Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Село Мардарівка - моя маленька батьківщина

3,285 views

Published on

  • Be the first to comment

Село Мардарівка - моя маленька батьківщина

  1. 1. Моє село - моя маленька батьківщина село Мардарівка
  2. 2. Родина – это первая испытанная ласка, первая сознательная мысль, осенившая голову, это запах воздуха деревьев , цветов и полей, первые игры, песни и танцы… Это последовательные впечетления бытия, детства, отрочества, юности, молодости А.Куприн и зрелости.
  3. 3. Земля здається людині великою, але в космічному просторі вона маленька, і десь на ній є дорогий для нашого серця куточок – наша Батьківщина.
  4. 4. Батьківщина – таке милозвучне слово, аж приємно вимовляти його. Воно наче ласкаво торкається вух і вливається знайомою піснею. Кожна людина вимовляє це слово, і у кожного викають свої уявлення про Батьківщину. Хтось бачить широкий степ , хтось блискучі води річки, яку знає з дитинства, а для когось Батьківщина – велике село з охайними будинками, широкими вулицями, автомобілями, що ходять туди-сюди кожен день. І це для кожного рідний край, де яскрава сучасність переплітається із історією минулого. Без минулого немає майбутнього, істина беззаперечна. І великий, трагічний досвід минулого мусить стати доступним і сучасникам, і майбутнім поколінням.
  5. 5. Мала батьківщина у кожного своя. Для когось це село над тихо плинною річкою, для когось — гамірний міський квартал . А для нас - вузька сільська вуличка та широкий степ, де випасають худобу.
  6. 6. Колись, у сиву давнину, на тому місті, де зараз розкинула свої лани Мардарівка і села, що входять до Мардарівської сільської ради: Топік, Перешори і зниклі села Плоске, Горьке – були вільні степи. Тільки буяла хвилями ковила, зеленіли діброви та розкошувало птаство. Хороше місце!
  7. 7. Тому і обрали ці місця біглі каторжани, переселенці – українці , молдовани , євреї - для свого поселення, яке згадується в документах 1765-1767 років . Документ о переписи населения: «Поселения и станция составляют ничем не огороженных хат- 4 , землянок2, дворов -22, населения -107 человек: мужчин- 48, женщин- 59».
  8. 8. Село Мардарівка Мардарівка Котовського району Одеської області розташоване на межі трьох районів: на півдні Фрунзівського, заході Красноокнянського , зі сходу- Ананьївського.
  9. 9. • Виникло поселення десь наприкінці ХVІІІ на початку ХІХ століття. Після російсько-турецької війни у 1775 році, коли Кримське ханство було розбито, Крим і північночорноморські землі перейшли до Росії. З цього часу починається інтенсивне заселення дикого степу . Вже в 1799 році всі землі за хуторами були заселені, які і склали майбутню Мардарівку. Її власником був відставний полковник Ромоданівсько-Лодиженського полку Курис, що багато років служив під командуванням О.В.Суворова. У 40 роках ХІХ століття ці землі придбав Мардарій Цигульський. Подальший розвиток села пов’язаний з тим , що в 60 роках ХІХ століття уряд розпочав будівництво залізниці Одеса-Балта. У 1865 році поміщик Мардарій Цигульський надає свої землі під будівництво залізничної колії – з однією вимогою , що станція і село буде носити його ім’я . Ось і виникає у 1865 році станція і село Мардарівка.
  10. 10. • • • • В 1920 році обирається перша сільська рада. В 1923 році засновуються перші колгоспи. В 1930 році починається колективізація. Усіх заможних піддано репресіям. В 1935 році розпочалася розбудова Мардарівського елеватора.
  11. 11. У 1935-1940 роках відкривається МТС з машинним парком 125 тракторів і 45 комбайнів. Починають зростати врожаї і рівень життя селян. Працівники МТС
  12. 12. З споконвіку у нас прикрашають землю, будуючи своє житло, культурні та громадські споруди. Так і в Мардарівці у 1920 році комсомольці організовують хату-читальню. Ліквідовували неписемність, проводили голосні читання (читки), прилучали односільчан до книги. У 1934 році був побудований колгоспний клуб, де розміщалась також бібліотека. Хата -читальня
  13. 13. Нові художні книги, свіжа періодика вабили до бібліотеки і мали і старих , де організовували (пересувки) на виробничих ділянках : на МТФ, тракторних бригадах, в рільничих ділянках, де завжди можна було ознайомитись з новинками художньої та галузевої літератури. На жаль, не збереглися призвіща тих перших подвижників бібліотечної справи та культури. Лиш на фотографіях можна побачити , що це населення при любій власті , події, та тощо не покидали пісню, веселощі, танці. З піснею не розлучались
  14. 14. Першого вересня 1923 року за ініціативи К.М.Ворошилової, яка дала з Москви вказівку, щоб в Мардарівці була відкрита побудована школа. Ця школа була переважно для єврейських дітей. В середині 30-х років відкривається семирічна школа, будується клуб. Школярі кінця 30-х років ХХ століття
  15. 15. Мардарівці пишалися своїми успіхами в господарському і культурному будівництві.
