3. Дуже поширена у Північній та Центральній
Америці. Це олігофаг, що
пошкоджує плоди всіх рослин родини
розоцвітих. Живиться вишнею,
черешнею, абрикосами та ранніми сортами
груш, знищуючи до 25% врожаю.
4. За своїми розмірами яблунева муха трохи більша від
середземноморської, але менша за звичайну домашню муху,
довжина її тіла — 5 мм. Тіло блискучо-чорне. Голова зверху
світло-коричнева, знизу — лимонно-жовта.Вусики —
тричленикові, оранжево-жовті та закінчуються щетинками.
Першийчленик видозмінений і має вигляд кільця. Боки
переднеспинки — відплечового горбика до основи крилець —
з білими штрихами. Уздовжпереднеспинки йдуть чотири сірі
смуги, що злиті спереду та трохирозходяться позаду. Щиток
— білий. Кінці лапок вкриті короткими чорнимищетинками.
Крильця кольору попелу з темними зигзагоподібними лініями
увигляді букви Z. Черевце блискуче чорне довгасте, до 1 мм
завдовжки та із загостренимикінцями. Біло-кремове. Личинка
завдовжки до 10 мм і складається з 12сегментів. Передній
кінець тіла загострений і на ньому розташованіротоглотковий
апарат та передні дихальця. На задньому тупому
кінцірозташовані задні дихальця та анальні горбики.
5. Оскільки яблунева муха може поширюватися з
грунтом на коренях саджанцівплодових та
декоративних культур, ввезення останніх із
краін поширенняшкідника
заборонено.Наступним карантинним видом є
східна плодова муха(Dacus dorzalis H.). Вона
поширена в країнах Азії (Індія, Китай,Японія), а
також на Гавайських та Маріїнських островах.
Це широкийполіфаг, пошкоджує близько 250
видів плодових, овочевих, цитрусових таінших
культур.
6. Доволі велика — сягає 9,5 мм. Забарвлення тіла — відчервоно-
коричневого до коричнево-чорного. Голова коричнева з
темнимиплямочками, розташованими у два ряди. Вусики
тричленикові, закінчуютьсящетинками. Переднеспинка коричневато-
чорна з невиразним малюнком.Черевце світло-коричневе,
дзигоподібне, з Т-подібним темним малюнком. Крильця прозорі, без
малюнка, тільки верхівка їх трохи затемнена. Яйцядрібні, до 1 мм
завдовжки, загострені з обох боків. Блідо-рожевогокольору. Личинка
довгаста, до 10 мм завдовжки, і складається з 12 сегментів. Передній
кінець тіла загострений, на ньому
розташованийротоглотковийаппарат та передні дихальця. Задній
кінець тупо заокруглений і на ньомурозміщені задні дихальця й
анальні горбики. Пупарій циліндричної форми ідосягає 4–5 мм
завдовжки. Забарвлення його змінюється від жовтого докоричневого.
Протягом вегетаційного періоду східна муха дає дві-тригенерації.
7. Отже, імаго карантинних мух родини осетниць добре
відрізняються одне відодного за забарвленням,
розмірами та будовою тіла. Однак личинки їхнастільки
схожі одна на одну, що розрізнити їх візуально
практичнонеможливо. Тому для визначення їхньої видової
належності слід виготовитимікропрепарат, тимчасовий
або тотальний. Для цього личинку проварюють улужному
розчині, промивають дистильованою водою та кладуть на
предметнескло в краплину води черевцем донизу. Лезом
або загостреною голкою роблять два розрізи. Перший —
вертикально,по восьмому черевному сегменту, відсікаючи
задні дихальця так, щоб можна було розташувати їх на
предметному склі. Другой — навскіс, через тригрудні
сегменти, щоб виділити ротоглотковий аппарат та
передні дихальця.Відпрепаровані частини треба акуратно
відділити від м’язових волокон,перенести на предметне
скло в краплину рідини Фора-Берлезе та накритикровним
склом. Готовий препарат слід підсушити над вогнем
спиртівки абов термостаті за температури 40...50°С.
8. Рослини-господарі. Цей вид пошкоджує яблуні у
садах та саджанціу розсадниках.Географічне
розповсюдження. Азія: Китай, Корейський
півострів,Японія, Росія (Приморський та
Хабаровський край, Амурська область).
