л3 ст уя 2012

Дисципліна
СТАНДАРТИЗАЦІЯ та УПРАВЛІННЯ
ЯКІСТЮ
Лекція №3

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
Модуль№1
«Стандарти – нормативна база управління якістю у видавничо-
поліграфічній справі»
Лекція №3
Методи стандартизації

План
1.Основні принципи стандартизації
2.Системи переважальних чисел і параметричні ряди
3.Основи уніфукування та агрегатування устаткування
4.Уніфікування і типізування технологічних процесів
5. Суть і принципи комплексної стандартизації
6.Стандартизація і проблеми економії матеріалів
7.Стандартизація технічної документації
Контрольні питання

Основні принципи
стандартизації
• Метод відбирання, покладений в основу
стандартизації, у поєднанні з її
організаційною діяльністю сприяли
вирішуванню одного з основних завдань
стандартизації - безперервного розвивання
продуктивних сил.
• З урахуванням сказаного та економічної
доцільності сформовано основні принципи
стандартизації:

• збалансованість інтересів співучасників
виробничо-споживчого циклу;
• випереджування рівня якості продукції;
• взаємоузгодженість стандартів;
• ефективність стандартизації;
• відповідність сучасному рівню науки,
техніки, виробництва;
• пріоритетність розробляння стандартів;

• функційної взаємозамінності виробів (послуг);
• гармонізування;
• переважання (встановлювання оптимальних
рядів основних параметрів продукції - у
видавничій справі: форматів видань, у
поліграфії: форматів формного чи
друкарського обладнання та інше).
• Крім загальнонаукових у стандартизації
застосовують і специфічні методи.

Система переважальних чисел і
параметричні ряди
• Одне з найважливіших завдань
стандартизації - раціональне будування
параметричних рядів машин, приладів,
різноманітних виробів, виробничих процесів
тощо.
• Стандарти суттєво впливають на формування
номенклатури продукції, а тому і на технічний
рівень галузей народного господарства, які
виробляють і які споживають цю продукцію.

• Щоб розробити параметричні ряди, треба
насамперед встановити єдину закономірність у
системі величин, що їх передбачають
стандартувати.
• Таке завдання вирішують за допомогою
переважальних чисел, використовних для
розробляння стандартів, у проектно-
конструкторських документах тощо, що дає змогу
поєднувати параметри об'єктів стандартизації з
іншими, пов'язаними з ними, параметрами:
розміри формних пластин з формним обладнанням,
формати паперу з форматами друкарських машин і
розмірами сторінок тощо.

• Ряди переважальних чисел можуть бути виражені
арифметичними чи геометричними прогресіями.
• Елементарні арифметичні прогресії можна подати так:
1-2-3-4-5 - ...-9- 10- ...
0,2-0,4-0,6-0,8-1,0-...
• Арифметичний ряд характеризується постійною
різницею між двома сусідніми членами, тобто
Nn – Nn-1 = d = const,
• де Nn і Nn-1 - значення сусідніх членів ряду;
• d - різниця (інтервал) значень суміжних членів ряду.

• Арифметичні прогресії не потребують
округлення.
• Суттєвий недолік арифметичного ряду - його
нерівномірність. За постійної абсолютної
різниці відносна різниця між членами зі
зростанням ряду різко спадає.
• Так, у ряді 1 – 2 -.. .-9-10 для чисел 1 і 2
відносна різниця становить 200 %, а для
чисел 9 і 10 лише 11 %, що призводить до
нерівномірності параметричного ряду.

• Дещо більшу поширеність мають ступінчасті
арифметичні ряди, в яких різниця значень
постійна лише для певної його частини.
• Для малих типорозмірів ряду різницю
вибирають меншу, для більших - більшу.
• Прикладом може бути ряд стандартних
нарізей, розмірів шрифтів.

• Найоптимальнішими є геометричні ряди, у
яких абсолютна і відносна різниці між
будь-якими суміжними членами ряду
однакові й дорівнюють знаменнику
прогресії:
1-2-4-8-16-32-64- ...
1 - 1, 1 - 1,21-1,333- ...
• Знаменник прогресії у наведених
прикладах - відповідно 2 та 1,1.