  16. 16. Але на довгі важкі роки сувора доля, наче бажаючи помститися за отримане щастя і добробут, відірвала мардарівчан від мирної праці.
  17. 17. 22 червня 1941року розірвали залпи війни. Більше 600 жителів сіл Мардарівки, Топік, Плоске, Відродження, Горьке, зали шивши свої домівки, пішли на війну. З 7 серпня 1941 року по 22 квітня 1944 року село знаходилося в окупації під гнітом окупації. Будні медсестри Навіть на війну йшли під звуки музики
  18. 18. У безвість. У вічність. І горить їм біля пам’ятника вічний вогонь, який освітлює священні імена наших односельців, що загинули, не повернулися, але живі в нашій памяті – це 178 чоловік.
  19. 19. Повернулися солдати з фронту. Розчинається відбудова сіл.
  20. 20. Трудові будні односельців
  21. 21. Після збору врожаю святкували обжинки всім селом
  22. 22. Відкриваються дитячі садочки
  23. 23. В 1971 році здається в експлуатацію новий будинок культури на 400 місць. Бібліотека переходить в нове приміщення. Благоустрій нового будинку культури
  24. 24. Культурне життя села Репетиція хору вчителів у сільському клубі Виступ агітбригади Будинка культури
  25. 25. Кожне село гордилося своїм духовим оркестром Мардарівський оркестр Перешорський оркестр Оркестр села Плоске
  26. 26. У 1976 році здається в експлуатацію нова двохповерхова школа. Так що я уже 10 клас закінчую в новій школі, де працювали кваліфіковані вчителі.
  27. 27. Вчитель – це мудрість, Вчитель – терпіння, Вчитель – це серце, Любов, привітання. Ми вдячні Вам щиро Усі Ваші учні Що Ви нам відкрили Дорогу в майбутнє. І затишні світлі класи –кабінети. Моєю першою вчителькою була, нині покійна, Малютяк Євдокія Григорівна. Пам’ятаю, що до неї йшли ми малі з усіма негараздами, проблемами як до мами. І вона допомагала вирішувати ці дуже важливі проблеми, для нас малечі. Вчителі початкових класів: Малютяк Євдокія Григорівна, Мартолог Людмила Ілінічна, Євгенія Йосипівна
  28. 28. Випуск 1977 року Зустріч однокласників через 30 років А потім влилися в великий колектив. Це уже у 5 класі, де продовжували нас навчати української літератури - Ковальчук Віра Степанівна, розв’язувати рівняння – Хілініченко Павло Олександрович та Куцупера Дмитро Йосипович, фізиці – незамінна наша Гаврилюк Марія Яківна та багато інших. На жаль, багато вчителів нема в живих .
  29. 29. Напевне, кожне село має свої пам'ятки. В нас вони також є. Це -свято-Миколаївська церква збудована в 20-30 роках XIX століття в Перешорах , зруйнована в 1985 році.
  30. 30. Хутір нашого земляка, видатного мецената, Євгена Чикаленка
  31. 31. Визначною подією в 2002 році стало перепоховання праху сина Євгена Чикаленка – Левка Чикаленка. Прах по заповіту було перевезено з США в Україну і поховано на кладовищі села Перешори Родина Левка Чикаленка на перезахованні його праха на рідній землі в селі Перешори (дружина – Софія, дочка Маріана з чоловіком, пленінник Євген Іванович Чикаленко Переховування праху
  32. 32. Відвідування могили Левка Чикаленка головою спілки письменників Одещини Б.І.Сушинським
  33. 33. Як не жило село і його мешканці тут завжди панує піднятий настрій, щирість , хлібосольність, веселощі з сільськими традиціями. Є завжди місце для праці і відпочинку. Зберігання традицій – це і масові гуляння, день села, дні народження, реєстрація немовлят, випуски як і в школі так і в дитячому садку, перше знайомство з школою і першим вчителем, весілля, проводи до лав Української армії, зустрічі в колективах де працюють, проводи на пенсію, трудові досягнення. Ні одного жителя села не залишила любов до пісні, танцю, гумору.
  34. 34. Реєстрація новонароджених дітей у сільраді
  35. 35. Весілля від старовини до сьогодення
  36. 36. Культурне життя села Чествування родини Стасілевичів у будинку культури 1979 рік Проводи на пенсію залізничника Кулішинського Петра
  37. 37. Цікавим стало життя в селі після відновлення Будинку культури
  38. 38. Районний ярмарок
  39. 39. Свято села
  40. 40. Із задоволенням нам хочеться відвідувати сільську бібліотеку
  41. 41. Виставка народної творчості в сільському Будинку культури
  42. 42. Поклонімося і мертвим, і живим
  43. 43. Кагорта ветеранів нашого села 1986 рік 1991 рік
  44. 44. Школо наша, школо, Приголуб нас, мила, Пригорни усіх нас, Як голуб під крила. Ти нас всіх научиш, Як у світі жити, Як зло обминати, А добро чинити.
  45. 45. Щасливі шкільні роки
  46. 46. Хороші люди живуть у Мардарівці і це, мабуть, найголов ніше. Постійно відчуваєш підтримку, повагу, вз аєморозуміння.
  47. 47. Село моє, мій дивосвіт – колисочка подій, Лишило ти глибокий слід у пам’яті моїй. Все найдорожче зберегло,що діялосьбулось –Моє найглибше джерело – село, моє село.
  48. 48. Дякую жителям села за надані фотографії з сімейних альбомів Робота виконана сільським бібліотекарем Шевченко Людмилою Аркадіївною, Оформлена Русалович Л.М. та Бойко Л.О.

×