06 (2008 р.) і фаза від появи сходів до цвітіння тривала 46 днів, то у варіанті з Івіном — 42, а з Емістимом С — 43 дні. Плодоносити огірки у варіанті Емістим С + мідь почали 1.07, тоді як у контролі 9.07., тобто у дослідних варіантах, зав‘язь з‘явилася на 7–8 днів раніше, ніж у контролі, що має велике значення, оскільки рання продукція коштує дорожче. Таким чином, спостереження за ростом і розвитком рослин огірків дозволили встановити, що проходження фаз вегетації і розвиток рослин огірків можливо змінювати за рахунок застосування регуляторів росту і мікроелементів. Крім цього, ми вивчали, як регулятори росту впливали на ростові процеси: висоту рослин, утворення листків і площу листкової поверхні, масу надземної частини (табл. 1). 114
- 115. 1. Вплив регуляторівросту, міді і їх суміші на біометричні показники рослин огірків у 25-ти денному віці (середнє з 10 рослин), 2008–2009 рр. Кількість Маса Висота Площа % до Варіант досліду листків на 2 надземної рослин, см листків, см контролю рослині, шт. частини, г Контроль 24,3 5,0 735 23,5 100,0 Івін 27,7 5,8 890 29,5 125,5 Емістим С 24,3 6,2 915 30,3 128,9 Мідь 28,0 5,8 868 25,9 110,2 Емістим С + мідь 28,2 6,0 902 29,9 127,2 Із даних таблиці 1 видно, що під впливом регуляторів росту і міді змінювалась довжина гудини, кількість листків і їх площа, а це все вплинуло на інтенсивність фотосинтезу і середню масу плодів, яка найменшою була у контролі — 48,5 г, а в дослідних варіантах вона коливалась від 50,5 до 54,7 г. Крім цього, нас цікавило, як впливають регулятори росту і мідь на врожайність огірків (табл. 2). Отримані нами дані свідчать, що в середньому за два роки врожайність у контролі становила 20,5 т/га, тоді як у дослідних варіантах вона зросла і коливалася від 23,0 до 27,3 т/га, при цьому найвищу врожайність отримали у варіанті Емістим С + мідь (27,3 т/га). Дисперсійний аналіз отриманих даних показав, що збільшення врожаю, у порівнянні з найменшою істотною різницею на 5% рівні значущості, суттєві. 2. Вплив регуляторів росту, міді і їх суміші на врожайність огірків, т/га Рік досліджень + — до контролю Середнє за два Варіант досліду % до 2008 2009 роки т/га контролю Контроль 18,0 23,3 20,5 – 100,0 Івін 21,9 25,7 23,8 + 3,3 116,1 Емістим С 22,4 27,1 24,7 + 4,2 120,5 Мідь 21,0 25,0 23,0 + 2,5 112,2 Емістим С + мідь 25,9 28,3 27,3 + 6,8 132,2 НІР05 2,28 3,34 – При вирощуванні сільськогосподарської продукції велика увага приділяється не лише підвищенню врожайності, але й поліпшенню товарної якості плодів. Згідно ДСТУ 176–85 «Огірки свіжі» плоди огірків поділяють на: пікулі (довжина 7,1–9,0 см); зеленці (довжина не більше 11,0 см, найбільший поперечний діаметр не більше 5 см) [6]. 115
- 116. Товарна якість —це кількість стандартної продукції у відношенні до всієї зібраної продукції, вираженої у відсотках. Товарна продукція за роки досліджень наведена в таблиці 3. 3. Вплив регуляторів росту, міді і їх суміші на товарну якість і хімічний склад огірків, 2008–2009 рр. Товарна Аскорбінова % до Сухі Варіант досліду якість Цукри, % кислота, контролю речовини, % огірків, % мг% Контроль 89,0 100,0 3,65 2,44 11,81 Івін 94,5 106,2 3,71 2,45 11,92 Емістим С 94,5 106,2 3,80 2,50 12,10 Мідь 90,5 101,6 3,66 2,49 12,41 Емістим С + мідь 94,5 106,2 3,75 2,53 12,48 Із даних таблиці 3 бачимо, що свіжі огірки містять 3,65–3,80% сухих речовин. Найбільшу кількість сухих речовин містили плоди у варіанті Емістим С — відповідно 3,80%. Найменша кількість цукрів була у плодах огірків з контрольного варіанту — відповідно 2,44%, а найбільша — у плодах, де насіння обробляли сумішшю Емістим С + мідь — 2,53%. Вітамін С приймає участь у багатьох біохімічних реакціях, що проходять в організмах рослини і людини. У людини він забезпечує нормальну роботу імунної системи, а при його нестачі в продуктах харчування підвищується проникність стінок судин, тому що порушується синтез білка колагену. Тому дуже важливо було визначити, чи впливали регулятори росту і мідь на підвищення синтезу вітаміну С у плодах огірків. Отримані дані свідчать, що плоди огірка з контрольного варіанту містили 11,81 мг% аскорбінової кислоти, а в дослідних варіантах відповідно на рівні 11,92–12,48 мг%. Найбільше вітаміну С було у огірків з варіанту, де насіння обробляли сумішшю Емістиму С і міді — 12,48 мг%. Таким чином, із наведених даних бачимо, що передпосівна обробка насіння огірка регуляторами росту разом з міддю не тільки підвищила урожайність, але й значно покращила якість плодів огірка та підвищила його товарну якість на 1,6–6,2%. Було також встановлено, що використання регуляторів росту і міді є економічно вигідним. Так, собівартість 1 т огірка в міру зростання урожайності зменшувалася, і була найнижчою у варіанті застосування регулятора росту Емістиму С і міді разом, при цьому рівень рентабельності виробництва склав 89,3 проти 61,9% у контролі. Окупність додаткових витрат у всіх дослідних варіантах коливалась від 2,8 до 2,9 рази. Висновки. Підсумовуючи одержані дані про вплив регуляторів росту, міді і їх сумішей на біометричні показники рослин огірків, товарну якість, урожайність і хімічний склад плодів, зазначимо, що Емістим С, Івін, мідь і 116
- 117. суміш Емістиму Сз міддю є перспективним агрозаходом. Особливо необхідно відмітити Емістим С в суміші з мікроелементами. Під впливом цієї суміші значно збільшилась площа листків, урожай підвищився у порівнянні з контролем на 6,8 т/га, товарна якість огірків становила 94,5%, а вміст аскорбінової кислоти становив 12,48 мг% проти 11,81 у контролі. У цьому варіанті була найнижча собівартість 1 т огірка, рівень рентабельності склав 84,3% проти 61,9 в контролі. Таким чином, найбільш ефективним у посівах огірка слід вважати застосування препарату Емістим С сумісно з міддю. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Карасюк І.М., Улянич О.І. Особливості вирощування огірків на опорній шпалері // Збірник наукових праць УДАУ «Біологічні науки і проблеми рослинництва» (спеціальний випуск). — Умань, 2003. — С. 451–457. 2. Практикум з фізіології рослин. Навчальний посібник / Величко Л.Н., Меркушина А.С., Чорна Л.В. — Умань, 2006. — С. 27–29. 3. Починок Х.М. Визначення масової частки цукрів // Методи біохімічних та органічних досліджень рослин і ґрунтів за редакцією Грицаєнко З.М. — К.: Нічлава, 2003. — С. 104–106. 4. Найченко В.М. Практикум з технології зберігання і переробки плодів та овочів з основами товарознавства. — К.: ФАДА, ЛТД, 2001. 5. Семенда Д.К. та ін. Методичні рекомендації до виконання та захисту дипломних робіт. — Умань. УДАУ, 2008. — 48 с. 6. Тернавський А.Г. Урожайність огірка залежно від впливу біологічних препаратів / Матеріали всеукраїнської конференції молодих учених. — Умань, 2008. — С. 148. 7. Основи наукових досліджень в агрономії: Підручник / В.О. Єщенко, П.Г. Копитко, В.П. Опришко, П.В. Костогриз; За ред. В.О. Єщенка, — К.: Дія. — 2005. — 288 с. Одержано 9.04.10 Установлено влияние регуляторов росту растений, меди и их смесей на биометрические показатели, товарные качества и химический состав огурцов, урожайность и экономическую эффективность. Ключевые слова: огурцы, медь, регуляторы роста, биометрические показатели, товарные качества. The influence of plant growth regulators, copper and their combinations on biometric indices, commercial quality and chemical composition of cucumbers, their crop capacity and economic efficiency are established. Key words: cucumbers, copper, plants growth regulators, biometric indices, commercial quality. 117
- 118. УДК 631.582.2:632.51:633.85 ДИНАМІКА ЗМІН ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ А. В. НОВАК, Ю. В. НОВАК, кандидати сільськогосподарських наук Наведено середньомісячні температури повітря від 1891 до 2008 рр., їх аналіз за базові періоди визначення середніх багаторічних даних і за восьмирічні цикли. Встановлені залежності змін, що відкривають можливість прогнозованого вибору культур для пожнивного використання та сортів сільськогосподарських культур різної тривалості вегетації у основних посівах. Облік комплексу природно-кліматичних умов ведеться мережею метеорологічних станцій і постів зонально, в адміністративних областях України. Дані спостережень використовуються у сільському господарстві для оперативного обслуговування, оцінки умов формування урожаїв сільськогосподарських культур і наукових досліджень. На сьогодні оцінка природних ресурсів знаходить застосування у моделюванні стратегічних напрямів землеробства: опрацюванні методики сільськогосподарської оцінки землі, оптимізації структури посівних площ і сівозмін, агробіологічному обґрунтуванні чергування культур у сівозмінах різних регіонів України [1–5]. Даних літератури подібних до наших досліджень не знайдено. Методика досліджень. Середні місячні значення температури повітря були опрацьовані статистичними методами економіки з метою використання результатів у прогнозуванні процесів сільськогосподарського виробництва. Аналіз температури повітря метеостанції Умань було проведено за базові періоди визначення середніх багаторічних даних (1891– 1935; 1936–1960; 1961–1990; 1991–2008 рр.), а також за восьмирічними циклами з 1945 до 2008 року. Результати досліджень. Впливовим фактором агрометеорологічних ресурсів є температура. За термічними умовами Черкаську область поділяють на помірно теплий і теплий агрокліматичні райони. Територія дослідних полів Уманського НУС відноситься до останнього, де за багаторічними (1961–1990рр.) дослідженнями річна сума температур становить від 2580 до 2900°С. Сонячна радіація, що надходить на поверхню землі обумовлює тепловий режим, а останній впливає на формування клімату та погоди (табл. 1). 118
- 119. 1. Температура повітря,°С за базові періоди визначення середніх багаторічних даних (обліки метеостанції Умань від 1891 до 2009 рр.) Сі- Лю- Бере- Кві- Тра- Чер- Ли- Сер- Вере- Жов- Лис- Гру- Роки Річна чень тий зень тень вень вень пень пень сень тень топад день 1891–1935 7,1 -5,8 -4,0 -0,1 7,1 14,3 17,1 19,4 18,4 13,8 7,9 1,3 -3,5 1936–1960 7,5 -5,2 -5,1 -0,4 7,7 14,6 18,5 20,3 19,0 13,8 6,6 1,8 -2,4 1961–1990 7,5 -5,7 -4,2 0,9 8,5 14,6 17,7 19,0 18,0 13,5 7,6 1,7 -2,2 1991–2009 8,4 -3,1 -2,5 2,0 9,2 14,9 18,3 20,7 19,7 13,9 8,3 2,2 -2,4 1891–2009 7,7 -4,9 -4,0 0,8 8,4 14,7 18,1 19,8 18,8 13,7 7,5 1,9 -2,4 Дані таблиці свідчать, що річна температура повітря підвищувалася на 0,4 градуси за перші 25 та наступні 30 років, у порівнянні з періодом за 1891– 1935 рр. При цьому у трьох (лютий, березень, жовтень) і чотирьох місяцях року (лютий, липень, вересень, жовтень) аналізованих періодів температура була нижчою, ніж у 1891–1935 рр. Спільним за 25 та тридцятирічний періоди було зниження температури повітря в лютому і жовтні, а розмах варіювання (1,3–1,4) був на 0,9 °С більшим за 1936–1960 рр. Особливо різке потепління спостерігалося з 1991 року, коли середньорічна температура зросла на 0,9 °С до попереднього періоду, або на 1,3°С — до вихідних даних. Варто також підкреслити, що перевищення температури тут спостерігалося в усі місяці року. Найбільш вираженими коливання температури були в січні, лютому, березні, тобто на початку року, а найменш — травні, вересні, листопаді і грудні. За пересічної температури 7,7 упродовж 1891–2009 рр. щомісячне зростання становило у першому півріччі відповідно 0,9; 4,8; 7,4; 6.3 та 3,4°С, досягаючи максимуму (19,8) у липні. Починаючи із серпня, щомісячний спад температури становив відповідно 1,0; 5,1; 6,2; 5,6; та 4,3°С. Аналіз температури повітря за повні восьмирічні цикли (табл. 2) показав розширення межі її коливань, у порівнянні з базовими періодами визначення середніх багаторічних даних (табл. 1). Із табличних даних видно, що річна температура повітря перших чотирьох циклів була нижчою у парних відповідно на 0,3 і 0,2°С. Найнижчу річну температуру - 7,3 - зареєстровано у п‘ятому циклі. У наступні 1985–1992 рр. температура повітря зросла на 0,5 °С, порівняно з даними за 1977–1984 рр., і перевищувала усі попередні восьмирічні обліки. У сьомому і останньому восьмому циклах температура повітря підвищувалась відповідно на 0,3 і 1°С, порівняно з 1985–1992 рр. Даний період ще був характерний і тим, що річні та місячні температури повітря наближалися до середніх за 1945–2008 рр. Це єдиний цикл, де не зазначено мінімальних чи максимальних значень температури повітря у жодному із місяців року. Один-два крайніх відхилень температури відмічено у п‘ятому, першому і сьомому циклах. У перших циклах переважали мінімальні, а в останніх — максимальні середньомісячні температури повітря. 119
- 120. 2. Температура повітрявосьмирічних циклів за період з 1945 до 2008 рр., °С (дані метеостанції Умань) Листопад Вересень Березень Жовтень Серпень Грудень Червень Травень Квітень Липень Лютий Січень Роки Річна 1945–1952 7,5 -5,7 -4,4 -0,7 9,3 14,9 18,2 19,5 19,3 14,4 5,9 1,9 -2,5 1953-1960 7,2 -4,7 -6,2 -0,9 6,3 14,2 18,8 20,7 19,0 12,8 7,7 0,6 -1,9 1961–1968 7,6 -6,8 -4,6 -0,2 8,7 14,7 18,3 19,6 18,6 14,0 8,4 2,7 -3,1 1969–1976 7,4 -6,1 -4,2 0,5 9,2 14,4 17,3 19,2 18,1 13,4 6,8 1,1 -1,7 1977–1984 7,3 -4,8 -3,3 1,1 7,4 14,6 17,4 17,9 16,9 13,3 7,7 2,0 -1,9 1985–1992 7,8 -4,4 -4,6 2,5 8,5 14,3 17,9 19,5 19,1 13,4 7,6 1,3 -2,7 1993–2000 8,1 -3,7 -1,9 1,4 9,6 14,8 18,5 20,1 18,9 13,4 8,0 1,1 -2,6 2001–2008 8,8 -2,8 -2,8 2,7 9,1 15,5 18,1 21,4 20,4 14,3 8,5 2,9 -2,0 Наприклад, у 1953–1960 роках найменші середньомісячні значення температури були з лютого по травень, вересні і листопаді, тобто упродовж півроку, а максимальні — в 2001–2008 рр.(січень, березень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад). Системним підвищенням середньомісячної температури повітря можна вважати той факт, що за перші шість циклів максимальні значення температур спостерігались лише тричі (червень, вересень, грудень), а у останні два цикли — у решти дев‘яти місяців року. Взимку (грудень-лютий) температура повітря мала від‘ємні значення в усі цикли аналізу, а до1960року — і в березні. Найбільше варіювання температури було в лютому і найменше — у травні, відповідно 4,2 та 1,3 °С. Інші місяці за спадною розташувалися у такій послідовності: січень, березень, серпень, квітень, жовтень, листопад, липень, червень, вересень. Нами також виявлена подібність середньомісячної температури повітря за першу і другу половину року (табл. 3). 3. Порівняльна середня температура повітря місяців, °С (дані метеостанції Умань, середнє за 1891–2009 рр.) Місяць Півріччя Різниця кількість порядковий номер перше (І) друге (ІІ) (І–ІІ) 2 ІІІ; ХІ 0,79 1,83 -1,04 2 ІV; Х 8,43 7,46 0,97 4 ІІІ-ІV; ХІ — Х 4,61 4,64 -0,04 2 V; ІХ 14,67 13,66 1,02 2 VІ; VІІІ 18,08 18,76 -0,68 4 V — VІ; Х — VІІІ 16,38 16,21 0,17 8 ІІІ — VІ; ХІ–VІІІ 10,49 10,43 0,07 120
- 121. При опрацюванні масивуданих рубіжним виявився липень із середньомісячною температурою повітря 19,8°С за період від 1891 до 2008 рр. Рівновіддалені до нього місяці першого і другого півріччя мали подібний напрямок змін. Наприклад, березень мав нижчу на 1,04 температуру, ніж листопад, а квітень переважав жовтень на 0,97°С. В сумі ж двохмісячні періоди обох півріч мали практично однакову температуру повітря, що різнилася лише на 0,04°С. Подібна залежність спостерігалася між травнем і вереснем, де останній мав на 1,02 нижчу температуру, в той же час у парі літніх місяців різниця була 0,68°С на користь серпня. Як і у першому випадку за двохмісячні періоди півріч температура була близькою і різнилася лише на 0,17°С. Оскільки у межах півріч проаналізовані вище двохмісячні зміни були різновекторні, температура повітря за березень…червень була лише на 0,07°С вищою ніж за серпень-листопад. У перерахунку на суму температур різниця між чотирма місяцями першого і другого півріч становила 8,5°С. Отже, за значенням температури першого півріччя є підстави прогнозувати суму температур другої половини вегетаційного періоду, що відкриває можливість вибору культур різної потреби у теплі для пожнивного посіву. Нами також були проаналізовані середньомісячні температури повітря окремих років та встановлені кореляційні зв‘язки (табл. 4). 4. Коефіцієнт кореляції між середньою річною температурою повітря і окремими місяцями року (дані метеостанції Умань, за 1891–2009 рр.) Бере- Кві- Тра- Чер- Ли- Сер- Вере- Жов- Лис- Гру- Січень Лютий зень тень вень вень пень пень сень тень топад день 0,55 0,56 0,66 0,59 0,27 0,34 0,48 0,39 0,27 0,23 0,32 0,28 Як бачимо з даних таблиці 4, спостерігається середня пряма залежність між річною температурою повітря та аналогічним показником січня…квітня і липня. Інші місяці в напрямку послаблення зв‘язку розміщувалися за такою послідовністю: серпень, червень, листопад, грудень, травень, вересень, жовтень. Щорічні дані за 1945–2008 рр. підтверджують одновекторність змін температури повітря січня — квітня та січня — жовтня, що практично співпадає із закінченням вегетаційного періоду (рис. 1). Зв'язок середньомісячних температур повітря перших чотирьох і десяти місяців року описується лінійним рівнянням У = 0,446 х + 6,85 з коефіцієнтом індетермінації на рівні 0,80, де у — очікувана середньомісячна температура повітря січня — жовтня, а х — середньомісячна температура повітря за січень — квітень. 121
- 122. Динаміка середньомісячної температури,град С 15 10 5 градС 0 1 5 9 13 17 21 25 29 33 37 41 45 49 53 57 61 65 69 -5 -10 січень-жовтень роки січень-квітень Рис. Динаміка середньомісячної температури, °С Висновок. Отже, наявність тісної кореляції дозволяє розрахувати суму температур вегетаційного періоду за різницею добутків середніх значень температур відповідно на 304 (січень — жовтень) і 120 (січень — квітень) днів. Розрахунок суми температур вегетаційного періоду дозволить до початку сівби визначитися із підбором сортів різної тривалості ФАО. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України./ В.П.Руденко. — К.:ВД К. — М. Академія — Чернівці: Зелена Буковина, 1999. — 658с. 2. Полевой А.Н. Сельскохозяйственная метеорология./ А.Н. Полевой — С. — Пб: Гидрометеоиздат, 1992. — 424с. 3. Клімат України / Під ред. Ліпінського В.М., Дячука В.А., Бабічєнко В.М. — К.: Видавництво Раєвського, 2003. — 343 с. 4. Агрокліматичний щорічник по Черкаській області. 5. Результати спостережень та щорічні звіти метеостанції Умань. Одержано 12.04.10 За последние 70 лет среднегодовая температура воздуха повысилась на 1,3°С, с максимальным значением, 19,8°С в июле. Равноудаленные от него месяцы вегетационного периода первой и второй половины года сходны между собой по векторным и количественным изменением температуры. Это открывает возможность подбора культур различной теплолюбивости еще до начала уборки предшественников пожнивних посевов. Температура воздуха января — апреля позволяет прогнозировать теплообеспеченность вегетационного периода на уровне коэффициента индетерминации 0,8 и проводить подбор сортов различного ФАО. Ключевые слова: среднегодовая температура воздуха, вегетационный период, векторные и количественные изменения температуры, коэффициента индетерминации, подбор сортов. 122
- 123. In the last70 years the average air temperature in July has increased by 1,3 degrees Centigrade. Its equidistant months of vegetative periods of the first and the second halves of a year are similar in respect to the vector and quntity temperature changes. It gives opportunities to select crops with different warmth requirements before yielding the post harvest sown crops. January and February air temperatures make it possible to forecast warm weather of vegetative period at the inter determination factor level of 0,8 and fulfill the selection of varieties with different FAO. Key words: average air temperature, vegetative period, vector and quantity temperature changes, inter determination factor, selection of varieties. УДК 633.171;631.527;631.521 ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ а І b У ЛИСТКАХ ПРОСА ПОСІВНОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ФАЗИ РОСТУ Й РОЗВИТКУ РОСЛИН О.І. РУДНИК-ІВАЩЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук Національна академія аграрних наук України Експериментальними дослідженнями (2005–2009 рр.) встановлена залежність формування вмісту зелених пігментів (хлорофілів а і b) від накопичення індексу листкової площі в рослин проса посівного та років вирощування за міжфазними періодами розвитку у різних за продуктивністю сортів. Продуктивність фотосинтезу тісно пов‘язана з хлорофілом листків. Він виконує роль сенсибілізатора, тобто є речовиною, що поглинає світло і за допомогою отриманої енергії викликає хімічні реакції з утворенням органічних речовин. Професор Т.Н. Годнєв [1] відмічає, що лише гемоглобін крові може зрівнятись за значенням з хлорофілом і його роллю в життєвих процесах зеленої рослини. Нормальне протікання процесу фотосинтезу в рослинах забезпечують зелені пігменти, що містяться в листках рослин. Головним компонентом пігментів проса посівного, як і інших рослин, є хлорофіл, який зосереджений в найважливіших структурах клітини зеленого листка — хлоропластах. До групи хлорофілів відносяться органічні сполуки, які містять чотири пірольних кільця, зв‘язаних атомами магнію: хлорофіл а — С55Н72О5N4Mg (молекулярна маса 893), має синьо- зелений відтінок; хлорофіл b — С55Н70О6N4Mg (молекулярна маса 907) з жовто- зеленим відтінком [2]. Завданням досліджень, що були проведені впродовж 2005–2009 років на полях фермерського господарства «Широкоступ», яке знаходиться у 123
- 124. Кагарлицькому районі Київськоїобласті, було визначити вміст хлорофілу а і b у листках рослин проса посівного за фазами росту та розвитку різних за продуктивністю сортів культури. Методика досліджень. Для досліду підбирали однотипні за тривалістю вегетаційного періоду сорти проса посівного, проте вони різнилися за рівнем продуктивності. Такими були середньостиглі генотипи Олітан та Омріяне; тривалість вегетаційного періоду їх становить 81–96 діб, середня врожайність зерна — відповідно 3,1 і 4,7 т/га. Вміст хлорофілу в листках проса визначали за методом, запропонованим Т.Н. Годневим і описаним О.П. Осиповою [3]. Аналізи проводили на одноярусних листках рослин, починаючи з фази виходу в трубку, коли вони були повністю розвинені. Результати досліджень. Вміст хлорофілу а і b та їх співвідношення є важливими показниками структури фотосинтетичного апарату листків. Хлорофіл є фотокаталізатором, тому його нестача обмежує швидкість процесів фотосинтезу. Оскільки накопичення хлорофілу визначається, перш за все, рівнем освітлення листків, тому його вміст більший у листках рослин культури на зріджених посівах. Щоб уникнути впливу подібного ефекту, для аналізу відбирали рослини культури, що мали максимально наближені умови росту та розвитку. Дослідження, проведені з рослинами проса посівного, показали наявність змін у кількості хлорофілу а і b за фазами їх росту та розвитку. Для оцінки стану посівів і прогнозування врожаїв сільськогосподарських культур необхідно знати такі показники, як величину листкового індексу і листкового фотосинтетичного потенціалу. Індекс листкової поверхні та вміст хлорофілів у листках рослин проса посівного є досить вагомими сортовими ознаками (табл.). Індекс листкової поверхні посівів та вміст хлорофілів а і b у листках сортів проса посівного, мг/дм2, середнє за 2005–2009 рр. Рік Середнє Стандартне Сорт Показник 2005 2006 2007 2008 2009 відхилення Індекс листкової поверхні 3,31 2,78 3,36 3,40 3,34 3,24 0,26 Олітан Хлорофіл а, мг /дм2 4,81 4,28 4,72 4,88 4,86 4,71 0,25 Хлорофіл b, мг /дм2 1,97 1,94 2,06 2,04 2,00 2,00 0,05 Хлорофіли а і b, мг /дм2 6,79 6,22 6,8 6,92 6,85 6,72 0,28 Індекс листкової поверхні 3,76 3,14 3,67 3,72 3,70 3,60 0,26 Омріяне Хлорофіл а, мг /дм2 5,49 4,68 5,34 5,26 5,24 5,20 0,31 Хлорофіл b, мг /дм2 2,46 1,94 2,46 2,42 2,38 2,33 0,22 Хлорофіли а і b, мг /дм2 7,95 6,74 7,81 7,65 7,62 7,55 0,47 Порівняно із сортом Олітан, в усі роки досліджень індекс листкової поверхні у сорту Омріяне був вищий у середньому на 0,36. 124
- 125. За вмістом хлорофілівпереваги теж були за сортом Омріяне. Так, вміст хлорофілу а в листках рослин сорту Омріяне становив у середньому 5,20 мг/дм2, що на 0,49 мг/дм2 більше, ніж у сорту Олітан. Зазвичай вміст хлорофілу а приблизно втроє перевищує вміст хлорофілу b у листках сільськогосподарських рослин. У наших дослідженнях вміст хлорофілу b в межах сортів Олітан і Омріяне коливався відповідно від 2,00 ± 0,05 до 2,33 ± 0,22 мг/дм2, тобто був наближеним до 3. Сумарна кількість хлорофілів а і b теж була на користь сорту Омріяне — різниця становила 0,73 мг /дм2. За фазами росту й розвитку вміст хлорофілу а поступово зростав і досягав максимуму у фазу викидання волоті, а у фазі воскової стиглості — вже інтенсивно знижувався (рис.). Аналізуючи таблицю, правомірно стверджувати, що рослини продуктивнішого сорту Омріяне містять більше як хлорофілу а, так і b на одиницю поверхні листків, у порівнянні з сортом Олітан, який є менш продуктивним за врожайністю зерна. Якщо порівнювати сорти у роки проведення досліджень за вмістом хлорофілу, то для рослин сорту Олітан найсприятливішими були погодні умови 2008 року, коли в середньому за вегетаційний період на площу листкової поверхні 3,40 м2/м2 вміст хлорофілу а становив 4,88 мг/дм2, хлорофілу b — 2,04 мг/дм2, тоді як рослини сорту Омріяне найвищі показники з вмісту хлорофілу а і b були у 2005 році — 5,49 та 2,46 мг/дм2 відповідно на індекс листкової поверхні 3,76. Отже, сорти з різною потенційною продуктивністю неоднаково реагують на фактор оптимальності погоди у роки вирощування, що, в першу чергу, пов‘язано з температурою повітря і опадами. Якщо зважити на те, що несприятливі умови у 2005 році для рослин проса посівного склались ще на початкових етапах органогенезу: весна була пізньою та холодною, істотне перевищення опадів — на 62,3 мм у червні, а також протягом всього генеративного періоду — в липні та серпні температура повітря перевищувала середню багаторічну на 1,2–2,0°С, що призводило до в‘янення (втрати тургору від дефіциту вологи) рослин і швидшого проходження фаз вегетації, то можна стверджувати, що сорт Омріяне є більш пластичним, у порівнянні з сортом Олітан. Результати досліджень показали, що вміст хлорофілів а і b у листках рослин проса посівного та індекс листкової площі у період їх росту та розвитку кущіння-дозрівання достовірно різнились. Різниця між фазами найменшого вмісту хлорофілу а — кущіння та найвищого його показника — викидання волоті у сорту Олітан становила від 2,03 до 2,08 мг/дм2; хлорофілу b — від 0,99 до 1,79 мг/дм2 за роками досліджень. У сорту Омріяне ці показники мали таке вираження: різниця кількості хлорофілу а — від 2,11 до 2,32 мг/дм2, хлорофілу b — від 0,96 до 1,62 мг/дм2 за роками досліджень. 125
- 126. Хлорофіл а Вміст хлорофілу, 6,50 6,19 6,00 5,86 5,63 5,50 5,05 5,39 мг /дм2 5,00 4,82 4,71 4,50 4,00 4,00 4,12 3,50 3,59 Олітан Омріяне 3,00 кущіння вихід у викидання цвітіння дозрівання трубку волоті Фаза росту й розвитку Хлорофіл b 3,50 Вміст хлорофілу, 2,93 3,00 2,47 2,80 2 мг /дм 2,50 2,67 2,00 1,78 2,41 1,75 2,05 1,50 1,42 1,47 Олітан Омріяне 1,00 кущіння вихід у викидання цвітіння дозрівання трубку волоті Фаза росту й розвитку Сума хлорофілів a i b 10,00 9,12 Вміст хлорофілів, 9,00 8,66 8,00 7,52 7,80 2 мг /дм 8,30 7,00 6,87 6,47 6,00 5,79 5,59 5,00 5,01 Олітан Омріяне 4,00 кущіння вихід у викидання цвітіння дозрівання трубку волоті Фаза росту й розвитку Рис. Динаміка хлорофілів в листках рослин проса посівного сортів Олітан і Омріяне залежно від фази росту й розвитку 126
- 127. На рисунку показаноспіввідношення вмісту хлорофілу а і b в листках рослин сортів проса посівного Олітан та Омріяне за роками досліджень. Їх різниця переважала за вмістом хлорофілу а у 1,2–1,6 рази, хлорофілу b — 0,9–1,2 рази. Ряд дослідників [4– 6] зазначають, що загальний (біологічний) урожай залежить від вмісту пігментів, у першу чергу хлорофілів, в асимілюючих органах рослин, часу та інтенсивності їх роботи. Порівняно з сумарним вмістом хлорофілу а і b в листках рослин, площа асиміляційної поверхні посівів проса посівного за роки досліджень змінювалась менше, ніж у інших зернових культур з типом фотосинтезу С3. Так, в середньому за роки досліджень у проса посівного сорту Олітан індекс листкової поверхні за критичними порогами коливався від 2,78 до 3,40 (відповідно у 2006–2008 рр.) з різницею 0,62; різниця сумарного вмісту хлорофілів а і b в листках рослин становила 0,70 мг/дм2. У сорту Омріяне аналогічні показники становили: індекс листкової поверхні — від 3,14 до 3,76 (відповідно у 2006 і 2005 рр.), а їх різниця — 0,62. Різниця між сумарним вмістом хлорофілів а і b у листках рослин становила 1,21 мг/дм2, що свідчить про істотні різниці як в механізмах самих процесів фотосинтезу рослин проса посівного, у порівнянні з іншими зерновими культурами, так і в системі перерозподілу та транслокації пластичних речовин у рослинах. Результати досліджень показують, що у фазу викидання волоті рослини проса посівного досягають найвищих показників індексу листкової площі та вмісту хлорофілів а і b (рис.). Вони мають пряму залежність від кліматичних умов. Проте, незважаючи на ці умови, кількість хлорофілу а і b в листках рослин культури протягом вегетації проявляла динаміку і залежно від сортових особливостей вона закономірно змінювалась — максимальний вміст був після переходу рослини із вегетативного періоду органогенезу в генеративний. Висновки. Отже, за результатами досліджень можна стверджувати, що вміст хлорофілів а і b в листках рослин проса посівного позитивно корелює з продуктивністю посівів певного сорту. Якщо сорт Омріяне має вищий потенціал продуктивності, у порівнянні з сортом Олітан, то вміст хлорофілу за роками проведення досліджень у його рослин був вищим. Показники індексу листкової площі та вмісту хлорофілів а і b найвищими були у рослин проса посівного, що досягали фази викидання волоті, після чого відбувається значне зниження таких показників. У проведених дослідженнях площа асиміляційної поверхні посіву в меншій мірі змінювалась за роками, ніж сумарний вміст хлорофілу а і b в листках рослин проса посівного. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Годнев Т.Н. Хлорофилл, его строение и образование в растении. — Минск: Изд-во АН БССР, 1963. — 125 с. 127
- 128. 2. С.И. Лебедев. Физиология растений. — М.: ВО «Агропромиздат», 1963. — 544 с. 3. Осипова О.П. Об извлекаемости хлорофилла из зелених растений. — ДАН СССР, 1947, 57, ғ8. — С. 799–801. 4. Gifford R.M. A comparison of potential photosynthesis, productivity and yield of plants species with differing photosynthetic metabolism // Austral J. Plant Physiol. — 1994. — V.1. — N1. — P. 107–117. 5. Wilcox M.R., Koller A. Performance of Chlorophyll-defficient and Normal nearisogenic lines of soybean cultivars //Crop Sci. — 1992. — V.32. — P. 1179–1183. 6. Фотосинтез и продукционный процесс /Под ред. Мокроносова А.Т. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1998. — 180 с. Одержано 12.04.10 Экспериментальными исследованиями установлена зависимость формирования содержания зеленых пигментов (хлорофиллов а и b) от накопления индекса листовой поверхности растений проса посевного и годов выращивания в межфазные периоды развития у разных по продуктивности сортов. Ключевые слова: просо, сорт, хлорофилл а и b, межфазные периоды, индекс листовой поверхности, урожайность. In the experimental researches (2005–2009) are the dependence of formation of green pigments content (chlorophylls a and b) on the accumulation of index of leaf surface of millet plants and years of growing in the interphase periods of development in different in terms of their productivity varieties.. Key words: millet, varieties, chlorophylls a and b, research, the interphase periods, the index of leaf surface, crop capacity. УДК 576.535:633:78 ПРОДУКТИВНІСТЬ СТВОРЕНИХ БІОТЕХНОЛОГІЧНИМИ МЕТОДАМИ ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ ЦИКОРІЮ КОРЕНЕПЛІДНЕОГО СТІЙКИХ ДО ЗАСОЛЕНЯ ТА ДІЇ ІОНІВ БАРІЮ Л.О. РЯБОВОЛ, доктор сільськогосподарських наук А.І. ЛЮБЧЕНКО Наведено результати досліджень продуктивності рослинних ліній цикорію коренеплідного, створених методами клітинної селекції на основі 128
- 129. сомаклональної мінливості зкомплексною стійкістю до стресових чинників. Виділено селекційні номери з високими показниками продуктивності. Використання нових високоврожайних, адаптованих до умов вирощування сортів, є одним із найефективніших, найдешевших та екологічно чистих способів підвищення врожайності сільськогосподарських культур [1]. Дане питання особливо актуальне для цикорію коренеплідного — цінної сільськогосподарської культури різнобічного призначення (використовується як технічна, продовольча, декоративна, лікарська та кормова культура) [2]. Основна причина, яка стримує розширення площ під цикорієм коренеплідним - це відсутність пластичних, високоврожайних сортів, стійких до несприятливих чинників навколишнього природного середовища. Використання культури in vitro дає можливість підвищити ефективність селекційного процесу та скоротити терміни створення сортів із бажаними ознаками, в тому числі і з стійкістю до несприятливих умов навколишнього природного середовища. [3] У процесі культивування біоматеріалу в ізольованій культурі виникає сомаклональна мінливість. Дане явище може бути зумовлене декількома причинами: хромосомними перебудовами, точковими мутаціями, транспозицією генетичних елементів, ампліфікацією генів, зміною експресії в мультигенних локусах і перегрупуванням цитоплазматичних геномів [4]. Для багатьох видів рослин регенерація сомаклональних варіантів з культурі in vitro викликає більшу кількість мутацій, аніж обробка хімічними мутагенами насіння чи пилку. Частота генних мутацій в культурі тканин досить висока (приблизно 10-2–10-1 у розрахунку на локус однієї рослини- регенеранта), а тому культура in vitro є ефективним способом отримання нових форм рослин зі зміненими ознаками для використання їх в селекційному процесі [5]. Метою роботи був аналіз продуктивності створеного методами клітинної селекції на базі сомаклональної мінливості вихідного матеріалу цикорію коренеплідного, стійкого до хлоридного і сульфатного засолення та дії іонів барію, а також виділення рослинних матеріалів із комплексною стійкістю до стресових чинників і високими показниками продуктивності. Методика досліджень. Відібраний в ході селекції in vitro, стійкий до дії стресових чинників рослинний матеріал цикорію коренеплідного після мікроклонального розмноження, укорінення та адаптації в умовах тепличного комплексу вирощували на дослідних ділянках кафедри генетики, селекції рослин і біотехнології Уманського національного університету садівництва. Досліди проводили впродовж 2008–2009 років. Кожну сомаклональну лінію розміщували на окремій ділянці. Матеріал вирощували за загальноприйнятою для даної культури технологією. Густота рослин першого року життя складала 140–150 тис. шт./га (міжряддя — 45 см). 129
- 130. Насіннєві рослини висаджувализ розрахунку 25–30 тис. шт./га за схемою 70 × 30. Апробацію маточних посівів і репродуктивних рослин проводили двічі: у стадії технічної стиглості коренеплодів першого року життя. В облік включалася форма, забарвлення та довжина листків; форма, довжина та маса коренеплоду; продуктивність (урожайність, т/га; вміст інуліну, %; збір інуліну, т/га); у період цвітіння репродуктивних матеріалів. Оцінка репродуктивних рослин проводилась за багатостебельністю, насіннєвою продуктивністю, термінами цвітіння та дозрівання насіння. Показники продуктивності отриманих ліній порівнювали з показниками сортів донорів експлантів (Уманський 99 та Уманський 97). Результати досліджень. Внаслідок тривалого культивування біоматеріалу в умовах стресу більшість номерів виявилась стерильними. Насіння вдалось отримати з 31 рослинної лінії (21,1%). Кожна рослинна лінія характеризувалась індивідуальними морфологічними характеристиками. Рослини першого року життя формували розетку з 22–40 листків висотою 17–36 см. Отримані селекційні матеріали відрізнялись між собою за формою листкової пластини. Листкові пластини мали еліптичну, округлу чи видовжену форму з цілим, зубцюватим або великозубцюватим краєм. Зустрічались рослини з гофрованим листками. У залежності від генотипу, коренеплоди формувались конічної, веретеноподібної або циліндричної форми довжиною 16,4–24,4 см, діаметром 3,1–7,3 см. Маса коренеплодів коливалась від 96 до 238 г, що становило 48–118%, у порівнянні з сортами-донорами експлантів. Форма коренеплоду є одним із головних показників, які забезпечують можливість їх механізованого збирання. Найбільш придатні до механізованого збирання коренеплоди конічної та циліндричної форми, які і було відібрано зі створених в процесі досліджень матеріалів. Показники продуктивності створених ліній цикорію коренеплідного дещо відрізнялись від материнських форм (табл.). Вміст інуліну в коренеплодах становив 17,5–17,7%, що було на рівні сортів-стандартів. При врожайності коренеплодів 18,9–47,7 т/га, збір інуліну становив 3,3–8,3 т/га, що складало 46,9–118,3% від аналогічних показників сортів-стандартів. Різницю за продуктивністю спостерігали і в рослин цикорію коренеплідного другого року життя. Отримані лінії відрізнялись між собою за насіннєвою продуктивністю, періодом і терміном цвітіння квіток, дозріванням насіння. Залежно від генотипу на рослині формувалось від 3 до 12 генеративних пагонів висотою 0,7–1,3 м. Цвітіння рослин тривало від 25 до 60 діб. Збір насіння з однієї рослини коливався від 2,6 до 9,4 г. 130