• У геометричній прогресії, що охоплює
одиницю, кожен з її членів визначає вираз:
Ni = φi,
• де і - порядковий номер члена;
• φ - знаменник прогресії.
• Для стандартизації зручні є геометричні
прогресії, що охоплюють число 1 і мають як
знаменник корінь з 10 ( φл = n√І0).

• Найчастіше за рекомендацією 180
використовують геометричні прогресії з
такими знаменниками (округлено):
Знаменник Ряд
5 √І0 = 1,6 R5
10√І0=1,25 R10
20√І0= 1,12 R20
40√І0= 1,059 R40
60 √І0= 1,029 R80

• Ряди R5, R10, R20 і R40 називають
основними, а ряд R80 - додатковим.
• Знаменники геометричних рядів вибирають
згідно з ГОСТ 8032 «Предпочтительные
числа и ряды предпочтительных чисел».
• Кількість членів у кожному з цих рядів
дорівнює, відповідно, 5; 10; 20; 40 і 80.
Кожний черговий ряд охоплює всі числа
попереднього.

• Дозволено використовувати похідні ряди. Їх
отримують з основних, відбираючи кожний 2-
3-4-й або n-й член основного чи додаткового
ряду. У познаки похідних рядів входять
познаки основного ряду.
• Наприклад, R5/3 - похідний ряд, одержаний з
кожного третього члена основного ряду R5,
причому починатися він може з першого,
другого чи третього члена ряду. Щоб уточнити
вибраний ряд, у дужках наводять його перший
член, наприклад R5/3 (1,6...).

• Основні й додаткові ряди переважальних
чисел мають такі позначки:
• Не обмежені межами:
• R5, R10, R20, R40, R80.
• З обмеженими межами і містять числа:
• R5(…40…)— основний ряд R5, не
обмежений верхньою і нижньою межами
але з обов'язковим охопленням члена 40.

• R10(1,25.. .) - оcновний ряд R10, обмежений
членом 1,25 як нижньою межею.
• R20 (.. .45) - основний ряд R20, обмежений
членом 45 як верхньою межею.
• R40 (75...300) - основний ряд R40, обмежений
членами 75 і 300 як нижньою та верхньою
межами відповідно.
• R5/2 (1... 100) - похідний ряд, одержаний з
кожного 2-го члена основного ряду R5 і
обмежений членами 1 і 100.

• Похідні ряди застосовують тоді, коли жоден
з основних рядів не задовольняє необхідні
вимоги і коли встановлюється градація
числових характеристик, що залежать від
параметрів і розмірів, утворених з основних
рядів.

• Перш ніж розглядати принципи будування
параметричних рядів, розгляньмо стан їх у
поліграфії.
• Прикладом параметричного ряду є ДСТУ 29.5-
2001. «Видання книжкові. Поліграфічне
виконання. Загальні технічні вимоги».
• Цей галузевий стандарт поширюється на
основні параметри видавничо - поліграфічного
оформлювання текстових книжкових видань
різної цільової призначеності.

Розглянемо формати паперу та видань:

• З таблиці видно, що не всі формати паперів
і видань точно вкладаються в
параметричний ряд.
• Частину форматів розраховано на рулонний
друк (ширина рулону 70, 84 або 90 см).
• Чітка геометрична прогресія існує у разі
визначення часток аркуша: ...60x90/128;
60x90/64; 60x90/32; 60x90/16...

• Стан стандартизації форматів свідчить про наявність
двох взаємносуперечних тенденцій:
 з одного боку, щоб підвищити ефективність
виробництва, доцільно зменшувати кількість
форматів видань,
 а з іншого – різноманітність форматів диктує
особливість фізіологічних і соціальних потреб
читачів.
• Крім параметричних рядів форматів паперу існує
параметричний ряд розмірів шрифтів, який в нашій
країні побудований на основі ступінчастої
арифметичної прогресії:
4; 5; 6; 7; 8; 10; 12; 14; 16; 20; 24; 28;...