Шкодочинність. Личинки вбурлюються у деревину,
луб’яні тканини молодих пагонів, скелетних гілок та
штамбів яблуні, проробляютьходи і розвиваються в
них. Кора на пошкоджених видовжених
ділянкахтемніє, зсихається та розтріскується.При
сильному зараженні на скелетних гілках буває до 70,
а на штамбідо 300 пошкоджень, що приводить до
засихання гілок і навіть повноїзагибелі дерева.
Великих збитків шкідник може завдати у
центральних та південних областях України.
9. Біологія.Зимують личинки, зрідка - лялечки у колисочках під
короюяблунь. Личинки, що перезимували, заляльковуються у деревині
в травні-червні. Лялечка розвивається 12-19 днів. В умовах
Приморського краюмасовий виліт жуків спостерігається у червні в
теплі сонячні безвітрянідні. Найбільш активні жуки з освітленої
сторони крони дерева, з верхньоїсторони листків, на яких вони
живляться. Жукиоб’їдають бруньки та молоду кору пагонів.Період
яйцекладки розтягнутий (із червня до кінця серпня). У цейчас златки
віддають перевагу місцям розходження товстих гілок та краямран на
стовбурах, викликаних опіками. Самки після додаткового живлення
відкладають поодинці всього 60 яєць, зрідка купками по декілька
штук,у тріщини та щілини кори, у бруньки на освітленій частині
штамбів,скелетних гілок, 2-3-річних пагонів. Ембріональний
розвиток личиноктриває 2-3 тижні.Личинки, які відроджуються,
вгризаються у луб’яні тканини тадеревину, проробляють прямий хід
угору, потім навколо початкового ходу209роблять декілька вигнутих
петлевидних ходів, забиваючи їх буровимборошном. Цей період
складає 10,5 місяців.Перед заляльковуванням личинка проробляє хід,
готує вихідний отвір, залишаючи при цьому тонку плівку кори
молодих пагонів, і йде вглибзаляльковуватися. У деревині в
підготовленій колисочці вона перетворюється на лялечку і через 12-
19 днів відроджується жук. У природіімаго спостерігають в кінці
червня - на початку липня. Шкідникрозвивається в одному поколінні
10. Морфологічні особливості. Жук довжиною 5-8 мм, бронзовий
чиметалічно-зелений, вусики пильчасті, лоб вертикальний.
Передньогрудиз відростком, який щільно входить в ямку середньогрудей,
внаслідок чогопередньогруди у місці з’єднання з тулубом не згинаються.
Боковий крайпередньоспинки жука подвійний, щиток з поперечним кілем
(з великимзубцем при основі). Довжина першого членика лапки майже
рівна довжинірешти разом узятих. Надкрила з трохи виступаючими
плечима, дещоздавленими до середини.Яйце довжиною 1-1,1 мм,
плоске, овальної форми, гладеньке, щойновідкладене - молочно-білого
кольору, з часом буріє і стає слабо помітнимна корі.Личинка довжиною
15-18 мм, кремово-біла, сплющена, безнога,циліндричне тіло
складається із 12 сегментів. Голова сплощена, з яскравовираженим
тім’яним швом, може повністю втягуватися в передньогруди;передня
частина голови хітинізована, коричневого кольору, задня частинаголови
більш широка і світла. Ротовий апарат гризучого типу, щелепикоричневі,
спрямовані вперед. Очей немає. Вусики короткі, 3-
членикові.Передньогруди розширені. По напрямку руху личинки є
білуватий пунктирний слід шириною1,5-2 мм. Ходи забиті порохнею.
Внаслідок пошкоджень, листки засихають, опадають, дерево
ослаблюється або засихає. Обстеження на виявшкідника проводять
ранньою весною та у період вегетації.210Способи перенесення та
розповсюдження. Перенесення тарозповсюдження яблуневої златки
відбувається із посадковим матеріалому всіх стадіях розвитку.
11. Фітосанітарні заходи. Забороняється вивезення саджанців із
райнів, які мають вогнища яблуневої златки. Використання
посадкового мтеріалу всередині зони можливе лише після
фумігації.Засоби боротьби. Боротьба в зоні суцільного
зараження проводиться агротехнічними та хімічними
методами. До перших відноситьсявирізання та спалювання
весною і влітку заражених пагонів, гілок знаступним
обробітком ран садовим варом, викорчовування
засохлихдерев. Рекомендують струшувати жуків у піддони
із мінеральним маслом.Використання здорового
посадкового матеріалу та підтримання високогоагрофону
Хімічні заходи полягають в обробці рекомендованими
препаратами для стовбурів у період вильоту жуків за ЗО
днів до збирання врожаю:фозалону, цидіалу, елсану,
метатіону та інших.