- 131. 1. Продуктивність створенихматеріалів цикорію коренеплідного з комплексною стійкістю до стресових чинників, отриманих з використанням клітинної селекції Урожай- Перевище- Перевище- інуліну, % Перевищення інуліну, ння ння Вміст Селекційний ність контролю Збір т/га матеріал корене- контролю контролю плодів, т/га т/га % % % т/га % Уманський 97* 40,0 – – 17,6 – – 7,0 – – 97ССК51/37 24,4 -15,6 61,1 17,2 -0,4 97,7 4,2 -2,8 59,7 97ССК51/40 39,7 -0,3 99,2 17,5 -0,1 99,4 6,9 -0,1 98,6 97ССК9/47 31,6 -8,4 79,1 17,6 0,0 100,0 5,6 -1,5 79,1 97ССК9/52 18,9 -21,1 47,2 17,5 -0,1 99,4 3,3 -3,7 46,9 97ССК168/36 41,0 1,0 102,6 17,6 0,0 100,0 7,2 0,2 102,6 97ССК168/39 34,8 -5,2 87,0 17,6 0,0 100,0 6,1 -0,9 87,0 97ССК168/41 33,0 -7,0 82,5 17,5 -0,1 99,4 5,8 -1,3 82,0 97ССК168/48 28,3 -11,7 70,8 17,4 -0,2 98,9 4,9 -2, 1 70,0 97ССК168/50 40,3 0,3 100,8 17,6 0,0 100,0 7,1 0,1 100,8 97ССК168/57 47,1 7,1 117,8 17,6 0,0 100,0 8,3 1,3 117,8 97ССК168/59 42,9 2,9 107,3 17,5 -0,1 99,4 7,5 0,5 106,8 97ССК150/18 26,7 -13,3 66,8 17,6 0,0 100,0 4,7 2,4 66,8 97ССК150/23 42,9 2,9 107,3 17,7 0,1 100,6 7,6 0,6 108,6 97ССК150/36 29,9 -10,1 74,8 17,5 -0,1 99,4 5,2 1,8 74,4 97ССК150/40 21,2 -18,8 52,9 17,6 0,0 100,0 3,7 -3,3 52,9 97ССК150/43 47,7 7,7 119,2 17,5 0,0 99,4 8,3 1,3 118,6 97ССК150/46 24,0 -16,0 60,0 17,4 -0,2 98,9 4,2 2,9 59,3 НІР05 10,09 – 0,7 – 0,35 – Уманський 99* 42,3 – – 17,6 – – 7,4 – – 99ССК3/56 45,1 2,8 106,7 17,6 0,0 100,0 7,9 0,5 106,7 99ССК3/67 23,2 -19,1 54,8 17,6 0,0 100,0 4,1 -3,3 54,8 99ССК3/71 42,4 0,1 100,2 17,6 0,0 100,0 7,5 0,02 100,3 99ССК162/15 22,5 -19,8 53,2 17,4 -0,2 98,9 3,9 -3,5 52,7 99ССК162/21 24,3 -17,9 57,5 17,6 0,0 100,0 4,3 -3,1 57,5 99ССК162/24 20,0 -22,3 47,4 17,6 0,0 100,0 3,5 -3,9 47,4 99ССК162/25 29,4 -12,9 69,5 17,5 -0,1 99,4 5,2 -2,3 69,2 99ССК162/27 25,1 -17,2 59,4 17,5 -0,1 99,4 4,4 -3,0 59,1 99ССК162/29 34,6 -7,7 81,8 17,5 -0,1 99,4 6,1 -1,3 81,4 99ССК153/21 33,0 -9,3 78,1 17,6 0,0 100,0 5,8 -1,6 78,2 99ССК153/22 34,5 -7, 8 81,6 17,4 -0,2 98,9 6,0 -1,4 80,7 99ССК153/25 20,2 -22,1 47,8 17,6 0,0 100,0 3,6 -3,8 47,8 99ССК153/30 35,8 -6,5 84,6 17,6 0,0 100,0 6,3 -1,1 84,7 99ССК153/33 22,3 -20,0 52,8 17,5 -0,1 99,4 3,9 -3,5 52,5 НІР05 10,37 – 0,7 – 0,35 – Примітка: * сорти–донори експланту (контроль) 131
- 132. Висновок. У процесідосліджень було виділено стійкі до стресових чинників хлоридного, сульфатного засолення та дії іонів барію рослинні лінії цикорію коренеплідного (97ССК51/40, 97ССК168/36, 97ССК168/50, 97ССК168/57, 97ССК168/59, 97ССК150/23, 97ССК150/43, 99ССК3/56, 99ССК3/71), врожайність коренеплодів яких становила 39,7–47,7 т/га, вміст інуліну — 17,5–17,6%, збір інуліну — 6,9–8,3 т/га, що перевищувало показники продуктивності сортів-стандартів за врожайністю на 0,2–19,2% та збором інуліну на 0,3–17,8%. Рослини формують коренеплоди конічної форми довжиною 20–25 см, що забезпечує можливість їх ефективного механізованого збирання. Вищезазначені лінії, як вихідний матеріал, включено в селекційний процес створення високопродуктивних сортів цикорію коренеплідного стійких до абіотичних стресових чинників навколишнього природного середовища. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Молоцький М.Я. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин / М.Я. Молоцький, С.П. Васильківський, В.І. Князюк, В.А. Василенко. — К.: Вища освіта, 2006. — 253с. 2. Яценко А.О. Цикорій коренеплідний: Біологія, селекція, виробництво і переробка коренеплодів: Навчальний посібник / А.О. Яценко. — Умань:ФІЦБ УААН, 2003. — 161 с. 3. Мельничук М.Д. Біотехнологія рослин / М.Д. Мельничук, Т.В. Новак, В.А. Кунах. — К.: ПоліграфКолсалтинг, 2003. — 520 с. 4. Кунах В.А. Біотехнологія лікарських рослин. Генетичні та фізіолого- біохімічні основи / В.А. Кунах. — К.: Логос, 2005. — 730 с. 5. Gavazzi G. Somaclonal variation versus chemically induced mutagenes in tomato (Lycopersicum esculentum L.) / G.Gavazzi, C. Tonelli, G. Todesco // Theor. Appl. Genet. — 1987. — 74, N6. — P. 733–738. Одержано 14.04.10 В результате проведенных исследований отобран селекционный материал цикория корнеплодного с комплексной устойчивостю к стрессовым факторам и повышенными показателями продуктивности. Урожайность полученных номеров превышала урожайность сортов- доноров експлантов в зависимости от генотипа на 0,2–19,2%. Ключевые слова: цикорий корнеплодный, сомаклональная изменчивость, стрессовые факторы, продуктивность, инулин. As the result of the research the breeding material of coffee chicory with complex resistance to stress factors and an increased rate of crop-producing power was selected. The crop capacity of selected numbers exceeded the crop capacity of donor varieties explants depending on the genotype by 0,2% –19,2%. Key words: coffee chicory, somaclonal variability, stress factors, crop- producing power, inulin. 132
- 133. УДК 633.25:633.35 ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ КОМПОНЕНТІВ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЗЕЛЕНОЇ МАСИ ОЗИМИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР У ПОСІВАХ З ВИКОЮ ОЗИМОЮ Я.В. СКУС, аспірант Викладено аналітичний аналіз і результати досліджень вирощування вико-злакових і ріпаково-злакових сумішок, озимих жита, пшениці, тритикале, з високобілковими компонентами — викою панонською і ріпаком озимим. За сучасних кліматичних умов, які часто змінюються, змішані посіви кормових культур повинні стати важливим фактором стабілізації кормовиробництва регіону і країни загалом. Метою вирощування озимих культур у проміжних посівах є одержання навесні зеленої маси для відгодівлі худоби, заготівлі силосу, сіна, трав‘яного борошна, випасу і на зелене добриво. Проміжні посіви використовують тепло, воду і світло осіннього періоду після збирання основної культури для одержання дружних сходів, нарощення врожаю до часу сівби чи садіння пізньої основної культури. У цих посівах вирощують озимі культури, які добре витримують осінні, зимові і ранньовесняні несприятливі умови, швидко ростуть навесні (квітень–травень) і дають високий врожай зеленої маси [1]. За даними О.І. Зінченка, А.В. Коротєєва і В.Ф. Кропивка [2], важливим резервом підвищення врожайності та білковості зеленої маси є введення у виробництво сумісних посівів злакових із озимою викою та озимим ріпаком. Найбільш доцільно озиме жито сіяти з озимим ріпаком і озимою викою панонською, а озиму пшеницю і тритикале — з озимою викою волохатою, оскільки фази розвитку цих компонентів найбільше співпадають. Результати досліджень Є.В. Головіна [3] вказують, що для кожного сорту озимої вики необхідно підбирати певний вид підтримуючої культури і норму висіву, що забезпечить найбільшу продуктивність і економічну ефективність. На думку Г.В. Коренєва і В.М. Костромитіна [4], при вирощуванні різних культур у змішаних посівах на озимий корм особливо важливо, щоб фази укісної стиглості у компонентів суміші співпадали. Як відомо, жито і пшеницю на зелений корм починають косити в фазі виходу в трубку і закінчують в фазі початку колосіння. Названим фазам злакових у волохатої вики відповідає фаза бутонізації і фаза масового цвітіння. За спостереженнями О.І. Зінченка, А.В Коротєєва і А.О. Січкаря [5], 133
- 134. настання укісної стиглостів жита озимого за висоти рослин 30–40см спостерігалося у першій декаді травня, тритикале і пшениці озимої — у кінці другої декади травня. Укісний період жита озимого тривав до 19–20 травня, а тритикале і пшениці озимої — до 2–4 червня. Дослідження І.В. Фесенко і В.Я. Щербакова [6] вказують на недостатню стійкість до вилягання озимої вики, яка вирощується виключно з підтримуючою культурою. Тому вдалий добір підтримуючої культури може бути важливою запорукою ефективності посіву. Підбір культур має забезпечити одночасність достигання, біологічну сумісність; близькі темпи росту та можливість зменшення взаємного пригнічення; покращення кормової характеристики посіву. Таким вимогам більше відповідають жито озиме, тритикале і пшениця озима. За даними Г.В. Коренєва [4], у вики і пшениці фаза максимального накопичення вегетативної маси співпадають. До початку колосіння пшениці вика знаходиться в фазі масового цвітіння. Завдяки цьому вико-пшенична суміш нерідко виявляється більш продуктивною, ніж вико-житня, якщо сумішки збираються в фазу початку колосіння злакових культур. За збирання в більш ранні фази росту і розвитку компонентів за збором зеленої маси з одиниці площі кращі результати отримують при сівбі волохатої вики в суміші з житом. На думку С.Н. Зуділіна та ін. [7], нетрадиційним є сівба тритикале з викою. Тритикале - це новий високопродуктивний і водночас невибагливий ботанічний вид. У багатьох сільськогосподарських районах країни випереджає свої батьківські форми за врожайністю та якістю продукції, а також за ступенем стійкості до несприятливих грунтово-кліматичних умов. Результати досліджень В.А. Федотова та В.Є. Сафонова [8] стверджують, що жито більш агресивне у відношенню до сумісності з іншими компонентами. Воно переростає, затінює і пригнічує більшість культур, що ростуть разом з ним. За даними Єльчанінова Н.Н. та ін. [1], вміст протеїну в житі перед осіннім випасанням становив 20,5% у сухій речовині, перед весняним — 20,39%, клітковини — відповідно 16,36 і 26,28%. Зелена маса скошеного у фазу колосіння жита містить лише 11,25% протеїну і 34,67% клітковини. На думку І.В. Фесенка [6], вика озима — єдина однорічна бобова культура, яка дає в суміші з пшеницею озимою або житом ранній, збалансований за протеїном зелений корм. В 1 корм. од. вики волохатої міститься перетравного протеїну в сіні — 268 г, в зеленій масі — 236 г, у вико-житньому сіні — 179 г. Результати досліджень О.І. Зінченка, А.В Коротєєва і А.О. Січкаря [9] вказують на тривалість періоду використання озимих злакових культур у одновидових посівах і сумісних з озимими бобовими на зелений корм. Так, період використання у жита з 27.04 по 14.05 (18 діб) у пшениці озимої з 05.05 по 30.05 (25 діб), в тритикале з 03.05 по 31.05 (28 діб). 134
- 135. І.С. Артемов таН.С. Болотова [10] довели, що підвищення продуктивності тварин знижується за рахунок дефіциту кормового білка, який складає 18–20% від загальної потреби, що приводить до недобору тваринницької продукції до 30%, росту її собівартості. Згодовування ріпакових кормів дозволяє збалансувати раціон за протеїном, енергією, вітамінами, мікро- і макроелементами та значно підвищити (на 10–17%) продуктивність тварин. В останні роки в Україні набуло поширення тетраплоїдне жито, яке інтенсивніше кущиться і дає вищий врожай зеленої маси, ніж диплоїдне. Так урожайність зеленої маси тетраплоїдного жита становила 258 ц/га, диплоїдного сорту Таращанське 2 — 236, сорту Харківське 60 — 242 ц/га. До реєстру сортів входить велика кількість сортів жита, пшениці, тритикале і ріпаку озимого, що дає великі можливості вибору сорту для необхідної зони сіяння. Єдине, що потрібно зробити - це правильно підібрати дані сорти для зони та потреби для використання [11]. У дослідженнях Н.Н. Єльчінінова та ін. [1] вказано, що сумішки озимих культур з викою в більшості випадків продуктивніші, ніж чисті посіви. На сортодільницях Закарпатської, Львівської, Кіровоградської і Миколаївської областей вико-житня сумішка озимих дала 250–327 ц/га зеленої маси. Крім того, сумішки озимих з викою дають цінніший, ніж чисті посіви, врожай, який містить більше білка, протеїну і менше клітковини. За даними О.І. Зінченка, А.В. Коротєєва, А.О. Січкаря [12], разом зі зростанням урожайності в сумісних посівах злаків із викою збільшився вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з гектара: у жита відповідно на 1,8 і 1,43, у пшениці на 7 і 1,57, у тритикале на 7,9 і 1,62 ц/га. На врожай озимих посівів впливають сорти. Так, на дослідному полі Уманського ДАУ вика сорту Чернігівська 20 забезпечила 253 ц/га зеленої маси, а Дніпровська — 239 ц/га [2]. Спостереження ряду вчених показали, що найбільша врожайність зеленої маси формується на початку фази виколошування, що припадає на І декаду червня з житом озимим і другу декаду червня — з тритикале озимим. Посіви з пшеницею озимою формують найбільшу врожайність зеленої маси на початку другої декади червня. Методика досліджень. Дослідження проводили в навчально- науково-виробничому відділі Уманського НУС в 2008–2009 рр. Усі дослідження проводились за загальноприйнятою технологією та згідно загальноприйнятих методик [13]. Вивчали озимі кормові культури при вирощуванні на корм таких, як пшениця озима сорт Перлина Лісостепу, жито озиме сорт Сіверське, тритикале озиме сорт Ратне в суміші з викою озимою панонською сорт Чорноморська та ріпаком озимим сорт Ексагон. Результати досліджень. Вивчення росту, розвитку та продуктивності озимого жита, пшениці і тритикале в одновидових і в сумісних посівах із озимим ріпаком і викою панонською свідчать, що поряд із високою 135
- 136. продуктивністю вони маютьдобрі та відмінні показники поживні і якості корму. Дослідженнями встановлено перевагу сумісних посівів злакових культур із викою та ріпаком озимим над одновидовими посівами. Максимальний приріст врожаю отримано на сумісних посівах тритикале озимого з ріпаком озимим — 106 ц/га (56%), менший — з пшеницею озимою — 70 ц/га (37%) і найменший — з житом озимим — 23 ц/га (12%) (табл.). У сумісних посівах озимого тритикале, жита озимого і пшениці озимої з викою панонською озимою показники приросту врожайності були нижчими і відповідно становили — 81, 56 і 49 ц/га. Урожайність зеленої маси одновидових і сумісних посівів злакових культур з викою панонською та ріпаком озимим (2008–2009 рр.) Урожайність, Приріст до контролю Варіант ц/га ц/га % Жито озиме (контроль) 188 – – Пшениця озима 224 +36 +19 Тритикале озиме 256 +68 +26 Жито озиме + вика 244 +56 +22 панонська Пшениця озима + вика 237 +49 +20 панонська Тритикале озиме + вика 269 +81 +43 панонська Жито озиме + 211 +23 +12 ріпак озимий Пшениця озима + ріпак 258 +70 +37 озимий Тритикале озима + ріпак 294 +106 +56 озимий НІР0,95 23 Висновки. Озимі жито, пшениця і тритикале в сумісних посівах із викою озимою панонською та ріпаком озимим спроможні на 12–56% збільшувати врожайність зеленої маси, порівняно з одновидовими посівами злакових культур. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Ельчанинова Н. Н. Экологическая роль смешанных посевов в стабилизации кормопроизводства Поволжья / [Н. Н. Ельчанинова, С. Н. Зудилин, О. Д. Ласкин, А. Е. Старостин] // Кормопроизводство. –– 2009. –– ғ 2. –– С. 5–9. 2. Зінченко О. І. Інтенсивні технології вирощування озимих культур на зелений корм / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, В. Ф. Кропивко // Сучасні 136
- 137. проблеми рослинництва ікормовиробництва: зб. наук. пр. (ч. І), УДАУ., 1998. –– С. 93–97. 3. Головина Е.В. Озимая вика в смешанных ценозах / Е.В. Головина // Кормопроизводство. –– 2005. –– ғ 1. –– С. 19–20. 4. Коренев Г. В. Вика мохнатая / Г. В. Коренев, В. М. Костромитин. –– Киев: Урожай, 1991. — 189 c. 5. Зінченко О. І. Продуктивність та якість озимих злакових культур на зелену масу / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, А. О. Січкар // Матеріали наукової конференції «Сучасні інтенсивні сорти і сортові технології у виробництво» Умань. — 2007. — С. 10–11. 6. Фесенко І.В. Кормова цінність та особливості вирощування озимої вики / І. В. Фесенко, В. Я. Щербаков // Агробізнес сьогодні. –– 2004. –– ғ 19(63). –– С. 37–38. 7. Зудилин С. Н. Смешанные посевы озимых культур на кормовые цели в Лесостепи среднего Поволжья / [С. Н. Зудилин, О. Д. Ласкин, А. Е. Старостин, Я. В. Сафонина] // Кормопроизводство. –– 2009. –– ғ 2. –– С. 11–14. 8. Федотов В. А. Урожай зеленой массы и семенная продуктивность озимой вики мохнатой в Лесостепи ЦЧР / В. А. Федотов, В. Е. Сафонов // Кормопроизводство. –– 2005. –– ғ 2. –– С. 21–24. 9. Зінченко О. І. Продуктивність та якість зеленої маси одновидових і сумісних посівів озимих злакових культур з викою волохатою та панонською / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, А. О. Січкар // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. Умань, 2007. — Вип. 65. — Ч. І. — С. 73–79. 10. Артемов И.В. Интенсификация производства энергетических кормов на основе использования рапса / И.В. Артемов, Н.С. Болотова // Кормопроизводство. –– 2007. –– ғ 12. –– С. 22–25. 11. Бегей С.В. Промежуточные и совместные посевы / В. С. Бегей. –– Киев: Урожай, 1974. –– 64 с. 12. Зінченко О. І. Урожайність та якість зеленої маси сумісних посівів озимого жита, пшениці, трітікале з озимою викою / О. І. Зінченко, А. В. Коротєєв, А. О. Січкар // Матеріали наукової конференції «Сучасні інтенсивні сорти і сортові технології у виробництво» Умань. — 2007. — С. 81–82. 13. Єщенко В. О. Основи наукових досліджень в агрономії: Підручник / [В. О. Єщенко, П. Г. Копитко, В. П. Опришко, П. В. Костогриз] / за ред. В. О. Єщенка. Ғ К.: Дія. Ғ 2005. Ғ 288 с. Одержано 14.04.10 Установлено высокую урожайность и качество травосмесей озимых ржи, тритикале и пшеницы с озимой викой паннонской и озимым рапсом, 137
- 138. которые дают возможностьобеспечить безперебойное поступление зеленых кормов в течение мая — начала июня. Ключевые слова: вика, смеси, сырой протеин, зеленая масса, клетчатка. The high yield and quality of mixtures of winter rye, triticale and winter wheat with winter vetch Pannonian and winter oilseed rape were defined. The mixture makes it possible to provide a regular supply of green fodder in May — early June. Key words: Vetch, mixtures, crude protein, green weight, cellulose. УДК 633.11.631.5 АДАПТИВНІСТЬ ДО СТРОКІВ СІВБИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ І РЕАЛІЗАЦІЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ СОРТІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ Л. І. УЛИЧ, кандидат сільськогосподарських наук, О.В. СЕМЕНІХІН Український інститут експертизи сортів рослин Ю. Ф.ТЕРЕЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук, професор О.А. КОТИНІНА Уманський національний університет садівництва Для одержання стабільно високої урожайності озимої пшениці велике значення має вивчення і дотримання оптимальних строків сівби, які позитивно впливають на ріст і розвиток, морозо- і зимостійкість, виживання рослин, густоту продуктивних стебел, продуктивність і якість зерна. Сівба раніше або пізніше обмеженого оптимального періоду призводить до збитків і значного зниження урожайності [4–9]. На основі узагальнених даних науково-дослідних установ і системи експертизи сортів рослин постійно уточнюються оптимальні й допустимі строки сівби озимої пшениці та розробляються відповідні практичні рекомендації для окремих ґрунтово-кліматичних районів [1, 6]. При визначенні оптимальних строків сівби, в першу чергу, враховується ступінь розвитку рослин на момент припинення осінньої вегетації. За нашими спостереженнями і даними більшості науково- дослідних установ, встановлено, що рослини озимої пшениці, які входять в зиму з 2-4 пагонами, відзначаються добре розвиненою кореневою системою і достатньою кількістю пластичних речовин, кращими адаптивними властивостями, стійкістю до несприятливих факторів середовища та екстремальних явищ, краще регенерують, ростуть, розвиваються і за належного догляду формують високопродуктивні посіви [4–9]. 138
- 139. В умовах глобальнихзмін клімату, постійного оновлення реєстру різними за морфоагробіологічними властивостями сортами і вдосконалення агротехніки процес дослідження оптимальних строків сівби має бути постійно діючим. Строки сівби потрібно уточнювати і коригувати для кожного сорту у кожному ґрунтово-кліматичному районі, регіоні та господарстві залежно від погодних умов, вологозабезпечення, агрофонів, попередників, ресурсного забезпечення, інтенсифікації агротехнологій, сортотипу, тощо. Метою досліджень є підвищення рівня реалізації потенціалу урожайності і якості зерна зареєстрованих сортів озимої пшениці на основі врахування їхніх адаптивних реакцій щодо оптимальних строків сівби в умовах глобальних змін клімату. Методика досліджень. Дослідження проводились в системі Державної служби з охорони прав на сорти рослин за методиками державної експертизи сортів рослин [1]. Результати досліджень свідчать, що оптимальні строки сівби озимої пшениці, перебуваючи у складній взаємодії з багатьма чинниками, поступово змінюються (табл.1). 1. Урожайність озимої пшениці в залежності від строків сівби, Кіровоградська сортодослідна станція, ц/га Роки Дати сівби 1973– 1976– 1981– 1986– 1991– 1996– 2001– 2005– 1955 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2006 1.09 31,1 – – 30,3 59,2 50,5 49,9 54,5 65,6 5.09 32,1 58,7 62,1 42,6 61,0 55,0 – – – 10.09 – 60,1 64,1 50,5 62,0 55,9 63,1 61,9 76,6 15.09 27,9 57,9 62,9 52,6 61,5 52,8 – – – 20.09 – 57,2 57,6 52,4 62,7 66,6 63,6 63,5 81,9 25.09 23,1 55,0 54,9 54,6 62,3 61,5 – – – 30.09 – – – – – 59,6 59,8 66,1 90,8 Як бачимо, впродовж останніх тридцяти років оптимальні строки сівби озимих за сучасних сортів, технологій і кліматичних змін зміщуються до пізніших. Дослідами встановлено[4–9], що за оптимальних строків сівби і достатнього вологозабезпечення рослини озимої пшениці починають кущитися на 15–16 день після появи сходів, а за ранніх — на 12 –й день. Нові пагони за ранніх посівів ростуть і розвиваються швидше, до настання зими їх формується 5–6 і більше, в окремі роки вони переростають, старіють, нижнє листя жовтіє і відмирає, рослини можуть восени передчасно закінчити фазу кущіння і третій етап органогенезу, які в звичайних умовах настають весною. Це негативно впливає на їх перезимівлю, ріст, розвиток, властивості пристосування до абіотичних факторів і продуктивність. 139
- 140. За теплої осенізлаковими мухами ушкоджуються і гинуть головні продуктивні пагони. В Білоцерківській сортодослідній станції восени 2005 року ранні посіви були пошкоджені шведською мухою на 36–58%, тоді як оптимальні і пізні — на 8–12% [9]. Цикадки, тлі та інші шкідники є також переносниками вірусних хвороб. Восени того ж 2005 року ураження рослин жовтою карликовістю ячменю на ранніх посівах досягало 60–80%, тоді як за оптимальних і пізніх посівів воно було незначним. Тому кращими були такі строки сівби, за яких сходи з‘явилися після масового льоту шкідників. У наших дослідах вища зимостійкість формувалась за сівби 20 і 30 вересня, рослини добре перезимовували і формували вищу урожайність (табл. 2). 2.Урожайність зареєстрованих сортів озимої пшениці залежно від строків сівби, Білоцерківська держсортостанція, ц/га Дата Сорти Рік сівби Володарка Смуглянка Трипільська Фаворитка Хуторянка* Середнє 1.09 66,9 114,3 75,1 102,1 66,3 84,9 10.09 76,9 108,4 88,5 99,6 85,2 91,7 2005 20.09 95,0 107,0 93,0 97,5 91,8 96,9 30.09 97,6 105,3 106,8 104,5 99,8 102,8 10.10 85,1 98,6 94,3 65,8 94,2 87,6 НІР05 1,3 1.09 42,0 51,8 45,9 58,6 32,0 46,1 10.09 49,8 53,8 46,9 50,8 31,4 46,5 2006 20.09 54,3 81,4 74,8 84,3 47,2 68,4 30.09 51,1 61,1 68,9 62,2 49,2 58,5 10.10 З6,6 33,4 39,2 35,0 37,9 36,4 НІР05 2,2 1.09 49,1 43,2 45,6 43,6 28,9 42,1 10.09 41,8 46,1 40,6 32,7 25,6 37,4 2007 20.09 57,3 57,6 57,6 53,0 46,6 54,4 30.09 52,0 43,9 45,5 49,5 42,2 46,6 10.10 13,3 16,0 14,2 17,2 16,2 15,4 НІР05 4,9 1.09 52,7 69,8 55,5 68,1 42,4 57,7 10.09 56,2 69,4 58,7 61,0 47,4 58,5 Середнє 20.09 68,9 82,0 75,1 78,3 61,9 73,2 30.09 66,9 70,1 71,7 72,1 63,7 68,9 10.10 45,0 49,3 49,2 39,3 49,4 46,4 * — зимуючий сорт (дворучка) У середньому за три роки урожайність за сівби 20 і 30 вересня становила відповідно 73,2 і 68,9 ц/га, тоді як за сівби 1 вересня — 57,7, а 10 жовтня — 46,4 ц/га. В досить сприятливому за гідротермічними умовами 140
- 141. 2005 році урожайністьза сівби 20 і 30 вересня досягла відповідно 102,8 і 96,9 ц/га, за пізньої сівби 10 жовтня — 87,6, і за ранньої сівби 1 вересня — 84,9 ц/га. Характерно, що високоінтенсивні сорти Смуглянка і Фаворитка формували високу урожайність за сівби впродовж всього вересня, однак найвищою в середньому за роки досліджень вона була за сівби 20 вересня. У 2008 і 2009 роках [9] специфічність адаптивної реакції на строки сівби виявилась і в сортів Наталка та Нива Київщини, які вищу урожайність формували також за сівби 20 вересня — 10 жовтня, але оптимум у сорту Наталка припадав на 30 вересня, а в сорту Нива Київщини — на 10 жовтня (рис.). 74,7 Ц/га 80 71,5 70,9 71,3 70,6 68,2 68,3 67,9 68 70 55,2 54,3 57 52,6 60 51,6 50,1 50 40 1 вересня 10 вересня 20 вересня 30 вересня 10 жовтня Наталка Нива Київщини Середнє Рис. Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків сівби, Білоцерківська держсортостанція, 2008–2009 рр. Подібні дані одержано і в південній частині правобережного Лісостепу в Кіровоградській держсортостанції (табл. 3). 3. Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків сівби, Кіровоградська дерсортостанція, у середньому за 2007–2009 роки, ц/га Строки сівби Сорт 1.09 10.09 20.09 30.09 10.10 Богдана 66,5 74,1 74,3 74,2 68,8 Вінничанка 58,2 67,3 76,5 74,4 72,4 Колумбія 67,9 73,0 81,6 80,6 71,9 Переяславка 57,5 61,7 67,9 72,7 65,6 Подолянка 69,9 73,2 72,6 78,6 72,8 Золотоколоса 67,4 68,5 80,6 81,7 70,4 Смуглянка 75,2 68,9 80,6 83,6 74,6 Знахідка одеська 68,6 69,4 72,3 77,3 67,0 Селянка 66,2 68,5 79,7 73,0 71,1 Куяльник 68,6 69,7 76,3 75,4 68,3 Середнє 66,6 69,4 76,4 77,2 70,3 НІР05 4,1 3,9 4,6 5,1 4,3 141
- 142. Ці дані свідчать,що і в умовах Кіровоградської держсортостанції оптимальні строки сівби припадають на 20–30 вересня, а сівба раніше 20 і пізніше 30 вересня призводить до зниження урожайності, особливо сортів Вінничанка і Переяславка. Однак, найвищу урожайність у зв‘язку з особливостями адаптивних реакцій сорт Селянка формує за сівби 20 вересня, Смуглянка, Подолянка, Знахідка одеська і Переяславка — 30, а Золотоколоса, Колумбія, Куяльник і Вінничанка — 20 і 30 вересня. У сортів Богдана і Подолянка крайній ранній (з 10. 09) та пізній (до 10.10) періоди сівби можна вважати як допустимі, оскільки за ефективністю вони менше відрізняються від оптимального періоду (20–30.09). Висновки. В правобережному Лісостепу оптимальним періодом сівби для більшості зареєстрованих сортів, у тому числі зимуючого сорту Хуторянка, є 20–30 вересня. Сівбу можна починати після непарових попередників пластичними сортами Подолянка і подібними з 10 вересня і закінчувати після пізніх попередників 10 жовтня, а високоінтенсивні сорти Смуглянка, Трипільська та Фаворитка після найкращих попередників висівати близько 20 вересня. Пам‘ятаючи уроки екстремального 2002/2003 року, перевагу слід надавати зимостійким і посухостійким сортам, творчо дотримуватись оптимальних строків сівби та інших відповідних заходів [10]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Методика проведення експертизи та державного випробування сортів рослин зернових, круп‘яних та зернобобових культур. — К.: оф. бюл. 2, ч. 3. — 2003. — 241 с. 2. Вермель Д.Ф., Смирнова В.А. Адаптация зернового производства к изменениям климата / Д.Ф. Вермель, В.А. Смирнова // Аграрная наука. — 1996. — ғ5. — С.4–6. 3. Барков В.О. О погоде/ В.О.Барков//Зерно. — 2007. — ғ10. — С.118– 121. 4. Улич Л.І. Строки сівби озимої пшениці в умовах зміни клімату/Л.І.Улич// Вісник аграрної науки. — 2007. — ғ10. — С.26–29. 5. Терещенко Ю.Ф., Улич О.Л. Зимостійкість озимої пшениці залежно від сорту, попередника, удобрення і строку сівби / Ю.Ф. Терещенко, О.Л. Улич // Зб. Наук. пр. УДАУ, 2005. Ч. 1. — Вип. 61. — С. 252–259. 6. Терещенко Ю.Ф., Улич Л.І., Улич О.Л. Добір взаємодоповнюючих сортів озимої пшениці, оптимальне розміщення їх у сівозміні, удобрення і строки сівби в правобережному Лісостепу / Ю.Ф. Терещенко, Л.І. Улич, О.Л. Улич // Матеріали наукової конференції „Сучасні інтенсивні сорти і сортові технології — у виробництво‖ (присвячено 120-річчю з дня народження І.М. Єрємєєва). — Умань, 2007. — С. 25–26. 7. Улич О.Л.Продуктивність сортів озимої пшениці залежно від попередників і строків сівби в правобережному Лісостепу/ О.Л.Улич: автореф. дис. канд. с.-г.наук: 06.01.09 — рослинництво. — К.,2006. — 20 с. 142
- 143. 8. УличЛ.І., Корхова М.М., Котиніна О.А. Урожайність нових сортів озимої пшениці озимої (Trticum aestivum L.) залежно від строків сівби / Л.І. Улич, М.М. Корхова, О.А. Котиніна //Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. — К., 2009. — ғ 9. — С. 91–95. 9. Річні звіти Білоцерківської сортостанції за 2004–2009 роки. 10. В.Д. Коваленко, Л.Д. Кизим, А.М. Пашестюк. Влияние изменчивости гравитационного поля солнечной системы на климат земли / Известие ВГО. − 1991. − ғ4. − С. 329–336. Одержано 15.04.10 Исследовано сроки сева и реакцию на них новых сортов озимой пшеницы в условиях глобального потепления. Обосновано целесообразность смещения сроков сева в сторону более поздних. Ключевые слова: пшеница озимая, сорт, сроки сева, глобальное потепление. Sowing terms and reaction of new varieties of winter wheat to them in the conditions of global warming were studied. The reasonability of shifting the sowing periods to later terms was grounded. Key words: winter wheat, sowing terms, global warming. УДК 633.11.631.5 АДАПТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ, ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ І ПРОДУКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ СОРТІВ ГОРОХУ РІЗНИХ МОРФОТИПІВ Л.І. УЛІЧ, кандидат сільськогосподарських наук, М.І. ЗАГИНАЙЛО Український інститут експертизи сортів рослин Ю.Ф. ТЕРЕЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук Уманський національний університет садівництва Досліджено адаптивні властивості, технологічність і продуктивність зареєстрованих сортів гороху різних морфотипів. Горох, як й інші зернобобові, є важливим джерелом харчового й кормового білка на планеті. У його насінні і зеленій масі міститься в 2,0–2,5 рази більше білка, ніж у злакових, а в кращих сортів і за відповідних умов — 28% і більше, що забезпечує високий вихід дешевшого перетравного протеїну і незамінних амінокислот з одиниці площі[1, 2]. Горох сприяє вирішенню проблеми рослинного білка, а, завдяки симбіозу з азотофіксуючими бактеріями, нагромаджує в ґрунті до 50 кг/га і більше 143
- 144. біологічного азоту зповітря, рано звільняє площу і є кращим попередником для озимої пшениці [9, 10]. Раніше сортовий склад гороху був представлений середньо- і високорослими рослинами листочкового морфотипу, високорослого, вилягаючого, непридатного для прямого комбайнування, що призводило до значних втрат врожаю, особливо за ранньої весни і дощової погоди в жнива. За складної економічної ситуації в Україні площі гороху значно скоротились. Створення нових короткостеблових неосипних сортів листочкового морфотипу, у порівнянні зі звичайними, забезпечило вищий рівень стійкості до вилягання і виходу бобів у сухій масі рослин на 20–30% [3]. Однією з причин скорочення посівних площ під горохом було і відставання селекції [1]. Так, феномен безлистковості був відкритий В.К.Соловйовою ще в 1949 році, однак вусаті сорти в Україні набули широкого розповсюдження на 10–15 років пізніше, ніж у країнах Західної Європи та Канаді [4]. Їх впровадження значно підвищило технологічність і врожайність гороху. Нині виробництво гороху потребує нових високопродуктивних і стійких до вилягання сортів, які дружно дозрівають і придатні до однофазного збирання. Тому пріоритетними напрямами в селекції на технологічність визнано створення листочкових сортів гороху з маленькими та середніми, але товстими листочками та вусатих з великими прилистками, висотою 60–90 см з 11–12 вузлами у вегетативній частині та 3– 5 — у генеративній, фізіологічно обмеженого або генетично детермінантного типу розвитку, одночасно продовжуючи селекцію традиційних листочкових напівкарликових, стійких до вилягання неосипних зернових сортів та універсальних середньо- і високорослих зернових, укісних і зерносінажних сортів (рис. 1), [2, 3]. Вінець Намисто Рис. 1. Сорти листочкового морфотипу 144
- 145. Методика досліджень. Дослідженняпроводили в установах експертизи сортів рослин в агрокліматичних зонах України за методикою державного сортовипробування [5]. Погодні умови у роки досліджень характеризувались значними коливаннями агрометереологічних показників - від задовільних (2006, 2008, 2009рр.) до екстремально посушливих (2007 р.). Це дало можливість об‘єктивно дослідити та оцінити адаптивні властивості і реакції сортів на різні агроекологічні умови. Результати досліджень показали, що серед вітчизняних і зарубіжних сортів гороху перше місце належить короткостебловим вусатим сортам, перевагою яких перед листочковими є суттєво зменшена площа листя за рахунок редукції листків у вусики і, відповідно, зменшене навантаження на стебло та здатність рослин, сплітаючись між собою вусиками, триматись вертикально і збиратись прямим комбайнуванням. Такі агроценози краще освітлюються, провітрюються і протистоять розвитку хвороб, загниванню та випріванню вегетативної маси і бобів (рис. 2). Степовик Харді Рис. 2. Сорти гороху вусатого морфотипу У нового морфотипу хамелеон два нижні листки формуються звичайними, наступні у середній частині стебла — вусаті, а в зоні утворення бобів — багато розгалужених вусиків з нерегулярно розміщеними на них невеличкими листками. Тому такі рослини, не зменшуючи стійкості до вилягання, мають більшу асиміляційну поверхню, порівняно з вусатими (рис. 3) [3]. Морфотип „люпиноїд‖ відрізняється детермінантним типом росту, формуванням апікального суцвіття, відсутністю в основному вузлі вегетативної бруньки і листка та закінченням росту після формування 145
- 146. одного-двох плодючих вузлів,внаслідок чого всі боби зібрані на верхівці стебла у вигляді мутовчастої китиці, як у люпину (рис. 4), [6]. Рис.3. Сорт Петроніум „хамелеон” Рис. 4. Морфотип „люпиноїд” Тепер у Реєстрі (табл. 1) переважають сорти вусаті, з‘являються хамелеони, кількість листочкових значно зменшується, і є підстави розраховувати на реєстрацію сортів морфотипу люпиноїдів. Загальним для сортів усіх морфотипів є те, що стебло в них округле, нечітко чотиригранне, порожнисте, схильне до вилягання, а довжина його залежно від морфотипу, сорту та умов вирощування варіює від 20 до 300см. За посушливих років у Білоцерківській сортодослідній станції висота рослин різних сортів становила 25–61см, а за сприятливих — 56–100см. За даними наших спостережень високорослі сорти гороху починають вилягати переважно ще до бутонізації у фазі 8–10 вузлів, і тому суха маса бобів у них складає лише 12–20%. Короткостеблові ж сорти починають вилягати тільки після цвітіння, тому генеративні органи в них краще забезпечені асимілянтами, і суха маса бобів складає 40–50%. За поєднання в одному генотипі ознак вусатості та короткостеблості стійкість до вилягання значно підвищувалась, однак за стійкістю до вилягання різні сорти дуже відрізнялись. За сприятливих агротехнологічних умов і достатнього вологозабезпечення деякі з них вилягали, значно знижуючи технологічність і продуктивність (табл.2). Важливо зазначити, що в Степу і Лісостепу високою стійкістю до вилягання характеризуються вусаті сорти Модус, Улус, Маскара, Чекбек, Харківський еталонний і ЧБЛ-5, дещо меншою — сорти Девіз, Світ, Ефектний, Камелот, Царевич і Гарде. 146
- 147. 1. Морфоагробіологічні властивостісортів гороху різних морфотипів, Калинівська філія Іллінецької ДСС, 2009 р. Стійкість до …, балів Придат- Висота Днів ність до Сорт рослин, вегетації вилягання осипання посухи механ. зб., см балів Морфотип листочковий Вінець 109 79 1 7 5 5 Луганський 90 78 1 5 5 5 Харків‘янин 69 78 1 5 5 5 Вінничанин 97 82 1 9 7 7 Елегант 90 80 1 7 7 7 Люлінецький 76 82 1 3 7 5 короткостеб. Намисто 99 77 1 7 7 7 Світязь 113 80 3 7 9 7 Морфотип вусатий Гарде 84 80 5 5 9 7 Глянс 86 80 3 5 7 5 Девіз 82 80 5 7 9 5 Кадді 76 79 7 7 7 9 Камелот 78 83 5 5 9 7 Камертон 74 80 3 7 5 5 Лавр 101 82 1 7 5 3 Маскара 86 81 7 7 9 9 Степовик 95 81 1 7 5 5 Улус 92 80 7 5 9 9 Харді 71 80 5 3 9 7 ЧБЛ- 5 71 79 7 7 9 9 Чекбек 79 79 7 7 9 9 Ефектний 96 78 3 5 7 7 Мадонна 74 80 7 7 9 9 Світ 89 79 5 7 7 7 Царевич 70 77 1 5 5 5 Морфотип хамелеон Петроніум 66 81 3 9 7 5 Фаргус 79 77 1 7 7 7 147