• В основу побудови раціональних
параметричних рядів покладено принцип
встановлення оптимальних розмірних рядів
за основними (головними) параметрами,
які визначають експлуатаційні й технічні
можливості машини (виробу).
• Так, для друкарських машин головним
параметром є формат паперового аркуша,
для формного обладнання - розмір
оброблюваної пластини тощо.

• Вибираючи основні параметри, керуються такими
принципами:
• номенклатура основних параметрів має бути
мінімальна, щоб не ускладнювати процес
удосконалювання конструкції і технології
виготовляння виробів;
• параметри мають бути стабільні за конструктивного
модифікування та технічного модернізування;
• основні параметри мають бути незалежні від таких
змінних чинників, як технологія виготовляння,
матеріали тощо.

Параметричні ряди відрізняються один від
одного діапазоном і характером градації.
Будь-яку обмежену послідовність членів ряду
називають інтервалом.
Під діапазоном параметричного ряду треба
розуміти максимальний інтервал ряду.
• Градація параметричного ряду - це закон
утворювання ряду.
Цей закон визначає характер інтервалів між
членами ряду.

• Створювані параметричні ряди потребують
обґрунтування.
• Мета техніко-економічного обґрунтування
ряду - визначити оптимальну його щільність
і члени ряду, які забезпечують
максимальний сумарний прибуток на
виробництві та споживачеві

Основи уніфікування та
агрегатування устаткування
• Невпинне створювання нового
устаткування, машин і приладів неминуче
породжує появу виробів, подібних за
призначеністю і з незначною відмінністю за
технічними параметрами.
• Раціонально скоротити і вибрати
оптимальну номенклатуру виробів дає
змогу стандартизація.

• В арсеналі сучасної стандартизації існують
такі методи:
• уніфікування;
• агрегатування;
• типізування.

• Сюди також можна зарахувати
симпліфікування - встановлення основних
параметрів за групами (рядами) однорідних
виробів, забезпечування взаємозамінності
певних складових частин виробів.
• Симпліфікування є елементарним видом
уніфікування.

• Уніфікування (від лат. unіо - єдність і facere
- робити) - це науково-технічний метод
відбирання і регламентування оптимальної
та скороченої номенклатури об'єктів
однакової функційної призначеності
(продукція, процеси, послуги) та значень
їхніх параметрів.

• Уніфікувати можна до стандартування, якщо її
результати не оформлюють стандартом.
• Але стандартизація виробів, їхніх складових
частин і деталей обов'язково передбачає
зуніфікування їх.
• Уніфікуванню підлягають також марки
матеріалів, їхні розміри, інструмент,
технологічна оснастка, процеси, норми,
вимоги, познаки, документація, методи
випробовування і контролювання.

• Комітет ІS0/СТАК0 рекомендує таке
визначення терміна «уніфікування»: це форма
стандартування, яка полягає у тому, що два
або кілька документів (об'єктів стандартизації)
об'єднують в один, щоб отримані об'єкти були
взаємозамінні у використовуванні.
• Уніфікування може бути заводське (в межах
заводу), галузеве (для ряду заводів,
підприємств галузі) і міжгалузеве.

• Залежно від методичних принципів
здійснювання розрізняють внутрішньо-
видове (уніфікування сім'ї однотипних
виробів) і міжвидове, або міжпроектне,
уніфікування (уніфікування вузлів, агрегатів,
деталей різнотипних виробів тощо).

• У поліграфічній технології багато однотипних
операцій, наприклад у формному виробництві;
промивання, декопіювання, проявляння (вимивання),
травлення, наношення захисного шару тощо.
• Це дало змогу створити процесори для виготовляння,
наприклад, офсетних друкарських форм.
Конструктивно процесори побудовано із
зуніфікованих секцій, які охоплюють пристрої для
виконування однотипних технологічних операцій.
• Логічним завершенням уніфікування є агрегатування.

