Заняття з гідробіології

2. ГІДРОБІОНТИ І ФАКТОРИ
СЕРЕДОВИЩА

3.  Лімітуючий фактор – будь-який фактор, що наближається до межі
толерантності або перевищує його.
 Ю.Лібіх 1840 р. вивчав вплив мінерального харчування на зростання
рослин. На основі досліджень сформулював закон
мінімуму:Зростання рослин залежить не так від наявності всіх
речовин, як від мінімальної кількості певної речовини, відсутність
якої в свою чергу, призводить до затримки росту.

5.  Закон толерантності - закон, згідно з яким існування виду
визначається лімітуючими факторами, що знаходяться не тільки в
мінімумі, але і в максимумі. Толерантність – здатність організму
переносити несприятливий вплив тієї чи іншої чинника середовища.
 Закон толерантності розширює закон мінімуму Лібіха.
 "Лімітуючим фактором процвітання організму може бути як
мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими
визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до цього
фактора".
 Межі толерантності – діапазон між екологічним мінімумом та
максимумом.Будь-який фактор, що перебуває в надлишку або
нестачі, обмежує зростання та розвиток організмів та популяцій.
Закон запропонував В. Шелфорд у 1913 році.

7. ЗАКОНИ ОДУМА (1975)
1- організми можуть мати широкий діапазон толерантності щодо одного
екологічного фактора та низький щодо іншого;
2- організми з широким діапазоном толерантності щодо всіх екологічних
факторів найпоширеніші;
3- якщо умови щодо якого-небудь екологічного фактора неоптимальні, то
діапазон толерантності може звузитися і щодо інших факторів;
4 багато чинників середовища можуть стати лімітуючими в критичні періоди
життя організмів - період розмноження є часто критичним і багато факторів
стають лімітуючими (наприклад, дорослі краби заходять у прісні води, але їх
личинки вже не можуть жити в річці).

10. Екологічна валентність — це здатність організму
витримувати певну амплітуду коливань факторів
навколишнього середовища.

11. Еврібіонти - організми, здатні існувати в широкому діапазоні природних умов
навколишнього середовища і витримувати їх значні зміни.
Стенобіонти - тварини і рослини, здатні існувати лише за відносно постійних умов
навколишнього середовища (температури, солоності, наявності певної їжі і т.д.)

12. Эврибіонти
Колюча акула Squalus acanthias Рапана Rapana venosa

14.  Солоність океанів у середньому дорівнює 35 ‰, у різних морях коливається
від 17-18 ‰ (Чорне море) до 41-47 ‰ (Червоне море).
 Морська вода містить, переважно, хлорид натрію - близько 89 %, інші солі
грають меншу роль. Між водою морських і внутрішніх (континентальних)
водойм існує не тільки кількісна, але і якісна відмінність.
 Прісноводні водойми відрізняються низькою солоністю, не більше 1 ‰;
головною складовою солей є карбонат кальцію, кількість якого в середньому
дорівнює 60%. Між морськими та прісноводними водоймищами
розташовуються солонуватоводні водойми, з солоністю від 1 до 30‰.

15.  Усі природні води (відповідно до загальноприйнятої Венеціанської системі, адаптованій до
умов України) підрозділяються на:
 прісні (солоність до 1,0 ‰);
 солонуваті (1,0-30 ‰);
 солоні, або морські (30-40 ‰);
 ультрагалинні, або пересолені (більше 40 ‰).
У свою чергу
 Прісні води поділяються на гіпогалинні (менше 0,5 ‰) та олігогалинні (0,5-1,0‰);
 Солонуваті - на мезогалинні (1-18 ‰) і полігалинні (18-30‰).

16. Водойми Діапазон солоності, ‰ Приклади
Прісні
Гіпогалинні < 0,5 ‰
Олігогалинні 0,5-1,0 ‰
Більшість сучасних
річок та озер,
лимани
Солонуваті
(неповносолоні)
Мезогалінні — 1-18 ‰
Полігалінні — 18-30 ‰
Чорне море,
Каспійське море,
Балтійське море
Морські
(солоні)
30-35 ‰.
Середземне море,
Червоне море
Ультрагалинні
(пересолені)
> 40 ‰
Оз. Сиваш,
Куяльницький
лиман
Класифікація водойм за солоністю

17.  Основна відмінність між морськими та континентальними
водами полягає у складі іонів та їх співвідношенні. Морська
вода – складний хімічний розчин, у якому переважають
аніони хлору та катіони натрію. Для морської води в
градієнті солоності від 5 до 47‰ співвідношення солей
залишається постійним у часі та просторі. Цю сталість
хімічного складу морської води називають "рівновагою
Кнудсена"

18.  Для континентальних вод кнудсенівської рівноваги
розчинених іонів немає. Такі води характеризуються
різнорідністю та мінливістю складу. Існують карбонатні,
хлоридні, сульфатні континентальні води з безліччю
перехідних груп.

19.  характерне для морської води співвідношення іонів досягається при
солоності вище 5‰
 в інтервалі солоності 5-8‰ відбуваються найбільш різкі зміни
видового складу гідробіонтів.
 Інтервал солоності 5-8‰ приблизно відповідає межі між
олігогалинними та мезогалинними водами.
 За межами солоності 5-8‰ змінюються як гідрохімічні показники
довкілля, так і фізіологічні та біохімічні характеристики організмів

20. Екологічні групи
гідробіонтів

21.  Евригалінні організми здатні адаптуватися до широкого
спектру солоності, пристосовані до існування в умовах значних
змін солоності води (мешканці естуаріїв, лиманів).
 Наприклад, личинки москітів (0,1-5 ‰), устриці (10-35 ‰),
креветки (15-35 ‰) можуть жити при різній ступені солоності .
Зелений морский їжак Біло-плямимста медуза Сердцевидка зелена Бугорчата черепаха

22.  Солонуватоводний, прісноводний представник планктонних ракоподібних – першопочатково у Чорному та
Каспійському морях. Згодом поширився в прісних водотоках і водоймах Східної Європи, в солонуватих
водах Балтійського моря.З баластними водами потрапив у Великі озера Північної Америки

23. Дрейсена Dreissena polymorpha
 Евригалінний вид

24. Стеногалінні організми
Є протилежністю евригалінних організмів і можуть виживати лише у
вузькому діапазоні солоності.
До найбільш поширених у водоймищах України стіногалінним тваринам відносяться губки. Їх налічується близько 5000 видів,
серед яких переважна більшість - мешканці морів, а деякі види пристосувалися до прісних вод. Наприклад, у водоймах басейну
Дніпра описано п'ять прісноводів.них видів, а в Чорному морі - близько 50.
Мадрепоровий корал Міксіна Латимерія