- 148. 2. Стійкість довилягання сортів гороху за різних агроекологічних умов, 2009 р., бал Степ Лісостеп Полісся Сорт Рівнен- Львів- Донецька Кіровоград- Калинівсь- Валківська ський ський ДСС ська ДСС ка філія ДСС ДЦЕСР ДЦЕСР Морфотип вусатий Гарде 7,0 – 5,0 – 5,0 – Глянс 5,0 8,0 3,0 – 5,0 5,0 Девіз 5,0 9,0 5,0 9,0 5,0 5,0 Камертон 3,0 3,0 3,0 7,0 1,0 5,0 Маскара 7,0 – 7,0 9,0 5,0 5,0 Степовик 7,0 4,0 1,0 7,0 3,0 3,0 Улус 9,0 – 7,0 9,0 5,0 – ЧБЛ-5 9,0 – 7,0 – 3,0 – Чекбек 7,0 – 7,0 9,0 3,0 5,0 Камелот 7,0 7,0 5,0 – 5,0 3,0 Харківський ет. 5,0 9,0 – 9,0 – – Модус 7,0 9,0 – 9,0 – – Царевич – 9,0 1,0 9,0 – – Світ – 7,0 5,0 9,0 – – Ефектний – 9,0 3,0 9,0 – – Морфотип хамелеон Петроніум 5,0 7,0 3,0 7,0 5,5 3,0 Фаргус – 4,0 1,0 5,0 3,0 – В Лісостепу в умовах Валківської сортостанції всі сорти вусатого морфотипу мали високу стійкість до вилягання, але в дослідах Калинівської філії за достатнього вологозабезпечення лише сорти Улус, Маскара, Чекбек і ЧБЛ — 5 отримали 7 балів. У Поліссі за помірної температури і більшої кількості опадів тільки сорти Улус, Маскара, Девіз, Гарде і Глянс мали середню стійкість до вилягання, а решта — понижену. Дослідження показали, що сорти нового покоління вусатого морфотипу за сприятливих погодних і агротехнологічних умов здатні формувати врожайність понад 6 тонн насіння з гектара (табл. 3). Так, у Білоцерківській та Іллінецькій сортостанціях і Рівненському держцентрі урожайність сортів Гарде, Глянс, Маскара, Камелот і Комет в 2005–2009 роках становила 6,0–6,6 т/га, а сортів Сантана і Міленіум, за даними дослідів компанії Агрофармахім, досягала відповідно 9,5 і 10,5 т/га [8]. 148
- 149. 3. Урожайність сортівгороху в закладах експертизи, 2009 р. Степ Лісостеп Полісся Сорт Кіровоградська Калинівська Рівненський ДСС філія ДЦЕСР Гарде – 47,4 60,0 Глянс 37,4 42,5 42,4 Девіз 36,2 49,5 53,2 Камертон 37,9 39,4 41,6 Маскара – 49,9 65,4 Степовик 36,1 37,7 39,5 Улус – 41,1 53,9 ЧБЛ-5 – 43,2 52,6 Чекбек – 45,1 48,6 Камелот 33,8 46,4 47,0 Царевич 37,7 32,0 – Фаргус* 26,0 29,9 – Комбайновий 1 38,5 – – Ефектний 35,9 34,0 – Готівський 36,4 – – Харді – 47,9 57,8 НІР05 2,6 3,1 3,4 Найвищу врожайність сорти всіх морфотипів формували в Лісостепу і Поліссі, особливо вусаті сорти Девіз, Харді, Камелот, Маскара і Кадді, в Лісостепу сорти Модус, Глянс, Гарде і Світ, а в Поліссі вусаті Лавр, Улус, Степовик і хамелеон Фаргус та листочкові Вінець і Люлінецький короткостебловий. Середня врожайність сорту Царевич у післяреєстраційному сортовивченні у Білоцерківській сортостанції в 2004– 2005 роках склала відповідно 56,8 і 52,4 ц/га. Більшу агроекологічну пластичність мали сорти вусатого морфотипу Девіз, Маскара і Камертон, які в усіх ґрунтово-кліматичних зонах формували найвищу продуктивність. Однак, горох негативно реагує на нестачу вологи, особливо в період формування бутонів, цвітіння і наливу бобів. Так, у Степу, де частіше бувають ґрунтові і повітряні посухи, врожайність сортів вусатого морфотипу Харківський еталонний, Камелот, Маскара і Гарде за ці роки була меншою, ніж у Лісостепу і Поліссі на 13,0–15,0 ц/га. Проте сорти нового покоління вусатого морфотипу Глянс, Степовик і Чекбек за відповідних агротехнологій в зоні Степу у Миколаївському держцентрі в несприятливому 2009 році сформували урожайність 27,2–30,3 ц/га, а в Кіровоградській сортостанції сорти Модус, Комбайновий 1, Камертон, Царевич і Глянс відповідно 38,8, 38,6, 37,8, 37,2 і 37,1 ц/га. 149
- 150. Варто зазначити, щосорти вусатого морфотипу демонструють свої переваги перед листочковими в основному за сприятливих агротехнологічних і особливо кліматичних умов, а за сильної посухи їх урожайність є менш стабільною і може знижуватись, як і звичайних сортів, або деколи й більше. Так, у Білоцерківській сортостанції в дуже посушливому 2007 році сорти вусатого морфотипу Кадді, Лавр, Гарде і Комбайновий 1 сформували урожайність 26,6–13,0, що більше від сортів листочкового морфотипу Вінець, Луганський і Харків‘янин на 12,5–3,2 ц/га, а в сприятливих 2008 і 2009 роках — 34,4–49,0 ц/га; в Іллінецькій сортостанції сорти вусатого морфотипу Камертон, Камелот, Степовик і Харді в тих же 2007 та 2008 роках сформували урожайність відповідно 14,3,12,4,11,7 і 6,6 та 39,6, 34,4, 34,5 і 38,6 ц/га. Потрібно врахувати, що в сучасних безлисточкових сортів Модус, Маскара, Чекбек, Сантана, Гарде і Степовик редукція листочків у вусики компенсується збільшеним розміром прилистків і вусиків і підвищенням фотосинтетичної функції неспеціалізованих органів рослин, що забезпечує їхню конкурентоздатність як за сприятливих, так і за екстремальних погодних умов [3]. Важливо відмітити, що високопродуктивні сорти вусатого морфотипу Зекон, Мадонна, Царевич, Комбайновий 1 і Степовик відзначаються також підвищеним вмістом білка в зерні і за якістю віднесені до цінних, а за повідомленням А.М.Шевченка [7] сорти Комбайновий 1 і Степовик за вмістом білка в насінні є неперевершеними серед сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Висновки. Нині в Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, переважають безлисточкові (вусаті) сорти нового покоління, що мають добрі адаптивні властивості, підвищену стійкість до вилягання, технологічність вирощування та врожайність, а сорти Комбайновий 1 і Степовик також вміст білка. В Степу, Лісостепу і Поліссі за цими показниками виділяються сорти вусатого морфотипу Девіз, Маскара, Камертон, в Лісостепу і Поліссі — сорти Харді, Камелот і Кадді, в Лісостепу, крім того — Модус, Глянс, Гарде і Світ, та в Поліссі — вусаті Лавр, Улус, Степовик, хамелеон Фаргус і листочкові Вінець і Люлінецький короткостебловий. Вони цілком відповідають вимогам виробництва і сприятимуть відновленню вирощування гороху на якісно новому рівні. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бугайов В.Д., Кондратенко М.І. Створення ліній гороху нових морфотипів зернового напрямку використання з підвищеною технологічністю вирощування / В.Д. Бугайов, М.І. Кондратенко // Генетичні ресурси рослин. — 2008. — ғ 6. — С.63–67. 2. Каталог сортів гороху селекції інституту рослинництва ім. В.Я.Юр'єва // Харків. — 2006. — 22с. 150
- 151. 3. ТищенкоВ.Н.,Чекалин Н.М.,Баташова М.Е. Селекція и генетика гороха: Направления и методы селекции гороха / В.Н. Тищенко, Н.М. Чекалин, М.Е. Баташова //Сельскохозяйственный отраслевой сервер. Agromage.com 2000–2009. — 9c. 4. Моргун В.В., Чекалин Н.М., Баташова М.Е., Мирошниченко Е.В. Современное состояние селекционно-генетических исследований гороха (Pisum sativum L.) / В.В. Моргун, Н.М. Чекалин, М.Е. Баташова, Е.В. Мирошниченко // Сельскохозяйственный отраслевой сервер Agromage.com 2000–2009. — 5с. 5. Методика проведення експертизи та державного випробування сортів рослин зернових, круп‘яних та зернобобових культур // Охорона прав на сорти рослин: оф. бюл. — К.: Алефа, 2003. — Вип. 2. — Ч. 3. — 241 с. 6. Січкар В.І. Стан і перспективи селекції зернобобових культур в селекційно — генетичному інституті УААН / В.І. Січкар // Збірник наукових праць селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення. — Вип. 3 (43). — Одеса. — 2002. — С.92–103. 7. Шевченко А.М. Нові технологічні сорти — на відновлення виробництва гороху / А.М. Шевченко // Вісник аграрної науки. — 2006. — ғ 11. — С.19– 21.) 8. Компанія Агрофармахім // Сільськогосподарський галузевий сервер Agromage.com 2007–2009. — 1с. 9. Терещенко Ю.Ф.Высокий урожай гороха / Ю.Ф. Терещенко // Зернобобовые культуры. — 1963. — ғ11. — С.17. 10. Терещенко Ю.Ф. Наукове обґрунтування формування продуктивності, якостей продовольчого зерна та насіння озимої пшениці в південній частині правобережного лісостепу: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. докт. с.-г.наук: спец. 06.01.09 / Ю.Ф. Терещенко; НАУ. — К., 1999. — 46 с. Одержано 15.04.10 Представлены результаты исследований урожайности, морфоагробиологических и адаптивных свойств, технологичности выращивания зарегистрированных сортов гороха различных морфотипов. Определены сорта с лучшими показателями продуктивности, устойчивости к полеганию, технологичностью выращивания и пригодностью к уборке прямым комбайнированием. Ключевые слова: горох, сорта, адаптивные свойства, продуктивность, урожайность, морфотип, полегание, засухоустойчивость, технологичность. The results of the research of yielding capacity, morphoagrobiological and adaptive properties, technological effectiveness of growing the registered 151
- 152. pea varieties ofvarious morphotypes are given. The varieties with better productivity rates, lodging resistance, technological effectiveness of growing and suitability for direct combine harvesting are determined. Key words: peas, varieties, adaptive properties, productivity, yielding capacity, morphotype, lodging, drought resistance, technological effectiveness. УДК 633.11: 632.38: 632.4: 632.98: 631.811.98 ЗНИЖЕННЯ ПАТОГЕННОГО ПРЕСИНГУ ВІРУСУ СМУГАСТОЇ МОЗАЇКИ ПШЕНИЦІ ТА ДЕЯКИХ СПРЯЖЕНИХ ХВОРОБ ГРИБКОВОЇ ЕТІОЛОГІЇ НА РОСЛИНИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ І ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗА ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ХЛОРМЕКВАТХЛОРИДОМ Ж.П. ШЕВЧЕНКО, кандидат біологічних наук І.І. М ОСТОВ’ЯК, кандидат сільськогосподарських наук С.М. КУРКА, О.В. ТАРАНЕНКО В умовах ізоляції методом штучної інокуляції проростків пшениці озимої соком рослин, заздалегідь уражених вірусом смугастої мозаїки пшениці (ВСМП), вивчалась здатність регулятора росту Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р. сприяти підвищенню толерантності рослин пшениці озимої до вірусу смугастої мозаїки пшениці (ВСМП), а в умовах природного ураження — до спряжених з ним грибкових хвороб — септоріозу та піренофорозу. Одним із важливих завдань сільськогосподарського виробництва в Україні було і залишається значне збільшення виробництва зерна. Без використання всіх резервів і можливостей, які є надбанням науки і передової практики, вирішити це завдання не можливо. Серед таких резервів — зменшення втрат від вірусних хвороб (вірозів), які завдають значних збитків не лише в Україні, а й у інших європейських та інших країнах [1–9]. Великої шкоди завдають і спряжені з ними такі грибкові хвороби, як септоріоз і піренофороз [10]. Факторами, що сприяють зниженню цих втрат, а відтак і підвищенню продуктивності рослин, є регулятори росту. Впливаючи позитивно на метаболізм рослин, активність ферментів та інтенсивність утворення хлорофілу, ці сполуки, потрапляючи в рослину, сприяють підвищенню її толерантності до збудників хвороб, виконують роль індукторів стійкості рослин до хвороб, сприяючи появі неспецифічної стійкості рослин [4, 8, 11, 12]. Крім того, вони здатні змінювати смак їжі для членистоногих, що є переносниками збудників вірусних хвороб, а відтак — приваблювати або 152
- 153. відлякувати їх відрослини-живителя, крім того, вони можуть змінювати структуру ентомоценоза озимого поля [11, 13]. Багаторічними дослідженнями як вітчизняних, так і зарубіжних науковців встановлено, що зареєстрований нині в Україні Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р. широко застосовувався раніше як Хлорхолінхлорид, ССС, ТУР на пшениці озимій та на інших зернових колосових культурах як ретардант, підвищуючи в значній мірі стійкість до хвороб і їхню продуктивність [14–16]. Крім підвищення стійкості рослин до вилягання, цей препарат забезпечує також добре перенесення рослинами несприятливих умов, які виникають під час їх росту і розвитку, сприяє підвищенню стійкості їх до збудників хвороб різної етіології. Проте, в окремих випадках, про що зазначає Е.З. Демиденко [17], цей препарат виявлявся неефективним, призводячи навіть до зниження урожайності. Цей автор пояснює це недотриманням технології використання препарату, зокрема, застосування його без урахування рівня агротехніки, стану посівів, погодних умов, чутливості сортів та строків застосування. За даними Г.В. Пижикової [19], якщо на фоні застосування препарату ТУР ураженість кореневими гнилями і твердою сажкою знижувалася, то ураженість борошнистою росою і септоріозом підвищувалася. Результати ранніх досліджень, отримані в колишньому Уманському сільськогосподарському інтитуті, показали, що передпосівна обробка насіння пшениці озимої, а також обприскування вегетуючих рослин розчином Хлорхолінхлориду сприяє підвищенню її витривалості до деяких вірусних хвороб, проте ефективність його залежить від низки факторів, зокрема сортових особливостей, норми витрати препарату [14]. Загалом, аналіз наукового і виробничого досвіду не дає підстав зробити однозначні висновки про вплив Хлорхолінхлориду на ураженість пшениці озимої хворобами як вірусної, так і грибкової природи. Зважаючи на це, з метою вивчення імунізаційних властивостей регулятора росту Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р. пов‘язаних з ВСМП, піренофорорзом і септоріозом, на лабораторній ділянці кафедри захисту і карантину рослин, що розташована на полях наукового навчально-виробничого відділу Уманського НУС у 2006–2008 роках було проведено спеціальні дослідження. Методика досліджень. Насіння пшениці сорту Подолянка перед сівбою обробляли регулятором росту Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р. у концентрації 0,1%. Після появи сходів пшениці озимої під ізоляторами, коли у рослин утворилося три-чотири листки, їх було інокульовано соком, який отримали з мацерованих листків рослин пшениці озимої, що заздалегідь були уражені ВСМП і перевірені на інфекційність. При цьому використовувався ватно-марлевий шпатель, а для утворення ранок на епідермісі листків їх посипали прожареним розтертим річковим піском, що забезпечувало проникнення вірусних часток смугастої мозаїки пшениці 153
- 154. (СМП) у клітинипокривних тканин листка. Починаючи з четвертого дня після інокуляції проростків пшениці, згідно існуючих методик [9, 19, 20], на відростаючих листках візуально визначали наявність рельєфної мозаїчності, яка притаманна СМП. Якісна оцінка прояву ознак в пізніші фази розвитку рослин, які не загинули, проводилась згідно існуючої у вірусології методики [20] за принципом „так‖, або „ні‖, тобто — одиниця уражена чи не уражена. При цьому враховувалась також інтенсивність ураження (прояв мозаїчності). Наявність толерантності рослин пшениці озимої до збудників спряжених з СМП таких грибкових хвороб, як септоріоз та піренофороз, вивчали у природних умовах ураження без ізоляції. Обліковували ураженість рослин цими хворобами згідно методики, описаної В.П.Омелютою [21]. Результати досліджень. На штучно інокульованих ВСМП рослинах, що виросли під ізоляторами з насіння, обробленого препаратом Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., на листках, що відростали, на сьомий– восьмий день було виявлено світло-зелені, близькі до салатового кольору, смуги, що розташовувалися вздовж жилок. На відростаючих листках контрольних рослин, що також інокулювались, ці смуги були рельєфними, чіткими і яскравими, які з часом ставали розпливчастими, листкова пластинка набувала білуватого пергаментноподібного вигляду і в окремих випадках вона була шорсткою. Симптоми ураження ВСМП (рельєфна мозаїчність на листках) у варіанті, де насіння обробляли регулятором росту Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., були виявлені не на всіх уражених рослинах. З ознаками хвороби було виявлено в даному варіанті лише 48,0% рослин. При цьому рельєфна мозаїчність на листках, що відростали, була ледь помітною, тьм‘яною. У контролі захворіло 90,0% рослин. Для підтвердження того, що рельєфна мозаїчність на листках утворилась внаслідок впливу на рослини вірусу СМП, яким штучно їх інокулювали, тобто для встановлення інфекційності рослин, інфекцію пасажували на здорові рослини (проростки). Через 8–9 днів після інокуляції на відростаючих листках було помічено чітку рельєфну мозаїчність, що є характерною для смугастої мозаїки пшениці, яка була в досліді об'єктом вивчення. Якісний облік ураженості ВСМП рослин, що збереглися, у пізніші фази росту і розвитку проводили на індикаторних листках F, F1, F2, що, за Д. Шпаар із співавторами [20], означає: F — верхній листок, F1 — другий і F2 — третій листок згори донизу. При цьому виявили, що у контролі на верхньому листку (F), так званому прапорцевому, мозаїчність проявлялась чіткіше, порівняно з F1 і F2. У варіанті, де рослини сформувались з насіння, обробленого препаратом Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., по-перше, збереглося 52% рослин, які сформували репродуктивні органи, у контролі — лише 10% (табл.), а по- друге, мозаїчність на індикаторному листку F була слабкою і тьм‘яною. 154
- 155. Ураженість і продуктивністьінокульованих ВСМП рослин пшениці озимої, вирощених з насіння обробленого регулятором росту Хлорметватхлорид (ССС-720), в.р. Відсоток Маса зерен з одного рослин, на Відсоток колоса, г. листках яких рослин, на яких Рік Варіант після інокуляції сформувались в серед- з‘явилися чіткі репродуктивні ньому за симптоми органи 2006 2007 2008 три роки ВСМП Насіння не оброблене регулятором росту Хлормекватхлорид (ССС- 720), в.р., всі рослини, що 90 10 0,52 0,53 0,60 0,55 виросли з нього, інокульовані ВСМП (контроль) Насіння оброблене регулятором росту Хлормекватхлорид (ССС- 48 52 1,16 1,20 1,20 1,19 720), в.р., всі рослини, що виросли з нього, інокульовані ВСМП НІР095 0,11 0,12 0,11 При вивчені толерантності до септоріозу та піренофорозу рослин пшениці озимої сорту Подолянка, що виросли з обробленого Хлормекватхлоридом насіння, нами встановлено, що на листках дослідних рослин, порівняно з контрольними, кількість септоріозних плям була на 45% меншою, а плям, характерних для піренофорозу — на 53%, до того ж вони були дещо менших розмірів. Отже, незначний прояв симптомів мозаїчності на відростаючих листках штучно уражених рослин, які виросли з насіння обробленого досліджуваним регулятором росту, або тьм‘яність і відсутність мозаїчності, можна пояснити толерантністю таких рослин до вірусної інфекції. Це саме можна сказати і стосовно септоріозу та піренофорозу. Кількість некротичних плям на листках, характерних як для септоріозу, так і для піренофорозу зменшилась, очевидно, внаслідок появи у рослини під дією даного регулятора росту захисних механізмів, що контролюють стійкість рослин до патогенів, про що йдеться у одній з робіт Б.А. Рубіна із співавторами [22]. Основним доказом наявності толерантності як до ВСМП, так і до збудників таких грибкових хвороб, як септоріоз і піренофороз, у рослин, що виросли з насіння, обробленого препаратом Хлормекватхлорид, крім зазначених показників, є їх продуктивність. Так, у контролі в середньому маса зерен з одного колоса рослин, які інокулювали ВСМП, і не загинули, 155
- 156. становила лише 0,55г., в той час як у варіанті, де рослини сформувались з обробленого регулятором росту з насіння вона зростала до 1,19 г., до того ж воно було добре виповненим. Висновки. В результаті проведених упродовж 2006–2008 років в УНУС досліджень ефективності регулятора росту Хлормекватхлорид (ССС- 720), в.р. як імунізатора рослин до ВСМП було встановлено наявність цієї властивості у даного регулятора росту. Поява симптомів СМП лише у 48% рослин в досліді та наявність 52% рослин, на яких після штучного ураження ВСМП утворилися репродуктивні органи, свідчить про те, що під дією цього регулятора росту рослини стають толерантними до даного вірусу. Останнє підтверджується також зменшенням некрозів, характерних для септоріоза та піренофороза, на листках рослин пшениці озимої, що виросли з обробленого даним регулятором росту насіння. Продуктивність інокульованих ВСМП рослин, які сформувались з обробленого досліджуваним регулятором росту насіння, підвищувалась, порівняно з контрольними, більше ніж у 2 рази (маса зерен з одного колоса у контрольному варіанті становила 0,55 г., а у дослідному — 1,19 г.). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Міщенко Л.Т. Хвороби озимої пшениці / Л.Т. Міщенко — К.: Фітосоціоцентр, 2009. — 352 с. 2. Бойко А.Л. Основи екології та біофізика вірусів / А.Л. Бойко — К.: Фітосоціоцентр, 2003. — 164 с. 3. Міщенко Л.Т. Застосування рістрегулюючих препаратів для підвищення вірусостійкості рослин пшениці / Л.Т. Міщенко, О.М. Філенко, Т.В. Кучанова — Біоресурси та віруси, 2001 — Київ, фітосоціоцентр, 2001. — С. 88. 4. Влияние биологически активных препаратов „Сфагнин‖ и „Гидрогумат‖ на формирование неспецифичной устойчивости растений зерновых культур к поражению вирусной инфекцией / [Решетник Г.В., Мищенко Л.Т., Томсон А.Э., Овчинникова Т.Ф., Жмакова Н.А. и др.] — Природопользование. — 2008. — Вып. 14. — С. 236–240. 5. Шпаар Д. Вирусные болезни зерновых и кормовых злаков в Германии — эпидемиология, экономическое значение и меры борьбы с ними / Шпаар Д., Фукс Э., Рабенштайн Ф. // Агроекологіч. журн. Спецвыпуск. — 2002. — С. 15–21. 6. Вирусные болезни — серьезная угроза для выращивание зерновых культур в Европе / [Шпаар Д., Робенштайн Ф., Кастир Р., Хабескус А.] // Весці Нацыяналнай Акадэміі Навук Беларусі. — 2006. — ғ 3. — С. 60– 70. 7. Экономическое знание, распространение и борьба с вирусами зерновых и кормовых злаков, переносимых клещами и насекомыми в Германии / [Рабенштайн Ф., Хабескус А., Шлипхаке Э., Шуберт И.] // Весник защиты растений — Санкт–Петербург. — 2008. — ғ 1. — С. 14–26. 156
- 157. 8. Інтегрована система захисту зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів/ [А.К. Ольховська-Буркова, Ж.П. Шевченко, Є.М. Лук'янова, Є.П. Ковальський, Рябченко М.О. та ін.] / За ред. А.К. Ольховської- Буркової, Ж.П. Шевченко. — Київ: Урожай, 1990. — 280 с. 9. Развязкина Г.М. Вирусные болезни злаков / Розвязкина Г.М. — Новосибирск: Наука, 1975. — 231 с. 10. Шевченко Ж.П. Піренофороз і вірози озимої пшениці, їх переносники в умовах правобережного Лісостепу України / Шевченко Ж.П., Курка С.М. / Збірник наукових праць УДАУ. — Умань, 2004. — Вип. 58. — С. 342–349. 11. Бочкарѐва З.А. Хлорхолинхлорид и устойчивость пшеницы к вредителям и болезням / З.А. Бочкарѐва, С.А. Вертий.– Защита растений, 1971. — ғ 12. — С. 20–21. 12. Матевосян Г. Л. К вопросу применения регуляторов роста и индукторов устойчивости в защите растений / Матевосян Г. Л. // Хим. метод защиты растений: — СПб, 2004. — С. 209–210 (Матер. междунар. науч. — практ. конф. 6–10 дек. 2004 г.). 13. Самерсов В. Ф. Влияние регуляторов роста на изменение структуры энтомоценоза озимого поля / Самерсов В. Ф., Яченя С. В., Лопатко Г. Л. — Сб. науч. тр. / БелНИИ защиты растений. — Минск, 1987. — Вып. XII. — С. 3–8. 14. Шевченко Ж.П. Возможности повышения устойчивости озимой пшеницы к вирусным и некоторым грибным болезням под влиянием препарата Тур / Шевченко Ж.П., Сыротюк П.С., Франчук Н.П. // Биологическая и химическая защита растений от вредителей, болезней и сорняков в УССР, Сб. науч. трудов. — К. 1985. — С. 173–177. 15. Буренок В.П. Тур против корневой гнили пшеницы / Буренок В.П. — Защита растений, 1977. — ғ 3. — С. 27–28. 16. Як одержати високий урожай якісного зерна на зріджених, ослаблених внаслідок екстремальних умов перезимівлі, посівах озимої пшениці [Електронний ресурс] / В. Лихочвор, Р. Проць, Ю. Гук, О. Хом‘як // ukragroportal.com. — 2003. — ғ 12. Режим доступу до статті: http://www.ukragroportal.com/propoz/index.html?PropozRubID=4&Year=20 03&NumID=31&obl= 17. Демиденко Е.З. Применение Тура на зерновых культурах / Демиденко Е.З. — Химия в с.-х.производстве, 1982. — С. 52–56. 18. Пыжикова Г.В. Влияние хлорхолинхлорида на развитие септориоза пшеницы / Г.В. Пыжикова, А.А. Макиенко — Химия в сельском хозяйстве. 1983. — ғ 8. — С. 47–49. 19. Шевченко Ж.П. Вірусні та мікоплазмові хвороби зернових колосових культур: Методичні рекомендації і посібник / Шевченко Ж.П. — Кіровоград, 1996. — 72 с. 157
- 158. 20. Защита растенийв устойчивых системах землепользования / [Шпаар Д., Бартелье Г., Бурт У., Ветцел Т., Витт Г. и др.]; под ред. Шпаара Д. Минск, 2004. Т. 4. — 345 с. 21. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур [Омелюта В.П., Григорович І.В., Чабан В.С., Підоплічко В.Н та ін.]; під ред. В.П. Омелюти. К.: Урожай, 1986. — 293 с. 22. Рубин Б.А. Биохимия и физиология иммунитета растений / Рубин Б.А., Арциховская Е.В., Аксенова В.А. — М. Высшая школа, 1975.– 325 с. Одержано 16.04.10 В Уманском национальном университете садоводства в лабораторном эксперименте в условиях изоляции в результате инокулирования вирусом полосатой мозаики пшеницы проростков пшеницы озимой (фаза 3–4 листьев), выросшей из семян обработанных регулятором роста Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., установлено наличие у растений (52%) толерантности к данному патогену. Снижение патогенного прессинга на растения пшеницы озимой, выросшей из семян обработанных регулятором роста Хлормекватхлорид (ССС-720), в.р., наблюдалось и в отношении таких сопряженных грибковых болезней как септориоз и пиренофороз, изучение которых проведено в естественных условиях заражения. Ключевые слова: Пшеница озимая, вирус полосатой мозаики пшеницы, регулятор роста Хлормекватхлорид, обработка семян. The experiment was carried out in the laboratory of Uman National University of Horticulture. Under the conditions of isolation winter wheat seedlings (3 – 4 leaves stage) were inoculated with wheat streak mosaic virus. These seedlings grew out from the seeds treated with plant growth regulator Chlormequat-Chlorid (CCC-720). As a result 32% of plants showed resistance to the pathogene. The reduction of pathogenic pressure on winter wheat, grown from the seeds which were treated with plant growth regulator Chlormequat-Chlorid (CCC-720) was also observed in relation to other fungal diseases such as Septoria blight and helmithosporosis. The study of these diseases was conducted under the natural conditions of infecting. Key words: winter wheat, wheat streak mosaic virus, growth regulator, chlormechvatchloride, treatment of seeds. 158
- 159. УДК 633.34: 631.5(477.43) АГРОТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ВИРОЩУВАННІ СОЇ НА НАСІННЯ В УМОВАХ ПОДІЛЛЯ О.М. БАХМАТ, кандидат сільськогосподарських наук Подільський державний аграрно-технічний університет Соя — провідна високобілкова культура світового рослинництва, є однією серед найпоширеніших зернобобових і олійних культур, відіграє вирішальну роль у сільському господарстві, технічній промисловості і медицині. Це цінна зернобобова культура, яка набуває особливого значення під час формуванні вітчизняного ринку високо протеїнових кормів, збалансованих за поживними речовинами та амінокислотами. В зерні сої містяться в середньому 36–45% білку, 19–22 − жиру, 23–28% вуглеводів, значний вміст вітамінів, ферментів, мінеральних та інших речовин. Підвищення поживної та енергетичної цінності кормів для сільськогосподарських тварин можливе лише шляхом збільшення в них зерна сої. Провідне місце у підвищенні врожайності сої є створення комплексних агроекологічних систем, удосконалення технологічних заходів вирощування цієї культури. Збільшення виробництва сої в усіх зонах вирощування обумовлено як розширенням площ посіву, так і, що дуже важливо, підвищенням її врожайності [1, 3, 4]. Проте, як повідомляють, А. В. Сємцов та А.О. Бабич, велике значення у підвищенні врожайності та поліпшенні якості насіння сої має підбір сорту [1, 4]. Правильний вибір сорту — одна з вирішальних умов одержання максимального врожаю. В той же час вибір сорту є одним із найбільш доступних виробництву агрозаходів пониження негативного впливу лімітуючих факторів зовнішнього середовища на рівень урожайності сої і в найбільшій мірі забезпечує пластичність культури до конкретних умов вирощування. Тому, зважаючи на зазначене в умовах виробництва, необхідно вирощувати два-три сорти, які відрізняються тривалістю вегетаційного періоду, стійкістю до хвороб, шкідників і негативних факторів середовища (зниженню температури, посухи та ін.). Сорти сої відрізняються вузьким екологічним пристосуванням, тому технологія вирощування цієї культури повинна базуватися на кращих, найбільш пристосованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов зони, районованих і перспективних сортах місцевої селекції. А.О. Бабич [1] вказує на те, що для кожної ґрунтово-кліматичної зони районована ціла група сортів, добре адаптованих до умов регіонів, вони надійно дозрівають, забезпечують високу врожайність. Водночас він вважає, 159
- 160. що основні площісої в Лісостепу й Степу слід зайняти середньоранніми та середньостиглими сортами, які ефективно використали б увесь вегетаційний період. Варто зазначити, що є багато даних результатів досліджень різних способів сівби сої: широкорядний з різними міжряддями (30–70 см), 2–3 пунктирно-стрічковий, стрічково-смуговий, суцільний, квадратний та квадратно-гніздовий. Суперечність їх обумовлена різноманітністю конкретних ґрунтово-кліматичних умов проведення дослідів, характером забур'яненості посівів і біологічними особливостями сортів, що вирощуються. Отже, за твердженнями А.О. Бабича [1], спосіб сівби, ширина міжрядь і густота рослин є основними елементами сортової агротехніки сої. Крім цього, за результатами багаторічних досліджень автором було зроблено висновок, що ширина міжрядь залежить від географічного положення (північ-південь), наявної техніки, бур'янів, регіону вирощування сої, родючості ґрунту, дати сівби, досвіду, стану ґрунту і скоростиглості сорту. У північних і прилеглих до них регіонах, сою ранньостиглих сортів вирощують за меншої ширини міжрядь і найвищий урожай одержують при звужених міжряддях або звичайному рядковому способі сівби. В південних соєсійних регіонах, де вирощують середньо- і пізньостиглі сорти, застосовують більшу ширину міжрядь, ніж у північних. Характерним для всіх соєсійних регіонів є той факт, що за пізньої сівби вузькі міжряддя забезпечують більшу продуктивність рослин, ніж широкі. Отже, незважаючи на проведену величезну кількість дослідів зі способами сівби сої, і в результат яких встановлено певні тенденції та залежності щодо ширини міжрядь та розміщення рядків при сівбі сої, остаточної відповіді стосовно застосування способу сівби цієї зернобобової культури у визначеному регіоні немає. Основною причиною зазначеного є коливання погодних умов і створення сучасних сортів, які орієнтовані на вимоги товаровиробників відносно місця в сівозміні, засвоєння елементів живлення, застосування пестицидів, напрямку використання, сучасної сільськогосподарської техніки, рівня врожайності та показників якості зерна. Мета досліджень полягала у вивченні процесів росту і розвитку рослин, їх продуктивності, залежно від екологічних умов і сорту, способу сівби, інокуляції насіння та внесення повнокомпонентних екологічно чистого органо-мінерального гранульованого добрива — екогран. Результати досліджень. Для досліду використовували такі сорти сої: Золотиста (контроль), Агат, Анжеліка та Артеміда. Із способів сівби вивчались: звичайний рядковий, ширина міжрядь, в якому складала 15 см, широкорядний з міжряддями 45 см та стрічковий (45+15+15 см). Стаціонарні польові досліди закладались на дослідному полі Подільськго державного аграрно-технічного університету відповідно до загальноприйнятої методики за трифакторною схемою в чотириразовому повторенні. Посівна площа елементарної ділянки складала 45,0, облікова — 25,2 м2. 160
- 161. Система удобрення соїскладалася із передпосівного та припосівного удобрення. Передпосівне удобрення і включало внесення мінеральних добрив в дозі N45P30K30 під передпосівну культивацію та в припосівне — органо-мінерального добрива „екогран‖ у дозі від 0,1до 0,4 т/га, до складу якого входить 70% курячого посліду, 6% — СаСО3, 3–6% — Р2О5, 3–6% — К2О. Вміст поживних речовин на абсолютно суху речовину: азоту загального — 3–6%, фосфору в перерахунку на Р2О5 — 3–6%; калію в перерахунку на К2О — 3–6%; вміст мікроелементів на 1 кг: марганцю 100–280 мг, цинку 90– 290 мг, міді 30–40 мг, заліза 270–700 мг, кобальту 8–11 мг; вміст сухої органічної речовини — 55–65%. Дослідженнями передбачалось вивчення інокуляції насіння ризоторфіном і вермистимом. До складу ризоторфіну входить спеціально підготовлений торф і культура симбіотичних азотфіксувальних мікроорганізмів Bradyrhizobium japonicum ғ 2490 [4]. Норма застосування препарату складала — 200 г на гектарну норму насіння сої. Застосовували біопрепарат, змішуючи його з водою (2% від маси насіння), наносили його на насіння, добре перемішували та підсушували. Обробку насіння ризоторфіном проводили в день сівби. „Вермистим‖ — це рідкий біостимулятор росту і розвитку рослин. Він містить в своєму складі всі компоненти вермикомпосту в розчиненому та активному стані: гумати, фульвокислоти, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, макро- і мікроелементи та ґрунтові сапрофіти. Вермистим наносили на гектарну норму насіння сої в кількості 10л, насіння добре перемішували і підсушували. Обробку проводили в день сівби. Допосівну обробку проводити одночасно з протруюванням насіння на звичайних протруювачах типу ПС-10, «МОБІТОКС», ПСШ-5 та ін., 8–10 літрів вермистиму на гектарну норму насіння, за день до сівби або краще разом з ризоторфіном (200 г) в день сівби. При сумісній інокуляції насіння сої ризоторфіном і вермистимом біопрепарати використовувати по 0,5 від вагової і об‘ємної норм роздільного застосування. Сівбу сої 2007 року проводили 10 травня, 2008 року − 15 травня та 2009 року — 8 травня. Важливим резервом підвищення врожайності зерна сої є передпосівна обробка насіння ризоторфіном і вермистимом. Результати попередніх досліджень показали, що цей агрозахід впливає позитивно на накопичення бульбочкових бактерій. Залежно від сорту сої в середньому з розрахунку на одну рослину їх кількість змінювалася від 28 до 40 штук. Серед сортів сої в досліді краще реагували на заходи інокуляції насіння рослини таких сортів як Артеміда і Анжеліка. В середньому за три роки досліджень кількість бульбочок і їх сира маса відповідно в цих сортах складали 39–26 шт. і 0,84– 0,59 г, тоді як на кореневій системі рослин сортів Агат і Золотиста лише 26– 19 шт. і 0,60–0,49 г. 161
- 162. В цілому зароки досліджень, максимальна площа асиміляційної поверхні (ПАП) рослин при рядковій сівбі була в період утворення бобів 92,1– 74,6 тис. м2/га, що є на 1,9–1,2 тис. м2/га більшою, порівняно з варіантами, де інокуляція не проводилася. Найвищу чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) мали такі сорти сої як Артеміда і Анжеліка (3,48–3,18 г/м2) (табл. 1). 1. Площа асиміляційної поверхні рослини тис.м2/га (ПАП) і чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) г/м2 за добу залежно від інокуляції насіння та способу сівби сої, 2007–2009 рр. Рядковий посів (15 см) Широкорядний посів (45 см) Сорт без обробки з обробкою без обробки з обробкою ПАП ЧПФ ПАП ЧПФ ПАП ЧПФ ПАП ЧПФ Золотиста 70,2 2,48 72,1 2,61 44,5 2,6 45,4 2,69 (контроль) Агат 73,4 2,80 74,6 2,92 45,3 3,12 46,8 3,19 Анжеліка 81,4 3,04 84,8 3,18 48,0 3,20 50,2 3,29 Артеміда 86,0 3,18 88,4 3,48 54,2 3,28 56,9 3,54 В період наливу зерна дослідних сортів спостерігалось підвищення інтенсивності ЧПФ, що в значній мірі вплинуло на формування урожайності і підвищення сирого протеїну в насінні сої. Крім цього, вона зростала у варіантах досліджень у результаті інокуляції насіння перед сівбою. Найбільшу площу асиміляційної поверхні рослин сої, а також найвищу чисту продуктивність фотосинтезу мали такі сорти — Артеміда і Анжеліка. Відповідно це значно вплинуло на збільшення врожайності і покращення якісних показників зерна. Дослідження показали, що сорти сої зі значною облистяністю і площею асиміляційної поверхні (Артеміда і Анжеліка) формують вищу врожайність насіння як при сівбі широкорядним, так і рядковим способом (табл. 2). 2. Урожайність насіння сої залежно від способів сівби та інокуляції насіння ризоторфіном і вермистимом (2007–2009 рр.), т/га Широкорядний Стрічковий Рядковий (15см) (45см) (45+15+15 см) Сорт без з без з без з обробки обробкою обробки обробкою обробки обробкою Золотиста 1,67 1,76 1,93 2,09 1,87 2,01 (контроль) Агат 2,24 2,38 2,29 2,34 2,25 2,28 Анжеліка 2,59 2,68 2,62 2,73 2,60 2,71 Артеміда 2,68 2,79 2,72 2,88 2,69 2,83 162
- 163. Як видно ізданих табл. 2, урожайність насіння сої сорту Анжеліка зростала у варіантах від інокуляції насіння перед сівбою з 2,59 до 2,68 т/га і у варіанті з широкорядним способом сівби — з 2,62 до 2,73 т/га та за стрічкового — від 2,60 до 2,71 т/га. Найвищі показники врожайності сортів сої показав сорт Артеміда при широкорядній сівбі та обробці насіння ризоторфіном і вермистимом, що склало 2,88 т/га, а найгірші показники урожайності насіння сої показав сорт Золотиста без обробки насіння при рядковій сівбі — 1,67 т/га. За результатами трирічних досліджень встановлено, що найвища врожайність серед сортів сої була у сорту Артеміда за всіх способів сівби, однак, найвищою вона була у варіанті з широкорядним способом сівби. Порівнюючи показники врожайності серед досліджуваних сортів, можна зробити висновок, що внесення органо-мінерального добрива „екограну‖ одночасно з сівбою підвищило урожайність насіння з 1,54 т/га для сорту Золотиста до 3,25 т/га для сорту Артеміда (табл. 3). 3. Урожайність насіння сої при широкорядному способі сівби залежно від внесення органо-мінерального добрива екограну, т/га (середнє за 2007–2009 рр.) Контроль Сорт 0,1 0,2 0,3 0,4 (без добрив) Рядковий спосіб сівби (15 см) Золотиста 1,51 1,54 1,69 1,89 1,71 Агат 2,18 2,23 2,45 2,61 2,54 Анжеліка 2,48 2,53 2,57 2,68 2,61 Артеміда 2,57 2,62 2,65 2,84 2,74 Широкорядний спосіб сівби (45 см) Золотиста 1,70 1,81 1,90 2,25 2,01 Агат 2,54 2,70 2,73 3,01 2,76 Анжеліка 2,56 2,69 2,70 2,95 2,74 Артеміда 2,71 2,78 2,82 3,25 3,02 Стрічковий спосіб сівби (45+15+15 см) Золотиста 1,65 1,75 1,81 2,19 1,87 Агат 2,49 2,48 2,55 2,82 2,71 Анжеліка 2,52 2,64 2,68 2,89 2,65 Артеміда 2,68 2,75 2,80 3,14 2,91 Найнижчі показники врожайності були у варіанті без добрив та при внесенні 0,1 т/га екограну в усіх сортах, а найвищі — у варіанті з внесенням 0,3 т/га екограну. Висновки. Серед досліджуваних сортів найвищу урожайність показав сорт Артеміда при широкорядному способі сівби і нормі внесення 163