• Агрегатування (від лат. aggregate -
приєднувати) - принцип створювання машин,
устаткування, приладів та інших виробів із
зуніфікованих, геометрично і функційно
взаємозамінних стандартних агрегатів
(автономних вузлів), використовуваних у
виробі в різній кількості і в різних комбінаціях
для виконування однакових або різних
функцій.
• Наприклад, електродвигун, помпа, компресор
тощо.

• Агрегатування суттєво підвищує економічну
ефективність устаткування, тому що все
одноопераційне устаткування працює з
високим коефіцієнтом використовування лише
за повної завантаженості; крім того, треба
зважати на споживані виробничі площі,
енергію тощо.
• Воно розширює номенклатуру і межі
застосовування універсальних машин,
перетворюючи їх у спеціалізовані завдяки
заміні робочих органів.

• Принцип агрегатування набув значного
поширення в галузі під час створювання
технологічного устаткування.
• Показовим прикладом агрегатування є
побудова друкарських машин, в яких як
основну ланку взято друкарську секцію.
• Під час друкування багатотиражних чи
кольорових видань для скорочення тривалості
друкування кількість секцій може бути більша
десяти.

• Фоторепродукційне обладнання
агрегатують з автоматами для оброблення
зекспонованого фотоматеріалу та з
секціями його сушіння і є по суті
автоматизованими потоковими лініями.
• Під час оброблення книжкових блоків і
встановлювання їх у палітурку в поліграфії
широко застосовують загрегатовані
потокові лінії.

• Метод агрегатування в галузі часто
використовують для автоматизування
виробничих процесів.
• Механізування та автоматизування - це
проблеми на підприємствах серійного і
дрібносерійного виробництва, для яких
характерні численна номенклатура і часте
змінювання виробів.

• В основному два напрями розв'язку цього
завдання:
1) на великих підприємствах з великою
завантаженістю або тих, що спеціалізуються на
випуску однотипної продукції, використовують
завтоматизовані потокові лінії, скомплектовані з
машин з однаковим, або кратним, циклом роботи;
2) у разі частого змінювання параметрів продукції
(формату, обсягу, характеру палітурки і матеріалів)
потокові лінії компонують з окремих пристроїв,
автоматизуючи транспортні та живильні операції.

Уніфікування і типізування
технологічних процесів
• Уніфікувати елемент конструкції
нестандартного усталювання та оснастки,
стандартувати і типізувати технологічні
процеси, впроваджувати застандартовані
засоби технологічного контролю якості,
застосовувати зуніфіковану тару тощо,
належить до технологічного стандартування.
• Воно поширюється не тільки на кінцевий
продукт, а й на його напівфабрикати, окремі
операції.

• Типізування - один з методів стандартизації.
• Суть його полягає в розроблянні та
встановлюванні типових конструктивних чи
технологічних розв'язків (типовий процес,
типове обладнання).
• Його, як правило, виконують на основі
систем переважальних чисел і завершують
випуском параметричних стандартів.

• Типізування технологічних процесів - це
комплекс робіт зі систематизування та
аналізування можливих технологічних
розв'язків у процесі виготовляння виробів
відповідної класифікаційної групи і
розробляння для них типового процесу
виробництва.
• Спільним для деталей є типовий технологічний
процес (ТТП), характеризований єдиним
планом оброблення на основних операціях,
однотипним устаткуванням і оснасткою.

• Типовий технологічний процес може бути
оперативний і перспективний.
• Оперативний ТТП відображає
прогресивний стан технології на поточний
момент;
• перспективний - передбачає подальше
модернізування виробництва з
урахуванням розвитку науки і техніки.

• Типізування технологічних процесів
виконують, як правило, у двох
взаємопов'язаних напрямах:
• типізування комплексних технологічних
процесів виготовляння однотипних виробів;
• типізування і стандартування окремих
операцій обробляння різних виробів.

