Ось така у нас казка про колобка

1. Казка у малюнках,
виконана у комп’ютерних
програмах Paint, MS Word
Гурток інформатики Золочівської СЮТ
Подорожуємо казкою

3. -Колобок на славу вдався!
-Ось обіду й дочекався. Розрізай
мерщій, старенька.
-Колобок ще гаряченький, хай
простигне на вікні.
Якось Діду до обіду
Захотілось колобка.
Баба каже: – Добре, Діду,
Правда, кінчилась мука...
Та в засіках помела
Й Колобка таки спекла.

4. Колобок холов від вітру,
На вікні лежав, пахтів
Та й надумав думку хитру:
Утекти кудись схотів.
Вліво бік і вправо бік,
З підвіконня нишком – скік!

5. Що ж робити тут мені?
Ви подумали:
із тіста, то відразу
можна з'їсти.
А я хочу погуляти,
хочу світа повидати.
Добре, що вікно
відкрите, тільки б
носа не розбити.

6. Враз ховатись заходився,
Серед квітів хутко зник,
Потім з двору покотився
У зелений чагарник.
Вітер боки обдував,
Колобок собі співав:

7. Я від Діда втік
І від Баби втік!
Покочуся скоком-боком
Заховаюсь в чагарник!

11. -Ой, хто це там? Чи не вовк?
Ні, неначе... Колобок! Із
пшеничного він тіста, значить,
можна його їсти.
-Е, ти там, вухате чудо! Хто це
їсти мене буде? Краще
нашорошуй вуха й гарну
пісеньку послухай.
-Я по засіку метений, я на яйцях
спечений, я від Діда утік, я від
Баби утік і від тебе утечу!
-І від зайця Побігайця
заховаюсь в чагарник!
Докотився, бачить, Зайчик
Між кущів зелених спить.

17. -Ой який же я голодний - не
обідав я сьогодні.
- Гей, посторонись з дороги - бач,
пройти немає змоги.
-А ти хто?Ти що за фрукт? А,
хлібобулочний продукт.
-Я-артист, пісні співаю. Славу в
світі здобуваю.
-Будь хоч десять раз артистом, та
я дуже хочу їсти. І тебе я з'їм...
-А хочеш пісеньку почути, Вовче?
-Та співай, лиш не попсу, а я
кістку погризу.Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від Діда утік,
я від Баби утік,
я від Зайця Побігаця
Заховався в чагарник.
Злого Вовка стрів,
Від його зубів
У густі кущі малини
Докотитись ледь успів...
А назустріч Вовк голодний
Звідкись повагом чвалав.

20. - О, сама прибігла їжа!
- Ось і пісенька є свіжа!
Я - маестро Колобчіні,
пощастило тобі нині:
як я пісню заспіваю –
зразу голод проганяю.
-Ну співай уже, співай –
їсти хочеться украй.
Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
Я від Діда втік
І від Баби втік!
Ще й від Зайця Побігайця,
І від Вовка хутко зник.
Вже й товстий Ведмідь
У малині спить,
Опинився за хвилину
У малині Колобок.
Тут Ведмідь біжить в малину,
Хоче взяти на зубок.
– Щоб Ведмідь не зжер мене,
Заспіваю! Хай засне!
А я пісню доспіваю
І швиденько в ліс кіть-кіть...

21. – Тс-с-с!.. Піду. Хай гарно спиться.
Прощавай, приємних снів...

22. Я артист уже відомий,
з кожним звіром я знайомий.
Хоч з пшеничного я тіста, та
ніхто не може з'їсти.
Ось який я молодець –
Колобок, а не млинець!

23. Котиться й Лисицю
В лісі темному зустрів.
- Що за пісні? Наяву це чи уві
сні йде сама вечеря мені?
-Краще пісеньку б мою ти
почула - всю красу її відчула.

24. – Зачекай! – кричить руденька,
– Гарна пісенька твоя,
Тільки змалку я глухенька,
Здалеку не чую я!
Підкоти-но свій бочок:
Сядь мені на язичок!

25. Учні 4 школи врятували
Колобка.
Ніхто його не сміє їсти!
Буде він тепер артистом!
Ей, руда, ця вже казка не стара!
І не сяду я тобі на язика!
Бувай, пака!
Покотився колобок, до
маленьких діточок.

31. Він артист уже відомий,
з кожним звіром він знайомий.
Хоч з пшеничного він тіста, та
ніхто не може його з'їсти.
Ось який він молодець -
Колобок, а не млинець!
Нашій казочці кінець!