- 164. органо-мінерального добрива екогранув дозі 0,3 т/га (3,25 т/га) та інокуляції насіння ризоторфіном і вермистимом (2,88 т/га). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бабич А. А. Влияние азотного питания на показатели величины и качества зерна сои в условиях Лесостепи Украины / А.А. Бабич, В.Ф. Петриченко, А.П. Ковальчук // Матеріали Першої Всеукраїнської (міжнародної) науково-практичної конференції: ―Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої: Симпозіум ІІ. — Вінниця, 1993. — С. 22–24. 2. Бабич А. О. Кормові і білкові ресурси світу / А.О. Бабич. — К., 1995. — С. 181–192. 3. Бабич А. О. Формування урожайності сої залежно від підбору сортів і технологічних прийомів в умовах південно-західного степу України / А.О. Бабич, А. В. Дробітько, О.М. Дробітько // Матеріали третьої Всеукраїнської конференції ―Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі‖. — Вінниця, 2000. — С. 9–10. 4. Немцов А. В. Сортова чутливість рослин сої на інокуляцію та внесення різних доз мінеральних добрив в умовах центрального Лісостепу України //Вчимося господарювати: Матеріали науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів. 22–23 листопада 1999. Київ- Чабани. — К.: Нора-Прінт, 1999. — С 193–194. Одержано 19.04.10 Представлено результаты исследований по изучению продуктивности и качества семян сои в зависимости от внесения органно- минерального удобрения екограна и инокуляции семян сои при выращивании ее в Западной Лесостепи Украины. Ключевые слова: соя, сорт, инокуляция, вермистим, ризоторфин, экогран, урожайность. The article presents the results of the study on productivity and quality of soy bean seeds depending on the application of organic and mineral fertilizer ―Ecogran‖ and soy bean seeds inoculation while cultivating it in the Western Forest-Steppe of Ukraine. Key words: soy, variety, inoculation, vermistim, rizotorphin, ecogran, crop capacity. 164
- 165. УДК 631. 811:633. 63 (477.46) БАЛАНС ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ В ГРУНТІ ПІД БУРЯКОМ ЦУКРОВИМ У ГОСПОДАРСТВАХ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ О.М. ГЕРКІЯЛ, З.В. ГЕРКІЯЛ, кандидати сільськогосподарських наук Показано динаміку внесення елементів живлення з органічними і мінеральними добривами під буряк цукровий у господарствах Черкаської області за останні дев‘ять років. Розраховано винос і баланс елементів живлення під цією культурою в середньому в області. Світовий досвід переконує, що екстенсивне землеробство без застосування добрив неминуче веде до поступового і неухильного виснаження ґрунтів і зниження врожайності сільськогосподарських культур. Землеробство України впродовж століть працювало на родючості, що спадає. Урожайність сільськогосподарських культур отримували в основному за рахунок потенціальної родючості, що призводило до поступової деградації ґрунтів. Люди лише частково відтворювали родючість внесенням органічних і мінеральних добрив, яких завжди було недостатньо. Основою для простого відтворення родючості ґрунту є дотримання землеробського закону повернення, відкритого і обґрунтованого ще в середині ХІХ століття. Порушення цього закону, як зазначав Ю. Лібіх, рано чи пізно призведе до виснаження ґрунту. Пізніше цей закон уточнювався, розвивався і тепер його варто розуміти так: у раціонально організованому господарстві всі біологічно важливі елементи живлення, винесені з урожаєм чи втрачені, треба повертати в грунт з деяким перевищенням, щоб забезпечити безперервне зростання врожайності і підвищення родючості ґрунту [1]. Проте в останні 20 років система землеробства в Україні ведеться з тотальним порушенням будь-яких вимог закону повернення. Це, насамперед, стосується балансу основних поживних речовин. Якщо в 1990 році в Лісостепу вносилося 163 кг/га елементів живлення з мінеральними добривами та 8–9 т/га органічних і баланс азоту та калію був близьким до бездефіцитного, а за фосфором — додатнім, то в 2002 р. внесено лише 24,4 кг/га елементів живлення з мінеральними добривами і близько 1 т/га органічних добрив [2]. Радує, що в Черкаській області в останні 2–3 роки відбувся істотний прогрес щодо кількості внесення мінеральних добрив. У 2007 р. їх унесено 88 кг/га д. р., у 2008 р. — 81 кг/га. Щодо органічних добрив прогресу поки що не помітно. У вказані роки їх унесено відповідно 1,0 і 1,1 т/га [3]. 165
- 166. Використання органічних добриву зоні Лісостепу досягло бездефіцитного балансу щодо потреби їх для розширеного відтворення родючості ґрунтів у 1976–1990 рр., коли було внесено з розрахунку на 1 га ріллі 8,1–9,7 т, а в Черкаській області — 10,0 т/га. Потреба для бездефіцитного балансу за даними наукових досліджень становить у цій зоні 7,5 т/га ріллі [2]. Нами зроблено аналіз динаміки внесення органічних і мінеральних добрив і врожайності буряка цукрового у господарствах Черкаської області та орієнтовні розрахунки балансу основних елементів живлення в ґрунті під цією культурою. Кількість унесених органічних і мінеральних добрив з розрахунку на 1 га посівної площі та врожайність взято з статистичного щорічника Черкаської області [3]. Основна кількість елементів живлення надходить у грунт з добривами, і лише невелика їх частина з опадами, приблизно 4–10 кг/га азоту, 2,5–3 кг фосфору і 3–10 калію [2]. Разом з цим певна кількість втрачається з ґрунту в основному внаслідок вимивання та газоподібними втратами азоту з добрив і ґрунту в процесі денітрифікації. Ураховуючи, що втрати елементів живлення незначні і вони компенсуються надходженням з атмосферними опадами, у даній статті баланс розраховано лише за виносом основних елементів живлення з урожаєм і надходженням їх з добривами. Система удобрення окремих культур є складовою частиною системи внесення добрив у сівозміні і має бути спрямованою на підвищення родючості ґрунту і продуктивності даної культури. Родючість ґрунту і врожайність сільськогосподарських культур зменшуються, якщо господарі землі без наукового підходу ведуть виробництво рослинницької продукції, в т.ч. і застосування добрив. Одним із об‘єктивних показників ступеня інтенсифікації і культури землеробства є баланс основних елементів живлення [4]. Буряк цукровий в Україні і в Черкаській області завжди були і надалі мають бути однією з найпродуктивніших культур. При врожайності 400 ц/га ця культура забезпечує отримання 50–55 ц цукру, 150–200 ц гички, 260–280 ц сирого жому, 15–18 ц меляси, які використовуються на корм. За поживністю буряк цукровий значно перевищує кормовий. 100 кг коренеплодів відповідають 26 к. о. і містять 1,2 кг перетравного протеїну, а 100 кг листків — відповідно 20 кг к. о. і 2,2 кг протеїну [5]. Проте посівні площі буряка цукрового за останні роки у Черкаській області скоротилися в 5 разів. Якщо в 1990 р. площа посіву на фабричні цілі становила 140,4 тис. га, то у 2008 р. — лише 26,3 тис. га. Урожайність при цьому не зросла і валовий збір цієї культури скоротився з 4097 тис. т у 1990 році до 854 тис. т у 2008 р., тобто майже в 5 разів. Результати досліджень. Максимальну продуктивність буряка цукрового забезпечує, поряд з іншими важливими агротехнічними заходами, внесення органічних і мінеральних добрив. Однак унесення органічних 166
- 167. добрив у господарствахЧеркаської області в середньому на 1 га посіву, порівняно з 1990 роком, скоротилося майже у сім разів. Мало вносилось і мінеральних добрив, особливо в 2000–2003 роки. В наступні роки кількість унесення їх зростала і в 2007 та 2008 роках досягла відповідно 301 і 225 кг д. р., що становить відповідно 81 і 68% від унесеної кількості в 1990 році. 1 Динаміка внесення добрив під буряк цукровий і баланс елементів живлення у ґрунті під ним в господарствах Черкаської області Унесено добрив у середньому Винос на 1 га Баланс елементів елемен- Інтенсив- Рік всього Урожай- жив- тів жив- ність ба- мінераль- органічни елементів ність, ц/га лення лення,- лансу, % них, кг д. врожаєм, х, т живлення, кг/га р. кг/га кг 1990 54,0 372 1101 293 309 +792 356 2000 35,2 67 542 177 186 +356 291 2001 23,7 83 403 168 177 +226 228 2002 22,8 98 406 183 193 +213 210 2003 16,4 110 331 188 198 +133 167 2004 18,6 165 416 254 267 +149 156 2005 15,1 241 445 293 309 +136 144 2006 8,0 226 334 331 348 –14 96 2007 8,6 301 417 269 283 +131 147 2008 8,0 255 333 327 344 –11 97 Разом з органічними і мінеральними добривами в останні три роки в грунт під буряк надходило елементів живлення близько 33–41% від кількості надходження в 1990 році. Слід зазначити, що врожайність буряка цукрового, як видно з даних табл.1, у ці роки не корелюється з кількістю внесених із добривами елементів живлення. Це свідчить, що рівень урожайності залежав не тільки від норм добрив, а й від багатьох інших факторів. У цілому рівень урожайності буряка був низьким, у 2–3 рази нижчим за реально можливу врожайність у Черкаський області. Це й зумовило невисокий винос елементів живлення з урожаєм — 177–348 кг/га. Найвища врожайність цієї культури була в 2006 році — 331 ц/га та в 2008 р. — 344 ц/га. До речі, це теж не досить висока врожайність, бо в Черкаській області можна отримувати в середньому 400–450 ц/га. Але і за такої врожайності при надходженні в грунт з добривами 333–334 кг/га елементів живлення баланс їх виявився від‘ємним, тобто винос перевищив унесення на 11–14 кг/га, а інтенсивність балансу становила 96–97%. За даними В.М. Столяр і Л.С. Медведєвої [4], у 1986–1990 рр. інтенсивність балансу елементів живлення в ґрунті під буряком цукровим у 167
- 168. Лісостепу України становила242%, а в середньому в Україні — 236%. У Черкаській області в 1990 році інтенсивність балансу була значно вищою — 356%. У цей рік у середньому в області під буряк було внесено 54 т/га гною і 372 кг/га елементів живлення з мінеральними добривами, разом — 1101 кг/га, але врожайність отримано порівняно невисоку — 293 ц/га. В результаті цього внесення елементів живлення перевищило винос їх з урожаєм на 792 кг/га. Представлений у табл.1 розрахунок загального балансу елементів живлення (без урахування надходження їх з опадами і насінним матеріалом та даних використання рослинами) характеризує ступінь збіднення чи збагачення ґрунту на елементи живлення. У досліджувані роки баланс елементів живлення у ґрунті під буряком цукровим в області був додатнім за виключенням 2006 і 2008 років, коли врожайність перевищувала 300 ц/га. У всі інші роки врожайність коливалась у межах 168–293 ц/га. Додатній баланс елементів живлення створився не за рахунок достатньої кількості внесених добрив (їх унесено значно менше норми), а за рахунок низької врожайності, через що винос елементів живлення був невисокий. Навіть за цих умов інтенсивність балансу елементів живлення в більшості років була значно нижчою від інтенсивності в 1986–1990 роки. За розрахунками для отримання врожайності на рівні 400 ц/га винос елементів живлення становив би приблизно 420–450 кг/га. За внесення кількості елементів живлення з органічними і мінеральними добривами в господарствах Черкаської області в 1990 році перевищення внесення над виносом дорівнювало б приблизно 680–650 кг/га, а інтенсивність балансу становила 262–244%, що адекватно середній інтенсивності в Лісостепу України в ті роки. Але в нинішній ситуації, коли через катастрофічне зменшення поголів‘я худоби в області заготовляється з розрахунку на 1 га посівної площі лише близько 1 т гною, цього досягти в найближчі роки нереально. Тому варто ширше використовувати альтернативні види органічних добрив аби довести внесення їх під буряк цукровий в середньому хоча б до 15–20 т/га, як це було в 2002–2005 роки. Внесення мінеральних добрив довести в середньому до 300–350 кг/га д.р. При цьому за умови підвищення врожайності в середньому до 400 ц/га внесення основних елементів живлення з добривами перевищить їх винос з урожаєм на 30–150 кг/га і забезпечить хоч і невелике, але збагачення ґрунту на елементи живлення. Науково обґрунтовано, що в зоні Лісостепу України виробництво конкурентоспроможної продукції можливо при досягненні врожаю зернових 50–60 ц/га, буряку цукрового — 400–500, соняшнику — 20–25, картоплі — 200 ц/га [2]. Чи реально в Черкаській області довести врожайність буряку цукрового у середньому до 400 ц/га? Адже за останні 10 років урожайність 168
- 169. лише в 2006році становила 331 ц/га. У 2000–2003 роках у середньому вона становила 168–188 ц/га. Але ж такий рівень урожайності був і в 1913 р. — 174 ц/га; у 1940 — 141 ц/га; у 1950 р. — 191 ц/га, хоча в ті роки і сорти були менш продуктивними, і добрив менше вносили, і агротехнічні можливості були значно меншими. Причина низьких врожаїв, мабуть, в тому, що не скрізь ретельно дотримуються рекомендацій науки і досвіду передовиків щодо вирощування цієї культури. Про можливість отримувати значно вищі врожаї буряку цукрового свідчать результати досліджень у стаціонарному досліді кафедри агрохімії і ґрунтознавства Уманського національного університету садівництва, який закладений ще в 1964 році. У десятипільній польовій сівозміні цього досліду є два поля буряку цукрового, розміщених після пшениці озимої, з конюшини і кукурудзи на силос. У варіанті, де протягом 45 років під жодну культуру в сівозміні ніяких добрив не вносили, врожайність буряку цукрового у середньому в обох передпопередників за 2000–2009 рр. становила 325 ц/га. У сівозміні з унесенням під буряк 15 т/га гною та мінеральних добрив у нормі N30Р67К15 (одинарна норма) врожайність була 407 ц/га, а при внесенні під буряк 30 т/га гною + N60Р135К30 (подвійна норма) — 451 ц/га. Однак при внесенні одинарної норми добрив (всього 314 кг/га д. р.) баланс елементів живлення був від‘ємним — 114 кг/га, а при внесенні подвійної (630 кг/га д. р.) — додатнім + 155 кг/га. Отже, при внесенні під буряк цукровий разом із органічними і мінеральними добривами близько 600 кг/га елементів живлення за оптимального рівня інших агротехнічних заходів, в області можна отримувати врожайність на рівні 400 ц/га і забезпечити позитивний баланс поживних елементів у ґрунті. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гордієнко В.П. Землеробство/ В.П. Гордієнко, О.М. Геркіял, В.П. Опришко; за ред. В.П. Гордієнка. — К.: Вища школа, 1991. — 268 с. 2. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / Редкол.: М.В.Зубець (голова) та ін.. — К.: ЛОГОС, 2004. — 776 с. 3. Статистичний щорічник Черкаської області за 2008 рік / За ред.. В.П.Приймак. — Черкаси, 2009. — 520 с. 4. Столяр В.М. Баланс поживних речовин у землеробстві / В.М. Столяр, Л.С. Медведєва // Довідник агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів України. За ред. Б.С. Носка, Б.С. Прістера, М.В. Лободи. — К.: Урожай, 1994. — С. 95–99. 5. Зінченко О.І. Рослинництво: Підручник / [О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко]; за ред. О.І. Зінченка. — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с. Одержано 19.04.10 За последние 9 лет количество внесенных с удобрениями питательных веществ в среднем на 1 га под свеклу сахарную в хозяйствах 169
- 170. Черкасской области сократилосьв 2–3,3 раза по сравнению с 1990 годом. Расчеты показали, что при внесении с удобрениями питательных веществ под свеклу на уровне 600 кг/га при оптимальных других условиях в области можно довести урожайность до 400 ц/га и при этом обеспечить бездефицитный или даже положительный баланс питательных веществ в почве. Ключевые слова: удобрения, свекла сахарная, питательные вещества, урожайность. It the last 9 years the average amount of nutrients applied with fertilizers per 1 hectare of sugar beets on commercial farms in Cherkasy region reduced by 2–3,3 times in comparison with 1990. Calculations showed that application of nutrients with fertilizers at the rate of 600 kilograms per hectare, all other conditions being optimal in the region, may result in bringing crop capacity up to 400 hwt/ hectare as well as in insuring a deficit free or even positive nutrient balance in the soil. Key words: fertilizers, sugar beets, nutrients, crop capacity. УДК 630*24 НОРМАТИВИ КОМЕРЦІЙНИХ РУБОК ДОГЛЯДУ ДЛЯ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ ПОЛІССЯ М.П. САВУЩИК, кандидат сільськогосподарських наук Державне підприємство «Київська лісова науково-дослідна станція» Проведено аналіз проріджувань і прохідних рубок в сосняках Полісся. Показані негативні тенденції і причини погіршення якості їх проведення. Для практичного використання розроблені графічні нормативи комерційних рубок (проріджування і прохідні рубки) для соснових культур Ιа — Ι Ι бонітетів Полісся. М.М. Орлов [1] головним завданням рубок догляду вбачав у вихованні насаджень, створенні бажаних форм господарства і піднятті дохідності господарювання в цілому. Останнє підтверджене багаторічною практикою лісового господарства. Так, у багатьох європейських країнах проріджування і прохідні рубки об‘єднують поняттям комерційних рубок, де правильне планування і проведення рубок є головною умовою підвищення економічної ефективності лісового господарства. Запорукою їх успішності є наявність нормативів, які б поєднували лісівничу і економічну складову лісовирощування. 170
- 171. Методика досліджень. Дослідженняпроводились на основі загальноприйнятих лісівничих і лісотаксаційних методик. Відомості про об‘єми рубок догляду в лісах взяті з офіційних статистичних збірників. Обробка і узагальнення матеріалів проведені за допомогою стандартних комп‘ютерних програм. Результати досліджень. Аналіз вікової структури лісового фонду і лісокористування в поліських областях України показує, що, незважаючи на перевагу середньовікових насаджень, об‘єми проріджувань і прохідних рубок падають. При цьому значно зростає питома вага санітарних та інших рубок (рис.1). Тобто має місце штучна заміна рубок догляду санітарними рубками. Негативні наслідки такого процесу проявляються, у першу чергу, у зниженні товарності вирощуваних лісів, а у більш широкому розумінні, у послабленні стійкості насаджень. Можна заключити, що в лісогосподарській практиці має місце проблема якості рубок догляду. Причини цього нами вбачаються у нехтуванні або нерозумінні цілей рубок догляду, недосконалості технології їх планування, виборі дерев у рубку і відведенні ділянок. 1800 1600 Вибираємий запас запас (ліквід), кбм 1800 1400 1600 Вибираємий (ліквід), кбм 1200 1400 1000 1200 800 1000 600 800 400 600 200 400 0 200 1 958 1 958 1 961 1 961 1 964 1 964 1 967 1 967 1 970 1 970 1 973 1 973 1 976 1 976 1 979 1 979 1 982 1 982 1 985 1 985 1 988 1 988 1 991 1 991 1 994 1 994 1 997 1 997 2 000 2 000 2 003 2 003 2 006 2 006 0 Роки Рис. 1. Динаміка проріджувань, прохідних і вибіркових санітарних проріджування і прохідні вибіркові санітарні Роки рубок в Поліссі (ліси Держкомлісгоспу): проріджування і прохідні вибіркові санітарні У господарствах основна маса деревини, яка заготовляється при проріджуваннях і прохідних рубках, відноситься до потенційного відпаду, 171
- 172. попередити який імають ці рубки. Так, за даними М.С.Полончука [2], у високопродуктивних соснових насадженнях Полісся загальна вибірка деревини при рубках догляду може становити 260–350 м3/га, тобто сягати половини запасу експлуатаційного фонду, що є відчутним джерелом додаткового доходу. Для його одержання необхідне удосконалення технології планування рубок догляду. Так, у відповідності з діючими «Правилами поліпшення якісного складу лісів» [3] рубки догляду призначаються на основі відносної повноти насадження. Про недоліки такого вибору ми уже писали раніше [4]. В якості альтернативи рекомендується програмний підхід, адже саме його використовують у лісовому господарстві більшості розвинутих країн. В Україні також розроблені програми рубок догляду. Для сосняків Полісся лісівничо-таксаційні параметри оптимальних деревостанів розроблені кафедрою лісової таксації УСГА [5]. В якості критерія оптимальності вибрано одержання максимального запасу деревини до віку головної рубки. Головна концепція вирощування базується на збільшенні з віком повноти насаджень. Для практики ведення лісового господарства важливо оцінити, наскільки є досяжним запрограмований максимум запасу. З цією метою, в якості модальних використані максимально продуктивні соснові насадження, які вдалось відшукати в регіоні. Порівнянні таксаційні характеристики деревостанів наведені в таблиці 1. Оцінюючи їх, зазначимо наступне: 1. Таксаційна характеристика оптимальних і модальних штучних соснових деревостанів Полісся Абсолютна Середня Середнійд Склад Вік Бонітет ТУМ повнота, Запас, м3/га висота, м іаметр, см м2/га Оптимальний деревостан 10С 75 33,7 34,8 Іс С2 49,5 729 Модальний деревостан 10С+БодД 75 33,2 38,5 Іс С2 47,7 701 Оптимальний деревостан 10С 75 31,1 32,6 Ів С2 46,0 640 Модальний деревостан 10С+Б одД 75 31,0 39,0 Ів С2 39,2 551 9С1Д+Б 75 30,8 39,0 Ів С2 39,1 578 10С+БодД,Г 75 30,3 36,5 Ів С2 44,8 609 незважаючи на високу продуктивність ростучих насаджень при однакових висотах, за повнотою і, відповідно, запасами, вони відстають від табличного оптимуму. Дана обставина, з одного боку, 172
- 173. свідчить про недосконалістьпідходів до моделювання, а з іншого на практичну недосяжність розрахованого максимуму та його рідкість, а, можливо, і відсутність у природі; перевищення діаметрів фактичних насаджень над табличним оптимумом приводить до різної якості запасів. Проведені нами дослідження показують, що при близьких повнотах і однаковому виході ділової деревини, перевищення середнього діаметру деревостану на 3–4 см збільшує вихід грубої деревини на 8–10%, зменшуючи частку дров майже удвічі. Виходячи з вищесказаного, варто погодитись із висновком професора К.К. Буша про те, що ймовірність реалізації так званих оптимальних (максимальних) меж продуктивності деревостанів дуже низька, а ризик лісовирощування при прагненні вирощувати перегущені деревостани невиправдано високий [6]. Підтвердженням сказаному є сучасний стан перегущених середньовікових штучних соснових насаджень Полісся. Головна причина такого стану є планування рубок догляду на основі відносної повноти. Даний показник лісовпорядкуванням встановлюється за стандартними таблицями сум поперечних перерізів і запасів. Проте, на практиці не враховується одна із головних вимог, а саме: коректно відносну повноту можна встановити, маючи середню висоту і суму площ поперечного перерізу деревостану. Фактично встановлення відносної повноти базується на окомірній таксації, в кращому випадку, приймаючи до уваги висоту. Одержану в такий спосіб величину, яка є занадто віддаленою характеристикою біологічного процесу росту насадження, лісівники, як своєрідну «чорну мітку», використовують для планування лісовирощування впродовж десятиліть. У зв‘язку з цим незрозуміло, навіщо, маючи абсолютну повноту у вигляді суми площі поперечних перерізів ростучого насадження, проводити додаткові маніпуляції, які, в більшості, не несуть ніякого біологічного змісту, а призводять до грубих помилок через відсутність природного образу для порівняння (нормально повного насадження, що має еталон 1.0). Саме тому жодна з розвинутих країн Європи не використовує відносну повноту при плануванні рубок догляду. Рішення приймаються на основі висоти і суми площ поперечних перерізів. Окрім названих недоліків, на основі відносної повноти складно контролювати якість проведення рубки. Наприклад, як визначити необхідну масу виборки, щоб зменшити повноту насадження до нормативно визначеної величини 0,7? Саме з цієї причини, щоб перестрахуватись, не допустивши порушення вимог стосовно відносної повноти, лісівники-практики в багатьох випадках проводять неякісні рубки догляду. Не кажучи вже про вибір дерев в рубку, можна з впевненістю констатувати, що режими зріджування насаджень не відповідають 173
- 174. лісівничим вимогам. Якрезультат, висока собівартість заготовленої деревини і низька товарність насадження на момент головної рубки. Виходячи з поданих вище міркувань, на основі досвіду шведських лісівників з планування і проведення рубок догляду, з яким ми детально ознайомились у ході реалізації українсько-шведського проекту з розробки стратегії розвитку лісового господарства, нами зроблена спроба вирішити вказану проблему. Для практичного використання розроблені графічні нормативи комерційних рубок (проріджування і прохідні рубки) для соснових культур Ιа — ΙΙ бонітетів Полісся. Входами в норматив є бонітет, вік і абсолютна повнота (сума площ перерізів) насадження. Клас бонітету і вік встановлюються загальноприйнятими в лісовій таксації методами. Сума площ перерізів визначається на реласкопічних площинках. Як приклад, розглянемо норматив для соснових культур Ιа — Ι бонітетів (рисунок 2). Рис. 2. Графічний норматив комерційних рубок (проріджування і прохідні рубки) для соснових культур Полісся Ιа — Ι бонітетів На графіку верхня лінія заштрихованої області відповідає сумі площ перерізів табличного нормального повного деревостану. Нижня лінія характеризує суму площ перерізів деревостану безпосередньо після рубок догляду і перед головною рубкою. За основу при її розрахунках нами взяті програми вирощування штучних соснових насаджень, розроблені УкрНДІЛГА [7], які були уточнені на основі обробки результатів обмірів на секціях постійних пробних площ, закладених у насадженнях Полісся. Лінія 174
- 175. переходу темної площинидо світлої являє собою визначену Правилами повноту призначення проріджувань і прохідних рубок. Заштрихована на графіку більш темним кольором область показує зону «критичного» росту деревостану і свідчить про необхідність призначення рубки, світлим — абсолютну повноту насадження після рубки догляду. Використовуючи розроблений норматив, планування рубок догляду слід проводити наступним чином: за матеріалами лісовпорядкування встановлюємо вік і бонітет насадження, які уточнюємо в польових умовах. За допомогою повнотоміра на реласкопічних площинках визначаємо суму площ поперечних перерізів. Кількість площ встановлюється на основі нормативів вибіркової таксації [5]. На графіку знаходимо точку, яка відповідає визначеним величинам. Фактично, це є характеристика деревостану до рубки. Якщо вона знаходиться у темній області, то це вказує на необхідність проведення рубки. Інтенсивність виборки встановлюється у вказаних діапазонах, а сума площ перерізів деревостану після рубки повинна знаходитись у світлій області і, бажано, подалі від перехідної лінії. Досить широкий діапазон інтенсивності зріджування встановлено, виходячи не лише з лісівничих, але й економічних міркувань. Адже загальновідомо, що, чим більша величина запасу, який вибирається, тим більша ймовірність досягнення рентабельності рубки догляду. Наприкінці необхідно «винести» запроектовану рубку в насадження. Для цього варто провести вимітку дерев, які залишаться у насадженні після рубки, використовуючи фарбу або кольорові стрічки, і провести перелік дерев вирубуваної частини насадження. Застосовуючи такий прийом, ми вирішуємо два важливих завдання: по-перше, в такий спосіб значно простіше досягти рівномірності розташування дерев частини насадження, яка залишилась, що є лісівничою вимогою; по-друге, за допомогою повнотоміра можна контролювати інтенсивність виборки, досягаючи запроектованої величини, що є організаційним заходом з оцінки якості проведеного заходу. Висновки. 1. У лісогосподарській практиці має місце проблема якості рубок догляду. Причини цього нами вбачаються у недосконалості технології їх планування, виборі дерев у рубку і відведенні ділянок. 2. Для удосконалення планування рубок догляду необхідно брати за основу не відносну повноту насадження, а середню висоту і суму площ перерізів. 3. Для практичного використання розроблені графічні нормативи комерційних рубок (проріджування і прохідні рубки) для соснових культур Ιа — Ι Ι бонітетів Полісся. Входами в норматив є бонітет, вік і абсолютна повнота (сума площ перерізів) насадження. 175
- 176. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Лесоустройство / М.М. Орлов. — Л.: Изд-во журнала «Лесное хозяйство и лесная промышленность», 1928. — Т.3. — 348 с. 2. Ефективність рубок догляду в сосняках високої продуктивності/ Полончук М.С. // Науковий вісник Національного аграрного університету, ғ27. — К., 2000. — ғ27. — С.69–75. 3. Правилами поліпшення якісного складу лісів//Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року, ғ724. — 6с. 4. Догляд за сосновими насадженнями Полісся / М.Савущик, М.Попков, С.Самоплавський //Лісовий і мисливський журнал, 2006. — ғ5. — С.16–19. 5. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. — К.:Урожай, 1987. — 558с. 6. Экологические основы рубок ухода / К.К. Буш //Проблемы рубок ухода: Сб.мат. конф. Межд. союза лесных иссл. орг. (ИЮФРО). — М.:Лесн. Пром-сть, 1987. — С21–24. 7. Справочник лесовода / Под ред. П.С.Пастернака. — К.:Урожай, 1990. — 296 с. Одержано 19.04.10 Показаны проблемы рубок ухода. Предлагается при планировании рубок ухода брать за основу высоту и сумму площадей сечений насаждений. Предложены нормативы коммерческих (прореживаний и проходных рубок) рубок ухода. Ключевые слова: комерческие рубки ухода, нормативы, полнота насаждения. The problems of intermediate cutting are shown. It is suggested to assume the height and total areas of plantation profile as a basis in the process of planning intermediate cutting. The norms of commercial (thinning) cutting are suggested. Key words: commercial intermediate cutting, norms, density of planting. 176
- 177. УДК 634.713/.717:631.526.3 (477.41) ЯКІСТЬЯГІД СОРТІВ ТА ГІБРИДНИХ ФОРМ ОЖИНИ ЗВИЧАЙНОЇ (RUBUS SUBG. EUBATUS FOCKE) В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ ПІДЗОНИ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ В.О. CІЛЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук, Національний університет біоресурсів та природокористування України О.В. СЕРДЮК, Ботанічний сад ім. академіка О.В. Фоміна КНУ ім. Тараса Шевченка Представлені результати дослідження фізичних і біохімічних властивостей ягід ожини і дегустаційної оцінки досліджуваних сортів і гібридних форм ожини. Для забезпечення конкурентоспроможності українського товаровиробника на власному ринку продукції садівництва необхідний науково обґрунтований підхід у вирішенні питань вирощування традиційних і нових культур, і високопродуктивних сортів, впровадження високоінтенсивних ресурсозберігаючих технологій і збільшення площ під насадженнями плодових та ягідних культур. Впродовж останніх років спостерігається підвищена зацікавленість з боку виробників продукції садівництва та підприємств, які займаються переробкою, до культури ожини. Про необхідність вирощування ожини свідчить той факт, що ця культура на товарних плантаціях США, в останній час, займає все більші площі, ніж малина. Це пов‘язано з тим, що ожина більш врожайна (до 20–25 т/га), має більші і транспортабельні плоди, порівняно із малиною, а також менше вибаглива до ґрунтів і догляду, практично не уражується хворобами і не пошкоджується шкідниками. Методика досліджень. Дослідження проводилися впродовж 2006– 2009 рр. на кафедрі садівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України. Експериментальною базою слугували насадження ожини НДП ―Плодоовочевий сад‖ НУБіП України (м. Київ). Клімат правобережжя Західного Лісостепу України, де знаходиться дослідна ділянка, помірно континентальний. Предметом дослідження були 5 сортів ожини зарубіжної та 5 гібридних форм вітчизняної (кафедри садівництва НУБіП України) селекції. Із них три за характером росту рослин і морфологічними ознаками відносяться до групи власне ожини (куманік): Агавам (к), Вільсонс Ерлі та форма 1. Сорти Торнфрі (к), Орегон Торнлес та гібридні форми Г-0-3-5, Г-0- 3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20 і Г-0-2-22 належать до групи росянок. За сорт- контроль для сортів групи росянок прийнятий Торнфрі, а для групи куманік — Агавам. 177
- 178. Насадження ожини закладеновесною 2006 року згідно з методикою державного сортовипробування та методичними рекомендаціями щодо підвищення ефективності проведення досліджень. Варіанти (сорти, гібриди) розміщено методом рендомізації з трьома повтореннями по дві рослини у кожному. Садіння всіх сортів проводилося одночасно. Рослини куманік висаджували за схемою 3 х 0,5 м і у подальшому формували смугу ряду шириною 70 см. Рослини росянок висаджували за схемою 3 х 2 м. Догляд за насадженнями здійснювався відповідно до загальноприйнятих технологій. Визначення біохімічного складу ягід проводили на базі відділу зберігання та переробки продукції садівництва Інституту садівництва УААН. Відбір зразків для дослідження вмісту основних органічних речовин у ягодах виконували відповідно до ―Методичних рекомендацій проведення досліджень з питань зберігання та переробки‖. Вміст вітаміну С визначали титрометричним методом з допомогою фарби Тільманса (2,6 — дихлорфеніліндофенол). Результати досліджень. У процесі досліджень визначена середня та максимальна маса ягід досліджуваних сортів і гібридних форм ожини (табл. 1). Найбільшою середньою масою відзначалися ягоди сорту Торнфрі — 5,4 г. Найкрупніші ягоди даного сорту мають масу 6,3 г. Майже однакова середня маса ягід у гібридних форм Г-0-3-5 та Г-0-3- 6, але їх мало утворюється на рослинах та їх якість низька. Тому дані гібридні форми не мають перспективи для вирощування. У сорту Вільсонс Ерлі утворювалися дрібні та невиповнені ягоди, що зумовлено ураженням його мікоплазмовим захворюванням (карликовістю). 1. Якісні показники ягід ожини, усереднене 2007–2009 рр. Сорт, гібрид Середня маса ягоди, г Максимальна маса ягоди, г Росянки Торнфрі (контроль) 5,4 6,3 Орегон Торнлес 3,3 3,5 Г-0-3-5 4,4 не відмічалася Г-0-3-6 4,5 не відмічалася Г-0-1-13 4,3 4,7 Г-0-1-20 2,7 не відмічалася Г-0-2-22 3,6 5,1 НІР05 0,63 0,46 Куманіки Агавам (к) 3,1 3,4 Вільсонс Ерлі 2,8 не відмічалася Форма 1 3,2 3,5 НІР05 0,44 0,31 178
- 179. Середня маса ягідгібридної форми Г-0-1-13 становить 4,3 г, а максимальна — на 0,4 г більша. Максимальна маса ягід Г-0-2-22 — 5,1, а середня на 1,5 г менша. Середня маса ягід сорту Орегон Торнлес становить 3,3 г, а максимальна 3,5 г. Ягоди форми 1, порівняно із сортом Агавам, мають більшу середню та максимальну масу. У процесі дегустації були визначені споживчі якості ягід досліджуваних сортів і форм ожини (табл. 2). Ці показники визначалися за наступними параметрами: привабливість зовнішнього вигляду, забарвлення, смак ягід та їх консистенція. Найвищу середню оцінку отримали ягоди гібридної форми Г-0-1-13 — 8,2 бала. Вони виявилися найсмачнішими, за рахунок гармонійного поєднання цукру та кислоти. Вони мали м‘яку консистенцію, яка також була оцінена найвищим балом — 8,2, що зумовлено більшим відсотковим вмістом соковитої складової ягід, ніж кістянок. Зовнішній вигляд і забарвлення оцінені 8,0 та 8,1 балами відповідно. Товарність ягід Г-0-1-13 втрачається і за рахунок помітної невирівняності ягід. 2. Дегустаційна оцінка ягід ожини, 2008 р. Оцінка (0-9 балів) забарвлення зовнішній загальна консис- вигляд оцінка тенція Сорт, гібрид смак примітка Росянки великі, вирівняні за формою та Торнфрі 8,7 8,5 6,9 7,5 7,9 розміром, приємного кисло- (контроль) солодкого смаку більше середнього розміру, Орегон 8,3 8,4 7,4 7,6 7,9 гармонійного солодко-кислого Торнлес смаку, щільні мають невирівняні кістянки, що знижує їх товарність, солодко- Г-0-1-13 8,0 8,1 8,3 7,7 8,2 кислого смаку, невирівняні за формою та розміром невирівняні за формою, Г-0-2-22 8,4 7,9 6,8 7,2 7,4 кислувато-солодкого смаку із (Насолода) приємним відчуттям гіркості Куманіки ароматні із гіркуватим присмаком Агавам (к) 6,7 8,5 7,0 7,4 6,9 і твердими кістянками мають тверді кістянки, які дуже Форма 1 7,8 8,2 7,9 7,1 7,7 відчутні при споживанні, солодкого смаку 179