• Щоб розробити стандартні технологічні
процеси об'єктів виробництва,
класифікують і вибирають типових
представників груп виробництва,
• кількісно оцінюють групи виробництва
(серійне, одиничне, масове),
• аналізують конструкції типових
представників об'єктів виробництва;

• розробляють основні маршрути
виготовляння виробів з техніко-
економічним обґрунтуванням вибору
заготованки;
• вибирають вид оброблення (спосіб
друкування, вид скріплювання книжкового
блока та його оздоблювання тощо) і
• визначають його маршрут з визначенням
устаткування за операціями;

• розробляють технологію операцій з вибором
їхньої структури, визначають початкові дані
для розраховування припусків на оброблення,
норм часу з урахуванням розряду робіт тощо;
• розраховують точність, продуктивність та
економічну ефективність варіантів ТТП і
вибирають оптимальний;
• оформлюють документацію та ТТП і
узгоджують її з усіма зацікавленими службами.

• Потрібність кожного конкретною етапу,
зміст завдань, шляхи і послідовність
вирішення їх визначає розробник ТТП.
• Використовування стандартно
технологічних розв'язків суттєво скорочує
строки освоєння нової техніки за
забезпечення високої якості виробничих
процесів та їх економічності.

• У галузі зростає застосовуваність систем, в
яких у технологічному готуванні текстових,
ілюстраційних і тексто-ілюстраційних
фотоформ (АСПТІ, АСПІІ) спільно з
допоміжним обладнанням ТТП
використовують ЕОМ.

Суть і принципи
комплексної стандартизації
• Комплексна стандартизація (КС) -
стандартизація, у якій цілеспрямовано та
планомірно встановлюють і застосовують
систему взаємопов'язаних вимог як до
самого об'єкта, так і до об'єкта, для
забезпечення оптимального розв 'язку
конкретної проблеми.

• Якість машин та інших промислових
виробів залежить від багатьох чинників, і
високий її рівень можливий лише за
оптимізації та повній взаємоузгодженості
вимог на всіх стадіях існування продукції.
Розв'язок цих завдань ускладнюється
потребою широкого міжгалузевого
кооперування заводів.

• Наприклад, виробляючи фотополімерні
пластини, треба узгоджувати вимоги (дії) з
підприємствами хімічної промисловості
(мономери, полімери, клеї, фотоініціатори),
метало- вальцьовальної (основа пластин),
нафтопереробчої (розчинники) тощо.
• Випуск високоякісної продукції і ритмічне
виробництво у такому разі можливі лише за
умови КС.

• Ефективність дії КС у виробництві та
експлуатуванні (споживанні) продукції
можлива за певних методологічних принципів:
• системності - урахованості найважливіших
функційних взаємозв'язків між об'єктами КС та
їхніми складниками;
• комплексності - всебічного обліку елементів
(чинників), від яких залежить КС за
оптимальності рівня стандартизації;
• перспективності - відповідності елементів КС
світовому рівню тощо.

Стандартизація і проблема
економії матеріалів
• Стандартизація дає змогу раціональніше
використовувати сировину і матеріали,
виробляти дешевші, але високоякісніші та
різноманітніші вироби.
• Завдяки стандартизації можна досягнути
ощадливого використовування
матеріальних та енергетичних ресурсів що й
є найважливіше завдання підвищення
якості та технічного рівня виробів.

• Ефективність економії матеріалів у галузі технології
поліграфічного виробництва значною мірою
пов'язана:
• з серійністю виробництва,
• рівнем стандартизації та уніфікації виробів,
• з підвищенням коефіцієнта використовування
матеріалів (раціональний розкрій, оптимальні
варіанти оформлення видань, повніше
використання формату паперового аркуша тощо),
• зменшенням витрат матеріалів на підготовчих
операціях (приводження, приладжування).

• Суттєву роль в економії матеріалів відіграють
принципово нові ТТП.
• Технологічні процеси вже в період розроблення
їх повинні передбачати вироблення продукції
без відходів або з мінімальною кількістю їх, щоб
не доводилося розв'язувати питання
використання відходів і побічних продуктів.
• Прикладом може бути використання
відпрацьованих офсетних друкарських форм для
виготовляння шильдів.

Стандартизація технічної
документації
• Створювання систем технічної документації
зумовлено потребою міжгалузевої
співпраці.
• Міжгалузеві системи характеризує
взаємозв'язок, визначає запровадженість
форм документів, правил оформлювання їх
і користування, які потребують мінімальних
витрат на їх ведення.