- 180. Ягоди Торнфрі отримализагальну оцінку лише на рівні 7,9 балів, але за зовнішнім виглядом вони оцінені найвище — 8,7 балів. Високу оцінку за зовнішнім виглядом ягоди даного сорту отримали за рахунок їх великого розміру. За смаковими властивостями вони і були оцінені найнижче — 6,9 балів, але за формою вони були вирівняні. Під час споживання у них також відмічається гармонійне поєднання цукру і кислоти, але більш нахилене у бік останньої. Однакова загальна оцінка, як і ягодам сорту Торнфрі дана іншому сорту Орегон Торнлес — 7,9 бала. Ягоди даного сорту відзначаються вирівняністю, за що і отримали оцінку 8,3 бала за зовнішній вигляд. Вони мають більш щільну консистенцію, що дає можливість їх меншому травмуванню під час транспортування. Ягоди гібридної форми Г-0-2-22 за зовнішній вигляд отримали оцінку 8,4 бала. За смак вони отримали лише 6,8 балів. Низька оцінка зумовлена відчуттям гіркоти під час споживання, що спричинено високим вмістом фенольних сполук у них — 757,4 мг/100г сирої речовини (табл. 3). 3. Вміст основних біохімічних показників у ягодах ожини, середнє за 2007–2008 рр. Речовини Торнфрі Г-0-2-22 Тейбері Сухі розчинні речовини, % на сиру масу 11,43 10,4 9,3 Сума титрованих органічних кислот, % на сиру 1,28 2,2 1,5 масу Цукри (загальна кількість), % на сиру масу 4,032 4,8 4,1 Вітамін С, мг/100 г 8,91 10,6 20,5 розчинний пектин 0,09 0,08 0,13 Пектинові речовини, % протопектин 0,34 0,37 0,19 на сиру масу загальна кількість 0,43 0,45 0,32 Фенольні сполуки, мг/100 г сирої речовини 490,9 757,4 467,7 За зовнішній вигляд ягоди форми 1 оцінено 7,8 балами, а їх загальна оцінка становила 7,7 бала. Хоч за смак вони отримали 7,9 бала, але за щільну консистенцію були оцінені найнижче — 7,7 бала. Найнижчу оцінку за зовнішній вигляд отримали ягоди сорту Агавам — 6,7 бала, що було зумовлено їх найменшим розміром у порівнянні з іншими плодами. У ягодах сорту Агавам і форми 1 при споживанні дуже відчуваються тверді кістянки, що знижує їх оцінку. Проведений аналіз біохімічного складу ягід сорту Торнфрі та гібридної форми Г-0-2-22 наведено в табл. 3. Для порівняння вмісту у їх ягодах основних поживних речовин наведені біохімічні параметри ягід малино-ожинового гібриду Тейбері. Дана культура відзначається опосередкованим вмістом поживних речовин, у порівнянні із ягодами ожини і малини, і є перспективною для промислового вирощування в Лісостепу України. 180
- 181. За вмістом сухихрозчинних речовин ягоди Торнфрі і Г-0-2-22 переважають Тейбері — відповідно 11,43 та 10,4 мг/100 г сирої речовини. Ягоди Г-0-2-22 відзначаються більшим вмістом титрованих органічних кислот, у порівнянні із ягодами Торнфрі. Цукрів у ягодах Г-0-2-22 міститься майже на 0,8% на сиру масу більше, у порівнянні з Торнфрі. А вміст їх у ягодах Тейбері майже такий самий як і у Торнфрі. Вітаміну С у ягодах Г-0-2-22 та Торнфрі міститься майже у два рази менше, ніж у Тейбері. За вмістом пектинових речовин ягоди гібридної форми Г-0-2-22 та Торнфрі переважають Тейбері. Їх вміст у плодах Г-0-2-22 становить 0,45, а у Торнфрі — 0,43% на сиру масу. Вміст фенольних сполук у ягодах Г-0-2-22 значно вищий, ніж у Торнфрі та Тейбері. У ягодах Г-0-2-22 їх вміст становить 757,4, коли у Торнфрі цей показник знаходиться лише на рівні 490,9 мг/100 г сирої речовини. Висновки. За середньою масою ягід досліджувані сорти і форми розташувалися в такому порядку: Торнфрі (5,4 г), Г-0-1-13 (4,3), Г-0-2-22 (3,6), Орегон Торнлес (3,3), форма 1 (3,2) та Агавам (3,1 г). Найвищу дегустаційну оцінку за товарні і смакові якості отримали ягоди гібридної форми Г-0-1-13 (8,2 бала), сортів Торнфрі та Орегон Торнлес (по 7,9) і форми 1 (7,7 бала). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Андрієнко М. В. Методика вивчення сортів і форм ожини /М.В. Андрієнко –К.: УААН, 1992. –21 с. 2. Бублик М. О. Методологічні та технологічні основи підвищення продуктивності сучасного садівництва /Микола Олександрович Бублик. –К.: Нора–Друк, 2005. –288 с. 3. Казаков И. В. Малина, ежевика и их гибриды / И. В. Казаков, Л. А. Грюнер, В. В. Кичина // Программа и методика сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур; под ред. Е. Н. Седова и Т. П. Огольцовой. –Орѐл: Изд. ВНИИСПК, 1999. –С. 374 –396. 4. Методика державного сортовипробування сортів рослин на придатність до поширення в Україні /Охорона прав на сорти рослин: офіційний бюлетень / [гол. ред. В.В. Волкодав]. К.: Альфа. –2005. Вип. 2. –Ч. 2. –С. 161–232. 5. Методичні рекомендації проведення досліджень з питань зберігання та переробки. –К.: УНДІС, 1980. –142 с. Одержано 20.04.10 Представлены результаты исследования физических и биохимических свойств ягод ежевики и дегустационной оценки исследуемых сортов и гибридных форм ежевики. Ключевые слова: ягодные культуры, ежевика, масса ягоды, дегустационная оценка, биохимический состав ягод. 181
- 182. The results ofinvestigating physical and biochemical qualities of blackberry fruits of the studied varieties and hybrid forms and their tasting evaluations are presented. Key words: berries, blackberry, berry weight, tasting evaluations, biochemical composition of berries. УДК 634.7:664.85 ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПЛОДІВ ЙОШТИ ТА ЇХ ПРИДАТНІСТЬ ДО ПЕРЕРОБКИ НА КОНСЕРВИ А.Ю.ТОКАР, кандидат сільськогосподарських наук C.С. МИРОНЮК, Л.С.МИРОНЮК Наведено результати досліджень із визначення якості плодів йошти та консервів із них. Розвиток галузі світового і українського садівництва передбачає розширення вирощування високо вітамінізованих плодових культур, серед яких йошта — гібрид смородини та аґрусу [1]. Актуальність проблеми полягає у максимальному збереженні всіх корисних компонентів плодів як у свіжому, так і переробленому вигляді. Адже давно встановлено, що вони є основними джерелами надходження в організм незамінних сполук, які зумовлюють їх радіопротекторні та антиоксидантні властивості [2]. Якість консервів безпосередньо залежить від якості сировини. Найбільш багатими з плодових культур на аскорбінову кислоту є плоди чорної смородини. Необхідно відмітити, що на вміст аскорбінової кислоти в плодах чорної смородини впливають багато факторів: особливості сорту, район вирощування, умови вирощування, вік куща, гілок, їх місце розташування, величина і частина плоду, ступінь його стиглості та інші [4– 6]. Плоди йошти знаходяться в стадії вивчення. Методика досліджень. Дослідження проводилися протягом 2009– 2010 років на кафедрі технології зберігання і переробки плодів та овочів Уманського національного університету садівництва. Об'єктами досліджень були плоди аґрусу, йошти і чорної смородини, вирощені в умовах Правобережного Лісостепу України та продукти їх переробки: компоти, соки з м'якоттю і цукром, варення. Консерви з плодів аґрусу та чорної смородини виготовляли за загальноприйнятими стандартними рецептурами, що є чинними у промисловості, з плодів йошти — за запропонованими нами рецептурами, наближеними до чинних у галузі. У плодах і консервах з них визначали вміст компонентів хімічного 182
- 183. складу за загальноприйнятимиметодиками. Досліди проводили в триразовій повторності, за одиницю обліку брали банку III-82-500. Статистичну обробку результатів виконували дисперсійним аналізом [3]. Результати досліджень. За однакових умов вирощування найбільша масова частка (м.ч.) сухих розчинних речовин (СРР) накопичилась у плодах чорної смородини, які переважали плоди йошти за цим показником на 0,8%, а плоди аґрусу — на 1,4% (таблиця). Вміст компонентів хімічного складу в плодах Масова частка, % Цукрово- Плід: сухих кислот, що титруються (в аскорбіново кислотний розчинних цукрів перерахунку на лимонну ї кислоти, індекс речовин кислоту) ×10³־ Аґрус 12,8 9,12 1,93 43,0 4,7 Йошта 13,4 8,64 2,19 133,0 3,9 Чорна 14,2 7,51 2,31 208,0 3,3 смородина НІР0,5 0,4 0,15 0,01 0,4 0,1 Плоди відрізнялися і за вмістом цукрів залежно від культури. У плодах аґрусу за найменшого вмісту сухих розчинних речовин було найбільше цукрів на 1,61%, порівняно з плодами чорної смородини, та на 0,48% — з плодами йошти. Частка цукрів у плодах аґрусу найвища — 71,3% від сухих розчинних речовин, що значно більше, порівняно з плодами йошти (64,5%) і чорної смородини (52,9%). Відмічається тенденція — за вищої концентрації титрованих кислот у плодах, вміст цукрів знижується. Плоди чорної смородини досить вигідно відрізнялися за біологічною цінністю, що є загальновідомим фактом. Плоди цієї культури накопичували аскорбінової кислоти в 1,6 рази більше, порівняно з плодами йошти, та у 4,8 рази більше — з плодами аґрусу. За компонентами хімічного складу та цукрово-кислотним індексом плоди йошти займають проміжне місце між плодами аґрусу і чорної смородини. Найвищий вміст сухих розчинних речовин, цукрів у компоті з плодів чорної смородини. Це пояснюється найвищою концентрацією цукрового сиропу при виготовленні цих консервів, яка передбачена рецептурою. Концентрація ж цукрового сиропу при виготовленні компоту з аґрусу значно нижче — всього 50%. Оскільки титрованих кислот у плодах йошти містилося майже стільки ж як у плодах чорної смородини, цукровий сироп при виготовленні компоту був взятий найближчим до стандарту при виготовленні компотів із плодів цієї культури, тобто 60%. Вміст СРР у компоті з йошти середній (рис 1. а, б). Кислот, що титруються у компоті з чорної смородини — 1,49%, на 183
- 184. 0,18% менше укомпоті з йошти та на 0,35% менше у компоті з аґрусу, що цілком відповідало тенденції цього показника у плодах (рис 1, в). Вміст аскорбінової кислоти у компоті з чорної смородини був вищим у 5,8 рази, у порівнянні з компотом з аґрусу, і у 1,7 рази — з компотом із плодів йошти, що зумовлено вмістом цього інгредієнту у плодах (рис. 1,г). Фізико-хімічні показники якості консервів «Сік з м‘якоттю і цукром» також залежали від вмісту компонентів хімічного складу у сировині, оскільки співвідношення між плодовою частиною і цукровим сиропом були однаковими (50:50), а концентрація цукрового сиропу — 23%. а) б) в) г) Рис. 1. Вміст компонентів хімічного складу в консервах: компот сік з м'якоттю і цукром варення 184
- 185. Масова частка сухихрозчинних речовин, кислот, що титруються, була вищою у плодах чорної смородини і у консервах з них, середній рівень займав сік із плодів йошти і найнижчий вміст кислот — у сокові з аґрусу. Аналогічна тенденція відмічалася за вмістом аскорбінової кислоти, якої було у 4,4 рази більше у сокові з чорної смородини, ніж у сокові з аґрусу, і в 1,7 рази більше — як у сокові з йошти. Фізико-хімічні показники якості варення визначалися видом сировини та рецептурою. Рецептура виготовлення варення з аґрусу розрахована на вміст сухих розчинних речовин 69%, а з чорної смородини — на 61%, це зумовило різну концентрацію сухих розчинних речовин, в тому числі цукрів і кислот у варенні. Найбільше аскорбінової кислоти втрачалося при виготовленні варення, тому її вміст у цьому виді консервів був значно нижчим за інші консерви (рис 1, г). Зокрема, у відношенні до вмісту в плодах, збереженість С-вітамінної цінності у компотах склала 44–53%, у соках з м‘якоттю і цукром — 38–44%, варенні — 26–35%. Отже, аскорбінова кислота найкраще зберігається при переробці плодів на компоти, посередньо — на соки з м‘якоттю і цукром, найгірше — на варення. Висновки. 1. Плоди йошти, вирощені в умовах Правобережного Лісостепу України, за основними компонентами хімічного складу займають проміжне місце між плодами аґрусу та чорної смородини, вирощених в аналогічних умовах. Плоди йошти досить багаті на аскорбінову кислоту, вміст якої складає 133 х10ˉ³%. 2. Плоди йошти за вмістом компонентів хімічного складу придатні для виготовлення компотів, соків з м'якоттю і варення. Вміст аскорбінової кислоти у консервах становить (46,9–64,0) · 10ˉ³%, збереженість — 35 –48%. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Фогел Й.Ю. Вирощування та переробка ягід йошти: рекомендації агрономам та садоводам-любителям / Й.Ю. Фогел, А.Ю.Токар. — Ужгород: ВВК „Патент‖, 1994. — 28с. 2. Ширко Т.С. Биохимия и качество плодов / Т.С.Ширко, И.В.Ярошевич. – М.: Наука і техніка, 1991. — 294с. 3. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта с основами статистической обрабортки результатов исследований / Доспехов Б.А. — М.: Колос, 1968. –351 с. 4. Зозуля Л.Ф. Влияние способов возделывания и переработки на химический состав земляники и чѐрной смородины: диc. канд. с.-х.наук: 05.18.03. / Зозуля Л.Ф. — К., 1971. — 181с. 5. Метлицкий Л.В. Основы биохимии плодов и овощей / Метлицкий Л.В. — М.: Экономика, 1976. — 349с. 185
- 186. 6. Чорнозубенко Н.К. Вплив погодних умов на якість ягід чорної смородини / Чорнозубенко Н.К., Кангіна І.Б., Бублик М.О. // Садівництво. — К.: НОРА-ПРІНТ. — 1997. — ғ6. — С. 80–87. Одержано 20.04.10 Показано, что плоды йошта и консервы с них по содержанию сухих растворимых веществ, сахаров, титруемых кислот, аскорбиновой кислоты, уступают плодам черной смородины, но превышают плоды крыжовника, а консервы из них имеют хорошее качество и поэтому они пригодны для переработки. Ключевые слова: крыжовник, йошта, черная смородина, качество плодов, компот, варенье, сок с мякотью и сахаром, качество консервов. It has been defined that both fresh and canned yoshta fruits appear to be worse than black currant fruits in terms of content of dry soluble matters, sugars, titrating acids, ascorbic acid but they are better than gooseberries and while canned they are of good quality so they are suitable for processing. Key words: gooseberries, yoshta, black currant, quality of fruits, stewed fruit, jam, juice with pulp and sugar, the quality of canned food. УДК 582.477.6:631.535(477.60) ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМОЖЕННЯ ДЕЯКИХ КУЛЬТИВАРІВ ЯЛІВЦЮ В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СХОДУУКРАЇНИ О. Г. УСОЛЬЦЕВА, кандидат біологічних наук Донецький ботанічний сад НАН України Досліджено особливості стеблового живцювання малопоширених видів і культиварів ялівцю в умовах південного сходу України. Розпочато розробку елементів технології їх прискореного розмноження. Останнім часом різні види ялівцю, а особливо їх декоративні форми та культивари користуються все більшою популярністю при озелененні різних об'єктів, створенні різноманітних ландшафтних композицій. Вони відрізняються за життєвою формою, архітектонікою крони, будовою та забарвленням хвої [1–5]. На сьогодні ринок рослинного матеріалу насичений різноманітними видами та культиварами як листяних, так і хвойних рослин, але це, в основному, завезений матеріал, вирощений в інших природно-кліматичних 186
- 187. умовах. Тому розробкаелементів технології прискореного розмноження посадкового матеріалу в умовах південного сходу України є актуальною. У зв'язку з цим у Донецькому ботанічному саду НАН України проводиться робота щодо штучного вегетативного розмноження малопоширених високодекоративних видів і культиварів ялівцю з метою поповнення асортименту рослин високоякісним садивним матеріалом [6–12]. Співробітниками групи з прискорених методів розмноження рослин відділу фітоєкології розпочато створення колекції та експозиційних ділянок малопоширених і високодекоративних ялівців, а також розробку методів їх розмноження. Методика досліджень. Ми досліджували особливості штучного вегетативного розмноження стебловими живцями 4 культиварів 3 видів ялівцю (Juniperus chinensis L. Blue Alps J. × media Kuriwoa Gold і Mordigan Gold J. scopulorum Sarg. Skyrocket), що проходять первинне інтродукційне випробування в умовах регіону. Живцювання проводили напівздерев'янілими живцями взимку (І декада лютого) та навесні (ІІ–ІІІ декади квітня) за загальноприйнятими (Комиссаров, 1964; Шкутко, Антонюк, 1988, Билык, 1993) та спеціальними методиками (Иванова, 1982, Олейник, 1991, Маринич та ін., 2005, Глухов, Шпакова, 2006). Біологічну здатність до придаткового коренеутворення стебловими живцями ялівцю визначали за такими критеріями: обкорінюваність, тривалість окорінення, ступінь розвитку кореневої системи і приріст надземної частини обкорінених живців. Спостереження за коренеутворенням проводили згідно з методикою І.А.Бомарова (1968). Морфогенез адвентивних коренів стеблових живців ялівцю вивчали за методиками І.О.Байтуліна (1987) та О.К.Мороз (1991). При вивченні впливу фізіологічно активних речовин (ФАР) на коренеутворення використовували методики Р.Х. Турецької (1961, 1968) та інших дослідників (Хромова, 1984,' Маяцкий, Талалуева, 1990 Олейник, 1991). Як стимулятори процесу ризогенезу ми використовували водні розчини ІМК (концентрація мг/150 мл), чаркору (4 мл/1 л), біокор-чару (4 мл/л), в експозиції 15 годин, також ростову пудру (Ukorzeniacz АВ) та корневін. Контролем була дистильована вода. Укорінення живців проводили в умовах захищеного ґрунту в теплиці зі штучним зволоженням повітря. Розмір вибірки складав 30 стеблових живців із триразовою повторністю. Результати досліджень. Як показав аналіз даних проведених нами дослідів, кращі показники регенераційної здатності для J. scopulorun Skyrocket (табл. 1) при використанні корневіну для обробки живців (укоріненість в цьому варіанті склала 65,56%, утворилися придаткові корені трьох порядків галуження довжиною 121,80 см). 187
- 188. 1. Коренеутворююча здатністьнапівздерев'янілих стеблових живців Juniperus scopulorum Sarg. Skyrocket при зимовому живцюванні залежно від дії ФАР Сумарна довжина Сумарна кількість ФАР Укоріненість, % коренів, см коренів, шт. M±m М± m J. scopulorum Skyrocket ІМК 30,00 84,70 ± 2,06 94,00 ± 1,52 чаркор 36,36 3,20 ± 1,37 2,00 ± 2,23 біокор-чар 63,64 27,00 ± 2,63 27,00 ± 1,14 ростова пудра 36,36 57,70 ± 1,44 31,00 ± 1,64 корневін 65,56 121,80 ± 1,25 148,00 ±2,13 контроль 12,50 3,00 ±3,12 1,00 ±2,85 Низькі показники за розвитком придаткових коренів спостерігали при використанні чаркору та в контролі: утворилися корені лише першого ступеня галуження, довжина яких склала 3,20 і 3,00 см, а кількість — 2,00 і 1,00 шт. відповідно. Для J. chinensis Blue Alp, J. × media Kuriwoa Gold і Mordigan Gold (табл. 2) кращі показники ризогенезу живців ми отримали при використанні ростової пудри (сумарна довжина придаткових коренів трьох ступенів галуження склала 163,10; 120,60 і 166,00 см, відповідно). Для J.chinensis Blue Alps інгібуючу дію на процес регенерації живців проявив водний розчин біокор-чару. В цьому варіанті ми спостерігали утворення придаткових коренів лише першого ступеня галуження, довжина яких склала 0,30 см, а кількість — 3,00 шт., вкоріненість була лише 20,00%. 2. Коренеутворююча здатність напівздерев'янілих стеблових живців деяких видів та культиварів роду Juniperus L. при зимовому живцюванні залежно від ФАР Сумарна довжина Сумарна кількість Укоріненість, ФАР коренів, см коренів, шт. % М±m М±m 1 2 3 4 Juniperus chinensis L. Blue Alps ІМК 60,00 110,00 ± 1,16 113,00 ± 1,52 чаркор 60,00 94,90 ± 1,25 84,00 ± 1,94 біокор-чар 20,00 0,30 ±2,15 3,00 ± 1,76 ростова пудра 80,00 163,10 ± 1,17 136,00 ±2,63 корневін 80,00 82,80 ± 2,46 56,00 ±2,52 контроль 70,00 16,30 ±0,74 11,00 ±2,51 188
- 189. Продовження табл. 2 1 2 3 4 J. × media Kuriwoa Gold ІМК 40,00 3,80 ± 2,48 2,00 ± 1,62 чаркор 60,00 12,40 ±2,83 10,00 ±2,62 біокор-чар 60,00 8,90 ± 1,52 10,00 ±2,68 ростова пудра 50,00 120,60 ±2,51 106,00 ±2,13 корневін 83,33 75,20 ±2,16 52,00 ± 1,74 контроль 80,00 24,80 ±2,41 19,00 ± 1,84 J. × media Mordigan Gold ІМК 50,00 84,80 ± 1,17 62,00 ± 1,44 чаркор 50,00 109,00 ±2,12 80,00 ± 1,42 біокор-чар 66,67 62,40 ± 1,33 58,00 ±2,12 ростова пудра 83,33 166,00 ±2,17 203,00 ± 1,52 корневін 66,67 90,30 ± 1,27 61,00 ± 1,55 контроль 100,00 26,00 ±3,02 16,00 ±2,06 При живцюванні навесні досліджуваних видів і культиварів роду Juniperus ми використовували напівздерев‘янілі живці та обробляли їх водним розчином ІМК та ростовою пудрою. Як показав аналіз отриманих даних (табл. 3), кращі показники за регенераційною здатністю було отримано при використанні ростової пудри. В цьому варіанті у живців досліджуваних культиварів ми спостерігали утворення коренів трьох порядків галуження і їх довжина була максимальною. 3. Ризогенез напівздерев'янілих стеблових живців "деяких видів та культиварів роду Juniperus L. при живцюванні навесні залежно від дії ФАР Сумарна довжина Сумарна кількість ФАР Обкоріненість, % коренів, см коренів, шт. M±m М±m 1 2 3 4 Juniper us chinensis L. Blue Alps IMK 22,17 36,15 ± 1,44 21,05 ±2,12 ростова пудра 55,56 62,15 + 0,46 58,50 ± 1,17 контроль 11,11 9,40 ± 1,12 4,00 ± 1,33 J. × media Kuriwoa Gold ІМК 80,00 81,74 ± 1,12 77,00 ± 2,02 ростова пудра 100,00 229,00 ± 0,46 171,00 ±1,14 контроль 60,00 111,40 ± 1,06 119,36 ±2,43 189
- 190. Продовження табл. 2 1 2 3 4 J. × media Mordigan Gold ІМК 100,00 43,85 ± 1,13 22,50 ± 1,32 ростова пудра 100,00 69,50 ± 0,46 53,00 ±2,43 контроль 80,00 53,65 ± 1,43 29,50 ±0,32 J. scopulorum Sarg. Skyrocket ІМК 40,00 37,75 ± 1,44 17,00 ±2,42 ростова пудра 70,00 41,00 ±2,05 26,00 ± 0,37 контроль 20,00 13,30 ± 1,14 3,00 ± 1,17 Висновки. Таким чином, проведені нами дослідження щодо особливостей штучного вегетативного розмноження 4 культиварів 3 видів роду Juniperus показали, що в умовах південного сходу України їх можна розмножувати за допомогою стеблових живців. Встановлено оптимальні терміни живцювання та ФАР: 1. J. chinensis Blue Alps, J. х media Kuriwoa Gold і Mordigan Gold доцільно розмножувати навесні та взимку напівздерев'янілими живцями з використанням ростової пудри. 2. J. scopulorum Skyrocket варто розмножувати напівздерев'янілими живцями взимку з використанням корневіну і навесні з використанням ростової пудри. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Голосеменные: Справ, пособие / С.И. Кузнецов, П.Я. Чуприна, Ю.К. Подгорный и др. — К.: Наук, думка, 1985. — 200 с. 2. Кузнецов С.І., Казанська Н.А., Богданьок Р.В. Використання та інтродукційний потенціал хвойних для гірських садово-паркових ландшафтів в умовах Полісся та Лісостепу України // Інтродукція рослин. 3. 1999. — ғ2. — С.118–122. 4. 3. Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева й кущі. Голонасінні: Довідник / M.A. Кохно, В.І. Гордієнко, Г.С.°Захаренко та ін. — К.: Вища школа, 2001. — 207 с. 5. Поляков А.К., Суслова Е.П. Хвойные на юго-востоке Украины / Под ред. А.З.Глухова. — Донецк: Норд-Пресс, 2004. — 197 с. 6. Матюхин Д.Л., Манина ОС, Королева Н.С. Виды и формы хвойных, культивируемые в России. Часть 1. — Juniperus L., Cephalotaxus Sieb. et Zucc, Taxus L., Torreya Arn. — M.: Тов-во науч. изданий KMK, 2006. — 259 с. 190
- 191. 7. Олейник Н.А. Приемы ускоренной репродукции хвойных // Лесн. хоз- во. — 1991. — ғ 1. — С36–37. 8. Шпакова О.Г. Вегетативне розмноження декоративних хвойних інтродуцентів у Донбасі // Укр. ботан. журн. — 1998. — ғ 3. — С.287– 288. 9. Шпакова О.Г. Корнеобразовательная способность некоторых кипарисовых при искусственном вегетативном размножении // Интродукция и акклиматизация растений. — 1999. — Вып.32. — С.66– 71. 10. Шпакова О.Г. Особенности ризогенеза хвойных растений при вегетативном размножении // Бюл. Гос. Никит, ботан. сада. — 1999. — Вып.81. — С.178–181. 11. Шпакова О.Г. Живцювання інтродукованих хвойних рослин в умовах південного сходу України // Матеріали XI з'їзду Укр. ботан. товариства. — Харків. 2001. — С.444. 12. Шпакова О'Г. Біологічні особливості вегетативного розмноження інтродукованих хвойних на південному сході України: Автореф. дис.... канд. біол. наук. — Київ, 2002. — 21 с. 13. Глухов А.З., Шпакова О.Г. Ускоренное размножение хвойных в условиях юго-востока Украины. — Донецк: Норд-Пресс, 2006. — 136 с. Одержано 23.04.10 Проведенные исследования по искусственному вегетативному размножению Juniperus chinensis L. Blue Alps, J. × media Kuriwoa Gold и Mordigan Gold, J. scopulorum Sarg. Skyrocket показали, что в условиях юго- востока Украины их можно размножать с помощью стеблевых черенков. Установлены оптимальные сроки черенкования и физиологически активные вещества. Ключевые слова: Juniperus L., вегетативное размножение, стеблевые черенки, юго-восток Украины. The conducted research on artificial vegetative propagation of Juniperus chinensis L. Blue Alps, J. × media Kuriwoa Gold и Mordigan Gold, J. scopulorum Sarg. Skyrocket showed that in the conditions of the South-East of Ukraine they can be propagated by stem cutting. Optimal terms of propagation by cutting and physiologically active substances were established.. Key words: Juniperus L., vegetative propagation, stem cuttings, South East of Ukraine. 191
- 192. УДК 635.63;631.527 ВИКОРИСТАННЯ ФОТОСИНТЕТИЧНОЇ АКТИВНОЇ РАДІАЦІЇ СОНЦЯ ГІБРИДАМИ F1 ОГІРКА ЗА ВИРОЩУВАННЯ ЇХ У ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ О.В. ХАРЕБА Інститут овочівництва і баштанництва НААН України Наведено результати досліджень порівняльної ефективності гібридів F1 за вирощування їх у плівкових теплицях. Дослідженнями ряду вчених (А.А. Ничипорович (1963), Л.В.Жабенюк (1970), М.К. Каюмов (1977)) встановлено, що 80–90% сонячного випромінювання поглинається зеленою листковою поверхнею і лише 1–2% використовується на фотосинтез, решта — на дихання і транспірацію [1−3]. За даними академіка НААН України А.О.Бабича (1996), ефективність фотосинтезу в агроценозах низької культури землеробства становить 0,1–0,4, середньої — 0,5–1,0, високої культури — 2,3–4,9%, теоретично можлива — 5,0–8,0% [4]. Підвищення коефіцієнту використання енергії на фотосинтез сприяє збільшенню формування абсолютно сухої речовини фітомаси і зменшенню витрат на транспірацію [6]. Застосування сучасних технологій в овочівництві захищеного ґрунту спричиняє підвищення коефіцієнта використання сонячної енергії передусім, за рахунок впровадження нових, адаптивних, високопродуктивних гібридів F1 огірка, забезпечення їх оптимального живлення та захисту від ураження шкодочинними організмами до 3,0–4,0% фотосинтетичної активної радіації шляхом підвищення фотосинтетичного потенціалу за певний період роботи асиміляційної поверхні листків. Збільшення врожайності овочевих культур насамперед, повинно відбуватися за рахунок підвищення інтенсивності і продуктивності фотосинтезу. У зв‘язку з цим вивчення закономірностей, які визначають певні зміни інтенсивності і продуктивності фотосинтезу, уміння управляти цими процесами є одним з найважливіших факторів одержання високих і сталих урожаїв за вирощування огірка в захищеному ґрунті. Методика досліджень. У зимово-весняному обороті плівкових теплиць проведено господарсько-біологічну оцінку 11 гібридів F1 огірка за здатністю формування кількості листків, площі їх асиміляційної поверхні в різні фази росту і розвитку рослин, коефіцієнта використання фотосинтетичної активної радіації, фотосинтетичного потенціалу, чистої продуктивності фотосинтезу і врожаю сухої біомаси. Площу асиміляційної поверхні листків розраховували за формулою: 192
- 193. S = Lx h x k, де S — площа асиміляційної поверхні листка, см2; L — довжина листкової пластинки, см; h — ширина листкової пластинки, см; k — поправочний коефіцієнт — 0,595. Кількість ФАР, що надходить у теплицю за період вегетації огірка в зоні Києва становила 3,5х109 ккал/га [1]. Розрахунок накопиченого біологічного врожаю і використаного ФАР визначали за формулою А.А. Ничипоровича: Q 108 k Óá³îë . 2 , 10 4 106 де Убіол. — біологічний урожай абсолютно сухої рослинної маси, ц/га; Qх108 — кількість ФАР, ккал/га; К — коефіцієнт використаної ФАР, % 4х102 — кількість енергії при спалюванні 1 кг сухої речовини біомаси, ккал/кг; 102 — для переведення кг в ц (табл. 1 і 2). Результати досліджень. У табл. 1 і 2 наведено результати використання гібридами F1 огірка фотосинтетичної активної радіації сонця у розсадному віці, на початку цвітіння, через 30 діб та в кінці плодоношення. Важливим характерним для гібридів показником є коефіцієнт використання фотосинтетичної активної радіації сонця (ФАР). Нами простежена особливість використання ФАР різними гібридами. При цьому була відмічена тенденція збільшення кількості листків і наростанні їх площі у гібридів огірка Атлет та М-2302. Площа листків у контрольному варіанті (гібрид Естафета) у фазі 4–5 листків (розсада) складала 0,236 м2/м2 теплиць, а на рослинах гібрида Атлет — 0,241 м2/м2. Фотосинтетичний потенціал у контролі був 5,986 м2−діб/м2, а на рослинах гібрида Атлет F1 — 6,098 м2−діб /м2. Чиста продуктивність фотосинтезу складала на контролі 1,3 г/м2 за добу, а у гібрида Атлет − 1,5 г/м2 за добу. Рослини огірка в розсадному віці використовували невелику кількість сонячної енергії, ФАР складала 0,008%. Площа листків швидко наростала і уже на початку цвітіння, через 47 діб від сходів площа листків виросла у п‘ять разів і складала у гібрида Естафета (контроль) — 1,045 м2/м2 теплиці, а у гібрида Атлет — 1,146 м2/м2. Фотосинтетичний потенціал зріс відповідно до 47,73 і 51,98 м2−діб/м2. Чиста продуктивність фотосинтезу збільшилась до 3,2 г/м2 за добу. При цьому сухої біомаси накопичувалось до 0,152–0,168 кг/м2 і на це використано 0,15– 0,17% сонячної енергії. 193
- 194. Уже через 30діб плодоношення простежувалось наростання значної площі листків до 4,27 м2 у контролі і до 4,67 м2/м2 у рослин гібрида Атлет. У фазі плодоношення спостерігався високий коефіцієнт використання фотосинтетичної активної радіації − 1,71%, що у контролі сприяло формуванню врожайності до 7,3 кг/м2, а в гібриду Атлет — 9,1 кг/м2, і відповідно загальної сухої біомаси 1,689 кг і 1,783 кг/м 2. Урожайність враховували до 10 липня і сумарно вона становила у контролі (Естафета) — 23,5 кг/м2, а у кращих за всіма показниками гібридах Атлет — 25,0 кг/м2 і М-2302 — 26,7 кг/м2. 1. Фотосинтетичні показники гібридів F1 за вирощування огірка у плівкових теплицях, 2003–2005 роки Листковий Фото- індекс, ЧПФ за Урожай 2 2 синтетичний Коефіцієнт Гібриди F1 м /м вегетацію, сухої маси, потенціал, ФАР, % площі г/м2 за добу кг/м2 м2 — діб/м2 теплиці Садіння розсади Естафета (контроль) 0,24 5,99 1,3 0,008 0,008 Атлет 0,24 6,10 1,5 0,009 0,009 Сувенір 0,23 5,91 1,4 0,008 0,008 Бажаний 0,24 6,00 1,3 0,008 0,008 Константний 0,23 5,77 1,2 0,007 0,007 Славний 0,22 5,66 1,2 0,007 0,007 Слобожанський 0,22 5,63 1,2 0,007 0,007 Ксана 0,23 5,79 1,2 0,007 0,007 Бакс 0,24 5,96 1,3 0,008 0,008 М-2302 0,24 6,12 1,5 0,009 0,009 М-2306 0,24 5,95 1,5 0,009 0,009 Початок цвітіння Естафета (контроль) 1,05 47,73 3,2 0,152 0,15 Атлет 1,15 51,98 3,2 0,168 0,17 Сувенір 1,11 49,43 3,5 0,172 0,17 Бажаний 1,13 51,04 2,8 0,144 0,15 Константний 1,03 47,42 2,8 0,132 0,13 Славний 1,01 45,72 3,1 0,140 0,14 Слобожанський 0,94 43,41 3,1 0,136 0,14 Ксана 1,02 46,75 2,6 0,192 0,12 Бакс 1,10 50,12 3,0 0,152 0,15 М-2302 1,17 52,42 3,3 0,172 0,17 М-2306 1,14 52,21 2,9 0,152 0,15 194
- 195. У кінці вегетаціїплоща листків всіх досліджуваних гібридів F1 складала більше 4 м2/м2 площі теплиць. У контролі площа листків на 1 м2 складала 4,313 м2, на рослинах гібрида Атлет — 4,710, на рослинах гібрида М-2302 — 4,817 м2/м2. Фотосинтетичний потенціал також був високим на контролі 733,3 м2–діб/м2 і на рослинах гібрида Атлет — 800,7 м2–діб/м2. Формування високої врожайності огірка в плівковій теплиці пов‘язано з використанням значної частини сонячної радіації, коефіцієнт використання ФАР складав 2,28–2,38% і це забезпечувало врожайність плодів огірка 235– 250 т/га. 2. Фотосинтетичні показники гібридів F1 огірка за вирощування у плівкових теплицях, 2003–2005 роки S листків, Фото- Урожай сухої Коефіцієнт, ЧПФ за маси, кг/м2 м2/м2 синтетичний % Гібриди F1 вегетацію, площі потенціал, 2 всього г/м за добу плодів гос. ФАР теплиці м2–діб/м2 біомаси Через 30 діб плодоношення Естафета 4,27 438,0 3,8 1,69 0,37 21,9 1,71 (контроль) Атлет 4,67 479,0 3,7 1,78 0,43 24,1 1,80 Сувенір 4,29 498,0 3,9 1,74 0,41 23,6 1,76 Бажаний 4,33 441,0 3,8 1,69 0,38 22,5 1,71 Константний 4,15 423,0 3,9 1,67 0,37 2,20 1,69 Славний 4,09 407,0 3,9 1,63 0,34 2,12 1,65 Слобожанський 3,97 405,0 3,9 1,59 0,31 19,5 1,60 Ксана 3,97 405,0 3,9 1,59 0,30 18,9 1,60 Бакс 4,51 460,0 3,6 1,68 0,41 24,4 1,69 М-2302 4,77 487,0 3,9 1,91 0,54 28,2 1,93 М-2306 4,57 466,0 3,8 1,78 0,42 23,6 1,80 Закінчення плодоношення Естафета 4,31 733,3 3,1 2,26 0,94 41,6 2,28 (контроль) Атлет 4,71 800,7 2,9 2,35 1,00 42,5 2,38 Сувенір 4,33 736,5 3,1 2,29 0,96 42,1 2,32 Бажаний 4,37 742,3 3,0 2,22 0,92 41,2 2,25 Константний 4,19 712,1 2,9 2,10 0,80 38,0 2,12 Славний 4,13 701,4 3,0 2,10 0,81 38,6 2,12 Слобожанський 4,01 681,2 2,9 1,97 0,70 35,3 1,99 Ксана 4,12 700,3 2,8 2,00 0,71 35,6 2,02 Бакс 4,56 774,4 2,9 2,22 0,91 40,9 2,24 М-2302 4,82 818,9 3,0 2,44 1,07 43,7 2,47 М-2306 4,61 783,7 2,9 2,32 0,96 41,3 2,34 195
- 196. Висновки. 1. У результаті аналізу експериментальних даних росту і розвитку рослин і фізіологічних показників гібридів F1 огірка на різних етапах органогенезу доцільно виділити гібриди: Атлет і М-2302, які за комплексом ознак (довжина і товщина стебла, кількість листків на рослині, площа їх асиміляційної поверхні, накопичення врожаю і сухої біомаси) істотно перевищували контроль (Естафета) та інші досліджувані гібриди. 2. Гібриди Атлет і М-2302 мали також найвищий фотосинтетичний потенціал (800,70 і 818,95 м2–діб/м2), і коефіцієнт використання фотосинтетичної активної радіації: 2,38 і 2,47, тоді як у контролі (Естафета F1) ФП складав 733,27 м2–діб/м2, а коефіцієнт використання ФАР — 2,28. Такі фактори сприяли одержанню урожайності гібрида Атлет — 25,0 кг/м2, а М-2302 — 26,7 кг/м2, що на 1,5 і 3,2 кг/м2 більше, порівняно з контролем. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Каюмов М.К. Справочник по программированию урожаев /М.К. Каюмов — М.: Россельхозиздат, 1977. — 187 с. 2. Ничипорович А.А. О путях повышения продуктивности фотосинтеза растений в посевах /А.А. Ничипорович//Сб.Фотосинтез и вопросы продуктивности растений.– М., АН СССР, 1963. — 247 с. 3. Жабенюк Л.В. О методах определения площади листьев/ Л.В.Жабенюк, А.Г.Тен// Науч. тр. Белорусской с.-х.акад. — Горки, 1970. — Т.64. — С. 156–158. 4. Бабич А.О. Рослинний світ у біосфері/ А.О.Бабич// Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси — К.: Аграрна наука, 1996. — С. 15–19. 5. Справочник по овощеводству защищенного грунта /Под ред.Л.М. Шульгиной. — Киев: Урожай, 1989. — 214 с. 6. Овочівництво закритого ґрунту /За ред. канд. біол. наук Г.Л. Бондаренко — Київ: Урожай, 1978. — 240 с. 7. Лебедев С.И. Фотосинтез. — К.: Изд-во Укр. акад. с.-х.наук, 1961. — 157 с. Одержано 26.04.10 Установлено, что в контроле (Эстафета F1) урожайность 23,5 кг/м2, а у лучших по всем показателям гибридов Атлет F1 − 25,0 кг/м2 и М — 2302 F1 — 26,7 кг/м2. Повышение урожайности получено за счет увеличения площади листков на 0,40–0,50 м2/м2, повышение фотосинтетического потенциала на 67,43–85,68 м2·діб/м2 и высокого коэффициента использования фотосинтетически активной радиации 2,38– 2,47%. Ключевые слова: огурец, гибрид, урожайность, фотосинтетически активная радиация. 196
- 197. The conducted researchdefined that the controlled variety crop capacity (Estafeta F1) was 23,5 kilogram /sq.m. while hybrids Athlete F1 and M-2302 F1which are better in terms of all indices produced 25.0 kilograms/sq.m. and 26,7 kilograms/sq.m. respectively. The improvement of crop capacity was achieved by increasing the leaf surface by 0,40-0,50sq.m/sq.m., raising photosynthesis potential by 67,43-85,68sq.m.days/sq.m. and a higher rate of photosynthetic active radiation 2,38-2,47%. Key words: cucumber, hybrid, crop capacity, photosynthetic active radiation. УДК 634.75:547.455 ВМІСТ СУХИХ РОЗЧИННИХ РЕЧОВИН ТА ЦУКРІВ У ПЛОДАХ СУНИЦІ Л.М. ШЕВЧУК, кандидат сільськогосподарських наук Інститут садівництва УААН, Київ, Україна Наведено результати багаторічних аналітичних досліджень з вивчення особливостей вмісту сухих розчинних речовин (СРР) та цукрів у плодах восьми ширококультивованих в різних регіонах України сортів суниці. Плодово-ягідна м'якоть на 15–20% складається з сухих розчинних речовин (СРР). З них — 90% розчинних вуглеводів, а решта інші хімічних речовин [4]. Вуглеводи є джерелом енергії та головним матеріалом рослинних клітин. Цукри у співвідношенні з кислотами формують смак ягід [3]. На думку деяких учених, цукристість плодів — це генетично закріплена особливість сорту. Навіть за несприятливих умов вирощування високоцукристі сорти накопичують їх більше, аніж низькоцукристі [6, 5]. Дослідження попередніх років плодів інших ягідних культурах, зокрема малини, виявили залежність між вмістом СРР і цукрів, тобто, збільшення перших веде до підвищення вмісту останніх [7]. Зважаючи на визначальну роль у поживності і смакових властивостях плодів ягідних культур, зокрема суниці, вмісту вуглеводів та залежності його від багатьох чинників, метою наших досліджень було встановити, наскільки істотною є залежність між кількістю сухих розчинних речовин і цукрів, і чи коригуються ці показники умовами регіону вирощування. Методика досліджень. Протягом 2000–2009 рр. вивчали плоди восьми сортів суниці. Зразки для дослідів відбирали на ділянках Інституту садівництва УААН, а також його Львівської та Подільської дослідних станцій садівництва, розміщених в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. Відбір та аналітичні дослідження проводили згідно з 197
- 198. «Методичними рекомендаціями проведеннядосліджень з питань зберігання та переробки» [2]. Вміст СРР визначали рефрактрометричним методом. Математичну обробку результатів виконували за методикою [1]. Результати досліджень. Вміст СРР у плодах суниці з правобережної частини західного Лісостепу (Подільська ДСС) варіює в таких межах: максимум — 10,4%, мінімуму — 7,5, середнє — 8,8, а зі східного (ІС УААН) та західної частини західного Лісостепу (Львівська ДСС) — відповідно 10,2 і 10,3 та 7,6 і 7,1 і 7,6 та 7,1% (табл. 1). 1. Вміст сухих розчинних речовин у плодах суниці вирощених у різних регіонах України, 2000–2009 рр. Сорт Значення Фестива показника льна Багряна Олівія Октава Істочнік Присвят Зенга- Полка а Зенгана ромашка Інститут садівництва УААН Середнє 8,6±0,9 8,3±0,9 9,3±0,5 8,4±0,2 8,6±1,5 9,4±1,1 8,8±0,8 9,6±0,9 max 10,6 9,4 10,3 8,7 10,6 10,8 10,0 11,4 min 7,1 6,8 8,5 8,1 6,4 7,6 8,3 7,6 Коефіцієнт 10,5 10,8 5,4 2,4 17,4 11,7 9,1 9,4 варіації Подільська ДСС Середнє 8,6±1,3 9,0±1,0 9,6±1,0 – 7,8±0,7 8,6±1,5 8,6±1,1 9,8±1,1 max 10,4 10,0 10,6 – 9,2 10,8 10,0 11,6 min 7,2 7,5 7,5 – 6,7 7,3 7,6 8,8 Коефіцієнт 15,1 11,1 10,4 – 9,0 17,4 12,8 11,2 варіації Львівська ДСС Середнє 8,3±1,0 8,7±0,9 9,5±1,5 8,0±1,4 9,2±2,2 9,2±1,4 8,4±1,1 – max 9,7 10,2 11,5 9,0 12,4 9,4 9,4 – min 6,8 7,8 7,6 6,3 7,2 7,2 7,2 – Коефіцієнт 12,1 10,3 15,8 17,5 23,9 15,0 13,1 – варіації В той час, як різниця в середньосортовому вмісті СРР в плодах у регіонах вирощування була не істотною, відмінність між сортами виявилася дещо більшою. Найбільше варіювання цього показника простежувалась у ягодах, вирощених у західній частині західного Лісостепу, зокрема найвищий коефіцієнт варіювання (23,9) був у плодів сорту Істочнік. Варіабельність вмісту СРР у двох інших регіонах знаходиться практично на одному рівні з максимумом 17,4 в плодах сорту Істочнік, вирощених в ІС УААН, та в плодах сорту Присвяти з Подільської ДСС. Найбільший вміст СРР у всіх досліджуваних сортах в умовах східного 198
- 199. Лісостепу України (ІСУААН) був у плодах Полки (11,4%), тоді, як у середньому в цій зоні та правобережній частині західного Лісостепу даний показник становить 11,5%. Плоди сорту Істочнік є рекордсменами за накопиченням сухих розчинних речовин. За сприятливих умов року в західній частині західного Лісостепу вони нагромаджували до 12,4% цих речовин, при цьому мінімум у даному регіоні складав 7,2, ще менше їх було у плодах, вирощених на Подільській ДСС та в Інститух садівнтогва УААН, — 6,7 та 6,4% відповідно. Вміст вуглеводів у плодах піддавався більшій зміні, ніж кількість СРР. Коливання цього показника в межах мінімуму та максимуму може становити 3,5% у плодах сорту Фестивальна ромашка (Подільська ДСС), при цьому коефіцієнт варіації становить 29,2. Плоди сорту Ольвія також відзначаються високою варіабельністю вмісту цукрів (27,3). З асортименту досліджуваних сортів зі згаданого регіону плоди сорту Багряна виділилися відносно невеликою мінливістю кількості, різниця між максимумом і мінімумом становила 4,4%, але цей показник теж був невисокий — максимум до 4,7% (табл. 2). 2. Вміст цукрів у плодах суниці вирощених різних регіонах України, середнє за 2000–2009 рр. Сорт Значення Фестива показника льна Багряна Ольвія Октава Істочнік Присвята Зенга- Полка Зенгана ромашка Інститут садівництва УААН Середнє 5,4±1,0 5,3±1,1 6,0±0,9 7,0±0,6 6,0±0,5 5,8±0,6 4,8±1,0 6,4±1,3 max 6,8 6,9 7,4 7,8 6,6 6,7 6,3 7,9 min 3,0 3,9 4,6 6,0 5,3 5,2 3,4 4,1 Коефіцієнт 18,5 20,7 15,0 8,6 8,0 10,3 20,8 20,3 варіації Подільська ДСС ІС Середнє 4,8±1,4 4,0±0,5 5,5±1,5 4,3±0,9 4,4±1,02 4,9±1,02 5,8±1,5 max 7,0 4,7 7,5 5,9 5,9 6,5 5,9 min 3,5 3,3 3,1 3,1 3,1 3,1 3,1 Коефіцієнт 29,2 12,5 27,3 20,9 23,2 20,8 26,0 варіації Львівська ДСС Середнє 5,4±0,5 5,0±0,3 5,2±0,8 5,0±0,5 5,8±1,3 5,2±0,6 5,5±0,5 max 6,1 5,5 6,5 5,8 7,8 6,2 5,8 min 4,5 4,8 3,4 4,5 4,8 4,5 4,8 Коефіцієнт 9,3 6,0 15,3 10,0 22,4 11,5 9,1 варіації 199
- 200. Умови східного ЛісостепуУкраїни можна вважати сприятливішими для синтезу цукрів, ніж правобережної частини західного, оскільки цукристість плодів досліджуваних сортів, вирощених в цих умовах становила у середньому 4,4 — тоді як в останньому лише 3,1%. При такому значенні середньосортового показника максимальну кількість цукрів накопичували плоди сорту Октава — 7,8%, а мінімальну плоди сорту Фестивальна ромашка — 3,0%. Найбільш мінливим був вміст цукрів у плодах сортів Зенга-Зенгана та Багряна (коефіцієнти варіації 20,8 і 20,7 відповідно), найменше — у плодах сортів Істочнік та Октава — відповідно 8,0 та 8,6%. Кліматичні умови Львівщини сприяють більш стабільному біосинтезу вуглеводів і, як результат, різниця між максимальним і мінімальним вмістом цукрів у плодах сорту Фестивальна ромашка становить 1,6% за коефіцієнту варіації 9,3. Неістотні коливання цукристості встановлено також у плодів сортів Багряна (0,7%), Зенга-Зенгана (1,0) та Октава (1,3%) з того ж таки регіону вирощування. Твердження про те, що 90% вмісту сухих розчинних речовин у плодах становлять вуглеводи для хімічного складу суниці є швидше винятком, ніж закономірністю. Аналіз результатів багаторічних досліджень показав, що не існує чіткої закономірності щодо залежності між цукристістю ягід суниці та вмістом у них сухих розчинних речовин. На прикладі плодів двох сортів (Ольвія та Фестивальна ромашка), вирощуваних в різних регіонах України, ми простежували зміни в хімічному складі за роками досліджень, зокрема, як зі зміною кількості СРР у плодах змінювався вміст цукрів (рис. 1 і2 ). Рис. 1. Вміст СРР та цукрів у ягодах сорту Ольвія Дані діаграм 1 та 2 свідчать, що цукристість ягід суниці не завжди позиціонується з кількістю в них сухих розчинних речовин. Діапазон вмісту 200
- 201. останніх у плодахсорту Ольвія знаходився в межах від 7.5 до 11,5, а цукрів — від 3,1 до 7,5%. Верхня межа кількості СРР в плодах сорту Фестивальна ромашка становила — 10,6%, з мінімумом — 7,1%. Вміст цукрів в них також дещо нижчий — від 7,0 до 3,0%. У відсотковому співвідношенні кількість цукрів до СРР у плодах сорту Ольвія знаходиться в межах від 40 до 80 з середнім показником 54%, а у плодах сорту Фестивальна ромашка, — від 35 до 96, середнє значення, — 63%. Таке відсоткове співвідношення є свідченням того, що не завжди зі збільшенням вмісту сухих розчинних речовин у плодах зростає їх цукристість. Так, в окремі роки плоди сорту Ольвія можуть містити 11,5% сухих розчинних речовин, а частка цукрів у них становить лише 5,8%, таку ж кількість цукрів вони можуть мати і з вмістом СРР у 8,4%. Рис. 2. Вміст СРР та цукрів у ягодах сорту Фестивальна ромашка Висновки. Аналіз результатів багаторічного дослідження плодів суниці за вмістом сухих розчинних речовин і цукрів підтвердив дані раніше проведених досліджень. Цукристість плодів цієї культури — величина лабільна і залежить від біологічних особливостей сорту та кліматичних умов регіону. Серед сортів, що досліджували, не виділено гомеостатичного, за кількістю як СРР, так і цукрів. Не виявлено істотної різниці між цукристістю плодів одного й того ж сорту, вирощеного в різних регіонах України. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. — М.: Колос, 1979. — 415 с. 2. Методичні рекомендації проведення досліджень по питаннях зберігання та переробки. — К.: УНДІС, 1980. — 142 с. 3. Петрова В.П. Биохимия дикорастущих плодово-ягодных растений. — К.: Выща школа, 1986. — 286 с. 201
- 202. 4. Плешков Б.П. Биохимия сельскохозяйственных растений. — М.: Агропромиздат, 1987. — С.494. 5. 5.Седов Е.Н., Макаркина М.А., Левгерова Н.С. Биохимическая и технологическая характеристика плодов генофонда яблони. — Орел: Изд-во ВНИИСПК, 2007. — С. 48. 6. Франчук Е.П. Химический состав и витаминность черной смородины в зависимости от сорта и условий произрастания // Тр. І Всесоюз. сов. по БАВ. — Свердловск, 1961. — С. 55–64. 7. Шевчук Л.М., Лушпіган О.П. Гомеостатичність біохімічних показників плодів малини. //Садівництво. 2006. — Вип. 59. — С 148–153. Одержано 26.04.10 Установлены пределы содержимого сухих растворимых веществ в плодах восьми выращиваемых в разных регионах Украины сортов земляники. Доказано, что ягоды корте содержат большое количество сухих растворимых веществ не всегда являются высокосахаристыми и наоборот. Ключевые слова: сухие растворимые вещества, сахара, сорт, регион. The content limits of dry soluble substances (DSS) in the fruits of eight strawberry varieties which are widely cultivated in different regions of Ukraine were defined. It was established that berries containing a great amount of DSS are not always highly sacchariferous and vice versa. Key words: dry soluble substances, sugars, variety, region. УДК 631.811.98:635.646 ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА НАСІННЄВІ ЯКОСТІ НАСІННЯ І РОСТОВІ ПРОЦЕСИ В РОЗСАДІ БАКЛАЖАНУ С.В. ЩЕТИНА, кандидат сільськогосподарських наук Наведено результати досліджень впливу комбінованого застосування регуляторів росту рослин на ріст і розвиток розсади баклажану. Проведено дослідження щодо вивчення впливу окремих регуляторів росту рослин на насіннєві якості насіння і ростові процеси в розсаді баклажану сорту Фіалка. Зроблено висновки відносно застосування регуляторів росту на рослинах баклажана. В сучасних умовах використання регуляторів росту рослин набуває все більшого значення. Це зумовлено активним пошуком нових, 202
- 203. ефективніших шляхів іметодів підвищення продуктивності аграрного сектора, насамперед, за рахунок малозатратних технологій [1]. Одним із елементів сучасної технологій вирощування овочевих культур є застосування регуляторів росту рослин (РРР) — це природні й синтетичні органічні сполуки, які в малих нормах активно впливають на обмін речовин рослин, приводячи до істотних змін росту і розвитку. Перспективним методом поліпшення посівної якості насіння сільськогосподарських культур і управління процесом продуктивності є передпосівна обробка його рістрегулюючими речовинами та обприскування рослин у розсадний період з метою отримання розсади високої якості, прискорення росту, розвитку та дозрівання плодів, і збільшення їх урожаю [2]. Вченими України та інших держав проведено комплекс досліджень на вивчення механізму фізіологічної дії регуляторів росту як при обробці насіння, так і при обприскуванні рослин [3, 4]. Вони застосовуються в мінімальних фізіологічних нормах, внаслідок чого нетоксичні як для рослин, так і для навколишнього природного середовища, що підтверджено результатами токсикологічних досліджень їх повна екологічна безпека [3]. Доведено, що завдяки високій біологічній активності регуляторів у рослинах активізуються основні життєві процеси. В результаті цього прискорюється наростання вегетативної маси і кореневої системи, а тому більш активно використовуються поживні речовини, зростають захисні властивості рослин [5]. Враховуючи виробниче значення отримання якісної розсади для відкритого ґрунту, метою дослідження була оцінка ефективності регуляторів росту рослин на насіннєві якості насіння і ростові процеси баклажана в період розсади, прискорення росту, розвитку та збільшення врожаю. Методика досліджень. У дослідженнях регуляторів росту при вирощувані розсади баклажана для відкритого ґрунту використовували Гумісол як еталон для порівняння з Івіном (в. р.) водний розчин N-оксид 2,6 диметилпіридину, синтетичний регулятор росту рослин; Емістимом С (в. р.) екстракт ростових речовин в 60% етанолі, природного походження; Азотофітом (к. е.) концентрат емульсія препарат безспорової культури вільноживучих ґрунтових мікроорганізмів Azotobacter chroococcum, що здатні фіксувати атмосферний азот [6]. Дослідження проводили в плівковій теплиці ННВВ Уманського НУС, згідно методики дослідницької справи в овочівництві і баштанництві [7]. Об'єктом дослідження був сорт Фіалка. Для визначення впливу регуляторів росту на рослини баклажана в період розсади застосовували комбінований спосіб обробки — намочування насіння (в 0,1% розчині препаратів) протягом 12 год. за температури 22°С та обприскування рослин розчинами препаратів у фазу трьох листків у концентрації 0,05%, з подальшим їх 203
- 204. вирощуванням у відкритомуґрунті. За контроль було взято варіант із намочуванням насіння у дистильованій воді. Застосовували касетний спосіб вирощування розсади за традиційною технологією без пікірування. Для цього використовували касети фірми „Гібрид‖ розміром 0,35x0,50x0,05 м, які містять 40 чарунок з площею кожної 36 см2. Для запобігання вростання коренів у ґрунт теплиці касети розташовували на висоті 10см від її поверхні. Підготовлене насіння висівали 26 березня. Після сівби поливали водою і накривали поліетиленовою плівкою до появи сходів. Розсаду у відкритий ґрунт висаджували у віці 50 діб, коли минала загроза весняних заморозків. Схема розміщення рослин 70х25 см. Площа облікової ділянки 20м2, повторність досліду триразова. Методикою передбачено визначення енергій проростання і схожості насіння за ДСТУ 2138–2002, проведення фенологічних спостережень (відмічали дати настання фаз сходів, формування першого листка і наступних), біометричних вимірювань (визначали висоту розсади, кількість і площу листків, діаметр стебла, масу надземної частини і кореневої системи). Облік урожаю здійснювали в міру настання технічної стиглості поділяночно- ваговим методом. При кожному зборі продукцію з облікової ділянки сортували за ДСТУ 2660–94. Одержані результати обробляли методом дисперсійного аналізу з використанням найменшої істотної різниці для всього досліду. Результати досліджень. Спостереження за розвитком процесів проростання показали, що намочування насіння в розчинах регуляторів росту підвищувало схожість та енергію його проростання (табл. 1). Так, поодинокі сходи за використання Івіну та Емістиму С з'явились на дев‘ятий день після сівби. Під дією регуляторів росту рослин сходи з‘являлись дружніше, відповідно енергія проростання склала 82–92%, залежно від регулятора росту. Позитивно вплинули ростові речовини і на схожість насіння, особливо Івін і Емістим С, підвищивши її на 8–10%, порівняно до контролю або з еталоном на 4–6%, залежно від варіанту. Отже, регулятори росту рослин позитивно впливають на схожість насіння баклажана. Вплив регуляторів росту рослин був помітний і в період утворення рослинами листків. Він проявився у зменшенні кількості днів для проходження початкових фаз розвитку рослин. Найшвидше листки утворювались за використання Емістиму С упродовж усього розсадного періоду. Так, 1-ий — 3-ій листки утворилися на 2 дні раніше, ніж на контролі. В подальшому ця різниця була суттєвішою і при утворенні 6-го листка становила 5 діб. Проміжне місце займали Івін, Азотофіт і Гумісол, істотно не впливаючи на швидкість утворення листків. Проте на кінцевому етапі (через 50 діб) вирощування розсади різниця з контролем становила 2–3 доби. 204
- 205. 1. Вплив розчиніврегуляторів росту рослин на енергію проростання та схожість насіння баклажана, 2006–2007 рр. Енергія проростання, % Варіант досліду (день після сівби) Схожість насіння, % 10-ий 12-ий Вода дистильована (контроль) 50 80 86 Гумісол (еталон) 62 84 90 Івін 70 90 94 Емістим С 75 92 96 Азотофіт 58 82 88 Розсада баклажана до моменту її висаджування у відкритий ґрунт повинна мати 6–8 розвинених листків, висоту стебла близько 20см, товщину — 0,5 см [8]. У наших дослідженнях розсаду у відкритий ґрунт висаджували (25 травня), параметри рослин відповідали вимогам (табл. 2). 2. Морфологічні ознаки і біометричні показники розсади баклажана залежно від комбінованого способу застосування регуляторів росту рослин, 2006–2007 рр. Товщина стебла Площа Висота Кількість Варіант досліду біля кореневої асиміляційної рослин, см листків, шт. шийки, см поверхні, дм2 Вода дистильована 17,5 0,5 6,5 3,25 (контроль) Гумісол (еталон) 19,7 0,7 7,0 3,46 Івін 20,1 0,7 7,3 3,70 Емістим С 22,5 0,8 8,4 4,53 Азотофіт 21,7 0,7 7,5 3,97 НІР05 1,5 0,3 0,3 0,26 Емістим С і Азотофіт суттєво стимулювали ріст рослин. Висота розсади при застосуванні цих препаратів перевищувала варіант еталон і контроль на 2,8–5,0 см та 2,0–4,2 см залежно від рістрегулюючого препарату. Івін менш активно стимулює ріст розсади баклажана, збільшуючи її висоту лише на 0,4–2,6 см. Всі регулятори росту позитивно вплинули на товщину стебла біля кореневої шийки. Найінтенсивніше утворення листків і наростання листкової поверхні відбулося під дією Емістиму С. Середня кількість листків перевищувала контрольний варіант на 1,9 листка. Площа асиміляційної поверхні рослин, оброблених цим препаратом, дорівнювала 4,53 дм², що на 1,28 більше, ніж на контролі або на 1,07 дм², ніж на еталоні. 205
- 206. Аналізовані показники уІвіну і Азотофіту перевищували контрольний варіант лише на 0,45–0,72 дм² відповідно. Істотність збільшення параметрів розсади баклажана, залежно від регуляторів росту рослин, підтверджує і дисперсійний аналіз. Важливим показником якості розсади баклажана є маса рослин і, зокрема, надземної частини та кореневої системи (табл. 3). Застосування регуляторів росту рослин комбінованим способом сприяло істотному збільшенню маси кореневої системи на 0,8–1,2 г/рослину, що має позитивний вплив на приживання розсади після садіння та подальший ріст і розвиток рослин у відкритому ґрунті. Надземна частина збільшувалась на 1,1–3,0 г, залежно від варіанту. Загальна маса розсади склала 9,2–11,5 г залежно від варіанту, що, порівняно до контролю, більше на 1,9–4,2 г або на 0,6–2,9 г до еталону. 3. Маса рослин 50-денної розсади баклажана залежно від дії різних регуляторів росту, 2006–2007 рр. Сира маса, г Варіант надземної кореневої системи загальна частини Вода дистильована (контроль) 6,2 1,1 7,3 Гумісол (еталон) 7,1 1,5 8,6 Івін 7,3 1,9 9,2 Емістим С 9,2 2,3 11,5 Азотофіт 7,9 2,1 10,0 НІР05 0,7 0,2 – Найважливішим етапом досліджень при застосуванні регуляторів росту рослин є величина врожаю (табл. 4). Найбільшу врожайність одержано при застосуванні розчинів регулятору росту Івін і Імістим С — 34,1 і 34,7 т/га, що склало прибавку врожаю до контролю 3,8 і 4,4 т/га, залежно від варіанту. Ефективність від застосування розчинів регуляторів росту Гумісол і Азотофіт була дещо меншою, а їх урожайність становила 31,8 і 32,5 т/га, в цьому випадку прибавка становить відповідно 1,5 і 2,2 т/га. Врожайність у контрольному варіанті (замочування у дистильованій воді) становила 30,3 т/га. Аналізуючи врожайність за роками досліджень, видно, що істотний приріст упродовж двох років підтверджується за використання лише розчинів Івіну і Емістиму С. Плоди баклажана були типовими для даного сорту без пошкоджень і відзначались відмінним товарним видом. Товарність плодів коливалась у межах 96–98% залежно від варіанту. В контрольному варіанті товарність плодів становила 94%. 206
- 207. 4. Урожайність плодівбаклажана, залежно від комбінованого способу застосування регуляторів росту рослин Урожайність, т/га Прибавка врожаю до Варіант досліду 2006 р. 2007 р. середнє контролю, т/га Вода дистильована 29,3 31,3 30,3 – (контроль) Гумісол (еталон) 31,2 32,4 31,8 + 1,5 Івін 33,8 34,4 34,1 + 3,8 Емістим С 34,5 34,9 34,7 + 4,4 Азотофіт 31,9 33,1 32,5 + 2,2 НІР05 1,6 2,2 – Висновки: 1. Намочування насіння баклажану упродовж 12 год. у 0,1% розчині регуляторів росту рослин підвищує його схожість і енергію проростання. Найефективнішим виявився Емістим С, схожість насіння за його впливу збільшилась на 10%. 2. Кращі показники розсади баклажану одержано при застосуванні Емістиму С. Формування листків на кінцевому етапі росту розсади прискорилось на 5 діб, висота рослин збільшується на 5 см, кількість листків при цьому сягає 8,4 шт./рослин з площею асиміляційної поверхні 4,53 дм². 3. Застосування розчинів Емістиму С і Азотофіту комбінованим способом сприяє істотному збільшенню маси кореневої системи розсади баклажану вдвічі, а надземної частини у півтора рази. 4. Найбільшу врожайність плодів баклажан одержано при застосуванні Івіну і Емістиму С — 34,1 і 34,7 т/га. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Деева В. П. Физиолого-биохимические особенности формирования устойчивости и продуктивности различных генотипов при воздействии регуляторами роста / В. П. Деева, А. Н. Веднеев, Н. В. Санько, К. И. Соловей, А. Ф. Судник // Збірник наукових праць Уманського ДАУ (спеціальний випуск). — Умань, 2003. — С. 20–25. 2. Кравченко В.А. Вплив регуляторів росту рослин на посівні якості насіння помідора / В.А. Кравченко., І.Л. Гаврись // Науковий вісник НАУ. — К., 2005. — Вип. 84. — С. 105–108. 3. Кравченко В.А. Вплив регуляторів росту рослин на ростові процеси в розсаді помідора / В.А. Кравченко., І.Л. Гаврись // Науковий вісник НАУ. — К., 2006. — Вип. 100. — С. 142–148. 4. Лукатин А. С. Влияние препарата цитодеф на холодоустойчивость, урожайность и качество плодов огурца / А. С. Лукатин, И. А. Кирдянова, С. В. Пугаев // Агрохимия. — 2005. — ғ 1. — С. 44–52. 207
- 208. 5. Шевелуха В. С. Новый этап в развитии теории и практики фитогормональной регуляции растений // Регуляторы роста и развития растений в биотехнологиях: Тез. Докл. 6-й международн. конф. — М.: МСХА — 2001. — С. 3–6. 6. Біологічно активні речовини в рослинництві / З. М. Грицаєнко, С. П. Пономаренко, В. П. Карпенко, І. Б. Леонтюк. — К.: ЗАТ „НІЧЛАВА‖, 2008. — 352 с. 7. Бондаренко Г. Л. Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві / Г. Л. Бондаренко, К. І.Яковенко. — Х.: Основа, 2001. — 369 с. 8. Барабаш О.Ю. Розсада овочевих культур: Поради, як виростити розсаду різних овочевих культур для відкритого і закритого ґрунту / О.Ю. Барабаш, В.В. Хареба, С.Т. Гутиря. — К.: Вища школа, 2002. — 55с. Одержано 26.04.10 Изучено влияние комплексного применения регуляторов роста растений на энергию прорастания и всхожесть семян, а также приведены результаты роста и развития рассады баклажана сорта Фиалка. Сделано выводы относительно использования растворов регуляторов роста на растениях баклажана. Ключевые слова: баклажан, семена, рассада, регулятор роста растений, влияние. The influence of the combined use of plant growth regulators on germination energy and germinating capacity were studied and the results of growth and development of seedlings of eggplant varieties Fialka were given. The conclusions concerning the use of growth regulator solutions for growing eggplants were made. Key words: eggplant, seeds, seedlings, plant growth regulator, influence. УДК 634.11:663.293:663.1:653 ЗАХИСТ СІЯНЦІВ ЯБЛУНІ В ПЛОДОВОМУ РОЗСАДНИКУ ВІД ГРУНТОВИХ ШКІДНИКІВ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Ю. П. ЯНОВСЬКИЙ, доктор сільськогосподарських наук, Л. П. МИХАЙЛЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук, А. В. МАГІЛІН, аспірант Наведено результати досліджень щодо можливості застосування нових препаратів, їх господарсько-біологічної та економічної оцінки 208
- 209. використання по захистусіянців яблуні від грунтових шкідників в плодовому розсаднику в умовах центрального Лісостепу України. Одним із шляхів інтенсифікації садівництва в Україні є закладання високоврожайних, скороплідних промислових насаджень. У зв‘язку з цим зростає потреба в садивному матеріалі та його високій якості [1–3, 5], що потребує правильної організації плодового розсадника і вчасного та ефективного захисту рослин від шкідників і хвороб [4, 21]. У Лісостепу України значної шкоди сіянцям (підщепам) яблуні в розсадниках завдають ґрунтові шкідники. Серед них особливо небезпечними видами є личинки хрущів (родина платівковусі — Scarabaeidae) і коваликів (родина ковалики — Elateridae) та гусениці совки озимої (родина совки — Noctuidae) [1, 3–5, 8, 15–21]. При відсутності чи несвоєчасному виконанні захисних заходів від основних ґрунтових шкідників у розсадниках спостерігається сповільнення розвитку рослин чи повна їх загибель. Так, за даними вітчизняних учених [4, 8, 13, 21], приріст рослин у шкілці сіянців плодового розсадника знижується на 6–10%, а загибель молодих рослин (сіянців) у таких насадженнях може становити 17 –32%. Вирішальне значення в зниженні шкідливої дії цих небезпечних об‘єктів належить хімічному методу [4, 5, 7, 8, 20]. На початку проведення наших досліджень у чинному національному „Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні ‖ [14] та „ Доповненню до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні‖ [6] асортимент хімічних сполук, які можна застосовувати проти грунтових фітофагів у розсадниках яблуні, був відсутнім. Останнім часом у практиці захисту сільськогосподарських культур від шкідників все ширше застосовують передпосівну обробку насіння системними інсектицидами. Суть її полягає в тому, що забезпечується надійний захист посівів на початку росту і розвитку рослин, який грунтується на властивостях препаратів і біологічних особливостях фітофагів [20]. Нами запропоновано для захисту насаджень у полях розсадника плодових культур від грунтових фітофагів токсикацію рослин способом передпосівної обробки насіння системними інсектицидами. Для пошуку інсектицидів, придатних для такої форми захисту рослин, було випробувано препарати, які належать згідно класифікації ВОЗ до третього класу (середньотоксичні) — Круїзер 350 FS, т.к.с.(фірми "Сингента"), Гаучо, з.п., Чинук, т.к.с., Модесто 480 FS, т.к.с.(фірми"Байєр АГ"), Семафор 20ST, т.к.с. (фірми "ФМСі"), які мають ряд істотних переваг із позиції сангігієнічних вимог, що пов‘язано з особливістю технології з вирощування підщепного(садивного) матеріалів і потребує тривалого контакту робочого персоналу з рослинами. 209
- 210. Дослідження з вивченняефективності препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с., Гаучо, з.п.,Чинук, т.к.с., Модесто 480 FS, т.к.с., Семафор 20ST, т.к.с. проти личинок хрущів, коваликів і гусениць озимої совки в полі шкілки сіянців яблуні в розсаднику проводили впродовж 2007–2009 рр. в умовах дослідного господарства Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН. Методика досліджень. При закладанні польових дослідів використовували прийняті в агрономії методики [9, 12]. З метою отримання насіння високої якості плоди відбирали зрілі, нормально розвинуті, зимостійких культурних сортів яблуні (Антонівка звичайна). Заготівлю насіння з дерев проводили тільки холодним способом. Насіння зберігали в сухому приміщенні з відносною вологістю повітря 50– 60% в ящиках при температурі 15–18°С. Вологість насіння була не вищою 10–11%. Температура при стратифікації складала 2–4°С. Перед стратифікацією проводили визначення якості насіння методом прискореного пророщування, в результаті якої встановлено, що життєздатність насіння яблуні становила 90%. В умовах дослідного господарства висів насіння проводили весною в оптимальні агротехнічні строки (ІІ–ІII-а декади квітня) сівалкою СОН–2,8А на глибину 3–3,5см однорядним способом з міжряддям 45см і нормою витрати насіння яблуні І-го класу — 35 кг/га. Попередник — багаторічні трави. Насіння яблуні сорту Антонівка звичайна обробляли препаратами Круїзер 350 FS, т.к.с., Гаучо, з.п., Чинук, т.к.с., Модесто 480 FS, т.к.с., Семафор 20 ST, т.к.с. до посіву разом з протруйником Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с. вологим способом. Робочу суспензію для протруєння 1кг насіння готовили так: до 10 мл води додавали 2 мл Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с. і 12 г Гаучо, з.п. (5мл Круїзер 350 FS, т.к.с., 25 мл Чинук, т.к.с., 15мл Модесто 480 FS, т.к.с). або 3 мл Семафор 20ST, т.к.с. Суспензію старанно перемішували і рівномірно покривали чисте насіння. В контролі насіння обробляли лише фунгіцидом. Норми витрати препаратів були встановлені при проведенні попередніх дрібно ділянкових дослідів. Перед висівом насіння площу старанно обробляли — культивували, боронували і добре вирівнювали. При потребі проводили ущільнення грунту коткуванням. У шкілці сіянців сходи проріджували в фазі 2–3 справжніх листочків, залишаючи рослини на відстані 5–7 см одна від другої. Впродовж вегетаційного періоду міжряддя культивували не менше 6–8 раз на глибину 6–12 см, а також рихлили грунт у рядках. Для цього, щоб не засипати рослини землею, до лап культиваторів приварювали щитки з листової сталі. Щоб посилити розгалуження коренів сіянців яблуні, їх підрізали спеціальними ножами-скобами на глибині 6–10 см при появі у рослин 3–4 справжніх листочків (при наявності вологи в грунті). Після цього проводили 210
- 211. полив з наступнимрихленням грунту. В період активного росту сіянців (травень — червень) проводили 2–3 підживлення азотними добривами. Дослідження на предмет визначення ефективності дії препаратів проти шкідників проводили за загальноприйнятими в ентомології методиками [11]. Для цього проводили визначення чисельності личинок західного травневого хруща, коваликів (дротяників) і гусениць совки озимої в день внесення препарату та через 10–40 днів після його застосування. На кожній ділянці було викопано по чотири облікових ями розміром 50х50 см і глибиною 25 см (0,25 м2), грунт із кожної ями з перебиранням вручну та підрахунком чисельность ґрунтових шкідників і визначенням їх вікового стану. Ефективність інсектицидів оцінювали за зниженням чисельності ґрунтових шкідників і зниженням пошкодження (загибелі) рослин на ділянках. Ефективність дії препарату щодо зниження чисельності ґрунтових шкідників, порівняно з їх чисельністю до обробки, розраховували за формулою Еббота [11]: А В Ед 100 , А де: Ед — зниження щільності шкідників після обробки, % ; А — щільність комах до обробки, екз./м2; В — щільність комах після обробки, екз./м2. Cхема досліду: 1. Контроль (обробка фунгіцидом Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с.,2 мл/кг насіння); 2. Круїзер 350 FS, т.к.с., 5 мл/кг насіння ; 3. Гаучо, з.п., 12 г/кг насіння; 4. Чинук, т.к.с., 25 мл/кг насіння; 5. Модесто 480 FS, т.к.с., 15 мл/кг насіння; 6. Семафор 20 ST, т.к.с., 3 мл/кг насіння. Економічна оцінка використання препаратів нового покоління для захисту садивного матеріалу від комплексу ґрунтових шкідників у шкілці сіянців яблуні здійснена на основі даних, одержаних у стаціонарних технологічних дослідах. З цією метою було проведено облік витрат коштів і праці, передбачений ―Методикою економічної та енергетичної оцінки типів насаджень, сортів, інвестицій в основний капітал, інновацій та результатів технологічних досліджень у садівництві ‖ [10]. Витрати матеріальних ресурсів, коштів і праці в технологічних дослідах враховували за нормативним методом, суть якого полягає в тому, 211
- 212. що на основіфактично виконаного обсягу робіт і діючих у господарстві нормативів (норми виробітку, оплата праці, норми витрат матеріалів і їх вартість тощо) були складені відповідні технологічні карти. Виробничі витрати визначали як суму прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загальновиробничих витрат. У витратах на оплату праці, крім основної заробітної плати, розрахованої відповідно до тарифних ставок і норм виробітку, враховували також додаткову заробітну плату та доплати, згідно з прийнятим у господарстві положенням (премії та заохочення), компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу. Крім цього, до цієї суми було включено нараховані (відповідно до діючих нормативів) на основну та додаткову заробітну плату відрахування на соціальні заходи: пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття та індивідуальне страхування. При проведенні економічної оцінки використання препаратів нового покоління у розсаднику яблуні загальний вихід підщепного матеріалу та вихід в розрізі товарних сортів дички було визначено із врахуванням усереднених даних загибелі рослин від ґрунтових шкідників та їх товарної якості. Вартість підщепного матеріалу(сіянців) оцінювали в цінах 2009 року на підщепу яблуні (І товарний сорт — 1,0 грн./шт., ІІ товарний сорт — 0,80 грн./шт.). При визначенні виробничих витрат виходили із розцінок 2009 року на оплату праці, засобів захисту рослин і на інші матеріальні затрати. Вартість 1 т/км, 1м3 води для зрошення та приготування робочого розчину засобів захисту рослин, 1 ц комплексного пального та інших витрачених на виробництво продукції та утримання основних засобів матеріалів, які безпосередньо можуть бути віднесені на виробництво продукції, розраховували за собівартістю, яка фактично склалася у господарстві, або ж за чинними нормативами. Вартість 1кг (л) засобів захисту рослин, що були використані при проведенні досліджень складали: Круїзер 350 FS, т.к.с. — 2448 гривни/л; Гаучо, з.п. — 1857 гривни/кг; Чинук, т.к.с. — 982 гривни/л; Модесто 480 FS, т.к.с. — 1782 гривни/л; Семафор 20ST, т.к.с. — 1790 гривни/л і були отримані на основі відповідних документів у ТОВ "Седна –Агро" (м. Монастирище, Черкаської області). Погодні умови за час проведення досліджень характеризувалися високою температурою повітря до 30,9–34,10 C (2007–2008 рр.), дефіцитом вологи (в 2,1–3,0 рази менше, порівняно з даними за 2006, 2007, 2009 років), які в цілому, дозволяли вирощувати якісний підщепний садивний матеріал і розвитку на ньому шкідливої ентомофауни. Грунт на ділянці — чорнозем пилувато-суглинистий на карбонатному лесі (вміст гумусу — 3%; рН –5,9; вміст рухомих сполук фосфору і калію (за методом Чирикова) відповідно 181 мг/кг і 94 мг/кг). 212
- 213. Для визначення фітотоксичностіпрепаратів після обробки насіння проводили огляд рослин через 10 днів після появи їх сходів і відмічали кількість листків з опіками та візуально оцінювали ступінь опіків за загальноприйнятою шкалою [11]. В шкілці сіянців яблуні (Антонівка звичайна) обліки на предмет ефективності дії випробовуваних препаратів (% загибелі шкідників) та загибелі рослин від пошкодження їх ґрунтовими видами проводили на 10-й, 20-й, 30-й і 40-й день після внесення інсектицидів. Математичну обробку даних здійснювали методом дисперсійного аналізу [9, 11]. Результати досліджень. У результаті проведених обстежень полів плодового розсадника було встановлено, що в центральному Лісостепу України найбільш поширеними шкідниками в цьому агроценозі (табл. 1) є: ґрунтові види — західний травневий хрущ (Melolontha melolontha L.), совка озима (Agrоtis segetum Schiff.), ковалик темний (Agriоtes obscurus L.), ковалик смугастий (A. lineаtus L.), ковалик посівний (A. sputator L.), ковалик широкий (Sеlatosomus latus F.). 1. Заселеність ґрунту личинками (гусеницями) і співвідношення видів основних грунтових шкідників у плодовому розсаднику яблуні (дослідне господарство Інституту помології ім. Л.Симиренка УААН, у середньому за 2006–2008 рр.) Щільність личинок Частка серед Вид шкідника (гусениць) за видами, екз./м2 усіх видів, % Melolontha melolontha L. 1,2 82,6 (хрущ західний травневий) Melolontha hippocastani L. 0,4 0,4 (хрущ східний травневий) Agriоtes obscurus L. 12,7 7,2 (ковалик темний) Agriоtes lineаtus L. 14,6 2,0 (ковалик смугастий) Agriоtes sputator L. 11,9 1,8 (ковалик посівний) Sеlatosomus latus F. 16,7 4,9 (ковалик широкий) Agrоtis segetus Schiff. 2,1 2,2 (совка озима) При проведенні дрібно ділянкових дослідів встановлено, що застосування препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо, з.п..(12 г/кг насіння), Чинук, т.к.с. (25 мл/кг насіння), Модесто 480 FS, т.к.с. (15 мл/кг насіння) і Семафор 20ST, т.к.с. (3 мл/кг насіння) з розрахунку 10 мл води на 1 кг насіння знижує чисельність личинок західного травневого хруща, коваликів і гусениць совки озимої (табл. 2–4). 213
- 214. 2. Ефективність діїпрепаратів проти личинок західного травневого хруща в розсаднику(дослідне господарство Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН, сіянці яблуні сорту Антонівка звичайна, середнє 2007–2009 рр.) Варіант Ефективність дії (% до Щільність личинок шкідника, екз./м2 (препарат, контролю) рослин, % Загибель норма витрати його на 1 кг у день на 10-й на 20-й на 30-й на 40-й на 10-й на 20-й на 30-й на 40-й насіння, 10 мл вне- день день день день день день день день води) сення Контроль (об- робка фунгіци- дом Дивіденд 2,3 2,4 2,6 2,8 2,9 – – – – 22,9 Стар 036 FS, т.к.с., 2 мл) Круїзер 350 FS, 2,6 0,9 0,2 0,1 0,1 65,4 92,3 96,2 96,2 1,2 т.к.с., 5 мл Гаучо, з.п., 12 г 2,7 1,0 0,9 0,7 0,1 63,0 66,7 74,0 98,6 1,6 Чинук,т.к.с., 2,9 1,7 1,0 0,5 0,3 41,4 65,5 82,8 89,7 1,9 25 мл Модесто 480 2,5 1,6 1,2 1,0 0,5 36,0 52,0 60,0 80,0 2,4 FS, т.к.с.,15 мл Семафор 20 2,6 1,5 1,0 0,8 0,6 42,3 61,5 69,2 76,9 3,1 ST, т.к.с., 3 мл НІР05 – – – – – 3,9 1,8 1,4 0,9 0,8 3. Ефективність дії препаратів проти личинок коваликів в розсаднику (дослідне господарство Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН, сіянці яблуні сорту Антонівка звичайна, середнє 2007–2009 рр.) Варіант Ефективність дії (% до Щільність личинок шкідника, екз./м2 (препарат, контролю) рослин, % Загибель норма витрати його на 1 кг у день на 10-й на 20-й на 30-й на 40-й на 10-й на 20-й на 30-й на 40-й насіння, 10 мл вне- день день день день день день день день води сення Контроль (об- робка фунгіци- дом Дивіденд 9,4 12,3 13,9 14,1 16,8 – – – – 22,9 Стар 036 FS, т.к.с., 2 мл) Круїзер 350 10,6 3,2 2,1 1,2 1,0 69,8 80,2 88,7 90,6 2,4 FS, т.к.с., 5 мл Гаучо, з.п., 12,1 2,9 2,0 1,1 0,8 76,0 83,5 90,9 93,4 2,0 12 г Чинук,т.к.с., 8,4 3,2 2,6 1,4 1,2 61,9 69,1 83,3 85,7 2,7 25 мл Модесто 480 10,6 6,5 6,2 5,4 5,1 38,7 39,6 48,1 51,9 13,6 FS, т.к.с.,15 мл Семафор 20 11,6 9,2 5,9 5,6 5,4 20,7 49,1 51,7 53,4 16,1 ST, т.к.с., 3 мл НІР05 – – – – – 4,2 3,1 3,7 4,5 0,9 214