• Міжгалузеві системи та комплекси
стандартів створюють для розв'язування
вагомих народногосподарських завдань.
• Існує понад 40 систем, найважливішими з
яких є:
• комплекс стандартів «Національна
стандартизація» (НС),

• Державна система забезпечення
однаковості вимірів (ДСВ),
• Система стандартів безпеки праці (ССБП),
• Система стандартів з інформації,
бібліотечної та видавничої справи (СІБВС) та
інші.

Комплекс стандартів
«Національна стандартизація» (НС)
• На сьогодні до комплексу НС належать 13
стандартів.
• Стандарти цього комплексу позначено
цифрою 1, яку ставлять після індекса перед
номером стандарту:
• ДСТУ 1.0:2003 «НС. Основні положення»;

Комплекс стандартів
«Національна стандартизація» (НС)
• ДСТУ 1.2:2003 «НС. Порядок розроблення
національних нормативних документів»,
• ДСТУ 1.5:2003 «Правила побудови,
викладання, оформлювання та вимоги до
змісту нормативних документів»,
• ДСТУ 1.7:2001 «НС. Правила і методи
приймання та застосовування міжнародних
і регіональних стандартів» та інші.

Єдина система конструкторської
документації (ЄСКД)
• Це комплекс міждержавних стандартів, які
встановлюють єдині, взаємопов'язані
правила і положення із складання,
оформлювання та обігу конструкторської
документації, що її розробляють і
використовують промислові, проектно-
конструкторські, науково-дослідні
організації та підприємства.

• У стандартах ЄСКД збережено правила і
положення, що діяли раніше стосовно
виконування креслеників, а також
враховано рекомендації IS0 та ІЕС.
• Запровадження ЄСКД забезпечує суттєву
економію, якість креслярської документації.
Увесь комплекс затверджених стандартів
поділяється на 10 груп.

• З 01.07.2004 р. набув чинності ДСТУ
3321:2003 «Система конструкторської
документації.
• Терміни та визначення основних понять», з
якого розпочинається створення української
«Системи конструкторської документації»
(СКД).

Єдина система технологічної
документації (ЄСТД)
• Комплекс міждержавних стандартів ЄСТД
встановлює єдині та взаємопов'язані
правила розроблення, оформлювання і
користання технічної документації усіх
видів з урахуванням особливостей
автоматизованих систем керування
технологічними процесами (АСКТП),
робототехнічних комплексів (РТК) і гнучких
виробничих систем (ГВС).

• Стандарти ЄСТД поділено на дев'ять
основних груп.
• Стандарти групи 0 (Г0СТ 3.1001-81 «ЕСТД.
Общие положения») встановлюють загальні
положення ЄСТД.

• Стандарти групи 1 встановлюють:
• стадії розроблення технологічної
документації та види документів;
• загальні вимоги до документів;
• правила оформлювання документів
загальної призначеності;
• терміни та визначення понять, які
використовують в технологічних процесах,
тощо.

• До групи належать 10 стандартів.
• Стандарти групи 2 встановлюють єдину систему
позначання технологічних документів,
застосовуваних для комплектування, зберігання
та шукання.
• Стандарти групи 4, які стосуються основного
виробництва, встановлюють правила
оформлювання документів на різні технологічні
процеси. Група охоплює 26 стандартів.

• Стандарти групи 5 встановлюють правила
оформлювання технологічних документів на
технічне та технологічне випробовування.
• Група має п'ять стандартів.
• Стандарти групи 6 регламентують правила
оформлювання технологічних документів, які
стосуються допоміжного виробництва.
• До групи належать два стандарти.
• Стандарти групи 9 встановлюють правила та
положення створювання нормативно-довідкової
інформації, розрахованої на машинні носії.

Зуніфіковані системи
документації (ЗСД)
• Це системи документів, створені за єдиними
правилами, які містять інформацію, потрібну для
керування в певній сфері діяльності.
• Основним носієм такої інформації є документ.
• У зв'язку з постійним зростанням обсягу
інформації збільшується обсяг керівничих систем.
• Питаннями уніфікування керівничої документації
займаються на всіх рівнях керування
господарством, а також більше десяти
міжнародних організацій.

• Функції керування, закладені в документах,
можна звести до певної кількості основних
видів діяльності, практично однакових у
різних організаціях.
• Загальні формальні ознаки документів
(правила оформлювання, реквізити)
зуніфіковано.

• Серед чинних ЗСД значне місце посідає система
організаційно-розпорядчої документації (ОРД),
оскільки від правильного оформлення документа,
особливо його розпорядчої частини, залежить
правильне його розуміння.
• Уніфікація передбачає також зуніфіковану форму
документів (ЗФД) і єдині правила їх складання,
оформлювання та користання трафаретних
текстів.

• Зуніфікована форма документів - це сукупність
реквізитів, встановлених відповідно до завдань,
розв'язуваних у певній сфері діяльності і
розміщені в певному порядку на носії інформації.
• У плані державного уніфікування документи
розкласифіковано за певними системами.
Уніфікація (зуніфікованість) ОРД не тільки вносить
чіткість у діловодство, а й дає змогу отримати
значний економічний ефект.

Єдина система технологічного
готування виробництва (ЄСТГВ)
• Її визначено як встановлену
міждержавними стандартами систему
організування і керування процесом
технологічного готування виробництва, яка
передбачає широке використовування
прогресивних типових технологічних
процесів, стандартної технічної оснастки та
обладнання, засобів механізації та
автоматизації виробничих процесів,
інженерно-технічних і керівничих робіт.

• ЄСТГВ створює передумови і для випускання продукції
потрібної якості за скорочення строків готування
виробництва, забезпечення високої гнучкості
виробничої структури, значної економії матеріальних і
трудових витрат;
• дає змогу підвищити продуктивність праці в
дрібносерійному та серійному виробництвах до 35 %,
• в масовому - до 15 % і в 2- 2,5 рази знизити витрати на
готування до виробляння нової продукції.

• Основні функції ЄСТГВ такі:
• технологічне аналізування виробів за умови
забезпечення в процесі конструювання їх
раціональної технологічності виготовляння;
• організаційно-технологічне аналізування
виробництва для забезпечування його
технологічною документацією, засобами
технологічного оснащення, матеріалами,
трудовими та матеріальними нормативами;

• керування ТТП з урахуванням оперативного і
перспективного планування, а також
облікування, контролювання і регулювання
робіт.
• Стандарти ЄСТГВ поділено на шість груп:
• група 0 - загальні положення;
• група 1 - правила організації керування
процесом технологічного готування
виробництва (ТІШ);

• група 2 - правила забезпечування технологічності
виробів;
• група 3 - правила розробляння та застосовування
технологічних процесів і засобів технологічного
оснащування;
• група 4 - правила застосовування технологічних
засобів механізування та автоматизування
інженерно-технічних робіт;
• група 5 - інші стандарти.

Контрольні питання
1. Які методи в арсеналі сучасної стандартизації?
2. Дайте визначення терміну «уніфікування».
3. Дайте визначення терміну «агрегатування».
4. Що таке комплексна стандартизація?
5. За яких методологічних принципів можлива ефективність дії КС у виробництві
та експлуатуванні (споживанні) продукції?
6. З чим пов’язана ефективність економії матеріалів у галузі технології
поліграфічного виробництва?
7. Перерахуйте найважливіші міжгалузеві системи та комплекси стандартів.
8. Яка кількість стандартів належить до комплексу НС?
9. Що таке ЄСКД?
10. На скільки груп поділено стандарти ЄСТД?
11. Що таке зуніфікована форма документів?
12. Якими є функції єдиної системи технологічного готування виробництва
(ЄСТГВ)?

л3 ст уя 2012

Recommended

Recommended

More Related Content

More from STUYAKMMT

More from STUYAKMMT (16)

Recently uploaded

Recently uploaded (8)

л3 ст уя 2012