- 215. 4. Ефективність діїпрепаратів проти гусениць озимої совки в розсаднику(дослідне господарство Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН, сіянці яблуні сорту Антонівка звичайна, середнє 2007–2009 рр.) Варіант Ефективність дії (% до Щільність личинок шкідника, екз./м2 (препарат, контролю) рослин, % Загибель норма витрати його на 1 кг у день на 10-й на 20-й на 30-й на 40-й на 10-й на 20-й на 30-й на 40-й насіння, 10 мл вне- день день день день день день день день води сення Контроль (об- робка фунгіци- дом Дивіденд 6,1 6,7 7,6 8,2 8,6 – – – – 22,9 Стар 036 FS, т.к.с., 2 мл) Круїзер 350 5,5 1,2 0,9 0,3 0,1 78,2 83,6 94,5 98,2 1,6 FS, т.к.с., 5 мл Гаучо, з.п., 8,1 1,6 1,0 0,5 0,3 80,3 87,6 93,8 96,3 1,9 12 г Чинук,т.к.с., 6,9 1,4 0,8 0,8 0,5 79,7 88,4 88,4 91,3 2,1 25 мл Модесто 480 7,4 5,7 4,1 3,8 3,0 18,9 44,6 48,6 59,5 12,7 FS, т.к.с.,15 мл Семафор 20 8,0 6,2 5,6 4,2 3,4 22,5 30,0 47,5 57,5 14,6 ST, т.к.с., 3 мл НІР05 – – – – – 4,6 3,9 2,9 3,6 1,6 Результати досліджень свідчать, що способом передпосівної обробки насіння яблуні (токсикації сходів) препаратами Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо, з.п. (12 г/кг насіння) і Чинук, т.к.с. (25 мл/кг насіння) чисельність личинок західного травневого хруща можна знизити в 4,8–29,0 разів, а личинок коваликів і гусениць озимої совки відповідно в 3,1–16,8 і 2,5–8,6 разів, порівняно з контролем, при цьому загибель рослин не перевищувала 1,2–2,7%. При застосуванні препаратів Модесто 480 FS, т.к.с. (15 мл/кг насіння) і Семафор 20ST,т.к.с. (3 мл/кг насіння) ефективність дії проти личинок західного травневого хруща не перевищує 76,9–80,0%, а проти личинок коваликів і гусениць совки озимої cкладала 51,9–53,4% і 57,5–59,5% відповідно. Необхідно відмітити, що при такій ефективність дії цих препаратів чисельність грунтових шкідників досягає чи перевищує їх ЕПШ, що виключає можливість рекомендувати їх в виробництво. Економічна оцінка використання препаратів нового покоління для захисту підщепного матеріалу (сіянців) від комплексу ґрунтових шкідників у розсаднику яблуні (табл. 5) свідчить, що їх використання забезпечує одержання значно вищого, порівняно з контролем, економічного ефекту у варіантах із застосуванням препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо, з.п. (12 г/кг насіння) і Чинук, т.к.с. (25 мл/кг насіння). 215
- 216. 5. Господарська іекономічна ефективність застосування препаратів нового покоління проти ґрунтових шкідників у розсаднику яблуні (ДГ Інституту помології ім. Л.П.Симиренка УААН,, сіянці яблуні сорту Антонівка звичайна, схема садіння 0,06 х 0,45 м (370000 шт. /га) пересічно за 2007–2009 рр.) В розрізі товарних сортів Виробничі витрати, всього, тис. грн./га рентабельності, % І сорт ІІ сорт Н/с Валовий дохід, Прибуток, тис. Собівар-тість, тис. грн./га Всього грн./шт. грн./га Рівень вихід тис. грн./га тис. грн./га тис. грн./га Варіант сіянців шт./га шт./га шт./га , шт./га Контроль (обробка фунгіцидом Дивіденд 101812 10114 10,1 50056 40,0 41642 – 50,1 37,1 0,87 13,0 –25,9 Стар 036 FS,т.к.с.,2 мл) Круїзер 350 FS,т.к.с., 5 369817 111009 111,0 257090 20,6 1718 – 131,6 38,6 0,48 93,0 240,9 мл Гаучо, з.п., 368621 108592 108,6 258062 20,4 1967 – 129,0 38,5 0,52 90,5 235,1 12 г Чинук,т.к.с., 367984 105618 105,6 260357 20,8 2009 – 126,4 38,7 0,44 87,7 226,6 25 мл Модесто 480 FS,т.к.с.,12 298146 65149 65,1 223152 17,6 9845 – 82,7 37,9 0,32 44,8 118,2 мл Семафор 20 ST,т.к.с.,12 263829 56819 56,8 194847 15,6 12163 – 72,4 38,4 0,29 34,0 -8,9 мл При застосуванні препаратів Модесто 480 FS, т.к.с. (15 мл/кг насіння) і Семафор 20ST, т.к.с. (3 мл/кг насіння), порівняно з застосуванням препаратів Гаучо, з.п., Чинук, т.к.с. і Круїзер 350 FS, т.к.с. прибуток з одного гектара є меншим у 2,1– 2,9 разів. Такий прийом із застосування цих препаратів є економічно недоцільним і виключає можливість рекомендувати Модесто 480 FS, т.к.с. і Семафор 20 ST, т.к.с. для обробки насіння сіянців яблуні від грунтових фітофагів. Результати досліджень свідчать, що без використання препаратів для захисту підщепного матеріалу (сіянців) від комплексу ґрунтових шкідників виробничі витрати на 1га розсадника за весь цикл вирощування підщепного ного матеріалу становлять 36,1 тис. грн. Використання препаратів Гаучо, з.п., Чинук, т.к.с. і Круїзер 350 FS, т.к.с. збільшує виробничі витрати у розсаднику на 1400–1600 грн./га. Таким чином, як свідчать розрахунки, використання препаратів 216
- 217. нового покоління зтривалим захисним ефектом у розсаднику дозволяє отримати найкращий економічний результат при застосуванні їх у таких нормах витрат: Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), (прибуток у даному варіанті становить 93,0 тис. грн. /га, рівень рентабельності виробництва — 240,9% при 25,9 тис. грн./га збитку у контрольному варіанті), Гаучо, з.п. (12 г/кг насіння), (прибуток — 90,5 тис. грн./га, рівень рентабельності — 235,1%) і Чинук, т.к.с. (25 мл/кг насіння),(прибуток — 87,7тис.грн./га, рівень рентабельності — 226,6%). Тому, на нашу думку, до впровадження у виробництво при вирощуванні підщепного матеріалу (сіянців) яблуні доцільно рекомендувати використання цих препаратів за вказаними вище нормами. Не було відмічено як пригнічуючої, так і стимулюючої дії препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо, з.п. (12 г/кг насіння) і Чинук,т.к.с. (25 мл/кг насіння) на початковий ріст рослин при різних нормах витрат. Такий прийом передпосівної обробки насіння дозволяє отримувати до 111 тис. сіянців яблуні І-го класу з 1 га насаджень. Висновки. Застосування препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо, з.п. (12 г/кг насіння) і Чинук, т.к.с. (25 мл/кг насіння) при весняних строках сівби насіння яблуні в шкілці плодового розсадника способом передпосівної обробки насіння (нанесення їх на поверхню насіння) є ефективним прийомом з тривалим терміном дії для зниження чисельності ґрунтових шкідників (личинок хрущів і коваликів, гусениць озимої совки) та пошкодження ними рослин (сіянців) плодових культур у розсадниках. Порівняно із контрольним варіантом, в якому препарати не було застосовано, прибуток від їх використання зростає і становить 87,7–93,0 тис.грн./га, рівень рентабельності — 226,6–240,9%. Результати проведених досліджень препаратів Круїзер 350 FS, т.к.с. (5 мл/кг насіння), Гаучо, з.п. (12 г/кг насіння) і Чинук,т.к.с.(25 мл/кг насіння) на предмет високої ефективності дії проти грунтових видів дають підставу пропонувати Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України подальше проведення реєстраційних досліджень і в майбутньому можливе застосування цих інсектицидів (протруйників насіння плодових культур) в розсадництві (при весняному строці сівби насіння яблуні в полі шкілки плодового розсадника способом передпосівної обробки насіння (нанесення їх на поверхню насіння). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Верещагин Л.Н. Вредители и болезни плодовых и ягодных культур / Верещагин Л.Н. — К.: Юнивест Маркетинг, 2003. — С. 179–204. 2. Воєводін В.В. Садівництво України, сьогодення і майбутнє / Воєводін В.В. // Сад, виноград і вино України. — 2001. — ғ12. — С. 2–5. 217
- 218. 3. Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений [Антонюк С.И., Арешников Б.А., Васильев В.П. и др.]; Под ред. В.П. Васильева — К.: Урожай, 1973. — Т. 1. — С. 336–338. 4. Довідник по захисту садів від шкідників і хвороб / [Матвієвський О.С., Каленич Ф.С., Лошицький В.П., Ткачов В. П.]. — К.: Урожай, 1990. — 215 с. 5. Довідник по захисту плодових культур / [Васильєв В.П., Лісовий М.П.]. — К.: Урожай, 1990. — 215 с. 6. Доповнення до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні –: за станом на 8 квітня 2009 р. — офіц. вид. — К.: Юнівест Медіа, 2009. — 303с. — (Документ Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України). 7. Екологічні основи захисту промислових насаджень і розсадників зерняткових культур від основних шкідників, хвороб і бур‘янів [Бардов В.Г., Омельчук С. Т., Пельо І.М., Яновський Ю. П.]; Під ред. С.Т. Омельчука. — Кіровоград: КП ―Центрально-Українське видавництво‖, 2006. — 149 с. 8. Захист молодих садів і плодових розсадників від травневих хрущів / [Богдан Л.Й., Бабчук І. В.]. — К.:Урожай, 1980. — С. 1–4. 9. Єщенко В. О. Основи наукових досліджень в агрономії: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] В. О. Єщенко, П. Г. Копитко, П. В. Костогриз. — К.: Дія. — 2005. — 186 с. 10. Методика економічної та енергетичної оцінки типів насаджень, сортів, інвестицій в основний капітал, інновацій та результатів технологічних досліджень в садівництві / За ред. О.М. Шестопаля. — К. — 2006. — 140 с. 11. Методики випробування і застосування пестицидів / [Трибель С. О., Сігарьова Д. Д., Секун М. П. і ін.]; під. ред. С.О. Трибеля. — К.: Світ, 2001. — 448 с. 12. Мойсейченко В. Ф. / Мойсейченко В. Ф. Методика опытного дела в плодоводстве и овощеводстве. — К.: Вища школа, 1988. — С. 73–88. 13. Падій М. М. / Падій М. М. Лісова ентомологія. — К.: Вища школа, 1974. –С.205–217. 14. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні: за станом на 3 березня 2008 р. — офіц. вид. — К.: Юнівест Медіа, 2008. — 447с. — (Документ Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України). 15. Покозій Й.Т.,Яновський Ю.П./Й.Т.Покозій, Ю.П.Яновський Фауна розсадників зерняткових культур у Лісостепу України. //Науковий вісник НАУ. — К., 2004. — ғ 72. — С. 146–154. 16. Покозій Й. Т., Яновський Ю. П., Кравець І. С., Сухомуд О. Г., Гричанюк 218
- 219. В. П. /Й. Т.Покозій, Ю. П. Яновський, І. С. Кравець, О. Г. Сухомуд, В. П. Гричанюк. Видовий склад шкідників та зоофагів, що обмежують їх чисельність у плодових розсадниках Лісостепу України // Збірник наукових праць Уманського державного університету / Редкол.: Копитко П.Г. (від. ред.) та ін. — Умань, 2006. — Вип. 63. — С. 166–173. 17. Хоменко І. І., Яновський Ю. П, Хоменко Іг.І, / І.І.Хоменко, Ю. П. Яновський Ю.П, Іг. І. Хоменко. Фітосанітарний стан зерняткових садів у Лісостепу України та агробіологічні основи застосування інтегрованого захисту рослин // Збірник наукових праць / Редкол.: І. І. Хоменко (відп. ред.) та ін. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Майдаченко І. С.,2009. — 214 с. 18. Яновский Ю.П. Озимая совка в питомниках / Яновский Ю.П. // Ахова раслін. — 2004. — ғ4. — С. 37–38. 19. Яновський Ю. П. Західний травневий хрущ. Біологічні особливості розвитку в Центральному Лісостепу України / Яновский Ю. П. // Захист рослин. — 2000.– ғ11. — С. 20–21. 20. Яновський Ю. П., Лапа О. М. Регулювання чисельності західного травневого хруща в плодовому розсаднику в Центральному Лісостепу / Ю. П. Яновский, О. М. Лапа // Захист і карантин рослин. — Міжвідомчий тематичний збірник. — К.: Світ, 2001. — ғ47. — С. 130– 140. 21. Яновський Ю. П. Основні шкідники зерняткових культур у розсадниках і захист рослин від них у Лісостепу України / Ю. П. Яновський. — Корсунь-Шевченківський: Ірена, 2002.– 298 с. Одержано 28.04.10 Рекомендуется для защиты сеянцев яблони в плодовом питомнике от почвенных вредителей применение препаратов Круизер 350 FS, т.к.с., Гаучо, c.п., Чинук, т.к.с.,. способом обработки семян перед высевом. Ключевые слова: результаты, сеянцы, питомник, препараты, почвенные вредители, применение, эффективность. For protection of apple tree seedlings from soil pests it is recommended to use preparations of Kruizer 350 FS, t.k.s., Gaucho, c.p., Chinuk, t.k.s. by treating the seeds before sowing. Key words: results, seedlings, nursery, preparations, soil pests, application, efficiency. 219
- 220. УДК 635.9/582.894:581.165 ВПЛИВ ЧАСТИНИ ПАГОНА, METAMEPHOCTI ТА СТРОКУ ЖИВЦЮВАННЯ НА РЕГЕНЕРАЦІЙНУ ЗДАТНІСТЬ ЗЕЛЕНИХ СТЕБЛОВИХ ЖИВЦІВ ДЕРЕНУ СПРАВЖНЬОГО (CORNUS MAS L.) О.А. БАЛАБАК, кандидат сільськогосподарських наук Національний дендрологічний парк "Софіївка" НАН України Представлено результати досліджень розмноження зеленими стебловими живцями та вирощування саджанців сортів дерену справжнього (Cornus mas L.) в Правобережному Лісостепу України. Впровадження інтродукованих сортів дерену справжнього (Cornus mas L.) у плодівництво, декоративне садівництво i лісівництво, а також збереження їх господарсько-біологічних ознак i властивостей в процесі розмноження значною мірою виявляють необхідність і перспективність кореневласної культури [1–3]. Обсяги i технологія виробництва садивного матеріалу сортів дерену в розсадниках України не задовольняють потреб садівничих господарств, фермерів i садоводів-аматорів. Тому при впровадженні цієї плодової культури, а також збереження господарсько-біологічних ознак i властивостей великого значення надають проведенню досліджень із питань вирощування садивного матеріалу з врахуванням особливостей сортів і конкретних агроекологічних умов [4, 6]. Однією з перспективних i ефективних технологій розмноження малопоширених плодових культур є "зелене" живцювання, при якому подальший ріст i розвиток укорінених живців значною мірою залежить від ефективних способів пересаджування та дорощування [5, 7]. Методика досліджень. У 2006–2008 рр. вивчали закономірності прояву здатності до коренеутворення зелених стеблових живців 8 сортів дерену справжнього, вирощуваних у маточниках, i паркових насадженнях Національного дендрологічного парку „Софіївка" — НДІ НАН України, Національного ботанічного саду ім. M.M. Гришка НАН України (НБС) та Уманського національного університету садівництва (УНУС). Всі сорти дерену справжнього, які вивчалися в досліді, внесені до Реєстру сортів рослин України — Вавиловець, Видубецький, Володимирський, Гренадер, Елегантний, Євгенія, Лук'янівський, Миколка. Маточні рослини вирощували в розсадниках НДІ „Софіївка" НАН України та УНУС. Вкорінювання зелених стеблових живців виконували в культиваційній споруді з автоматично-регульованим дрібнодисперсним дощуванням. Схема дослідів включала варіанти, де факторами мінливості були 220
- 221. сорти, строки заготівліi висаджування живців на укорінювання, частина пагона та метамерність живцевого матеріалу. Живцювання проводили у фазу інтенсивного росту пагонів (1–5 червня, 1–5 липня) та у фазу затухання росту пагонів (1–5 серпня). Живці заготовляли з апікальної (А), медіальної (М) і базальної (Б) частин пагона з одним, двома, трьома вузлами без дворічної деревини "п‘ятки" (контроль), та з одним, двома і трьома вузлами і з залишком 1–2 см дворічної деревини „п'яткою". Повторність дослідів чотириразова, по 45 живців у кожному повторенні. Субстратом для вкорінення була суміш торфу і річкового піску у співвідношенні 3:1 за об'ємом і слабо кислою реакцією (рН водної суспензії 6,2–6,5). У споруді для живцювання підтримували температуру повітря на рівні +25...+30°С і вологість 80–90%, а вологість субстрату — 60–65% від повної польової вологоємності. Після висаджування живців на вкорінення через кожні 5–10 днів фіксували початок і масове калюсоутворення та утворення коренів. Визначали розвиток кореневої та надземної частин кореневласних рослин з урахуванням числа і довжини коренів різних порядків галуження, висоту надземної частини, діаметр умовної кореневої шийки тощо. Результати досліджень. Проведені дослідження свідчать про те, що не всім сортам дерену справжнього властива висока регенераційна здатність при укорінюванні зеленими живцями в умовах дрібнодисперсного зволоження. Укорінюваність живців дерену залежала, перш за все, від строку живцювання, частини пагона і його метамерності. Оптимальне вкорінювання для всіх типів живців в умовах регіону, спостерігали у червні та на початку липня. Кращі результати вкорінювання відмічено у живців сортів Видубецький, Володимирський, Вавиловець, Євгенія та Лук'янівський, у яких коренеутворювальні процеси проходили інтенсивніше, порівняно з живцями, заготовленими у сортів Гренадер, Елегантний та Миколка. Здатність стеблових зелених живців до коренеутворення за більш пізніх строків живцювання (1–5 серпня) була слабкою і значно поступалась червневому живцюванню. Укорінюваність одновузлових зелених живців дерену, заготовлених із апікальної частини пагона на прикладі сорту Євгенія (табл. 1), становила в середньому за роки досліджень 19,4%, у медіальних — 15,2%, у базальних — 17,6%. Укорінюваність двовузлових зелених стеблових живців, які були заготовлені з апікальної частини, становила 25,3%, що на 4,8% більше, ніж укорінюваність аналогічних живців з медіальної частини пагона, та на 1,5% більше, порівняно з базальними. Істотну перевагу в укорінюваності мали одновузлові живці із залишком дворічної деревини, незалежно від частини пагона з якої вони були заготовлені. Укорінюваність апікальних живців становила в середньому 41,5%, що на 16,2% більше, ніж двовузлові та на 17,7% більше, ніж аналогічні тривузлові. 221
- 222. Укорінюваність одновузлових живцівіз залишком дворічної деревини з медіальної частини пагона, також істотно різнилась від двовузлових і тривузлових, відповідно на 9,1% та 11,2%. Відсоток укорінення тривузлових базальних живців становив 22,8%, двовузлових 23,8%, а одновузлових із залишком дворічної деревини 32,7%. 1. Регенераційна здатність зелених стеблових живців дерену справжнього сорту Євгенія в умовах дрібнодисперсного зволоження (середнє за 2006–2008 рр.) Вихід У розрахунку на один живець Кількість укорінених Довжина Частина пагона метамерів, Число коренів, живців, коренів, шт. шт. % см Живцювання 1–5 червня 1* 41,5 53,8 110,7 1 19,4 29,8 55,2 А 2 25,3 21,5 45,4 3 (контроль) 23,8 18,2 37,9 1* 29,6 39,1 68,1 1 15,2 23,8 48,3 М 2 20,5 18,7 41,6 3 (контроль) 18,4 14,8 33,2 1* 32,7 51,3 96,5 1 17,6 26,1 52,8 Б 2 23,8 20,5 44,7 3 (контроль) 22,8 15,8 34,9 НІР05 1,9 2,5 3,8 Живцювання 1–5 серпня 1* 15,3 45,2 70,8 1 8,8 18,4 37,1 А 2 9,5 16,3 33,7 3 (контроль) 7,4 13,5 30,5 1* 12,1 35,8 51,8 1 5,7 15,1 32,9 М 2 6,3 14,9 28,4 3 (контроль) 4,8 11,7 26,8 1* 13,7 40,3 60,7 1 6,4 16,9 35,8 Б 2 7,3 15,7 30,6 3 (контроль) 5,5 12,8 29,5 НІР05 1,4 1,3 2,7 Примітка: * живці із залишком дворічної деревини — з „п‘яткою". 222
- 223. Кількість і довжинакоренів у одновузлових живців з „п'яткою" була в 1,5–2,5 рази більше, ніж у дво- та тривузлових. У розрахунку на один живець сумарна довжина коренів першого і другого порядку галуження одновузлових живців, заготовлених із апікальної частини пагона у фазу інтенсивного росту пагонів (1–5 червня), становила 55,2 см, тоді як удвовузлових апікальних живців цей показник був істотно меншим і становив 45,4 см. Істотно більша сумарна довжина коренів першого і другого порядку галуження (110,7 см) і їх кількість (53,8 шт.) зафіксовано у одновузлових апікальних живців з „п'яткою". Аналізуючи ріст адвентивної кореневої системи у різнотипних медіальних і базальних живців, слід зазначити, що істотну перевагу за цим показником мали також одновузлові живці з „п'яткою". У варіанті досліду, де використовували тривузлові живці з різних частин пагона, сумарна довжина адвентивних коренів першого і другого порядку галуження була істотно меншою, порівняно з двовузловими живцями, і становила у апікальних 37,9, медіальних — 33,2 і базальних 34,9 см. Швидкість регенерації коренів та їх сумарна довжина у одновузлових живців з „п'яткою" переважали аналогічні показники одновузлових, двохвузлових і тривузлових. Аналізуючи пересічні дані досліджуваних факторів укорінюваності живців, відібраних у період інтенсивного росту пагонів (1–5 червня), слід відмітити значне підвищення вкорінюваності апікальних, медіальних і базальних живців, у порівнянні з періодом затухання інтенсивного росту пагонів (1–5 серпня). Укорінюваність живців у цей строк живцювання залежала від факторів „сорт", „частина пагона" та „метамерність живцевого матеріалу". Укорінюваність тривузлових живців, заготовлених у фазу затухання інтенсивного росту (1–5 серпня), з різних частин пагона становила 4,8–7,4%. Найкращий відсоток вкорінюваності спостерігався у живців, заготовлених з апікальної частини пагона. Як і у фазу інтенсивного росту, вищу вкорінюваність мали одновузлові живці з „п'яткою", незалежно від частини пагона — 12,1–15,3%. Сумарна кількість коренів першого і другого порядків галуження одновузлових апікальних живців, заготовлених у період затухання інтенсивного росту пагонів, становила 18,4 шт., для двовузлових — 16,3 шт., для тривузлових — 13,5 шт. У одновузлових живців з „п'яткою" кількість коренів була істотно більшою 45,2 шт. Висновки. Стеблові живці досліджуваних сортів дерену справжнього мають слабку регенераційну здатність, яка залежить від індивідуального розвитку пагона і його структурних елементів. Оптимальними строками заготівлі стеблових зелених живців і висаджування їх на вкорінювання є фаза інтенсивного росту пагонів, а оптимальним типом живця є одновузловий живець з апікальної частини пагона із залишком дворічної деревини — з „п'яткою". 223
- 224. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Андрієнко М.В., Роман І.С. Малопоширені ягідні і плодові культури. — К.: Урожай, 1991. —168 с. 2. Балабак А.Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур: Монографія. — Умань: "Оперативна поліграфія", 2003. — 109 с. 3. Високовітамінні плодові культури /І.М. Шайтан, С.В. Клименко, Р.Ф. Клеєва, В.А. Анпілогова — К.: Урожай, 1987. — 102 с. 4. Ермаков Б.С. Размножение древесных и кустарниковых растений зеленым черенкованием. — Кишинев: Штиинца, 1981. — 226 с. 5. Иванова З.Я. Биологические основы и приемы вегетативного размножения древесных растений стеблевыми черенками. — К.: Наукова думка, 1982.— 287 с. 6. Поликарпова Ф.Я. Размножение плодовых и ягодных культур зеленым черенкованием. — М.: Агропромиздат, 1990. — 96 с. 7. Тарасенко М.Т. Зеленое черенкование садовых и лесных культур. — М.: Изд-во МСХА, 1991. — 270 с. Одержано 28.04.10 Обсуждаются перспективы использования корнесобственного размножения кизила настоящего. Характеризуются факторы, влияющие на эффективность придаточного корнеобразования у стеблевых черенков сортов этой культуры для условий Правобережной Лесостепи Украины — сроки черенкования, метамерность черенкового материала, тип побега, и др. Ключевые слова: корнесобственное размножение, кизил настоящий, сорт, стеблевые черенки, метамерность, тип побега, сроки черенкования. The perspectives of own-rooted propagation of cornel were discussed. The factors influencing the efficiency of its stem cuttings‘ secondary root formation in the conditions of the Right-Bank Forrest-Steppe of Ukraine were described. These factors are terms of propagation by cutting, merism of cutting material, a shoot type, etc. Key words: own-rooted propagation, cornel, variety, stem cuttings, merism, shoot type, terms of propagation by cutting. 224
- 225. УДК 634.11:631.5:631.41:631.43 ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗА ДОВГОТРИВАЛИХ СИСТЕМ УТРИМАННЯ ҐРУНТУ В ЯБЛУНЕВОМУ САДУ ЛІСОСТЕПУ А.П. БУТИЛО, доктор сільськогосподарських наук Л.І. БЕРЕГУЛЯ, кандидат сільськогосподарських наук У статті аналізується трансформація фізико-хімічних показників за довготривалого застосування парової та дерново-перегнійної системи утримання ґрунту в яблуневому саду Лісостепу Трансформація показників родючості ґрунту в польових сівозмінах засвідчує, що їх можна покращати при внесенні органічних і мінеральних добрив [1, 2]. У садах відтворення родючості ґрунту базується на основі системи його утримання. Зміна фізико-хімічних показників родючості ґрунту висвітлена в літературі за парової, паро-сидеральної, овочевої, польової сівозмін і задерніння [3,4] та парової систем утримання [5]. Менш висвітлено ці зміни за дерново-перегнійної системи [4]. Установлено, що довготривале використання парової системи утримання ґрунту в саду при внесенні 10 т/га гною зумовило найвищу ефективну родючість, але спричинило значну дегуміфікацію, внаслідок чого виникла загроза втрати ґрунтом саморегуляції і продуктивності. При цьому за дернової системи при вилучені трав на сіно в поєднанні з посівом просапних урожайність яблуні знизилась на 37%, порівняно з паровою, хоч середньорічне зниження гумусу тут було 1,375 т/га, порівняно з першою системою. У даний час внесення гною в сади є досить проблематичним, так як виробництво його у більшості господарств, а тим більш садових, відсутнє. Тому альтернативою поповнення органічної речовини в садах є запровадження дерново-перегнійної системи [6]. Це засвідчує гостроту досліджень зміни фізико-хімічних показників за тривалого запровадження дерново-перегнійної системи, порівняно з паровою. Методика досліджень. Для вивчення вищезгаданих питань нами 4 червня 1973 р. в яблуневому саду (1972 р. садіння за площі живлення 5 × 4 м) був закладений дослід. Схема містила такі варіанти: 1) парова система із зяблевою оранкою на 20–22 см; 2) дерново-перегнійна з другого року після садіння дерев; 3) дерново-перегнійна з п'ятого року після садіння дерев. Під плантажну оранку внесли по 45 т/га гною і по 200 кг/га д.р. РК. Протягом першого року та половини вегетаційного періоду наступного року ґрунт у міжряддях і пристовбурних смугах утримували під чорним паром. У червні 1973 р. у варіанті з дерново-перегнійною системою в чотирьох міжряддях 225
- 226. смугою 3,6 мздійснили задерніння із засівною нормою 24 кг/га вівсяницею лучною, а з п'ятого року — траву висіяли також в червні місяці в 1976 р. Щорічно вносили мінеральні добрива в нормі N120P60K60. Траву скошували, не допускаючи відростання її понад 20 см, це сприяло відростанню і витримці їх від часткового затінення плодовими деревами. Дослід закладено у трьох повтореннях. Об'єктом наших досліджень були зміни фізико-хімічні властивостей чорнозему опідзоленого важкосуглинкового на карбонатному лесі. Для характеристики родючості ґрунту визначали такі показники: рН водної витяжки — за допомогою рН-метра, рН сольової витяжки — потенціометричним методом, гідролітичну кислотність — за Капенним, суму обмінних основ — за Капенним-Гільковицем, а з агрофізичних — щільність ґрунту, структуру і її водотривкість, будову відповідно загальноприйнятих методик [7]. Результати досліджень. Реакція ґрунтового розчину відіграє важливу роль у житті рослин і ґрунтових мікроорганізмів. Від неї залежить засвоєння плодовими деревами поживних речовин, діяльність ґрунтових мікроорганізмів і мінералізація органічних речовин, продукована діяльність мікроорганізмів, коагуляція і пептизація колоїдів тощо. Після проведення аналізів у відібраних зразках ґрунту перед закладанням досліду та через 20 років застосування різних систем утримання з'ясувалося, що кислотно-основні показники властивостей ґрунту значно погіршились за парової системи, порівняно з дерново-перегнійною (табл. 1). 1. Зміни кислотності ґрунту після 20-річного вирощування яблуні за різних систем утримання його в міжряддях саду Шар ґрунту, см Варіант досліду 0–20 20–40 40–60 Актуальна кислотність (рН) Перед закладанням досліду 6,4 6,2 6,4 Парова 5,6 5,8 5,7 Дерново-перегнійна з другого року 6,4 6,3 6,4 Дерново-перегнійна з п'ятого року 6,2 6,2 6,2 Обмінна кислотність (рН KCL) Перед закладанням досліду 5,90 5,40 5,65 Парова 4,65 4,90 5,15 Дерново-перегнійна з другого року 5,90 5,60 5,65 Дерново-перегнійна з п'ятого року 5,84 5,51 5,50 Гідролітична кислотність, смоль/кг Перед закладанням досліду 3,94 4,50 1,58 Парова 2,93 2,58 2,07 Дерново-перегнійна з другого року 1,65 1,70 1,62 Дерново-перегнійна з п'ятого року 1,69 1,75 1,70 226
- 227. Показником актуальної кислотності(рН 6,2–6,4) перед закладанням досліду ґрунт можна характеризувати як слабокислий. За довготривалої парової системи утримання ґрунту як в орному, так і в підорних шарах ґрунту вона знизилась до рН 5,6–5,8, тобто на 0,8–0,4 одиниці, а за дерново- перегнійної системи вона практично залишилась на вихідному рівні. Величина обмінної кислотності в орному та підорному шарах за парової системи утримання незначно знизилась, що свідчить про підкислення ґрунту (на 0,45–0,50 одиниць), тоді як за дерново-перегнійної систем у верхньому 0–20 см та нижньому 40–60 см шарах ґрунту зміни практично непомітні, а в середньому 20–40 см шарі ґрунту відмічена тенденція до незначного підвищення цього показника потенційної кислотності. Більш помітний вплив різних систем утримання ґрунту в саду на зміну гідролітичної кислотності. Запровадження дерново-перегнійної системи протягом двадцятирічного періоду обумовили найнижчі показники в усіх трьох шарах ґрунту (1,62–1,75 смоль/кг), порівняно з паровою системою (2,07–2,93 смоль/кг). При цьому в останньому варіанті вищі показники має орний шар, а нижчі — підорні шари ґрунту. Ці дані свідчать про те, що покращання вмісту гумусу в варіантах дерново-перегнійної системи [6] в міжряддях саду запобігає підкисленню ґрунту від внесення мінеральних добрив, тоді як за парової системи проходить значне підкислення ґрунту. Покращання протікання процесів гуміфікації обумовлено тим, що вівсяниця лучна, порівняно з іншими травами та їх сумішками, характеризується найнижчим вмістом золи (7,54%), але ця зола містить 19,65% SiO2, а частка лужноземельних елементів, які відіграють важливу роль у процесах гуміфікації досягає найвищого рівня серед інших та їх сумішок — 80,35%. Різна кількість кремнію та лужноземельних елементів у золі пов'язана з неоднаковим вмістом солей, в основному, кремнію та кальцію, що беруть участь в інкрустуванні клітинних стінок під час росту і розвитку трав, що впливає на якість трав і хід перетворення рослинних решток. Наявність лужноземельних елементів, особливо кальцію, в фітомасі трави ще на початковій стадії розкладу створює нейтральне середовище, сприяє коагуляції утворених гумінових кислот і тим самим перетворенню рослинних решток у гумус [8]. Довготривале застосування різних систем утримання ґрунту в яблуневому саду викликало значні зміни стану вбирного комплексу. Так, за дерново-перегнійної системи показник ємності вбирання в 0–20 сантиметровому шарі ґрунту склав 26,20 смоль/кг, 20–40 см — 27,10 і 40–60 см — 28,80 (практично був на вихідному рівні), а за парової системи утримання він понизився відповідно до шарів ґрунту — 23,25; 25,05 і 27,28 смоль/кг. Це відбулось переважно через зниження вмісту обмінного кальцію у чорноземних ґрунтах паралельно зі зниженням вмісту гумусу. При 227
- 228. застосуванні добрив запарової системи утримання також знижується вміст зв'язаного обмінного кальцію у формі Са(НСО3)2 і Са(NО3)2, які вимиваються з атмосферними опадами із верхніх у нижні шари ґрунту. Тоді як при дерново-перегнійній системі, завдяки консервуванню органічних речовин у ґрунті, відбувається зменшення втрат кальцію та накопичення гумусу. Досліджувані варіанти систем утримання ґрунту мали різний значний вплив на фізичні показники родючості (табл. 2). 2. Структурний стан і водотривкість агрегатів за різних систем утримання ґрунту в міжряддях саду Розмір агрегатів (в мм) і їх кількість (в% до Шар маси повітряно-сухого ґрунту) Коефіцієнт Система ґрунту, структурно утримання Водотривких см >10 0,25–10 <0,25 сті >0,25 0–10 24,9 80,7 5,6 42,5 1,8 10–20 28,0 67,0 5,0 43,0 1,7 Парова 20–30 20,0 75,3 4,7 40,6 2,0 30–40 21,6 74,8 3,6 40,9 2,3 40–50 17,9 79,7 2,9 41,7 2,7 Дерново– 0–10 10,9 88,1 1,0 86,2 8,5 перегнійна 3 10–20 10,1 89,1 0,8 89,3 8,9 другого року 20–30 10,7 88,8 0,5 85,4 7,6 після садіння 30–40 12,2 87,3 0,5 83,3 9,0 дерев 40–50 13,3 86,4 0,3 81,8 8,3 0–10 11,7 87,1 1,2 84,4 7,9 Дерново- 10–20 12,9 86,2 0,9 85,0 8,2 перегнійна 3 20–30 10,3 89,0 0,7 83,0 8,0 п'ятого року після садіння дерев 30–40 13,1 86,4 0,5 82,6 7,9 40–50 13,0 86,6 0,4 80,5 8,0 0–10 5,8 8,1 10–20 5,3 7,5 НІР05 20–30 4,9 6,4 30–40 4,5 5,3 40–50 4,5 6,3 Покращення структурного стану за дерново-перегнійної системи відбувається, в основному, за рахунок збагачення ґрунту на гумус, механічного подрібнення бриластих частинок корінням трав, і внаслідок дії продуктів розкладу мульчі, які формують вуглевмісні сполуки. Під впливом трав і продуктів розкладання фітомаси мікроорганізмами з часом проявляється стабільне зростання агротехнічно цінних агрегатів (0,25–10 мм) та підвищення їх водотривкості, тоді як беззмінна 15-річна парова система в міжряддях саду негативно впливає на структурний стан 228
- 229. через зростання вміступилуватої фракції. З наведених даних видно, що кількість пилуватих частинок при паровій системі зросла в 6–7 разів, в водотривких агрегатів тут було в 2 рази менше, порівняно з варіантами дерново-перегнійної системи. Різний вплив систем утримання на структурний стан підтвердився результатами мікроструктурного аналізу. Так, коефіцієнт дисперсності при паровій системі в шарі 0–10 см склав 10,8; 10–20 см — 9,6; 20–30 см —9,3; 30–40 см — 8,8 і 40–50 см — 8,6, а при дерново-перегнійній системі — відповідно 3,3; 3,0; 2,8; 2,5 і 2,7. У перші роки (1975–1976) досліджень засушливі умови вегетаційних періодів в шарах ґрунту 0–20 і 20–30 см щільність ґрунту була за парової системи в межах 1,30–1,33 г/см3, а за дерново-перегнійної 1,38–1,45. Слід відзначити, що з роками на поверхні ґрунту нагромаджується мульчуючий шар з решток надземної маси трави, який притінює ґрунт, тому він менше нагрівається [9], внаслідок чого менше витрачає води на випаровування з одного боку, а з другого — покращення при цьому структурного стану позитивно позначилось на щільності ґрунту. Так, через десять років при дерново-перегнійній системі вона в нижніх шарах ґрунту 20–30 і 30–40 см вже була істотно нижчою, порівняно з паровою. З часом у зв'язку з покращенням балансу органічних речовин і структури ґрунту тут відбулися зміни в його будові (табл. 3). 3. Вплив системи утримання на будову окремих шарів ґрунту, % від об'єму Система утримання Шар ґрунту, Показники дерново-перегнійна см парова з другого року з п'ятого року 0–10 49,4 49,4 49,0 10–20 48,7 46,7 47,9 Тверда фаза 20–30 49,5 47,1 48,5 30–40 50,7 48,2 48,5 0–10 50,6 50,6 51,0 Пористість 10–20 51,3 53,3 52,1 загальна 20–30 50,5 52,9 51,5 30–40 49,3 51,8 51,5 0–10 12,0 18,9 18,6 Пористість 10–20 12,5 17,2 17,0 некапілярна 20–30 11,9 16,8 16,2 30–40 12,1 16,5 16,0 0–10 38,6 31,7 32,4 Пористість 10–20 38,8 36,1 35,1 капілярна 20–30 38,6 36,1 35,3 30–40 37,2 35,3 35,5 229
- 230. З даних таблицівидно, що в шарах ґрунту 10–20, 20–30 і 30–40 см об'єм твердої фази при дерново-перегнійній системі, порівняно з паровою, був на 0,7–2,5% нижче. Загальна пористість у верхньому шарі ґрунту після 15-річного періоду при паровій і дерново-перегнійній системах була практично однакова. Проте некапілярна пористість при паровій системі коливалась від 11,9 до 12,5%, тобто була нижче порогу стійкої аерації, а при дерново-перегнійній — 16,0– 18,9%, що перевищило контроль на 34,4–51,2% у відносних показниках. Це відбулось за рахунок того, що при дерново-перегнійній системі був значно вищий коефіцієнт структурності, який обумовив зниження показника відношення капілярної до некапілярної пористості з 3,1–3,2 до 1,7–2,2. Довготривале утримання ґрунту в міжряддях яблуневого саду під паровою системою спричинило зниження водопроникності ґрунту (0,41 мм/хв.), порівняно з дерново-перегнійною (0,67 мм/хв.) в 1,6 раз. В іншому досліді за перше названої системи в середньому за три роки виявлено твердий стік, внаслідок утворення канавок на поверхні, який склав 24,6 т/га (в т.ч. 8,4 весняними талими водами та 16,2 літніми зливами), а за дерново-перегнійної системи його не виявлено. Отже, за градацією ерозійної небезпеки, за парової системи утримання ґрунту в міжряддях саду є дуже висока ерозійна небезпека, а за дерново-перегнійної вона відсутня. Висновки. На основі проведених досліджень установлено, що: 1) за довготривалого застосування парової системи, порівняно з дерново-перегнійною при мінеральній системі удобрення, має місце підкислення ґрунту та знижується сума вбирних основ; 2) дерново-перегнійна система, порівняно з паровою, обумовлює накопичення гумусу в ґрунті, а парова спричиняє його зниження, внаслідок чого в перше названій краща оструктуреність ґрунту, вища водостійкість ґрунтових агрегатів, краща будова та водопроникність ґрунту, а відповідно — відсутність твердого стоку при дерново-перегнійній системі та значного — за парової системи. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Основи інтегрованого застосування добрив / Г.М. Господаренко. К.:ЗАТ "НІЧЛАВА", 2002. — 344 с. 2. Відтворення родючості ґрунтів у ґрунтозахисному землеробстві/ Шикула М.К., Антонець С.С., Андрієнко В.О., та ін. — К.:Оранта,1988. — 680 с. 3. Шкварук Н.М. Влияние системы содержания почвы в садах на изменения элементов ее плодородия / Содержание почвы в садах. Госиздат с. — х.лит. Украинской ССР. — К.:1963. — С.40–49. 230
- 231. 4. Бутило А.П. Наукове обґрунтування системи утримання ґрунту в садах / Дис. док. с.-г.наук. — Умань, 1997. — 477 с. 5. Копитко П.Г. Стан і збереження родючості ґрунту під інтенсивними плодовими насадженнями // Агрохімія і ґрунтознавство:міжв. темат. наук. зб. Харків: Ч.П. — 1998. — С. 114–115. 6. Бутило А.П., Берегуля Л.І. Збереження та відтворення родючого ґрунту в яблуневому саду за різних систем його утримання // Науковий вісник НУБІП України 2009 р. / Зб. наук. пр. — Вип. 133. — С.23–29. 7. Агрофизические методы исследования почв. — М.: Наука, 1966. — 255 с. 8. Козак М.В., Козак Н.І., Асадулаєв М.М. Хімічний склад злакових трав та їх вплив на родючість ґрунту. Інтенсивна технологія у садівництві Наддністрянщини та Передкарпаття України //Праці наук. пр. конф., присвяченої 30-річчю Придністровської дослідної станції садівництва. — Чернівці, 1995. — С.28–30. 9. Бутило А.П. Тепловий режим ґрунту в яблуневому саду за різних систем утримання його міжрядь в Лісостепу України // Вісник УДАУ. — К.:2003. — ғ 1–2. — С.51–55. Одержано 29.04.10 Исследованиями установлено, что при длительной паровой системе содержания почвы в междурядьях яблоневого сада в сравнении с дерново- перегнойной подкисляется почва, снижается поглотительная емкость, ухудшается структурное состояние, водопрочность, водопроницаемость и возрастает плотность почвы, ее эрозия. Ключевые слова: яблоня, система содержания, трансформация, физико-химические показатели. The research has shown that in comparison with sod-humus system a continuous use of fallow system in inter-row spacing in apple orchards will lead to soil acidification, decrease of its absorbing capacity, worsening of the soil structure, water stability and permeability while soil compactness and erosion increase Key words: an apple-tree, system of soil management, transformation, physical and chemical factors. 231
- 232. УДК 712:582.971.1:581.522.4 ВИРОЩУВАННЯ ЧАГАРНИКОВИХВИДІВ РОДУ CAPRIFOLIACEAE JUSS. ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ОЗЕЛЕНЕННІ Л.Г. ВАРЛАЩЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук А.Ф. БАЛАБАК, доктор сільськогосподарських наук Розглядаються питання можливості використання чагарникових видів роду Caprifoliaceae Juss в озелененні. Обґрунтовано підбір і розглянуто заходи прискореного вирощування садивного матеріалу жимолостей із зелених стеблових живців. Жимолость (Lonicera L.) належить до родини жимолостевих (Caprifoliaceae Juss.) і об'єднує понад 200 видів. В природі зустрічається в підліску змішаних рівнинних і гірських лісів помірно холодного клімату північної півкулі. Більше 50 видів жимолостей заселяють територію від європейських країн до Далекого Сходу в негустих хвойних і змішаних лісах, у вологих темнохвойних, долинних і листяних лісах, на узліссі і лісових галявинах. Зустрічаються її сині форми і в лісових насадженнях Карпат [1– 3]. Залежно від призначення об'єкта озеленення чагарникові жимолості виконують різні функції: формують архітектурно-художній образ об'єкта; разом з іншими рослинами сприяють рекультивації земель, поліпшуючи їх стійкість; захищають його від пилу і шуму; регулюють режим вологості, температури та ін. Для того, щоб озеленення найповніше відповідало різним функціональним потребам, при доборі чагарникових жимолостей необхідно враховувати їх природні властивості: висоту, колір і форму листя, як під час вегетації, так і восени; колір квіток, строк цвітіння, його тривалість тощо. Гарно виглядає ця рослина в штамбовій культурі і набуває плакучої форми. Всі листопадні чи вічнозелені, прямостоячі чи виткі рослини мають духмяні і мальовничі квіти, а у деяких видів і їстівні плоди. Рослини тіньовитривалі і невибагливі до ґрунту, холодостійкі, швидко ростуть, добре переносять обрізування і міські умови загазованості повітря [2, 4]. Інтродукцію і селекцію синьоплідних жимолостей, які використовуються в харчових цілях — жимолость камчатська (Lonicera kamtschatica (Sevast) Pojark.), жимолость їстівна (L. edulis Turcz.) і жимолость Турчанінова (L. turczaninowie Pojark.) розпочато на Павлівській дослідній станції під керівництвом видатного вченого, академіка М.І. Вавілова. В Україні цими питаннями займаються на Краснокутській дослідній станції Інституту садівництва НААН. Дотепер дослідження, присвячені витким жимолостям, проводяться в Національному дендрологічному парку "Софіївка" НАН України, а синьоплідним їстівним видам і сортам — в Уманському національному 232
- 233. університеті садівництва. Вирощування садивного матеріалу із зелених стеблових живців і використання жимолостей в озелененні визначає на сьогодні актуальність роботи. Методика досліджень. Вивчали особливості розмноження зеленими стебловими живцями сортів жимолості їстівної (L. edulis Turcz.) — Богдана, Дончанка, Голубе веретено, Медведиця, Синя птиця, Томічка, Скіфська, Степова, Українка і Фіалка та можливості використання чагарникових видів, різновидів і форм родини Caprifoliaceae Juss. в озелененні населених місць — жимолость капріфоль — Lonicera caprifolium L., ж. Тельмана — L. Tellmanniana, ж. витка — L. periclymenum L., ж. Королькова — L. Korolkowii Stapf., ж. капелюшна — L. pileata Oliv., ж колюча — L. spinosa van Alberti., ж. альпійська — L. alpigena L., ж. Глена — L. Glehnii L., ж. чорна — L. nigra L., ж. покривальна — L. involucrata Banks ex Spreng., ж. Маака — L. Maackii Rupr., ж. татарська — L. tatarica L. та ін. Вкорінювання зелених стеблових живців сортів жимолості їстівної проводили в культиваційній споруді з автоматично-регульованим дрібнодисперсним зволоженням. Субстратом для вкорінення була суміш торфу і річкового піску у співвідношенні 3:1 за об'ємом з слабко-кислою реакцією (рН водяної витяжки 6,2–6,5). У споруді для живцювання підтримували температуру на рівні +25...+30 С і вологість 80–90%, а вологість субстрату — 60–65% польової вологоємності. Схема дослідів включала варіанти, де факторами мінливості були сорти, строки висаджування живців на вкорінювання, частини пагона (апікальна, медіальна, базальна). Живцювання проводили у фазу інтенсивного росту пагонів (1–10 червня). Тривузлові живці заготовляли з апікальної (А), медіальної (М) і базальної (Б) частини пагона. Повторність дослідів чотириразова, по 40 живців у кожному повторенні. Проводили спостереження за ростом і розвитком надземної частини та кореневої системи. Результати досліджень. У результаті проведених досліджень нами були виявлені характерні для кожного виду і форми чагарникових жимолостей біологічні та декоративні властивості, які можуть бути основою для їх використання в зеленому будівництві. Встановлено, що всі ці чагарникові рослини мають багато позитивних якостей, що виділяють їх серед інших декоративних кущів. Квіти більшості жимолостей в умовах м. Умані мають витончений ніжний аромат; плоди синьо-плідних жимолостей різняться раннім дозріванням і вважаються складовою вітамінів. Плоди багатьох декоративних видів зберігають свою неповторну красу до глибокої осені і, навіть взимку, виглядають привабливо на кущах. Вони мають біле, червоне, помаранчеве і чорне забарвлення, а також широко використовуються в озелененні. Внаслідок первинного вивчення біологічних особливостей і 233
- 234. декоративних якостей чагарниковихжимолостей для перспективного озеленення рекомендуємо такі види, різновиди і форми — ж. Королькова — L. Korolkowii Stapf., ж. капелюшна — L. pileata Oliv., ж колюча — L. spinosa van Alberti., ж. альпійська — L. alpigena L., ж. Глена — L. Glehnii L., ж. чорна — L. nigra L., ж. покривальна — L. involucrata Banks ex Spreng., ж. Маака — L. Maackii Rupr., ж. татарська — L. tatarica L. та ін.капелюшну (L. pileata Oliv.), колючу (L. spinosa van Alberti), їстівну (L. edulis Turcz. ex Freyn.), альпійську (L. alpigena L.), Глена (L. Glehnii.), чорну — (L. nigra L.), покривальну (L. involucrata Banks ex Spreng.), Маака (Маака L. maackii Rupr.), татарську (L. tatarica L.), Королькова (L. korolkowii Stapf.). Результати досліджень показали практичну можливість розмноження жимолостей методом стеблового живцювання. Регенераційна здатність у зелених стеблових живців жимолості синьої залежить від біотичних та абіотичних факторів, перш за все, від сорту або форми, строків живцювання, типу живця, використання біологічно-активних речовин, створення оптимальних умов укорінювання та ін. Здатність до вкорінення жимолостей зумовлена їх біологічними особливостями і залежить від географічного походження виду, а також від динаміки річного циклу росту пагонів. Дослідження показали, що в умовах Правобережного Лісостепу України зеленим стебловим живцям жимолості синьої, не всім сортам, властива висока регенераційна здатність. Коливання відсотку вкорінення досліджуваних сортів за 2007–2008 pp. не перевищували ±5–10%. При цьому найкраще вкорінювались живці, заготовлені з апікальної частини пагона у всіх досліджуваних сортів, що забезпечило в більшості варіантів, найбільший відсоток рослин з приростом понад 10 см (табл. 1). 1. Укорінюваність тривузлових зелених стеблових живців з апікальної частини пагона сортів жимолості в умовах дрібнодисперсного зволоження (живцювання 1–10 червня) Укорінюваність, % Число Число рослин з Сорт, форма рослин без приростом, % 2007 р. 2008 р. приросту, % до 10 см понад 10 см Богдана 51,4 50,2 64,0 23,4 2,1 Дончанка 48,2 47,0 54,1 28,1 5,4 Голубе веретено 39,6, 38,4 80,8 10,5 0 Медведиця 68,2 67,0 47,4 37,6 4,8 Синя птиця 33,7 32,5 72,2 18,3 0 Томічка 28,2 27,0 70,6 20,2 0 Скіфська 40,8 39,6 67,1 20,5 0 Степова 49,9 47,7 58,8 35,6 0 Українка 51,0 49,8 60,2 29,5 5,1 Фіалка 52,4 51,2 61,8 31,1 0 НІР05 0,4 0,4 0,7 — — 234
- 235. Кращі результати вкоріненняза основними результативними показниками були у живців таких сортів, як: Богдана (51,4%), Медведиця (68,2%), Фіалка (52,4%о), Українка (51,0%). Дещо слабше укорінювалися живці таких сортів, як Степова (49,9%), Голубе веретено (39,6%), Томічка (28,2%>) і Синя птиця (33,7%). У декоративному садівництві синьоплідні жимолості використовують для низьких огорож між садовими зонами, застосовують для закріплення схилів і урвищ, рекомендують для низьких, живоплотів, поодиноких і групових насаджень, декорування водойм і підлісків [2]. Інші декоративні види жимолостей дотепер широко розповсюджені в озелененні населених місць. Їх вирощують у садах, парках, на присадибних ділянках, як декоративні, ароматичні, їстівні і лікарські рослини. Рослини тіньовитривалі і невибагливі до ґрунту, холодостійкі, швидко ростуть, добре переносять обрізування і міські урбоекологічні умови загазованості повітря [1,4]. Для використання в озелененні населених місць в Україні нами рекомендовано цінні в декоративному плані чагарникові інтродуковані види роду Caprifoliaceae Juss. Жимолость капелюшна — Lonicera pileata Oliv. Родом з Японії. Низький, до ЗО см заввишки, вічнозелений кущ з широко розкинутими пагонами. Листки дрібні, блискучі, розміщені на пагонах по двоє. Квіти золотисто-жовті, пахучі. Плоди пурпурово-фіолетові. Теплолюбна рослина, вимагає укриття взимку. Гарно виглядає в рокаріях і низьких бордюрних насадженнях. Жимолость колюча (різновид Альберта) — L. spinosa van Alberti. Батьківщина — Туркменістан. Низький, до 1м заввишки, густо розгалужений кущ. Листки вузькі, синьо-зелені, квіти за забарвленням рожеві, пахучі. Плоди — фіолетово-червоні ягоди. Рослина невибаглива до ґрунтів, добре використовується на скельних гірках, схилах. Полюбляє сонячні місця. Жимолость альпійська — L. alpigena L. Батьківщина — гірські райони Середньої і Південної Європи. Невисокий чагарник до 1,5 м висотою, з дуже густою, кулястою кроною і темно-зеленими, крупними, майже шкірястими листками до 10см завдовжки. Квітки без запаху, парні, темнувато-жовтого або зеленувато-жовтого кольору, з темно-червоним нальотом зовні. Тривалість цвітіння 15-25 днів. Дуже декоративні її крупні ягоди, попарно зрощені, червоні, блискучі, схожі на вишню, завдяки яким вважається однією з найкрасивіших видів у період плодоношення. Жимолость їстівна — L. edulis Turcz.). Зустрічається у вологих гірських лісах, на краях боліт у Східному Сибіру, на Далекому Сході, в Японії, Кореї, Китаї. Густий кущ до 1,5 м заввишки з біло-жовтими квітами, темно- і світло-синіми ягодами з восковим нальотом. Невимоглива до ґрунтів, добре переносить посушливі умови. Найбільш важливими в якості 235
- 236. технічних, плодових ідекоративних рослин є її види і форми: жимолость їстівна (L. edulis Turcz.), жимолость камчатська (L. kamtschatica /Sevast./ Pojark.), жимолость Турчанінова (L. Turczaninowie Pojark.) і жимолость алтайська (L. altaica Pall, ex DC). Гарно виглядає в живоплотах, рядових і групових насадженнях, в декоруванні водойм та ін. Жимолость Глена — L. Glehni L. Мешканець островів півдня Курильської гряди і Сахаліну. Висота чагарника близько 1,5 м. Відрізняється досить крупними, знизу злегка опушеними листками — до 10–12 см завдовжки. Зеленувато-жовті квітки розміщені на довгих, до 4,5 см, квітконосах. Плоди парні, яскраво-червоні, блискучі, досить крупні — до 1,5см. Гарно виглядає в групових і поодиноких насадженнях. Жимолость чорна — L. nigra L. Європейський вид, а східна частина його ареалу знаходиться в гірських лісах Прикарпаття. Це густо облистяний чагарник середньої величини, до 2 м, досить тіньовитривалий, але рясніше квітує червоними квітками на добре освітлених місцях. У першій половині липня дозрівають синювато-чорні за забарвленням плоди. Використовується в групових насадженнях і для створення живоплотів середньої величини. Жимолость покривальна — L. involucrata Banks ex Spreng. У природних умовах широко поширена в західній частині Північної Америки. Чагарник до 3 м висоти, з щільною яйцеподібною кроною і темно-зеленими, крупнішими, ніж у інших жимолостей листками,завдовжки до 12 см. Квітки парні, жовті, у період закінчення квітування мають червоне забарвлення. Квітування триває майже 90 діб. Своєрідного вигляду надають рослинам чорні, блискучі плоди. Жимолость татарська — L. tatarica L. Високий (до З м) і густий чагарник. Листки яйцеподібні або ланцетоподібні. Квітки рожеві або білі. Плоди — кулясті червоні ягоди. Декоративність виду полягає в його ранньовесняному розвитку (квітень — початок травня) мальовничих квіток і плодів. Можна використовувати в групових насадженнях, узліссях, живоплотах, бажано не притінених. Жимолость Маака — L. maackii Rupr. Батьківщина — Східна Азія. Високий (до 3 м) кущ з яйцеподібними довгозагостреними листками, квітки білі, пахучі. Квітне в червні-липні. Плоди — темно-червоні ягоди. Це один з найкрасивіших видів завдяки декоративності квіток і тривалості дозрівання плодів. Жимолость Королькова — L. korolkowii Stapf. Походить з Туркменістану. Широко розгалужений високий (до 4 м) чагарник з дрібними блакитно-зеленими листками. Плоди — оранжево-червоні ягоди. Вид надзвичайно декоративний під час плодоношення. Особливо виділяється її форма "Aurora" з дещо більшими квітами й оранжевими плодами. Для збереження декоративних і господарсько-цінних ознак роду жимолостевих Caprifoliaceae Juss. необхідно використовувати вегетативне 236
- 237. розмноження зеленими стебловимиживцями. Це дає змогу прискорити вирощування саджанців, збільшити вихід садивного матеріалу до 90%, а також створити генетично однорідні клони та ін. Висновки. Досліджувані види, форми і сорти родини Caprifoliaceae Juss. доцільно використовувати в озелененні населених місць на об'єктах різного функціонального призначення. Зелені стеблові живці синьоплідних їстівних сортів жимолості здатні до адвентивного ризогенезу в умовах Правобережного Лісостепу України. Підвищення регенераційної здатності залежить від генотипу, терміну живцювання, частини пагона і його метамерності та ін. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Аксенов Е.С., Аксенова Н.А. Декоративные растения: Деревья и кустарники. — М: АБФ/АВР, 2000. — Т. 1. — 560 с. 2. Ващенко И.М., Девочкина З.Л. Декоративные растения в саду.— М.: Колос, 2000.—142 с. 3. Куминов Е.П. Нетрадиционные садовые культуры. — М.: Фолио, 2003. — 255с. 4. Левон Ф.М., Кузнєцов СІ. Загальні сьогоденні проблеми в озелененні міст в Україні // Наук, вісник УкрДЛТУ: Міські сади і парки минуле, сучасне і майбутнє. — Львів: Укр ДЛТУ, 2001. — Вип. 115. — С. 226– 230. Одержано 29.04.10 Представлены результаты исследований выращивания корнесобственного посадочного материала 10 сортов жимолости синей Lonicera cjeruleae L. и приведены факторы (сорт, тип побега и его метамерность) влияния на придаточное корнеобразование у зеленых стеблевых черенков. Рекомендованы для перспективного использования в озеленении виды и формы кустарниковых жимолостей. Ключевые слова: корнесобственный посадочный материал, жимолость синяя, сорт, тип побега, метамерность. The research results of growing own-rooted planting material of 10 sweet- berry honeysuckle varieties Lonicera coeruleae L. are presented and the factors (variety, shoot type and its merism) influencing secondary root formation of softwood cuttings are given. Some varieties and forms of honey-suckle bushes are recommended for perspective use in landscaping. Key words: own-rooted plant material, sweet-berry honeysuckle, variety, shoot type, merism. 237
- 238. УДК 631.526.32:634.23:632.111.5 ПРОЦЕСИ ЛЬОДОУТВОРЕННЯ У ТКАНИНАХ ДЕРЕВ НОВИХ СОРТІВ ВИШНІ О.І. КИТАЄВ, кандидат біологічних наук, Н.В. МОЙСЕЙЧЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук, В.І. ВАСИЛЕНКО Інститут садівництва УААН, Київ, Україна Наведено результати дослідження з вивчення особливості процесів льодоутворення в тканинах дерев нових сортів вишні з метою встановлення їх адаптування до умов перезимівлі. У помірній кліматичній зоні України різноманітність коливань температури, тривалості дня, кількості опадів та ін. частіше призводить до порушення ритму ростових процесів у рослин. Річний цикл плодових дерев включає п‘ять періодів: літній ріст пагонів, прихований ріст дерев, органічний, або глибокий спокій, вимушений спокій і стадія весняного пробудження [1]. З них велике значення має період глибокого спокою. Чим довше він триває, тим легше рослинам справитися з непередбаченими весняними заморозками. Ряд факторів, які в подальшому супроводжують розвиток морозостійкості, відмічається протягом усього вегетаційного процесу — від початку набубнявіння бруньок до осіннього забарвлення листя, що тісно пов‘язано зі змінами стану води у тканинах плодових дерев. Нормальній підготовці до зимового періоду можуть сприяти умови росту в першій половині літа. Передусім це стосується ростових процесів, особливо в першій половині вегетації, що забезпечує їх припинення та перехід у стан спокою до настання холодів. Однак своєчасне завершення даних процесів та визрівання тканин — це тільки початковий етап підготовки до зими. Стійкість рослини можна оцінити після дії на неї низьких позитивних температур у поєднанні зі скороченим фотоперіодом. Це сприяє зміні біохімічних процесів на клітинному та тканинному рівні. При цьому відбувається накопичення поліфенолів і крохмалю, посилюється лігніфікація клітинних стінок. Крохмаль при зниженні температури може перетворюватися у водорозчинні речовини з кріопротекторною властивістю, а при гідролізі поліфенолів утворюються речовини з рістактивуючою дією, що необхідно для виведення рослин зі стадії спокою. Крім того, лігнін — природний рослинний полімер поліфенольної природи, який імпригує целюлозні волокна клітинних стінок, збільшує їх міцність та еластичність, що дозволяє без деформації переносити температурні коливання в зимовий період [4]. 238
- 239. В період підготовкидерев до зими у клітинах і міжклітинниках також спостерігається накопичення низькомолекулярних білків, що сприяє збільшенню концентрації розчинних речовин у клітинах та при низьких температурах знижує ризик утворення в середині їх кристаликів льоду. Водночас низькомолекулярні білки на клітинних стінках служать нуклеаторами льодоутворення у міжклітинному просторі. Вони ініціюють відтік води з клітини та зменшують ризик утворення внутрішньоклітинного льоду [2]. Останнім часом для оцінки морозостійкості сортів застосовують аналіз водно-фізичних можливостей тканин, які визначають функціональний стан об‘єктів у період аклімації (загартування). Складовою частиною його є диференціально термічний аналіз (ДТА) процесів льодоутворення в різних органах і тканинах рослини, які супроводжуються виділенням прихованого тепла. Метод дозволяє контролювати водно-фізичний стан клітин і тканин під час загартування (аклімації). Створюється можливість одночасно спостерігати за динамікою льодоутворення у тканинах, порівнювати його термодинамічні параметри з температурною межею морозостійкості рослин і давати характеристику окремим етапам проходження аклімації та деаклімації [5]. Виходячи з вищесказаного, ці питання стали предметом наших досліджень. Методика досліджень. Дослідження проводились на дослідній ділянці Інституту садівництва (ІС) УААН (Києво-Святошинський район Київської області) з 2009 року за методикою [3]. Грунт дослідної ділянки темно-сірий опідзолений, легко-суглинковий на карбонатах. Вирощування дерев проводили відповідно до методичних рекомендацій та загальноприйнятих технологій [4]. Польовий дослід було закладено у 2000 р. (схема садіння 6 х 2,5 м) за методикою первинного сортовивчення. Для лабораторних дослідів відібрано 11 нових сортів вишні. За контроль взято сорт Подбєльська. Протягом зимового періоду з грудня 2008 по лютий 2009 років спостерігалась порівняно тепла погода. Весна ж характеризувалася незначними різкими перепадами максимальних і мінімальних температур (плюс 3,6 — мінус 7,1), з мінімальною кількістю опадів у квітні (2,0 мм). Дослід із сортами вишні розпочався з березня 2009 р. (4 компонент зимостійкості), в період весняного пробудження рослин. За лабораторних умов вивчали особливості процесів льодоутворення у тканинах пагонів з генеративними та вегетативними бруньками з метою визначення адаптивного потенціалу сортів до дії низьких температур. Відбирались частини однорічних приростів із брунькою, оскільки лімітуючим показником при перезимівлі є морозостійкість генеративних і вегетативних бруньок. Об‘єктом служила середня частина пагона (1,5–1,7 239
- 240. см) з брунькоюмасою від 0,2 до 0,37 г. Льодоутворення визначалося за допомогою приладу для диференційного термічного аналізу. Датчиками температури були хромель-копелеві термопари. Одну з них вводили поздовжньо в серцевину зразка, на глибину 10 мм, другу — в еталонний зразок. Еталон складався з індиферентного матеріалу (парафіну) і за своїми розмірами був подібний до зразків, що вивчались. Термопари розміщували полюсами один до одного. З них подавався сигнал на вхід («у») високочутливого потенціометру (Н — 307) з двома координатами. Крім того, одну з термопар використовували для вимірювання температури в камері охолодження, сигнал з якої подавався на вхід «х» потенціометру. За допомогою обох термопар визначали різницю між зразками та еталоном утворення льоду [3, 6]. При проведенні аналізу зразки охолоджували у двохкаскадному напівпровідниковому мікрохолодильнику типу ТЛМ — 2. Зниження температури в камері проходило з незмінною швидкістю -1˚С за хвилину з інтервалом температури +10˚С … -40˚С. У процесі кристалізації води виділялось приховане тепло льодоутворення, котре реєструвалось як різниця сигналів від термопар. У тканинах на екзотермах з‘являлось декілька максимумів, положення та амплітуда яких частково залежали від водно- фізичної особливості тієї чи іншої тканини. Процеси утворення кристаликів льоду у тканинах вивчали за допомогою аналізів окремих фаз екзотермічних процесів у тканинах ксилеми та флоеми та змін температури ініціації льодоутворення в деревині, а також температури їх проходження [3, 6]. Результати досліджень. При проведенні аналізу льодоутворення на кривих тепловиділення (екзотерми) з‘являлось декілька максимумів. Положення їх амплітуди спричинено нерівномірністю утворення льоду у тканинах пагонів і бруньок, і в цілому визначається водно-фізичними особливостями тієї чи іншої тканини (табл. 1). На прикладі реєстрації екзотермічного процесу льодоутворення у тканинах дерева сорту Подбєльська (контроль) можна чітко бачити початок цього процесу (ініціацію), котрий супроводжується різким сплеском тепловиділення, що формує фронт льодоутворення (рис. 1). Амплітуду фронту відмічено точкою ТF, а ініціацію — tін.. Необхідно зазначити, що в зимовий період tін, у загартованих тканинах знаходиться в діапазоні від -8 до -12˚С. Це свідчить про значне переохолодження води у тканинах до початку льодоутворення. Амплітуда фронту здебільшого теж залежить від загартування культури, тому невелике значення в межах від 1 до 2 визначено процесами загартування. Після фронту (ТF) на екзотермі спостерігається перший максимум, поява якого обумовлена льодоутворенням у великих судинах ксилеми. Далі на кривій льодоутворення в діапазоні від -16 до -18˚С спостерігається максимум, який пов'язаний з льодоутворенням в значно 240
- 241. менших клітинах флоеми.В діапазоні від -25 до -30˚С спостерігається так званий низькотемпературний максимум. Появу тепловиділення низької температурної області пов‘язують Подбєльська з підмерзанням води в мікрокапілярах ксилеми. 2 тепловиділення, °С 1,5 температура 1 0,5 0 0 -5 -10 -15 -20 -25 -30 -0,5 температура охолодження, °С Рис. 1. Екзотерма льодоутворення в тканинах вишні сорту Подбєльська 1. Параметри екзотермічних процесів нових сортів вишні (березень 2009 року). Температура спостережень, Температурний Амплітуда екзотерми, ˚С (T) ˚С (t) діапазон, ˚С maх ғ ТЕ пагона НТЕ/ВТЕ max ВТЕ сорти ксилеми ініціації флоеми max ТЕ фронту з/п НТЕ НТЕ НТЕ ВТЕ ксилем флоем и и Подбельска 1 -10,9 -11,5 -17,4 -26,5 2,1 6,5 19,5 1,5 1,7 1,8 0,3 0,17 (контроль) Дочь 2 -11,7 -13,6 -19,5 -29,9 1,8 4,6 19,9 1,7 1,9 2,8 1,1 0,58 Ярославни Петрова 3 -10,6 -11,8 -17,2 -29,8 2,2 5,7 22,4 1,5 1,8 2,4 0,3 0,17 родинка 4 Хейман -10,7 -11,2 -17,2 -26,4 2,2 4 18,2 1,4 1,6 1,6 0,3 0,19 5 Волжаночка -10,8 -12,4 -17,2 -25,3 3,2 6,5 18,5 1,8 2,2 2,4 0,4 0,18 6 Муза -9,8 -10,8 -17 -28,3 2,6 4,2 20,5 1,3 1,6 2 0,3 0,19 7 Оливе -10,7 -11,7 -18 -27,3 2,8 2,7 18,4 1,5 1,8 2 0,3 0,17 8 Гріот Джеллі -10,3 -10,8 -16,8 -26,3 1,5 5,4 19,6 1,3 1,6 1,9 0,3 0,19 9 Богуславка -10,1 -10,6 -18,3 -26,6 1,9 5,6 20,4 1,2 1,4 2,1 0,5 0,36 10 Солідарність -10,9 -11,3 -16 -25,2 2,7 6,9 19,1 1,8 2,1 2,3 0,5 0,24 11 Встреча -10,4 -12,1 -17,2 -26,1 3,1 6,7 20,1 1,6 1,9 2,4 0,5 0,26 Температурний діапазон. У перегинаннях на кривій тепловиділення визначають діапазони екзотермічного процесу в окремих тканинах. Тепловиділення в діапазоні від tін до першого перетину — це діапазон високотемпературної екзотерми (ВТЕ) — у ксилемі, а від першого перетину до другого зумовлено льодоутворенням у тканинах флоеми. Діапазон тепловиділення всього органу визначається як різниця температур від початку ініціації до завершення цього процесу. Чим ширше температурна екзотерма ВТЕ та органа в цілому, тим вища аклімація тканин на дію низьких температур. 241
- 242. Проведений аналіз показав,що тепловиділення в більшості сортів спостерігається в діапазоні від -8 до -30˚С. Початок льодоутворення (ініціація) коливався в незначному діапазоні температур (від -9,8˚ до -10,9˚С). Найвужчий температурний діапазон льодоутворення (від початку до кінця екзотермічних процесів) у макрокапілярах відмічено в сорту Хейман (18,2˚С), найширший — у Петрової родінки (22,4˚С). 2. Параметри екзотермічних процесів нових сортів вишні (квітень 2009 року). Модельний дослід. Температура Температурний Амплітуда екзотерми, ˚С (T) спостережень, ˚С (t) діапазон, ˚С maх ғ ТЕ пагона НТЕ/ВТЕ max ВТЕ сорти ксилеми ініціації флоеми max ТЕ фронту з/п ксилеми НТЕ НТЕ НТЕ ВТЕ флоеми 1 Хейман (вегет.) -10,4 -10,8 -17,1 -29 1,4 8 18,5 1,4 1,5 2 0,4 0,26 2 Хейман (генер.) -13,4 -13,8 -17,2 -24 2,2 9 17 1,6 1,9 2,3 1,6 0,84 -25,5 0,8 0,42 7 3 Встреча(вегет.) -13,9 -14,2 -17,5 -27,5 1,8 17,5 1,6 1,9 2,3 0,4 0,21 5 -26,2 0,6 0,31 4 Встреча (вегет.) -13 -13,4 -17 -25,4 0,4 5,7 15,9 1,5 1,6 1,8 1,6 1 Солідарність -24 0,8 0,53 5 -12,1 -12,9 -16,8 0,7 8,9 18,3 1 1,5 1,7 (генеративна) -27,2 0,4 0,26 Солідарність 6 -10,2 -10,5 -16,7 -23,8 0,3 6 18 0,6 0,8 1,5 0,6 0,75 (вегетативна) Дочь Ярославни -26,5 5,8 19 1 0,63 7 -12,2 -14 -17,8 2 0.7 1,6 2,4 (вегетативна) -30 3,8 0,3 0,19 Дочь Ярославни 8 -13 -13,2 -18,8 -23,9 0,4 10 18 1,4 1,6 3,7 4,4 2,75 (1верх.брунька) -15,9 1,1 Дочь Ярославни 9 -16,4 -16,5 -16,3 -25,2 0,1 8 14,4 0,9 1 2 4,2 4,2 (3верх. бруньки) -20,2 3,2 Дочь Ярославни -24 2,3 1 10 -13,9 -14,5 -19,1 0,8 7,8 16,7 1,4 2,3 3 (генеративна) -26,6 1 0,43 -21,5 10,2 1,9 1,36 11 Муза(вегетат.) -11,2 -11,9 -16,9 -24,8 0,8 7 18,8 1 1,4 2,6 0,9 0,64 -26,9 4,5 0,5 0,36 12 Муза (вегетат.) -11,6 -12 -16,9 -26 0,5 5,1 18,5 0,6 0,9 1,8 0,4 0,4 Богуславка -24 9 1,3 1,1 13 -10,8 -11 -16,9 0,7 20 0,7 1,2 2 (генеративна) -29,5 6 0,2 0,17 Богуславка -23 9 1,3 0,81 14 -12 -13 -17,5 1 18 1 1,6 2,4 (вегетативна) -25,8 6 0,8 0,5 Солідарність 15 -8 -8,8 -13 -18 0,8 19,7 10,8 2,5 2,8 1,7 0,5 0,18 Без кори 242
- 243. Температурний діапазон ВТЕта НТЕ в сортів Подбєльська (к), Солідарність і Гріот Джеллі ширший, що свідчить про більшу адаптацію їх до дії низьких температур. У сортів Оліве та Муза температурний діапазон був вужчий, а, отже, перебіг льодоутворення в них більш інтенсивний, а аклімація менша. Однак існує небезпека грибкових захворювань (моніліоз і коккомікоз), які можуть сприяти таким низьким параметрам аклімації. Важливими показниками, що характеризують утворення льоду в мікрокапілярах ксилеми при низьких температурах, є температура спостереження за низькотемпературною екзотермою (НТЕ). При цьому високий показник у відношенні до контролю спостерігався в сортів Петрова родінка і Дочь Ярославни (-29,8 і -29,9˚С), мінімальний у Волжаночки та Солідарності (-25,2 і -25,3˚С). Найнижчий амплітудний показник екзотерми (ТЕ флоеми) відмічено в сорту Хейман (1,6˚С), найвищий — у сортів Дочь Ярославни (2,8˚С), Петрова родінка, Волжаночка і Солідарність (2,4˚С). Розподіл води в макро- та мікрокапілярах ксилеми аналізували за амплітудами високотемпературної (ВТЕ) та низькотемпературної екзотерми (НТЕ). Виникнення ВТЕ пояснюється утворенням льоду в більших судинах і макрокапілярах при температурах нижчих, ніж у мікрокапілярах НТЕ, що обумовлено різним тиском водяного пару, від якого залежить температура льодоутворення. Чим нижче тиск, тим раніше починається цей процес. У макрокапілярах при більшому об‘ємі судин тиск нижчий, а в мікрокапілярах при меншому об‘ємі судин вищий. В результаті порівнювального аналізу обох параметрів амплітуд екзотерми за співвідношенням амплітуд ВТЕ та НТЕ одержано такі дані: Дочь Ярославни — 0,58, Богуславка — 0,36, Встрєча — 0,26, що свідчить про більший ризик утворення льоду через переохолодження води. Найнижчі показники спостерігались у Подбєльської, Петрової родінки, Оліве — 0,17. Такі співвідношення ВТЕ та НТЕ вказують на значно менший ризик утворення льоду в їх мікрокапілярах. Експерименти з екзотермічного аналізу льодоутворення в пагонах кісточкових дозволили, в залежності від амплітуди НТЕ, виділити три групи за ступенем адаптивності до умов перезимівлі: високо-, середньо- та слабоадаптивні. До перших належать — Подбєльська, Петрова родінка, Хейман, Муза, Оліве, Гріот Джеллі (0,3˚С); до середньоадаптивних — Волжаночка, Богуславка, Солідарність, Встрєча (0,4˚С -0,5˚С); до слабоадаптивних — Дочь Ярославни (1,1˚С). Дослідження показали, що останній характеризується високим ризиком пошкодження морозами через підвищену здатність дерев утримувати воду. Проте, завдяки цьому, стійкість цього сорту до посухи висока. Додатково проводились два модельних досліди (таб. 2). В першому визначали різницю у процесах льодоутворення в генеративних і вегетативних бруньках. Істотної різниці не виявлено, проте амплітудне співвідношення НТЕ/ВТЕ в таких сортів, як Богуславка (1,1), Хейман (0,84), Дочь Ярославни (1) дає можливість переконатись у більшому ризику 243
- 244. пошкодження морозами генеративнихбруньок, ніж вегетативних. У сорту Солідарність спостерігається зовсім інша картина, яка дозволяє припустити можливість більшого пошкодження морозами вегетативних бруньок, ніж Солідарність (1 вег. брунька) генеративних (рис. 2). 2 тепловиділення,°С 1,5 температура 1 0,5 0 0 -5 -10 -15 -20 -25 -30 -35 -0,5 температура охолодження, °С Рис. 2. Екзотерма льодоутворення у тканинах вишні сорту Солідарність Другий модельний дослід проводився на сорті Дочь Ярославни з верхівковими бруньками (вегетативними). Спостерігався різкий стрибок амплітудних співвідношень НТЕ/ВТЕ (4,2) (рис. 3). Дочь Ярославни (3 вег.бруньки) 5 4,5 температура тепловиділення,°С 4 3,5 3 2,5 2 1,5 1 0,5 0 0 -5 -10 -15 -20 -25 -30 -35 т емперат ура охолодження, °С Рис. 3. Екзотерма льодоутворення у тканинах вишні сорту Дочь Ярославни В досліді з однією верхівковою брунькою амплітуда тепловиділення та співвідношення НТЕ/ВТЕ були меншими (2,75). Однак обидва графіки переконливо свідчать про гірший стан верхівкових бруньок у холодний період року. Слід, однак, мати на увазі, що цей дослід проводився на початку набубнявіння бруньок, коли рослини переходять від фази спокою у фазу весняного пробудження, що спостерігалось за амплітудою (4,2˚С). В цей період відбувається синтез цукрів, які сприяють утриманню води. Зростаюча водоутримувальна здатність тканин веде до значного переохолодження, при цьому різко ростуть амплітуди екзотермічних процесів протягом всього діапазону льодоутримання, але передусім амплітуда низькотемпературної екзодерми (НТЕ) зростає в багато разів. Розвивається зовсім інший механізм захисту тканин від низьких температур за рахунок збільшення концентрації речовин кріопротекторів (цукри, низькомолекулярні білки), що знижують температуру льодоутворення. Цей механізм характерний для тканин рослин 244
- 245. при активації процесівросту й розвитку, однак він призводить до ризику пошкодження при замерзанні переохолодженої води. Наступний модельний дослід виконано на сорті Солідарність. Із зразка було видалено кору, сам фрагмент упаковано в ізострічку. Видалення кори спричинило зменшення амплітуди тепловиділення в діапазоні екзотермічних переходів Солідарність (без кори) а у флоемі, також модифікацію високотемпературної екзотерми (рис. 4). 6 температура тепловиділення,°С 5 4 3 2 1 0 0 -5 -10 -15 -20 -25 -30 -1 т емперат ура охолодження, °С Рис. 4. Екзотерма льодоутворення у тканинах вишні сорту Солідарність (модельний дослід) Висновок. Відповідно до попередніх результататів проведених досліджень, сорти вишні за адаптивністю до умов перезимівлі розділено на три групи: високоадаптивні — Подбєльська, Петрова родінка, Хейман, Муза, Оліве, Гріот Джеллі (0,3˚С); середньоадаптивні — Волжаночка, Богуславка, Солідарність, Встрєча (0,4–0,5˚С); слабоадаптивні — Дочь Ярославни (1,1˚С). Метод диференційного термічного аналізу дозволяє не тільки характеризувати сорти за стійкістю до низьких температурних перепадів, але й визначати пошкодження вегетативних і генеративних бруньок у період зниження температури. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Колесникова А.Ф., Колесников А.И., Муханин В.Г. Вишня. — М.: Агропромиздат, 1986. — 238 с. 2. Генкель П.А. Физиология растений с основами микробиологии. — М.: Гос. уп. изд. Мин. прос. РСФСР, 1962. — 536 с. 3. Васюта С.О., Китаєв О.І. Дослідження особливостей льодоутворення у тканинах коренів підщеп кісточкових культур залежно від їх морозостійкості // Садівництво. –2001. — Вип. 53. — С. 312-319. 4. Кондратенко П.В., Бублик М.О. Методика проведення польових досліджень з плодовими культурами. — К.: Аграрна наука, 1996. — 96 с. 5. Соловьева М.А. Физиологические основы формирования морозоустойчивости плодовых растений и защита от зимних повреждений // Сельскохозяйственная биология. — 1983. — ғ7. — С. 108-113. 245
- 246. 6. Проблеми моніторингу у садівництві / за ред. А.М. Силаєвої. — Київ: Аграрна наука, 2003. — (135–145 с.) 349 с. Одержано 29.04.10 Метод дифференциального термического анализа позволяет определить адаптивность новых сортов вишни к условиям перезимовки и установить повреждение вегетативных и генеративных почек в период снижения температуры. Ключевые слова: дифференциальный термический анализ, адаптивность, сорт, вишня, условиям перезимовки. The application of the differential thermal analysis enables to define the ability of new cherry varieties to adopt to winter conditions and identify the damage of vegetative and generative buds during the period of low temperatures. Key words: differential thermal analysis, adaptability, variety, cherry, winter conditions. УДК 634.018:712.413 СЕЗОННА ДИНАМІКА МІКРОКЛІМАТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У МЕЖАХ ВНУТРІШНЬОЇ ЧАСТИНИ ФІТОГЕННОГО ПОЛЯ БЕРЕЗИ ПУХНАСТОЇ О.М. ГОРЄЛОВ, кандидат біологічних наук, Н.Д. ДІДУСЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України У статті наведено дані щодо сезонної динаміки окремих мікрокліматичних показників (рівня освітлення, температури та відносної вологості повітря) в ме